додати матеріал


Ефективність виробництва

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ:

Зміст завдання
Введення
Сутність, критерії та показники економічної ефективності виробництва
Основні напрями підвищення ефективності виробництва
Висновок
Аналітична частина
Таблиця результатів


ВСТУП

Україна вступила в період формування ринкових відносин. Ринкова економіка за своєю сутністю є засобом, який стимулює зростання продуктивності праці, всесвітнє підвищення ефективності виробництва. Однак і в цих умовах важливим є визначення основних напрямків підвищення ефективності виробництва, факторів, що визначають зростання ефективності виробництва, методів його визначення.
Для підприємств будь-якої форми власності дуже важливо враховувати фінансові результати, що відображають динаміку витрат і доходів протягом певного часу. Однак, сама фінансова інформація, виражена в грошовій формі, без належного аналізу виробничої стратегії, ефективності використання виробничих ресурсів та розвитку ринків збуту не дають повної оцінки поточного стану та перспектив розвитку підприємства.
У цій роботі спочатку будуть розглянуті критерії та показники економічної ефективності, загальна й порівняльна економічна ефективність витрат, а потім вже основні шляхи підвищення ефективності виробництва. Така побудова курсової роботи пояснюється тим, що видається не зовсім зручним розглядати напрями підвищення ефективності виробництва без визначення її основних критеріїв та показників.

СУТНІСТЬ, КРИТЕРІЇ І ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

Оцінка діяльності підприємства проводиться на основі комплексного аналізу кінцевих підсумків його ефективності. Економічна суть ефективності підприємства полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат домогтися істотного збільшення прибутку. Кількісно вона вимірюється співставленням двох величин: отриманого в процесі виробництва результату і витрат живої і уречевленої праці на його досягнення.
Економічний ефект виражається в натуральних і вартісних показниках, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва в масштабі підприємства, галузі і народного господарства в цілому. До таких показників відносяться, наприклад, обсяг валової, товарної, реалізованої, іноді чистої продукції, маса одержаного прибутку, економія різних елементів виробничих ресурсів і загальна економія від зниження собівартості продукції, величина національного доходу і сукупного суспільного продукту та ін
Результати аналізу економічної діяльності використовуються як база для вироблення планових рішень подальшого розвитку, а деякі з них є Фондообразующая спеціальних та інших фондів підприємства.
При оцінці виробництва слід враховувати не тільки економічні, але і соціальні результати. Їх особливістю є те, що вони, як правило, не піддаються кількісному вимірюванню.

Вимірювання економічної ефективності підприємства вимагає її якісної і кількісної оцінки, тобто визначення критерію та показників ефективності суспільного виробництва. Правильно вибраний критерій повинен найбільш повно виражати сутність економічної ефективності і бути єдиним для всіх ланок виробництва.
Для правильного визначення найважливіших напрямів підвищення економічної ефективності суспільного виробництва необхідно сформулювати критерій і показники ефективності.
Критерій економічної ефективності має певну структуру, що дозволяє висловлювати його кількісно на всіх рівнях управління підприємством. В умовах ринкової економіки основним критерієм оцінки господарської діяльності підприємства служить дохід (прибуток, рентабельність по відносинам до фондів).
Оцінюючи критерій ефективності виробничого підприємства особливу увагу слід приділяти приросту прибутку не тільки за рахунок зростання обсягів рентабельної продукції, довільного збільшення цін на вироби без відповідного підвищення якості і т.п., але і її приросту за рахунок кращої роботи, росту обсягу виробництва потрібної народному господарству продукції і зниження собівартості.
Кількісна визначеність єдиного критерію виражається в узагальнюючих показниках ефективності виробництва і функціонально пов'язаних з ними локальних показниках використання різних видів ресурсів.
Однак узагальнюючим критерієм економічної ефективності суспільного виробництва служить рівень продуктивності суспільної праці.
Продуктивність суспільної праці вимірюється ставленням виробленого національного доходу до середньої чисельності працівників, зайнятих у галузях матеріального виробництва:
Побщ = НД / чм
Найважливішими показниками економічної ефективності суспільного виробництва служать трудомісткість, матеріаломісткість, капіталомісткість і фондомісткість.
За період з 1985 по 1991 рр.. Спостерігалося зниження середньорічної чисельності працівників народного господарства, особливо в сфері матеріального виробництва. Знизився також обсяг виробництва продукції в цих галузях. У результаті продуктивність праці з чистої продукції підприємств матеріального виробництва по відношенню до попереднього року до 1990 р. склала 96,2%, а в 1991 р. - 91,7%.
Протягом 1990-1991 рр.. Зазначалося підвищення металоємності та енергоємності продукції. Однак ефективність використання виробничих основних фондів катастрофічно знижується. Так, протягом усіх останніх років стійку тенденцію до зниження має фондовіддача, незважаючи на систематичне зростання фондоозброєності праці у середньому на 5-7% за ці ж роки.

Ще одним показником економічної ефективності виробництва є трудомісткість продукції - величина, зворотна показником продуктивності живої праці, визначається як відношення кількості праці, витраченої у сфері матеріального виробництва, до загального обсягу виробленої продукції:
t = T / Q
T - кількість праці, витраченої у сфері матеріального виробництва;
Q - загальний обсяг виробленої продукції (як правило валової продукції).

Матеріаломісткість суспільного продукту обчислюється як відношення витрат сировини, матеріалів, палива, енергії та інших предметів праці до валового суспільного продукту. Матеріаломісткість продукції галузі (об'єднання, підприємства) визначається як відношення матеріальних витрат до загального обсягу виробленої продукції:
m = M / Q,
де m - рівень матеріаломісткості продукції;
M - загальний обсяг матеріальних витрат на виробництво продукції у вартісному вираженні;
Q - загальний обсяг виробленої продукції (як правило валовий).
Зниження матеріаломісткості продукції ефективно для народного господарства країни. Слід також мати на увазі, що Україні не має значних родовищ таких важливих енергетичних ресурсів, як нафта, газ. Імпорт їх з поза обходиться для нашої країни занадто дорого, щоб бездумно використовувати ці джерела енергії. Крім того, якщо мислити в глобальному масштабі, то не можна не забувати, що ресурси Землі далеко не безмежні і до кінця ХХ століття людство підійшло до проблеми виснаження корисних запасів.
Крім того, у собівартості продукції машинобудування майже 3 / 5 витрат припадає на сировину, основні і допоміжні матеріали, паливо і енергію. У 1985-1990 рр.. було передбачено забезпечити за рахунок зниження 65 - 10% приросту потреб у найважливіших видах ресурсів, а по окремих з них - всю додаткову потребу. Однак по багатьох ресурсів фактична величина економії не досягла намічених розмірів. Причинами цього були низький рівень впровадження досягнень НТП і недостатня організаційно-економічна робота в цьому напрямку.
До певної міри близькі між собою показники капіталоємності і фондомісткості продукції. Показник капіталомісткості продукції показує відношення величини капітальних вкладень до обумовленому ними приросту обсягу продукції, що випускається:
KQ = K / DQ,
де KQ - капіталомісткість продукції;
K - загальний обсяг капітальних вкладень;
DQ - приріст обсягу продукції, що випускається.
Фондомісткість продукції обчислюється як відношення середньої вартості основних виробничих фондів народного господарства до загального обсягу виробленої продукції:
f = F / Q,
де f - фондомісткість продукції;
F - середня вартість основних виробничих фондів народного господарства;
Q - загальний обсяг виробленої продукції (як правило, валової продукції).
У народному господарстві, в її окремих галузях, наприклад, у промисловості, широко застосовується показник фондовіддачі, зворотний показнику фондомісткості.
За даними за ряд останніх років, показник фондовіддачі в народному господарстві в цілому і в промисловості має негативну тенденцію до зниження, а показник фондомісткості - зростанню. У 1992 р. по відношенню до 1985 р. показник фондовіддачі по всій промисловості становив лише 84%. Слід звернути особливу увагу на низький рівень використання діючих виробничих потужностей, високий ступінь зносу основних виробничих фондів у промисловості.

Наведені вище показники мають обмежений характер використання, всі вони, крім показника продуктивності суспільної праці, не дають повного, всебічного уявлення про економічну ефективність виробництва і витрат, а характеризують лише використання певного виду ресурсів.
Для повного уявлення про загальну ефективність витрат потрібна узагальнена характеристика вартісних і натуральних показників. Цій меті служать загальна й порівняльна економічна ефективність витрат.
У плануванні та проектуванні загальна економічна ефективність визначається як відношення ефекту до капітальних вкладень, а порівняльна - як відношення різниці поточних витрат до різниці капітальних вкладень за варіантами. При цьому загальна й порівняльна економічна ефективність доповнюють один одного.

За народногосподарським комплексам, окремим галузям, а також формам відтворення основних фондів загальна економічна ефективність витрат розраховується як відношення приросту прибутку або госпрозрахункового доходу (DП) до капітальних вкладень К:
Епп = DП / К
По знову будуються цехах, підприємствам і окремим заходам показник ефективності Еп визначається як відношення планованого прибутку до кап. Вкладенням (кошторисної вартості):
Еп = (Ц - С) / К
де К - повна вартість споруджуваного об'єкта
Ц - річний випуск продукції в оптових цінах підприємства
С - витрати виробництва річного випуску продукції після повного здійснення будівництва та освоєння введених потужностей.

При зіставленні варіантів господарський і технічних рішень, розміщення підприємств і їх комплексів, будівництва нових або реконструкція старих підприємств і т.п. розраховується порівняльна економічна ефективність витрат. Основний показник найбільш оптимального варіанту - мінімум приведених витрат.
Зпi = Сi + ЕнКi ® min,
де ЗПi - приведені витрати за цим варіантом
Ci - поточні витрати по тому ж варіанту
Кi - кап. вкладення по кожному варіанту
Ен - нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності кап. вкладень.

В умовах ринкової економіки основним критерієм оцінки господарської діяльності підприємства служать прибуток і рентабельність стосовно фондів.
Оптимальним доповненням до показника прибутку явилося би виділення в тому числі питомої ваги збільшення прибутку, отриманого за рахунок зниження собівартості.
Слід також зазначити, що в міру формування цивілізованих ринкових відносин у підприємства залишиться лише один шлях збільшення прибули - збільшення обсягу випуску продукції, зниження витрат на її виробництво.


Основний напрямок ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА.

Перехід до ринкових відносин вимагає глибоких зрушень в економіці - вирішальній сфері людської діяльності. Необхідно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтувати кожне підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних чинників економічного зростання. Повинен бути забезпечений перехід до економіки вищої організації й ефективності із всебічно розвиненими продуктивними силами і виробничими відносинами, добре налагодженим господарським механізмом. В значній мірі необхідні умови для цього створює ринкова економіка.
найважливішим фактором підвищення ефективності суспільного виробництва, забезпечення високої його ефективності був і залишається науково-технічний прогрес. До останнього часу НТП проистекал еволюційно. Перевага віддавалася вдосконалення вже існуючих технологій, часткової модернізації машин і устаткування. Такі заходи давали певну, але незначну віддачу. Недостатньо були стимули розробки та впровадження заходів з нової техніки. У сучасних умовах формування ринкових відносин потрібні революційні, якісні зміни, перехід до принципово нових технологій, до техніки наступних поколінь - докорінне переозброєння всіх галузей народного господарства на основі новітніх досягнень науки і техніки. Найважливіші напрямки НТП:
широке освоєння прогресивних технологій
автоматизація виробництва
створення використання нових видів матеріалів

В умовах переходу до ринкової економіки, її початкового етапу дуже важливі заходи науково-технічного характеру. Колективи підприємств, їх керівники головну увагу приділяють матеріального стимулювання праці. Більша частина прибутку після сплати податків направляється до фонду споживання. Такий стан ненормально. Очевидно, у міру розвитку ринкових відносин підприємства почнуть приділяти належну увагу розвитку виробництва на перспективу і будуть направляти необхідні кошти на нову техніку, оновлення виробництва, на освоєння та випуск нової продукції.
Крім того, необхідно створити організаційні передумови, економічні та соціальні мотивації для творчої праці вчених, конструкторів, інженерів, робітників. Корінні перетворення в техніці і технології, мобілізація всіх, не тільки технічних, але й організаційних, економічних і соціальних чинників створять передумови для значного підвищення продуктивності праці. Попереду забезпечувати впровадження новітньої техніки і технології, широко застосовувати на виробництві прогресивні форми наукової організації праці, вдосконалювати його нормування, домагатися зростання культури виробництва, зміцнення порядку і дисципліни, стабільність трудових колективів. Хоча, все вище сказане вкрай важливо і необхідно для сучасних підприємств, але потрібно враховувати реалії сьогоднішнього життя. Подібні заходи зможуть впровадити, напевно, дуже нескоро і дуже небагато
підприємства через сформованого і нещодавно обострившегося економічної, соціальної кризи.

Одним з важливих факторів інтенсифікації і підвищення ефективності виробництва є режим економії. Ресурсозбереження повинне перетворитися у вирішальний джерело задоволення зростаючої потреби в паливі, енергії, сировині і матеріалах. У вирішенні всіх цих питань важлива роль належить промисловості. Належить створити і оснастити народне господарство машинами, устаткуванням, що забезпечує високу ефективність використання конструкційних та інших матеріалів, сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, створення і застосування високоефективних маловідходних і безвідходних технологічних процесів. В даний час Україна використовує в розрахунку на одиницю національного доходу палива, електроенергії, металу значно більше, ніж всі розвинені країни. Це призводить до дефіциту ресурсів при великих обсягах виробництва, що змушує виділяти все більші кошти для нарощування сировинної та паливно-енергетичної бази. Тому так необхідна модернізація вітчизняного машинобудування - вирішальне умови прискорення НТП, реконструкції всього народного господарства. Не можна забувати і про використання вторинних ресурсів. Матеріало-і енергоємна структура української економіки і застаріла технічна база виробництва обумовлюють утворення великої кількості відходів - близько 1,5 млрд. т щорічно. Із загальної кількості щорічно утворюються відходів до ресурсної частини відносяться 500-600 млн. т, але з них використовуються менше третини, а решта вивозяться на звалища, скидаються у відвали, накопичуються на териконах, які за площею щорічно збільшуються на 2-3 тис. га . Разом з тим вторинні ресурси вже нині можуть відігравати значну роль у забезпеченні виробництва сировиною і замінювати природні ресурси (рудні концентрати, природні нерудні матеріали тощо). Низький рівень використання відходів призводить до їх накопичення в навколишньому середовищі, до її значного забруднення і деградації, підриву природної основи як самого виробництва, так і життєдіяльності людей. Оціночні розрахунки по 30 основних видах відходів показали, що зниження випуску продукції з відходів є причиною істотного зменшення надходжень коштів до бюджету. У результаті зменшення обсягів використання тільки 6 видів найбільш вагомих відходів у 1992 р. було недоотримано в порівнянні з 1989 р. продукції з відходів на суму понад 298 млрд. крб. Це зумовило зменшення надходжень до Держбюджету за рахунок недоотримання ПДВ і податку на прибуток у сумі 58,5 млрд. крб., А загалом це становить 6,2% загальної суми бюджетних надходжень. Підвищення ефективності суспільного виробництва значною мірою залежить від кращого використання основних фондів. Необхідно інтенсивніше використовувати створений виробничий потенціал, домагатися ритмічності виробництва, максимального завантаження устаткування, істотно підвищувати змінність його роботи і на цій основі збільшувати знімання продукції з кожної одиниці обладнання, з кожного квадратного метра виробничої площі. Найважливішим результатом організації інтенсивного використання виробничих потужностей є прискорення темпів приросту продукції без додаткових капітальних вкладень, темпів росту фондовіддачі. Розвиток нашої економіки на сучасному етапі і в найближчій перспективі обумовлює необхідність вдосконалення організації інтенсивного використання виробничих потужностей діючих підприємств. Організацію ефективного використання виробничих потужностей необхідно розглядати як дія, спрямована на випереджальний збільшення випуску продукції по відношенню до витрат на їх приріст. При цьому дія розуміється в широкому сенсі як багатогранна діяльність виробничих підрозділів і служб, яка спрямована на використання виробничих потужностей промислових підприємств у відповідності з цілями, поставленими перед ними нашим суспільством.

Один з факторів інтенсифікації виробництва, підвищення його ефективності - вдосконалення структури економіки. Більш високими темпами необхідно розвивати галузі, що забезпечують НТП і успішне розв'язання соціальних завдань, домагатися поліпшення пропорцій між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, галузями АПК. Інвестиційна політика покликана забезпечувати підвищення ефективності капітальних вкладень. Належить здійснити перерозподіл коштів на користь галузей, що забезпечують соціальні потреби, прискорення науково-технічного прогресу. Все більша частка коштів має спрямовуватися на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств на противагу нового будівництва. У низці заходів щодо структурної перебудови суспільного виробництва - забезпечення прискореного росту виробництва товарів народного споживання і всієї сфери послуг, розвиток малого підприємництва, конверсія військового виробництва на підприємствах оборонного комплексу; технічне переозброєння і підвищення ефективності роботи транспорту, систем електро-, нафто-та газопостачання, зв'язку та інформаційного забезпечення всіх галузей виробничої інфраструктури.

Важливе місце у підвищенні ефективності виробництва займають організаційно-економічні фактори, включаючи управління. Особливо зростає їх роль з ростом масштабів суспільного виробництва ми ускладненням господарських зв'язків. Перш за все це розвиток і вдосконалення раціональних форм організації виробництва - концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування. Потребує подальшого розвитку і вдосконалення виробнича соціальна інфраструктура, що робить істотний вплив на рівень ефективності виробництва. В управлінні - це вдосконалення самих форм і методів управління, планування, економічного стимулювання - всього господарського механізму. У плануванні - збалансованість і реальність планів, оптимально побудована система планових показників, не стримуюча первинні ланки народного господарства, а дає їм широкий простір для діяльності. У цій же групі чинників - широке застосування різноманітних важелів господарського розрахунку і матеріального заохочення, матеріальної відповідальності та інших госпрозрахункових економічних стимулів. Велику роль у вирішенні завдань ефективного господарювання, створення і впровадження ресурсозберігаючих техніки і технології покликана відігравати наука.

Особливе місце в інтенсифікації економіки, зниження питомої витрати ресурсів належить підвищенню якості продукції. Результати проведеної в народному господарстві роботи з підвищення технічного рівня, якості продукції і виконуваних робіт не відповідають сучасним вимогам. Це завдання має стати всенародною, предметом постійної уваги та контролю, головним чинником в оцінці діяльності кожного трудового колективу.


ВИСНОВОК
Істотно розширюються можливості дії всіх факторів підвищення ефективності виробництва в умовах формування ринкових відносин. Здійснюються структурна перебудова народного господарства, переорієнтація його на споживача; модернізація найважливіших галузей народного господарства - промисловості, будівництва, транспорту і зв'язку на основі високих технологій; подолання відставання від світового науково-технічного рівня; продумана конверсія військового виробництва; перехід до змішаної економіки, в якій створюються на рівних правах різні форми власності; вільний розвиток всіх колективних і приватних форм господарювання; фінансове оздоровлення економіки; органічне включення країни в глобальні господарські зв'язки. У результаті цього сформується регульоване, цивілізоване ринкове господарство, яке з'явиться дієвим засобом, що стимулює зростання продуктивності праці, підвищення ефективності всього суспільного виробництва, примноження суспільного багатства в інтересах підвищення добробуту народу.
Проте все не так просто. І не так легко виконати всі поставлені тут завдання. Причини можуть бути різного характеру - від загальної кризи до самих кісток свідомості керівників підприємств і фірм. Але потрібно рухатися вперед і знаходити все нові шляхи підвищення економічної ефективності виробництва. Без цього Україна немає місця серед розвинених країн світу.


Розрахуємо обсяг товарної продукції. Товарна продукція - продукція, виражена в грошових одиницях, що підлягає реалізації іншим організаціям і послуги промислового характеру.

Розрахуємо обсяг реалізованої продукції. Реалізована продукція - вартість промислової продукції, яка буде поставлена ​​споживачеві й оплачена в планованому періоді.

Розрахуємо обсяг валової продукції. Валова продукція - вартість всієї продукції, виробленої підприємством за планований період незалежно від ступеня готовності продукції.

Вимірювання обсягу виробництва, що розраховується на основі оптової ціни є недосконалим. Основний недолік пов'язаний з впливом перенесеної вартості матеріалів і напівфабрикатів на обсяг продукції. Різна питома величина матеріальних витрат у цінах виробів спотворює вклад підприємства у створення виробу і збільшення обсягу матеріалу.
Для усунення цього недоліку застосовуються показники обсягів нормативно-й умовно-чистої продукції. Обсяг нормативно-чистої продукції відбиває величину новоствореної вартості. Підставою для розрахунку НЧП є норматив чистої продукції - частина оптової ціни виробу, яка складається із заробітної плати з відрахуваннями і прибутку:

Розрахуємо обсяг нормативно-чистої продукції:

Розрахуємо обсяг умовно-чистої продукції, який представляє собою суму нормативно-чистої продукції та амортизаційних відрахувань за рік:


Розрахуємо обсяг продукції в трудових показниках. Як відомо, обсяг продукції можна розраховувати у вартісних, трудових і натуральних показниках. Попередні показники відображали обсяг продукції у вартісних показниках, а цей показник - у трудових.


Розрахуємо чисельність робітників-відрядників. Плановану потреба чисельності робочих відділи кадрів і відділи по заробітній платі аналізують з готівкового складу, враховуючи їх кваліфікаційний рівень, віковий ценз і причини, що обумовлюють рух кадрів на підприємстві.


Розрахуємо чисельність ППП. Виробничо-промисловий персонал в залежності від виконуваних функцій поділяється на такі категорії:
робітники;
інженерно-технічні працівники;
службовці;
молодший обслуговуючий персонал;
охорона;
учні.

ППП зайняті безпосередньо виробничою діяльністю та обслуговуванням виробництва.


Розрахуємо продуктивність праці. Показник продуктивності праці важливий тому, що він відображає ефективність праці персоналу на даному підприємстві. Але розрахунок цього показника, виходячи з обсягу товарної, а як наслідок реалізованої і валової продукції, не є об'єктивним, тому, що він залежить про собівартість матеріалів, і якщо собівартість матеріалів змінюється, то змінюється і продуктивність праці, хоча насправді продуктивність може і не змінюватися. Найбільш об'єктивною оцінкою продуктивності праці є оцінка, розрахована на основі нормативно-чистої продукції, тому що вона залежить тільки від заробітної плати, відрахувань до соціальних фондів та прибутку. Тому вона відображає величину новоствореної вартості, тобто витраченої праці.


Розрахуємо відрахування до фондів соціального страхування, зайнятості населення, Пенсійного фонду. Здує доповнити, що до числа утримань і відрахувань із заробітної плати відносяться такі обов'язкові утримання: прибутковий податок, який розраховується виходячи з розміру заробітної плати за певною т.зв. сітці, до Пенсійного фонду 1% при зарплаті до 150 грн., 2% при зарплаті понад 150 грн .. проте це все стосується утримань, а не відрахувань з фонду оплати праці.


Розрахуємо фондовіддачу, фондомісткість, фондоозброєність. Ця група показників застосовується для визначення економічної ефективності використання основних виробничих фондів. Фондовіддача показує, яка частка випущеної продукції припадає на одиницю фондів. Вона може мати натуральне і вартісне вираження. Фондомісткість показує, яка частка фондів припадає на одиницю випущеної продукції. А фондоозброєність показує, яка частка основних фондів припадає на одного робітника на промисловому підприємстві. Зростання фондовіддачі є наслідком інтенсивного завантаження обладнання, зростання продуктивності праці, обсягу продукції без введення додаткових фондів. Продуктивність праці може рости за рахунок фондоозброєнності, тобто за рахунок введення додаткових фондів, це - екстенсивний шлях розвитку, що вимагає додаткових капіталовкладень.


Розрахуємо виробничу потужність виробничого відділу. Виробнича потужність - максимально можливу кількість продукції, випущене підприємством на наявному обладнанні, наявних виробничих площах і при встановленому режимі роботи підприємства. Оцінка виробничої потужності необхідна для складання планів, виявлення дефіциту виробничих потужностей, для вибору напрямку капітальних вкладень, для встановлення резерву виробничої потужності, необхідного для підготовки виробництва і освоєння нових видів продукції та ін


Розрахуємо вартість оборотного капіталу. Оборотні кошти - це сукупність грошових коштів, вкладених в оборотні виробничі фонди і фонди обігу з метою забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції. Оборотні кошти знаходяться в постійному русі. Вони здійснюють кругообіг, в процесі якого проходять три стадії, змінюючи свою форму. Знайдемо вартість оборотних коштів з формули коефіцієнта оборотності.


Обчислимо тривалість 1-го обороту. Тривалість обороту оборотних коштів - це період від моменту набрання грошових коштів у процес кругообігу вироблення продукції до моменту повернення цих коштів у грошовій формі після реалізації продукції.


Розрахуємо відрахування акцизного збору. Платниками акцизного збору є виробники підакцизних товарів. Перелік цих товарів, а також порядок нарахування акцизного збору регулюється Декретом КМУ "Про акцизний збір" № 18-92 з подальшими змінами і доповненнями.


Відпускна ціна продукції. В основних положеннях Україна "Про ціни і ціноутворення" визначено принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організація контролю за їх дотриманням на території держави всіма підприємствами і організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування. Оптові ціни на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання та закупівельні ціни на сільгосппродукцію встановлюються виходячи: з фактичних витрат у собівартості продукції, прибутку підприємства, величини суми податку на додану вартість, на суму акцизів, на суму ліцензійного збору.


Обчислимо розмір прибутку. Прибуток - одна з форм вартості додаткового продукту, що виступає як різниця між продажною ціною товару і витратами на його відтворення, джерело доходів бюджету, фінансування розширеного відтворення і стимулювання працівників.


Обчислимо відрахування податку на прибуток. Законом встановлено, що об'єктом оподаткування є не балансовий прибуток, як передбачалося раніше законодавством, а прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат податку та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємства".


Розрахуємо прибуток, що залишається на підприємстві та його розподіл між фондами. Прибуток, що залишиться на підприємстві, розподілиться між резервним фондом та фондами економічного стимулювання (фонд розвитку виробництва, науки і техніки, фонд матеріального стимулювання, фонд соціального розвитку). Згідно заданим умовам розрахуємо, яка частка прибутку припадає на кожен фонд



ТАБЛИЦЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Показники Значення Вимірювання
Обсяг товарної продукції 76848450 д.ед.
Обсяг реалізованої продукції 76668450 д.ед.
Обсяг валової продукції 76668450 д.ед.
Обсяг нормативно-чистої продукції 12194993,3 д.ед.
Обсяг умовно-чистої продукції 14912107,7 д.ед.
Обсяг продукції в трудових показниках 7325000 д.ед.
Чисельність робітників-відрядників 4047 чол.
Чисельність ППП 6745 чол.
Продуктивність праці в ТП 11393,395 д.ед. / чол.
по РП 11366,7087 д.ед. / чол
по СП 11366,7087 д.ед. / чол
по НЧП 1808,0049 д.ед. / чол
по УЧП 2210,8388 д.ед. / чол
Відрахування до Фонду соціального страхування 265623,4397 д.ед.
Відрахування на випадок безробіття 99608,7899 д.ед.
Відрахування до Пенсійного фонду 2124987,5174 д.ед.
Відрахування до Фонду Чорнобиля 332029,2996
Фондовіддача 2,19567 д.ед. / д.ед.
Фондомісткість 0,4554 д.ед. / д.ед.
Фондоозброєність 5189,0289 д.ед. / чол.
Виробнича потужність виробничого підрозділу 258535,5994 верстато-години
Вартість оборотного капіталу 20721202,7027 д.ед.
Тривалість одного обороту 97 дні
Відрахування акцизного збору 10882891,3 д.ед.
Відпускна ціна продукції А: 297,4696 В: 831,7694 З: 244,1489 д.ед.
Розмір прибутку 15762450 д.ед.
Відрахування податку на прибуток 4728735 д.ед.
Резервний фонд 551685,75 д.ед.
Фонд розвитку виробництва, науки і техніки 5516857,5 д.ед.
Фонд соціального розвитку 1655057,25 д.ед.
Фонд матеріального стимулювання 3310114,5 д.ед.
Середня зарплата працівника підрозділу 93,6586 д.ед.
Середня зарплата робітника-відрядника 82,0433 д.ед.
Повна собівартість 61986000 д.ед.
Матеріальні витрати 39534450 д.ед.
Витрати на оплату праці 3992494,392 д.ед.
Відрахування на соц. заходи 2822249,0466 д.ед.
Амортизаційні відрахування 2717114,4 д.ед.
Інші витрати 12919692,1614 д.ед.
Кількість квартир 110 шт.



Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Реферат
67.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Економічна ефективність виробництва кормів та шляхи збільшення їх виробництва і зниження собівартості
Ефективність виробництва аналіз ефективності виробництва
Ефективність виробництва аналіз ефективності виробництва 2
Економічна ефективність виробництва
Екокономічна ефективність виробництва картоплі
Економічна та соціальна ефективність виробництва
Економічна ефективність виробництва овочів
Ефективність виробництва та фактори її зростання
Економічна ефективність виробництва соняшника
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru