додати матеріал


Ефективність управління

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ
Введення
1. Теоретична частина
1.1 Сутність ефективності управління
1.2 Критерії і показники ефективності управління
1.2.1 Кількісні показники ефективності
1.2.2 Якісні показники ефективності
1.3 Економічна оцінка ефективності управління
1.4 Вплив культури на організаційну ефективність
2. Практична частина
Висновок
Список літератури

ВСТУП
Традиційна економічна теорія припускає, що в організації роботи будь-якого підприємства припадає зіставляти витрати і результати роботи, застосовувати ті або інші показники. При цьому критерієм ефективності менеджменту в цілому є максимізація продуктивності і мінімізація витрат. Тим більше цьому потрібно приділяти найпильнішу увагу, коли мова заходить про успішну господарської діяльності, про просування на ринку, про досягнення переваги над своїми конкурентами.
Ефективність менеджменту - складна, багатогранна категорія. Вона відображає характерні особливості економічних, соціальних та інших явищ. Аналіз категорії ефективності, факторів її визначальних дозволяє зробити висновок, що адекватними змістом і формами прояву ефективності є групи показників економічної ефективності, які можуть виступати в якості вимірника, критерію ефективності організації. Аналіз категорії ефективності, факторів її визначальних дозволяє зробити висновок, що адекватними змістом і формами прояву ефективності є групи показників економічної ефективності, які можуть виступати в якості вимірника, критерію ефективності організації. В якості критерію ефективності виробництва і управління використовуються приватні показники використання окремих видів ресурсів: матеріальних ресурсів, основних виробничих фондів, капітальних вкладень, продуктивності праці, що характеризує економічну діяльність персоналу, і узагальнюючі показники, що характеризують кінцеві результати. Поліпшення показників ефективності діяльності організації можливо в результаті розробки і реалізації шляхів зростання економічної ефективності управління.

1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1 Сутність ефективності управління
Поняття ефективності управління багато в чому збігається з поняттям ефективності виробничої діяльності організації. Проте управління виробництвом має свої специфічні економічні характеристики. В якості головного критерію результативності управління виступає рівень ефективності керованого об'єкта. Проблема ефективності управління - складова частина економіки управління, яка включає розгляд:
· Управлінського потенціалу, тобто сукупності всіх ресурсів, якими володіє і які використовує система управління. Управлінський потенціал виступає в матеріальній та інтелектуальної формах;
· Витрат і витрат на управління, які визначаються змістом, організацією, технологією та обсягом робіт по реалізації відповідних функцій управління;
· Характеру управлінської праці;
· Ефективності управління, тобто ефективності дій людей у ​​процесі діяльності організації, в процесі реалізації інтересів, у досягненні певних цілей.
Ефективність - це результативність функціонування системи та процесу управління як взаємодії керованої і керуючої систем, тобто інтегрований результат взаємодії компонентів управління. Ефективність показує, якою мірою керуючий орган реалізує цілі, досягає запланованих результатів. Ефективність управління проявляється в ефективності виробництва, складає частину ефективності виробництва. Результати дії, співвіднесені з метою та витратами, - це і є зміст ефективності як управлінської категорії.
На ефективність діяльності менеджера впливає низка чинників: потенціал співробітника, його здатність виконувати певну роботу; засоби виробництва; соціальні аспекти діяльності персоналу і колективу в цілому; культура організації. Всі ці фактори діють спільно, в інтеграційному єдності.
Таким чином, ефективність управління - один з основних показників вдосконалення управління, що визначається зіставленням результатів управління і ресурсів, витрачених на їх досягнення. Оцінити ефективність управління можна шляхом порівняння одержаного прибутку і витрат на управління. Але така спрощена оцінка не завжди коректна, тому що:
1) результат управління не завжди полягає у прибутку;
2) така оцінка призводить до безпосереднього і опосередкованого результату, який приховує роль управління в його досягненні. Прибуток часто виступає як опосередкований результат;
3) результат управління може бути не тільки економічним, але і соціальним, соціально-економічним;
4) витрати на управління не завжди можна досить чітко виділити.
Принципове значення для оцінки ефективності системи управління має вибір бази для порівняння або визначення рівня ефективності, який приймається за нормативний. Один з підходів диференціювання зводиться до порівняння з показниками, які характеризують ефективність організаційної структури еталонного варіанту систем управління. Еталонний варіант може бути розроблений і спроектований з використанням всіх наявних методів і засобів проектування систем управління. Характеристики такого варіанту приймаються як нормативних. Може застосовуватися також порівняння з показниками ефективності та характеристиками системи управління, обраної як еталон, що визначає допустимий або достатній рівень ефективності організаційної структури.
Якщо управлінська діяльність повністю або частково вирішує поставлене завдання, втілюється в очікуваному результаті, причому забезпечує його досягнення на основі оптимального використання наявних ресурсів, то вона вважається ефективною. У першому випадку мова йде про зовнішню ефективності, у другому - про внутрішню.
Зовнішня ефективність інакше називається вигідністю, а внутрішня - економічністю, що показує ціну, яку довелося заплатити за отриманий результат (для цього він співвідноситься з величиною витрат). Чим результат більшою мірою перевищує витрати, тим економічніше діяльність.
Однак часто головним буває не те, у скільки разів результат більше витрат, а чи є він більш цінним.
Ефективність управління буває тактичної і стратегічної, причому вони суперечать один одному. Наприклад, орієнтація керівництва фірми на отримання сьогохвилинних вигод не залишає ресурсів для розвитку її в майбутньому.
Про ефективність управління можна також говорити, як про потенційну або реальною. Потенційна ефективність оцінюється попередньо, реальна ж визначається ступенем досягнення самих цілей, отриманими на практиці результатами. Оскільки в управлінні застосовуються різні методи, правомірно оцінювати також і їх ефективність.
Потрібно відзначити, що між економічністю і вигідністю немає однозначної відповідності. Високоекономічне управління може бути малорезультативним з точки зору досягнення самої мети, відводити від неї у бік, а результативне - неекономічним, якщо мета буде досягатися занадто дорогою ціною.
Тому на практиці між двома цими підходами завжди повинен досягатися певний компроміс, враховує вимоги конкретної ситуації.
Зміна в більш сприятливу сторону співвідношення між отриманими результатами і пов'язаними з ними витратами називається економізацію діяльності. На практиці вона можлива далеко не завжди, і нерідко має місце її стабілізація і навіть зворотний процес.
Сама економізація управління досягається кількома способами:
1) зниження витрат при тих же результати;
2) збільшення результату при меншому зростанні витрат;
3) збільшення результату при скороченні витрат (найсприятливіший варіант);
4) зменшення результату при ще більшому зменшенні витрат.
Таким чином, економізація управління далеко не завжди пов'язана зі збільшенням вигідності, оскільки абсолютний результат може навіть скорочуватися. Тому критерій вигідності приймається до уваги тільки при оцінці досягнення конкретної управлінської мети поза зв'язку з іншими завданнями.
Ефективність управління можна визначити в загальному вигляді або у відносних величинах, наприклад як співвідношення мети і отриманого результату (ступінь реалізації мети), отриманого результату і ресурсів, що використовувалися для його отримання, економічного ефекту і витрат, потреби і її задоволення, або в абсолютних величинах, скажімо, в масі прибутку.
На практиці ефективність управління можна виміряти як загальними показниками, що характеризують роботу фірми (продуктивність праці, прибутковість, зростання обсягів виробництва та ін.), Так і специфічними (економія витрат за рахунок упорядкування потоків інформації, зниження частки менеджерів у складі персоналу, зменшення числа рівнів управління і т.п.).
Ефективне управління відповідає меті і стратегії організації.
Ефективна управлінська діяльність повинна бути своєчасною, що вимагає вибору найбільш вдалого моменту для її початку, оптимальної послідовності окремих етапів, виключення невиправданих перерв і втрат часу. Важливість врахування цих обставин в умовах постійного ускладнення господарських процесів важко переоцінити.
Найважливішими умовами ефективності управління сьогодні є використання новітніх інформаційних і управлінських технологій, максимальна автоматизація та комп'ютеризація ділових процесів. Вони дозволяють звільнити людину не тільки від важкої роботи, але і від виконання рутинних операцій, що сковували його творчі можливості.
Значне зростання ефективності управлінської діяльності досягається в тому випадку, коли члени організації ототожнюють її цілі з власними, активно беруть участь в управлінні, а це можливо лише на вищому щаблі зрілості як кожного окремо, так і колективу в цілому.
Ефективне управління вимагає також формування надійних комунікацій, дозволяють своєчасно забезпечувати всіх учасників управлінського процесу необхідною інформацією, підтримувати належний рівень обміну нею, сприятливий морально-психологічний клімат.
Для оцінки ефективності управління важливе значення має визначення відповідності системи управління та її організаційної структури об'єкту управління. Це знаходить вираз у збалансованості складу функцій і цілей управління, відповідно чисельності складу працівників обсягу та складності робіт, повноті забезпечення необхідною інформацією, забезпеченості процесів управління технологічними засобами з урахуванням їх номенклатури.
1.2 Критерії і показники ефективності управління
Аналіз категорії ефективності, факторів, її визначальних, змісту та результатів управлінської праці дозволяє зробити висновок, що адекватними змістом і формами прояву ефективності є групи показників, які можуть виступати в якості вимірника, критерію ефективності в залежності від призначення організації та умов її функціонування. Кожному варіанту системи управління відповідає певне значення критерію ефективності, і завдання управління полягає в тому, щоб знайти такий варіант управління, при якому відповідний критерій приймає найвигідніше значення.
Показники прибутку і рентабельності найбільш повно характеризують кінцеві результати діяльності, відповідно і ефективність управління. При цьому слід виключити вплив на прибуток факторів, не пов'язаних з діяльністю даного господарського ланки. Узагальнюючі показники відображають результат господарської діяльності та управління в цілому, але не в повній мірі характеризують ефективність і якість управління трудовими процесами, виробничими фондами, матеріальними ресурсами. Для цього використовуються приватні показники. Так, для оцінки підвищення ефективності використання трудових ресурсів застосовується показник темпу зростання продуктивності праці, підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів характеризується показниками матеріаломісткості продукції, а ефективність використання основних фондів - показником фондовіддачі. При оцінці ефективності управління необхідно комплексне застосування всієї системи узагальнюючих і приватних показників. Ефективність управлінської діяльності стосовно до суб'єкта управління може характеризуватися кількісними (економічний ефект) і якісними показниками (соціальна ефективність).
1.2.1 Кількісні показники ефективності
Кількісні показники діяльності системи управління включають:
· Комплекс трудових показників - економія живої праці в сфері управління (чисельність, скорочення трудомісткості процесів управління) та ін;
· Фінансові показники діяльності системи управління (скорочення витрат на управління тощо);
· Показники економії часу (скорочення тривалості циклів управління в результаті впровадження інформаційних технологій, організаційних процедур).
1.2.2 Якісні показники ефективності
Особливо важливе значення мають показники соціальної ефективності управління (якісні):
· Підвищення науково-технічного рівня управління;
· Рівень інтеграції процесів управління;
· Підвищення кваліфікації менеджерів;
· Підвищення рівня обгрунтованості прийнятих рішень;
· Формування організаційної культури;
· Керованість системи; задоволеність працею;
· Завоювання суспільної довіри;
· Посилення соціальної відповідальності організації;
· Екологічні наслідки.
Якщо в результаті раціоналізації управління вдається досягти високого рівня зазначених вище показників, то відбувається позитивне зрушення в організації системи управління та досягається економічний ефект.
У зв'язку з тим, що вдосконалення управління організацією, впровадження комп'ютерних інформаційних технологій вимагають певних капіталовкладень, інвестицій, то економічну ефективність проектів вдосконалення управління (оцінку ефективності) можна проводити у відповідності з «Методичними рекомендаціями по оцінці інвестиційних проектів та їх відбору для фінансування», затвердженими Держбудом Росії, Міністерством економіки РФ, Міністерством фінансів РФ, Госкомпромом Росії 31 березня 1994. (№ 7-12/47).
Відповідно до Методичних рекомендацій при оцінці ефективності інвестиційних проектів застосовуються: комерційна (фінансова) ефективність, що визначає фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників; бюджетна ефективність, що відбиває фінансові наслідки здійснення проекту для федерального, регіонального та місцевого бюджетів; економічна ефективність, що враховує витрати і результати, пов'язані з реалізацією проекту, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту й допускають вартісне вимірювання. Основу оцінки ефективності проектів становлять визначення і співвіднесення витрат і результатів від їх здійснення. При оцінці ефективності інвестиційних проектів необхідно приведення показників до вартості моменту порівняння, так як грошові надходження і витрати в різні часові періоди нерівнозначні.
Розвиваються й інші підходи до оцінки ефективності менеджменту, зокрема, ресурсно-потенційний підхід до оцінки ефективності системи управління. У ньому абсолютна ефективність управління представляється співвідношенням потенційних можливостей виробництва з фактичним значенням його використання. Відносна ефективність визначається як відношення повного ефекту управління до витрат.
1.3. Економічна оцінка ефективності управління
Показники економічної ефективності
У загальному вигляді ефективність управлінської діяльності (Е) висловлюють наступною формулою:

де Р - результат функціонування системи управління (результуюча складова);
3 - витрати на управлінську діяльність або обсяг використаних ресурсів (витратна складова).
На рівні окремих підприємств у різних галузях економіки використовуються різноманітні групи показників економічної ефективності. Проте на кожному підприємстві оцінюється економічна ефективність використання матеріальних ресурсів, основних виробничих фондів і оборотних коштів, капітальних вкладень, діяльності персоналу, а так само розраховується узагальнюючий показник, що характеризує економічну ефективність підприємства в цілому.
Показник ефективності використання матеріальних ресурсівм) характеризує матеріаломісткість продукції:
,
де: МОЗ - матеріальні витрати; ВП - вартість випущеної продукції.
Зниження матеріаломісткості продукції - одне з головних напрямків підвищення ефективності у промисловості та будівництві, тому що витрати на матеріали складають більше половини витрат на виробництво продукції цих галузей. Як правило, це досягається впровадженням нових ресурсозберігаючих технологій, заміною дорогих матеріалів більш дешевими.
Показник ефективності використання основних виробничих фондів (Е ф) визначається зазвичай показником їх фондовіддачі.
,
де: ОФ - вартість основних виробничих фондів; ВП - вартість випущеної продукції.
До основних виробничих фондів належать: засоби праці (виробничі будівлі та споруди, машини, верстати, обладнання, транспортні засоби і тому подібні) які беруть участь у виробництві. Найважливішими напрямками підвищення ефективності використання основних фондів є: підвищення коефіцієнта змінності роботи підприємства, скорочення втрат робочого часу обладнання та ін
Показником ефективності капітальних вкладень (Е п) є термін окупності капітальних вкладень.
,
де: К - обсяг капітальних вкладень; ΔП - приріст прибутку, викликаний цими капітальними вкладеннями за рік.
Як відомо, оптимальний термін окупності капітальних вкладень не повинен перевищувати двох років.
Показником, що характеризує ефективність діяльності персоналу (Е т), є продуктивність праці. На рівні підприємства вона може бути визначена як відношення.
,
де: ЧР - середньорічна чисельність працівників, зайнятих на підприємстві.
Крім того, продуктивність праці визначається виробленням продукції в одиницю часу.
Підвищення продуктивності праці залежить від ряду чинників: технічного рівня виробництва, кваліфікації працівників, якості та наявності в необхідній кількості матеріалів і т.д.
Матеріаломісткість, фондовіддача, окупність капіталовкладень - це показники характеризують економічну ефективність використання окремих ресурсів. Між тим, на кожному підприємстві необхідно визначити узагальнюючий показник, що дозволяє оцінити ефективність роботи підприємства в цілому. В умовах ринку таким показником служить рентабельність, як відношення отриманого прибутку до витрат:
,
де: П - розрахунковий прибуток, тобто прибуток залишилася в розпорядженні підприємства; З - витрати, пов'язані зі створенням і поповненням основних і оборотних коштів.
Рентабельність якісно характеризує роботу підприємства і відображає зіставлення прибутку з усіма витратами. У різних галузях на рівні окремих підприємств можуть мати місце специфічні особливості.
Наведені показники економічної ефективності менеджменту є статичними.
Достовірність показників ефективності зростає, якщо при аналізі форм ефективності менеджменту враховується її динамічний аспект.
У зв'язку з цим показники ефективності менеджменту доцільно розглядати в динаміці за допомогою реєстрації і порівняння змін за два або більше періоду.
Динамічний показник ефективності менеджменту можна представити наступним чином:
де: П о, П б - кінцеві показники (прибуток) підприємства, відповідно, в даному і базисному роках; Р о, Р б - витрати, відповідно, в даному і базисних роках.
Коефіцієнт Е мд показує, на скільки рублів за аналізований період змінюється кінцевий показник (прибуток) при зміні управлінських витрат на 1 грн. Він відображає динаміку, темпи зростання ефективності менеджменту.
Динаміку економічної ефективності менеджменту характеризує також порівняння цих показників за два або більше періоду, що дає показник відносної зміни ефективності менеджменту, виражений у відсотках:
,
де Е 1 і Е 2 - економічна ефективність управління підприємством, відповідно, у базисному і даному роках.
Наведені динамічні показники доцільно розраховувати також при здійсненні корінних змін системи управління організацією, при порівнянні різних варіантів вдосконалення системи управління. Оцінка реальної взаємозв'язку конкретних показників ефективності менеджменту та перерахованих характеристик системи управління дозволяє діагностувати систему управління, розкривати її потенційні можливості, визначати шляхи вдосконалення.
1.4 Вплив культури на організаційну ефективність
Важливе значення для ефективної діяльності підприємства має організаційна культура. Під культурою організації зазвичай розуміють атмосферу або соціальний клімат в організації.
У поняття «культура» організації входять ідеї, переконання, традиції та цінності, які виражаються в домінуючому стилі управління, у методах мотивації співробітників, іміджі організації і т.д. Відомо, що організації розрізняються атмосферою, методами виконання робіт, ступенем активності, індивідуальними цілями - і всі ці чинники залежать від історії організації, її традицій, її сьогодення положення, технології виробництва і т.д. У цьому сенсі культура заводу відрізняється від культури банку і культури торгової фірми. Про користь визначення культури організації говорить той факт, що люди можуть краще уживатися в організації або навіть передбачати поведінку її членів, якщо вони розуміють її культуру. Не завжди просто усвідомити культуру власної організації. Один із підходів до розуміння культури організації полягає в розгляді: її походження, що може пояснити її теперішній стан; типу власності; технологій, які визначають виробничу та управлінську структуру підприємства і різні характеристики фахівців («сині комірці» / «білі комірці», кваліфіковані, некваліфіковані робітники); яскравих подій з життя організації, які стають її фольклором.
В останні роки інтерес до культури організації різко посилився. Це пов'язано з тим, що зросло розуміння того впливу, який феномен культури робить на успіхи та ефективність організації. Численні дослідження показують, що процвітаючі компанії відрізняються високим рівнем культури, яка формується в результаті продуманих зусиль, спрямованих на розвиток духу корпорації, на благо всіх зацікавлених в її діяльності сторін.
Економічна організація - це складний організм, основою життєвого потенціалу, якого є організаційна культура: те, заради чого люди стали членами організації; те, як будуються відносини між ними; які стійкі норми і принципи життя та діяльності організації вони поділяють; що, на їхню думку , добре, а що погано, і багато іншого з того, що відноситься до цінностей і норм. Все це не тільки відрізняє одну організацію від іншої, але й істотно визначає успіх функціонування і виживання організації в довгостроковій перспективі. Носіями організаційної культури є люди.
З точки зору менеджменту культура організації - це способи виконання роботи і способи поводження з людьми в організації. Найчастіше культура є єдиним провісником довгострокового поведінки організації, відображенням її цінностей і переконань, сили і слабкості.
Універсального підходу до вироблення спільної організаційної культури звичайно немає. Сучасні теорії, що з'явилися в більш динамічних умовах, виділяють швидше ситуаційний підхід до вибору типу культури організації, ніж наказують готові рецепти. Це передбачає узгодження культури та структури організації з іншими змінними - людьми, завданнями, оточенням, технологією. Існує певний зв'язок між культурою і структурою.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Оцінимо ефективність управління ВАТ «Центртелеком».
ВАТ «Центртелеком» - найбільша компанія фіксованого зв'язку, що здійснює свою діяльність на території Центрального Федерального округу, на території якого проживає більше 20% населення Росії. Компанія надає населенню та організаціям широкий спектр телекомунікаційних послуг, у тому числі послуги місцевого й внутрізонового телефонного зв'язку, високошвидкісного доступу в Інтернет з використанням технології xDSL, передачі даних, проводового та ефірного радіомовлення, забезпечує трансляцію програм кабельного телебачення, а також надає послуги приєднання і послуги щодо пропуску трафіку іншим операторам зв'язку. Система менеджменту якості ВАТ «Центртелеком» сертифікована на відповідність вимогам державного стандарту ДСТУ ISO 9001-2001 (міжнародного стандарту ISO 9001:2000). Компанія активно розвиває широкосмугові мультисервісні магістральні мережі та мережі абонентського доступу на базі найсучасніших телекомунікаційних технологій.
В якості вихідних даних, візьмемо уривок з річного звіту компанії за 2007 рік (таблиця 1).
Таблиця 1.
2007 рік, руб.
2006 рік, руб.
Матеріальні витрати
1 920 972
1 989 531
Собівартість продукції
23 968 956
21 208 869
Вартість випущеної продукції
32 409 127
28 395 257
Вартість ОПФ
33 288 904
31 482 470
Число працівників
46 637
56 317
Розрахуємо показники за 2007 рік:
Розрахуємо показник ефективності використання матеріальних ресурсів:
,
Матеріальні ресурси були використані на 6%.
Розрахуємо показник ефективності використання основних виробничих фондів:

Основні виробничі фонди були використані на 97%.
Розрахуємо показник, що характеризує ефективність діяльності персоналу:

Цей показник характеризує продуктивність праці.
Розрахуємо узагальнюючий показник діяльності компанії:

Тобто виручка перевищує витрати на 35%.
Розрахуємо показники за 2006 рік:

тобто матеріальні ресурси були використані на 7%.

Основні виробничі фонди були використані на 90%
,
Розрахуємо узагальнюючий показник діяльності компанії:

Тобто виручка перевищує витрати на 33,9%.
Порівняємо показники ефективності управління за 2006 і 2007 рік:
У 2007 році в порівнянні з 2006 використання матеріальних ресурсів було зменшено на 1% за рахунок ресурсозберігаючої політики.
Фондовіддача в 2007 році була більшою, ніж у 2006 році на 7%, тобто в 2007 році основні виробничі фонди були використані найбільш ефективно.
Показник ефективності діяльності персоналу показує, що в 2007 році був найбільш ефективно використаний працю працівників, на одного працівника припадає більший відсоток прибутку. І чисельність персоналу зменшилася в порівнянні з 2006 роком.
Узагальнюючий показник рентабельності говорить про те, що в 2007 році компанія відпрацювала найбільш якісно, ​​ніж у 2006 році, тому що показник рентабельності вище.
Розрахуємо темпи зростання ефективності менеджменту:
де: П о, П б - кінцеві показники (прибуток) підприємства, відповідно, в даному і базисному роках; Р о, Р б - витрати, відповідно, в даному і базисних роках.
Коефіцієнт Е мд показує, на скільки рублів за аналізований період змінюється кінцевий показник (прибуток) при зміні витрат на 1 грн. Він відображає динаміку, темпи зростання ефективності менеджменту.
Тобто при збільшенні витрат на 1 рубль, прибуток збільшиться на 1,45 рублів.
Висновок: виходячи з вищенаведених розрахунків, управління в компанії ВАТ «Центртелеком» можна вважати ефективним.

Висновок
Ефективність управління, як соціально-економічна категорія, - це результативність даної діяльності, ступінь оптимальності використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів. Ефективність управління формується під впливом низки чинників, які можна класифікувати за такими ознаками: тривалість впливу; характер впливу, ступінь формалізації; залежність від масштабу впливу; зміст; форма впливу.
Економічну ефективність управління можна визначити з використанням основних показників: економічна ефективність використання матеріальних ресурсів, виробничих фондів, капітальних вкладень, діяльності персоналу, а так само узагальнюючого та динамічного показників оцінки ефективності.
Основними заходами підвищення економічної ефективності управління є: технічні, організаційні та соціально-економічні.
Оцінка соціальної ефективності відображає соціальний результат управлінської діяльності і характеризує ступінь використання потенційних можливостей колективу для здійснення місії організації.

Список літератури
1. Ансофф І. Стратегічне управління: Пер з англ. - М.: Економіка, 1989.
2. Менеджмент: Підручник для вузів / М.М. Максимцов, А.В. Ігнатьєва, під ред. М.М. Масімцова, А.В. Ігнтьевой. - Банки і біржі, ЮНИТИ, 1998.
3. Ефективність менеджменту організації. Навчальний посібник. - М.: Російська ділова література, 1999.
4. Ефективність управлінської праці: політико-економічне дослідження. Воронеж, Видавництво Воронезького університету, 1990.
5. Фалмер Р.М. Енциклопедія сучасного управління. Т. 1-5. - М., 1992.
6. Інтернет-ресурси: www.ctlf.lipetsk.ru - сайт компанії ВАТ «Центртелеком».
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Контрольна робота
68.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Ефективність державного управління 4
Ефективність управління підприємством
Ефективність координованого управління
Ефективність управління персоналом
Ефективність управління змінами в організації
Ефективність державного управління - загальнотеоретичні проблеми
Сутність та економічна ефективність управління підприємством
Ефективність державного управління Республіки Білорусь
Управління персоналом в організації та його ефективність
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru