приховати рекламу

Житловий кодекс РФ

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

29 грудня 2004 N 188-ФЗ


ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Прийнято

Державною Думою

22 грудня 2004

Схвалений

Радою Федерації

24 грудня 2004

(В ред. Федеральних законів від 31.12.2005 N 199-ФЗ, від 18.12.2006 N 232-ФЗ,

від 29.12.2006 N 250-ФЗ, від 29.12.2006 N 251-ФЗ, від 29.12.2006 N 258-ФЗ,

від 18.10.2007 N 230-ФЗ, від 24.04.2008 N 49-ФЗ, від 13.05.2008 N 66-ФЗ,

від 23.07.2008 N 160-ФЗ, від 03.06.2009 N 121-ФЗ, від 27.09.2009 N 228-ФЗ,

від 23.11.2009 N 261-ФЗ, від 17.12.2009 N 316-ФЗ, від 04.05.2010 N 70-ФЗ,

від 27.07.2010 N 237-ФЗ)

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ.

ЖИТЛОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Стаття 1. Основні початку житлового законодавства

1. Житлове законодавство грунтується на необхідності забезпечення органами державної влади та органами місцевого самоврядування умов для здійснення громадянами права на житло, його безпеки, на недоторканності і неприпустимість довільного позбавлення житла, на необхідності безперешкодного здійснення випливають з відносин, регульованих житловим законодавством, прав (далі - житлові права ), а також на визнанні рівності учасників регульованих житловим законодавством відносин (далі - житлові відносини) щодо володіння, користування і розпорядження житловими приміщеннями, якщо інше не випливає із цього Кодексу, іншого федерального закону або змісту відповідних відносин, на необхідності забезпечення відновлення порушених житлових прав , їх судового захисту, забезпечення схоронності житлового фонду та використання житлових приміщень за призначенням.

2. Громадяни на свій розсуд і в своїх інтересах здійснюють належні їм житлові права, у тому числі розпоряджаються ними. Громадяни вільні у встановленні та реалізації своїх житлових прав в силу договору і (або) інших передбачених житловим законодавством підстав. Громадяни, здійснюючи житлові права і виконуючи випливають з житлових відносин обов'язки, не повинні порушувати права, свободи і законні інтереси інших громадян.

3. Житлові права можуть бути обмежені на підставі федерального закону і лише в тій мірі, в якій це необхідно з метою захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров'я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони країни і безпеки держави.

4. Громадяни, законно перебувають на території Російської Федерації, мають право вільного вибору житлових приміщень для проживання в якості власників, наймачів або на інших підставах, передбачених законодавством.

5. Обмеження права громадян на свободу вибору житлових приміщень для проживання допускається тільки на підставі цього Кодексу, іншого федерального закону.

Стаття 2. Забезпечення умов для здійснення права на житло

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень забезпечують умови для здійснення громадянами права на житло, в тому числі:

(В ред. Федерального закону від 18.10.2007 N 230-ФЗ)

1) сприяють розвитку ринку нерухомості в житловій сфері з метою створення необхідних умов для задоволення потреб громадян у житлі;

2) використовують бюджетні кошти та інші не заборонені законом джерела грошових коштів для покращення житлових умов громадян, у тому числі шляхом надання в установленому порядку субсидій для придбання або будівництва житлових приміщень;

3) у встановленому порядку надають громадянам житлові приміщення за договорами соціального найму або договорами найму житлових приміщень державного або муніципального житлового фонду;

4) стимулюють житлове будівництво;

5) забезпечують захист прав і законних інтересів громадян, які одержують житлові приміщення і користуються ними на законних підставах, споживачів комунальних послуг, а також послуг, що стосуються обслуговування житлового фонду;

6) забезпечують контроль за виконанням житлового законодавства, використанням і схоронністю житлового фонду, відповідністю житлових приміщень встановленим санітарним і технічним правилам і нормам, іншим вимогам законодавства;

7) забезпечують контроль за дотриманням встановлених законодавством вимог при здійсненні житлового будівництва.

Стаття 3. Недоторканність житла і неприпустимість його довільного позбавлення

1. Житло недоторканно.

2. Ніхто не вправі проникати в житло без згоди проживаючих у ньому на законних підставах громадян інакше як у передбачених цим Кодексом цілях і в передбачених іншим федеральним законом випадках і в порядку або на підставі судового рішення.

3. Проникнення в житло без згоди проживаючих у ньому на законних підставах громадян допускається у випадках і в порядку, які передбачені федеральним законом, тільки з метою порятунку життя громадян і (або) їхнього майна, забезпечення їх особистої безпеки або громадської безпеки при аварійних ситуаціях, стихійних лихах , катастрофи, масові заворушення або інших обставин надзвичайного характеру, а також з метою затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів, припинення скоєних злочинів або встановлення обставин вчиненого злочину або нещасного випадку.

4. Ніхто не може бути виселений з житла чи обмежений у праві користування житлом, у тому числі в праві отримання комунальних послуг, інакше як на підставах і в порядку, що передбачені цим Кодексом, іншими федеральними законами.

Стаття 4. Житлові відносини. Учасники житлових відносин

1. Житлове законодавство регулює відносини з приводу:

1) виникнення, здійснення, зміни, припинення права володіння, користування, розпорядження житловими приміщеннями державного і муніципального житлових фондів;

2) користування житловими приміщеннями приватного житлового фонду;

3) користування спільним майном власників приміщень;

4) віднесення приміщень до числа житлових приміщень та виключення їх з житлового фонду;

5) обліку житлового фонду;

6) утримання та ремонту житлових приміщень;

7) перебудови та перепланування житлових приміщень;

8) управління багатоквартирними будинками;

9) створення і діяльності житлових та житлово-будівельних кооперативів, товариств власників житла, прав і обов'язків їх членів;

10) надання комунальних послуг;

11) внесення плати за житлове приміщення і комунальні послуги;

12) контролю за використанням і схоронністю житлового фонду, відповідністю житлових приміщень встановленим санітарним і технічним правилам і нормам, іншим вимогам законодавства.

2. Учасниками житлових відносин є громадяни, юридичні особи, Російська Федерація, суб'єкти Російської Федерації, муніципальні освіти.

3. Положення цього Кодексу застосовуються до житлових відносин за участю іноземних громадян, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим федеральним законом.

Стаття 5. Житлове законодавство

1. Відповідно до Конституції Російської Федерації житлове законодавство перебуває у спільному віданні Російської Федерації і суб'єктів Російської Федерації.

2. Житлове законодавство складається з цього Кодексу, прийнятих відповідно до цього Кодексу інших федеральних законів, а також виданих відповідно до них указів Президента Російської Федерації, постанов Уряду Російської Федерації, нормативних правових актів федеральних органів виконавчої влади, прийнятих законів та інших нормативних правових актів суб'єктів Російської Федерації, нормативних правових актів органів місцевого самоврядування.

3. Укази Президента Російської Федерації, що регулюють житлові відносини, не повинні суперечити цьому Кодексу, іншим федеральним законам.

4. Уряд Російської Федерації має право видавати постанови, які містять норми, що регулюють житлові відносини, на підставі та на виконання цього Кодексу, інших федеральних законів, нормативних указів президента Російської Федерації.

5. Федеральні органи виконавчої влади можуть видавати нормативні правові акти, містять норми, що регулюють житлові відносини, у випадках і в межах, передбачених цим Кодексом, іншими федеральними законами, указами Президента Російської Федерації, постановами Уряду Російської Федерації.

6. Органи державної влади суб'єктів Російської Федерації можуть приймати закони і інші нормативні правові акти, містять норми, що регулюють житлові відносини, в межах своїх повноважень на підставі цього Кодексу, прийнятих відповідно до цього Кодексу інших федеральних законів.

7. Органи місцевого самоврядування можуть приймати нормативні правові акти, містять норми, що регулюють житлові відносини, в межах своїх повноважень відповідно до цього Кодексу, іншими федеральними законами, іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, законами та іншими нормативними правовими актами суб'єктів Російської Федерації.

8. У разі невідповідності норм житлового законодавства, що містяться у федеральних законах та інших нормативних правових актах Російської Федерації, законах та інших нормативних правових актах суб'єктів Російської Федерації, нормативних правових актах органів місцевого самоврядування, положенням цього Кодексу застосовуються положення цього Кодексу.

Стаття 6. Дія житлового законодавства у часі

1. Акти житлового законодавства не мають зворотної сили і застосовуються до житлових відносин, які виникли після введення його в дію.

2. Дія акту житлового законодавства може поширюватися на житлові відносини, що виникли до введення його в дію, тільки у випадках, прямо передбачених цим актом.

3. У житлових відносинах, які виникли до введення в дію акта житлового законодавства, даний акт застосовується до житлових прав і обов'язків, що виникли після введення його в дію.

4. Акт житлового законодавства може застосовуватися до житлових прав і обов'язків, що виникли до введення даного акту в дію, у випадку, якщо зазначені права та обов'язки виникли в силу договору, укладеного до введення даного акту в дію, і якщо цим актом прямо встановлено, що його дія поширюється на відносини, що виникли з раніше укладених договорів.

Стаття 7. Застосування житлового законодавства за аналогією

1. У випадках, якщо житлові відносини не врегульовані житловим законодавством або угодою учасників таких відносин, і при відсутності норм цивільного або іншого законодавства, які прямо регулюють такі відносини, до них, якщо це не суперечить їх суті, застосовується житлове законодавство, що регулює подібні відносини (аналогія закону ).

2. При неможливості використання аналогії закону права та обов'язки учасників житлових відносин визначаються виходячи з загальних засад житлового законодавства (аналогія права) та вимог сумлінності, гуманності, розумності та справедливості.

Стаття 8. Застосування до житлових відносин іншого законодавства

До житловим відносин, пов'язаних з ремонтом, перебудовою і переплануванням житлових приміщень, використанням інженерного обладнання, наданням комунальних послуг, внесенням плати за комунальні послуги, застосовується відповідне законодавство з урахуванням вимог, встановлених цим Кодексом.

Стаття 9. Житлове законодавство і норми міжнародного права

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені житловим законодавством, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 10. Підстави виникнення житлових прав і обов'язків

Житлові права і обов'язки виникають з підстав, передбачених цим Кодексом, іншими федеральними законами і іншими правовими актами, а також з дій учасників житлових відносин, які хоча і не передбачені такими актами, але в силу загальних засад житлового законодавства породжують житлові права і обов'язки . Відповідно до цього житлові права і обов'язки виникають:

1) з договорів та інших угод, передбачених федеральним законом, а також з договорів та інших угод, хоч і не передбачених федеральним законом, але не суперечать;

2) з актів державних органів та актів органів місцевого самоврядування, які передбачені житловим законодавством як підстави виникнення житлових прав і обов'язків;

3) із судових рішень, які встановили житлові права та обов'язки;

4) у результаті придбання у власність житлових приміщень по підставах, які допускаються федеральним законом;

5) з членства в житлових або житлово-будівельних кооперативах;

6) внаслідок дій (бездіяльності) учасників житлових відносин або настання подій, з якими федеральний закон або інший нормативний правовий акт пов'язує виникнення житлових прав і обов'язків.

Стаття 11. Захист житлових прав

1. Захист порушених житлових прав здійснюється судом відповідно до підвідомчості справ, встановленої процесуальним законодавством.

2. Захист житлових прав в адміністративному порядку здійснюється тільки у випадках, передбачених цим Кодексом, іншим федеральним законом. Рішення, прийняте в адміністративному порядку, може бути оскаржено в судовому порядку.

3. Захист житлових прав здійснюється шляхом:

1) визнання житлового права;

2) відновлення становища, яке існувало до порушення житлового права, і припинення дій, що порушують це право або створюють загрозу його порушення;

3) визнання судом нечинними повністю або в частині нормативного правового акта державного органу або нормативного правового акта органу місцевого самоврядування, що порушують житлові права і суперечать цьому Кодексу або прийнятими відповідно до цього Кодексу федеральному закону, іншому нормативному правовому акту, що має більшу, ніж зазначені нормативний правовий акт державного органу або нормативний правовий акт органу місцевого самоврядування, юридичну силу;

4) незастосування судом нормативного правового акта державного органу або нормативного правового акта органу місцевого самоврядування, що суперечать цьому Кодексу або прийнятими відповідно до цього Кодексу федеральному закону, іншому нормативному правовому акту, що має більшу, ніж зазначені нормативний правовий акт державного органу або нормативний правовий акт органу місцевого самоврядування, юридичну силу;

5) припинення або зміни житлового правовідносини;

6) іншими способами, передбаченими цим Кодексом, іншим федеральним законом.

Стаття 12. Повноваження органів державної влади Російської Федерації у сфері житлових відносин

(В ред. Федерального закону від 18.10.2007 N 230-ФЗ)

До повноважень органів державної влади Російської Федерації в галузі житлових відносин відносяться:

(В ред. Федерального закону від 18.10.2007 N 230-ФЗ)

1) визначення порядку державного обліку житлових фондів;

2) встановлення вимог до житлових приміщень, їх змісту, утримання спільного майна власників приміщень у багатоквартирних будинках;

3) визначення підстав визнання малозабезпечених громадян нужденними в житлових приміщеннях, що надаються за договорами соціального найму;

4) визначення порядку надання малозабезпеченим громадянам за договорами соціального найму житлових приміщень муніципального житлового фонду;

5) визначення інших категорій громадян з метою надання їм жилих приміщень житлового фонду Російської Федерації;

6) визначення порядку надання житлових приміщень житлового фонду Російської Федерації громадянам, які потребують житлових приміщеннях і категорії яких встановлені федеральним законом, указами Президента Російської Федерації;

(В ред. Федерального закону від 29.12.2006 N 250-ФЗ)

7) визначення підстав надання житлових приміщень за договорами найму спеціалізованих житлових приміщень державного і муніципального житлових фондів;

8) визначення порядку організації і діяльності житлових та житлово-будівельних кооперативів, визначення правового становища членів таких кооперативів, у тому числі порядку надання їм жилих приміщень в будинках житлових і житлово-будівельних кооперативів;

9) визначення порядку організації та діяльності товариств власників житла, визначення правового становища членів товариств власників житла;

10) визначення умов та порядку перебудови і перепланування житлових приміщень;

11) визначення підстав і порядку визнання житлових приміщень непридатними для проживання;

12) визнання в установленому порядку житлових приміщень житлового фонду Російської Федерації непридатними для проживання;

13) встановлення правил користування житловими приміщеннями;

14) визначення підстав, порядку та умов виселення громадян з житлових приміщень;

15) правове регулювання окремих видів угод з житловими приміщеннями;

16) встановлення структури плати за житлове приміщення і комунальні послуги, порядку розрахунку і внесення такої плати;

16.1) методичне забезпечення та визначення порядку здійснення державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду, незалежно від його форми власності, дотриманням правил утримання спільного майна власників приміщень у багатоквартирному будинку, а також за відповідністю житлових приміщень, якості, обсягу та порядку надання комунальних послуг встановленим вимогам законодавства;

(П. 16.1 введений Федеральним законом від 18.10.2007 N 230-ФЗ)

17) здійснення контролю за використанням і схоронністю житлового фонду Російської Федерації, відповідністю житлових приміщень даного фонду встановленим санітарним і технічним правилам і нормам, іншим вимогам законодавства;

18) інші питання, віднесені до повноважень органів державної влади Російської Федерації в галузі житлових відносин Конституцією України, цим Кодексом, іншими федеральними законами.

(В ред. Федерального закону від 18.10.2007 N 230-ФЗ)

Стаття 13. Повноваження органів державної влади суб'єкта Російської Федерації в галузі житлових відносин

(В ред. Федерального закону від 18.10.2007 N 230-ФЗ)

До повноважень органів державної влади суб'єкта Російської Федерації в галузі житлових відносин відносяться:

(В ред. Федерального закону від 18.10.2007 N 230-ФЗ)

1) державний облік житлового фонду суб'єкта Російської Федерації;

2) визначення порядку надання житлових приміщень спеціалізованого житлового фонду суб'єкта Російської Федерації;

3) встановлення порядку визначення розміру доходу, що припадає на кожного члена сім'ї, і вартості майна, що перебуває у власності членів сім'ї та підлягає оподаткуванню, з метою визнання громадян незаможними та надання їм за договорами соціального найму житлових приміщень муніципального житлового фонду;

4) визначення інших категорій громадян з метою надання їм жилих приміщень житлового фонду суб'єкта Російської Федерації;

5) визначення порядку надання за договорами соціального найму встановленим відповідним законом суб'єкта Російської Федерації категоріям громадян житлових приміщень житлового фонду суб'єкта Російської Федерації;

6) визнання в установленому порядку житлових приміщень житлового фонду суб'єкта Російської Федерації непридатними для проживання;

7) визначення порядку ведення органами місцевого самоврядування обліку громадян у якості нужденних у житлових приміщеннях, що надаються за договорами соціального найму;

8) здійснення контролю за використанням і схоронністю житлового фонду суб'єкта Російської Федерації, відповідністю житлових приміщень даного фонду встановленим санітарним і технічним правилам і нормам, іншим вимогам законодавства;

8.1) здійснення державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду незалежно від його форми власності, дотриманням правил утримання спільного майна власників приміщень у багатоквартирному будинку, відповідністю житлових будинків, багатоквартирних будинків вимогам енергетичної ефективності та вимогам їх оснащеності приладами обліку використовуваних енергетичних ресурсів, а також за відповідністю житлових приміщень, якості, обсягу та порядку надання комунальних послуг вимогам законодавства;

(П. 8.1 в ред. Федерального закону від 23.11.2009 N 261-ФЗ)

9) інші питання, віднесені до повноважень органів державної влади суб'єктів Російської Федерації в галузі житлових відносин Конституцією України, цим Кодексом, іншими федеральними законами і не віднесені до повноважень органів державної влади Російської Федерації, повноважень органів місцевого самоврядування.

(В ред. Федерального закону від 18.10.2007 N 230-ФЗ)

Стаття 14. Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі житлових відносин

(В ред. Федерального закону від 18.10.2007 N 230-ФЗ)

1. До повноважень органів місцевого самоврядування в галузі житлових відносин відносяться:

(В ред. Федерального закону від 18.10.2007 N 230-ФЗ)

1) облік муніципального житлового фонду;

2) встановлення розміру доходу, що припадає на кожного члена сім'ї, і вартості майна, що перебуває у власності членів сім'ї та підлягає оподаткуванню, з метою визнання громадян незаможними та надання їм за договорами соціального найму житлових приміщень муніципального житлового фонду;

3) ведення у встановленому порядку обліку громадян у якості нужденних у житлових приміщеннях, що надаються за договорами соціального найму;

4) визначення порядку надання житлових приміщень муніципального спеціалізованого житлового фонду;

5) надання в установленому порядку малозабезпеченим громадянам за договорами соціального найму житлових приміщень муніципального житлового фонду;

6) прийняття у встановленому порядку рішень про переведення житлових приміщень у нежитлові приміщення та нежитлових приміщень у житлові приміщення;

7) узгодження перебудови та перепланування житлових приміщень;

8) визнання в установленому порядку житлових приміщень муніципального житлового фонду непридатними для проживання;

9) здійснення контролю за використанням та збереженням муніципального житлового фонду, відповідністю житлових приміщень даного фонду встановленим санітарним і технічним правилам і нормам, іншим вимогам законодавства;

9.1) визначення порядку одержання документа, що підтверджує прийняття рішення про погодження або про відмову в узгодженні перебудови й (або) перепланування житлового приміщення відповідно до умов та порядку перебудови і перепланування житлових приміщень;

(П. 9.1 введений Федеральним законом від 31.12.2005 N 199-ФЗ)

10) інші питання, віднесені до повноважень органів місцевого самоврядування в галузі житлових відносин Конституцією України, цим Кодексом, іншими федеральними законами, а також законами відповідних суб'єктів Російської Федерації.

(В ред. Федерального закону від 18.10.2007 N 230-ФЗ)

2. У суб'єктах Російської Федерації - містах федерального значення Москві і Санкт-Петербурзі зазначені в частині 1 цієї статті повноваження органів місцевого самоврядування в галузі житлових відносин здійснюються органами державної влади суб'єктів Російської Федерації - міст федерального значення Москви й Санкт-Петербурга, якщо інше не передбачено законами даних суб'єктів Російської Федерації.

(Частина друга в ред. Федерального закону від 18.10.2007 N 230-ФЗ)

Глава 2. ОБ'ЄКТИ ЖИТЛОВИХ ПРАВ. ЖИТЛОВИЙ ФОНД

Стаття 15. Об'єкти житлових прав

1. Об'єктами житлових прав є житлові приміщення.

2. Житловим приміщенням зізнається ізольоване приміщення, що є нерухомим майном і придатне для постійного проживання громадян (відповідає встановленим санітарним і технічним правилам і нормам, іншим вимогам законодавства (далі - вимоги)).

3. Порядок визнання приміщення житловим приміщенням та вимоги, яким має відповідати житлове приміщення, встановлюються уповноваженим Урядом Російської Федерації федеральним органом виконавчої влади відповідно до цього Кодексу, іншими федеральними законами.

(В ред. Федерального закону від 23.07.2008 N 160-ФЗ)

4. Житлове приміщення може бути визнано непридатним для проживання на підставах та в порядку, що встановлені уповноваженим Урядом Російської Федерації федеральним органом виконавчої влади.

(В ред. Федерального закону від 23.07.2008 N 160-ФЗ)

5. Загальна площа житлового приміщення складається із суми площі всіх частин такого приміщення, включаючи площу приміщень допоміжного використання, призначених для задоволення громадянами побутових та інших потреб, пов'язаних з їх проживанням в житловому приміщенні, за винятком балконів, лоджій, веранд і терас.

Стаття 16. Види житлових приміщень

1. До житлових приміщень належать:

1) житловий будинок, частина житлового будинку;

2) квартира, частина квартири;

3) кімната.

2. Житловим будинком визнається індивідуально-визначене будівлю, яка складається з кімнат, а також приміщень допоміжного використання, призначених для задоволення громадянами побутових та інших потреб, пов'язаних з їх проживанням в такому будинку.

3. Квартирою визнається структурно відособлене приміщення в багатоквартирному будинку, що забезпечує можливість прямого доступу до приміщень загального користування в такому будинку і складається з однієї або декількох кімнат, а також приміщень допоміжного використання, призначених для задоволення громадянами побутових та інших потреб, пов'язаних з їх проживанням в такому відокремленому приміщенні.

4. Кімнатою визнається частина житлового будинку або квартири, призначена для використання як місця безпосереднього проживання громадян у житловому будинку чи квартирі.

Стаття 17. Призначення житлового приміщення і межі його використання. Користування жилим приміщенням

1. Житлове приміщення призначене для проживання громадян.

2. Допускається використання житлового приміщення для здійснення професійної діяльності або індивідуальної підприємницької діяльності проживають в ньому на законних підставах громадянами, якщо це не порушує права і законні інтереси інших громадян, а також вимоги, яким має відповідати житлове приміщення.

3. Не допускається розміщення в житлових приміщеннях промислових виробництв.

4. Користування житловим приміщенням здійснюється з урахуванням дотримання прав і законних інтересів проживають у цьому житловому приміщенні громадян, сусідів, вимог пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних, екологічних та інших вимог законодавства, а також відповідно до правил користування жилими приміщеннями, затверджених уповноваженим Урядом Російської Федерації федеральним органом виконавчої влади.

(В ред. Федерального закону від 23.07.2008 N 160-ФЗ)

Стаття 18. Державна реєстрація прав на житлові приміщення

Право власності та інші речові права на житлові приміщення підлягають державній реєстрації у випадках, передбачених Цивільним кодексом Російської Федерації, федеральним законом про реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним, цим Кодексом.

Стаття 19. Житловий фонд

1. Житловий фонд - сукупність всіх житлових приміщень, що знаходяться на території Російської Федерації.

2. Залежно від форми власності житловий фонд поділяється на:

1) приватний житловий фонд - сукупність житлових приміщень, що перебувають у власності громадян і у власності юридичних осіб;

2) державний житловий фонд - сукупність житлових приміщень, що належать на праві власності Російської Федерації (житловий фонд Російської Федерації), і житлових приміщень, що належать на праві власності суб'єктам Російської Федерації (житловий фонд суб'єктів Російської Федерації);

3) муніципальний житловий фонд - сукупність житлових приміщень, що належать на праві власності муніципальних утворень.

3. Залежно від цілей використання житловий фонд поділяється на:

1) житловий фонд соціального використання - сукупність надаються громадянам за договорами соціального найму житлових приміщень державного і муніципального житлових фондів;

2) спеціалізований житловий фонд - сукупність призначених для проживання окремих категорій громадян і надаються за правилами розділу IV цього Кодексу житлових приміщень державного і муніципального житлових фондів;

3) індивідуальний житловий фонд - сукупність житлових приміщень приватного житлового фонду, які використовуються громадянами - власниками таких приміщень для свого проживання, проживання членів своєї сім'ї та (або) проживання інших громадян на умовах безоплатного користування, а також юридичними особами - власниками таких приміщень для проживання громадян на зазначених умовах користування;

4) житловий фонд комерційного використання - сукупність житлових приміщень, які використовуються власниками таких приміщень для проживання громадян на умовах возмездного користування, надані громадянам за іншими договорами, надані власниками таких приміщень особам у володіння і (або) у користування.

4. Житловий фонд підлягає державному обліку в порядку, встановленому уповноваженим Урядом Російської Федерації федеральним органом виконавчої влади.

(В ред. Федерального закону від 23.07.2008 N 160-ФЗ)

5. Державний облік житлового фонду поряд з іншими формами його обліку повинен передбачати проведення технічного обліку житлового фонду, в тому числі його технічну інвентаризацію та технічну паспортизацію (з оформленням технічних паспортів житлових приміщень - документів, що містять технічну та іншу інформацію про житлових приміщеннях, пов'язану із забезпеченням відповідності житлових приміщень встановленим вимогам).

Стаття 20. Державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду, незалежно від його форми власності, дотриманням правил утримання спільного майна власників приміщень у багатоквартирному будинку

(В ред. Федерального закону від 18.10.2007 N 230-ФЗ)

1. Уповноважені федеральні органи виконавчої влади здійснюють такі повноваження і функції у сфері державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду незалежно від його форми власності, дотриманням правил утримання спільного майна власників приміщень у багатоквартирному будинку, відповідністю житлових будинків, багатоквартирних будинків вимогам енергетичної ефективності та вимогам їх оснащеності приладами обліку використовуваних енергетичних ресурсів, а також за відповідністю житлових приміщень, якості, обсягу та порядку надання комунальних послуг встановленим вимогам:

(В ред. Федерального закону від 23.11.2009 N 261-ФЗ)

1) прийняття нормативних правових актів з питань здійснення державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду незалежно від його форми власності, дотриманням правил утримання спільного майна власників приміщень у багатоквартирному будинку, відповідністю житлових будинків, багатоквартирних будинків вимогам енергетичної ефективності та вимогам їх оснащеності приладами обліку використовуваних енергетичних ресурсів, а також за відповідністю житлових приміщень, якості, обсягу та порядку надання комунальних послуг встановленим вимогам;

(В ред. Федерального закону від 23.11.2009 N 261-ФЗ)

2) методичне забезпечення органів виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації, які здійснюють функції у сфері державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду, незалежно від його форми власності, дотриманням правил утримання спільного майна власників приміщень у багатоквартирному будинку, відповідністю житлових будинків, багатоквартирних будинків вимогам енергетичної ефективності і вимогам їх оснащеності приладами обліку використовуваних енергетичних ресурсів, а також за відповідністю житлових приміщень, якості, обсягу та порядку надання комунальних послуг встановленим вимогам;

(В ред. Федерального закону від 23.11.2009 N 261-ФЗ)

3) здійснення контролю за виконанням нормативних правових актів, зазначених у пункті 1 цієї частини, органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації, які здійснюють функції у сфері державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду незалежно від його форми власності, дотриманням правил утримання спільного майна власників приміщень у багатоквартирному будинку, відповідністю житлових будинків, багатоквартирних будинків вимогам енергетичної ефективності та вимогам їх оснащеності приладами обліку використовуваних енергетичних ресурсів, а також за відповідністю житлових приміщень, якості, обсягу та порядку надання комунальних послуг встановленим вимогам.

(В ред. Федерального закону від 23.11.2009 N 261-ФЗ)

2. Державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду незалежно від його форми власності, дотриманням правил утримання спільного майна власників приміщень у багатоквартирному будинку, відповідністю житлових будинків, багатоквартирних будинків вимогам енергетичної ефективності та вимогам їх оснащеності приладами обліку використовуваних енергетичних ресурсів, а також за відповідністю житлових приміщень , якості, обсягу та порядку надання комунальних послуг встановленим вимогам здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації у порядку, встановленому уповноваженим Урядом Російської Федерації федеральним органом виконавчої влади.

(В ред. Федеральних законів від 23.07.2008 N 160-ФЗ, від 23.11.2009 N 261-ФЗ)

Стаття 21. Страхування житлових приміщень

З метою гарантування відшкодування збитків, пов'язаних із втратою (руйнуванням) або пошкодженням житлових приміщень, може здійснюватися страхування житлових приміщень відповідно до законодавства.

Глава 3. ПЕРЕКЛАД жилого приміщення в нежитлове приміщення

І нежитлового приміщення в житлове ПРИМІЩЕННЯ

Стаття 22. Умови переведення житлового приміщення в нежитлове приміщення і нежитлового приміщення в житлове приміщення

1. Переведення житлового приміщення в нежитлове приміщення і нежитлового приміщення в житлове приміщення допускається з урахуванням дотримання вимог цього Кодексу та законодавства про містобудівну діяльність.

2. Переведення житлового приміщення в нежитлове приміщення не допускається, якщо доступ до перекладному приміщенню неможливий без використання приміщень, що забезпечують доступ до житлових приміщень, або відсутня технічна можливість обладнати такий доступ до даного приміщення, якщо перекладається приміщення є частиною житлового приміщення або використовується власником даного приміщення або іншим громадянином як місце постійного проживання, а також якщо право власності на перекладне приміщення обтяжене правами яких-небудь осіб.

3. Переведення квартири в багатоквартирному будинку в нежитлове приміщення допускається лише у випадках, якщо така квартира розташована на першому поверсі вказаного будинку або вище першого поверху, але приміщення, розташовані безпосередньо під квартирою, що переводиться у нежитлове приміщення, не є житловими.

4. Переклад нежитлового приміщення в житлове приміщення не допускається, якщо таке приміщення не відповідає встановленим вимогам або відсутня можливість забезпечити відповідність такого приміщення встановленим вимогам або якщо право власності на таке приміщення обтяжене правами яких-небудь осіб.

Стаття 23. Порядок переведення житлового приміщення в нежитлове приміщення і нежитлового приміщення в житлове приміщення

1. Переведення житлового приміщення в нежитлове приміщення і нежитлового приміщення в житлове приміщення здійснюється органом місцевого самоврядування (далі - орган, який здійснює переклад приміщень).

2. Для переведення житлового приміщення в нежитлове приміщення або нежитлового приміщення в житлове приміщення власник відповідного приміщення або уповноважена ним особа (далі в цій главі - заявник) до органу, що здійснює переклад приміщень, за місцем знаходження перекладного приміщення представляє:

1) заява про переведення приміщення;

2) правовстановлюючі документи на перекладне приміщення (оригінали або засвідчені в нотаріальному порядку копії);

3) план перекладного приміщення з його технічним описом (у випадку, якщо перекладається приміщення є житловим, технічний паспорт такого приміщення);

4) поверховий план будинку, в якому знаходиться перекладається приміщення;

5) підготовлений і оформлений у встановленому порядку проект перебудови й (або) перепланування перекладного приміщення (у випадку, якщо перевлаштування і (або) перепланування потрібні для забезпечення використання такого приміщення як жилого або нежилого приміщення).

3. Орган, який здійснює переклад приміщень, не вправі вимагати подання інших документів крім документів, встановлених частиною 2 цієї статті. Заявнику видається розписка в отриманні документів із зазначенням їх переліку та дати їхнього одержання органом, що здійснює переклад приміщень.

4. Рішення про переведення або про відмову в перекладі приміщення має бути прийнято за результатами розгляду відповідної заяви та інших представлених відповідно до частини 2 цієї статті документів органом, що здійснює переклад приміщень, не пізніше ніж через сорок п'ять днів з дня подання зазначених документів у даний орган.

5. Орган, який здійснює переклад приміщень, не пізніше ніж через три робочі дні з дня прийняття одного із зазначених у частині 4 цієї статті рішень видає або надсилає за адресою, вказаною в заяві, заявнику документ, що підтверджує прийняття одного із зазначених рішень. Форма і зміст даного документа встановлюються уповноваженим Урядом Російської Федерації федеральним органом виконавчої влади. Орган, який здійснює переклад приміщень, одночасно з видачею або направленням заявнику даного документа інформує про прийняття зазначеного рішення власників приміщень, що примикають до приміщення, щодо якого прийнято зазначене рішення.

(В ред. Федерального закону від 23.07.2008 N 160-ФЗ)

6. У разі необхідності проведення перебудови, і (або) перепланування перекладного приміщення, і (або) інших робіт для забезпечення використання такого приміщення як жилого або нежилого приміщення зазначений у частині 5 цієї статті документ повинен містити вимогу про їх проведення, перелік інших робіт, якщо їх проведення необхідно.

7. Передбачений частиною 5 цієї статті документ підтверджує закінчення переведення приміщення і є підставою використання приміщення як житлового або нежитлового приміщення, якщо для цього вам не потрібне проведення його перебудови, і (або) перепланування, і (або) інших робіт.

8. Якщо для використання приміщення як житлового або нежитлового приміщення потрібне проведення його перебудови, і (або) перепланування, і (або) інших робіт, документ, зазначений у частині 5 цієї статті, є підставою проведення відповідних перебудови, і (або) перепланування з урахуванням проекту перебудови й (або) перепланування, який представлявся заявником відповідно до пункту 5 частини 2 цієї статті, та (або) інших робіт з урахуванням переліку таких робіт, зазначених в передбаченому частиною 5 цієї статті документі.

9. Завершення зазначених у частині 8 цієї статті перебудови, і (або) перепланування, і (або) інших робіт підтверджується актом приймальної комісії, сформованої органом, що здійснює переклад приміщень (далі - акт приймальної комісії). Акт приймальної комісії, підтверджує завершення перебудови й (або) перепланування, повинен бути направлений органом, що здійснює переклад приміщень, в орган або організацію, що здійснюють державний облік об'єктів нерухомого майна відповідно до Федеральним законом від 24 липня 2007 року N 221-ФЗ "Про державне кадастр нерухомості "(далі - Федеральний закон" Про державний кадастр нерухомості "). Акт приймальної комісії підтверджує закінчення переведення приміщення і є підставою використання переведеного приміщення як жилого або нежилого приміщення.

(В ред. Федерального закону від 13.05.2008 N 66-ФЗ)

10. При використанні приміщення після його перекладу в якості житлового або нежитлового приміщення повинні дотримуватися вимоги пожежної безпеки, санітарно-гігієнічні, екологічні та інші встановлені законодавством вимоги, у тому числі вимоги до використання нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках.

Стаття 24. Відмова в перекладі житлового приміщення в нежитлове приміщення або нежитлового приміщення в житлове приміщення

1. Відмова в перекладі житлового приміщення в нежитлове приміщення або нежитлового приміщення в житлове приміщення допускається у разі:

1) неподання визначених частиною 2 статті 23 цього Кодексу документів;

2) подання документів до неналежний орган;

3) недотримання передбачених статтею 22 цього Кодексу умов переведення приміщення;

4) невідповідності проекту перебудови й (або) перепланування житлового приміщення вимогам законодавства.

2. Рішення про відмову в перекладі приміщення повинно містити підстави відмови з обов'язковим посиланням на порушення, передбачені частиною 1 цієї статті.

3. Рішення про відмову в перекладі приміщення видається або надсилається заявнику не пізніше ніж через три робочі дні з дня прийняття такого рішення і може бути оскаржене заявником у судовому порядку.

Глава 4. Переобладнання і перепланування житлового приміщення

Стаття 25. Види перебудови та перепланування житлового приміщення

1. Переобладнання житлового приміщення являє собою установку, заміну або перенесення інженерних мереж, санітарно-технічного, електричного або іншого устаткування, що вимагають внесення зміни в технічний паспорт житлового приміщення.

2. Перепланування житлового приміщення являє собою зміну його конфігурації, що вимагає внесення зміни в технічний паспорт житлового приміщення.

Стаття 26. Підстава проведення перебудови й (або) перепланування житлового приміщення

1. Переобладнання і (або) перепланування житлового приміщення проводяться з дотриманням вимог законодавства за погодженням з органом місцевого самоврядування (далі - орган, що здійснює узгодження) на підставі прийнятого ним рішення.

2. Для проведення перебудови й (або) перепланування житлового приміщення власник даного приміщення або уповноважена ним особа (далі в цій главі - заявник) до органу, що здійснює узгодження, за місцем знаходження переулаштовує і (або) перепланованого житлового приміщення представляє:

1) заява про перебудову й (або) перепланування за формою, затвердженою уповноваженим Урядом Російської Федерації федеральним органом виконавчої влади;

(В ред. Федерального закону від 23.07.2008 N 160-ФЗ)

2) правовстановлюючі документи на переулаштовується і (або) переплановане житлове приміщення (оригінали або засвідчені в нотаріальному порядку копії);

3) підготовлений і оформлений у встановленому порядку проект перебудови й (або) перепланування переулаштовує і (або) перепланованого житлового приміщення;

4) технічний паспорт переулаштовує і (або) перепланованого житлового приміщення;

5) згоду у письмовій формі всіх членів сім'ї наймача (у тому числі тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача), що займають переулаштовується і (або) переплановане житлове приміщення на підставі договору соціального найму (у випадку, якщо заявником є уповноважений наймодавцем на подання передбачених цим пунктом документів наймач переулаштовує і (або) перепланованого житлового приміщення за договором соціального найму);

6) висновок органа по охороні пам'ятників архітектури, історії та культури про допустимість проведення перебудови й (або) перепланування житлового приміщення, якщо таке житлове приміщення або будинок, в якому воно знаходиться, є пам'ятником архітектури, історії або культури.

3. Орган, що здійснює узгодження, не вправі вимагати подання інших документів крім документів, встановлених частиною 2 цієї статті. Заявнику видається розписка в отриманні документів із зазначенням їх переліку та дати їхнього одержання органом, що здійснює узгодження.

4. Рішення про погодження або про відмову в погодженні має бути прийнято за результатами розгляду відповідної заяви та інших представлених відповідно до частини 2 цієї статті документів органом, що здійснює узгодження, не пізніше ніж через сорок п'ять днів з дня подання зазначених документів у даний орган.

5. Орган, що здійснює узгодження, не пізніше ніж через три робочі дні з дня прийняття рішення про погодження видає або надсилає за адресою, вказаною в заяві, заявнику документ, що підтверджує прийняття такого рішення. Форма і зміст зазначеного документа встановлюються уповноваженим Урядом Російської Федерації федеральним органом виконавчої влади.

(В ред. Федерального закону від 23.07.2008 N 160-ФЗ)

6. Передбачений частиною 5 цієї статті документ є підставою проведення перебудови й (або) перепланування житлового приміщення.

Стаття 27. Відмова в узгодженні перебудови й (або) перепланування житлового приміщення

1. Відмова в узгодженні перебудови й (або) перепланування житлового приміщення допускається у разі:

1) неподання визначених частиною 2 статті 26 цього Кодексу документів;

2) подання документів до неналежний орган;

3) невідповідності проекту перебудови й (або) перепланування житлового приміщення вимогам законодавства.

2. Рішення про відмову в узгодженні перебудови й (або) перепланування житлового приміщення повинне містити підстави відмови з обов'язковим посиланням на порушення, передбачені частиною 1 цієї статті.

3. Рішення про відмову в узгодженні перебудови й (або) перепланування житлового приміщення видається або надсилається заявнику не пізніше ніж через три робочі дні з дня прийняття такого рішення і може бути оскаржене заявником у судовому порядку.

Стаття 28. Завершення перебудови й (або) перепланування житлового приміщення

1. Завершення перебудови й (або) перепланування житлового приміщення підтверджується актом приймальної комісії.

2. Акт приймальної комісії повинен бути направлений органом, що здійснює узгодження, в орган або організацію, що здійснюють державний облік об'єктів нерухомого майна відповідно до Федеральним законом "Про державний кадастр нерухомості".

(В ред. Федерального закону від 13.05.2008 N 66-ФЗ)

Стаття 29. Наслідки самовільного перебудови й (або) самовільного перепланування житлового приміщення

1. Самовільними є перевлаштування і (або) перепланування житлового приміщення, проведені при відсутності підстави, передбаченої частиною 6 статті 26 цього Кодексу, або з порушенням проекту перебудови й (або) перепланування, який представлявся відповідно до пункту 3 частини 2 статті 26 цього Кодексу.

2. Самовільно перевлаштувати і (або) переплановані житлове приміщення особа несе передбачену законодавством відповідальність.

3. Власник житлового приміщення, яке було самовільно перевлаштувати і (або) переплановане, або наймач такого житлового приміщення за договором соціального найму зобов'язаний привести таке житлове приміщення в колишній стан у розумний строк і в порядку, що встановлені органом, що здійснює узгодження.

4. На підставі рішення суду жиле приміщення може бути збережене в перебудовані і (або) перепланованому стані, якщо цим не порушуються права і законні інтереси громадян або це не створює загрозу їх життю або здоров'ю.

5. Якщо відповідне жиле приміщення не буде приведено до попереднього стану у зазначений у частині 3 цієї статті строк у встановленому органом, що здійснює узгодження, порядку, суд за позовом цього органу за умови неприйняття рішення, передбаченого частиною 4 цієї статті, приймає рішення:

1) відносно власника з продажу з публічних торгів такого житлового приміщення з виплатою власнику виручених від продажу такого житлового приміщення коштів за вирахуванням витрат на виконання судового рішення з покладанням на нового власника такого житлового приміщення обов'язки щодо приведення його до попереднього стану;

2) щодо наймача такого житлового приміщення за договором соціального найму про розірвання даного договору з покладанням на власника такого житлового приміщення, що був наймодавцем за вказаним договором, обов'язки з приведення такого житлового приміщення в попередній стан.

6. Орган, що здійснює узгодження, для нового власника жилого приміщення, яке не було наведено в колишній стан у встановленому частиною 3 цієї статті порядку, або для власника такого житлового приміщення, що був наймодавцем за розірваним в установленому частиною 5 цієї статті порядку договором, встановлює новий термін для приведення такого житлового приміщення в попередній стан. Якщо таке житлове приміщення не буде приведено до попереднього стану у зазначений термін і в порядку, раніше встановленому органом, що здійснює узгодження, таке житлове приміщення підлягає продажу з публічних торгів у встановленому частиною 5 цієї статті порядку.

Розділ II. ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ

РЕЧОВІ ПРАВА НА ЖИТЛОВІ ПРИМІЩЕННЯ

Глава 5. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ВЛАСНИКА жилого приміщення

І ІНШИХ проживати у власному ПРИМІЩЕННІ ГРОМАДЯН

Стаття 30. Права та обов'язки власника жилого приміщення

1. Власник житлового приміщення здійснює права володіння, користування та розпорядження належним йому на праві власності житловим приміщенням відповідно до його призначення та межами його використання, які встановлені цим Кодексом.

2. Власник житлового приміщення вправі надати у володіння та (або) у користування належне йому на праві власності житлове приміщення громадянинові на підставі договору найму, договору безоплатного користування або на іншій законній підставі, а також юридичній особі на підставі договору оренди або на іншій законній підставі з урахуванням вимог, встановлених цивільним законодавством, цим Кодексом.

3. Власник житлового приміщення несе тягар утримання даного приміщення і, якщо дане приміщення є квартирою, спільного майна власників приміщень у відповідному багатоквартирному будинку, а власник кімнати в комунальній квартирі несе також тягар утримання спільного майна власників кімнат в такій квартирі, якщо інше не передбачено федеральним законом або договором.

4. Власник житлового приміщення зобов'язаний підтримувати дане приміщення в належному стані, не допускаючи безгосподарного поводження з ним, дотримуватися права і законні інтереси сусідів, правила користування жилими приміщеннями, а також правила утримання спільного майна власників приміщень у багатоквартирному будинку.

КонсультантПлюс: примітка.

Про права членів сім'ї власників житлового приміщення див. також статтю 292 Цивільного кодексу РФ.

Стаття 31. Права і обов'язки громадян, які проживають разом з власником в належному йому житловому приміщенні

1. До членів сім'ї власника жилого приміщення відносяться проживають разом з даними власником в належному йому житловому приміщенні його чоловік, а також діти і батьки даного власника. Інші родичі, непрацездатні утриманці і у виняткових випадках інші громадяни можуть бути визнані членами сім'ї власника, якщо вони вселені власником в якості членів своєї сім'ї.

2. Члени сім'ї власника жилого приміщення мають право користування даним житловим приміщенням нарівні з його власником, якщо інше не встановлено угодою між власником і членами його сім'ї. Члени сім'ї власника жилого приміщення зобов'язані використовувати дане житлове приміщення за призначенням, забезпечувати його збереження.

3. Дієздатні і обмежені судом у дієздатності члени сім'ї власника жилого приміщення несуть солідарну з власником відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з користування даним житловим приміщенням, якщо інше не встановлено угодою між власником і членами його сім'ї.

(В ред. Федерального закону від 24.04.2008 N 49-ФЗ)

Дія положень частини 4 статті 31 не поширюється на колишніх членів сім'ї власника приватизованого житлового приміщення за умови, що в момент приватизації даного житлового приміщення зазначені особи мали рівні права користування цим приміщенням з особою, його приватизував, якщо інше не встановлено законом або договором (Федеральний закон від 29.12.2004 N 189-ФЗ).

4. У разі припинення сімейних відносин з власником житлового приміщення право користування даним житловим приміщенням за колишнім членом сім'ї власника цього житлового приміщення не зберігається, якщо інше не встановлено угодою між власником і колишнім членом його сім'ї. Якщо у колишнього члена сім'ї власника жилого приміщення відсутні підстави придбання або здійснення права користування іншим житловим приміщенням, а також якщо майнове положення колишнього члена сім'ї власника житлового приміщення та інші заслуговують на увагу обставини не дозволяють йому забезпечити себе іншим житловим приміщенням, право користування житловим приміщенням, яке належить вказаною власнику, може бути збережено за колишнім членом його сім'ї на певний термін на підставі рішення суду. При цьому суд має право зобов'язати власника житлового приміщення забезпечити іншим житловим приміщенням колишнього чоловіка та інших членів його сім'ї, на користь яких власник виконує аліментні зобов'язання, на їх вимогу.

5. Після закінчення строку користування житловим приміщенням, встановленого рішенням суду, прийнятим з урахуванням положень частини 4 цієї статті, відповідне право користування житловим приміщенням колишнього члена сім'ї власника припиняється, якщо інше не встановлено угодою між власником та цим колишнім членом його сім'ї. До закінчення зазначеного строку право користування житловим приміщенням колишнього члена сім'ї власника припиняється одночасно з припиненням права власності на дане житлове приміщення цього власника або, якщо відпали обставини, які послужили підставою для збереження такого права, на підставі рішення суду.

6. Колишній член сім'ї власника, що користується житловим приміщенням на підставі рішення суду, прийнятого з урахуванням положень частини 4 цієї статті, має права, несе обов'язки і відповідальність, передбачені частинами 2 - 4 цієї статті.

7. Громадянин, який користується житловим приміщенням на підставі угоди з власником даного приміщення, має права, несе обов'язки і відповідальність відповідно до умов такої угоди.

Забезпечення житлових прав власника жилого приміщення при вилученні земельної ділянки для державних або муніципальних потреб у зв'язку з організацією проведення зустрічі глав держав і урядів країн - учасниць форуму "Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво" в 2012 році в місті Владивостоці регулюється Житловим кодексом Російської Федерації, якщо інше не передбачено Федеральним законом "Про організацію проведення зустрічі глав держав і урядів країн - учасниць форуму" Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво "в 2012 році, про розвиток міста Владивостока як центру міжнародного співробітництва в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації "(Федеральний закон від 29.12.2004 N 189-ФЗ).

Забезпечення житлових прав власника жилого приміщення при вилученні земельної ділянки для державних або муніципальних потреб у зв'язку з організацією та проведенням XXII Олімпійських зимових ігор і XI Паралімпійських зимових ігор 2014 року в місті Сочі і розвитком міста Сочі як гірськокліматичного курорту регулюється Житловим кодексом РФ, якщо інше не визначено Федеральним законом від 01.12.2007 N 310-ФЗ "Про організацію і про проведення XXII Олімпійських зимових ігор і XI Паралімпійських зимових ігор 2014 року в місті Сочі, розвитку міста Сочі як гірськокліматичного курорту і внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації" (Федеральний закон від 29.12.2004 N 189-ФЗ).

Стаття 32. Забезпечення житлових прав власника жилого приміщення при вилученні земельної ділянки для державних або муніципальних потреб

1. Житлове приміщення може бути вилучено у власника шляхом викупу у зв'язку з вилученням відповідної земельної ділянки для державних або муніципальних потреб. Викуп частини житлового приміщення допускається не інакше як за згодою власника. Залежно від того, для чиїх потреб вилучається земельна ділянка, викуп житлового приміщення здійснюється Російською Федерацією, відповідним суб'єктом Російської Федерації чи муніципальній освітою.

2. Рішення про вилучення житлового приміщення приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, які прийняли рішення про вилучення відповідної земельної ділянки для державних або муніципальних потреб. Порядок підготовки та прийняття такого рішення визначається федеральним законодавством.

3. Рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про вилучення житлового приміщення підлягає державній реєстрації в органі, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним.

4. Власник житлового приміщення не пізніше ніж за рік до майбутнього вилучення даного приміщення повинен бути повідомлений в письмовій формі про прийняте рішення про вилучення належного йому жилого приміщення, про дату здійсненої відповідно до частини 3 цієї статті державної реєстрації такого рішення органом, який прийняв рішення про вилучення. Викуп житлового приміщення до закінчення року з дня отримання власником такого повідомлення допускається лише за згодою власника.

5. Власник житлового приміщення, що підлягає вилученню, з моменту державної реєстрації рішення про вилучення даного приміщення до досягнення угоди або прийняття судом рішення про викуп житлового приміщення може володіти, користуватися і розпоряджатися ним на свій розсуд і проводити необхідні витрати, що забезпечують використання житлового приміщення відповідно до його призначенням. Власник несе ризик віднесення на нього при визначенні викупної ціни житлового приміщення витрат і збитків, пов'язаних з виробленими в зазначений період вкладеннями, значно збільшують вартість вилучається житлового приміщення.

6. Викупна ціна житлового приміщення, терміни та інші умови викупу визначаються угодою з власником жилого приміщення. Угода включає в себе зобов'язання Російської Федерації, суб'єкта Російської Федерації або муніципального освіти сплатити викупну ціну за вилучаються житлове приміщення.

7. При визначенні викупної ціни житлового приміщення в неї включається ринкова вартість житлового приміщення, а також всі збитки, завдані власнику житлового приміщення його вилученням, включаючи збитки, які він несе у зв'язку зі зміною місця проживання, тимчасовим користуванням іншим житловим приміщенням до придбання у власність іншого жилого приміщення (у випадку, якщо зазначених у частині 6 цієї статті угодою не передбачено збереження права користування жилим приміщенням вилучаються до придбання у власність іншого жилого приміщення), переїздом, пошуком іншого жилого приміщення для придбання права власності на нього, оформленням права власності на інше жиле приміщення , достроковим припиненням своїх зобов'язань перед третіми особами, в тому числі упущену вигоду.

8. За угодою з власником жилого приміщення йому може бути надано замість вилучається житлового приміщення інше житлове приміщення з зарахуванням його вартості у викупну ціну.

9. Якщо власник житлового приміщення не згоден з рішенням про вилучення житлового приміщення або з ним не досягнуто згоди щодо викупної ціни житлового приміщення або інших умовах його викупу, орган державної влади або орган місцевого самоврядування, що прийняли таке рішення, можуть пред'явити до суду позов про викуп житлового приміщення . Позов про викуп житлового приміщення може бути пред'явлений протягом двох років з моменту направлення власнику житлового приміщення повідомлення, зазначеного у частині 4 цієї статті.

10. Визнання в установленому Урядом Російської Федерації порядку багатоквартирного будинку аварійним і таким, що підлягає знесенню або реконструкції є підставою пред'явлення органом, який прийняв рішення про визнання такого будинку аварійним і таким, що підлягає знесенню або реконструкції, до власників приміщень у зазначеному будинку вимоги про його знесення чи реконструкції в розумний термін. У випадку, якщо дані власники у встановлений термін не здійснили знос або реконструкцію вказаного будинку, земельна ділянка, на якій розташований вказаний будинок, підлягає вилученню для муніципальних потреб і відповідно підлягає вилученню кожне житлове приміщення в зазначеному будинку, за винятком житлових приміщень, що належать на праві власності муніципальному освіті, у порядку, передбаченому частинами 1 - 3, 5 - 9 цієї статті.

(В ред. Федерального закону від 18.12.2006 N 232-ФЗ)

11. У разі, якщо стосовно території, на якій розташований багатоквартирний будинок, визнаний аварійним і таким, що підлягає знесенню або реконструкції, прийнято рішення про розвиток забудованої території відповідно до законодавства Російської Федерації про містобудівну діяльність, орган, який прийняв рішення про визнання такого будинку аварійним, зобов'язаний пред'явити до власників приміщень у зазначеному будинку вимога про його знесення чи реконструкції та встановити строк не менше шести місяців для подачі заяви на отримання дозволу на будівництво, знос або реконструкцію вказаного будинку. У випадку, якщо власником або власниками багатоквартирного будинку протягом встановленого строку не буде подано в установленому законодавством Російської Федерації про містобудівну діяльність порядку заяву на отримання дозволу на будівництво, знос або реконструкцію такого будинку, земельна ділянка, на якій розташований вказаний будинок, і житлові приміщення в зазначеному будинку підлягають вилученню для муніципальних потреб відповідно до частини 10 цієї статті.

(Частина одинадцята введена Федеральним законом від 18.12.2006 N 232-ФЗ)

12. Вилучення земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок, визнаний аварійним і таким, що підлягає знесенню або реконструкції, і житлових приміщень у такому будинку до закінчення терміну, зазначеного в частині 11 цієї статті, допускається лише за згодою власника.

(Частина дванадцята введена Федеральним законом від 18.12.2006 N 232-ФЗ)

Стаття 33. Користування жилим приміщенням, наданим за заповідальним відказом

1. Громадянин, якому за заповідальним відказом надано право користування житловим приміщенням на зазначений у відповідному заповіті термін, користується даним житловим приміщенням нарівні з власником даного житлового приміщення. Після закінчення встановленого заповідальним відмовою строку користування жилим приміщенням право користування ним у відповідного громадянина припиняється, за винятком випадків, коли право користування даним житловим приміщенням у відповідного громадянина виникло на іншій законній підставі.

2. Дієздатні і обмежені судом у дієздатності громадяни, що проживають у житловому приміщенні, наданому за заповідальним відказом, несуть солідарну з власником такого житлового приміщення відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з користування таким житловим приміщенням, якщо інше не передбачено угодою між зазначеними власником і громадянами.

(Частина друга в ред. Федерального закону від 24.04.2008 N 49-ФЗ)

3. Громадянин, який проживає в житловому приміщенні, наданому за заповідальним відказом, має право вимагати державної реєстрації права користування житловим приміщенням, що виникає з заповідального відмови.

Стаття 34. Користування жилим приміщенням на підставі договору довічного змісту з утриманням

Громадянин, який проживає в житловому приміщенні на підставі договору довічного змісту з утриманням, користується житловим приміщенням на умовах, які передбачені статтею 33 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором довічного змісту з утриманням.

Стаття 35. Виселення громадянина, право користування житловим приміщенням якого припинено або який порушує правила користування жилим приміщенням

1. У разі припинення у громадянина права користування житловим приміщенням з підстав, передбачених цим Кодексом, іншими федеральними законами, договором, або на підставі рішення суду даний громадянин зобов'язаний звільнити відповідне житлове приміщення (припинити користуватися ним). Якщо цей громадянин у термін, встановлений власником відповідного житлового приміщення, не звільняє вказане жиле приміщення, він підлягає виселенню на вимогу власника на підставі рішення суду.

2. У випадку, якщо громадянин, який користується житловим приміщенням на підставі рішення суду, прийнятого з урахуванням положень частини 4 статті 31 цього Кодексу, або на підставі заповідального відмови, використовує це житлове приміщення не за призначенням, систематично порушує права і законні інтереси сусідів або безгосподарно поводиться з житловим приміщенням, допускаючи його руйнування, власник житлового приміщення вправі попередити даного громадянина про необхідність усунути порушення. Якщо зазначені порушення тягнуть за собою руйнування житлового приміщення, власник житлового приміщення також має право призначити даному громадянинові розумний термін для проведення ремонту житлового приміщення. У випадку, якщо даний громадянин після попередження власника жилого приміщення продовжує порушувати права і законні інтереси сусідів, використовувати жиле приміщення не за призначенням або без поважних причин не проведе необхідний ремонт, даний громадянин на вимогу власника жилого приміщення підлягає виселенню на підставі рішення суду.

Глава 6. ЗАГАЛЬНЕ МАЙНО ВЛАСНИКІВ ПРИМІЩЕНЬ

У багатоквартирному будинку. ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ ТАКИХ ВЛАСНИКІВ

Стаття 36. Право власності на спільне майно власників приміщень у багатоквартирному будинку

КонсультантПлюс: примітка.

З питання, що стосується формування земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок, і переходу його у власність власників приміщень такого будинку, див. статтю 16 Федерального закону від 29.12.2004 N 189-ФЗ.

1. Власникам приміщень у багатоквартирному будинку належать на праві спільної часткової власності приміщення в даному будинку, не є частинами квартир і призначені для обслуговування більше одного приміщення в даному будинку, в тому числі міжквартирні сходові майданчики, сходи, ліфти, ліфтові та інші шахти, коридори, технічні поверхи, горища, підвали, в яких є інженерні комунікації, інше обслуговуюче більш одного приміщення в даному будинку устаткування (технічні підвали), а також дахи, огороджувальні несучі та ненесучі конструкції даного будинку, механічне, електричне, санітарно-технічне та інше устаткування, що знаходиться в даному будинку за межами або всередині приміщень і обслуговує більше одного приміщення, земельну ділянку, на якій розташований даний будинок, з елементами озеленення і благоустрою та інші призначені для обслуговування, експлуатації та благоустрою даного будинку об'єкти, розташовані на зазначеній земельній ділянці (далі - загальна майно в багатоквартирному будинку). Межі та розмір земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок, визначаються відповідно до вимог земельного законодавства та законодавства про містобудівну діяльність.

2. Власники приміщень у багатоквартирному будинку володіють, користуються і у встановлених цим Кодексом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном в багатоквартирному будинку.

3. Зменшення розміру загального майна в багатоквартирному будинку можливе тільки за згодою всіх власників приміщень у даному будинку шляхом його реконструкції.

4. За рішенням власників приміщень у багатоквартирному будинку, прийнятому на загальних зборах таких власників, об'єкти загального майна в багатоквартирному будинку можуть бути передані в користування іншим особам у разі, якщо це не порушує права і законні інтереси громадян і юридичних осіб.

5. Земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, може бути обтяжений правом обмеженого користування іншими особами. Не допускається заборона на встановлення обтяження земельної ділянки у разі необхідності забезпечення доступу інших осіб до об'єктів, які існували до дня введення в дію цього Кодексу. Нове обтяження земельної ділянки правом обмеженого користування встановлюється за згодою між особою, що вимагає такого обтяження земельної ділянки, і власниками приміщень у багатоквартирному будинку. Спори про встановлення обтяження земельної ділянки правом обмеженого користування або про умови такого обтяження вирішуються в судовому порядку.

6. У разі руйнування, в тому числі випадкової загибелі, знесення багатоквартирного будинку власники приміщень у багатоквартирному будинку зберігають частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, на якій розташовувався даний будинок, з елементами озеленення та благоустрою і на інші призначені для обслуговування, експлуатації та благоустрою даного будинку об'єкти, розташовані на зазначеній земельній ділянці, відповідно до частки у праві спільної часткової власності на спільне майно у багатоквартирному будинку на момент руйнування, в тому числі випадкової загибелі, знесення такого будинку. Зазначені власники володіють, користуються і розпоряджаються передбачених цією частиною майном відповідно до цивільного законодавства.

(Частина шоста введена Федеральним законом від 18.12.2006 N 232-ФЗ)

Стаття 37. Визначення часток у праві спільної власності на спільне майно у багатоквартирному будинку

1. Частка у праві спільної власності на спільне майно у багатоквартирному будинку власника приміщення в цьому будинку пропорційна розміру загальної площі зазначеного приміщення.

2. Частка у праві спільної власності на спільне майно у багатоквартирному будинку власника приміщення в цьому будинку слід долю права власності на зазначене приміщення.

3. При переході права власності на приміщення в багатоквартирному будинку частка в праві спільної власності на спільне майно в даному будинку нового власника такого приміщення дорівнює частці у праві спільної власності на вказане спільне майно попереднього власника такого приміщення.

4. Власник приміщення у багатоквартирному будинку не має права:

1) здійснювати виділ в натурі своєї частки у праві спільної власності на спільне майно у багатоквартирному будинку;

2) відчужувати свою частку у праві спільної власності на спільне майно у багатоквартирному будинку, а також здійснювати інші дії, що тягнуть за собою передачу цієї частки окремо від права власності на зазначене приміщення.

Стаття 38. Придбання частки у праві спільної власності на спільне майно у багатоквартирному будинку при придбанні приміщення в такому будинку

1. При придбанні у власність приміщення у багатоквартирному будинку до набувача переходить частка у праві спільної власності на спільне майно у багатоквартирному будинку.

2. Умови договору, якими перехід права власності на приміщення в багатоквартирному будинку не супроводжується переходом частки у праві спільної власності на спільне майно в такому будинку, є нікчемними.

Стаття 39. Вміст загального майна в багатоквартирному будинку

1. Власники приміщень у багатоквартирному будинку несуть тягар витрат на утримання спільного майна в багатоквартирному будинку.

2. Частка обов'язкових витрат на утримання спільного майна в багатоквартирному будинку, тягар яких несе власник приміщення в такому будинку, визначається часткою у праві спільної власності на спільне майно в такому будинку зазначеного власника.

3. Правила утримання спільного майна в багатоквартирному будинку встановлюються Урядом Російської Федерації.

(В ред. Федеральних законів від 23.07.2008 N 160-ФЗ, від 27.07.2010 N 237-ФЗ)

4. Відповідно до принципів, встановлених Урядом Російської Федерації, органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації встановлюються переліки заходів з енергозбереження та підвищення енергетичної ефективності щодо спільного майна власників приміщень у багатоквартирному будинку, що підлягають проведенню одноразово і (або) регулярно.

(Частина четверта введена Федеральним законом від 23.11.2009 N 261-ФЗ)

Стаття 40. Зміна меж приміщень у багатоквартирному будинку

1. Власник приміщення у багатоквартирному будинку при придбанні у власність приміщення, суміжного з належним йому на праві власності приміщенням у багатоквартирному будинку, має право об'єднати ці приміщення в одне приміщення в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу. Межі між суміжними приміщеннями можуть бути змінені або ці приміщення можуть бути розділені на два і більше приміщення без згоди власників інших приміщень у разі, якщо подібні зміну або розділ не тягнуть за собою зміну кордонів інших приміщень, меж і розміру загального майна в багатоквартирному будинку або зміна часткою у праві спільної власності на спільне майно у цьому будинку.

2. Якщо реконструкція, перебудова і (або) перепланування приміщень неможливі без приєднання до них частини спільного майна в багатоквартирному будинку, на такі реконструкцію, перебудову і (або) перепланування приміщень повинно бути отримана згода всіх власників приміщень у багатоквартирному будинку.

Стаття 41. Право власності на спільне майно власників кімнат у комунальній квартирі

1. Власникам кімнат у комунальній квартирі належать на праві спільної часткової власності приміщення в даній квартирі, використовуються для обслуговування більше однієї кімнати (далі - спільне майно у комунальній квартирі).

2. Зміна розміру загального майна в комунальній квартирі можливо тільки за згодою всіх власників кімнат в даній квартирі шляхом її перебудови й (або) перепланування.

Стаття 42. Визначення часток у праві спільної власності на спільне майно у комунальній квартирі

1. Частка у праві спільної власності на спільне майно у комунальній квартирі власника кімнати в даній квартирі пропорційна розміру загальної площі зазначеної кімнати.

2. Частка у праві спільної власності на спільне майно у багатоквартирному будинку власника кімнати у комунальній квартирі, що знаходиться в даному будинку, пропорційна сумі розмірів загальної площі зазначеної кімнати та визначеної відповідно до часток у праві спільної власності на спільне майно у комунальній квартирі цього власника площі приміщень, складових спільне майно в даній квартирі.

3. Частка у праві спільної власності на спільне майно у комунальній квартирі власника кімнати в даній квартирі слід долю права власності на зазначену кімнату.

4. При переході права власності на кімнату в комунальній квартирі частка в праві спільної власності на спільне майно в даній квартирі нового власника такої кімнати дорівнює частці у праві спільної власності на вказане спільне майно попереднього власника такої кімнати.

5. Власник кімнати в комунальній квартирі не має права:

1) здійснювати виділ в натурі своєї частки у праві спільної власності на спільне майно в даній квартирі;

2) відчужувати свою частку у праві спільної власності на спільне майно в даній квартирі, а також здійснювати інші дії, що тягнуть за собою передачу цієї частки окремо від права власності на зазначену кімнату.

6. При продажу кімнати в комунальній квартирі інші власники кімнат у даній комунальній квартирі мають переважне право покупки відчужуваної кімнати в порядку і на умовах, які встановлені Цивільним кодексом Російської Федерації.

Стаття 43. Вміст загального майна в комунальній квартирі

1. Власники кімнат у комунальній квартирі несуть тягар витрат на утримання спільного майна в даній квартирі.

2. Частка обов'язкових витрат на утримання спільного майна в комунальній квартирі, тягар яких несе власник кімнати в даній квартирі, визначається часткою у праві спільної власності на спільне майно в даній квартирі зазначеного власника.

Стаття 44. Загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку

1. Загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку є органом управління багатоквартирним будинком.

2. До компетенції загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку належать:

1) прийняття рішень про реконструкцію багатоквартирного будинку (в тому числі з його розширенням або надбудовою), будівництві господарських будівель і інших будинків, будівель, споруд, ремонті спільного майна в багатоквартирному будинку;

2) прийняття рішень про межі використання земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок, у тому числі введення обмежень користування ним;

3) прийняття рішень про користування спільним майном власників приміщень у багатоквартирному будинку іншими особами, в тому числі про укладення договорів на установку та експлуатацію рекламних конструкцій, якщо для їх установки та експлуатації передбачається використовувати спільне майно власників приміщень у багатоквартирному будинку;

(П. 3 в ред. Федерального закону від 27.09.2009 N 228-ФЗ)

3.1) прийняття рішень про визначення осіб, які від імені власників приміщень у багатоквартирному будинку уповноважені на укладення договорів про використання спільного майна власників приміщень у багатоквартирному будинку (в тому числі договорів на установку та експлуатацію рекламних конструкцій) на умовах, визначених рішенням загальних зборів;

(П. 3.1 введений Федеральним законом від 27.09.2009 N 228-ФЗ)

4) вибір способу управління багатоквартирним будинком;

5) інші питання, віднесені цим Кодексом до компетенції загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку.

Стаття 45. Порядок проведення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку

1. Власники приміщень у багатоквартирному будинку зобов'язані щорічно проводити річні загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку. Терміни та порядок проведення річних загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку, а також порядок повідомлення про прийняті ним рішення встановлюється загальними зборами власників приміщень у багатоквартирному будинку.

2. Проведені крім річних загальних зборів загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку є позачерговими. Позачергові загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку може бути скликано за ініціативою будь-якого з даних власників.

3. Загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку є правомочним (має кворум), якщо в ньому взяли участь власники приміщень у даному будинку або їх представники, що володіють більш ніж п'ятдесятьма відсотками голосів від загального числа голосів. При відсутності кворуму для проведення річних загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку має бути проведено повторне загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку.

4. Власник, за ініціативою якої скликаються загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку, зобов'язаний повідомити власникам приміщень у даному будинку про проведення таких зборів не пізніш як за десять днів до дати його проведення. У зазначений термін повідомлення про проведення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку повинно бути направлено кожному власнику приміщення в даному будинку рекомендованим листом, якщо рішенням загальних зборів власників приміщень у даному будинку не передбачений інший спосіб напрямки цього повідомлення в письмовій формі, або вручено кожному власнику приміщення в даному будинку під розпис або розміщено в приміщенні даного будинку, визначеному таким рішенням і доступному для всіх власників приміщень у даному будинку.

5. У повідомленні про проведення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку повинні бути зазначені:

1) відомості про особу, з ініціативи якого скликається дані збори;

2) форма проведення даного зібрання (збори чи заочне голосування);

3) дата, місце, час проведення даного зібрання або в разі проведення даних зборів у формі заочного голосування дата закінчення прийому рішень власників з питань, поставлених на голосування, і місце або адресу, куди повинні передаватися такі рішення;

4) порядок денний даного зібрання;

5) порядок ознайомлення з інформацією і (або) матеріалами, які будуть представлені на даному зібранні, і місце або адресу, де з ними можна ознайомитися.

Стаття 46. Рішення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку

1. Рішення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку з питань, поставлених на голосування, приймаються більшістю голосів від загального числа голосів беруть участь у даних зборах власників приміщень у багатоквартирному будинку, за винятком передбачених пунктами 1 - 3.1 частини 2 статті 44 цього Кодексу рішень, які приймаються більшістю не менше двох третин голосів від загального числа голосів власників приміщень у багатоквартирному будинку. Рішення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку оформляються протоколами у порядку, встановленому загальними зборами власників приміщень у даному будинку.

(В ред. Федерального закону від 27.09.2009 N 228-ФЗ)

2. Загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку не має права приймати рішення з питань, не включених до порядку денного даного зібрання, а також змінювати порядок денний даного зібрання.

3. Рішення, прийняті загальними зборами власників приміщень у багатоквартирному будинку, а також підсумки голосування доводяться до відома власників приміщень у даному будинку власником, з ініціативи якого було скликано такі збори, шляхом розміщення відповідного повідомлення про це в приміщенні даного будинку, визначеному рішенням загальних зборів власників приміщень в даному будинку та доступному для всіх власників приміщень у даному будинку, не пізніше ніж через десять днів з дня прийняття цих рішень.

4. Протоколи загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку і рішення таких власників з питань, поставлених на голосування, зберігаються в місці або за адресою, що визначені рішенням даного зібрання.

5. Рішення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку, прийняте у встановленому цим Кодексом порядку, з питань, віднесених до компетенції таких зборів, є обов'язковим для всіх власників приміщень у багатоквартирному будинку, в тому числі для тих власників, які не брали участь в голосуванні.

6. Власник приміщення у багатоквартирному будинку має право оскаржити до суду рішення, прийняте загальними зборами власників приміщень у даному будинку з порушенням вимог цього Кодексу, у разі, якщо він не брав участь в цих зборах або голосував проти прийняття такого рішення і якщо таким рішенням порушені його права і законні інтереси. Заява про таке оскарження може бути подано до суду протягом шести місяців з дня, коли вказаний власник дізнався або повинен був дізнатися про прийняте рішення. Суд з урахуванням всіх обставин справи вправі залишити в силі оскаржуване рішення, якщо голосування зазначеного власника не могло вплинути на результати голосування, допущені порушення не є суттєвими і прийняте рішення не спричинило заподіяння збитків зазначеному власнику.

7. У багатоквартирному будинку, усі приміщення в якому належать одному власнику, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку, приймаються цим власником одноособово та оформлюються в письмовій формі. При цьому положення цієї глави, що визначають порядок та строки підготовки, скликання та проведення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку, не застосовуються, за винятком положень, що стосуються термінів проведення річних загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку.

Стаття 47. Загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку у формі заочного голосування

1. Рішення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку може бути прийнято без проведення зборів (спільної присутності власників приміщень у даному будинку для обговорення питань порядку денного та прийняття рішень з питань, поставлених на голосування) шляхом проведення заочного голосування - передачі в місце або за адресою, які вказані в повідомленні про проведення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку, в письмовій формі рішень власників з питань, поставлених на голосування.

2. Прийняли участь у загальних зборах власників приміщень у багатоквартирному будинку, що проводиться у формі заочного голосування, вважаються власники приміщень у даному будинку, рішення яких отримані до дати закінчення їх прийому.

3. У рішенні власника з питань, поставлених на голосування, повинні бути зазначені:

1) відомості про особу, що бере участь у голосуванні;

2) відомості про документ, що підтверджує право власності особи, яка бере участь у голосуванні, на приміщення у відповідному багатоквартирному будинку;

3) рішення з кожного питання порядку денного, виражені формулюваннями "за", "проти" або "утримався".

Стаття 48. Голосування на загальних зборах власників приміщень у багатоквартирному будинку

1. Правом голосування на загальних зборах власників приміщень у багатоквартирному будинку з питань, поставлених на голосування, мають власники приміщень у даному будинку. Голосування на загальних зборах власників приміщень у багатоквартирному будинку здійснюється власником приміщення в даному будинку як особисто, так і через свого представника.

2. Представник власника приміщення в багатоквартирному будинку на загальних зборах власників приміщень у даному будинку діє відповідно до повноважень, заснованими на вказівках федеральних законів, актів уповноважених на те державних органів або актів органів місцевого самоврядування чи складеної у письмовій формі довіреності на голосування. Довіреність на голосування повинна містити відомості про подається власника приміщення у відповідному багатоквартирному будинку і його представника (ім'я або найменування, місце проживання або місцезнаходження, паспортні дані) і повинна бути оформлена відповідно до вимог пунктів 4 та 5 статті 185 Цивільного кодексу Російської Федерації або засвідчена нотаріально.

3. Кількість голосів, яким володіє кожен власник приміщення у багатоквартирному будинку на загальних зборах власників приміщень у даному будинку, пропорційно його частці в праві спільної власності на спільне майно в даному будинку.

4. Голосування з питань порядку денного загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку може здійснюватися за допомогою оформлених у письмовій формі рішень власників з питань, поставлених на голосування.

5. Голосування з питань порядку денного загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку, проведеного у формі заочного голосування, здійснюється тільки за допомогою оформлених у письмовій формі рішень власників з питань, поставлених на голосування.

6. При голосуванні, що здійснюється за допомогою оформлених у письмовій формі рішень власників з питань, поставлених на голосування, зараховуються голоси з питань, по яких беруть участь у голосуванні власником залишений тільки один з можливих варіантів голосування. Оформлені з порушенням даної вимоги зазначені рішення визнаються недійсними, і голоси за що містяться в них питань не підраховуються. У випадку, якщо рішення власника з питань, поставлених на голосування, містить кілька питань, поставлених на голосування, недотримання даної вимоги щодо одного або кількох питань не тягне за собою визнання зазначеного рішення недійсним в цілому.

Розділ III. ЖИТЛОВІ ПРИМІЩЕННЯ, ЩО НАДАЮТЬСЯ

За договором соціального найму

Глава 7. ПІДСТАВИ І ПОРЯДОК НАДАННЯ ЖИТЛОВОГО

ПРИМІЩЕННЯ за договором соціального найму

Особливості надання житлового приміщення за договором соціального найму при вилученні земельної ділянки для державних або муніципальних потреб у зв'язку з організацією проведення зустрічі глав держав і урядів країн - учасниць форуму "Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво" в 2012 році в місті Владивостоці регулюється Житловим кодексом Російської Федерації, якщо інше не передбачено Федеральним законом "Про організацію проведення зустрічі глав держав і урядів країн - учасниць форуму" Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво "в 2012 році, про розвиток міста Владивостока як центру міжнародного співробітництва в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації "(Федеральний закон від 29.12.2004 N 189-ФЗ).

Стаття 49. Надання жилого приміщення за договором соціального найму

1. За договором соціального найму надається жиле приміщення державного або муніципального житлового фонду.

2. Малозабезпеченим громадянам, визнаним за встановленим цим Кодексом підстав нужденними в житлових приміщеннях, що надаються за договорами соціального найму, житлові приміщення муніципального житлового фонду за договорами соціального найму надаються у встановленому цим Кодексом порядку. Незаможними громадянами з метою цього Кодексу є громадяни, якщо вони визнані такими органом місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом відповідного суб'єкта Російської Федерації, з урахуванням доходу, що припадає на кожного члена сім'ї, і вартості майна, що перебуває у власності членів сім'ї та підлягає оподаткуванню.

3. Житлові приміщення житлового фонду Російської Федерації або житлового фонду суб'єкта Російської Федерації за договорами соціального найму надаються інший визначений федеральним законом, указом Президента Російської Федерації або законом суб'єкта Російської Федерації категоріям громадян, визнаних за встановленими цим Кодексом та (або) федеральним законом, указом Президента Російської Федерації або законом суб'єкта Російської Федерації підстав нужденними в житлових приміщеннях. Дані житлові приміщення надаються у встановленому цим Кодексом порядку, якщо інший порядок не передбачений зазначеним федеральним законом, указом Президента Російської Федерації або законом суб'єкта Російської Федерації.

(Частина третя в ред. Федерального закону від 29.12.2006 N 250-ФЗ)

4. Категоріям громадян, зазначених у частині 3 цієї статті, можуть надаватися за договорами соціального найму житлові приміщення муніципального житлового фонду органами місцевого самоврядування у разі наділення цих органів у встановленому законодавством порядку державними повноваженнями на забезпечення зазначених категорій громадян житловими приміщеннями. Житлові приміщення муніципального житлового фонду за договорами соціального найму надаються зазначеним категоріям громадян у встановленому цим Кодексом порядку, якщо інший порядок не передбачений федеральним законом, указом Президента Російської Федерації або законом суб'єкта Російської Федерації.

(В ред. Федерального закону від 29.12.2006 N 250-ФЗ)

5. Житлові приміщення за договорами соціального найму не надаються іноземним громадянам, особам без громадянства, якщо міжнародним договором Російської Федерації не передбачено інше.

Стаття 50. Норма надання та облікова норма площі житлового приміщення

1. Нормою надання площі житлового приміщення за договором соціального найму (далі - норма надання) є мінімальний розмір площі житлового приміщення, виходячи з якого визначається розмір загальної площі житлового приміщення, що надається за договором соціального найму.

2. Норма надання встановлюється органом місцевого самоврядування залежно від досягнутого у відповідному муніципальному освіті рівня забезпеченості житловими приміщеннями, наданими за договорами соціального найму, та інших факторів.

3. Федеральними законами, указами Президента Російської Федерації, законами суб'єктів Російської Федерації, що встановлюють порядок надання житлових приміщень за договорами соціального найму зазначених у частині 3 статті 49 цього Кодексу категоріям громадян, даним категоріям громадян можуть бути встановлені інші норми надання.

(В ред. Федерального закону від 29.12.2006 N 250-ФЗ)

4. Облікової нормою площі житлового приміщення (далі - облікова норма) є мінімальний розмір площі житлового приміщення, виходячи з якого визначається рівень забезпеченості громадян загальною площею житлового приміщення з метою їх прийняття на облік в якості нужденних у житлових приміщеннях.

5. Облікова норма встановлюється органом місцевого самоврядування. Розмір такої норми не може перевищувати розмір норми надання, встановленої цим органом.

6. Федеральними законами, указами Президента Російської Федерації, законами суб'єктів Російської Федерації, що встановлюють порядок надання житлових приміщень за договорами соціального найму зазначених у частині 3 статті 49 цього Кодексу категоріям громадян, даним категоріям громадян можуть бути встановлені інші облікові норми.

(Частина шоста введена Федеральним законом від 29.12.2006 N 250-ФЗ)

Стаття 51. Підстави визнання громадян потребуючими житлових приміщеннях, що надаються за договорами соціального найму

1. Громадянами, які потребують житлових приміщеннях, що надаються за договорами соціального найму, визнаються (далі - потребують житлових приміщеннях):

1) не є наймачами житлових приміщень за договорами соціального найму або членами сім'ї наймача жилого приміщення за договором соціального найму або власниками житлових приміщень або членами сім'ї власника житлового приміщення;

2) є наймачами житлових приміщень за договорами соціального найму або членами сім'ї наймача жилого приміщення за договором соціального найму або власниками житлових приміщень або членами сім'ї власника жилого приміщення і забезпечені загальною площею житлового приміщення на одного члена сім'ї менше облікової норми;

3) проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим для житлових приміщень вимогам;

4) є наймачами житлових приміщень за договорами соціального найму, членами сім'ї наймача жилого приміщення за договором соціального найму або власниками житлових приміщень, членами сім'ї власника жилого приміщення, що проживають в квартирі, зайнятої кількома сім'ями, якщо у складі сім'ї є хворий, що страждає важкою формою хронічного захворювання, при якій спільне проживання з ним в одній квартирі неможливо, і не мають іншого житлового приміщення, займаного за договором соціального найму або належить на праві власності. Перелік відповідних захворювань встановлюється уповноваженим Урядом Російської Федерації федеральним органом виконавчої влади.

(В ред. Федерального закону від 23.07.2008 N 160-ФЗ)

2. При наявності у громадянина та (або) членів його сім'ї кількох житлових приміщень, займаних за договорами соціального найму і (або) належать їм на праві власності, визначення рівня забезпеченості загальною площею житлового приміщення здійснюється виходячи із сумарної загальної площі всіх зазначених житлових приміщень.

КонсультантПлюс: примітка.

Громадяни, прийняті на облік до 1 березня 2005 року з метою подальшого надання їм жилих приміщень за договорами соціального найму, зберігають право перебувати на даному обліку до отримання ними житлових приміщень за договорами соціального найму. Зазначеним громадянам житлові приміщення за договорами соціального найму надаються в порядку, передбаченому Житловим кодексом Російської Федерації (Федеральний закон від 29.12.2004 N 189-ФЗ).

Стаття 52. Прийняття на облік громадян у якості нужденних у житлових приміщеннях

1. Житлові приміщення за договорами соціального найму надаються громадянам, які прийняті на облік в якості нужденних у житлових приміщеннях, за винятком встановлених цим Кодексом випадків.

2. Перебувати на обліку в якості нужденних у житлових приміщеннях мають право зазначені у статті 49 цього Кодексу категорії громадян, які можуть бути визнані нужденними в житлових приміщеннях. Якщо громадянин має право перебувати на зазначеному обліку за кількома підставами (як незаможний громадянин і як належить до певної федеральним законом, указом Президента Російської Федерації або законом суб'єкта Російської Федерації категорії), за власним вибором такий громадянин може бути прийнятий на облік по одному з цих підстав або по всіх підставах.

(В ред. Федерального закону від 29.12.2006 N 250-ФЗ)

3. Прийняття на облік громадян у якості нужденних у житлових приміщеннях здійснюється органом місцевого самоврядування (далі - орган, який здійснює прийняття на облік) на підставі заяв даних громадян (далі - заяви про прийняття на облік), поданих ними в зазначений орган за місцем свого проживання. У випадках і в порядку, що встановлені законодавством, громадяни можуть подати заяви про прийняття на облік не за місцем свого проживання. Прийняття на зазначений облік недієздатних громадян здійснюється на підставі заяв про прийняття на облік, поданих їх законними представниками.

4. Із заявами про прийняття на облік повинні бути представлені документи, що підтверджують право відповідних громадян перебувати на обліку в якості нужденних у житлових приміщеннях. Громадянину, який подав заяву про прийняття на облік, видається розписка в отриманні цих документів із зазначенням їх переліку та дати їхнього одержання органом, що здійснює прийняття на облік.

5. Рішення про прийняття на облік або про відмову в прийнятті на облік повинне бути прийняте за результатами розгляду заяви про прийняття на облік та інших представлених відповідно до частини 4 цієї статті документів органом, що здійснює прийняття на облік, не пізніше ніж через тридцять робочих днів з дня подання зазначених документів у даний орган.

6. Орган, який здійснює прийняття на облік, не пізніше ніж через три робочі дні з дня прийняття рішення про прийняття на облік видає або направляє громадянинові, який подав відповідну заяву про прийняття на облік, документ, що підтверджує прийняття такого рішення.

7. Порядок ведення органом місцевого самоврядування обліку громадян у якості нужденних у житлових приміщеннях встановлюється законом відповідного суб'єкта Російської Федерації.

Стаття 53. Наслідки навмисного погіршення громадянами своїх житлових умов

Громадяни, які з наміром придбання права перебувати на обліку в якості нужденних у житлових приміщеннях вчинили дії, внаслідок яких такі громадяни можуть бути визнані нужденними в житлових приміщеннях, приймаються на облік в якості нужденних у житлових приміщеннях не раніше ніж через п'ять років з дня вчинення зазначених навмисних дій.

Стаття 54. Відмова у прийнятті громадян на облік в якості нужденних у житлових приміщеннях

1. Відмова у прийнятті громадян на облік в якості нужденних у житлових приміщеннях допускається в разі, якщо:

1) не представлені передбачені частиною 4 статті 52 цього Кодексу документи;

2) представлені документи, які не підтверджують право відповідних громадян перебувати на обліку в якості нужденних у житлових приміщеннях;

3) не закінчився передбачений статтею 53 цього Кодексу термін.

2. Рішення про відмову в прийнятті на облік повинне містити підстави такої відмови з обов'язковим посиланням на порушення, передбачені частиною 1 цієї статті.

3. Рішення про відмову в прийнятті на облік видається або надсилається громадянину, який подав відповідну заяву про прийняття на облік, не пізніше ніж через три робочі дні з дня прийняття такого рішення і може бути оскаржене ним у судовому порядку.

Стаття 55. Збереження за громадянами права перебувати на обліку в якості нужденних у житлових приміщеннях

Право перебувати на обліку в якості нужденних у житлових приміщеннях зберігається за громадянами до отримання ними житлових приміщень за договорами соціального найму або до виявлення передбачених статтею 56 цього Кодексу підстав зняття їх з обліку.

КонсультантПлюс: примітка.

Громадяни, прийняті на облік до 1 березня 2005 року з метою подальшого надання їм жилих приміщень за договорами соціального найму знімаються з даного обліку з підстав, передбачених пунктами 1, 3 - 6 частини 1 статті 56 Житлового кодексу Російської Федерації, а також у разі втрати ними підстав, які до введення в дію Житлового кодексу Російської Федерації давали їм право на отримання житлових приміщень за договорами соціального найму (Федеральний закон від 29.12.2004 N 189-ФЗ).

Стаття 56. Зняття громадян з обліку в якості нужденних у житлових приміщеннях

1. Громадяни знімаються з обліку як нужденних у житлових приміщеннях у разі:

1) подання ними за місцем обліку заяви про зняття з обліку;

2) втрати ними підстав, що дають їм право на отримання житлового приміщення за договором соціального найму;

3) їх виїзду на місце проживання до іншої муніципальне утворення, за винятком випадків зміни місця проживання в межах міст федерального значення Москви й Санкт-Петербурга;

4) отримання ними в установленому порядку від органу державної влади або органу місцевого самоврядування бюджетних коштів на придбання або будівництво житлового приміщення;

5) надання їм в установленому порядку від органу державної влади або органу місцевого самоврядування земельної ділянки для будівництва житлового будинку;

6) виявлення в поданих ними документах до органу, що здійснює прийняття на облік, відомостей, що не відповідають дійсності і були підставою прийняття на облік, а також неправомірних дій посадових осіб органу, що здійснює прийняття на облік, при вирішенні питання про прийняття на облік.

2. Рішення про зняття з обліку громадян у якості нужденних у житлових приміщеннях повинні бути прийняті органом, на підставі рішень якого такі громадяни були прийняті на даний облік, не пізніше ніж протягом тридцяти робочих днів з дня виявлення обставин, що є підставою прийняття таких рішень. Рішення про зняття з обліку громадян у якості нужденних у житлових приміщеннях повинні містити підстави зняття з такого обліку з обов'язковим посиланням на обставини, передбачені частиною 1 цієї статті. Рішення про зняття з обліку громадян у якості нужденних у житлових приміщеннях видаються або надсилаються громадянам, стосовно яких прийняті такі рішення, не пізніше ніж через три робочі дні з дня прийняття таких рішень і можуть бути оскаржені зазначеними громадянами в судовому порядку.

Стаття 57. Надання житлових приміщень за договорами соціального найму громадянам, що перебувають на обліку в якості нужденних у житлових приміщеннях

1. Житлові приміщення надаються громадянам, що перебувають на обліку в якості нужденних у житлових приміщеннях, у порядку черговості виходячи з часу прийняття таких громадян на облік, за винятком встановлених частиною 2 цієї статті випадків.

2. Позачергово житлові приміщення за договорами соціального найму надаються:

Пункт 1 частини 2 статті 57 підлягає застосуванню відповідно до конституційно-правовим змістом, виявленим в Визначенні Конституційного Суду РФ від 05.03.2009 N 376-О-П.

1) громадянам, житлові приміщення яких визнані у встановленому порядку непридатними для проживання і ремонту або реконструкції не підлягають;

2) дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків, особам із числа дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, після закінчення їх перебування в освітніх та інших установах, у тому числі в установах соціального обслуговування, в прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, при припиненні опіки (піклування), а також після закінчення служби в Збройних Силах Російської Федерації або після повернення з установ, що виконують покарання у вигляді позбавлення волі;

3) громадянам, які страждають важкими формами хронічних захворювань, зазначених у передбаченому пунктом 4 частини 1 статті 51 цього Кодексу переліку.

3. Громадянам, які перебувають на обліку в якості нужденних у житлових приміщеннях, житлові приміщення за договорами соціального найму надаються на підставі рішень органу місцевого самоврядування. Рішення про надання житлових приміщень за договорами соціального найму видаються або надсилаються громадянам, щодо яких ці ​​рішення прийняті, не пізніше ніж через три робочі дні з дня прийняття даних рішень.

4. Рішення про надання жилого приміщення за договором соціального найму, прийняте з дотриманням вимог цього Кодексу, є підставою укладання відповідного договору соціального найму у строк, встановлений цим рішенням.

5. За договором соціального найму жиле приміщення має надаватися громадянам за місцем їх проживання (у межах відповідного населеного пункту) загальною площею на одну особу не менш норми надання.

(В ред. Федерального закону від 17.12.2009 N 316-ФЗ)

6. Кімнати за договорами соціального найму можуть надаватися тільки у випадку, передбаченому частиною 4 статті 59 цього Кодексу.

7. При визначенні загальної площі житлового приміщення, що надається за договором соціального найму громадянину, який має у власності житлове приміщення, враховується площа житлового приміщення, що знаходиться у нього у власності.

8. При наданні громадянину жилого приміщення за договором соціального найму враховуються дії і цивільно-правові угоди з житловими приміщеннями, вчинення яких призвело до зменшення розміру займаних житлових приміщень або до їх відчуження. Зазначені угоди та дії враховуються за встановлений законом суб'єкта Російської Федерації період, що передує надання громадянину житлового приміщення за договором соціального найму, але не менше ніж за п'ять років.

9. Порядок визначення загальної площі наданого житлового приміщення у випадках, зазначених у частині 8 цієї статті, встановлюється законодавством суб'єктів Російської Федерації.

Стаття 58. Урахування законних інтересів громадян при наданні жилих приміщень за договорами соціального найму

1. При наданні жилих приміщень за договорами соціального найму заселення однієї кімнати особами різної статі, за винятком подружжя, допускається тільки з їхньої згоди.

2. Житлове приміщення за договором соціального найму може бути надано загальною площею, що перевищує норму надання на одну людину, але не більше ніж в два рази, якщо таке житлове приміщення є одну кімнату або однокімнатну квартиру або призначено для вселення громадянина, який страждає однією з важких форм хронічних захворювань, зазначених у передбаченому пунктом 4 частини 1 статті 51 цього Кодексу переліку.

Стаття 59. Надання звільнилися житлових приміщень у комунальній квартирі

1. Звільнилося жиле приміщення у комунальній квартирі, в якій проживають декілька наймачів і (або) власників, на підставі їх заяви надається за договором соціального найму проживають у цій квартирі наймачам і (або) власникам, якщо вони на момент звільнення житлового приміщення визнані або можуть бути в установленому порядку визнані незаможними й нужденними в житлових приміщеннях.

2. При відсутності в комунальній квартирі громадян, зазначених у частині 1 цієї статті, що звільнилося жиле приміщення надається за договором соціального найму проживають у цій квартирі наймачам і (або) власникам, які можуть бути в установленому порядку визнані незаможними і які забезпечені загальною площею житлового приміщення на одного члена сім'ї менше норми надання, на підставі їх заяви.

3. При відсутності в комунальній квартирі громадян, зазначених у частинах 1 і 2 цієї статті, що звільнилося жиле приміщення надається за договором купівлі-продажу громадянам, які забезпечені загальною площею житлового приміщення на одного члена сім'ї менше норми надання, на підставі їх заяви.

4. При відсутності в комунальній квартирі громадян, зазначених у частинах 1 - 3 цієї статті, вселення в звільнилося жиле приміщення здійснюється на підставі договору соціального найму в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Глава 8. СОЦІАЛЬНИЙ наймання житлового приміщення

Стаття 60. Договір найму житлового приміщення

1. За договором соціального найму житлового приміщення одна сторона - власник житлового приміщення державного житлового фонду або муніципального житлового фонду (діють від його імені уповноважений державний орган або уповноважений орган місцевого самоврядування) або уповноваженою ним особа (наймодавець) зобов'язується передати другій стороні - громадянинові (наймачеві) житлове приміщення у володіння і в користування для проживання в ньому на умовах, встановлених цим Кодексом.

2. Договір найму житлового приміщення укладається без встановлення строку його дії.

3. Зміна підстав і умов, що дають право на отримання житлового приміщення за договором соціального найму, не є підставою розірвання договору найму житлового приміщення.

Стаття 61. Користування жилим приміщенням за договором соціального найму

1. Користування жилим приміщенням за договором соціального найму здійснюється відповідно до цього Кодексу, договором соціального найму даного житлового приміщення.

2. Наймач жилого приміщення в багатоквартирному будинку за договором соціального найму даного житлового приміщення набуває право користування спільним майном у цьому будинку.

Стаття 62. Предмет договору соціального найму житлового приміщення

1. Предметом договору соціального найму житлового приміщення має бути житлове приміщення (житловий будинок, квартира, частина житлового будинку або квартири).

2. Самостійним предметом договору соціального найму житлового приміщення не можуть бути неізольоване житлове приміщення, приміщення допоміжного використання, а також загальне майно в багатоквартирному будинку.

Стаття 63. Форма договору соціального найму житлового приміщення

1. Договір найму житлового приміщення укладається в письмовій формі на підставі рішення про надання жилого приміщення житлового фонду соціального використання.

2. Типовий договір найму житлового приміщення затверджується Кабінетом Міністрів України.

(В ред. Федеральних законів від 23.07.2008 N 160-ФЗ, від 27.07.2010 N 237-ФЗ)

Стаття 64. Збереження договору соціального найму житлового приміщення при переході права власності на житлове приміщення, права господарського відання або права оперативного управління житловим приміщенням

Перехід права власності на займане за договором соціального найму жиле приміщення, права господарського відання або права оперативного управління таким житловим приміщенням не тягне за собою розірвання або зміну умов договору соціального найму житлового приміщення.

Стаття 65. Права та обов'язки наймодавця жилого приміщення за договором соціального найму

1. Наймодавець жилого приміщення за договором соціального найму має право вимагати своєчасного внесення плати за житлове приміщення і комунальні послуги.

2. Наймодавець жилого приміщення за договором соціального найму зобов'язаний:

1) передати наймачеві вільне від прав інших осіб житлове приміщення;

2) брати участь у належному утриманні та в ремонті спільного майна в багатоквартирному будинку, в якому знаходиться здане в найм жиле приміщення;

3) здійснювати капітальний ремонт житлового приміщення;

4) забезпечувати надання наймачеві необхідних комунальних послуг належної якості.

3. Наймодавець жилого приміщення за договором соціального найму крім зазначених у частині 2 цієї статті обов'язків несе інші обов'язки, передбачені житловим законодавством і договором соціального найму житлового приміщення.

Стаття 66. Відповідальність наймодавця житлового приміщення за договором соціального найму

1. Наймодавець жилого приміщення за договором соціального найму, не виконуючий обов'язків, передбачених житловим законодавством і договором соціального найму житлового приміщення, несе відповідальність, передбачену законодавством.

2. При невиконанні чи неналежному виконанні наймодавцем житлового приміщення за договором соціального найму обов'язків щодо своєчасного проведення капітального ремонту зданого в найм житлового приміщення, загального майна в багатоквартирному будинку і пристроїв, що знаходяться в житловому приміщенні і призначених для надання комунальних послуг, наймач за своїм вибором вправі вимагати зменшення плати за користування займаним житловим приміщенням, спільним майном в багатоквартирному будинку, або відшкодування своїх витрат на усунення недоліків жилого приміщення та (або) спільного майна в багатоквартирному будинку, або відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням або невиконанням зазначених обов'язків наймодавця.

Стаття 67. Права та обов'язки наймача жилого приміщення за договором соціального найму

1. Наймач житлового приміщення за договором соціального найму має право в установленому порядку:

1) вселяти в займане жиле приміщення інших осіб;

2) здавати жиле приміщення в піднайом;

3) дозволяти проживання у житловому приміщенні тимчасових мешканців;

4) здійснювати обмін або заміну займаного житлового приміщення;

5) вимагати від наймодавця своєчасного проведення капітального ремонту житлового приміщення, належної участі в змісті загального майна в багатоквартирному будинку, а також надання комунальних послуг.

2. Наймач житлового приміщення за договором соціального найму крім зазначених у частині 1 цієї статті прав може мати інші права, передбачені цим Кодексом, іншими федеральними законами та договором соціального найму.

3. Наймач житлового приміщення за договором соціального найму зобов'язаний:

1) використовувати жиле приміщення за призначенням і в межах, які встановлені цим Кодексом;

2) забезпечувати збереження житлового приміщення;

3) підтримувати належний стан житлового приміщення;

4) проводити поточний ремонт житлового приміщення;

5) своєчасно вносити плату за житлове приміщення і комунальні послуги;

6) інформувати наймодавця у встановлені договором терміни про зміну підстав та умов, що дають право користування житловим приміщенням за договором соціального найму.

4. Наймач житлового приміщення за договором соціального найму крім зазначених у частині 3 цієї статті обов'язків несе інші обов'язки, передбачені цим Кодексом, іншими федеральними законами та договором соціального найму.

Стаття 68. Відповідальність наймача житлового приміщення за договором соціального найму

Наймач житлового приміщення за договором соціального найму, не виконуючий обов'язків, передбачених житловим законодавством і договором соціального найму житлового приміщення, несе відповідальність, передбачену законодавством.

Стаття 69. Права та обов'язки членів сім'ї наймача жилого приміщення за договором соціального найму

1. До членів сім'ї наймача жилого приміщення за договором соціального найму відносяться проживають разом з ним його дружина, а також діти і батьки даного наймача. Інші родичі, непрацездатні утриманці визнаються членами сім'ї наймача жилого приміщення за договором соціального найму, якщо вони вселені наймачем в якості членів його сім'ї і ведуть з ним спільне господарство. У виняткових випадках інші особи можуть бути визнані членами сім'ї наймача жилого приміщення за договором соціального найму в судовому порядку.

2. Члени сім'ї наймача жилого приміщення за договором соціального найму мають рівні з наймачем права і обов'язки. Дієздатні і обмежені судом у дієздатності члени сім'ї наймача жилого приміщення за договором соціального найму несуть солідарну з наймачем відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору соціального найму.

(В ред. Федерального закону від 24.04.2008 N 49-ФЗ)

3. Члени сім'ї наймача жилого приміщення за договором соціального найму повинні бути зазначені в договорі соціального найму житлового приміщення.

4. Якщо громадянин перестав бути членом сім'ї наймача жилого приміщення за договором соціального найму, але продовжує проживати в займаному житловому приміщенні, за ним зберігаються такі ж права, які мають наймач та члени його сім'ї. Вказаний громадянин самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, що випливають з відповідного договору соціального найму.

Стаття 70. Право наймача на вселення у займане ним жиле приміщення за договором соціального найму інших громадян як членів своєї родини

1. Наймач за згодою у письмовій формі членів своєї сім'ї, в тому числі тимчасово відсутніх членів своєї сім'ї, вправі вселити в займане ним жиле приміщення за договором соціального найму свого чоловіка, своїх дітей та батьків або за згодою у письмовій формі членів своєї сім'ї, в тому числі тимчасово відсутніх членів своєї сім'ї, і наймодавця - інших громадян як проживають разом з ним членів своєї сім'ї. Наймодавець може заборонити вселення громадян як проживають разом з наймачем членів його сім'ї у разі, якщо після їх вселення загальна площа відповідного житлового приміщення на одного члена сім'ї становитиме менше облікової норми. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей не потрібно згоди інших членів сім'ї наймача та згода наймодавця.

2. Вселення в житлове приміщення громадян як членів сім'ї наймача тягне за собою зміну відповідного договору соціального найму житлового приміщення в частині необхідності зазначення в даному договорі нового члена сім'ї наймача.

Стаття 71. Права і обов'язки тимчасово відсутніх наймача житлового приміщення за договором соціального наймання та членів його сім'ї

Тимчасова відсутність наймача житлового приміщення за договором соціального найму, кого-небудь з проживають разом з ним членів його сім'ї або всіх цих громадян не тягне за собою зміну їх прав та обов'язків за договором соціального найму.

Стаття 72. Право на обмін жилими приміщеннями, наданими за договорами соціального найму

1. Наймач житлового приміщення за договором соціального найму за згодою у письмовій формі наймодавця і проживають разом з ним членів його родини, у тому числі тимчасово відсутніх членів його сім'ї, має право здійснити обмін займаного ними житлового приміщення на житлове приміщення, надане за договором соціального найму іншому наймачеві.

2. Проживають разом з наймачем члени його сім'ї мають право вимагати від наймача обміну займаного ними жилого приміщення за договором соціального найму на житлові приміщення, надані за договорами соціального найму іншим наймачам і що знаходяться в різних будинках або квартирах.

3. Якщо між наймачем житлового приміщення за договором соціального найму і проживають разом з ним членами його сім'ї не досягнуто згоди про обмін, кожен з них має право вимагати здійснення примусового обміну займаного жилого приміщення в судовому порядку. При цьому враховуються заслуговують на увагу доводи і законні інтереси осіб, що проживають в обмінюваної житловому приміщенні.

4. Обмін жилими приміщеннями, що надані за договорами соціального найму і в яких проживають неповнолітні, недієздатні або обмежено дієздатні громадяни, які є членами сімей наймачів даних житлових приміщень, допускається за попередньою згодою органів опіки та піклування. Органи опіки та піклування відмовляють в дачі такої згоди у разі, якщо обмін житловими приміщеннями, наданими за договорами соціального найму, порушує права чи законні інтереси зазначених осіб. Рішення органів опіки та піклування про надання згоди на обмін жилими приміщеннями або про відмову в дачі такої згоди приймаються в письмовій формі і надаються заявникам протягом чотирнадцяти робочих днів з дня подачі ними відповідних заяв.

5. Обмін жилими приміщеннями, наданими за договорами соціального найму, може бути зроблений між громадянами, які проживають у житлових приміщеннях, розташованих як в одному, так і в різних населених пунктах на території Російської Федерації. Обмін жилими приміщеннями здійснюється без обмеження кількості його учасників при дотриманні вимог частини 1 статті 70 цього Кодексу.

Стаття 73. Умови, за яких обмін жилими приміщеннями між наймачами даних приміщень за договорами соціального найму не допускається

Обмін жилими приміщеннями між наймачами даних приміщень за договорами соціального найму не допускається у разі, якщо:

1) до наймача обмінюваного жилого приміщення пред'явлений позов про розірвання або про зміну договору соціального найму житлового приміщення;

2) право користування обмінюваних житловим приміщенням оскаржується в судовому порядку;

3) обмінюване жиле приміщення визнано в установленому порядку непридатним для проживання;

4) прийнято рішення про знесення відповідного будинку або його переобладнанні для використання в інших цілях;

5) прийнято рішення про капітальний ремонт відповідного будинку з перебудовою і (або) переплануванням житлових приміщень у цьому будинку;

6) у результаті обміну в комунальну квартиру вселяється громадянин, що страждає однією з важких форм хронічних захворювань, зазначених у передбаченому пунктом 4 частини 1 статті 51 цього Кодексу переліку.

Стаття 74. Оформлення обміну житловими приміщеннями між наймачами даних приміщень за договорами соціального найму

1. Обмін жилими приміщеннями між наймачами даних приміщень за договорами соціального найму здійснюється за згодою відповідних наймодавців на підставі укладеного між зазначеними наймачами договору про обмін житловими приміщеннями.

2. Договір про обмін житловими приміщеннями укладається у письмовій формі шляхом складання одного документа, підписаного відповідними наймачами.

3. Договір про обмін житловими приміщеннями (оригінал) представляється наймачами, що уклали цей договір, кожному з наймодавців, з якими у них укладені договори соціального найму обмінюваних житлових приміщень, для отримання згоди на здійснення відповідного обміну. Така згода або відмова в наданні такої згоди оформлюється наймодавцем у письмовій формі і повинні бути видані їм звернувся за згодою наймачеві або представнику наймача не пізніше ніж через десять робочих днів з дня звернення.

4. Відмова наймодавця в дачі згоди на обмін жилими приміщеннями допускається лише у випадках, передбачених статтею 73 цього Кодексу. Відмова наймодавця в дачі згоди на обмін може бути оскаржено в судовому порядку.

5. Договір про обмін житловими приміщеннями та відповідну згоду кожного наймодавця обмінюваного жилого приміщення є підставою розірвання раніше укладених договорів соціального найму з громадянами, обмінюються житловими приміщеннями відповідно до зазначеного договору про обмін житловими приміщеннями, і одночасного укладення кожним із дали згоду наймодавців нового договору соціального найму житлового приміщення з громадянином, який вселяється в дане житлове приміщення у зв'язку з обміном у відповідності до зазначеного договору про обмін житловими приміщеннями. Розірвання та укладання зазначених договорів соціального найму здійснюються наймодавцем не пізніше ніж через десять робочих днів з дня звернення відповідного громадянина та подання ним зазначених у цій частині документів.

Стаття 75. Визнання обміну жилими приміщеннями, наданими за договорами соціального найму, недійсним

1. Обмін жилими приміщеннями, наданими за договорами соціального найму, може бути визнаний судом недійсним з підстав, встановлених цивільним законодавством для визнання угоди недійсною, в тому числі якщо такий обмін здійснено з порушенням вимог, передбачених цим Кодексом.

2. У разі визнання обміну жилими приміщеннями, наданими за договорами соціального найму, недійсним сторони відповідного договору про обмін житловими приміщеннями підлягають переселенню в раніше займані ними житлові приміщення.

3. Якщо обмін житловими приміщеннями, наданими за договорами соціального найму, визнаний недійсним внаслідок неправомірних дій однієї зі сторін договору про обмін житловими приміщеннями, винна сторона зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, що виникли внаслідок такого обміну.

Стаття 76. Піднайом житлового приміщення, наданого за договором соціального найму

1. Наймач жилого приміщення, наданого за договором соціального найму, з дозволу в письмовій формі наймодавця і проживають разом з ним членів його сім'ї мають право передати частину займаного ним житлового приміщення, а в разі тимчасового виїзду все житлове приміщення в піднайом. Договір піднайму жилого приміщення, наданого за договором соціального найму, може бути укладений за умови, якщо після його укладення загальна площа відповідного житлового приміщення на одного проживаючого складе не менше облікової норми, а в комунальній квартирі - не менш норми надання.

2. Для передачі в піднайм житлового приміщення, що знаходиться в комунальній квартирі, потрібно також згода всіх наймачів і проживають разом з ними членів їх сімей, всіх власників і проживають разом з ними членів їх сімей.

3. Піднаймач не набуває самостійного права користування житловим приміщенням. Відповідальним перед наймодавцем за договором соціального найму житлового приміщення залишається наймач.

4. Передача житлового приміщення в піднайом не допускається, якщо в цьому житловому приміщенні проживає або в нього вселяється громадянин, що страждає однією з важких форм хронічних захворювань, зазначених у передбаченому пунктом 4 частини 1 статті 51 цього Кодексу переліку, а також в інших передбачених федеральними законами випадках.

Стаття 77. Договір піднайму жилого приміщення, наданого за договором соціального найму

1. Договір піднайму жилого приміщення, наданого за договором соціального найму, укладається у письмовій формі. Примірник договору піднайму жилого приміщення, наданого за договором соціального найму, передається наймодавцю такого житлового приміщення.

2. У договорі піднайму жилого приміщення, наданого за договором соціального найму, повинні бути вказані громадяни, вселяє спільно з піднаймачів в житлове приміщення.

3. Договір піднайму жилого приміщення, наданого за договором соціального найму, укладається на термін, обумовлений сторонами договору піднайму такого житлового приміщення. Якщо в договорі строк не визначений, договір вважається укладеним на один рік.

4. Користування за договором піднайму житловими приміщеннями, наданими за договором соціального найму, здійснюється відповідно до договору піднайму жилого приміщення, цим Кодексом, іншими нормативними правовими актами.

Стаття 78. Плата за піднайом житлового приміщення, наданого за договором соціального найму

1. Договір піднайму жилого приміщення, наданого за договором соціального найму, є оплатним.

2. Порядок, умови, терміни внесення та розмір плати за піднайом житлового приміщення, наданого за договором соціального найму, встановлюються за згодою сторін у договорі піднайму такого житлового приміщення.

Стаття 79. Припинення та розірвання договору піднайму жилого приміщення, наданого за договором соціального найму

1. Договір піднайму жилого приміщення, наданого за договором соціального найму, припиняється після закінчення терміну, на який його було укладено.

2. При припиненні договору соціального найму житлового приміщення припиняється договір піднайму такого житлового приміщення.

3. Договір піднайму жилого приміщення, наданого за договором соціального найму, може бути розірваний:

1) за угодою сторін;

2) при невиконанні умов договору піднайму піднаймачів житлового приміщення.

4. У випадку, якщо піднаймач жилого приміщення, наданого за договором соціального найму, або громадянин, за дії якого даний піднаймач відповідає, використовує це житлове приміщення не за призначенням, систематично порушує права і законні інтереси сусідів або безгосподарно поводиться з житловим приміщенням, допускаючи його руйнування, наймач житлового приміщення вправі попередити піднаймача про необхідність усунути порушення. Якщо зазначені порушення тягнуть за собою руйнування житлового приміщення, наймач житлового приміщення також має право призначити даному піднаймачеві розумний термін для проведення ремонту житлового приміщення. У випадку, якщо піднаймач або громадянин, за дії якого даний піднаймач відповідає, після попередження наймача продовжує порушувати права і законні інтереси сусідів або використовувати житлове приміщення не за призначенням або без поважних причин не проведе необхідний ремонт, наймач у судовому порядку має право розірвати договір піднайму жилого приміщення та виселити піднаймача і всесвітів спільно з піднаймачів громадян.

5. Якщо після припинення або розірвання договору піднайму жилого приміщення піднаймач відмовляється звільнити жиле приміщення, піднаймач підлягає виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення разом з проживаючими з ним громадянами.

6. Якщо договір піднайму жилого приміщення, наданого за договором соціального найму, укладений без зазначення строку, сторона договору - ініціатор припинення договору зобов'язана попередити іншу сторону про припинення договору піднайму за три місяці.

Стаття 80. Тимчасові мешканці

1. Наймач житлового приміщення за договором соціального найму і проживають разом з ним члени його сім'ї за взаємною згодою та з попереднім повідомленням наймодавця вправі дозволити безоплатне проживання в займаному ними житловому приміщенні за договором соціального найму іншим громадянам в якості тимчасово проживають (тимчасовим мешканцям). Наймодавець вправі заборонити проживання тимчасових мешканців у разі, якщо після їх вселення загальна площа відповідного житлового приміщення на кожного мешканця складе для окремої квартири менше облікової норми, а для комунальної квартири - менше норми надання.

2. Термін проживання тимчасових мешканців не може перевищувати шість місяців поспіль.

3. Тимчасові мешканці не мають самостійним правом користування відповідним житловим приміщенням. Відповідальність за їхні дії перед наймодавцем несе наймач.

4. Тимчасові мешканці зобов'язані звільнити відповідне житлове приміщення після закінчення погодженого з ними строку проживання, а у випадку, якщо термін не узгоджений, не пізніше ніж через сім днів з дня пред'явлення відповідної вимоги наймачем або спільно проживають з ним членом його сім'ї.

5. У разі припинення договору найму житлового приміщення, а також у разі відмови тимчасових мешканців звільнити житлове приміщення після закінчення погодженого з ними строку проживання або пред'явлення зазначеної у частині 4 цієї статті вимоги тимчасові мешканці підлягають виселенню з житлового приміщення в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення .

Стаття 81. Право наймача житлового приміщення за договором соціального найму на надання йому жилого приміщення меншого розміру замість займаного жилого приміщення

1. Наймач житлового приміщення за договором соціального найму, загальна площа якого на одного члена сім'ї перевищує норму надання, за згодою проживаючих разом з ним членів його родини, у тому числі тимчасово відсутніх членів його сім'ї, має право звернутися до наймодавцю з проханням про надання йому жилого приміщення меншого розміру замість займаного житлового приміщення. Наймодавець на підставі заяви наймача жилого приміщення про заміну жилого приміщення зобов'язаний надати наймачеві за погодженням з ним інше житлове приміщення протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви.

2. Федеральним законодавством і законодавством суб'єктів Російської Федерації можуть бути передбачені крім встановлених частиною 1 цієї статті інші підстави заміни громадянам жилих приміщень.

Стаття 82. Зміна договору найму житлового приміщення

1. Громадяни, які проживають в одній квартирі, що користуються в ній жилими приміщеннями на підставі окремих договорів соціального найму і об'єдналися в одну сім'ю, вправі вимагати укладення з ким-небудь з них одного договору найму соціального всіх займаних ними жилих приміщень.

2. Дієздатний член сім'ї наймача за згодою інших членів своєї сім'ї і наймодавця вправі вимагати визнання себе наймачем за раніше укладеним договором соціального найму замість початкового наймача. Таке ж право належить в разі смерті наймача будь дієздатній члену сім'ї померлого наймача.

Стаття 83. Розірвання та припинення договору найму житлового приміщення

1. Договір найму житлового приміщення може бути розірваний час за згодою сторін.

2. Наймач житлового приміщення за договором соціального найму за згодою у письмовій формі проживають разом з ним членів його сім'ї в будь-який час має право розірвати договір найму.

3. У разі виїзду наймача і членів його сім'ї в інше місце проживання договір найму житлового приміщення вважається розірваним з дня виїзду.

4. Розірвання договору соціального найму житлового приміщення на вимогу наймодавця допускається в судовому порядку у разі:

1) невнесення наймачем плати за житлове приміщення і (або) комунальні послуги протягом більше шести місяців;

2) руйнування або пошкодження жилого приміщення наймачем або іншими громадянами, за дії яких він відповідає;

3) систематичного порушення прав і законних інтересів сусідів, що робить неможливим спільне проживання в одному житловому приміщенні;

4) використання житлового приміщення не за призначенням.

5. Договір найму житлового приміщення припиняється у зв'язку з втратою (руйнуванням) житлового приміщення, зі смертю самотньо проживав наймача.

Стаття 84. Виселення громадян з жилих приміщень, наданих за договорами соціального найму

Виселення громадян з жилих приміщень, наданих за договорами соціального найму, провадиться в судовому порядку:

1) з наданням інших упорядкованих житлових приміщень за договорами соціального найму;

2) з наданням інших житлових приміщень за договорами соціального найму;

3) без надання інших житлових приміщень.

Стаття 85. Виселення громадян з житлових приміщень з наданням інших упорядкованих житлових приміщень за договорами соціального найму

Громадяни виселяються з жилих приміщень з наданням інших упорядкованих житлових приміщень за договорами соціального найму в разі, якщо:

1) будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню;

2) житлове приміщення підлягає перекладу в нежитлове приміщення;

3) жиле приміщення визнано непридатним для проживання;

4) у результаті проведення капітального ремонту або реконструкції будинку житлове приміщення не може бути збережене або його загальна площа зменшиться, внаслідок чого проживають в ньому наймач та члени його сім'ї можуть бути визнані нужденними в житлових приміщеннях, або збільшиться, в результаті чого загальна площа займаного житлового приміщення на одного члена сім'ї істотно перевищить норму надання.

Стаття 86. Порядок надання житлового приміщення за договором соціального найму в зв'язку зі знесенням будинку

Якщо будинок, в якому знаходиться жиле приміщення, займане за договором соціального найму, підлягає знесенню, виселюваним з нього громадянам органом державної влади або органом місцевого самоврядування, які прийняли рішення про знесення такого будинку, надаються інші упорядковані житлові приміщення за договорами соціального найму.

Стаття 87. Порядок надання житлового приміщення за договором соціального найму в зв'язку з переведенням житлового приміщення в нежитлове приміщення або визнання його непридатним для проживання

Якщо житлове приміщення, займане за договором соціального найму, підлягає перекладу в нежитлове приміщення або визнано непридатним для проживання, виселюваним з такого житлового приміщення громадянам наймодавцем надається інше благоустроєне житлове приміщення за договором соціального найму.

Стаття 88. Порядок надання житлового приміщення у зв'язку з проведенням капітального ремонту або реконструкції будинку

1. При проведенні капітального ремонту або реконструкції будинку, якщо такий ремонт або реконструкція не можуть бути проведені без виселення наймача, наймодавець зобов'язаний надати наймачу і членам його сім'ї на час проведення капітального ремонту або реконструкції інше житлове приміщення без розірвання договору соціального найму житлового приміщення, що знаходиться в зазначеному домі. На час проведення капітального ремонту або реконструкції за договором найму надається жиле приміщення маневреного фонду. У разі відмови наймача і членів його сім'ї від переселення в це жиле приміщення наймодавець може вимагати переселення в судовому порядку. Переселення наймача та членів його сім'ї в житлове приміщення маневреного фонду і назад здійснюється за рахунок наймодавця.

2. Натомість надання житлового приміщення маневреного фонду наймодавець за згодою наймача і членів його сім'ї може надати їм у користування інше благоустроєне жиле приміщення з укладанням договору соціального найму. Договір найму житлового приміщення в будинку, що підлягає капітальному ремонту або реконструкції, підлягає розірванню.

3. Якщо в результаті проведення капітального ремонту або реконструкції будинку жиле приміщення, займане наймачем і членами його сім'ї за договором соціального найму, не може бути збережене або його загальна площа зменшиться, внаслідок чого проживають в ньому наймач та члени його сім'ї можуть бути визнані нужденними в житлових приміщеннях, або збільшиться, в результаті чого загальна площа займаного житлового приміщення на одного члена сім'ї істотно перевищить норму надання, інше житлове приміщення має бути надано за договором соціального найму наймодавцем до початку капітального ремонту або реконструкції.

4. Після проведення капітального ремонту або реконструкції будинку наймач і проживають разом з ним члени його сім'ї мають право вселитися в житлове приміщення, загальна площа якого в результаті проведення капітального ремонту або реконструкції зменшилася.

Стаття 89. Надання громадянам іншого благоустроєного жилого приміщення за договором соціального найму в зв'язку з виселенням

Положення частини 1 статті 89 поширюються на правовідносини, пов'язані з переселенням громадян з аварійного житлового фонду відповідно до Федерального закону від 21 липня 2007 року N 185-ФЗ "Про Фонд сприяння реформуванню житлово-комунального господарства" та виникли з 1 січня 2009 року (частина 5 статті 9 Федерального закону від 17.12.2009 N 316-ФЗ).

1. Надаване громадянам у зв'язку з виселенням з підстав, які передбачені статтями 86 - 88 цього Кодексу, інше житлове приміщення за договором соціального найму має бути благоустроєним стосовно до умов відповідного населеного пункту, рівнозначним за загальною площею раніше займаному житловому приміщенню, відповідати встановленим вимогам і перебувати в межах даного населеного пункту. У випадках, передбачених федеральним законом, таке надається жиле приміщення за згодою у письмовій формі громадян може перебувати в межах іншого населеного пункту суб'єкта Російської Федерації, на території якого розташоване раніше займане жиле приміщення.

(В ред. Федерального закону від 17.12.2009 N 316-ФЗ)

2. Якщо наймач і проживають разом з ним члени його сім'ї до виселення займали квартиру або не менш як дві кімнати, наймач відповідно має право на отримання квартири або на одержання жилого приміщення, що складається з того ж числа кімнат, в комунальній квартирі.

3. Житлове приміщення, що надається громадянинові, виселюваному в судовому порядку, має бути зазначено в рішенні суду про виселення.

Стаття 90. Виселення наймача і проживають разом з ним членів його сім'ї з житлового приміщення з наданням іншого жилого приміщення за договором соціального найму

Якщо наймач і проживають разом з ним члени його сім'ї протягом більше шести місяців без поважних причин не вносять плату за житлове приміщення і комунальні послуги, вони можуть бути виселені в судовому порядку з наданням іншого жилого приміщення за договором соціального найму, розмір якого відповідає розміру житлового приміщення, встановленому для вселення громадян в гуртожиток.

Стаття 91. Виселення наймача і (або) проживають разом з ним членів його сім'ї з житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення

1. Якщо наймач та (або) проживають разом з ним члени його сім'ї використовують житлове приміщення не за призначенням, систематично порушують права і законні інтереси сусідів або безгосподарно звертаються з житловим приміщенням, допускаючи його руйнування, наймодавець зобов'язаний попередити наймача та членів його сім'ї про необхідність усунути порушення . Якщо зазначені порушення тягнуть за собою руйнування житлового приміщення, наймодавець також вправі призначити наймачеві та членам його сім'ї розумний строк для усунення цих порушень. Якщо наймач житлового приміщення та (або) проживають разом з ним члени його сім'ї після попередження наймодавця не усунуть ці порушення, винні громадяни на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб виселяються в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

2. Без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені з житлового приміщення громадяни, позбавлені батьківських прав, якщо спільне проживання цих громадян з дітьми, стосовно яких вони позбавлені батьківських прав, визнано судом неможливим.

Розділ IV. СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ЖИТЛОВИЙ ФОНД

Глава 9. ЖИТЛОВІ ПРИМІЩЕННЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО

ЖИТЛОВОГО ФОНДУ

Стаття 92. Види житлових приміщень спеціалізованого житлового фонду

1. До житлових приміщень спеціалізованого житлового фонду (далі - спеціалізовані житлові приміщення) належать:

1) службові житлові приміщення;

2) жилі приміщення в гуртожитках;

3) житлові приміщення маневреного фонду;

4) житлові приміщення в будинках системи соціального обслуговування населення;

5) житлові приміщення фонду для тимчасового поселення змушених переселенців;

6) житлові приміщення фонду для тимчасового поселення осіб, визнаних біженцями;

7) житлові приміщення для соціального захисту окремих категорій громадян.

2. Як спеціалізованих житлових приміщень використовуються житлові приміщення державного і муніципального житлових фондів. Використання житлового приміщення як спеціалізованого житлового приміщення допускається тільки після віднесення такого приміщення до спеціалізованого житлового фонду з дотриманням вимог та в порядку, що встановлені уповноваженим Урядом Російської Федерації федеральним органом виконавчої влади, за винятком випадків, встановлених федеральними законами. Включення житлового приміщення в спеціалізований житловий фонд з віднесенням такого приміщення до певного виду спеціалізованих житлових приміщень та виключення житлового приміщення із зазначеного фонду здійснюються на підставі рішень органу, що здійснює управління державним чи муніципальним житловим фондом.

(В ред. Федерального закону від 23.07.2008 N 160-ФЗ)

3. Спеціалізовані жилі приміщення не підлягають відчуженню, передачі в оренду, найм, за винятком передачі таких приміщень за договорами найму, передбачених цим розділом.

Стаття 93. Призначення службових житлових приміщень

Службові житлові приміщення призначені для проживання громадян у зв'язку з характером їх трудових відносин з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, державним унітарним підприємством, державним чи муніципальним закладом, у зв'язку з проходженням служби, у зв'язку з призначенням на державну посаду Російської Федерації чи державну посаду суб'єкта Російської Федерації або в зв'язку з обранням на виборні посади до органів державної влади або органи місцевого самоврядування.

Стаття 94. Призначення жилих приміщень у гуртожитках

1. Житлові приміщення в гуртожитках призначені для тимчасового проживання громадян у період їх роботи, служби або навчання.

2. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цих цілей будинку або частини будинків.

3. Житлові приміщення в гуртожитках укомплектовуються меблями та іншими необхідними для проживання громадян предметами.

Стаття 95. Призначення житлових приміщень маневреного фонду

Житлові приміщення маневреного фонду призначені для тимчасового проживання:

1) громадян у зв'язку з капітальним ремонтом або реконструкцією будинку, в якому знаходяться житлові приміщення, займані ними за договорами соціального найму;

2) громадян, які втратили житлові приміщення в результаті звернення стягнення на ці житлові приміщення, які були придбані за рахунок кредиту банку або іншої кредитної організації або коштів цільової позики, наданого юридичною особою на придбання житлового приміщення, і закладені в забезпечення повернення кредиту або цільової позики, якщо на момент звернення стягнення такі житлові приміщення є для них єдиними;

3) громадян, у яких єдині житлові приміщення стали непридатними для проживання внаслідок надзвичайних обставин;

4) інших громадян у випадках, передбачених законодавством.

Стаття 96. Призначення жилих приміщень у будинках системи соціального обслуговування населення

Житлові приміщення в будинках системи соціального обслуговування населення призначаються для проживання громадян, які відповідно до законодавства віднесені до числа громадян, що потребують спеціальної соціальної захисту з наданням їм медичних та соціально-побутових послуг.

Стаття 97. Призначення житлових приміщень фондів для тимчасового поселення змушених переселенців та осіб, визнаних біженцями

Житлові приміщення фондів для тимчасового поселення змушених переселенців та осіб, визнаних біженцями, призначені для тимчасового проживання громадян, визнаних у встановленому федеральним законом порядку відповідно вимушеними переселенцями та біженцями.

Стаття 98. Призначення житлових приміщень для соціального захисту окремих категорій громадян

1. Житлові приміщення для соціального захисту окремих категорій громадян призначені для проживання громадян, які відповідно до законодавства віднесені до числа громадян, що потребують спеціальної соціальної захисту.

2. Категорії громадян, що потребують спеціальної соціальний захист, встановлюються федеральним законодавством, законодавством суб'єктів Російської Федерації.

Глава 10. НАДАННЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ

ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ І КОРИСТУВАННЯ НИМИ

Стаття 99. Підстави надання спеціалізованих житлових приміщень

1. Спеціалізовані жилі приміщення надаються на підставі рішень власників таких приміщень (діють від їх імені уповноважених органів державної влади або уповноважених органів місцевого самоврядування) або уповноважених ними осіб за договорами найму спеціалізованих житлових приміщень, за винятком житлових приміщень для соціального захисту окремих категорій громадян, які надаються за договорами безоплатного користування.

2. Спеціалізовані жилі приміщення надаються за встановленими цим Кодексом підстав громадянам, не забезпеченим житловими приміщеннями у відповідному населеному пункті.

Стаття 100. Договір найму спеціалізованого житлового приміщення

1. За договором найму спеціалізованого жилого приміщення одна сторона - власник спеціалізованого житлового приміщення (діє від його імені уповноважений орган державної влади або уповноважений орган місцевого самоврядування) або уповноважена ним особа (наймодавець) зобов'язується передати другій стороні - громадянинові (наймачу) дане житлове приміщення за плату в володіння і користування для тимчасового проживання у ньому.

2. Договір найму спеціалізованого жилого приміщення укладається на підставі рішення про надання такого приміщення.

3. У договорі найму спеціалізованого житлового приміщення визначаються предмет договору, права та обов'язки сторін з користування спеціалізованим житловим приміщенням.

4. Наймач спеціалізованого житлового приміщення не має права здійснювати обмін займаного житлового приміщення, а також передавати його в піднайм.

5. До користування спеціалізованими житловими приміщеннями за договорами найму таких житлових приміщень застосовуються правила, передбачені статтею 65, частинами 3 та 4 статті 67 і статтею 69 цього Кодексу, за винятком користування службовими житловими приміщеннями, до користування якими за договорами найму таких приміщень застосовуються правила, передбачені частинами 2 - 4 статті 31, статтею 65 та частинами 3 та 4 статті 67 цього Кодексу.

6. У договорі найму спеціалізованого житлового приміщення вказуються члени сім'ї наймача.

7. Договір найму спеціалізованого жилого приміщення укладається у письмовій формі.

8. Типові договори найму спеціалізованих житлових приміщень затверджуються Кабінетом Міністрів України.

(В ред. Федеральних законів від 23.07.2008 N 160-ФЗ, від 27.07.2010 N 237-ФЗ)

Стаття 101. Розірвання договору найму спеціалізованого житлового приміщення

1. Договір найму спеціалізованого житлового приміщення може бути розірваний час за згодою сторін.

2. Наймач спеціалізованого житлового приміщення в будь-який час може розірвати договір найму спеціалізованого житлового приміщення.

3. Договір найму спеціалізованого житлового приміщення може бути розірваний в судовому порядку на вимогу наймодавця при невиконанні наймачем і проживають разом з ним членами його сім'ї зобов'язань за договором найму спеціалізованого житлового приміщення, а також в інших передбачених статтею 83 цього Кодексу випадках.

Стаття 102. Припинення договору найму спеціалізованого житлового приміщення

1. Договір найму спеціалізованого житлового приміщення припиняється у зв'язку з втратою (руйнуванням) такого житлового приміщення або з інших передбачених цим Кодексом підстав.

2. Перехід права власності на службове жиле приміщення або житлове приміщення в гуртожитку, а також передача такого житлового приміщення в господарське відання або оперативне управління іншій юридичній особі тягне за собою припинення договору найму такого житлового приміщення, за винятком випадків, якщо новий власник такого житлового приміщення або юридична особа, якій передано таке житлове приміщення, є стороною трудового договору з працівником - наймачем такого житлового приміщення.

Стаття 103. Виселення громадян із спеціалізованих житлових приміщень

1. У випадках розірвання або припинення договорів найму спеціалізованих житлових приміщень громадяни повинні звільнити житлові приміщення, які вони займали за даними договорами. У разі відмови звільнити такі житлові приміщення зазначені громадяни підлягають виселенню в судовому порядку без надання інших жилих приміщень, за винятком випадків, передбачених частиною 2 статті 102 цього Кодексу та частиною 2 цієї статті.

2. Не можуть бути виселені зі службових житлових приміщень і житлових приміщень у гуртожитках без надання інших жилих приміщень не є наймачами житлових приміщень за договорами соціального найму або членами сім'ї наймача жилого приміщення за договором соціального найму або власниками житлових приміщень або членами сім'ї власника жилого приміщення і перебувають на обліку в якості нужденних у житлових приміщеннях:

1) члени сім'ї військовослужбовців, посадових осіб, співробітників органів внутрішніх справ, органів федеральної служби безпеки, митних органів Російської Федерації, органів державної протипожежної служби, органів з контролю за обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, установ і органів кримінально-виконавчої системи, які загинули ( померли) або пропали безвісти при виконанні обов'язків військової служби або службових обов'язків;

2) пенсіонери по старості;

3) члени сім'ї працівника, якому було надано службове жиле приміщення або житлове приміщення в гуртожитку і який помер;

4) інваліди I або II груп, інвалідність яких настала внаслідок трудового каліцтва з вини роботодавця, інваліди I або II груп, інвалідність яких настала внаслідок професійного захворювання у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами I або II груп внаслідок поранення , контузії чи каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

3. Громадянам, зазначеним в частині 2 цієї статті, надаються інші житлові приміщення, які повинні знаходитися в межах відповідного населеного пункту.

4. Виселення громадян із службових житлових приміщень або житлових приміщень у гуртожитках з наданням інших житлових приміщень у випадку, передбаченому частиною 2 статті 102 цього Кодексу, здійснюється колишнім власником або юридичною особою, передають відповідні житлові приміщення.

Стаття 104. Надання службових жилих приміщень

1. Службові житлові приміщення надаються громадянам у вигляді житлового будинку, окремої квартири.

(Частина 1 в ред. Федерального закону від 04.05.2010 N 70-ФЗ)

2. Категорії громадян, яким надаються службові житлові приміщення, встановлюються:

1) органом державної влади Російської Федерації - у житловому фонді Російської Федерації;

2) органом державної влади суб'єкта Російської Федерації - у житловому фонді суб'єкта Російської Федерації;

3) органом місцевого самоврядування - в ​​муніципальному житловому фонді.

3. Договір найму службового жилого приміщення укладається на період трудових відносин, проходження служби чи перебування на державній посаді Російської Федерації, державної посади суб'єкта Російської Федерації або на виборній посаді. Припинення трудових відносин або перебування на державній посаді Російської Федерації, державної посади суб'єкта Російської Федерації або на виборній посаді, а також звільнення зі служби є підставою припинення договору найму службового жилого приміщення.

Стаття 105. Надання житлових приміщень у гуртожитках

1. Житлові приміщення в гуртожитках надаються з розрахунку не менше шести квадратних метрів житлової площі на одну людину.

2. Договір найму житлового приміщення у гуртожитку укладається на період трудових відносин, проходження служби або навчання. Припинення трудових відносин, навчання, а також звільнення зі служби є підставою припинення договору найму житлового приміщення у гуртожитку.

Стаття 106. Надання житлових приміщень маневреного фонду

1. Житлові приміщення маневреного фонду надаються з розрахунку не менш ніж шість квадратних метрів житлової площі на одну людину.

2. Договір найму житлового приміщення маневреного фонду укладається на період:

1) до завершення капітального ремонту або реконструкції будинку (при укладенні такого договору з громадянами, зазначеними в пункті 1 статті 95 цього Кодексу);

2) до завершення розрахунків з громадянами, що втратили житлові приміщення в результаті звернення стягнення на них, після продажу житлових приміщень, на які було звернено стягнення (при укладенні такого договору з громадянами, зазначеними у пункті 2 статті 95 цього Кодексу);

3) до завершення розрахунків з громадянами, єдине житлове приміщення яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайних обставин, у порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими федеральними законами, або до надання їм жилих приміщень державного або муніципального житлового фонду у випадках і в порядку, які передбачені цим Кодексом (при укладенні такого договору з громадянами, зазначеними у пункті 3 статті 95 цього Кодексу);

4) встановлений законодавством (при укладенні такого договору з громадянами, зазначеними в пункті 4 статті 95 цього Кодексу).

3. Закінчення періоду, на який укладено договір найму житлового приміщення маневреного фонду, є підставою припинення даного договору.

Стаття 107. Надання житлових приміщень у будинках системи соціального обслуговування населення

Порядок, умови надання жилих приміщень у будинках системи соціального обслуговування населення та користування такими житловими приміщеннями встановлюються федеральним законодавством, законодавством суб'єктів Російської Федерації.

Стаття 108. Надання житлових приміщень фондів для тимчасового поселення змушених переселенців та осіб, визнаних біженцями

Порядок надання жилих приміщень фондів для тимчасового поселення змушених переселенців та осіб, визнаних біженцями, встановлюється федеральними законами.

Стаття 109. Надання житлових приміщень для соціального захисту окремих категорій громадян

Надання житлових приміщень для соціального захисту окремих категорій громадян за договорами безоплатного користування здійснюється в порядку і на умовах, які встановлені федеральним законодавством, законодавством суб'єктів Російської Федерації.

Розділ V. ЖИТЛОВІ ТА ЖИТЛОВО-будівельних кооперативів

Глава 11. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЖИТЛОВИХ

І житлово-будівельних кооперативів

Стаття 110. Житлові та житлово-будівельні кооперативи

1. Житловим або житлово-будівельним кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян і (або) юридичних осіб на основі членства з метою задоволення потреб громадян у житлі, а також управління житловими і нежитловими приміщеннями в кооперативному будинку.

2. Члени житлового кооперативу своїми засобами беруть участь в придбанні, реконструкції і наступному змісті багатоквартирного будинку.

3. Члени житлово-будівельного кооперативу своїми засобами беруть участь у будівництві, реконструкції і наступному змісті багатоквартирного будинку.

4. Житлові та житлово-будівельні кооперативи (далі також-житлові кооперативи) є споживчими кооперативами.

5. Дія положень цієї глави не поширюється на інші спеціалізовані споживчі кооперативи, що створюються з метою задоволення потреб громадян у житло відповідно до федеральних законів про таких кооперативах. Порядок створення та діяльності таких кооперативів, правове становище їх членів визначаються зазначеними федеральними законами.

Стаття 111. Право на вступ до житлові кооперативи

1. Право на вступ до житлові кооперативи мають громадяни, які досягли віку шістнадцяти років, та (або) юридичні особи.

2. Категорії громадян, зазначених у статті 49 цього Кодексу, мають переважне право на вступ до житлові кооперативи, організовані за сприяння органів державної влади Російської Федерації, органів державної влади суб'єктів Російської Федерації або органів місцевого самоврядування.

Стаття 112. Організація житлового кооперативу

1. Кількість членів житлового кооперативу не може бути менше ніж п'ять, але не повинна перевищувати кількість житлових приміщень у споруджуваному або купується кооперативом багатоквартирному будинку.

2. Рішення про організацію житлового кооперативу приймається зборами засновників.

3. У зборах засновників житлового кооперативу має право брати участь особи, які бажають організувати житловий кооператив.

4. Рішення зборів засновників про організацію житлового кооперативу та про затвердження його статуту вважається прийнятим за умови, якщо за це рішення проголосували особи, які бажають вступити до житлового кооперативу (засновники).

5. Членами житлового кооперативу з моменту його державної реєстрації як юридичної особи стають особи, які проголосували за організацію житлового кооперативу.

6. Рішення зборів засновників житлового кооперативу оформляється протоколом.

Стаття 113. Статут житлового кооперативу

1. У статуті житлового кооперативу повинні міститися відомості про найменування кооперативу, місце його знаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу в члени кооперативу, порядок виходу з кооперативу та видачі пайового внеску, інших виплат, розмір вступних і пайових внесків, склад та порядок внесення вступних та пайових внесків, про відповідальність за порушення зобов'язань щодо внесення пайових внесків, про склад і компетенції органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу, порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення по яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів, порядок покриття членами кооперативу понесених ним збитків, порядок реорганізації та ліквідації кооперативу.

2. Статут житлового кооперативу може містити інші не суперечать цьому Кодексу, іншим федеральним законам становища.

Стаття 114. Державна реєстрація житлового кооперативу

Державна реєстрація житлового кооперативу здійснюється відповідно до законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб.

Стаття 115. Органи управління житлового кооперативу

Органами управління житлового кооперативу є:

1) загальні збори членів кооперативу;

2) конференція, якщо число учасників загальних зборів членів кооперативу більше п'ятдесяти і це передбачено статутом житлового кооперативу;

3) правління житлового кооперативу і голова правління житлового кооперативу.

Стаття 116. Управління у житловому кооперативі

1. Вищим органом управління житлового кооперативу є загальні збори членів кооперативу (конференція), які скликаються у порядку, встановленому статутом кооперативу.

2. Компетенція загальних зборів членів кооперативу (конференції) визначається статутом кооперативу відповідно до цього Кодексу.

Стаття 117. Загальні збори членів кооперативу

1. Загальні збори членів кооперативу є правомочним, якщо на ньому присутні більше п'ятдесяти відсотків членів кооперативу. Рішення загальних зборів членів кооперативу вважається прийнятим за умови, якщо за нього проголосувало більше половини членів житлового кооперативу, присутніх на такому загальному зібранні, а з питань, зазначених у статуті житлового кооперативу, - більше трьох чвертей членів житлового кооперативу, присутніх на такому загальних зборах .

2. Рішення загальних зборів членів житлового кооперативу, прийняте в установленому порядку, є обов'язковим для всіх членів житлового кооперативу.

3. Загальні збори членів кооперативу обирають органи управління житлового кооперативу і органи контролю за його діяльністю.

4. Рішення загальних зборів членів кооперативу оформляється протоколом.

Стаття 118. Правління житлового кооперативу

1. Правління житлового кооперативу обирається з числа членів житлового кооперативу загальними зборами членів кооперативу (конференцією) у кількості та на строк, які визначені статутом кооперативу.

2. Порядок діяльності правління житлового кооперативу та порядок прийняття ним рішень встановлюються статутом і внутрішніми документами кооперативу (положенням, регламентом чи іншим документом кооперативу).

3. Правління житлового кооперативу здійснює керівництво поточною діяльністю кооперативу, обирає зі свого складу голову кооперативу та здійснює інші повноваження, не віднесені статутом кооперативу до компетенції загальних зборів членів кооперативу.

4. Правління житлового кооперативу підзвітне загальним зборам членів кооперативу (конференції).

Стаття 119. Голова правління житлового кооперативу

1. Голова правління житлового кооперативу обирається правлінням житлового кооперативу зі свого складу на строк, визначений статутом житлового кооперативу.

2. Голова правління житлового кооперативу:

1) забезпечує виконання рішень правління кооперативу;

2) без доручення діє від імені кооперативу, в тому числі представляє його інтереси і здійснює операції;

3) здійснює інші повноваження, не віднесені цим Кодексом або статутом кооперативу до компетенції загальних зборів членів кооперативу (конференції) або правління кооперативу.

3. Голова правління житлового кооперативу при здійсненні прав і виконанні обов'язків повинен діяти в інтересах кооперативу сумлінно і розумно.

Стаття 120. Ревізійна комісія (ревізор) житлового кооперативу

1. Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю житлового кооперативу загальними зборами членів кооперативу (конференцією) обирається ревізійна комісія (ревізор) житлового кооперативу на термін не більше ніж три роки. Кількість членів ревізійної комісії житлового кооперативу визначається статутом кооперативу. Члени ревізійної комісії одночасно не можуть бути членами правління житлового кооперативу, а також займати інші посади в органах управління житлового кооперативу.

2. Ревізійна комісія житлового кооперативу зі свого складу обирає голову ревізійної комісії.

3. Ревізійна комісія (ревізор) житлового кооперативу:

1) в обов'язковому порядку проводить планові ревізії фінансово-господарської діяльності житлового кооперативу не рідше одного разу на рік;

2) подає загальним зборам членів кооперативу (конференції) висновок про бюджет житлового кооперативу, річний звіт і розмірах обов'язкових платежів і внесків;

3) звітує перед загальними зборами членів кооперативу (конференцією) про свою діяльність.

4. Ревізійна комісія (ревізор) житлового кооперативу в будь-який час має право проводити перевірку фінансово-господарської діяльності кооперативу та мати доступ до всієї документації, що стосується діяльності кооперативу.

5. Порядок роботи ревізійної комісії (ревізора) житлового кооперативу визначається статутом кооперативу та іншими документами кооперативу.

Стаття 121. Прийом у члени житлового кооперативу

1. Громадянин або юридична особа, що бажають стати членом житлового кооперативу, подають до правління житлового кооперативу заяву про прийом в члени житлового кооперативу.

2. Заява про прийом в члени житлового кооперативу має бути розглянута протягом місяця правлінням житлового кооперативу та затверджено рішенням загальних зборів членів кооперативу (конференції). Громадянин або юридична особа визнається членом житлового кооперативу з моменту сплати вступного внеску після затвердження рішення про прийом у члени житлового кооперативу загальними зборами членів кооперативу (конференцією).

Стаття 122. Реорганізація житлового кооперативу

Житловий кооператив за рішенням загальних зборів його членів (конференції) може бути перетворений в товариство власників житла.

Стаття 123. Ліквідація житлового кооперативу

Житловий кооператив може бути ліквідований за підставами і в порядку, що передбачені цивільним законодавством.

Глава 12. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ членам житлових кооперативів

Стаття 124. Надання жилого приміщення в будинках житлового кооперативу

1. Громадянину чи юридичній особі, що у члени житлового кооперативу, на підставі рішення загальних зборів членів кооперативу (конференції) надається жиле приміщення в будинках житлового кооперативу відповідно до розміру внесеного пайового внеску.

2. Рішення загальних зборів членів кооперативу (конференції) є підставою вселення в житлові приміщення в будинках житлового кооперативу.

3. Підставою володіння, користування і у встановлених законодавством межах розпорядження житловим приміщенням є членство в житловому кооперативі.

Стаття 125. Право на пай члена житлового кооперативу

1. Порядок та умови внесення пайового внеску членом житлового кооперативу визначаються статутом житлового кооперативу.

2. Пай може належати одному або декільком громадянам або юридичним особам.

Стаття 126. Тимчасові мешканці в житловому приміщенні в будинку житлового кооперативу

Член житлового кооперативу і проживають разом з ним члени його сім'ї за взаємною згодою та з попереднім повідомленням правління житлового кооперативу вправі дозволити проживання у житловому приміщенні, що знаходиться в їх користуванні, тимчасовим мешканцям у порядку і на умовах, які передбачені статтею 80 цього Кодексу.

Стаття 127. Розділ житлового приміщення в будинку житлового кооперативу

1. Розділ житлового приміщення в будинку житлового кооперативу між особами, які мають право на пай, допускається в разі, якщо кожному з таких осіб може бути виділено ізольоване жиле приміщення або є технічна можливість перебудови й (або) перепланування неізольованих приміщень в ізольовані житлові приміщення.

2. Суперечки про поділ житлового приміщення в будинку житлового кооперативу вирішуються в судовому порядку.

Стаття 128. Здавання в оренду житлового приміщення в будинку житлового кооперативу

1. Член житлового кооперативу, не виплатив повністю пайового внеску, за згодою проживаючих разом з ним членів своєї сім'ї та правління житлового кооперативу має право здати частину займаного ним житлового приміщення в будинку житлового кооперативу, а в разі тимчасового вибуття - все житлове приміщення в будинку житлового кооперативу під найм за плату.

2. Житловий кооператив у порядку, встановленому статутом кооперативу, має право здати в оренду за плату звільнилися житлові приміщення, які знаходилися у володінні членів кооперативу, що вийшли або виключені з житлового кооперативу, до прийому в житловий кооператив нових членів.

3. Здавання в оренду житлового приміщення в будинку житлового кооперативу здійснюється за правилами, передбаченими статтями 76 - 79 цього Кодексу.

Стаття 129. Право власності на житлове приміщення в багатоквартирному будинку члена житлового кооперативу

1. Член житлового кооперативу набуває право власності на житлове приміщення в багатоквартирному будинку в разі виплати пайового внеску повністю.

2. На відносини власності в багатоквартирному будинку в житловому кооперативі за умови повністю виплаченого пайового внеску хоча б одним членом житлового кооперативу поширюється дія глави 6 цього Кодексу.

Стаття 130. Припинення членства у житловому кооперативі

1. Членство в житловому кооперативі припиняється у разі:

1) виходу члена кооперативу;

2) виключення члена кооперативу;

3) ліквідації юридичної особи, яка є членом кооперативу;

4) ліквідації житлового кооперативу;

5) смерті громадянина, що є членом житлового кооперативу.

2. Заява члена житлового кооперативу про добровільний вихід з житлового кооперативу розглядається в порядку, передбаченому статутом житлового кооперативу.

3. Член житлового кооперативу може бути виключений з житлового кооперативу на підставі рішення загальних зборів членів кооперативу (конференції) у разі грубого невиконання цим членом без поважних причин своїх обов'язків, встановлених цим Кодексом або статутом житлового кооперативу.

4. У разі смерті члена житлового кооперативу його спадкоємці мають право на вступ в члени даного житлового кооперативу за рішенням загальних зборів членів кооперативу (конференції).

Стаття 131. Переважне право вступу в члени житлового кооперативу у разі спадкування паю

1. У разі смерті члена житлового кооперативу переважне право на вступ у члени житлового кооперативу має його чоловік за умови, що цей чоловік має право на частину паю.

2. Спадкоємець члена житлового кооперативу, який має право на частину паю та проживав разом із спадкодавцем, має переважне право на вступ у члени житлового кооперативу у випадку, якщо у чоловіка спадкодавця таке право відсутній або чоловік відмовився від вступу в члени житлового кооперативу.

3. Спадкоємець члена житлового кооперативу, не проживав спільно із спадкодавцем, має переважне право на вступ у члени житлового кооперативу в разі, якщо громадяни, зазначені у частинах 1 і 2 цієї статті, відсутні або відмовилися від свого переважного права на вступ у члени житлового кооперативу.

4. Член сім'ї, який проживав разом зі спадкодавцем та не є його спадкоємцем, має переважне право на вступ у члени житлового кооперативу за умови внесення ним пайового внеску, відсутності громадян, зазначених у частинах 1 - 3 цієї статті, а також у випадку, якщо чоловік або проживали спільно з спадкодавцем інші спадкоємці члена житлового кооперативу не мають переважного права на вступ у члени житлового кооперативу або відмовляться від вступу в члени житлового кооперативу.

Стаття 132. Повернення пайового внеску члена житлового кооперативу, виключеного з житлового кооперативу

Члену житлового кооперативу, не виплатив повністю пайового внеску і виключеного з житлового кооперативу, виплачується сума його паю у строки та на умовах, які передбачені статутом кооперативу. Термін такої виплати не може бути більш ніж два місяці з дня прийняття житловим кооперативом рішення про виключення члена житлового кооперативу.

Стаття 133. Виселення колишнього члена житлового кооперативу

1. Член житлового кооперативу, не виплатив повністю пайового внеску і виключений з житлового кооперативу з підстав, зазначених у частині 3 статті 130 цього Кодексу, а також які проживають разом з ним члени його сім'ї втрачають право користування житловим приміщенням в будинку житлового кооперативу і зобов'язані звільнити дане житлове приміщення протягом двох місяців з дня прийняття кооперативом рішення про виключення такого члена з житлового кооперативу.

2. У разі відмови звільнити жиле приміщення зазначені в частині 1 цієї статті громадяни підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Стаття 134. Забезпечення членів житлового кооперативу житловими приміщеннями у зв'язку зі знесенням будинку

У разі знесення будинку на підставах, передбачених цим Кодексом, до яких виселяють з нього членам житлового кооперативу і проживають разом з ними членам їх сімей застосовуються правила, встановлені статтями 32 і 86 цього Кодексу відповідно для членів житлового кооперативу, виплатили пай і не виплатили паю.

Розділ VI. ТОВАРИСТВО ВЛАСНИКІВ ЖИТЛА

Глава 13. СТВОРЕННЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ ТОВАРИСТВА

ВЛАСНИКІВ ЖИТЛА

Стаття 135. Товариство власників житла

1. Товариством власників житла визнається некомерційна організація, об'єднання власників приміщень у багатоквартирному будинку для спільного управління комплексом нерухомого майна в багатоквартирному будинку, забезпечення експлуатації цього комплексу, володіння, користування і у встановлених законодавством межах розпорядження спільним майном в багатоквартирному будинку.

2. Статут товариства власників житла приймається на загальних зборах, що проводиться у порядку, встановленому статтями 45 - 48 цього Кодексу, більшістю голосів від загального числа голосів власників приміщень у багатоквартирному будинку.

3. Кількість членів товариства власників житла, які створили товариство, має перевищувати п'ятдесят відсотків голосів від загального числа голосів власників приміщень у багатоквартирному будинку.

4. Товариство власників житла створюється без обмеження строку діяльності, якщо інше не передбачено статутом товариства.

5. Товариство власників житла є юридичною особою з моменту його державної реєстрації. Товариство власників житла має печатку із своїм найменуванням, розрахунковий та інші рахунки в банку, інші реквізити.

6. Товариство власників житла відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Товариство власників житла не відповідає за зобов'язаннями членів товариства. Члени товариства власників житла не відповідають за зобов'язаннями товариства.

Стаття 136. Створення та державна реєстрація товариства власників житла

1. Власники приміщень у одному багатоквартирному будинку можуть створити тільки одне товариство власників житла. Рішення про створення товариства власників житла приймається власниками приміщень у багатоквартирному будинку на їх загальних зборах. Таке рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували власники приміщень у відповідному багатоквартирному будинку, що володіють більш ніж п'ятдесятьма відсотками голосів від загального числа голосів власників приміщень у такому будинку.

2. Товариство власників житла може бути створено при об'єднанні:

1) кількох багатоквартирних будинків, приміщення в яких належать різним (не менше ніж двом) власникам приміщень у багатоквартирному будинку, з земельними ділянками, розташованими на загальній земельній ділянці або кількох сусідніх (що межують) земельних ділянках, мережами інженерно-технічного забезпечення та іншими елементами інфраструктури ;

2) декількох розташованих близько будинків, будівель або споруд - житлових будинків, призначених для проживання однієї сім'ї, дачних будинків з присадибними ділянками або без них, гаражами та іншими розташованими на загальній земельній ділянці або кількох сусідніх (що межують) земельних ділянках об'єктами, мережами інженерно- технічного забезпечення та іншими елементами інфраструктури.

3. Державна реєстрація товариства власників житла здійснюється відповідно до законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб.

Стаття 137. Права товариства власників житла

1. Товариство власників житла має право:

1) укладати відповідно до законодавства договір управління багатоквартирним будинком, а також договори про зміст і ремонті спільного майна в багатоквартирному будинку, договори про надання комунальних послуг та інші договори в інтересах членів товариства;

2) визначати кошторис доходів і витрат на рік, у тому числі необхідні витрати на утримання і ремонт загального майна в багатоквартирному будинку, витрати на капітальний ремонт та реконструкцію багатоквартирного будинку, спеціальні внески і відрахування в резервний фонд, а також витрати на інші встановлені цією главою і статутом товариства цілі;

3) встановлювати на основі прийнятої кошторису доходів і витрат на рік товариства розміри платежів і внесків для кожного власника приміщення в багатоквартирному будинку відповідно до його частки у праві спільної власності на спільне майно у багатоквартирному будинку;

4) виконувати роботи для власників приміщень у багатоквартирному будинку та надавати їм послуги;

5) користуватися наданими банками кредитами у порядку і на умовах, які передбачені законодавством;

6) передавати за договором матеріальні та грошові кошти особам, які виконують для товариства роботи та надають товариству послуги;

7) продавати і передавати у тимчасове користування, обмінювати майно, що належить товариству.

2. У випадках, якщо це не порушує права та законні інтереси власників приміщень у багатоквартирному будинку, товариство власників житла має право:

1) надавати в користування або обмежене користування частину спільного майна в багатоквартирному будинку;

2) відповідно до вимог законодавства в установленому порядку надбудовувати, перебудовувати частина загального майна в багатоквартирному будинку;

3) отримувати у користування або отримувати або набувати у спільну часткову власність власників приміщень у багатоквартирному будинку земельні ділянки для здійснення житлового будівництва, зведення господарських та інших будівель та їх подальшої експлуатації;

4) здійснювати відповідно до вимог законодавства від імені та за рахунок власників приміщень у багатоквартирному будинку забудову прилеглих до такого дому виділених земельних ділянок;

5) укладати угоди та здійснювати інші відповідають цілям і задачам товариства дії.

3. У разі невиконання власниками приміщень у багатоквартирному будинку своїх обов'язків щодо участі у загальних витратах товариство власників житла в судовому порядку вправі вимагати примусового відшкодування обов'язкових платежів та внесків.

4. Товариство власників житла може вимагати в судовому порядку повного відшкодування завданих йому збитків у результаті невиконання власниками приміщень у багатоквартирному будинку зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів і внесків та оплату інших загальних витрат.

Стаття 138. Обов'язки товариства власників житла

Товариство власників житла зобов'язане:

1) забезпечувати виконання вимог цієї глави, положень інших законів, інших нормативних правових актів, а також статуту товариства;

2) укладати договори про зміст і ремонті спільного майна в багатоквартирному будинку з власниками приміщень у багатоквартирному будинку, які не є членами товариства;

3) виконувати в порядку, передбаченому законодавством, зобов'язання за договором;

4) забезпечувати належний санітарний і технічний стан спільного майна в багатоквартирному будинку;

5) забезпечувати виконання всіма власниками приміщень у багатоквартирному будинку обов'язків з утримання та ремонту спільного майна в багатоквартирному будинку відповідно до їх часток у праві спільної власності на дане майно;

6) забезпечувати дотримання прав і законних інтересів власників приміщень у багатоквартирному будинку при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю;

7) вживати заходів, необхідних для запобігання або припинення дій третіх осіб, що ускладнюють реалізацію прав володіння, користування і у встановлених законодавством межах розпорядження власників приміщень спільним майном в багатоквартирному будинку або перешкоджають цьому;

8) представляти законні інтереси власників приміщень у багатоквартирному будинку, в тому числі у відносинах з третіми особами.

Стаття 139. Створення та державна реєстрація товариства власників житла в споруджуваних багатоквартирних будинках

1. У споруджуваних багатоквартирних будинках товариство власників житла може бути створено особами, яким буде належати право власності на приміщення в таких будинках.

2. Рішення про створення товариства власників житла в споруджуваних багатоквартирних будинках приймається на загальних зборах зазначених у частині 1 цієї статті осіб, яке проводиться у порядку, встановленому статтями 45 - 48 цього Кодексу.

3. Державна реєстрація товариства власників житла в споруджуваних багатоквартирних будинках здійснюється відповідно до законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб.

Стаття 140. Реорганізація товариства власників житла

1. Реорганізація товариства власників житла здійснюється на підставі та в порядку, що встановлені цивільним законодавством.

2. Товариство власників житла за рішенням загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку може бути перетворено в житловий або житлово-будівельний кооператив.

Стаття 141. Ліквідація товариства власників житла

1. Ліквідація товариства власників житла здійснюється на підставі та в порядку, що встановлені цивільним законодавством.

2. Загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку зобов'язана прийняти рішення про ліквідацію товариства власників житла у випадку, якщо члени товариства не володіють більш ніж п'ятдесятьма відсотками голосів від загального числа голосів власників приміщень у багатоквартирному будинку.

Стаття 142. Об'єднання товариств власників житла

Два і більше товариства власників житла можуть створити об'єднання товариств власників житла для спільного управління спільним майном у багатоквартирних будинках. Управління зазначеним об'єднанням здійснюється за правилами цієї глави.

Глава 14. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ЧЛЕНІВ

ТОВАРИСТВА ВЛАСНИКІВ ЖИТЛА

Стаття 143. Членство в товаристві власників житла

1. Членство в товаристві власників житла виникає у власника приміщення в багатоквартирному будинку на підставі заяви про вступ до товариства власників житла.

2. Якщо у багатоквартирному будинку створено товариство власників житла, особи, які набувають приміщення в цьому будинку, має право стати членами товариства після виникнення у них права власності на приміщення.

3. Членство в товаристві власників житла припиняється з моменту подачі заяви про вихід з членів товариства або з моменту припинення права власності члена товариства на приміщення в багатоквартирному будинку.

Стаття 144. Органи управління товариства власників житла

Органами управління товариства власників житла є загальні збори членів товариства, правління товариства.

Стаття 145. Загальні збори членів товариства власників житла

1. Загальні збори членів товариства власників житла є вищим органом управління товариства і скликається в порядку, встановленому статутом товариства.

2. До компетенції загальних зборів членів товариства власників житла відносяться:

1) внесення змін до статуту товариства;

2) прийняття рішень про реорганізацію та ліквідацію товариства;

3) обрання правління та ревізійної комісії (ревізора) товариства;

4) встановлення розміру обов'язкових платежів і внесків членів товариства;

5) утворення спеціальних фондів товариства, в тому числі резервного фонду, фонду на відновлення і ремонт спільного майна в багатоквартирному будинку та його обладнання;

6) прийняття рішення про отримання позикових коштів, у тому числі банківських кредитів;

7) визначення напрямів використання доходу від господарської діяльності товариства;

8) затвердження річного плану про фінансову діяльність товариства та звіту про виконання такого плану;

9) розгляд скарг на дії правління товариства, голови правління товариства та ревізійної комісії (ревізора) товариства;

10) прийняття і зміна за поданням голови правління товариства правил внутрішнього розпорядку товариства стосовно працівників, в обов'язки яких входить обслуговування багатоквартирного будинку, положення про оплату їхньої праці;

11) визначення розміру винагороди членів правління товариства;

12) втратив чинність. - Федеральний закон від 27.09.2009 N 228-ФЗ;

13) інші питання, передбачені цим Кодексом або іншими федеральними законами.

3. Статутом товариства власників житла до компетенції загальних зборів членів товариства крім зазначених у частині 2 цієї статті також може бути віднесене вирішення інших питань.

4. Загальні збори членів товариства власників житла має право вирішувати питання, які віднесені до компетенції правління товариства.

Стаття 146. Порядок організації та проведення загальних зборів членів товариства власників житла

1. Повідомлення про проведення загальних зборів членів товариства власників житла направляється в письмовій формі особою, з ініціативи якого скликаються загальні збори, і вручається кожному члену товариства під розписку або за допомогою поштового відправлення (рекомендованим листом). Повідомлення направляється не пізніше ніж за десять днів до дати проведення загальних зборів.

2. У повідомленні про проведення загальних зборів членів товариства власників житла зазначаються відомості про особу, з ініціативи якого скликаються загальні збори, місце і час проведення зборів, порядок денний загальних зборів. Загальні збори членів товариства власників житла не має права виносити на обговорення питання, які не були включені до порядку денного.

3. Правомочності загальних зборів членів товариства власників житла встановлюються відповідно до статті 45 цього Кодексу та статутом товариства. Загальні збори членів товариства власників житла є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів товариства або їх представників.

4. Рішення загальних зборів членів товариства власників житла з питань, віднесених цим Кодексом до компетенції загальних зборів відповідно до пунктів 2, 6 і 7 частини 2 статті 145 цього Кодексу, приймаються не менш як двома третинами голосів від загального числа голосів членів товариства. Рішення з інших питань приймаються більшістю голосів від загального числа голосів присутніх на загальних зборах членів товариства або їх представників.

(В ред. Федерального закону від 27.09.2009 N 228-ФЗ)

5. Загальні збори членів товариства власників житла веде голова правління товариства або його заступник. У разі їх відсутності загальні збори веде один з членів правління товариства.

6. Статутом товариства власників житла може бути передбачене голосування за допомогою опитування в письмовій формі або голосування по групам членів товариства в залежності від виду (житлове чи нежитлове) належних їм приміщень в багатоквартирному будинку і розв'язуваних питань.

Стаття 147. Правління товариства власників житла

1. Керівництво діяльністю товариства власників житла здійснюється правлінням товариства. Правління товариства власників житла вправі приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, за винятком питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку і компетенції загальних зборів членів товариства власників житла.

2. Правління товариства власників житла обирається з числа членів товариства загальними зборами членів товариства на строк, встановлений статутом товариства, але не більше ніж на два роки.

3. Правління товариства власників житла обирає зі свого складу голову товариства.

4. Правління товариства власників житла є виконавчим органом товариства, підзвітним загальним зборам членів товариства.

5. Засідання правління товариства власників житла скликається головою в терміни, встановлені статутом товариства.

6. Засідання правління товариства власників житла визнаються правомочними, якщо в такому засіданні бере участь більшість членів правління товариства. Рішення правління товариства власників житла оформляється протоколом.

Стаття 148. Обов'язки правління товариства власників житла

До обов'язків правління товариства власників житла входять:

1) дотримання товариством законодавства і вимог статуту товариства;

2) контроль за своєчасним внесенням членами товариства встановлених обов'язкових платежів і внесків;

3) складання кошторисів доходів і видатків на відповідний рік товариства і звітів про фінансову діяльність, надання їх загальним зборам членів товариства для затвердження;

4) управління багатоквартирним будинком або укладення договорів на управління ним;

5) наймання працівників для обслуговування багатоквартирного будинку та звільнення їх;

6) укладення договорів на обслуговування, експлуатацію та ремонт спільного майна в багатоквартирному будинку;

7) ведення списку членів товариства, діловодства, бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності;

8) скликання і проведення загальних зборів членів товариства;

9) виконання інших випливають із статуту товариства власників житла обов'язків.

Стаття 149. Голова правління товариства власників житла

1. Голова правління товариства власників житла обирається на термін, встановлений статутом товариства. Голова правління товариства забезпечує виконання рішень правління, має право давати вказівки і розпорядження всім посадовим особам товариства, виконання яких для зазначених осіб обов'язково.

2. Голова правління товариства власників житла діє без довіреності від імені товариства, підписує платіжні документи і здійснює операції, які відповідно до законодавства, статутом товариства не вимагають обов'язкового схвалення правлінням товариства або загальними зборами членів товариства, розробляє і виносить на затвердження загальних зборів членів товариства правила внутрішнього розпорядку товариства стосовно працівників, в обов'язки яких входить обслуговування багатоквартирного будинку, положення про оплату їхньої праці.

Стаття 150. Ревізійна комісія (ревізор) товариства власників житла

1. Ревізійна комісія (ревізор) товариства власників житла обирається загальними зборами членів товариства не більше ніж на два роки. До складу ревізійної комісії товариства власників житла не можуть входити члени правління товариства.

2. Ревізійна комісія товариства власників житла зі свого складу обирає голову ревізійної комісії.

3. Ревізійна комісія (ревізор) товариства власників житла:

1) проводить не рідше ніж один раз на рік ревізії фінансової діяльності товариства;

2) подає загальним зборам членів товариства висновок про кошторис доходів і витрат на відповідний рік товариства та звіт про фінансову діяльність і розмірах обов'язкових платежів і внесків;

3) звітує перед загальними зборами членів товариства про свою діяльність.

Стаття 151. Кошти та майно товариства власників житла

1. У власності товариства власників житла може перебувати рухоме майно, а також нерухоме майно, розташоване всередині або за межами багатоквартирного будинку.

2. Кошти товариства власників житла складаються з:

1) обов'язкових платежів, вступних та інших внесків членів товариства;

2) доходів від господарської діяльності товариства, спрямованих на здійснення цілей, завдань і виконання обов'язків товариства;

3) субсидій на забезпечення експлуатації спільного майна в багатоквартирному будинку, проведення поточного та капітального ремонту, надання окремих видів комунальних послуг та інших субсидій;

4) інших надходжень.

3. На підставі рішення загальних зборів членів товариства власників житла в товаристві можуть бути утворені спеціальні фонди, що витрачаються на передбачені статутом цілі. Порядок утворення спеціальних фондів визначається загальними зборами членів товариства.

4. Правління товариства власників житла має право розпоряджатися коштами товариства, що знаходяться на рахунку в банку, відповідно до фінансового плану товариства.

Стаття 152. Господарська діяльність товариства власників житла

1. Для досягнення цілей, передбачених статутом, товариство власників житла вправі займатися господарською діяльністю.

2. Товариство власників житла може займатися наступними видами господарської діяльності:

1) обслуговування, експлуатація та ремонт нерухомого майна в багатоквартирному будинку;

2) будівництво додаткових приміщень та об'єктів спільного майна в багатоквартирному будинку;

3) здача в оренду, найм частини спільного майна в багатоквартирному будинку.

3. На підставі рішення загальних зборів членів товариства власників житла дохід від господарської діяльності товариства використовується для оплати загальних витрат або надсилається до спеціальних фондів, що витрачаються на цілі, передбачені статутом товариства. Додатковий дохід може бути направлений на інші цілі діяльності товариства власників житла, передбачені цією главою і статутом товариства.

Розділ VII. ПЛАТА ЗА ЖИТЛОВЕ ПРИМІЩЕННЯ ТА КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ

Стаття 153. Обов'язок по внесенню плати за житлове приміщення і комунальні послуги

1. Громадяни та організації зобов'язані своєчасно та повністю вносити плату за житлове приміщення і комунальні послуги.

2. Обов'язок по внесенню плати за житлове приміщення і комунальні послуги виникає у:

1) наймача житлового приміщення за договором соціального найму з моменту укладення такого договору;

2) орендаря житлового приміщення державного або муніципального житлового фонду з моменту укладення відповідного договору оренди;

3) наймача житлового приміщення за договором найму житлового приміщення державного або муніципального житлового фонду з моменту укладення такого договору;

4) члена житлового кооперативу з моменту надання житлового приміщення житловим кооперативом;

5) власника жилого приміщення з моменту виникнення права власності на житлове приміщення.

3. До заселення житлових приміщень державного і муніципального житлових фондів у встановленому порядку витрати на утримання житлових приміщень та комунальні послуги несуть відповідно органи державної влади та органи місцевого самоврядування або уповноважені ними особи.

Стаття 154. Структура плати за житлове приміщення і комунальні послуги

1. Плата за житлове приміщення і комунальні послуги для наймача жилого приміщення, займаного за договором соціального найму або договором найму житлового приміщення державного або муніципального житлового фонду, включає в себе:

1) плату за користування жилим приміщенням (плата за наймання);

2) плату за утримання і ремонт житлового приміщення, що включає в себе плату за послуги та роботи з управління багатоквартирним будинком, утримання та поточного ремонту загального майна в багатоквартирному будинку. Капітальний ремонт спільного майна в багатоквартирному будинку проводиться за рахунок власника житлового фонду;

3) плату за комунальні послуги.

2. Плата за житлове приміщення і комунальні послуги для власника приміщення в багатоквартирному будинку включає в себе:

1) плату за утримання і ремонт житлового приміщення, що включає в себе плату за послуги та роботи з управління багатоквартирним будинком, утримання, поточного і капітального ремонту загального майна в багатоквартирному будинку;

2) плату за комунальні послуги.

3. Власники житлових будинків несуть витрати на їх утримання і ремонт, а також оплачують комунальні послуги відповідно до договорів, укладених з особами, які здійснюють відповідні види діяльності.

4. Плата за комунальні послуги включає в себе плату за холодне і гаряче водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання (у тому числі постачання побутового газу в балонах), опалення (теплопостачання, у тому числі поставки твердого палива при наявності пічного опалення).

Стаття 155. Внесення плати за житлове приміщення і комунальні послуги

1. Плата за житлове приміщення і комунальні послуги вноситься щомісячно до десятого числа місяця, що настає після закінчення місяцем, якщо інший термін не встановлено договором управління багатоквартирним будинком.

2. Плата за житлове приміщення і комунальні послуги вноситься на підставі платіжних документів, представлених не пізніше першого числа місяця, що настає після закінчення місяцем, якщо інший термін не встановлено договором управління багатоквартирним будинком.

3. Наймачі жилих приміщень за договором соціального найму та договором найму житлового приміщення державного або муніципального житлового фонду вносять плату за користування жилим приміщенням (плату за найм) наймодавцю цього житлового приміщення.

4. Наймачі жилих приміщень за договором соціального найму та договором найму житлових приміщень державного або муніципального житлового фонду в багатоквартирному будинку, управління яким здійснюється юридичною особою незалежно від організаційно-правової форми або індивідуальним підприємцем (далі - керуюча організація), вносять плату за утримання і ремонт житлового приміщення , а також плату за комунальні послуги цієї керуючої організації. Якщо розмір внесеної наймачем жилого приміщення плати менше, ніж розмір плати, встановлений договором управління, решта плати вноситься наймодавцем цього житлового приміщення в узгодженому з керуючою організацією порядку.

5. Члени товариства власників житла або житлового кооперативу чи іншого спеціалізованого споживчого кооперативу, створеного з метою задоволення потреб громадян у житло відповідно до федеральним законом про такий кооперативі (далі - інший спеціалізований споживчий кооператив), вносять обов'язкові платежі та (або) внески, пов'язані з оплатою витрат на утримання, поточний і капітальний ремонт спільного майна в багатоквартирному будинку, а також з оплатою комунальних послуг, у порядку, встановленому органами управління товариства власників житла або органами управління житлового кооперативу або органами управління іншого спеціалізованого споживчого кооперативу.

6. Не є членами товариства власників житла або житлового кооперативу чи іншого спеціалізованого споживчого кооперативу власники приміщень у багатоквартирному будинку, в якому створені товариство власників житла або житловий кооператив або інший спеціалізований споживчий кооператив, вносять плату за житлове приміщення і комунальні послуги відповідно до договорів, укладених з товариством власників житла або житловим кооперативом або іншим спеціалізованим споживчим кооперативом.

7. Власники приміщень у багатоквартирному будинку, в якому не створені товариство власників житла або житловий кооператив або інший спеціалізований споживчий кооператив і управління яким здійснюється керуючою організацією, плату за житлове приміщення і комунальні послуги вносять цієї керуючої організації.

8. Власники приміщень у багатоквартирному будинку, які здійснюють безпосереднє управління таким будинком, вносять плату за житлове приміщення і комунальні послуги відповідно до договорів, укладених з особами, які здійснюють відповідні види діяльності.

9. Власники житлових будинків оплачують послуги та роботи з їх утримання та ремонту, а також вносять плату за комунальні послуги відповідно до договорів, укладених з особами, які здійснюють відповідні види діяльності.

10. Власники приміщень у багатоквартирному будинку оплачують послуги та роботи з утримання та ремонту цих приміщень відповідно до договорів, укладених з особами, які здійснюють відповідні види діяльності.

11. Невикористання власниками, наймачами і іншими особами приміщень не є підставою невнесення плати за житлове приміщення і комунальні послуги. При тимчасовій відсутності громадян внесення плати за окремі види комунальних послуг, що розраховується виходячи з нормативів споживання, здійснюється з урахуванням перерахунку платежів за період тимчасової відсутності громадян у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

(В ред. Федеральних законів від 23.07.2008 N 160-ФЗ, від 27.07.2010 N 237-ФЗ)

12. Плата за комунальні послуги, що надаються тимчасовим мешканцям, вноситься наймачем жилого приміщення відповідно до додатковою угодою з наймодавцем, укладеним на строк проживання тимчасових мешканців.

13. Наймодавець, керуюча організація зобов'язані інформувати в письмовій формі відповідно наймачів жилих приміщень державного і муніципального житлових фондів та власників житлових приміщень у багатоквартирному будинку про зміну розміру плати за житлове приміщення і комунальні послуги не пізніше ніж за тридцять днів до дати подання платіжних документів, на підставі яких вноситиметься плата за житлове приміщення і комунальні послуги в іншому розмірі, якщо інший термін не встановлено договором управління.

14. Особи, несвоєчасно і (або) не повністю внесли плату за житлове приміщення і комунальні послуги (боржники), зобов'язані сплатити кредитору пені в розмірі подвійної ставки рефінансування Центрального банку Російської Федерації, що діє на момент оплати, від не виплачених у строк сум за кожний день прострочення починаючи з наступного дня після настання встановленого строку оплати по день фактичної виплати включно. Збільшення встановленого у цій частині розміру пені не допускається.

15. Наймодавець жилого приміщення, керуюча організація, інша юридична особа або індивідуальний підприємець, яким відповідно до цього Кодексу вноситься плата за житлове приміщення і комунальні послуги, а також їхній представник має право здійснювати розрахунки з наймачами житлових приміщень державного і муніципального житлових фондів та власниками житлових приміщень і стягувати плату за житлове приміщення і комунальні послуги за участю платіжних агентів, які здійснюють діяльність з прийому платежів фізичних осіб, а також банківських платіжних агентів, які здійснюють діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність.

(Частина п'ятнадцята введена Федеральним законом від 03.06.2009 N 121-ФЗ)

Стаття 156. Розмір плати за житлове приміщення

1. Плата за утримання і ремонт житлового приміщення встановлюється в розмірі, що забезпечує утримання спільного майна в багатоквартирному будинку відповідно до вимог законодавства.

2. Розмір плати за користування житловим приміщенням (плати за наймання), плати за утримання і ремонт житлового приміщення для наймачів жилих приміщень за договорами соціального найму і договорами найму житлових приміщень державного або муніципального житлового фонду визначається виходячи із займаної загальної площі (в окремих кімнатах в гуртожитках виходячи з площі цих кімнат) житлового приміщення.

3. Розмір плати за користування житловим приміщенням (плати за наймання), плати за утримання і ремонт житлового приміщення для наймачів жилих приміщень за договорами соціального найму і договорами найму житлових приміщень державного або муніципального житлового фонду та розмір плати за утримання і ремонт житлового приміщення для власників житлових приміщень , які не прийняли рішення про вибір способу управління багатоквартирним будинком, встановлюються органами місцевого самоврядування (в суб'єктах Російської Федерації - містах федерального значення Москві і Санкт-Петербурзі - органом державної влади відповідного суб'єкта Російської Федерації).

4. Розмір плати за користування житловим приміщенням (плати за наймання) державного або муніципального житлового фонду встановлюється в залежності від якості та благоустрою житлового приміщення, місця розташування будинку.

5. Встановлення розміру плати за користування житловим приміщенням (плати за наймання) не повинно призводити до виникнення у наймача жилого приміщення права на субсидію на оплату житлового приміщення та комунальних послуг. Федеральними законами, законами суб'єктів Російської Федерації, що встановлюють порядок надання житлових приміщень державного житлового фонду іншим категоріям громадян відповідно до частини 3 статті 49 цього Кодексу, можуть бути встановлені інші (у порівнянні з передбаченими частиною 4 цієї статті і цією частиною) умови визначення розміру плати за користування жилим приміщенням (плати за наймання).

6. Порядок визначення розміру плати за житлове приміщення для громадян, які проживають у житлових приміщеннях будинків системи соціального обслуговування, у житлових приміщеннях фондів для тимчасового поселення змушених переселенців та осіб, визнаних біженцями, а також в гуртожитках, якщо в одній кімнаті в гуртожитку проживають кілька громадян, встановлюється власниками зазначених житлових приміщень.

7. Розмір плати за утримання і ремонт житлового приміщення в багатоквартирному будинку, в якому не створені товариство власників житла або житловий кооператив або інший спеціалізований споживчий кооператив, визначається на загальних зборах власників приміщень у такому будинку, яке проводиться у порядку, встановленому статтями 45 - 48 цього Кодексу . Розмір плати за утримання і ремонт житлового приміщення в багатоквартирному будинку визначається з урахуванням пропозицій керуючої організації і встановлюється на термін не менше ніж один рік.

8. Розмір обов'язкових платежів і (або) внесків членів товариства власників житла або житлового кооперативу чи іншого спеціалізованого споживчого кооперативу, пов'язаних з оплатою витрат на утримання і ремонт загального майна в багатоквартирному будинку, визначається органами управління товариства власників житла або органами управління житлового кооперативу або органами управління іншого спеціалізованого споживчого кооперативу відповідно до статуту товариства власників житла або статутом житлового кооперативу або статутом іншого спеціалізованого споживчого кооперативу.

9. Громадяни, визнані у встановленому цим Кодексом порядку незаможними громадянами і займають житлові приміщення за договорами соціального найму, звільняються від внесення плати за користування житловим приміщенням (плати за наймання).

10. Зміна розміру плати за утримання і ремонт житлового приміщення у разі надання послуг та виконання робіт з управління, утримання та ремонту спільного майна в багатоквартирному будинку неналежної якості та (або) з перервами, що перевищують встановлену тривалість, визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

(В ред. Федеральних законів від 23.07.2008 N 160-ФЗ, від 27.07.2010 N 237-ФЗ)

Стаття 157. Розмір плати за комунальні послуги

1. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з обсягу споживаних комунальних послуг, що визначається за показниками приладів обліку, а за їх відсутності виходячи з нормативів споживання комунальних послуг, які затверджує органами державної влади суб'єктів Російської Федерації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Правила надання, припинення і обмеження надання комунальних послуг власникам і користувачам приміщень у багатоквартирних будинках і житлових будинках, а також правила, обов'язкові при укладанні керуючої організацією або товариством власників житла або житловим кооперативом або іншим спеціалізованим споживчим кооперативом договорів з ресурсопостачальними організаціями, встановлюються Урядом Російської Федерації .

(Частина 1 в ред. Федерального закону від 27.07.2010 N 237-ФЗ)

2. Розмір плати за комунальні послуги, передбачені частиною 4 статті 154 цього Кодексу, розраховується за тарифами, встановленими органами державної влади суб'єктів Російської Федерації у порядку, встановленому федеральним законом. Органи місцевого самоврядування можуть наділятися окремими державними повноваженнями в області встановлення тарифів, передбачених цією частиною, в порядку, передбаченому законодавством Російської Федерації.

(В ред. Федерального закону від 27.07.2010 N 237-ФЗ)

3. Зміна форми власності на житлове приміщення, підстав користування житловим приміщенням, утворення чи ліквідації товариства власників житла або житлового кооперативу чи іншого спеціалізованого споживчого кооперативу не є підставою зміни розміру плати за комунальні послуги.

4. При наданні комунальних послуг неналежної якості та (або) з перервами, що перевищують встановлену тривалість, зміна розміру плати за комунальні послуги визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

(В ред. Федеральних законів від 23.07.2008 N 160-ФЗ, від 27.07.2010 N 237-ФЗ)

Стаття 158. Витрати власників приміщень у багатоквартирному будинку

1. Власник приміщення у багатоквартирному будинку зобов'язаний нести витрати на утримання належного йому приміщення, а також брати участь у витратах на утримання спільного майна в багатоквартирному будинку пропорційно своїй частці в праві спільної власності на це майно шляхом внесення плати за утримання і ремонт житлового приміщення.

2. Рішення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку про оплату витрат на капітальний ремонт багатоквартирного будинку приймається з урахуванням пропозицій керуючої організації про термін початку капітального ремонту, необхідному обсязі робіт, вартості матеріалів, порядок фінансування ремонту, термінах відшкодування витрат та інших пропозицій, пов'язаних з умовами проведення капітального ремонту.

3. Обов'язок по оплаті витрат на капітальний ремонт багатоквартирного будинку поширюється на всіх власників приміщень в цьому будинку з моменту виникнення права власності на приміщення в цьому будинку. При переході права власності на приміщення в багатоквартирному будинку до нового власника переходить зобов'язання попереднього власника з оплати витрат на капітальний ремонт багатоквартирного будинку.

4. Якщо власники приміщень у багатоквартирному будинку на їх загальних зборах не прийняли рішення про встановлення розміру плати за утримання і ремонт житлового приміщення, такий розмір встановлюється органом місцевого самоврядування (в суб'єктах Російської Федерації - містах федерального значення Москві і Санкт-Петербурзі - органом державної влади відповідного суб'єкта Російської Федерації).

Стаття 159. Надання субсидій на оплату житлового приміщення та комунальних послуг

КонсультантПлюс: примітка.

Постановою Уряду РФ від 29.08.2005 N 541 встановлено федеральний стандарт максимально допустимої частки власних витрат громадян на оплату житлового приміщення та комунальних послуг у сукупному доході сім'ї в розмірі 22 відсотків.

1. Субсидії на оплату житлового приміщення та комунальних послуг (далі - субсидії) надаються громадянам у разі, якщо їхні витрати на оплату житлового приміщення та комунальних послуг, розраховані виходячи з розміру регіонального стандарту нормативної площі житлового приміщення, що використовується для розрахунку субсидій, та розміру регіонального стандарту вартості житлово-комунальних послуг, що встановлюється за правилами частини 6 цієї статті, перевищують величину, відповідну максимально допустимої частини витрат громадян на оплату житлового приміщення та комунальних послуг у сукупному доході сім'ї. Розміри регіональних стандартів нормативної площі житлового приміщення, що використовується для розрахунку субсидій, вартості житлово-комунальних послуг і максимально допустимої частки витрат громадян на оплату житлового приміщення та комунальних послуг у сукупному доході сім'ї встановлюються суб'єктом Російської Федерації. Для сімей з середнім прибутком нижче встановленого прожиткового мінімуму максимально допустима частка витрат зменшується відповідно до поправочним коефіцієнтом, рівним відношенню середньодушового доходу сім'ї до прожиткового мінімуму.

2. Право на субсидії мають громадяни:

1) користувачі житлових приміщень державного і муніципального житлових фондів;

2) наймачі за договорами найму житлових приміщень приватного житлового фонду;

3) члени житлових кооперативів;

4) власники житлових приміщень.

3. Субсидії надаються органом виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації або уповноваженою ним установою громадянам, зазначеним у частині 2 цієї статті, на підставі їх заяв з урахуванням постійно проживають разом з ними членів їх сімей.

(В ред. Федерального закону від 29.12.2006 N 258-ФЗ)

4. Субсидії перераховуються громадянам до терміну внесення плати за житлове приміщення і комунальні послуги, встановленого частиною 1 статті 155 цього Кодексу.

5. Субсидії надаються громадянам при відсутності у них заборгованості з оплати житлових приміщень і комунальних послуг або при укладенні та (або) виконанні громадянами угод щодо її погашення.

6. При визначенні прав громадян, які проживають у житлових приміщеннях будь-якої форми власності, на субсидії та розрахунку їх розмірів застосовуються регіональні стандарти нормативної площі житлового приміщення, що використовується для розрахунку субсидій, вартості житлово-комунальних послуг і максимально допустимої частки витрат громадян на оплату житлового приміщення та комунальних послуг в сукупному доході сім'ї. Розмір регіонального стандарту вартості житлово-комунальних послуг встановлюється виходячи з цін, тарифів і нормативів, використовуваних для розрахунку плати за утримання і ремонт житлового приміщення і комунальні послуги для наймачів за договорами соціального найму, які проживають у житлових приміщеннях, розташованих в будинках, рівень благоустрою, конструктивні та технічні параметри яких відповідають середнім умовам в муніципальній освіті.

7. Порядок визначення розміру субсидій та порядок їх надання, перелік доданих до заяви документів, умови припинення та припинення надання субсидій, порядок визначення складу сім'ї одержувача субсидії та обчислення сукупного доходу такої сім'ї, а також особливості надання субсидій окремим категоріям громадян встановлюються Урядом Російської Федерації.

8. Фінансування витрат на надання субсидій здійснюється з бюджетів суб'єктів Російської Федерації.

(Частина восьма в ред. Федерального закону від 29.12.2006 N 258-ФЗ)

9. Порядок фінансування витрат на забезпечення надання субсидій, а також порядок фінансування витрат на надання субсидій громадянам, які проходять військову службу і проживають в закритих військових містечках, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

10. Втратив силу з 1 січня 2008 року. - Федеральний закон від 29.12.2006 N 258-ФЗ.

11. Орган місцевого самоврядування може встановити для розрахунку субсидій відмінні від встановлених регіональних стандартів стандарти нормативної площі житлового приміщення, що використовується для розрахунку субсидій, вартості житлово-комунальних послуг і максимально допустимої частки витрат громадян на оплату житлового приміщення та комунальних послуг у сукупному доході сім'ї, якщо це поліпшує становище громадян, які отримують такі субсидії. Додаткові витрати на надання зазначених у цій частині субсидій фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету.

(В ред. Федерального закону від 29.12.2006 N 258-ФЗ)

12. Субсидії на оплату житлового приміщення та комунальних послуг не надаються іноземним громадянам, якщо міжнародними договорами Російської Федерації не передбачено інше.

Стаття 160. Компенсації витрат на оплату житлових приміщень і комунальних послуг

1. Окремим категоріям громадян у порядку і на умовах, які встановлені федеральними законами, законами суб'єктів Російської Федерації і нормативними правовими актами органів місцевого самоврядування, можуть надаватися компенсації витрат на оплату житлових приміщень і комунальних послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів.

2. Компенсації витрат на оплату житлових приміщень і комунальних послуг включаються до сукупного доходу сім'ї при вираховуванні субсидій, що надаються громадянам у порядку, встановленому статтею 159 цього Кодексу.

Дія розділу VIII поширюється також на відносини, що виникли з раніше укладених договорів управління багатоквартирними будинками (Федеральний закон від 29.12.2004 N 189-ФЗ).

Розділ VIII. Управління багатоквартирними будинками

Стаття 161. Вибір способу управління багатоквартирним будинком

1. Управління багатоквартирним будинком має забезпечувати сприятливі та безпечні умови проживання громадян, належне утримання спільного майна в багатоквартирному будинку, вирішення питань користування зазначеним майном, а також надання комунальних послуг громадянам, які проживають в такому будинку.

2. Власники приміщень у багатоквартирному будинку зобов'язані обрати один із способів управління багатоквартирним будинком:

1) безпосереднє управління власниками приміщень у багатоквартирному будинку;

2) управління товариством власників житла або житловим кооперативом або іншим спеціалізованим споживчим кооперативом;

3) управління керуючої організацією.

3. Спосіб управління багатоквартирним будинком вибирається на загальних зборах власників приміщень у багатоквартирному будинку і може бути вибраний і змінений в будь-який час на підставі його рішення. Рішення загальних зборів про вибір способу управління є обов'язковим для всіх власників приміщень у багатоквартирному будинку.

(В ред. Федерального закону від 29.12.2006 N 251-ФЗ)

4. Орган місцевого самоврядування в порядку, встановленому Урядом Російської Федерації, проводить відкритий конкурс з відбору керуючої організації, якщо протягом року до дня проведення зазначеного конкурсу власниками приміщень у багатоквартирному будинку не обраний спосіб управління цим будинком або якщо прийняте рішення про вибір способу управління цим будинком не було реалізовано. Відкритий конкурс проводиться також у випадку, якщо до закінчення терміну дії договору управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами відкритого конкурсу, не обраний спосіб управління цим будинком або якщо прийняте рішення про вибір способу управління цим будинком не було реалізовано.

(В ред. Федеральних законів від 29.12.2006 N 251-ФЗ, від 23.07.2008 N 160-ФЗ, від 27.07.2010 N 237-ФЗ)

5. Орган місцевого самоврядування протягом десяти днів з дня проведення відкритого конкурсу, передбаченого частиною 4 цієї статті, повідомляє всіх власників приміщень у багатоквартирному будинку про результати зазначеного конкурсу та про умови договору управління цим будинком. Власники приміщень у багатоквартирному будинку зобов'язані укласти договір управління цим будинком з керуючою організацією, обраної за результатами передбаченого частиною 4 цієї статті відкритого конкурсу, в порядку, встановленому статтею 445 Цивільного кодексу Російської Федерації.

6. Орган місцевого самоврядування не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії зазначеного у частині 5 цієї статті договору управління багатоквартирним будинком скликає збори власників приміщень у цьому будинку для вирішення питання про вибір способу управління цим будинком, якщо таке рішення раніше не було прийнято відповідно до частини 3 цієї статті.

(В ред. Федерального закону від 29.12.2006 N 251-ФЗ)

7. Будь-який власник приміщення у багатоквартирному будинку може звернутися до суду з вимогою зобов'язати органи місцевого самоврядування вибрати керуючу організацію відповідно до положень частини 4 цієї статті.

8. Укладення договору управління багатоквартирним будинком без проведення відкритого конкурсу, передбаченого частиною 4 цієї статті, допускається, якщо зазначений конкурс відповідно до законодавства визнано таким.

9. Багатоквартирний будинок може управлятися лише однієї керуючої організацією.

10. Керуюча організація зобов'язана забезпечити вільний доступ до інформації про основні показники її фінансово-господарської діяльності (в частині виконання такої керуючої організацією договорів управління багатоквартирним будинком), про виконувані роботи та послуги з утримання та ремонту спільного майна в багатоквартирному будинку, порядок і про умови їх надання , про вартість цих послуг і робіт, а також про ціни (тарифи) на комунальні ресурси, необхідні для надання комунальних послуг, відповідно до стандарту розкриття інформації, затвердженого Урядом Російської Федерації.

(Частина 10 введена Федеральним законом від 27.07.2010 N 237-ФЗ)

Стаття 162. Договір управління багатоквартирним будинком

1. Договір управління багатоквартирним будинком укладається у письмовій формі шляхом складання одного документа, підписаного сторонами. При виборі керуючої організації загальними зборами власників приміщень у багатоквартирному будинку з кожним власником приміщення в такому будинку укладається договір управління на умовах, зазначених у рішенні даного загальних зборів.

2. За договором управління багатоквартирним будинком одна сторона (керуюча організація) за завданням другої сторони (власників приміщень у багатоквартирному будинку, органів управління товариства власників житла або органів управління житлового кооперативу або органів управління іншого спеціалізованого споживчого кооперативу) протягом узгодженого терміну за плату зобов'язується надавати послуги та виконувати роботи щодо належного утримання та ремонту спільного майна в такому будинку, надавати комунальні послуги власникам приміщень у такому будинку і хто користується приміщеннями в цьому будинку особам, здійснювати іншу спрямовану на досягнення цілей управління багатоквартирним будинком діяльність.

3. У договорі управління багатоквартирним будинком повинні бути зазначені:

1) склад спільного майна багатоквартирного будинку, щодо якого буде здійснюватися управління, і адреса такого будинку;

2) перелік послуг та робіт з утримання та ремонту спільного майна в багатоквартирному будинку, порядок зміни такого переліку, а також перелік комунальних послуг, які надає керуюча організація;

3) порядок визначення ціни договору, розміру плати за утримання і ремонт житлового приміщення і розміру плати за комунальні послуги, а також порядок внесення такої плати;

4) порядок здійснення контролю за виконанням керуючої організацією її зобов'язань за договором управління.

4. Умови договору управління багатоквартирним будинком встановлюються однаковими для всіх власників приміщень у багатоквартирному будинку.

5. Договір управління багатоквартирним будинком укладається на строк не менш ніж один рік і не більше ніж п'ять років, а у випадку, зазначеному в частині 5 статті 161 цього Кодексу, на строк не менш ніж один рік і не більше ніж три роки.

(В ред. Федерального закону від 29.12.2006 N 251-ФЗ)

6. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору управління багатоквартирним будинком по закінченні терміну його дії такий договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені таким договором.

7. Якщо інше не встановлено договором управління багатоквартирним будинком, керуюча організація зобов'язана приступити до виконання такого договору не пізніше ніж через тридцять днів з дня його підписання.

8. Зміна і (або) розірвання договору управління багатоквартирним будинком здійснюються в порядку, передбаченому цивільним законодавством.

8.1. Власники приміщень у багатоквартирному будинку в односторонньому порядку має право відмовитися від виконання договору управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами відкритого конкурсу, передбаченого частиною 4 статті 161 цього Кодексу, після закінчення кожного наступного року з дня укладення зазначеного договору у випадку, якщо до закінчення терміну дії такого договору загальними зборами власників приміщень у багатоквартирному будинку прийнято рішення про вибір або про зміну способу управління цим будинком.

(Частина восьмая.1 введена Федеральним законом від 29.12.2006 N 251-ФЗ)

8.2. Власники приміщень у багатоквартирному будинку на підставі рішення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку в односторонньому порядку має право відмовитися від виконання договору управління багатоквартирним будинком, якщо керуюча організація не виконує умов такого договору.

(Частина восьмая.2 введена Федеральним законом від 29.12.2006 N 251-ФЗ)

9. Управління багатоквартирним будинком, який знаходиться у власності житлового кооперативу або в якому створене товариство власників житла, здійснюється з урахуванням положень розділів V і VI цього Кодексу.

10. Керуюча організація за тридцять днів до припинення договору управління багатоквартирним будинком зобов'язана передати технічну документацію на багатоквартирний будинок і інші пов'язані з управлінням таким будинком документи знову обраної керуючої організації, товариству власників житла або житловому кооперативу чи іншого спеціалізованого споживчого кооперативу або у разі безпосереднього управління таким будинком власниками приміщень у такому будинку одному з даних власників, вказаною в рішенні загальних зборів даних власників про вибір способу управління таким будинком, або, якщо такий власник не вказано, будь-якому власнику приміщення в такому будинку.

11. Якщо інше не встановлено договором управління багатоквартирним будинком, керуюча організація щорічно протягом першого кварталу поточного року представляє власникам приміщень у багатоквартирному будинку звіт про виконання договору управління за попередній рік.

Стаття 163. Управління багатоквартирним будинком, що перебуває у державній або муніципальній власності

1. Порядок управління багатоквартирним будинком, всі приміщення в якому знаходяться у власності Російської Федерації, суб'єкта Російської Федерації або муніципального освіти, встановлюється відповідно уповноваженим Урядом Російської Федерації федеральним органом виконавчої влади, органом державної влади суб'єкта Російської Федерації та органом місцевого самоврядування.

(В ред. Федерального закону від 23.07.2008 N 160-ФЗ)

2. Управління багатоквартирним будинком, всі приміщення в якому знаходяться у власності Російської Федерації, суб'єкта Російської Федерації або муніципального освіти, здійснюється шляхом укладення договору управління даними будинком з керуючою організацією, що вибирається за результатами відкритого конкурсу або, якщо такий конкурс відповідно до законодавства визнано таким, без проведення такого конкурсу.

Стаття 164. Безпосереднє управління багатоквартирним будинком власниками приміщень у такому будинку

1. При безпосередньому управлінні багатоквартирним будинком власниками приміщень у такому будинку договори надання послуг з утримання та (або) виконання робіт по ремонту загального майна в такому будинку з особами, які здійснюють відповідні види діяльності, власники приміщень у такому будинку укладають на підставі рішень загальних зборів зазначених власників. При цьому всі або більшість власників приміщень у такому будинку виступають в якості однієї сторони укладених договорів.

2. Договори холодного і гарячого водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання (у тому числі постачання побутового газу в балонах), опалення (теплопостачання, в тому числі поставки твердого палива при наявності пічного опалення) полягають кожним власником приміщення, що здійснює безпосереднє управління багатоквартирним будинком, від свого імені.

3. На підставі рішення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку, які здійснюють безпосереднє управління таким будинком, від імені власників приміщень у такому будинку у відносинах з третіми особами має право діяти один з власників приміщень у такому будинку чи інша особа, що має повноваження, засвідчене довіреністю, виданою в письмовій формі йому всіма або більшістю власників приміщень у такому будинку.

Стаття 165. Створення органами місцевого самоврядування умов для управління багатоквартирними будинками

1. З метою створення умов для управління багатоквартирними будинками органи місцевого самоврядування:

1) забезпечують рівні умови для діяльності керуючих організацій незалежно від організаційно-правових форм;

2) можуть надавати керуючим організаціям, товариствам власників житла або житловим кооперативам чи іншим спеціалізованим споживчим кооперативам бюджетні кошти на капітальний ремонт багатоквартирних будинків;

3) сприяють підвищенню рівня кваліфікації осіб, які здійснюють управління багатоквартирними будинками, і організації навчання осіб, які мають намір здійснювати таку діяльність.

2. Органи місцевого самоврядування та керуючі організації зобов'язані надавати громадянам за їх запитами інформацію про встановлені цін та тарифів на послуги та роботи з утримання та ремонту багатоквартирних будинків і жилих приміщень у них, про розміри оплати у відповідності з цими цінами та тарифами, про обсяг, про перелік та якість надаваних послуг і виконуваних робіт, а також про ціни і тарифи на надані комунальні послуги та розміри оплати цих послуг.

Президент

Російської Федерації

В. ПУТІН

Москва, Кремль

29 грудня 2004

N 188-ФЗ

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Кодекс
629.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Житловий кодекс України
Французький цивільний кодекс 1804 року - класичний кодекс буржуазії
Двоповерховий житловий будинок
Давньоримський житловий комплекс
Двоповерховий чотирикімнатний житловий будинок
Монолітний 10-типоверховий житловий будинок
П`ятиповерховий 35-ти квартирний житловий будинок
Житловий комплекс на 6177 мешканців
Житловий фонд муніципального освіти

Нажми чтобы узнать.
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru