Критерії біологічного віку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Вступ 3
1. Біологічний вік 4
2. Показники зрілості 6
3. Морфологічна зрілість 11
Висновок 13
Список використаної літератури 14

Вступ
Біологічний вік, йди вік розвитку, може випереджати або відставати від паспортного. При визначенні біологічного віку враховують досягнутий окремим індивідом рівень розвитку морфологічних структур і функцій у порівнянні з середнім хронологічним віком тієї групи, якій відповідає за рівнем свого розвитку. індивідуальні коливання процесів росту і розвитку і послужили підставою для введення поняття «біологічний вік», або «вік розвитку».
Основними критеріями біологічного віку вважаються:
1) зрілість, оцінюється за ступенем розвитку вторинних статевих ознак;
2) скелетна зрілість (порядок і терміни окостеніння кістяка);
3) зубна зрілість (терміни прорізування молочних і постійних зубів, стертость зубів);
4) показники зрілості окремих фізіологічних систем організму на підставі вікових змін мікроструктур різних органів;
5) морфологічна і психологічна зрілість.
Морфологічна зрілість оцінюється на підставі розвитку опорно-рухового апарату ─ м'язової сили, статичної витривалості, частоти і координації рухів.
З морфологічної і фізіологічної зрілістю тісно пов'язана шкільна зрілість, під яким розуміють ступінь психофізіологічної і морфологічної зрілості, достатню для початку шкільного навчання.
Оцінка морфологічної зрілості заснована на зміні пропорцій тіла, що відбувається від того, що сповільнюється зростання голови і шиї, але прискорюється зростання кінцівок [6].

1. Біологічний вік
Закономірності постнатального росту та дозрівання властиві всім людям без винятку, хоча існує значна індивідуальна (і популяційна) мінливість у відношенні часу проходження тих чи інших стадій, темпів росту і дозрівання, а також термінів досягнення і величини дефінітивних розмірів. Оцінка цієї варіабельності тісно пов'язана з поняттям «біологічний вік». Сам термін з'явився у 30-40-ті роки ХХ ст. в працях російських учених В. Г. Штефко, Д. Г. Рохліна та ін Біологічний вік, як і вік паспортний, є тимчасовою характеристикою, тобто функцією часу, але, на відміну від останнього, відображає темпи індивідуально зростання, розвитку, дозрівання і старіння організму. У зарубіжній літературі використовується також термін «вік розвитку», який по суті є ідентичним.
Добре відомо, що в будь-якій групі дітей однакового паспортного (хронологічного) віку є такі, які видаються набагато дорослішими, і навпаки.
Хронологічний вік не дає оцінити відмінності між дітьми у відношенні досягнутої ними стадії зрілості. Досить марними видаються в цьому плані і прості вимірювання довжини ваги і тіла. Для оцінки відмінностей у темпах дозрівання дітей існують різні критерії «біологічного віку». Загалом, поняття «біологічного віку» може успішно використовуватися протягом усього онтогенезу людини, а не тільки періоду, пов'язаного з ростом і розвитком.
«Біологічний вік» можна визначити як ступінь відповідності (невідповідності) морфофункціонального статусу даного індивіда якомусь середньому рівню розвитку в тій чи іншій «референтної» групі (віково-статевої, етнотериторіальну і т.д.). Таким чином, біологічний вік дає оцінку індивідуального вікового статусу. У принципі, така оцінка може проводитися з використанням практично будь-яких систем організму, оскільки всі вони характеризуються певними змінами протягом усього постнатального онтогенезу. Однак фахівці використовують далеко не всі з них. Існують чіткі критерії оцінки біологічного віку, які й дозволяють виробляти його зіставлення на самих різних рівнях.
Ознаки, використовувані для оцінки біологічного віку, повинні задовольняти цілому ряду вимог. Перш за все, вони повинні відображати чіткі вікові зміни, які піддаються опису або вимірюванню. Спосіб оцінки цих змін не повинен завдавати шкоди здоров'ю випробуваного і викликати у нього неприємні відчуття. І, нарешті, він повинен бути придатний для скринінгу великої кількості індивідуумів.
У ауксологіі застосовуються різні системи оцінки біологічного віку, що задовольняють перерахованим вимогам. Це так звані кістковий вік, зубної вік, статевий розвиток, загальне морфологічне розвиток, фізіологічна зрілість, психічний і розумовий розвиток і деякі інші [1].
Статева зрілість оцінюється на підставі ступеня розвитку статевих ознак, таких як волосся на лобку і в пахвових западинах, набухання сосків, виступання кадика, мутація голосу, розвиток молочних залоз і настання менархе у дівчаток.
У період скелетної зрілості основними показниками вікової диференціювання кісток скелета є центри окостеніння, збереження або закриття епіфазарних хрящових зон росту. У дорослих оцінюються пов'язані з процесом старіння зміни компактного речовини кістки (його витончення), губчастої речовини (розрідження). У періоді старіння як критерій біологічного віку використовується прояви остеопорозу та остесклероза, остеофитозом (розростання кісткової тканини в області фаланг кисті, стопи і на хребцях).
Зубний вік визначається на підставі числа прорізалися і знаходяться в стані заміни молочних зубів у дитини, а у дорослих ─ станом безвиході постійних зубів.
При визначенні вікових змін фізіологічних і біохімічних процесів звертають увагу на темпи обміну. З припиненням ростових процесів основний обмін знижується.
При огляді шкірних покривів звертають увагу на варикозні розширення та інші відхилення.
Морфологічна зрілість оцінюється на підставі розвитку опорно-рухового апарату ─ м'язової сили, статичної витривалості, частоти і координації рухів.
Про психофізіологічної зрілості судять за результатами виконання тестів Керна ─ Ірасека. Оцінка морфологічної зрелостіоснована на зміні пропорцій тіла, що відбувається від того, що сповільнюється зростання голови і шиї, але прискорюється зростання кінцівок. На підставі цього морфологічними показниками шкільної зрілості служать три індекси і «філіппінський тест».
«Філіппінська тест» ─ вправу, що складається в перевірці того, чи дістає дитина правою рукою, покладеною поперек тімені, до лівого вуха [3].
2. Показники зрілості
1) Рівень статевого дозрівання, мул статевий розвиток визначається за часом послідовності появи, а також ступеня розвитку вторинних статевих ознак; ефективно використовується в періпубертатном («околопубертантном») періоді, тобто від 7-8 до 16-17 років, найбільш часто застосовується в якості критерію біологічного віку при масових обстеженнях антропологічних.
Події пубертатного періоду розгортаються в часі, дозволяючи виділити в процесі їх динаміки окремі стадії, що свідчать про швидкість досягнення окремих стадій, але їх послідовність залишається більш-менш постійною.
Першою ознакою статевого дозрівання у хлопчиків слід вважати початок збільшення яєчок. У середньому це відбувається в 11-12 років, індивідуальні варіації в нормі можуть охоплювати період від 9 з половиною до 15 років. Співвіднесення в часі максимальних темпів розвитку, події пубертатного періоду виявляються в такій послідовності: зростання яєчок → зростання пеніса → збільшення гортані → лобкової оволосіння → пахвовій оволосіння → ростової спурт (стрибок росту довжини тіла) → ріст волосся на обличчі й тілі.
У дівчаток першою ознакою пубертату є збільшення статевих залоз ─ яєчників, збільшенням молочних залоз, що передує ростового спурту (стрибка росту довжини тіла), воно починається в 9-13 років і закінчується в 12-18 років.
Найбільш важливим маркером статевого дозрівання у дівчаток статевого дозрівання є початок менструірованія (менархе).
Наведена інформація відображає важливий аспект особливостей статевого дозрівання: невідповідності фізичної та психологічної зрілості [4].
2) Кістковий вік, або скелетна зрілість служить гарним показником біологічного віку для всіх періодом онтогенезу, починаючи з утробного і закінчуючи періодом старіння. У процесі росту кістки зазнають ряд характерних змін, які можуть фіксуватися на рентгенограмах. Основними показниками вікової диференціювання є ядра окостеніння і освіти стенозів.
Вікові зміни кісткової системи, з урахуванням інших, ніж у зростаючого організму критеріїв, використовуються для визначення біологічного віку впродовж усього періоду постнатального онтогенезу. У періоді старіння в якості критеріїв використовуються терміни прояви остеопорозу і остеосклерозу, різні деформації в області суглобів і т.д. [4].
3) Зубний вік, чи зубна зрілість. Традиційний метод визначення зубного віку заснований на обліку числа (на даний момент0 і послідовності прорізаються зубів (як молочних, так і постійних) і зіставлення цих даних з існуючими стандартами. Використовується як показника біологічного віку тільки до 13-14 років, так як молочні зуби прорізуються з 6 місяців до 2 років, а постійні ─ в середньому з 6 до 13 років (за винятком третіх молярів).
Статеві відмінності в прорізуванні молочних зубів практично відсутні, але по прорізування постійних зубів, як і по досягненню кісткової зрілості, дівчатка випереджають хлопчиків, при цьому найбільші відмінності відмічені в термінах прорізування іклів.
Роботами багатьох вчених показано наявність чіткого генетичного контролю над різними стадіями формування і появи зубів. Зв'язок між показниками кісткової і скелетної зрілості у цілому невелика, кореляція між кістковим і зубним віком не перевищує 0,4.
Визначення зубного віку знаходить широке застосування в криміналістиці, є одним з основних методів оцінки індивідуального віку при дослідженні копалин матеріалів; служить надійним показником вікового статусу індивіда в тих випадках, коли з яких-небудь причин невідома точна дата народження дитини [1,5].
4) До деякої міри в якості критеріїв біологічного віку можуть використовуватися вікові зміни фізіологічних і біохімічних показників. Однак інформативність цих критеріїв набагато нижче. Частина з них безпосередньо пов'язана зі змінами фізичних параметрів дитини. Наприклад, частота серцевих скорочень з віком зменшується: від 100 ударів на хвилину у 2-х річну дитину до 65-70 ударів у дорослого. Ця закономірність співпадає з общебиологическим явищем ─ більш частими сердцебиениями при менших розмірах тіла. Та ж залежність існує частоти дихання: 40-45 за хвилину ─ у новонародженого і в середньому 12-16 ─ у дорослого.
Деякі фізіологічні функції «дозрівають» раніше за інших. Наприклад, у ранньому дитинстві жовч менш концентрування, а вміст білків у сироватці крові знижений, однак незабаром за цими показниками відбувається досягнення дорослого статусу. Кров'яний тиск продовжує підніматися не тільки на протязі всього періоду зростання, але і протягом життя: систолічний тиск 5-річну дитину становить приблизно 80 - 85 мм ртутного стовпа, у 18-річного юнака ─ 120 мм . Швидкість основного обміну вище за все у новонародженого; за період від 6 до 20 років вона швидко знижується і продовжує знижуватися протягом усього життя. За деякими даними, в пубертатному періоді вона дещо підвищується.
Статевий диморфізм відбивається на динаміку багатьох фізіологічних і біохімічних показників. Так, у дівчаток ростової стрибок систолічного тиску крові починається раніше, ніж у хлопчиків. Температура ротової порожнини, зменшується від народження до зрілості, раніше досягає «дорослих» значень у дівчаток і т.д.
Було зроблено чимало спроб використовувати зміни використовувати фізіологічних і біохімічних параметрів як маркерів фізіологічної зрілості, але всі вони були незмінно пов'язані з низкою труднощів, пов'язаних зі складнощами збору даних і відсутності чітких вікових нормативів [2].
5) Психічний розвиток і біологічний вік. Проблема співвідношення психічного (емоційного, розумового) та фізичного розвитку представляє особливий інтерес для вікової біології людини, антропології та педагогіки у зв'язку з акцелерацією розвитку і вивченням особливостей становлення психічної (і соціального) зрілості сучасної людини.
Пошук критеріїв дозрівання субстрату психічних процесів ─ ЦНС ─ заснований на вивчення вікової динаміки найважливіших її структурних і біохімічних параметрів. Розвиток мозку і нервової системи в цілому має системну спрямованість, починаючи вже з дуже ранніх етапах онтогенезу. Типові: випередження в порівнянні з тотальними розмірами тіла, гетерохронія, чіткі вікові градієнти дозрівання як всього мозку, так і кори, приуроченість найбільш інтенсивного розвитку цитоархітектоніки коркових формацій до часу після народження. Визнання в якості критеріїв певних стадій зрілості і, отже, біологічного віку отримали багато показників: величина і щільність розташування нейронів, довжина аксонів, ступінь мієлінізації, сінаптогенез, можливо, стадіоспеціфічние антигенні фактори, активність АХЕ, вміст ДНК; при старінні ─ ліпофусцин в перікарілнах нейронів , сенільні бляшки в нейропіле, атрофія дендритного древа, зникнення дендритних шипиків, зменшення розмірів і втрата нейронів.
Проблема взаємовідносин біологічного віку з емоційним і розумовим розвитком досить складна і вирішується поки неоднозначно. Існує лише деякі дані про зв'язок дозрівання ЦНС і ендокринного апарату з віковими змінами властивостей нервової системи, що лежать в основі темпераменту (енергетичний рівень, швидкість, стійкість, темп, рухливість реакцій та ін.) Виділення залежних від часу параметрів темпераменту є основним завданням у розробці психологічних критеріїв біологічного віку [7].
3. Морфологічна зрілість
Для визначення біологічного віку іноді використовують так звану «загальну морфологічну зрілість», хоча цей критерій менш чіткий, ніж попередній, і менш інформативний.
Загальна морфологічна зрілість оцінюється за весоростовим співвідношенням і зміною пропорцій тіла, проте інформативність даного критерію невелика через широких меж (і, як правило, невідомою) остаточної величини ─ дефінітивних розмірів тіла [1].
До числа найбільш поширених морфологічних критеріїв біологічного віку належать: скелетний (кістковий) вік, зубної вік, статевий розвиток, загальний соматичний розвиток.
Найбільш універсальним є кістковий вік, оскільки він може визначатися фактично протягом усього онтогенезу, починаючи з утробного періоду і закінчуючи періодом старіння, відповідає умові тотожності дефінітивного статусу у всіх людей і виявляє досить точну зв'язок з іншими показниками темпів розвитку ─ статевим почасти соматичним, рівнем секреції ряду гормонів і т.д.
Зубний вік, як і кістковий, визначається на основі числа і послідовності прорізуються зубів і наступного порівняння цих даних із стандартами.
Індивідуальна мінливість зубного віку, очевидно, менше, ніж скелетного; виявлені паралелізм і схожість індивідуальних кривих загальної кількості прорізаються зубів. Більш досконалим методом оцінки зубного віку є рентгенографічний ─ за стадіями окостеніння зубів; визначається також їх кальцифікація, кількість вторинного дентину і цементу, проводиться підрахунок числа щорічних кільцевих відкладень цементу, запропоновано використовувати і деякі ознаки тонкого рельєфу зубної емалі.
Найбільш традиційним, хоча і не досить коректним критерієм морфологічної зрілості є загальний соматичний розвиток і «розвиток за формою», що виражаються весоростовимі співвідношеннями і змінами пропорцій тіла. Однак інформативність невисока через широку варіабельності дефінітивного статусу за всіма цими показниками в межах популяції, а також відсутності однозначних співвідношень між ними і хронологічним віком протягом періоду розвитку.
Багато морфологічні критерії біологічного віку, наприклад скелетне і статевий розвиток, досить тісно взаємопов'язані і в деякі періоди взаємозамінні. Слабше виражена зв'язок скелетного і соматичного розвитку, вона мала в утробному періоді і розривається на момент статевого дозрівання. Зубний вік, мабуть, менш скорельована з іншими показниками морфологічної зрілості, перш за все з кістковим віком; висловлюється припущення про їх різному гормональному контролі [7].

Висновок
Біологічний вік ─ фундаментальна характеристика індивідуальних темпів розвитку. Він відображає рівень морфофункціонального дозрівання організму на тлі популяційного стандарту. За цим критерієм індивід може відповідати популяційної нормі свого хронологічного (паспортного) віку, випереджати його в тій мул іншою мірою або, навпаки, відставати.
Хоча будь-яка ознака, закономірно мінливою з віком, може розглядатися як критерій біологічного віку, існують певні додаткові умови, яким повинен задовольняти такий показник. Оскільки різні системи та органи дозрівають нерівномірно, основне значення набуває вибір найбільш інформативного, «провідного» для даного етапу (етапів) онтогенезу критерію; дуже важлива його скоррелірованность з іншими параметрами морфофункціонального статусу і однаковість (тотожність) стану ознаки по завершенню процесів розвитку.
Основні критерії біологічного віку можуть бути морфологічними, фізіологічними, біохімічними, психофізіологічними, почасти психологічними. Основне значення на практиці мають критерії «морфологічної зрілості» (скелетний і зубний вік, статевий розвиток), які найбільшою мірою відповідають наведеним вище умові [7].

Список використаної літератури
1. Антропологія: Учеб. для студ. вищ. навч. закладів. ─ М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2003. ─ 272 с.
2. Бєлік О. А. Культура і особистість: Психологічна антропологія. Етнопсихологія. Психологія релігії: Учеб. посібник. ─ М., 2001. ─ 378 с.
3. Бочаров у. В. Антропологія віку. ─ СПб.: Держ. університет, 2001. ─ 196 с.
4. Павловський О. М. Біологічний вік людини. ─ М: изд-во МГУ, 1987. ─ 454 с.
5. Слободчиков В. І., Ісаєв Є. І. Основи психологічної антропології. Психологія розвитку людини. ─ Видавництво: Шкільна преса, 2000. ─ 416 с.
6. Тегако Л. Антропологія: Учеб. посіб. / Л. Тегако, Є. Клементінскій. ─ К.: Юрінком Інтер, 2004. ─ 400 с.
7. Хрісанфова Є. І., Перевізників І. В. Антропологія: Підручник. ─ 3-тє вид. ─ М.: Изд-во МГУ: Вид-во «Вищ. школа », 2002. ─ 400 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Медицина | Контрольна робота
37.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Зменшення біологічного різноманіття
Природа біологічного пізнання
Глобальні зміни біологічного різноманіття
Концепції та принципи біологічного природознавства
Особливості екологічного та біологічного моніторингу
Проблема збереження біологічного різноманіття
Лісовий тип біологічного кругообігу
Створення біологічного водія ритму серця
Людина як соціальна істота Співвідношення соціального і біологічного в суспільстві
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru