додати матеріал


Кредит як основне джерело залучення фінансових ресурсів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Курсова робота
з дисципліни «Фінансовий менеджмент»
на тему:
«Кредит як основне джерело залучення фінансових ресурсів»
Виконала студентка 5 курсу
факультету економіки і
менеджменту
групи Е - 02
Миколаєва М. А.
Перевірила Підлісна В. Г.

Суми 2004
Зміст стор
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3
Розділ 1.Сущность кредиту, як основного джерела залучення фінансових ресурсів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .5
1.1 Сутність і принципи кредитування ... ... ... ... ... ... ... ... ................ 5
1.2 Функції кредиту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .10
Розділ 2. Умови і форми кредитування в Україні ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 13
2.1 Банківський кредит, як одна з найбільш поширених
форм кредитування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ................................... ....... 13
2.2 Комерційне кредитування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 21
2.3 Споживчий кредит - одна з форм кредитування
в України ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 27
2.4 Державний кредит ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 33
2.5 Міжнародний кредит - кредит у сфері міжнародних економічних відносин ... ... ... ..................................... ................................ 39
Розділ 3.Проблеми кредитної політики в Україні на сучасному етапі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 45
Розділ 4. Розробка фінансової частини бізнес-плану ... ... ... ... ... ... ... ... ... .50
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .60
Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 62
 
 
 
 
 
 
 
Введення
Переважала до недавнього часу державна форма власності передбачала в основному централізоване бюджетне фінансування підприємств. Існуюча раніше система, при якій бюджетні кошти виділялися в рамках державного планування розвитку економіки, не враховувала необхідності чіткого законодавчого регулювання фінансово-кредитних питань.
З розвитком у нашій країні ринкових відносин, появою підприємств різних форм власності (як приватної, так і державної, колективної) особливого значення набуває проблема чіткого правового регулювання фінансово-кредитних відношенні суб'єктів підприємницької діяльності.
Наявність товарного виробництва і грошей обумовлює існування і функціонування кредиту. З розвитком товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Кредит сприяє закріпленню господарсько-фінансової діяльності підприємства, так як він є необхідною умовою виробничих фондів і фондів обігу в умовах розширеного відтворення, дає можливість безперервно здійснювати процес обертання і як наслідок впливає виробництва і реалізації продукції.
Таким чином, кредит є об'єктивною категорією, складовою частиною товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням саме товарно-грошових відносин.
Роль кредиту в різних фазах економічного циклу не однакова. В умовах економічного підйому, достатньої економічної стабільності кредит виступає фактором росту. Перерозподіляючи величезні грошові і товарні маси, кредит живить підприємства додатковими ресурсами. Його негативний вплив може, однак, виявитися в умовах надвиробництва товарів. Особливо помітно такий вплив в умовах інфляції. Нові платіжні коштів, що входять за допомогою кредиту в оборот, збільшують і без того надлишкову масу грошей, необхідних для звернення.
Кредит незалежно від своєї соціальної сторони виконує певні функції, такі як регулювання об'єму сукупного грошового обороту, перерозподіл грошових коштів на умовах їх подальшого повернення, акумуляція тимчасово вільних грошових коштів.
У підприємств усіх форм власності все частіше виникає потреба залучення фінансових ресурсів для здійснення своєї діяльності та отримання прибутку. Саме тому дана тема «Кредит як основне джерело залучення фінансових ресурсів» є актуальною в наш час.
 
 
 
 
 
Розділ 1. Сутність і функції кредиту
1.1 Сутність і принципи кредитування
Кредит - надання грошей або товарів в борг, як правило, зі сплатою відсотків; вартісна економічна категорія, невід'ємний елемент товарно-грошових відносин. Виникнення кредиту пов'язане безпосередньо зі сферою обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники, готові вступити у економічні відносини.
Можливість виникнення і розвитку кредиту пов'язані з кругообігом і оборотом капіталу. У процесі руху основного і оборотного капіталу відбувається вивільнення ресурсів. Засоби праці використовуються в процесі виробництва тривалий час, їх вартість переноситься на вартість готової продукції частинами. Поступові відновлення вартості основного капіталу в грошовій формі приводить до того, що вивільняються грошові кошти осідають на рахунках підприємств. Разом з тим на іншому полюсі виникає потреба в заміні зношених засобів праці і досить великих одноразових витратах. Аналогічні за своїм характером процеси відбуваються і в русі оборотного капіталу. Більше того, тут коливання в кругообігу і обороті виявляють себе більш різноманітно. Так, в силу сезонності виробництва, нерівномірних поставок та іншого відбувається неспівпадання часу створення та обігу продукції. У одних суб'єктів з'являється тимчасовий надлишок коштів, в інших - їх нестача. Це створює можливість виникнення кредитних відносин, тобто кредит дозволяє відносну суперечність між тимчасовим осіданням коштів і необхідністю, їх використання в господарстві.
Кредитні відносини в економіці базуються на певній методологічній основі, одним з елементів якої виступають принципи, строго дотримуються при практичній організації будь-якої операції на ринку позичкових капіталів.
1. Повернення кредиту.
Цей принцип виражає необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових ресурсів після завершення їх використання позичальником. Він знаходить своє практичне вираження в погашенні конкретної позики шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунок її кредитної організації (або іншого кредитора), що забезпечує відновлюваність кредитних ресурсів банку як необхідної умови продовження його статутної діяльності. У вітчизняній практиці кредитування в умовах централізованої планової економіки існувало неофіційне поняття «безповоротна позика». Ця форма кредитування мала досить широке поширення, особливо в аграрному секторі, і виражалася в наданні державними кредитними установами позик, повернення яких спочатку не планувалося через кризове фінансове становище позичальника. За своєю економічною сутністю безповоротні позики були швидше додатковою формою бюджетних субсидій, здійснюваних через посередництво державного банку, що традиційно ускладнювало кредитне планування і вело до постійної фальсифікації витратної частини бюджету. В умовах ринкової економіки поняття безповоротної позики так само неприпустимо, як, наприклад, поняття "планово-збиткове приватне підприємство".
2. Терміновість кредиту
Він відображає необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в точно певний термін, зафіксований в кредитному договорі або його замінює. Порушення вказаної умови є для кредитора достатньою підставою для застосування до позичальника економічних санкцій у формі збільшення процента, що стягується, а при подальшій відстрочці - пред'явлення фінансових вимог у судовому порядку. Частковим виключенням з цього правила є так звані онкольні позики, строк погашення яких в кредитному договорі спочатку не визначається. Ці позики, досить поширені на XIX-початку XX ст. (Наприклад, в аграрному комплексі США), в сучасних умовах практично не застосовуються, перш за все через що створюються ними в процесі кредитного планування. Крім того, договір про онкольной кредиті, не визначаючи фіксований термін його погашення, чітко встановлює час, що є в розпорядженні позичальника з моменту отримання ним повідомлення банку про повернення отриманих раніше коштів, що в якійсь мірі забезпечує дотримання принципу.
3. Платність кредиту. Позичковий відсоток.
Цей принцип виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, але й оплати права на їх використання. Економічна суть плати за кредит відбивається в фактичному розподілі додатково отриманої за рахунок його використання прибутку між позичальником і кредитором. Практичне вираження принцип знаходить в процесі встановлення величини банківського відсотка, що виконує три основні функції:
· Перерозподіл частки прибутку юридичних і доходу фізичних осіб;
· Регулювання виробництва і обігу шляхом розподілу позичкових капіталів на галузевому, міжгалузевому і міжнародному рівнях;
· На кризових етапах розвитку економіки - антиінфляційний захист грошових накопичень клієнтів банку.
Ставка (або норма) позикового процента, що визначається як відношення суми річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми наданого кредиту виступає як ціна кредитних ресурсів.
Підтверджуючи роль кредиту як одного з пропонованих на спеціалізованому ринку товарів, платність кредиту стимулює позичальника до його найбільш продуктивного використання. Саме ця стимулююча функція не в повній мірі використовувалася в умовах планової економіки, коли значна частина кредитних ресурсів надавалася державними банківськими установами за мінімальну плату (1,5 - 5% річних) або на безпроцентній основі.
Принципово відрізняючись від традиційного механізму ціноутворення на інші види товарів, визначальним елементом якого виступають суспільно необхідні витрати праці на їх виробництво, ціна кредиту відображає загальне співвідношення попиту і пропозиції на ринку позикових капіталів і залежить від цілого ряду чинників, у тому числі чисто кон'юнктурного характеру:
· Циклічності розвитку ринкової економіки (на стадії спаду позиковий процент, як правило, збільшується, на стадії швидкого підйому - знижується);
· Темпів інфляційного процесу (які на практиці навіть дещо відстають від темпів підвищення позикового відсотка);
· Ефективності державного кредитного регулювання, здійснюваного через облікову політику центрального банку в процесі кредитування їм комерційних банків;
· Ситуації на міжнародному кредитному ринку (наприклад, що проводилася США в 80-х рр.. Політика дорожчання кредиту обумовила залучення зарубіжного капіталу в американські банки, що відбилося на стані відповідних національних ринків);
· Динаміки грошових накопичень фізичних і юридичних осіб (при тенденції до їх скорочення позиковий процент, як правило, збільшується);
· Динаміки виробництва і звертання, визначальної потреби в кредитних ресурсах відповідних категорій потенційних позичальників;
· Сезонність виробництва (наприклад, в Росії ставки позикового процента традиційно підвищується в серпні-вересні, що пов'язано з необхідністю надання аграрних кредитів і кредитів для завезення товарів на Крайню Північ);
· Співвідношення між розмірами кредитів, що надаються державою, і його заборгованістю (позиковий відсоток стабільно зростає при збільшенні внутрішнього державного боргу).
4. Забезпеченість кредиту
Цей принцип виражає необхідність забезпечення захисту майнових інтересів кредитора при можливому порушенні позичальником прийнятих на себе зобов'язань і знаходить практичне вираження в таких формах кредитування, як позики під заставу або під фінансові гарантії. Особливо актуальний у період загальної економічної нестабільності, наприклад, у вітчизняних умовах.
5. Цільовий характер кредиту
Розповсюджується на більшість видів кредитних операцій, виражаючи необхідність цільового використання коштів, отриманих від кредитора. Знаходить практичне вираження у відповідному розділі кредитного договору, що встановлює конкретну мету позики, а також у процесі банківського контролю за дотриманням цієї умови позичальником. Порушення даного зобов'язання може стати підставою для дострокового відкликання кредиту або введення штрафного (підвищеного) позикового відсотка.
6. Диференційований характер кредиту
Цей принцип визначає диференційований підхід з боку кредитної організації до різних категорій потенційних позичальників. Практична реалізація його може залежати як від індивідуальних інтересів конкретного банку, так і від державою централізованої політики підтримки окремих галузей або сфер діяльності (наприклад, малого бізнесу та ін)
1.2 Функції кредитування
Місце і роль кредиту в економічній системі суспільства визначаються, перш за все виконуваними їм функціями.
1. Перерозподільна функція
В умовах ринкової економіки ринок позикових капіталів виступає як своєрідний насоса, що відкачує тимчасово вільні фінансові ресурси з одних сфер господарської діяльності та направляє їх в інші, що забезпечують, зокрема, більш високий прибуток. Орієнтуючись на диференційований її рівень в різних галузях або регіонах, кредит виступає в ролі стихійного макрорегулятора економіки, забезпечуючи. задоволення потреб динамічно розвиваються об'єктів застосування капіталу в додаткових фінансових ресурсах. Однак у деяких випадках практична реалізація вказаної функції може сприяти поглибленню диспропорцій в структурі ринку, що найбільш наочно виявилося в Росії на стадії переходу до ринкової економіки, де перелив капіталів з сфери виробництва в сферу обігу прийняв загрозливий характер, в тому числі за допомогою кредитних організацій. Саме тому одне з найважливіших завдань державного регулювання кредитної системи - раціональне визначення економічних пріоритетів і стимулювання залучення кредитних ресурсів в ті галузі або регіони, прискорений розвиток яких об'єктивно необхідно з позиції національних інтересів, а не виключно поточної вигоди окремих суб'єктів господарювання.
2. Економія витрат обігу
Практична реалізація цієї функції безпосередньо витікає з економічної суті кредиту, джерелом якого виступають в тому числі фінансові ресурси, тимчасово вивільняються в процесі кругообігу промислового і торгового капіталів. Часовий розрив між надходженням і витрачанням грошових коштів суб'єктів господарювання може визначити не тільки надлишок, але і нестача фінансових ресурсів. Саме тому таке широке поширення отримали позики на заповнення тимчасової нестачі власних оборотних коштів, що використовуються практично всіма категоріями позичальників і забезпечують істотне прискорення оборотності капіталу, а отже, і економію загальних витрат звертання.
3. Прискорення концентрації капіталу
Процес концентрації капіталу є необхідною умовою стабільності розвитку економіки і пріоритетною метою будь-якого суб'єкта господарювання. Реальну допомогу у вирішенні цієї задачі надають позикові кошти, що дозволяють істотно розширити масштаб виробництва (або іншої господарської операції) і, таким чином, забезпечити додаткову масу прибутку. Навіть з урахуванням необхідності виділення частини її для розрахунку з кредитором залучення кредитних ресурсів більш виправдане, ніж орієнтація виключно на власні кошти. Слід, однак, відзначити, що на стадії економічного спаду (і тим більше в умовах переходу до ринкової економіки) дорожнеча цих ресурсів не дозволяє активно використовувати їх для рішення задачі прискорення концентрації капіталу в більшості сфер господарської діяльності. Тим не менш, розглянута функція навіть у вітчизняних умовах забезпечила певний позитивний ефект, дозволивши істотно прискорити процес забезпечення фінансовими ресурсами відсутніх або вкрай нерозвинених в період планової економіки сфер діяльності.
4. Обслуговування товарообігу
У процесі реалізації цієї функції кредит активно впливає на прискорення не тільки товарного, але і грошового обігу, витісняючи з нього, зокрема, готівку. Вводячи в сферу грошового обігу такі інструменти, як векселі, чеки, кредитні картки і т.д., він забезпечує заміну готівкових розрахунків безготівковими операціями, що спрощує і прискорює механізм економічних відносин на внутрішньому і міжнародному ринках. Найбільш активну, роль у вирішенні цього завдання відіграють комерційний кредит як необхідний елемент сучасних відносин товарообміну.
5. Прискорення науково-технічного прогресу
У післявоєнні роки науково-технічний прогрес став визначальним чинником економічного розвитку будь-якої держави і окремого суб'єкта господарювання. Найбільш наочно роль кредиту в його прискоренні може бути відстежено на прикладі процесу фінансування діяльності науково-технічних організацій, специфікою яких завжди був більший, ніж в інших галузях, тимчасової розрив між первинним вкладенням капіталу і реалізацією готової продукції. Саме тому нормальне функціонування більшості наукових центрів (за винятком що знаходяться на бюджетному фінансуванні) немислимо без використання кредитних ресурсів. Настільки ж необхідний кредит і для здійснення інноваційних процесів у формі безпосереднього впровадження у виробництво наукових розробок і технологій, витрати на які спочатку фінансуються підприємствами, в тому числі і за рахунок цільових середньо - і довгострокових позик банку.
В умовах ринкової економіки кредит виконує такі функції:
· Акумуляція тимчасово вільних грошових коштів;
· Перерозподіл грошових коштів на умовах їх подальшого повернення;
· Створення кредитних знарядь обігу (банкнот і казначейських квитків) і кредитних операцій;
· Регулювання обсягу сукупного грошового обороту.
Розділ 2. Умови і форми кредитування в Україну
2.1 Банківський кредит як одна з найбільш поширених
форм кредитування
Кредит, за визначенням, це грошові кошти або інші речі, об'єднані родовими ознаками, передані в борг однією стороною іншій стороні. Отже, під кредитними правовідносинами розуміються всі правовідносини, що виникають внаслідок надання (передачі), використання та за умови повернення грошових коштів або інших речей. На практиці кредит може існувати як у чистому вигляді (позики, банківські позики), так і служити складовою частиною самих різних цивільно-правових зобов'язань.
Банківський кредит одна з найбільш поширених форм кредитних відносин в економіці, об'єктом яких виступає процес передачі в позику грошових коштів. Банківський кредит представляється, виключно, кредитно-фінансовими організаціями, що мають ліцензію на здійснення подібних операцій від Національного Банку. У ролі позичальника виступають юридичні особи, інструментом кредитних відносин є кредитний договір. Дохід за цією формою кредиту банк отримує у вигляді позикового відсотка або банківського відсотка.
Банківський кредит, вимоги, які пред'являються до його оформлення, мають певними особливостями, відмінними від інших видів кредиту. Перш за все, слід відзначити, що кредитні відносини банку з клієнтом будуються на принципах терміновості, зворотності, платності і забезпеченості кредиту й оформляються договором.
Банківське кредитування відрізняється наступними особливостями:
· Ці правовідносини характеризуються спеціальним суб'єктним складом: кредитором у даному випадку виступає банк або інша кредитна організація, яка регулярно на підставі спеціально виданого Національним банком України дозволу (ліцензії) здійснює подібного роду операції для отримання прибутку як основну мету своєї діяльності.
· Якщо за договором позики або в результаті надання товарного або комерційного кредиту предметом договору можуть служити не тільки грошові кошти, а й інші речі, визначені родовими ознаками, то предметом договору банківського кредиту можуть бути лише грошові кошти.
· Особливістю договору банківського кредиту є його БЕЗОПЛАТНО характер, тобто сплата клієнтом відсотків за користування грошовими коштами кредитної організації протягом певного терміну - на відміну від звичайного договору позики, який передбачає як відшкодувальний, так і безоплатний характер правовідносин сторін.
· Забезпечення кредиту, в якості забезпечення своєчасного повернення кредиту банки приймають заставу, поручительство, гарантію іншого банку, а також зобов'язання в інших формах, допустимих банківською практикою.
· Відміну від договору позики кредитний договір містить вимогу цільового використання позикових коштів із зазначенням конкретних цілей.
· Кредитний договір укладається обов'язково і письмовій формі.
· Відповідно до чинного законодавства кошти за договором кредиту (договору банківської позики) можуть бути надані підприємству-позичальнику тільки в безготівковій формі.
Надання комерційними банками кредиту підприємствам здійснюється на основі кредитного договору, який інакше називають договором банківської позички. Правила надання кредиту, порядок, етани і умови укладання кредитних договорів комерційні банки розробляють самостійно з урахуванням рекомендацій і вказівок НБ України.
Для вирішення питання про доцільність надання кредиту тому чи іншому позичальникові останній зобов'язаний представити в комерційний банк певний набір документів:
· Заявку на отримання кредиту;
· Копії установчих документів позичальника, завірені нотаріально (свідоцтво про реєстрацію підприємства, статут, установчий договір);
· Баланс на останню звітну дату, завірений податковою інспекцією;
· Техніко-економічне обгрунтування окупності проекту;
· Копії договорів (контрактів) на підтвердження угоди;
· Завірену нотаріусом банківську картку зі зразками підписів керівника підприємства, головного бухгалтера та відбитком печатки;
· Документи, що підтверджують наявність забезпечення кредиту (договір застави, договір поруки, банківська гарантія тощо).
У залежності від фінансового стану позичальника та інших обставин зазначений перелік може бути, значно розширений.
У результаті аналізу наданих документів, а також, можливо, проведення досліджень та оцінки результатів господарсько-фінансової діяльності позичальника, його ділової репутації, платоспроможності (особливо, коли розглядається питання про надання достатньо великих сум на значний термін) приймається рішення про видачу кредиту. Оформлення кредитної операції проводиться шляхом укладення договору
Терміни погашення банківського кредиту:
· Онкольні позики, що підлягають поверненню у фіксований термін після надходження офіційного повідомлення від кредитора. В даний час вони практично не використовуються не тільки в Україні, але і в більшості інших країн, оскільки вимагають відносно стабільних умов на ринку позикових капіталів і в економіці в цілому.
· Короткострокові позики, що надаються, як правило, на заповнення тимчасової нестачі власних оборотних коштів у позичальника. Сукупність подібних операцій утворює автономний сегмент ринку позикових капіталів - грошовий ринок. Середній термін погашення по цьому виду кредиту звичайно не перевищує шести місяців. Найбільш активно застосовуються короткострокові позики на фондовому ринку, у торгівлі та сфері послуг, в режимі міжбанківського кредитування.
У сучасних вітчизняних умовах короткострокові кредити, що отримали однозначно домінуючий характер на ринку позикових капіталів, характеризується наступними відмітними ознаками:
а) більш короткими термінами, що звичайно не перевищують одного місяця;
б) ставкою відсотка обернено пропорційній терміну повернення позики;
в) обслуговуванням в основному сфери обігу, оскільки недоступні через ціни для структур виробничого характеру.
· Середньострокові позики, що надаються на термін до одного року (у вітчизняних умовах - до трьох-шести місяців) на цілі як виробничого, так і чисто комерційного характеру. Найбільше поширення отримали в аграрному секторі, а також при кредитуванні інноваційних процесів із середніми обсягами необхідних інвестицій.
· Довгострокові позики, що використовуються, як правило, в інвестиційних цілях. Як і середньострокові позички, вони обслуговують рух основних засобів, відрізняючись великими об'ємами кредитних ресурсів. Застосовуються при кредитуванні реконструкції, технічного переозброєння, нового будівництва на підприємствах всіх сфер діяльності. Особливий розвиток отримали в капітальному будівництві, паливно-енергетичному комплексі, сировинних галузях економіки. Середній термін їх погашення зазвичай від трьох до п'яти років, але може досягати 25 і більше років, особливо при отриманні відповідних фінансових гарантій з боку держави.
В Україні на стадії переходу до ринкової економіки практично не використовуються як через загальної економічної нестабільності, так і меншої дохідності порівняно з короткостроковими кредитними операціями.
Спосіб погашення:
· Позики, що погашаються одноразовим внеском (платежем) з боку позичальника. Традиційна форма повернення короткострокових позик, вельми функціональна з позиції юридичного оформлення, так як не вимагає використання механізму обчислення диференційованого відсотка.
· Позики, що погашаються в розстрочку протягом усього терміну дії кредитного договору. Конкретні умови (порядок) повернення визначаються договором, в тому числі - в частині антиінфляційного захисту інтересів кредитора. Завжди використовуються при довгострокових позиках і, як правило, при середньострокових.
Спосіб стягування позичкового відсотка:
· Позики, відсоток по яких виплачується в момент її загального погашення. Традиційна для ринкової економіки форма оплати короткострокових позик, що має найбільш функціональний з позиції простоти розрахунку характер;
· Позики, відсоток по яких виплачується рівномірними внесками позичальника протягом всього терміну дії кредитного договору. Традиційна форма оплати середньо-і довгострокових позик, що має досить диференційований характер залежно від домовленості сторін (наприклад, по довгострокових позиках виплата процента може починатися як по завершенні першого року користування кредитом, так і через більш тривалий термін);
· Позики, відсоток по яких утримується банком в момент безпосередньої видачі їх позичальнику. Для розвиненої ринкової економіки ця форма абсолютно нехарактерна і використовується лише лихварським капіталом.
Наявність забезпечення:
Довірчі позики, єдиною формою забезпечення повернення яких є безпосередньо кредитний договір. В обмеженому обсязі застосовуються деякими зарубіжними банками в процесі кредитування постійних клієнтів, що користуються їх повною довірою (підкріпленим можливістю безпосередньо контролювати поточний стан розрахункового рахунку позичальника). При середньо-і довгостроковому кредитуванні можуть використовуватися лише як виняток з обов'язковим страхуванням виданої позички, звичайно - за рахунок позичальника. У вітчизняній практиці застосовуються комерційними банками лише при кредитуванні власних установ.
Забезпечені позики як основний різновид сучасного банківського кредиту, яка виражає один з його базових принципів. У ролі забезпечення може виступити будь-яке майно, що належить позичальникові на правах власності, найчастіше - нерухомість або цінні папери. При порушенні позичальником своїх зобов'язань це майно переходить у власність банку, який в процесі його реалізації відшкодовує понесені збитки. Розмір позики, як правило, менше середньоринкової вартості запропонованого забезпечення і визначається угодою сторін. У вітчизняних умовах основна проблема при оформленні забезпечених кредитів - процедура оцінки вартості майна через незавершеність процесу формування іпотечного та фондового ринків.
Позики під фінансові гарантії третіх, осіб, реальні вираженням яких служить юридично оформлене зобов'язання з боку гаранта відшкодувати фактично нанесений банку збиток при порушенні безпосереднім позичальником умов кредитного договору. У ролі фінансового гаранта можуть виступати юридичні особи, що користуються достатньою довірою зі стропи кредитора, а також органи державної влади будь-якого рівня, В умовах розвиненої ринкової економіки набули широкого поширення насамперед у сфері довгострокового кредитування, у вітчизняній практиці до цього часу мають обмежене застосування через за недостатньої довіри з боку кредитних організацій не тільки до юридичних осіб, але і до державних органів, особливо муніципального до регіонального рівнів.
Цільове призначення:
Позики загального характеру, використовуються позичальником за своїм розсудом для задоволення будь-яких потреб у фінансових ресурсах. У сучасних умовах мають обмежене застосування в сфері короткострокового кредитування, при середньо-і довгостроковому кредитуванні практично не використовується.
Цільові позики, що передбачають необхідність для позичальника використовувати виділені банком ресурси виключно для вирішення завдань, визначених умовами кредитного договору. (Наприклад, розрахунку за товари, виплати заробітної плати персоналу, капітального розвитку і т. п.) Порушення вказаних зобов'язань, як вже зазначалося у цій главі, тягне за собою застосування до позичальника встановлених договором санкцій в формі дострокового відгуку кредиту або збільшення процентної ставки .
Категорії потенційних позичальників:
Аграрні позики - одна з найбільш поширених різновидів кредитних операцій, що визначили появу спеціалізованих кредитних організацій - агробанків. Характерною їх особливістю є чітко виражений сезонний характер, обумовлений специфікою сільськогосподарського виробництва. В даний час в Україні ці кредитні операції здійснюються в основному по лінії державного кредиту через вкрай важкого фінансового стану більшості позичальників.
Комерційні позики, що надаються суб'єктам господарювання, що функціонують у сфері торгівлі та послуг. В основному вони мають терміновий характер, задовольняючи потреби в позикових ресурсах в частині, що не покривається комерційним кредитом. Складають основний обсяг кредитних операцій українських банків.
Позики посередникам на фондовій біржі, що надаються банками брокерським, маклерським і дилерським фірмам, що здійснюють операції з купівлі-продажу цінних паперів.
Іпотечні позики власникам нерухомості, що надаються як звичайними, так і спеціалізованими іпотечними банками. У сучасній зарубіжній практиці набули такого широкого поширення, що в деяких джерелах виділяються як самостійна форма кредиту. У вітчизняних умовах почали набувати обмеженого поширення лише з 1994 р., що пов'язано з незавершеністю процесу приватизації і відсутністю законодавчих актів, які чітко визначають права власності на основні види нерухомості (перш за все - на землю).
Міжбанківські позики - одна з найбільш поширених форм господарської взаємодії кредитних організацій. Поточні ставки по міжбанківських кредитах є найважливішим чинником, що визначає облікову політику конкретного комерційного банку по інших видах видаваних їм позичок. Конкретна величина цієї ставки прямо залежить від центрального бланка, що є активним учасником і прямим координатором ринку міжбанківських кредитів.
Таким чином, банківське кредитування - одна з найбільш поширених форм кредитних відносин в економіці, об'єктом яких виступає процес передачі в позику безпосередньо грошових коштів. Надається виключно спеціалізованими кредитно-фінансовими організаціями, що мають ліцензію на здійснення подібних операцій від центрального банку. У ролі позичальника можуть виступати тільки юридичні особи, інструментом кредитних відносин є кредитний договір або кредитна угода. Дохід за цією формою кредиту поступає у вигляді позикового відсотка або банківського відсотка, ставка якого визначається за згодою сторін з урахуванням її середньої норми на даний період і конкретних умов кредитування.
2.2 Комерційне кредитування
Одна з перших форм кредитних відносин в економіці, що породила вексельний обіг і тим самим активно що сприяла розвитку безготівкового грошового обороту, знаходячи практичне вираження в фінансово-господарських відносинах між юридичними особами у формі реалізації продукції або послуг з відстрочкою платежу. Основна мета цієї форми кредиту - прискорення процесу реалізації товарів. а отже, витягання закладеного в них прибутку.
Комерційний кредит можна охарактеризувати як кредит, що надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Він надається під зобов'язання боржника (покупця) погасити у визначений термін як суму основного боргу, так і відсотки, що нараховуються.
Застосування комерційного кредиту вимагає наявності у продавця достатньої резервного капіталу на випадок уповільнення надходжень від боржників.
Виділяють п'ять основних способів надання комерційного кредиту:
· Вексельний спосіб;
· Відкритий рахунок;
· Знижка за умови оплати у визначений термін;
· Сезонний кредит;
· Консигнація.
При вексельному способі після поставки товарів продавець виставляє тратту на покупця, який, отримавши комерційні документи, акцептує її, тобто дає згоду на оплату у вказаний на ній термін. Інший спосіб - знижка за умови оплати у визначений термін. Цей спосіб передбачає умова, що якщо платіж буде проведений покупцем протягом обумовленого в контракті періоду після виписки рахунку, то з ціни буде віднята знижка. В іншому випадку, вся сума повинна бути виплачена у встановлений термін.
Згідно з угодою про відкритому рахунку, одного разу прийнятому обома сторонами, покупець може робити періодичні закупівлі без звернення за кредитом у кожному окремому випадку. Звичайний порядок здійснення угоди такий: коли покупець замовляє товар, він негайно відвантажується, а платіж за нього у визначені терміни після отримання рахунку.
Сезонний кредит зазвичай застосовується у виробництві іграшок, сувенірів та інших виробів масового споживання. Цей спосіб дозволяє роздрібним торговцям купувати товари протягом усього року з метою організації необхідних запасів перед піком сезонних продажів і дозволяє відстрочити платіж виробнику до кінця розпродажу. Наприклад, виробники іграшок дозволяють торговцям закуповувати іграшки за кілька місяців до Різдва, а платити за товар - у січні-лютому. Головна перевага при цьому способі - можливість випуску продукції без додаткових витрат на складування, зберігання і т.д.
Консигнація - спосіб, при якому роздрібний торговець може просто отримати товарно-матеріальні цінності без зобов'язання. Якщо товари будуть продані, то буде здійснений і платіж виробнику, а якщо немає, то роздрібний торговець може повернути товар виробнику без виплати неустойки. Консигнація зазвичай застосовується при реалізації нових, нетипових товарів, попит на які важко передбачити. Прикладом може служити практика виробництва та продажу нових підручників для інститутів. Книговидавці посилають свої книги в інститутські магазини з умовою їх повернення, якщо вони не будуть куплені.
Само собою зрозуміло, що будь-який з цих способів може бути найбільш ефективним у конкретних ринкових умовах. Вибір найбільш ефективного способу - головне завдання кредитної політики кожної корпорації.
Як вже було сказано, інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що виражає фінансові зобов'язання позичальника по відношенню до кредитора. Найбільшого поширення отримали дві форми векселя - простий вексель, що містить пряме зобов'язання позичальника на виплату встановленої суми безпосередньо кредитору, і перекладний (тратта), представляючий письмовий наказ позичальнику із боку кредитора про виплату встановленої суми третій особі або пред'явнику векселя. У сучасних умовах функції векселя часто приймає на себе стандартний договір між постачальником і споживачем, що регламентує порядок оплати реалізованої продукції на умовах комерційного кредиту.
Вексель - це різновид боргового зобов'язання, складеного в строго визначеної формі, що дає безперечне право вимагати сплати позначеної у векселі суми після закінчення строку, на який він виписаний. Вексель - це строго формальний документ, і відсутність будь-якого з обов'язкових реквізитів робить його недійсним; це безумовне грошове зобов'язання, тому що наказ його оплатити і прийняття зобов'язань про оплату не можуть бути обмежені ніякими умовами; це абстрактне зобов'язання, тому що в його тексті не допускаються ніякі посилання на підставу його видачі. Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші.
Векселі бувають:
· Прості;
· Перекладні.
Простий вексель (соло-вексель) виписується і підписується боржником і містить його безумовне зобов'язання сплатити кредитору певну суму в обумовлений термін і в певному місці.
Переказний вексель (тратта) виписує і підписує кредитор (трасант). Він містить наказ боржнику (трасату) сплатити в зазначений термін позначену в векселі суму третій особі (ремітенту). Переказний вексель як такий не має сили законного платіжного засобу, а є лише представником дійсних грошей, тому в практиці прийнято, що боржник-трасат зобов'язаний письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у зазначений термін, тобто здійснити акцепт тратти.
Гарантією платежів по траттам і простими векселями є їх авалювання (підтвердження) банками. Аваль означає гарантію платежу за векселем з боку банку, якщо боржник не виконав в строк зобов'язань за векселем. Аваль дається на лицьовій стороні векселя.
Крім розподілу векселів на прості і перекладні, вони можуть також бути товарні, фінансові, банківські, бланкові, дружні, бронзові, обеспечительский.
Товарні (комерційні) векселі використовуються у взаєминах покупця і продавця у реальних угодах з поставкою продукції або послуг.
Фінансові векселі мають у своїй основі позику, що видається підприємством за рахунок наявних вільних коштів іншому підприємству; до фінансових віднесено також векселі, які оформляють прострочену кредиторську заборгованість підприємств.
Банківські векселі останнім часом набули широкого поширення. Вони засвідчують, що підприємство внесло в банк депозит в сумі зазначеної у векселі при пред'явленні його до сплати в зазначений термін, при цьому на вексель нараховується певний процентний доход. У цьому випадку вексель фактично виконує роль депозитного сертифікату.
У бланковий вексель покупець акцептує порожній формуляр векселя, який надалі буде заповнений продавцем. Така ситуація можлива коли в ході переговорів не встановлені остаточна ціна товару (або вона може змінитися в результатах доставки) і термін поставки. Природно, що такий вексель може бути виписаний тільки сторонами, що довіряють одне одному, тому що при внесенні до нього суми, відмінною від узгодженої з платником, останній все одно змушений буде її заплатити.
Дружні векселі видаються людьми, безумовно довіряють один одному. При цьому одна особа з метою допомоги підприємству, що відчуває фінансові труднощі, акцептуючи його вексель для того, щоб останнє або розплатилося зі своїми боржниками, або врахував їх у банку. Передбачається, що виписав вексель надалі знайде кошти, щоб самому погасити його.
Бронзовий вексель - це вексель, який не має реального забезпечення, виписаний на вигадана особа. Дохід за таким векселем шахраї отримують шляхом врахування його в банку. Бронзові векселі можуть виписувати і на реальні фірми, при цьому дві фірми обмінюються векселями і враховують їх у різних банках. Перед строком погашення перше векселів вони знову виписують векселі один на одного і за допомогою їх обліку намагаються погасити їх стару позику.
В Україні дружні та бронзові векселі заборонені.
Обеспечительский вексель виписується для забезпечення позички ненадійного позичальника. Він зберігається на депонированном рахунку позичальника і не призначається для подальшого обороту. Якщо платіж здійснюється в строк, то вексель погашається, а якщо ні - то боржника пред'являються претензії.
Комерційний кредит принципово відрізняється від банківського:
* В ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а будь-які юридичні особи, пов'язані з виробництвом або реалізацією товарів або послуг; надається виключно в товарній формі; позичковий капітал інтегрований з промисловим або торговим, що в сучасних умовах знайшло практичне вираження в створенні фінансових компаній, холдингів та інших аналогічних структур, що включає в себе підприємства різної спеціалізації і напрямків діяльності;
* Середня вартість комерційного кредиту завжди нижче середньої ставки банківського відсотка на даний період часу;
* При юридичному оформленні операції між кредитором і позичальником плата за цей кредит включається в ціну товару, а не визначається спеціально, наприклад, через фіксований відсоток від базової суми.
У сучасних умовах на практиці застосовуються переважно три різновиди комерційного кредиту:
кредит з фіксованим терміном погашення;
кредит з поверненням лише після фактичної реалізації позичальником поставлених на виплат товарів;
кредитування з відкритого рахунку, коли постачання наступної партії товарів на умовах комерційного кредиту здійснюється до моменту погашення заборгованості по попередньому постачанню.
У зарубіжній практиці комерційний кредит набув виключно широке поширення. Наприклад, в Італії до 85% від суми операцій в оптовій торгівлі здійснюються на умовах комерційного кредиту, причому середній термін по ньому складає близько 60 днів, що істотно перевищує термін фактичної реалізації товарів безпосереднім споживачам. В Україні ця форма кредитування до останнього часу була обмежена сферою обігу. В інших галузях її поширенню об'єктивно перешкоджали такі чинники, як високі темпи інфляції, криза неплатежів, ненадійність партнерських зв'язків, недоліки конкретного права.
2.3 Споживчий кредит - одна з форм кредитування в Україну
По суті, споживчий кредит - це продаж торговими підприємствами споживчих товарів з відстрочкою платежу або надання банками позик на покупку споживчих товарів, а також на оплату різного роду витрат особистого характеру (плата за навчання, медичне обслуговування тощо)
На відміну від інших кредитів, об'єктом споживчого кредиту можуть бути і товари, і гроші. Товарами, що продаються в кредит, як і оплачуваними за рахунок банківських позик, є предмети споживання тривалого користування. Суб'єктами кредиту, з одного боку, виступають кредитори, в даному випадку - це комерційні банки, спеціальні установи споживчого кредиту, магазини, ощадкаси й інші підприємства, а з іншого боку - позичальники - люди.
У Франції близько 1 / 4 всього споживчого кредиту надається банками і 3 / 4 - спеціалізованими кредитними установами. Але оскільки останні отримують необхідні їм кошти в більшій мірі за рахунок банківських позик, то фактично 9 / 10 всієї суми споживчого кредиту надається банками.
Погашається споживчий кредит у разовому порядку або з розрахункового платежу.
1. Кредит з разовим погашенням. Сюди відносяться поточні рахунки, що відкриваються покупцем на термін 1-1,5 місяця в універмагах і інших підприємствах роздрібної торгівлі; в межах наданих кредитів вони купують товари і, після закінчення встановленого терміну, одноразово погашають свою заборгованість. Споживчий кредит з разовим погашенням включає також кредити у вигляді відстрочки платежу (за послуги комунальних підприємств, лікарів і медичних установ).
2. Кредит з розстрочкою платежу, основна частина споживчого кредиту (в США - 3 / 4 всієї його суми) складають кредити з розстрочкою платежу.
Споживчий кредит дуже добре стимулює ефективність праці. Отримуючи заробітну плату, недостатню для покупки за готівку низки товарів, зокрема предметів тривалого користування, люди мають можливість купувати ці товари в кредит або брати кредит під їх купівлю. Згодом, гроші за ці товари повинні бути виплачені, тому кожний, який взяв в кредит, намагається протриматись на своєму робочому місці, як можна довше, тобто на більш довгий проміжок часу. Тільки так він може бути впевненим у своїх силах виплатити кредит і зарекомендувати себе перед кредиторами, як чесне і сумлінне особа, для подальших зв'язків.
Основними формами споживчого кредиту є:
1. Покупка в розстрочку.
2. Кредитні та витратні картки.
3. Автоматично поновлювані позики.
4. Персональні позики.
При аналізі причин бажання людей купувати товари в розстрочку, зазначалося наступне:
§ це дуже зручна на практиці форма оплати товарів і послуг;
§ така форма оплати дозволяє здійснювати витрати в той час, коли доходи ще не надійшли;
§ це дозволяє купувати товари та оплачувати послуги протягом більш тривалого періоду, ніж нормальний інтервал між грошовими надходженнями;
§ це дозволяє людині здобувати матеріальні фінансові активи, з вартістю, що перевищує суму, яку він міг би заплатити, виходячи тільки з його власних заощаджень.
Зараз навіть з'явилася нова форма купівлі на виплат - це угоди банків з торговими фірмами, по яких останні продають товари в кредит клієнтам банків, причому банки відразу виплачують фірмам готівка на суму проданих товарів, а покупці поступово погашають кредит банкам.
Кредитні картки отримали свою популярність з багатьох причин:
Оплата кредитною карткою робить вас незалежним від готівки, оскільки скрізь, де б ви не знаходилися і, побачивши символ своєї картки, зможете оплатити вартість товару або послуг, не маючи при цьому в кишені ні копійки.
Ви відчуваєте себе зручно, тому що розраховуючись кредитною карткою, Ви застраховані у фінансовому сенсі навіть при скоєнні спонтанних покупок.
Вам немає необхідності, виїжджаючи в ділові поїздки або у відпустку запасатися у великій кількості готівкою, тому що кредитні картки, такі як Visa і Mastercard акцептуються приблизно в 220 державах, в 11 млн. пунктах.
Втрата картки не означає те ж, що втрата готівки, оскільки при втраті картки або крадіжці і за своєчасного сповіщення про це, ви не несете жодної відповідальності.
У відношенні скоєних карткою покупок ви отримаєте один раз на місяць докладний огляд.
При необхідності готівкових грошей, їх можна в будь-який момент зняти. Хоча кредитні картки є перш за все платіжними картками, ви, тим не менш, при бажанні можете поповнити свій гаманець готівкою, що відзначається відповідною відміткою в банківських конторах або цілодобово в банкоматах, в тому числі в недільні дні й державні свята. Єдине, так це те, що на аванси готівкою введений податок. Тому це не дуже вигідний спосіб отримання коштів.
Виплата по кредитній картці - це інший зручний варіант, за умови, що кредитний ліміт клієнта достатній для купівлі товарів. Заповнення якихось форм (тобто звернення за кредитом) не є необхідним, і людина може виплатити гроші протягом більш тривалого періоду, ніж було визначено.
Термін витратні картки поширюється на картки American Exdivss та Diner's Club. Як засіб платежу вони дуже схожі на кредитні картки, що випускаються в обіг банками. Проте між ними існують відмінності (таблиця 2.1)
Табл.2.1 - Відмінності кредитної та видаткової карток
Характеристика
Кредитна картка
Видаткова картка
Витрати
Випускається безкоштовно або за щорічний членський внесок.
Сплата вступного внеску + щорічний членський внесок.
Платіж
Щомісяця або частинами. Кредитний період може досягати шести тижнів.
Весь залишок повинен бути використаний протягом місяця. Не допускається ніякого терміну ласку кредиту після настання строку оплати.

У сучасних умовах в США став застосовуватися споживчий кредит у вигляді сполучення поточних рахунків із продажами в розстрочку - так званий "автоматично поновлюваний кредит". Сутність цього способу зводиться до того, що банки на основі вивчення платоспроможності позичальника визначають максимальну суму можливої ​​йому заборгованості.
Наприклад, якщо позичальник із свого доходу може щомісяця погашати борг банку в сумі 100 доларів, то банк встановлює максимальну суму заборгованості в розмірі від 1200 до 2400 доларів з урахуванням можливого погашення її протягом 12-24 місяців. Встановлену суму кредиту позичальник використовує за допомогою чеків, виданих йому банком. При внесенні щомісячних платежів заборгованість позичальника банку зменшується, а вільний залишок ліміту кредитування збільшується і може бути знову використаний позичальником. Встановлений банком ліміт кредитування періодично переглядається з урахуванням його платоспроможності. Клієнт також отримує відсоток в той час, коли рахунок не виходить за рамки кредиту. Рахунок по автоматично поновлюваному кредиту обкладається податками. Їх також можливо виплачувати за допомогою поточного рахунку клієнта.
Багато магазинів зараз пропонують клієнтам користуватися рахунками по автоматично поновлюваному кредиту в якості альтернативи кредитними картками.
Персональна позика банку може бути більш дешевої в порівнянні з кредитом фінансового дому і процентними ставками кредитних карток.
1. Мета отримання позики. За винятком купівлі будинку (надання коштів для купівлі нерухомості або сполучних позик) і заповіданих позичок, персональні позики зазвичай беруться для:
· Придбання споживчих товарів тривалого користування (наприклад, меблів);
· Покупки машини (вживані машини не повинні бути дуже старими - 5 років, ймовірно, максимальний термін для старої машини);
· Святкування урочистостей;
· Проведення оздоблювальних робіт у будинку;
· Купівлі будинків-фургонів;
· Оплати особистого освіти.
2. Розмір позики (знову за винятком позик на придбання нерухомості та сполучних позик), як правило, не перевищує 10000 ф.ст.
3. Капітал і частка клієнта. У разі звернення за персональною позичкою позичальникові зазвичай достатньо внести 1 / 5 або 1 / 3 вартості, хоча на це не існує будь-яких твердих правил.
4. Джерела оплати і здатність до виплати (платоспроможність). Джерелом оплати служить регулярний дохід клієнта. Туди ж включаються експлуатаційні й ремонтні витрати по тих покупок, які клієнт збирається зробити. Цілком очевидно, що достатньо знати наскільки реальна виплата позики з відсотками при встановленому розмірі виплат.
5. Термін надання позики. Чи є обгрунтованим термін виплати позички, необхідної клієнтом, виходячи з тієї мети, заради якої вона береться. Наприклад:
· Якщо клієнт хоче отримати фінансування для оплати своїх особистих витрат, найбільш прийнятними формами кредитування будуть короткостроковий овердрафт або рахунок сімейного бюджету;
· Позики для покупок нових кухонь можуть бути надані на термін до 3-5 років, інші позики для деяких переробок в будинку (наприклад, для нових вікон) - можуть бути надані на періоди аж до 10 років, хоча найбільш типовою є позика на 5 років ;
· Позика для покупки машини може бути надана на 2,3 або 4 роки.
6. Забезпечення. Забезпечення зазвичай не береться для персональних позик за винятком позик на придбання нерухомості та заповіданих позичок, оскільки багато персональні позички невеликі. У разі великих персональних позик, банк може зажадати забезпечення, яке часто надається у вигляді другої застави на будинок бере в борг, якщо його чистий частка у власності достатня (різниця між ринковою вартістю та існуючим заставою).
Таким чином, головна відмітна ознака споживчого кредиту - цільова форма кредитування фізичних осіб. У ролі кредитора можуть виступати як спеціалізовані кредитні організації, так і будь-які юридичні особи, які здійснюють реалізацію товарів або послуг. У грошовій формі надається як банківська позика фізичній особі для придбання нерухомості, оплати дорогого лікування тощо, в товарній - в процесі роздрібного продажу товарів з відстрочкою платежу. В Україні тільки набуває поширення, обмежено використовується при кредитуванні під заставу нерухомості (найчастіше - житла). У зарубіжній же практиці споживчий кредит охоплює всі верстви працездатного населення, в основному через різні системи кредитних карток.
2.4 Державний кредит
Державний кредит відбиває кредитні відносини з приводу акумуляції державою грошових коштів на засадах зворотності для фінансування державних витрат. Кредиторами виступають фізичні і юридичні особи, позичальником - держава в особі її органів (Міністерства фінансів, місцевих (муніципальних) органів влади). Для позичальника дана форма кредиту дозволяє мобілізувати додаткові грошові ресурси для покриття бюджетного дефіциту без використання для цих цілей паперово-грошової емісії, для неінфляційного кредитно-грошового обігу шляхом операцій на відкритому ринку, формування фінансового ринку. В умовах розвитку інфляційного процесу державні позики у населення тимчасово зменшують його платоспроможний попит. З обігу вилучається надлишкова грошова маса, тобто відбувається відволікання коштів з грошового обігу на заздалегідь обумовлений термін. Надмірне збільшення державного боргу разом з тим може призвести до платежів за зобов'язаннями, сума яких складе величину більшу, ніж надходження від позик, що негативно позначиться на стані фінансів держави.
Здійснюючи функції кредитора, держава через центральний банк проводить кредитування:
* Конкретних галузей чи регіонів, що випробовують особливу потребу в фінансових ресурсах, якщо можливості бюджетного фінансування вже вичерпані, а позики комерційних банків не можуть бути притягнуті в силу дії факторів кон'юнктурного характеру;
* Комерційних банків у процесі аукціонного або прямого продажу кредитних ресурсів на ринку міжбанківських кредитів.
У ролі позичальника держава виступає в процесі розміщення державних позик або при здійсненні операцій на ринку державних короткострокових цінних паперів.
Основною формою кредитних відносин при державному кредиті є такі відносини, при яких держава виступає позичальником коштів.
Слід зазначити, що в умовах перехідного періоду він повинен використовуватися не тільки як джерело залучення фінансових ресурсів, але й ефективного інструмента централізованого кредитного регулювання економіки.
Для кредиторів, державний кредит - форма заощадження, інвестування коштів у цінні папери, що приносить додатковий дохід. Велика і гарантія виконання умов кредитної угоди з боку держави. Ринок державних цінних паперів надає первинним інвесторам (кредиторам) ряд унікальних можливостей, таких як гарантія повноти і своєчасності платежів; можливість одноразового розміщення практично необмежених сум грошових коштів; висока ліквідність; відносно висока прибутковість; наявність ефективної системи безготівкових розрахунків за паперами та ін
Державний кредит ділиться на види, що відображають специфіку відносин та впливу ряду факторів. Види державного кредиту визначаються:
· Складом позичальників і кредиторів;
· Конкретними причинами появи потреби у держави в мобілізації коштів;
· Місцем отримання кредиту; формою його оформлення;
· Методами залучення грошових ресурсів і способами їх повернення;
· Термінами погашення державою своїх зобов'язань;
· Ступенем ризику кредитора і позичальника.
Залежно від характеристики позичальника державний кредит буває централізованим і децентралізованим. У першому випадку в якості позичальника виступає Кабінет Міністрів і його центральний фінансовий орган країни (Міністерство фінансів), у другому - місцеві органи влади (Рада депутатів). Децентралізовані позики проводяться для часткового покриття витрат місцевого бюджету, а цільові позики для фінансування конкретних проектів, пов'язаних з соціально-економічним розвитком області, міста, району. Місцеві позики забезпечуються матеріальними, фінансовими та нематеріальними активами, що перебувають у комунальній власності.
За місцем одержання кредиту, державний кредит поділяється на внутрішні і зовнішні позики. В Україні казначейські зобов'язання є короткостроковими, якщо вони випущені з терміном погашення до 1 року, середньостроковими - від 1 до 5 років, довгостроковими - від 5 до 10 років. У кожному конкретному випадку обмовляються умови, форми і терміни державного кредиту.
Залежно від форми та порядку оформлення кредитних відносин розрізняють: державні облігаційні і Безоблігаційні позики. Випуск різного роду казначейських зобов'язань, векселів, кредитування центральним банком державного бюджету (якщо це дозволено законом; в ряді країн, наприклад, у Данії, закон взагалі забороняє державі брати на себе будь-які кредити в національному банку) - це приклади безоблігаційних позик.
Цінні папери держави поділяються на дві групи:
· Папери, які можуть звертатися на вторинному ринку;
· Папери, що не надходять на вторинний ринок.
На вторинний ринок можуть надходити: казначейські зобов'язання (векселі), облігації. Не звертаються на вторинному ринку облігації (або інший вид цінного паперу), які оформляють зовнішній борг, а також звичайно, облігації місцевих органів влади.
Продаж цінних паперів Кабінету Міністрів можуть здійснювати уповноважені банки. Проведення операцій з державними цінними паперами на відкритому ринку здійснює Національний банк.
При придбанні цінного папера уряду значення має дохід від неї, який залежить від виду цінного паперу, її номінальної величини, терміну, умов випуску, ступеня ризику, темпів інфляції. Основна невизначеність виходить з можливості зміни очікуваних темпів інфляції. Якщо темпи інфляції підвищуються, то кредитори несуть збитки, а позичальник отримує прибуток.
Для кредитора (юридичних і фізичних осіб) при придбанні цінних паперів урядів є й інші ризики, наприклад, кредитний, ринковий, процентний.
Кредитний ризик, властивий цінних паперів, пов'язаний з імовірністю того, що фінансові можливості емітента (держави) зменшаться, так що він виявиться не в змозі виконати свої фінансові зобов'язання. Кредитний ризик, пов'язаний із зобов'язаннями держави, випливає з особливостей боржника або емітента, з характеру економічних об'єктів, на яких спочивають зобов'язання, із здатності стягувати податки і отримувати позики.
Ринковий ризик виникає у зв'язку з непередбаченими змінами на ринку цінних паперів або в економіці в результаті яких привабливість урядових цінних паперів як об'єкта вкладень (інвестицій) може бути частково втрачена, так що їх продаж стане можливим лише зі знижкою або певною мірою в примусовому порядку .
Процентний ризик - це ризик зміни процентних ставок і пов'язаний з цим ризик зниження їхньої ринкової ціни. Причини цього - фіксація відсотка по облігаціях в договірному порядку у момент їх випуску і відносна свобода коливань ринкових ставок вгору і вниз.
Україна як суверенна держава також використовує позики як короткострокові, так і середньострокові (облігаційні позики).
Випуск облігацій державної внутрішньої позики здійснюється з метою залучення тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних, для відшкодування дефіциту республіканського бюджету.
Крім фінансування бюджетних потреб, іншою важливою метою випуску державних облігації є збільшення припливу іноземної валюти. Це сприяє зміцненню національної грошової одиниці, коли незабаром мобілізовану таким чином іноземну валюту можна використовувати в експортно-імпортних розрахунках. Необхідно відзначити, що держава не завжди повинна випускати в цих цілях облігації зовнішньої позики чи облігації в іноземній валюті. У розвинених країнах воно впливає на приплив валюти шляхом встановлення певного відсотка на свої облігації, деноміновані у національній валюті. Якщо процентна ставка державних облігацій вище ставки по аналогічних цінних паперів інших країн, то іноземні інвестори можуть віддати перевагу першим, оскільки дохід від них вище. Для придбання таких облігацій іноземні інвестори змушені купувати національну валюту країни, у якій випускаються привабливі облігації, і розплачуватися нею за ці облігації. Збільшення продажу національної валюти означає, що попит на цю валюту зріс і, отже, підвищується ціна на неї. У цьому випадку говорять, що курс даної національної валюти підвищується.
Іншою важливою метою випуску державних облігацій є надання стримуючого впливу на інфляцію. У цьому випадку кошти, отримані від випуску державних облігацій, тимчасово вилучаються "з обороту", тобто, "дотримуються". Якщо в обороті знаходиться занадто велика кількість грошових коштів, то воно підвищує можливості покупців по витрачанню грошей на придбання товарів і послуг, тобто відбувається збільшення попиту. Останнє викликає підвищення цін на товари і послуги, тобто збільшується інфляція. Для того щоб, не давати купівельному попиту рости швидкими темпами, необхідно зменшити кількість грошей, які можуть бути витрачені на придбання товарів і послуг. Зробити це можна шляхом створення стимулів до того, щоб збереження грошей і отримання доходів від нього було більш вигідним, ніж витрачання їх на придбання товарів. Саме це і досягається в певній мірі за допомогою випусків державних облігацій.
Зазначені вище мети можуть бути досягнуті за умови, що державні облігації здатні задовольняти ряду вимог, зокрема, вимогам надійності, визначеності і ліквідності. Державні облігації, як правило, задовольняють зазначеним вище вимогам. Вони вважаються самим надійним видом паперів, оскільки передбачається, що держава гарантує виконання своїх обов'язків по випущених ним облігаціях "усією своєю міццю". У розвинених країнах вкладення засобів у державні облігації розглядається як відносно безризикових вкладень. Зазначеним облігаціям також притаманна висока ступінь визначеності. Тобто інвестори знають, що вони мають справу з державою, що державне управління є в більшій мірі стабільним і послідовним і що виникнення несподіванок, які б суттєво погіршили становище інвесторів, виключаються.
Зважаючи на надійності та визначеності, державні облігації мають також ліквідністю. Їх легко можна продати і купити в разі необхідності, вони без будь-яких обмежень приймаються як засіб розрахунку або забезпечення зобов'язань.
Операції на відкритому ринку з державними цінними паперами виробляються також і для управління ліквідністю банківської системи.
Таким чином, основна ознака цієї форми кредиту - неодмінна участь держави в особі органів виконавчої влади різних рівнів.
2.5 Міжнародний кредит - кредит у сфері міжнародних економічних відносин
Міжнародний кредит виник в 14 - 15 ст в міжнародній торгівлі, на зорі капіталістичного способу виробництва, а особливо після освоєння морських шляхів з Європи на Близький і Середній Схід, а пізніше до Америки та Індії.
Міжнародний кредит бере участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях: при перетворенні грошового капіталу у виробничий шляхом придбання імпортного устаткування, сировини, палива; в процесі виробництва у формі кредитування під незавершене виробництво; при реалізації товарів на світових ринках.
Джерелами міжнародного кредиту служать:
· Тимчасово вивільнена в підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі;
· Грошові накопичення держави і особистого сектора, що мобілізуються банками.
Міжнародний кредит відрізняється від внутрішнього міждержавної міграцією і укрупненням цих традиційних джерел за рахунок їхнього залучення з ряду країн.
Міжнародний кредит у сфері міжнародних економічних відносин виконує наступні функції:
1. Перерозподіл позикового капіталу між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва. Через механізм міжнародного кредиту позичковий капітал спрямовується в ті сфери, яким віддають перевагу економічні агенти з метою забезпечення прибутків. Тим самим кредит сприяє вирівнюванню національного прибутку в середній прибуток, збільшуючи її масу.
2. Економія витрат обігу в сфері міжнародних розрахунків шляхом використання кредитних коштів (тратт, векселів, чеків, перекладів), розвитку і прискорення безготівкових розрахунків.
3. Прискорення концентрації і централізації капіталу завдяки використанню міжнародних кредитів. Кредит дає можливість розпоряджатися у відомих межах капіталом, власністю і працею інших країн.
4. Регулювання економіки.
Виконуючи ці функції, міжнародний кредит відіграє двояку роль у розвитку виробництва: позитивну і негативну. З одного боку, кредит забезпечує безперервність відтворення і його розширення. Він сприяє інтернаціоналізації виробництва та обміну, поглибленню міжнародного поділу праці. З іншого боку, міжнародний кредит посилює диспропорції суспільного відтворення, стимулюючи стрибкоподібне розширення прибуткових галузей, стримує розвиток галузей, в які не залучаються іноземні позикові кошти. Міжнародний кредит для зміцнення позицій іноземних кредиторів у конкурентній боротьбі.
Межі міжнародного кредиту залежать від джерел і потреби країн в іноземних позикових коштах. Порушення цієї об'єктивної межі породжує проблему врегулювання зовнішньої заборгованості країн-кредиторів, в числі яких Україна, країни СНД, держави Східної Європи.
Форми міжнародного кредиту:
1. За призначенням:
Комерційні кредити, обслуговуючі міжнародну торгівлю товарами і послугами.
Фінансові кредити, використовувані для інвестиційних об'єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішнього боргу.
Проміжні кредити для обслуговування змішаних форм експорту капіталів, товарів, послуг.
2. За видами:
Товарні (при експорті товарів з відстрочкою платежу).
Валютні (видані банком у грошовій формі).
3. По техніці надання:
Готівкові кредити, зачісляеми на рахунок позичальника в його розпорядження. Засоби по таких кредитах позичальник має право використовувати на власний розсуд без будь-яких обмежень. Вони, як правило, виходять і надаються без вказівок цілей кредитування.
Консорциональной - це кредити, надані двома і більше кредиторами, тобто консорціумами банків одному позичальникові.
4. По валюті позики:
Міжнародні кредити у валюті або країни-боржника, або країни-кредитора, або третьої країни, або в міжнародних рахункових валютних одиницях.
5. По термінах:
Надстрокові кредити (добові, тижневі, до 3-х місяців).
Короткострокові кредити (до 1 року, іноді до 18 міс.).
Середньострокові кредити (від 1 року до 5 років).
Довгострокові кредити (понад 5 років).
6. По забезпечення:
Забезпечені кредити.
В якості забезпечення використовуються товари, товаророзпорядчі й інші комерційні та фінансові документи, цінні папери, векселі нерухомість, інші цінності, іноді золото.
Бланкові кредити.
Бланкові кредити видаються під зобов'язання боржника погасити його у визначений термін. Зазвичай документом по цьому кредиту служить соло-вексель з одним підписом позичальника. Різновидами бланкових кредитів є контокоррент і овердрафт.
7. Залежно від категорії кредитора.
Фірмові (приватні) кредити.
Фірмовий кредит надається експортером іноземному імпортеру у вигляді відстрочки платежу (від 2 до 7 років) за товари. Він оформляється векселем або по відкритому рахунку. До фірмових кредитів відноситься також авансовий платіж імпортера.
Банківські кредити.
Банківські міжнародні кредити - це надання банком у тимчасове користування частини власного або прирівняного капіталу, здійснюване в формі видачі позик, обліку векселів та ін, надаються банками експортерам та імпортерам, як правило, під заставу товарно-матеріальних цінностей. Банківський кредит у міжнародній банківській практиці застосовується в різних формах: форфейтинг, факторинг, кредит покупцю, в тому числі кредитна лінія, лізинг.
Лізинг - це угода про оренду рухомого та нерухомого майна строком від 3 до 15 років, при чому після закінчення терміну клієнт може продовжувати орендувати майно з наступною його покупкою.
Факторинг - це форма кредитування, що виражається в інкасуванні дебіторської заборгованості клієнта (купівля спеціалізованою фінансовою компанією або банком всіх грошових вимог експортера до імпортера в розмірі до 70-90% суми контракту до настання терміну їх оплати).
Форфейтірованіе - форма кредитування експортера банком чи фінансовою компанією шляхом купівлі ними на повний строк без обороту на продавця на заздалегідь обговорених умовах векселів, інших боргових вимог по зовнішньоторговельних операціях.
8. За об'єктами кредитування:
Інвестиційні кредити (з експорту товарів інвестиційного призначення).
Неінвестиційні кредити (з експорту сировини, палива, матеріалів, споживчих товарів).
9. За джерелами:
Внутрішнє кредитування (кредитування Зовнішекономбанком або іншими банками зовнішньоторговельних організацій).
Іноземне кредитування (це кредитні операції між вітчизняними банками та іноземними банками і фірмами).
* Таким чином, міжнародне кредитування розглядається як сукупність кредитних відносин, що функціонують на міжнародному рівні, безпосередніми учасниками яких можуть виступати міжнаціональні фінансово-кредитні інститути (МВФ, МБРР та ін), уряди відповідних держав і окремі юридичні особи, включаючи кредитні організації. У відносинах з участю держав і міжнародних інститутів завжди виступає в грошовій формі, у зовнішньоторговельній діяльності - і в товарній (як різновид комерційного кредиту імпортеру).
Характерною ознакою міжнародного кредиту виступає його додаткова правова або економічна захищеність в формі приватного страхування і державних гарантій.
3. Проблеми кредитної політики в Україні на сучасному етапі
Кредитний ринок - це загальне позначення тих ринків, де існують пропозиція і попит на різні платіжні засоби. Кредитні угоди опосередковуються, як правило, кредитними інститутами (банками та ін), які беруть у борг і позичають гроші, або рухом різних боргових зобов'язань, які продаються і купуються на ринку цінних паперів.
Отже, кредитний ринок надає кошти для інвестицій у розпорядження підприємств і саме на цьому ринку відбувається переміщення грошей з тих секторів економіки, де є надлишок, у ті сектори, які відчувають в них недолік. На кредитному ринку підприємства беруть гроші в борг для фінансування своїх інвестицій; іноді підприємства дають гроші в борг, але, як правило, виробничий сектор більше бере, ніж дає. Тому можна сказати, що одна з основних задач кредитного ринку - направляти заощадження населення і вільні кошти посередницьким особам на інвестиції.
Аналіз кредитного ринку України дозволяє зробити висновок, що перші роки після здобуття незалежності були найбільш суперечливими, протягом яких змінювалися раніше усталені тенденції, намічалися нові, які, не встигнувши зміцніти, знову змінювалися. Це стосується насамперед до вирівнювання процентних ставок галузевих та універсальних банків. Інша тенденція, досить ясно позначилася в середині 1993 року, полягає у зближенні ставок кредитування державних і комерційних організацій, але все ж в 1994 році ставки не зрівнялися. У зв'язку з цим доцільно зберегти градацію з розділення ставок при кредитуванні державних і комерційних структур, тим більше, що в даний час і, мабуть, в найближчому майбутньому збережеться практика централізованого пільгового фінансування державних підприємств.
Як відомо, одним з основних джерел поповнення комерційними банками свого оборотного капіталу є депозити і міжбанківський кредит. Банкам більш зручно, в тому числі і з чисто технічних причин, залучати гроші, використовуючи міжбанківський кредит, тому в перші роки становлення комерційних банків кредитні ставки по МБК майже в півтора рази перевищували ставки по залученню депозитів. Однак ринок міжбанківського капіталу обмежений і причому в значній мірі саме обсягом залучених депозитів. Внаслідок цього нові і вже функціонують банки все в більшому обсязі прагнуть залучати депозити. З цієї та ряду інших причин протягом 1993-1994 рр.. відбувалося зближення процентних ставок за залученими депозитами та міжбанківського кредиту.
Перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової зумовив необхідність створення в Україні ринку позичкових капіталів для обслуговування потреб господарства. Проте справжнє розвиток ринку позичкових капіталів можливе лише за наявності ринків: засобів виробництва, предметів споживання, робочої сили; нерухомості; землі. Всі ці ринки мають потребу в грошових коштах, які повинен надати їм ринок позичкових капіталів. Це основний принцип формування ринку позичкових капіталів.
Спостерігається поступовий розвиток спеціалізованих кредитних інститутів і функціонування ринку цінних паперів, але цього недостатньо, щоб наблизити ринок України до ринків західних країн. Відставання пояснюється насамперед відсутністю повнокровного ринку засобів виробництва і ринку нерухомості, існування яких можливе лише на базі широкої приватизації, акціонування великої частини державної власності. Крім того, необхідні ринок робочої сили і її мобільний міграція, а також ринок землі. Все це - необхідні умови для розширення ринку цінних паперів, а отже, подальшого розвитку нових кредитно-фінансових інститутів, зміцнення двох ланок кредитного ринку, забезпечення попиту і пропозиції на грошовий капітал.
Тому основними напрямками у формуванні кредитного ринку повинна стати висока норма заощаджень (як у виробничому, так і особистому секторі), широка приватизація, пов'язана з організацією ринку цінних паперів, і створення на її базі розгалуженої мережі спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів.
Також в даний час в діяльності комерційних банків України існують серйозні проблеми. Це пов'язано з причинами фінансового неблагополуччя в банківській системі, яка залежить від загального стану економіки держави, а також від нестачі необхідного досвіду і підготовлених кадрів для роботи банків в умовах ринкових перетворень.
Серйозною проблемою є підтримання ліквідності банківської системи. Основних збитків комерційним банкам приносить кредитна діяльність, залучення занадто дорогих ресурсів і неможливість рентабельного їх розміщення. Відсутність можливості отримувати прибутки інфляційного характеру вимагає від банку серйозного підходу до якості кредитного портфеля. У структурі активів комерційних банків кредитні операції становлять приблизно 15%. У загальній сумі кредитної заборгованості прострочені кредити складають (17%, пролонговані (19%, кредити без забезпечення (8%, безнадійні до повернення (1%. Показники структури заборгованості свідчать про значне зростання прострочених і пролонгованих кредитів.
Збільшення статутного фонду комерційних банків до необхідної НБУ величини (на 01.01.99г. 1 млн. Екю), також є серйозною проблемою, що стоїть перед банківською системою, але таке збільшення статутного фонду банків буде сприяти зростанню надійності та стабільності банківської системи України в цілому.
На сучасному етапі розвитку кредитної системи існують певні проблеми, які заважають українським банкам виділяти окремі види кредитів, впливають зростання частини небажаних кредитів (прострочених, безнадійних і т.д.), що, у свою чергу, погіршує ліквідність і платоспроможність банків.
Основною проблемою українського кредитування на сучасному етапі - неможливість і небажання банків проводити довгострокове кредитування, що пов'язано з відсутністю кредитних ресурсів, а також з ризиком неповернення кредитів.
Уряд України і НБУ створюють умови для фінансової стабілізації, що впливає на поступове поліпшення діяльності банків в країні. Слід зазначити істотне зниження процентних ставок за кредитами, а також поступове зростання попиту на довгострокове кредитування.
На сучасному етапі в України особливу увагу слід приділяти розвитку споживчого кредиту. Покупка в розстрочку не розвинена, хоча це досить зручна на практиці форма оплати товарів і послуг, така форма оплати дозволяє здійснювати витрати в той час, коли доходи ще не надійшли.
Кредитні та витратні картки тільки починають з'являтися в нашій
країні, і то оплатити покупку в магазині за допомогою таких карток можливо далеко не в усіх магазинах. Використання таких карток дозволило б відмовитися від готівки, що для нашого населення ще неприйнятно.
На відміну від розвинених країн, де існує автоматично поновлюваний кредит, як форма споживчого кредиту, в Україні він перебуває на стадії зародження.
Що стосується впливу на ліквідність і платоспроможність банків, то важливою проблемою являє
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Курсова
156.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Виручка - основне джерело формування фінансових ресурсів підприємства
Стратегія залучення фінансових ресурсів
Іпотечне кредитування як механізм залучення фінансових ресурсів для підприємницької діяльності
Іпотечне кредитування як механізм залучення фінансових ресурсів для підприємницької діяльності
Конституція - основне джерело публічного права
Конституція основне джерело конституційного права
Заробітна плата як основне джерело доходів працівників
Прибуток як основне джерело розширеного відтворення основного капіталу
Нормативний правовий акт як основне джерело російського права
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru