додати матеріал


Лізингові операції комерційного банку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Лізингові операції комерційного банку
Лізингові операції комерційних банків - операції, засновані на наданні в оренду необоротних активів на довгостроковий період з метою їх виробничого використання.
У ФЗ «Про фінансову оренду (лізингу)» № 164-ФЗ визначені наступні об'єкти і суб'єкти лізингу.
Суб'єктами лізингу є:
- Лізингодавець - фізична або юридична особа, яка за рахунок залучених та (або) власних засобів набуває в ході реалізації договору лізингу у власність майно і надає його як предмет лізингу лізингоодержувачу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння та у користування з переходом або без переходу до лізингоодержувача права власності на предмет лізингу;
- Лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору лізингу зобов'язана прийняти предмет лізингу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння і в користування відповідно до договору лізингу;
- Продавець - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору купівлі-продажу з лізингодавцем продає лізингодавцю в обумовлений термін майно, що є предметом лізингу. Продавець зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю чи лізингоодержувачу відповідно до умов договору купівлі-продажу. Продавець може одночасно виступати в якості лізингоодержувача в межах одного лізингового правовідношення.
Будь-який із суб'єктів лізингу може бути резидентом Російської Федерації або нерезидентом Російської Федерації.
Лізингодавцем (орендодавцем) зазвичай виступають комерційні банки, лізингоодержувачем (арендополучателем, орендарем) - підприємства різних форм власності, постачальником майна - його виробники, постачальницько-збутові, торговельні та інші організації - власники майна.
У залежності від економічних умов кількість учасників угоди може розширюватися. Крім перерахованих трьох сторін в угоді в ряді випадків беруть участь лізингові фірми, які виконують роль посередників між постачальником, лізингодавцем і лізингоодержувачем. За кордоном при великих багатомільйонні операції число учасників може збільшуватися до п'яти-шести, в числі яких лізингові фірми, трастові корпорації, що фінансують установи та ін
Для комерційних банків більш вигідно обходитися без посередництва лізингових компаній. У такому випадку банк, купуючи майно, є його покупцем, а здаючи його в оренду за лізинговою угодою, стає лізингодавцем.
Предметом лізингу можуть бути будь-які неспоживна речі, в тому числі підприємства й інші майнові комплекси, будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інше рухоме і нерухоме майно, яке може використовуватися для підприємницької діяльності.
Предметом лізингу не можуть бути земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також майно, яке федеральними законами заборонено для вільного обігу або для якого встановлений особливий порядок звернення.
Існують різні види лізингу. Розглянемо їх залежно від основних критеріїв класифікації.
Залежно від терміну лізинг буває:
- Короткостроковий (рентинг) - до 1 року;
- Середньостроковий (хайринг) - від 1 року до 3 років;
- Довгостроковий (лізинг) - понад 3 років.
У залежності від складу учасників лізинг буває:
- Прямий (двосторонній), коли власник майна самостійно здає його в оренду; якщо майно здається в оренду тій же особі, у якої його куплено, то такий лізинг називається поворотним;
- Непрямий - в операції бере участь лізингова компанія або банк (тристоронній), а також посередницькі організації (багатосторонній).
За ступенем окупності лізинг поділяється на:
- Фінансовий - банку виплачується повна вартість майна після закінчення терміну договору незалежно від терміну амортизації;
- Оперативний - окупається тільки частина вартості орендованого майна (амортизація неповна).
У залежності від обсягу обслуговування лізинг буває:
- Чистий - обслуговування об'єкта лізингу здійснює орендар;
- Частковий - на лізингодавця покладаються окремі функції з обслуговування;
- Повний - лізингодавець повністю обслуговує об'єкт лізингу.
Лізинг також буває:
- Внутрішній;
- Міжнародний (експортний та імпортний).
Для комерційних банків, виходячи з перших чотирьох критеріїв, характерні в основному такі види лізингу: довгостроковий, прямий, фінансовий, чистий (або частковий). Всі ці ознаки повинні бути присутніми в договорі.
Лізингові операції дають її учасникам ряд переваг. Серед них для банків можна відзначити наступне:
- Розширення кола банківських операцій і зростання числа клієнтів;
- Зниження ризику втрат від неплатоспроможності клієнтів. Банк залишається власником майна, переданого в оренду і, отже, при порушенні умов лізингового договору може вимагати його повернення;
- Амортизаційні відрахування на майно, що здається в оренду, не обкладаються податком і можуть служити джерелом коштів для закупівлі нового майна;
- Величина орендної плати за надання майна в рамках лізингу може бути вище, ніж процентна ставка за довгостроковими кредитами, що видаються на той самий строк. Дане положення виправдано наданням клієнтові крім позики реального наповнення у вигляді машин, устаткування, іншого майна, а також наданням ряду послуг, супутніх цієї операції;
- При здійсненні лізингових операцій банк зараховує на свій рахунок орендну плату на певну дату, що набагато простіше нарахування і обліку відсотків по позиках підприємств у процесі довгострокового кредитування.
Зацікавленість орендарів пояснюється такими обставинами:
- Можливістю здійснення технічного переозброєння, збільшення виробничої потужності без великих початкових капітальних вкладень, а звідси - зростанням виробництва, реалізації, прибутку;
- Гарантією забезпечення матеріального наповнення від наданої банком операції;
- Можливістю стовідсоткового кредитування. При використанні звичайного кредиту для покупки майна підприємство повинне частину його вартості оплатити за рахунок власних коштів. При лізингу договір укладається на повну вартість майна. Орендні платежі зазвичай починаються після поставки майна орендарю, або пізніше;
- Гнучкістю лізингового договору в порівнянні з кредитним, який завжди передбачає обмежені терміни і розміри погашення. При лізингу орендар, розраховуючи на надходження доходів, може виробити з банком зручну для нього схему плати за строками (щомісяця, щокварталу), по сумі. Погашення зазвичай починається після отримання виручки від реалізації продукції, виробленої на обладнанні, взятому в лізинг. Ставка може бути фіксованою або плаваючою;
- Ризик старіння основних фондів лягає на банк;
- У балансі підприємства підтримується оптимальне співвідношення власного і позикового капіталу.
Розглянемо організацію лізингової операції в банках. Лізингової операції передує певна організаційна робота:
- Вивчення лізингового ринку, його основних тенденцій;
- Виявлення попиту на види майна;
- Знайомство з цінами на рухоме і нерухоме майно, з цінами і тарифами на супутні лізингу послуги.
Комерційні банки є організаційно оформленими структурами. Однак для успішного проведення лізингових операцій цілком доцільно створення спеціального відділу або хоча б групи, до складу якої повинні увійти працівники з певним досвідом банківської роботи і знанням специфіки проведення даної операції. Банк повинен давати рекламу лізингових операцій, створювати банк даних про майно, яке може бути придбане для здачі в оренду. Загальною метою попередньої роботи є пошук потенційних клієнтів, зацікавлених у лізингу. Разом з тим ініціатива в проведенні лізингових операцій може виходити і від майбутнього лізингоодержувача, який самостійно знаходить в своєму розпорядженні необхідним майном постачальника або звертається в банк.
Всі подальші взаємовідносини між сторонами будуються таким чином.
Орендар надає в банк відповідні документи:
- Заявку на лізинг з назвою виду майна, його призначення, потенційного постачальника, місця його знаходження (або необхідний пошук інформації банком). У заявці повинні міститися дані про виробничу діяльність орендаря, його здатності технічно грамотно експлуатувати і обслуговувати майно;
- Документи для оцінки його фінансового стану за останні 1-2 роки (баланси, звіти про прибутки і збитки);
- Бізнес-план лізингового проекту.
Банк перевіряє аналіз фінансового стану підприємства, оцінку лізингового проекту з точки зору його інвестиційної привабливості, можливості виїзду на місце представників банку. Після вивчення поданих відомостей банк приймає рішення з доведенням його до орендаря. При позитивному рішенні, тобто згоді на угоду, до нього додаються загальні умови лізингового договору.
Банк інформує постачальника майна про намір придбати об'єкт угоди, погоджує ціну, при необхідності і можливості перевіряє комплектність, технічні характеристики, відсутність інших угод з даним майном.
Лізингоодержувач, ознайомившись із загальними умовами лізингового договору, висловлює свою згоду його підписанням. До договору додається бланк замовлення на майно. Він складається постачальником і візується орендарем. Отримавши документи, банк підписує замовлення і надсилає його постачальнику. Замість бланка замовлення може використовуватися договір купівлі-продажу між постачальником і банком або наряд постачальнику на поставку об'єкта угоди.
Постачальник відвантажує рухоме майно орендарю, здійснює монтаж і введення його в експлуатацію. Після закінчення роботи складається протокол приймання з відповідними підписами, і банк оплачує вартість об'єкта угоди постачальнику (одноразово або частинами протягом обумовленого періоду) за рахунок власних капітальних вкладень. Нерухоме майно приймається орендарем на місці.
Лізинговий договір регламентує лізингові операції. Останнім часом розроблені стандартні типи договорів, особливо в області рухомого майна (устаткування, транспортних засобів). Що стосується лізингу нерухомості (будівлі, споруди, земля), то окремі пункти договорів складаються в індивідуальному порядку з урахуванням величини об'єкту і тривалості терміну дії.
Договір лізингу незалежно від терміну укладається у письмовій формі. Для виконання своїх зобов'язань за договором лізингу суб'єкти лізингу укладають обов'язкові та супутні договори. До обов'язкових договорами належить договір купівлі-продажу. До супутніх договорами відносяться договір про залучення коштів, договір застави, договір гарантії, договір поручительства та інші.
Лізинговий договір має включати наступні розділи.
Сторони договору: лізингодавець (банк), що є власником майна, переданого в оренду, і лізингоотримувач (орендар), що приймає в користування об'єкт угоди.
Предмет договору - конкретний вид майна, яке банк закуповує і здає в оренду. Майно вказується з індивідуальними ознаками і технічними характеристиками. Тут же вказуються постачальник і термін, до якого останній зобов'язується поставити (підготувати) об'єкт угоди.
Термін договору визначається з урахуванням періоду амортизації (можливо, прискореної амортизації). Однак банк має право укладати договір на термін, менший періоду амортизації, за умови оплати лізингоотримувачем залишкової вартості майна.
Права та обов'язки сторін. Цей розділ передбачає докладний перелік взаємних прав та обов'язків. Ось деякі з них.
Банк як лізингодавець зобов'язаний укласти договір купівлі-продажу з постачальником або своєчасно направити йому наряд на постачання об'єкта угоди, підписати протокол приймання, доручити постачальнику усунення недоліків, виявлених при прийманні, сплатити об'єкт лізингу. Банк має право бути власником майна до періоду остаточних розрахунків орендаря за майно, систематично перевіряти стан орендованого майна, перервати договір у разі порушення його умов орендарем.
Орендар зобов'язаний: виконати прийняття об'єкта лізингу; надавати інформацію про його експлуатацію; сповіщати в період дії договору про будь-які зміни свого юридичного і фінансового стану; утримувати майно у відповідності з рекомендаціями та технічними інструкціями постачальника; виробляти необхідний ремонт та профілактичне обслуговування майна; повідомляти банку про можливу його переуступку третій особі (тобто про суборенду); своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату. Орендар має право пред'являти постачальнику претензії, пов'язані з дефектами обладнання (якщо банк передав такі права орендареві) або самому банку; удосконалювати (покращувати) об'єкт угоди з відшкодуванням цих власних витрат банком (з його дозволу) або за рахунок амортизаційних відрахувань (тоді збільшується залишкова вартість зданого в оренду майна).
Лізингова (орендна) плата. Вся сума плати по лізинговій операції повинна покрити повну вартість майна, витрати банку щодо його придбання і забезпечити отримання прибутку. Орендна плата залежить від вартості майна, терміну його використання, порядку нарахування амортизації (звичайною або прискореної), обсягу витрат банку по угоді, фінансових можливостей банку, тривалості терміну лізингу. Періодичність внесення платежів буває різна: помісячно, поквартально, по півріччях, по роках. Розміри плати за означені періоди можуть бути рівними, що зменшуються, прискореними. У договорі може передбачатися одноразовий платіж (зазвичай після підписання сторонами протоколу приймання об'єкта угоди) для відшкодування транспортних, страхових витрат, послуг зв'язку та ін
Страхування майна. Страхування є обов'язковою вимогою. У фінансовому лізингу страхування зазвичай здійснює орендар, який використовує об'єкт угоди.
Припинення дії договору. Лізинговий договір може припинити свою дію у разі порушення його умов або після закінчення терміну. Порушеннями умов можуть бути такі обставини:
- Не вступив в силу договір на закупівлю обладнання з постачальником;
- Лізингоодержувач не забезпечив необхідні умови прийняття об'єкта угоди або допускає його експлуатацію з порушенням умов договору;
- Не підписаний договір про страхування майна;
- Лізингоодержувач несвоєчасно здійснює платежі;
- Виникли непередбачені обставини;
- Інші умови (за згодою сторін).
При достроковому розірванні договору через порушення його умов лізингоодержувачем останній повертає об'єкт угоди з відшкодуванням збитків банку.
Закінчення строку лізингового договору супроводжується такими варіантами дії сторін:
- Лізингоодержувач викуповує залишкову вартість майна
(На умовах договору) і стає його власником;
- Договір поновлюється на колишніх або нових умовах.
Найважливішим пунктом договору є визначення лізингової плати. У договорі має бути прийнятий в якості додатку графік сплати орендарем боргових зобов'язань. Замість одноразового платежу можуть бути прийняті періодичні платежі (помісячно, поквартально, по півріччях, років) у рівних сумах. Однак це не виключає розрахунків з банком з розмірами, що збільшуються внесків, наприклад в умовах освоєння устаткування і нарощування темпів випуску і реалізації продукції, зростання обсягу робіт. Можливі прискорені платежі, якщо лізингоодержувач має стійке фінансове становище.
Лізинговий платіж включає наступні суми: амортизаційні відрахування, відсоток за користування кредитними ресурсами банку, комісійну винагороду, плату за додаткові послуги (відрядження, технічні, транспортні, консультаційні та ін.) Сума амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості майна, терміну його служби, норм амортизації, можливості прискореної амортизації, терміну договору і розраховується за формулою:

де А - амортизаційні відрахування; С - балансова вартість майна; Н а - норма амортизації; Т - період дії лізингового договору.
Сума відсотків за користування кредитними ресурсами банку залежить від середньої вартості майна, переданого в лізинг, розміру процентної ставки, строку договору та розраховується за формулою:

де П к - сума кредитних виплат за користування кредитними ресурсами; К р - величина кредитних ресурсів, що визначається за середньою сумі майна:

де С н і С до - відповідно вартість майна на початок і кінець періоду; З кр - банківський відсоток за користування кредитними ресурсами.
Оцінка комісійної винагороди розраховується за формулою:


де П ком - сума комісії; З ком - відсоток комісії.
Плата за додаткові послуги П у включає вартість всіх наданих послуг лізингодавцю. Вона може вноситися одноразово і відразу, якщо банк не здійснює послуги з обслуговування об'єкта угоди в період дії договору.
Таким чином, лізингова плата включає в себе наступні складові:
ЛП = А + П к + П ком + П у
Необхідність оновлення основних фондів, недостатність ресурсів для цього викликають у вітчизняних підприємств інтерес до лізингових операцій. У розвинених країнах Європи та Америки лізинг з'явився ще в 50-х роках попереднього століття і займає значну частку в загальному обсязі інвестицій.
Розвитку лізингу сприяє ряд обставин:
- Розвиток засобів виробництва;
- Податкові пільги;
- Вдосконалення законодавчої бази;
- Розвиток страхування.

Список використаних джерел
1 Банківська справа. / За редакцією О.І. Лаврушина. - М.: Фінанси і статистика, 2006 р. - 672с.
2 Банківська справа: Базові операції для клієнта: Учеб. посібник / За ред. А. М. Тавасіева. - М.: Фінанси і статистика. 2005. - 304 с.
3 Банківська справа. / За редакцією д-ра ек. наук проф. Г.Г. Коробової. -М.: Економіст, 2004р. - 751 с.
4 Пещанская І.В. Організація діяльності комерційного банку - М.: ИНФРА-М, 2001р.-320с.
5 ФЗ «Про фінансову оренду (лізингу)» № 164-ФЗ
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Контрольна робота
37.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Розрахункові операції банку (на матеріалах комерційного банку ВАТ АКБ Укрсоцбанк)
Розрахункові операції банку на матеріалах комерційного банку ВАТ АКБ Укрсоцбанк
Розрахункові операції банку (на матеріалах комерційного банку ВАТ АКБ Укрсоцбанк)
Операції комерційного банку
Інвестиційні операції комерційного банку
Депозитні операції комерційного банку 2
Операції комерційного банку з векселями
Депозитні операції комерційного банку
Касові операції комерційного банку
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru