Зайнятість і трудові відносини

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст


Введення. 3
1. Теоретичні основи регулювання зайнятості і трудових відносин. 4
1.1 Політика держави на ринку праці щодо поліпшення зайнятості та зниження безробіття .. 4
1.2 Методичні підходи до регулювання ринку праці на муніципальному рівні 7
2. Муніципальне регулювання зайнятості і трудових відносин. 13
2.1 Державна політика і розмежування повноважень у сфері зайнятості 13
2.2 Роль і завдання органів місцевого самоврядування у сфері зайнятості та трудових відносин. 16
3. Рекомендації щодо удосконалення політики зайнятості на ринку
праці. 21
3.1 Муніципальна політика в області зайнятості. 21
3.2 Удосконалення політики в галузі зайнятості у м. Липецьку. 25
Висновок. 28
Бібліографічний список. 30


Введення

У сучасних умовах ринкового реформування російської економіки зайнятість та її регулювання на муніципальному рівні видаються виключно важливою і актуальною проблемою. Це пояснюється, перш за все, тим, що забезпечення повної та ефективної зайнятості, що розглядається як головна мета і засіб досягнення гідного рівня життя населення в соціально-орієнтованій економіці, можливо лише при ефективному цілеспрямованому регулюванні процесів, що відбуваються на ринку праці та у сфері зайнятості населення.
Удосконалення форм, методів і практики державного регулювання зайнятості населення в муніципальних утвореннях може сприяти поступовому зменшенню зростання безробіття, підвищення ефективності реалізації основних напрямів політики зайнятості, забезпечення соціальної захищеності різних соціально-демографічних груп населення в процесі адаптації до ринкових відносин.
Предмет дослідження - процес державного регулювання зайнятості і трудових відносин.
Об'єкт дослідження ОГУП «Липецкоблтехинвентаризация».
Мета роботи - дослідження державного регулювання зайнятості і трудових відносин.
Завдання роботи - дослідити основи особливості державного регулювання зайнятості і трудових відносин, розглянути державну політику і розмежування повноважень у сфері зайнятості; показати роль і значення місцевого самоврядування у сфері зайнятості та трудових процесів, запропонувати рекомендації щодо удосконалення політики в галузі зайнятості.


1. Теоретичні основи регулювання зайнятості і трудових відносин

1.1 Політика держави на ринку праці щодо поліпшення зайнятості та зниження безробіття

У всіх країнах держава бере активну участь у регулюванні ринку праці, оскільки вважається, що нерегульований ринок не забезпечує ефективне використання трудових ресурсів. Причинами є нерівність сил працівників і роботодавців при укладанні трудових контрактів, дискримінація окремих категорій працівників в оплаті і умовах праці, недостатня інформованість працівників про специфіку робочих місць. Сферами державного регулювання є [15, c. 56]:
- Законодавче оформлення та захист прав трудящих;
- Захист вразливих груп населення (національних меншин, мігрантів, інвалідів та ін);
- Підготовка та перепідготовка працівників;
- Забезпечення мінімальної оплати праці;
- Гарантування прийнятних умов праці;
- Забезпечення стабільного доходу і соціальне страхування працівників.
На функціонування ринку праці істотне значення надають державні заходи по боротьбі з інфляцією, створенню нових робочих місць, податкова політика.
Не слід, однак, спокушатися щодо ефективності державного регулювання трудових відносин. Так, в країнах з розвиненою ринковою економікою встановлювана державою мінімальна заробітна плата часто виявляється вище рівноважної ціни праці. У результаті виникає «безробіття очікування», оскільки пропозиція праці зростає, а попит на нього падає (рис. 1).


Рисунок 1 - Мінімальна заробітна плата і «безробіття очікування»
До тих самих наслідків може призвести і вплив профспілок на ринок праці, коли профспілкам вдається домогтися перевищення заробітної плати над її рівноважним рівнем.
Інколи держава шляхом стимулювання сукупного попиту намагається домогтися того, щоб безробіття виявилося нижчим її природного рівня. Зазвичай цей робиться напередодні виборів у політичних цілях. Але такі спроби дають лише короткочасний ефект. Спочатку, правда, виробництво зазвичай росте, а безробіття падає. Але при цьому фактичний ВВП починає перевищувати потенційний ВВП, тобто економіка працює з перевантаженням. Тому дуже скоро економіка стикається із зростанням цін, що збільшилася, було виробництво знову скорочується, а безробіття повертається до свого природного рівня [6, c. 98].
Найчастіше державне регулювання трудових відносин забезпечує захист лише відносно благополучною категорії працівників «формального» сектора за рахунок обмеження зайнятості в ньому і розвитку підпільних форм зайнятості. Таке відбувається всякий раз, коли встановлені державою стандарти помітно випереджають реальні можливості економіки, або стають перешкодою для гнучкості ринку праці.
У Росії державне регулювання ринку праці має особливу специфіку й відіграє важливу роль у побудові ринкової економіки. Головна ідея спільних дій уряду і Державної Думи складається сьогодні у прийнятті комплексу законів, прямо зачіпають соціальну сферу і покликаних закласти правовий фундамент ефективного ринку, забезпечити повний і остаточний демонтаж соціалістичного спадщини. Зменшується фіскальний тягар при ліквідації податкових пільг, прийняття нового Трудового кодексу веде до відмови від нездійсненних в сучасних умовах гарантій, пенсійна реформа спрямована на те, щоб пенсії не були однакові для всіх, але залежали від заробітної плати.
Підвищуючи ефективність економіки, ліберальна політика веде до зростання доходів працівників як ринкової, так і бюджетної сфер, дозволяючи одночасно вирішувати гострі соціальні проблеми захисту вразливих членів суспільства, допомоги тим, хто хоче і може працювати [10, c. 45].
Регулювання безробіття було протягом усього періоду реформ основною сферою державної політики регулювання ринку праці. При цьому основний акцент традиційно робився на соціальній складовій - підтримці доходів осіб, які залишилися без роботи, - а не на активних заходи боротьби з безробіттям (таких, як посередництво у працевлаштуванні, програми професійного навчання, перепідготовки та професійної орієнтації, політика створення робочих місць).
Російське законодавство забезпечує всім безробітним (незалежно від ризику переходу в статус тривало безробітних) доступ до програм, що проводяться службами зайнятості. Це, з одного боку, веде до розпорошення і без того мізерних фінансових ресурсів, і, з іншого боку, робить активні програми «соціальним притулком» для безробітних, що мають мало шансів отримати роботу і прагнуть шляхом отримання нової кваліфікації повторно отримати право на отримання допомоги.
Забезпечити стійко високі темпи економічного зростання неможливе без розвитку гнучкого ринку праці та створення умов для виникнення ефективних робочих місць.
Для цього слід забезпечити вирішення цілого комплексу завдань у різних галузях економіки, і в тому числі, розвиток ефективних трудових відносин.

1.2 Методичні підходи до регулювання ринку праці на муніципальному рівні

Заходи соціально-економічного регулювання ринку праці та зайнятості населення в муніципальних утвореннях, які, мають першорядне значення, містять два блоки: активні напрями (сприяння у працевлаштуванні, навчання, підтримку робочих місць, організацію робочих місць, регулювання міграційних процесів) і пасивні напрямки (виплату посібників, соціальну підтримку соціально-вразливих категорій громадян, забезпечення дострокового виходу на пенсію) [13, c. 76].
Запропоновані заходи дають змогу найбільш повно охопити ринок праці муніципального освіти, розробити диференційований підхід до всіх категорій слабо захищених громадян та визначити подальшу роботу служби зайнятості населення. Вони базуються на вже існуючих заходах, що проводяться службою зайнятості, і припускають їх розширення у відповідності з потребами основних суб'єктів ринку праці, найманих працівників і роботодавців.
При цьому проведений аналіз діяльності служби зайнятості в муніципальних утвореннях Росії в розрізі запропонованих напрямків показав, що:
1. Заходи активної політики зайнятості скорочуються, а ті, що проводяться, малоефективні, оскільки вони розробляються на підставі подій, що відбуваються, тобто «Постфактум», коли проблема вже виникла, і не враховують тенденції розвитку міста в довгостроковій перспективі.
2. Використовувані методи і технології регулювання ринку праці не вирішують проблем, що накопичилися у сфері зайнятості, що вимагає їх перегляду і переоцінки, методичного обгрунтування і вдосконалення.
Для реалізації основних напрямів регіональної політики зайнятості необхідний організаційний механізм регулювання ринку праці, який являє собою сукупність органів (суб'єктів) управління, засобів і методів, за допомогою яких вони впливають на об'єкти управління для найбільш ефективного досягнення цілей, що стоять перед конкретною соціально-економічною системою. Таким чином, сам механізм регулювання ринку праці муніципального освіти правомірно розглядати як досить складну соціально-економічну систему, що включає в себе ряд підсистем (об'єкт управління, суб'єкт управління та ін), які в процесі функціонування безперервно взаємодіють як між собою, так і з навколишнім середовищем з метою забезпечення позитивного розвитку системи в цілому (рис. 1).
Пропонований організаційний механізм регулювання ринку праці муніципального освіти включає три рівні суб'єктів, відповідальних за розробку напрямів регулювання ринку праці муніципального освіти.
Незалежно від розміру і рівня розвитку муніципального освіти, стосовно до якого здійснюється розробка організаційного механізму регулювання ринку праці, головна мета його функціонування формулюється однаково, а саме: забезпечення ефективної зайнятості працездатного населення, що знаходиться на ринку праці муніципального освіти.
У пропонованому механізмі вплив суб'єкта управління на об'єкт управління передбачає формування певного комплексу мотивів поведінки керованого об'єкта відповідно до цілей, які стоять перед керуючою підсистемою. Тому для ефективного функціонування такого механізму необхідно дотримання ряду вимог [12, c. 77].
Необхідно, щоб цілі і завдання, що стоять перед соціально-економічною системою в цілому (тобто ринком праці), формувалися з граничною точністю й деталізацією й доводили до кожного її складового елементу (підсистеми). З цією метою необхідно створення інформаційної системи регулювання ринку праці. Важливе значення має постійну взаємодію суб'єктів управління (місцевих органів влади та самоврядування, підрозділів федеральних органів влади на території, регіональних і місцевих органів федеральної служби зайнятості тощо) між собою з метою вироблення єдиних підходів до регулювання процесів зайнятості населення конкретного міста.
Вельми актуальне безперервний моніторинг за зміною ситуації на ринку праці в розрізі різних категорій населення, галузей і т.д. з метою концентрації наявних фінансових і матеріальних ресурсів на найбільш напружених, з точки зору зайнятості, групах населення, підсистемах загальної системи регулювання ринку праці міста. Пропонований організаційний механізм регулювання ринку праці дозволяє комплексно і ефективно контролювати і забезпечувати реалізацію всі процесів, пов'язаних з формуванням і використанням трудового потенціалу муніципального освіти і підвищенням рівня зайнятості населення. Безумовно, що специфіка соціально-економічного розвитку того чи іншого муніципального освіти вимагає своєрідності у змісті, структурі та функціонуванні цього механізму. Проте в жодному разі його ефективне функціонування передбачає тісний взаємозв'язок роботи органів федеральної служби зайнятості населення з підприємствами
У цей час регулювання ринку праці має відбуватися шляхом розробки та реалізації програм зайнятості населення орієнтованих на цілі розвитку ринку праці муніципального освіти, тобто на основі застосування програмно-цільового методу регулювання ринку праці конкретного муніципального освіти. Даний метод дозволяє на основі скоординованих дій усіх суб'єктів ринку праці розробити в єдиному документі - цільової комплексної програми - комплекс заходів, що сприятимуть покращенню ситуації на місцевому ринку праці.
Таблиця 1 - Декомпозиція головної мети регулювання ринку праці (I-III рівні)
Рівень мети і підцілей
Шифр підцілей
Найменування мети і підцілей
Головна мета
0
Забезпечення ефективної зайнятості населення, що знаходиться на ринку праці міста
Підцілі першого рівня
1.1.
Сприяння зайнятості осіб, що перебувають на міському ринку праці
1.2.
Здійснення превентивних заходів щодо попередження вивільнення працівників з підприємств
Підцілі другого рівня
2.1.1.1.
Підвищення ефективності використання наявного трудового потенціалу підприємств
Організація роботи щодо збереження існуючих та створення нових робочих місць
2.1.1.2.
2.1.1.3.
Організація випереджаючого перенавчання і перепідготовки персоналу, що знаходиться під ризиком звільнення
2.1.1.4.
Сприяння розвитку підприємництва, малого бізнесу та самозайнятості
2.1.1.5.
Створення автоматизованих банків вакансій
2.1.1.6.
Посилення взаємодії суб'єктів управління ринком праці з питань фінансування заходів превентивного характеру
Підцілі третього рівня
3.1.2.1.
Прогнозування структури і масштабів ринку праці міста
3.1.2.2.
Виявлення категорій громадян з критичною ситуацією на ринку праці
3.1.2.3.
Розробка та реалізація комплексу заходів селективного характеру
3.1.2.4.
Організація підготовки та перепідготовки безробітних
3.1.2.5.
Забезпечення соціальних гарантій і захисту для безробітних та тимчасово не зайнятих у господарському комплексі міста

Таблиця 2 - Основні блоки програми сприяння зайнятості населення муніципального освіти
Блоки програми
Зміст блоків
Мета програми
Забезпечення ефективної зайнятості населення муніципального освіти
Основні напрями регулювання ринку праці муніципального освіти (досягнення ефективної зайнятості населення)
1. Створення нових робочих місць
2. Підтримка розвитку підприємництва та самозайнятості
3. Випереджувальна підготовка та перепідготовка громадян
4. Використання маятникової міграції
5. Організація громадських робіт
6. Забезпечення робочими місцями соціально вразливих категорій громадян
7. Інформаційне забезпечення сприяння зайнятості населення
Учасники програми
1. Органи місцевого самоврядування
2. Служба зайнятості міста
3. Громадські організації
4. Органи управління підприємств та організацій
5. Законодавчі та адміністративні органи регіону
6. Асоціації та спілки роботодавців
7. Освітні установи
Засоби фінансування
1. Державні кошти
2. Фінансові інститути
3. Кошти фондів підтримки малого бізнесу
4. Кошти спонсорів, благодійних організацій
5. Кошти міста
6. Кошти суб'єктів господарюючої діяльності
Основні механізми
1. Правове забезпечення
2. Податково-бюджетна політика
3. Фінансово-кредитне стимулювання
4. Земельні і рентні відносини
5. Громадська підтримка
Найважливішим елементом пропонованого алгоритму є оцінка програм - періодичний, незалежний і об'єктивний моніторинг програм з метою визначення з урахуванням поточних умов їх відповідність поставленим цілям, результатами. Оцінка програм покликана виявити їх раціональність, вплив на цільові групи, фінансову ефективність у порівнянні з альтернативними можливостями. Вона дозволяє систематично аналізувати як результати програм в контексті зовнішнього середовища і обставин, так і саму обгрунтованість, доцільність програм.


2. Муніципальне регулювання зайнятості і трудових відносин

2.1 Державна політика і розмежування повноважень у сфері зайнятості

Зайнятість - це сукупність економічних і соціальних відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатних громадян робочими місцями та їх участі в господарській діяльності. Проблема зайнятості населення є однією з найважливіших для муніципального освіти. У поселеннях, які знаходяться на стадії стагнації і занепаду, безробіття - головна соціальна проблема. Крім власне зайнятості як наявності робочого місця, у неї є ще два аспекти. Це, по-перше, рівень і регулярність видачі заробітної плати, що визначають рівень матеріального добробуту населення і обсяги податкових надходжень до місцевих бюджетів, і, по-друге, умови праці, які можуть надавати несприятливий вплив на стан здоров'я і тривалість життя людини.
Складність муніципального регулювання питань зайнятості полягає в тому, що основне правове регулювання цих питань відноситься до сфери федерального і регіонального законодавства і реалізується через територіальні; структури Федеральної служби з праці та зайнятості. Велика частина працездатного населення, що проживає на території муніципального освіти, працює на підприємствах і організаціях немуніціпальних форм власності. Можливості впливу органів місцевого самоврядування на ринок праці, відносини між працівниками і роботодавцями дуже обмежені. Типовий приклад - так звана маятникова трудова міграція, коли громадянин постійно проживає на території одного поселення, а працює (і платить податки) на території іншої. Функції працевлаштування незайнятого населення та виплати допомоги безробітним є прерогативою держави. Тим не менш, органи місцевого самоврядування мають певні можливості і важелі впливу на процеси зайнятості і трудових відносин на своїх територіях, і на їх основі може бути сформована муніципальна політика в даній сфері.
Державна політика і розмежування повноважень у сфері зайнятості
Таблиця 3 - Функції федеральних і регіональних органів державної влади у сфері зайнятості
Федеральний рівень
Рівень суб'єктів РФ
Розробка та реалізація державної політики у сфері зайнятості, її нормативно-правове забезпечення
Розробка регіональної політики зайнятості на основі державної політики та з урахуванням місцевих умов, її нормативно-правове забезпечення
Розробка і фінансування федеральних програм сприяння зайнятості.
Розробка і забезпечення дії економічних механізмів регулювання ринку праці
Розробка і фінансування регіональних цільових програм зайнятості населення, в тому числі програм підтримки малого бізнесу
Формування та забезпечення функціонування Федеральної служби з праці та зайнятості з регіональними та місцевими органами
Організація взаємодії з територіальними та місцевими органами Федеральної служби з праці та зайнятості
Координація та контроль діяльності федеральних міністерств і відомств та органів державної влади суб'єктів РФ у сфері зайнятості
Координація та контроль діяльності керуючих структур регіону, муніципальних утворень, громадських та інших організацій у сфері зайнятості
Організація підготовки та перепідготовки кадрів для органів зайнятості
Організація підготовки та перепідготовки кадрів для органів зайнятості регіону
Науково-інформаційне та методичне забезпечення діяльності органів зайнятості
Інформаційне забезпечення діяльності органів зайнятості регіону
Організація обміну досвідом роботи в сфері зайнятості, в тому числі з зарубіжними країнами
Обмін досвідом роботи у сфері зайнятості між муніципальними утвореннями регіону, з іншими регіонами та зарубіжними країнами
Проблема зайнятості в умовах ринкової економіки вирішується на ринках праці регіонального і місцевого рівня, які передбачають певні відносини між наймачами (роботодавцями) та найманими працівниками з приводу купівлі - продажу робочої сили, а також ставлення роботодавців один з одним і працівників між собою. Ринок праці забезпечує під впливом попиту та пропозиції відтік робочої сили з одних секторів економіки в інші, скорочення витрат виробництва та обігу і в кінцевому рахунку - підвищення ефективності економіки і рівня життя населення.
Основи державної і муніципальної політики у сфері зайнятості формуються на федеральному рівні. Прийнято Закон РФ «Про зайнятість населення в Російській Федерації», Трудовий кодекс РФ, інші законодавчі акти.
До відання федеральних органів відносяться вироблення і реалізація основних напрямків державної політики в галузі зайнятості населення на території країни, координація діяльності органів влади та управління всіх рівнів з питань зайнятості населення, визначення мінімальних і обов'язкових для всіх нормативів соціального захисту громадян від безробіття. Суб'єкти РФ на основі державної політики розробляють і реалізую, регіональну політику в сфері зайнятості, враховує місцеву специфіку і місцеві умови. Основні функції федеральних і регіональних органів, державної влади у сфері зайнятості представлені в табл. 3.
Федеральний закон 2003 року не покладає на органи місцевого самоврядування будь-яких функцій і повноважень у сфері зайнятості. Проте муніципальні органи не можуть залишатися байдужими до цих питань. Багато хто з них розробляють і реалізують спільно з державними органами муніципальні програми зайнятості, населення, підтримки малого бізнесу, індивідуального підприємництва і т.п., взаємодіють з біржами праці та приватними посередницькими фірмами.

2.2 Роль і завдання органів місцевого самоврядування у сфері зайнятості та трудових відносин
Роль органів місцевого самоврядування у вирішенні питань зайнятості та трудових відносин може полягати в наступному:
- Розробка та реалізація системи економічних та інших механізмів, що регулюють питання зайнятості, місцевого ринку праці та трудових відносин;
- Координація і контроль діяльності в цій області керуючих структур муніципалітету, підприємств, громадських та інших організацій, створення (при необхідності) муніципальної служби зайнятості;
- Надання інформаційної підтримки людям, які шукають роботу (видання бюлетенів, що містять пропозиції роботодавців; публікація вакансій, інформація про ярмарки робочих місць, створення телефонної інформаційно-консультаційної служби, клубів безробітних тощо);
- Формування муніципального банку вакансій, сезонних і тимчасових робочих місць;
- Формування замовлення на громадські роботи на території муніципального освіти;
- Створення центру соціально-психологічної адаптації (психологічна підтримка незайнятого населення і безробітних; психологічний тренінг початківців підприємців тощо);
- Організація муніципального бізнес-інкубатора для підприємців-початківців;
- Освіта муніципального навчально-методичного центру перепідготовки дорослого населення за професіями, що користуються попитом на ринку праці;
- Створення муніципальної служби профорієнтації випускників шкіл та навчальних закладів початкової та середньої професійної освіти;
- Створення муніципального опікунської ради для сприяння у працевлаштуванні випускників шкіл та професійних навчальних закладів,
- Включає представників останніх, роботодавців, профспілок, адміністрації муніципального освіти;
- Організація та проведення дослідженні ринку праці з метою прогнозування галузевої та професійно-кваліфікаційної структури попиту на робочу силу.
У залежності від фінансових можливостей муніципальних утворень спектр надаваних послуг із сприяння зайнятості населенню може бути розширений або звужений. У будь-якому випадку пріоритетами політики зайнятості населення на рівні муніципального освіти повинні стати:
- Сприяння зайнятості випускників шкіл та професійних навчальних; закладів;
- Надання адресної матеріальної та психологічної підтримки особам, або які потребують соціального захисту;
- Розвиток нових форм взаємодії з роботодавцями;
- Підвищення конкурентоспроможності робочої сили (організація професійної перепідготовки та підвищення кваліфікації зайнятого населення муніципального освіти).
Добре зарекомендувала себе формою сприяння зайнятості населенню є ярмарки вакансій. На них відвідувачі мають можливість вирішити, як правило, три основні завдання: ознайомитися з банком вакансій, проконсультуватися з питань трудового законодавства, вибрати при необхідності; навчальний заклад для професійної перепідготовки. Тому склад; учасників ярмарків вакансій включає провідні підприємства та організації, що діють на території муніципального освіти або знаходяться поблизу; навчальні центри з професійної перепідготовки дорослого населення; юридичні служби та консультації; представників територіальний органів служби з праці та зайнятості.
Одним із дієвих механізмів реального сприяння зайнятості населення на рівні муніципального освіти є організація громадських робіт. Під оплачуваними громадськими роботами розуміються загальнодоступні види трудової діяльності, як правило, не потребують попередньої професійної підготовки, що мають соціально корисну спрямованість і opганізуемие для забезпечення тимчасової зайнятості громадян, які шукають роботу.
Нової активною формою сприяння зайнятості населення муніципальних утворень є клуби які шукають роботу. Основні завдання - надання допомоги громадянам, які шукають роботу, в скороченні термінів пошуку підходящої вакансії, придбанні навичок у цій справі, зниження психологічного навантаження, ліквідації стресових станів, придбанні мінімуму правових знань.
Для сприяння підприємницькій ініціативі безробітних може бути організований муніципальний бізнес-інкубатор - колективний офіс для підприємців-початківців. У рамках його діяльності можуть реалізовуватися; програми психологічного тренінгу з розвитку якостей, що сприяють підприємницької активності населення муніципального освіти.
На рівні муніципальних утворень важлива допомога у працевлаштуванні особам, особливо потребують соціального захисту. До них відносяться молодь, інваліди, жінки, особи, звільнені з лав російської армії, і т.д. Механізмом сприяння зайнятості цих груп населення є закони про квтірованіі робочих місць. Їх прийняття віднесено до відання суб'єктів РФ, про, контроль їх виконання може здійснюватися спільно відділеннями Федеральної служби з праці та зайнятості та органами виконавчої влади муніципальних утворень.
Муніципальні органи регулювання питань зайнятості та трудових відносин
Для реалізації зазначених функцій у місцевій адміністрації може бути створено структурний підрозділ з питань зайнятості та трудових відносин. Його можливі функції можуть бути наступними:
- Розробка пропозицій щодо регулювання місцевого ринку праці, вдосконалення федеральних, регіональних і муніципальних нормативних актів з питань праці та зайнятості;
- Розробка пропозицій щодо основних напрямів діяльності адміністрації в соціально-трудовій сфері;
- Аналіз та оцінка доходів і рівня життя населення, ринку праці та інших соціально-трудових показників розвитку території;
- Прийом громадян, розгляд їх заяв, скарг, пропозицій з питань, віднесених до компетенції органів з праці та зайнятості;
- Контроль забезпечення державних гарантій з оплати праці;
- Розробка пропозицій про розміри тарифних ставок і посадових окладів працівників бюджетної сфери, муніципальних підприємств та установ;
- Участь у колективних переговорах між роботодавцями та працівниками, повідомна реєстрація колективних договорів та угод, контроль їх виконання;
- Участь у запобіганні та вирішенні трудових спорів;
- Участь у вирішенні соціально-трудових проблем у процесі роздержавлення і приватизації підприємств;
участь у проведенні обов'язкової сертифікації постійних робочих місць на відповідність вимогам охорони праці;
- Участь у розслідуванні нещасних випадків зі смертельним результатом;
- Контроль надання вивільнюваним працівникам гарантій і компенсацій, передбачених законодавством про працю;
- Підготовка заходів щодо припинення масового звільнення працівників на підприємствах, розташованих на території муніципального освіти, розвитку системи робочих місць, організації громадських робіт за рахунок коштів місцевого бюджету;
- Участь у розробці та реалізації системи професійного навчання та розвитку персоналу на підприємствах, розташованих на території муніципального освіти.


3. Рекомендації щодо удосконалення політики зайнятості на ринку праці

3.1 Муніципальна політика в галузі зайнятості

Для формування гнучкого ринку праці необхідно:
- Забезпечити вдосконалення трудового законодавства;
- Розвивати територіальну мобільність робочої сили;
- Підвищувати якість зайнятості;
- Підвищувати якість надання державних послуг у сфері сприяння зайнятості населення.
В даний час існують законодавчі обмеження, пов'язані з гнучкістю найму, звільнення працівників, використанням робочого часу, вдосконаленням системи охорони праці, розвитком соціального партнерства, які перешкоджають природному та оперативному зміни структури зайнятості на окремих підприємствах і між галузями.
Основними напрямами вдосконалення трудового законодавства для досягнення раціональної зайнятості, можливості створення нових робочих місць є:
- Підвищення гнучкості використання робочої сили;
- Розвиток системи соціального партнерства на рівні регіонів та окремих підприємств;
- Зміна системи надання компенсацій за роботу зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, а також вдосконалення державної експертизи умов праці.
У Російській Федерації існує цілий ряд адміністративних і економічних перешкод для розвитку трудової міграції. Це стримує перетік робочої сили з трудонадлишкових регіонів у трудонедостатні. Для підвищення мобільності робочої сили необхідно в середньостроковій перспективі направити зусилля на:
- Зняття адміністративних обмежень для переміщення робочої сили всередині країни;
- Створення ефективного механізму інформування населення про можливості працевлаштування в різних регіонах Російської Федерації;
- Формування економічних умов, які сприяють вільному переливу робочої сили;
- Розвиток економічних механізмів, що забезпечують доступність найму та придбання житла (що багато в чому вирішується за допомогою використання іпотечних механізмів та інших інструментів, спрямованих на забезпечення доступності житла).
У сформованих умовах низький рівень заробітної плати сприяє збереженню економічно неефективних робочих місць, розвитку бідності, обмежує зростання внутрішнього споживчого попиту, не стимулює впровадження ефективних і сучасних технологій. Існуючий низький рівень заробленої плати деформує систему попиту та пропозиції на робочу силу.
Необхідно протягом трьох років підвищити заробітну плату працівників бюджетної сфери в реальному вираженні не менше ніж в 1,5 рази.
У той же час простого підвищення заробітної плати для вирішення проблем бюджетного сектора недостатньо. Назріла необхідність у таких фінансових рішеннях і механізмах, які здатні мотивувати до досягнення ефективних результатів самі установи бюджетної сфери.
Одночасно з модернізацією системи закладів бюджетної сфери, у тому числі переходом частини установ на нові організаційно-правові форми, необхідно проведення реформування системи оплати праці, спрямоване на підвищення стимулювання працівників до надання якісних послуг.
Нові системи оплати праці будуть враховувати специфіку кожної з бюджетних галузей, побудованих на єдиних основоположних принципах. При їх впровадженні підвищення загального рівня оплати праці крім збільшення витрат федерального бюджету, буде також здійснюватися за рахунок оптимізації структури зайнятості в бюджетній сфері та реструктуризації мережі бюджетних установ.
Значне зростання оплати праці в бюджетному секторі і підвищення продуктивності праці спричинить зміни в структурі зайнятості. Збільшення оплати праці працівників бюджетної сфери передбачає підвищення якості зайнятості, ліквідацію неефективних робочих місць. Разом з тим можливості працівників, зайнятих в бюджетних галузях, перейти до позабюджетного сектор поки обмежені, що стримує перетікання робочої сили.
У сучасній економіці умови праці стають істотним чинником, що впливає на якість зайнятості та конкурентоспроможність продукції вітчизняних підприємств. Близько 20% від загальної кількості робочих місць в російській економіці пов'язано з небезпечними і шкідливими умовами праці. Наявність непрестижних робочих місць (60% робочих місць зі шкідливими умовами праці припадає на бюджетоутворюючі галузі економіки) обмежує вибір роботи громадянами, збільшує непродуктивні компенсаційні витрати на медичну реабілітацію осіб, постраждалих від виробничих травм, а також соціальну адаптацію громадян, які не мають роботи протягом тривалого періоду часу.
Виробничий травматизм збільшує чисельність громадян з обмеженою працездатністю, підбір нового робочого місця для яких утруднений. Державні витрати з реабілітації інвалідів ростуть.
Для створення умов економічної зацікавленості роботодавців у підвищенні якості виробничого середовища необхідно зосередити зусилля на наступних кроках:
- Розвиток організаційних форм проведення експертизи умов праці, включаючи залучення для цих цілей недержавних організацій;
- Вдосконалення системи обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
В даний час тільки третина безробітних громадян звертається до послуг органів служби зайнятості населення. Основними клієнтами служби зайнятості населення є громадяни з низькою конкурентоспроможністю на ринку праці, які відчувають труднощі при працевлаштуванні, у тому числі випускники загальноосвітніх установ, що не мають досвіду роботи, громадяни, які мають тривалу перерву в роботі, малокваліфіковані працівники. В умовах більш динамічних змін на галузевих і регіональних ринках праці в середньостроковій перспективі підвищуються вимоги роботодавців до якості робочої сили з урахуванням передбачуваного зростання заробітної плати. Необхідно вжити заходів для того, щоб органи служби зайнятості стали важливим інструментом перерозподілу робочої сили.
У цьому зв'язку основними напрямами вдосконалення якості послуг у сфері сприяння зайнятості є:
- Якісне поліпшення системи інформування населення про стан ринку праці та можливості працевлаштування в різних галузях економіки;
- Підвищення ефективності та рівня охоплення громадян (в першу чергу учнів загальноосвітніх та середньоспеціальних установ) державними послугами в області профорієнтації;
- Реалізація превентивних заходів сприяння зайнятості громадян, запровадження ефективних механізмів профілювання безробітних громадян;
- Вдосконалення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації громадян, які шукають роботу;
- Розширення номенклатури та розробка стандартів послуг державної служби зайнятості.

3.2 Удосконалення політики в галузі зайнятості у м. Липецьку

Виділяють такі основні напрямки вдосконалення політики в області зайнятості в м. Липецьку.
1. Забезпечення функціонування ринку праці та сприяння працевлаштуванню:
- Забезпечення гармонізації інтересів працівників, роботодавців та держави при дотриманні основних трудових і соціальних прав працівників;
- Вдосконалення моніторингу трудової сфери та збору інформації про стан ринку праці, організація проведення наукових досліджень з проблем зайнятості;
- Підвищення збалансованості попиту і пропозиції на ринку праці, зниження неконтрольованого зростання безробіття;
- Впровадження ефективних механізмів профілювання безробітних громадян та розробка відповідних заходів щодо їх працевлаштування;
- Захист територіального ринку праці (регулювання використання іноземної робочої сили).
2. Спеціальні заходи сприяння зайнятості населення:
- Тимчасове працевлаштування безробітних громадян, особливо потребують соціального захисту, шляхом часткової компенсації витрат роботодавцям на організацію їх праці (організація зайнятості випускників освітніх установ, багатодітних та одиноких батьків, інвалідів, тривало безробітних громадян та осіб передпенсійного віку, громадян, звільнених з військової служби та членів їх сімей, осіб, звільнених з місць позбавлення волі);
- Вдосконалення організації громадських і тимчасових робіт на основі підвищення їх соціального статусу з урахуванням ситуації на ринку праці, запитів громадян та потреб роботодавців;
- Сприяння підприємництву допомогою фінансової та організаційно-методичної підтримки безробітних громадян, що вирішили створити власну справу, участь у розробці цільових програм сприяння розвитку підприємницької ініціативи населення міста та підтримки малого підприємництва.
3. Підвищення якості робочої сили:
- Вдосконалення системи професійного навчання і професійної орієнтації населення, в тому числі безробітних громадян і незайнятого населення, з метою підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці;
- Підвищення мотивації незайнятих громадян до трудової діяльності та формування їх активної позиції, орієнтованої на самостійний пошук роботи;
- Посилення впливу на збереження і зміцнення кадрового потенціалу організацій міста в умовах їх реформування та реструктуризації; застосування як традиційних, так і нових форм роботи, що підвищують статус професійного навчання як одного з основних напрямків активної політики зайнятості.
4. Соціальна підтримка громадян при безробіттю:
- Своєчасне нарахування допомоги по безробіттю;
- Надання матеріальної та іншої допомоги безробітним і членам їх сімей;
- Забезпечення оформлення та виплати дострокових пенсій безробітним громадянам передпенсійного віку, які мають право виходу на дострокову пенсію за відсутності можливості їх працевлаштування;
- Забезпечення виплати стипендій громадянам, які навчаються за направленням служби зайнятості.
5. Забезпечення функціонування служби зайнятості:
- Вдосконалення структури служби зайнятості, методів управління, підвищення професійного рівня її персоналу;
- Забезпечення функціонування програмно-технічних засобів, каналів обміну інформацією, локальних обчислювальних мереж.
У найближчому майбутньому потрібно більш активно працювати в таких напрямках як: висвітлення в засобах масової інформації проблеми трудової зайнятості населення, доцільно вести спеціальну рубрику у виданнях, присвячену безробіттю і проблем, пов'язаних з нею; збільшення кількості методичної літератури, з питань організації працевлаштування населення, в тому числі юридичної літератури;
Також існує потреба у повноцінній і об'єктивно наданої інформації, яка диктує необхідність в упорядкуванні інформаційних потоків і створення систематизованих баз даних. Існує необхідність у вибудовуванні високоефективної схеми взаємодії між усіма відомствами, зацікавленими в проведенні правильної і цілеспрямованої політики зайнятості.
Політика зайнятості є областю економічного і соціального регулювання, цілі якого виходять далеко за рамки простого пом'якшення наслідків безробіття - працевлаштування безробітних, їх професійної орієнтації, перенавчання, виплати, їм допомоги. Провідну, системоутворюючу роль досягнення цілей політики зайнятості відіграє держава. Проведення державної політики зайнятості вимагає координації діяльності цілого ряду органів державного управління - служби зайнятості, органів управління професійною освітою, громадських організацій, включаючи профспілки, державних та комерційних підприємств, установ, фірм.

Висновок

Розвиток безробіття в Росії на сучасному етапі істотно відрізняється від загальносвітових закономірностей. У країні прискорюється старіння нації, чисельність і питома вага населення у віці молодше працездатного скорочується. Це призводить до незворотних змін у професійному складі трудових ресурсів: знижується мобільність трудових ресурсів, людям у зрілому віці сутужніше перемінити кваліфікацію; частка осіб похилого віку становить більше 30%; загострюється проблема зайнятості серед молоді, так як в даний час працездатне населення поповнюється численним поколінням 80 -х.
У світі накопичений великий теоретичний і практичний досвід по регулюванню ринку праці. Росія потребує особливого, комплексному підході. Державна політика зайнятості повинна мати попереджуючий характер, включати цілий комплекс заходів державного регулювання, що запобігають ріст безробіття і її перехід у застійну форму і спиратися на світовий досвід регулювання безробіття. Сьогодні результативна політика зайнятості повинна йти перед реального розвитку ринку праці та усувати ті перешкоди, які можуть збільшити безробіття. Основна мета такої політики - зниження безробіття вже в середньостроковому періоді.
На основі проведеного аналізу можна виділити наступні проблеми в сфері зайнятості і на ринку праці:
- Досить високий рівень «жіночою» і «молодіжної» безробіття;
- Невідповідність попиту і пропозиції на ринку праці;
- Зростання чисельності громадян, що звільняються за власним бажанням;
- Труднощі в забезпеченні зайнятості населення, особливо потребує соціального захисту (інваліди, молодь до 18 років, жінки, які мають малолітніх дітей, особи, звільнені з МЛС, та ін);
- Ненадання роботодавцями повної і достовірної інформації про потребу в кадрах, особливо вакансій для фахівців і службовців;
- Скорочення сфери застосування жіночої праці;
- Наявність «прихованої» безробіття.
Основними завданнями в галузі зайнятості найближчим часом будуть вдосконалення нормативно-правової бази у сфері зайнятості населення, посилення ролі центрів зайнятості населення у здійсненні активних заходів на ринку праці, поліпшення кадрового потенціалу через систему профорієнтації та профнавчання і реалізація спеціальних заходів щодо профілізації безробітних громадян з метою підвищення ефективності наданих їм послуг.
Для формування гнучкого ринку праці необхідно: забезпечити вдосконалення трудового законодавства; розвивати територіальну мобільність робочої сили; підвищувати якість зайнятості; підвищувати якість надання державних послуг у сфері сприяння зайнятості населення.

Бібліографічний список

1. Конституція РФ [Електронний ресурс]: прийнята 12 грудня 1993 р. на всенародному голосуванні / / Довідково-правова система Консультантплюс.
2. Цивільний кодекс Російської Федерації [Електронний ресурс]: частини перша від 30 листопада 1994 р. № 51-ФЗ, друга від 26 січня 1996 р. № 14-ФЗ і третя від 26 листопада 2001 р. № 146-ФЗ / / Довідково-правова система Консультантплюс.
3. Федеральний закон [Текст]: від 6 жовтня 2003 № 131-ФЗ «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування РФ» / / Довідково-правова система Консультантплюс.
4. Бутов, В.І., Ігнатов, В.Г., Кетова, Н.П. Основи регіональної економіки. [Текст]: підручник / В.М. Бутов та ін - Ростов н / Д: МарТ, 2007. - 320 с.
5. Воронін, А.Г. Муніципальне господарювання та управління: проблеми теорії і практики [Текст]: підручник / О.Г. Воронін. - М.: Фінанси і статистика, 2007. - 256 с.
6. Демидова, Л.А. Шляхи підвищення ефективності державного сектора [Текст] / Л.А. Демидова / / Проблеми теорії і практики управління. - 2005. - № 4. - С. 25.
7. Зотов, В. Б. Територіальне управління [Текст]: підручник / В. Б. Зотов. - М.: Інформ, 2006. - 460 с.
8. Іванов, В.В., Коробова, О.М. Муніципальний менеджмент [Текст]: довідковий посібник / В.В. Іванов і др. - М.: ИНФРА-М., 2005. - 324 с.
9. Овчинников, О.Г. Державне регулювання аграрного сектора [Текст]: підручник / О.Г. Овчинников. - М.: Ексмо, 2005. - 314 с.
10. Оріхівський, П.А. Муніципальний менеджмент [Текст]: підручник / П.А. Оріхівський. - М.: МОНФ, 2007. - 450 с.
11. Радченко, А.І. Основи державного та муніципального управління: системний підхід [Текст]: підручник / А.І. Радченко. - Р-н / Д.: РостІздаТ, 2007. - 350 с.
12. Система державного та муніципального управління [Текст] / Под ред. О.М. Рой - СПб.: Пітер, 2007. - 448 с.
13. Уткін, Е.А., Денисов, А.Ф. Державне і регіональне управління [Текст]: підручник / Е.А. Уткін, А.Ф. Денисов / Е.А. Уткін, А.Ф. Денисов - М.: ІКФ «ЕКМОС», 2006. - 88 с.
14. Чиркин, В.Є. Державне та муніципальне управління [Текст]: підручник / В.Є. Чиркин - М: Юрист, 2005. - 214 с.
15. Ефективність державного управління / Пер. з англ. [Текст] / Под ред. С.А. Батчікова і С.Ю. Глазьєва. - М.: Фонд «За економічну грамотність», АТ «Консалтбанкір», 2005. - 165 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
116.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Зайнятість соціально трудові відносини
Трудові ресурси і зайнятість населення
Трудові ресурси та зайнятість населення світу
Трудові відносини 2
Трудові відносини
Трудові відносини сутність і структура
Соціально трудові відносини як система
Праця - трудові відносини - профспілки
Трудові відносини в міжнародному праві
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru