Критика роману Анна Кареніна

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Гімназія № 19


Реферат


Критика роману Л. М. Толстого

«Анна Кареніна»


Виконали учні 11 2: Максимов Олексій


м. Омськ 12. 05. 1999


«Анна Кареніна» - одна з найдорожчих, улюблених книг читачів усього світу. Ми спробуємо простежити за долею роману - середини 70-х років, коли роман почав друкуватися на сторінках журналу «Російський вісник», і до наших днів, розповісти про те, чим притягує він все нові і нові покоління читачів, як в різних історичних умовах змінювалися його сприйняття і оцінка.

«Анна Кареніна» належить до тих рідкісних створінням світової літератури, які з насолодою читають всі - люди, які стоять на різних рівнях культури та освіти.

Роман як би підтверджує думку Толстого про те, що в справді великих творіннях мистецтва «чарівність картини, звуків, образів заражає кожну людину, на який би він не знаходився ступеня розвитку».

«Анна Кареніна» читається легко тому, що автор «вводить в дію відразу», з перших рядків «схоплює і не відпускає» читача, підкоряючи абсолютної художньою достовірністю, фізичної ощутимостью і драматизмом розповіді, змушуючи напружено стежити за тим, як вирішитися драма Облонських, як скластися стосунки між Ганною і Вронским, Левіним і Кіті ...

Читати «Анну Кареніну» - висока художня радість, тому що ми як того і хотів Толстой, «зливаємося почуттями з героями», «починаємо жити життям описуваних осіб», хвилюватися і страждати разом з ними.

З особливою силою захоплює читачів драматична історія кохання і загибелі Анни Кареніної, розкрита, за справедливим зауваженням Ф. М. Достоєвського, «страшною глибиною і силою, з небувалим досі у нас реалізмом художнього зображення».

Роман читає і насолоджується читанням все.

У той же час міра розуміння великої книги у різних читачів дуже різні.

Читачі роману дихає повітрям епохи, входить не тільки на бали та у світські салони, але і в кабінети міністрів, зайняті «важливими» державними справами, зустрічає людей різних класів і верств суспільства (у романі 50 персонажів - і кожен зі своїм обличчям, своїм неповторним характером), чує їх спори з самим злободенних питань: про шляхи розвитку Росії, жіночої емансипації, народну освіту ...

Між тим роман Толстого - це художній підсумок багаторічних роздумів письменника над життям свого буржуазно-дворянського суспільства. Він був створений у той знаменний період (з 1873 по 1877 р.), коли письменник вже приходив до висновку про безглуздість та аморальності життя «верхніх десяти тисяч», вже стояв на порозі розриву зі своїм класом.

У ході створення роману письменник все ширше і безпощадно малював панораму помилкової «штучної» життя «багатих і вчених», столичних і помісних дворян, важливих державних сановників, зайнятих порожнім «паперовим» справою, столичних військових, купців, адвокатів, буржуазних учених.

Не випадково в процесі створення Толстой різко «знизив» образи важливого державного діяча Кареніна і флігель-ад'ютанта Вронського, показавши безглуздість їхніх занять, хибність моральних принципів.

З іншого боку від варіанту до варіанту в романі яскравіше затверджувався ідеал «трудовий, чистою і загальною чарівної життя» народу.

Не випадково в персонажах «Анни Кареніна» - в переживаннях Анни - дружини, матері, пристрасно люблячої жінки, в думах і в почуттях Левіна біля колиски новонародженого сина і в ложа вмираючого брата, в характерах інших героїв - люди різних країн світу впізнають себе.

І в цій радості пізнавання - одна з головних привабливих сторін читання Толстого.

Герої «Анни Кареніни» для кожного з нас - живі, знайомі люди. У той же час створені Толстим характери настільки складні, багатогранні і мінливі, що їх оцінка викликає постійні суперечки, суперечливі судження. Нерідко залучені одними словами та вчинками героїв, читача й критики не помічають інших і спрощують толстовські образи.

Навряд чи варто доводити, що до кінця зрозуміти і пояснити складний образ Анни та інших героїв роману можна лише вдумливо аналізуючи всі їхні вчинки, думки і почуття ...

У «Анні Кареніній» Толстой вже «... з великої наочністю викривав внутрішню брехня всіх тих установ, за допомогою яких тримається сучасне суспільство, церква, суд, мілітаризм,« законний »шлюб, буржуазну науку» і в той же час силою і свіжістю, властиво геніальним художникам, ставив питання, які завжди будуть хвилювати людство: про любов, її місце у житті, родині справжньої та уявної, вини і моральної відповідальності, тонких і складних відносинах між людьми про значення селянської праці та трудової моралі, зв'язку людини з народом і природою як необхідним умовам повноцінної гармонійної життя; вів читача до роздумами над найважчими вічними проблемами буття: у чому сенс і мета людського життя перед обличчям смерті?

Це лише мала частина думки і почуттів, які виникають і постійно будуть виникати у читачів великої книги.

Роман «Анна Кареніна» почав друкуватися в журналі «Російський вісник» з січня 1875 року і відразу викликав у суспільстві та російській критиці бурю суперечок, протилежних думок і відгуків від побожного захоплення до розчарування, невдоволення і навіть обурення ...

«Будь-яка голова« Анни Кареніної »підіймала все суспільство на диби, і не було кінця розмовам, захопленню і пересудам, як ніби справа йшла про питання, кожному особисто близькому», - писала двоюрідна тітка Льва Толстого фрейліна Олександра Андріївна Толстая.

«Роман ваш займає всіх і читається неймовірно. Успіх дійсно неймовірний, божевільний. Так читали Пушкіна і Гоголя, накидаючи на кожну їх сторінку і нехтуючи все, що давніше іншими », - повідомляв Толстому його друг і редактор М. М. Страхов після виходу з друку 6-ої частини« Анни Кареніної ».

Книжки «Русского вестника» з черговими главами «Анни Кареніної» здобувалися у бібліотеках мало не з боїв.

Навіть відомим письменникам і критикам дістати книжки, журнали було не просто.

«Від воскресіння до сьогодні насолоджувався читанням« Анни Кареніної », - пише Толстому друг його молодості, прославлений герой севастопольської кампанії С. С. Урусов.

«А« Анна Кареніна »- блаженство. Я плачу - я звичайно ніколи не плачу, але тут не можу витримати! »- Ці слова належать відомому перекладачеві і видавцю М. В. Гербелю.

Про величезний успіх роману серед широких кіл читачів розповідають не тільки друзі та шанувальники Толстого, а й ті літератори демократичного табору, які не прийняли і різко критикувала роман.

«Анна Кареніна» мала великий успіх серед публіки. Її всі читали і зачитувалися нею - писав непримиренний ворог нового роману критик-демократ М. О. Антонович.

«Російське товариство прочитало з пристрасною жадібністю, що називається взасос роман« Анна Кареніну », - підсумовував свої враження історик і громадський діяч А. С. Пругавін.

Найважливіша відмінна риса справжнього мистецтва, любив повторювати Лев Толстой, його здатність «заражати почуттями» інших людей, змушувати їх «сміятися і плакати, любити життя. Якщо б «Анна Кареніна» не мала цієї магічної силою, якщо б автор не вмів потрясти душі пересічних читачів, змусити співпереживати його героя, не було б і шляхи роману в прийдешні століття, не було б і вічно живого інтересу до нього читачів і критиків всіх країн світу. Ось чому так дороги ці перші наївні відгуки.

Поступово відгуки стають докладніше. У них більше роздумів, спостережень.

З самого початку глибиною і тонкістю відзначилися оцінки роману поетом і другом письменника А. А. Фетом. Вже в березні 1876 року більш ніж за рік до завершення «Анни Кареніної» він писав автору: «А либонь чують вони все, що цей роман є строгий непідкупний суд всьому нашому ладу життя. Від мужика і до яловичини-принца! »

А. А. Фет вірно відчув новаторство Толстого-реаліста. «Але яка художницька зухвалість - в описах пологів, - зауважив він автору в квітні 1877 року, - адже цього ніхто від створення світу не робив і не зробить.

Уже в роки друкування «Анни Кареніни» на сторінках журналу. Російські вчені різних спеціальностей відзначили наукову цінність багатьох спостережень письменник. «Психолог Троїцький говорив, що на вашу романом перевіряють психологічні закони. Навіть передові педагоги знаходять, що в зображенні Сергія полягають важливі вказівки для теорії вихованні та навчанні », - повідомляв автору Н. Н. Страхов.

Роман ще не був опублікований повністю, коли герої його зробили крок з книги в життя. Сучасники раз у раз згадували Анну і Кіті, Стіву і Левіна, як своїх давніх знайомих, зверталися до героїв Толстого, щоб яскравіше змалювати реальних людей, пояснити і передати власні переживання.

Для багатьох читачів Ганна Аркадіївна Кареніна стала втіленням жіночої принадності й чарівності. Не дивно, що, бажаючи підкреслити привабливість тієї чи іншої жінки, її порівнювали з героїнею Толстого.

Багато пані, не бентежачись долею героїнею, пристрасно бажали на неї походити.

Успіх «Анни Кареніної» в широких колах читачів був величезним. Але в той же час багато прогресивні письменники, критики і читачі були розчарування першими частинами роману.

Перші розділи роману привели в захоплення А. А. Фета, М. М. Страхова, М. С. Лєскова - і розчарували І. С. Тургенєва, Ф. М. Достоєвського, В. В. Стасова, викликали засудження М. Є. Салтикова-Щедріна.

Погляд на «Анну Кареніну» як на роман порожній і беззмістовний розділяло частина молодих, прогресивно налаштованих читачів. Коли в березні 1876 року в газеті «Новий час» її редактор А. С. Суворін опублікував позитивну рецензію на роман, він отримав сердитого листа від гімназистів-восьмикласників, обурених поблажливістю ліберального журналіста до «порожньому беззмістовного» роману Толстого.

Вибух обурення викликав новий роман у літератора і цензора миколаївських часів А. В. Нікітенко. На його думку, головна вада «Анни Кареніної» - «переважного зображення негативних сторін життя». У листі до П. А. Вяземському старий цензор звинувачував Толстого в тому, в чому реакційна критика завжди звинувачувала великих російських письменників: у огульному очорнювання, відсутності ідеалів, «смакування брудного і минулого».

Читачі та критики атакували автора питаннями, просили підтвердити вірність свого, найчастіше вкрай вузького, обмеженого розуміння роману.

Читачі роману відразу розділилися на дві «партії» - «захисників» і «суддів» Анни. Прихильники жіночої емансипації ні хвилини не сумнівалися в правоті Анни і були не задоволені трагічним кінцем роману. «Толстой дуже жорстоко повівся з Ганною, змусивши її померти під вагоном, не могла ж вона все життя сидіти з цієї кислятиною Олексієм Олександровичем», - говорили деякі дівчата-курсистки.

Завзяті поборники «свободи почуття» вважали догляд Ганни від чоловіка і сина справою настільки простим і легким, що прямо-таки дивувалися: чому мучиться Анна, що її гнітить? Читачі близькі до табору революціонерів-народників. Дорікали Анна не за те, що вона пішла від ненависного чоловіка, зруйнувавши «павутину брехні і обману» (в цьому вона безумовно права), а за те, що вона цілком поглинена боротьбою за особисте щастя в той час як кращі російські жінки (Віра Фігнер , Софія Перовська, Ганна Корвін-Круковська і сотні інших) повністю відреклися від особистого в ім'я боротьби за щастя народу!

Роман Толстого змусив багатьох жінок замислитися над власною долею. На початку 80-х років «Анна Кареніна» перетнула кордони Росії. Раніше всього, в 1881 році роман був переведений на чеську мову в 1885 році, він вийшов у перекладі на німецьку та французьку. У 1886-1887 роках - на англійську, італійську, іспанську, датська і голландську мови.

У ці роки в європейських країна різко зріс інтерес до Росії - країні швидко розвивається, з бурхливо зростаючим революційним рухом, великий досі мало відомий літературою. Прагнучи задовольнити цей інтерес, видавництво різних країн із стрімко швидкістю, як би змагаючись один з одним, почали видавати твори найбільших російських письменників: Тургенєва, Толстого, Достоєвського, Гоголя, Гончарова та інших.

«Анна Кареніна» була однією з головних книг, які підкорили Європу. Перекладений на європейські мови в середині 80-х років, роман видається знову і знову, виходить як в колишніх, так і в нових перекладах. Тільки один перший переклад роману на французький з 1885 року по 1911 рік був перевиданий 12 разів. Одночасно в ці ж роки з'явилися ще 5 нових перекладів «Анни Кареніної».

Використана література: 1. «Світ читає« Анну Кареніну »В. Гірська (1979)

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Твір
25.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Критика роману Л Н Толстого Анна Кареніна
Російська і американська кіноверсії роману Анна Кареніна
Роман Анна Кареніна
Роман Л. Толстого Анна Кареніна
Критики про роман Л Н Толстого Анна Кареніна
Думка сімейна роман графа ЛН Толстого Анна Кареніна
Толстой л. н. - Роль портретної характеристики в романі л. н. Толстого Анна Кареніна
Релігійні ідеї роману Майстер і Маргарита М Булгакова і роману Л. Ле
Анна Австрійська
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru