приховати рекламу

Конституційний статус Президента Республіки Білорусь

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ПРЕЗИДЕНТ РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ В СИСТЕМІ
ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
1.1 Виникнення інституту Президентства в Республіці Білорусь
1.2 Взаємовідносини Президента Республіки Білорусь з іншими органами влади
РОЗДІЛ 2 ОСНОВНІ ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
ГЛАВА 3 ПОВНОВАЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
3.1 Основні групи повноважень Президента Республіки Білорусь
3.2. Повноваження Президента Республіки Білорусь у нормотворчій сфері
3.3. Адміністрація Президента Республіки Білорусь
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП
Актуальність теми дипломного дослідження. У сучасних умовах типовим главою держави з республіканською формою правління є президент. Інститут президентства представляє собою невід'ємний елемент політичної системи в 150 країнах світу. Він існує в багатьох країнах Європи, Азії, Африки, Північної та Південної Америки. У той же час, кожне з цих держав характеризується своїми специфічними особливостями, своєї різновидом республіканської форми правління, і залежно від цього якісно різними будуть статус та повноваження президента в цій державі. Термін "президент" походить від латинського praesidens, що означає "сидить попереду", тобто головуючий на зборах. Історично батьківщиною президентства були США, де президент в одній особі був і главою держави, і главою уряду. Із США інститут президентства поширився в країни Латинської Америки, а серед європейських країн першими посаду президента ввели одночасно Франція і Швейцарія в 1848 р. Але саме широке поширення цей інститут отримав в ХХ столітті, в період розпаду колоніальних імперій і утворення безлічі незалежних держав, більшість з яких вибрали президентську форму правління. Закордонна практика свідчить про особливу значущість інституту президентства в політичному житті держави. Прерогативи президента дозволяють йому чинити величезний вплив на суспільно-політичні процеси в країні. У демократичних країнах на нього покладається функція ведучого гаранта стабільності основ конституційного ладу. Відповідно з особливим статусом і повноваженнями президента, на ньому лежить і особлива відповідальність за збереження законності і суспільного благополуччя. Конституція Республіки Білорусь встановила нову систему органів державної влади. Була відкинута американська модель президентської республіки, де президент суміщає в одній особі пост глави держави і глави уряду. Вибір був зроблений на користь французької моделі змішаної, напівпрезидентської республіки, в якій існує розмежування функцій між двома посадовими особами - главою держави і главою уряду. Таким чином, інститут прізідентства - принципово новий для Республіки Білорусь державний інститут, який вніс значні зміни в існуючу в момент його установи колишню радянську форму організації влади. Президент Республіки Білорусь, виступає як глава держави, глава уряду, лідер, головнокомандувач, провідний дипломат країни, як головна особа, відповідальна за управління країною в періоди криз, а також в якості ведучого координатора економічної та соціальної політики Республіки Білорусь. Роль глави Республіки Білорусь - також має величезне значення в новітній історії нашої держави. Цьому сприяє наділення Президента Республіки Білорусь широкими повноваженнями, заснованими на світовому досвіді демократичних країн і закріпленими волею народу. Ми є свідками досить чіткого юридичного оформлення ще однієї гілки влади - президентської. Вона частково нормотворчості, почасти керує, почасти дозволяє суперечки. Але все це робиться в правових рамках для реалізації своїх головних завдань - підтримки стабільності державної системи, громадянського миру в суспільстві, охорони конституційного ладу, суверенітету і цілісності держави. Політична необхідність такої фігури як президент випливає, перш за все, з потреби забезпечити стійкість системи управління державними справами. Інститути державної влади, навіть за наявності розвиненої правової системи, не повинні (у всякому разі, на нинішньому витку цивілізації) залишатися без авторитетного арбітра, який, не перебуваючи з цими інститутами у відносинах влади - підпорядкування, тим не менш, забезпечує узгоджене їх функціонування, оперативно виводить державну систему з можливих тупикових ситуацій, які не завжди мають форму правового спору. Тим самим цей арбітр забезпечує необхідну єдність державної влади в умовах поділу влади. Кажучи по-іншому, інститут президента покликаний «цементувати» державу, тобто забезпечувати стійкість механізму влади. Якщо інші державні структури законодательствуют, управляють, здійснюють правосуддя, то головна задача президента - уособлювати державу усередині країни і зовні. Принципове значення, особливо в даний час, має аналіз конституційно - урегульованих взаємин президента з урядом, парламентом, судовими органами, їх порівняння з практикою і визначення тенденції їх розвитку. Разом з тим, передчасно розглядати інститут президента як усталену сукупність конституційних норм і сформованої практики. З часу створення він постійно розвивається, змінюється і набуває нових рис. Багато повноважень і функції президента отримали необхідну конкретизацію в поточному законодавстві. Причому мова йде не про наділення додатковими, повноваженнями Президента, а, головним чином, про розмежування компетенції основних органів, що здійснюють державну владу в Республіці Білорусь.
Об'єктом дослідження в дипломній роботі є об'єктивна реальність, тобто це ті нормативні правові акти, які відображають і регулюють конституційно-правовий статус Президента Республіки Білорусь.
Предметом дослідження дипломної роботи є конституційно-правовий статус Президента Республіки Білорусь.
Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі отриманих в ході навчання знань, правильно і об'єктивно розкрити сутність теми дипломного дослідження.
Завдання дослідження зумовлюються метою дослідження і полягають у тому, щоб:
- Викласти виникнення інституту Президентства в Республіці Білорусь;
- Охарактеризувати взаємини Президента Республіки Білорусь з іншими органами влади;
- Проаналізувати основні етапи підготовки і проведення виборів Президента Республіки Білорусь;
- Розглянути повноваження Президента Республіки Білорусь.
Характеристика джерел для написання дипломної роботи. В основу роботи покладено, по-перше, Конституція Республіки Білорусь та інші нормативні правові акти Республіки Білорусь, по-друге, підручники і навчальні посібники. У своїй роботі я посилаюся на праці Г.А. Василевича, М.В. Баглая, В.Г. Тихін, Г.А. Постухова, В.І. Тихомирова, Н. Єрмакова та ін
При написанні роботи і для розкриття теми дипломної роботи використовувалися такі методи: формально-юридичний метод, метод системного аналізу, комплексного дослідження, порівняльного правознавства.
Структура дипломної роботи включає: титульний лист, зміст, вступ, три розділи з розділами до них, висновок, список використаних джерел. Дипломна робота виконана на 82 аркушах комп'ютерного тексту.

РОЗДІЛ 1. ПРЕЗИДЕНТ РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ В
СИСТЕМІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ
ВЛАДИ
1.1 Виникнення інституту Президентства в Республіці
Білорусь
Стрижневою основою характеристики правового статусу будь-якого засновується Конституцією Республіки Білорусь державного органу є: 1) встановлена ​​в ній дефініція, узагальнено визначає його функціональне призначення, 2) місце, яке йому відводиться в системі органів державної влади. Остання ознака хоча і є похідним, але має самостійне правове значення, оскільки в ньому виражається лежить в основі Конституції Республіки Білорусь концепція побудови системи державної влади. Виходячи з цього, відправними правовими встановленнями стосовно до аналізу статусу Президента Республіки Білорусь є Конституції Республіки Білорусь і місце глави, присвяченої Президенту Республіки Білорусь в тексті Конституції Республіки Білорусь.
У Республіці Білорусь інститут президентства з'явився з прийняттям 15 березня 1994р. Конституції Республіки Білорусь. Проте виникнення даного інституту відбувався у непростій політичній обстановці. При першому обговоренні проекту нової Конституції Республіки Білорусь на сьомій сесії Верховної Ради дванадцятого скликання (11 листопада 1991р.) Найгостріші розбіжності між представниками різних політичних течій виникли саме щодо конституційної моделі державного устрою ─ якою повинна бути республіка ─ президентської чи парламентської. На десяту сесію Верховної Ради (23 жовтня 1992р.) Конституційною комісією був представлений проект, що передбачає парламентську республіку (президент ─ глава держави, він не здійснює керівництво виконавчою владою). Але вже на дванадцятій сесії Верховної Ради Республіки Білорусь (19 травня 1993р.) Представлений проект Конституції закріплював статус президентської республіки. У ході роботи сесії гострі розбіжності щодо форми правління, як і раніше зберігалися. Виходячи з цього 17 липня 1993р. Верховна Рада шляхом голосування визначав своє ставлення до трьох варіантів. 1. Білорусь ─ президентська республіка, де президент ─ глава держави і виконавчої влади. 2. Президент ─ глава держави (главою виконавчої влади не є). 3. Одноосібний голова держави відсутня (варіант: Верховна Рада - Рада Міністрів, тобто збереження існуючого на той момент положення, з уточненням статусу зазначених вище органів).
Голоси розподілилися наступним чином: за перший варіант висловилися 213 депутатів; за другий - 36; за третій - 52. Остаточне рішення щодо організації державної влади в республіці прийняла тринадцятого сесія Верховної Ради, що почалася в листопаді 1993р. До даного моменту більшість статей нового Основного Закону було прийнято необхідним кваліфікованою більшістю. Тим не менш, необхідного числа голосів для прийняття розділу, що закріплює президентську республіку, все ще не набиралося. Для цих цілей Верховний Рада 2 грудня 1993р. утворив погоджувальну комісію у складі членів робочої групи з підготовки проекту Конституції і 14 депутатів [1].
Проаналізувавши різні позиції депутатів від політичних течій з даного питання, погоджувальна комісія підтвердила раніше запропонований варіант системи державних органів та їх взаємини ─ президентську республіку. Конституційна комісія також рекомендувала приймати голови, присвячені Верховній Раді, Президенту і розділ «Місцеве управління і самоврядування» шляхом іменних бюлетенів відповідно до статті 37 Тимчасового регламенту Верховної Ради. Результати голосування іменними бюлетенями були затверджені сесією Верховної Ради 2 березня 1994р. («За» - 219; «проти» - 1; «утримався» - 2; не голосував 61 депутат). З цього часу з'явився в державно-політичному механізмі Білорусі новий політико-правовий інститут - інститут президентства.
Виникнення інституту президентства в Республіці Білорусь, необхідність заснування посади президента було обумовлено сукупністю соціально-політичних і правових чинників. Серед них: кардинальні зміни в політичній системі держави в результаті серпневих подій 1991р.; Вакуум виконавчої влади в країні після усунення з політичної арени органів КПРС-КПБ; принципові вади парламентських структур та нездатність існуючих політико-правових інститутів центральної влади вирішувати політичні і соціально-економічні проблеми та протиріччя; обмежена можливість і вразливість Рад як представницьких органів влади щодо стабілізації політичної та соціально-економічної ситуації після ліквідації монополії партії на владу, а також надмірне захоплення Верховної Ради законотворчою діяльністю на шкоду розпорядчої та контрольної функцій.
1.2 Взаємовідносини Президента Республіки Білорусь з іншими органами влади
Конституція Республіки Білорусь вказує, що Президент, Уряд, Парламент і суди здійснюють державну владу. У той же час Конституція Республіки Білорусь, не відносять Президента Республіки Білорусь ні до однієї гілки державної влади. Традиційно, відповідно до концепції Ш. Монтеск 'є, принцип поділу влади має справу з трьома гілками влади - законодавчої, виконавчої та судової [2].
Як відомо, Президент Республіки Білорусь є главою держави, має великий обсяг дуже істотних повноважень у законодавчій, виконавчій та судовій сферах. Новий підхід до розуміння призначення Президента відображається у тому, що він покликаний в рамках своїх завдань, об'єднувати всі влади, сприяти їх узгодженому і ефективному функціонуванню. Це неминуча потреба, зумовлюється визнанням принципу поділу влади, свого роду балансування всього державного механізму. Таке своє призначення Президент реалізує, не підміняючи і не відсуваючи в бік жодної з влади, не порушуючи їх самостійність і не втручаючись в їх конституційні повноваження. Тут немає і не може бути натяку на відносини керівництва та підпорядкування, бо єдина турбота Президента має полягати в збереженні підвалин держави, визначених у Конституції. Об'єднавча функція Президента виявляється в тому, що він, за Конституцією, забезпечує узгоджене функціонування і взаємодію органів державної влади. Президенту надано право використовувати погоджувальні процедури для розв'язання розбіжностей між органами державної влади Республіки Білорусь. У регулюванні відносин між Президентом і Парламентом проведена лінія на забезпечення самостійності і незалежності обох владних інститутів. Але це не означає, що вони повністю розділені. З одного боку, встановлено обов'язкові зв'язку між ними. З іншого боку, Конституція Республіки Білорусь передбачає систему стримувань і противаг у вигляді можливості відмови Президента від посади і розпуску Президентом Парламенту; Президент вправі приймати укази і розпорядження, але його акти не повинні суперечити Конституції і законам. Президент може відхилити закон, прийнятий Парламентом, але в установленому порядку Парламент здатний подолати право вето Президента [3].
У конституційному праві загальноприйнятого значення поняття глави держави ще не склалося. Повноваження глави конкретних держав визначаються конституцією, але їх застосування - сформованої конституційною практикою. Проблема взаємодії Президента з виконавчою владою відома багатьом державам. Вельми актуальна вона і в нас. Викриті сильними повноваженнями і постійно взаємодіючі, Президент і Уряд є 2 самостійних носія державної влади, в значній мірі дотичних при виконанні покладених на них функцій. При оцінці взаємин Президента і Уряду необхідно мати на увазі, що істотні повноваження у цій області дані Президенту не тільки Конституцією, а й законами. Президент Республіки Білорусь забезпечує узгоджене функціонування і взаємодію Уряду та інших органів влади. Здійснюючи це повноваження, глава держави приймає конкретні заходи до забезпечення взаємодії Уряду.
Конституційні повноваження Президента Республіки Білорусь за взаємин з органами державної влади орієнтовані на зміцнення єдності системи цієї влади і дозволяють йому у разі нерозв'язаних суперечностей між парламентом та Урядом або відправити Уряд у відставку або шляхом призначення виборів до Парламенту нормалізувати політичну обстановку в країні. Президент може бути усунений з посади у зв'язку з вчиненням державної зради або іншого тяжкого злочину. Рішення про висунення обвинувачення та його розслідуванні в цьому випадку вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від повного складу Палати представників за пропозицією не менше однієї третини її депутатів. Розслідування звинувачення організується Радою Республіки. Президент вважається зміщеним з посади, якщо за це рішення проголосувало не менше двох третин від повного складу Ради Республіки, а також не менше двох третин від повного складу Палати представників. Неприйняття Радою Республіки і Палатою представників рішення про усунення Президента з посади протягом місяця з дня висунення звинувачення означає відхилення звинувачення. Пропозиція про усунення Президента з посади не може ініціюватися в період розгляду відповідно до Конституції питання про дострокове припинення повноважень Парламенту. У разі вакансії посади Президента або неможливості виконання ним своїх обов'язків з підстав, передбачених Конституцією, його повноваження до складення Присяги новообраним Президентом переходять до Прем'єр-міністра.

РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
2.1 Основні етапи підготовки і проведення виборів
Президента Республіки Білорусь
Президент Республіки Білорусь обирається на п'ять років громадянами Республіки Білорусь на основі рівного загального і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Громадянин Республіки Білорусь, який проживає або знаходиться в період проведення виборів за межами Республіки Білорусь, має всю повноту виборчих прав при виборах Президента. При цьому контроль за волевиявленням виборця забороняється. Законодавство про вибори Президента Республіки Білорусь складають: Конституція Республіки Білорусь, Виборчий кодекс Республіки Білорусь та ін
Вибори Президента Республіки Білорусь призначаються Палатою представників не пізніше, ніж за п'ять місяців, і проводяться в неділю не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку повноважень попереднього Президента. Якщо посада Президента виявилася вакантною, вибори проводяться не раніше ніж через 30 днів і не пізніше ніж через 70 днів з дня відкриття вакансії. При цьому скорочені строки проведення передвиборних заходів встановлюються Центральною комісією.
Президентом Республіки Білорусь може бути обраний громадянин Республіки Білорусь за народженням, не молодше 35 років, що володіє виборчим правом і постійно проживає в Республіці Білорусь не менше десяти років безпосередньо перед виборами [4].
Не допускається поєднання обов'язків депутата Палати представників з одночасним заняттям посади Президента Республіки Білорусь або судді.
Кандидати в Президенти Республіки Білорусь висуваються громадянами Республіки Білорусь за наявності не менше 100 тисяч підписів виборців. Висування кандидатів у Президенти Республіки Білорусь починається за 80 днів і закінчується за 50 днів до виборів. Висунення кандидата в Президенти Республіки Білорусь громадянами здійснюється ініціативною групою виборців у кількості не менше 100 чоловік. Список членів ініціативної групи із зазначенням її керівника разом із заявою про реєстрацію групи подається до Центральної комісії не пізніше, ніж за 85 днів до виборів особою, яка має намір висуватися кандидатом у Президенти Республіки Білорусь. У списку вказуються прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, професія, посада (заняття), місце роботи і місце проживання, партійність особи, що пропонується для висунення кандидатом у Президенти Республіки Білорусь, а також прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, місце проживання кожного члена групи та її керівника. Центральна комісія у п'ятиденний строк розглядає заяву, реєструє ініціативну групу і видає членам ініціативної групи відповідні посвідчення та підписні листи для збору підписів виборців на підтримку особи, що пропонується для висунення кандидатом у Президенти Республіки Білорусь (далі - підписний лист). Відмова в реєстрації ініціативної групи може бути оскаржена в триденний строк до Верховного Суду Республіки Білорусь ініціативною групою (скарга повинна бути підписана більшістю від її складу). Верховний Суд Республіки Білорусь розглядає скаргу в триденний термін. У підписному листі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, професія, посада (заняття), місце роботи і місце проживання, партійність особи, що пропонується для висунення кандидатом у Президенти Республіки Білорусь, а також прізвище, ім'я та по батькові члена ініціативної групи, що збирає підпису, і номер реєстрації ініціативної групи. У підписному листі повинні бути підписи виборців, що проживають тільки в одному населеному пункті, а в містах з районним поділом - в одному районі.
Виборець має право підписатися на підтримку особи, що пропонується для висунення кандидатом у Президенти Республіки Білорусь, тільки один раз. У підписному листі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, місце проживання, серія і номер паспорта або реквізити його замінює посвідчення особи виборця, який підтримує особа, яка пропонується для висунення кандидатом у Президенти Республіки Білорусь. Дані про виборця вносяться до підписного листа рукописним способом. Виборець власноручно ставить у підписному листі дату підпису і розписується. Підписи нумеруються. Відповідальність за достовірність які у підписних листах даних несе член ініціативної групи, що здійснював збір підписів. Участь адміністрації організації у зборі підписів, так само як і примус у процесі збору підписів і винагорода виборців за внесення підпису, не допускаються. Порушення цих вимог може бути підставою для відмови в реєстрації або скасування рішення про реєстрацію кандидата в Президенти Республіки Білорусь. Особиста власноручний підпис члена ініціативної групи, що збирає підписи виборців, ставиться на кожному підписному листі у присутності голови або заступника голови міської (міста обласного і районного підпорядкування), селищної, сільської виконавчого комітету, голови або заступника голови районної адміністрації в місті, на території яких проводився збір підписів, а в містах і селищах міського типу, де не утворені міські та селищні виконавчі комітети, - в присутності голови або заступника голови районного виконавчого комітету та засвідчується негайно печаткою цього органу. Виборці, які висунули кандидата в Президенти Республіки Білорусь, мають право до здачі підписних листів на районну, міську, районну в місті комісію з виборів Президента Республіки Білорусь зняти свої підписи в підписних листах, подавши про це заяву у зазначені комісії. Підписні листи здаються не пізніше ніж за 50 днів до виборів в районну, міську, районну в місті комісію з виборів Президента Республіки Білорусь, яка в десятиденний термін перевіряє достовірність підписів виборців у підписних листах, зданих членами ініціативної групи, і забезпечує достовірність даних про кількість таких підписів. Перевірці підлягає не менше 20 відсотків підписів виборців у підписних листах, зданих у відповідну комісію.
За результатами перевірки достовірності даних у підписних листах підпис виборця може бути визнана достовірною або недостовірної. Перевірці та обліку не підлягають підписи виборців і відповідні їм дані, що знаходяться в підписних листах, але виключені (викреслені) членом ініціативної групи, збирали підписи, до подання підписних листів на відповідну комісію, якщо це виняток їм спеціально обумовлено. Недостовірними підписами вважаються:
- Фіктивні підписи;
- Підписи виборців, виконані від імені різних осіб одним особою або від імені однієї особи іншою особою;
- Підписи осіб, що не володіють виборчим правом;
- Підписи виборців, що вказали у підписному листі дані, що не відповідають дійсності;
- Підписи виборців, зібрані до встановленого терміну висування кандидатів;
- Підписи виборців, що проживають не в одному населеному пункті, а в містах з районним поділом - не в одному районі;
- Підписи виборців, якщо дані про них внесені до підписного листа нерукопісним способом або олівцем, а також підпису, дати, внесення яких виконані виборцями несобственноручно;
- Всі підписи виборців у підписному листі, якщо підписи зібрані особою, яка не є членом ініціативної групи, або якщо підписний лист не підписаний членом ініціативної групи або підписаний іншим членом ініціативної групи, не збирали ці підписи, або не засвідчений печаткою місцевого виконавчого і розпорядчого органу, на території якого проводився збір підписів;
У разі виявлення декількох підписів одного і того ж виборця на підтримку висунення одного і того ж кандидата достовірної вважається тільки один підпис, а інші підписи вважаються недостовірними.
Якщо кількість виявлених при перевірці недостовірних підписів виборців складе більше 15 відсотків від кількості перевірених підписів, проводиться додаткова перевірка ще 15 відсотків підписів виборців від кількості підписів у підписних листах, зданих у відповідну комісію членом (членами) ініціативної групи. У разі, коли загальна кількість недостовірних підписів виборців, виявлених при перевірках, складе більше 15 відсотків від загальної кількості перевірених підписів у підписних листах, подальша перевірка підписів у підписних листах районної, міської, районної в місті комісією припиняється і всі підписи виборців у зданих підписних листах не враховуються при визначенні результату збору підписів виборців у районі, місті, районі в місті. Перевірити достовірність підписів виборців у підписних листах при необхідності в п'ятиденний термін можуть також обласні і Мінська міська комісії по виборах Президента Республіки Білорусь. На підставі протоколів районних, міських, районних у містах комісій з виборів Президента Республіки Білорусь про встановлення кількості виборців, які поставили в підписних листах свої підписи про висунення кандидата в Президенти, та результатів проведених обласної, Мінської міської комісією перевірок достовірності підписів виборців у підписних листах обласна, Мінська міська комісія з виборів Президента Республіки Білорусь підводить підсумки по області, місту Мінську, складає про це протокол і негайно направляє його в Центральну комісію [5].
Реєстрація кандидатів у Президенти Республіки Білорусь здійснюється Центральною комісією, а кандидатів у депутати - відповідною, територіальною виборчою комісією. Реєстрація кандидатів у Президенти Республіки Білорусь починається за 35 днів і закінчується за 25 днів до виборів. В окремих випадках термін реєстрації кандидатів у Президенти Республіки Білорусь, за вмотивованим рішенням Центральної комісії може бути продовжений, але не більше ніж на п'ять днів. Рішення про реєстрацію кандидата в Президенти Республіки Білорусь приймається при наявності таких документів, що надійшли до Центральної комісії до початку реєстрації: протоколів обласних, Мінської міської комісій з виборів Президента Республіки Білорусь, що підтверджують наявність не менше 100 тисяч підписів громадян Республіки Білорусь щодо висунення кандидата в Президенти, заяви кандидата про згоду балотуватися, а також біографічних даних особи, висунутої кандидатом у Президенти Республіки Білорусь, з зазначенням відомостей, передбачених Центральною комісією, і декларації про доходи та майно за формою, затвердженою Радою Міністрів Республіки Білорусь.
При поданні в документах про висунення кандидата в Президенти Республіки Білорусь, які не відповідають дійсності відомостей, в тому числі біографічних і відомостей про доходи та майно, відповідно Центральна комісія, територіальна виборча комісія має право відмовити в реєстрації кандидата в Президенти, або скасувати рішення про його реєстрацію. Якщо в цілому по Республіці Білорусь більше 15 відсотків від загальної кількості перевірених підписів виборців у підписних листах щодо висунення кандидата в Президенти Республіки Білорусь визнані недостовірними, Центральна комісія відмовляє в реєстрації кандидата в Президенти Республіки Білорусь. До реєстрації подається будь-яку кількість кандидатів у Президенти Республіки Білорусь. Центральна комісія, територіальна виборча комісія перевіряє відповідність порядку висунення кандидатів у Президенти Республіки Білорусь, і приймає рішення про реєстрацію кандидатів у Президенти, або мотивоване рішення про відмову в реєстрації. Рішення комісії про відмову в реєстрації кандидатом видається не пізніше, ніж наступного дня після прийняття рішення. Центральна комісія, територіальна виборча комісія у дводенний строк після реєстрації видає кандидатам у Президенти Республіки Білорусь, відповідні посвідчення. Відмова Центральної комісії зареєструвати особа, висунута кандидатом у Президенти Республіки Білорусь, може бути в триденний термін оскаржено до Верховного Суду Республіки Білорусь. Верховний Суд Республіки Білорусь розглядає скаргу в триденний термін, його рішення є остаточним. Повноваження особи, висунутої кандидатом у Президенти Республіки Білорусь, що входить до складу Центральної комісії, територіальної, дільничної комісії з виборів Президента Республіки Білорусь, вважаються припиненими з моменту реєстрації його кандидатом у Президенти Республіки Білорусь. Кандидат у Президенти Республіки Білорусь, в будь-який час до дня виборів може зняти свою кандидатуру, звернувшись із заявою про це відповідно в Центральну комісію, територіальну виборчу комісію. У разі зняття кандидатом у Президенти Республіки Білорусь, своєї кандидатури без поважних причин, що повинно бути зазначено в рішенні комісії, кандидат у Президенти, компенсує Центральної комісії, територіальної виборчої комісії, понесені нею витрати на кандидата в Президенти, включаючи і витрати на передвиборну агітацію. Рішення комісії про визнання зняття кандидатом у Президенти Республіки Білорусь, своєї кандидатури без поважних причин може бути оскаржене до суду. При відмові кандидата добровільно відшкодувати витрати, визначені Центральною комісією, територіальною виборчою комісією, стягнення їх провадиться в судовому порядку. У разі вибуття всіх кандидатів у Президенти Республіки Білорусь, проводяться повторні вибори [6]. Текст бюлетеня з виборів Президента Республіки Білорусь затверджується Центральною комісією. У бюлетень включаються в алфавітному порядку всі зареєстровані кандидати у Президенти Республіки Білорусь, із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати народження, професії, посади (заняття), місця роботи і місця проживання, партійності кожного кандидата в Президенти. Праворуч від даних про кожного кандидата розташовується порожній квадрат. У кінці переліку кандидатів поміщається рядок "Проти всіх кандидатів" з розташованим праворуч від неї порожнім квадратом. Кожен бюлетень має містити роз'яснення про порядок його заповнення. Бюлетені друкуються на білоруському або російською мовою. На зворотному боці бюлетеня ставляться підписи не менше двох осіб, які входять до складу дільничної комісії. У разі вибуття кандидата в Президенти Республіки Білорусь, напередодні виборів і неможливості виготовлення нових бюлетенів відповідно Центральна комісія, територіальна виборча комісія доручають дільничним комісіям зробити в кожному бюлетені чорнилом або кульковою ручкою відмітку "вибув" навпроти прізвища вибулого кандидата. Про це також вивішується оголошення в приміщенні для голосування та повідомляється виборцям при видачі бюлетенів. Дільничні комісії забезпечуються бюлетенями не пізніше, ніж за сім днів до виборів.
Усі кандидати в Президенти Республіки Білорусь, володіють рівними правами і несуть рівні обов'язки. Кандидат у Президенти Республіки Білорусь, не мають права використовувати переваги свого посадового становища в інтересах обрання. Під використанням переваг посадового положення розуміються:
- Залучення осіб, що знаходяться в підпорядкуванні або іншої службової залежності, для здійснення в робочий час діяльності, що сприяє висуванню і (або) обрання;
- Використання приміщень, займаних державними органами, організаціями, для здійснення діяльності, що сприяє висуванню і (або) обрання, у разі, якщо інші кандидати в Президенти, які звернулися за таким же питання, не можуть використовувати ці приміщення на аналогічних умовах;
- Використання телефонного та інших видів зв'язку, оргтехніки, призначених для забезпечення функціонування державних органів, організацій, для здійснення діяльності, що сприяє висуванню і (або) обрання;
- Безкоштовне або на пільгових умовах використання транспортних засобів, що перебувають у державній власності, для здійснення діяльності, що сприяє висуванню і (або) обрання;
- Проведення збору підписів виборців, передвиборної агітації в ході службових відряджень.
Кандидати в Президенти Республіки Білорусь, з часу їх реєстрації мають рівне право виступати на передвиборних та інших зборах, нарадах, засіданнях, у пресі, по державному радіо і по державному телебаченню. Порушення цього права може бути оскаржене в окружну, територіальну виборчу комісію, в Центральну комісію. Державні органи, громадські об'єднання, керівники організацій, органи територіального громадського самоврядування зобов'язані сприяти організації зустрічей кандидатів у Президенти Республіки Білорусь, з виборцями, а також забезпечувати надання необхідних їм для проведення виборчої кампанії довідкових та інформаційних матеріалів, крім матеріалів, користування якими обмежене законодавством Республіки Білорусь .
Кандидат у Президенти Республіки Білорусь, у депутати має право виступати з програмою своєї майбутньої діяльності, текст якої визначається кандидатом. Програма кандидата не повинна містити пропаганди війни, закликів до насильницької зміни конституційного ладу, порушення територіальної цілісності Республіки Білорусь, до соціальної, національної, релігійної та расової ворожнечі, образ і наклепів щодо посадових осіб Республіки Білорусь, інших кандидатів у Президенти Республіки Білорусь. Кандидат у Президенти Республіки Білорусь може мати до 30 довірених осіб. Довірені особи допомагають кандидату у проведенні виборчої кампанії, ведуть агітацію за його обрання, представляють інтереси кандидата у взаємовідносинах з державними органами, громадськими об'єднаннями, виборцями, а також у комісіях. Кандидат у Президенти Республіки Білорусь, визначає довірених осіб за своїм розсудом і в письмовій заяві повідомляє про них відповідно в Центральну комісію, окружну, територіальну виборчу комісію для реєстрації. У заяві зазначаються прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання довіреної особи. Відповідна комісія у триденний строк з моменту надходження заяви реєструє довірених осіб та видає їм посвідчення. Кандидат у Президенти Республіки Білорусь, має право в будь-який час до дня виборів відкликати довірених осіб, повідомивши про це у відповідну комісію, яка анулює видані ним посвідчення. Довірена особа у будь-який час може скласти свої повноваження. Довірена особа кандидата в Президенти Республіки Білорусь не може бути в складі Центральної комісії, територіальної та дільничної комісій з виборів Президента Республіки Білорусь. Довірені особи кандидата в Президенти Республіки Білорусь, на прохання кандидата звільняються від виробничих або службових обов'язків без збереження заробітної плати після їх реєстрації до дня виборів. Підставою для такого звільнення є рішення відповідної комісії про реєстрацію довіреної особи і заяву довіреної особи наймачеві про надання йому відпустки без збереження заробітної плати для участі в передвиборних заходах.
Після реєстрації кандидати в Президенти Республіки Білорусь (крім Президента Республіки Білорусь, який балотується на другий термін) кандидати звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків з дня реєстрації до дня виборів без збереження заробітної плати. Підставою для такого звільнення є рішення відповідної комісії про реєстрацію кандидатом і заява кандидата наймачеві про надання йому відпустки без збереження заробітної плати для участі в передвиборних заходах.
Кандидатам у Президенти Республіки Білорусь, за їх особистою заявою на цей же час може бути надано чергову відпустку. Кандидат у Президенти Республіки Білорусь, не може бути спрямований без його згоди у тривале відрядження, а також призваний на військову службу або на військові збори з дня реєстрації до дня виборів.
Районна, міська, районна у місті комісія з виборів Президента Республіки Білорусь на підставі протоколів, отриманих від дільничних комісій:
- Загальну кількість виборців по району, місту, району в місті; число виборців, які отримали бюлетені; число виборців, які взяли участь у голосуванні;
- Кількість голосів, поданих за, і кількість голосів, поданих проти кожного кандидата в Президенти Республіки Білорусь;
- Число бюлетенів, визнаних недійсними;
- Число бюлетенів, виданих дільничним комісіям;
- Число зіпсованих бюлетенів;
- Число невикористаних бюлетенів.
Районна, міська, районна у місті комісія встановлює на своєму засіданні результати голосування по району, місту, району в місті і складає протокол. Протокол підписується головою, заступником голови, секретарем і членами комісії та негайно, але не пізніше ніж через три дні після закінчення голосування передається особисто головою, або заступником голови, або секретарем комісії у відповідну обласну, Мінську міську комісію по виборах Президента Республіки Білорусь і до органів , утворили комісію, для інформації. Обласна, Мінська міська комісія з виборів Президента Республіки Білорусь на підставі протоколів, отриманих від відповідних районних, міських, районних у містах комісій, встановлює:
- Загальну кількість виборців по області, місту Мінську;
- Число виборців, які отримали бюлетені;
- Число виборців, які взяли участь у голосуванні;
- Кількість голосів, поданих за, і кількість голосів, поданих проти кожного кандидата в Президенти Республіки Білорусь;
- Число бюлетенів, визнаних недійсними;
- Число бюлетенів, виданих відповідним районним, міським, районним у містах комісіям;
- Число зіпсованих бюлетенів;
- Число невикористаних бюлетенів.
Обласна, Мінська міська комісія встановлює на своєму засіданні результати голосування по області, місту Мінську і складає про це протокол. Протокол підписується головою, заступником голови, секретарем і членами комісії та негайно, але не пізніше ніж через чотири дні після закінчення голосування особисто головою, або заступником голови, або секретарем комісії передається в Центральну комісію і до органів, що утворили обласну, Мінську міську комісію з виборів Президента Республіки Білорусь, для інформації. До протоколів комісій, які направляються у вищі комісії, додаються, якщо вони є, особливі думки членів комісії, заяви довірених осіб кандидатів у Президенти Республіки Білорусь та інших осіб про різні порушення. У разі виявлення органами, що утворили районну, міську, районну в місті, обласної, Мінську міську комісію, порушень, допущених у ході голосування або при підрахунку голосів, про це негайно повідомляється відповідної вищестоящої комісії або Центральної комісії.
Центральна комісія на підставі протоколів обласних, Мінської міської комісій з виборів Президента Республіки Білорусь не пізніше ніж через 10 діб після закінчення голосування встановлює на своєму засіданні та вносить до протоколу наступні дані:
- Загальну кількість виборців по Республіці Білорусь;
- Число виборців, які отримали бюлетені;
- Число виборців, які взяли участь у голосуванні;
- Кількість голосів, поданих за, і кількість голосів, поданих проти кожного кандидата в Президенти Республіки Білорусь;
- Число бюлетенів, визнаних недійсними;
- Число зіпсованих бюлетенів;
- Число невикористаних бюлетенів [7].
Протокол підписується головою, заступником голови, секретарем і членами Центральної комісії. Вважається, що вибори Президента Республіки Білорусь відбулися, якщо в голосуванні взяло участь більше половини громадян Республіки Білорусь, включених до списку виборців. Президент Республіки Білорусь вважається обраним, якщо за нього проголосувало більше половини громадян Республіки Білорусь, які взяли участь у голосуванні. При виявленні помилок, невідповідностей в протоколах дільничних і територіальних комісій, а також інших порушень, допущених у ході голосування або при підрахунку голосів, Центральна комісія має право прийняти рішення про повторний підрахунок голосів відповідної територіальної комісією. Повторний підрахунок голосів виборців проводиться територіальною комісією в присутності члена (членів) вищестоящої або Центральної комісії, а при необхідності - і дільничних комісій. Вибори Президента Республіки Білорусь в цілому по республіці або по окремих дільницях для голосування, районам, містам, районам у містах, областях, місту Мінську можуть бути визнані недійсними через допущені в ході виборів або при підрахунку голосів порушення, якщо вони вплинули на підсумки виборів в цілому по республіці. Рішення про визнання виборів недійсними приймається Центральною комісією. Скарга про таке порушення подається до Центральної комісії не пізніше, ніж наступного дня після виборів. Рішення Центральної комісії може бути оскаржене до Верховного Суду Республіки Білорусь протягом 10 днів. Право оскарження рішення про визнання виборів недійсними належить кандидатам у Президенти Республіки Білорусь. Повідомлення про підсумки виборів Президента Республіки Білорусь передається Центральною комісією засобам масової інформації для оприлюднення (опублікування) не пізніше ніж через три дні з моменту підписання протоколу про підсумки виборів [25. с. 23].
Якщо жоден з кандидатів у Президенти Республіки Білорусь не набрав необхідної кількості голосів, то не пізніше ніж у двотижневий термін за рішенням Центральної комісії проводиться другий тур голосування по двох кандидатах, які отримали найбільшу кількість голосів виборців. Повідомлення про проведення другого туру голосування публікується у пресі та оприлюднюється в інших засобах масової інформації наступного дня після призначення другого туру голосування. Вибори у другому турі голосування вважаються такими, що відбулися, якщо в голосуванні взяло участь більше половини виборців, включених до списку громадян, які мають право брати участь у виборах. Обраним вважається кандидат у Президенти Республіки Білорусь, який отримав у другому турі голосування більш половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. У разі якщо один з кандидатів в Президенти Республіки Білорусь, включений до бюлетеня для балотування у другому турі голосування, зняв свою кандидатуру, другий тур голосування проводиться по одній кандидатурі. При цьому кандидат у Президенти Республіки Білорусь також вважається обраним, якщо він одержав більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.
Якщо на виборах Президента Республіки Білорусь балотувалося не більше двох кандидатів і жоден з них не був обраний, а також у разі вибуття всіх кандидатів у Президенти Республіки Білорусь або визнання виборів Президента Республіки Білорусь не відбулися, або недійсними або другий тур голосування не дозволив визначити обраного Президента Республіки Білорусь, Центральна комісія вирішує питання про призначення повторних виборів з повторним висуванням кандидатів у Президенти Республіки Білорусь. При цьому вона може прийняти рішення про проведення виборів територіальними та дільничними комісіями в новому складі. Повторні вибори проводяться протягом трьох місяців після основних виборів. Голосування проводиться на тих же дільницях для голосування за списками, складеними для проведення основних виборів і уточненими напередодні повторних виборів. Освіта комісій з виборів Президента Республіки Білорусь, якщо відповідно до частини першої цієї статті було прийнято рішення про проведення повторних виборів комісіями в новому складі, висування та реєстрація кандидатів у Президенти Республіки Білорусь, інші заходи, пов'язані з проведенням повторних виборів Президента Республіки Білорусь, проводяться в порядку, встановленому Виборчим кодексом Республіки Білорусь. У разі проведення повторних виборів кандидатами в Президенти Республіки Білорусь не можуть знову балотуватися громадяни Республіки Білорусь, щодо яких прийнято рішення про скасування реєстрації їх кандидатами у Президенти Республіки Білорусь, а також громадяни, які зняли без поважних причин свої кандидатури в першому турі виборів. Повідомлення про проведення повторних виборів у триденний термін публікується в пресі та оприлюднюється в інших засобах масової інформації.

РОЗДІЛ 3. ПОВНОВАЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА РЕСПУБЛІКИ
БІЛОРУСЬ
3.1 Основні групи повноважень Президента Республіки
Білорусь
Повноваження білоруського Президента закріплені переважно в ст. 84 Конституції. Однак і в інших її статтях, та інших нормативних правових актах містяться норми, присвячені правам та обов'язкам Президента.
1. Призначення республіканських референдумів. Президент є єдиною особою, що може призначити референдум - народне голосування. Республіканські референдуми призначаються Президентом Республіки Білорусь як за власною ініціативою, так і за пропозицією Палати представників і Ради Республіки, яке приймається на їх роздільних засіданнях більшістю голосів від встановленого Конституцією складу (повного складу) кожної з палат, або за пропозицією не менш як 450 тисяч громадян, володіють виборчим правом, в тому числі не менше 30 тисяч громадян від кожної з областей і міста Мінська [6. с. 3]. Таким чином, діюча редакція Конституції не проводить розмежування між суб'єктами, ініціювали референдум, і можливим по ньому рішення про призначення (або відмову в призначенні) референдуму. Якщо пропозиція палати Парламенту, громадян про проведення референдуму внесено відповідно до закону, то Президент призначає республіканський референдум. На наш погляд, це повинно бути зроблено указом Президента. При визначенні дати проведення референдуму Президент пов'язаний термінами, зазначеними в Конституції, а саме: вона встановлюється не пізніше 3 місяців з дня видання указу Президента про призначення референдуму. На жаль, ні в Конституції, ні в законах не визначено, протягом якого терміну після внесення належним чином оформленої пропозиції слід видати Указ. На думку автора, це необхідно зробити протягом місяця після внесення пропозиції.
2. Призначення чергових та позачергових виборів до Палати представників. Рада Республіки та місцеві представницькі органи. Конституція розмежувала повноваження Президента і Парламенту у вирішенні питань про проведення виборів. Якщо це стосується колегіальних представницьких органів, то рішення про призначення виборів приймає Президент (п. 2 ст. 84), а якщо Глави держави, то - Палата представників (п. 3 ст. 97). Такий підхід у більшій мірі дозволяє виключити ситуацію, коли б порушувалися терміни проведення виборів, що, на жаль, вже мало місце в нашій сучасній історії при проведенні виборів до Парламенту в 1995р. Згідно зі ст. 93 Конституції термін повноважень Парламенту - чотири роки. Повноваження Парламенту можуть бути продовжені на підставі закону тільки в разі війни. Відлік повноважень палат Парламенту повинен здійснюватися з дня початку першої після виборів сесії палат. З тим, щоб не було колізій у визначенні термінів скликання і початку роботи першої сесії палат в Конституції це питання спеціально досить докладно регламентований. Так, відповідно до ст. 93 Конституції перша після виборів сесія палат Парламенту скликається Центральною комісією з виборів і проведення республіканських референдумів і починає свою роботу не пізніше ніж через 30 днів після виборів. Відлік 30-денного терміну для скликання і початку роботи першої сесії Палати представників здійснюється з дня другого туру голосування з виборів її нового складу. Якщо другий тур голосування з виборів до Палати представників не проводиться, відлік 30-денного терміну здійснюється з дня проведення першого туру загальних виборів у Республіці Білорусь. Відлік 30-денного терміну для скликання і початку роботи першої сесії Ради Республіки здійснюється з дня першого засідання депутатів місцевих Рад депутатів базового рівня з виборів членів Ради Республіки від області чи міста Мінська. У випадках і в порядку, передбачених Конституцією, повноваження Палати представників або Ради Республіки можуть бути припинені достроково. З припиненням повноважень Палати представників або Ради Республіки за рішенням Президента можуть бути достроково припинені повноваження відповідно Ради Республіки або Палати представників. У нашому законодавстві не передбачається, хто повинен приймати рішення про проведення виборів в колегіальні представницькі органи, якщо з яких-небудь причин Президент не видає відповідний указ. Згідно з російським законодавством, якщо Президент Росії у встановлений термін не приймає рішення про проведення виборів, то цей обов'язок має виконати Центрвиборчком. Вибори нового складу палат Парламенту призначаються не пізніше чотирьох місяців і проводяться не пізніше 30 днів до закінчення повноважень палат діючого скликання. Якщо ж мова йде про позачергові вибори палат Парламенту, то вони проводяться у тримісячний строк з дня дострокового припинення повноважень палат Парламенту [8].
3. Розпуск палат Парламенту. Дострокове припинення повноважень палат Парламенту, тобто їх розпуск, є одним із способів вирішення конфлікту між владою, насамперед між законодавчою і виконавчою. Арбітром у даному випадку виступає Глава держави. Повноваження палат Парламенту можуть бути припинені достроково лише у випадку та порядку, передбаченому Конституцією. По-перше, вони можуть бути достроково припинені при відмові у довірі Урядові. Так, згідно частини дев'ятої ст. 106 Конституції Прем'єр-міністр може поставити перед Палатою представників питання про довіру Уряду щодо представленої програми або з конкретного приводу. Якщо Палата представників в довірі відмовляє, Президент має право в 10-денний термін ухвалити рішення про відставку Уряду або про розпуск Палати представників і призначення нових виборів. При відхиленні відставки Уряд продовжує здійснювати свої повноваження. Необхідно зазначити, що згідно з п. 7 ст. 97 Конституції питання про відповідальність Уряду не може бути поставлений протягом року після схвалення програми діяльності. Вважаю, що дана норма поширюється і на випадки постановки Прем'єр-міністром питання про довіру Уряду, тобто протягом зазначеного терміну подібна ініціатива з боку Прем'єр-міністра неприпустима. По-друге, повноваження палат Парламенту можуть бути припинені у випадку вотуму недовіри Уряду. Вотум недовіри Уряду може бути виражений за ініціативою не менше однієї третини від повного складу Палати представників [6. с. 9]. Окремим випадком вираження вотуму недовіри Уряду є повторне відхилення Палатою представників програми діяльності Уряду (п. 5 ст. 97 Конституції). При вираженні вотуму недовіри Уряд повинен заявити Президентові про відставку. По-третє, повноваження Палати представників можуть бути достроково припинені при дворазовому відмову в дачі згоди на призначення Прем'єр-міністра. Рішення названої палатою Парламенту про згоду на призначення Прем'єр-міністра має бути прийнято не пізніше ніж у 2-тижневий строк з дня внесення пропозиції щодо кандидатури Прем'єр-міністра. У випадку, якщо Палата представників двічі відмовляє у дачі згоди на призначення Прем'єр-міністра, Президент має право призначити виконуючим обов'язки Прем'єр-міністра, розпустити Палату представників та призначити нові вибори. По-четверте, повноваження Палати представників чи Ради Республіки можуть бути достроково припинені на підставі висновку Конституційного Суду у випадку систематичного або грубого порушення палатами Парламенту Конституції. Розгляд Конституційним Судом питання про наявність фактів систематичного або грубого порушення палатами Парламенту Конституції Республіки Білорусь здійснюється за пропозицією Президента. Його розгляд не може бути відхилена з ініціативи Конституційного Суду. На думку автора, в законі слід було б дати тлумачення понять "систематичне", "грубе" порушення Конституції, а також встановити строки, протягом яких Президент має право внести пропозицію до Конституційного Суду (наприклад, 1 - 2 роки), з дня прийняття палатою Парламенту відповідного правового акту (закону, постанови). Враховуючи важливість даної проблеми, мабуть, недоцільно використовувати за аналогією ті норми права, які віднесені до інших галузей права, наприклад, трудового. У Президента будуть всі підстави для постановки питання перед Конституційним Судом про наявність фактів систематичного або грубого порушення палатами Парламенту, якщо, наприклад, він накладав вето на прийняті закони, проте всупереч нормам Конституції воно було подолане. І в тих випадках, коли палати Парламенту приймали інші акти (постанови) і порушували (систематично або грубо) Конституцію, також є підстави для постановки відповідного питання перед Конституційним Судом. У Конституції закріплено, що з припиненням повноважень Палати представників або Ради Республіки за рішенням Президента можуть бути також припинено повноваження відповідно Ради Республіки або Палати представників, тобто допускається розпуск як однієї, так і двох палат одночасно. У зарубіжному законодавстві існують як аналогічні, так і інші правила, коли достроково припиняються повноваження лише тієї палати парламенту, яка причетна до того чи іншого рішення - висловом вотуму недовіри, відмова у довірі уряду та ін Рішення про розпуск палат Парламенту Президент може прийняти не пізніше ніж у двомісячний термін після офіційних консультацій з головами палат. Існують обмеження на розпуск палат: їхні повноваження не можуть бути достроково припинені у період надзвичайного або воєнного стану, в останні шість місяців повноважень Президента, в період вирішення палатами питання про дострокове звільнення або усунення Президента з посади. Не допускається розпуск палат протягом року з дня їх перших засідань.
4.Назначеніе членів Центральної комісії Республіки Білорусь з виборів і проведення республіканських референдумів. Одним з найважливіших правомочностей Президента є його право самостійно або у взаємодії з іншими органами виробляти призначення на посади в державних органах. Деякі посадові особи призначаються Президентом самостійно, тобто не потрібно яке-небудь узгодження з іншими органами, інші - за участю інших державних органів. Згідно з п. 4 ст. 84 Конституції Президент призначає шість членів Центральної комісії Республіки Білорусь з виборів і проведення республіканських референдумів. Решту шість членів Центрвиборчкому обирає Раду Республіки. Таким чином, забезпечується рівне представництво, як Глави держави, так і Парламенту в органі, який вирішує питання проведення виборів, як Президента, так і до Парламенту.
5. Освіта, скасування і реорганізація Адміністрації Президента і деяких інших органів. У Діючою Конституції прямо закріплено право Президента утворювати, скасовувати або реорганізовувати Адміністрацію Президента, інші органи державного управління, а також консультаційні та інші органи при Президентові. У новій редакції Конституції йдеться не лише про створення Адміністрації Президента, а й визначається, що вона є органом державного управління. Указом Президента Республіки Білорусь від 23 січня 1997р. № 97 "Питання Адміністрації Президента Республіки Білорусь" утворена Адміністрація Президента Республіки Білорусь - орган державного управління, встановлена ​​чисельність працівників Адміністрації Президента, а також затверджено Положення про Адміністрацію та її структура. Президентом прийняті й інші рішення про створення деяких інших органів.
6. Призначення на посаду Прем'єр-міністра. Прем'єр-міністр призначається Президентом за згодою Палати представників. Регламент Палати представників Національних зборів Республіки Білорусь визначає порядок розгляду питання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра. Питання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра Республіки Білорусь вирішується на засіданні Палати представників шляхом таємного голосування і оформляється постановою. Депутати Палати представників має право ставити запитання Президенту Республіки Білорусь, самому кандидатові на посаду Прем'єр-міністра, висловлювати свою думку по запропонованій кандидатурі, агітувати "за" чи "проти" неї. Кандидатура на посаду Прем'єр-міністра Республіки Білорусь вважається схваленою, якщо за неї проголосувала більшість від повного складу Палати представників. Рішення з питання про надання згоди на призначення Президентом Республіки Білорусь Прем'єр-міністра приймається Палатою представників не пізніше ніж у 2-тижневий строк з дня внесення пропозиції щодо кандидатури Прем'єр-міністра. У випадку дворазової відмови в дачі згоди на призначення Прем'єр-міністра Палатою представників Президент має право призначити виконуючого обов'язки Прем'єр-міністра, розпустити Палату представників та призначити нові вибори.
7. Визначення структури Уряду, призначення та звільнення з посади членів Уряду та їх відставку. Президент самостійний у визначенні структури Уряду. У цих цілях він може створювати міністерства і відомства, що входять в структуру Уряду. Якщо раніше призначення та звільнення з посади заступників Прем'єр-міністра, керівників деяких найбільш важливих міністерств і відомств здійснювалося за згодою Парламенту, то зараз ці питання вирішуються Главою держави. У 2006 році Президент Республіки Білорусь видав Указ "Про структуру Уряду Республіки Білорусь", яким встановив, що в систему республіканських органів державного управління та інших державних організацій, підпорядкованих Уряду Республіки Білорусь, входять: - міністерства Республіки Білорусь, Комітет державної безпеки, Державний комітет прикордонних військ, Державний комітет по авіації, Державний митний комітет, які є республіканськими органами державного управління; - об'єднання юридичних осіб, майно яких перебуває у власності Республіки Білорусь, які здійснюють управління об'єктами державної власності, державні установи, інші державні організації, підлеглі Уряду Республіки Білорусь. Згідно з указом в структурі міністерств за рішенням Ради Міністрів Республіки Білорусь можуть створюватися департаменти, які є структурними підрозділами міністерств і здійснюють спеціальні (виконавчі, контрольні, регулюючі та інші) функції в певних сферах ведення, віднесених до компетенції відповідного міністерства. Департаменти не володіють правами юридичної особи, якщо інше не встановлено Президентом Республіки Білорусь.
8. Призначення голів вищих судових інстанцій. Відповідно до п. 8 ст. 84 Конституції Президент за згодою Ради Республіки призначає на посаду Голови Конституційного Суду, Голови Верховного Суду, Голови Вищого Господарського Суду з числа суддів цих судів. Відповідно до Регламенту Ради Республіки Національних зборів Республіки Білорусь питання про надання згоди на призначення Голови Конституційного Суду, Голови Верховного Суду, Голови Вищого Господарського Суду включається до порядку денного сесії Ради Республіки в якості окремого питання. При цьому однією з постійних комісій Ради Республіки дається доручення дати висновок щодо кандидатур, які подаються для надання згоди на призначення. Постійна комісія Ради Республіки обговорює на своїх засіданнях представлені кандидатури і готує висновок по кожній з них. На засіданні Ради Республіки голова постійної комісії знайомить членів Ради Республіки з висновком постійної комісії з представленим кандидатур. Кандидатури на зазначені посади представляє Президент або уповноважена ним посадова особа. Після подання Раді Республіки Президентом кандидатур на зазначені вище посади ця палата Парламенту розглядає питання про надання згоди на призначення Голови Конституційного Суду, Голови Верховного Суду, Голови Вищого Господарського Суду не пізніше 10 днів з моменту отримання відповідного подання Президента Республіки Білорусь в період проведення сесії Ради Республіки і не пізніше 10 днів з моменту початку найближчої сесії Ради Республіки, якщо відповідне подання Президента отримано в період перерви між сесіями Ради Республіки. Згідно з Регламентом Ради Республіки обговорення за запропоновану кандидатуру може не відкриватися, якщо на цьому не наполягають члени Ради Республіки. При відхиленні Радою Республіки кандидатури, поданої Президентом Республіки Білорусь для призначення на вищевказані посади, Рада Республіки приймає постанову, яка направляється Президентові Республіки Білорусь. Повторне пропозицію Президента Республіки Білорусь щодо кандидатури розглядається в порядку, передбаченому Регламентом. У разі відхилення цієї кандидатури Рада Республіки може звернутися до Президента Республіки Білорусь з пропозицією про проведення консультацій з метою подолання розбіжностей, що виникли. З питання надання згоди на призначення Голови Конституційного Суду, Голови та суддів Верховного Суду, Голови та суддів Вищого Господарського Суду, Голову Центральної комісії з виборів і проведення республіканських референдумів, Генерального прокурора, Голови та членів Правління Національного банку за рішенням Ради Республіки проводиться таємне або відкрите голосування. Постанова приймається більшістю голосів від повного складу Ради Республіки [9].
9. Призначення суддів вищих судових інстанцій. Голови Центрвиборчкому. Генерального прокурора. Голови та членів Правління Національного банку. Згідно з п. 9 ст. 84 Конституції Президент проводить призначення на посади суддів Верховного Суду, Вищого Господарського Суду, Голову Центральної комісії з виборів і проведення республіканських референдумів, Генерального прокурора, Голови та членів Правління Національного банку за згодою Ради Республіки. Процедура призначення на посади зазначених осіб аналогічна призначенням на посади керівників вищих судових інстанцій, зазначених у п. 8 ст. 84 Конституції.
10. Призначення суддів Конституційного Суду. З урахуванням рівної участі Президента і Парламенту у формуванні Конституційного Суду Президент самостійно вирішує питання про призначення 6 з 12 суддів Конституційного Суду. При цьому він повинен, перш за все, керуватися вимогами, викладеними у частині другій ст. 116 Конституції, згідно з якою Конституційний Суд формується з висококваліфікованих фахівців у галузі права, які мають, як правило, вчений ступінь. Вказівка ​​в Конституції на наявність, як правило, наукового ступеня означає, на думку автора, що, принаймні, більшість Конституційного Суду має складатися з таких осіб. Слід відзначити також, що в Конституції не вказується, в якій області наукових знань повинна бути ця ступінь.
11. Звільнення з посади Голови та суддів вищих судових інстанцій. Голови та членів Центрвиборчкому. Генерального прокурора. Голови та членів Правління Національного банку. Згідно з п. 11 ст. 84 Конституції звільнення з посади Голови та суддів Конституційного Суду, Голови та суддів Верховного Суду, Голови та суддів Вищого Господарського Суду, Голову та членів Центральної комісії з виборів і проведення республіканських референдумів, Генерального прокурора, Голови та членів Правління Національного банку проводиться Президентом з підстав, передбаченим законом, з повідомленням Ради Республіки. Відповідно до ст. 15 Закону про Конституційний Суд Республіки Білорусь Голова Конституційного Суду Республіки Білорусь може бути звільнений з посади з підстав, передбачених Законом про Конституційний Суд. До числа таких підстав ставляться: прохання про відставку, втрата громадянства, досягнення граничного віку перебування на посаді судді, продовження діяльності, незважаючи на попередження Конституційного Суду, не сумісної з посадою судді, та ін (ст. 19 закону). З аналогічних підстав допускається дострокове припинення повноважень судді Конституційного Суду. У кодексі Республіки Білорусь "Про судоустрій та статус суддів в Республіці Білорусь" встановлені підстави припинення повноважень суддів. Вони можуть бути позбавлені своїх повноважень за умисне порушення законності або вчинення порочить вчинку, не сумісних з їх високим званням, не інакше як за рішенням органу, який обрав або призначив їх, а також у зв'язку з набрав чинності обвинувальним вироком суду щодо них. Судді можуть бути звільнені від виконання обов'язків з інших передбачених законом підстав (за станом здоров'я, у зв'язку з обранням або призначенням на іншу посаду або з перекладом з їх згоди на іншу роботу за власним бажанням та ін.) Підстави звільнення суддів господарських судів передбачені Господарським процесуальним кодексом Республіки Білорусь. Термін повноважень Центральної комісії з виборів і проведення республіканських референдумів - 5 років. Голова, заступник Голови, секретар, члени Центральної комісії можуть бути звільнені з посади: до закінчення терміну їх повноважень Президентом Республіки Білорусь у разі письмової заяви про складення своїх повноважень; втрати громадянства; систематичного невиконання своїх обов'язків; вчинення дій, що дискредитують Центральну комісію; набрання щодо їх у законну силу обвинувального вироку суду. Відповідно до Закону "Про Прокуратуру Республіки Білорусь" звільнення Генерального прокурора Республіки Білорусь з посади протягом терміну повноважень може мати місце лише у випадках вчинення ним злочинів, у зв'язку з неможливістю виконання обов'язків по службі за станом здоров'я, а також за власним бажанням. Порядок призначення та звільнення з посади Голови та членів Правління Національного банку визначається Банківським кодексом Республіки Білорусь [10].
12. Призначення та звільнення з посади Голови Комітету державного контролю. Комітет державного контролю Республіки Білорусь є державним органом, утвореним Президентом Республіки Білорусь та здійснює контроль за виконанням республіканського бюджету, використанням державної власності, виконанням актів Президента, Парламенту, Ради Міністрів та інших державних органів, що регулюють відносини державної власності, господарські, фінансові та податкові відносини. Відповідно до Закону про Комітет державного контролю Республіки Білорусь, структура, штатна чисельність співробітників органів Комітету затверджується Президентом. Голова Комітету державного контролю призначається на посаду і звільняється з посади Президентом і підзвітний йому. Підстави звільнення від посади передбачені зазначеним Законом.
13. Звернення з посланнями до народу. Звернення Президента з посланнями до народу Республіки Білорусь про становище в державі та про основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики має важливе значення для роз'яснення проведеної Главою держави політики. За допомогою таких звернень Президент може викласти ті завдання і цілі, до яких він прагне або вирішує в даний час. Конституція, поточне законодавство не регламентують частоту звернень Президента до народу. Визначати частоту і час таких звернень, виходячи з ситуації, що складається, - це право Глави держави.
14. Звернення з щорічними посланнями до Парламенту; участь у роботі Парламенту. Для повноважень президентів багатьох країн характерна наявність права на звернення до парламенту з посланням. Зазвичай, як і по білоруській Конституції, такі послання Президента можуть бути щорічними. Однак не виключається право Президента звернутися з посланням до Парламенту і у зв'язку з якимись особливими обставинами. У посланнях Президент може висловлювати своє бачення внутрішньополітичної і зовнішньополітичної ситуації, пропонувати перелік (або в іншій формі) нормативних актів, які необхідно прийняти Парламенту, тобто пропонувати програму законопроектних робіт, може висловити думку про свою підтримку роботи, що проводиться Парламентом. Наприклад, у своєму першому посланні парламенту новообраний Президент Франції де Голль у січні 1959 р. висловив свою довіру парламенту, що, за оцінками французьких дослідників, було справою досить незвичайним. Це певною мірою підкреслювало втрату парламентом суверенітету і те, що інший орган - Президент - зараз стоїть над ним. В одному зі своїх наступних послань Президент Франції, маючи на увазі можливість застосування надзвичайних повноважень, передбачених ст. 16 Конституції Франції, відзначав своє бачення тих умов, в яких повинен діяти парламент [35. с. 110].
Президент Республіки Білорусь щорічно звертається з Посланням до Парламенту, в якому аналізуються; ситуація в економіці, соціальному розвитку, взаємини держави і суспільства, в тому числі викладена концепція державного будівництва, підводяться підсумки правотворчої діяльності, взаємовідносини гілок влади, державної влади і опозиції, питання забезпечення безпеки особи і держави, зовнішньополітичній діяльності, тобто зачіпається широкий спектр проблем. Текст послання Президента має бути розданий кожному депутату. Його текст може бути зачитано як самим Президентом, так і представником Глави держави в Парламенті або іншою уповноваженою особою. У зв'язку з наявністю у Президента Республіки Білорусь права достроково припинити повноваження Палати представників або Ради Республіки (як обох одночасно, так і однією з них) виникає питання про можливість направлення послання Президента лише однієї (новообраної) палаті Парламенту. На думку автора, це допустимо, якщо текст залишився незмінним і зберегла свої повноваження палата вже його заслухала. Якісь принципові зміни в тексті послання вимагають його напрямку та заслуховування і тієї палатою, яка зберегла свої повноваження. Чи варто розглядати напрямок Президентом послань Парламенту як його обов'язок або це є його правом? З одного боку, в Конституції говориться, що послання є щорічними, таким чином, принаймні, раз на рік Президент повинен направити Парламенту своє послання. З іншого боку, в Конституції не зумовлюється зміст послання, на відміну від поводження з посланням до народу. У Конституції не визначаються і наслідки не напряму Парламенту послання. До того ж, послання заслуховується без обговорення і свою оцінку йому парламентарії на своєму засіданні дати не можуть. Хоча, мабуть, це не виключає можливість зробити відповідний аналіз у подальшому, у тому числі в засобах масової інформації. На жаль, у чинному законодавстві не визначені терміни, протягом яких має бути заслухано послання Президента Парламенту. У принципі це питання може бути вирішене шляхом його погодження з керівниками обох палат Парламенту. Якщо така згода не досягнута, то, виходячи з того, що Президент може виступати перед Парламентом у будь-який час з промовою чи повідомленням, послання Президента має бути заслухано на сесії палат у першочерговому порядку. При необхідності Президент для цих цілей може скликати позачергову сесію. Доцільно направляти послання при обранні Президента або палат Парламенту. Згідно регламентам палат Парламенту щорічні послання можуть заслуховуватися окремо кожною палатою або спільно. У деяких країнах ще зовсім недавно парламентарії зобов'язані були заслуховувати послання президента стоячи. Так було, наприклад, за часів де Голля, Ж. Помпіду. Проте з приходом до влади В. Жискар буд Естена подібне правило було скасовано [26. с. 76]. У Конституції закріплено, що Президент Республіки Білорусь має право брати участь у роботі Парламенту та його органів, виступати перед ними в будь-який час з мовою або повідомленням. Тим самим виключається проведення таких закритих засідань Парламенту, на яких не допускається присутність Президента. Це є важливою гарантією взаємодії Глави держави і Парламенту. У регламентах палат Парламенту визначається процедура проведення засідань, в тому числі і черговість виступів, однак право Президента на виступ у будь-який час з промовою чи повідомленням є непорушним і не може бути в зв'язку з цим обмежена. По суті, таким чином, Президент може своєчасно впливати на хід обговорення проблеми в Парламенті та його органах з метою прийняття влаштовує його рішення, що відображає і позицію Глави держави.
15. Керівництво засіданнями Уряду. У силу того, що Президент є Главою держави в п. 15 ст. 84 Конституції цілком обгрунтовано передбачено, що Президент має право головувати на засіданнях Уряду Республіки Білорусь. Зазвичай це відбувається, коли на засіданні Уряду розглядаються найбільш важливі питання. У цьому випадку Президент керує ходом засідання. Він має право виступати з доповіддю, повідомленням, задавати питання присутнім членам Уряду та іншим посадовим особам
16. Призначення керівників республіканських органів державного управління, визначення їх статусу і призначення деяких інших осіб. Конституцією визначено, що Президент самостійно призначає керівників республіканських органів державного управління та визначає їх статус. Президент може мати своїх представників у Парламенті. Конституція не визначає їх кількість. У принципі, можливо, що ці обов'язки будуть здійснювати представники Президента в кожній з палат чи це буде одна людина. У Конституції не визначається, протягом, якого терміну таке призначення має бути зроблено. Відповідно до затвердженого Президентом Положенням про Адміністрацію Президента Республіки Білорусь Глава Адміністрації Президента має право без спеціальних на те повноважень виступати в якості представника Президента в Палаті представників і Раді Республіки Національних зборів. Представнику Президента у Парламенті може бути надано право доводити до відома парламентаріїв позицію Президента з тієї чи іншої проблеми. Однак, на думку автора, своєму представнику Президент не може делегувати ті права, які є невід'ємними правами Глави держави, наприклад, право законодавчої ініціативи і т.п. Президент, будучи главою держави, може призначати та інших посадових осіб, якщо їхні посади визначені відповідно до законодавства і, якщо інше не передбачено Конституцією. Тут можна кілька обмежень: Конституцією або прийнятими відповідно до неї іншим нормативним актом призначення даної особи віднесено до прерогативи іншого органу; є обмеження фінансового характеру, тобто відповідно до затвердженого бюджету неможливо створити відповідну структуру і ввести посаду, на яку передбачалося призначити особу.
17. Вирішення питань, пов'язаних з прийомом до громадянства, його припиненням і наданням притулку. Громадянство - це невід'ємний атрибут державного суверенітету, який визначає належність особи до держави, що обумовлює сукупність його прав і обов'язків та їх захист з боку держави. Прийнятого 18 жовтня 1991 року Закон "Про громадянство Республіки Білорусь" був орієнтований на існуючу систему органів державної влади. За законом органом, який приймає рішення з питань громадянства Республіки Білорусь, був Президія Верховної Ради. Для попереднього розгляду питань громадянства Президія утворив Комісію з питань громадянства. У зв'язку з введенням в дію нової Конституції і вступом Президента на посаду вирішення питань про прийом до громадянства Республіки Білорусь, його припинення та надання притулку перейшло до Глави держави і виконавчої влади. Згідно чинного закону «Про громадянство Республіки Білорусь» Президент приймає рішення про прийом до громадянства, вихід з громадянства, втрату громадянства Республіки Білорусь. Заяви з питань, пов'язаних з громадянством, подаються на ім'я Президента з зазначенням дати його складання. Заявники додають: заяву-анкету в двох примірниках; п'ять фотографій; автобіографію в двох примірниках; копію свідоцтва про народження заявника, а при необхідності і інших осіб; документи про сплату державного мита або звільнення від його сплати; документ про вихід з іноземного громадянства або про неналежності до громадянства іншої країни; довідку з місця проживання з зазначенням складу сім'ї. До заяви можуть бути включені інші документи, що мають відношення до справи. Заяви з питань, пов'язаних з громадянством, подаються до органів внутрішніх справ за місцем постійного проживання заявника, а особами, які постійно проживають за кордоном, - до дипломатичних представництв чи консульських установ. Встановлено термін розгляду заяв до місцевих органах внутрішніх справ, МВС, дипломатичних або консульських установах, МЗС, КДБ і Раді Міністрів Республіки Білорусь. У кожному з цих органів він не повинен бути більш ніж один місяць. При відсутності передбачених законом підстав для оформлення матеріалів з питань громадянства, а також наявності перешкод (неподання документа про вихід з іноземного громадянства; відбування заявником покарання у вигляді позбавлення волі та ін) орган внутрішніх справ, дипломатичне представництво, консульська установа Республіки Білорусь відмовляють заявнику в прийомі заяви з питань громадянства і повідомляють про це в письмовій формі. Ця відмова може бути оскаржена заявником до вищестоящого в порядку підлеглості орган, який зобов'язаний у місячний термін розглянути її і дати заявникові мотивовану відповідь в письмовій формі. У разі незгоди з рішенням вищестоящого органу або неотримання від цього органу протягом місяця мотивованої відповіді заявник має право звернутися зі скаргою до суду. Припинення громадянства може мати місце внаслідок виходу з громадянства Республіки Білорусь або його втрати, а також з інших підстав, передбачених законом. Положенням передбачено, що до клопотання про вихід з громадянства Республіки Білорусь додаються: заява-анкета в двох примірниках; чотири фотографії, автобіографія в двох примірниках; довідка з місця проживання про склад сім'ї; довідка з місця роботи або навчання, а непрацюючим - з місця проживання , нинішнього або попереднього (для осіб, які постійно живуть за кордоном), із зазначенням, чи має особа зобов'язання, не виконані перед державою, або майнові зобов'язання, з якими пов'язані істотні інтереси громадян чи державних організацій, кооперативних та громадських об'єднань; довідку з військового комісаріату про звільнення особи призовного віку від проходження обов'язкової військової служби в Збройних Силах Республіки Білорусь; документ про сплату державного мита або звільнення від його сплати. Якщо у заявника є дружина (чоловік), а також особи, які перебувають на його утриманні, він повинен подати нотаріально засвідчені письмові заяви цих осіб про відсутність у них матеріальних чи інших претензій. У необхідних випадках подаються копії документів про розірвання шлюбу, смерті одного з батьків, усиновлення, позбавлення батьківських прав, виплати аліментів. Законом передбачені такі підстави втрати громадянства Республіки Білорусь: 1) набуття особою громадянства іншої держави, якщо інше не передбачено міжнародними договорами Республіки Білорусь; 2) надходження особи на військову службу, службу безпеки, в поліцію, органи юстиції та інші органи державної влади (управління) в іноземній державі; 3) якщо громадянство Республіки Білорусь придбано в результаті подання завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів. Відповідно до закону втрата громадянства Республіки Білорусь настає з моменту реєстрації цього факту повноважними державними органами - МВС, управліннями, відділами внутрішніх справ, МЗС, дипломатичними представництвами та консульськими установами. Відповідно з вищеназваним Положенням передбачено визначення належності до громадянства Республіки Білорусь, який проводиться у всіх випадках, якщо виникають сумніви щодо належності особи до громадянства Республіки Білорусь. При цьому у відповідні органи подаються: заява, дві фотографії, документи, що підтверджують обставини, з якими законодавство пов'язує належність до громадянства Республіки Білорусь. Слід мати на увазі, що в необхідних випадках визначення належності до громадянства Республіки Білорусь може проводитися за рішенням суду, який встановлює факт постійного проживання заявника в Республіці Білорусь на день набрання чинності Закону "Про громадянство Республіки Білорусь". Надання притулку іноземним громадянам та особам без громадянства вирішується відповідно до Конституції, Законом "Про правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства в Республіці Білорусь", міжнародними договорами Республіки Білорусь та іншими актами законодавства. Притулок може надаватися іноземним громадянам та особам без громадянства, які перебувають на території Республіки Білорусь, вимушеним залишити країну проживання внаслідок переслідування їх за політичні, релігійні переконання (якщо вони не пропагують ворожість між людьми і не завдають шкоди їх здоров'ю) або за національну приналежність. Документи з питань надання притулку подаються на ім'я Президента Республіки Білорусь через органи Міністерства внутрішніх справ Республіки Білорусь за місцем проживання заявника. Заяви, що надійшли безпосередньо до Адміністрації Президента Республіки Білорусь, направляються на розгляд у вказане міністерство. При розгляді заяв та оформленні матеріалів про надання притулку запитуються необхідні документи, з'ясовуються обставини прибуття і причини знаходження заявників на території Республіки Білорусь, відомості, що характеризують осіб, джерела їх існування, а також інші що заслуговували уваги обставини. Підготовку необхідних матеріалів Міністерство внутрішніх справ Республіки Білорусь здійснює разом з Міністерством закордонних справ Республіки Білорусь, Комітетом державної безпеки Республіки Білорусь, Міністерством праці Республіки Білорусь, які в межах їх ведення представляють необхідні відомості і дають свій висновок по кожному заявнику. Порядок оформлення, розгляду, проходження документів з питань надання притулку в зазначених органах встановлюється Радою Міністрів Республіки Білорусь. Передбачено, що термін розгляду заяв у кожному з цих органів, а також в Раді Міністрів Республіки Білорусь не повинен перевищувати один місяць. Надійшли потім до Адміністрації Президента Республіки Білорусь матеріали попередньо розглядаються Комісією з питань громадянства при Президентові Республіки Білорусь, яка за наявності її пропозиції про надання особі притулку вносить матеріали на розгляд Президентові Республіки Білорусь. Про заяви, за якими вказана Комісія не знайшла підстав для задоволення прохання про надання притулку, доводиться до відома Президента Республіки Білорусь, а також повідомляється заявникам через органи Міністерства внутрішніх справ Республіки Білорусь, які займалися оформленням документів. Особи, яким надано притулок, і члени їх сімей, які не є громадянами Республіки Білорусь, користуються правами і свободами і виконують обов'язки нарівні з громадянами Республіки Білорусь, якщо інше не визначено Конституцією, законами і міжнародними договорами.
18. Встановлення державних свят і святкових днів, нагородження державними нагородами, присвоєння класних чинів і звань. Президент своїми рішеннями, звичайно прийнятими у формі указів, встановлює державні свята і святкові дні. Державні свята можуть встановлюватися у зв'язку з важливими історичними подіями, специфікою тієї чи іншої професії і т.д. Дні державних свят можуть бути як робітниками, так і неробочими. Указом Президента Республіки Білорусь від 26 березня 1998 р. № 157 "Про державні свята і святкові дні в Республіці Білорусь" визначені державні свята, а також святкові дні. З правом Парламенту встановлювати державні нагороди, класні чини і звання безпосередньо пов'язано правомочність Президента нагороджувати державними нагородами, присвоювати класні чини і звання. Таким чином, в даному випадку один орган приймає закон, а інший - його виконує, що є реалізацією концепції поділу влади.
19. Здійснення помилування засуджених. Помилування відрізняється від амністії тим, що воно здійснюється у відношенні конкретних осіб за їх клопотанням або інших уповноважених осіб та органів. Президент Республіки Білорусь крім клопотань про помилування розглядає: матеріали щодо осіб, засуджених до смертної кари, які не клопочуть про помилування; подання Голови Верховного Суду Республіки Білорусь або Генерального прокурора Республіки Білорусь про застосування помилування до осіб, засуджених судами Республіки Білорусь до смертної кари; заяви осіб, які відбули покарання, про звільнення від покриття матеріального шкоди, що підлягає стягненню за вироками судів Республіки Білорусь, на користь держави або державних організацій, що перебувають на республіканському та місцевому бюджетах, або державних підприємств і установ, що знаходяться в республіканському і місцевому підпорядкуванні. Помилування застосовується, як правило, з особистих клопотаннями засуджених. Клопотання про помилування розглядаються тільки після вступу вироку в законну силу. Клопотання про помилування подаються засудженими через адміністрацію виправно-трудової установи або іншого органу, виконуючого вирок, і направляються на розгляд Президента Республіки Білорусь з додатком копії всіх вироків, ухвал і постанов судів, докладних характеристик про роботу і поведінку засуджених із зазначенням думки адміністрації та думки наглядової комісії або комісії у справах неповнолітніх по суті клопотання, а також інших документів і даних, які мають значення для розгляду питання про застосування помилування. При розгляді клопотання про помилування беруться до уваги: ​​характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особа засудженого, його поведінка, ставлення до праці, участь у роботі самодіяльних організацій у місцях позбавлення волі, строк відбутого покарання та інші обставини, що заслуговують на увагу; думку адміністрації виправно -трудової установи або іншого органу, виконуючого вирок, наглядової комісії, комісії у справах неповнолітніх, громадських об'єднань і трудових колективів, а за заявами про звільнення від покриття матеріального шкоди за вироками судів та в інших необхідних випадках також думка виконавчого комітету районної, міської Ради депутатів , адміністрації району. До особливо небезпечних рецидивістів, а також особам, до яких раніше були застосовані амністія, помилування або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, умовне звільнення їх з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, якщо вони до погашення або зняття судимості знову скоїли умисний злочин, застосовується тільки у виняткових випадках. Особи, засуджені до смертної кари, можуть звернутися з клопотанням про помилування до Президента Республіки Білорусь протягом 7 діб з дня вручення їм копії вироку або касаційної ухвали. Якщо засуджений до смертної кари не подасть у призначений термін клопотання про помилування або заявить про своє небажання звертатися з таким клопотанням, про це складається акт з виконанням встановлених правил. Клопотання або акт направляється Президентові Республіки Білорусь не пізніше ніж у 3-денний термін з дня подачі клопотання від засудженого або складання акта. Згідно заходам, що гарантує захист прав тих, хто засуджений до смертної кари, схваленим Економічною та соціальною радою ООН 25 травня 1984 р. (ООН: Права людини і боротьба зі злочинністю. Мн., 1990. С. 279-281), кожен засуджений до смертної кари має право на подачу прохання про помилування або заміні вироку; помилування або заміна вироку можуть бути надані у всіх випадках винесення смертного вироку. Смертний вирок не може бути приведений у виконання до розгляду цього клопотання про помилування. Клопотання про помилування, а також інші матеріали до внесення їх на розгляд Президента Республіки Білорусь попередньо розглядаються у Комісії з питань помилування при Президентові Республіки Білорусь. Комісія створюється Президентом Республіки Білорусь на термін його повноважень і діє в складі голови, двох заступників голови і членів Комісії. Кількість членів Комісії встановлюється Президентом Республіки Білорусь. Комісія може запрошувати на свої засідання представників органів державної влади, громадських об'єднань, трудових колективів, засобів масової інформації. Помилування і відхилення клопотання про помилування засуджених до смертної кари, а також помилування засуджених до позбавлення волі або інших більш м'яких мір покарання здійснюються указами Президента Республіки Білорусь.
20. Ведення переговорів і підписання міжнародних договорів; призначення і відкликання дипломатичних представників. Будучи Главою держави, Президент без будь-якого спеціального уповноваження представляє Республіку Білорусь у відносинах з іншими країнами та міжнародними організаціями. Це може виявлятися й у праві підписувати міжнародні договори, заявляти про позицію країни по відношенню до тієї чи іншої міжнародної проблеми. Основне обмеження до укладання міжнародних договорів полягає в тому, щоб вони не суперечили Конституції. З метою підвищення ефективності роботи державних органів щодо організації візитів в іноземні держави делегацій на чолі з Президентом, в також забезпечення дієвого контролю за виконанням досягнутих в ході цих візитів домовленостей Президентом Республіки Білорусь 5 лютого 1998 прийнятий Указ "Про заходи щодо підвищення ефективності візитів до іноземні держави делегацій Республіки Білорусь на чолі з Президентом Республіки Білорусь та реалізації домовленостей, досягнутих в ході цих візитів ". Указом передбачено необхідність перспективного планування візитів, розробки програм візитів, забезпечення суворого контролю за виконанням домовленостей, досягнутих в ході візиту. Прерогативою Президента як глави держави є призначення і відкликання дипломатичних представників Республіки Білорусь в іноземних державах і при міжнародних організаціях. Дипломатичними працівниками є співробітники Міністерства закордонних справ, дипломатичних представництв та консульських установ Республіки Білорусь за кордоном, які мають дипломатичні ранги. Призначення на інші дипломатичні посади провадиться наказами по Міністерству закордонних справ. Законодавством республіки Білорусь визначено порядок прийому громадян Республіки Білорусь на дипломатичну службу, проходження та припинення її дипломатичними працівниками. Відповідно до Положення призначення послів, постійних представників при міжнародних організаціях та звільнення їх з посади проводиться указами Президента Республіки Білорусь, посланників і генеральних консулів - постановами Ради Міністрів. На інші дипломатичні посади особи призначаються і з цих посад звільняються наказами Міністра закордонних справ. Дипломатична служба забезпечує практичне здійснення зовнішньої політики, представляє інтереси держави в сфері міжнародних відносин, а також юридичних осіб та громадян за кордоном. Дипломатична служба формується з громадян Республіки Білорусь, які володіють спеціальними знаннями і відповідають встановленим вимогам. Фахівці, що приймаються на дипломатичну службу, призначаються на дипломатичні посади з урахуванням кваліфікації та представляються до дипломатичного рангу, відповідного їх посади. Дипломатичний працівник, який повернувся до Республіки Білорусь після роботи за кордоном, призначається, як правило, на посаду не нижче тієї, яку він обіймав за кордоном. Дипломатичним працівникам з урахуванням займаної посади і кваліфікації присвоюються такі дипломатичні ранги: аташе, третій секретар, другий секретар другого класу, другий секретар першого класу, перший секретар другого класу, перший секретар першого класу; радник другого класу; радник першого класу; Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу; Надзвичайний і Повноважний Посланник першого класу; Надзвичайний і Повноважний Посол.
21. Прийом вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників. Президент приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних представників іноземних держав. Вірчою грамотою є документ, що засвідчує представницький характер дипломатичного представника і акредитуються його в цій якості в іноземній державі. Вірчі грамоти, адресовані чолі приймаючої держави, підписуються главою держави, що призначає дипломатичного представника, та скріплюються підписом міністра закордонних справ. Вірча грамота має характер загальних повноважень дипломатичного представника. Відкликання дипломатичного представника з ініціативи свого уряду оформляється шляхом вручення главі держави перебування відкличний грамоти - документа про відкликання дипломатичного представника, підписаного главою його призначила. Відкличні грамоти оформляються так само, як і вірчі грамоти. За усталеною практикою Президент Республіки Білорусь приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних представників іноземних держав у присутності Міністра закордонних справ Республіки Білорусь або його заступника та інших відповідальних працівників зазначеного Міністерства.
22. Введення надзвичайного стану. Згідно з п. 22 ст. 84 Конституції у разі стихійного лиха, катастрофи, а також безпорядків, що супроводжуються насильством або загрозою насильства з боку групи осіб і організацій, в результаті яких виникає небезпека життю та здоров'ю людей, територіальної цілісності та існуванню держави, Президент запроваджує на території Республіки Білорусь або в окремих її місцевостях надзвичайний стан з внесенням до 3-денний термін прийнятого рішення на затвердження Ради Республіки. У республіці діє Закон від 24 червня 2002 р. "Про надзвичайний стан". Надзвичайний стан є тимчасовим заходом, і воно може оголошуватися з метою якнайшвидшої нормалізації обстановки, відновлення законності і правопорядку. При введенні надзвичайного стану необхідно вказувати мотиви такого рішення, строк і межі його дії. В умовах надзвичайного стану з урахуванням конкретних обставин органи державної влади можуть приймати у відповідності з законом заходи, спрямовані на нормалізацію ситуації. Так, зокрема, може посилюватися охорона громадського порядку і об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення і народного господарства; вводитися особливий режим в'їзду і виїзду громадян; відповідні органи можуть бути наділені правом тимчасово приймати у громадян вогнепальну та холодну зброю й боєприпаси, а у підприємств - також і навчальну військову техніку, вибухові, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини і т.д. Можуть бути передбачені й інші обмеження прав і свобод особистості, що, як зазначено в ст. 23 Конституції, можлива тільки у передбачених законом випадках, в інтересах національної безпеки, громадського порядку, захисту моральності, здоров'я і населення, прав і свобод інших осіб. Згідно зі ст. 63 Конституції здійснення передбачених Конституцією прав і свобод особистості в умовах надзвичайного стану може бути припинено в порядку і межах, визначених Конституцією та законом. При здійсненні конкретних заходів у період надзвичайного стану не можуть обмежуватися права, передбачені у ст. 24, частини третьої ст. 25, ст.ст. 26 і 31 Конституції. Прийняте Президентом рішення про введення надзвичайного стану в 3-денний строк вноситься на затвердження Ради Республіки. Питання про затвердження рішення Президента Республіки Білорусь про введення надзвичайного стану має бути розглянутий у 3-денний термін з моменту внесення Президентом відповідного рішення. Якщо в результаті надзвичайних обставин члени Ради Республіки не зможуть терміново прибути, а засідання Ради або сесія не може відбутися в будівлі, може бути обрано інше місце проведення сесії, про що через засоби масової інформації або іншим способом повинні бути сповіщені депутати. За рішенням Ради Республіки питання про надзвичайний стан може розглядатися без попереднього вивчення в комісіях палати. При затвердженні Радою Республіки указу Президента про введення режиму надзвичайного стану та передбачених ним заходів в силу вступають лише ті положення, які схвалені. Про прийняте рішення Рада Республіки повинен повідомити Президента і зробити повідомлення через засоби масової інформації. Якщо постанова про затвердження указу Президента про введення надзвичайного стану не набрало більшості голосів від повного складу Ради Республіки, рішення про введення надзвичайного стану не стверджується, що оформляється постановою Ради Республіки. У цьому випадку укази Президента не мають юридичної сили.
23. Про відкладення проведення страйку або її призупинення. Згідно з п. 23 ст. 84 Конституції у випадках, передбачених законодавством, Президент має право відкласти проведення страйку або припинити його, але не більше ніж на 3-місячний термін. Таким чином, у законі повинні бути передбачені випадки, коли проведення страйку, право на яку закріплює ст. 41 Конституції, буде відкладено або вона буде припинена, але не більше ніж на 3-місячний термін. У Трудовому кодексі Республіки Білорусь передбачено порядок і умови проведення страйку. Страйк - тимчасовий добровільна відмова працівників від виконання трудових обов'язків (повністю або частково) з метою вирішення колективного трудового спору. Страйк може проводитися не пізніше трьох місяців після відхилення пропозицій примирної комісії, а якщо сторони зверталися до посередника чи (та) в трудовий арбітраж-після відхилення пропозицій посередника або (і) незгоди з рішенням трудового арбітражу, за винятком випадку, якщо воно має для сторін обов'язкову силу. Законом можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на страйк у тій мірі, в якій це необхідно в інтересах національної безпеки, громадського порядку, здоров'я населення, прав і свобод інших осіб. Забороняється надання матеріальної допомоги учасникам страйку за рахунок коштів політичних партій, рухів, інших громадських об'єднань, які мають політичні цілі, а також іноземних юридичних і фізичних осіб. Рішення про проведення страйку приймається на зборах чи конференції таємним голосуванням. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше двох третин присутніх працівників (делегатів конференції). Збори вважаються правомочними, якщо на ньому присутні більше половини працівників, а конференція - не менше двох третин делегатів [11].
Сторони колективного трудового спору зобов'язані вжити необхідних заходів для забезпечення під час страйку в організаціях законності, збереження державної і приватної власності, громадського порядку, мінімуму необхідних робіт (послуг). Мінімум необхідних робіт (послуг) визначається у колективному договорі. За відсутності колективного договору мінімум необхідних робіт (послуг) визначається угодою сторін у п'ятиденний термін з моменту прийняття рішення про проведення страйку. У разі виникнення розбіжностей між сторонами по мінімуму необхідних робіт (послуг) він встановлюється до початку страйку місцевим виконавчим і розпорядчим органом, рішення якого є обов'язковим для сторін. Під час проведення страйку сторони зобов'язані продовжити дозвіл колективного трудового спору шляхом переговорів [12].
Страйк або рішення про її проведення можуть бути визнані незаконними за рішенням обласного (Мінського міського) суду у випадках, якщо страйк проводиться (проводилася) або рішення про її проведення було прийнято з порушенням вимог Трудового кодексу Республіки Білорусь.
24. Підписання законів. Одним з важливих аспектів взаємодії влади є прийняття законів і їх підписання. Підписання законів, як і право законодавчої ініціативи, являє собою потужний засіб впливу однієї влади на іншу. За цим криються не тільки суто формальні аспекти взаємини влади, а й потенційні можливості для посилення свого становища. Прагнучи забезпечити в реальності дію принципу поділу влади, який багато в чому зводиться не тільки до розмежування компетенції, але й проблеми взаємного стримування, взаємовпливу законодавчої і виконавчої влади, в Конституції закріплено правило про те, що всі закони підписуються Президентом. При цьому він має право повертати закон чи окремі його положення зі своїми запереченнями в Палату представників, тобто Президент володіє правом вето на прийнятий закон. Закон, прийнятий Палатою представників і схвалений Радою Республіки, або прийнятий Палатою представників у порядку, передбаченому ст. 100 Конституції, представляється у 10-денний термін Президентові на підпис. Якщо Президент не повертає який-небудь закон протягом двох тижнів після того, як він був йому представлений, закон вважається підписаний. Закон не вважається підписаним і не вступає в силу, якщо він не міг бути повернений до Парламенту в зв'язку з закінченням сесії. Таким чином, у новій редакції Конституції передбачені наслідки, коли Президенту подається на підпис закон в останні дні сесії і після закінчення передбаченого строку для вирішення питання щодо підписання закону Президент не може повернути його до Парламенту, так як наступила перерва між сесіями. У США подібна практика отримала назву "кишенькове вето", яке не може бути подолано конгресом в силу відсутності будь-якої процедури з цього приводу. Дещо інший підхід передбачений в Регламенті Палати представників. При незгоді з текстом закону Президент Республіки Білорусь повертає його зі своїми запереченнями до Палати представників, яка має розглянути закон з запереченнями Президента не пізніше 30 днів. Рада Палати представників направляє текст закону, повернутого Президентом з запереченнями, в головну комісію для висновки щодо нього і встановлює термін для внесення законопроекту для розгляду Палатою представників. Головний комісія організовує роботу щодо законопроекту в порядку, передбаченому Регламентом для всіх законопроектів. Заперечення Президента Республіки Білорусь розглядаються в комісії, яка є головним по законопроекту, яка готує висновок щодо заперечень і вносить його до Ради Палати представників. На закінчення комісії має бути одна з пропозицій: погодитися з запереченнями Президента Республіки Білорусь і направити повернутий ним закон на доопрацювання; внести повернутий закон на розгляд Палати представників для подолання заперечень Президента Республіки Білорусь. Рада Палати представників розглядає висновок комісії і приймає рішення про доопрацювання закону і визначає головний комісію або приймає рішення про включення до порядку денного сесії Палати представників питання про повторний розгляд закону Палатою представників. Повернений Президентом Республіки Білорусь закон може бути розглянутий в першочерговому порядку. Після доопрацювання повернутого Президентом Республіки Білорусь закону комісія вносить до Ради Палати представників пропозицію про включення до порядку денного сесії Палати представників питання про розгляд законопроекту у другому читанні. При розгляді законопроекту в Палаті представників на голосування ставляться лише ті положення, в які в процесі доопрацювання були внесені зміни. Потім проводиться голосування щодо законопроекту в цілому. Якщо закон розглядається Палатою представників для подолання заперечень Президента, голосування проводиться по закону в цілому. У цьому випадку зміна і доповнення закону не допускається. Якщо закон буде прийнятий Палатою представників більшістю не менше 2 / 3 голосів від повного складу, він разом із запереченнями Президента в 5-денний строк направляється до Ради Республіки, який також повинен розглянути його повторно не пізніше 20 днів. Повернений Президентом Республіки Білорусь закон може бути розглянутий в першочерговому порядку. Разом з текстом закону, повернутого Президентом Республіки Білорусь з його запереченнями і повторно розглянутого Палатою представників, на ім'я Голови Ради Республіки направляються також постанову Палати представників про повторний розгляд закону, заперечення Президента Республіки Білорусь, стенографічний звіт (стенограма) засідання Палати представників на заперечення Президента Республіки Білорусь. Постійна комісія Ради Республіки, яка раніше давала висновок за законом, поверненого Президентом Республіки Білорусь, розглядає зауваження Президента і текст закону, прийнятого Палатою представників при повторному розгляді в раніше прийнятій редакції і дає по ньому висновок. Повторне висновок готується постійною комісією в порядку, встановленому Регламентом Ради Республіки. При отриманні висновку постійної комісії Голова Ради Республіки вносить пропозицію про включення до порядку денного засідання Ради Республіки питання про повторний розгляд закону. При повторному розгляді закону, повернутого Президентом Республіки Білорусь і прийнятого Палатою представників в раніше прийнятій редакції, Рада Республіки вправі: не відкриваючи обговорення, поставити на голосування питання про схвалення закону в раніше прийнятій редакції; відкрити обговорення за законом. Після закінчення обговорення головуючий на засіданні Ради Республіки зобов'язаний поставити на голосування питання про схвалення закону в раніше прийнятій Палатою представників редакції. Закон вважається прийнятим, якщо він схвалений більшістю не менше 2 / 3 голосів від повного складу Ради Республіки. Закон після подолання Палатою представників і Радою Республіки заперечень Президента підписується Президентом у п'ятиденний термін. Закон вступає в силу і в тому випадку, якщо він не буде підписаний Президентом у цей термін. У такому ж порядку палатами розглядаються заперечення Президента на окремі положення закону, які повертаються для повторного голосування. У цьому випадку до винесення відповідного рішення Палатою представників і Радою Республіки закон підписується Президентом і набуває чинності за винятком тих положень, щодо яких є заперечення Президента.
25. Право відміни актів Уряду. Закріплене в п. 25 ст. 84 Конституції правомочність означає право Президента скасувати будь-який акт підзвітного йому центрального органу державного управління - Уряду. При цьому Президент може керуватися не тільки тим, що відповідний акт суперечить законодавству. Президент може скасувати акт Уряду та з мотивів недоцільності його прийняття. Цим дане правомочність відрізняється від права відповідних виконавчих і розпорядчих органів скасовувати суперечать законодавству акти нижчих органів (ст. 122 Конституції).
26. Контроль за дотриманням законодавства місцевими органами управління та самоврядування. Відповідно до п. 26 ст. 84 Конституції Президент безпосередньо або через створювані ним органи здійснює контроль за дотриманням законодавства місцевими органами управління та самоврядування; має право призупиняти рішення місцевих Рад депутатів і скасовувати рішення місцевих виконавчих і розпорядчих органів у разі невідповідності їх законодавству. З аналізу Конституції випливає, що контроль за діяльністю місцевих органів управління та самоврядування покликані здійснювати в першу чергу такі контрольно-наглядові органи, як Комітет державного контролю, Прокуратура Республіки Білорусь та їх органи на місцях. Президент не володіє правом скасування рішень місцевих Рад, проте у разі невідповідності цих рішень законодавством, він може припинити їх дію. У законодавстві поки відсутній механізм, що визначає подальші дії Президента. Необхідно визначити термін, протягом якого Президент повинен звернутися з дня виявлення даного факту в вищестоящий Рада депутатів (Рада, що прийняв незаконне рішення) з пропозицією його скасувати.
27. Формування Ради Безпеки. Вперше Рада безпеки був створений Указом Президента Республіки Білорусь від 5 серпня 1994 р. № 24. Однак якщо раніше в Конституції було зазначено, що Президент лише очолює Раду Безпеки, що дало підставу для суперечок про порядок визначення його складу, то відповідно до нової редакції Конституції 1994 р. Президент не тільки очолює Раду Безпеки, але і формує його. У Конституції безпосередньо передбачено, що Глава держави призначає на посаду та звільняє з посади Державного секретаря Ради Безпеки.
28. Керівництво Збройними Силами Республіки Білорусь. У президентських республіках глава держави звичайно є Головнокомандувачем Збройними Силами. Він же призначає на посади та звільняє з посади вище командування Збройних Сил. Тому цілком доречним виглядає також закріплення в Конституції Республіки Білорусь зазначених вище правочинів (п. 28 ст. 84). Збройні сили Республіки Білорусь призначені для захисту Республіки Білорусь, охорони її Державного кордону, суверенітету і територіальної цілісності. Відповідно до законодавства відповідальність за бойову та мобілізаційну готовність, підготовку Збройних Сил до виконання завдань у воєнний час, матеріально-технічне забезпечення, розвиток організаційної структури, озброєння і військової техніки, оперативну та бойову підготовку, військову дисципліну, забезпечення захисту секретної інформації та протидію іноземним розвідкам, дотримання законодавства несе Міністерство оборони Республіки Білорусь. Президент, будучи Головнокомандувачем Збройними Силами Республіки Білорусь, є відповідальною перед народом за забезпечення надійного захисту держави, виконання міжнародних угод з оборони, здійснення воєнної політики і воєнної доктрини Республіки Білорусь. Він призначає вищий командний склад Збройних Сил Республіки Білорусь.
29. Введення на території держави воєнного стану, оголошення повної або часткової мобілізації. У разі військової загрози або нападу Президент запроваджує на території Республіки Білорусь військовий стан, оголошує повну або часткову мобілізацію з внесенням до 3-денний термін прийнятого рішення на затвердження Ради Республіки. Воєнний стан на території республіки або в окремих її районах вводиться з оголошенням стану війни або загрози нападу (агресії) на Республіку Білорусь. З введенням воєнного стану розширюються повноваження військового командування: за рішенням Парламенту на нього можуть покладатися функції органів державної влади в галузі оборони. Під час воєнного стану обмежуються права підприємств, установ, організацій і громадян, розширюються повноваження правоохоронних органів. З усуненням загрози військового нападу (агресії) або припиненням стану війни військовий стан відміняється. Режим воєнного стану визначається Парламентом Республіки Білорусь. Повна (загальна) або часткова мобілізація проводиться для здійснення планових заходів щодо мобілізованого розгортання Збройних Сил Республіки Білорусь та переведення галузей народного господарства (повна або загальна мобілізація) або який-небудь їх частини (часткова мобілізація) з мирного на воєнний стан. Згідно зі ст. 18 Закону "Про оборону" порядок проведення мобілізації визначається законодавством Республіки Білорусь. Президент має право віддати розпорядження про початок військових дій без оголошення війни у ​​разі: умисного вторгнення в повітряний простір Республіки Білорусь; раптового вторгнення іноземних збройних сил на територію Республіки Білорусь; несподіваного повітряного нападу на Республіку Білорусь. У разі початку військових дій без оголошення війни Президент зобов'язаний протягом 3 годин повідомити про це Парламенту. У Конституції не обмовляється, протягом, якого терміну Рада Республіки повинен розглядати прийняте Президентом рішення про введення воєнного стану чи проведення повної або часткової мобілізації. Ці питання вирішені в Регламенті Ради Республіки. Процедура розгляду в Раді Республіки рішень Президента про введення воєнного стану, проведення повної або часткової мобілізації аналогічна розгляду питання про введення Президентом надзвичайного стану. Президент може здійснювати й інші повноваження, покладені на нього Конституцією і законами.
3.2. Повноваження Президента Республіки Білорусь в
нормотворчої сфері
Президент як реальний Глава держави має досить широкі повноваження у нормотворчій сфері. Нова редакція Конституції не містить вказівки на те, що Глава держави одночасно є і главою виконавчої влади, як це було в раніше діяла Конституції 1994 року. Президент нині як би підноситься над усіма іншими владними структурами. У цьому криється і його потенціал як суб'єкта нормотворення. Конституцією Республіки Білорусь передбачені наступні види правових актів Президента - декрети, укази, розпорядження.
Декрети є одним з нових видів актів Президента. За своїм змістом вони є актами нормативного характеру. Визначення нормативності акта Президента має величезне значення. По-перше, правильний вибір форми акта (наприклад, указу або розпорядження) впливає на його легітимність, по-друге, має значення для визначення підвідомчості розгляду скарги у зв'язку з прийняттям такого акта.
У Конституції визначається, коли Глава держави має право видавати декрети. Згідно зі ст. 101 Конституції Палата представників і Рада Республіки законом, прийнятим більшістю голосів від повного складу палат, за пропозицією Президента можуть делегувати йому законодавчі повноваження на видання декретів, що мають силу закону. Цей закон має визначати предмет регулювання і термін повноважень Президента на видання декретів.
Не допускається делегування повноважень Президенту на: видання декретів, що передбачають зміну і доповнення Конституції, її тлумачення; внесення змін та доповнень програмних законів, затвердження республіканського бюджету і звіту про його виконання; зміна порядку виборів Президента і Парламенту, обмеження конституційних прав і свобод громадян. Закон про делегування законодавчих повноважень Президенту не може дозволяти йому зміна цього закону, а також надавати право приймати норми, що мають зворотну силу. З огляду на особливу необхідності Президент за своєю ініціативою або за пропозицією Уряду може видавати тимчасові декрети, які мають силу закону. Якщо такі декрети видаються за пропозицією Уряду, вони скріплюються підписом Прем'єр-міністра. Тимчасові декрети повинні бути в 3-денний термін представлені для подальшого розгляду Палатою представників, а потім Радою Республіки. Ці декрети зберігають силу, якщо вони не скасовані більшістю не менше двох третин голосів від повного складу кожної з палат. Палати можуть регулювати законом відносини, що виникли на основі декретів, які скасовані. Таким чином, декрети Президента можуть бути двох видів - декрети, що видаються на підставі закону про делегування Президенту законодавчих повноважень, і тимчасові декрети, лунаючи Главою держави в силу особливої ​​необхідності. Якщо раніше акти, що мають силу закону, могли видаватися тільки Верховною Радою, який за Конституцією від 15 березня 1994р. був вищим представницьким і єдиним законодавчим органом державної влади Республіки Білорусь, то зараз і Президент Білорусі у випадках, передбачених Конституцією, може видавати акти, що мають силу закону. На думку автора, необхідно визначити, в яких випадках має обиратися та чи інша форма акта Президента - декрету, указу, розпорядження.
Надання повноваження видання декретів у принципі цілком зрозуміле. Воно дозволяє діяти оперативно, коли Парламент з якихось причин не може так само швидко реагувати на ситуацію.
У нас поки що не було прийнято законів, де б прямо делегувалися ті чи інші права Президенту з видання декретів. Було б корисно практикувати видання декретів після запиту думки Уряду, вищих органів судової влади.
Було б корисно, щоб необхідність у виданні тимчасових декретів обгрунтовувалася Урядом, іншими органами державної влади, щоб для цього були представлені вагомі аргументи. У цьому випадку саме на ці органи покладалася б провина за можливі негативні наслідки ухвалення таких актів. Не можна забувати і про те, що передача Парламентом частини своїх повноважень Президенту є обмеженням прав Національних зборів. Часто це може бути обумовлено і небажанням Президента, щоб Парламент займався законодавчою діяльністю в тій чи іншій сфері. У той же час довід про оперативність прийняття Президентом декретів може бути вирішальним.
Відмінністю Конституції Республіки Білорусь від конституцій інших країн є те, що в ній передбачено своєрідний підхід до оформлення та збереження дії прийнятих Президентом тимчасових декретів, які на підставі ст. 101 Конституції можуть видаватися Президентом, як за його власною ініціативою, так і за пропозицією Уряду. В останньому випадку декрети повинні скріплюватися підписом Прем'єр-міністра. Таким чином, при цьому діє принцип контрассігнірованія з боку Глави уряду. В інших випадках Конституція і законодавство не передбачають спільних повноважень Президента та інших органів, як це має місце в справі з контрассігнірованіем тимчасових декретів. Необхідно усвідомити мету підписання Прем'єр-міністром тимчасових декретів, запропонованих Президенту. Мабуть, це зроблено для того, щоб підкреслити відповідальність Уряду. У той же час тут не можна говорити про спільні повноваження, тому що Президент може і самостійно видати тимчасовий декрет [13].
Якщо декрети носять нормативний характер, то складніше справа йде з указами. У деяких випадках вони включають положення як нормативного, так і ненормативного характеру. Якщо декрети, на думку автора, завжди мають нормативний характер, то стосовно указів цього сказати не можна. На жаль, ні Конституція, ні закон не визначають чітко, які відносини регулюються указами, а які можуть регламентуватися розпорядженнями Президента. З'ясування характеру указу (є він нормативним чи ні) має не тільки теоретичне, але й прикладне значення. Так, згідно зі ст. 116 Конституції Конституційний Суд здійснює контроль за конституційністю нормативних актів. Це, можна сказати, загальне положення, що зумовлює статус Конституційного Суду. У той же час в даній статті серед переліку актів, які можуть бути перевірені Конституційним Судом, названі укази Президента, причому не робиться застереження про те, які це укази - нормативні або ненормативні. У свою чергу, постанови палат Парламенту - акти з питань розпорядчого характеру - не можуть бути предметом розгляду в Конституційному Суді. Існують різні точки зору щодо місця указів в ієрархії нормативних актів Республіки Білорусь. Деякі фахівці розглядають їх як підзаконних актів, тим самим, визначаючи їх місце слідом за законами. В принципі з цим можна було б погодитися, якби в Конституції прямо було записано, що укази повинні відповідати Конституції і законам. Однак цього немає. Крім того, у Президента є самостійні повноваження, безпосередньо визначені в Конституції. У принципі можна стверджувати, що укази йдуть слідом за законами, хоча в деяких випадках вони можуть базуватися не на законах, а на Конституції.
У ст. 100 Конституції в редакції від 15 березня 1994 р. закріплює основні права і обов'язки Президента. Серед них найважливішою був запис у п. 1 ст. 100 про право Президента приймати заходи по охороні суверенітету, національної безпеки та територіальної цілісності Республіки Білорусь, забезпеченню політичної та економічної стабільності, дотримання прав і свобод громадян.
Слід підкреслити, що ст. 100, як і в цілому, Конституція, не містила вичерпний перелік повноважень Президента. Так, в п. 26 ст. 100 було зазначено, що Президент здійснює інші повноваження, покладені на нього Конституцією і законами. На відміну від цього в ст. 83 Конституції, де мова йшла про компетенції Парламенту, закріплювалося, що він вирішує інші питання відповідно до Конституції. Таким чином, основою діяльності Парламенту була тільки Конституція, а Президента - Конституція і закони. Парламент не мав права, шляхом прийняття закону розширювати свою компетенцію.
На жаль, на практиці не зовсім вірно трактувалося зміст ст. 146 Конституції. У ній закріплювалося верховенство Конституції, передбачалося, що закони та інші акти державних органів видаються на основі і відповідно до Конституції. У разі розбіжності закону з Конституцією діє Конституція, а в разі розбіжності іншого нормативного акта до закону діє закон. Недоліком цього формулювання є неясність того, як у випадку розбіжності закону з Конституцією забезпечується дію Конституції. Наприклад, чи можливо видання Президентом указу, якщо відповідні повноваження в Конституції прямо віднесені до відання Президента, але в той же час є закон, який явно суперечить Конституції. Запекла "правова війна" між Парламентом та Президентом в 1995-1996 рр.. проявилася в тому, що в прийнятому 21 лютого 1995 Законі "Про Президента Республіки Білорусь" було закріплено, що укази і розпорядження Президента не повинні суперечити Конституції, законам та міжнародно-правовим актам, ратифікованим Республікою Білорусь і навіть постанов Верховної Ради, не можуть їх доповнювати та змінювати.
Один тільки факт, що акти Президента, який був Главою держави, не повинні суперечити постановам Верховної Ради - по суті, рішенням правозастосувального розпорядчого характеру - свідчив про бажання Парламенту порушити закріплений в Конституції баланс влади.
Конституція від 15 березня 1994р. дозволяла розмежовувати укази Президента:
1) укази, повноваження, на видання яких випливають з Конституції;
2) укази, що базуються на законах. Нова редакція Конституції 1994р. передбачає два види указів:
1) укази, видання яких грунтується на конституційній нормі;
2) укази, повноваження, на видання яких передбачені законом.
У першому випадку можна стверджувати, що укази не мають підзаконного характеру, тому що грунтуються на конституційній нормі. Питання лише в тому, хто повинен сказати своє остаточне слово у можливому спорі. На думку автора, при вирішенні питання щодо компетенції (коли вона вже реалізується через прийняття актів). Конституційний Суд за пропозицією уповноважених на те суб'єктів повинен дати свій висновок.
3.3. Адміністрація Президента Республіки Білорусь
У діючій редакції Конституції прямо закріплено, що Президент утворює, скасовує і реорганізує Адміністрацію Президента Республіки Білорусь. Раніше в Основному Законі таке право Президента не закріплювалося, що давало привід опонентам для докорів на адресу Президента у зв'язку з створенням їм Адміністрації Президента Республіки Білорусь. Лише в прийнятому 21 лютого 1995 Законі про Президента Республіки Білорусь вперше на законодавчому рівні було закріплено, що для безпосереднього забезпечення діяльності Президента створюється Адміністрація Президента (ст. 32). Її діяльність відповідно до закону має здійснюватися у відповідності з положенням і штатним розкладом, затвердженими Президентом. Однак такі звинувачення були безпідставними. Глава держави, як і будь-який інший орган державної влади, має право мати свій виконавчий апарат, яким з моменту створення і була Адміністрація Президента Республіки Білорусь. Досвід зарубіжних країн також свідчить про те, що глава держави звичайно має свій апарат, включаючи і ті випадки, коли при уряді діє свій допоміжний робочий орган. Після обрання першого Президента Республіки Білорусь одним з перших був його указ від 5 серпня 1994 р., яким він затвердив Положення про Адміністрацію Президента Республіки Білорусь. Положенням передбачалося, що Адміністрація є робочим органом, створеним для забезпечення діяльності Президента Республіки Білорусь, реалізації його конституційних повноважень. Саме цим і зумовлювалися завдання, що стоять перед Адміністрацією Президента Республіки Білорусь, а також її статус. У подальшому Положення про Адміністрацію Президента Республіки Білорусь редакційно змінювалося. Після пройшов 24 листопада 1996 року референдуму Президентом Республіки Білорусь 23 січня 1997 видано указ № 97, яким затверджено нове Положення про Адміністрацію Президента Республіки Білорусь, а також її структура. Слід звернути увагу на те, що Адміністрація Президента відповідно до діючої редакції Конституції віднесена до органів державного управління. У Положенні передбачено, що Адміністрація Президента Республіки Білорусь (надалі - Адміністрація) є органом державного управління, що забезпечує діяльність Президента Республіки Білорусь в області державної кадрової політики та ідеології і права, який здійснює підготовку, виконання і контроль за виконанням рішень Президента. Адміністрація є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного герба Республіки Білорусь і зі своїм найменуванням.
До головних завдань Адміністрації віднесено: забезпечення проведення державної кадрової політики та ідеології; координація діяльності підзвітних Президенту державних органів у сфері державної кадрової політики та ідеології і права; забезпечення взаємодії Президента з органами законодавчої, виконавчої та судової влади; організаційне, інформаційно-аналітичне і правове забезпечення діяльності Президента Республіки Білорусь. На Адміністрацію згідно з Положенням покладається: - підготовка планів роботи Президента Республіки Білорусь та забезпечення їх реалізації; формування єдиної системи обліку керівних працівників державних органів, підприємств, організацій і установ, ведення кадрового реєстру Глави держави Республіки Білорусь; загальне керівництво діяльністю державних органів та установ з підготовки , перепідготовки, підвищення кваліфікації управлінських кадрів; - погодження у випадках, передбачених законодавством, кандидатур при призначенні їх на посади; - створення і вдосконалення системи атестації керівних працівників державних органів, їх конкурсного відбору та висунення, формування резерву управлінських кадрів; - систематичний аналіз суспільно- політичної та соціально-економічної ситуації в республіці; - участь у підготовці пропозиції щодо визначення концептуальних засад державної політики та механізму її реалізації; - забезпечення проведення державної ідеології та інформаційної політики; - забезпечення взаємодії Президента Республіки Білорусь з Радою Міністрів Республіки Білорусь, міністерствами та іншими республіканськими органами державного управління у вирішенні питань соціально-економічного розвитку республіки, здійснення контролю за розробкою та реалізацією президентських програм; - координація діяльності державних органів з підготовки проектів нормативно-правових актів; - внесення пропозицій щодо реалізації повноважень Президента Республіки Білорусь в галузі контролю за актами Уряду; - підготовка матеріалів з питань дотримання прав і свобод людини, громадянина, а також з питань громадянства, нагород та помилування, ведення відповідного державного обліку; - забезпечення взаємодії Президента Республіки Білорусь з органами законодавчої, виконавчої та судової влади; - організація експертизи проектів актів законодавства, що вносяться на розгляд Президента Республіки Білорусь; - координація діяльності державних засобів масової інформації, аналіз і прогнозування соціально-політичної ситуації в республіці; - вивчення громадської думки та організація роботи державних органів з інформування населення про проведену Президентом Республіки Білорусь державної внутрішньої і зовнішньої політики і практичних заходів з її реалізації; - забезпечення взаємодії Президента Республіки Білорусь із суспільно-політичними інститутами, іншими громадськими об'єднаннями; - регламентація процесу проходження, обліку та внесення на розгляд Президента Республіки Білорусь вхідної кореспонденції, ведення діловодства, забезпечення схоронності і організація використання архівних документів; - забезпечення дотримання встановленого порядку підготовки і внесення Президентові Республіки Білорусь проектів рішень та інших матеріалів, перевірка їх обгрунтованості; - оформлення і доведення декретів, указів, розпоряджень та інших документів Президента Республіки Білорусь до державних органів, підприємств, організацій та установ; - контроль за виконанням рішень та доручень Президента Республіки Білорусь і підготовка відповідних пропозицій; - організація прийому громадян та розгляд їх звернень, розробка заходів щодо усунення причин, що породжують обгрунтовані скарги населення, контроль за своєчасним і правильним вирішенням поставлених у зверненнях громадян питань, перевірка стану цієї роботи в міністерствах, інших республіканських органах державного управління , місцевих виконавчих і розпорядчих органах; - здійснення за дорученням Президента Республіки Білорусь інших повноважень.
Таким чином, права і обов'язки Адміністрації досить широкі. При цьому слід мати на увазі, що свою діяльність Адміністрація покликана здійснювати з урахуванням компетенції інших органів державної влади. Указом Президента від 23 січня 1997р. встановлено порядок формування і організації діяльності Адміністрації [14].
Керівником Адміністрації Президента Республіки Білорусь є Голова Адміністрації. Він призначається на посаду і звільняється з посади указом Президента Республіки Білорусь. У Глави Адміністрації Президента Республіки Білорусь є заступники, у тому числі один перший заступник. За відсутності Глави Адміністрації Президента Республіки Білорусь його обов'язки виконує перший заступник (заступник). Глава Адміністрації Президента Республіки Білорусь має право без спеціальних на те повноважень виступати в якості представника Президента Республіки Білорусь в Палаті представників і Раді Республіки Національних зборів Республіки Білорусь, Конституційний Суд Республіки Білорусь. Структура та загальна чисельність працівників Адміністрації Президента Республіки Білорусь затверджуються Президентом Республіки Білорусь за поданням Глави Адміністрації Президента Республіки Білорусь.
В даний час структура Адміністрації Президента Республіки Білорусь виглядає наступним чином: Глава Адміністрації Президента Республіки Білорусь; Перший заступник Глави Адміністрації Президента Республіки Білорусь; Два заступники Глави Адміністрації Президента Республіки Білорусь; Помічники Президента Республіки Білорусь; Головне управління кадрової політики; Головне ідеологічне управління; Головне державно -правове управління; Головне організаційне управління; Головне управління по взаємовідносинах з органами законодавчої та судової влади; Головне економічне управління, Управління зовнішньої політики; Управління по роботі із зверненнями громадян; Канцелярія Президента Республіки Білорусь (здійснює свою діяльність на правах управління); Приймальня Президента Республіки Білорусь; Прес-служба Президента Республіки Білорусь; Секретаріат Глави Адміністрації Президента Республіки Білорусь; Відділ підготовки виступів; Відділ з питань громадянства та помилування.
Розподіл обов'язків між Главою Адміністрації Президента Республіки Білорусь та його заступниками, визначення функцій структурних підрозділів Адміністрації Президента Республіки Білорусь здійснюється Головою Адміністрації.
Згідно з Положенням заступники Глави Адміністрації Президента Республіки Білорусь призначаються на посаду і звільняються з посади указами Президента Республіки Білорусь за поданням Глави Адміністрації Президента Республіки Білорусь. Помічники Президента Республіки Білорусь, прес-секретар Президента Республіки Білорусь, головні інспектори по областях призначаються на посади та звільняються з посад розпорядженнями Президента Республіки Білорусь за поданням Глави Адміністрації Президента Республіки Білорусь. Начальники головних управлінь Адміністрації Президента Республіки Білорусь призначаються на посаду і звільняються з посади розпорядженнями Глави Адміністрації Президента Республіки Білорусь за поданнями заступників Глави Адміністрації. Інші працівники Адміністрації Президента Республіки Білорусь призначаються на посади та звільняються з посад Главою Адміністрації Президента Республіки Білорусь за поданнями керівників структурних підрозділів, погодженими із заступниками Глави Адміністрації. Статус, умови оплати праці, державного страхування, матеріально-технічного, медичного, санаторно-курортного, соціально-побутового, пенсійного та іншого забезпечення працівників Адміністрації Президента Республіки Білорусь визначаються в порядку, встановленому законодавством. Роботою структурних підрозділів Адміністрації Президента Республіки Білорусь керує Глава Адміністрації Президента Республіки Білорусь та його заступники.
Що ж стосується фінансового, матеріально-технічного та соціально-побутового забезпечення діяльності Адміністрації Президента Республіки Білорусь, то воно здійснюється Управлінням справами Президента Республіки Білорусь. Положенням про Адміністрацію визначено статус Глави Адміністрації, передбачена можливість створення Колегії Адміністрації та її компетенція. Глава Адміністрації Президента Республіки Білорусь здійснює загальне керівництво діяльністю Адміністрації. Він несе персональну відповідальність за виконання покладених на Адміністрацію Президента Республіки Білорусь завдань і функцій. Крім того, Глава Адміністрації Президента Республіки Білорусь: - узагальнює пропозиції, робить висновки і в установленому порядку вносить Президентові Республіки Білорусь матеріали про призначення (погодження призначення) на посади та звільнення з посад осіб, що призначаються Президентом Республіки Білорусь або за погодженням з ним; - у встановленому порядку призначає (погоджує призначення) на посади та звільняє з посад керівників (їх заступників) державних органів, установ, організацій, утворених при Адміністрації Президента Республіки Білорусь; - організовує підвищення кваліфікації працівників Адміністрації Президента Республіки Білорусь; - на виконання рішень Президента Республіки Білорусь дає державним органам, установам і організаціям, підзвітним Президентові Республіки Білорусь, обов'язкові для виконання вказівки та доручення з питань, що входять до компетенції Адміністрації Президента Республіки Білорусь; - видає розпорядження з питань організації та діяльності Адміністрації Президента Республіки Білорусь; - запитує та отримує від Ради Міністрів Республіки Білорусь, інших державних органів інформацію про виконання декретів, указів, розпоряджень і доручень Президента Республіки Білорусь; - забезпечує підготовку пропозицій Президентові Республіки Білорусь з основоположних питань внутрішньої і зовнішньої політики; - є за посадою членом Ради Міністрів Республіки Білорусь та її Президії; - в межах затверджених Президентом Республіки Білорусь структури і чисельності працівників Адміністрації Президента Республіки Білорусь затверджує штатний розклад Адміністрації Президента Республіки Білорусь, приймає рішення про необхідні зміни та кадрові призначення в структурних підрозділах Адміністрації Президента Республіки Білорусь; - направляє відповідним органам і організаціям на погодження внесені Президентові Республіки Білорусь проекти декретів , указів і розпоряджень, якщо вони не були погоджені в установленому порядку, повертає при необхідності проекти рішень на доопрацювання; - організує проведення комплексної експертизи вступників проектів декретів, указів і розпоряджень Президента Республіки Білорусь і доповідає про них у встановленому порядку Президентові Республіки Білорусь; - створює тимчасові творчі колективи та залучає керівників і фахівців республіканських органів державного управління, а також місцевих органів управління та самоврядування для підготовки проектів законодавчих актів, декретів, указів, розпоряджень та інших документів Президента Республіки Білорусь, а також вивчення окремих питань та вироблення відповідних пропозицій; - у межах затвердженого кошторису витрат вирішує питання преміювання, встановлення надбавок до посадових окладів, видачі інших грошових виплат працівникам Адміністрації Президента Республіки Білорусь у відповідності з чинним законодавством про працю; приймає рішення про фінансування діяльності створюваних в Адміністрації Президента Республіки Білорусь тимчасових творчих колективів для підготовки проектів окремих нормативно -правових актів, а також про фінансування витрат по напрямку працівників Адміністрації Президента Республіки Білорусь для участі в роботі міжнародних тематичних конференцій та семінарів, що проводяться в республіці; - укладає контракти з працівниками Адміністрації Президента Республіки Білорусь, які належать до службовців державного апарату; - накладає у встановленому порядку на працівників Адміністрації Президента Республіки Білорусь дисциплінарні стягнення; - затверджує кошторис витрат Адміністрації Президента Республіки Білорусь в межах коштів на її утримання, які передбачаються окремим рядком у зведеному кошторисі витрат Управління справами Президента Республіки Білорусь, і розпоряджається зазначеними коштами в межах цієї кошторису; - по погодженням з Президентом Республіки Білорусь створює цільові фінансові фонди за рахунок встановлених джерел; - здійснює інші повноваження, передбачені законодавством. До складу колегії Адміністрації входять Глава Адміністрації (голова колегії), його заступники, а також інші працівники Адміністрації. Чисельний та персональний склад колегії Адміністрації затверджується Президентом. Засідання колегії проводяться в міру необхідності під головуванням Глави Адміністрації Президента Республіки Білорусь, а в його відсутність - під головуванням його першого заступника (заступника). Вони вважаються правомочними, якщо на них присутні не менше 2 / 3 від загальної чисельності членів колегії. На засіданнях колегії розглядаються питання діяльності державних органів, підприємств, організацій, установ по виконанню рішень Президента Республіки Білорусь, а також інші питання, що входять до компетенції Адміністрації Президента Республіки Білорусь. За обговорюваних питань колегія більшістю голосів від загальної чисельності членів колегії приймає рішення, які підписуються Головою Адміністрації Президента Республіки Білорусь і видаються від імені Адміністрації Президента Республіки Білорусь. У законодавстві закріплюються права та обов'язки працівників Адміністрації. Так, керівники структурних підрозділів здійснюють керівництво їх діяльністю і несуть персональну відповідальність за виконання покладених завдань. З цією метою вони, зокрема, мають право запитувати необхідні документи від Апарату Ради Міністрів, міністерств, інших органів державного управління, залучати їх фахівців для підготовки питань, що підлягають розгляду Президентом, брати участь у засіданнях і нарадах деяких державних органів і виступати на них. Чи вправі знайомитися в межах своєї компетенції з матеріалами в Апараті Ради Міністрів Республіки Білорусь, міністерствах та інших республіканських органах державного управління, місцевих виконавчих і розпорядчих органах. Відповідальні працівники структурних підрозділів Адміністрації виконують покладені на них обов'язки відповідно до завдань та функцій структурного підрозділу та посадовими інструкціями. Вони мають право брати участь у роботі колегій міністерств, інших республіканських органів державного управління, у засіданнях місцевих виконавчих і розпорядчих органів, у проведених міністерствами, іншими республіканськими органами державного управління, місцевими виконавчими і розпорядчими органами нарадах при обговоренні питань, що входять в коло їх посадових обов'язків ; знайомитися з питань, які входять у коло їх посадових обов'язків, з матеріалами в Апараті Ради Міністрів Республіки Білорусь, міністерствах, інших республіканських органах державного управління, місцевих виконавчих і розпорядчих органах, установах і організаціях, а також отримувати в установленому порядку від них матеріали, необхідні для підготовки питань, що розглядаються в Адміністрації Президента Республіки Білорусь.

ВИСНОВОК
Провівши дослідження на тему «Конституційно-правовий статус Президента Республіки Білорусь», зробимо висновки.
Республіка Білорусь - молода суверенна країна, яка робить перші кроки на шляху побудови правової демократичної держави, заснованого на базі розвинутого громадянського суспільства. Це дуже складний і тривалий за часом процес, що передбачає ломку старої тоталітарної системи, перегляд раніше діяла Конституції і створення нових структур влади. Останнє, на думку французького вченого Г. Лордейре, є однією з найбільш складних завдань, які постають перед державними діячами під час демократичних перетворень, оскільки "подальший розвиток країни багато в чому буде визначатися якістю створених інститутів влади" Не випадково після набуття незалежності першочерговим завданням Республіки Білорусь , яка "усвідомила себе повноправним суб'єктом світового співтовариства й підтвердила свою прихильність загальнолюдським цінностям", стало прийняття Конституції та створення нової структури влади - інституту президентства.
Установа президентства в Білорусі відкрило новий етап у розвитку білоруської державності і свідчило про сприйняття державно-політичних інститутів демократичних країн. Однак процес запозичення політичних інститутів західних демократій не привів до усвідомлення призначення і функцій президентства в політичній системі суспільства.
Інститут президентства був покликаний тільки легітимізувати політико-правовий статус правлячої номенклатури, а не стати провідним державним органом. Концепція президентської влади була слабко розроблена, а її введення не призвело до корінної зміни всього механізму державного управління. Провідна роль як і раніше належала Верховній Раді, що свідчило про прихильність принципам "соціалістичної" демократії та призводило до зміщення балансу сил на користь законодавчих зборів. Ситуація погіршувалася тим, що був відсутній досконалий механізм розв'язання суперечностей між основними гілками влади, що неминуче призвело до кризи всього державного механізму Республіки Білорусь. У ситуації, що склалася Президент А.Г. Лукашенко прийняв єдино правильне рішення - виніс на суд білоруського народу, носія верховної влади, вирішення конфлікту. Білоруський народ на референдумі надав довіру Президенту, підтримавши його проект змін і доповнень до Конституції Білорусі.
Нова редакція Конституції Республіки Білорусь, прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 року, закріпила іншу модель державного устрою, в якій інституту президентства відводиться провідна роль, що відображає світову тенденцію кінця XX століття.
Однак нові статус і обсяг повноважень глави білоруської держави отримали неоднозначну оцінку з боку як західних, так і вітчизняних учених і політичних діячів. Слід зазначити, що критичні відгуки робляться без проведення глибокого та всебічного аналізу політичної системи Білорусі, врахування світового досвіду функціонування інституту президентства, виявлення основних тенденцій розвитку президентства на сучасному етапі. Крім того, в білоруській науковій літературі недостатньо точно визначена система правління Республіки Білорусь, похідними якої є статус і обсяг повноважень глави держави.
Таким чином, аналіз конституційно-правового становища Президента Білорусі з урахуванням фактичних обставин, що складаються в процесі реального здійснення ним державного керівництва суспільством, набуває не тільки теоретичне, але й важливе практичне значення для становлення білоруської держави і вдосконалення механізму взаємодії розділених влади. Слід зазначити, що дослідження президентства в Білорусі неможливо проводити без врахування світового досвіду функціонування цього державного інституту. Тільки аналізуючи причини виникнення інституту президентства в світі, фактори, що сприяють його еволюції, виявляючи основні тенденції сучасного розвитку, можна зрозуміти і пояснити процес посилення президентської влади в нашій країні. А проведення порівняльного аналізу повноважень президентів Білорусі та країн з різною системою президентської влади дозволить визначити систему правління Республіки Білорусь.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Міжнародні правові акти

1. Загальна декларація прав людини, схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Міжнародне публічне право. Підручник. Видання друге, перероблене і доповнене / За ред. К. А. Бекяшева. / М.: ПБОЮЛ Грачов С. М., 2001. - 640с.
2. Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, від 24 жовтня 1970р. Чинне міжнародне право. У 3-х томах. Укладачі: Ю.М. Колосов. Т.1. - М.: Видавництво Московського незалежного інституту міжнародного права, 1996. - 858с.
3. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 р. набрав чинності для БРСР 3 січня 1976р. Основи права: Навчальний посібник / С. Г. Дробязко, Т. М. Шамба, Г. А. Васильович та ін; Під ред. В. А. Вітушко, В. Г. Тихін, Г. Б. Шишка. - Мн.: БГЕУ, 2002. - 754с.
4. Принципи врегулювання спорів та положення процедури НБСЄ з мирного врегулювання спорів, від 8 лютого 1991р. / Чинне міжнародне право. У 3-х томах. Укладачі: Ю.М. Колосов. Т.1. - М.: Видавництво Московського незалежного інституту міжнародного права, 1996. - 858с.
5. Статут Організації Об'єднаних Націй. / Чинне міжнародне право. У 3-х томах. Укладачі: Ю.М. Колосов. Т.1. - М.: Видавництво Московського незалежного інституту міжнародного права, 1996. - 858с.
Нормативно-правові акти
6. Конституція Республіки Білорусь 1994 року. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 року (зі змінами та доповненнями, прийнятими на республіканському референдумі 24 листопада 1996р. Та 17 жовтня 2004р.) Мінськ «Білорусь» 2004р.
7. Банківський кодекс Республіки Білорусь від 25 жовтня 2000р. № 441-З Прийнято Палатою представників 3 жовтня 2000 року. Схвалений Радою Республіки 12 жовтня 2000. (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 17.11.2000, N 106, реєстр. № 2 / 219 від 31.10.2000) (з урахуванням змін внесених Законом РБ від 11.11.2002 № 148-З, реєстр. № 2 / 897 від 13.11 .2002).
8. Виборчий кодекс Республіки Білорусь. (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 2000 р., № 25, 2 / 145) зі змінами і доповненнями, внесеними Законом Республіки Білорусь від 4 липня 2000 року (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 2000р., № 64, 2 / 181 ).
9. Кодекс Республіки Білорусь «про судоустрій і статус суддів» від 29 червня 2006 р. № 139-З. Прийнятий Палатою представників 31 травня 2006. Схвалений Радою республіки 16 червня 2006 року. (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 12.07.2006, № 107, реєстр. № 2 / одна тисяча двісті тридцять шість від 05.07.2006) (з урахуванням змін, внесених Законом Республіки Білорусь від 30.12.2006 № 198-З, реєстр. № 2 / 1292 від 03.01.2007). ЮРИДИЧНА БАЗА «ЮСІАС».
10. Трудовий кодекс Республіки Білорусь, прийнятий Палатою представників 8 червня 1999 року. Схвалений Радою республіки 30 червня 1999 року - Мн.: Амалфея 1999. - 240 с.
11. Господарський процесуальний кодекс Республіки Білорусь від 15 грудня 1998 р. N 219-З Прийнято Палатою представників 11 листопада 1998 року. Схвалений Радою Республіки 26 листопада 1998 року. (Відомості Національних зборів Республіки Білорусь, 1999 р., N 13-14, ст.195) (з урахуванням змін, внесених Законами Республіки Білорусь від 30.11.2002 № 153-З, реєстр. № 2 / 902 від 03.12.2002; 04.01 .2003 № 183-З, реєстр. № 2 / 932 від 10.01.2003; 06.08.2004 № 314-З, реєстр. № 2 / тисяча шістьдесят-чотири від 13.08.2004; 22.12.2005 № 76-З, реєстр. № 2 / 1173 від 30.12.2005; 29.06.2006 № 137-З, реєстр. № 2 / 1235 від 05.07.2006).
12. Закон Республіки Білорусь «Про прокуратуру Республіки Білорусь» від 8 травня 2007 р. № 220-з. Прийнятий Палатою представників 11 квітня 2007 схвалений Радою Республіки 20 квітня 2007 року (національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 21.05.2007, № 119, реєстр. № 2 / 1317 від 15.05.2007).
13. Закон Республіки Білорусь від 4 листопада 1998р. № 196-З м. Мінськ «Про статус депутата Палати Представників, члена Ради Республіки Національних зборів Республіки Білорусь» Прийнято Палатою представників 8 жовтня 1998 року. Схвалений Радою Республіки 22 жовтня 1998 року. (Зміни та доповнення: Закон від 29 червня 2000р. № 405-З (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 2000р., «64, 2 / 180), Закон від 4 січня 2003р. № 183-З (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 2003 р., № 8, 2 / 932).
14. Закон Республіки Білорусь «Про громадянство Республіки Білорусь» від 1 серпня 2002 р. № 136-З. Прийнятий Палатою представників 18 червня 2002 року. Схвалений Радою Республіки 28 червня 2002 (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 08.08.2002, № 88, реєстр. № 2 / 885 від 05.08.2002) (з урахуванням змін, внесених Законом Республіки Білорусь від 22.06.2006 № 129-З , реєстр. № 2 / 1231 від 05.07.2006).
15. Закон Республіки Білорусь «Про органи внутрішніх справ Республіки Білорусь» 17 липня 2007 р. № 263-З. Прийнятий Палатою представників 27 червня 2007 року. Схвалений Радою Республіки 29 червня 2007 року. (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 24.07.2007, № 173, реєстр. № 2 / 1360 від 18.07.2007).
16. Указ Президента Республіки Білорусь «Про створення служби судових виконавців господарських судів у республіці Білорусь» від 8 жовтня 1997р. № 507 (з урахуванням змін, внесених Указом Президента Республіки Білорусь від 23.05.2002 № 256) ЮРИДИЧНА БАЗА «ЮСІАС».
Спеціальна література
17. А.А. Мішин. Конституційне право зарубіжних країн. М., 2000.
18. А.В. Якушев. Конституційне право зарубіжних країн. Курс лекцій. М., «Пріор», 2000.
19. Баглай М. В. «Конституційне право Російської Федерації», Москва, 1997 рік.
20. Борік С. В. Судоустрій: Підручник. - Мн.: Амалфея, 2000.
21. Бромхед П. Еволюція Британської Конституції. М.: Юридична література, 1978.
22. В.Є. Чиркин. Конституційне право зарубіжних країн. М., МАУП, 1997.
23. Василевич Г.А. Конституційне право Республіки Білорусь: Підручник. - Мн.: Книжковий будинок; Інтерпрессервіс, 2003. - 882с.
24. Демішель А., Демішель Ф., Пікемаль М. Інститути і влада у Франції, М.: Прогрес, 1977.
25. Керімов Д.А. Культура і техніка законотворчості. М., 1997.
26. Конституційне право зарубіжних країн. Під загальною ред. члена - кор. РАН, професора, М.В. Баглая, доктора юридичних наук, професора Ю.І. Лейбо і доктора юридичних наук, професора Л.М. Ентіна. М., «Норма», 2000.
27. Конституція Республіки Білорусь. Науково-правовий коментар. Під загальною ред. В.Г. Тихін, Г.А. Василевича, М.І. Постухова. - Мінськ вид. «Білорусь», 1996.
28. Конституційне (державне) право зарубіжних країн. Загальна частина. Відповідальний редактор Б.А. Страшун. М., Бек, 2000.
29. Конституції держав європейського союзу. М., «Норма», 1999.
30. Конституційне право Росії. Збірник конституційно-правових актів / Відп. ред. акад. О.Е. Кутафін; сост. Проф. Н.А. Міхалеева. М., 1998.
31. Конституційне право Російської Федерації. Курс лекцій. Частина 1. Основи теорії конституційного права. / Дмитрієв Ю.А., Авдеенкова М.П. - Професійна освіта, 2002.
32. Конституційне право РФ. Курс лекцій. / Скворцова С.О., Угольникова Н.В. - Инфра-М, 2001.
33. Конституційне право сучасної Росії. Підручник для вузів. / Єлісєєв В.М., Габричидзе В.М. - ДІС, 2001.
34. Конституційне право. / Тадевосян Е.В., Енгибарян Р.В. - МАУП, 2002.
35. Конституційне право. / Чернявський А.Г., Габричидзе Б.М. - Проспект, 2003.
36. Конституційне право. Підручник для вузів. Автор Єлісєєв Б.П., Габричидзе Б.М., Чернявський А.Г., 2001 - 416с.
37. Конституційне право зарубіжних країн у питаннях і відповідях Навчальний посібник. Лапшина І.Є. Видавництво: Проспект, ТК Велбі 2004р. - 272с.
38. Конституційне право Росії (конспект лекцій в схемах) / Авт .- сост. Якушев А. В. Видавництво: ПРІОР 2001 - 160с.
39. Конституційне право Росії в питаннях і відповідях Навчальний посібник. Малиновська В.М. Видавництво: Проспект, ТК Велбі. 2004 - 265с.
40. Коментар до Конституції Російської Федерації / Під ред. Б.М. Топорніна. - М.: «Юридична література», 1994р.
41. Коваленко А.І. Загальна теорія держави і права (у питаннях і відповідях): Навчальний посібник. М., ТЕИС, 1996р.
42. К.Н. Кунців «Конституційне право Республіки Білорусь» Мінськ, Амалфея. - 2000р.
43. Лук'янова О.А. Демократизація законодавчого процесу. - В кн.: Державно-правові аспекти демократизації радянського суспільства. М, 1990.
44. Міжнародне публічне право. Підручник. Видання друге, перероблене і доповнене / За ред. К. А. Бекяшева. - М.: ПБОЮЛ Грачов С. М., 2001. - 640с.
45. Мішин А.О. Центральні органи влади буржуазних держав. М., 1972.
46. Основи держави і права: Навчальний посібник для вступників до юридичних вузів / Під ред. члена - кореспондента РАН О. Є. Кутафіна. - 8-е изд., Перераб. і доп. - М.: Юрист, 2001. - 447.
47. Загальна теорія держави і права. Академічний курс у 2-х томах. Під ред. проф. М.М. Марченко. Том 1 Теорія держави. - М.: Видавництво «Зерцало», 1998. - С. 456
48. Загальна теорія держави і права. Академічний курс у 2-х томах. Під ред. проф. М.М. Марченко. Том 2 Теорія права. - М.: Видавництво «Зерцало», 1998. - С. 656.
49. Загальна теорія права / Відп. ред. А. С. Піголкін вид. МАУП. 1998.
50. Загальна теорія права. Підручник для юридичних вузів під заг. ред. А. С. Піголкіна. М., Видавництво МГТУ ім. Баумана, 1996р.
51. Загальна теорія держави і права / Під. ред. В.В. Лазарєва. М., 1994.
52. Основи права: Навчальний посібник / С. Г. Дробязко, Т. М. Шамба, Г. А. Василевич та ін; Під ред. В. А. Вітушко, В. Г. Тихін, Г. Б. Шишка. - Мн.: БГЕУ, 2002. - 754с.
53. Самощенко І.С. Планування законодавства в СРСР / / Радянська держава і право. 1968.
54. Рейснер М.А. Держава. Ч. II. Держава і суспільство. Ч. III. Державні форми. М., 1912.
55. Судоустрій: Підручник / А.А. Данилевич, Л.Л. Зайцева, І. І. Мартинович, Є.К. Острога, А.В. Солтановіч; Під ред. А. А. Данилевича, І. І. Мартинович. - Мн.: Амалфея, 2002. - 480с.

РЕФЕРАТ
Тема дипломного дослідження: «Конституційно-правовий статус Президента Республіки Білорусь».
Обсяг дипломної роботи 82 аркуша комп'ютерного тексту. Кількість використаних джерел 55. Ключові слова, використані в дипломній роботі: Конституція Республіки Білорусь, Президент, конституційно-правовий статус президента, Конституційний Суд, вибори, кандидат.
Об'єктом дослідження в дипломній роботі є об'єктивна реальність, тобто це ті нормативні правові акти, які відображають і регулюють конституційно-правовий статус Президента Республіки Білорусь. Предметом дослідження дипломної роботи є конституційно-правовий статус Президента Республіки Білорусь.
Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі отриманих в ході навчання знань, правильно і об'єктивно розкрити сутність теми дипломного дослідження.
Завдання дослідження зумовлюються метою дослідження і полягають у тому, щоб: - викласти виникнення інституту Президентства в Республіці Білорусь; - охарактеризувати взаємини Президента Республіки Білорусь з іншими органами влади; - проаналізувати основні етапи підготовки і проведення виборів Президента Республіки Білорусь; - розглянути повноваження Президента Республіки Білорусь .
При написанні роботи і для розкриття теми дипломної роботи використовувалися такі методи: формально-юридичний метод, метод системного аналізу, комплексного дослідження, порівняльного правознавства. Структура дипломної роботи включає: титульний лист, зміст, вступ, три розділи з розділами до них, висновок, список використаних джерел. Дипломна робота виконана на 59 аркушах комп'ютерного тексту.
Стрижневою основою характеристики правового статусу будь-якого засновується Конституцією Республіки Білорусь державного органу є: 1) встановлена ​​в ній дефініція, узагальнено визначає його функціональне призначення, 2) місце, яке йому відводиться в системі органів державної влади. Остання ознака хоча і є похідним, але має самостійне правове значення, оскільки в ньому виражається лежить в основі Конституції Республіки Білорусь концепція побудови системи державної влади. Виходячи з цього, відправними правовими встановленнями стосовно до аналізу статусу Президента Республіки Білорусь є Конституції Республіки Білорусь і місце глави, присвяченої Президенту Республіки Білорусь в тексті Конституції Республіки Білорусь. У Республіці Білорусь інститут президентства з'явився з прийняттям 15 березня 1994р. Конституції Республіки Білорусь.
При оцінці взаємин Президента і Уряду необхідно мати на увазі, що істотні повноваження у цій області дані Президенту не тільки Конституцією, а й законами. Президент Республіки Білорусь забезпечує узгоджене функціонування і взаємодію Уряду та інших органів влади. Здійснюючи це повноваження, глава держави приймає конкретні заходи до забезпечення взаємодії Уряду. Звичайно, добитися узгодженого функціонування цих органів сьогодні дуже непросто, враховуючи різні політичні орієнтири парламентської більшості в Парламенті та Уряді.
Президент має право не пізніше ніж у двотижневий термін з дня отримання закону, прийнятого Палатою представників і схваленого Радою Республіки або прийнятого Палатою представників у випадках і порядку, передбачених Конституцією Республіки Білорусь, повернути його зі своїми запереченнями в Палату представників для повторного голосування. Якщо Президент не повертає який-небудь закон підписаним або зі своїми запереченнями протягом двох тижнів після того, як він був йому представлений, закон вважається підписаний. Закон не вважається підписаним і не вступає в силу, якщо він не міг бути повернений до Парламенту Республіки Білорусь у зв'язку із закінченням сесії. Якщо заперечення Президента будуть подолані більшістю не менше двох третин голосів від повного складу кожної з палат Національних зборів Республіки Білорусь, закон підписується Президентом у п'ятиденний термін. Закон вступає в силу і в тому випадку, якщо він не буде підписаний Президентом у цей термін.
У Республіці Білорусь новообраний Президент починає здійснювати надані йому Конституцією повноваження і стає на посаду глави держави з моменту складення ним присяги народові. З вказаного моменту припиняється виконання обов'язків глави держави особою, що переміг на попередніх виборах. Складання присяги відбувається на тридцятий день з дня офіційного оголошення Центральної виборчої комісії результатів виборів Президента Республіки Білорусь, здійснюваного не пізніше ніж через один місяць з дня виборів. Президент Республіки Білорусь обирається на п'ять років громадянами Республіки Білорусь на основі рівного загального і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Громадянин Республіки Білорусь, який проживає або знаходиться в період проведення виборів за межами Республіки Білорусь, має всю повноту виборчих прав при виборах Президента. При цьому контроль за волевиявленням виборця забороняється. Законодавство про вибори Президента Республіки Білорусь складають: Конституція Республіки Білорусь, Виборчий кодекс Республіки Білорусь та ін
Усі кандидати в Президенти Республіки Білорусь, володіють рівними правами і несуть рівні обов'язки. Кандидат у Президенти Республіки Білорусь, не мають права використовувати переваги свого посадового становища в інтересах обрання. Під використанням переваг посадового положення розуміються: - залучення осіб, що знаходяться в підпорядкуванні або іншої службової залежності, для здійснення в робочий час діяльності, що сприяє висуванню і (або) обрання; - використання приміщень, займаних державними органами, організаціями, для здійснення діяльності, що сприяє висуванню і (або) обрання, у разі, якщо інші кандидати в Президенти, які звернулися за таким же питання, не можуть використовувати ці приміщення на аналогічних умовах; - використання телефонного та інших видів зв'язку, оргтехніки, призначених для забезпечення функціонування державних органів, організацій, для здійснення діяльності, що сприяє висуванню і (або) обрання; - безкоштовне або на пільгових умовах використання транспортних засобів, що перебувають у державній власності, для здійснення діяльності, що сприяє висуванню і (або) обрання; - проведення збору підписів виборців, передвиборної агітації в ході службових відряджень .
Забезпечуючи і направляючи діяльність всіх державних органів Республіки Білорусь і виконуючи функцію з їх координації, Президент діє тільки в межах, встановлених Конституцією, точно також як і всі інші органи державної влади. Вони самостійно здійснюють свої конституційні функції. Як глава держави Президент представляє Республіку Білорусь всередині країни і в міжнародних відносинах, визначає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики, виступає в якості представника державної влади, вищої посадової особи держави. Діюча Конституція ставить інститут президентства на перше місце серед державних органів. Президент Республіки Білорусь наділений великими реальними повноваженнями, які він застосують самостійно, юридично незалежно від інших державних органів, але в тісній взаємодії з ними.
Аналіз конституційно-правового становища Президента Білорусі з урахуванням фактичних обставин, що складаються в процесі реального здійснення ним державного керівництва суспільством, набуває не тільки теоретичне, але й важливе практичне значення для становлення білоруської держави і вдосконалення механізму взаємодії розділених влади. Слід зазначити, що дослідження президентства в Білорусі неможливо проводити без врахування світового досвіду функціонування цього державного інституту. Тільки аналізуючи причини виникнення інституту президентства в світі, фактори, що сприяють його еволюції, виявляючи основні тенденції сучасного розвитку, можна зрозуміти і пояснити процес посилення президентської влади в нашій країні. А проведення порівняльного аналізу повноважень президентів Білорусі та країн з різною системою президентської влади дозволить визначити систему правління Республіки Білорусь.


[1] Конституція Республіки Білорусь. Науково-правовий коментар. Під загальною ред. В.Г. Тихін, Г.А. Василевича, М.І. Постухова. - Мінськ вид. «Білорусь», 1996.
[2] Конституційне право зарубіжних країн у питаннях і відповідях Навчальний посібник. Лапшина І.Є. Видавництво: Проспект, ТК Велбі 2004р. - 272с.
[3] К.Н. Кунців «Конституційне право Республіки Білорусь» Мінськ, Амалфея. - 2000р.
[4] Василевич Г.А. Конституційне право Республіки Білорусь: Підручник. - Мн.: Книжковий будинок; Інтерпрессервіс, 2003. - 882с.
[5] Виборчий кодекс Республіки Білорусь. (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 2000 р., № 25, 2 / 145) зі змінами і доповненнями, внесеними Законом Республіки Білорусь від 4 липня 2000 року (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 2000р., № 64, 2 / 181 ).
[6] Василевич Г.А. Конституційне право Республіки Білорусь: Підручник. - Мн.: Книжковий будинок; Інтерпрессервіс, 2003. - 882с.
[7] Основи права: Навчальний посібник / С. Г. Дробязко, Т. М. Шамба, Г. А. Василевич та ін; Під ред. В. А. Вітушко, В. Г. Тихін, Г. Б. Шишка. - Мн.: БГЕУ, 2002. - 754с.
[8] Василевич Г.А. Конституційне право Республіки Білорусь: Підручник. - Мн.: Книжковий будинок; Інтерпрессервіс, 2003. - 882с.
[9] Василевич Г.А. Конституційне право Республіки Білорусь: Підручник. - Мн.: Книжковий будинок; Інтерпрессервіс, 2003. - 882с.
[10] Банківський кодекс Республіки Білорусь від 25 жовтня 2000р. № 441-З Прийнято Палатою представників 3 жовтня 2000 року. Схвалений Радою Республіки 12 жовтня 2000
[11] Трудовий кодекс Республіки Білорусь, прийнятий Палатою представників 8 червня 1999 року. Схвалений Радою республіки 30 червня 1999 року - Мн.: Амалфея 1999. - 240 с.
[12] К.Н. Кунців «Конституційне право Республіки Білорусь» Мінськ, Амалфея. - 2000р.
[13] Конституція Республіки Білорусь. Науково-правовий коментар. Під загальною ред. В.Г. Тихін, Г.А. Василевича, М.І. Постухова. - Мінськ вид. «Білорусь», 1996.
[14] Основи права: Навчальний посібник / С. Г. Дробязко, Т. М. Шамба, Г. А. Василевич та ін; Під ред. В. А. Вітушко, В. Г. Тихін, Г. Б. Шишка. - Мн.: БГЕУ, 2002. - 754с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Диплом
331.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Конституційний статус Президента України його соціально-політичне значення Конституційний стат
Конституційний статус Президента РФ 2
Конституційний статус Президента РФ
Конституційний статус Президента України його соціально-політичне значення Кабінет Міністрів
Статус президента Придністровської Молдавської Республіки
Конституційний суд Республіки Білорусь
Конституційний лад Республіки Білорусь
Конституційний устрій республіки Білорусь
Конституційний статус союзної республіки на прикладі РРФСР

Нажми чтобы узнать.
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru