Конструкції та технологія виготовлення електротехнічних виробів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО

ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

----------------

Московський енергетичний інститут

(Технічний університет)

-------------------------------------------------- ---

А. П. СЕЛЕЗНЬОВ, В. С. Ширінський

Конструкція і технологія виготовлення

електротехнічних виробів.

Курсове і дипломне проектування

Методичний посібник

за курсами

"Технологія конкурентоспроможних виробів" та

"Конструкції та технологія електроустаткування

літальних апаратів "

для студентів, що навчаються за напрямом

"Електротехніка, електромеханіка та електротехнології"

Під редакцією Г.І. Романової

ВСТУП

Ця методичний посібник призначений для студентів Інституту Електротехніки, виконують курсові та дипломний проекти (КП і ДП), і покликане надати їм допомогу з виконання конструкторсько-технологічної частини проектів.

У зв'язку з введенням Єдиної системи конструкторської документації (ЕСКД), Єдиної системи технологічної документації (ЕСТД), Єдиної системи технологічної підготовки виробництва (ЕСТПП) та Єдиної системи допусків і посадок (ЕСДП) студенти недостатньо забезпечені довідковими матеріалами з зміненим ГОСТам.

Даний посібник включає в себе основні правила виконання креслень і технологічної документації і доповнює методичні вказівки до типового розрахунку з курсів "Технологія конкурентоспроможних виробів" та "Конструкції та технологія електрообладнання літальних апаратів", але не замінюють самих ГОСТів. При оформленні пояснювальної записки КП і ДП студентам необхідно ознайомитися з [1].

Автори вдячні за цінні вказівки по усуненню недоліків даного посібника доценту кафедри "Електричні та електронні апарати" В. П. Соколову і професору кафедри "Електромеханіка" В. Я. Беспалову.

1. ОБСЯГ І ЗМІСТ КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ЧАСТИНИ КП І ДП

Обсяг і зміст конструкторсько-технологічної частини КП та ДП встановлюються загальними методичними вказівками по виконанню проектів [2]. По трудомісткості ця частина проектів становить 20-30% часу, що витрачається студентом на виконання всього проекту.

1.1. Конструкторська частина КП і ДП

У конструкторської частини проектів наводяться результати опрацювання студентом окремих складальних одиниць і конструкцій виробу в цілому, дається характеристика обраного варіанта конструкції, її переваги і недоліки.

Розробляючи конструкції виробу, студент повинен представляти технологію виготовлення, прагнути до створення технологічних конструкцій, що відповідають вимогам ГОСТ 14.201-73, 14.202-73,14.203-73, 14.204-73.

Конструкторська частина КП повинна містити електричну принципову схему вироби, креслення загального вигляду виробу і деталі (1-2 листа), а пояснювальна записка - опис конструкції та принципу дії. Креслення та ескізи деталей також розробляються при виконанні типового розрахунку по курсу "Технологія ЕЛА".

При описі конструкції необхідно обгрунтувати прийняті конструктивні рішення (вибрані форми деталей і складальних одиниць або способи з'єднання деталей, ступеня стандартизації і уніфікації вироби тощо).

При описі принципу дії складальних одиниць або вироби для більшої ясності можна наводити електричну принципову, електричну монтажну або кінематичну схеми.

Креслення загального вигляду виробу необхідно виконувати з урахуванням вимог ГОСТ 2.119-73 (Правила виконання креслень загального виду). У КП по електронних пристроїв, крім загального вигляду виробу, обов'язково на додатковий лист виносять електричну принципову схему.

Конструкторська частина ДП представляється самостійним розділом у пояснювальній записці дипломного проекту та кресленнями вироби.

У пояснювальній записці наводяться результати аналізів існуючих конструкцій даного типу виробів. Даються обгрунтування прийнятим конструктивних рішень.

Креслення виробів в ДП включають в себе креслення загального вигляду, основних складальних одиниць вироби, деталей, схеми обмоток. При необхідності наводиться блок-схема вироби.

Графічна частина конструкторської розробки в ДП складає 3-4 аркуша формату А1 (ГОСТ 2.301-68. Формати).

1.2. Технологічна частина ДП

Завдання з технологічної частини ДП узгоджується консультантом з цього розділу і затверджується завідувачем кафедрою.

У технологічній частині ДП розробляється технологічний процес виготовлення основних деталей будь-якої складальної одиниці і технологічний процес складання основних складальних одиниць (ротора і статора проектованої електричної машини) чи технологічний процес загальної збірки випробувань вироби. Для електронних пристроїв в технологічній частині проектуються технологічні процеси виготовлення деталей (друкованої плати) та технологічні процеси складання і випробування пристроїв.

Складність складальних одиниць для проектування технологічних процесів повинна бути вище в порівнянні зі складальними одиницями в типовому розрахунку за курсом "Технологія ЕЛА".

На захисті ДП Державної екзаменаційної комісії технологічна частина представляється у вигляді креслень однієї або двох складальних одиниць розроблювальної конструкції та робочих креслень на деталі складальних одиниць. Уся графічна робота з технологічної частини дипломного проекту виконується на 2-4 аркушах формату А1. Допускається представити графічну частину дипломного проекту у вигляді роздаткового матеріалу на форматах А4 і А3, отриманих за допомогою комп'ютерної графіки.

Опис розроблених технологічних процесів наводяться в пояснювальній записці ДП і повинно складати 20-25 сторінок технологічної документації. Технологічні документи виконуються на маршрутній карті (МК) та карти ескізів (КЕ) за ГОСТ 3.1102-74.

Вимоги за технологічними документами, підписам і правилам оформлення викладені в ГОСТ 3.1103-74, 3.1104-74, 3.1105-74.

Методичні вказівки з проектування технологічних процесів виготовлення деталей і складальних одиниць наведені в [3].

Загальні вимоги до графічних документів викладені в [4-6].

2. ОФОРМЛЕННЯ ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ ПРОЕКТІВ

2.1. Загальні положення

Графічна частина КП і ДП включає в себе креслення загального вигляду виробу, складальні креслення основних складальних одиниць, схем обмоток, графіки, діаграми та інші графічні зображення, що ілюструють результати роботи студента над проектом.

Всі графічні роботи, які пред'являються комісії при захисті, повинні бути обов'язково продубльовані в пояснювальній записці. Складні креслення загального вигляду можна представляти в записці фотографіями.

Всі елементи графічної частини виконуються відповідно до вимог стандартів ЕСКД, ЕСТД і міжнародних стандартів.

Графічна частина виконується в олівці або туші. При наявності великої кількості кривих на графіку, при виконанні діаграм і ряду інших документів допускається використовувати кольорові олівці або кольорову туш. Не рекомендується для цього використовувати кольорові фломастери.

Кожен лист графічної частини проекту повинен бути підписаний студентом, консультантом і керівником.

Приблизний обсяг графічної частини проектів.

· Курсовий проект (1-2 аркуші);

· Дипломний проект (8-10 аркушів [2], в тому числі 1-2 листи з економічної частини і охорони праці, 4-5 аркушів по конструкторсько-технологічній частині).

Основним форматом аркуша для графічної частини КП і ДП є формат А1 (594'841 мм). ГОСТ 2.301-68 допускає застосування додатковий форматів, утворених збільшенням сторін формату А4 (210'294 мм). При цьому коефіцієнт збільшення повинен бути цілим числом.

Масштаби зображення на кресленнях слід вибирати і позначати за ГОСТ 2.302-68. При виборі масштабу необхідно керуватися міркуваннями ясності і чіткості креслення. ГОСТ 2.302-68 не поширюється на креслення, отримані фотографуванням, на друковані вироби і т.п.

2.2. Основні правила виконання креслень деталей складальних і габаритних креслень, креслень загального вигляду виробу

Відповідно до ГОСТ 2.102-68:

· Креслення деталі - документ, що містить зображення деталі і інші дані, необхідні для її виготовлення і контролю;

· Складальний креслення - документ, що містить зображення складальної одиниці та інші дані, необхідні для його складання, виготовлення і контролю. До складальним кресленням також відносять гидромонтажних, пневмомонтажние та електромонтажні креслення;

· Креслення загального вигляду - документ, що визначає конструкцію виробу, взаємодію його складових частин і пояснює принцип роботи виробу;

· Габаритний креслення - документ, що містить контурне спрощене зображення виробу з габаритними, установочними і приєднувальними розмірами.

Правила виконання креслень деталей встановлені ГОСТ 2.301-68 - 2.316-68, аксонометричні проекції деталей виконуються згідно ГОСТ 2.317-69. З 1.01.80 року введено замість ГОСТ 2.308-68 новий ГОСТ 2.308-79. Дані ГОСТи входять складовою частиною в ЕСКД під назвою''Загальні правила виконання креслень''.

Приклад виконання креслень деталей наведені в додатку 1 (вал) і додаток 2 (корпус токоподвода).

Правила виконання складальних креслень ГОСТ 2.109-73 наказує на складальному кресленні приводити розміри та інші параметри, що перевіряються при складанні. Крім того, повинні бути зазначені габаритні, установочні і приєднувальні розміри, необхідні довідкові розміри, а також координати центру ваги, якщо ці дані не зазначені в іншому конструкторському документі на ці вироби, наприклад, на габаритному кресленні.

При вказівці настановних приєднувальних розмірів повинні бути нанесені координати розташування і розміри з граничними відхиленнями елементів, що служать для з'єднання з сполучаються виробами, наприклад: профіль і розміри шліців гнучкого валика генератора, їх кількість, покриття шліців.

На складальному кресленні допускається зображати переміщаються частини виробу у крайньому або проміжному положенні із зазначенням відповідних розмірів, наприклад, положення шестерні зачеплення стартер-генератора.

Допускається на складальному кресленні виробу вміщувати зображення прикордонних виробів''обстановку''з розмірами, що визначають їх взаємне розташування. Складові частини виробу, розташовані за''обстановка'', зображують як видимі, а при необхідності - як невидимі. Предмети''обстановки''виконують спрощено. При необхідності на кресленні вказують найменування або позначення предметів''обстановки''на зображенні або лінії - виносці. У розрізах і перетинах''обстановку''допускається не штрихувати.

Складальні креслення необхідно виконувати, як правило, з спрощеннями, відповідними вимогам стандартів ЕСКД і цього стандарту.

Пружини зображують згідно з ГОСТ 2.401-68. Зображення контактної пружини контактора і''обстановки''за нею наведено на рис. 1.

Вироби, розташовані за гвинтовий пружиною, зображують до зони, умовно закриває ці вироби та обумовленою осьовими лінями витків пружини.

На складальному кресленні викреслюють тільки зовнішні обриси типових і покупних виробів, що входять до складу складальної одиниці, виконуючи його спрощено, без дрібних деталей. Усередині такого зображення допускається проводити лінії видимого контуру (наприклад, зображення підшипників кочення).

Конструкції та технологія виготовлення електротехнічних виробів Зварне, паяні, клеєне та подібні вироби з однорідного матеріалу в зборі з іншими виробами в розрізах і перетинах штрихує як монолітне тіло (в один бік), зображуючи кордону між деталями зварного вироби суцільними основними лініями (рис. 2).

Рис. 1 Рис. 2

Зображення на складальних кресленнях зварних швів повинні відповідати ГОСТ 2.312-72; паяних, що склеюються і ін - ГОСТ 2.313-68.

На складальному кресленні всі складові частини складальної одиниці нумерують відповідно до номерів позицій, зазначеними в специфікації цієї складальної одиниці. Номери позицій вказують на лініях-виносках, що проводяться від зображення складових частин, і наносять на креслення, як правило, один раз.

Допускається робити спільну лінію-виноску з вертикальним розташуванням номерів позицій:

а) для групи кріпильних деталей, які стосуються одного й того ж місця кріплення; якщо кріпильних деталей дві і більше і при цьому різні складові частини кріпляться однаковими кріпильними деталями, то кількість їх допускається проставляти в дужках після номера відповідної позиції і вказувати тільки для однієї одиниці закріплюється складової частини, незалежно від кількості цих складових частин у виробі;

б) для групи деталей з чітко вираженою взаємозв'язком, що виключає різне розуміння, і при неможливості підвести лінію-виноску до кожної складової частини. У таких випадках лінію-виноску відводять від закріплюється складової частини і вона впирається стрілкою в лінію зовнішнього контуру (рис. 3).

Положення ГОСТ 2.109-73 про те, що в цьому випадку лінія-виноска повинна перетинати лінію контуру і закінчуватися крапкою, виключено.

Приклади виконання складальних креслень (трансформатора і гіродвігателя) наведені в додатках 3 і 4.

Правила виконання габаритних креслень за ГОСТ 2.109-73 вимагають мати зображення на кресленні з усіма вичерпними уявленнями про зовнішні обрисах вироби, про становище виступаючих частин, про елементи, які повинні бути постійно в полі зору (наприклад, шкали), про розташування елементів зв'язку з іншими виробами (можуть бути зображені деталі і складальні одиниці, що не входять до складу виробу). Такі деталі і складальні одиниці зображують суцільними тонкими лініями.

Допускається не показувати елементи, які виступають за основний контур на незначну величину в порівнянні з розмірами предмета.

Установчі та приєднувальні розміри, необхідні для зв'язку з іншими виробами, проставляються з граничними відхиленнями. Допускається вказувати координати центру ваги.

На габаритному кресленні не вказують, що всі розміри, наведені на ньому, довідкові.

Допускається вказувати на габаритному кресленні умови застосування, зберігання, транспортування та експлуатації виробу.

Правила виконання креслень загальних видів за ГОСТ 2.119-73 розроблені для ескізного і за ГОСТ 2.120-73 - для технічного проектів.

Відповідно до ГОСТ 2.103-68:

· Ескізний проект - сукупність конструкторських документів, які повинні містити принципові конструктивні рішення, що дають загальне уявлення про будову та принцип роботи виробу, а також дані, що визначають призначення, основні параметри і габаритні розміри розроблюваного виробу.

Ескізний проект після узгодження і затвердження в установленому порядку служить підставою для розробки технічного проекту або робочої конструкторської документації;

· Технічний проект - сукупність конструкторських документів, які повинні містити остаточні технічні рішення, які дають повне уявлення про пристрій розроблюваного виробу, і вихідні дані для розробки робочої документації.

Технічний проект після погодження та затвердження в установленому порядку служить підставою для розробки робочої конструкторської документації.

На кресленні загального виду ескізного проекту повинні бути зображені розрізи та перерізи вироби, нанесені написи та текстова частина, необхідні для розуміння конструктивного устрою вироби, показано взаємодію його складових частин і принцип роботи виробу, а також вказані найменування і позначення (якщо вони є) тих складових частин вироби, для яких необхідно навести дані (технічні характеристики, кількість, матеріал, принцип роботи та ін) або запис яких необхідна для пояснення зображень креслення загального вигляду, опису принципу роботи виробу, вказівки про склад та ін Наведено необхідні розміри і, якщо потрібно, схема вироби і технічні характеристики.

Креслення виконують з максимальними спрощеннями, передбаченими ГОСТ 2.109-73 на оформлення робочих креслень.

Складові частини виробу, у тому числі запозичені та покупні, зображують спрощено (окремі навіть контурними обрисами), якщо при цьому зрозумілі конструктивну будову, взаємодію складових частин і принцип роботи виробу.

Найменування і позначення складових частин вироби зазначаються трьома способами:

· На лініях-виносках, проведених від деталей на кресленні загального виду;

· В таблиці, розміщеної на кресленні загального виду;

· В таблиці, виконаної на окремих аркушах формату А4, в якості наступних аркушів креслення загального вигляду.

Таблиця у загальному випадку складається з граф: "Поз.", "Позначення", "Кільк.", "Додаткові вказівки", але може включати графу "Матеріал", "Найменування" і інші необхідні графи.

При наявності таблиць номери позицій складових частин виробу вказують на лініях-виносках, відповідно до цієї таблиці.

Креслення загального виду оформляється відповідно до правил, встановлених для робочих креслень (розташування номерів позицій, написи, текст технічних вимог та ін.)

Креслення загального виду технічного проекту виконують відповідно до ГОСТ 2.120-73. Основні правила виконання креслення загального виду технічного проекту викладені в ГОСТ 2.119-73 (для ескізного проекту).

Крім цього на кресленні загального виду технічного проекту вказують посадки деталей (розміри з граничними відхиленнями по ЕСДП); технічні вимоги до виробу (застосування певних покриттів, способів просочення обмоток, методів зварювання і т.д.); технічні характеристики вироби необхідні для подальшої розробки робочих креслень.

Приклади виконання складальних креслень наведено у додатку 3 (гіромотор технологічний), у додатку 4 (трансформатор). У додатку 5 наведено креслення загального виду (гістерезисна електродвигун).

2.3. Основні правила виконання електромонтажних креслень і креслень виробів з електричними обмотками. Умовні зображення сердечників магнітопроводів

Електромонтажні креслення виконують в ДП по електричних мережах літальних апаратів.

Електромонтажний креслення допускається виконати у вигляді аксонометричній проекції згідно з ГОСТ 2.317-69. Основні правила виконання креслень для електромонтажу визначає ГОСТ 2.413-72. На електромонтажному кресленні зображують:

· Суцільними основними лініями - складові частини, які встановлені при електромонтажу, і місця приєднання провідників;

· Суцільними тонкими лініями і спрощено - складові частини, встановлені до електромонтажу. "Обстановку" зображують непрозорою.

Провідник, провід, кабель, палять, шину зображають згідно з ГОСТ 2.414-75. При умовному зображенні провідників поруч допускається злиття:

· Одиночних проводів;

· Групи одиночних проводів з іншими групами чи по одному проводами.

Не допускається злиття ліній, що зображують джгут або кабель і входять до його складу провідники, з лініями інших джгутів і кабелів.

За умови зображення провідників їх вигини в місцях злиття та розгалуження ліній, що означають поодинокі проводу тощо, зображують прямими лініями під кутом приблизно 45 º (рис. 4).

Допускається зображати місця злиття та розгалуження джгутів, а також вигини провідників (крім місць злиття та розгалуження) і дротяних висновків резисторів, конденсаторів і т.д. прямими лініями під кутом приблизно 90 °.

Рис. 3 Рис. 4

Два перехресних провідника без з'єднання зображують без крапки (рис. 5).

Конструкції та технологія виготовлення електротехнічних виробів

Рис. 5 Мал. 6

Лінію провідника, що переходить з одного виду аркуша на інший, переважно обривати за межами обриси вироби з вказівкою позначення лінії та виду (рис. 6).

Лінії провідників, приєднаних до багатоконтактні виробу, допускається закінчувати у лінії зовнішніх контурів вироби. У цьому випадку:

· У контактів показують кінці лінії та позначення приєднаних провідників (рис. 7);

· У зображення багатоконтактні вироби кладуть таблицю з номерами контактів та позначеннями провідників (рис. 8).

За відсутності маркування контактів вироби на кресленні їх позначають і пояснюють схемою з'єднання контактів (рис. 9).

Електричне з'єднання, здійснюване пайкою або зварюванням, зображують точкою діаметром від 1,5 'S до 3'S, де S - товщина основної лінії.

Рис. 7 Рис. 8

ГОСТ 2.414-75 визначає правила виконання креслень і маркування джгутів, кабелів та проводів.

Кресленням джгута називається складальний креслення, що складаються з скріплюються в пучок двох і більше проводів або кабелів і, при необхідності, з'єднувальних пристроїв, наконечників і т.п.

Провід представляють собою ізольовані провідники для монтажу на щитах, панелях або для з'єднань між приладами і апаратами. Провід поділяються за призначенням на силові, монтажні та обмотувальні. Кабелі - вироби, виконані із гнучких ізольованих проводів, укладених в герметичні оболонки.

Рис. 9 Рис. 10

Відповідно до ГОСТ 2.414-75, проводи, кабелі, джгути зображують спрощено двома контурними лініями (рис. 10, а); однією суцільною основною лінією товщиною S (рис. 10, б); в разі потреби виділити їх на кресленні вони зображаються двома контурними лініями із зазначенням обплетення близько однієї лінії (рис. 10, в).

Існує два способи зображення екранованих проводів: двома контурними лініями (рис. 10, г) або однієї контурною лінією (рис. 10, д).

Джгути, що розташовуються в зібраному виробі в різних площинах (рис. 11, а), зображають на кресленнях, в одній площині в розгорнутому вигляді (рис .11, б), зі зміщенням окремих ділянок зображення - для кращого використання поля креслення (рис. 11 , в). Можна зображати джгути, що лежать в різних площинах, в аксонометричних проекціях.

При виконанні ДП по проектуванню систем електропостачання літальних апаратів виникає необхідність розробки складальних креслень джгутів. Приклад виконання складального креслення джгута представлений на рис. 12.

ГОСТ 2.415-68 встановлює правила виконання креслень виробів з електричними обмотками: електричних машин, приладів, апаратів, погоджуючи їх з іншими ГОСТ ЕСКД.

Рис. 11

У поздовжніх розрізах якорів (роторів), статорів і індукторів електричних машин, як правило, зображують верхню половину.

У разі необхідності нижню половину зображують тільки контуром.

Приклади виконання одно-і многовіткових обмоток статорів і роторів у поздовжньому розрізі наводяться в табл.1 ГОСТ 2.415-68.

У поперечних розрізах і перетинах многовітковую обмотку штрих у клітку, одновитковим, двовитковий і стрижневу обмотки не штрихів (приклади виконання наведені в табл.2 ГОСТ 2.415-68). Провід, діаметр або товщина якого на кресленні 3 мм або більше, у поперечному перерізі штрихує як метал у випадку, якщо обмотки мають мале число витків.

Ізоляцію одношарову і багатошарову, товщина якої на кресленні 2 мм і більше, штрих як неметалеві монолітні матеріали (причому багатошарову ізоляцію з одного матеріалу зображують як моноліт-

Рис. 12

ве тіло, не проводячи ліній, що відокремлюють окремі шари ізоляції), а завтовшки менше 2 мм - зачерняют (рис. 13, а).

Рис. 13

Багатошарову ізоляцію з різних матеріалів, товщина якої на кресленні 2 мм і більше, штрих як неметалеві матеріали, розділяючи суцільними лініями шари. Ізоляцію завтовшки менше 2 мм зачерняют, розділяючи шари просвітами (рис. 13, б). Ізоляція на видах зображується у розбіг (рис. 13, в), стик або з перекриттям (рис. 13, г).

Неізольовані котушки на кресленні зображують як монолітне тіло, не викреслюючи проводів. У разі необхідності показати на кресленні місце припайки висновків, роблять місцевий розріз котушки вздовж проводів обмотки (мал. 14).

На складальному кресленні виробів з обмотками розміщують, як правило, схему обмотки. Дані про намотуванні, просочуванні, пайки та лакофарбовому покритті наводять у технічних вимогах креслення.

Умовні зображення сердечників магнітопроводів в поперечних розрізах і перетинах визначає ГОСТ 2.416-68. Шіхтованние та кручені сердечники в поперечних розрізах і перетинах (щодо листів або стрічок) штрих суцільними тонкими лініями (довжина штрихів і частота штрихування відповідно до ГОСТ 2.306-68), обмежуючи ці лінії допоміжними діагоналями, не показує на кресленні.

Конструкції та технологія виготовлення електротехнічних виробів

Рис. 14 Мал. 15

Рис. 16

Напрямок лінії штрихування повинно відповідати розташуванню листів або витків стрічки сердечника (рис. 15).

При штриховке кручених сердечників в поздовжніх розрізах і перетинах (щодо стрічок) довжина ліній штрихування не регламентується, але повинна бути приблизно однакова. Напрямок ліній штрихування повинно відповідати розташуванню листів або витків стрічки сердечника (рис. 16, а, б).

Сердечники магнітопроводів в розрізах і перетинах вздовж листів не штрихів (рис.16, в, г, розріз Б-Б на рис. 17).

Сердечники магнітопроводів значної довжини, зображувані з розривом або без розриву в поперечних перерізах, штрихами по краях (рис. 18, а). При місцевому розрізі сердечник штрихує як метал (рис. 18, б).

Якщо січна площина проходить через вісь сердечника якоря (ротора) або статора, то незалежно від кута нахилу зубця сердечника зубець умовно поєднують з площиною креслення і розріз (перетин) показують по зубця (рис. 19, а).

Сердечники магнітопроводів на видах показують як монолітні тіла (рис. 16, в і 19, б).

Рис. 17

Рис. 18

Сердечники магнітопроводів значної довжини, зображувані з розривом або без розриву в поперечних перерізах, штрихами по краях

(Рис. 18, а). При місцевому розрізі сердечник штрихує як метал (рис. 18, б).

Рис. 19

Якщо січна площина проходить через вісь сердечника якоря (ротора) або статора, то незалежно від кута нахилу зубця сердечника зубець умовно поєднують з площиною креслення і розріз (перетин) показують по зубця (рис. 19, а).

Сердечники магнітопроводів на видах показують як монолітні тіла (рис. 16, в і 19, б).

2.4. Види і типи схем. Правила виконання електричних схем

Відповідно до ГОСТ 2.102-68 схема - документ, на якому показані у вигляді умовних зображень і позначень складові частини виробу і зв'язки між ними.

За ГОСТ 2.701-68 схеми в залежності від того, які елементи і зв'язку входять до складу виробу, поділяються на такі види:

· Електричні, що позначаються літерою Е;

· Гідравлічні, що позначаються літерою Г;

· Пневматичні, що позначаються літерою П;

· Кінематичні, що позначаються літерою К;

· Комбіновані, що позначаються літерою С (що містять елементи і зв'язки різних видів).

У залежності від основного призначення схеми підрозділяють на наступні типи:

· Структурні, що позначаються цифрою 1 і визначають основні функціональні частини виробу, їх призначення та взаємозв'язку;

· Функціональні, що позначаються цифрою 2 і роз'яснюють певні процеси, що протікають в окремих функціональних колах виробу (установки) або у виробі (установці) в цілому;

· Принципові (повні), що позначаються цифрою 3 і визначають повний склад елементів і зв'язків між ними і, як правило, дають детальне уявлення про принципи роботи виробу (ці схеми служать для розробки інших конструкторських документів);

· З'єднань (монтажні), що позначаються цифрою 4 і показують з'єднання складових частин виробу, елементи, якими здійснюються сполуки, а також місця їх приєднання та введення;

· Підключення, що позначаються цифрою 5 і показують зовнішні підключення виробу;

· Загальні, що позначаються цифрою 6 і визначають складові частини комплексу і з'єднання їх між собою на місці експлуатації;

· Розташування, що позначаються цифрою 7 і визначають відносне розташування складових частин виробу, а також проводів, джгутів, кабелів, трубопроводів і т.п.

Найменування схеми визначається її видом і типом (схема електрична принципова, схема Електропневматична принципова).

Шифр схем, що входять в конструкторську документацію, складається з букви, визначальною вигляд, і цифри, що позначає тип схеми (наприклад, схема електрична монтажна - Е4).

ГОСТ 2.701-76 передбачає основні вимоги до виконання схем:

· Схеми виконуються без дотримання масштабу і дійсного просторового розташування складових частин виробу;

· Відстань між сусідніми паралельними лініями зв'язку повинні бути не менше 3 мм;

· Нестандартизованого умовні позначення повинні бути пояснені;

· Елементи, складові функціональні групи або пристрою, допускається виділяти на схемах тонкими штрих - пунктирними лініями;

· Елементи, складові пристрій, що мають самостійну принципову схему, виділяють на принциповій схемі суцільною лінією, вдвічі товщі лінії зв'язку;

· Допускається поміщати на схемах різні технічні дані (близько графічних позначень - справа або зверху, або на вільному полі схеми);

· На полі електричних, пневматичних і гідравлічних схем вміщують перелік входять у схему елементів, який виконують у вигляді таблиці (зразок таблиці наведено на рис. 20). Таблицю заповнюють зверху вниз і поміщають на першому аркуші схеми над основним написом (у разі нестачі місця продовження таблиці розташовують зліва від основного напису) або на подальших листах схеми.

Правила виконання електричних схем визначені ГОСТ 2.702-75, доповнені ГОСТ 2.709-72 "Система маркування ланцюгів в електричних схемах" і ГОСТ 2.710-81 "Позначення умовні буквено-цифрові, застосовувані на електричних схемах". Розміри умовних позначень наведено в ГОСТ 2.747-68, ГОСТ 2.728-74, ГОСТ 2.755-74 і ГОСТ 2.721-74.

На структурних схемах зображують основні функціональні частини виробу та основні взаємозв'язки між ними.

Всі функціональні частини виробу зображують у вигляді прямокутників або умовних графічних позначень. Найменування, позначення і типи функціональних частин вказують всередині прямокутників. При великій кількості функціональних частин допускається позначати їх порядковими номерами, що проставляється зверху вниз у напрямку зліва направо, а найменування, позначення і типи вказувати в таблиці, вміщеній над основним написом.

Рис. 20

Напрямок ходу процесу слід позначати стрілками на лініях зв'язку.

На принципових схемах зображують всі електричні елементи, необхідні для здійснення контролю у виробі заданих електричних процесів, всі електричні зв'язки між ними, всі електричні елементи, якими закінчуються вхідні та вихідні ланцюга.

Схеми викреслюють для елементів, що знаходяться у відключеному положенні. Елементи на схемі зображують у вигляді умовних графічних позначень, згідно з такими стандартами:

· ГОСТ 2.722-68. Машини електричні;

· ГОСТ 2.723-68. Котушки індуктивності, дроселі, трансформатори, автотрансформатори та магнітні підсилювачі;

· ГОСТ 2.724-68. Електромагніти;

· ГОСТ 2.728-74. Резистори, конденсатори;

· ГОСТ 2.729-68. Прилади електровимірювальні;

· ГОСТ 2.730-73. Прилади напівпровідникові;

· ГОСТ 2.751-73. Електричні зв'язку, проводи, кабелі, шини:

· ГОСТ 2.731-81. Прилади електровакуумні;

· ГОСТ 2.755-74. Комутаційні пристрої і контактні з'єднання.

Умовні графічні позначення елементів викреслюються на схемі в положенні, в якому вони зображені у відповідних стандартах або в повернутому на кут, кратний 90 ° по відношенню до цього положення. В окремих випадках повертають на кут, кратний 45 °.

Умовні графічні позначення в схемах виконують двома способами: поєднаним або рознесеним.

Схеми виконують в однолінійному або многолинейной зображенні. Лінії зв'язку показуються повністю. Якщо необхідно їх обірвати, то обриви ліній закінчують стрілками з позначеннями місць підключення. Рекомендована товщина ліній електричного зв'язку 0,3-0,4 мм.

Кожен елемент, що входить у виріб і зображений на схемі, повинен (відповідно до ГОСТ 2.710-81 п.3.) Мати позиційне позначення, складене з літер, що представляють скорочене найменування елемента (наприклад, резистор - R), порядкового номера, проставленого після літерного позначення, і буквеного коду, що вказує функціональне призначення елемента (наприклад, R2N - резистор R2, використовуваний як вимірювальний). Порядкові номери елементів присвоюються, починаючи з одиниці, в межах однаковою групи елементів (наприклад, Т1, Т2, ТЗ і т.д.). Цифри і букви виконуються одним розміром шрифту. Позиційні позначення проставляють поруч з умовним графічним позначенням елементів, по можливості праворуч або ліворуч над ними.

Приклад виконання групової електричної схеми згідно з ГОСТ 2.113-75 наведений у додатку 6. Умовні графічні позначення напівпровідникових приладів наведені у додатку 7.

На комбінованих схемах елементи та зв'язку (електричні, гідравлічні тощо) відображають за правилами, встановленими для відповідних видів схем даного типу. Позиційні позначення повинні бути наскрізними, за винятком електричних елементів, що мають буквено-цифрові позиційні позначення.

Схеми мають бути оформлені відповідно до правил, встановлених для цього виду схем.

Для обмоток і виробів з обмотками (трансформаторів, електричних машин і т.д.) схеми структурні, принципові і підключення виконують за ГОСТ 2.702-75, схеми з'єднання та розташування виконують за ГОСТ 2.702-75 і ГОСТ 2.705-70; елементи обмотки - по ГОСТ 2.723-68.

Допускається при однакових з'єднаннях елементів у багатофазних виробах зображати їх тільки в одній фазі з вказівкою на полі схеми, що з'єднання в інших фазах виконуються аналогічно.

Допускається вказувати напрям струму на зображенні елементів обмотки і на зображенні з'єднання.

Допускається для виділення приналежності елементів до різних обмоткам виконувати різними радіусами півкола в умовному графічному позначенні (рис. 21).

Допускається для виділення окремих елементів обмотки серед багаторазово повторюваних однакових зображень виконувати ці елементи лініями більшої товщини.

Рис. 21

Допускається початку і кінці елементів обмотки позначати на схемі числами, літерами (Н - початок елемента, К - кінець елемента), точками, що наносяться близько початку елемента обмотки.

Полярність головних полюсів електричних машин позначають буквами N (північний полюс) і S (південний полюс); полярність додаткових полюсів - літерами n і s.

Допускається розміщувати на полі схеми необхідні технічні дані.

Схеми з'єднань залежно від розташування елементів обмоток виконують у трьох варіантах:

· Розгорткою на площину;

· Стосовно до виду на виріб з певного боку;

· У вигляді, передбаченому зручністю читання схеми.

Кожен елемент обмотки схем розташування, що складається з однієї або декількох провідників, зображують однією лінією. Всі елементи обмотки нумерують зліва направо або зверху вниз.

Допускається на полі схеми додатково зображати елементи у вигляді прямокутників, усередині яких розміщують їх цифрові позначення.

2.5. Оформлення ілюстрацій, графіків і таблиць

Пояснювальні ілюстрації поміщають в записці для наочного представлення результатів розрахунку або аналізу.

У пояснювальній записці кількість ілюстрацій повинно бути достатнім для пояснення викладеного тексту.

Для ілюстрації зовнішнього вигляду виробу, прийомів складання, монтажу і т.д. рекомендується використовувати фотознімки. Менш складні у виконанні ілюстрації можуть бути виконані олівцем, чорнилом (чорними або синіми), тушшю. Не рекомендується виконувати ілюстрації в записці фломастерами.

Ілюстрації мають бути розташовані за текстом записки (і віз можна ближче до відповідних частин тексту).

Всі розміщені в записці ілюстрації, якщо їх більше однієї, нумерують арабськими цифрами в межах всієї записки (наприклад, рис. 1, рис. 2 і т.д.). Посилання на ілюстрації роблять за типом, "рис. 2" або "ріс.З". Посилання на раніше згадані ілюстрації дають з скороченим словом "дивись", наприклад, "див. рис. 13".

Ілюстрації можна давати з підписи і без неї, але по всій рукописи повинно бути дотримано однаковість.

На кожен малюнок має бути обов'язкове посилання у тексті, наприклад, "на рис. 6 зображена залежність A = f (B)".

Графічні залежності викреслюють в рамці без стрілок з координатної сіткою. Координатна сітка не повинна бути занадто частою. Товщина ліній рамки і координатної сітки повинні бути однакові. Товщина ліній графічної залежності повинна бути не менше 3-кратної товщини ліній координатної сітки. Відповідно до координатної сіткою поруч з рамкою повинні бути вказані масштаби і одиниці вимірювання зображуваних на графіку величин. Символічні зображення аргументу і функції вказуються у відповідних кутах на полі рамки. Приклад зображення графічної залежності наведено на рис. 22, a.

Якщо необхідно в одній рамці призвести зображення декількох залежностей, то масштаби, одиниці виміру і символи зображуваних величин слід розміщувати як показано на рис. 22, б. При цьому кожна крива залежності має бути відповідним чином позначена.

Якщо графічна залежність призначена для характеристики тільки якісної сторони процесу, то координатна сітка не будується, а залежність зображується в координатних осях, як показано на рис. 22, ст.

Вільні поля в графіках не допускаються. Якщо показники графіка не займають всій його площі, то слід робити розриви, зберігаючи при цьому початок координат (рис. 22, г).

У дипломному проекті, а іноді і в курсовому, для ілюстрацій наведених розрахунків і експериментів на листи виносять графічні залежності, наприклад, характеристики електричної машини, осцилограми струмів і напруг або перехідні процеси будь-якого параметра.

Такі графіки подаються на аркушах формату 12, 13, 24. Графічні залежності викреслюють в рамці спільного листа і з обов'язковим штампом у правому нижньому куті листа.

Правила оформлення графіків справедливі як для малюнків у пояснювальній записці, так і для графіків, що виконуються на аркушах.

Ілюстраційні графіки на аркушах призначені надавати допомогу студентам при захисті проектів, тому для наочності вони повинні виконуватися в значно більших масштабах, ніж малюнки в пояснювальній записці.

Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць.

Оформлення таблиць має відповідати вимогам ГОСТ 2.105-79 ЕСКД. Усі таблиці також нумеруються арабськими цифрами з наскрізною нумерацією по розділах. Дозволяється при нумерації слово таблиця скорочувати, наприклад, "табл.1". Після номера має йти назва таблиці, що відповідає її змісту.

Рис. 22

Таблиці малого формату розташовуються по тексту рукопису. Великі таблиці (формату А3) прикладаються в кінець рукопису, а по тексту даються обов'язково посилання на них, наприклад: "Дані розрахунку магнітного ланцюга генератора наведені в табл.3".

Приклад оформлення таблиці наведено в додатку 9 (таблиця переходу до допускам Єдиної системи допусків і посадок РЕВ для розмірів від 1 до 500 мм).

2.6. Кутові штампи. Специфікація. Основні написи на конструкторських документах

Відповідно до ГОСТ 2.104-68 передбачені (форми кутових штампів для основних написів:

· Форма1 - для креслень і схем (рис. 23, а);

·-Форма 2 - для текстових конструкторських документів (перший або заголовний лист) (рис. 24);

· Форма 2а - для наступних аркушів всіх документів (рис.23, б).

Відповідно до ГОСТ 2.102-68 специфікація - документ, що визначає склад складальної одиниці, комплексу, комплекту.

Специфікація виконується на окремих аркушах формату А3 над основним написом (форми 2 і 2а по ГОСТ 2.104-68) і заповнюється зверху вниз в наступному порядку: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали, комплекти (форма 1 по ГОСТ.2.108-68). Специфікація на креслення, схеми та інші документи заповнюється креслярським шрифтом і вкладається в пояснювальну записку КП чи ДП.

Рис. 23

На рис. 24 представлені форми специфікації та кутового штампу за формою 2 для основного напису і розміри для креслення специфікації. Розміри для креслення штампа за формою 1 дано на рис. 23, а.

Кожен креслення, схема, графік повинні мати основний напис за формою 1 або 2а (рис. 23). Основний напис для специфікації виконується за формою 2 або 2а (див. рис. 24).

Кожен лист проекту повинен бути підписаний студентом, керівником і відповідними консультантами.

У графах основного напису вказують:

· У графі 1 - найменування виробу (відповідно до вимог ГОСТ 2.109-73), а також найменування документа, якщо йому присвоєно шифр (за ГОСТ 2.102-68), або тему проекту, або найменування графіка;

· У графі 2 - позначення документа;

· У графі 3 - позначення матеріалу деталі (графу заповнюють тільки на кресленнях деталі);

· У графі 4 - для дипломного проекту - ДП;

- Для курсового проекту - КП;

- Для типового розрахунку - ТР;

· У графі 5 - масу виробу за ГОСТ 2.109-73;

· У графі 6 - масштаб (проставляється у відповідності про ГОСТ 2.302-68 і ГОСТ 2.109-73);

· У графі 7 - порядковий номер аркуша (на документах, що складаються з одного листа, графу не заповнюють);

· У графі 8 - загальна кількість аркушів документації, (графу заповнюють тільки на першому аркуші);

· У графі 9 - вказують "МЕІ ЕКАО" і номер групи;

· Графи 10, 11 - не заповнюються;

· У графі 12 - прізвище та ініціали посадових осіб, які підписують лист;

· У графі 13 - підписи посадових осіб;

· У графі 14 - дата підписів.

Номери граф на формах показані в дужках.

Рис. 24

2.7. Позначення буквено-цифрові в електричних схемах

Відповідно до ГОСТ 2.710-81 елемент даного виду в електричних схемах може бути позначений однією буквою - загальним кодом виду елемента або двома літерами - кодом даного елемента. До буквеному коду може бути додана цифра - порядковий номер елемента в даній схемі.

Одно-і дволітерні коди позначення зведені в табл.1.

Таблиця 1

Літерні коди елементів

Перша літера коду Група видів елементів Приклади видів елементів Двобуквений код
A Пристрої (загальні позначення)
B Перетворювачі неелектричних величин в електричні (крім генераторів та джерел живлення) або, навпаки, аналогові або багаторозрядних перетворювачі, або датчики для вказівки та вимірювання Гучномовець Магнітострикційні елемент Детектор іонізуючих випромінювань сельсин-приймач Телефон (капсуль) сельсин-датчик Тепловий датчик Фотоелемент Мікрофон Датчик тиску п'єзоелемент Датчик частоти обертання (тахогенератор) Звукознімач Датчик швидкості BA BB BД BE BГ BC BK BL BM BP BQ BP BS BV
C Конденсатори
D Схеми інтегральні, мікроскладені Схема інтегральна аналогова Схема інтегральна цифрова, логічний елемент Пристрій зберігання інформації Пристрій затримки DA DD DS DT
E Елементи різні Нагрівальний елемент Лампа освітлювальна Піропатрони EK EL ET
F Розрядники, запобіжники, пристрої захисту Дискретний елемент захисту по струму миттєвого дії Дискретний елемент захисту по струму інерційного дії Запобіжник плавкий Дискретний елемент захисту за напругою, розрядник FA FP FU FV
G Генератори, джерела живлення Батарея GB
H Пристрої індикаційні та сигнальні Прилад звукової сигналізації Індикатор символьний Прилад світлової сигналізації HA HG HL
K Реле, контактори, пускачі Реле струмова Реле вказівний Реле електротепловие Контактор, магнітний пускач Реле часу Реле напруги KA KH KK KM KT KV
L Котушки індуктивності, дроселі Дросель люмінесцентного освітлення LL
Д Двигуни
P Прилади, вимірювальне устаткування ПРИМІТКА: поєднання PE застосовувати забороняється Амперметр Лічильник імпульсів Частотомір Лічильник активної енергії Лічильник реактивної енергії Омметр Реєстраційний прилад Годинники, вимірювач часу дії Вольтметр Ваттметри PA PC PF PI PK PR PS PT PV PW
Q Вимикачі та роз'єднувачі в силових ланцюгах (енергопостачання, харчування устаткування і т.д.) Вимикач автоматичний Короткозамикач Роз'єднувач QF QK QS
R Резистори Терморезистор Потенціометр Шунт вимірювальний Варистор RK RP RS RU
S Пристрої комутаційні в ланцюгах управління, сигналізації і вимірювальних ланцюгах ПРИМІТКА: позначення застосовують для апаратів, що не мають контактів силових кіл Вимикач або перемикач Вимикач кнопковий Вимикач автоматичний Вимикачі, що спрацьовують від різних впливів: від рівня від тиску від положення (шляховий) від частоти обертання від температури SA SB SF SL SP SQ SR SK
T Трансформатори, автотрансформатори Трансформатор струму Електромагнітний стабілізатор Трансформатор напруги TA
TS TV
U Пристрої зв'язку, перетворювачі електричних величин в неелектричні Модулятор Демодулятор Дискримінатор Перетворювач частотний, інвертор, генератор частоти, випрямляч UB UR UI UZ
V Прилади електровакуумні й напівпровідникові Діод, стабілітрон Прилад електровакуумний Транзистор Тиристор VD VL VT VS
W Лінії і елементи НВЧ, антени Відгалужувач Короткозамикач Вентиль Трансформатор, неоднорідність, фазовращатель Аттенюатор Антена WE WK WS WT WU WA
X З'єднувачі контактні Струмознімач, контакт ковзний Штир Гніздо З'єднання розбірні З'єднувач високочастотний XA XP XS XT XW
Y Пристрої електромеханічні з електромагнітним приводом Електромагніт Гальмо з електромагнітним приводом Муфта з електромагнітним приводом Електромагнітний патрон або плита YA YB YC YH
Z Пристрої кінцеві, фільтри, обмежувачі Обмежувач Фільтр кварцовий ZL ZQ

Відповідно до ГОСТ 2.710-81 буквений код елементів в електричних схемах може складатися і з трьох літер, де третя літера вказує на функціональну належність елемента.

Літерні коди для вказівки функціонального призначення елементів наводяться в табл. 2.

Таблиця 2

Літерні коди функціонального призначення елементів

Буквений код Функціональне призначення Буквений код Функціональне призначення
ABCDFGHIK Допоміжний Напрямок руху (вперед, назад, вгору, вниз, за ​​годинниковою стрілкою, проти годинникової стрілки) вважають диференціює Захисний Випробувальний Сигнальний інтегруючий Штовхаючий MNPQRSTVWYZ Головний Вимірювальний Пропорційний Стани (старт, стоп, обмеження) Повернення, скидання Запам'ятовування, запис Синхронізація, затримка Швидкість (прискорення, гальмування) Множення Аналоговий Цифровий
Позначення елемента у загальному випадку складається з трьох частин, що вказують вигляд елемента, його номер і функцію. Вид і номер є обов'язковими.

Код елемента розміщується праворуч від зображення елементу. Допускається зображати його над елементом зверху при неможливості розташування праворуч (див. додаток 6).

ПРИКЛАД: TV1А - трансформатор напруги допоміжний з порядковим номером 1.

ЛІТЕРАТУРА

1. Пам'ятка автору та редактору. М.: Моск. енерг. ін-т, 1983. 52 с.

2. Методичні вказівки до дипломного проектування. М.: Моск. енерг. ін-т, 1982. 380 з.

3. Методичні вказівки до типового розрахунку по курсу "Технологія електрообладнання літальних апаратів". М.: Моск. енерг. ін-т, 1988. 40 с.

4. Методичні вказівки по графічному оформленню курсових і дипломних проектів. М.: Моск. енерг. ін-т, 1980. 22 с.

5. Методичні вказівки до виконання курсових і дипломних проектів. Оформлення конструкторських розробок і схем. М.: Моск. енерг. ін-т, 1984. 40 с.

6. Методичні вказівки з курсу "Інженерна графіка". Оформлення конструкторської документації в електротехніці. М.: Моск. енерг. ін-т, 1985. 89 с.

7. Поспєлов Л. І. Конструкції авіаційних електричних машин М.: Енергоіздат, 1982. 320 с.

8. Ануров В. І. Довідник конструктора - машинобудівника: У 3 т. М.: Машинобудування, 1980. Т.1. 728 с.; Т.2. .559 С.; Т.3. 584 с.

9. Гель П.П., Іванов-Есипович Н.К. Конструювання і мікромініатюризація радіоелектронної апаратури: Підручник для вузів. Л.: Вища школа, 1984. 536 с.

10. Орлов П. І. Основи конструювання: Довідково-методичний посібник. У 3 т. М.: Машинобудування, 1977. Т.1. 623 с.; Т.2. 574 з.; Т.З. .360 С.

11. Транзистори для апаратури широкого застосування: Довідник / К. М. Брежнєва, Є. І. Гентман, Т.Л. Давидов та ін: під ред. Б.Л. Перельмана. М.: Енергія, 1981. 656 з.

12. Потужні напівпровідникові прилади. Транзистори: Довідник / Б. А. Бородін, С. М. Ломакін, В.В. Мокряков та ін: під ред. А.В. Голомедова. М.: Радіо і зв'язок, 1985. 560 с.

13. Аналогові інтегральні мікросхеми: Довідник / Б. П. Кудряшов, Ю. В. Назаров, Б.В. Ушібишев. М.: Радіо і зв'язок, 1981. 160 с. (Масова радіобібліотека; Вип. 1033).

14. Довідник з напівпровідниковим діодів, транзисторів і інтегральних схем / Под ред. П. М. Горюнова. М.: Енергія, 1976. 744 з.

15. Довідник з перетворювальної техніки / За ред. І.М. Чиженко. Київ: Техніка, 1978.

16. Мікропроцесорні комплекти інтегральних схем. Склад і структура: Довідник / За ред. А. А. Васенкова, В. А. Шахнова. М.: Радіо і зв'язок, 1982. 192 с.

17. Інтегральні мікросхеми: Довідник / Б. В. Тарабрін, Л.Ф. Лунін, Ю. Н. Смирнов та ін: Під ред. Б. В. Тарабрина. М.: Радіо і зв'язок, 1984. 528 з.

18. Нестеренко Б. К. Інтегральні операційні підсилювачі: Довідковий посібник із застосування. М.: Енергоіздат, 1982. 128 з.

19. Мікросхеми, та їх застосування: Довідковий посібник / В. А. Батушев, В. М. Веніамінов, В. Г. Ковальов, О. М. Лебедєв, А. І. Мірошниченко. 2-е вид., Доп. і перераб. М.: Радіо і зв'язок, 1982. 272 с. (Масова радіобібліотека; Вип. 1070).

20. ОСТ 11336.919 -81. Прилади напівпровідникові. Системи умовних позначень.

21. ГОСТ 10662 -73. Вентилі силові напівпровідникові кремнієві некеровані. Загальні технічні умови.

22. ГОСТ 14069 -72. Вентилі силові напівпровідникові кремнієві керовані - тиристори.

23. ГОСТ 15133 -77. Прилади напівпровідникові. Терміни та визначення.

24. ГОСТ 18421 -73. Підсилювачі операційні. Терміни та визначення.

25. ГОСТ 18682 -73. Мікросхеми інтегральні. Класифікація та система умовних позначень.

26. ГОСТ 18894 -73. Стабілітрони напівпровідникові. Електричні параметри. Терміни та визначення, позначення.

27. ГОСТ 19095 -73. Транзистори польові. Електричні параметри. Терміни, визначення та літерні позначення.

28. ГОСТ 19480 -74. (СТ РЕВ 1817-79). Мікросхеми інтегральні. Терміни, визначення та літерні позначення електричних параметрів.

29. ГОСТ 19852 -74. Фоторезистори. Фотодіоди. Фототранзистори. Фотоелектричні параметри та характеристики. Терміни, визначення та літерні позначення.

30. ГОСТ 20003 -74. Транзистори біполярні. Електричні параметри. Терміни, визначення та літерні, позначення.

31. ГОСТ 20004 -74. Діоди напівпровідникові. Електричні параметри. Терміни, визначення та літерні позначення.

32. ГОСТ 20332 -74. Тиристори. Електричні параметри. Терміни, визначення та літерні позначення.

33. ГОСТ 21934 - 76. Приймачі випромінювання напівпровідникові фотоелектричні. Терміни та визначення.

34. ГОСТ 22274 - 80. Випромінювачі напівпровідникові. Терміни, визначення та літерні позначення параметрів.

35. ГОСТ 23562 - 80. Оптопари. Терміни, визначення та літерні позначення параметрів.

36. ГОСТ 2.730 -73 (СТ РЕВ 661-77). ЕСКД. Позначення умовні графічні в схемах. Прилади напівпровідникові.

37. ГОСТ 2.743 -72. ЕСКД. Позначення умовні графічні в схемах. Двійкові логічні елементи.

38. ГОСТ 17465 -80. Діоди напівпровідникові. Основні параметри.

39. ГОСТ 17466 -80. Транзистори біполярні і польові. Основні параметри.

40. ГОСТ 23547 -79. Комутатори оптоелектронні. Основні параметри.

41. ГОСТ 24173 -80. Тиристори. Основні параметри.

42. ГОСТ 24352 -80. Випромінювачі напівпровідникові. Основні параметри.

43. ГОСТ 24458 -80. Оптопари напівпровідникові. Основні параметри.

44. ГОСТ 19521 -74. Зварювання металів. Класифікація.

45. ГОСТ 17349 -79. Пайка. Класифікація способів.

46. ​​ГОСТ 19248 -73. Припої. Класифікація.

47. ГОСТ 19250 -73. Флюси паяльні. Класифікація.

48. ГОСТ 20495 -75. Зміцнення металевих деталей поверхневої хімікотерміческой обробкою. Характеристики та властивості дифузійного шару. Терміни та визначення.

49. ГОСТ 4784 -74. Алюміній і сплави алюмінієві деформуючі. Марки.

50. ГОСТ 2.001 -70. Єдина система конструкторської документації. Загальні положення.

51. ГОСТ 2.002 -72. Єдина система конструкторської документації. Вимоги до моделей, макетів і темплери, застосовуваним при конструюванні.

52. ГОСТ 2.103 -68. Єдина система конструкторської документації. Стадії розробки.

53. ГОСТ 2.801 -74. Єдина система конструкторської документації. Макетний метод проектування. Геометрична форма, розміри моделей.

54. ГОСТ 19838 -82. Характеристика контролепригодности виробів авіаційної техніки. Правила викладу та оформлення.

55. ГОСТ 23945 -80. Уніфікація виробів. Основні вимоги

56. ГОСТ 3.1428 -77. Єдина система технологічної документації. Правила оформлення документів на процеси виготовлення друкованих плат.

57. ГОСТ 14.201 -83. Єдина система технологічної підготовки виробництва. Загальні правила забезпечення технологічності конструкцій іеделій.

58. ГОСТ 9.039 -74 (СТ РЕВ 991-78). Єдина система захисту від корозії і старіння матеріалів і виробів. Корозійна агресивність атмосфери.

59. ГОСТ двадцять одна тисяча чотиреста вісімдесят чотири -76. Покриття металеві і неметалеві неорганічні захисно-декоративні. Класифікація. Позначення. Вимоги до вибору.

60. ГОСТ 3.1404 -74. Єдина система технологічної документації. Правила оформлення документів на механічну обробку.

61. ГОСТ 3.1405 -74. Єдина система технологічної документації. Правила оформлення документів на термічну обробку.

62. ГОСТ 3.1421 -75. Єдина система технологічної документації. Правила оформлення документів на типові технологічні процеси виготовлення деталей з пластмас.

63. ОСТ4 10.010.009. Редакція 2-73. Вузли та блоки радіоелектронної апаратури на мікросхемах. Конструювання, 1974. 191 с.

64. ГОСТ 7396.0 -89 (МЕК 884-1-87), ГОСТ 29146.1-91 (МЕК 309-1-88). Вилки, розетки, розгалужувачі побутового та аналогічного призначення.

65. ГОСТ 24566 -86. З'єднувачі плоскі втичние.

66. ГОСТ 28190 -89 (МЕК 320-81). Вилки й розетки приладові.

67. ГОСТ 25516 -82. Вимикачі й перемикачі для електроприладів.

68. ГОСТ 25045 -81, ГОСТ 26103-84. Матеріали електроізоляційні слюдоутримуючої.

69. ГОСТ 25500 -82. Матеріали електроізоляційні шаруваті.

70. ГОСТ 26246.3, 5, 7, 9, 11, 13 - 89. Матеріали електроізоляційні фольговані.

71. ГОСТ 27133 -86. Матеріали електроізоляційні шаруваті намотані.

72. ГОСТ 26858 -86. Папери слюдяні електроізоляційні.

73. ГОСТ 27380 -87. Склопластики профільні електроізоляційні.

74. ГОСТ 27386 -87. Матеріали електроізоляційні плівковмісні.

75. ГОСТ 28034 -89. Лакотканини електроізоляційні.

76. ГОСТ 17675 -86. Трубки електроізоляційні.

77. ГОСТ 16264.0-85, ГОСТ 16264.1-85. Двигуни асинхронні потужністю до 1 кВт.

78. ГОСТ 16264.0-85, ГОСТ 16264.2-85. Двигуни синхронні потужністю до 1 кВт.

79. ГОСТ 16264.0-85, ГОСТ 16264.3-85. Двигуни колекторні потужністю до 1 кВт.

80. ГОСТ 16264.0-85, ГОСТ 16264.4-85. Двигуни постійного струму безконтактні потужністю до 1 кВт.

81. ГОСТ 16264.0-85, ГОСТ 16264.5-85. Двигуни крокові потужністю до 1 кВт.

82. ГОСТ 28330-89, ГОСТ 183-74. Двигуни асинхронні потужністю від 1 кВт.

g

ВИСНОВОК

У матеріал навчального посібника включена інформація для успішного виконання студентами курсового та дипломного проектування. У навчальному посібнику дана повна інформація про новітні досягнення вітчизняної промисловості в області розробки і виробництва як електрообладнання літальних апаратів, так і електротехнічних виробів в цілому.

Матеріал навчального посібника містить основні правила виконання креслень реальних конструкцій промислового виготовлення і вузлів електротехнічних виробів.

Викладені питання методичних вказівок сприяють закріпленню теоретичних знань, отриманих при вивченні курсів "Технологія конкурентоспроможних виробів" та "Конструкції та технологія електрообладнання літальних апаратів", підвищують рівень конструкторської та технологічної підготовки інженерів і магістрів, сприяють набуттю професійного досвіду з конструювання та організації технологічних процесів виготовлення електротехнічних виробів.

Даний методичний посібник має комп'ютерний набір, що дозволяє використовувати викладений матеріал при дистанційному навчанні студентів за напрямком "Електротехніка, електромеханіка та електротехнології"


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Виробництво і технології | Курсова
113.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Технологія виготовлення зварної конструкції Рама 2
Технологія виготовлення зварної конструкції Рама
Особливості художнього конструювання електротехнічних виробів як обєктів дизайну
Особливості художнього конструювання електротехнічних виробів як об єктів дизайну
Розробка конструкції та технології виготовлення частотного перетворювача
Виготовлення дверного блоку рамкової конструкції з фігарейнимі фільонками
Виготовлення виробів литтям
Виготовлення хлібобулочних виробів
Виготовлення ювелірних виробів і пластмас
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru