Марганцеві руди

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Другим за важливістю серед чорних металів є марганець - незамінний у чорній металургії компонент при виплавці чавуну і сталі. За стратегічними запасами марганцевих руд України займає друге місце в світі і є одним з лідерів з виробництва марганцевої продукції.

Родовища марганцю у світі

Розподіл виявлених ресурсів марганцевих руд у світі

Материк

Млн. тонн

%

Африка

14330

67,4

Європа

3440

16,2

Азія

1650

7,8

Америка

1200

5,6

Австралія та Океанія

650

3,0

Розподіл ресурсів марганцевих руд по окремих країнах

Країна

млн. тонн

%

ПАР

13600

63,9

України

2500

11,8

Австралія

630

2,9

Габон

500

2,4

Казахстан

500

2,4

Бразилія

420

2,0

За спрощеною класифікації головні промислові марганцеві родовища суші поділяються на:

1) пластові родовища залізо-марганцевих і марганцевих руд в осадових, вулканогенно-осадових і метаморфічних породах;

2) родовища кори вивітрювання метаморфічних переважно докембрійських порід;

3) гідротермальні родовища.

Саме з цих трьох типів зараз і добувається основна маса марганцевої сировини. У пластових родовищах, розташованих в Австралії, Болгарії, Болівії, Габоні, Грузії, Казахстані, Китаї, Мексиці, Російської Федерації, України і ПАР, укладена до 90% світових підтверджених запасів марганцю. Близько 8% родовищ знаходиться в древніх корах вивітрювання. Такі родовища розвідані в Бразилії, Буркіна-Фасо, Гані, Індії, Кот-д'Івуарі, Малі та інших країнах. Решту 2% представлені дрібними гидротермальнимі родовища на території Алжиру, Аргентини, Болівії, Єгипту і Марокко.

Значні прогнозні ресурси марганцевих руд зосереджені в скупченнях залізо-марганцевих конкрецій і кобальт-залізо-марганцевих кірок, на дні Тихого, Індійського і Атлантичного океанів. Їх ресурс оцінюється в 100 млрд. тонн (при вмісті марганцю близько 25%), що перевищує прогнозні ресурси суші майже в 5 разів.

Світові запаси марганцю

Для виробництва марганцевої продукції (феромарганцю, оксидів, різних солей і т.п.) використовуються марганцеві руди. Середні вмісту металу в них складають від 17 до 53%. Найбільш "шкідливою" домішкою марганцевої сировини є фосфор. Бажано, щоб його вміст у руді не перевищувало 0,2% від кількості марганцю. Унікальні марганцеві родовища містять запаси руди, що перевищують один мільярд тонн, великі - сотні мільйонів, а середні і дрібні - десятки мільйонів тонн.

Ресурси марганцевих руд встановлені в 56 країнах світу і оцінюються в 21,3 млрд. тонн. У силу того, що достовірні оцінки світових прогнозних ресурсів марганцю становлять комерційну таємницю, виявлення середньомасштабних родовищ ще можливо в межах відносно слабо вивчених територій. До таких можна віднести окремі райони Австралії, Аргентини, Болівії, Бразилії, Ботсвани, Буркіна-Фасо, Габону, Демократичної Республіки Конго, Індії, Ірану, Марокко, Перу, Туреччини і Чилі. Сумарні прогнозні ресурси цих країн оцінюються в 2500 млн. тонн.

Основні виробники марганцево-рудної продукції (2000 рік)

Країна

Тис. тонн

Китай

4000

ПАР

3613

України

2741

Бразилія

2200

Габон

1743

Австралія

1614

Індія

1583

Понад 95% світових загальних запасів локалізовані в 13 країнах (у порядку убування): ПАР, Україну, Казахстан, Габон, Бразилія, Китай, Австралія, Болівія, Грузія, Мексика, Болгарія, Російська Федерація та Індія. Високосортний рудами володіють лише ПАР, Габон, Австралія і Бразилія, в інших країнах руди середньої та низької якості.

Щорічний експорт товарної марганцевої руди (2001 рік)

Країна

Тис. тонн

ПАР

7074

Габон

2000

Бразилія

1090

Австралія

1066

Гана

300

Індія

300

України

284

Видобуток марганцевих руд і виробництво концентратів здійснюють в 30 країнах світу. Основний обсяг товарних марганцевих руд використовується у виробництві марганцевих сплавів (феромарганцю, силікомарганцю, феросиліцію та ін), а також марганцю-металу. Головними світовими виробниками сплавів є країни, що ведуть основну видобуток марганцевих руд (ПАР, Україну, Китай), а також володіють технологічним потенціалом і досить дешевою електроенергією для її переробки (Японія, Франція, Норвегія). Вони формують лідируючу шістку світу з виробництва марганцевих сплавів.

З роками частка експорту руд по відношенню до експорту сплавів поступово зменшується. Основними споживачами імпортної марганцевої продукції, багатої руди і концентратів, є Японія, США, ФРН, Франція, Китай, Норвегія, Південна Корея і інші країни з розвиненою чорною металургією, що не володіють достатнім ресурсом власної сировини.

Марганцева руда Україні

Україна з її розвиненою чорною металургією і досить значимою марганцево-рудної базою, є провідною в світі з виробництва і споживання марганцевої продукції (руда, феромарганець, силікомарганець, металевий марганець та ін.)

За обсягом загальних запасів марганцевих руд України займає друге місце в світі після ПАР. Серед країн СНД українські запаси марганцевої сировини становлять понад 80%, але вони в основному представлені карбонатними рудами, поки мало використовуваними в промисловості. Запаси ж ПАР, Бразилії та деяких інших країн складаються з більш цінних руд з високим вмістом марганцю.

Усі промислові запаси марганцевих руд України зосереджені в найбільшому в світі Нікопольського марганцеворудного басейну (Дніпропетровська, Запорізька і Херсонська області). Ці запаси, розташовані в низці родовищ (Марганецьке, Зеленодільське, Орджонікідзевське, Токмацьке), знаходяться в осадових породах олігоценових, що покривають Український щит. Їх сумарні затверджені запаси складають 2426,1 млн. тонн, при середньому вмісті марганцю в руді 23,9%.

Марганцеві родовища Україні розробляються з 1883 р. За цей період відпрацьована значна частина первинних запасів марганцевих руд. Тільки у Нікопольському басейні за останні півстоліття видобуто понад 500 млн. тонн руди. При таких темпах сировини вистачить тільки на найближчі 20 років.

Здобич марганцевих руд нині ведуть у східній частині Нікопольського басейну (Марганецький) і в західній частині басейну (Орджонікідзевський) ГЗК, з продуктивністю, відповідно, 2,0 і 7,1 млн. тонн руди на рік. Для відпрацювання Токмацького родовища був побудований Таврійський дослідно-промисловий гірничо-збагачувальний комбінат і шахта з проектною продуктивністю 2 млн. тонн руди на рік. Проте в 1995 р. через низьку продуктивність і ряду інших причин видобуток і переробка руди тут була припинена, а підприємства законсервовані.

Схема розташування родовищ марганцю на території України:

1 - осадові олігоценових руди (1 - Нікопольський марганцеворудний басейн; 2 - Токмацьке родовище);

2 - осадові міоценових руди (3 - Бурштинське родовище);

3 - осадові пліоценового марганцево-залізні руди (4 - Керченський марганцево-залізорудний басейн);

4 - мезо-кайнозойські залізо-марганцеві руди (5 - Хащеватського родовище).

Нині в експлуатації перебувають 7 шахт і 10 кар'єрів. Руда збагачується на 4 збагачувальних фабриках з отриманням товарного марганцевого концентрату, що містить 34% (Марганецький ГЗК) і 37,9% (Орджонікідзевський ГЗК) металу. Отримана продукція поставляється на металургійні, феросплавні та інші заводи. Частина руди і продукції експортуються в країни СНД і Європи. Окремі сорти малофосфорістого марганцевого концентрату в невеликих обсягах Україні імпортує з Грузії і Казахстану.

Нікопольський марганцево-рудний басейн

Родовища Нікопольського басейну знаходяться у Середньому Придніпров'ї в межах єдиної Южно-Української марганцеворудної провінції. Вона є частиною більш великого Південно-Європейського олігоценових басейну, що включає відповідні родовища і прояви в Болгарії, Румунії, України, Російської Федерації та Грузії.

Марганценосность геологічних комплексів цього регіону відкрита в 1874 р. в басейні р.. Інгулець, а в 1883 р. - р. Солона, а промислова розробка родовищ марганцю була почата вже в 1886 р. В даний час тут діють Орджонікідзевський і Марганецький гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК). У 1939 р. в районі м. Токмак було виявлено Токмацьке родовище, а в 1948 р. - прояви марганцю у сіл Щербак та Кам'янське. Згодом у північній частині Токмацького родовища був створений Таврійський ГЗК.

Нікопольський марганцеворудний басейн у плані являє S-образну смугу, що простягається з заходу на схід на 250 км (шириною 25-50 км) від долини р.. Інгулець (Дніпропетровська область) уздовж північного берега Каховського водосховища до с. Нововасилівка (Запорізька область). Річка Дніпро ділить басейн на правобережну (західну) і лівобережну (східну) частини.

Схематичний геологічний розріз Запорізького кар'єра Нікопольського рудного басейну:

1-суглинки; 2 - глини, 3 - вапняк-черепашник, 4 - пісок, 5 - марганцева руда; 6 - каолін.

Марганценоснимі є товщі олігоцену, які мають одноманітні піщано-глинисті освіти і включають насичений марганцем пласт.

Родовищ Нікопольського басейну належать 100% всіх врахованих у Державному балансі України запасів марганцевих руд, які становлять 2249,28 млн. тонн.

Бурштинське родовище

Бурштинське родовище, відкрите в 1951 р., розташоване на території Галицького та Рогатинського районів Івано-Франківської області в басейнах річок Гнила Липа та Нараївка. Рудоносні тут є піщані, піщано-вапняні і вапнякові породи міоценового віку. Загальні запаси металевого марганцю Бурштинського родовища оцінюються приблизно в 2 млн. тонн, при середньому його вмісті в рудної масі не більше 9,5%. Поклади марганцю розміщуються тут у найбільш глибоких частинах западин. Одна з них шириною 3-4 км і довжиною 13 км розташована на правому березі річки Гнила Липа, інша шириною 4 км та довжиною 8 км - на межиріччі Гнилий Липа та Нараївка.

Керченський марганцево-залізорудний басейн

Керченські залізні руди відомі здавна. У 30-х роках минулого століття в них виявлено підвищений вміст марганцю, ванадію та фосфору. При подальших дослідженнях була встановлена ​​Азово-Чорноморська марганцево-залізорудна провінція.

Найбільш значимі концентрації марганцю є в пліоценових (кіммерійських) залізних рудах родовищ Керченського півострова (Керченський залізорудний басейн). Вони представляють собою типові бурі залізняки, які через відносно підвищеного вмісту марганцю можуть використовуватися як природно-леговані марганцем залізні руди. Для Керченського басейну характерно збільшення вмісту марганцю в залізних рудах із заходу на схід від 2-3% до 22%.

Кількість марганцю, зосередженого в рудах провінції оцінюється в 60 млн. тонн, у тому числі в Керченській басейні - 40 млн. тонн. На Державному балансі запасів Україні складаються 8 нині не освоєних родовищ залізних руд Керченського басейну - Яниш-Такильское, Ельтиген-Ортельське, Камиш-Бурунське, Катерлезьке, Баксинське, Кезенское, Оссовінское і Північне (Чегене-Салинська).

Хащеватського родовище

На кристалічних породах докембрію Українського щита в мезозої і кайнозої інтенсивно розвивалися кори вивітрювання. У ряді випадків створювалися марганценосние кори вивітрювання, які при відповідних утриманнях марганцю можуть бути невеликими родовищами. Найбільш значущим серед них є Хащеватського родовище марганцевих руд, розташоване в Гайворонському районі Кіровоградської області на лівому березі річки Південний Буг. Родовище простягається в широтному напрямку на 10 км (при ширині близько 1 км) і представляє серію (близько 15 рудних пластів). Тут підраховані невеликі промислові запаси руд, поки не враховані Державним балансом

Технології сухого збагачення марганцевих руд дозволяють переробляти сухим способом карбонатні, окислені і змішані марганцеві руди з одержанням концентрату та хвостів. Їх перевагами є: відсутність у процесі збагачення води, практично повна відсутність екологічного навантаження на навколишнє середовище і застосування в схемі збагачення обладнання з низькими матеріало-та енергоємності, що дозволяє знизити не тільки капітальні, а й експлуатаційні витрати.

Селективність розкриття мінеральних зерен при ударному руйнуванні дозволяє для деяких типів руд почати процес збагачення на стадії дроблення.

Наприклад, при збагаченні карбонатних марганцевих руд на стадії дроблення виділяється 10 - 15% від гірської маси великої концентрату +10 мм, а на стадії подрібнення - 10-15% хвостів крупністю менше 0,05 мм з відвальних вмістом марганцю.

При збагаченні окислених марганцевих руд, на стадії дроблення грохоченням було виділено близько 10% відвальних хвостів крупністю більше 10 мм.

В даний час, в селищі Опівнічне (Північний Урал) працює фабрика зі збагачення карбонатних марганцевих руд, спроектована і побудована з застосуванням повністю сухий технології збагачення. Застосування цієї технології при збагаченні карбонатних марганцевих руд дозволило отримати концентрат із вмістом марганцю не менш 30% (у вихідній руді до 19%), при витяганні його в концентрат - 79% і хвости з вмістом марганцю до 8%. Дана технологія розроблена вперше і значно перевершує за своїми параметрами традиційні схеми збагачення. Одержуваний концентрат є кондиційним продуктом для металургійної промисловості, а відходи збагачення використовуються у виробництві будівельних матеріалів.

Застосування сухій технології електромагнітного збагачення окислених марганцевих руд (Південний Хінган, вміст марганцю до 20%) дозволило отримати концентрат із вмістом марганцю 42-44%, при його виході до 35%, з витяганням марганцю близько 75%. Отримані при цьому хвости в кількості 64-66% мають вміст марганцю до 8%

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Географія | Реферат
44кб. | скачати


Схожі роботи:
Залізні руди
Руди кольорових металів
Що виплавляють із тонн словесної руди або спроба реабілітації чатів
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru