приховати рекламу

Конфліктні ситуації в механізмі вчинення злочину

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Державна освітня установа
Вищої професійної освіти
Тюменський юридичний інститут
кафедра кримінології психології та педагогіки
Курсова робота
ТЕМА: Конфліктні ситуації в механізмі вчинення злочину
Виконав:
(Номер групи, курс, форма навчання
прізвище, ініціали).
Науковий керівник:
(Посада, науковий ступінь,
вчене звання, спеціальне
звання, прізвище, ініціали)
Дата захисту:
___________________________________
Оцінка:
___________________________________
Тюмень 2008

ЗМІСТ
Введення
1. Поняття, основні елементи механізму вчинення злочину
2. Види конфліктних ситуацій
3. Роль органів внутрішніх справ у практиці виявлення і нейтралізації криміногенних конфліктних ситуацій
Висновок
Список використаної літератури

Введення
Актуальність досліджуваної проблеми. Традиційна кримінологічна модель аналізу насильницьких злочинів майже не звертає уваги на міжособистісну взаємодію між злочинцем і жертвою, що відбувається до здійснення злочину. Тим часом події насильницького злочину звичайно передує послідовність циклів взаємодії, що складаються з взаємних стимулів і реакцій злочинця і потерпілого.
Досить виразно з цього приводу висловилися західні і вітчизняні кримінологи, що зайнялися не тільки аналізом поведінки жертви, але й приділяючи увагу - правда головним чином у теоретичному плані - міжособистісної взаємодії злочинця і жертви. Для усвідомлення того, що цих злочинів, як правило, передує конфліктна ситуація, досить навіть звернутися до формулювань Кримінального кодексу і традиційно застосовуваним у вітчизняній кримінології позначенням мотивів насильницьких злочинів. Такі, наприклад, часто використовувані поняття як «помста», «ревнощі», «злість» і «ворожість», мають прямий зв'язок з конфліктними взаєминами.
З поняттям конфлікту пов'язані такі формулювання, як «необхідна оборона» і «перевищення меж необхідної оборони», «сильне душевне хвилювання, викликане протизаконними діями потерпілого», «опір представнику влади чи іншим громадянам, присікають протиправні дії», «перешкоджання законній діяльності потерпілого, пов'язаної з виконанням ним службового або громадського обов'язку »і т.п. Відомо, що хуліганським діям звичайно передує той або інший привід з боку потерпілого, і їх, як правило, помилкова кваліфікація в процесі слідства або в суді в якості «безпричинних» найчастіше зв'язана лише з явною нерозмірністю приводу і відповідних дій.
Багатьма емпіричними дослідженнями причин насильницьких злочинів встановлено, що їм найчастіше передують різного роду скандали, сварки, побутові негаразди, помітні неприязні відносини. Узагальнення значного числа фактів насильницьких проявів у суспільстві дозволяє прийти до висновку, що міжособистісний конфлікт є джерелом більшості випадків застосування насильства.
Між тим, значення аналізу механізму злочинної поведінки має важливий практичний і теоретичний аспект, тому що дозволяє встановити причини й умови, що сприяють вчиненню злочину, а також дозволяє визначити заходи, здатні запобігти злочину, змінити спрямованість особистості правопорушника.
Причому, поведінка людини стає антигромадським і протиправним не в якійсь певній точці даної причинного ланцюжка - антигромадський характер вчинку складається поступово, і «критична точка» розвитку, після якого поведінка набуває явно злочинний характер, може бути розташована в самих різних ланках розглянутого механізму. Тому розгляд ролі конфліктних ситуацій у механізмі злочинів є актуальним як у практичному так і в теоретичному плані.
Вивченню питань механізму злочинної поведінки, криміногенної ситуації та ролі жертви в механізмі злочинної поведінки в нашій країні присвятили свої дослідження такі автори як Задорожний В. І., Кочін А.А., Кудрявцев В.Н., Полубінський В. І., Рівман У . Д., та інші.
Цілі дослідження полягає в аналізі механізму злочинної поведінки і ролі в ньому конфліктної ситуації.
Основними завданнями роботи є:
1. Розглянути поняття, основні елементи механізму вчинення злочину.
2. Проаналізувати існуючі види конфліктних ситуацій.
3. Окреслити місце і роль органів внутрішніх справ у практиці виявлення і нейтралізації криміногенних конфліктних ситуацій.
Структура роботи складається з вступу, трьох параграфів, списку використаної літератури і додатки до роботи. У першому параграфі розглядаються поняття, основні елементи механізму злочинної поведінки. Другий параграф роботи присвячений розгляду існуючих видів конфліктних ситуацій. У третьому параграфі аналізується місце і роль органів внутрішніх справ у практиці виявлення і нейтралізації криміногенних конфліктних ситуацій.

1. Поняття, основні елементи механізму вчинення злочину
Злочинне поведінка - поняття більш широке, ніж злочин. Кримінологи, що вивчає причини злочинності, цікавить не стільки сам акт суспільно небезпечного діяння, але і попередні об'єктивні і суб'єктивні обставини, з якими були пов'язані виникнення мотивів злочину, постановка цілей, вибір засобів, прийняття рішень і т.д. Всі ці обставини ще не утворюють складу злочину як завершеного акту. Однак вони можуть бути включені в поняття злочинної поведінки, яке в криминологическом розумінні охоплює формування злочинного наміру і його здійснення.
Таким чином, злочинну поведінку - є процес, який розгортається в просторі та часі і включає зовнішні об'єктивні дії, що утворюють склад злочину, а також внутрішні, що їм передували психологічні явища.
Механізм злочинної поведінки - певна послідовність розвитку злочинних намірів, прийняття рішення вчинити злочин, планування своїх вчинків і, нарешті, здійснення їх злочинцем. Тобто це процес взаємодії особистості і зовнішнього середовища, що формує злочинну поведінку людини і реалізує його. У ньому беруть участь психічні компоненти (інтелект, воля, передбачення, емоції і т.д.), які притаманні і правомірному вчинку, але в злочинному поведінці вони наповнені специфічним змістом - антигромадською спрямованістю [1].
Взаємозв'язок властивостей особистості і конкретної життєвої ситуації, що детермінує злочин, представляє собою механізм злочинної поведінки. Основні елементи цього механізму - психічні процеси і стани, а також фактори зовнішнього середовища, тобто причини і умови конкретного злочину - розглядаються вже не в статиці, а в динаміці [2]. Вивчення механізму злочинної поведінки дозволяє побачити «пружини» детермінації злочину, встановити способи взаємодії причин і умов конкретного злочину.
Основними ланками механізму злочинної поведінки є.
а) мотивація;
б) планування;
в) виконання [3].
Перша ланка характеризується народженням мотивів злочинної поведінки, тобто внутрішніх спонукань, викликають рішучість зробити злочин керівних його вчиненням під впливом конкретної життєвої ситуації.
Процесу виникнення мотиву передують такі психічні елементи людської особистості, як потреби, потяги, емоції, інтереси, ціннісні орієнтації.
Головну роль у формуванні мотивів злочинної поведінки відіграють потреби суб'єкта. Потреби людини відображають його залежність від зовнішнього світу, його потребу в чому-небудь. Можна виділити шість основних груп потреб:
1) матеріальні потреби;
2) потреба в безпеці;
3) потреба в соціальному спілкуванні (повазі, визнанні, схваленні);
4) сексуальні потреби;
5) потреба в знаннях;
6) світоглядні потреби [4].
Джерелом злочинної поведінки можуть бути не всякі потреби. У більшості випадків це матеріальні потреби, потреби в соціальному спілкуванні і сексуальні потреби.
Потреби, інтереси, потяги, емоції, ціннісні орієнтації - це внутрішні компоненти особистості, під дією яких формується мотив злочину. Але є ще й зовнішній фактор - конкретна життєва ситуація.
Коли потреби, інтереси, потяги, емоції, ціннісні орієнтації сформували мотив злочину, настає час реалізації цього мотиву. Тобто другим ланкою умисного злочину є планування злочинної діяльності. На думку фахівців, досить ретельне планування зустрічається приблизно у 50% кримінальних справ. В інших випадках планування немає, або воно примітивно.
У умисних злочинах в наявності неповнота і дефектність планування, яка пояснюється наступними причинами: ненадійністю наявною інформацією, поганим прогнозуванням подій, низьким інтелектуальним рівнем і станом стресу злочинців. Проте сказане не стосується організованої злочинності.
Третя ланка характеризується безпосереднім вчиненням злочину, який охоплює як злочинне діяння, так і його наслідок. Кримінологів на цьому етапі цікавлять перш за все зміни, що відбуваються в конкретній ситуації, в якій діє злочинець. Ці зміни можуть, таким чином позначитися на поведінці особи, яка вчинила злочин:
- Особа, може перервати злочинну діяльність остаточно або стосовно до конкретного злочину;
- Винний може змінити спосіб вчинення злочину; (наприклад, розкрадання, розпочате як крадіжка, під впливом змінилася життєвої ситуації може перерости в грабіж або навіть в розбій);
- Особа може скоїти новий злочин;
- Винний може зміцнитися у своїх антигромадських установках, поглибити їх, перейти від плану вчинити один злочин до плану скоювати злочини періодично [5].
Отже, антигромадські властивості особистості є причиною злочину, конкретна життєва ситуація - його умовою. Динамічний взаємодія цих причин і умов створює механізм індивідуального злочинної поведінки.
2. Види конфліктних ситуацій
Як вже зазначалося, конкретне злочинне поведінка є результатом взаємодії антигромадських властивостей особистості і ситуації вчинення злочину [6]. Антигромадські властивості особистості, перш за все криміногенна мотивація, є причиною злочинного поведінки, так як саме мотивація є основним джерелом кримінальної активності особистості. Ситуація вчинення злочину грає роль умови індивідуального злочинної поведінки і складається з двох груп обставин. У першу групу увійдуть життєві обставини, які відіграють роль умов, що формують причину злочинної поведінки - антигромадські властивості особистості. До них відносяться причини злочинності в цілому, які, трансформуючись через спосіб життя макро-та мікро-груп, негативно впливають на соціалізацію особистості. Другу групу складуть ті обставини, які полегшують прояв причини індивідуального злочинного поведінки. Це об'єктивні життєві обставини, що безпосередньо впливають на поведінку особистості в даний момент і зливаються в конкретну ситуацію [7].
Під конкретною життєвою ситуацією розуміється певне поєднання об'єктивних обставин життя людини, які безпосередньо впливають на його поведінку в даний момент. У кримінологічної сенсі - це подія або стан, що викликало рішучість зробити суспільно небезпечне діяння, що сприяє або перешкоджає йому. Ситуація звичайно передує злочину, але може і супроводжувати його вчинення.
Обставини життя людини, з яких складається конкретна ситуація дуже різні. Це може бути порівняно тривалий стан (напружена обстановка в сім'ї) або короткочасна подія (конфлікт на вулиці з хуліганом).
Прикладом триваючого конфлікту на грунті сімейних протиріч може послужити справа К. (умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю). Одружившись на М., К. довідався від неї, що раніше вона зустрічалася з молодою людиною, який до її заміжжя був покликаний в армію. Через деякий час колишній коханий М. повернувся з армії, і М. стала пізно повертатися додому. К. запідозрив її в зраді, будинки почалися сварки. Пізніше М. зізналася, що знову зустрічалася з тією ж людиною і що любить його. Сварки посилилися, і одного разу К. побив дружину. На вимогу дружини К. був змушений переїхати жити до своїх родичів, але продовжував щодня приходити до неї й умовляти її жити разом з ним. М. відповідала йому відмовами і серед інших претензій називала ту, що він не задовольняє її як чоловік. В один зі своїх приходів на квартиру до М. К. знову посварився з нею і наніс їй безліч ударів ножем [8].
Тривало конкретної ситуації також різна від двох секунд (ДТП) до декількох років (ревнощі).
Конкретна життєва ситуація має об'єктивний зміст (відбувається в дійсності) і суб'єктивне значення (важлива). Причому об'єктивний зміст і суб'єктивне значення можуть сильно розходитися (тимчасові матеріальні труднощі людина може розцінювати як життєвий крах).
Реагуючи на ситуацію, що склалася людина, діє у відповідності з особливостями свого характеру, поглядів, цінностей, орієнтацій. Безпосереднім джерелом вольового акту, а, отже, і самого злочину є взаємодія конкретної життєвої ситуації і властивостей особистості злочинця.
Конкретна життєва ситуація може розташовуватися у різних ланках МПП і може грати різну роль:
1) по-перше, вона може бути джерелом мотивації злочину. У даному випадку мова йде про проблемної ситуації. Проблемна ситуація - це сукупність обставин, що потребують виходу, негайного прийняття рішення (матеріальні труднощі, сварки). Різновидом проблемної ситуації є конфліктна ситуація.
За даними дослідників, конфлікт лежав в основі 84% умисних вбивств, 76% заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, 86% заподіяння легкої шкоди здоров'ю.
2) по-друге, ситуація може означати створення можливостей для задоволення мотиву поведінки та досягнення тих чи інших цілей.
Людина, яка зазнає нормальні матеріальні потреби може задовольнити їх в залежності від особливостей його особистості і конкретної життєвої ситуації. Ця ситуація може бути як сприятливою, так і несприятливою. Вона відкриває законні можливості, але може підказати і незаконний шлях. Законні можливості можуть бути недоступні людині у зв'язку з об'єктивними причинами (безробіття), але можуть бути і причини суб'єктивного характеру (недостатня освіта). Законних можливостей може і взагалі не бути, якщо суб'єкт ставить перед собою цілі, заборонені законом.
Крім того, у кризовий час поле законних можливостей звужується, а незаконних зростає.
3) по-третє, конкретна ситуація може бути приводом для вчинення злочину. У цій ролі ситуація виступає, головним чином у побутових, ненавмисних злочину (наприклад, коли сварка вже наростає, а невдало вимовлене слово може зіграти роль спускового гачка). Але привід може бути вигаданий або спровокований самим злочинцем, привід можливий і в корисливих злочинах, «коли річ погано лежить».
4) по-четверте, конкретна життєва ситуація може сприяти або перешкоджати досягненню злочинного результату: (відсутня охорона, сигналізація). Ситуація перешкоджає здійсненню злочину, коли його вчинення фізично неможливо або загрожує для злочинця швидким викриттям.
Вплив конкретної життєвої ситуації на злочинну поведінку полягає в наступному:
а) вона об'єктивно ставить особистість перед необхідністю вибору певного варіанту поведінки (правомірної або злочинного);
б) обумовлює зміст і форму обраного варіанта поведінки, розкриває ступінь (рівень) готовності людини діяти певним чином.
Цілком очевидно, що такий вплив на особистість може надавати не просто життєва ситуація, а ситуація, що припускає прояв особистісної активності в пошуках вибору можливих варіантів поведінки, тобто проблемна життєва ситуація.
Особливо гострою проблемною ситуацією є конфліктна ситуація, при якій між окремими людьми або групами людей існують серйозні розбіжності. Конфліктна ситуація може перерости в конфлікт, при якому відбувається інцидент, тобто зіткнення учасників конфлікту. Однак не завжди конфлікт призводить до вчинення злочину, оскільки конфлікт може виконувати як конструктивну, так і деструктивну функцію [9]. У першому випадку зникає конфліктна ситуація (наприклад, подружжя з-за особистих неприязних відносин розлучаються і розмінюють житло), у другому випадку конфліктна ситуація загострюється (наприклад, чоловік б'є дружину) або дозволяється руйнуючим, суспільно небезпечним способом (наприклад, чоловік вбиває дружину).
Різновидом проблемної ситуації є фронтальна ситуація, при якій істотний вплив на поведінку особистості в конкретний момент надає мала група. Належність суб'єкта до певної соціальної групи або бажання належати до такої групи (в даному випадку група іменується референтної) вимагають від нього певних стандартів поведінки, прийнятих цією групою, проходження схвалюваним у цій спільноті груповим нормам, особливо в нестандартних ситуаціях.
Численні дослідження показують, що найбільш часто фронтальна ситуація має місце при вчиненні злочинів неповнолітніми, особами, які страждають психічними відхиленнями, а також особами, які відбувають кримінальне покарання у місцях позбавлення волі.
Так, стосовно до неповнолітніх, дане обставина пов'язана з загальними умовами соціалізації, зокрема, підвищеною потребою підлітків у неформальному середовищі однолітків, думка яких для кожного підлітка надзвичайно важливо. Не випадково більшу частину злочинів підлітки роблять або в складі груп, або під сильним впливом неформального оточення однолітків [10].
Стосовно до осіб з психічними відхиленнями, це обумовлено, по-перше, їх підвищеною сугестивністю, по-друге, тим, що вони дорожать своїм членством в будь-якій малій групі, у тому числі, в криміногенної або злочинною [11].
Стосовно до осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, можна говорити про часто зустрічається фронтальної ситуації, обумовленої існуванням в мікросередовищі засуджених жорсткої стратифікації, системи неформальних норм і кримінальної субкультури [12]. Зокрема, існуючі в місцях позбавлення волі соціальні норми не заохочують звернення засуджених за допомогою до адміністрації виправної установи для вирішення виниклих між засудженими конфліктів. Так, засуджені, яким загрожує розправа за несплату карткового боргу не звертаються за допомогою до адміністрації, а вдаються до захоплення заручників з єдиною вимогою до влади - перевести їх в інше виправної установи [13].
З точки зору об'єктивного наявності або відсутності криміногенних життєвих обставин виділяють криміногенні і некріміногенние проблемні ситуації. Криміногенні ситуації об'єктивно сприяють вчиненню злочину, включають в себе провокують моменти (наприклад, конфліктну поведінку потерпілого). Некріміногенние ситуації містять у собі обставини, які або нейтральні до вчиненого злочину, або перешкоджають, або виключають його вчинення. Проблемна ситуація існує лише у свідомості особистості злочинця [14].
За джерела формування виділяють криміногенні ситуації:
1) пов'язані з особистістю суб'єкта і його діяльністю (наприклад, злочини вчиняються на грунті конфлікту, породженого систематичним пияцтвом злочинця);
2) складаються незалежно від суб'єкта (наприклад, провокує поведінку потерпілого);;
3) змішаного характеру, які виникають в результаті дій як особи, яка вчинила злочин, так і інших обставин, від винного незалежних (наприклад, швидка їзда в ожеледь) [15].
Кожна з цих ситуацій характеризується різною інтенсивністю впливу на особистість, отже, нейтралізація цих ситуацій повинна здійснюватися різними способами.
3. Роль органів внутрішніх справ у практиці виявлення і нейтралізації криміногенних конфліктних ситуацій
З метою підвищення профілактичної активності правоохоронних органів, а так само прийняття необхідних заходів у кожному конкретному випадку, співробітникам бажано організувати профілактичні заходи властиві тій чи іншій діяльності, за допомогою запропонованої Лихачової О.В. методики, ступеня конфліктності ситуації насильства в сім'ї для жертви.
При роботі з жертвою, що знаходиться в ситуації середнього ступеня конфліктності пропонується:
- Здійснити заходи щодо, так званого, «неформального втручання». Отримавши повідомлення по факту сімейного конфлікту, співробітнику міліції необхідно втрутитися в якості посередника, направивши роботу на юридичну оцінку дій кривдника, з'ясування характеру і глибини конфлікту, залучення до нього інших членів сім'ї;
- Поставити на 1 рік членів сім'ї, як кривдника, так і жертву на профілактичний облік з обов'язковим проведенням відповідних заходів, спрямованих на профілактику пасивної поведінки жертви, включаючи допомогу вдома, роз'яснювальні бесіди, запити характеристик з місця роботи (навчання) і т.д .;
- При необхідності залучити до роботи з сім'єю практичного психолога УВС, консультанта, якого фахівця психологічної служби.
Якщо звернутися до зарубіжного досвіду, то ми значно відстаємо від європейських країн і США за різноманітністю методів, використовуваних для виявлення внутрішньосімейних і побутових конфліктів, а так само за кількістю сил, задіяних у реагуванні та вирішенні цього виду діянь. Так, Сімейний законодавство Великобританії змушує всі служби поліції активно вмішувати в усі справи про домашнє насильство, надавати допомогу жертвам, надавати притулок і правовий захист, а для його виявлення використовувати опитування сусідів, родичів жертви.
Поліція США, стикаючись з фактами насильства в сім'ї, залучає до роботи з цією сім'єю подружні поради, сімейні суди, служби юридичної допомоги, психологічні агентства, притулки для б'є дружин, жіночі центри, церква, центри допомоги жертвам і свідкам, агентства першої соціальної допомоги, армію порятунку та інші [16]. Крім того, в США у випадку домашнього насильства, правоохоронні органи видають кривдникам так звані «охоронні ордери» [17], які містять прямі вказівки суду, що забороняють останнім вчиняти будь-які дії з членами своїх сімей під страхом покарання (наприклад, наближатися до будинку жертви, вступати з нею в розмову і т.д.). Заявник сам приносить до суду письмове опис своєї ситуації, необхідні відомості та документи, призводить свідків. Скасувати ордер може тільки суд. Аналогічна практика існує в багатьох країнах [18]. Таким чином, жертва сама зацікавлена ​​у своєму виявленні, яке констатується судом. Що стосується насильства над дітьми, то з метою його найбільш повного виявлення в США були прийняті закони про обов'язкове донесенні. При цьому медичні установи, соціальні працівники та інші служби зобов'язуються негайно повідомляти в органи поліції про будь-якому факт насильства над дитиною [19].
У Німеччині співробітники поліції здійснюють тісне співробітництво з громадськими організаціями, створеними для надання допомоги жертвам злочинів і зокрема в сімейній сфері. Так, у будь-якому підрозділі поліції є спеціальна картка, заповнивши яку, жертва отримає підтримку і допомогу, як від поліції, так і від суспільного союзу «Біле кільце» [20]. Крім того, величезну роль в плані виявлення жертв насильства в сім'ї відіграє роз'яснювальна робота поліції, видання нею буклетів і листівок.
Співробітники правоохоронних органів, як за кордоном, так і у нас в країні є, мабуть, єдиною легітимною структурою, здатною виявляти жертв насильницьких злочинів у сім'ї з використанням вже існуючих можливостей. При належному, зацікавленій і неформальному підході ці методи дадуть необхідний результат. Однак будуватись така робота повинна системно, оскільки, коли мова йде про виявлення жертв, мається на увазі єдиний процес, що включає як конкретну ситуацію, так і всіх його учасників.
У випадку виявлення правоохоронними органами жертви з високим ступенем конфліктності ситуації насильства в сім'ї, пропонується:
- Здійснити заходи щодо «формального втручанню», які включають медичний огляд жертви, доставлення та затримання кривдника, порушення формальної процедури по роботі зі сторонами конфлікту, свідками і самою ситуацією;
- У разі наявності в будинку зброї, порушити клопотання перед підрозділами ліцензійно-дозвільної роботи і контролю за приватної детективної й охоронної діяльністю про здійснення контролю над власником зброї і призупинення його ліцензії.
За діянь, які належать до справ приватного обвинувачення, здійснювати юридичний супровід жертви з роз'ясненням норм КК та КПК України, складанні заяв у світовій суд, збір необхідних доказів
Постановка сім'ї на облік з метою проведення профілактичних заходів. Проведення профілактичної роботи, спрямованої на усунення провокаційної поведінки жертви.
При віднесенні жертви до категорії крайнього ступеня конфліктності ситуації насильства в сім'ї, співробітникам міліції пропонується:
- Негайно вилучити жертву з криміногенної ситуації з подальшим приміщенням в притулок кризового центру, забезпечивши їй і при необхідності її оточенню (дітям, батькам) безпечне існування;
- Порушити негайно кримінальну справу, керуючись частиною 4 статті 20 та частиною 3 статті 318 КПК РФ, дізнавачу, слідчому, прокурору у відповідних випадках на підставі особливого стану потерпілого з метою забезпечення його права на захист і безпеку;
- У рамках кримінальної справи, в залежності від тяжкості вчиненого злочину, клопотати перед судом про обрання відносно кривдника запобіжного заходу у вигляді взяття під вартою;
- Залучення до роботи з неблагополучною сім'єю психологів, забезпечення юридико-психологічного супроводу жертви при розслідуванні і розгляді справи в суді;
- Постановка сім'ї на облік і контроль над нею після винесення рішення по справі органами дізнання, слідства або судом. Обов'язкова профілактична робота з жертвою з метою попередження нейтрального поведінки в ситуації криміногенного конфлікту.
Ці заходи не повинні бути формальними, доречно було б включати в них обов'язкове відвідування співробітниками ОВС за місцем проживання членів сім'ї, проведення з ними профілактичних бесід. Можливе залучення до цієї роботи фахівців психологічних служб. Досвід такої співпраці є в ряді регіонів округу. При цьому вказується на позитивний ефект такої роботи.
У кінцевому підсумку успіх профілактичного впливу залежить від уміння співробітника міліції впливати на особистість жертви з урахуванням її характерологічних особливостей, з метою усунення кримінальних властивостей, що говорить про необхідність псіхопедагогіческой підготовки співробітників. Ефект попереджувальної діяльності на даному етапі може оцінюватися в залежності від того чи стало обличчя знову жертвою злочину або процес криміналізації зупинений.

Висновок
Таким чином, ми прийшли до висновку про те, що механізм злочинної поведінки - це певна послідовність розвитку злочинних намірів, прийняття рішення скоїти злочини, планування своїх вчинків і, нарешті, здійснення їх злочинцем. Тобто це процес взаємодії особистості і зовнішнього середовища, що формує злочинну поведінку людини і реалізує його. Ситуація вчинення злочину в цьому механізмі грає роль умови індивідуального злочинного поведінки.
Однак злочинну поведінку породжує конкретна життєва ситуація, під якою розуміється певне поєднання об'єктивних обставин життя людини, які безпосередньо впливають на його поведінку в даний момент. Особливо гострою проблемною ситуацією є конфліктна ситуація, при якій між окремими людьми або групами людей існують серйозні розбіжності. Найчастіше конфліктна ситуація проявляє себе в сімейній сфері. Насильницьке злочин, що здійснюється в сфері сімейних відносин - як правило міжособистісний внутрішньосімейний конфлікт, дозволяються із застосуванням кримінально-протиправного впливу на члена сім'ї, яке несе в собі загрозу заподіяння йому фізичного та / або психічної шкоди. Видовою ознакою, що відрізняє його від інших насильницьких злочинів, слід вважати наявність між членами сім'ї конфліктних, важковирішуваних суперечностей, які існують об'єктивно або уявних, які при їх вирішенні призводять до застосування насильницьких способів впливу.
Сучасна концепція роботи з насильницькими злочинами у сфері сім'ї на кримінологічної основі повинна складатися на основі взаємодії та співпраці правоохоронних органів, спеціалізованих соціальних та громадських структур, громадян, що дозволить нейтралізувати і усунути підвищену латентну злочинність особистості в сім'ї, забезпечити їй дієвий захист і допомогу в поєднанні з вихованням і соціальним контролем.
З метою підвищення профілактичної активності правоохоронних органів, а так само прийняття необхідних заходів у кожному конкретному випадку, співробітникам бажано організувати профілактичні заходи властиві тій чи іншій вивяленной конфліктної ситуації.
Аналіз зарубіжного досвіду щодо вирішення правоохоронними органами сімейних і побутових конфліктів свідчить про те, що ми значно відстаємо від європейських країн і США за різноманітністю методів, використовуваних для виявлення таких.

Список використаної літератури
1. Нормативні правові акти
1. Наказ МВС РФ від 16 вересня 2002 року № 900 «Про заходи щодо вдосконалення діяльності дільничних уповноважених міліції».
2. Наказ МВС РФ від 30 березня 2006 року № 217 «Про внесення змін до наказу МВС України від 16 вересня 2002 р. № 900».
3. Наказ МВС РФ від 26 травня 2000 року № 569. «Про затвердження інструкції з організації роботи підрозділів у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ».
4. Наказ МВС РФ від 11 серпня 1998 року № 490. «Про затвердження нормативних актів у галузі регулювання діяльності органів внутрішніх справ щодо попередження злочинності». / / Повчання про діяльність органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів.
2. Наукова та навчальна література
1. Антонян Ю.М., Голубєв В.В., Кудряков Ю.М. Згвалтування: причини і попередження. М., 1990.
2. Антонян Ю.М., Ткаченко О.А. Сексуальні злочини. М., 1993.
3. Антонян Ю.М., Еникеев М.М., Еміне В.Є. Психологія злочинця і розслідування злочинів. М., 1996.
4. Агресія і психічне здоров'я. СПб.: Юридичний центр Прес, 2002.
5. Безпека особи та кримінологічні проблеми попередження злочинів: матеріали наук.-практ. конф. (ВНДІ МВС Росії, 12 жовт. 2006 р.), ч. 2. - М.: ВНДІ МВС Росії, 2007. - 246 с.
6. Гилинский І.Я. Дівіантность. Злочинність. Соціальний контроль. СПб.: Юридичний центр Прес, 2004.
7. Задорожний В. І. Кримінологічна безпека і її забезпечення заходами кримінологічної профілактики: моногр. / В. І. Задорожний. - Тамбов: Першина, 2005. - 161 с.
8. Задорожний В.І. Кримінологічна профілактика злочинів: організаційно-управлінський та правовий аспекти: Моногр. / Задорожний В.І. - М.: Акад. упр. МВС Росії, 2005. - 277 с.
9. Золотухін С. Н. Вулична насильницька злочинність: поняття, кримінологічна характеристика та кримінологічні аспекти попередження: навч. посібник / С. М. Золотухін, К.В. Михайлов. - Челябінськ: Челябінськ. ЮІ МВС РФ, 2006. - 106 с.
10. Комлєв Ю. Ю. Соціологія дівіантного поведінки: навч. посібник для курсантів і слухачів за спец. "Юриспруденція" / Ю. Ю. Комлєв, Н. Х. Сафіуллін. - К.: Казан. юрид. ін-т МВС РФ, 2006. - 222 с.
11. Кочин А.А. Детермінація кримінального насильства в сім'ї: Посібник / Кочін А.А., Харламов В.С. - М.: ВНДІ МВС РФ, 2004. - 52 с.
12. Кримінологія. Підручник / За ред. В.Н. Кудрявцева та В.Є. Емінова. - М.: Юрист, 2005.
13. Кудрявцев В. Н. Причини злочинності в Росії. Кримінологічний аналіз: моногр. / В. Н. Кудрявцев, В. Є. Емінов. - М.: Норма, 2006.
14. Полубінський В. І. Теоретичні та практичні основи кримінальної кримінології: моногр. / В. І. Полубінський, А. Л. Сітковський. - М.: ВНДІ МВС Росії, 2006. - 291 с.
15. Старков О.В. Попередження злочинів [Текст]: Учеб. посібник / Старков О.В. - М.: МАУП, 2005. - 284 с.
16. Шестаков Д.А. Сімейна кримінологія: сім'я - конфлікт, злочин. 2-е вид. СПб., 2003.


[1] Кудрявцев В.Н, Єсін В.Є. Кримінологія. М. 2005.
[2] Механізм злочинної поведінки. С.30-31; Соціальні відхилення. С.171.
[3] Механізм злочинної поведінки. С.32.
[4] Полубінський В. І. Теоретичні та практичні основи кримінальної кримінології: моногр. / В. І. Полубінський, А. Л. Сітковський. - М.: ВНДІ МВС Росії, 2006. С.38
[5] Механізм злочинної поведінки. С.32, 217.
[6] Кудрявцев В.Н. Правове поведінка: Норма і патологія. М., I982. С.180 - 182.
[7] Кудрявцев В.Н. Причинність в кримінології. М., 1968. С.38.
[8] Антонян Ю.М. Роль конкретної життєвої ситуації у вчиненні злочину. М., 1973. С. 74.
[9] Бородкін Ф.М., Коряк Н.М. Увага - конфлікт. Новосибірськ, 1983. С.122, 125.
[10] Прозументов Л.М. Групова злочинність неповнолітніх та її попередження. Томськ, 1993. С.83-84.
[11] Антонян Ю.М.., Горінов В.В.. Сабліна Л.С. Злочинці з розумовою відсталістю. М., 1992. С.40-41.
[12] Ус А.В. Конфлікти між засудженими, що супроводжуються насильницькими посяганнями. Красноярськ, 1984. С.42-52.
[13] Антонян Ю.М., Бойко І.Б., Верещагін В.А. Насильство серед засуджених. М., 1994. С.55.
[14] Антонян С.М. Роль конкретної життєвої ситуації у вчиненні злочину. М., 1973. С.24-26.
[15] Механізм злочинної поведінки. М., 1981. С. 88.
[16] Шестаков Д.А. Подружнє вбивство як суспільна проблема - СПб., 1992. - С. 61.
[17] Фолкен Чак Т. Психологія - це просто / пров. з англ. Р. Мургазіна. - М. 1999. С. 572.
[18] Нікітін М.В. Біленьке І.А. Макурін І.Ю. Пастухова Т.М. Постовалова О. Л. Домашнє насильство: огляд зарубіжних матеріалів / В зб. Попередження насильства в сім'ї ... - С. 23.
[19] Гольберг В.В. Вивчення жертв насильницької злочинності: деякі напрямки в сучасній зарубіжній кримінології / / у зб. Людина проти людини. Злочинне насильство: збірник статей / за загальною ред. Ю.М. Антоняна і С.Ф Мілюкова. - СПб., 1999. С. 126.
[20] Нікітін М.В. Біленьке І.А. Макурін І.Ю. Пастухова Т.М. Постовалова О. Л. Домашнє насильство: огляд зарубіжних матеріалів / В зб. Попередження насильства в сім'ї ... - С. 21 - 22.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Курсова
69.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Місце час ситуація вчинення злочину Суб єкт злочину
Конфліктні ситуації
Конфліктні ситуації
Співвідношення предмета злочину з знаряддями і засобами вчинення злочину
Конфліктні ситуації і способи їх подолання
Конфліктні ситуації та шляхи їх вирішення
Конфліктні ситуації при розміщенні реклами в ЗМІ
Конфлікти і конфліктні ситуації у професійно педагогічної діяльності вчителя
Конфлікти і конфліктні ситуації у професійно-педагогічної діяльності вчителя
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru