Макроекономіка як наука

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА
План
1. Предмет макроекономіки
2. Методи і принципи макроекономічного аналізу
3. Кругообіг продукту, витрат і доходів
4. Макроекономічні моделі, їх види і показники

1. Предмет макроекономіки
Макроекономіка, як і мікроекономіка, являє собою розділ економічної теорії. У перекладі з грецької слово «макро» означає «великий» (відповідно «мікро» - «маленький»), а слово «економіка» - «ведення господарства». Таким чином, макроекономіка - це наука, яка вивчає поведінку економіки в цілому або її великих сукупностей (агрегатів), при цьому економіка розглядається як складна велика єдина ієрархічно організована система, як сукупність економічних процесів і явищ та їх показників.
Вперше термін «макроекономіка» вжив у своїй статті в 1933 році відомий норвезький вчений - економіст-математик, один з основоположників економетрики, лауреат Нобелівської премії Рагнар Фріш (Ragnar Frisch). Однак змістовно сучасна макроекономічна теорія веде свій початок від фундаментальної праці видатного англійського економіста, представника Кембриджської школи, лорда Джона Мейнарда Кейнса (John Maynard Keynes). У 1936 році вийшла його книга «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей», в якій Кейнс заклав основи макроекономічного аналізу. Значення роботи Кейнса було таке велике, що в економічній літературі виник термін «Кейнсіанська революція» і з'явилася кейнсіанська макроекономічна модель або кейнсіанський підхід на противагу традиційному єдино існував до того часу класичному підходу до вивчення економічних явищ, тобто мікроекономічному аналізу (класична модель).
На відміну від мікроекономіки, яка вивчає економічну поведінку окремих (індивідуальних) господарюючих суб'єктів (споживача або виробника) на окремих ринках, макроекономіка вивчає економіку як єдине ціле, досліджує проблеми, загальні для всієї економіки, і оперує сукупними величинами, такими як валовий внутрішній продукт, національний дохід, сукупний попит, сукупна пропозиція, сукупне споживання, інвестиції, загальний рівень цін, рівень безробіття, державний борг та ін
Основними проблемами, які вивчає макроекономіка, є:
економічне зростання і його темпи;
економічний цикл і його причини;
рівень зайнятості і проблема безробіття;
загальний рівень цін і проблема інфляції;
рівень ставки відсотка і проблеми грошового обігу;
стан державного бюджету, проблема фінансування бюджетного дефіциту і проблема державного боргу;
стан платіжного балансу та проблеми валютного курсу;
проблеми макроекономічної політики.
Всі ці проблеми неможливо вирішити з позицій мікроекономічного аналізу, тобто з рівня окремого споживача, окремої фірми і навіть окремої галузі. Саме тому, що існує цілий ряд таких загально-або макроекономічних проблем, з'являється необхідність у виникненні самостійного розділу економічної теорії, самостійної дисципліни - макроекономіки.
Важливість вивчення макроекономіки.
1) вона не просто описує макроекономічні явища і процеси, але виявляє закономірності і залежності між ними, досліджує причинно-наслідкові зв'язки в економіці;
2) знання макроекономічних залежностей і зв'язків дозволяє оцінити існуючу в економіці ситуацію і показати, що потрібно зробити для її поліпшення, і, в першу чергу, що повинні зробити політичні діячі, тобто дозволяє розробити принципи економічної політики;
3) знання макроекономіки дає можливість передбачити, як будуть розвиватися процеси в майбутньому, тобто складати прогнози, передбачати майбутні економічні проблеми.
Аналіз ex post та ex ante.
Розрізняють два види макроекономічного аналізу: аналіз ex post та аналіз ex ante.
Макроекономічний аналіз ex post чи національне рахівництво, тобто аналіз статистичних даних, що дозволяє оцінювати результати економічної діяльності, виявляти проблеми та негативні явища, розробляти економічну політику щодо їх вирішення та подолання, проводити порівняльний аналіз економічних потенціалів різних країн.
Макроекономічний аналіз ex ante, тобто прогнозне моделювання економічних процесів та явищ на основі певних теоретичних концепцій, що дозволяє визначити закономірності розвитку економічних процесів і виявити причинно-наслідкові зв'язки між економічними явищами і змінними. Це і є макроекономіка як наука.
2. Методи і принципи макроекономічного аналізу
У своєму аналізі макроекономіка використовує ті ж методи і принципи, що і мікроекономіка. До таких загальних методів і принципів економічного аналізу відносяться:
абстрагування, (використання моделей для дослідження і пояснення економічних процесів і явищ);
поєднання методів дедукції та індукції; поєднання нормативного і позитивного аналізу;
використання принципу «за інших рівних умовах», припущення про раціональність поведінки економічних агентів та ін
Особливість макроекономічного аналізу полягає в тому, що його найважливішим принципом виступає агрегування. Вивчення економічних залежностей і закономірностей на рівні економіки в цілому можливо лише, якщо розглядати сукупності або агрегати. Макроекономічний аналіз вимагає агрегування. Агрегація є об'єднання окремих елементів в одне ціле, в агрегат, у сукупність. Агрегація завжди грунтується на абстрагуванні, тобто відволікання від несуттєвих моментів і виділення найбільш значущих, істотних, типових рис, закономірностей економічних процесів і явищ. Агрегація дозволяє виділити: макроекономічних агентів, макроекономічні ринки, макроекономічні взаємозв'язки, макроекономічні показники.
Агрегація, засноване на виявленні найбільш типових рис поведінки економічних агентів, забезпечує можливість виділити чотири макроекономічні агента:
1) домогосподарства,
2) фірми,
3) держава,
4) іноземний сектор.
1) Домогосподарства (households) - це самостійний, раціонально діючий макроекономічний агент, метою економічної діяльності якого виступає максимізація корисності, що є в економіці: а) власником економічних ресурсів (праці, землі, капіталу і підприємницьких здібностей). Продаючи економічні ресурси, домогосподарства одержують доходи, велику частину яких вони витрачають на споживання (споживчі витрати) і тому виступають б) основним покупцем товарів і послуг. Частину, що залишилася доходу домогосподарства зберігають і тому є в) основним сберегателей або кредитором, тобто забезпечують пропозиція кредитних коштів в економіці.
2) Фірми (business firms) - це самостійний, раціонально діючий макроекономічний агент, метою економічної діяльності якого виступає максимізація прибутку. Фірми виступають: а) покупцем економічних ресурсів, за допомогою яких забезпечується процес виробництва, і тому фірми є b) основним виробником товарів і послуг в економіці. Отриману виручку від продажу вироблених товарів і послуг, фірми виплачують домогосподарствам у вигляді факторних доходів. Для розширення процесу виробництва, забезпечення приросту запасу капіталу та відшкодування зносу капіталу фірмам необхідні інвестиційні товари (у першу чергу, обладнання), тому фірми є в) інвесторами, тобто покупцями інвестиційних товарів і послуг. А оскільки, як правило, для фінансування своїх інвестиційних витрат фірми використовують позикові кошти, то вони виступають г) основним позичальником в економіці, тобто пред'являють попит на кредитні кошти.
Домогосподарства і фірми утворюють приватний сектор економіки.
3) Держава (government)-це сукупність державних установ та організацій, які володіють політичним і юридичним правом впливати на перебіг економічних процесів, регулювати економіку. Держава - це самостійний, раціонально діючий макроекономічний агент, основне завдання якого - ліквідація провалів ринку (market failures) і максимізація суспільного добробуту - і виступаючий тому: а) виробником суспільних благ; б) покупцем товарів і послуг для забезпечення функціонування державного сектора та виконання своїх численних функцій; в) перераспределітель національного доходу (через систему податків і трансфертів); г) в залежності від стану державного бюджету - кредитором або позичальником на фінансовому ринку. Крім того, держава виступає д) регулятором і організатором функціонування ринкової економіки.
Воно створює та забезпечує інституційні основи функціонування економіки (законодавча база, система безпеки, система страхування, податкова система тощо), тобто розробляє «правила гри»; забезпечує і контролює пропозицію грошей в країні, оскільки володіє монопольним правом емісії грошей; проводить макроекономічну політику, яка поділяється на:
o структурну, що забезпечує економічне зростання
o кон'юнктурну (стабілізаційну), спрямовану на згладжування циклічних коливань економіки і забезпечення повної зайнятості ресурсів, стабільного рівня цін і зовнішньоекономічної рівноваги). Основними видами стабілізаційної політики є: а) фіскальна (або бюджетно-податкова) політика; б) монетарна (або грошово-кредитна) політика; в) зовнішньоекономічна політика; г) політика доходів.
Приватний і державний сектори утворюють закриту економіку.
4) Іноземна сектор (foreign sector) - об'єднує всі інші країни світу і є самостійним раціонально чинним макроекономічним агентом, що здійснює взаємодію з даною країною за допомогою:
а) міжнародної торгівлі (експорт та імпорт товарів і послуг)
б) переміщення капіталів (експорт та імпорт капіталу, тобто фінансових активів).
Додавання в аналіз іноземного сектора дозволяє отримати відкриту економіку.
Агрегація ринків проводиться з метою виявлення закономірностей функціонування кожного з них, а саме: дослідження особливостей формування попиту і пропозиції та умов їхньої рівноваги на кожному з ринків; визначення рівноважної ціни і рівноважної обсягу на основі співвідношення попиту і пропозиції; аналізу наслідків зміни рівноваги на кожному з ринків.
Агрегація ринків дає можливість виділити чотири макроекономічні ринку:
1) ринок товарів і послуг (реальний ринок),
2) фінансовий ринок (ринок фінансових активів),
3) ринок економічних ресурсів,
4) валютний ринок.
1) Для отримання агрегованого ринку товарів і послуг (goods market) ми повинні абстрагуватися (відволіктися) від усього розмаїття вироблених економікою товарів і виділити найбільш важливі закономірності функціонування цього ринку, тобто закономірності формування попиту і пропозиції товарів і послуг. Співвідношення попиту і пропозиції дозволяє отримати величину рівноважного рівня цін (price level) на товари та послуги і рівноважного обсягу їх виробництва (output). Ринок товарів і послуг називають також реальним ринком (real market), оскільки там продаються і купуються реальні активи (реальні цінності - real assets).
2) Фінансовий ринок (ринок позикових коштів) (financial assets market) - це ринок, де продаються і купуються фінансові активи (гроші, акції та облігації). Цей ринок ділиться на два сегменти:
а) грошовий ринок (money market) або ринок грошових фінансових активів;
б) ринок цінних паперів (bonds market) або ринок негрошових фінансових активів. На грошовому ринку не відбуваються процеси купівлі та продажу (купувати гроші за гроші безглуздо), проте дослідження закономірностей функціонування грошового ринку, формування попиту на гроші і пропозиції грошей дуже важливо для макроекономічного аналізу. Вивчення грошового ринку, умов його рівноваги дозволяє отримає рівноважну ставку відсотка (interest rate), що виступає «ціною грошей» (ціною кредиту), і рівноважну величину грошової маси (money stock), а також розглянути наслідки зміни рівноваги на грошовому ринку та його впливу на ринок товарів і послуг. Основними посередниками на грошовому ринку є банки, які приймають грошові внески і видають кредити. На ринку цінних паперів продаються і купуються акції та облігації. Покупцями цінних паперів, в першу чергу, є домогосподарства, які витрачають свої заощадження з метою отримання доходу (дивіденду по акціях і відсотки по облігаціях). Продавцями (емітентами) акцій виступають фірми, а облігацій - фірми і держава. Фірми випускають акції та облігації з метою отримання коштів для фінансування своїх інвестиційних витрат і розширення обсягу виробництва, а держава випускає облігації для фінансування дефіциту державного бюджету.
3) Ринок ресурсів (resource market) в макроекономічних моделях представлений ринком праці (labour market), оскільки закономірності його функціонування (формування попиту на працю і пропозиції праці) дозволяють пояснити макроекономічні процеси, особливо в короткостроковому періоді. При вивченні ринку праці ми повинні відвернутися (абстрагуватися) від всіх різних видів праці, відмінностей у рівнях кваліфікації і професійної підготовки. У довгострокових макроекономічних моделях досліджується також ринок капіталу. Рівновага ринку праці дозволяє визначити рівноважний кількість праці (labour force) в економіці і рівноважну «ціну праці» - ставку заробітної плати (wage rate). Аналіз нерівноваги на ринку праці дозволяє виявити причини і форми безробіття.
4) Ринок валюти (foreign exchange market) - це ринок, на якому обмінюються один на одного національні грошові одиниці (валюти) різних країн (долари на ієни, марки на франки і т.п.). У результаті обміну однієї національної валюти на іншу формується обмінний (валютний) курс (exchange rate).

3 Кругообіг продукту, витрат і доходів
Виявлення найбільш типових рис поведінки економічних агентів (агрегування агентів) і найбільш істотних закономірностей функціонування економічних ринків (агрегування ринків) дозволяє агрегувати макроекономічні взаємозв'язки, тобто досліджувати закономірності поведінки макроекономічних агентів на макроекономічних ринках. Це робиться за допомогою побудови схеми кругообігу продукту, витрат і доходів (або моделі кругових потоків - model of circular flows).
Спочатку розглянемо двухсекторной модель економіки, що складається тільки з двох макроекономічних агентів - домогосподарств і фірм - і двох ринків - ринку товарів і послуг і ринку економічних ресурсів (рис 1.1).
Домогосподарства купують (пред'являють попит на) товари і послуги, які роблять фірми (забезпечують пропозицію) і поставляють на ринок товарів і послуг. Щоб виробляти товари та послуги, фірми закуповують (пред'являють попит на) економічні ресурси - працю, землю, капітал і підприємницькі здібності - (тобто пред'являють попит на економічні ресурси), власниками яких є домогосподарства (забезпечують пропозицію економічних ресурсів). Матеріальні потоки повинні бути опосередковані грошовими потоками. Купуючи товари і послуги, домогосподарства за них платять. Витрати домогосподарств на купівлю товарів і послуг носять назву споживчих витрат (consumption spending). Фірми, продаючи свою продукцію домогосподарствам, отримують виручку від продажів (revenue), з якої виплачують домогосподарствам плату за економічні ресурси, що для фірм являє собою витрати (costs), а для домогосподарств - факторні доходи (income) - заробітну плату (за фактор працю ), ренту (за фактор землю), відсоток (за фактор капітал) і прибуток (за фактор підприємницькі здібності), сума яких становить національний дохід. Отримані доходи домогосподарства витрачають на купівлю товарів і послуг (споживчі витрати). Доходи і витрати рухаються по колу. Дохід кожного економічного агента витрачається, створюючи дохід іншому економічному агенту, що, у свою чергу, служить основою для його витрат. Збільшення витрат веде до зростання доходу, а зростання доходу є передумовою для подальшого збільшення видатків. Ось чому схема отримала назву моделі кругообігу або моделі кругових потоків. Матеріальні потоки рухаються проти годинникової стрілки, а грошові - за годинниковою стрілкою. Попит рухається за годинниковою стрілкою, а пропозиція - проти.
Зі схеми випливає, що: 1) вартість кожного матеріального потоку дорівнює величині грошового потоку, 2) національний продукт дорівнює національному доходу; 3) сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції; 4) сукупні доходи дорівнюють сукупним витратам.
При аналізі повної схеми кругообігу ми будемо досліджувати тільки грошові потоки.
Оскільки домогосподарства діють раціонально, то вони витрачають на споживання не весь свій дохід. Частина доходу вони зберігають, причому заощадження (savings) повинні приносити дохід. Фірми ж відчувають потребу в додаткових коштах для забезпечення та розширення виробництва (в кредитних коштах - loanable funds). Це зумовлює необхідність появи фінансового ринку, на якому заощадження домогосподарств перетворюються в інвестиційні ресурси фірм. Це відбувається двома шляхами: 1) або домогосподарства надають свої заощадження фінансовим посередникам (у першу чергу, банкам), у яких фірми беруть кредити; 2) або домогосподарства витрачають свої заощадження на покупку цінних паперів, що випускаються фірмами, безпосередньо забезпечуючи їх інвестиційними ресурсами. У першому випадку зв'язок між домогосподарствами і фірмами встановлюється опосередковано - через грошовий ринок, у другому - безпосередньо - через ринок цінних паперів. Отримані на фінансовому ринку кошти фірми витрачають на покупку інвестиційних товарів, в першу чергу, обладнання. Споживчі витрати домогосподарств (consumption spending - С) доповнюються інвестиційними витратами фірм (investment spending - I). При цьому рівність національного доходу національного продукту зберігається, тому в макроекономіці національний дохід і національний продукт позначаються однією літерою - Y (yield). При цьому величина національного продукту в стані рівноваги дорівнює сумі сукупних витрат (expenditures):
Y = E
Сукупні витрати (національний продукт) у двухсекторной моделі економіки складаються із споживчих витрат домогосподарств (С) і інвестиційних витрат фірм (I):
E = C + I,
а національний дохід - з споживання (C) і заощаджень (S):
Y = С + S.
Звідси випливає, що
З + I = С + S,
що означає, що сукупні витрати дорівнюють сукупному доходу, а
I = S,
тобто інвестиції дорівнюють заощадженням. Інвестиції представляють собою ін'єкції (injections) в економіку, а заощадження - вилучення (leakages) з економіки. Під ін'єкціями розуміється все, що збільшує потік витрат і, отже, доходів (за винятком споживчих витрат, які не відносяться ні до ін'єкцій, ні до позбавлення). Вилучення - це все, що скорочує потік витрат і, отже, доходів. Зростання інвестицій збільшує сукупні витрати (сукупний попит), забезпечує додаткові доходи виробникам, служить стимулом для збільшення національного продукту (випуску). Зростання заощаджень скорочує сукупні витрати і може призвести до скорочення виробництва. У рівноважної економіці ін'єкції рівні вилученням.
Поява держави веде до виникнення нових видів макроекономічних взаємозв'язків і перетворенню двухсекторной моделі економіки в трисекторна.
1) По-перше, держава робить закупівлі товарів і послуг (government spending - G), що пов'язано з необхідністю змісту державного сектора економіки, забезпечення виробництва суспільних благ, виконання функцій щодо регулювання економіки і управління країною. При цьому заробітна плата державних службовців розглядається не як плата за економічний ресурс на ресурсному ринку, а як оплата послуги на ринку товарів і послуг, так як ця оплата здійснюється з коштів державного бюджету і є результатом перерозподілу доходів. Державні закупівлі товарів і послуг збільшують сукупний попит на національний продукт, тобто сукупні витрати.
2) По-друге, держава зобов'язує всіх платити податки (taxes - Tx), які є основним джерелом доходів державного бюджету. Однак, виступаючи перераспределітель національного доходу, держава не тільки збирає податки, але і виплачує трансферти (transfers - Tr). Трансферти - це платежі, які домогосподарства та фірми безоплатно (не в обмін на товари і послуги) отримують від держави. Трансферні платежі держави домогосподарствам - це різного роду соціальні виплати (social benefits), такі як пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, допомоги по непрацездатності, допомоги по бідності та ін Трансферні платежі держави фірмам носять назву субсидій (subsidies).
3) По-третє, залежно від стану державного бюджету держава може виступати або кредитором, або позичальником на фінансовому ринку. Якщо витрати держави (державні закупівлі + трансферти) перевищують доходи держави (податки), що відповідає стану дефіциту державного бюджету, то держава для оплати своїх витрат повинно зайняти гроші на фінансовому ринку, виступаючи позичальником. Для цього держава випускає державні облігації (робить внутрішній позику) і продає їх на ринку цінних паперів домогосподарствам. Домогосподарства витрачають частину своїх заощаджень на купівлю державних облігацій, забезпечуючи можливість державі оплати частини його витрат, що перевищують доходи скарбниці, тобто фінансуючи дефіцит державного бюджету. При цьому держава виплачує домогосподарствам процент за своїми облігаціями, роблячи їх привабливими для покупки. Виплати відсотків за державними облігаціями збільшують доходи домогосподарств, але є витратами державного бюджету і носять назву «видатків з обслуговування державного боргу». Якщо ж доходи держави перевищують витрати (має місце надлишок (профіцит) державного бюджету), то держава може виступити на фінансовому ринку кредитором, купуючи цінні папери приватних фірм.
Для трисекторна моделі економіки справедливі всі висновки, зроблені для двухсекторной моделі, тобто національний продукт дорівнює національному доходу, сукупні витрати дорівнюють сукупному доходу, ін'єкції рівні вилученням. Однак сукупні витрати складаються тепер з трьох компонентів: споживання (C), інвестицій (I) та державних закупівель (G):
Е = C + I + G,
а сукупний дохід розподіляється на споживання (C), заощадження (S) і податки (T):
Y = C + S + T
Під податками тут розуміються чисті податки, які становлять різницю між податками (Tx) і трансфертами (Tr):
T = Tx - Tr
(Зауважимо, що, як правило, при аналізі моделі кругообігу виплати відсотків по державному боргу спеціально не виділяються і враховуються у величині трансфертів, оскільки так само, як і трансферти, виплачуються не в обмін за товар або послугу)
Державні закупівлі товарів і послуг є ін'єкціями, а (чисті) податки - вилученнями з потоку витрат і доходів, тому формула рівності ін'єкцій та вилучень набуває вигляду:
I + G = S + T
(Слід мати на увазі, що трансферти і виплати відсотків по державних облігаціях є ін'єкціями, тому що збільшують потік доходів і, отже, витрат).
Аналіз трисекторна моделі економіки (моделі закритої економіки) показує, що національний дохід (national income - Y), що є сумою факторних доходів, тобто доходом, заробленим власниками економічних ресурсів (домогосподарствами), відрізняється від доходу, який домогосподарства можуть розпоряджатися і витрачати на власний розсуд, тобто від наявного доходу (disposal income - Yd). У відповідності зі схемою кругообігу наявний дохід відрізняється від національного доходу на величину податків, які домогосподарства платять державі, і величину трансфертів, які держава платить домогосподарствам, тому, щоб отримати величину наявного доходу, треба з національного доходу відняти податки (Тх) і додати трансферти ( ТR) (а також виплати відсотків по державних облігаціях, якщо такі є), тобто відняти чисті податки
Т = Тх - ТR
У загальному вигляді можна записати:
Yd = Y - Tx + Tr
або
Yd = Y - T
Наявний дохід домогосподарства використовують на споживання (споживчі витрати) і заощадження:
Yd = C + S
Включення в схему кругообігу іноземного сектора дає четирехсекторную модель економіки (модель відкритої економіки) і означає необхідність врахування взаємин національної економіки з економіками інших країн, які, в першу чергу, проявляються через міжнародну торгівлю товарами і послугами - через експорт і імпорт товарів і послуг. Оскільки у схемі кругообігу відображені тільки грошові потоки, то під експортом (export - Ex) розуміється виручка (доходи) від експорту (стрілка від іноземного сектора), а під імпортом (import - Im) - витрати по імпорту (стрілка до іноземного сектору).
Співвідношення експорту та імпорту відображається в торговому балансі. Якщо витрати з імпорту перевищують доходи від експорту (Im> Ex), то це відповідає стану дефіциту торгового балансу. Фінансування дефіциту торговельного балансу (різниці між витратами з імпорту та доходами від експорту) може здійснюватися:
а) за рахунок іноземних (зовнішніх) позик в інших країн або у міжнародних фінансових організацій, таких як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та інших (зауважимо, що зовнішню позику може використовуватися також для фінансування дефіциту державного бюджету)
б) за рахунок продажу іноземцям фінансових активів (приватних та державних цінних паперів) і надходження в країну грошових коштів в рахунок їх оплати.
І в тому, і в іншому випадку в країну (на фінансовий ринок) відбувається приплив грошових коштів з іноземного сектора, що носить назву припливу капіталу (capital inflow). Це дозволяє профінансувати дефіцит торгового балансу. Якщо ж доходи від експорту перевищують витрати по імпорту (Ex> Im), що означає надлишок (профіцит) торгового балансу, то з країни відбувається відтік капіталу (capital outflow), оскільки в цьому випадку іноземці продають даній країні свої фінансові активи і отримують необхідні для оплати експорту грошові кошти.
У четирехсекторной моделі (моделі відкритої економіки) принцип рівності доходів і витрат також зберігається. З урахуванням витрат іноземного сектора, які носять назву «чистий експорт» (net export - Xn) і являють собою різницю між експортом та імпортом:
Хn = Ex - Im,
можна записати формулу сукупних витрат, які дорівнюють сумі витрат усіх макроекономічних агентів: домогосподарств, фірм, держави та іноземного сектора:
Е = C + I + G + Xn.
Формула сукупного доходу:
Y = C + S + T
(Це означає, що дохід використовується на споживання, заощадження та виплату податків). Оскільки в стані рівноваги Е = Y, то звідси випливає, що:
C + I + G + Xn = C + S + T.
Це рівність носить назву макроекономічного тотожності. При цьому величина сукупних витрат дорівнює вартості сукупного (валового) внутрішнього продукту (ВВП):
Y = Е = C + I + G + Xn
Щоб вивести з макроекономічного тотожності формулу рівності ін'єкцій та вилучень слід мати на увазі, що в показнику чистого експорту присутній і ін'єкція (тобто експорт, що представляє собою витрати (попит) іноземного сектора на продукцію даної країни, і, отже, частину сукупних витрат , що збільшує потік витрат і доходів) та вилучення (тобто імпорт, який є «витоком» частини сукупного доходу країни в іноземний сектор і, отже, скорочує внутрішні витрати і відповідно доходи), тому формула рівності ін'єкцій та вилучень повинна бути записана як:
I + G + Ex = S + T + Im
Схема кругообігу показує всі види взаємозв'язків і взаємозалежностей в економіці. Тепер предмет макроекономіки можна визначити більш точно. Макроекономіка вивчає закономірності поведінки макроекономічних агентів на макроекономічних ринках.
4. Макроекономічні моделі, їх види і показники
Схема кругообігу являє собою приклад макроекономічної моделі. Моделювання та абстрагування є основним методом макроекономічного аналізу. Всі макроекономічні процеси вивчаються на основі побудови моделей. Макроекономічні моделі являють собою формалізоване (графічне або алгебраїчне) опис економічних процесів і явищ з метою виявлення основних взаємозв'язків між ними. Для побудови моделі необхідно виділити суттєві, найбільш важливі характеристики для кожного досліджуваного явища і відволіктися (абстрагуватися) від несуттєвих явищ та чинників. Таким чином, модель являє собою деяке спрощене відображення дійсності, що дозволяє виявити основні закономірності розвитку економічних процесів і розробити варіанти вирішення складних макроекономічних проблем, таких як економічне зростання, інфляція, безробіття та ін
Макроекономічні моделі можуть виступати у вигляді: функцій, графіків, схем і таблиць, що дозволяє зрозуміти взаємозалежності між макроекономічними величинами, причинно-наслідкові зв'язки між економічними явищами.
У макроекономіці виділяють різні види функцій:
а) поведінкові, що характеризують поведінку економічних агентів (наприклад, функція споживання:
З = З + mpсYd,
де Со - автономне споживання, яке не залежить від рівня доходу; Yd - наявний дохід; mpс - поведінковий коефіцієнт, який називається граничною схильністю до споживання і показує, як зміниться величина споживання при зміні величини наявного доходу на одиницю);
б) технологічні, що описують технологію виробництва (наприклад, виробнича функція:
Y = F (K, L),
де Y - величина сукупного випуску, яка визначається запасом капіталу (К) і запасом праці (L), тобто кількістю основних економічних ресурсів;
в) інституційні, що показують вплив інституційних факторів (параметрів державного управління) на макроекономічні величини (наприклад, функція податків:
T = T + tY,
де T - величина податкових надходжень, Т - автономні (акордні) податки, які не залежать від рівня доходу, t - ставка податку, Y - рівень сукупного доходу (випуску);
г) дефініціонние, що відображають визначення тієї чи іншої макроекономічної величини (наприклад, функція сукупного попиту, який за визначенням являє собою суму попитів усіх макроекономічних агентів має вигляд:
AD = C + I + G + Xn,
де C - попит домогосподарств (споживчі витрати), I - попит фірм (інвестиційні витрати), G - попит держави (державні закупівлі товарів і послуг) та Xn - попит іноземного сектора (чистий експорт)
Всі ці функції можна представити у вигляді графіків і таблиць.
Моделі включають два види показників: екзогенні та ендогенні.
Екзогенні величини - це показники, задающиеся ззовні, що формуються поза моделлю. Екзогенні величини є автономними (незалежними). Ендогенні величини - це показники, що формуються всередині моделі.
Ендогенна перемінна
Екзогенна змінна
МОДЕЛЬ


Рис. 1.4
Модель дозволяє показати, як зміна екзогенних величин (зовнішній імпульс) впливає на зміну ендогенних (рис.1.4.). Наприклад, якщо функція споживання має вигляд С = С (Yd, W), де С - величина сукупних споживчих витрат, Yd - наявний дохід і W - багатство, Yd і W є екзогенними величинами, а С - ендогенної. Ця модель дозволяє дослідити, як зміна наявного доходу та / або багатства змінює величину споживчих витрат. Споживання, таким чином, виступає як залежна величина (функція), а наявний дохід і величина багатства - як незалежні величини (аргумент функції). У різних моделях одна й та сама величина може бути і екзогенної, і ендогенної. Так, в моделі споживання споживчі витрати (С) виступають в якості ендогенної (залежної) величини, а в моделі сукупного попиту: AD = C + I + G + Xn споживчі витрати (С) є екзогенною (незалежною) величиною, тобто змінної, що визначає величину сукупного випуску та сукупного доходу. Виняток становлять змінні державного управління, які, як правило, є екзогенними, такі як державні закупівлі товарів і послуг, акордні податки, податкові ставки, величина трансфертів, облікова ставка відсотка, норма обов'язкових резервів, грошова база.
Крім змінних, моделі включають в себе параметри і константи. До них відносяться всі поведінкові коефіцієнти, такі як гранична схильність до споживання, гранична схильність до заощадження, норма депонування, норма надлишкових резервів, а також показники еластичності (чутливості), такі як чутливість інвестицій до зміни ставки відсотка, чутливість попиту на гроші до зміни доходу , ступінь мобільності капіталу та ін
Важлива особливість макроекономічних змінних полягає в тому, що вони діляться на дві групи: показники потоків і показники запасів. Потік (flow) - це кількість за певний період часу. У макроекономіці, як правило, одиницею часу є рік. До показників потоків належать: сукупний випуск, сукупний дохід, споживання, інвестиції, дефіцит (профіцит) державного бюджету, кількість безробітних, експорт, імпорт та ін, оскільки всі вони розраховуються щороку, тобто у розрахунку на один рік. Всі показники, відображені в схемі кругообігу, є потоками. (Не випадково ця схема називається моделлю кругових потоків - model of circular flows). Запас (stock) - це кількість на певний момент часу, тобто на певну дату (наприклад, 1 січня 2000 року). До показників запасів відносяться національне багатство, особисте багатство, запас капіталу, кількість безробітних, виробничий потенціал, державний борг та ін
Макроекономічні показники можуть бути розділені також на: абсолютні та відносні. Абсолютні показники вимірюються в грошовому (вартісному) вираженні (виняток становлять показники чисельності зайнятих і чисельності безробітних, які вимірюються в кількості осіб), а відносні - у відсотках або відносних величинах. До відносних показників відносяться такі, як рівень безробіття, дефлятор (загальний рівень цін), темп інфляції, темп економічного зростання, ставка відсотка, ставка податку тощо
Рис.1.5. Види рівноваг
Стійка рівновага Нестійка рівновага Нейтральне
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Важливе значення в макроекономіці має вивчення рівноважних станів. При цьому розрізняють три види рівноваги: ​​стійке, нестійке і нейтральна (рис.1.5). Рівновага в системі вважається стійким, якщо, будучи виведеною з рівноважного стану, система самостійно в нього повертається; нестійким, якщо не повертається, і нейтральним, якщо неможливо точно сказати, чи повернеться система в початковий стан чи ні.
У макроекономічних моделях велике значення має фактор часу. У залежності від того, як цей фактор враховується в аналізі, розрізняють три види макроекономічних моделей: статичні, порівняльної статики і динамічні (при цьому дослідження можуть проводитися як в дискретному, так і в безперервному часу). Статичні моделі описують економічну ситуацію на певний момент часу. Моделі порівняльної статики показують результат переходу економічної системи з одного рівноважного стану в інший, але не досліджують, як відбувається цей перехід. Механізм цього процесу переходу вивчається в динамічних моделях.
У динамічних моделях важливу роль відіграє принцип дисконтування, тобто приведення вартості майбутніх доходів до цього періоду (divsent value - PV). Метод дисконтування використовується при визначенні ефективності вкладень коштів у фінансування інвестиційних проектів (фінансування інвестиційного проекту має сенс, якщо сума майбутніх доходів, приведених до теперішнього періоду, буде не менше величини витрат на його фінансування), при покупці цінних паперів (що доцільно лише в тому випадку , якщо наведений сумарний дохід від цього цінного паперу буде не менше суми, витраченої на її покупку), при межчасовий виборі споживання (при прийнятті рішення про перевагу майбутнього споживання справжньому). Дисконтована вартість розраховується за формулою:

де x 1, x 2, ... x n - доходи, які економічний агент передбачає отримати в кожному з майбутніх періодів (від першого до n-ого), r - норма дисконту, яка в макроекономічних моделях, як правило, покладається дорівнює ставці відсотка. Макроекономічний сенс ставки відсотка полягає в тому, що вона являє собою альтернативні витрати використання грошей іншим чином.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Лекція
74кб. | скачати


Схожі роботи:
Макроекономіка
Макроекономіка 3
Макроекономіка 5
Макроекономіка 3
Макроекономіка КНР
Практична макроекономіка
Економічна теорія макроекономіка
Макроекономіка перехідного суспільства
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru