додати матеріал


Майно підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... .... ... ... ... ... .. 2-4стр.
1.Імущество підприємства. Необоротні активи.
1.Состав необоротних активів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... .5-9стр
2.Форми відтворення та вдосконалення основних фондів .......................................... .................................................. 10-13стр
3.Показники використання основних виробничих фондів ........................................... ................................................ 14 - 16стр.
4.Основние напрямки поліпшення використання основних виробничих фондів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... 17-20стр.
2.Расчетная частина (варіант 11).
2.1Составленіе кошторису витрат на виробництво і реалізацію продукції.
2.2.Составленіе калькуляції собівартості продукції.
2.3.Ценообразованіе.
2.4.Формування прибутку.
2.5.Капіталовложенія у розвиток виробництва.
2.6.Сніженіе суми собівартості виробів.
2.7.Годовая економія від зниження собівартості виробів.
2.8.Расчет терміну окупності капіталовкладень.
2.9.Определеніе точки беззбитковості при виборі інвестиційної стратегії підприємства.
Висновок.

Майно підприємства - це те, чим вона володіє: основний капітал і оборотний капітал, виражене у грошовій формі і відбите в самостійному балансі підприємства [[1]].
Основна ознака підприємства - наявність у його власності, господарському віданні або оперативному управлінні відособленого майна. Саме воно забезпечує матеріально-технічну можливість функціонування підприємства, його економічну самостійність і надійність. Без визначеного майна не можуть здійснювати свою діяльність ні великі, ні малі підприємства, ні індивідуальні підприємці.
Безумовно, щоб відбувалася нормальне функціонування підприємства, необхідна наявність певних засобів і джерел. Основні виробничі фонди, що складаються з будівель, споруд, машин, устаткування та інших засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності фірм
Найбільш проста і доступна наступна класифікація майна (активів):
- Поточні оборотні мобільні:
1) оборотні кошти;
2) витрати;
3) запаси;
4) грошові кошти;
5) готова продукція;
6) дебіторська заборгованість;
7) витрати майбутніх періодів;
- Іммобілізовані необоротні активи:
1) основні фонди;
2) нематеріальні активи;
3) короткострокові вкладення.
У промислово розвинених країнах склалося кілька підходів до оцінки майна підприємств [[2]].
Перший підхід - майновий. У його основі лежить оцінка складових елементів майна.
Другий підхід включає в себе не тільки оцінку майнових елементів, але і підприємство в цілому як єдиного функціонуючого комплексу. Найбільш простим і доступним методом оцінки майна підприємства є майновий підхід. За допомогою, якого можна визначити вартість майна. Більш точно можна розрахувати вартість майна за величиною нетто-активів, але із застосуванням інфляційного балансу. Інфляційний баланс складається за даними переоцінки матеріальних активів підприємства. Техніка цього методу полягає у визначенні вартості майна підприємства як суми вартості основних засобів - нетто (Ан) і оборотних коштів, що фінансуються з власних джерел, скоригованих на рівень інфляції (Аі)
З = Ан + Аі
Найбільш точною, на думку практиків, вважається оцінка підприємств за методом внутрішньої вартості. У цьому випадку майно поділяється на групи - основний капітал, запаси, грошові активи і пасиви. У свою чергу групи поділяються на підгрупи - обладнання, векселі, акції і т.д. На підставі отриманих оцінок проводиться економічний аналіз ефективності використання майна, головним чином його рентабельності. Що дає ключ до визначення фінансових можливостей підприємства.
Іншими словами, прибуток підприємства, отримана з кожної гривні коштів, вкладених в активи, залежить від швидкості оборотності коштів і від того, яка частка чистого прибутку у виручці від реалізації. Оборотність активів від обсягу реалізації і середньої величини активів.

1.1. Склад необоротних активів.
Необоротні активи. Вони характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності та переносять на продукцію використану вартість частинами. У практиці обліку до них відносять майнові цінності (активи) всіх видів з терміном використання більше одного року і вартістю понад 15 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.
В склад необоротних активів підприємства входять такі їх види:
- Основні засоби;
- Нематеріальні активи;
- Незавершені капітальні вкладення;
- Обладнання, призначене до монтажу;
- Довгострокові фінансові вкладення;
- Інші види позаоборотних активів.
Необоротні активи характеризуються такими позитивними особливостями: [[3]]
а) вони практично не схильні до втрат від інфляції, а отже краще захищені від неї;
б) їм властивий менший комерційний ризик втрат у процесі операційної діяльності підприємства; вони практично захищені від недобросовісних дій партнерів по операційним комерційних справах;
в) ці активи здатні генерувати стабільний прибуток, забезпечуючи випуск різноманітних видів продукції відповідно до кон'юнктури товарного ринку;
г) вони сприяють запобіганню (або істотного зниження) втрат запасів товарно-матеріальних цінностей підприємства в процесі їх зберігання;
д) їм притаманні великі резерви істотного розширення обсягу операційної діяльності в період підйому кон'юнктури товарного ринку.
Разом з тим, необоротні активи в процесі операційного використання мають ряд недоліків:
а) вони схильні до морального зносу (особливо активна частина виробничих основних засобів і нематеріальні операційні активи), у зв'язку з чим, навіть будучи тимчасово виведеними з експлуатації, ці види активів втрачають свою вартість;
б) ці активи важко піддаються оперативному управлінню, тому що слабко мінливі в структурі в короткому періоді; в результаті цього будь-який тимчасовий спад кон'юнктури товарного ринку призводить до зниження рівня корисного їх використання, якщо підприємство не переходить на випуск інших видів продукції;
в) в переважній частині вони відносяться до групи слаболіквідних активів і не можуть служити засобом забезпечення потоку платежів, що обслуговує операційну діяльність підприємства.
Різноманітність видів та елементів позаоборотних активів підприємства визначає необхідність їх попередньої класифікації з метою забезпечення цілеспрямованого управління ними. З позицій фінансового менеджменту ця класифікація будується за такими основними ознаками:
1. За функціональним видами
- Основні кошти
- Нематеріальні активи
- Незавершені капітальні вкладення
- Обладнання, призначене для
монтажу
- Довгострокові фінансові вкладення
- Інші види позаоборотних активів
2. За характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства
- Необоротні активи, що обслуговують операційну діяльність (операційні позаоборотні активи)
- Необоротні активи, що обслуговують інвестиційну діяльність (Інвест необоротні активи)
- Необоротні активи, що задовольняють соціальні потреби персоналу (невиробничі необоротні активи)
3. За характером володіння
- Власні необоротні активи
- Орендовані необоротні активи
4. За формами заставного забезпечення кредиту і особливостям страхування
- Рухомі необоротні активи
- Нерухомі необоротні активи
1 За функціональним видами необоротні активи в сучасній практиці фінансового обліку та управління поділяються наступним чином:
а) Основні засоби. Вони характеризують сукупність матеріальних активів підприємства у формі засобів праці, які багаторазово беруть участь у виробничому процесі та переносять на продукцію свою вартість частинами. У практиці обліку до них відносять засоби праці всіх видів з терміном використання понад один рік і вартістю більш 15 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.
б) Нематеріальні активи. Вони характеризують необоротні активи підприємства, що не мають речовинної (матеріальної) форми, що забезпечують здійснення всіх основних видів його господарської діяльності.
в) Незавершені капітальні вкладення. Вони характеризують обсяг фактично зроблених витрат на будівництво і монтаж окремих об'єктів основних засобів з початку цього будівництва до його завершення.
г) Обладнання, призначене до монтажу. Воно характеризує ті види устаткування, придбаного підприємством, які призначені до установки в будівлях і спорудах шляхом їх монтажу (складання, прикріплення до фундаментів або опор і т.д.), а також контрольно-вимірювальну апаратуру й інші прилади, що монтуються в складі устаткування.
д) довгострокові фінансові вкладення. Вони характеризують усі придбані підприємством фінансові інструменти інвестування з терміном їх використання більше одного року незалежно від розміру їх вартості.
2. За характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства виділяють такі групи позаоборотних активів:
а) Необоротні активи, що обслуговують операційну діяльність (операційні необоротні активи). Вони характеризують групу довгострокових активів підприємства (основних засобів, нематеріальних активів), що безпосередньо використовуються в процесі здійснення його виробничо-комерційної діяльності. Ця група активів відіграє провідну роль у загальному складі позаоборотних активів підприємства.
б) Необоротні активи, що обслуговують інвестиційну діяльність (інвестиційні необоротні активи) Вони характеризують групу довгострокових активів підприємства, сформовану в процесі здійснення ним реального і фінансового інвестування (незавершені капітальні вкладення, обладнання призначене до монтажу, довгострокові фінансові вкладення).
в) Необоротні активи, що задовольняють соціальні потреби персоналу (невиробничі необоротні активи). Вони характеризують групу об'єктів соціально-побутового призначення, сформованих для обслуговування працівників даного підприємства і знаходяться в його володінні (спортивні споруди, оздоровчі комплекси, дошкільні дитячі установи тощо).
3. За характером володіння позаоборотні активи підприємства поділяються на такі групи:
а) Власні необоротні активи. До них відносяться довгострокові активи підприємства, що належать йому на правах власності і володіння, що відображаються у складі його балансу.
б) Орендовані необоротні активи. Вони характеризують групу активів, що використовуються підприємством на правах користування відповідно до договору оренди (лізингу), укладеним з їх власником.
4. За формами заставного забезпечення кредиту і особливостям страхування виділяють наступні групи необоротних активів:
а) Рухомі необоротні активи. Вони характеризують групу довгострокових майнових цінностей підприємства, які в процесі застави (закладу) можуть бути вилучені з його володіння з метою забезпечення кредиту (машини і обладнання, транспортні засоби, довгострокові фондові інструменти тощо).
б) Нерухомі необоротні активи. До них належить група довгострокових майнових цінностей підприємства, які не можуть бути вилучені з його володіння в процесі застави, що забезпечує кредит (земельні ділянки, будівлі, споруди, передавальні пристрої тощо).
Відповідно до цієї класифікації диференціюються форми і методи фінансового управління позаоборотних активів підприємства в процесі здійснення різних фінансових операцій.

2.2 Форми відтворення та вдосконалення основних фондів.
Основні виробничі фонди в процесі їх експлуатації зношуються. Розрізняють два види зносу - фізичний і моральний.
Під фізичним зносом розуміють поступову втрату основними фондами своєї первісної споживної вартості, що відбувається не тільки в процесі їх функціонування, але і при їх бездіяльності (руйнування від зовнішніх впливів, атмосферного впливу, корозії). Фізичний знос основних фондів залежить від їхньої якості, їх технічного вдосконалення (конструкції, виду та якості матеріалів, якості побудови будинків та монтажу верстатів); особливостей технологічного процесу (величини швидкості і сили різання, подачі тощо); часу їх дії ( кількості днів роботи в році, змін на добу, годин праці у зміну); ступеню захисту основних фондів від зовнішніх умов; якості догляду за основними фондами та їх обслуговування, від кваліфікації робітників і їхнього ставлення до основних фондів.
Фізичний знос відбувається нерівномірно навіть по однаковим елементам основних фондів. Розрізняють повний і частковий знос основних фондів. При повному зносі діючі фонди ліквідуються та замінюються новими (капітальне будівництво або поточна заміна зношених основних фондів). Частковий знос відшкодовується шляхом ремонту.
Фізичний знос основних фондів може бути обчислений відношенням фактичного терміну служби до нормативного, помноженому на 100. Найбільш правильний метод - це обстеження стану об'єкта в натурі.
Моральний знос - це зменшення вартості машин та обладнання під впливом скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення (моральний знос першої форми); в результаті впровадження нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та обладнання (моральний знос другої форми). Під впливом цих форм морального зносу основні фонди стають відсталими по своїй технічній характеристиці та економічної ефективності.
У сучасних умовах все більшого значення набуває облік морального зносу. Поява нових, більш досконалих видів обладнання з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації часто робить економічно доцільним заміну старих основних фондів ще до їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілої техніки призводить до того, що на ній виробляється більш дорога і гіршої якості продукція у порівнянні з виробленої на більш досконалих машинах і обладнанні. Це абсолютно неприпустимо в умовах ринкової конкуренції.
Основним джерелом покриття витрат, пов'язаних з оновленням основних фондів, в умовах переходу до ринкових відносин, самофінансування підприємств є власні кошти підприємств. Вони накопичуються протягом всього терміну служби основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань.
Амортизація - це грошове відшкодування зносу основних фондів шляхом включення частини їх вартості у витрати на випуск продукції. Це грошове вираження фізичного і морального зносу основних фондів. Амортизація здійснюється з метою повної заміни основних фондів при їх вибутті. Сума амортизаційних відрахувань залежить від вартості основних фондів, часу їх перед експлуатації.
Рівень норм амортизації визначає обсяг ресурсів, необхідних для відновлення зношеної частини основних фондів. За допомогою норм амортизації регулюється швидкість обороту основних фондів, інтенсифікується процес їх відтворення. Через норми амортизації і їхню диференціацію по групах основних фондів здійснюється технічна і виробнича політика на підприємстві.
Методи нарахування амортизації: лінійний (рівномірний); списання вартості пропорційно обсягу випуску продукції (одиниць продукції); списання вартості по терміну корисного використання (суми чисел); зменшуваного залишку (подвійний залишковості). Будь-який з цих методів має застосовуватися протягом усього терміну експлуатації даного об'єкта.
Річна сума амортизаційних відрахувань АГ визначається за формулою:
АГ = ОФП * Hг,
де ОФП - первісна вартість об'єкта;
Hг - річна норма амортизації.
Існують різні форми простого і розширеного відтворення основних фондів. Форми простого відтворення - заміна застарілого засоби праці і капітальний ремонт. Підприємства мають право створювати ремонтний фонд. Річна сума відрахувань до нього визначається підприємством за самостійно затвердженого нею нормативам.
До форм розширеного відтворення основних фондів відносяться нове будівництво, розширення діючих підприємств, їх реконструкція і технічне переоснащення, модернізація обладнання.
Кожна з цих форм вирішує певні завдання, має переваги і недоліки. За рахунок нового будівництва вводяться в дію нові підприємства, на яких всі елементи основних фондів відповідають сучасним вимогам технічного прогресу, вирішується проблема правильного розміщення продуктивних сил по території країни. Однак у період переходу до ринкової економіки, коли відбувається спад виробництва й багато підприємств припиняють свою діяльність через нестачу коштів, перевага віддається реконструкції і технічного переозброєння діючих підприємств. При реконструкції основна частина капітальних вкладень спрямовується на вдосконалення активної частини фондів при використанні старих виробничих будівель, споруд. Збільшення частки витрат на устаткування дає можливість при тому ж обсязі капітальних вкладень отримати більший приріст виробництва і на цій основі підвищити продуктивність праці, знизити собівартість продукції.
Формою розширеного відтворення основних фондів є і модернізація обладнання, під якою розуміється його оновлення з метою повного або часткового усунення морального зносу другої форми і підвищення техніко-економічних характеристик до рівня аналогічного обладнання більш досконалих конструкцій.
Модернізація обладнання може проводитися за кількома напрямками:
- Удосконалення конструкцій діючих машин, що підвищує їх режимні характеристики і технічні можливості;
- Механізація та автоматизація верстатів і механізмів, що дозволяють підвищити продуктивність обладнання;
- Переклад обладнання на програмне керування.
Модернізація обладнання економічно дуже ефективна, якщо в результаті її проведення зростає річний обсяг виробництва, збільшується продуктивність праці і знижується собівартість продукції. При цьому необхідно, щоб рентабельність виробництва підвищувалася. Останнє може бути досягнуто, якщо відносний приріст прибутку буде більше, ніж збільшення вартості виробничих фондів в результаті витрат на модернізацію.
1.3.Показателі використання основних виробничих фондів.
Всі показники використання основних фондів можуть бути об'єднані в три групи:
1. показники екстенсивного використання основних фондів, що відображають рівень використання їх за часом
2. показники інтенсивного використання основних фондів, що відображають рівень їх використання по потужності (продуктивності)
3. показники інтегрального використання, що враховують сукупний вплив усіх чинників, як екстенсивних, так і інтенсивних
Перший показник (Кекст) визначається шляхом ділення часу фактичного використання на планове час використання основних фондів. Другий показник (Кинт) утворюється в результаті розподілу фактичної кількості продукції, зробленого в одиницю часу роботи устаткування, на плановий випуск цієї продукції, який можна зробити за участю даних основних фондів у ту ж одиницю часу. Третій показник (Кінтегр) розраховується шляхом перемноження перших двох показників.
До числа показників екстенсивного використання основних фондів на підприємстві належать:
· Коефіцієнт змінності:
Він характеризує час ціле змінного використання встановленого устаткування, яке працює на багатозмінному режимі. Коефіцієнт змінності розраховується по окремих групах устаткування, окремим виробничим підрозділам підприємства, а також в цілому по підприємству ставленням загальної кількості відпрацьованого обладнання протягом дня верстатів зміни до кількості верстатів відпрацьованих найбільшу. Він показує, скільки змін у середньому протягом доби працювало встановлене устаткування.
· Коефіцієнт завантаження:
Встановлюється для всього парку машин що в основному виробництві. Розраховується як відношення трудомісткості виготовлення усіх виробів на даному виді обладнання до фонду часу його роботи.
· Коефіцієнт змінного режиму часу роботи обладнання:
Визначається діленням досягнутого в даному періоді коефіцієнта змінності на встановлену на даному підприємстві тривалість зміни.
Показник використання основних фондів у часі (коефіцієнт екстенсивного навантаження) визначається порівняно просто. Показник же використання основних фондів в одиницю часу (коефіцієнт інтенсивного навантаження) визначити легко лише в тих галузях, де випускається однорідна продукція і, отже, обсяг її виробництва може бути виражений у натуральних одиницях. Якщо ж підприємство і його підрозділи виробляють продукцію різноманітної номенклатури, то показник використання основних фондів в одиницю часу розрахувати значно сутужніше.
Роль узагальнюючого показника використання основних фондів може деякою мірою виконувати показник випуску продукції на одиницю виробничої площі. Цей показник виражається, як правило, у натуральних одиницях.
Одним з найбільш загальних показників використання виробничої потужності є коефіцієнт її фактичного використання, який розраховується шляхом розподілу продукції, виготовленої за певний проміжок часу (звичайно за рік), на величину виробничої потужності. Для підприємств, знову введених в експлуатацію, звичайно визначається коефіцієнт використання проектної потужності, що представляє собою частку від розподілу фактичного випуску продукції на величину потужності підприємства по проекті. Цей показник характеризує рівень освоєння проектної потужності.
Для загального аналізу господарської діяльності, планування капітальних вкладень, введення в дію основних фондів і виробничих потужностей усіх ланок промисловості усе більше значення набуває такий показник ефективності виробництва, як випуск продукції на 1 од. основних фондів, що звичайно називають показником фондовіддачі. Застосовується також показник, зворотний фондовіддачі - фондомісткість і фондоозброєність. При визначенні показника фондовіддачі застосовуються як вартісні, так і натуральні одиниці виміру.
Натуральні показники фондовіддачі поряд із вартісними застосовуються в електроенергетичній, металургійній і деяких галузях добувної промисловості. Наприклад, у чорній металургії таким показником є ​​виплавка чавуну або сталі на 1 од. основних виробничих фондів відповідно доменного або сталеплавильного цеху.
Показник фондовіддачі (як узагальнюючий вартісний показник використання всієї сукупності Основних фондів підприємства) визначається шляхом розподілу продукції на середньорічну вартість виробничих фондів. При цьому валова продукція враховується в незмінних цінах, а основні фонди - по повної початкової (або відбудовної) оцінці.
Показник фондомісткість визначається діленням середньорічної вартості на продукцію і показує, скільки основних фондів припадає на кожну одиницю виручено продукції.
Третій показник - фондоозброєність, що характеризує технічну озброєність і показує, скільки основних засобів припадає на кожного працюючого. Визначається діленням середньорічної чисельності на середньоспискову чисельність працюючих.
Також існує показник, що відображає частку прибутку припадає на кожну одиницю основних фондів. Визначається діленням прибутку до середньорічної вартості, визначається за формулою:






де:
КВВ - коефіцієнт введення
Квиб - коефіцієнт вибуття
Свв - ведена вартість
СКГ - вартість на кінець року
Свиб - вибула вартість
Снг - вартість на початок року
Кпрір - коефіцієнт приросту
Сост - залишкова вартість
Кгодн - коефіцієнт придатності
Спершу - первісна вартість
1.4.Основние напрямки поліпшення використання основних виробничих фондів.
Однією з найбільш важливих завдань розвитку промисловості є забезпечення виробництва, насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціональніше використовувати основні фонди. Збільшення обсягів виробництва промислової продукції досягається за рахунок:
1. введення в дію основних фондів
2. поліпшення використання діючих основних фондів
Реконструкція і розширення діючих фабрик і заводів, будучи джерелом збільшення основних фондів підприємств, одночасно дозволяють краще використовувати наявний у промисловості виробничий апарат.
Для загального аналізу господарської діяльності, планування капітальних вкладень, введення в дію основних фондів і виробничих потужностей усіх ланок промисловості усе більше значення набуває такий показник ефективності виробництва, як випуск продукції на 1 од. основних фондів, що звичайно називають показником фондовіддачі. Застосовується також показник, зворотний фондовіддачі, - фондоємність. При визначенні показника фондовіддачі застосовуються як вартісні, так і натуральні одиниці виміру.
Однією з головних причин, що погіршують показник фондовіддачі, є повільне освоєння введених у дію підприємств.
Однією з найважливіших задач підвищення ефективності використання капітальних вкладень і основних фондів є своєчасне введення в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їх освоєння. Скорочення термінів введення в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію з технічно більш досконалих основних фондів, прискорити їх оборот і тим самим уповільнити наступ морального зносу основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництва в цілому.
Поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей промислових підприємств, у тому числі знову введених в експлуатацію, може бути досягнуто завдяки:
1. підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей і основних фондів
2. підвищенню екстенсивності їх навантаження. Більш інтенсивне використання виробничих потужностей і основних фондів досягається, перш за все, за рахунок технічного удосконалювання останніх
Практика промислових підприємств показує, що тут йде процес збільшення одиничної потужності устаткування:
· У верстатах, машинах і агрегатах зміцнюються найбільш відповідальні деталі і вузли
· Підвищуються основні параметри виробничих процесів (швидкість, тиск, температура)
· Механізуються і автоматизуються не тільки основні виробничі процеси й операції, але і допоміжні і транспортні операції, нерідко стримуючі нормальний хід виробництва і використання устаткування
· Застарілі машини модернізуються і замінюються новими, більш досконалими
Інтенсивність використання основних фондів підвищується також шляхом удосконалювання технологічних процесів; організації безперервно-потокового виробництва на базі оптимальної концентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини, його підготовки до виробництва відповідно до вимог заданої технології і якості продукції, що випускається; ліквідації штурмівщини і забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємств, цехів і виробничих ділянок, проведення ряду інших заходів, що дозволяють підвищити швидкість обробки предметів праці і забезпечити збільшення виробництва продукції в одиницю часу, на одиницю устаткування або на 1 кв. м виробничої площі.
Інтенсивний шлях використання основних фондів діючих підприємств включає, отже, технічне їх переозброєння, підвищення темпів оновлення основних фондів. Досвід роботи ряду галузей промисловості показує, що швидке технічною переоснащення діючих фабрик і заводів особливо важливо для тих підприємств, де має місце більш значний знос основних фондів.
Поліпшення екстенсивного використання основних фондів припускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування в календарний період (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, року) і з іншого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві і в його виробничій ланці. Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок:
1. Постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування на кожній виробничій ділянці, між цехами підприємства в цілому, між окремими виробництвами усередині кожної галузі промисловості, між темпами і пропорціями розвитку галузей промисловості і всього народного господарства
2. Покращення догляду за основними фондами, дотримання передбаченої технології виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, що сприяє правильної експлуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту, що скорочує простої устаткування в ремонті і збільшує міжремонтний період
3. Проведення заходів, що підвищують питома вага основних виробничих операцій у витратах робочого часу, скорочення сезонності в роботі підприємств ряду галузей промисловості, підвищення змінності роботи підприємств
Відомо, що на підприємствах крім діючих верстатів, машин і агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві, а частина - на складі. Своєчасний монтаж не встановленого обладнання, а також введення в дію усього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться в плановому резерві і ремонті, значно покращує використання основних фондів.
На успішне рішення проблеми поліпшення використання основних фондів, виробничих потужностей і зростання продуктивності праці значно впливає створення великих виробничих об'єднань. Разом з цим необхідно більше уваги звернути на розвиток спеціалізації виробництва і технічного переозброєння діючих підприємств, висновок із цих підприємств невластивої їхньому профілю продукції, створення спеціалізованих промислових об'єктів у тяжіють до великих індустріальних центрів невеликих і середніх містах, де є резерви робочої сили.
Проводячи курс на розвиток спеціалізації діючих підприємств, слід мати на увазі, що це спрощує їхню виробничу структуру, вивільняє робочу силу з допоміжних і обслуговуючих підрозділів, комплектує тим самим другі зміни основних цехів і підвищує коефіцієнт змінності.
Найважливішою умовою підвищення змінності є механізація й автоматизація виробничих процесів, і в першу чергу в допоміжних виробництвах, тому що це дозволяє перевести людей з важких немеханізованих робіт на кваліфіковані роботи в другій зміні.
Прискорені темпи механізації підйомно-транспортних, вантажно-розвантажувальних і складських робіт є основою, для ліквідації наявної диспропорції в рівні механізації основного і допоміжного виробництва на промислових підприємствах, вивільнення значної кількості допоміжних робітників, забезпечення поповнення основних цехів робочою силою, підвищення коефіцієнта змінності роботи підприємств і розширення виробництва на діючих підприємствах без додаткового залучення робочої сили
Важливий резерв підвищення ефективності використання основних фондів діючих підприємств укладений у скороченні часу внутрізмінних простоїв устаткування, які на ряді промислових підприємств досягають 15-20% усього робочого часу.
Поліпшення використання основних фондів залежить значною мірою від кваліфікації кадрів, особливо від майстерності робітників, що обслуговують машини, механізми, агрегати й інші види виробничого устаткування.
Творче і сумлінне відношення працівників до праці є важливою умовою поліпшення використання основних фондів.
Відомо, що від досконалості системи морального і матеріального стимулювання в значній мірі залежить рівень використання основних фондів. Аналіз техніко-економічних показників промислових підприємств, що працюють у нових умовах планування й економічного стимулювання, свідчить, що новий економічний механізм, у тому числі введення плати за виробничі фонди, перегляд оптових цін, застосування нового показника для визначення рівня рентабельності, створення на підприємствах заохочувальних фондів , сприяють поліпшенню використання основних виробничих фондів.
Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання основних фондів, розроблювальний у всіх ланках управління промисловістю, повинен передбачати забезпечення зростання обсягів виробництва продукції насамперед за рахунок більш повного і ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову введених у дію потужностей, подальшої інтенсифікації виробничих процесів.
Величезне значення в поліпшенні використання основних фондів має матеріальне стимулювання робітників.

II РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
Розрахункова частина курсової роботи на конкретних вихідних даних передбачає визначення різних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності промислового підприємства і висновків з отриманих результатів.
Досліджуване підприємство (це може бути підприємство важкого маши-ностроенія) випускає два види деталей: А (матеріал сталь А12, о38) і Б (матеріал латунь ЛС59-1, про 16). Верстатний парк підприємства включає сле-дмуть агрегати: - токарний верстат; - фрезерний верстат; - шліфувальний верстат.
Етапи рішення.
2.1 Складання кошторису витрат на виготовлення продукції.
2.1.1 Розрахунок вартості основних матеріалів.
Розрахунок витрат на матеріали за вирахуванням відходів на кожну випущену деталь виконувати за формулою:
М = Ц1km1 - Ц2m2, грн. (2-1)
де k-коефіцієнт, що враховує додаткові витрати на транспортно-
заготівельні роботи, приймати 5%;
Ц1 - ціна 1 т. матеріалу, тис.грн.;
m1 - маса заготовки, т.;
Ц2 - ціна 1 т. відходів, тис.грн.;
m2 - маса відходів, т.
Норма витрати і ціна матеріалів наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1
Деталь
Матеріал (мірка)
Маса заготівлі, т.
Ціна 1 т., тис.грн.
чорновий
чистової
матеріалу
відходів
А
Б
Сталь А12, Ш38
Латунь ЛС59-1, Ш16
1,8
2,0
1,65
1,6
1,62
7,54
0,41 1,89
Ма = 1620 * 1,05 * 1,8 - 410 * (1,8 - 1,65) = 3 000,3 грн.
Мб = 7540 * 1,05 * 2 - 1,89 * (2,0 - 1,6) = 15 078 грн.

Розрахунок паливно-енергетичних витрат
Розрахунок прямих поточних витрат на паливо і електроенергію слід визначати за формулою:
РТпе = п * Ц, грн., (2.2)
де n - витрата ресурсу (палива або енергії) на одиницю продукції, т, кг, кВт-год;
Ц - вартісне значення одиниці ресурсу, грн.
У табл. 2.2 представлені норми витрати і ціни на паливно-енергетичні ресурси.
Деталь
Вид ресурсів
Витратні
коефіцієнт
на одиницю
продукції
Ціна
одиниці
ресурсу,
грн.

А
Паливо технологічне, т.
Електроенергія на технологічні потреби, кВт-год
0,53
375
1600
0,14
У
Паливо технологічне, т.
0,61
375
Електроенергія на технологічні потреби, кВт-год
2000
0,14
Таблиця 2.2
РТпА = 0,53 * 375 = 198,75 грн.
РТпБ = 0,61 * 375 = 228,75 грн.
РТпА = 1600 * 0,14 = 224 грн.
РТпБ = 2000 * 0,14 = 280 грн
2.1.3 Розрахунок фонду оплати праці основних робітників
Вихідні дані для розрахунку фонду оплати праці представлені в
табл. 2.3.

Таблиця 2.3

п / п Операція
Норма часу на операцію, хв.
Розряд роботи
Годинна
тарифна
ставка, грн.
Деталь А
Деталь Б
1. Токарна
2. Фрезерування шліців
3. Фрезерування зубів
4. Шліфування шліців
5. Шліфування зубів
2350 8650 17300 5300 18730
2700 9850 18300 7400 20050
3
з
3
4
4
1,42 1,42 1,42 1,55 1,55
Фонд тарифної заробітної плати визначати за формулою (розрахунок виконувати для кожного виду деталей):
Зт = W Ti * hi, грн., (2.3)
де W - кількість виготовлених деталей, шт.;
Т - норма часу на операцію, час;
h - годинна тарифна ставка, грн.
Зта = 1 000 * [(2 350/60 * 1,42) + (8 650/60 * 1,42) +
(17 300/60 * 1,42) + (5300/60 * 1,55) +
(18730/60 * 1,55)] = 1 000 * 1290,5 = 1 290 500 грн.
ЗТБ = 1300 * [(2700 / * 1,42) + (9850/60 * 1,42) +
(18300/60 * 1,42) + (7400/60 * 1,55) +
(20050/60 * 1,55)] = 1300 * 1439,22 = 1 870 986 грн.
Розрахунок премії з фонду оплати праці виконувати за формулою:
Зп = 0,3 * 3т, грн. (2.4)
ЗПА = 1290 500 * 0,3 = 387 150 грн.
ЗпБ = 1870 986 * 0,3 = 561 295,8 грн.
Основний фонд оплати праці визначити за формулою:
30 = 3Т + Зп, грн. (2.5)
ЗОА = 1 290 500 + 387 153 = 1 677 650 грн.
Зоб = 1 870 986 + 561 295,8 = 2 432 281,8 грн.
Зо = 1 677650 +2 432281, 8 = 4109 931,8 грн.
Розрахунок додаткової заробітної плати визначати за формулою:
Зд = 0,1 * 30, грн. (2.6)
Зд = 1 677 650 * 0,1 = 167765 грн.
Зд = 2 432 281,8 * 0,1 = 243 228,18 грн.
Річний фонд оплати праці визначати за формулою:
Зг = 30 + Зд (з урахуванням випуску двох деталей), грн. (2.7)
Зга = 1 677 650 + 167 765 = 1 845 415 грн.
ЗгБ = 2 432 281,8 + 243 228,18 = 2 675 509,98 грн.
Зг = 1 845 415 + 2 675 509,98 = 4 520 924,98 грн.
2.1.4 Розрахунок відрахувань на соціальні заходи
Розрахунок відрахувань на соціальні заходи виконувати для кожного виду деталей за формулами:
- Відрахування до Пенсійного фонду (31,8%)
ОПФ = Зг * 0,318, грн. (2.8)
ОпфА = 1 845 415 * 0,318 = 586 841,97 грн.
ОпфБ = 2 675 509,98 * 0,318 = 850 812,17 грн.
-Відрахування до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (1,3%)
Офпт = Зг * 0,013, грн. (2.9)
ОфптА = 1 845 415 * 0,013 = 23 990,39 грн.
ОфптБ = 2 675 509,98 * 0,013 = 34 781,62 грн.
-Відрахування до Фонду соціального страхування у випадку тимчасової втрати працездатності (2,9%)
ОФС = Зг * 0,029, грн. (2.10)
Офсайті = 1 845 415 * 0,029 = 53 517,03 грн.
Офсб = 2 675 509,98 * 0,029 = 77 589,78 грн.
- Відрахування до фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які призвели до втрати працездатності (2,55%)
Офнс = Зг * 0,0255, грн. (2.11)
ОфнсА = 1 845 415 * 0,0255 = 47 058 грн.
ОфнсБ = 2 675 509,98 * 0,0255 = 68 225,5 грн.
Загальна сума відрахувань на соціальні заходи складає:
Остр = ОПФ + ОФЗ + Офпт + Офнс, грн. (2.12)
Про стра = 47 058,44 + 53 517,44 + 23 990,58 + 586 846,52 = 711 407,47 грн.
ОстрБ = 68 225,5 + 77 589,78 + 34 781,62 + 850 812,17 = 1 031 409,07 грн.
Остр = 711 407,47 + 1 031 409,07 = 1 742 816,54 грн.
2.1.5 Розрахунок вартості основних виробничих фондів та Фонду амортизаційних відрахувань
Вартість будівлі укрупнено становить 150 грн. за 1 м2 . У курсовій роботі площа будівлі прийняти 180000 м 2.
Загальна вартість обладнання та робочих машин підприємства визначати як добуток кількості верстатів та вартості верстата. Розрахунки виконати в табл. 2.4.
Найменування верстата
Кількість верстатів,
шт.
Оптова ціна
верстата, грн.
Транспортно-
монтажні
витрати (15%
оптової ціни)
Вартість одиниці
обладнання, грн.
Загальна
вартість
верстатів,
грн.
Токарний
Фрезерний Шліфувальний
Разом
6
3
3
12
25 000
32 000
30 000
87 000
3 750
4 800
4 500
13 050
28 750
36 800
34 500
100 050
172 500
110 400
103 500
386 400
Розрахуємо вартість токарного верстата:
(25 000 * 0,15 +28750) * 6 = 172500грн.
вартість фрезерного верстата:
(32000 * 0,15 +32000) * 3 = 110400грн.
вартість шліфувального верстата:
(30000 * 0,15 +34500) * 3 = 103500грн.
загальна вартість верстатів:
172500 +110400 +103500 = 386400грн.
Вартість силового обладнання підприємства становить 8% вартості робочих машин і устаткування.
386 400 * 0,08 = 30 912 грн.
Вартість вимірювальних і регулюючих приладів і пристроїв становить укрупненное 2% вартості робочих машин і устаткування.
386400 * 0,02 = 7 728 грн.
Вартість транспортних засобів цеху укрупнено становить 3% вартості робочих машин і устаткування.
386400 * 0,03 = 11 592 грн.
Вартість інструменту укрупнено становить 6% вартості робочих машин і устаткування.
386 400 * 0,06 = 23 184 грн.
Вартість виробничого та господарського інвентарю становить 2% вартості робочих машин і устаткування.
386400 * 0,02 = 7 728 грн.
Амортизаційні відрахування визначати, використовуючи податковий метод розрахунку, за формулою:
А = , Грн.
де С - вартість основних фондів по групах, грн,;
На-норма амортизації,%.
Розрахунок фонду амортизаційних відрахувань виробляти за формою, зазначеної в табл. 2.5.
Вартість
Норма амор-
Сума амор-
Найменування основних фондів
основних
тизаційних
тизаційних-
фондів,
відрахування,
них відрахування до Пенсійного фонду
грн.
%
ння, грн.
1. Будівля
27 000 000
8
2 160 000
2. Робочі машини й устаткування
386 400
24
92 736
3. Силове обладнання
30 912
24
7 418,88
4. Вимірювальні і регулюючі
прилади та пристрої
7 728
40
3091,2
5. Транспортні засоби
11 592
24
2 782,08
6. Інструмент
23 184
40
9 273,6
7. Господарський і виробниц-жавного інвентар
7 728
24
1 854,72
Разом
27 476 544
2 277 156,48
2.1.6 Розрахунок кошторису витрат на утримання та експлуатацію обладнання виконати за формою, представленої в табл. 2.6.
Зг + Гостро = 4 520 924,98 + 1 742 816,54 = 6 263 741,52 грн.
Таблиця 2.6
Статті витрат
Визначення витрат (нормативи)
Сума річних витрат
1. Витрати на допоміжні матеріали
500 грн. на рік на один верстат
6 000
2. Витрати на силову електроенергію, стиснуте повітря, воду і пар на виробничо-господарські потреби
700 грн. на рік на один верстат
8 400
3. Заробітна плата допоміжних робітників (основна, додаткова, відрахування на соціальні заходи)
20% о / суму (Зг + Острів) основних робітників
1 252 752,26
4. Амортизаційні відрахування (крім відрахувань на будівлі)
З таблиці. 2.5
117 156,48
5. Утримання, ремонт та відновлення малоцінного інструменту і пристосувань, устаткування, транспорту
10% від їх первісної вартості
11 530,17
6. Інші витрати
5% від суми (1-5) статей даної таблиці
69 791,94
Всього витрат з утримання та експлуатації обладнання
1 465 630,85
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання розподілити пропорційно основної заробітної плати основних робітників:
а) Загальний фонд основної оплати праці основних робітників - 30 по двом деталей розрахований за формулою 2.5.
4109 931.8 грн.
б) Витрати на утримання та експлуатацію обладнання пріходящіесяна 1 грн. основної заробітної плати основних робітників (відношення суми витрат з табл. 2.6 до значення 3о по двох деталей).
1 465 630,85 / 4 109 931,8 = 0,3
в) Витрати на утримання і експлуатацію на річний випуск деталей (твір результату пункту б на 3о для кожної деталі відповідно).
а) 0,3 * 1 677 650 = 503 295 грн.
б) 0,3 * 2 432 281,8 = 729 684,54 грн.
г) Витрати на утримання та експлуатацію обладнання, що припадають на один виріб (відношення результату пункту в до програми випуску виробів відповідно вироби А і Б).
а) 503 295/1000 = 503,29 грн.
б) 729 684,54 / 1300 = 561,29 грн.
2.1.7 Розрахунок кошторису цехових витрат
У табл. 2.7 представлений розрахунок кошторису цехових витрат.
Таблиця 2.7
Найменування статей витрат
Визначення витрат (нормативи)
Сума
річних витрат
1. Заробітна плата фахівців, службовців, МОП
30% від основної заробітної плати основних робочих по 2-м деталей
1 232 979,54
2. Відрахування на соціальні заходи
39,55% від з / п п. 1
487 643,4
3. Витрати на утримання будинків і господарського інвентарю
5% від їхньої вартості -
1 350 386,4
4. Зміст, ремонт, відновлення оснащення, пристосувань
0,5% від вартості обладнання і робочих машин
2086,56
5. Амортизація будівель
З таблиці. 2.5
2 160 000
6. Витрати з охорони праці
5% від суми основної заробітної плати основних та допоміжних робітників
2 681 134,2
7. Інші невраховані витрати
1% від суми витрат за статтями (1-6) даної табл.
55 012,3
Всього цехових витрат
-
7 969 242,4
Суму цехових витрат слід розподілити пропорційно основної заробітної плати основних робітників.
7 969 242,4 / 4 109 931,8 = 1,9
а) 1,9 * 1 677 650 = 3 187 535 грн. б) 1,9 * 2 432 281,8 = 4 621 335,42 грн.
2.1.8 Витрата кошторису загальновиробничих витрат
Для розрахунку повної собівартості одиниці продукції, що випускається необхідно скласти кошторис загальновиробничих витрат.
Відомо, що на даному підприємстві загальновиробничі витрати становлять 80% основної заробітної плати основних робітників.
У табл. 2.8 представлена ​​кошторис загальновиробничих витрат.
Таблиця 2.8
Найменування статей
Сума, грн.
%
до підсумку
1. Заробітна плата апарату управління
2. Витрати на службові відрядження
3. Заробітна плата пожежно-сторожової охорони
4. Інші адміністративно-управлінські витрати
5. Витрати на утримання заводського (адміністративно-управлінського) персоналу
6. Амортизація основних засобів
7. Витрати на утримання та поточний ремонт будівлі,
споруд та інвентарю загальнозаводського призначення
8. Витрати на проведення випробувань, дослідів, дослі
джень і зміст загальнозаводських лабораторій.
9. Витрати на охорону праці та підготовку кадрів
10.Прочіе загальногосподарські витрати
11. Витрати на обслуговування виробничого процесу.
Загальновиробничих витрат за все
821986.36
32879.45
115078.09
32879.45
246595.9
263035.63
1315178.17
164397.27
230156.18
32879.45
32879.45
3287945.4
25,0
1,0
3,5
1,0
7,5
8,0
40
5,0
7,0
1,0
1,0
100
Визначивши загальну суму загальновиробничих витрат, далі йде рознести їх по місцю обліку:
змінна частина - 20% від загальної суми загальновиробничих витрат - повинна бути включена в калькуляцію собівартості відповідних деталей. При чому цю суму слід розподілити пропорційно основної заробітної плати основних робітників;
3287945,4 * 0,2 = 657589,08 грн.
657589,08 / 4109931,8 = 0,1
0,1 * 1677650 = 167765грн.
0,1 * 2432281,8 = 243228,18 грн.
постійна частина - 80% від загальної суми загальновиробничих витрат - використовується в п. 2.4-ж.
3287945,4 * 0,8 = 2630356,32 грн.
2.2Составленіе калькуляції собівартості продукції
Найменування статей калькуляції.
Виріб А
Виріб Б
Сума витрат за все за статтею,
грн.
Сума витрат на виріб, грн.
Сума витрат за все за статтею, грн.
Сума витрат на
виріб, грн.
1.Основ.матер. за вирахуванням відходів
3 000 300
3000,3
19 601 400
15 078
2.Топліво технологічне.
198750
198.75
297375
228,75
3.Ел-енергія на тех.-потреби.
224000
224
364000
280
4.Основние заробітна плата основних робітників.
1677650
1677.65
2432281,8
1870,98
5.Дополнітельная заробітна плата основних робітників.
167765
167.76
243228.18
187,09
6.Отчісленія на соц.-заходи.
711407.47
711.4
1031409.07
793,39
7.Расходи на утримання та експлуатацію устаткування.
503295
503.29
729684.54
561,29
8.Цеховие витрати.
3187535
3187.53
4621335.42
3554,87
Разом цехова собівартість.
9491802.47
9670.68
29320714.01
22554,37
9.Общепроізводственние витрати.
167765
167.76
243228.18
187,09
Разом вироб-ва собівартість
9659567.47
9838.44
29563942.2
22741,46
10.Внепроізводственние витрати (до
289787.02
295.15
886918.26
682,24
мерческіе) -3% виробничої
собівартості.
Відсоток за банківський кредит
9659.56
9.83
29563.94
22,74
(0,1% вироб-ної собівартості)
Разом повна собівартість
9959014.05
10143.42
30480424.4
23 392,44
За формою, зазначеної в табл. 2.9, слід виконати розрахунок
калькуляції собівартості одиниці виробу.
2.3.Ценообразованіе.
оптову ціну виробів підприємств визначати за формулою:
(2.14)
де Р-рентабельність вироби,%
З-собівартість виробу, грн / шт.
ЦОА = (1 +25 / 100) * 10143,42 = 12679,27 грн.
Цоб = (1 +30 / 100) * 23392,44 = 30410,17 грн.
Відпускну ціну виробів визначати за формулою:
(2,15)
ПДВ = 20%
Цопта = (1 +20 / 100) * 12679,27 = 15215,12 грн.
Цоптб = (1 +20 / 100) * 30410,17 = 36492,2 грн.
обсяг реалізації у відпускних цінах підприємства визначати за
формулою:
Vp = Цотпа * Va + Цотпб * Vб, грн. (2.16)
де А і Б - обсяг реалізації в натуральному вираженні.
Vр = 15215,12 * 1000 +36492,2 * 1300 = 15215120 +47493860 = 62654980грн.
2.4 ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ
а) Виручку (валовий дохід) від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг визначати за даними і коефіцієнта збільшення Р, рівному 1,2 (тобто вважається, що підприємство не тільки реалізовувало вироби А і Б, а й виконувало роботи та послуги промислового характеру стороннім організаціям);
62654980 * 1,2 = 75185976грн.
б) ПДВ прийняти в розмірі 20% від суми виручки;
75185976 * 0,2 = 15037195,2 грн.
в) Визначити чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) шляхом вирахування з валового доходу суми ПДВ;
75185976-15037195,2 = 60148780,8 грн.
г) Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
прийняти з табл. 2.9 (разом «повна собівартість» по деталях А і Б - в тис.грн.);
9959014,05 +30480424,4 = 40439438,45 грн.
д) Валову прибуток визначати як різницю між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції;
60148780,8-40439438,45 = 19709342,35 грн.
е) Інші операційні доходи (доходи від реалізації деякої частини виробничих запасів; від операційної оренди активів; від відшкодування раніше списаних активів тощо) - прийняти в сумі 3700тис.грн.;
ж) Адміністративні витрати (постійна частина загальновиробничих витрат) визначені в п.2.1.6 і становлять 80% від загальної суми загальновиробничих витрат;
2630356,32 грн.
з) Витрати на збут прийняти в сумі - 980 тис.грн.;
і) Інші операційні витрати (витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування і т.д.) - 3500 тис.грн.;
й) Визначити фінансові результати від операційної діяльності;
19709342,35 +3700000-2630356,32-380000-3500000 = 16298986,03 грн.
к) Інші витрати від операційної діяльності - 1300 тис.грн.;
л) Визначити Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування;
16298986,03-1300000 = 14998986,03 грн.
м) Податок на прибуток від звичайної діяльності - 25% від фінансових результатів від звичайної діяльності;
14998986,03 * 0,25 = 3749746,5 грн.
н) Розрахувати фінансові результати від звичайної діяльності або чистий прибуток.
14998986,03-3749746,5 = 11249239,53 грн.
2.5 капіталовкладення у розвиток ВИРОБНИЦТВА
На підприємстві передбачається впровадження нової техніки, використання якої дозволить поліпшити техніко-економічні показники його діяльності. Складові капіталовкладень в нову техніку:
- Вартість впроваджуваних машин, апаратів, приладів (Ц) - 2500000
- Витрати на транспортування техніки до місця - 4% від вартості експлуатації (Ст) нової техніки:
2500000 * 0,04 = 100000грн.
- Витрати на придбання комплекту дорогого інструменту (І)
- 5% від вартості нової техніки:
2500000 * 0,05 = 125000грн.
- Вартість будівельно-монтажних робіт (См) - 3% від вартості нової техніки:
2500000 * 0,03 = 75000грн.
- Сума оборотних коштів, пов'язаних з впровадженням нової техніки:
- 2% від вартості нової техніки:
2500000 * 0,02 = 50000грн.
Загальна сума капіталовкладень становитиме:
К = Ц + Ст + І + См + С0, грн. (2,17)
К = 2500000 +100000 +125000 +75000 +50000 = 2850000гр.

2.6. ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ВИРІБ
З впровадженням нової техніки виробництво виробів А збільшиться на Зниження собівартості продукції при цьому складе:
- Економія по металу
М = (Ц-М,-Ц-М2)-А2, грн., (2.18)
М1 = 1,8 / 1,65 = 1,09
М2 = М1 * 0,95 = 1,09 * 0,95 = 1,03
А2А = 1000 * 1,1 = 1100шт.
А2б = 1300 * 1,03 = 1339шт.
М = (1620 * 1,09-1620 * 1,03) * 1100 = 106920грн.
М1 = 2 / 1, 6 = 1,25
М2 = 1,25 * 0,96 = 1,2
Мб = (7540 * 1,25-7540 * 1,2) * 1339 = 504803грн.
де А2 - новий обсяг виробництва виробів, шт.; і після
М1 і М2 - витратний коефіцієнт металу до впровадження нової техніки (для виробу А прийняти скорочення витратного коефіцієнта металу на 5%);
Ц-ціна одиниці металу, грн.
- Економія по заробітній платі виробничих робітників (основної та додаткової з відрахуваннями)
(2.19)
З1 = (1677,65 +167,76 +711,4) = 2556,81 грн
З22556, 81 * 0,97 = 2480,1 грн
За = (2556,81-2480,1) +1100 = 76,7 * 1100 = 84381грн.
З1 = (1870,98 +187,09 +793,39) = 2851,46 грн.
З2 = 2851,46 * 0,97 = 2765,91 грн.
Зб = (2851,46-2765,91) * 1339 = 114551,45 грн.
де 31 і 32 - витрати у собівартості виробу А на заробітну плату (основну та додаткову з відрахуваннями) виробничих робітників. Врахувати зниження 32 на 3% від 31.
на 1 одиницю виробу за такими статтями калькуляції: таблиця 2.9 номери статей 7,8.9, 10.
Тоді економія на умовно-постійних витратах складе:
грн., (2.20)
де З - умовно-постійна частина витрат у собівартості виробу, грн.:
К - коефіцієнт, що враховує зростання обсягу виробництва виробів.
Сумарне зниження собівартості виробу А складе:
З = М + З + Су-п, грн. (2.21)
Аналогічні розрахунки слід виконати і для виробу Б, прийнявши при цьому:
зростання обсягу виробництва виробу Б - на 3%;
зниження витратного коефіцієнта металу на 1 виріб - на 4%.
а = (503,29 +3187,53 +167,76 +295,15 +9,83) * 0,5 = 2081,78 грн.
Су-п = (2081,78-2081,78 / 1,1) * 1100 = 208186грн.
б = (561,29 +3554,87 +187,09 +628,24 +22,74) * 0,5 =
= 2477,11 грн.
Су-п = (2477,11-2477,11 / 1,03) * 1339 = 96608,85 грн.
2.7 Річна економія від зниження собівартості виробів
Річна економія від зниження собівартості виробів визначається як сума зниження собівартості виробу А та вироби
399487 +715963,3 = 1115450,3 грн.
2.8 Термін окупності капіталовкладень.
Термін окупності виробів визначимо за формулою:
, Рік (2.22)
Прийняти значення К, розраховане у п. 2.5.
Отриманий результат порівняти з нормативним значенням Тн - 5 років і зробити висновки.
Т = 2850000/1115450, 3 = 2,55 року
Отриманий термін окупності менше нормативного значення, тому, капіталовкладення економічно вигідні.
2.9 Визначення точки беззбитковості ПРИ ВИБОРІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА
Для розрахунку точки беззбитковості використовувати аналітичний та рафіческій методи. Вихідні дані для розрахунку представити в табл. 2.10.
Таблиця 2.10
Показники
Виріб А
Виріб Б
]. Обсяг реалізації виробів, шт.
1000
1300
2. Ціна реалізації однієї штуки, тис.грн.
15,2
36,4
3. Змінні витрати, тис.грн. / од.
7,8
20,94
4. Постійні витрати, тис.грн.
2080
3250
Прийняти, що постійні витрати в калькуляції собівартості одного виробу становлять 50% від статей 7, 8, 9, 10 табл. 2.9. Розрахувати постійні витрати для виробів А, Б на весь обсяг.
Виріб А-(503,29 +3187,53 +167,76 +295,15 +9,83) * 0,5 = 2080тис.грн.
Виріб Б-(561,29 +3554,87 +187,09 +682,24 +22,74) * 0,5 = 3250тис.грн.
Розрахувати змінні витрати як різниця між повною собівартістю і постійними витратами (табл.2 9).
Визначити змінні витрати на одиницю продукції відповідно для виробів А, Б.
Виріб А - 9959,01-2080 = 7879,01 грн.
7879,01 / 1000 = 7,8 тис.грн.
Виріб Б - 30480,42-3250 = 27230,42 грн.
27230,42 / 1300 = 20,94 тис.грн.
Виходячи з умови рівності валового доходу від реалізації та валових витрат розрахувати обсяг виробництва, що відповідає точці беззбитковості за формулою
Ао = З пост. / (Ц-Зпер), шт., (2.23)
АОА = 2288 / (15,2-7,6) = 273шт.
Аоб = 3250 / (36,4-20,94) = 210шт.
де А0 - обсяг виробництва, відповідних точці беззбитковості, шт.;
З пост - постійні витрати на весь обсяг, тис.грн.;
Ц-ціна реалізації одиниці виробу, тис.грн.;
Зпер - питомі змінні витрати, тис.грн. / од.
Порівняти запланований обсяг виробництва з беззбитковим відповідно для виробів А, Б.
Виріб А:
Дохід: 15200 * 100 = 1520000грн.
15200 * 200 = 3040000грн.
Змінні витрати: 7800 * 100 = 780000грн.
7800 * 200 = 1560000грн.
Постійні витрати: 2080 * 100 = 2080000грн.
Виріб Б:
Дохід: 36400 * 100 = 3640000грн.
36400 * 200 = 7280000грн.
Змінні витрати: 20940 ** 100 = 2094000грн
20940 * 200 = 4188000грн.
Постійні витрати: 2477.11 * 1300 = 3220243грн.
1000/273 = 3.6
1300/210 = 6.1
Визначити точку беззбитковості графічним способом для виробу А, Б.

Висновок
Виконавши курсову роботу, можна зробити висновок, що цей проект вигідний для підприємства, так як обсяг виготовлення деталей А в 3 рази, а деталей Б в 6 разів більше точки беззбитковості.
Точка беззбитковості - це критичний обсяг випуску продукції, що покриває витрати на виробництво і реалізацію продукції.
Для деталей А точка беззбитковості становить-273шт., А для деталей Б-210 шт, а значить з виготовлення 274 деталі А і 211 деталі Б підприємством буде отримано прибуток.
Прибуток - частина чистого доходу, яка залишається підприємству після всіх витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції. Вона служить джерелом капіталовкладень та формування власних оборотних коштів.
Нормативне значення окупності капіталовкладення - 5 років, а отриманий термін окупності - 2,5 роки, значить капіталовкладення вигідні.

Література
1. "Економіка підприємства" Під редакцією професора В.А. Горфінкеля, професора В.А. Швандара Москва ЮНИТИ, 1998.
2. "Економіка підприємства" Під редакцією проф. О.І. Волкова підручник М., 1999р.
3. В.Я. Горфинкель, Є.М. Купряков, В.П. Прасолова "Економіка підприємства" Підручник для вузів К., 1996р.
4. Грузинів В.П., Грибов В.Д. "Економіка підприємства" Навчальний посібник М., МІК, 1997р.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
214.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Майно підприємства та джерела його утворення
Майно підприємства його аналіз та проблеми ефективного використання
Податкова система РФ Особливості та порядок розрахунку податку на майно підприємства
Амортизується майно
Майно подружжя
Відумерле майно
Як успадкувати майно
Податок на майно 2
Податок на майно
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru