Кругообіг оборотних коштів і шляхи його прискорення

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ
ВСТУП
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОБГРУНТУВАННЯ Кругообіг оборотних коштів
1.1 Економічна сутність, склад і структура оборотних коштів
1.2 Кругообіг оборотних коштів підприємства: сутність і склад
1.3 Джерела формування оборотних коштів і показники ефективності їх використання
2. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ ЧУП «ВІПРА»
2.1 Економічна характеристика підприємства
2.2 Аналіз джерел формування оборотних коштів
2.3 Оцінка ефективності використання оборотних коштів
3. ШЛЯХИ ПРИСКОРЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП
Економічна дійсність Республіки Білорусь характеризується високим рівнем інфляції, труднощами збуту готової продукції, хронічними неплатежами і, як наслідок, спадом виробництва. Очевидно, що більшість промислових підприємств знаходиться в даний час в стані кризи. Взаємна заборгованість господарюючих суб'єктів, низька інвестиційна активність, застаріла система управління - всі ці фактори ставлять перед менеджментом практично кожного підприємства питання про необхідність його внутрішнього реформування.
У зв'язку з цим особливого значення набуває дослідження проблем, пов'язаних з підвищенням ефективності використання оборотних коштів підприємств, так як незалежно від форм власності, галузевих та технологічних особливостей, масштабів виробництва рух вартості ресурсів та їх кругообіг стають можливі тільки завдяки обслуговуванню цих процесів оборотними засобами.
Втрата керованості оборотними коштами підприємства - основна внутрішня причина проблем підприємства в області наявності та ефективного використання оборотних коштів, одне з основних напрямків вдосконалення фінансової політики будь-якого підприємства. Управління оборотними засобами підприємства - процес непростий, і важливо щоб він грунтувався на реальній інформації про виробничо-господарської діяльності підприємства, всебічному і систематично проводиться аналізі оборотних коштів. Перелік невирішених питань визначив актуальність даної роботи.
Об'єктом курсової роботи є діяльність ЧУП «Віпра».
Предметом дослідження є оборотний капітал ЧУП «Віпра.
Метою дослідження є пошук шляхів прискорення використання оборотного капіталу.
У завдання даної курсової роботи входить розгляд теоретичних аспектів оборотного капіталу підприємства, аналіз оборотного капітал ЧУП «Віпра», а також розгляд основних напрямків підвищення ефективності використання оборотного капіталу.
В якості вихідної інформаційної бази залучалися нормативно-законодавчі акти, які регламентують склад витрат, розрахунки, касову дисципліну в Республіці Білорусь; бухгалтерська і статистична звітність ЧУП «Віпра» за 2005-2006 рр..; Дослідження таких авторитетних авторів як Н.В. Колчина, Л.М. Нехорошев, Г.З. Суша, Г.Є. Кобринський та ін
Необхідно відзначити незначну кількість комплексних досліджень з удосконалення обліку та аналізу оборотних активів у періодичних виданнях Республіки Білорусь.
У цій роботі застосовувалися такі методи дослідження: метод порівняння, нормативний метод, балансовий метод, індексний метод та ін
У роботі проводиться аналіз оборотного капіталу ЧУП «Віпра», робляться висновки за його результатами і пропонуються різні шляхи підвищення ефективності використання оборотного капіталу. В даний час на підприємствах Республіки Білорусь відсутня система обліку та аналізу ефективності використання оборотного капіталу. Проте її застосування дозволили б об'єктивно оцінювати платоспроможність підприємства і виявляти резерви поліпшення функціонування оборотного капіталу.

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОБГРУНТУВАННЯ КРУГООБІГУ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ
1.1 Економічна сутність, склад і структура оборотного капіталу
Оборотний капітал - важлива аналітична категорія фінансово-господарської діяльності підприємства. Однак при розкритті його змісту в літературі висловлюються різні думки.
Певна частина авторів, у тому числі Єрмолович Л.Л., посилаючись на економічну літературу країн з розвиненою ринковою економікою, розділяють поняття "оборотні активи" та "оборотний капітал", вважаючи, що останній це тільки частина оборотних активів. На їхню думку, величину оборотного капіталу слід визначати як залишки предметів праці та прирівняних до них фінансових вкладень, що приносять дохід організації (товари, відвантажені і дебіторська заборгованість характеризують стан розрахунків, а грошові кошти є засобом платежу і тому до складу капіталу не включаються) [1 , с. 58].
В окремих публікаціях поняття "оборотний капітал" взагалі не розглядається, а під оборотними засобами розуміються грошові кошти, авансовані для формування оборотних виробничих засобів і фондів обігу. Або близьке за змістом визначення мобільних активів, які є грошовими коштами або можуть бути звернені до них протягом року або одного виробничого циклу.
По суті такі визначення є вірними. Однак орієнтують на тимчасовий аспект даної проблеми - гроші колись одноразово виділені на створення вказаних фондів, в той час як процес цей є відновлюваним, і грошовий - при характеристиці оборотних коштів як авансованої вартості також допускається неточність, оскільки до складу оборотних засобів входять і грошові кошти, що осіли у підприємств, тобто ще не авансовані кошти.
Ми ж будемо вважати поняття "оборотний капітал", "оборотні активи" та "оборотні кошти" як рівнозначні і які становлять сукупність оборотних виробничих засобів і фондів обігу, виражених у грошовій формі.
Основне призначення оборотного капіталу підприємства полягає в забезпеченні безперервності і ритмічності процесу виробництва і обігу [2, с.41].
Оборотні кошти включають різноманітні елементи, загальними рисами яких є їх постійна оборотність, часта зміна їх форми і можливість відновлення в кожному господарському циклі.
За функціональним призначенням, або ролі в процесі виробництва та обігу, оборотний капітал підприємства поділяється на:
- Оборотні виробничі засоби;
- Фонди обігу.
Оборотні виробничі кошти - частина засобів виробництва, яка, беручи участь в одному виробничому циклі, змінює свою первісну форму, перетворюючись з предметів праці в готову продукцію, повністю переносить свою вартість на виготовлену продукцію. Дані кошти обслуговують сферу виробництва.
До оборотних виробничих засобів відносяться:
- Виробничі запаси;
- Незавершене виробництво;
Виробничі запаси - це предмети праці, підготовлені для запуску у виробництво і знаходяться у вигляді складських запасів.
Незавершене виробництво - предмети праці, введені у виробничий процес (сировина і матеріали, вузли, деталі, вироби), що знаходяться в стадії обробки або збирання, і напівфабрикати, потребують подальшої обробки в інших виробничих ланках цього підприємства.
Інший елемент оборотних коштів - фонди обігу. Вони безпосередньо не беруть участь в процесі виробництва. Їх призначення полягає в забезпеченні ресурсами процесу обігу, в обслуговуванні кругообігу коштів підприємства та досягненні єдності виробництва та обігу.
Фонди обігу складаються з:
- Готової продукції;
- Дебіторської заборгованості (товарів відвантажених);
- Грошових коштів.
Готова продукція - продукція, що пройшла всі стадії виробничого циклу і що надійшла на склад готової продукції.
Дебіторська заборгованість - важливий компонент оборотного капіталу. Характеризує вимоги підприємства по відношенню до інших підприємств, організаціям або клієнтам на отримання грошей, постачання товарів або надання послуг. Розрізняють дебіторську заборгованість по основній діяльності та за іншими операціями.
Грошові кошти - найбільш ліквідна частина оборотних активів. До них належать залишки грошових коштів у національній та іноземній валюті в касі, на розрахункових і депозитних рахунках.
Об'єднання в одну економічну категорію вартості оборотних виробничих засобів і фондів обігу обумовлено тим, що процес відтворення представляє собою єдність процесів виробництва і реалізації продукції. Між фондами існує тісний взаємозв'язок: збільшення або зменшення оборотних виробничих фондів може викликати відповідну зміну фондів обігу.
Економічна необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані і ненормовані випливає з вимоги комерційного розрахунку господарювання - досягнення найбільших результатів при найменших витратах. У даному випадку шляхом встановлення оптимальної потреби по окремих статтях оборотних коштів підприємством ставиться завдання з мінімальними запасами сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва, готових виробів і т.д. забезпечити безперервність і ефективність виробництва, необхідну якість продукції, робіт [3, с. 125].
За джерелами формування слід розрізняти:
- Власні;
- Позикові;
- Залучені кошти.
Необхідність такого поділу обумовлена ​​коливаннями потреби в оборотних коштах протягом року. Наприклад, при транспортуванні великих партій продукції на далекі відстані, освіті сезонних запасів сировини, труднощі з реалізацією продукції, пов'язаних з відсутністю транспорту або тари, потреба в оборотних коштах максимальна. В інших випадках підприємству доцільно мати їх у розмірі максимальної потреби, щоб значна частина коштів знаходилась в обороті і не була омертвлені.
У залежності від ліквідності (швидкості перетворення і грошові кошти) оборотні кошти поділяється на:
- Важко реалізовані оборотні кошти - залежані запаси, витрати в незавершеному виробництві, що не користується попитом готова продукція, сумнівна дебіторська заборгованість та інші оборотні активи;
- Ліквідні - готова продукція та інші запаси, що користуються попитом, товари відвантажені, дебіторська заборгованість з нормальними строками давності;
- Абсолютно ліквідні - грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення.
Співвідношення окремих елементів оборотних засобів або їх складових частин у всій сукупності називається структурою оборотних коштів.
Структура оборотних коштів підприємства є динамічною величиною і залежить від його галузевої приналежності, умов матеріально-технічного забезпечення виробництва та збуту, характеру та особливостей організації виробничої діяльності, платіжної дисципліни, прийнятої в розрахунках з постачальниками і споживачами, якості готової продукції і т. д. Причому одні чинники мають довготривалий характер, інші - короткочасний.
Таким чином, оборотний капітал являє собою сукупність оборотних виробничих засобів і фондів обігу, виражених у грошовій формі. У забезпеченні безперервності і ритмічності процесу виробництва і обігу полягає основне призначення оборотного капіталу підприємства. За інших рівних умов чим більше частка оборотних коштів, зайнятих у сфері матеріального виробництва, тим вище повинна бути економічна ефективність їх використання.
1.2 Кругообіг оборотних коштів підприємства: сутність і склад
У процесі безперервного кругообігу оборотні кошти переходять зі сфери обігу в сферу виробництва і назад, тобто послідовно приймають форму фондів обігу і оборотних виробничих засобів.
На першій стадії грошові кошти та інші високоліквідні активи (векселі, депозитні вклади тощо) використовуються для придбання сировини, матеріалів, палива і т.д., тобто запасів факторів виробництва.
На другій стадії запаси окремих факторів виробництва в результаті безпосередньої діяльності перетворюються в запаси готової продукції.
На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання оплати перетворюються в дебіторську заборгованість.
На четвертій стадії (інкасуванні) оплачена дебіторська заборгованість знову перетвориться в грошові активи (частина яких до настання терміну їх використання може зберігатися у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень).
Найважливішою характеристикою виробничо-комерційного циклу, що істотно впливає на обсяг, структуру та ефективність використання оборотних коштів підприємства, є його загальна тривалість. Вона включає період часу до моменту витрачання грошових та інших високоліквідних активів на придбання виробничих запасів до надходження грошей від дебіторів за продану їм готову продукцію [5. c. 116].
Оборотні кошти функціонують одночасно в сфері виробництва і в сфері обігу, проходячи три стадії кругообігу: постачання, виробництво і збут. Кругообіг оборотного капіталу може бути представлений в класичній формі:
Д-Т ... Т-П-Т '... Т'-Д' (1.1)
На першій стадії (Д-Т), грошовій або підготовчої, оборотний капітал з форми грошових коштів переходить у форму виробничих запасів. На цій стадії відбувається перехід зі сфери обігу в сферу виробництва, і авансована вартість з грошової переходить у виробничу. Завершенням першої стадії переривається товарний оборот (на схемі кругообігу воно показано трьома крапками), але процес кругообігу оборотного капіталу триває.
Друга стадія кругообігу (Т-П-Т ') відбувається в процесі виробництва. Вона полягає в поєднанні засобів і предметів праці з робочою силою і в створенні нового продукту, що ввібрав у себе перенесену і знову створену вартість. На цій стадії кругообігу авансована вартість знову змінює свою форму. З виробничої форми вона переходить у товарну, а за речовинним складом з матеріальних виробничих запасів спочатку перетворюється на незакінчену продукцію, а потім - готові вироби.
Третя стадія кругообігу (Т'-Д ') полягає в реалізації виготовленої продукції й одержанні грошових коштів. На цій стадії оборотний капітал переходить зі стадії виробництва в стадію обороту і знову приймає форму грошових коштів. Перерване товарний оборот відновлюється, і авансована вартість з товарної форми переходить у грошову. Авансовані кошти відновлюються за рахунок виручки, що надійшла від реалізації продукції. Різниця між Д 'і Д становить величину грошових доходів і накопичень або фінансовий результат господарської діяльності підприємства. Грошова форма, яку приймає оборотний капітал на завершальній стадії кругообігу, є одночасно і початковою стадією обороту капіталу.
Здійснюючи повний кругообіг (Д - Т ... П ... Т - Д ), Оборотні кошти функціонують на всіх стадіях одночасно, що забезпечує безперервність процесів виробництва і обігу. До кінця кругообігу оборотні кошти будуть у тому ж обсязі, що і на початку кругообігу. Розміри первісної суми грошей (Д) і виручка (Д ) Від реалізації продукції, робіт, послуг не збігаються за величиною. Причини розбіжності полягають у фінансовому результаті господарської діяльності - прибутку і збитку.
Якщо результат господарської діяльності - збиток, то це веде до прямої втрати оборотного капіталу, авансованого у виробничо-торговельної процес. Щоб не допускати падіння обсягів виробництва потрібно періодично поповнювати оборотні кошти, інакше кажучи, вкладати в бізнес додаткові ресурси.
Уповільнення кругообігу коштів або надмірне їх наповнення на одній зі стадій кругообігу створює труднощі у фінансуванні витрат (виробничих запасів, незавершеного виробництва).
Якщо фактичне наявність основних виробничих засобів і фондів обігу менше їх потреби, то підприємство не зможе забезпечити запланований випуск і реалізацію продукції, що в кінцевому підсумку призведе до неплатоспроможності і фінансової нестійкості.
На цій підставі можна зробити висновок, що оборотні кошти виконують дві функції:
- Виробничу;
- Платіжно-розрахункову.
Виконуючи виробничу функцію, оборотні кошти, авансуючи в оборотні виробничі засоби, забезпечують безперервність виробничого процесу і переносять свою вартість на зроблений продукт. Після завершення виробничого процесу оборотні кошти переходять у сферу обігу у вигляді фондів обігу, де виконують платіжно-розрахункову функцію, що складається в завершенні кругообігу і перетворенні оборотних коштів з товарної форми в грошову [4. с.85].
1.3 Джерела формування оборотного капіталу і показники ефективності їх використання
В економічній літературі існує класифікація, відповідно до якої всі джерела фінансування оборотних коштів підрозділяються на власні, позикові та залучені (рис. 1).

Джерела формування оборотних коштів
Власні
Позикові
Залучені
Короткострокові кредити
Короткострокова заборгованість за ТМЦ
Додатковий капітал
Короткострокові застави
Заборгованість з оплати праці
Резервний капітал
Комерційні кредити
Заборгованість бюджету
Фонд накопичення
Нерозподілений прибуток
Інші
Джерела, прирівняні до власних
Заборгованість із соціального страхування
Заборгованість іншим кредиторам
Мінімальна заборгованість із заробітної плати і відрахування на соціальні потреби
Платежі замовників за частиною готовності продукції
Залишки коштів фонду споживання
Мінімальна заборгованість щодо застав за тару
Інші


Малюнок 1. - Класифікація джерел формування оборотних коштів
Головну роль в організації кругообігу фондів відіграють власні кошти, так як підприємства, що працюють на основі комерційного розрахунку, повинні мати визначену майнову й оперативну самостійність, щоб вести справу рентабельно і нести відповідальність за прийняті рішення.
Спочатку формування власного капіталу здійснюється в момент створення організації. Воно забезпечується основними і оборотними засобами, необхідними для здійснення комерційної діяльності в розмірах, визначених установчими документами. У цих цілях в залежності від організаційно-правових форм формується статутний (складовий, пайовий) капітал, що відноситься до корпоративних комерційним організаціям - господарським товариствам, господарським товариствам і виробничим кооперативам, чи статутний фонд - на унітарних і державних підприємствах.
Частина коштів, інвестованих засновниками, направляються на придбання виробничих запасів, що надходять у виробництво для виготовлення товарної продукції, виконання робіт, надання послуг. Аж до надходження виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) оборотні кошти служать джерелом фінансування поточних виробничих витрат.
У подальшому поповнення оборотних коштів, авансованих організацією на відновлення виробничого циклу, може здійснюватися за рахунок отриманої виручки від продажу продукції і за рахунок власних коштів, отриманих організацією в процесі її діяльності, головним чином за рахунок отриманого прибутку.
Прибуток спрямовується на поповнення оборотних коштів і фінансування їхнього приросту. Це залежить від накопичень нерозподіленого прибутку минулих років, фінансових результатів поточного року, намічуваних напрямків використання прибутку (інвестування в капітальні вкладення, виплати доходів власникам, витрачання на споживання працівникам, на соціальні потреби і т.п.), так і від зміни нормативу оборотних коштів , від можливостей залучення інших джерел.
В умовах повної господарської самостійності, коли організації (підприємства) наділені широкими повноваженнями в розпорядженні власним майном, у тому числі і грошовими засобами, в їх обороті можуть перебувати інші власні кошти, а саме, тимчасово не використовувані фонди грошових коштів у вигляді амортизаційного, преміального, ремонтного фонду, фонду по відпустках, рекламацій, цільове призначення, в сучасних умовах залучаються до поточний оборот з придбання виробничих запасів, покриття витрат, пов'язаних з сезонним характером виробництва, особливостями відвантаження готової продукції, специфікою здійснення розрахунків і т.п.
Все це порушує принцип цільового використання перерахованих фондів грошових коштів. Однак в умовах високих темпів інфляції, нестабільної економічної ситуації такий шлях дозволяє розширити фінансові вкладення в оборотний капітал і одночасно вирішити завдання щодо стабілізації обсяг власного капіталу, вкладеного в поточний оборот. Цей шлях певною мірою зменшує залежність організацій від позикових коштів, а в кінцевому підсумку веде до підвищення їх платоспроможності і рівня їх ліквідності.
Специфічним джерелом власних оборотних коштів служать вигідні фінансові вкладення тимчасово вільних фінансових ресурсів, а в деяких організаційно-правових формах підприємств, зокрема в акціонерних товариствах - додатковий випуск акцій та їх розміщення, що веде до збільшення статутного капіталу, тобто власних коштів організації.
Крім власних джерел поповнення оборотних коштів, в кожній організації є кошти, прирівняні власним. Це стійкі пасиви, які не належать організації, але постійно знаходяться в обігу і використовуються на цілком законних підставах. Мінімальний постійний обсяг стійких пасивів завжди знаходиться в розпорядженні організації, вона ними користується, не знаходячи спеціально додаткових джерел фінансування господарської діяльності і формування власних оборотних коштів.
Стійкі пасиви є джерелом покриття власних оборотних коштів лише у сумі приросту, тобто різниці між їх величиною на кінець і початок періоду. Сума стійких пасивів може мінятися в сторону збільшення або зменшення. Це джерело коштів по суті є планована кредиторська заборгованість.
В обороті організації, крім власних і прирівняних до них фінансових ресурсів, знаходяться позикові кошти, основу яких складають короткострокові кредити банків, а також інших кредиторів.
Позикові джерела для поповнення оборотних коштів традиційно включають банківський короткостроковий кредит. В даний час він активно використовується лише в тих випадках, коли кредитується операція приносить дохід, що перевищує витрати по сплаті банківського відсотка за користування позикою.
В умовах інфляції позикові кошти у вигляді кредитів банку нерідко використовується більш ефективно, ніж власні оборотні кошти. Причина в тому, що позикові джерела мають цільове призначення, як правило, здійснюють більш швидкий кругообіг, за їх використанням ведеться більш жорсткий контроль з боку фінансових служб. Крім того, позичальник, відшкодовуючи банку кредит в більшій мірі, ніж очікувалося знеціненими грошима, також виявляється у виграші.
Незважаючи на поступове підвищення значення позикових коштів у складі джерел формування оборотного капіталу, далеко не всі організації мають можливість залучати позикові кошти для його поповнення, що пов'язано з дорожнечею кредитних ресурсів і незацікавленістю банківських структур у видачі короткострокових кредитів [6. с. 128].
У фінансовому менеджменті існує показник фінансового важеля, званий фінансовим левериджем (леверидж - від англ. Важіль). Використовуючи цей показник, можна визначити ефективність співвідношення власних і позикових коштів і розрахувати максимальну межу банківського кредитування, за порогом якого порушується фінансова стійкість підприємства.
Показник фінансового важеля залежить, перш за все, від відсоткової ставки банківського кредиту. Якщо ця ставка нижче рентабельності власних оборотних коштів, розрахованої як відношення чистого прибутку до власних коштів, то відповідна частка кредиту у сумі всього капіталу (власного і позикового) буде оптимальною, оскільки призведе до зростання рентабельності власного капіталу.
Ефект фінансового важеля (ЕФВ) можна визначити за формулою:
ЕФР = К ∙ ФР1 (1.2)
Де К - різниця між рентабельністю власного капіталу і рівнем процентної ставки за банківський кредит;
ФР1 - відношення позикового капіталу до власного капіталу, зване плечем фінансового важеля.
До числа залучених організацією (підприємством) у господарський обіг коштів відноситься кредиторська заборгованість, яка по суті є безкоштовним кредитом, наданим іншим організаціями, окремими особами. На відміну від стійких пасивів, кредиторська заборгованість є не планованим джерелом формування обігових коштів. Частина заборгованості закономірна, тому що виникає у зв'язку з особливостями розрахунків. Однак у більшості випадків кредиторська заборгованість виникає в результаті порушення розрахунково-платіжної дисципліни і є наслідком недотримання організацією термінів оплати продукції та розрахункових документів.
Кредиторська заборгованість пов'язана зі знеціненням оборотних коштів, що є однією з головних причин кризи неплатежів, і з освітою простроченої дебіторської заборгованості. Через велику дебіторської заборгованості покупців значна частина авансуємих оборотних коштів повертається організації з великим запізненням, або зовсім не повертається. Через дебіторську заборгованість відбувається постійне величезне відволікання грошових оборотних коштів з матеріальної сфери у фінансову, що веде до порушення вартісного механізму обігу капіталу.
Фінансовим джерелом покриття простроченої дебіторської заборгованості стала кредиторська заборгованість у різних її видах. Все це призвело до зрушень у структурі джерел утворення оборотних коштів, а саме до низької забезпеченості власними оборотними засобами [3. с. 141].
Для оцінки використання оборотних коштів підприємства застосовується система показників, що характеризують стан як окремих груп, так і в цілому оборотних коштів.
Економічна ефективність використання оборотних коштів виражається в корисному результаті, одержуваному підприємством у процесі здійснення своєї діяльності.
Узагальнюючим показником ефективності використання оборотних коштів є рентабельність, яка визначається за формулою:
R ок = (1.3)
Де ПР - прибуток звітного періоду, руб.;
Сік - середня сума оборотного капіталу, руб.
Цей показник показує величину прибутку, що припадає на один рубль оборотного капіталу.
Економічна ефективність використання оборотних коштів визначається показниками оборотності. Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість повного кругообігу коштів з моменту їх придбання до виходу і реалізації готової продукції із зарахуванням виторгу на рахунок підприємства.
До найважливіших показників оборотності оборотних коштів, а значить, і узагальнюючим показником їх використання відносять:
- Тривалість одного обороту оборотних коштів у днях:
Т = (1.4)
Т = (1.5)
Де t - кількість днів у звітному періоді;
Сік - сума оборотних коштів або їх середні залишки за звітний період, руб.;
Vреал - обсяг реалізації продукції за звітний період.
Вона показує, за який термін до підприємства повертаються кошти у вигляді виручки від реалізації продукції.
- Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (кількість оборотів за певний період часу):
Коб = (1.6)
Де Сік - сума оборотних коштів або їх середні залишки за звітний період, руб.;
Vреал - обсяг реалізації продукції за звітний період.
Даний показник характеризує швидкість обороту коштів. Зменшення тривалості одного обороту, а отже, збільшення коефіцієнта оборотності, свідчить про поліпшення використання оборотних коштів.
- Сума зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження або віддача оборотних коштів):
Кз = (1.7)
Де Сік - сума оборотних коштів або їх середні залишки за звітний період, руб.;
Vреал - обсяг реалізації продукції за звітний період.
Даний показник характеризує суму оборотних коштів, авансованих на 1 руб. виручки від реалізації продукції, тобто являє собою оборотну фондомісткість, витрати оборотних коштів у розрахунку на 1 крб. реалізованої продукції (робіт, послуг) [3. с. 148].
Також на підприємствах розраховуються і аналізуються показники оборотності окремих елементів оборотних коштів. Найбільш часто розраховуються і аналізуються наступні показники:
Коефіцієнт оборотності запасів:
Коб.з = (1.8)
де С - собівартість реалізованої продукції, грн.; З-середня величина запасів, руб.
Характеризує швидкість запасів.
- Тривалість обороту запасів:
Тз = (1.9)
Де З - собівартість реалізованої продукції, грн.; З - середня величина запасів, руб., Д - число днів в періоді.
Цей показник відображає період часу, необхідний для перетворення матеріальних запасів у готову продукцію і на її реалізацію.
- Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:
Коб.дз = (1.10)
Де В - виручка нетто, руб.; ДЗ - середня величина дебіторської заборгованості, руб.
- Тривалість обороту дебіторської заборгованості:
Тдз = (1.11)
Де В1 - одноденна виручка від реалізації, руб. ДЗ - середня величина дебіторської заборгованості, руб.
Показує період часу між платежами за сировину і робочу силу і погашенням дебіторської заборгованості.
- Тривалість обороту грошових коштів:
ТДС = Тз + Тдз - ТКЗ (1.12)
Де Тз - період обертання запасів, дні; Тдз - період обертання дебіторської заборгованості, дні; ТКЗ - період обертання кредиторської заборгованості, дні.
Найбільш поширеними показниками, що характеризують використання всіх матеріальних ресурсів на підприємстві, є:
- Матеріаломісткість:

МО = (1.13)
Де Мз - матеріальні витрати, крб. ТП - товарна продукція, руб.
Вона показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожний карбованець товарної продукції.
- Матеріаловіддача:
МО = (1.14)
Де Мз - матеріальні витрати, крб. ТП - товарна продукція, руб.
Це показник зворотного матеріаломісткості.
Оборотність оборотних коштів може сповільнюватися мул прискорюватися. Економічним результатом прискорення оборотності оборотних коштів є вивільнення частини цих коштів з обороту, тому що підприємство має можливість здійснювати виробничу діяльність з меншим їх обсягом. Розрізняють абсолютне і відносне вивільнення. Абсолютне вивільнення має місце в тих випадках, коли фактичні залишки оборотних коштів менше нормативу чи залишків попереднього періоду. При збереженні або перевищенні обсягу реалізації за аналізований період, а відносне вивільнення - коли прискорення їхньої оборотності відбувається одночасно із зростанням обсягу випуску продукції, причому темп зростання обсягу виробництва випереджає темп росту залишків оборотних коштів [4, с. 95].
Абсолютне вивільнення оборотних коштів визначається за формулою:

= (1.15)
де Т0 і Т1 - тривалість одного обороту коштів відповідно в базисному і звітному періодах, дні; Сік - середня величина оборотного капіталу, руб.; t - кількість днів у звітному періоді.
Відносне вивільнення оборотних коштів обчислюється за формулою:
= Сік - Сік (1.16)
Де Сік , Сік - Сума оборотних коштів або їх середні залишки відповідно в базисному і звітному періодах, руб.; I - Індекс зміни (темп зростання) обсягу виробничої продукції за аналізованої період, коефіцієнт.
Таким чином, визначення величини і структури джерел формування оборотного капіталу в значній мірі визначають ефективність його використання. Встановлення оптимального співвідношення між власними та залученими коштами є важливим завданням управління оборотним капіталом. У процесі управління формуванням оборотного капіталу повинні бути забезпечені права підприємств і організацій у поєднанні з підвищенням їх відповідальності за ефективне і раціональне використання коштів. Достатній мінімум власних і позикових коштів повинен забезпечувати безперервність руху оборотного капіталу на всіх стадіях кругообігу, що задовольняє потреби виробництва в матеріальних і грошових ресурсах, а також забезпечує сучасні і повні розрахунки з постачальниками, бюджетом, банками та іншими кореспондуючими ланками.
Економічна ефективність використання оборотних коштів визначається показниками оборотності. Під оборотністю коштів з моменту їх придбання до виходу і реалізації готової продукції із зарахуванням виторгу на рахунок підприємства. Оборотність оборотних коштів може сповільнюватися або прискорюватися. Економічним результатом прискорення оборотності оборотних коштів є вивільнення частини цих коштів з обороту, а при уповільненні їх оборотності - потреба в залученні додаткових коштів в оборот.

2 АНАЛІЗ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ ЧУП «ВІПРА»
2.1 Економічна характеристика підприємства
Гомельське виробниче приватне унітарне підприємство "Віпра" Громадського об'єднання "Білоруське товариство глухих" свою виробничу діяльність розпочало в січні місяці 1948 року. 17 січня 1948 була проведена його державна реєстрація.
Статут підприємства перереєстровано Гомельським обласним державним комітетом "Свідоцтво № 39 від 27.01.2004 р." в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та індивідуальних підприємців за № 400058578.
Право власності на підприємство належить Громадському об'єднанню "Білоруське товариство глухих". Форма власності - приватна.
Основними цілями підприємства є:
- Захист і сприяння реалізації прав інвалідів по слуху та їх інтеграції в сучасному суспільстві;
- Господарська діяльність спрямована на отримання прибутку для задоволення соціальних і економічних інтересів працівників підприємства та інтересів Громадського об'єднання "Білоруське товариство глухих".
Предметом діяльності підприємства є виготовлення продукції:
- Газової та водонапірної арматури: вентилі водопровідні та крани газові, крани автомобільні (ПП6, 1,2 ПС7, ПС7-2), вентилі балонні, фільтри-відстійники, комплекти деталей водяного лічильника і інша продукція, вживана в побуті. Всього більш ніж 95 найменувань виробів мехобработки;
- Виробництво швейних виробів: виробництво готових та інших текстильних виробів; виробництво спецодягу, верхнього одягу, натільної білизни, іншого одягу та аксесуарів;
-Надання послуг населенню та проведення роздрібної торгівлі. Вигідність розміщення виробництва продукції на даному підприємстві обумовлено більш низькими цінами в порівнянні з аналогічною продукцією, що випускається спорідненими підприємствами Республіки Білорусь на увазі пільгового оподаткування, оскільки більше 50% робітників є інвалідами по слуху.
Наявне на підприємстві спеціальне металорізальне та ливарне обладнання обумовлює напрям діяльності за вибором номенклатури і розроблюваних виробів, а його рівень завантаження дає можливість в даний час вести ці роботи без великих капітальних вкладень.
Підприємство оснащене більше 700 одиницями обладнання, в тому числі 42 одиниці ливарного обладнання, здатного переробляти до 3000 тонн кольорових металів на рік.
Одним із стримуючих чинників значного збільшення обсягів є висока металоємність виробів, що випускаються за відсутності в республіці достатньої сировинної бази.
Облікова чисельність на кінець 2006 року склало 830 осіб. З них інвалідів по слуху 489 чоловік або 58,9%, інвалідів по інших захворювань 18 осіб або 2,2%, слабочуючих 10 осіб або 1,2%, робітників 673 осіб або 81,1%.
З облікової чисельності ППП в середньому за період 727 чол., Чисельність інвалідів становить 452 чол. Або 62,2%.
Підприємство має у своєму розпорядженні досить висококваліфікованими кадрами - середній розряд робітників-відрядників основного виробництва -2.95, а середній розряд робітників ремонтно-інструментального цеху - 4.9.
На підприємстві застосовується цехова структура управління. Всього 4 цехи основного виробництва:
- Цех № 1, № 2 механоскладальні цеху;
- Швейний цех № 4 з ділянками № 1, № 2; експериментальна лабораторія швейних виробів;
- Цех кольорового лиття під тиском № 3. Підрозділи допоміжного виробництва:
- Ремонтно-інструментальний цех (РІЦ);
- Транспортна дільниця;
- Ремонтно-будівельна дільниця.
Підрозділи непромислової групи:
- Будинок культури;
- Спорткомплекс;
- Гуртожиток;
- Їдальня.
Органом управління Підприємства є директор, яким призначається і звільняється з посади Власником.
Директор здійснює поточне керівництво і вирішує самостійно всі питання діяльності Підприємства, за винятком віднесених Статутом до виключної компетенції Власника.
Напряму керівнику підпорядковуються: головний інженер, заст. з загальних питань, заст. з соціальних питань, а також він контролює діяльність 4 цехів і швейного ділянки, ВТК, ОЕТіП, бухгалтерії, юрисконсульта та спецчастини.
Гомельське підприємство до 1990 року було одним з декількох підприємств в СРСР з випуску бензомаслозапорной арматури для автомобілів, тракторів і мотоциклів.
Розвал СРСР і розрив економічних зв'язків призвели до різкого падіння попиту даного виду продукції, як за кордоном, так і всередині республіки, що відбилося і на завантаженні потужностей і падінні чисельності (падінні обсягів склало 80%).
Необхідно було шукати шляхи виходу із кризи. Крім того, відсутність випуску даної продукції всередині республік колишнього СРСР, підштовхнуло підприємства Росії, Україні та інших регіонів терміново освоювати необхідну їм продукцію.
У Росії (Можайськ, Пенза, Бологе) і Україна (Київ, Донецьк), де освоїли деякі види продукції. У цих умовах в 1992 році на підприємстві була розроблена програма виходу з кризової ситуації.
У даній програмі були поставлені конкретні завдання і терміни їх реалізації для всіх підрозділів підприємства. Основний упор робився на освоєння нових видів продукції, пошуку нових підходів до реалізації, вивчення і завоювання ринків збуту, максимальному збереженню робочих - інвалідів по слуху.
З розширенням номенклатури виробів, що випускаються почалося поступове зростання випуску і реалізації.
За 2006 рік загальна реалізація продукції склало 11238,028 млн. руб .. Поставлено продукції на експорт 922974 тис.руб., В тому числі:
Росія 655188 тис. руб.
Україна 130811 тис. руб.
Вірменія 126996 тис. руб.
Іран 9979 тис. руб.
Стримуючими факторами щодо нарощування поставок в країни СНД є:
- Митні збори (Україна) і тривалість перебування товарів у дорозі (Узбекистан, Казахстан);
- Високі транспортні витрати;
- Високий ризик неотримання грошей за відвантажену продукцію неузгодженість у податковому та митному законодавствах.
Аналізуючи причину різниці в цінах між підприємствами з рівними умовами з оподаткування (Гродно - Гомель) з'ясовується, що на Гомельському підприємстві кілька вище питомі норми витрат латуні. Крім того, у зв'язку з більш низькою серійністю виробництва, витрати за статтею "Заробітна плата" також вище.
Висока металоємність виробів, що випускаються, постійне зростання цін на вживані матеріали, відсутність кольорових металів в Республіці Білорусь зумовило подальший розвиток підприємства в наступні роки - напрямок розвитку металоємності продукції, що випускається, підвищення серійності, скорочення кількості освоєння нових видів виробів і збільшення випуску раніше освоєних видів виробів, які користуються стабільним попитом і пропозицією.
Користуючись інформацією з додатків А-Д, економічні показники діяльності ЧУП «Віпра» за 2005-2006 роки зведемо в таблицю 2.1:
Таблиця 2.1 - Основні економічні показники ЧУП «Віпра» за 2005-2006року
Показники
2005
2006
Зміна, (+,-)
Темп росту,%
А
1
2
3
4
1. Обсяг виробництва продукції, млн. руб.
9669
10155
486
105,0
2. Виручка нетто від реалізації продукції, робіт, послуг, млн. руб.
9121
11682
2561
128,1
3. Собівартість реалізованих товарів, продукції, млн. руб.
7759
9897
2138
127,6
4. Прибуток балансова, млн. руб., В тому числі
4.1. прибуток від реалізації продукції
4.2. прибуток від операційних доходів і витрат
4.3. позареалізаційні доходи і витрати
1384
1346
2
36
1864
1764
---
100
480
418
- 2
64
134,7
131,1
---
277,8
5. Середньооблікова чисельність працюючих, чол.
770
783
13
101,7
6. Середньорічна виробіток на одного працівника, млн. руб.
12,6
13,0
0,4
103,2
7. Фонд заробітної плати ППП, млн. руб.
2250
2850
600
126,7
8. Фондовіддача основних фондів, млн. руб.
1,497
1,268
- 0,229
Х
9. Частка оборотних активів у загальній структурі активів,%
18,6
23,9
5,3
Х
10. Рентабельність продукції,%
17,3
17,8
0,5
Х

Аналізуючи економічні показники ЧУП «Віпра» можна зробити наступні висновки:
Обсяг виробництва продукції у 2006 р. в порівнянні з 2005 р. збільшився на 486 млн. руб. або на 5%. Рентабельність продукції збільшилася на 0,5 п.п. Це сталося завдяки тому, що темпи зростання прибутку від реалізації вище темпів зростання собівартості продукції (131,1% і 127,6% відповідно).
Серед позитивних моментів можна також відзначити зростання частки обігових коштів у структурі активів на 5,3 п.п., тому що ця частина активів підприємства є більш ліквідною.
Негативним моментом для підприємства є те, що за аналізований період заробітна плата працівників приростала більш високими темпами, ніж їх вироблення (126,7% і 103,2% відповідно).
Також підприємству слід звернути увагу на зниження фондовіддачі основних засобів на 0,229 п.
У цілому, можна зробити висновок про нормальне функціонування підприємства.
2.2 Аналіз джерел формування оборотного капіталу
Так як на підприємстві відбулися зміни в структурі оборотних коштів, то необхідно встановити за рахунок яких чинників приріст окремих складових оборотних коштів виявився можливим. Для цього на підставі додатка А складемо таблицю 2.2.
Таблиця 2.2 - Склад факторів приросту оборотних активів ЧУП «Віпра» у 2006 році

Показники

Зміна фактора. млн. руб.
Рівень впливу на оборотний капітал. млн. руб.
Рівень впливу до загального приросту,%
А
1
2
3
1 Джерела власних коштів
+ 2327
+ 2327
150,3
2 Доходи і витрати
+ 14
+ 14
0,9
3 Розрахунки
+ 909
+ 909
58,7
4 Необоротні активи
+ 1702
-1702
- 109,9
Разом - приріст оборотних активів
+1548
100
За результатами розрахунків, наведених у таблиці 2.2, видно, що вирішальним чинником приросту оборотних активів стало збільшення джерел власних коштів. Звідси можна зробити висновок про те, що підприємство прагнути покрити оборотні активи за рахунок власних коштів у більшому ступені, ніж за рахунок залучених і позикових.
Для отримання відповіді на питання про раціональність фінансування оборотного капіталу скористаємося даними додатка А, додатки В та попередніх розрахунків, на підставі яких складемо таблицю 2.3.
Таблиця 2.3 - Джерела формування оборотного капіталу ЧУП «Віпра» у 2006 році

Показник

На початок року
На кінець року
Відхилення
Джерела формування оборотних активів
На початок року
На кінець року
Відхилення
А
1
2
3
У
4
5
6
1. Довгострокові кредити і позики
-
-
---
2.Источники власних коштів (включаючи, доходи і витрати)
8576
10917
2341
З них:
- 1702
639
2.1 Використано на покриття необоротних активів
7219
8921
1702
2.2.Іспользовано на покриття оборотних активів
1357
1996
639
3. Розрахунки (без довгострокових кредитів і позик)
404
1313
909
3.1 Використано на покриття оборотних активів
404
1313
909
в тому числі:
3.1.1.Краткосрочние кредити і позики
-
156
156
3.1.2.Кредіторская заборгованість
368
1157
789
3.1.3.Прочіе види зобов'язань
36
-
-36
Оборотні активи-всього
1761
3309
1548
Всього джерел покриття оборотних активів
1761
3309
1548
За результатами проведеного аналізу джерел формування капіталу видно, що в 2006 році фінансування оборотних активів ЧУП «Віпра» здійснювалося як за рахунок власних джерел, так і за рахунок короткострокових зобов'язань.
За рахунок власних джерел на початок року покривалося 77,1% оборотних активів, а на кінець року вже 60,3%, що свідчить про зниження частки власних коштів, що спрямовуються на формування мобільних активів. Інша частина оборотних активів покривалася за рахунок короткострокових кредитів (4,7% на кінець року) та кредиторської заборгованості (35% на кінець року).
У цілому, дана структура джерел формування оборотного капіталу є сприятливою і не створює загрози фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. Однак, слід звернути увагу на значне зростання (в 3,1 рази) за аналізований період кредиторської заборгованості.
Однією з причин зростання зобов'язань перед кредиторами є неплатежі з боку дебіторів. Тому необхідно провести порівняння кредиторської та дебіторської заборгованості (таблиця 2.4).
Таблиця 2.4 - Динаміка тривалості перебування в обігу дебіторської та кредиторської заборгованості за 2005-2006 роки
Показник
2005
2006
Відхилення
Темпи зростання,%
А
1
2
3
4
1.Виручка від реалізації продукції (без ПДВ, акцизів та інших обов'язкових платежів)
9121
11682
2561
128,1
2.Средняя величина дебіторської заборгованості
111
150,5
39,5
135,6
3.Средняя величина кредиторської заборгованості
242
762,5
520,5
в 3,1 р.
4.Період погашення дебіторської заборгованості, днів
4,4
4,6
0,2
104,5
5. Тривалість використання кредиторської заборгованості, днів
9,6
23,5
13,9
в 2,4 р..
6.Коеффіціент співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості
2,2
5,1
2,9
X
За даними проведеного аналізу можна зробити висновок, що стан розрахунків на підприємстві погіршився, тому що період погашення дебіторської заборгованості збільшився на 0,2 дня і тривалість використання кредиторської заборгованості збільшилася на 13,9 дня. У цілому, слід зазначити, що період перебування в обороті підприємства кредиторської заборгованості і в 2005 і в 2006 році істотно вище, ніж період погашення дебіторської заборгованості. Це є позитивним для підприємства моментом, тому що кошти від дебіторів надходять швидше, ніж наступають строки погашення зобов'язань.
Підприємству слід звернути увагу на завищений рівень коефіцієнта співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості (рекомендоване значення цього показника - не більше 2). Значення цього показника в 2006 році рівне 5,1 говорить про те, що зобов'язання підприємства в 5,1 разів перевищують зобов'язання перед підприємством. Це створює загрозу для фінансової стійкості підприємства.
Для більш поглибленого аналізу джерел формування оборонних засобів підприємства розглянемо рівень і динаміку власних оборотних коштів ЧУП «Віпра» у 2006 році (таблиця 2.5):
Таблиця 2.5 - Рівень і динаміка власних оборотних коштів ЧУП «Віпра» у 2006 році
Показник
На початок року
На кінець
року
Відхилення
Рівень впливу на СІК
Темп росту,%
А
1
2
3
4
5
1. Джерела власних коштів
8542
10869
2327
+2327
127,2
в тому числі:
1.1. Статутний фонд
1
1
0
0
100
1.2.Собственние акції, викуплені в акціонерів
-
-
-
-
-
1.3. Резервний фонд
4
ПЗ
106
+ 106
в 27,5 р.
1.4. Додатковий фонд
7924
9772
1848
+ 1848
123,3
1.5.Нераспределенная прибуток
481
986
505
+505
в 2,0 р.
1.6.Непокритий збиток
...
-
...
-
-
1.7.Целевое фінансування
132
-
- 132
-132
-
2. Доходи і витрати
34
48
14
+ 14
141,2
3.Внеоборотние активи
7219
8921
1702
-1702
123,6
в тому числі:
3.1. Основні засоби
7169
8844
1675
-1675
123,4
3.2.Нематеріальние активи
3
3
0
0
100
3.3.Доходние вкладення в матеріальні активи
---
-
-
-
-
3.4. Вкладення у необоротні активи
47
74
27
-27
157,4
3.5.Прочіе необоротні активи
-
-
-
-
-
4.Собственние оборотні кошти
1357
1996
639
-
147,1
За даними таблиці 2.5 видно, що величина власних оборотних коштів ЧУП «Віпра» у 2006 році збільшилася на 639 млн. руб. або на 47,1%. З точки зору фінансової стійкості підприємства цю тенденцію слід оцінити як позитивну.
Підвищення величини власних оборотних коштів стало наслідком впливу різних факторів і в першу чергу - перевищення темпів зростання джерел власних коштів (127,2%) та доходів витрат (141,2%) над темпами зростання позаоборотних капіталу (123,6%).
Приріст джерел власних коштів відбулося в основному за рахунок приросту додаткового фонду на 23,3%. Найбільше понижувальний вплив на приріст власних оборотних коштів надав приріст основних засобів на 1675 млн. руб. або на 23,4%. Також знижуючим чинником для власних оборотних коштів стало відсутність в 2006 році цільового фінансування.
На завершення аналізу стану оборотного капіталу необхідно з'ясувати його здатність виступати в якості платіжного засобу, тобто своєчасно оплачувати різноманітні зобов'язання підприємства. Для цього розрахуємо показники ліквідності, результати приведемо у таблиці 2.6.
Таблиця 2.6 - Вихідні дані і розрахунок показників ліквідності ЧУП «Віпра» за 2006 рік
На початок року
На кінець року
Зміна (+, -)
Показники
А
1
2
3
1 Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення, млн. руб.
60
150
90
2 Дебіторська заборгованість млн. руб.
139
162
23
3Ітого грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості, млн. руб.
199
312
113
4 Оборотні активи, млн. руб.
1761
3309
1548
5 Короткострокові зобов'язання, млн. руб.
404
1313
909
6 К
0,149
0,114
- 0,035
7 До
0,493
0,238
- 0,255
8 К
4,359
2,520
- 1,839
За даними таблиці 2.6 видно, що платоспроможність підприємства за рік знизилася, тому що значення коефіцієнтів абсолютної ліквідності та проміжної ліквідності до кінця року ще більше відхилилися від рекомендованих значень. Також слід звернути увагу на високий рівень коефіцієнта поточної ліквідності на початок року (4,359). Це пов'язано з надмірним накопиченням запасів і витрат (60,5% в структурі оборотних активів). До кінця року відбулося зниження частки запасів і витрат в оборотному капіталі, а як наслідок, знизився і коефіцієнт поточної ліквідності. Проте його значення до кінця року все ще перевищує нормативне для промисловості підприємства значення (1,7), так як до кінця року сталося накопичення готової продукції на складі до 32,9% оборотного капіталу.
2.3 Оцінка ефективності використання оборотного капіталу
Фінансове становище підприємства, його показники ліквідності і платоспроможності безпосередньо залежать від того, як швидко кошти, вкладені в поточні активи, перетворюються в реальні гроші. Швидкість цього перетворення називають оборотністю оборотних коштів. У загальному випадку оборотність оборотного капіталу може оцінюватися такими основними показниками:
-Швидкість обороту (кількість оборотів, яке здійснює за аналізований період оборотний капітал підприємства);
- Період обороту - середній строк, за який повертаються вкладені у виробничо-комерційні операції грошові кошти;
- Завантаження оборотних коштів - витрата оборотних коштів на одиницю продукції.
У процесі аналізу ефективності використання оборотного капіталу необхідно вивчити зміну його оборотності на всіх стадіях кругообігу, що дозволить простежити, на яких стадіях відбулося прискорення чи уповільнення оборотності капіталу (таблиця 2.7).

Таблиця 2.7 - Динаміка швидкості обороту оборотних активів ЧУП «Віпра» в 2005-2006 рр..
Показник
2005
2006
Відхилення
Темп росту,%
А
1
2
3
4
1. Виручка від реалізації продукції (без ПДВ, акцизів та інших обов'язкових платежів), млн. руб.
9121
11682
2561
128,1
2. Реалізована продукція за собівартістю, млн. руб.
7759
9897
2138
127,6
3. Середньорічна вартість оборотних активів, млн. руб.
1493,5
2535
1041,5
169,7 191,5
в тому числі
Сировина і матеріали
589,5
1129
539,5
191,5
Незавершене виробництво
128,5
218
89,5
169,6
Готова продукція
294
689
395
234,4
Товари відвантажені
118
138
20
116,9
Дебіторська заборгованість
111
150,5
39,5
135,6
Грошові кошти
86
105
19
122,1
Інші оборотні активи
166,5
105,5
-61
63,36
4. Коефіцієнт оборотності оборотних активів, раз
6,1
4,6
-1,5
X
в тому числі
X
Сировина і матеріали
15,5
10,4
-5,1
X
Незавершене виробництво
71,0
53,6
-17,4
X
Готова продукція
31,0
17,0
-14
X
Товари відвантажені
77,3
84,7
7,4
X
Дебіторська заборгованість
82,2
77,6
-4,6
X
Грошові кошти
106,1
111,3
5,2
X
Інші оборотні активи
54,8
110,7
55,9
X
5. Коефіцієнт завантаження оборотних коштів
0,193
0,256
0,063
X
в тому числі
Сировина і матеріали
0,076
0,114
0,038
X
Незавершене виробництво
0,017
0,022
0,005
X
Готова продукція
0,038
0,07
0,032
X
Товари відвантажені
0,015
0,014
-0,001
X
Дебіторська заборгованість
0,014
0,015
0,001
X
Грошові кошти
0,011
0,011
0
X
Інші оборотні активи
0,021
0,011
-0,010
X

За даними таблиці 2.7 видно, що швидкість обороту оборотних коштів знизився на 1,5 рази. Це негативний для підприємства момент, тому що зажадає залучення додаткових коштів в оборот.
Найбільший вплив на цю зміну зробило зниження швидкості обороту незавершеного виробництва (на 17,4 рази) і готової продукції (па 14 разів). Підвищення швидкості обігу таких елементів як товари відвантажені (на 7,4 рази) та грошові кошти (на 5,2 рази) не змогло перекрити цей негативний вплив.
За рік відбулося зростання коефіцієнта завантаження оборотних коштів на 0,063 пункту. Це говорить про те, що витрати оборотних коштів на карбованець реалізованої продукції збільшилися на 6,3 п.п. Найбільший вплив па зростання даного показника надало зростання витрат сировини і матеріалів та готової продукції. Зниження витрати оборотних коштів на карбованець реалізованої продукції спостерігається за такими елементам оборотних коштів як товари відвантажені та інші оборотні активи.
Для практичного аналізу зручно використовувати похідний від коефіцієнта оборотності показник: тривалість одного обороту в днях, що розраховується за формулою 1.5. Вихідна інформація та розрахунок факторів, що впливають на тривалість обороту оборотного капіталу, в узагальненому вигляді представлені у таблиці 2.8.
Як показують дані таблиці 2.8, у 2006 році в порівнянні з 2005 роком тривалість обороту всіх оборотних коштів збільшилася на 19,2 дня, що свідчить про погіршення фінансового становища підприємства (засоби, вкладені в аналізованому періоді в оборотні активи, проходять повний цикл та знову приймають грошову форму на 19,2 дні більше, ніж у попередньому році).
Основною причиною цього уповільнення стало зміна середніх залишків оборотних коштів.
Для виявлення причин зниження загальної оборотності оборотного капіталу слід оцінити тривалість окремих етапів кругообігу коштів підприємства.
Найбільший вплив на тривалість обороту при зміні середніх залишків надали сировину та матеріали (тривалість обороту оборотних коштів збільшилася на 21,3 дня).
Позитивним моментом для підприємства є скорочення тривалості обороту по самій ліквідної частини оборотних активів - грошових коштів (на 0,2 дня).
Зростання обсягу реалізації (128,1%) в цілому справив позитивний вплив на тривалість обороту, проте його темпи були нижче темпів зростання залишків оборотних коштів (169,7%).
Економічний ефект в результаті уповільнення оборотності капіталу виражається в додатковому залученні коштів в оборот, а також у зниженні суми прибутку.

Таблиця 2.8 - Розрахунок впливу факторів на тривалість обороту оборотного капіталу ЧУП «Віпра» в 2005-2006 рр..
Середні залишки, млн. руб.
Виручка від реалізації, млн. руб.
Тривалість обороту, днів
Зміна тривалості обороту, днів
Показники
2005
2006
рік
2005
2006
2005
Умовна
(360 * гр.2/гр.З)
2006
Всього
(Гр.7-гр.5)
У тому числі за рахунок зміни
середніх залишків (гр.6-гр.5)
суми обороту (гр.7-гр.6)
А
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
Оборотні засоби, всього
1493,5
2535
9121
11682
58,9
100,0
78,1
19,2
41,1
-21,9
Сировина і матеріали
589,5
1129
9121
11682
23,3
44,6
34,8
11,5
21,3
-9,8
Незавершене виробництво
128,5
218
9121
11682
5,1
8,6
6,7
1,6
3,5
-1,9
Готова продукція
294
689
9121
11682
11,6
27,2
21,2
9,6
15,6
-6,0
Товари відвантажені
118
138
9121
11682
4,7
5,4
4,3
-0,4
0,7
-1,1
Дебіторська заборгованість
111
150,5
9121
11682
4,4
5,9
4,6
0,2
1,5
-1,3
Грошові кошти
86
105
9121
11682
3,4
4,1
3,2
-0,2
0,7
-0,9
Інші оборотні активи
166,5
105,5
9121
11682
6,6
4,2
3,3
-3,3
-2,4
-0,9

Величину додатково залучених в обіг коштів у результаті збільшення тривалості обороту оборотного капіталу розрахуємо за формулою 2.2:
(2.2)
Де В - виручка нетто, руб.; T - дні в періоді, дні; ПДН - зміна тривалості обороту оборотного капіталу, дні.
+ Е = млн. руб.
Таким чином, в результаті уповільнення оборотності оборотного капітал на 19,2 дня, підприємству необхідно залучити в оборот додаткову величину оборотних активів у сумі 623,04 млн. руб.
Для виявлення величини зміни прибутку від реалізації під впливом зміни коефіцієнта оборотності оборотного капіталу побудуємо таблицю 2.9:
Таблиця 2.9 - Вихідні дані для аналізу впливу оборотності капіталу на підприємстві
Показник
2005
2006
Відхилення
Темпи зростання,%
1. Виручка від реалізації, млн. руб.
9121
11682
2561
128,1
2. Середньорічна вартість оборотних активів, млн. руб.
1493,5
2535
1041,5
169,7
3. Коефіцієнт оборотності оборотних активів, раз
6,1071
4,6083
- 1,4988
X
4. Прибуток від реалізації, млн. руб.
1346
1764
418
131,1
5. Рентабельність продажів, коеф.
0,1476
0,1510
0,0034
X
Прибуток від реалізації можна представити у вигляді добутку середньорічних залишків оборотного капіталу (Сік), коефіцієнта його оборотності (Коб) і рентабельності продажів (Rnp). Тоді, зміна прибутку ЧУП «Віпра» за рахунок зміни коефіцієнта оборотності оборотного капіталу розраховується наступним чином:
Прибутки = Акобе х Rnp f х Сік, (2.3)
Прибутки = -1,5 -0,1510-2535 = -574,2
За результатами проведеного аналізу оборотного капіталу ЧУП «Віпра» можна зробити наступні висновки.
За аналізований період загальна величина оборотного капіталу організації збільшилася на 1548 млн. руб. або на 87,9%. При цьому найвищі темпи зростання спостерігаються у податків по придбаних цінностей (у 12 разів), готової продукції (у 3,8 рази) і грошових коштів (у 2,5 рази). Це є позитивною тенденцією і свідчить про те, що підприємство нарощує виробництво.
У структурі оборотних активів найбільшу питому вагу займають сировина і матеріали, але до кінця року частка цієї статті в оборотних активах знижується на 11,7 п.п. У той же час відбувається збільшення питомої ваги готової продукції і товарів (на 16,5 п.п.) на тлі зниження питомої ваги товарів відвантажених і дебіторської заборгованості.
Підприємству слід звернути увагу на значне накопичення нереалізованої продукції. Зростання залишків готової продукції може бути викликане її неритмічним випуском, невідповідністю графіка поставок готової продукції плану перевезень, незадовільною організацією упаковки і завантаження готової продукції, затримкою в оформленні транспортних документів і т.д. Однак позитивною тенденцією є те, що величина грошових коштів (найбільш ліквідна частина активів) продовжує рости.
За аналізований період відбулася перегрупування активів між оборотними виробничими фондами і фондами обігу (більшу частку в структурі оборотних активів на кінець року стали займати фонди обігу - 50,8%). Це є позитивною тенденцією, оскільки ця частина оборотних активів є більш ліквідною. Зниження коефіцієнта накопичення товарно-матеріальних цінностей говорить про поліпшення до кінця року їх структури на підприємстві з позиції мобільності.
Найбільшу частку в оборотних активах і на початок і на кінець року становлять активи з високим ступенем ризику ліквідності (63,0% і 54,3% на початок і кінець року відповідно), а в їх числі - матеріальні запаси (52,2% і 40,5% на початок і кінець року відповідно). Однак слід звернути увагу на значне зниження питомої ваги матеріальних запасів (на 11,7 п.п.) в структурі оборотних активів до кінця року. Це є позитивним моментом в діяльності підприємства і збільшує ліквідність його активів, а отже і платоспроможність підприємства.
У цілому ж ліквідність оборотних активів за рік зросла, тому що частка активів з мінімальною і середнім ступенем ризику збільшилася з 37,0% до 45,7% до кінця року. Також слід зазначити, що найбільші темпи зростання (в 2,5 рази) спостерігаються по групі активів з мінімальним ступенем ризику ліквідності.
За результатами проведеного аналізу джерел формування капіталу видно, що в 2006 році фінансування оборотних активів ЧУП «Віпра» здійснювалося як за рахунок власних джерел, так і за рахунок короткострокових зобов'язань.
За рахунок власних джерел на початок року покривалося 77,1% оборотних активів, а на кінець року вже 60,3%, що свідчить про зниження частки власних коштів, що спрямовуються на формування мобільних активів. Інша частина оборотних активів покривалася за рахунок короткострокових кредитів (4,7% на кінець року) та кредиторської заборгованості (35% на кінець року).
Величина власних оборотних коштів ЧУП «Віпра» у 2006 році збільшилася на 639 млн. руб. або на 47,1%. З точки зору фінансової стійкості підприємства цю тенденцію слід оцінити як позитивну.
Підвищення величини власних оборотних коштів стало наслідком впливу різних факторів і в 1ю чергу - перевищення темпів зростання джерел власних коштів (127,2%) та доходів і витрат (141,2%) над темпами зростання необоротних активів (123,6%).
Приріст джерел власних коштів відбулося в основному за рахунок приросту додаткового фонду на 23,3%. Найбільше понижувальний вплив на приріст власних оборотних коштів надав приріст основних засобів на 1675 млн. руб. або на 23,4%. Також знижуючим чинником для власних оборотних коштів стало відсутність у 2004 році цільового фінансування.
У цілому, дана структура джерел формування оборотного капіталу є сприятливою і не створює загрози фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. Однак, слід звернути увагу на значне зростання (в 3,1 рази) за аналізований період кредиторської заборгованості.
Стан розрахунків на підприємстві погіршився, тому що період погашення дебіторської заборгованості збільшився на 0,2 дня і тривалість використання кредиторської заборгованості збільшилася на 13,9 дня. У цілому, слід зазначити, що період перебування в обороті підприємства кредиторської заборгованості і в 2005 і в 2006 році істотно вище, ніж період погашення дебіторської заборгованості. Це є позитивним для підприємства моментом, тому що кошти від дебіторів надходять швидше, ніж наступають строки погашення зобов'язань.
Підприємству слід звернути увагу на завищений рівень коефіцієнта співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості (рекомендоване значення цього показника - не більше 2). Значення цього показника в 2006 році рівне 5,1 говорить про те, що зобов'язання підприємства в 5,1 разів перевищують зобов'язання перед підприємством. Це створює загрозу для фінансової стійкості підприємства.
За даними таблиці 2.6 видно, що платоспроможність підприємства за рік знизилася, тому що значення коефіцієнтів абсолютної ліквідності та проміжної ліквідності до кінця року ще більше відхилилися від рекомендованих значень. Також слід звернути увагу на високий рівень коефіцієнта поточної ліквідності на початок року (4,359). Це пов'язано з надмірним накопиченням запасів і витрат (60,5% в структурі оборотних активів).
До кінця року відбулося зниження частки запасів і витрат в оборотному капіталі, а як наслідок, знизився і коефіцієнт поточної ліквідності. Проте його значення до кінця року все ще перевищує нормативне для промислового підприємства значення (1,7), тому що до кінця року сталося накопичення готової продукції на складі до 32,9% оборотного капіталу.
За аналізований період відбулося погіршення оборотності капіталу. Швидкість обороту оборотних коштів знизився на 1,5 рази. Це негативний для підприємства момент, тому що зажадає залучення додаткових коштів в оборот. Найбільший вплив на цю зміну зробило зниження швидкості обороту незавершеного виробництва (на 17,4 рази) і готової продукції (на 14 разів). Підвищення швидкості обігу таких елементів як товари відвантажені (на 7,4 рази) та грошові кошти (на 5,2 рази) не змогло перекрити цей негативний вплив.
За рік відбулося зростання коефіцієнта завантаження оборотних коштів на 0,063 пункту. Це говорить про те, що витрати оборотних коштів на карбованець реалізованої продукції збільшилися на 6,3 п.п. Найбільший вплив на зростання даного показника надало зростання витрат сировини і матеріалів та готової продукції. Зниження витрати оборотних коштів на карбованець реалізованої продукції спостерігається за такими елементам оборотних коштів як товари відвантажені та інші оборотні активи.
Тривалість обороту всіх оборотних коштів збільшилася на 19,2 дня, що свідчить про погіршення фінансового становища підприємства (засоби, вкладені в аналізованому періоді в оборотні активи, проходять повний цикл та знову приймають грошову форму на 19,2 дні довше, ніж у попередньому році) . Основною причиною цього уповільнення стало зміна середніх залишків оборотних коштів.
Найбільший вплив на тривалість обороту при зміні середніх залишків надали сировину та матеріали (тривалість обороту оборотних коштів збільшилася на 21,3 дня). Позитивним моментом для підприємства є скорочення тривалості обороту по самій ліквідної частини оборотних активів - грошових коштів (на 0,2 дня).
Зростання обсягу реалізації (128,1%) в цілому справив позитивний вплив на тривалість обороту, проте його темпи були нижче темпів зростання залишків оборотних коштів (169,7%).
Таким чином, в результаті уповільнення оборотності оборотного капіталу на 19,2 дня, підприємству довелося залучити в оборот додаткову величину оборотних активів у сумі 623,04 млн. руб., В результаті чого відбулося зниження прибутку від реалізації на 574,2 млн. руб.
Таким чином, підприємству з метою більш ефективного використання оборотного капіталу слід розробити ряд управлінських заходів, які дозволять йому збільшити швидкість обороту оборотних активів і тим самим підвищити ефективність їх використання. Дані заходи розглянемо в розділі 3.

3. ШЛЯХИ ПРИСКОРЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ ЧУП «Вірпі»
Одна з ключових проблем вітчизняних підприємств - проблема дефіциту працюючого оборотного капіталу. Вона пов'язана не тільки з кризою неплатежів, але і з неефективним управлінням оборотними активами, недоліками системи управління підприємства в цілому.
До основних причин дефіциту реально працюючих оборотних коштів у першу чергу можна віднести:
існування значної та / або простроченої дебіторської заборгованості;
• "заморожування" коштів у наднормативних запасах сировини й матеріалів;
• наявність зайвих запасів незавершеного виробництва і готової продукції, частина якої нерідко є неліквідної через високу собівартість, ціни або низьких споживчих властивостей.
Для багатьох підприємств, що знаходяться в складному фінансовому становищі, характерна наступна динаміка зміни оборотних активів: зростання дебіторської заборгованості, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва, обсягів готової продукції, збільшення періодів їх оборотності.
Оскільки частка грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень в балансі підприємств, як правило, незначна, то найбільш ліквідними активами, що перебувають у розпорядженні підприємства, можуть бути дебіторська заборгованість і запаси. Тим не менш часто значна частка дебіторської заборгованості потрапляє в розряд простроченої або безнадійної, а запасів - в непридатні для використання, неліквідні і важко реалізовані.
Яким чином можна виправити таку ситуацію? Не можна повністю усунути вплив неплатежів на економіку підприємства, але в той же час існують значні внутрішні резерви та механізми, що дозволяють управляти оборотними засобами більш ефективно [2., С.46].
Як видно зі змісту наведених формул 1.4 - 1.5, управління ефективністю оборотного капіталу передбачає, з одного боку, регулювання обсягів реалізації, з іншого - обсягів та структури оборотних коштів.
Величина виручки від реалізації, питома вага грошової її частини визначається в першу чергу конкурентоспроможністю виробленої продукції.
Серед факторів, що впливають на конкурентоспроможність, необхідно виділити її залежність від величини, стану та ефективності основних засобів підприємства.
І якісна, і цінова конкурентоспроможність грунтуються на ефективних технологічних рішеннях, постійному оновленні
виробництва і не можуть бути реалізовані на базі фізично і морально зношених основних фондів.
Таким чином, однією з умов прискорення оборотності оборотного капіталу є вироблення його фінансовими службами у взаємодії з виробничими підрозділами оптимальних пропорцій розподілу обмежених фінансових ресурсів між основними і оборотними засобами, використання інвестицій виключно на високоокупаемие проекти (раціоналізація, модернізація діючого виробництва).
Іншим напрямком підвищення конкурентоспроможності і разом з тим нарощування обсягів виробництва є вдосконалення антізатратних механізмів.
Вирішення проблеми поліпшення використання оборотних коштів обумовлено економним та раціональним використанням матеріальних ресурсів і базується на реалізації державної ресурсозберігаючої політики.
Держава через цілеспрямовану науково-технічну, структурну, податкову, фінансово-кредитну та іншу політику має впливати на всі суб'єкти господарювання при реалізації ресурсозберігаючої стратегії.
Остання багатоаспектна і включає напрямки зниження матеріаломісткості продукції, що дозволяє перш за все скорочувати витрати на випуск продукції, підвищувати конкурентоспроможність, значно збільшувати прибуток, накопичувати власні фінансові кошти, достатні для розширеного відтворення, впровадження інновацій, збільшувати випуск продукції з одного і того ж кількості матеріальних ресурсів , зменшувати нормативну величину оборотних коштів, необхідних підприємству для нормального функціонування, поліпшувати фінансовий стан підприємства і знижувати ризик його банкрутства.
Рішення проблеми зниження матеріаломісткості продукції дозволяє отримувати вигоди також в екологічному та соціальному аспектах.
Можливі різні напрями підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві:
- Комплексне використання сировини, матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів;
- Якісна підготовка сировини і матеріалів до виробництва, впровадження ефективних їхніх замінників;
- Вдосконалення нормативної бази;
- Впровадження прогресивних, перш за все маловідходних і безвідходних, технологій виробництва;
- Суворе дотримання технологічних процесів і підтримання технічного парку підприємства в робочому стані;
- Поліпшення якості продукції;
- Використання відходів виробництва в якості вторинної сировини;
- Управління оборотними коштами на підприємстві з метою їх мінімізації та ін
Найбільш суттєві результати дає поліпшення організації складського господарства.
Скорочення часу перебування оборотних коштів у незавершеному виробництві досягається шляхом удосконалювання організації виробництва, поліпшення використання основних фондів, застосовуваної техніки і технології, економії на всіх стадіях руху оборотних коштів.
Прискорення оборотності оборотних коштів у сфері обігу досягається шляхом мінімізації періоду перебування готової продукції на складах підприємства та періоду її оплати споживачем. Найважливіші передумови прискорення оборотності оборотних коштів:
- Дотримання договірної та платіжної дисципліни;
- Ефективна маркетингова стратегія підприємства;
- Застосування прогресивних форм розрахунків;
- Своєчасне оформлення документації і прискорення її руху. Прискорення оборотності оборотних засобів дозволяє
вивільнити значні суми, завдяки чому можна збільшити обсяг виробництва без додаткового фінансування, а вивільнені кошти використати відповідно до потреб підприємства [7, с.29].
Прискорення оборотності оборотних коштів на підприємстві можна домогтися наступними шляхами:
- На стадії створення виробничих запасів:
- Впровадження економічно обгрунтованих норм запасів;
- Наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів до споживачів;
- Широке використання прямих тривалих зв'язків;-розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами та обладнанням;
- Комплексна механізація та автоматизація навантажувально-розвантажувальних робіт на складах;
- На стадії незавершеного виробництва:
- Прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідходної і маловідходної, роботизованих комплексів, роторних ліній, хімізація виробництва);
- Розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;
- Вдосконалення форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструкційних матеріалів;
- Вдосконалення системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;
-Збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом;
- На стадії обігу:
- Наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;
- Вдосконалення системи розрахунків;
-Збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок поліпшення маркетингової роботи по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів;
-Ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується по партіях, асортименту, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.
На будь-якому підприємстві є значні резерви раціоналізації, удосконалення нормування витрат, підвищення матеріальної зацікавленості і т.п., і завдання фінансових служб в ініціюванні та координації цих робіт [8, с. 160].
Регулювання обсягу і структури оборотних коштів пов'язане з ризиками (і відповідними витратами), викликаними нестачею або надлишком оборотних засобів.
Так, при нестачі оборотних коштів зростають такі ризики:
- Затримки в постачанні сировиною і матеріалами, як наслідок, збільшення тривалості виробничого циклу і зростання витрат;
- Зниження обсягів продажів через недостатні запасів готової продукції;
- • додаткові витрати на вирішення питань фінансування.
- При надлишку оборотних коштів збільшується ймовірність наступних ризиків:
- Запаси можуть зіпсуватися фізично або морально застаріти;
- Зростання витрат на зберігання надлишків запасів;
- Боржники можуть відмовитися платити або збанкрутувати;
- Банки, в яких зберігаються грошові кошти, можуть збанкрутувати;
- Більш високий обсяг товарно-матеріальних запасів і готової продукції збільшує податкове навантаження;
- Інфляція може значно зменшити реальну вартість дебіторської заборгованості і грошових коштів.
Насправді, якщо більша частина капіталу необгрунтовано направляється в оборотну частину, це може призвести до погіршення ситуації. Так, за даними Мінстату, частка запасів в оборотному капіталі становила на початок 2005 року 68,7%, а дебіторська заборгованість - 22,3%. У той же час у 40,9% підприємств частка власного капіталу в оборотному капіталі дорівнювала нулю [9, с. 5].
Тобто треба говорити не про брак (або надлишку) оборотних коштів, а про їх неоптимальною структурі.
Оптимальність структури оборотного капіталу визначається поточною ситуацією, і для кожного підприємства в даний момент часу вона буде різна.
Таким чином, оптимальний рівень оборотних коштів дозволяє максимізувати прибуток при прийнятному рівні ліквідності й комерційного ризику.
Як відомо, оборотні кошти являють собою по суті безперервну замкнутий ланцюг, в якій видно три стадії кругообігу: грошова, виробнича і товарна. Кожна з них - компонент оборотних коштів, що містить кілька складових, пов'язаних зі структурними підрозділами підприємства, а далі - з посадовими особами та відповідними процесами. Таке уявлення може дати директору реальні важелі для оптимізації потреби в оборотних коштах у режимі реального часу і мінімізації витрат.
Правильне управління запасами дозволяє зменшити виробничий цикл, а отже збільшити оборотність коштів, вкладених в запаси і витрати, пов'язані з ними, забезпечуючи при цьому безперебійний цикл виробництва.
Одним із способів оптимізації є застосування методу ранжирування за значимістю (метод ABC).
Суть ABC - аналізу зводиться до того, що всі запаси, що використовуються при виробництві одного виду готової продукції, поділяються на три групи:
- Категорія «А» - види сировини, вартість якого становить близько 60% від загальної суми матеріальних витрат;
- Категорія «В» - види сировини, вартість якого становить близько 30% від загальної суми матеріальних витрат;
- Категорія «С» - всі інші види сировини.
Цей метод дозволяє зосередитися на контролі лише найбільш важливих видів ТМЦ (категорії А і В) і тим самим заощадити час, ресурси та підвищити ефективність управління запасами підприємства.
Для ефективного контролю запасів необхідно також, щоб відділ постачання визначив оптимальний обсяг і частоту замовлень.
Сенс методики полягає в тому, що розмір і момент часу нового замовлення визначаються таким чином, щоб нові запаси надходили на підприємство в той момент, коли колишні запаси вже вичерпані [10, с.33].
Своєчасне залучення в господарський оборот зайвих запасів товарно-матеріальних цінностей здійснюється на основі моніторингу поточної фінансової діяльності (зіставлення нормативного та фактичного розміру запасів). Заходи в цьому випадку розробляються спільно зі службою виробничого менеджменту (при нормалізації запасів сировини і матеріалів) або зі службою маркетингу (при нормалізації запасів готової продукції). Основна мета цих заходів - вивільнення частини фінансових коштів, відмерлого в наднормативних запасах.
У практиці фінансового менеджменту для відображення реальної вартості запасів може бути використаний метод LIFO (Останній прийшов - перший пішов). Відповідно до нього запаси направляються в виробниче споживання або на реалізацію за цінами, за якими було зафіксовано їх останнє надходження.
На відміну від методу FIFO (Перший прийшов - перший пішов), коли використання запасів здійснюється за цінами їх первісного формування, метод LIFO дозволяє отримати реальну оцінку цих результатів в умовах інфляції і ефективніше управляти вартісною формою руху запасів.
У практиці зарубіжних фірм при вирішенні завдань управління запасами використовуються логістичні підходи. Побудувати управління підприємством відповідно до моделі децентралізованої логістики можна шляхом використання програмних продуктів, наприклад LS LIPRO SYSTEMS, - інтегрованого вирішення планування ресурсів підприємства.
Ця система являє собою гнучке і масштабується, для управління середніми підприємствами, що складається з мережі модулів з різною функціональністю (для збуту, закупівель, основних виробничих даних, централізованого управління матеріалами, управління складами, виробничої логістики та ін), в якій здійснено принципи децентралізованої логістики .
Із застосуванням цієї системи складна діяльність підприємства розгортається в просту структуру децентралізованих модулів виробничої логістики (PL). Точне планування і керування запасами підпорядковується виробляє структурної одиниці. Планування виготовлення, управління матеріалами з урахуванням брутто-і нетто-факторів, контроль наявності на складі і зворотній зв'язок знаходяться під контролем відповідних модулів PL.
Таким чином, модуль PL, будучи ядром системи точного управління, виконує завдання планування і точного управління замовленням, матеріального менеджменту на складах, управління виробничими даними і передачі даних потреби у матеріалах.
Для дорогих матеріалів при незначній або дуже рідкісною величиною витрат застосовується спосіб управління потребами, при якому ініціюються специфічні замовлення-вимоги на матеріали для модуля закупівель або для інших РХ-сегментів. Для цього PL визначає індивідуальний для замовлення обсяг потреби, гарантує реально необхідну кількість і таким чином мінімізують складські запаси.
Модуль PL містить великий обсяг функцій, призначених для управління складськими запасами окремо в кожному сегменті. У результаті постійного відстеження поточного обсягу запасів у будь-який момент часу можна отримати реальні дані по запасах.
Основними компонентами функцій управління складськими запасами є:
- Управління основними даними складських запасів;
- Управління місцями складування;
- Облік складських запасів і управління ними;
- Переміщення зі складу на склад;
- Перманентна інвентаризація.
З метою максимізації припливу грошових коштів підприємство може розробити систему договорів із гнучкими умовами термінів і форм оплати, наприклад:
- Передоплата (звичайно припускає наявність знижки);
- Часткова передоплата (поєднує передоплату і продаж у кредит);
- Передача на реалізацію (компанія зберігає право власності на товари, поки не буде отримана оплата за них);
- Виставляння проміжного рахунку (ефективно при довгострокових контрактах і забезпечує регулярний приплив грошових коштів у міру виконання окремих етапів роботи);
- Банківська гарантія (припускає, що банк буде відшкодовувати необхідну суму у випадку невиконання дебітором своїх зобов'язань);
- Система гнучкого ціноутворення (використовується для захисту підприємства від інфляційних збитків). Гнучкі ціни можуть бути прив'язані до загального індексу інфляції, залежатиме від індексу інфляції для конкретної продукції або враховувати фактичний термін оплати і прибуток від альтернативних вкладень грошових коштів.
Досить дієво також винагороду персоналу відділу збуту в залежності від продажів і своєчасного отримання відповідних платежів.
Що стосується пропозиції знижок клієнтам, то це виправдано, якщо призводить до розширення продажів і більш високою загального прибутку. При дефіциті грошових коштів знижки можуть надаватися, навіть якщо у віддаленій перспективі загальний фінансовий результат від конкретної угоди буде негативним.
За інших рівних умов знижкам за ранню оплату повинна віддаватися перевага перед штрафами за прострочену оплату. Це пов'язано з тим, що високий прибуток веде до збільшення податків, у той час як знижки спричиняють зниження оподатковуваної бази. До того ж знижки більш доцільні - заохочення ефективніше, ніж штраф.
В умовах інфляції будь-яке відстрочення платежу веде до зменшення поточної вартості реалізованої продукції. При цьому необхідно оцінювати можливість надання знижки при достроковій оплаті.
Управління дебіторською заборгованістю в західних фірмах, перш за все, відноситься до компетенції фінансового менеджменту. Тим не менш, реалізація стратегії щодо дебіторської заборгованості, яка в середньому становить близько   величини поточних активів, залежить від головного бухгалтера підприємства.
Дня управління дебіторською заборгованістю необхідно наступне:
- Визначення умов надання кредиту при продажу товарів, його терміну, і системи знижок.
- Визначення гарантій надання кредиту. Найпростіший спосіб продажу товарів - це відкритий рахунок, коли відповідно до укладеного контракту покупцеві виставляється рахунок для підпису. У балансі така дебіторська заборгованість об'єднується в рядку «Рахунки до отримання».
Більш складний, але більш надійний спосіб, - отримання письмового зобов'язання клієнта заплатити гроші, тобто отримання векселя.
Векселі поділяють на звичайні, коли покупець у письмовій формі визнає свою заборгованість і зобов'язується заплатити певну суму до певного терміну, і перекладні, або комерційні.
Комерційні векселі широко використовуються в міжнародній торгівлі. При цьому продавець виписує покупцю (або його агенту) якусь суму до оплати до визначеного терміну. Якщо робиться негайна оплата за поданням, то виписується представницькою переказний вексель, в інших випадках - перекладний вексель на строк, який акцептується або покупцем, або його банком.
Існує також безвідкличний акредитив, що часто використовується в США (заснований на взаєминах продавця, покупця і їх банків); умовний продаж, широко поширена в Європі (право власності залишається за продавцем до часу оплати товару), та ін
- Визначення надійності покупця або ймовірності оплати отриманих ним товарів. У цьому можуть допомогти широко поширені публікуються рейтинги, аналіз опублікованої фінансової звітності потенційного покупця, конструювання індексів ризику, аналіз балансу.
- Визначення суми кредиту, наданого кожному конкретному покупцеві. У даному випадку, як правило, робляться розрахунки, засновані на ймовірності оплати покупцем товару, можливості повторення замовлень, розміру вигод і збитків, одержуваних від плати (неоплати) товару.
- Визначення політики збору дебіторської заборгованості. Фірма за певну плату передає право на отримання грошей по дебіторській заборгованості спеціалізованій фірмі. Остання може забезпечити збір, страхування та фінансування дебіторської заборгованості або надати допомогу з її стягнення та страхування сумнівних боргів.
Існує можливість отримання кредитної страховки при необхідності захисту від безнадійних боргів. Ці операції відомі як факторинг, а самі фірми - як факторингові.
Усі перелічені заходи взаємопов'язані. Фірма може пропонувати більш вигідні умови продажу, якщо вона проводить жорстку політику відбору покупців, або надавати кредит високо ризиковим клієнтам при наявності надійного механізму отримання дебіторської заборгованості.
Прискорення обороту грошових активів здійснюється за рахунок:
- Прискорення інкасації грошових коштів для мінімізації їх залишку в касі;
- Скорочення розрахунків готівкою з метою збільшення терміну користування власними грошовими активами в процесі проходження платіжних документів постачальників;
- Скорочення обсягу розрахунків акредитивами та чеками, гак як вони відволікають на тривалий період грошові активи з обороту в зв'язку з необхідністю попереднього резервування в банках.
Ефективне використання тимчасово вільного залишку грошових активів може бути здійснено за рахунок:
- Узгодження з банком умов поточного зберігання залишку грошових коштів з виплатою відсотків за депозитами (наприклад, шляхом відкриття контокорентного рахунку в банку);
- Використання короткострокових грошових інструментів (в першу чергу депозитних вкладів у банках) для тимчасового зберігання вільних грошових активів;
- Використання високоприбуткових короткострокових фондових інструментів шляхом розміщення резерву грошових активів у короткострокові депозитні сертифікати, облігації, казначейські зобов'язання, векселі і т.п. за умови їх ліквідності на фондовому ринку [11, с. 234].
Мінімізація втрат грошових активів від інфляції здійснюється окремо по коштах у національній та іноземній валютах.
Протиінфляційним захист національної валюти забезпечується, якщо норма рентабельності тимчасово вільного залишку не нижче темпів інфляції. Протиінфляційним захист грошових активів в іноземній валюті забезпечується вибором стійкої валюти.
Але щоб вся схема управління оборотними засобами запрацювала, необхідно зв'язати всі її компоненти так, щоб відповідальні особи були зацікавлені в отриманні оптимальних результатів.
Труднощі на шляху переходу до оперативного управління оборотними засобами пов'язані з делегуванням повноважень, зміною системи мотивацій і переходом переважно до горизонтальній системі управління підприємства. Для Білорусі, де сильні традиції авторитарних методів управління, це справа власників. Власникам приватних фірм прийняти рішення про перехід на таку систему управління оборотними засобами простіше [7, с.29].
На основі проведених досліджень можна виділити ряд практичних заходів щодо підвищення ефективності використання оборотного капіталу ЧУП «Віпра»:
по-перше, необхідно добитися вдосконалення продукту, що випускається, тому що не можна форсувати виробництво, поки виріб не доведена до високого технічного рівня і економно за витратами;
по-друге, на підприємстві необхідно переглянути торговельну політику, так доцільніше продати велику кількість товарів з маленькою прибутком, ніж мала кількість з великою. Зрослі обсяги виробництва створять додаткові робочі місця, спричинять зростання купівельного попиту і будуть вигідні як товаровиробнику, так і суспільству в цілому;
по-третє, забезпечення фінансової стійкості підприємства сприяє вкладення капіталу в нові види бізнесу. У цих цілях підприємство повинно організувати альтернативні види виробництва або вкласти, наявні вільні кошти в цінні папери. Диверсифікація капітальних вкладень полегшує проблему оперативного регулювання грошових потоків на підприємстві, їх приплив повинен бути майже рівномірним і забезпечувати безперервність кругообігу оборотних коштів;
по-четверте, зробити упор на реструктуризацію виробництва і системи управління, наслідком чого має стати скорочення виробничих запасів і прискорення оборотності оборотних коштів;
по-п'яте, визначення потреби в оборотному капіталі на основі використання передових норм витрати окремих елементів оборотних коштів.

ВИСНОВОК
У відповідності з поставленими завданнями в цій роботі були розглянуті спеціальні літературні джерела та проведено аналіз оборотного капіталу за даними бухгалтерської та статистичної звітності ЧУП «Віпра», на підставі якого можна зробити наступні висновки.
Оборотний капітал являє собою сукупність оборотних виробничих засобів і фондів обігу, виражених у грошовій формі. У забезпеченні безперервності і ритмічності процесу виробництва і обігу полягає основне призначення оборотного капіталу підприємства. За інших рівних умов, чим більше частка оборотних коштів, зайнятих у сфері матеріального виробництва, тим вище повинна бути економічна ефективність їх використання.
Ефективність діяльності організації (підприємства) багато в чому залежить від правильного визначення потреби в оборотних коштах. Оптимальна забезпеченість оборотними засобами веде до мінімізації витрат, поліпшення фінансових результатів, до ритмічності та злагодженості роботи організації. Якщо величина сукупного нормативу в плановому періоді перевищує норматив оборотних коштів звітного періоду, то різниця являє собою приріст нормативу, який має бути відображений у фінансовому плані підприємства і вимагає визначення джерел його фінансування або покриття.
Визначення величини і структури джерел формування оборотного капіталу в значній мірі визначають ефективність його використання. Встановлення оптимального співвідношення між власними та залученими коштами є важливим завданням управління оборотним капіталом. Достатній мінімум власних і позикових коштів повинен забезпечувати безперервність руху оборотного капіталу на всіх стадіях кругообігу, що задовольняє потреби виробництва в матеріальних і грошових ресурсах, а також забезпечує сучасні і повні розрахунки з постачальниками, бюджетом, банками та іншими кореспондуючими ланками.
Економічна ефективність використання оборотних коштів визначається показниками оборотності. Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість повного кругообігу коштів з моменту їх придбання до виходу і реалізації готової продукції із зарахуванням виторгу на рахунок підприємства. Оборотність оборотних коштів може сповільнюватися або прискорюватися. Економічним результатом прискорення оборотності оборотних коштів є вивільнення частини цих коштів з обороту, а при уповільненні їх оборотності - потреба в залученні додаткових коштів в оборот.
За аналізований період загальна величина оборотного капіталу ЧУП «Віпра» збільшилася на 1548 млн. руб. або на 87,9%. У структурі оборотних актином найбільшу питому вагу займають сировина і матеріали, до кінця року частка цієї статті в оборотних активах знижується на I 1,7 П.І. І той же час відбувається збільшення питомої ваги готової продукції і товарів (на 16,5 п.п.) на тлі зниження питомої ваги товарів відвантажених і дебіторської заборгованості. Це негативно вплинуло на платоспроможність підприємства. Підприємству слід звернути увагу на значне накопичення нереалізованої продукції. Однак позитивною тенденцією є те, що величина грошових коштів (найбільш ліквідна частина активів) продовжує рости.
За рахунок власних джерел на початок року покривалося 77,1% оборотних активів, а на кінець року вже 60,3%, що свідчить про зниження частки власних коштів, що спрямовуються на формування мобільних активів. Однак підприємство прагнути покрити оборотні активи за рахунок власних коштів у більшому ступені, ніж за рахунок залучених і позикових.
Угруповання оборотних активів за ступенем ризику показала, що ліквідність оборотних активів за рік зросла, тому що частка активів з мінімальною і середнім ступенем ризику збільшилася з 37,0% до 45,7% до кінця року.
У результаті уповільнення оборотності оборотного капіталу підприємства в 2006 році в порівнянні з 2005 роком на 19,2 дня, виникла необхідність у залученні в оборот додаткового обсягу оборотних активів у сумі 623,04 млн. руб., В результаті чого відбулося зниження прибутку від реалізації на 574,2 млн. руб.
Таким чином, підприємству з метою більш ефективного використання оборотного капіталу слід розробити ряд управлінських заходів, які дозволять йому збільшити швидкість обороту оборотних активів і тим самим підвищити ефективність їх використання. Ряд таких заходів розглянуто в розділі 3.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Єрмолович, Л.Л. Аналіз господарської діяльності підприємства [Текст]: навч. посібник / Л.Л. Єрмолович. - Мн.: Інтерпрессервіс; Екоперспектіва, 2001. - 576 с.
2. Суша, Г.З. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / Г.З. Суша. - М.: Нове видання, 2003. - 384 с.
3. Кобринський, Г.Є. Фінанси підприємства [Текст]: курс лекцій / Г.Є. Кобринський. - Львів: УО «ГГУ ім. Ф. Скорини », 2003. - 358 с.
4. Економіка підприємства [Текст]: навч посібник / під заг. Ред. Л.М. Нехорошева. - Мн. Обчислюємо. шк., 2003. - 383 с.
5. Щербина, А.В. Фінанси організації [Текст]: / Ростов н / Д: Фенікс, 2005. - 506 с.
6. Фінанси підприємств [Текст]: / за ред. Н.В. Колчин. - М.: ЮНИТИ, 2004. - 368 с.
7. Попова, Р.Г., Самонова, І.Н., Добросердова, І.І. Фінанси підприємств [Текст]: / Р.Г. Попова. І.М. Самонова, І.І. Добросердова. - СПб: Питер, 2001. - 224 с.
8. Економіка підприємства [Текст]: підручник для вузів / під ред.проф. В.Я. Горфінкеля. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 670 с.
9. Воронін, А. Чи можна в Білорусі мати достатню кількість оборотних коштів? [Текст]: / / НЕГ. - 2003. - № 76. - С.5.
10. Васильєва, Г.А. Планування і нормування запасів і оборотних коштів [Текст]: / / ПЕО. - 2004. - № 8. - С.33 - 35.
11. Фінансовий менеджмент [Текст]: навч. посібник / під ред. проф. Є.І. Шохіна. - М.: ІД ФБК - ПРЕС, 2002. - 408 с.
12. Аносов, В. Показники ефективності використання оборотних засобів і методи їх регулювання [Текст]: / / ФУА. - 2003. - № 12. - С.10 - 12.
13. Бірюк, В., Шарова, Т. Оборотні кошти. Перш за все оборотність [Текст]: / / ФУА. - 2003. - № 1. - С. 10 - 12.
14. Биков, А. Економічне обгрунтування заходів, спрямованих на поповнення оборотних коштів підприємства [Текст]: / / ПЕО. - 2004. - № 7. - С. 24 - 27.
15. Пузіянов, В. Формування та класифікація оборотних засобів [Текст]: / / ВесНіК БДЕУ. - 2002. - № 1. - С. 43 - 49.
16. Пузанкевіч, О. Управління оборотними засобами підприємства [Текст]: / / ФУА. - 2005. - № 10. - С. 29 - 32.
17. Ничипорович, С. «оборотка» на нулі [Текст]: НЕГ. - 2003. - № 49. - С. 20.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Курсова
452.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Шляхи прискорення оборотності оборотних коштів
Прибутковість фінансових активів Кругообіг оборотних коштів
Показники і способи прискорення оборотності оборотних коштів
Об рунтування напрямків прискорення обігу оборотних коштів підприємства
Шляхи вдосконалення оборотності оборотних коштів підприємства
Ефективність використання оборотних коштів і шляхи її підвищення
Показники та шляхи поліпшення використання оборотних коштів
Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства на прикладі МО УП Столбцовського
Аналіз ефективності використання оборотних коштів і шляхи її підвищення на прикладі ТОВ Славгородський
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru