Загальні положення про зобов`язання забезпечення виконання зобов`язань

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Тема. Загальні положення про зобов'язання, забезпечення виконання зобов'язань

1. Поняття, зміст, підстави виникнення і припинення зобов'язань. Види зобов'язань (договірні та позадоговірні).

2. Часткові, солідарні та субсидіарні зобов'язання.

3. Виконання зобов'язань. Принципи належного і реального виконання зобов'язань.

4. Способи забезпечення зобов'язань (неустойка, застава, завдаток, порука, гарантія, утримання).

1. Поняття, зміст, підстави виникнення і припинення зобов'язань. Види зобов'язань (договірні та позадоговірні)

Під зобов'язанням розуміється правовідношення, в силу якого одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (наприклад, передати майно, виконати роботу тощо), або утриматися від вчинення певної дії а інша особа (кредитор) має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.288 ЦК).

Суб'єктами зобов'язання є особи, між якими воно виникає (кредитор і боржник). В якості боржника і кредитора можуть виступати фізичні, юридичні особи, держава і адміністративно-територіальні одиниці. Крім сторін у зобов'язанні можуть брати участь і треті особи (наприклад, договори на користь третьої особи, коли виконання проводиться не кредитору, а третій особі, яка може бути зазначено або не зазначено в договорі (напр. договір страхування). Або зобов'язання, виконувані третіми особами (коли боржник доручає виконання зобов'язання замість себе 3-йому особі, а кредитор повинен прийняти, якщо із законодавства, умов зобов'язання або його істоти не випливає обов'язок боржника виконати його особисто (ст. 294 ЦК). Наприклад, довіреність, доручення.

Об'єкт зобов'язання - конкретна дія, здійснення якого кредитор має право вимагати від боржника.

Зміст зобов'язання становлять права і обов'язки його суб'єктів.

Розрізняють зобов'язання з позитивним змістом (коли боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора якусь дію, наприклад, передати річ), і з негативним змістом, коли боржник зобов'язаний утриматися від вчинення дії (наприклад, уклавши договір з одним видавництвом треба утриматися від передачі рукопису в інше видавництво).

Зміст зобов'язання може бути визначено різними способами. У зв'язку з цим розрізняють зобов'язання:

- Зі строго певним содер жаніем (коли боржник зобов'язаний вчинити одну або кілька дій, жодних інших дій кредитор не має права вимагати, наприклад, перевезення вантажу);

- В альтернативному зобов'язанні боржник за своїм вибором зобов'язаний виконати одну з кількох дій, встановлених зобов'язанням. Вчинення будь-якого з них є виконанням зобов'язання,

Підставами виникнення зобов'язань називаються юридичні факти, з якими закон пов'язує появу зобов'язань. Цивільний кодекс не призводить вичерпного переліку юридичних фактів, а обмежується вказівкою про те, що зобов'язання виникають з договору, внаслідок заподіяння шкоди, безпідставного збагачення та інших підстав, передбачених у ЦК та інших актах законодавства (п.2 ст. 288 ГК). Орієнтиром служать зобов'язання, наведені в ст. 7 ЦК (з урахуванням особливостей зобов'язальних правовідносин). Наприклад, у ст. 7 ЦК наведені такі підстави:

з судового рішення,

в результаті створення творів науки, мистецтва, літератури та ін результатів інтелектуальної діяльності,

з актів державних органів та органів місцевого управління та самоврядування, та ін

Припинення зобов'язань

Припинення зобов'язань означає втрату прав і обов'язків їх учасниками. З моменту припинення зобов'язань жодна зі сторін не зобов'язана вчиняти дії щодо його виконання, і не має права вимагати вчинення таких дій.

Підстави припинення зобов'язань передбачені Цивільним кодексом та іншими актами законодавства і можуть бути передбачені договором.

1) основним способом припинення зобов'язань є їх виконання. Виконання припиняє зобов'язання, якщо воно є належним. Факт виконання повинен бути підтверджений документально. Прийнявши виконання, кредитор зобов'язаний видати розписку або інший документ, що доводять, що виконання отримано їм повністю або частково або вчинити підпис на борговому документі. Знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення зобов'язання.

При відмові кредитора видати розписку, повернути борговий документ або відмітити в розписці неможливість його повернення, боржник має право затримати виконання.

2. Зобов'язання може бути припинено угодою сторін. Ця угода можливе в декількох формах:

вчинення світової угоди, коли угода сторін спрямована на припинення зобов'язання шляхом взаємних поступок. Окремим випадком світової угоди є відступне, коли замість виконання кредиторові надається певна сума грошей, майно і т.п., тобто первісний предмет виконання замінюється іншим. Мирова угода може бути позасудовим і судовим.

прощення боргу, тобто звільнення кредитором боржника від його обов'язків;

новація - угода про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами, що передбачає інший предмет або спосіб виконання.

3. Одним зі способів припинення зобов'язань є залік зустрічних вимог. Залік проводиться за таких умов:

а) запропоновані до заліку вимоги повинні бути зустрічними;

б) зустрічні вимоги повинні бути однорідними, тобто мати однорідний (родовий) предмет;

в) за зустрічним однорідним вимогам повинен настати термін їх виконання.

У деяких випадках зустрічні вимоги не підлягають заліку:

якщо по одному з вимог минув строк позовної давності;

про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я;

про стягнення аліментів;

про довічне утримання;

в інших випадках, передбачених законодавством або договором.

4. Способом припинення зобов'язань є збіг боржника і кредитора в одній особі. Таке відбувається, наприклад, у випадку злиття двох юридичних осіб, пов'язаних між собою зобов'язаннями, при спадкуванні боржником майна кредитора або навпаки.

5.Невозможность виконання зобов'язання, тобто неможливість здійснення дії, що є змістом зобов'язання, якщо вона викликана обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

6. Видання державним органом акта, що забороняє виконання або перешкоджає виконанню даного зобов'язання повністю або частково. Так, у всіх випадках скасування замовлення на поставку товарів на державні потреби, на якому основано зобов'язання, воно припиняється.

7. За загальним правилом, смерть боржника або кредитора не припиняє зобов'язання, оскільки їх права та обов'язки переходять до спадкоємців, тобто переходять до спадкоємців, тобто переходить зміна осіб у зобов'язанні. Однак якщо зобов'язання нерозривно пов'язане з особистістю боржника або кредитора, тобто якщо воно мало особистий характер і не може бути виконано без особистої участі боржника або виконання призначалося особисто для кредитора, зобов'язання припиняється.

8.Обязательство припиняється ліквідацією юридичної особи (кредитора або боржника).

Цей перелік підстав припинення зобов'язань не є вичерпним.

За характером юридичних фактів, що породжують зобов'язання, вони поділяються на договірні і позадоговірні.

Договірні - В основу їх виникнення входить договір. Він може породити зобов'язання самостійно, без інших юридичних фактів (наприклад, дарування, доручення), або в сукупності з іншими юридичними фактами.

У недоговірних зобов'язань відносяться ті, які виникають з інших юридичних фактів, виключаючи договір (наприклад, заподіяння шкоди).

2. Часткові, солідарні та субсидіарні зобов'язання

На стороні боржника або кредитора, а в ряді випадків і того й іншого, можуть вступати двоє або більше осіб, що веде до появи зобов'язань з множинністю осіб. У залежності від обсягу вимог кредитора та обов'язків боржників зобов'язання з множинністю осіб поділяються на пайові, солідарні та субсидіарні.

При пайовому зобов'язань е кожен боржник виконує його тільки у своїй частці, а кожен кредитор має право вимагати виконання тільки певної частки. При цьому згідно з ст.302 ГК частки визнаються рівними, якщо із законодавства або умов зобов'язання не випливає інше.

У солідарному зобов'язанні кредитор може вимагати виконання від будь-якого з співборжників як в повному обсязі, так і в частині, або кожен з Співкредитора має право пред'явити вимогу до боржника в повному обсязі.

Сутність субсидіарного (додаткового) зобов'язання в тому, що поряд з основним боржником, обов'язок виконання покладається на спеціально передбаченого додаткового боржника, який несе обов'язок виконання в тій частині, в якій не було отримано виконання від основного боржника.

3. Виконання зобов'язань. Принципи належного і реального виконання зобов'язань

Якщо зобов'язання виникло, то воно має бути виконане. Виконати зобов'язання - значить, зробити передбачені в ньому дії або утриматися від їх вчинення, якщо цього вимагає закон або договір. Цивільно-правові норми про зобов'язання містять різні принципи виконання зобов'язань: належне виконання, реальне виконання, невідворотність виконання зобов'язання та ін Серед них виділяють загальні принципи, яким повинен відповідати виконання зобов'язання в кожному окремому випадку:

1) належне виконання. Означає що передбачене у зобов'язанні дію (або утримання від вчинення дії) належить виконати в точній відповідності з вказівками закону, договору, а при їх відсутності -, з звичайно ставляться (тобто не тільки належним особою, але й належним чином з точки зору предмета, місця, часу, тобто з дотриманням всіх умов, що становлять зміст зобов'язання).

2) реальне виконання. Чи означає виконати зобов'язання в натурі (передати річ, виконати роботу тощо), тобто вчинити ту дію, яке передбачено в договорі. Неприпустимість заміни відшкодування в натурі грошовою винагородою випливає з п. 1 ст. 367 ЦК.

4. Способи забезпечення виконання зобов'язань (неустойка, застава, завдаток, порука, гарантія, утримання)

Закон або договір можуть передбачати спеціальні заходи, покликані забезпечити інтереси кредитора в разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань. Вони мають на меті спонукати боржника виконати зобов'язання, у відповідності до вимог закону або договору.

Стаття 310 ЦК дає перелік способів забезпечення виконання зобов'язань-неустойка, застава, утримання майна, гарантія, порука, завдаток.

Ці способи забезпечення виконання зобов'язань сприяю виконанню зобов'язань і дають кредитору можливість запобігти або зменшити негативні наслідки, які можуть виникнути у нього при невиконанні чи неналежному виконанні боржником зобов'язання.

Неустойка (штраф, пені) - визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у разі прострочення виконання. Угода про неустойку повинне бути зроблено у письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання. Недотримання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку.

Грошова сума, яка складає неустойку, визначається законом або сторонами в договорі у вигляді відсотків до неисполненной частині зобов'язання у кратному розмірі по відношенню до суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а також у твердій грошовій сумі.

Неустойка встановлюється у вигляді штрафу або пені. Штраф - твердо встановлена ​​в законі або договорі сума, яка справляється з несправного боржника або відсоток від суми зобов'язання. Пеня встановлюється на випадок прострочення виконання зобов'язань і обчислюється у відсотках по відношенню до суми зобов'язання, що підлягав виконанню до певного терміну. Пеня стягується за кожний день прострочення.

Існує договірна і законна неустойка. Договірна неустойка, тобто неустойка, встановлена ​​угодою сторін, повинна бути оформлена в письмовому вигляді незалежно від форми основного6 зобов'язання. Недотримання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку.

Законна неустойка встановлюється законодавством і кредитор має безумовне право вимагати її сплати боржником у разі порушення ним прийнятих на себе зобов'язань. Таке право кредитор має незалежно від того, чи передбачена обов'язок сплати неустойки угодою сторін.

Застава (ст.315-339). Заставою є передача боржником матеріальних цінностей кредитору в забезпечення виконання зобов'язання. Суть застави полягає в тому, що вимоги, що виникають у кредитора у зв'язку з невиконанням забезпеченого заставою зобов'язання задовольняються з вартості закладеного майна. Застава виникає як в силу договору, так і на підставі акту законодавства. Предметом застави може бути всяке майно, в тому числі речі і майнові права (вимоги), за винятком майна, виключеного з обороту, вимог, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема, вимог про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди здоров'ю та інших прав, поступка яких іншій особі заборонена законом.

Договором або законодавством можуть бути передбачені наступні види застави:

заставу, при якому предмет застави залишається у заставодавця; іпотека; заставу товарів в обороті; заклад; заставу прав і цінних паперів; заставу речей у ломбарді.

Договір про заставу має бути укладений у письмовій формі.

У разі невиконання зобов'язання заставодержатель має право отримати задоволення своєї вимоги з вартості заставленого майна.

Завдаток (ст.351-352 ЦК). Завдатком визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні в підтвердження укладення договору в забезпечення його виконання.

Завдаток як спосіб забезпечення виконання зобов'язання застосовується як у відносинах між громадянами, так і у відносинах між або за участю юридичних осіб. Угода про завдаток незалежно від суми завдатку має бути зроблено у письмовій формі.

Якщо зобов'язання припиняється до початку його виконання за угодою сторін, завдаток повинен бути повернений стороні, його сплаті. Поверненню підлягає задаток при припиненні зобов'язання внаслідок неможливості його виконання.

Якщо за невиконання зобов'язання винна сторона, яка дала завдаток, він залишається в іншої сторони. Якщо за невиконання договору відповідальна сторона, яка одержала завдаток, вона зобов'язана сплатити іншій стороні подвійну суму завдатку.

Понад те, сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки з зарахуванням суми завдатку, якщо в договорі не передбачено інше.

Порука (ст.341-347 ЦК) - це договір, в силу якого поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання останнім його зобов'язання повністю або в частині. Забезпечувальна функція поруки полягає в тому, що поручитель відповідає перед кредитором іншої особи за виконання останнім його зобов'язання.

Договір поруки укладається між кредитором боржника і за основним зобов'язанням і поручителем. Найчастіше в договорах поруки мова йде про сплату поручителем певної грошової суми за боржника у разі невиконання ним свого зобов'язання. Ці договори укладаються окремо від договорів за основним зобов'язанням. Порукою може забезпечуватися лише дійсне реально існуюче вимога, але і те, яке виникне в майбутньому.

Договір поруки укладається у письмовій формі.

При невиконанні або неналежному виконанні забезпеченого порукою зобов'язання поручитель і боржник відповідають перед кредитором солідарна, якщо законодавством або договором поруки не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя.

У поручителя, який виконав зобов'язання боржника, виникає право вимоги від боржника за все, що він сплатив або передав кредитору, у тому числі відсотки на суму, виплачену кредитору, а також відшкодування збитків, пов'язаних з виконанням обов'язків за боржника.

Гарантія (ст.348-350 ЦК). У силу гарантії гарант зобов'язується перед кредитором іншої особи (боржника) відповідати повністю або частково за виконання зобов'язання цієї особи. Гарантійне зобов'язання може виникнути: на підставі направленого гарантом кредиторові боржника одностороннього письмового зобов'язання про прийняття на себе відповідальності за виконання зобов'язання боржником; на підставі договору між гарантом і кредитором за основним зобов'язанням; між гарантом, кредитором за основним зобов'язанням і боржником.

В якості гаранта виступають як юридичні так і фізичні особи. Гарантією забезпечуються лише дійсні вимоги. У разі невиконання зобов'язання гарант відповідає перед кредитором як субсидіарний (додатковий) боржник.

Однак, виконавши зобов'язання, гарант не набуває права регресної вимоги до боржника про повернення сплаченої суми.

Одним з видів гарантій є банківська гарантія.

Утримання (ст. 340 ЦК). Суть утримання, як способу забезпечення виконання зобов'язання полягає в тому, що кредиторові, у якого знаходиться річ, що підлягає передачі боржникові, або особі, вказаній боржником, надається право з разі невиконання боржником у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з цим витрат та інших збитків утримувати її аж до тих пір, поки відповідне зобов'язання не буде виконано.

Даний спосіб забезпечення виконання зобов'язань допустимо як у відносинах між громадянами, так і у відносинах між юридичними особами або з їх участю.

Перехід права на річ від боржника до третьої особи після того, як ця річ надійшла у володіння кредитора за первісним зобов'язанням, не позбавляє права кредитора на утримання цієї речі до тих пір, поки боржник не виконав перед ним свої зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування пов'язаних з нею чи витрат інших збитків.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого утриманням, кредитор має право задовольнити свої вимоги з вартості утримуваної речі в обсязі т і в порядку, передбачених для задоволення вимог, забезпечених заставою.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Лекція
47кб. | скачати


Схожі роботи:
Загальні положення про зобов`язання забезпечення виконання зобов`язання
Загальні вимоги при укладанні угод договорів про забезпечення виконання зобов`язань
Загальні положення про зобов`язання та договори
Виконання зобов язання Забезпечення виконання зобов язання
Система зобов`язань пізнішого права Зобов`язання з договорів
Система зобов`язань пізнішого права Зобов`язання позадоговірні
Забезпечення виконання зобов`язань
Забезпечення виконання зобов`язань 2
Способи забезпечення виконання зобов язань
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru