додати матеріал


Загальні положення про інвестиційну діяльність

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство освіти та науки України

Луцький державний технічний університет

Кафедра фінансів

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ІНВЕСТИЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПРОЦЕСИ

виконав:

студент гр. МО-32 Сидун Олексій

ПеревіриЛА:

Черчик Л.М.

Луцьк - 2003

ПЛАН:

  1. Поняття про інвестиційну діяльність

  2. Об’єкти і суб’єкти інвестиційної діяльності

  3. Поняття про інвестиційний процес і його стадії

  4. Інвестиційний ринок та його інфраструктура


Закон України „Про інвестиційну діяльність” визначає інвестиції як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інвестиційної видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

До таких цінностей належать:

  • Кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

  • Рухоме та нерухоме майно;

  • Майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

  • Сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

  • Права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

  • Інші цінності.

Основним джерелом інвестування є національний дохід, за рахунок якого утворюється фонд нагромадження, що умовно поділяється на фонд відшкодування і фонд відновлення.

Інвестиційна діяльність – це комплекс заходів і дії фізичних та юридичних осіб, які складають свої кошти (у матеріальній, фінансовій або матеріальній формі) з метою отримання прибутку.

Закон України „Про інвестиційну діяльність” як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій, тобто вона здійснюється на основі:

  • Інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими та релігійними організаціями, іншими юридичним особами, заснованими на колективній власності;

  • Державного інвестування, здійснюваного органами влади та управління України, АРК, місцевих рад народних депутатів за рахунок бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

  • Іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

  • Спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.


Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні органи влади, фізичні та юридичні особи України, та інших держав.

Згідно Закону України „Про інвестиційну діяльність” (ст. 5) до суб’єктів інвестиційної діяльності віднесені інвестори та учасники.

Інвестори – суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування.

Залежно від функцій, які виконує суб’єкт господарювання в інвестиційному процесі, він може бути інвестором, учасником або тим й іншим одночасно.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Суб’єктами інвестиційної діяльності є держава через свої інвестиції, господарські товариства (компанії) і корпорації, фінансово-кредитні установи, інші функціональні учасники.

Об’єктом інвестиційної діяльності є майно в різних формах, на яке витрачено інвестиції та яке використовується для отримання прибутку: основні та оборотні кошти, управління, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права.

До об’єктів інвестиційної діяльності в Україні відносять такі майнові та інтелектуальні цінності, які мають обіг на ринку:

  • Грошові засоби, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

  • Рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання) та інші матеріальні цінності;

  • Майнові права, які витікають із авторських прав, досвіду та інших інтелектуальних цінностей;

  • Сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау).


Інвестиційний процес. В ньому об’єднується діяльність багатьох учасників розширеного відтворення, які працюють над створенням основних фондів для випуску продукції та задоволення суспільних потреб.

Стадії інвестиційного процесу:

  • Мотивація інвестиційної діяльності;

  • Прогнозування і програмування інвестицій;

  • Обґрунтування доцільності інвестицій;

  • Страхування інвестицій;

  • Державне регулювання інвестиційного процесу;

  • Планування інвестицій;

  • Фінансування інвестиційної процесу;

  • Проектування і ціноутворення;

  • Забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами;

  • Освоєння інвестицій;

  • Підготовка до виробництва продукції;

  • Попередня здача і приймання в експлуатацію;

  • Кінцева здача об’єкта в експлуатацію.

Звичайно інвестиційний процес починається з мотивації інвестиційної діяльності. Основним мотивом такої діяльності є надлишок певних коштів у суб’єкта господарювання або приватної особи, яких не влаштовують відсотки за банківськими депозитами.

З метою забезпечення охорони інвестицій при виборі проекту проводиться ціла низка передінвестиційних досліджень: вивчаються всі інвестиційні ризики, проводяться маркетингові дослідження, оцінюються напрями інвестування. Обґрунтування діяльності інвестицій потребує розгляд якомога більшої кількості інвестиційних проектів з метою вибору найкращого.

Як правило, для здійснення інвестиційного проекту, особливо великого, інвестору не вистачає власних коштів, і він прагне одержати позичковий або залучений капітал, обґрунтування їх структури передує інвестуванню, воно необхідне для переконання і залучення до проекту інших учасників інвестиційного процесу.

Освоєння інвестицій означає їх капіталізацію, тобто створення фінансових та реальних активів. В процесі експлуатації проект потребує нових інвестицій для підтримки виробництва і його розвитку.


Інвестиційний ринок (ринок інвестицій та ринок інвестиційних товарів) – це сукупність економічних відносин, які складаються між продавцями та споживачами інвестиційних товарів та послуг, а також об’єктів інвестування в усіх його формах.

Ринок інвестицій характеризується пропозицією інвестицій (капіталу) з боку інвесторів, що виступають у даному випадку я продавці, і попитом на інвестиції з боку потенційних учасників інвестиційної діяльності, які виступають у ролі покупців інвестицій (капіталу).

Існує 2 види інвестиційного попиту:

  1. потенційний – виникає при відсутності намірів юридичної або фізичної особи при наявності доходу (прибутку) направляти його на інвестування. Такий попит називається формальним та виступає інвестиційне потенціальне джерело для майбутніх інвестицій.

  2. конкретний – характеризується конкретною реалізацією намірів суб’єктів інвестиційної діяльності на ринку.

Функціонування інвестиційного ринку здійснюється через інфраструктуру, яка формує інформаційне та обслуговуюче середовище, яке дозволяє інвестору працювати з мінімальним ризиком.

Інфраструктуру інвестицій ринку можна умовно поділити на:

  1. Регулюючу складову, яка здійснює впорядкування інвестиційних відносин шляхом установлення правил, стандартів та критеріїв поведінки на ринку, та яка включає в себе: державні органи регулювання ринку інвестицій (Кабмін, НБУ, Міністерство економіки, Мінфін, антимонопольний комітет), які виконують на ринку законодавчі, ліцензійна та наглядові функції та процедури.

  2. Функціональну складову – це фінансово-кредитні інститути та сервісні організації, які здійснюють спеціалізовану діяльність з:

    • Залучення тимчасово вільних коштів на фінансування інвестиційних проектів;

    • Створення правових, економічних та організаційних умов для сталого розвитку приватного підприємництва;

    • Співробітництва з міжнародними, іноземними та українськими організаціями у питаннях розвитку підприємництва;

    • Забезпечення проведення техніко-економічних експертиз, програм та проектів підприємницької діяльності;

    • Страхування проектних та кредитних ризиків;

    • Сприяння становлення ринкових відносин в Україні через створення, підтримку та розвиток малих та середніх приватних підприємств;

    • Інформаційну складову, яка включає в себе ділові видання, Інтернет сайти рейтингових систем привабливості підприємств тощо.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Астрономія | Реферат
32.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Основні положення закону України Про Зовнішньоекономічну діяльність Положення про форму та зм
Загальні положення про страхування
Загальні положення про хабарництво
Загальні положення про спадкове право
Загальні положення про зобов`язання та договори
Загальні положення про економічну неспроможність банкрутство
Загальні положення про правове регулювання підприємництва
Загальні положення про захист прав платників податків
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВІР ПОНЯТТЯ ТА УМОВИ ДОГОВОРУ
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru