Кодекс торговельного мореплавства РФ

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

30 квітня 1999 N 81-ФЗ


РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ

КОДЕКС

Торгового мореплавання Російської Федерації

Прийнято

Державною Думою

31 березня 1999

Схвалений

Радою Федерації

22 квітня 1999

(В ред. Федеральних законів від 26.05.2001 N 59-ФЗ,

від 30.06.2003 N 86-ФЗ, від 02.11.2004 N 127-ФЗ,

від 20.12.2005 N 168-ФЗ,

з ізм., внесеними Постановою Конституційного Суду РФ

від 06.04.2004 N 7-П)

Глава I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Відносини, які регулюються Кодексом торговельного мореплавання Російської Федерації

1. Цей Кодекс регулює відносини, що виникають із торгового мореплавства.

Відносини, що виникають із торгового мореплавства, регулюються також видаються відповідно до цього Кодексу іншими федеральними законами (далі - закони), указами Президента Російської Федерації і постановами Уряду Російської Федерації (далі - інші правові акти Російської Федерації).

2. Майнові відносини, що виникають із торгового мореплавства і засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників, регулюються цим Кодексом відповідно до Цивільного кодексу Російської Федерації. До майнових відносин, які не врегульовані або не повністю регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цивільного законодавства Російської Федерації.

Стаття 2. Поняття торгового мореплавання

Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для:

перевезень вантажів, пасажирів та їх багажу;

промислу водних біологічних ресурсів;

розвідки та розробки мінеральних та інших неживих ресурсів морського дна і його надр;

лоцманської та криголамний проводки;

пошукових, рятувальних та буксирних операцій;

підйому затонулого в море майна;

гідротехнічних, підводно-технічних та інших подібних робіт;

санітарного, карантинного та іншого контролю;

захисту та збереження морського середовища;

проведення морських наукових досліджень;

навчальних, спортивних і культурних цілей;

інших цілей.

Стаття 3. Сфера застосування правил, встановлених цим Кодексом

1. Правила, встановлені цим Кодексом, поширюються на:

морські судна під час їх плавання як морськими шляхами, так і внутрішніми водними шляхами, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом;

судна внутрішнього плавання, а також судна змішаного (річка - море) плавання під час їх плавання морськими шляхами, а також внутрішніми водними шляхами при здійсненні перевезень вантажів, пасажирів та їхнього багажу із заходом в іноземний морський порт, під час рятувальної операції і при зіткненні з морським судном.

2. Правила, встановлені цим Кодексом, за винятком випадків, прямо в ньому передбачених, не поширюються на:

військові кораблі, військово-допоміжні судна та інші судна, що перебувають у власності держави або експлуатуються нею і використовуються тільки для урядової некомерційної служби;

некомерційні вантажі, що знаходяться у власності держави.

У випадках, якщо цим Кодексом прямо передбачено, що правила, встановлені цим Кодексом, поширюються на судна і вантажі, зазначені в цьому пункті, такі правила не повинні використовуватися в якості підстав для вилучення, арешту та затримання таких суден і вантажів.

Стаття 4. Перевезення і буксирування у сполученні між морськими портами Російської Федерації

1. Перевезення і буксирування у сполученні між морськими портами Російської Федерації (каботаж) здійснюються судами, плаваючими під Державним прапором Російської Федерації, за винятком суден, зареєстрованих в Російському міжнародному реєстрі судів.

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

2. Відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації або у випадках і в порядку, що встановлені Кабінетом Міністрів України, перевезення та буксирування в каботажі можуть здійснюватися судами, плаваючими під прапором іноземної держави, а також суднами, зареєстрованими в Російському міжнародному реєстрі судів.

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Стаття 5. Державне управління в галузі торговельного мореплавства

1. Державне управління в галузі торговельного мореплавства здійснюється федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, а також федеральним органом виконавчої влади в галузі рибальства та іншими федеральними органами виконавчої влади в межах їх компетенції.

2. Федеральний орган виконавчої влади в галузі транспорту відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації, справжнім Кодексом, іншими законами та іншими правовими актами Російської Федерації видає в межах своєї компетенції обов'язкові для виконання організаціями, а також громадянами правила, інструкції та інші акти, містять норми права, регулюють відносини, що виникають із торгового мореплавства.

3. Федеральний орган виконавчої влади в галузі рибальства відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації, справжнім Кодексом, іншими законами та іншими правовими актами Російської Федерації видає в межах своєї компетенції обов'язкові для виконання організаціями, а також громадянами, діяльність яких пов'язана з використанням суден рибопромислового флоту, правила , інструкції та інші акти, містять норми права, що регулюють відносини, що виникають у зв'язку з промислом водних біологічних ресурсів.

4. Навігаційно-гідрографічне забезпечення морських шляхів, за винятком трас Північного морського шляху, здійснюється федеральним органом виконавчої влади в галузі оборони.

Навігаційно-гідрографічне забезпечення на трасах Північного морського шляху здійснюється федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

(П. 4 в ред. Федерального закону від 26.05.2001 N 59-ФЗ)

Стаття 6. Державний нагляд за торговельним мореплавством

1. Державний нагляд за торговельним мореплавством покладається на федеральний орган виконавчої влади в галузі транспорту і федеральний орган виконавчої влади в галузі рибальства відповідно до пунктів 2 і 3 цієї статті.

2. Федеральний орган виконавчої влади в галузі транспорту здійснює державний нагляд за:

дотриманням міжнародних договорів Російської Федерації, що відносяться до торгового мореплавання, і законодавства Російської Федерації про торговельне мореплавство;

охороною людського життя на морі;

дипломуванням членів екіпажів суден, за винятком членів екіпажів суден, що використовуються для промислу водних біологічних ресурсів;

державною реєстрацією судів і прав на них;

лоцманської службою і системою управління рухом суден у морських портах;

рятувальною службою і взаємодією її з іншими рятувальними службами;

станом морських шляхів;

забезпеченням захисту морського середовища.

3. Федеральний орган виконавчої влади в галузі рибальства здійснює державний нагляд за:

дотриманням міжнародних договорів Російської Федерації, що відносяться до торгового мореплавання, і законодавства Російської Федерації про торговельне мореплавство щодо суден рибопромислового флоту;

охороною людського життя на морі;

дипломуванням членів екіпажів суден, що використовуються для промислу водних біологічних ресурсів;

державною реєстрацією суден рибопромислового флоту і прав на них;

лоцманської службою і системою управління рухом суден у морських рибних портах.

4. Державний нагляд за спортивними і прогулянковими суднами здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7. Судно

1. Під судном в цьому Кодексі розуміється самохідне або несамохідна плавуча споруда, що використовується з метою торговельного мореплавства.

2. Під судами рибопромислового флоту в цьому Кодексі розуміються обслуговують рибопромисловий комплекс судна, які використовуються для промислу водних біологічних ресурсів, а також пріемотранспортние, допоміжні судна та судна спеціального призначення.

Стаття 8. Судновласник

Під судновласником в цьому Кодексі розуміється особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є воно власником судна чи використовує його на іншій законній підставі.

Стаття 9. Морські порти. Портова влада

1. Під морським торговим портом в цьому Кодексі розуміється комплекс споруд, розташованих на спеціально відведених території та акваторії і призначені для обслуговування суден, що використовуються з метою торговельного мореплавства, обслуговування пасажирів, здійснення операцій з вантажами та інших послуг, зазвичай надаються в морському торговому порту.

2. Під морським рибним портом в цьому Кодексі розуміється комплекс споруд, розташованих на спеціально відведених території та акваторії і призначені для здійснення основного виду діяльності - комплексного обслуговування суден рибопромислового флоту.

3. Під морським портом спеціалізованим у цьому Кодексі розуміється комплекс споруд, розташованих на спеціально відведених території та акваторії і призначені для обслуговування суден, що здійснюють перевезення певних видів вантажів (ліси, нафти та інших).

До морських портів спеціалізованим відносяться також порти, призначені для обслуговування спортивних і прогулянкових суден.

4. Під портовими властями в цьому Кодексі розуміються відповідні адміністрації морських портів, які здійснюють адміністративно-владні та інші покладені на них Урядом Російської Федерації повноваження.

5. Діяльність морських портів, зазначених у пунктах 1 - 3 цієї статті, здійснюється відповідно до закону про морські порти Російської Федерації.

Стаття 10. Місткість судна

Для цілей статей 23, 27, 320, 326, 331 і 359 цього Кодексу під місткістю судна розуміється його валова місткість, яка визначається відповідно до правил обміру суден, що містяться в Додатку 1 до Міжнародної конвенції по обміру суден 1969 року.

Стаття 11. Розрахункова одиниця

1. Розрахункова одиниця, передбачена статтями 170, 190, 320, 331, 359 і 360 цього Кодексу, є одиницею спеціального права запозичення, як вона визначена Міжнародним валютним фондом.

2. У відповідності з вартістю рубля в одиницях спеціального права запозичення переклад в рублі здійснюється:

на дату винесення рішення судом, арбітражним судом або третейським судом або на встановлену угодою сторін дату - сум, зазначених у статтях 170 і 190 цього Кодексу;

на дату створення фонду обмеження відповідальності - сум, зазначених у статті 320 і 331 цього Кодексу;

на дату створення фонду обмеження відповідальності, виробництва платежу або надання забезпечення, еквівалентного платежу, - сум, зазначених у статтях 359 і 360 цього Кодексу.

Вартість рубля в одиницях спеціального права запозичення обчислюється відповідно до методу визначення вартості, застосовуваним Міжнародним валютним фондом на відповідну дату для своїх операцій та розрахунків.

Глава II. СУДНО

§ 1. ВЛАСНІСТЬ НА СУДНО

Стаття 12. Суб'єкти права власності на судно

1. Судна можуть перебувати у власності:

громадян та юридичних осіб;

Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації;

муніципальних утворень.

2. Суду з ядерними енергетичними установками можуть перебувати у власності лише Російській Федерації.

Стаття 13. Права власника судна

Власник судна має право на свій розсуд вчиняти щодо судна будь-які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам Російської Федерації і не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, у тому числі відчужувати судно у власність іншим особам, передавати їм, залишаючись власником, права володіння, користування і розпорядження судном, встановлювати іпотеку судна й обтяжувати його іншими способами, розпоряджатися їм іншим чином.

Стаття 14. Передача судна в довірче управління

1. Власник судна вправі передати його довірчого керуючого за договором довірчого управління судном на строк, не перевищує п'яти років, для здійснення управління судном за винагороду в інтересах власника.

Судно, що знаходиться в господарському віданні або оперативному управлінні, не може бути передано в довірче управління.

Передача судна в довірче управління не тягне за собою перехід права власності на нього до довірчого керуючого.

2. Передача судна в довірче управління підлягає обов'язковій реєстрації в Державному судновому реєстрі, Російському міжнародний реєстр суден або судновий книзі.

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

3. Довірчим керуючим може бути компетентний в галузі управління судами та їх експлуатації індивідуальний підприємець або комерційна організація, за винятком унітарного підприємства.

4. У договорі довірчого управління судном повинні бути зазначені сторони такого договору, права та обов'язки довірчого керуючого, розмір і форма його винагороди.

§ 2. ПРАПОР І НАЦІОНАЛЬНІСТЬ СУДНА

Стаття 15. Право плавання під Державним прапором Російської Федерації

1. Право плавання під Державним прапором Російської Федерації надається судам, що знаходяться у власності:

громадян Російської Федерації;

юридичних осіб відповідно до законодавства Російської Федерації;

Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації;

муніципальних утворень.

2. На підставі рішення одного з федеральних органів виконавчої влади, зазначених у пункті 3 цієї статті, право плавання під Державним прапором Російської Федерації може бути тимчасово надано зареєстрованому в реєстрі судів іноземної держави судну, наданим у користування і у володіння російському фрахтувальнику за договором фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартеру) у разі, якщо:

фрахтувальник судна за бербоут-чартеру відповідає вимогам, що пред'являються до власника судна відповідно до пункту 1 цієї статті;

власник судна дав у письмовій формі згоду на переклад судна під Державний прапор Російської Федерації;

заставодержатель іпотеки судна чи обтяження судна того ж характеру, встановлених і зареєстрованих відповідно до законодавства держави власника судна, дав у письмовій формі згоду на переклад судна під Державний прапор Російської Федерації;

законодавство держави власника судна не забороняє надання судну права плавання під прапором іноземної держави;

право плавання під прапором іноземної держави припинене або буде припинено в момент надання судну права плавання під Державним прапором Російської Федерації.

3. Рішення про надання права плавання під Державним прапором Російської Федерації судну, зареєстрованому в реєстрі судів іноземної держави, за винятком рибопромислового судна, приймається федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, рибопромислового судна - федеральним органом виконавчої влади в області рибальства з дотриманням вимог, передбачених пунктом 2 цієї статті.

Право плавання під Державним прапором Російської Федерації може бути надано судну на термін, що не перевищує двох років, з правом подальшого продовження його через кожні два роки, але не більше терміну дії бербоут-чартера. Для цілей зміни прапора термін дії бербоут-чартера не може бути менше ніж один рік.

При наданні судну права плавання під Державним прапором Російської Федерації федеральні органи виконавчої влади, зазначені в абзаці першому цього пункту, визначають, яким має бути назва судна.

Підтвердження припинення дії рішення про надання судну права плавання під Державним прапором Російської Федерації приймається в тому ж порядку, що й саме рішення.

Стаття 16. Виникнення права плавання під Державним прапором Російської Федерації

1. Судно набуває права плавання під Державним прапором Російської Федерації з моменту реєстрації його в одному з реєстрів судів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 статті 33 цього Кодексу.

2. Судно, придбане за межами Російської Федерації, користується правом плавання під Державним прапором Російської Федерації з моменту видачі консульською установою Російської Федерації тимчасового свідоцтва, що посвідчує таке право і дійсного до реєстрації судна у Державному судновому реєстрі, Російському міжнародний реєстр суден або судновий книзі, але не більше ніж шість місяців.

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Стаття 17. Національність судна

1. Судно, яке користується правом плавання під Державним прапором Російської Федерації, має національність Російської Федерації.

2. Судно, що має національність Російської Федерації, зобов'язана нести Державний прапор Російської Федерації.

Стаття 18. Втрата судном права плавання під Державним прапором Російської Федерації

Судно втрачає право плавання під Державним прапором Російської Федерації у разі, якщо:

воно перестає відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1 статті 15 цього Кодексу;

закінчився термін, на який судну відповідно до пунктів 2 і 3 статті 15 цього Кодексу надано право плавання під Державним прапором Російської Федерації, або анульовано рішення про надання судну такого права.

Стаття 19. Тимчасове переведення судна під прапор іноземної держави

1. При наданні судна, зареєстрованого у Державному судновому реєстрі, Російському міжнародний реєстр суден або судновий книзі, в користування і у володіння іноземної фрахтувальнику за бербоут-чартеру таке судно може бути тимчасово переведено під прапор іноземної держави на підставі рішення одного з федеральних органів виконавчої влади, зазначених у пункті 2 цієї статті, з призупиненням права плавання під Державним прапором Російської Федерації у разі, якщо:

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

власник судна дав у письмовій формі згоду на переклад судна під прапор іноземної держави;

при відсутності попереднього задоволення іпотеки судна, встановленої і зареєстрованої в установленому порядку, заставодержатель іпотеки дав у письмовій формі згоду на переклад судна під прапор іноземної держави;

законодавство держави фрахтувальника не містить положень, що забороняють надання судну, зареєстрованому в Державному судновому реєстрі, Російському міжнародний реєстр суден або судновий книзі, права плавання під прапором такої держави і повернення судна під Державний прапор Російської Федерації після закінчення терміну надання судну права плавання під прапором такої держави .

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

2. Рішення про переведення судна, за винятком судна рибопромислового флоту, під прапор іноземної держави приймається федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту; рішення про переведення судна рибопромислового флоту - федеральним органом виконавчої влади в області рибальства з дотриманням вимог, передбачених пунктом 1 цієї статті, і з урахуванням думки загальноросійського професійної спілки працівників відповідної галузі діяльності.

Судно може бути переведено під прапор іноземної держави на термін, що не перевищує двох років, з правом подальшого продовження його через кожні два роки, але не більше терміну дії бербоут-чартера. Для цілей зміни прапора термін дії бербоут-чартера не може бути менше ніж один рік.

Підтвердження припинення дії рішення про переведення судна під прапор іноземної держави приймається в тому ж порядку, що й саме рішення.

§ 3. ІДЕНТИФІКАЦІЯ СУДНА

Стаття 20. Назва судна

1. Судно, яке підлягає реєстрації в Державному судновому реєстрі, Російському міжнародний реєстр суден або судновий книзі, повинно мати свою назву.

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Назва судну присвоюється його власником у порядку, встановленому федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі рибальства та іншими зацікавленими федеральними органами виконавчої влади.

2. Назва судна може бути змінено при переході права власності на судно або за наявності інших достатніх на те підстав.

Про зміну назви судна негайно повідомляються заставоутримувачі зареєстрованих іпотек судна.

Стаття 21. Позивний сигнал

1. Судну присвоюється позивний сигнал. Залежно від технічної оснащеності судна йому присвоюються також ідентифікаційний номер суднової станції супутникового зв'язку і номер виборчого виклику суднової станції.

2. Порядок присвоєння судну позивного сигналу встановлюється федеральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку, порядок присвоєння ідентифікаційного номера суднової станції супутникового зв'язку і номера вибірного виклику суднової станції - уповноваженою організацією в області електрорадіонавігації і супутникового зв'язку.

§ 4. ТЕХНІЧНИЙ НАГЛЯД ЗА судами І СУДНОВІ ДОКУМЕНТИ

Стаття 22. Органи технічного нагляду і класифікації судів

1. Технічний нагляд за суднами, зазначеними у пункті 2 статті 23 цього Кодексу, та їх класифікація здійснюються російськими органами технічного нагляду і класифікації судів (далі - органи технічного нагляду і класифікації судів).

2. Органи технічного нагляду і класифікації судів видають правила про класифікацію і будівництві судів, нагляд за суднами, що знаходяться в експлуатації, про виготовлення матеріалів і виробів для суден.

Органи технічного нагляду і класифікації судів мають право при невиконанні зазначених правил забороняти експлуатацію суден, суднових механізмів, пристроїв та інших суднових технічних засобів і вилучати дозволяє їх експлуатацію, раніше видані такими органами документи.

3. Органи технічного нагляду і класифікації судів діють на підставі затверджених федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту установчих документів.

4. Технічний нагляд за суднами, зареєстрованими в Російському міжнародному реєстрі судів, і їх класифікація за вибором судновласників здійснюються органами технічного нагляду і класифікації судів або наділеним Урядом Російської Федерації необхідними повноваженнями відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації іноземним класифікаційним товариством.

(П. 4 введений Федеральним законом від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Стаття 23. Технічний нагляд за суднами

1. Судно може бути допущене до плавання тільки після того, як буде встановлено, що воно задовольняє вимогам безпеки мореплавства.

2. Органи технічного нагляду і класифікації судів відповідно до їх повноважень здійснюють технічний нагляд за пасажирськими, вантажопасажирськими, нафтоналивними, буксирними суднами, а також за іншими самохідними судами з головними двигунами потужністю не менш ніж 55 кіловат і несамохідними суднами місткістю не менше ніж 80 тонн, за винятком використовуваних в некомерційних цілях спортивних і прогулянкових суден.

3. Технічний нагляд за спортивними і прогулянковими судами незалежно від потужності головних двигунів і місткості таких судів, а також за іншими судами, до яких встановлені пунктом 2 цієї статті правила не застосовуються, здійснюється органами технічного нагляду, на які такий нагляд покладено Урядом Російської Федерації.

Стаття 24. Класифікація суден

Органи технічного нагляду і класифікації судів відповідно до їх повноважень присвоюють клас судам, зазначеним у пункті 2 статті 23 цього Кодексу. Присвоєння класу судам засвідчується класифікаційними свідоцтвами.

Стаття 25. Основні суднові документи

1. Судно повинне мати такі основні суднові документи:

1) свідоцтво про право плавання під Державним прапором Російської Федерації;

2) свідоцтво про право власності на судно;

3) свідоцтво про придатність до плавання;

4) пасажирське свідоцтво (для пасажирського судна);

5) обмірне свідоцтво;

6) свідоцтво про вантажну марку;

7) свідоцтво про запобігання забруднення нафтою;

8) свідоцтво про запобігання забрудненню стічними водами;

9) свідоцтво про запобігання забрудненню сміттям;

10) ліцензія суднової радіостанції і радіожурнал (якщо судно має суднову радіостанцію);

11) суднова роль;

12) судновий журнал;

13) машинний журнал (для суден з механічним двигуном);

14) санітарний журнал;

15) журнал операцій зі стічними водами;

16) журнал операцій зі сміттям;

17) журнал нафтових операцій для суден, що не є нафтовими танкерами;

18) журнал нафтових операцій для нафтових танкерів;

19) суднове санітарне свідоцтво про право плавання.

2. Судно, що використовується для санітарного, карантинного та іншого контролю, може не мати свідоцтво про вантажну марку і обмірне свідоцтво. Місткість такого судна може бути визначена спрощеним способом з видачею відповідного посвідчення.

Судно, яке здійснює прибережне плавання, може не мати судновий, машинний і санітарний журнали, якщо інше не встановлено органами, які здійснюють технічний нагляд за судами відповідно до пункту 3 статті 23 цього Кодексу.

Стаття 26. Додаткові суднові документи

Судно повинно мати крім документів, зазначених у статті 25 цього Кодексу, та інші документи, передбачені правилами, виданими органом, що здійснює технічний нагляд за судами відповідно до пунктів 2 і 3 статті 23 цього Кодексу.

Стаття 27. Суднові документи для деяких категорій судів

1. Спортивні, прогулянкові судна та інші самохідні судна з головними двигунами потужністю менш ніж 55 кіловат і несамохідні судна місткістю менш ніж 80 тонн повинні мати такі суднові документи:

судновий квиток;

свідоцтво про придатність до плавання;

суднова роль.

2. Судновий білет, який повинен мати судно, вказане в пункті 1 цієї статті, засвідчує право плавання під Державним прапором Російської Федерації, належність судна на праві власності певному суб'єкту і місткість судна.

Стаття 28. Суднові документи для суден закордонного плавання

Судна, що виходять у закордонне плавання, крім документів, зазначених у статтях 25 - 27 цього Кодексу, повинні мати документи, передбачені міжнародними договорами Російської Федерації.

Стаття 29. Органи, що видають суднові документи

1. Свідоцтво про право плавання під Державним прапором Російської Федерації, судновий квиток та свідоцтво про право власності на судно видаються органом, що здійснює реєстрацію судна.

2. Свідоцтво про придатність до плавання видається органом, що здійснює технічний нагляд за судном відповідно до пунктів 2 і 3 статті 23 цього Кодексу.

3. Обмірне свідоцтво, пасажирське свідоцтво, свідоцтво про вантажну марку, свідоцтво про запобігання забруднення нафтою, свідоцтво про запобігання забрудненню стічними водами і свідоцтво про запобігання забрудненню сміттям видаються органами технічного нагляду і класифікації судів. З дозволу таких органів деякі категорії суден можуть не мати обмірне свідоцтво або свідоцтво про вантажну марку.

4. Для суден, що виходять у закордонне плавання, суднові документи, передбачені міжнародними договорами Російської Федерації, видаються органом технічного нагляду і класифікації судів, який сертифікований відповідної міжнародною організацією на відповідність стандартам Міжнародної організації зі стандартизації.

5. Ліцензія суднової радіостанції видається федеральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку.

6. Суднове санітарне свідоцтво про право плавання видається органами санітарно-епідеміологічного нагляду на водному транспорті Російської Федерації.

7. За видачу документів, зазначених в пунктах 1, 2, 5 і 6 цієї статті, сплачується державне мито у розмірах і порядку, що встановлені законодавством Російської Федерації про податки і збори. За видачу документів, зазначених в пунктах 3 і 4 цієї статті, стягуються збори, які визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

(П. 7 ст ред. Федерального закону від 02.11.2004 N 127-ФЗ)

Стаття 30. Визнання суднових документів судна, що плаває під прапором іноземної держави

Визнання суднових документів судна, що плаває під прапором іноземної держави і відвідує морські порти України, здійснюється на підставі міжнародних договорів Російської Федерації.

Стаття 31. Вимоги, що пред'являються до суднових документів

На судні повинні знаходитися оригінали суднових документів, за винятком свідоцтва про право власності на судно і суднового квитка, копії яких повинні бути завірені органом, який видав такі документи.

Стаття 32. Правила ведення суднових документів. Зберігання суднового журналу

1. Суднова роль і зазначені у підпунктах 12 - 18 пункту 1 статті 25 цього Кодексу журнали судів, за винятком журналів суден рибопромислового флоту, ведуться відповідно до правил, встановлених федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, суднова роль і зазначені у підпунктах 12 - 17 пункту 1 статті 25 цього Кодексу журнали суден рибопромислового флоту - відповідно до правил, встановлених федеральним органом виконавчої влади в галузі рибальства.

2. Судновий журнал зберігається на судні протягом двох років з дня внесення до нього останнього запису. Після закінчення зазначеного терміну судновий журнал передається на зберігання до органу, в якому зареєстровано судно.

3. Судновий журнал надається для ознайомлення і зняття з нього копій особам, які мають право на отримання відповідної інформації.

У разі продажу судна за межі Російської Федерації судновий журнал надається для ознайомлення і зняття з нього копій особам, які мають право на отримання відповідної інформації за період, що передує продажу судна.

Глава III. РЕЄСТРАЦІЯ СУДЕН І ПРАВ НА НИХ

Стаття 33. Реєстри судів Російської Федерації

1. Судно підлягає реєстрації в одному з реєстрів судів Російської Федерації (далі - реєстри суден):

Державному судновому реєстрі;

судновий книзі;

бербоут-чартерному реєстрі;

Російському міжнародному реєстрі судів.

(Абзац запроваджено Федеральним законом від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

2. Право власності та інші речові права на судно, а також обмеження (обтяження) прав на нього (іпотека, довірче управління та інші) підлягають реєстрації в Державному судновому реєстрі чи судновий книзі.

Право власності та інші речові права на судно, зареєстроване в Російському міжнародному реєстрі судів, а також обмеження (обтяження) прав на нього (іпотека, довірче управління та інші) підлягають реєстрації в Російському міжнародному реєстрі судів, за винятком таких прав і обмежень (обтяжень) прав на судно, зафрахтоване за договором фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартеру).

(Абзац запроваджено Федеральним законом від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Реєстрація в Російському міжнародному реєстрі судів судна, що має обмеження (обтяження), та виключення з зазначеного реєстру такого судна здійснюються за згодою у письмовій формі особи, на користь якого встановлено відповідне обмеження (обтяження).

(Абзац запроваджено Федеральним законом від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

3. Реєстрація судна у Державному судновому реєстрі, Російському міжнародний реєстр суден або судновий книзі, права власності та інших речових прав на судно, а також обмежень (обтяжень) прав на нього є єдиним доказом існування зареєстрованого права, яке може бути оскаржене лише у судовому порядку.

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

4. Реєстри судів, передбачені пунктом 1 цієї статті, ведуться відповідно до правил, встановлених цією главою.

Правила реєстрації суден та прав на них у морських торговельних портах затверджуються федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, правила реєстрації суден та прав на них у морських рибних портах - федеральним органом виконавчої влади в галузі рибальства.

5. У Державному судновому реєстрі реєструються суду, технічний нагляд за якими здійснюється органами технічного нагляду і класифікації судів відповідно до пункту 2 статті 23 цього Кодексу.

У суднових книгах реєструються суду, технічний нагляд за якими здійснюється іншими органами відповідно до пункту 3 статті 23 цього Кодексу.

У Державному судновому реєстрі і суднових книгах не реєструються шлюпки та інші плавучі засоби, які є приладдям судна.

6. У бербоут-чартерному реєстрі реєструються суду, яким відповідно до пунктів 2 і 3 статті 15 цього Кодексу тимчасово надано право плавання під Державним прапором Російської Федерації.

7. У Російському міжнародний реєстр суден реєструються судна, які використовуються для міжнародних перевезень вантажів, пасажирів та їх багажу, а також для надання інших пов'язаних із здійсненням зазначених перевезень послуг. До використання судів для міжнародних перевезень вантажів, пасажирів та їх багажу відноситься також здача суден в оренду для надання таких послуг.

Судна, зареєстровані в Російському міжнародному реєстрі судів, можуть використовуватися для перевезень і буксирування в каботажі відповідно до пункту 2 статті 4 цього Кодексу.

(П. 7 введений Федеральним законом від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Стаття 34. Судна, які використовуються тільки для урядової некомерційної служби

1. Реєстрація суден, що перебувають у власності Російської Федерації, власності суб'єктів Російської Федерації або експлуатованих ними і використовуються тільки для урядової некомерційної служби, за винятком військових кораблів, військово-допоміжних суден та прикордонних кораблів, здійснюється у Державному судновому реєстрі чи судновий книзі відповідно до правил, встановленими цією главою.

2. Суду, реєстрація яких здійснюється в іншому порядку, ніж у тому, що передбачений пунктом 1 цієї статті, можуть бути перереєстровані відповідно до правил, встановлених цією главою, в разі використання таких судів в комерційних цілях.

Стаття 35. Органи, що здійснюють реєстрацію суден

1. Реєстрація суден, зазначених у пункті 2 статті 23 цього Кодексу, здійснюється капітаном морського торгового порту, за винятком суден рибопромислового флоту, реєстрація яких здійснюється капітаном морського рибного порту.

2. Реєстрація суден, зазначених у пункті 3 статті 23 цього Кодексу, здійснюється органами технічного нагляду за такими судами.

3. Реєстрація суден у Російському міжнародний реєстр суден здійснюється капітанами морських торговельних портів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

(П. 3 запроваджено Федеральним законом від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Стаття 36. Державне мито

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

За реєстрацію суден у Державному судновому реєстрі, Російському міжнародний реєстр суден, судновий книзі або бербоут-чартерному реєстрі і за будь-які вносяться до них зміни, а також за щорічне підтвердження реєстрації судна в Російському міжнародному реєстрі судів сплачується державне мито у розмірах і в порядку, які встановлені законодавством Російської Федерації про податки і збори.

Стаття 37. Умови реєстрації суден

1. Судно може бути зареєстровано лише в одному з реєстрів судів.

2. Судно, зареєстроване в реєстрі судів іноземної держави, може бути зареєстрована в Державному судновому реєстрі, Російському міжнародний реєстр суден або судновий книзі після виключення з реєстру суден іноземної держави та подання свідоцтва, що засвідчує, що судно виключене з такого реєстру.

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Реєстрація судна, зареєстрованого у Державному судновому реєстрі, Російському міжнародний реєстр суден або судновий книзі, в реєстрі судів іноземної держави не визнається, якщо судно не виключено у встановленому порядку з Державного суднового реєстру, Російського міжнародного реєстру суден або суднової книги.

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

3. Судно може бути зареєстровано в Російському міжнародному реєстрі судів на певний термін з правом наступного продовження цього строку або без встановлення терміну реєстрації судна.

Реєстрація судна в Російському міжнародному реєстрі судів підлягає щорічному підтвердженню. Порядок щорічного підтвердження реєстрації судна в Російському міжнародному реєстрі судів встановлюється правилами реєстрації суден та прав на них у морських торговельних портах.

Термін реєстрації в Російському міжнародному реєстрі судів судна, наданого російському фрахтувальнику за договором фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартеру), не може перевищувати строку дії зазначеного договору або термін, на який призупинено право плавання цього судна під прапором іноземної держави. При цьому враховується найменш найтриваліший із зазначених строків.

(П. 3 запроваджено Федеральним законом від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Стаття 38. Реєстрація судна, зафрахтованого за договором фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартеру)

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

1. У бербоут-чартерному реєстрі або Російському міжнародному реєстрі судів судно, зареєстроване в реєстрі судів іноземної держави, підлягає реєстрації протягом місяця з дня прийняття рішення про тимчасове надання такому судну права плавання під Державним прапором Російської Федерації відповідно до пункту 3 статті 15 цього Кодексу.

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Реєстрація судна здійснюється на підставі заяви фрахтувальника судна за бербоут-чартеру з доданням необхідних для реєстрації документів:

виписки з реєстру суден іноземної держави, в якому судно зареєстроване безпосередньо до зміни прапора, із зазначенням власника судна і заставодержателя зареєстрованої іпотеки судна чи зареєстрованого обтяження судна того ж характеру, якщо іпотека або обтяження встановлені;

згоди в письмовій формі власника судна і заставодержателя зареєстрованої іпотеки судна чи зареєстрованого обтяження судна того ж характеру на переклад судна під Державний прапор Російської Федерації;

документа, виданого компетентними органами іноземної держави, в якому судно зареєстроване безпосередньо до зміни прапора, і підтверджує, що право плавання під прапором такої держави зупинено на термін надання судну права плавання під Державним прапором Російської Федерації;

оригіналу та копії бербоут-чартера;

свідоцтва про придатність до плавання;

вимірювального свідоцтва;

пасажирського свідоцтва (для пасажирського судна);

відомостей про ідентифікаційний номер судна, присвоєний Міжнародною морською організацією;

документа, що підтверджує, що фрахтувальник судна за бербоут-чартеру відповідає вимогам, що пред'являються до власника судна відповідно до пункту 1 статті 15 цього Кодексу;

рішення відповідного федерального органу виконавчої влади, зазначеного в пункті 3 статті 15 цього Кодексу, про назву судна.

2. При реєстрації судна в бербоут-чартерному реєстрі або Російському міжнародний реєстр суден видається свідоцтво про право плавання під Державним прапором Російської Федерації на термін, зазначений у рішенні про тимчасове надання судну права плавання під Державним прапором Російської Федерації.

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Стаття 39. Відомості, що підлягають внесенню до Державного суднового реєстру або суднову книгу

1. Реєстрація суден здійснюється в Державному судновому реєстрі чи судновий книзі на ім'я власника (власників).

2. До Державного суднового реєстру або суднову книгу вносяться такі основні відомості:

порядковий реєстраційний номер судна і дата його реєстрації;

назва судна (справжнє і колишнє), порт (місце) попередньої реєстрації судна і дата анулювання її (якщо такі є);

найменування порту (місця) реєстрації судна та присвоєний Міжнародною морською організацією ідентифікаційний номер судна;

позивний сигнал судна;

найменування суднобудівної верфі, місце і рік побудови судна;

тип і призначення судна, район його плавання;

основні технічні характеристики судна, у тому числі місткість (валовий та чистий), повна вантажопідйомність і головні розмірено судна;

ім'я, громадянство і адреса власника (власників);

частка кожного із співвласників у спільній частковій власності, якщо є кілька власників;

підстави виникнення права власності на судно або частину судна (договір купівлі-продажу, договір на будівництво судна та інші);

ім'я та адресу судновласника, якщо він не є власником судна;

ім'я та адресу довірчого керуючого при передачі судна в управління йому;

дані про зареєстровану іпотеку судна, якщо вона встановлена ​​відповідно до статей 376 і 377 цього Кодексу;

підстава і дата виключення судна з Державного реєстру суден або суднової книги.

3. При тимчасовому переведенні судна під прапор іноземної держави до Державного суднового реєстру або суднову книгу вносяться також наступні основні відомості:

вказівку про федеральний органі виконавчої влади, який прийняв рішення про переведення судна під прапор іноземної держави, і дата прийняття такого рішення;

термін, на який допускається переведення судна під прапор іноземної держави;

назву держави, під прапором якої судну дозволено плавати;

ім'я та адресу фрахтувальника судна за бербоут-чартером;

дата призупинення права плавання під Державним прапором Російської Федерації.

Стаття 40. Відомості, що підлягають внесенню в бербоут-чартерний реєстр і Російський міжнародний реєстр суден

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

1. Реєстрація суден здійснюється в бербоут-чартерному реєстрі на ім'я фрахтувальника судна за бербоут-чартеру.

2. У бербоут-чартерний реєстру вносяться такі основні відомості:

назва судна;

ім'я та адресу власника судна;

ім'я та адресу фрахтувальника судна за бербоут-чартером;

дата укладення бербоут-чартера і термін його дії;

дата закінчення строку, на який судну надано право плавання під Державним прапором Російської Федерації;

відомості про реєстр суден іноземної держави, в якому зареєстровано судно безпосередньо до зміни прапора, з вказівкою на те, що законодавство держави, в якому ведеться такий реєстр, застосовується щодо права власності на судно, а також іпотеки судна чи обтяження судна того ж характеру, зареєстрованих в такому реєстрі.

На прохання заставодержателя іпотеки судна чи обтяження судна того ж характеру в бербоут-чартерний реєстру можуть бути внесені ім'я заставодержателя та інші дані, що стосуються іпотеки судна чи обтяження судна того ж характеру, зареєстрованих у реєстрі судів іноземної держави до зміни прапора судна.

3. Реєстрація судна в Російському міжнародному реєстрі судів здійснюється на ім'я власника судна або на ім'я фрахтувальника судна за бербоут-чартеру.

(П. 3 запроваджено Федеральним законом від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

4. При реєстрації судна на ім'я власника судна в Російський міжнародний реєстр суден вносяться відомості, зазначені в пунктах 2 і 3 статті 39 цього Кодексу.

При реєстрації судна на ім'я фрахтувальника судна за бербоут-чартеру в Російський міжнародний реєстр суден вносяться відомості, зазначені в пункті 2 цієї статті.

(П. 4 введений Федеральним законом від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Стаття 41. Обов'язок інформувати про зміну відомостей, що вносяться в реєстри суден

Про будь-яку зміну відомостей, внесених до Державного суднового реєстру, Російський міжнародний реєстр суден, суднову книгу або бербоут-чартерний реєстр, власник судна або фрахтувальник судна за бербоут-чартеру зобов'язаний повідомити орган, в якому зареєстровано судно, протягом двох тижнів з дня, коли їм стало відомо про таку зміну.

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Стаття 42. Первісна реєстрація судна у Державному судновому реєстрі, Російському міжнародний реєстр суден або судновий книзі

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Первісна реєстрація побудованого судна повинна бути здійснена у Державному судновому реєстрі, Російському міжнародний реєстр суден або судновий книзі протягом одного місяця з дня спуску його на воду, придбаного за межами Російської Федерації судна - протягом одного місяця з дня його прибуття в морський порт Російської Федерації .

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Стаття 43. Зміна порту (місця) реєстрації судна

1. Порт (місце) реєстрації судна може бути змінено на прохання власника судна. При зміні порту (місця) реєстрації судна всі відомості, що містяться у Державному судновому реєстрі, Російському міжнародний реєстр суден або судновий книзі, що ведуться в колишньому порту (місці) реєстрації судна, вносяться до Державного суднового реєстру, Російський міжнародний реєстр суден або суднову книгу, що ведуться в новому порту (місці) реєстрації судна, на підставі документів, переданих капітаном колишнього порту (місця) реєстрації судна.

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

2. Реєстрація судна у Державному судновому реєстрі, Російському міжнародний реєстр суден або судновий книзі, що ведуться в новому порту (місці) реєстрації судна, засвідчується знову виданими свідоцтвом про право плавання під Державним прапором Російської Федерації або судновим білетом.

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Стаття 44. Повторна реєстрація судна

У випадку, якщо в результаті події або будь-який інший причини судно перестає відповідати відомостям, раніше внесених до Державного суднового реєстру, Російський міжнародний реєстр суден або суднову книгу, може бути здійснена повторна реєстрація судна після огляду та отримання свідоцтва про придатність до плавання.

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Стаття 45. Втрата суднових документів, що підтверджують реєстрацію судна

1. У разі втрати свідоцтва про право плавання під Державним прапором Російської Федерації чи суднового квитка дублікати таких суднових документів видаються органом, в якому зареєстровано судно.

2. У випадку, якщо суднові документи, зазначені в пункті 1 цієї статті, втрачені під час знаходження судна за межами Російської Федерації, консульською установою Російської Федерації на підставі заяви капітана судна видаються тимчасове свідоцтво про право плавання під Державним прапором Російської Федерації чи тимчасовий судновий квиток, які після прибуття судна в порт Російської Федерації підлягають передачі протягом десяти днів до органу, в якому зареєстровано судно, для отримання дублікатів таких суднових документів.

Стаття 46. Відмова в реєстрації судна і прав на нього

У реєстрації судна і прав на нього може бути відмовлено у разі, якщо:

із заявою про реєстрацію звернулася неналежне особа;

не дотримані вимоги, передбачені абзацом першим пункту 2 статті 37 цього Кодексу, про виключення судна з колишнього реєстру суден;

документи, подані на реєстрацію прав на судно, не відповідають вимогам, передбаченим законодавством Російської Федерації;

особа, яка видала правовстановлюючий документ про судно, не уповноважена розпоряджатися правами на судно;

правовстановлюючий документ про судно свідчить про відсутність у заявника прав на судно;

права на судно, про реєстрацію яких просить заявник, не є правами, що підлягають реєстрації відповідно до цього Кодексу.

Стаття 47. Виключення судна з Державного суднового реєстру, Російського міжнародного реєстру суден або суднової книги

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

1. З Державного суднового реєстру, Російського міжнародного реєстру суден або суднової книги підлягає обов'язковому вилученню судно:

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

загибле або пропала безвісти;

конструктивно загибле;

втратило якості судна в результаті перебудови або будь-яких інших змін;

переставшее відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1 статті 15 цього Кодексу (за винятком судна, зареєстрованого в Російському міжнародному реєстрі судів на ім'я фрахтувальника судна за бербоут-чартеру).

(В ред. Федерального закону від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

2. Судно, зареєстроване в Російському міжнародному реєстрі судів, підлягає обов'язковому вилученню з цього реєстру також з таких підстав:

заяву судновласника;

невідповідність зареєстрованого судна вимогам пункту 7 статті 33 цього Кодексу;

закінчення встановленого пунктом 3 статті 37 цього Кодексу строку реєстрації судна;

прострочення судновласником сплати державного мита за щорічне підтвердження реєстрації судна в Російському міжнародному реєстрі судів.

(П. 2 введений Федеральним законом від 20.12.2005 N 168-ФЗ)

Стаття 48. Судно, яка пропала безвісти

Судно вважається зниклим без вісті, якщо від судна не надійшло жодного звістки протягом терміну, що перевищує в два рази термін, необхідний у нормальних умовах для переходу від місця, звідки надійшло остання звістка про судно, до порту призначення. Термін, необхідний для визнання судна зниклим без вести, не може бути менше ніж один місяць і більш ніж три місяці з дня останнього известия про судно, в умовах воєнних дій не може бути менше ніж шість місяців.

Стаття 49. Судно, конструктивно загибле

Пошкоджене судно вважається конструктивно загиблим, якщо:

судно не може бути відновлено ні в тому місці, в якому судно знаходиться, ні в якому іншому місці, в яке судно може бути доставлено;

ремонт судна економічно недоцільний.

Стаття 50. Відкритий характер реєстрів судів

Реєстри судів є відкритими для будь-яких осіб, зацікавлених в отриманні міститься в них. Зацікавлені особи мають право на отримання належно оформленої виписки з реєстрів судів за плату за тарифом, що визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 51. Відповідальність за порушення правил реєстрації суден

Особа, що уникає обов'язкової реєстрації судна, яка зареєструвала його в одному з реєстрів судів з порушенням встановленого порядку або порушила обов'язок інформувати про зміну відомостей, що вносяться в реєстри суден, несе адміністративну відповідальність відповідно до законодавства Російської Федерації.

Глава IV. ЕКІПАЖ СУДНА. КАПІТАН СУДНА

§ 1. ЕКІПАЖ СУДНА

Стаття 52. Склад екіпажу судна

1. До складу екіпажу судна входять капітан судна, інші особи командного складу судна і суднова команда.

2. До командного складу судна крім капітана судна відносяться помічники капітана судна, механіки, електромеханіки, радіоспеціалісти і лікарі. Федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, федеральним органом виконавчої влади в галузі рибальства та іншими федеральними органами виконавчої влади до командного складу судна можуть бути віднесені також інші фахівці.

3. Судова команда складається з осіб, що не відносяться до командного складу судна.

Стаття 53. Мінімальний склад екіпажу судна

1. Кожне судно повинне мати на борту екіпаж, члени якого мають належну кваліфікацію і склад якого достатній за чисельністю для:

забезпечення безпеки плавання судна, захисту морського середовища;

виконання вимог до дотримання робочого часу на борту судна;

недопущення перевантаження членів екіпажу судна роботою.

2. Залежно від типу і призначення судна, району плавання судна мінімальний склад екіпажу судна, за винятком судна рибопромислового флоту, встановлюється федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, судна рибопромислового флоту - федеральним органом виконавчої влади в галузі рибальства за погодженням з відповідним профспілковим органом.

Свідоцтво про мінімальний склад екіпажу судна, що забезпечує безпеку, видається відповідно капітаном морського торговельного порту та капітаном морського рибного порту, якими здійснено реєстрацію судна.

При здійсненні контролю в морських торговельних портах і морських рибних портах відповідність складу екіпажу судна даними, що містяться у свідоцтві про мінімальний склад екіпажу судна, що забезпечує безпеку, є підтвердженням того, що судно укомплектоване екіпажем, що забезпечує безпеку плавання судна.

Стаття 54. Дипломування членів екіпажу судна

1. До зайняття посад членів екіпажу судна, за винятком посад членів екіпажу судна, використовуваного для промислу водних біологічних ресурсів, допускаються особи, які мають дипломи і кваліфікаційні свідоцтва, встановлені положенням про дипломування членів екіпажів суден, затвердженим Урядом Російської Федерації.

До зайняття посад членів екіпажу судна, використовуваного для промислу водних біологічних ресурсів, допускаються особи, які мають дипломи і кваліфікаційні свідоцтва, встановлені затвердженим Урядом Російської Федерації положенням про дипломування членів екіпажів суден, що використовуються для промислу водних біологічних ресурсів.

2. Дипломи та кваліфікаційні свідоцтва членам екіпажів суден, зазначених у пункті 1 цієї статті, видаються відповідно капітанами морських торговельних портів і капітанами морських рибних портів при відповідності членів екіпажів суден вимогам до стажу роботи на судні, віком, станом здоров'я, професійної підготовки, встановленими положеннями, зазначеними в пункті 1 цієї статті, та за результатами перевірки знань кваліфікаційними комісіями.

3. Дипломи капітанів суден, дипломи осіб командного складу суден, зазначених в абзаці першому пункту 1 цієї статті, дипломи і кваліфікаційні свідоцтва членів екіпажів суден, що використовуються для промислу водних біологічних ресурсів, вважаються дійсними при наявності підтверджень відповідно капітанів морських торговельних портів і капітанів морських рибних портів, засвідчують видачу таких дипломів і кваліфікаційних свідоцтв відповідно до встановлених вимог.

4. Дипломи та кваліфікаційні свідоцтва можуть бути вилучені або анульовані або їх дія може бути припинено відповідно федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту і федеральним органом виконавчої влади в галузі рибальства у випадках прямої загрози життю людей, збереження майна на морі або заподіяння шкоди морському середовищу внаслідок некомпетентності, дій або бездіяльності членів екіпажів суден при виконанні ними обов'язків відповідно до їх дипломами і кваліфікаційними свідоцтвами, а також з метою запобігання обману.

5. Підтвердження, передбачені пунктом 3 цієї статті, втрачають силу після закінчення терміну дії підтверджених диплома, кваліфікаційного свідоцтва, їх вилучення або анулювання або призупинення їх дії відповідно до пункту 4 цієї статті.

Стаття 55. Вимоги до стану здоров'я осіб, що допускаються до роботи на судні

До роботи на судні допускаються особи, які мають свідоцтва, що засвідчують їх придатність до такої роботи за станом здоров'я.

Стаття 56. Громадянство членів екіпажу судна

1. До складу екіпажу судна, що плаває під Державним прапором Російської Федерації, крім громадян Російської Федерації можуть входити іноземні громадяни та особи без громадянства, які не можуть обіймати посади капітана судна, старшого помічника капітана судна, старшого механіка і радіоспеціаліста.

2. Умови, на яких іноземні громадяни та особи без громадянства можуть входити до складу екіпажу судна, за винятком судна рибопромислового флоту, визначаються федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, до складу екіпажу судна рибопромислового флоту - федеральним органом виконавчої влади в галузі рибальства відповідно до законодавства Російської Федерації про залучення та про використання в Російській Федерації праці іноземних громадян та осіб без громадянства.

Стаття 57. Трудові відносини на судні

1. Порядок прийому на роботу членів екіпажу судна, їх права та обов'язки, умови праці та оплати праці, а також порядок і підстави їх звільнення визначаються законодавством України про працю, цим Кодексом, статутами служби на судах і статутами про дисципліну, генеральними та галузевими тарифними угодами , колективними договорами і трудовими договорами.

2. Ніхто з членів екіпажу судна не може бути прийнятий на роботу на судно без згоди капітана судна.

3. Статут служби на суднах, за винятком суден рибопромислового флоту, затверджується федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, статут служби на судах рибопромислового флоту - федеральним органом виконавчої влади в галузі рибальства, статути про дисципліну - Урядом Російської Федерації.

Стаття 58. Репатріація членів екіпажу судна

1. Члени екіпажу судна мають право на репатріацію в разі:

1) закінчення за межами Російської Федерації терміну дії трудового договору, укладеного на певний строк або на певний рейс;

2) розірвання трудового договору з ініціативи судновласника або члена екіпажу судна після закінчення терміну, вказаного в повідомленні, зробленому відповідно до трудового договору;

3) корабельної аварії;

4) захворювання або травми, що потребують лікування поза судна;

5) неможливості виконання судновласником своїх обов'язків щодо членів екіпажу судна, передбачених законом або іншими правовими актами Російської Федерації або трудовими договорами, внаслідок банкрутства, продажу судна або зміни держави реєстрації судна;

6) напрями судна без згоди членів екіпажу судна в зону військових дій або зону епідеміологічної небезпеки;

7) закінчення певного колективним договором максимального терміну роботи члена екіпажу судна на борту судна.

2. Репатріація за бажанням члена екіпажу судна здійснюється в державу, в якому він проживає, в порт, в якому він був прийнятий на роботу на судно або який вказаний в колективному договорі, або в будь-який інший пункт, зазначений при наймі члена екіпажу судна.

3. Судновласник зобов'язаний організувати належну та швидку репатріацію. Репатріація здійснюється повітряним транспортом.

4. Витрати на репатріацію несе судновласник.

Витрати на репатріацію включають в себе:

1) плату за:

проїзд члена екіпажу судна до місця репатріації, зазначеному в пункті 2 цієї статті;

харчування та проживання члена екіпажу судна з моменту, коли член екіпажу залишає судно, і до моменту, коли член екіпажу судна прибуває до місця репатріації;

лікування члена екіпажу судна, якщо це необхідно, до тих пір, поки член екіпажу судна за станом здоров'я не буде придатний для переїзду до місця репатріації;

провезення 30 кілограмів багажу члена екіпажу судна до місця репатріації;

2) заробітну плату та допомоги з моменту, коли член екіпажу залишає судно, і до моменту, коли член екіпажу судна прибуває до місця репатріації, якщо це передбачено колективним договором.

5. У випадку, якщо причини, що викликали репатріацію члена екіпажу судна, виникли з вини члена екіпажу судна при виконанні ним трудових обов'язків, судновласник має право на відшкодування витрат на репатріацію відповідно до законодавства Російської Федерації про працю.

Стаття 59. Майно члена екіпажу судна

У разі загибелі майна члена екіпажу судна або пошкодження такого майна внаслідок події з судном судновласник зобов'язаний відшкодувати члену екіпажу судна заподіяну шкоду. Не підлягає відшкодуванню шкода, завдана майну члена екіпажу судна, винного в інциденті з судном.

Стаття 60. Обов'язки судновласника

1. Судновласник зобов'язаний забезпечити членам екіпажу судна:

безпечні умови праці;

охорону їх здоров'я;

наявність рятувальних засобів;

безперебійне постачання продовольством і водою;

наявність належних приміщень (кают, їдалень, санітарних вузлів, медичних пунктів та приміщень для відпочинку);

культурно-побутове обслуговування.

2. Судновласник зобов'язаний страхувати:

заробітну плату та інші належні членам екіпажу судна суми, у тому числі витрати на репатріацію;

життя і здоров'я членів екіпажу судна при виконанні ними трудових обов'язків.

§ 2. КАПІТАН СУДНА

Стаття 61. Управління судном й інші обов'язки капітана судна

На капітана судна покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки плавання судна, захисту морського середовища, підтримання порядку на судні, запобігання заподіяння шкоди судну, що знаходиться на судні людям і вантажу.

Стаття 62. Обов'язок надати допомогу будь-якій особі, що терпить лихо на морі

1. Капітан судна зобов'язаний, якщо він може це зробити без серйозної небезпеки для свого судна і перебувають на ньому людей, надати допомогу будь-якій особі, що терпить лихо на морі.

2. За порушення обов'язку, зазначеної в пункті 1 цієї статті, капітан судна несе кримінальну відповідальність відповідно до кримінального законодавства Російської Федерації.

Стаття 63. Обов'язок надати допомогу після зіткнення суден

1. Капітан кожного з зіткнулися судів зобов'язаний після їх зіткнення, якщо він може це зробити без серйозної небезпеки для своїх пасажирів, членів екіпажу судна і свого судна, подати допомогу іншому судну, його пасажирам і членам його екіпажу.

2. Капітани суден зобов'язані, якщо це можливо, повідомити один одному назви своїх суден, порти їх реєстрації, а також порти відправлення і призначення.

3. Судновласник не несе відповідальність за порушення капітаном судна обов'язків, зазначених в пунктах 1 і 2 цієї статті.

Стаття 64. Обов'язок капітана судна надати невідкладну медичну допомогу

У випадку, якщо особа, яка знаходиться на борту судна, потребує невідкладної медичної допомоги, яка не може бути надана під час перебування судна в море, капітан судна зобов'язаний зайти в найближчий порт або вжити заходів по доставці такої особи в найближчий порт з повідомленням про це судновласника; при заході судна в іноземний порт або доставку такої особи в іноземний порт з повідомленням також консульської установи Російської Федерації.

Стаття 65. Обов'язок капітана судна у разі військових дій чи інших випадках військової небезпеки

У випадку воєнних дій в районі розташування порту відправлення або порту призначення судна або в районі, через який судно повинно пройти, а також в інших випадках військової небезпеки капітан судна зобов'язаний вжити всіх заходів щодо недопущення знищення, пошкодження і захоплення судна, що знаходяться на ньому людей, документів, а також вантажів та іншого майна.

Стаття 66. Залишення судна його екіпажем

У випадку, якщо, на думку капітана судна, судну загрожує неминуча загибель, капітан судна дозволяє членам екіпажу залишити судно після вжиття всіх заходів по рятуванню перебувають на судні пасажирів. Капітан судна залишає судно останнім після прийняття залежних від нього заходів з рятування суднового журналу, машинного журналу і радіожурнал, карт цього рейсу, стрічок навігаційних приладів, документів і цінностей.

Стаття 67. Підтримання порядку на судні

1. Розпорядження капітана судна в межах його повноважень підлягають виконанню усіма які перебувають на судні особами.

2. Капітан судна має право застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення на членів екіпажу судна у випадках і в порядку, що передбачені статутом про дисципліну.

Капітан судна має право в разі необхідності усунути від виконання службових обов'язків будь-якого члена екіпажу судна. У такому разі відповідно застосовуються правила, встановлені статтею 58 цього Кодексу.

3. Капітан судна має право ізолювати особа, дії якого не містять ознак злочину, передбаченого кримінальним законодавством Російської Федерації, але створюють загрозу безпеці судна або перебувають на ньому людей і майна.

Стаття 68. Взаємовідносини капітана судна, інших членів екіпажу судна та консульських установ Російської Федерації

Взаємовідносини капітана судна, інших членів екіпажу судна та консульських установ Російської Федерації визначаються Консульським статутом Російської Федерації.

Стаття 69. Капітан судна як орган дізнання

1. У разі виявлення на судні, що перебуває у плаванні, ознак злочину, передбаченого кримінальним законодавством Російської Федерації, капітан судна виконує функції органу дізнання, керуючись при цьому кримінально-процесуальним законодавством Російської Федерації, а також інструкцією про виробництві дізнання на суднах, які перебувають у плаванні, затвердженої Генеральним прокурором Російської Федерації за узгодженням з федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту і федеральним органом виконавчої влади в галузі рибальства.

В інструкції, зазначеної в абзаці першому цього пункту, повинні передбачатися права і обов'язки капітана судна щодо провадження дізнання, забезпечення особи, яка підозрюється у скоєнні злочину, можливості захищатися встановленими законом засобами і способами, охорони його особистих і майнових прав, а також підстави і порядок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, умови його утримання на судні.

2. Капітан судна має право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, передбаченого кримінальним законодавством Російської Федерації, до передачі його компетентним органам у першому порту Російської Федерації, в який зайде судно. У разі необхідності капітан судна повинен направити така особа разом з матеріалами дізнання в Російську Федерацію на іншому судні, що плаває під Державним прапором Російської Федерації.

Капітан судна може передати компетентним органам іноземної держави, якщо це передбачено міжнародним договором України, особа, щодо якої у капітана судна є розумні підстави вважати, що вона вчинила злочин, спрямований проти безпеки морського судноплавства, за винятком громадянина Російської Федерації, а також особи без громадянства, постійним місцем проживання якого є Російська Федерація. В даному випадку капітан судна зобов'язаний, якщо це практично можливо, по можливості до входу судна в територіальне море іноземної держави, направити в його компетентні органи повідомлення про свій намір передати їм така особа і причини його передачі, а також надати зазначеним органам наявні докази.

3. У разі виявлення на судні під час перебування його в порту Російської Федерації ознак злочину, передбаченого кримінальним законодавством Російської Федерації, капітан судна зобов'язаний негайно інформувати про це компетентні органи.

Стаття 70. Обов'язки капітана судна у випадках залишення заповіту, народження на судні дитини та смерті на судні

1. Капітан судна має право засвідчити заповіт особи, яка перебуває під час плавання на судні. Заповіт, посвідчений капітаном судна, прирівнюється до нотаріально посвідченою.

2. Капітан судна зобов'язаний зробити запис у судновому журналі про кожний випадок народження дитини на судні і про кожний випадок смерті на судні.

3. Капітан судна зобов'язаний повідомити одного із близьких родичів померлого або дружина померлого про його смерть і вжити заходів щодо збереження та відправлення тіла померлого на батьківщину. При відсутності такої можливості капітан судна зобов'язаний віддати тіло померлого землі або кремувати його і відправити урну з прахом на батьківщину.

У винятковому випадку, якщо судно має перебувати тривалий час у відкритому морі і тіло померлого не може бути збережено, капітан судна має право віддати тіло померлого морю згідно морськими звичаями зі складанням відповідного акта.

4. Капітан судна забезпечує складання опису і збереження знаходиться на судні майна померлого до передачі такого майна відповідно до опису капітаном першого порту Російської Федерації, в який зайде судно.

Стаття 71. Капітан судна як представник судновласника і вантажовласника

Капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо угод, необхідних у зв'язку з потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного капітану судна майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.

Стаття 72. Невідкладна потреба в грошах для продовження плавання

1. Капітан судна в разі виникнення під час рейсу невідкладної потреби в грошах для продовження плавання, зокрема для ремонту судна або утримання членів екіпажу судна, має право, якщо немає можливості або часу для отримання розпорядження судновласника, продати частину дорученого капітану судна майна, яка не є необхідною для продовження плавання.

Капітан судна зобов'язаний обрати той спосіб придбання коштів для продовження плавання, який найменш збитковий для судновласника і вантажовласника.

2. Судновласник відшкодовує вартість проданого вантажу його власнику, за винятком випадків, якщо викликані продажем вантажу збитки підпадають під ознаки загальної аварії або продаж вантажу проведена тільки в інтересах вантажу.

Стаття 73. Покладання обов'язків капітана судна на старшого помічника капітана судна

У разі смерті, хвороби чи іншої причини, що перешкоджають капітану судна виконувати свої службові обов'язки, обов'язки капітана судна до отримання розпорядження судновласника покладаються на старшого помічника капітана судна.

Глава V. ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ПОРТОВИЙ

Стаття 74. Капітан морського порту

1. Функції щодо забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту здійснює капітан морського порту.

2. Капітан морського порту діє відповідно до положення про капітана морського порту, затвердженим федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, капітан морського рибного порту - відповідно до положення про капітана морського рибного порту, затвердженого федеральним органом виконавчої влади в галузі рибальства за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Стаття 75. Підпорядкованість капітана морського порту

Капітан морського порту підпорядковується безпосередньо федеральному органу виконавчої влади в галузі транспорту, капітан морського рибного порту - федеральному органу виконавчої влади в галузі рибальства.

Стаття 76. Функції капітана морського торговельного порту та капітана морського рибного порту

На капітана морського торговельного порту та капітана морського рибного порту відповідно покладається здійснення таких функцій із забезпечення безпеки мореплавання і порядку в зазначених портах:

контроль за дотриманням міжнародних договорів Російської Федерації, що відносяться до торгового мореплавання, і законодавства Російської Федерації про торговельне мореплавство;

реєстрація суден і видача відповідних суднових документів;

реєстрація права власності на судна і споруджувані суду, іпотеки судна чи споруджуваного судна та інших прав на них, видача відповідних документів;

видача дипломів, кваліфікаційних свідоцтв, підтверджень їх видачі і паспортів моряка членам екіпажів суден;

перевірка суднових документів, дипломів, кваліфікаційних свідоцтв та підтверджень видачі дипломів і кваліфікаційних свідоцтв;

контроль за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у порт і виходу їх з порту;

оформлення приходу суден у порти і виходу їх з портів. У випадку, якщо морський торговельний порт і морський рибний порт мають суміжні акваторії, капітан морського торгового порту оформляє прихід суден у морський торговельний порт і вихід судів з нього, за винятком суден, що використовуються для промислу водних біологічних ресурсів; капітан морського рибного порту оформляє прихід суден , які використовуються для промислу водних біологічних ресурсів, в морський рибний порт і вихід таких судів з нього;

контроль за діяльністю лоцманської служби та системою управління рухом суден;

контроль за криголамний проведенням суден на підходах до порту і в межах акваторії порту;

видача дозволів на підняття затонулого в море майна та проведення в порту будівельних, гідротехнічних та інших робіт;

розслідування аварійних випадків із суднами. Розслідування аварійних випадків із суднами здійснюється відповідно до положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з Генеральним прокурором Російської Федерації, федеральним органом виконавчої влади в галузі рибальства та федеральним органом виконавчої влади в галузі оборони.

Стаття 77. Функції капітанів морських спеціалізованих портів

Капітани морських спеціалізованих портів, за винятком капітанів портів, призначених для обслуговування спортивних і прогулянкових суден, здійснюють зазначені у статті 76 цього Кодексу функції в межах, встановлених федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Стаття 78. Розпорядження капітана морського порту

Розпорядження капітана морського порту з належать до його повноважень питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту обов'язкові для всіх, хто знаходиться в порту суден, організацій і громадян.

Стаття 79. Контроль за судами

1. Контроль за судами, що виходять в море, здійснює капітан морського порту з метою перевірки наявності суднових документів, відповідності основних характеристик суден судновим документам та виконання вимог, що стосуються укомплектування екіпажів суден.

2. У разі відсутності суднових документів або наявності достатніх підстав вважати, що судно не задовольняє вимогам безпеки мореплавства, капітан морського порту може піддати судно огляду.

3. З метою перевірки усунення недоліків, що перешкоджають видачі дозволу на вихід судна з морського порту, капітан морського порту може провести контрольний огляд судна.

Стаття 80. Дозвіл на вихід суден з морського порту

1. Кожне судно до виходу з морського порту зобов'язана отримати дозвіл капітана морського порту на вихід з морського порту.

Капітан морського порту має право відмовити у видачі дозволу на вихід судна з морського порту в разі:

1) непридатності судна до плавання, порушення вимог до завантаження, постачання судна, комплектування екіпажу судна або наявності інших недоліків судна, що створюють загрозу безпеки його плавання, життю або здоров'ю знаходяться на судні людей або загрозу заподіяння шкоди морському середовищу;

2) порушення вимог, що пред'являються до суднових документів;

3) приписи санітарно-карантинної та міграційної служб, митних, прикордонних органів федеральної служби безпеки та інших уповноважених на те державних органів;

(В ред. Федерального закону від 30.06.2003 N 86-ФЗ)

4) несплати встановлених портових зборів.

2. Витрати, пов'язані із здійсненням капітаном морського порту прав, передбачених цією статтею (на огляд, огляд і інше), несе судновласник.

Стаття 81. Затримання судна і вантажу портовими властями

1. Портова влада на прохання особи, яка має вимога, що виникає у зв'язку із здійсненням рятувальних операцій, із зіткненням суден, з пошкодженням портових споруд, водних басейнів, судноплавних шляхів і засобів навігаційної обстановки або у зв'язку з іншим заподіянням шкоди, можуть затримати судно і вантаж надалі до надання судновласником і вантажовласником достатнього забезпечення.

Відповідальність за збитки, завдані необгрунтованим затриманням судна і вантажу, несе особа, на вимогу якого відбулося затримання.

2. Розпорядження портових властей про затримання судна і вантажу за вимогами, які перелічені в пункті 1 цієї статті, дійсно протягом 72 годин, за винятком днів, офіційно розглядаються як неробочі. У разі, якщо протягом зазначеного строку не винесено постанову про накладення арешту на судно і вантаж судом, арбітражним судом або уповноваженою законом накладати арешт третейським судом з морських справ, судно і вантаж підлягають негайному звільненню.

Стаття 82. Будівництво в зоні дії засобів навігаційної обстановки

Будівництво в зоні дії засобів навігаційної обстановки морських шляхів повинно бути погоджено з федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту і федеральним органом виконавчої влади в галузі оборони, у випадках, передбачених абзацом десятим статті 76 цього Кодексу, з капітаном відповідного морського порту.

Стаття 83. Залучення судів до рятування людей і суден

На вимогу капітана морського порту знаходяться в порту суду зобов'язані брати участь у рятуванні людей і суден, що терплять лихо в межах акваторії порту.

Стаття 84. Відповідальність за порушення правил, що стосуються безпеки мореплавства і порядку в порту

За порушення правил, що стосуються безпеки мореплавства і порядку в порту, капітан морського порту має право накладати адміністративні стягнення відповідно до законодавства Російської Федерації.

Глава VI. Морського лоцмана

§ 1. Лоцманська проводка судів

Стаття 85. Сфера застосування правил, встановлених цією главою

Лоцманська проводка суден на підходах до морських портів, у межах акваторії морських портів, між морськими портами, а також у відкритому морі здійснюється відповідно до правил, встановлених цією главою.

Стаття 86. Цілі лоцманської проводки суден

Лоцманська проводка судів здійснюється з метою:

забезпечення безпеки плавання суден і запобігання пригод з судами;

захисту морського середовища.

Стаття 87. Морські лоцмани

1. Лоцманська проводка судів здійснюється морськими лоцманами, які мають видані капітанами морських портів лоцманські посвідчення про право лоцманського проведення суден у певних районах.

Морськими лоцманами є громадяни Російської Федерації, що задовольняють вимогам положення про морські лоцманів, затвердженого федеральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі оборони і федеральним органом виконавчої влади в галузі рибальства.

Пункт 2 статті 87 визнано не відповідним Конституції РФ (Постанова Конституційного Суду РФ від 06.04.2004 N 7-П).

Відповідно до статті 79 Федерального конституційного закону від 21.07.1994 N 1-ФКЗ акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу.

2. Морський лоцман (далі - лоцман) є працівником лоцманської служби державної організації.

Недержавні організації з лоцманської проводки суден створюються з урахуванням особливостей, визначених постановою Уряду Російської Федерації, та вимог, встановлених цим Кодексом та іншими правовими актами Російської Федерації.

Перелік портів, в яких допускається діяльність недержавних організацій з лоцманської проводки суден, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 88. Державний нагляд за діяльністю організацій, що здійснюють лоцманську проводку судів

1. Державний нагляд за діяльністю лоцманських служб державних організацій та за діяльністю недержавних організацій з лоцманської проводки суден в межах своєї компетенції здійснюють федеральний орган виконавчої влади в галузі транспорту і федеральний орган виконавчої влади в галузі рибальства.

2. У порядку здійснення державного нагляду за діяльністю недержавних організацій з лоцманської проводки суден відповідно федеральний орган виконавчої влади в галузі транспорту і федеральний орган виконавчої влади в галузі рибальства вправі приймати рішення:

про здійснення обов'язкової лоцманської проводки суден лоцманами таких організацій у відповідному районі та про її обсяг;

про припинення діяльності таких організацій, що не відповідають вимогам до їх оснащеності, чисельності та кваліфікації їх працівників для визначених статтею 86 цього Кодексу цілей лоцманської проводки суден.

Стаття 89. Встановлення районів обов'язковою і районів необов'язковою лоцманської проводки суден

Федеральний орган виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі оборони і федеральним органом виконавчої влади в галузі рибальства встановлює райони обов'язкового та райони необов'язковою лоцманської проводки суден і доводить такі райони до загального відома в обов'язкових постановах в морських портах, лоціях і "Повідомлення мореплавцям".

Стаття 90. Обов'язкова лоцманська проводка судів

1. У районах обов'язкової лоцманської проводки суден капітан судна не має права здійснювати плавання без лоцмана, за винятком випадків, якщо судно належить до категорії суден, що звільняються від обов'язкового лоцманського проведення, або капітану судна надано право здійснювати плавання без лоцмана капітаном морського порту в установленому порядку.

Капітан судна, який порушив встановлений цим пунктом правило, несе адміністративну відповідальність відповідно до законодавства Російської Федерації.

2. Категорії суден, звільняються від обов'язкового лоцманського проведення, встановлюються капітанами морських портів і доводяться до загального відома в обов'язкових постановах в морських портах.

3. Порядок лоцманського проведення суден у морському торговельному порту і морському рибному порту, що мають суміжні акваторії, встановлюється капітаном морського торговельного порту за погодженням з капітаном морського рибного порту.

Стаття 91. Необов'язкова лоцманська проводка судів

1. У районах, в яких лоцманська проводка судів є необов'язковою, капітан судна може взяти на судно лоцмана, якщо в цьому є необхідність.

2. У районах, в яких лоцманська проводка судів є необов'язковою, капітан морського порту може встановлювати обов'язкову лоцманську проводку суден, що:

самі або перевозяться ними вантажі можуть створювати загрозу заподіяння шкоди морському середовищу. Категорії таких суден доводяться до загального відома в обов'язкових постановах в морських портах, лоціях і "Повідомлення мореплавцям";

мають серйозні пошкодження корпусу, механізмів або обладнання, що може істотно впливати на безпеку мореплавства в порту. У такому випадку капітан судна повідомляється про те, що його судно має слідувати під лоцманської проводкою.

Стаття 92. Виконання лоцманом обов'язків публічно-правового характеру

Під час лоцманської проводки судна лоцман зобов'язаний негайно повідомляти капітану морського порту про:

будь-яких змінах на фарватерах, які можуть створювати загрозу безпеці мореплавства;

будь-яких події з судном, лоцманську проводку якого він здійснює, і з іншими судами в обслуговуваному їм районі;

невиконанні капітаном судна, лоцманську проводку якого він здійснює, правил плавання суден і правил запобігання забрудненню із суден нафтою, шкідливими речовинами, стічними водами або сміттям.

§ 2. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЛОЦМАНА І КАПІТАНА СУДНА

Стаття 93. Лоцманське посвідчення

1. Прибулий на судно лоцман зобов'язаний пред'явити капітану судна лоцманське посвідчення.

2. Капітан судна не має права брати на судно в якості лоцмана особу, що не має лоцманського посвідчення.

Стаття 94. Забезпечення безпечної посадки і висадки лоцмана безпечної

1. Капітан судна зобов'язаний забезпечити безпечну посадку і висадку лоцмана безпечну, а також безоплатно надавати йому в період лоцманської проводки судна окреме приміщення, харчування.

2. Правила, встановлені пунктом 1 цієї статті, застосовуються і до стажисту, якщо з метою проходження практики стажер супроводжує лоцмана.

Стаття 95. Оголошення капітаном судна даних про судно

1. Капітан судна оголошує лоцману точні дані про осаді, про довжину, ширину і місткості судна, які вносяться до лоцманську квитанцію, підписується капітаном судна.

Лоцман має право вимагати від капітана судна оголошення інших даних про судно (маневрених характеристик і інших), які необхідні лоцману для здійснення лоцманського проведення судна.

2. За неоголошення чи неправильне оголошення даних про судно, передбачених пунктом 1 цієї статті, капітан судна несе адміністративну відповідальність відповідно до законодавства Російської Федерації.

Стаття 96. Взаємовідносини капітана судна і лоцмана

З метою безпеки плавання судна капітан судна слід розумним рекомендаціям лоцмана і не втручається в його роботу без достатніх на те підстав.

Стаття 97. Розпорядження лоцмана рульовому

Капітан судна може доручити лоцману віддавати розпорядження щодо плавання і маневрування судна безпосередньо кермовому, що не звільняє капітана судна від відповідальності за наслідки, які можуть настати в результаті таких розпоряджень.

Стаття 98. Тимчасове залишення містка капітаном судна

У випадку, якщо під час лоцманського проведення судна капітан судна змушений тимчасово залишити місток, капітан судна повинен повідомити про це лоцмана і вказати йому особу, відповідальну за управління судном у відсутність капітана судна.

Стаття 99. Призупинення лоцманської проводки судна лоцманом

У випадку, якщо це необхідно з метою безпеки плавання судна, лоцман має право призупинити лоцманське проведення судна до настання обставин, що дозволяють здійснити його безпечне плавання.

Стаття 100. Залишення судна лоцманом

Лоцман не має права без згоди капітана судна залишити судно раніше, ніж поставить судно на якір, ошвартует судно в безпечному місці, виведе судно в море або буде змінений іншим лоцманом.

Стаття 101. Повернення лоцмана

1. Капітан судна не має права вивозити лоцмана за межі обслуговуваного їм району.

2. У випадку, якщо лоцман вивезений судном, лоцманську проводку якого він здійснював, за межі обслуговуваного їм району, капітан судна зобов'язаний забезпечити за рахунок судна повернення лоцмана до місця його постійного знаходження.

Організація, працівником якої є лоцман, має право на відшкодування збитків, завданих їй затримкою лоцмана, якщо тільки затримка лоцмана не була викликана дією непереборної сили.

Стаття 102. Відповідальність лоцмана і капітана судна

1. Присутність на судні лоцмана не усуває відповідальність капітана судна за управління судном.

При наявності достатніх підстав для сумнівів у правильності рекомендацій лоцмана капітан судна вправі з метою безпечного плавання судна відмовитися від послуг даного лоцмана. У випадку, якщо лоцманська проводка судна є обов'язковою, капітан судна повинен зажадати замінити лоцмана.

2. Лоцман, винний у неналежній лоцманської проводки судна, може бути позбавлений лоцманського посвідчення.

§ 3. Відповідальність за неналежне ЛОЦМАНСЬКИХ

Проведення судна. Лоцманський збір

Стаття 103. Відповідальність за неналежну лоцманську проводку судна

Організація, працівником якої є лоцман, що здійснював лоцманське проведення судна, несе відповідальність за збитки, завдані судну в результаті неналежної лоцманської проводки судна з вини лоцмана.

Стаття 104. Обмеження відповідальності та втрата права на обмеження відповідальності

1. Організація, працівником якої є лоцман, що здійснював лоцманську проводку судна, може обмежити свою відповідальність, передбачену статтею 103 цього Кодексу, сумою, рівної десятикратному розміру лоцманського збору, що належить за лоцманську проводку судна.

2. Організація, працівником якої є лоцман, що здійснював лоцманську проводку судна, втрачає право на обмеження відповідальності, передбачене пунктом 1 цієї статті, якщо доведено, що збитки, завдані судну в результаті неналежної лоцманської проводки судна, з'явилися результатом його власної дії або бездіяльності власного, скоєних зумисне або через грубу необережність.

Стаття 105. Відповідальність перед третіми особами

Організація, працівником якої є лоцман, що здійснював лоцманську проводку судна, не несе відповідальність перед третіми особами за збитки, заподіяні в результаті неналежної лоцманської проводки судна.

Стаття 106. Лоцманський збір

Із суден, що користуються послугами лоцманів, справляється лоцманський збір. Розмір справляється лоцманського збору, порядок його справляння та категорії звільняються від сплати лоцманського збору судів визначаються в порядку, встановленому законодавством Російської Федерації.

Глава VII. Затонулого майна

Стаття 107. Сфера застосування правил, встановлених цією главою

1. Правила, встановлені цією главою, застосовуються до підйому, видалення та знищення майна, що затонуло у межах внутрішніх морських вод або територіального моря Російської Федерації.

2. До затонулого майна відносяться потерпілі крах суду, їх уламки, обладнання, вантажі та інші предмети незалежно від того, перебувають вони на плаву чи під водою, опустилися на дно або викинуті на мілководдя або берег.

3. Правила, встановлені цією главою, не застосовуються до:

підйому, видалення та знищення затонулого військового майна;

підйому затонулого морського майна культурного характеру, що має доісторичне, археологічне або історичне значення, якщо таке майно знаходиться на морському дні.

4. У випадку, якщо підйом, видалення або знищення затонулого майна розглядається як рятувальна операція відповідно до правил, встановлених главою XX цього Кодексу, такі правила застосовуються до винагороди і спеціальної компенсації рятувальників незалежно від правил, встановлених цією главою.

Стаття 108. Підйом затонулого майна його власником

1. Власник затонулого майна, якщо він має намір підняти затонуле майно, повинен сповістити про це капітана найближчого морського торгового порту або капітана найближчого морського рибного порту протягом одного року з дня, коли майно затонуло.

2. Капітан морського торгового порту чи капітан морського рибного порту протягом трьох місяців з дня отримання заяви власника затонулого майна встановлює для власника порядок підйому, а також термін, достатній для підйому затонулого майна, але не менше ніж один рік з дня отримання власником повідомлення капітана морського торговельного порту або капітана морського рибного порту про порядок і строк підйому затонулого майна.

Стаття 109. Обов'язок власника підняти затонуле майно

1. У випадках, якщо затонуле майно створює загрозу безпеці мореплавства або заподіяння шкоди морської середовищі забрудненням або перешкоджає здійсненню промислу водних біологічних ресурсів, діяльності порту і проводяться в ньому робіт (гідротехнічним і іншим), власник затонулого майна зобов'язаний на вимогу капітана морського торгового порту або капітана морського рибного порту у встановлений ним термін підняти затонуле майно і при необхідності видалити або знищити його.

2. У випадку, якщо власник затонулого майна відомий, капітан морського торгового порту чи капітан морського рибного порту повідомляє його про своє рішення.

У випадку, якщо власник затонулого майна не відомий, капітан морського торгового порту чи капітан морського рибного порту робить публікацію про терміни, встановлених для підйому затонулого майна, в бюлетені "Повідомлення мореплавцям". У випадку, якщо при цьому відомий прапор затонулого судна, капітан морського торгового порту чи капітан морського рибного порту направляє також відповідне повідомлення в федеральний орган виконавчої влади у сфері відносин Російської Федерації з іноземними державами.

Стаття 110. Права власника на затонуле майно

У випадках, якщо власник затонулого майна не зробить заяву згідно з пунктом 1 статті 108 цього Кодексу або не підніме майно у строк, встановлений відповідно до пункту 2 статті 108 цього Кодексу, права власника на затонуле майно визначаються відповідно до законодавства Російської Федерації.

Стаття 111. Підйом, видалення або знищення затонулого майна портовими властями

1. Портова влада мають право підняти затонуле майно і при необхідності видалити або знищити його у випадках, якщо:

власник затонулого майна зобов'язаний підняти затонуле майно і при необхідності видалити або знищити його відповідно до пункту 1 статті 109 цього Кодексу, але власник затонулого майна не встановлений або він не підняв затонуле майно і при необхідності не видалив або не знищив його у встановлений термін;

затонуле майно створює серйозну і безпосередню загрозу безпеці мореплавства або безпосередню загрозу заподіяння значної шкоди морському середовищу забрудненням або значно перешкоджає здійсненню промислу водних біологічних ресурсів, діяльності порту і проводяться в ньому робіт (гідротехнічним і іншим);

при наявності достатніх підстав власнику затонулого майна не дозволено піднімати, видаляти чи знищувати його своїми засобами або засобами обраної ним суднопідіймальних організації.

2. Підйом, видалення або знищення затонулого майна у випадках, передбачених пунктом 1 цієї статті, здійснюється за рахунок власника такого майна.

Стаття 112. Витребування піднятого затонулого майна його власником

Затонуле майно, підняте відповідно до пункту 1 статті 111 цього Кодексу, може бути витребуване його власником після відшкодування ним витрат на підйом затонулого майна та інших понесених у зв'язку з цим витрат за умови, якщо з моменту підйому затонулого майна пройшов не більш ніж один рік .

Стаття 113. Право портових властей на повне відшкодування понесених ними витрат

У випадку, якщо підйом, видалення або знищення затонулого майна здійснювалися відповідно до пункту 1 статті 111 цього Кодексу, після закінчення строку, передбаченого статтею 112 цього Кодексу, портові влади мають право:

продати підняте затонуле майно або його частину в порядку, встановленому законодавством Російської Федерації, і отримати за рахунок суми, вирученої від його продажу, відшкодування витрат на його підйом і інших понесених у зв'язку з цим витрат;

отримати від власника затонулого майна відшкодування витрат, що не покриваються сумою, вирученої від його продажу, і при знищенні затонулого майна - відшкодування витрат, понесених у зв'язку зі знищенням такого майна.

Стаття 114. Випадково підняте затонуле майно

Затонуле майно, випадково підняте у внутрішніх морських водах, територіальному морі Російської Федерації або відкритому морі при здійсненні операцій, пов'язаних з торговельним мореплавством, повинно бути здано в найближчий морський торговельний порт або найближчий морський рибний порт. В такому разі виплачується винагорода у розмірі однієї третини вартості зданого майна.

Глава VIII. ДОГОВІР МОРСЬКОГО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ

§ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 115. Визначення та види договору морського перевезення вантажу

1. За договором морського перевезення вантажу перевізник зобов'язується доставити вантаж, який йому передав чи передасть відправник, в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (далі - одержувач), відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (фрахт).

2. Договір морського перевезення вантажу може бути укладений:

1) з умовою надання для морського перевезення вантажу всього судна, частини його або певних суднових приміщень (чартер);

2) без такої умови.

3. Перевізником є особа, яка уклала договір морського перевезення вантажу з відправником або фрахтувальником або від імені якої укладено такий договір.

4. Фрахтувальником є особа, яка уклала договір морського перевезення вантажу, зазначений у підпункті 1 пункту 2 цієї статті.

5. Відправником є особа, яка уклала договір морського перевезення вантажу, зазначений у підпункті 2 пункту 2 цієї статті, а також будь-яка особа, яка здала вантаж перевізнику від свого імені.

Стаття 116. Застосування правил, встановлених цією главою

Правила, встановлені цією главою, застосовуються, якщо угодою сторін не встановлено інше. У випадках, прямо зазначених у цій главі, угоду сторін, не відповідає правилам, встановленим цією главою, є нікчемною.

Стаття 117. Форма договору морського перевезення вантажу

1. Договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі.

2. Наявність і зміст договору морського перевезення вантажу можуть підтверджуватися чартером, коносаментом чи іншими письмовими доказами.

Стаття 118. Довгостроковий договір про організацію морських перевезень вантажів та його співвідношення з договором морського перевезення вантажу

1. Перевізник і вантажовласник при здійсненні систематичних морських перевезень вантажів можуть укладати довгострокові договори про організацію морських перевезень вантажів.

При укладенні довгострокового договору про організацію морських перевезень вантажів перевезення конкретної партії вантажу здійснюється відповідно до договору морського перевезення вантажу, укладеними на основі такого довгострокового договору.

2. Умови перевезень вантажів, узгоджені в довгостроковому договорі про організацію морських перевезень вантажів, вважаються включеними до договору морського перевезення вантажу, якщо сторони не досягли угоду про інше.

У випадку, якщо умови договору морського перевезення вантажу суперечать умовам довгострокового договору про організацію морських перевезень вантажів, застосовуються умови договору морського перевезення вантажу.

Умови довгострокового договору про організацію морських перевезень вантажів, не включені в коносамент, не є обов'язковими для третьої особи, якщо вона не є фрахтувальником.

Стаття 119. Співвідношення чартеру і коносамента

Відносини між перевізником і не є стороною договору морського перевезення вантажу одержувачем визначаються коносаментом. Умови чартеру обов'язкові для одержувача, якщо коносамент містить посилання на них.

Стаття 120. Зміст чартеру

Чартер повинен містити найменування сторін, назва судна, вказівка ​​на рід і вид вантажу, розмір фрахту, найменування місця навантаження вантажу, а також найменування місця призначення або направлення судна. За угодою сторін у чартер можуть бути включені інші умови і застереження. Чартер підписується перевізником і фрахтувальником або їх представниками.

Стаття 121. Уступка прав по чартеру

При перевезенні вантажу по чартеру фрахтувальник має право за згодою перевізника поступатися своїх прав за договором морського перевезення вантажу третім особам. Фрахтувальник, а також третя особа, якій він поступився свої права, несе перед перевізником солідарну відповідальність за невиконання договору морського перевезення вантажу.

Стаття 122. Застосування правил, встановлених цією главою, до перевезень вантажів в каботажі

Правила, встановлені цією главою, застосовуються до перевезень вантажів в каботажі, за винятком правил, встановлених статтями 167, 170 і пунктом 2 статті 171 цього Кодексу.

Стаття 123. Тимчасове припинення або обмеження приймання вантажів для перевезень

1. При явищах стихійного характеру, аварії та аварії, що викликали перерву в русі, і оголошення карантину приймання вантажів може бути тимчасово припинено або обмежено розпорядженням портової влади з негайним повідомленням відповідно федерального органу виконавчої влади в галузі транспорту і федерального органу виконавчої влади в галузі рибальства, які встановлюють термін дії тимчасового припинення або обмеження приймання вантажів для перевезень.

2. Про тимчасове припинення або про обмеження прийому вантажів для перевезень портова влада негайно повідомляють відправників вантажів, при перевезеннях вантажів у прямому змішаному або прямому водному сполученні та організації транспорту інших видів.

§ 2. ПОДАЧА СУДНА І Навантаження вантажу

Стаття 124. Морехідне стан судна

1. Перевізник зобов'язаний завчасно, до початку рейсу, привести судно в морехідне стан: забезпечити технічну придатність судна до плавання, належним чином спорядити судно, укомплектувати його екіпажем і забезпечити всім необхідним, а також привести трюми та інші приміщення судна, в яких перевозиться вантаж, у стан , що забезпечує належні прийом, перевезення і збереження вантажу.

2. Перевізник не несе відповідальність за немореходное стан судна, якщо доведе, що немореходное стан судна було викликано недоліками, які не могли бути виявлені при прояві ним належної дбайливості (приховані недоліки).

3. Угода сторін, що суперечить пункту 1 цієї статті, мізерно, якщо перевезення вантажу здійснюється на підставі коносамента або коносамент видається відповідно до чартером і регулює відносини між перевізником і не є фрахтувальником утримувачем коносамента.

Стаття 125. Заміна судна

У випадку, якщо вантаж повинен бути перевезений на певному судні, вантаж може бути занурений на інше судно тільки за згодою фрахтувальника або відправника, за винятком перевантаження вантажу внаслідок технічної необхідності, що виникла після початку його навантаження.

Стаття 126. Порт навантаження

1. Перевізник зобов'язаний подати судно в зазначений у чартері порт навантаження або в зазначений фрахтувальником порт відповідно до умов чартеру. Фрахтувальник зобов'язаний вказати безпечний порт навантаження.

2. У випадку, якщо порт завантаження немає фрахтувальником або зазначено ім несвоєчасно чи вказано порт завантаження, який не є безпечним, перевізник має право відмовитися від виконання договору морської перевезення вантажу і вимагати відшкодування збитків.

Стаття 127. Місце завантаження вантажу

1. При перевезенні вантажу по чартеру перевізник зобов'язаний подати судно у вказане фрахтувальником місце навантаження вантажу. Фрахтувальник повинен вказати безпечне і придатне для навантаження вантажу місце, яке судно може досягти без небезпек, в якому може перебувати, залишаючись на плаву, і з якого може вийти з вантажем. У випадку, якщо фрахтувальником вказано місце, непридатне для навантаження вантажу, або кількома фрахтівниками вказані різні місця навантаження вантажу, перевізник може подати судно в місце навантаження вантажу, зазвичай використовується в даному порту.

Фрахтувальник може вимагати, щоб судно було поставлено в інше місце навантаження вантажу за його рахунок.

2. При перевезенні вантажу в лінійному повідомленні місце навантаження вантажу визначається перевізником. Перевізник сповіщає відправника про місце навантаження вантажу, якщо навантаження вантажу проводиться в незвичайному для даного порту місці навантаження вантажу.

Стаття 128. Термін подачі судна

При перевезенні вантажу по чартеру перевізник зобов'язаний подати судно в обумовлений чартером термін. У разі неподання судна в обумовлений термін фрахтувальник вправі відмовитися від договору морського перевезення вантажу і вимагати відшкодування збитків.

Стаття 129. Повідомлення про готовність судна до навантаження вантажу

1. При перевезенні вантажу по чартеру перевізник зобов'язаний у письмовій формі повідомити фрахтувальника або відправника, якщо він вказаний фрахтувальником, про те, що судно готове або буде готове в певний час до навантаження вантажу. Таке повідомлення може бути подано тільки у випадку, якщо судно знаходиться в порту навантаження або в звичайному для даного порту місці очікування.

2. День і час подання зазначеного в пункті 1 цієї статті повідомлення визначаються угодою сторін, при відсутності угоди звичаями даного порту.

3. У випадку, якщо судно не готове до навантаження вантажу у вказане в повідомленні час, повідомлення про готовність судна до навантаження вантажу вважається неподаною і збитки, заподіяні в зв'язку з цим фрахтувальнику, підлягають відшкодуванню перевізником.

Стаття 130. Сталійний час

1. Строк, протягом якого перевізник надає судно для навантаження вантажу і тримає його під навантаженням вантажу без додаткових до фрахту платежів (стадійний час), визначається угодою сторін, за відсутності такої угоди термінами, зазвичай прийнятими в порту навантаження.

2. Сталійний час обчислюється у робочих днях, годинах і хвилинах починаючи з наступного дня після подачі повідомлення про готовність судна до навантаження вантажу.

3. У сталийное час не включається час, протягом якого навантаження вантажу не проводилася з причин, залежних від перевізника, або внаслідок непереборної сили або гідрометеорологічних умов, що створюють загрозу збереження вантажу або перешкоджають його безпечної навантаженні.

Час, протягом якого навантаження вантажу не проводилася з причин, незалежних від фрахтувальника, включається до сталійного часу.

4. У випадку, якщо навантаження вантажу почалася до початку перебігу сталійного часу, фактично витрачений на навантаження вантажів час зараховується до сталійного часу.

5. Правила, встановлені цією статтею, відповідно застосовуються при вивантаженні вантажу в порту його вивантаження.

Стаття 131. Контрсталійного час

1. Після закінчення сталійного часу угодою сторін може бути встановлено додатковий час очікування (контрсталійного час). За відсутності угоди сторін тривалість контрсталійного часу визначається термінами, зазвичай прийнятими в порту навантаження.

2. Контрсталійного час обчислюється у календарних днях, годинах і хвилинах з моменту закінчення сталійного часу.

3. У контрсталійного час включаються недільні і офіційно встановлені святкові дні, оголошене неробочим в порту час, а також перерви в навантаженні вантажу, викликані непереборною силою або гідрометеорологічними умовами, що створюють загрозу збереження вантажу або перешкоджають його безпечної навантаженні. Час, протягом якого навантаження вантажу не проводилася за незалежних від перевізника причин, не включається до контрсталійного час.

4. Правила, встановлені цією статтею та статтями 132, 133 і 135 цього Кодексу, відповідно застосовуються при вивантаженні вантажу в порту його вивантаження.

Стаття 132. Плата за контрсталійного час

Розмір плати, що належить перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), визначається угодою сторін, при відсутності угоди відповідно до ставок, звичайно прийнятим у відповідному порту. У разі відсутності таких ставок розмір плати за простій судна визначається витратами на утримання судна і його екіпажу.

Стаття 133. Винагорода за дострокове закінчення навантаження вантажу

Угодою сторін може бути встановлено винагороду фрахтувальнику за закінчення навантаження вантажу до закінчення сталійного часу (диспач). При відсутності такої угоди розмір диспача обчислюється в розмірі однієї другої плати за простій.

Стаття 134. Право перевізника відправити судно в плавання після закінчення контрсталійного часу

1. Перевізник має право після закінчення контрсталійного часу відправити судно в плавання, якщо навіть весь обумовлений вантаж не завантажено на судно з причин, не залежних від перевізника. При цьому перевізник зберігає право на одержання повного фрахту.

2. У разі надання для перевезення вантажу всього судна перевізник не має права відмовитися від прийому вантажу, доставленого до закінчення сталійного або контрсталійного часу, за наявності угоди про такий часу, хоча прийняття та укладання вантажу можуть затримати судно понад встановлений термін.

3. У випадку, якщо для перевезення вантажу надано не все судно, перевізник має право до закінчення сталійного або контрсталійного часу, за наявності угоди про такий часу, відмовитися від прийому вантажу, який внаслідок його пред'явлення із запізненням може бути завантажений на судно належним чином і без шкоди для решти вантажу тільки із затримкою судна. При цьому перевізник зберігає право на одержання повного фрахту.

Стаття 135. Відшкодування збитків за затримку судна

За затримку судна понад контрсталійного часу фрахтувальник зобов'язаний відшкодувати перевізнику заподіяні збитки, якщо затримка судна відбулася з причин, не залежних від перевізника.

Стаття 136. Дострокове виліт судна в плавання на вимогу фрахтувальника

У випадку, якщо фрахтувальнику надано для перевезення вантажу все судно, перевізник зобов'язаний на вимогу фрахтувальника відправити судно в плавання, якщо навіть не весь вантаж занурений. Перевізник в такому випадку зберігає право на повний фрахт.

Стаття 137. Видалення стороннього вантажу

1. У разі надання для перевезення вантажу всього судна, його частини або певних суднових приміщень відправник може вимагати видалення стороннього вантажу з судна, частини судна або з суднових приміщень в порту відправлення, у разі надання для перевезення вантажу всього судна - у будь-якому порту заходу.

2. У випадку, якщо вантаж не був своєчасно вилучений з судна, частини судна або з суднових приміщень, фрахтувальник має право вимагати відповідного зменшення фрахту, а також відшкодування заподіяних збитків фрахтувальнику.

Стаття 138. Палубний вантаж

1. Перевізник має право перевозити вантаж на палубі тільки відповідно до угоди між перевізником і відправником, законом або іншими правовими актами Російської Федерації або звичаями ділового обороту.

2. У випадку, якщо перевізник і відправник досягли угоди про те, що вантаж повинен або може перевозитися на палубі, перевізник зобов'язаний зробити вказівку про досягнення такої угоди в коносаменті або іншому документі, що підтверджує договір морського перевезення вантажу. У випадку, якщо перевізник не зробить таку вказівку, він повинен довести, що угода про перевезення вантажу на палубі було укладено ним з відправником. Однак перевізник не має права посилатися на таку угоду щодо третьої особи, яка добросовісно набула коносамент, у тому числі стосовно одержувача.

3. У випадку, якщо вантаж перевозився на палубі з порушенням правил, встановлених пунктом 1 цієї статті, або відповідно до пункту 2 цієї статті перевізник не може посилатися на угоду про перевезення вантажу на палубі, перевізник несе відповідальність за втрату, пошкодження вантажу або прострочення його доставки , викликані виключно перевезенням вантажу на палубі, незважаючи на правила, встановлені статтями 166 і 167 цього Кодексу.

Межа відповідальності перевізника визначається відповідно до правил, встановлених статтею 170 або статтею 172 цього Кодексу, залежно від обставин.

4. Перевезення вантажу на палубі, якщо є угода про перевезення вантажу в трюмі, розглядається як дія або бездіяльність перевізника, що тягнуть за собою втрату перевізником права на обмеження відповідальності відповідно до статті 172 цього Кодексу.

Стаття 139. Упаковка та маркування вантажу

1. Вантажі, що потребують тари і упаковки для забезпечення їх повного збереження при перевезеннях, повинні пред'являтися для перевезення у справній тарі та упаковці. Тара та упаковка, на які встановлено державні стандарти або для яких встановлені технічні умови, повинні відповідати їм. Такі вимоги застосовуються також і до пропонованих відправником контейнерів.

2. Відправник зобов'язаний належним чином маркувати вантаж і представляти перевізнику необхідні відомості про нього. У випадку, якщо вантаж потребує особливого з нею поводження, відправник зобов'язаний інформувати перевізника про властивості вантажу і порядку поводження з ним.

Стаття 140. Заміна вантажу

Вантаж, рід або вид якого визначений в чартері, може бути замінений на вантаж іншого роду або виду тільки за згодою перевізника.

Стаття 141. Документи, що стосуються вантажу

Відправник повинен своєчасно передати перевізнику всі необхідні відповідно до портовими, митними, санітарними або іншими адміністративними правилами стосуються вантажу документи і несе відповідальність перед перевізником за збитки, заподіяні внаслідок несвоєчасної передачі, недостовірності або неповноти таких документів.

§ 3. КОНОСАМЕНТ

Стаття 142. Видача коносамента

1. Після прийому вантажу для перевезення перевізник на вимогу відправника зобов'язаний видати відправнику коносамент.

Коносамент складається на підставі підписаного відправником документа, який повинен містити дані, зазначені в підпунктах 3 - 8 пункту 1 статті 144 цього Кодексу.

2. Відправник гарантує перевізнику достовірність даних, наданих для включення в коносамент, і несе відповідальність за збитки, заподіяні перевізнику внаслідок недостовірності таких даних.

Право перевізника на відшкодування збитків відправником не усуває відповідальність перевізника за договором морського перевезення вантажу перед будь-якою особою, іншою, ніж відправник.

Стаття 143. Видача іншого документа замість коносамента

Відправник має право вимагати від перевізника видачі замість коносамента морської накладної чи іншого підтверджує прийняття вантажу для перевезення документа. До таких документів застосовуються правила, встановлені цим пунктом, за винятком правил, що стосуються коносамента як товаророзпорядчого документа та встановлених абзацом другим пункту 2 статті 144, статтями 146 - 148 і пунктом 2 статті 149 цього Кодексу.

Стаття 144. Зміст коносамента

1. У коносамент повинні бути включені наступні дані:

1) найменування перевізника та місце його знаходження;

2) найменування порту навантаження згідно з договором морського перевезення вантажу і дата прийому вантажу перевізником у порту навантаження;

3) найменування відправника і місце його знаходження;

4) найменування порту вивантаження згідно з договором морського перевезення вантажу;

5) найменування одержувача, якщо він зазначений відправником;

6) найменування вантажу, необхідні для ідентифікації вантажу основні марки, зазначення у відповідних випадках на небезпечний характер або особливі властивості вантажу, місць чи предметів і маса вантажу або позначене іншим чином його кількість. При цьому всі дані вказуються так, як вони представлені відправником;

7) зовнішній стан вантажу та його упаковки;

8) фрахт у розмірі, що підлягає сплаті одержувачем, чи інше вказівку на те, що фрахт повинен сплачуватися ним;

9) час і місце видачі коносамента;

10) число оригіналів коносамента, якщо їх більше ніж один;

11) підпис перевізника або діє від його імені особи.

За угодою сторін у коносамент можуть бути включені інші дані і застереження.

Коносамент, підписаний капітаном судна, вважається підписаним від імені перевізника.

2. Після того як вантаж занурений на борт судна, перевізник на вимогу відправника видає йому бортовий коносамент, в якому на додаток до даних, передбачених пунктом 1 цієї статті, має бути зазначено, що вантаж знаходиться на борту певного судна або суден, а також повинні бути вказані дата навантаження вантажу або дати навантаження вантажу.

У випадку, якщо перевізник до навантаження вантажу на борт судна видав відправникові коносамент на прийнятий для перевезення вантаж або інший відноситься до даного вантажу товаророзпорядчий документ, відправник повинен на прохання перевізника повернути такий документ в обмін на бортовий коносамент.

Перевізник може задовольнити вимоги відправника до бортового коносаменту допомогою доповнення будь-якого раніше виданого документа за умови, якщо доповнений таким чином документ включає в себе всі дані, які повинні міститися в бортовому коносаменті.

Стаття 145. Застереження в коносаменті. Доказову сила коносамента

1. У випадку, якщо в коносаменті містяться дані, які стосуються найменування вантажу, його основних марок, кількості місць або предметів, маси або кількості вантажу і щодо яких перевізник або видає коносамент від його імені інше обличчя знають чи мають достатні підстави вважати, що такі дані не відповідають фактично прийнятому вантажу або зануреному вантажу при видачі бортового коносамента або у перевізника або іншого такої особи не було розумної можливості перевірити зазначені дані, перевізник чи інше така особа повинні внести в коносамент застереження, конкретно вказує на неточності, підстави для припущень або відсутність розумної можливості перевірки зазначених даних.

2. У випадку, якщо перевізник або інше видає коносамент від його імені особа не зазначає у коносаменті зовнішній стан вантажу, вважається, що в коносаменті зазначено хороше зовнішній стан вантажу.

3. За винятком даних, щодо яких внесено застереження, допустима відповідно до пункту 1 цієї статті, коносамент засвідчує, якщо не доведено інше, прийом перевізником вантажу для перевезення, як він описаний в коносаменті. Доведення перевізником іншого не допускається, якщо коносамент переданий третій особі, яка, виходячи з міститься в коносаменті опису вантажу, діяло сумлінно.

Стаття 146. Види коносамента

Коносамент може бути виданий на ім'я певного одержувача (іменний коносамент), наказом відправника або одержувача (ордерний коносамент) або на пред'явника. Ордерний коносамент, що не містить вказівки про його видачу наказу відправника або одержувача, вважається виданим наказом відправника.

Стаття 147. Множинність примірників коносамента

За бажанням відправника йому може бути видано кілька примірників (оригіналів) коносамента, причому в кожному з них відзначається число наявних оригіналів коносамента. Після видачі вантажу на підставі першого з пред'явлених оригіналів коносамента решта його оригінали втрачають силу.

Стаття 148. Передача коносамента

Коносамент передається з дотриманням таких правил:

іменний коносамент може передаватися за іменними передавальними написами або в іншій формі відповідно до правил, встановлених для поступки вимоги;

ордерний коносамент може передаватися за іменними або бланковими передавальними написами;

коносамент на пред'явника може передаватися за допомогою простого вручення.

Стаття 149. Право розпорядження вантажем

1. Відправник має право розпоряджатися вантажем до видачі його одержувачу або передачі такого права одержувачу або третій особі. При передачі права розпорядження вантажем одержувачу або третій особі відправник зобов'язаний повідомити перевізника про це нам.

2. Відправник має право вимагати зворотного видачі вантажу в місці відправлення до відходу судна, видачі вантажу в проміжному порту або видачі його не тому одержувачу, який вказаний в перевізному документі, за умови пред'явлення всіх виданих відправнику оригіналів коносамента або надання відповідного забезпечення і з дотриманням правил, встановлених статтями 155 і 156 цього Кодексу.

§ 4. ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ МОРСЬКОГО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ

Стаття 150. Обов'язки перевізника щодо вантажу

1. Перевізник з моменту прийняття вантажу для перевезення до моменту його видачі належно і старанно повинен вантажити, обробляти, укладати, перевозити, зберігати вантаж, піклуватися про нього і вивантажувати його.

2. У разі, якщо прийнятий для перевезення вантаж у силу його властивостей вимагає особливого поводження та вказівки про це містяться в договорі морського перевезення вантажу і на вантажних місцях, перевізник повинен піклуватися про вантаж у відповідності з такими вказівками.

3. Угода сторін, що суперечить пункту 1 цієї статті, є нікчемною.

Стаття 151. Небезпечний вантаж

1. У випадку, якщо вантаж, легко займистий, вибуховий або небезпечний за своєю природою, зданий під неправильним найменуванням і при прийомі вантажу перевізник не міг шляхом зовнішнього огляду пересвідчитися у його властивостях, такий вантаж може бути в будь-який час в залежності від обставин вивантажений, знищений або знешкоджений перевізником без відшкодування відправнику збитків.

Відправник несе відповідальність перед перевізником за збитки, заподіяні йому в результаті навантаження такого вантажу.

Фрахт за перевезення такого вантажу не повертається. У випадку, якщо при відправленні вантажу фрахт не було сплачено, перевізник має право стягнути його повністю.

2. У випадку, якщо занурений з відома і згоди перевізника вантаж, зазначений у пункті 1 цієї статті, стане небезпечним для судна, іншого вантажу або перебувають на судні людей, перевізник має право в залежності від обставин вивантажити, знищити або знешкодити такий вантаж без відшкодування відправнику збитків, за винятком загальної аварії.

Перевізник має право на фрахт у розмірі, пропорційному відстані, фактично пройденого судном з таким вантажем.

Стаття 152. Термін і маршрут перевезення вантажу

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж в строк і маршрутом, які встановлені угодою сторін, при відсутності угоди в строк, який розумно вимагати від дбайливого перевізника з урахуванням конкретних обставин, і звичайним маршрутом.

Стаття 153. Перешкоди заходу судна в порт призначення

1. У разі, якщо внаслідок заборони властей, стихійних явищ або інших причин, не залежних від перевізника, судно не може зайти в порт призначення, перевізник зобов'язаний негайно повідомити про це відправника або фрахтувальника або уповноваженою розпоряджатися вантажем обличчя, коли така особа відомо перевізнику.

2. У випадку, якщо для перевезення вантажу надано все судно і протягом розумного терміну з моменту відправки повідомлення перевізником не надійшло розпорядження відправника або фрахтувальника або уповноваженої розпоряджатися вантажем особи про те, як вчинити з вантажем, капітан судна має право вивантажити вантаж в одному з найближчих пор

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Маркетинг, реклама и торгівля | Кодекс
360.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Кодекс торговельного мореплавства України
Французький цивільний кодекс 1804 року - класичний кодекс буржуазії
Гідрометеорологічне забезпечення мореплавства
Інформаційно правові основи забезпечення безпеки мореплавства
Інформаційно-правові основи забезпечення безпеки мореплавства
Економіка торговельного підприємства
Аналіз торговельного підприємства
Діяльність торговельного підприємства
Аналіз торговельного підприємства 2
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru