Колективний договір 4

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

«Колективний договір - правовий акт, який регулює трудові, соціально-економічні та професійні відносини між роботодавцем та працівниками на підприємстві, в установі, організації».
З розвитком і зміною економічного і соціального життя суспільства роль і значення колективного договору в регулюванні праці неодноразово змінювалися. В умовах становлення та розвитку ринку праці в сучасних умовах і нових за своїм характером суспільних зв'язках в сучасній Україні відбувається чергова зміна змісту і суті колективного договору. Він стає основним різновидом соціально-партнерського регулювання трудових відносин безпосередньо в організаціях.
В даний час колективний договір носить характер локально-правового нормативного акта, покликаного служити трудовим кодексом для найманих працівників і роботодавця в конкретній організації. Він є актом безпосередньої участі трудових колективів у правовому регулюванні праці працівників даного виробництва, у створенні локальних норм трудового права і в управлінні підприємством.
В умовах переходу до ринкових відносин сутність колективного договору будується на двох засадах:
· На ідеї управлінської суверенності організацій у сфері праці, здійснюваної її главою;
· На участі профспілки у врегулюванні трудових, соціально-економічних і професійних відносин між роботодавцем та працівниками.
При цьому колективний договір не повинен розглядатися як звичайна цивільно-правова угода, так як переслідує інші цілі і має більш широку соціальну сферу дії. Так, на відміну від цивільно-правової угоди, колективний договір поширює свою дію не тільки на безпосередніх його учасників, але і на тих працівників організації, які не мали прямого відношення до його розробки і схвалення.
Сторонами колективного договору виступають:
· Працівники в особі їхніх представників;
· Роботодавець, представлений керівником організації або іншим повноважним відповідно до статуту організації особою.
Працівники виступають не як окремі відособлені особистості, а в якості самостійного суб'єкта - трудового колективу організації. При цьому самі працівники і трудові колективи не беруть участь в безпосередньо в укладенні колективного договору, а діють в особі представників - органів профспілок чи інших уповноважених представницьких органів. Таким чином, розрізняються сторона колективного договору - нею є працівники (трудовий колектив) і учасники колективного договірного процесу - ними на стороні працівників можуть бути профспілкові органи та органи громадської самодіяльності, утворені на загальних зборах працівників організації та уповноважені ним.
Оскільки в сучасних умовах в організації можливі випадки, коли одночасно кілька представницьких органів будуть претендувати на укладання договору, вирішення проблеми повноважного органу має бути віддано самим працівникам. Якщо такий орган відсутній, представники працівників має право самостійно вести переговори та укладати колективний договір.
Іншою стороною колективного договору є роботодавець. Представником роботодавця зазвичай виступає керівник організації. Але уповноваженим представником роботодавця можуть бути й інші посадові особи з числа адміністрації організації, що мають відповідні повноваження.
Офіційно представницькі правомочності зазначених посадових осіб повинні бути оформлені особливим наказом роботодавця.
Рішення про необхідність укладення колективного договору з роботодавцем вправі приймати представники працівників або загальні збори працівників організації.
Оскільки колективний договір виражає інтереси двох соціальних груп: найманих працівників і роботодавців, його можна розглядати як різновид соціально-партнерської угоди. Існують і інші різновиди соціального партнерства, що знаходяться на більш високому рівні:
· На регіональному чи галузевому рівні - у формі регіональних, галузевих тарифних чи інших соціально-економічних угод;
· На загальнодержавному рівні - у формі генеральних угод.
За кількістю учасників угоди можуть бути тристоронніми і двосторонніми. У тристоронніх угодах представники виконавчого органу влади можуть виступати не тільки як посередники між працівниками і роботодавцями, а й можуть брати від імені виконавчого органу влади певні зобов'язання.
Зміст угоди визначають його боку. Воно може передбачати положення про сприяння зайнятості, перенавчанні працівників, про пільги підприємствам, що створює додаткові робочі місця для праці інвалідів, молоді, про оплату праці, механізм її регулювання з урахуванням інфляції, про доплати, про умови праці, про сприяння укладанню колективних договорів, запобігання трудових конфліктів та страйків, зміцнення трудової дисципліни.
В угоді можуть бути відображені і інші трудові та соціально-побутові питання, які не суперечать законодавству.
Термін дії угоди визначають сторони, але не більше трьох років. Воно набуває чинності з моменту підписання, якщо інший термін не зазначений в угоді. Дія його поширюється на працівників, роботодавців, орган виконавчої влади, представники яких підписали угоду.
В якості ініціатора колективних переговорів щодо розробки, укладення та зміни колдоговору має право виступити будь-яка зі сторін. Для цього вона повинна послати письмове повідомлення про початок переговорів іншій стороні, яка зобов'язана в семиденний строк з дня отримання повідомлення розпочати переговори.
Для ведення колективних переговорів і підготовки проекту колективного договору сторони на рівноправній основі утворюють комісію зі своїх представників. Рішенням сторін визначається її склад, терміни, місце проведення та порядок денний переговорів.
При веденні переговорів представники працівників мають право проводити на підтримку своїх вимог збори, мітинги, пікетування, демонстрації, але в неробочий час і без порушення діяльності організації. У порядку виняткової міри, при не досягненні згоди між сторонами щодо соціально-трудових питань, допускається організація і проведення страйків.
При не досягненні згоди сторін складається протокол розбіжностей, до якого вносяться остаточно сформульовані пропозиції сторін про заходи, необхідних для усунення причин розбіжностей, а також про термін відновлення переговорів.
Укладення колективного договору базується на наступних принципах:
· Дотримання законодавства;
· Повноважність представників сторін;
· Рівноправність сторін;
· Свобода вибору та обговорення питань, що становлять зміст колективного договору;
· Добровільність прийняття зобов'язань;
· Реальність забезпечення прийнятих зобов'язань;
· Систематичність контролю та невідворотність відповідальності.
Зміст і структура колективного договору визначаються сторонами. У нього можуть включатися взаємні зобов'язання роботодавця та працівників з наступних питань:
· Форма, система і розмір оплати праці;
· Механізм регулювання оплати праці виходячи з росту цін;
· Зайнятість, перенавчання працівників;
· Тривалість робочого часу і часу відпочинку;
· Поліпшення умов і охорони праці працівників;
· Медичне страхування;
· Екологічна безпека та охорона здоров'я;
· Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням;
· Контроль за виконанням колективного договору;
· Відмова від страйків за умовами внесеним в даний колективний договір.
У колективний договір включаються і ті положення, які трудове законодавство прямо пропонує закріплювати в цьому договорі. Так, ст. 13 КЗпП України наказує фіксувати у колективному договорі "вигляд, системи оплати праці, розміри тарифних ставок, премій та інших заохочувальних виплат".
Таким чином, всі умови колективного договору за їх характером можуть бути класифіковані за трьома видами:
Нормативні умови, надаючи додаткові пільги, переваги або встановлюють види і розміри оплати праці і т.п. Ці умови діють весь період існування колективного договору.
Обов'язкові умови, що представляють конкретні зобов'язання сторін із зазначенням строку їх виконання та виконавців, відповідальних за їх виконання. Ці умови діють до їх виконання.
Організаційні умови. Це умови про терміни дії договору, контролю за його виконанням, про порядок зміни і перегляду, а також про відповідальність за порушення умов колективного договору.
Всі умови колективного договору можуть лише покращувати, у порівнянні з законодавством умови праці працівників. Умови, що погіршують їх, вважаються недійсними.
Порядок, строки розробки проекту та укладення колективного договору, склад комісії для колективних переговорів визначається сторонами і оформляється наказом по підприємству і постановою профкому.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити профспілкам можливість доведення розроблених ними проектів колективного договору до кожного працівника, надавати наявні у нього кошти внутрішнього зв'язку та інформації, приміщення для зборів, конференцій.
Протягом терміну дії колективного договору всі його зміни, доповнення проводяться тільки за взаємною згодою сторін у порядку встановленому в договорі.
Контроль за виконанням колективного договору здійснюють безпосередньо його сторони в порядку, визначеному цим колективним договором. Якщо власник або уповноважений ним орган порушив умови колективного договору, профспілки, які його уклали, мають право надіслати власнику або уповноваженому ним органу письмову заяву про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий термін. У разі відмови усунути порушення або не досягненні згоди у певний строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб у суді.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
20.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Колективний договір 3
Колективний договір 5
Колективний договір 3
Колективний договір
Колективний договір 2
Колективний договір 6
Колективний договір і угода
Колективний договір в Республіці Казахстан
Трудове право колективний договір
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru