Калькулювання

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Калькулювання

 

ЗМІСТ

  1. Введення
  2. Визначення об'єкта калькулювання і калькуляційної одиниці
  3. Сутність угрупування витрат по елементах і статтях собівартості
  4. Етапи визначення собівартості
  5. Види калькуляцій
  6. Висновок

Список використаної літератури

 

  1. Введення
  2. Вартісне вимір в бухгалтерському обліку цілком і повністю побудовано на калькуляції. Воно є основою цін. Визначення результату будь-якого господарського процесу можливе шляхом узагальнення в єдиному грошовому вимірнику витрат, що виникли в ході цього процесу, і вичерпання собівартості отриманих нових об'єктів обліку.

    У поняття калькулювання входить сукупність способів, використовуваних для обчислення собівартості всього випуску і одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат, місцем їх виникнення. Калькулювання фактичної собівартості продукції здійснюється на основі даних обліку про витрати на виробництво і випуск продукції в зіставленні з відповідними плановими показниками. В процесі калькулювання собівартості порівнюються витрати на виробництво з кількістю випущеної продукції і визначається собівартість одиниці продукції.

  3. Визначення об'єкта калькулювання і калькуляційної одиниці
  4. У процесі обчислення собівартості продукції треба виходити з чіткого уявлення, що таке об'єкт калькуляції і калькуляційна одиниця.

    В обліку об'єктом калькулювання визнається продукт виробництва (деталь, вузол, виріб, група однорідних виробів), технологічна фаза (переділ, виробництво), стадія тощо, тобто продукція різного ступеня готовності, види робіт або послуг.

    Калькуляційна одиниця є вимірник об'єкту калькуляції. У тому випадку, коли мова йде про готову продукцію, калькуляційна одиниця співпадає з одиницею вимірювання, зазначеної в планах виробництва в натуральному виразі або в стандартах (технічних умовах) на відповідний вид продукції. У галузях переробної промисловості такого збігу може і не бути. Тут нерідко обліковою одиницею виступає 1 кг продукції, а калькуляційною одиницею - 1 т. або 1 ц.

    При калькулюванні проміжних однорідних продуктів (напівфабрикатів) застосовуються умовні укрупнені калькуляційні одиниці (100 пар взуття, 1000 умовних банок і т.п.). Застосування укрупнених калькуляційних одиниць дозволяє різко скоротити обсяг аналітичної роботи при складанні планових і звітних калькуляцій.

  5. Сутність угрупування витрат по елементах і статтях собівартості

Велике значення для правильної організації обліку виробничих витрат має науково обгрунтована їх класифікація.

Витрати на виробництво групують за місцем їх виникнення, видам продукції (робіт, послуг) та видами витрат.

За місцем виникнення витрати групують по виробництвам, цехам, ділянкам та іншим структурним підрозділам підприємства. Таке групування витрат необхідна для організації внутрішньозаводського госпрозрахунку і визначення виробничої собівартості продукції.

За видами продукції (робіт, послуг) витрати групують для обчислення їх собівартості.

За видами витрат витрати групуються за елементами витрат і статтями калькуляції.

Витрати, що формують собівартість продукції (робіт, послуг) групуються за такими елементами:

  • матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);
  • витрати на оплату праці;
  • відрахування на соціальні потреби;
  • амортизація основних фондів;
  • інші витрати (податки, збори, платежі по обов'язковому страхуванню майна тощо).

В умовах становлення ринкової економіки та ослаблення ролі держави і її регулюванні значення угрупування витрат за елементами на народногосподарському рівні ослаблено. На рівні підприємства дана угруповання дозволяє встановити, скільки їм витрачено за звітний період окремих видів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на виробництво в цілому.

Для обчислення собівартості окремих видів продукції витрати підприємства групуються та обліковуються за статтями калькуляції. Основними положеннями з обліку і калькулювання собівартості продукції встановлена ​​типова угруповання витрат за статтями калькуляції. Вона включає наступні статті:

  1. сировина та матеріали;
  2. зворотні відходи (віднімаються);
  3. покупні вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;
  4. паливо і енергія на технологічні цілі;
  5. заробітна плата виробничих робітників;
  6. відрахування на соціальні потреби;
  7. витрати на підготовку і освоєння виробництва;
  8. загальновиробничі витрати;
  9. загальногосподарські витрати;
  10. втрати від браку;
  11. інші виробничі витрати;
  12. комерційні витрати.

Витрати за статтями калькуляції ширше за своїм складом елементних. Витрати за всіма встановленими на даному підприємстві статтях собівартості складуть виробничу собівартість.

Для визначення повної собівартості продукції до виробничої собівартості додають внутрішньовиробничі (комерційні) витрати, тобто витрати, пов'язані з реалізацією продукції. За даними статтями проводиться калькулювання собівартості продукції і складаються калькуляції. Тому дані статті називаються калькуляційними.

Стосовно до галузевих особливостей типова номенклатура статей трансформується. Це дає можливість складати індивідуальні витрати окремих підприємств, спрощує методологію бухгалтерського обліку.

Витрати на виробництво по відношенню до собівартості розподіляються на прямі і накладні (непрямі).

Прямі - ті, що на основі первинних документів можна віднести на витрати визначеного виду продукції, робіт, послуг (матеріали, заробітна плата робітників та ін.)

Накладні або непрямі витрати одночасно відносяться до всіх видів робіт, послуг, продукції (освітлення, опалення, робота машин, обладнання тощо). з включають у витрати при визначенні загальної суми після закінчення місяця шляхом розподілу.

  1. Етапи визначення собівартості

Робота з визначення собівартості продукції зводиться до наступних етапів:

  • поточний облік виробничих витрат на калькуляційних і збірно-розподільчих рахунках протягом місяця;
  • закриття по закінчення місяця збірно-розподільчих рахунків шляхом розподілу врахованих на них витрат між окремими видами продукції (робіт, послуг) за калькуляційних рахунках виробництва. На цьому етапі виконується калькуляційна робота з визначення вартості продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв, яка споживається в основному виробництві;
  • розподіл витрат, врахованих на калькуляційних рахунках виробництва, між готовою продукцією і незавершеним виробництвом, а також між окремими видами продукції і числення собівартості одиниці продукції. На основі даних калькуляційних рахунків складається відомість зведеного обліку витрат на виробництво на місяць, яка використовується для калькулювання собівартості одиниці продукції. Зведений облік витрат на виробництво являє собою узагальнення витрат за місяць по місцях виникнення витрат (цехам, переділів) і видами продукції (замовленнями, виробів) і калькуляційних статтях витрат з відображенням зміни залишків незавершеного виробництва і виявленням фактичної собівартості випуску готової продукції.
  1. Види калькуляцій
  2. Розрізняють планову (кошторисну), нормативну і фактичну (звітну) калькуляцію.

    Планова калькуляція визначає середню собівартість продукції або виконаних робіт. На плановий період (рік, квартал) складають їх виходячи з прогресивних норм витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, витрат праці, використання устаткування і норм витрат по організації обслуговування виробництва. Ці норми витрат є середніми для планованого періоду.

    Різновидом планових є рахункові калькуляції, які складають на разове виріб або роботу для визначення ціни, розрахунків із замовниками та інших цілей.

    Нормативна калькуляція складається на основі діючих на початок місяця норм витрат сировини, матеріалів та інших витрат (поточних норм витрат). Поточні норми витрат відповідають виробничим можливостям підприємства на даному етапі його роботи. Поточні норми витрат на початку року, як правило, вище середніх норм витрат, закладених в планову калькуляцію, а наприкінці року - навпаки нижче. Звідси і нормативна собівартість продукції на початку року, як правило, вище планової, а наприкінці року - нижче.

    Фактична (звітна) калькуляція складається за даними бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво продукції і відображає фактичну собівартість виробленої продукції або виконаних робіт. Вона одночасно характеризує рівень відхилення собівартості, встановленою нормативною і планової калькуляції.

  3. Висновок

Питання калькулювання виникають перед бухгалтером на всіх стадіях кругообігу господарських засобів: у процесі заготовляння сировини і матеріалів, виробництва і реалізації продукції. У самому широкому сенсі калькулювання є спосіб систематизації витрат і отримання інформації про собівартість продукту для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва і управління цим процесом. Складність питань калькулювання перш за все пов'язана з різноманіттям господарських процесів, які ускладнюються технологічними та організаційними умовами виробництва. Складність калькулювання полягає в тому, що необхідно забезпечити розмежування витрат між закінченими і незакінченими об'єктами, оцінивши брак, побічну продукцію та відходи виробництва.

Калькулювання є способом оцінки господарських засобів і одночасно результатом такої оцінки.

Таким чином, у найзагальнішому вигляді в процесі калькулювання собівартості окремих об'єктів обліку необхідно повністю врахувати і згрупувати витрати на виробництво за економічною ознакою, звітних періодів, окремих статтях калькуляції, центрам витрат і центрам відповідальності.

 

Список використаної літератури

  1. Федеральний Закон від 21 листопада 1996 р. № 129-Ф3 "Про бухгалтерський облік".
  2. План рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємств та інструкція щодо його застосування. Наказ Міністерства фінансів СРСР від 1 листопада 1991 р. № 56 зі змінами від 28 грудня 1994 р., 28 липня 1995, 27 березня 1996 р., 17 лютого 1997
  3. Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг) та про порядок формування фінансових результатів, врахованих при оподаткуванні прибутку, затверджене постановою Уряду РФ від 5.08.1992 р. № 552 зі змінами та доповненнями, затвердженими постановою Уряду РФ від 1.07. 95 р. № 661.
  4. Астахов В. П. Теорія бухгалтерського обліку. - М.: "Експертне бюро - М", 1997.
  5. Кондаков Н. П. Бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності і аудит. - М.: "Перспектива", 1994.
  6. Кирьянова З. В. Теорія бухгалтерського обліку. - М.: "Фінанси і статистика", 1994.
  7. Пашев Р. Ф., Соколов Я. В. Теорія бухгалтерського обліку / Підручник - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: "Фінанси і статистика", 1988.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Астрономія | Реферат
25.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Об`єкт калькулювання Калькуляційні одиниці Способи калькулювання
Калькулювання собівартості продукції
Методи калькулювання витрат
Калькулювання собівартості продукції
Принципи і методи калькулювання
Нормативний метод обліку і калькулювання
Калькулювання собівартості варених ковбас
Калькулювання собівартості на ТОВ Логостар
Аналіз калькулювання собівартості продукції
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru