Колективний договір 3

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Кафедра правового регулювання господарської діяльності
№ залікової книжки _______________ Оценка____________________
зараховано, незараховано
Контрольна робота
з правознавства
Варіант 01
студента _ курсу за спеціальністю «Фінанси і кредит» ___________
Викладач: _____________________________________
Реєстраційний № на кафедре____________________
Робота надійшла на кафедру «_____»_______________ 2008 р .

ЗМІСТ
I. Теоретична частина ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 3
1.Коллектівний договір ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... 3
1.1. Поняття та зміст колективного договору ... ... ... ... ... ... ... ... 3
1.2. Порядок ведення і предмет колективних переговорів ... ... ... ... .. 5
2.Фізічекіе особи ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 9
2.1. Поняття «громадянин» і «фізична особа» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 9
2.2.Правоспособность громадян ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 10
2.3.Дееспособность громадян ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 11
II. Практична частина ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .14
1.Задача 1 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... 14
2.Задача 2 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..... 15
Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. 17

Частина I.
1.Коллектівний договір.
1.1. Поняття та зміст колективного договору.
Колективний договір - правовий корпоративний акт, що регулює соціально-трудові відносини в організації або в індивідуального підприємця і укладається працівниками і роботодавцем в особі їхніх представників.
При наявності розбіжностей між сторонами щодо окремих положень проекту колективного договору протягом трьох місяців з дня початку колективних переговорів сторони повинні підписати колективний договір на узгоджених умовах з одночасним складанням протоколу розбіжностей.
Колективний договір може укладатися в організації в цілому, в її філіях, представництвах та інших відокремлених структурних підрозділах.
Для проведення колективних переговорів з підготовки, укладення чи зміни колективного договору у філіалі, представництві чи іншому відокремленому структурному підрозділі організації роботодавець наділяє необхідними повноваженнями керівника цього підрозділу або інша особа відповідно до частини першої статті 33 Трудового Кодексу. При цьому правом представляти інтереси працівників наділяється представник працівників цього підрозділу, який визначається згідно з правилами, передбаченими для ведення колективних переговорів в організації в цілому (частини друга - п'ята статті 37 Трудового Кодексу).
Таким чином, колективний договір - це як би «Трудовий кодекс» для даної конкретної організації (індивідуального підприємця), в якому концентруються умови праці, умови оплати праці і т.д. для цієї організації (індивідуального підприємця).
Зміст і структура колективного договору визначається сторонами. У колективний договір можуть включатися взаємні зобов'язання сторін з таких питань:
- Форми, системи і розміри оплати праці;
- Виплата допомог, компенсацій;
- Механізм регулювання оплати праці з урахуванням зростання цін, рівня інфляції, виконання показників, визначених колективним договором;
- Зайнятість, перенавчання, умови вивільнення працівників;
- Робочий час і час відпочинку, включаючи питання надання та тривалості відпусток;
- Поліпшення умов і охорони праці працівників, в тому числі жінок та молоді;
- Дотримання інтересів працівників при приватизації державного і муніципального майна;
- Екологічна безпека та охорона здоров'я працівників на виробництві;
- Гарантії та пільги працівникам, що поєднують роботу з навчанням;
- Оздоровлення та відпочинок працівників і членів їх сімей;
- Часткова або повна оплата харчування працівників;
- Контроль за виконанням колективного договору, порядок внесення до нього змін і доповнень, відповідальність сторін, забезпечення нормальних умов діяльності представників працівників, порядок інформування працівників про виконання колективного договору;
- Відмова від страйків при виконанні відповідних умов колективного договору;
- Інші питання, визначені сторонами.

1.2. Порядок ведення і предмет колективних переговорів.
Існує обов'язкова процедура розробки та укладення колективних договорів, початковою стадією такої процедури є колективні переговори. Колективні переговори - засіб подолання спочатку нерівній договірної сили індивідуального працівника по відношенню до роботодавця шляхом укладення колективного договору, який замінює умови індивідуальних трудових договорів.
Ініціатором розробки, укладення та зміни колективного договору може виступати будь-яка зі сторін. Для цього вона повинна надіслати письмове повідомлення про початок переговорів іншій стороні, яка зобов'язана в семиденний строк з дня отримання повідомлення розпочати переговори. Про початок переговорів за новим колективним договором будь-яка із сторін має право направити письмове повідомлення протягом трьох місяців до закінчення дії попереднього колективного договору або у строк, зазначений цим договором.
Предмет колективних переговорів визначається з урахуванням мети регулювання трудових та інших безпосередньо пов'язаних з ними відносин; компетенції роботодавця; прямих приписів закону. Неврегульовані розбіжності можуть також бути предметом подальших колективних переговорів або вирішуватися відповідно до Трудовим Кодексом, іншими федеральними законами.
Терміни, місце і порядок проведення колективних переговорів визначаються представниками сторін, які є учасниками таких переговорів.
Якщо в ході переговорів між сторонами виникають розбіжності, складається протокол розбіжностей. Протягом трьох днів сторони проводять консультації, формують із свого складу примирну комісію, а при не досягненні згоди у неї звертаються до посередника, обраного за угодою сторін (юриста, економіста, соціолога і т.д.). Примирна комісія або посередник у термін до семи днів розглядається протокол розбіжностей і виносить рекомендації по суті питання.
За час переговорів щодо осіб, які беруть участь в їх проведенні, законодавство встановило ряд гарантій і компенсацій. Представники сторін, а так само фахівці, запрошені для участі в роботі комісій, на час переговорів звільняються від основної роботи із збереженням середнього заробітку на строк не більше трьох місяців протягом року. Оплата праці запрошених за домовленістю сторін експертів і посередників проводиться за угодою з ними органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, роботодавцями. Представники працівників, які беруть участь у колективних переговорах, у період їх ведення не можуть бути піддані дисциплінарному стягненню, переведені на іншу роботу, переміщені або звільнені за ініціативою адміністрації без попередньої угоди уповноваживши їх на представництво органу.
З метою ведення колективних переговорів і підготовки проекту колективного договору сторони на рівноправній основі утворюють комісію з наділених необхідними повноваженнями представників. Склад комісії, строки, місце проведення та порядок переговорів визначаються визначенням сторін.
Дата видання узгодженого відповідним представником працівників наказу про формування комісії є моментом початку колективних переговорів.
Беруть участь у переговорах сторонам надається повна свобода у виборі та обговоренні питань, що становлять зміст колективного договору. Однак, свобода вибору питань не означає, що сторони можуть винести на обговорення проблеми, не пов'язані з працею, її організацією, умовами і т.п.
Роботодавець і його представники зобов'язані надати іншій стороні наявну інформацію, необхідну для колективних переговорів. При цьому учасники переговорів не повинні розголошувати отримані відомості, якщо вони є державною або комерційною таємницею. Особи, що розголосили зазначені відомості, притягуються до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової, кримінальної відповідальності в порядку, установленому Трудовим Кодексом та іншими федеральними законами.
При не досягненні згоди сторін складається протокол розбіжностей, до якого вносяться остаточно сформульовані пропозиції сторін про заходи, необхідних для усунення причин розбіжностей, а так само про термін відновлення переговорів.
Коли з боку працівників виступає одночасно кілька профспілок, інших уповноважених працівниками представницьких органів, ними формується об'єднаний представницький орган для ведення переговорів, розробки єдиного проекту та укладення єдиного колективного договору. Якщо в об'єднаному представницькому органі не буде досягнуто єдине узгоджене думку, загальні збори (конференція) трудового колективу приймає найбільш прийнятний проект колективного договору і доручає профспілці, іншому уповноваженому органу, який розробив цей проект, на його основі провести переговори і укласти після затвердження загальними зборами колективний договір від імені трудового колективу з роботодавцем. При не угоді прийняття єдиного колективного договору профспілка, інший орган має право самостійно вести переговори та укладати колективний договір від імені представляються працівників або пропонувати та укладати додаток до єдиного колективного договору, що захищають свої інтереси представляються працівників за професійною ознакою.
Момент підписання колективного договору, протоколу розбіжностей є моментом закінчення колективних переговорів з укладення колективного договору.
Завершальною стадією укладання колективного договору є процедура повідомної реєстрації колективного договору, яка здійснюється у відповідних органах виконавчої влади з праці за місцем розташування організації.
Обов'язок відправити у семиденний термін до зазначених органів підписані сторонами колективний договір протокол розбіжностей покладається на роботодавця. Слід зазначити, що колективний договір вступає в юридичну силу не з моменту реєстрації, а з моменту підписання.

2.Фізічекіе особи.
2.1. Поняття «громадянин» і «фізична особа»
Фізичні особи в загальному розумінні - це люди, члени суспільства. Основною рисою фізичної особи є її приналежність певному біологічному виду - homo sapiens, тобто фізична особа - це людина, індивід.
Фізична особа як учасник цивільних правовідносин має ряд громадських і природних ознак і властивостей, які певним чином індивідуалізують його і впливають на його правове становище - його правовий статус. До таких ознак і властивостей слід віднести: ім'я, громадянство, вік, сімейний стан, стать.
Громадянство визначає постійний політико-правовий зв'язок особи і держави, що знаходить вираження в їхніх взаємних правах та обов'язках. Звідси випливає, що цивільне законодавство Російської Федерації, використовуючи поняття «громадяни», має на увазі громадян цієї держави - Російської Федерації.
Слід зауважити, що на території держави завжди проживають люди, які є громадянами інших держав, а також люди, що не мають певного громадянства. Вони підпорядковуються правопорядку, яке існує в даній державі, мають певні права та обов'язки. Однак громадянами цієї держави ні не є, і, таким чином, не потрапляють під поняття «громадянин».
Поняття «фізична особа» є більш універсальним, оскільки має більш широкий зміст і охоплює всіх людей, як учасників цивільних та інших правовідносин на території даної країни.
Розмежування понять «фізичні особи» і «громадяни» дозволяє чітко розрізняти при регулюванні майнових і особистих немайнових відносин розглядаються поняття: якщо в нормі міститься поняття «громадяни», це означає, що мова йде про громадян РФ, якщо ж використовується термін «фізичні особи» - це означає, що крім громадян Російської Федерації маються на увазі і іноземні громадяни та особи без громадянства.
2.2.Правоспособность громадян.
Життєдіяльність людини пронизана частим вступом в різні правовідносини. Для участі у правовідносинах люди повинні володіти певними якостями, або іншими словами, правоздатністю і дієздатністю. У відповідності зі ст.17 ГК РФ, правоздатністю громадянина є здатність мати громадянські права і нести обов'язки. Правоздатністю володіють всі громадяни незалежно від віку. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється смертю.
Правоздатність громадянина (ст.18, 19 ГК РФ) має на увазі під собою те, що громадяни можуть:
-Мати майно на праві власності;
-Успадковувати і заповідати майно;
-Займатися підприємницькою і будь-який інший не забороненої законом діяльністю;
-Створювати юридичні особи самостійно або спільно з іншими громадянами і юридичними особами;
-Здійснювати будь-які не суперечать закону угоди та брати участь у зобов'язаннях;
-Обирати місце проживання;
-Мати права авторів творів науки, літератури і мистецтва, винаходів та інших охоронюваних законом результатів інтелектуальної діяльності,
-Мати інші майнові та особисті немайнові права;
-Мати право на ім'я. У випадках і в порядку, передбачених законом, громадянин може використовувати псевдонім (вигадане ім'я). Громадянин має право змінити своє ім'я в порядку, встановленому законом. Зміна громадянином імені не є підставою для припинення або зміни його прав і обов'язків, придбаних під колишнім ім'ям.
2.3.Дееспособность громадян.
Дієздатність визначається в ст.20 ЦК України як здатність особи своїми діями набувати і здійснювати цивільні права, створювати для себе цивільні обов'язки і виконувати їх. Дієздатність - це чисто «людська» категорія, властива винятково фізичним особам. Володіти дієздатністю - означає мати здатність особисто здійснювати різні юридичні дії: здійснювати правомочності власника, укладати договори, видавати доручення, нести відповідальність за свої дії.
Дієздатність громадянина виникає в повному обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку.
У разі, коли законом дозволяється одружуватися до досягнення вісімнадцятирічного віку, громадянин, який не досяг вісімнадцятирічного віку, набуває дієздатності в повному обсязі з часу вступу в шлюб.
Придбана в результаті укладення шлюбу дієздатність зберігається в повному обсязі і в разі розірвання шлюбу до досягнення вісімнадцяти років.
При визнанні шлюбу недійсним суд може прийняти рішення про втрату неповнолітнім чоловіком повної дієздатності з моменту, що визначається судом.
Слід також сказати про те, що на відміну від правоздатності, яка рівною мірою визнається за всіма громадянами, дієздатність не може бути однаковою. Для того, щоб набувати права і здійснювати їх власними діями, приймати на себе і виконувати обов'язки, треба розумно міркувати, розуміти зміст і усвідомлювати наслідки своїх дій. Ці якості істотно різняться залежно від віку громадян та їх психічного здоров'я.
Враховуючи зазначені фактори, закон розрізняє види дієздатності:
- Повна дієздатність - здатність громадянина своїми діями набувати і здійснювати будь-які допускаються законом майнові та особисті немайнові права, брати не себе і виконувати будь-які обов'язки, тобто реалізовувати належну йому правоздатність у повному обсязі. Настає з досягненням 1918 років, хоча закон вказує і на ряд винятків (наприклад, шлюб, емансипація);
- Дієздатність неповнолітніх у віці від 14 до 18 років. Неповнолітні у віці від 14 до 18 років мають досить широким обсягом повноважень, а також є деліктоздатної тобто самі відповідають за майнову шкоду своїми діями.
- Дієздатність неповнолітніх віком до 14 років. За неповнолітніх, які не досягли 14 років (малолітніх) угоди від їх імені можуть здійснювати тільки їх батьки (усиновителі).

Частина II.
Задача1.
Галкін зважаючи фізичного недоліку - сліпоти, попросив свого сусіда по квартирі Антонова підписати від його імені договір, за яким він узяв у позику у Григор'єва 1 тисячу рублів. Після закінчення обумовленого терміну Григор'єв зажадав повернути взяту в борг суму. Галкін відмовився виконати цю вимогу, посилаючись на відсутність коштів.
У судовому засіданні з'ясувалося, що підпис Антонова ніким не посвідчена, а сам він взагалі вибув невідомо куди. Посилаючись на недотримання форми договору позики, Галкін не визнав позов, хоча і не відмовлявся від того, що гроші він отримав і обіцяв повернути борг за першої можливості.
Яке рішення повинен винести суд?
Згідно ст.807 Граждаского Кодексу РФ, «Договір позики між громадянами повинен бути укладений у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір оплати праці, а в разі, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми ». Так як, в даному випадку сума (1000 рублів) менше зазначеної в законі, то угода вважається дійсною оскільки укладена між фізичними особами і в усній формі і (незважаючи на відсутність грошових средст у Галкіна) Галкін не відмовлявся від її укладення.
Суд повинен винести рішення стягнути з Галкіна 1000 руб (як основний борг) і відсотки (відповідно до ст. 395 ГК РФ, «За користування чужими коштами внаслідок їхнього неправомірного утримання, відхилення від їхнього повернення, іншої прострочення в їхній сплаті або безпідставного отримання або заощадження за рахунок іншої особи підлягають сплаті відсотки на суму цих коштів. Розмір процентів визначається яка у місці проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, в місці його перебування облікової ставкою банківського відсотка на день виконання грошового зобов'язання або його відповідної частини. При стягненні боргу в судовому порядку суд може задовольнити вимогу кредитора, виходячи з облікової ставки банківського відсотка на день пред'явлення позову чи день винесення рішення. Ці правила застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором »).
Задача2.
Леонов, будучи засновником і учасником ТОВ «Будкомплект», виходячи з товариства, звернувся до виконавчого директора з проханням про внесення періоду його діяльності щодо створення товариства та перебування в числі учасників у трудову книжку з тим, щоб цей час було зараховано до трудового стажу.
У керівника кадрової служби виникли сумніви про можливість включення зазначеного періоду до трудового стажу. Леонов, наполягаючи на своєму проханні, вказав, що, будучи учасником ТОВ «Будкомплект», він неодноразово виконував різні роботи в інтересах суспільства: здійснював комерційне посередництво, брав участь у ділових переговорах, доставляв на своєму особистому автомобілі керівників до місця переговорів, їздив за відсутніми документами і т.п.
Яка правова природа відносини Леонова та ТОВ «Будкомплект»? Чи правомірна вимога Леонова?
Вимога Леонова неправомірно, оскільки трудовий договір з ним складений не був. Він є лише власником частини майна ТОВ «Будкомплект».

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
1.Алексеев С.С. Цивільне право в сучасну епоху .- М.: Юрайт - С.12
2.Гражданскій кодекс РФ [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://www.garant.ru/main/10064072-000.htm
3.Основи права: підручник для студентів технічних вузів \ За ред. В.Г. Крилової. - М.: Вища школа, 2000. - 460 с.
4.Решетнікова І.В., Ярков В.В. Цивільне право і цивільний процес у сучасній Росії. М.: Норма, 1999 - С. 237
5. Трудове право: Підручник. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: МАУП, 1998. - 312 с.
6. Трудовий кодекс РФ [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://www.consultant.ru/popular/tkrf/14_9.html
7. Шкатулла В.І. Правознавство: навчальний посібник для студентів не юридичних вузів. - 3 вид., Перер. і доп. - М.: Академія, 2005. - 352 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота
42.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Колективний договір 5
Колективний договір 4
Колективний договір
Колективний договір 2
Колективний договір 6
Колективний договір і угода
Колективний договір в Республіці Казахстан
Трудове право колективний договір
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru