Економічна стійкість підприємства та шляхи її стабілізацііОценка фінансової стійкості підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Економіческаяустойчівость предприятияи шляхи її стабілізації
(На прикладі ВАТ «ВАЖМАШ»)
Дана дипломна робота написана на тему «Економічна стійкість підприємства та шляхи її стабілізації» (на прикладі ВАТ «Тяжмаш»).
Обсяг дипломної роботи становить 87 сторінок, 10 таблиць, 4 рисунків, 32 істочнікаіграфіческая часть8плакатов А1.
Аналіз, оцінка, Платоспроможність, рентабельність, ДІЛОВА активність, стійкість, оборотність капіталу, фінансовий стан, фінансовий леверидж, стабілізація становища.
Дипломна робота виконана за матеріалами підприємства ВАТ «ВАЖМАШ». Предметом дослідження є стійкість фінансового состояніяпредпріятія, аналіз структури активу і пасиву, і його платоспроможності.
У даній роботі проведена оцінка, ефективної стійкості підприємства, проведено аналіз фінансових результатів підприємства, розглядається фінансовий леверидж, какінструмент щодо поліпшення його фінансового стану та стабілізації становища. Щоб досягти поставленої мети, у цій дипломній роботі були розглянуті найбільш важливі моменти і напрямки у проведенні фінансово - економічного аналізу, як теоретично, так і практично.
В основі даної дипломної роботи лежить бухгалтерська інформація за досліджуваний період 2001 - 2005 рр..

Зміст
ВСТУП ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... .... 5
1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 8
1.1 Концепція взаємозв'язків формування фінансової стійкості підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 8
1.2 Інформаційна база визначення фінансової стійкості підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 12
1.3 Методичні підходи до оцінки фінансової стійкості підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .... 15
2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДЕЯТЕЛЬНОСТІОАО «ВАЖМАШ» ... 19
2.1Характерістіка ВАТ «ВАЖМАШ» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 19
2.2Оценка позаоборотних і оборотних коштів ВАТ «ВАЖМАШ» 22
2.3 Відносні показники фінансової стійкості ... ... ... ... 26
2.4 Абсолютні показники фінансової стійкості ... ... ... ... .... 32
3. ШЛЯХИ ПОИШЕНІЕ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 44
3.1 Результати аналізу фінансової стійкості підприємства ... .. 44
3.2 Стабілізація економічної стійкості підприємства ... ... 47
4. ТЕХНОЛОГІЯ виготовлення зубчастих коліс ... ... 52
5. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ «ВАЖМАШ» ... ... 57
5. 1 Оцінка важкості трудового процесу ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... 57
5. 2 Оцінки напруженості трудового процесу ... ... ... ... ... ... ... ... 64
ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... .... 74
СПИСОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... .... ... .... 79
ДОДАТКИ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... .. 82

ВСТУП
Перехід нашої країни на нову систему господарювання, звичайно ж, торкнувся підприємства різного спрямування та структур. Раніше, за радянських часів, керівники навіть не замислювалися про конкуренцію, про підвищення ефективності, про збільшення прибутку, тому що підприємства не були власністю начальника або директора.
Російська економіка протягом останніх років переживала важкий структурну кризу, який проявлявся за такими основними напрямками: спад виробництва і продажів, розвал фінансово-грошової сфери, значні суми стягнутих податків, вилучення обігових коштів, різке падіння життєвого рівня населення і, відповідно, зниження його купівельної здібності; інфляційне підвищення цін і падіння курсу рубля; порушення співвідношення маси грошей і товарів; невиправдане зниження рівня впливу держави на економіку; загальна нестабільність всіх умов господарювання. Все це негативно позначилося на роботі вітчизняних підприємств.
В умовах ринкової економіки важливою умовою самоокупності та самофінансування підприємства є орієнтація виробництва на споживачів, конкурентоспроможність продукції, гнучке пристосування до мінливих умов ринку. Кожному підприємству, перед тим як планувати обсяг виробництва, формувати виробничі потужності, необхідно знати яку продукцію, в якому обсязі, де, коли і за якими цінами воно буде продавати. Для цього треба вивчити попит на продукцію, ринки її збуту, їх ємність, реальних і потенційних конкурентів, потенційних покупців, можливість організувати виробництво за конкурентною ціною і т.д. Від цього залежать кінцеві фінансові результати, фінансова стійкість підприємства.
Промислове підприємство працює економічно стійко в тому випадку, коли вона здійснює виробничу діяльність, здатне розвиватися на основі зростання прибутку шляхом інвестування необхідних коштів для здійснення процесу розширеного відтворення. Економічна стійкість має свій предмет, а саме, господарські процеси підприємств, об'єднань, асоціацій, соціально-економічну ефективність і кінцеві фінансові результати їх діяльності, що складаються під впливом суб'єктивних чинників, які отримують відображення через систему економічної інформації.
Аналіз економічної стійкості включає в себе інвестиційний аналіз, фінансовий аналіз та аналіз поточної виробничої діяльності, що відповідає трьом сферам, в яких функціонує підприємство. Звідси випливає відповідний підхід до аналізуекономіческой стійкості, що вимагає розглядати підприємство як єдиний економічний організм, створений зусиллями колективу із залученням існуючої величини активу.
Актуальність обраної теми, присвячена оцінці фінансової стійкості підприємства та розробки шляхів їх стабілізації на прикладі ВАТ «ВАЖМАШ», полягає в тому, щоб ретельно вивчити аналіз фінансового стану підприємства з точки зору його стійкості, як інструмент для проведення заходів щодо поліпшення фінансового стану та стабілізації становища .
Об'єктом дослідження являетсяпредпріятіе важкого машинобудування ВАТ «ВАЖМАШ».
Предмет дослідження - оцінка та шляхи поліпшення фінансової стійкості ВАТ «ВАЖМАШ» у 2001-2005 роках. Виявити основні проблеми фінансової стійкості підприємства та розглянути шляхи їх усунення та вдосконалення.
Виходячи з поставлених целейданной роботи, основними завданнями для оцінки фінансової стійкості підприємства є:
- Характеристика підприємства;
- Попередній огляд балансу;
- Аналіз фінансової стійкості підприємства;
- Оцінка фінансових результатів підприємства;
- Шляхи поліпшення фінансової стійкості підприємства.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
1.1 Концепція взаємозв'язків формування фінансової
стійкості підприємства
Фінансова стійкість підприємства - це здатність підприємства функціонувати і розвиватися, зберігати свої активи і пасиви в змінюється внутрішньому та зовнішньому середовищі, що гарантує його постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість у межах допустимого рівня ризику.
Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння й підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан і навпаки.
Якщо платоспроможність, є зовнішнім проявом фінансового стану підприємства, то фінансова стійкість - внутрішня його сторона, що відображає збалансованість грошових і товарних потоків, доходів і витрат, коштів і джерел їх формування (рис. 1).
Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно володіти гнучкою структурою капіталу і вміти організувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для нормального функціонування.

балансування фінансових потоків
Фінансова стійкість підприємства
Збалансованість активів і пасивів
Збалансованість доходів і витрат
Збалансованість грошових і товарних потоків


Рис. 1
Стійкість і стабільність фінансового стану підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий план успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. Якщо ж в результаті спаду виробництва і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан є не грою випадку, а підсумком вмілого управління всім комплексом факторів, що визначають результати фінансово-господарської діяльності підприємства [11, стр. 68].
Стійкий фінансовий стан підприємства, в сою чергу, позитивно впливає на обсяги основної діяльності, забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і заемногокапітала і найбільш ефективного його використання.
Головна мета фінансової діяльності підприємства - нарощування власного капіталу та забезпечення сталого положення на ринку. Для цього необхідно постійно підтримувати платоспроможність і рентабельність підприємства, а також оптимальну структуру активу і пасиву балансу.
Аналіз фінансової стійкості грунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції дуже важко привести в порівнянний вид.
Фінансова стійкість має свій предмет, а саме, господарські процеси підприємств, об'єднань, асоціацій, соціально - економічну ефективність і кінцеві фінансові результати їх діяльності, що складаються під впливом суб'єктивних і об'єктивних чинників, які отримують відображення через систему економічної інформації.
До завдань фінансової стійкості слід віднести:
- Розробку системи показників і техніко-економічних нормативів стосовно виробничо - технологічної структурі підприємства;
- Визначення співвідношень економічної ефективності виробництва на всіх рівнях і підрозділах, як з боку витрат живої і матеріалізованої праці, так і отримання кінцевого результату;
- Організацію технологічного управлінського процесу по всьому ланцюжку виробничо-фінансової діяльності;
- Активізацію економічних методів впливу підвищення ефективності виробництва;
- Систематичний аналіз беззбитковості і конкурентоспроможності продукції.
У сучасних умовах правильне визначення реального фінансового стану підприємства має величезне значення не тільки для самих суб'єктів господарювання, а й для численних акціонерів і особливо - майбутніх потенційних інвесторів. Процес інвестування потребує певних гарантій і впевненості у фінансовій стійкості підприємства. Ось чому нині так важливо вміти аналізувати стійкість підприємства з урахуванням реальних прогнозів в умовах інфляції.
Аналіз фінансової стійкості має свої специфічні особливості порівняно з фінансовим аналізом, вимагає залучення додаткового матеріалу та оцінки виконання планового завдання. При аналізі фінансової стійкості приваблює більш широке коло показників, розглядається їх взаємозв'язок з урахуванням конкретних умов виробництва, а так само аналізуються фактори, які впливають на зміну фінансової стійкості [11, стор 96].
У ході аналізу фінансової стійкості господарські процеси вивчаються у їх взаємозв'язку, взаємозалежності і взаємозумовленості. У процесі аналізу не тільки розкриваються і характеризуються основні фактори, що впливають на господарську діяльність, але і вимірюється ступінь (сила) їх дії. Характерними рисами методу аналізу фінансової стійкості підприємства є: іспользованіесістеми показників, всестороннехарактеризующих господарську діяльність, вивчення причин зміни цих показників, виявлення і ізмереніевзаімосвязі між ними з метою підвищення фінансової стійкості роботи підприємства в сучасних умовах господарювання.
Аналіз фінансової стійкості вимагає комплексного методак окремими показниками. Фінансову стійкість можна висловити і одним показником, але він не буде характеризувати всю повноту взаємозалежності, яка характерна для неї.
Комплексна оцінка являє собою характеристику, отриману в результаті комплексного дослідження, тобто одночасного і погодженого вивчення сукупності показників, що відображають багато аспектів господарських процесів і містять узагальнюючі висновки про результати діяльності виробничого об'єкта на основі виявлення якісних і кількісних відмінностей від бази порівняння.
Комплексна оцінка служить інструментом обліку, аналіз та планування; індикатором науково-технічного стану господарського суб'єкта і досліджуваної сукупності; критерієм порівняльного оцінювання комерційної діяльності підприємств; показником ефективності прийнятих раніше рішень і повноти їх реалізації; основою вибору возможнихваріантов розвитку виробництва і показників очікуваних результатів у майбутньому: стимулятором виробництва.
1.2 Інформаційна база визначення фінансової
стійкості підприємства
Для проведення аналізу та розкриття суті явищ необхідна інформація, яка дозволила б аналітику відстежити стан і результати діяльності підприємства, допомогла зрозуміти рух фондових потоків.
Процес аналізу включає в себе обробку різноманітних формальних і неформальних даних підприємств, які використовуються при аналізі.
У визначенні аналізу, як економічної науки, підкреслювалося, що аналіз фінансової стійкості грунтується на системі показників, на комплексному використанні даних цілого ряду джерел економічної інформації. Істочнікіаналіза поділяються на облікові та Позаоблікове [20, стор 223].
До облікових джерел відносяться:
- Бухгалтерський облік і звітність;
- Статистичний облік і звітність;
- Оперативний облік і обліковий;
- Вибіркові облікові дані.
Інформація, яка використовується всередині підприємства, найбільш повно відповідає вимогам аналізу і всебічно висвітлює аналізований об'єкт. Кожне підприємство, згідно з чинним законодавством, має право на збереження підприємницьких секретів, які не можуть бути опубліковані у відкритій пресі.
Найбільш простій і доступній формою фінансової інформації є бухгалтерська звітність, що складається за правилами публічної бухгалтерської звітності.
Звітність звичайно включає в себе баланс на певну дату, звіт про прибутки та збитки за період, звіт про рух фондів за той же період та звіт про рух грошових коштів.
До звіту додається пояснювальна записка, де розшифровуються окремі статті балансу і пояснюються причини утворення деяких сум.
Бухгалтерська звітність складається за загальноприйнятим принципам обліку, відображає вплив минулих і справжніх управлінських рішень з певними консервативними принципами:
- Угоди записуються за цінами, що переважають на момент їх вчинення;
- Доходи і витрати враховуються в момент вчинення, а не коли гроші змінюють своїх власників;
- Періодичне зіставлення доходів і витрат здійснюватися через прихід, витрата, залишки;
- Створення резервів під непредвиденныеобстоятельства призводять до зменшення прибутку.
Ці правила в достатній мірі спотворюють результати обліку, особливо в тих випадках, коли результати її використовуються для аналізу фінансового стану і визначення вартості майна.
Бухгалтерський баланс складається на певну дату. Відбиває розмір активів, що використовуються підприємством і компенсуючі їх зобов'язання по відношенню до кредиторів і власникам.
До складу активів входять:
- Оборотний капітал;
- Основний капітал;
- Інші активи.
Основними джерелами є:
- Короткострокові зобов'язання;
- Довгострокові зобов'язання;
- Власний капітал.
Оскільки баланс статичною, а, крім того, він володіє кумулятотівним ефектом, тому що відображає наслідки всіх рішень та угод, які мали місце на підприємстві.
При прийнятті рішень щодо інвестицій, поточної производственнойдеятельности і фінансуванню, баланс можна розглядати як накопичувальний підсумок діяльності минулих рішень щодо інвестицій і фінансування. Чистий ефект від діяльності у вигляді прибутку чи збитків за період відображається на змінах власного капіталу [20, стор 251].
Статистичний облік і звітність, що відображають сукупність масових явищ і процесів, що характеризують їх з кількісної сторони (пов'язуючи з якісною стороною), що виявляють певні економічні закономірності служать важливим джерелом аналізу.
Оперативний облік і звітність забезпечують більш швидке в порівнянні з статістікойі бухгалтерією отримання відповідної інформації.
До Позаоблікове джерел відносяться наступні:
- Матеріали перевірок податкової служби;
- Матеріали друку;
- Матеріали фінансових і кредитних організацій.

1.3 Методичні підходи до оцінки фінансової стійкості підприємства
Устойчивоефинансовоесостояние формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності підприємства. Визначення його на ту або іншу дату відповідає на питання, наскільки підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом звітного періоду. В даний времяважно не тільки оцінити ситуацію на підприємстві, для цього використовуються різні оціночні показники, а й розробити заходи щодо поліпшення фінансового стану
Для оцінки фінансової стійкості в Росії останнім часом розроблено і використовується безліч методик відмінність між ними полягає в підходах, способи, критеріїв та умов проведення аналізу.
Одним з основних методів оцінки фінансової стійкості підприємства є розрахунок за допомогою абсолютних і відносних показників. Провівши загальну оцінку фінансового стану підприємства можна перейти до дослідження фінансової стійкості. Від того, наскільки оптимально співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове становище господарюючого суб'єкта. Фінансове становище може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно виконувати свої внутрішні і зовнішні зобов'язання, фінансувати діяльність підприємства на розширеній основі і підтримувати свою платоспроможність у будь-яких обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан [32, стор 297].
Поточна платоспроможність - це зовнішній прояв фінансового стану підприємства, то фінансова стійкість - внутрішня його сторона, що забезпечує стабільну платоспроможність в перспективі, в основі якої лежить збалансованість активу і пасиву, доходів і витрат, позитивних і негативних грошових потоків.
У рамках внутрішнього аналізу здійснюється поглиблене дослідження фінансової стійкості підприємства на основі побудови балансу неплатоспроможності, що включає наступні взаємопов'язані групи показників:
Види платежів
- Прострочена заборгованість по позиках банку;
- Прострочена заборгованість за розрахунковими документами постачальників;
- Недоїмки до бюджетів;
- Інші неплатежі, у тому числі з оплати праці.
Причини неплатежів
- Брак власних оборотних коштів;
- Понадпланові запаси товарно-матеріальних цінностей;
- Товари відвантажені, не оплачені в строк покупцями;
- Претензії за якістю товарів;
- Іммобілізація обігових коштів у капітальне будівництво, в заборгованість працівників по одержаних ними позиках, а також у витрати, не перекриті засобами спеціальних фондів і цільового фінансування.
Джерела, що послабляють фінансову напруженість
- Тимчасово вільні власні кошти;
- Залучені кошти (перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською);
- Кредити банку на тимчасове поповнення оборотних коштів та інші позикові кошти.
Метод оцінки фінансової стійкості підприємства за допомогою використання абсолютних показників грунтується на розрахунку показників, які з точки зору даного методу найбільш повно характеризують фінансову стійкість підприємства. До абсолютних показниках при оцінці фінансової стійкості підприємства відносяться загальна величина запасів і витрат. Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується декілька показників, які відображають різні види джерел:
- Наявність власних оборотних коштів;
- Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат чи функціонуючий капітал;
- Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат.
Після розрахунків даних показників, вони необхідні для розрахунку показників забезпеченості запасів і витрат джерелами формування.
Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами формування, після розрахунку яких визначається трикомпонентний показник тіпафінансовой ситуації:
- Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів;
- Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел;
- Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел.
При розрахунки фінансової стійкості розраховуються чотири типи фінансової стійкості, при використанні методу абсолютних показників:
- Абсолютна стійкість фінансового стану;
- Нормальна стійкість фінансового стану;
- Нестійкий фінансовий стан;
- Кризовий фінансовий стан.
Даний метод аналізу фінансової стійкості досить зручний, проте, він не об'єктивний і дозволяє виявити лише тільки зовні боку чинників, що впливають на фінансову стійкість [32, стор 298]
Стійкість фінансового стану в ринкових умовах поряд з абсолютними величинами характеризується системою відносних показників. Аналіз відносних показників полягає у порівнянні їх значень з базисними величинами, вивченні їх динаміки за звітний період. Крім того, для оцінки фінансового стану необхідно використовувати експертні оцінки величин, що характеризують оптимальні або критичні, з точки зору стійкості фінансового стану, значення показників. Оцінити зміни цих коефіцієнтів за минулий період, зробити висновок про те, як змінилися окремі характеристики фінансового стану за звітний рік.
Аналіз за допомогою відносних показників, дає нам базу і для досліджень, аналітичних висновків. Аналіз фінансової стійкості підприємства за допомогою відносних показників, можна віднести до аналітичних методів, поряд з аналітикою бюджету, витрат, балансу.
При цьому методі використовується більш широкий набір показників:
- Коефіцієнт концентрації власного капіталу;
- Коефіцієнт фінансової залежності;
- Коефіцієнт маневреності власного капіталу;
- Коефіцієнт концентрації позикового капіталу;
- Коефіцієнт структури довгострокових вкладень;
- Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів;
- Коефіцієнт структури позикового капіталу;
- Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів;
- Коефіцієнт реальної вартості майна;
- Коефіцієнт короткострокової заборгованості;
Тільки розглянувши і проаналізувавши відносні та абсолютні показники фінансової стійкості можна зробити висновок про фінансовий стан підприємства та розглянути шляхи її стабілізації.

2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДЕЯТЕЛЬНОСТІОАО «ВАЖМАШ»
2.1Характерістіка ВАТ «ВАЖМАШ»
Завод «Тяжмаш» був заснований в 1941 році і є нині одним з провідних підприємств важкого, енергетичного і транспортного машинобудування.
Енергетика, чорна та кольорова металургія, будіндустрія, хімія та нафтопереробка, космос, золото і алмазодобича, ось неповний перелік галузей, де успішно працюють вироби, створені на ВАТ «Тяжмаш».
Більшість ТЕС країни, що працюють на твердому паливі, ГЕС і АЕС, найбільші гірничо-збагачувальні комбінати, переробні залізні, мідні, вольфрамомолібденовие, золото-і алмазосодержащих руди, найбільші доменні печі, відкриті кар'єри та шахти, цементні і хімічні заводи, пускові установки космодромів і ракетних військ і багато інших об'єктів укомплектовані продукцією ВАТ «Тяжмаш».
Завод заслужив визнання і налагодив ділові зв'язки практично на всіх континентах.
Бездоганна репутація, якою користується завод, пояснюється, перш за все, високою якістю продукції, надійністю, довгим терміном експлуатації і високою ремонтопридатністю. Постійно підтримувати високий рівень технічних і технологічних розробок у відповідності зі світовими стандартами заводу вдається завдяки активній співпраці з науково-дослідними інститутами країни, а також з фахівцями зарубіжних фірм. Маючи наукову базу, завод готовий до ділового співробітництва і освоєння нових видів продукції.
Політика в області якості ВАТ «Тяжмаш» спрямована на досягнення конкурентоспроможного рівня вироблюваного устаткування та забезпечення стійкого фінансового положення підприємства шляхом реалізації системи менеджменту якості відповідно до вимог МС ІСО 9001-2000 (ДСТУ ISO 9001-2000).
За час свого існування Сизранське підприємство важкого машинобудування перетворилося на одне з провідних в Російській Федерації.
На підприємстві, за багато десятиліть склалася ціла система управління якістю, але перехід на ринкові відносини зумовив необхідність проведення комплексної системи управління якістю у відповідність до вимог міжнародних стандартів ISO 9000, що є одним з основних критеріїв оцінки підприємства бере участь у тендері на закупівлю продукції. Саме цей показник вирішує долю багатьох контрактів.
Перспективні інтереси ВАТ «Тяжмаш» пов'язані з розвитком і модернізацією виробництва, освоєнням нових технологій, підвищенням якості продукції, що випускається. Це ключевиепозіціі підприємства, які дозволять затвердитися на зовнішньому і внутрішньому ринках.
Усі виробничі цикли укладені в роботі як основних цехів (№ 1, № 3, № 5, № 7, № 8, № 9, № 16, № 17, № 22, № 26, № 30), так і допоміжних цехів (№ 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15, № 18).
У складі ВАТ «Тяжмаш» є ряд технологічних виробництв:
- Механоскладальне виробництво;
- Заготівельно-зварювальне виробництво;
- Металургійне виробництво;
- Інструментальне виробництво.
Для більш повної оцінки фінансової діяльності підприємства необхідно розглянути і розрахувати коефіцієнти, які допоможуть обгрунтувати або спростувати його фінансову стійкість, рентабельність, ділову активність і платоспроможність.
Основними елементами структури виступають зв'язки - відносини, що мають багатогранне і багатоаспектне зміст [24, с 216].
Виділяють функціональні зв'язки (вертикальні і горизонтальні); лінійні (відносини керівництва і підпорядкування); формальні (регламентовані) і неформальні (довірчі).
Організаційну структуру, що використовується на ВАТ «Тяжмаш» можна віднести до лінійно - функціональної структури управління (Додаток А).
Дана структура застосовується на підприємствах великого та середнього бізнесу. Типовими рівнями управління виступають:
- Вищий - інституційний рівень (генеральний директор, директор, президент). Діяльність керівника даного ланки обумовлена ​​цілями і стратегіями розвитку системи в цілому. На цьому рівні реалізується велика частина зовнішніх зв'язків. Тут велика роль особистості та її професійних якостей;
- Середній - управлінський рівень, який об'єднує керівників середньої ланки і їх апарат (виконавчий директор, головний інженер, директор з фінансів, технічний директор);
- Нижчий - виробничо-технічний рівень, який об'єднує керівників низової ланки.
Структури даного виду використовуються в організаціях, що випускають продукцію обмеженої номенклатури при відносно стабільних зовнішніх умовах.
Продукція, вироблена підприємством використовується як в Росії, так і на Україну, Казахстані, Болгарії, Китаї, Монголії, Кореї, Франції, Польщі, Індії Марокко.
ВАТ «ВАЖМАШ» веде постійну роботу у напрямку розширення зв'язків, як з постачальниками, так і з покупцями.
На сьогоднішній день найменування, випущеної і реалізованої продукції ВАТ «ВАЖМАШ» включає в себе:
- Обладнання для гірничодобувної, металургійної та будівельної промисловості: млини мокрого самоподрібнення: млини мокрого полусамоізмельченія; млин типу МШ 25, 5x14. 5; млин МС 3. 3x12, 5;
- Обладнання для теплоелектростанцій (ТЕС), що працюють на твердому паливі;
- Обладнання для гідроелектростанцій (ГЕС);
-Обладнання для атомних електростанцій (АЕС);
-Обладнання інше;
-Товари народного споживання.
ВАТ «Тяжмаш» займається розширенням виробництва і вишукування внутрішніх резервів. На сьогоднішній день, це підприємство є інвестиційно привабливим, і прагнути завойовувати все нові й нові рубежі в своїй галузі.
2.2Оценка позаоборотних і оборотних коштів
ВАТ «ВАЖМАШ»

Однією з характеристик стабільного положення підприємства служить його фінансова стійкість. Вона залежить як від стабільності економічного середовища, в рамках якої здійснюється діяльність підприємства, так і від результатів його функціонування, його активного і ефективного реагування на зміни внутрішніх і зовнішніх факторів.
Фінансова стійкість - характеристика, що свідчить про стійке перевищення доходів підприємства над його витратами, вільному маневруванні грошовими коштами підприємства і ефективному їх використанні, безперебійному процесі виробництва і реалізації продукції. Фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства [21, стор 137].
Фінансовий стан підприємства і його стійкість в значній мірі залежать від того, яким майном володіє підприємство, в які активи вкладено капітал, і який дохід вони приносять.
Відомості про розміщення капіталу, наявного в розпорядженні підприємства, містяться в активі балансу. Кожному виду розміщення капіталу відповідає определеннаястатья балансу. За цими даними можна встановити, які зміни відбулися в активах підприємства, яку частину складає нерухомість підприємства, а яку - оборотні кошти, в тому числі в сфері виробництва і в сфері обігу [27, стор 189].
Необоротні активи (основний капітал) - це вкладення коштів з довготривалими цілями в нерухомість, облігації, акції, нематеріальні активи і т.д. Особлива увага приділяється вивченню складу і структури основних засобів та інших необоротних активів, так як вони мають велику питому вагу в довгострокових активах. Розглядається склад нематеріальних активів.
Порівняльний баланс дозволяє об'єднати в одній таблиці показники горизонтального і вертикального аналізу та сформувати первоначальноепредставление про діяльність підприємства. У вихідну таблицю балансу доповнюються нові стовпці, в яких відображаються: питома вага статей балансу, на початок і кінець періоду, зміни абсолютних в абсолютних величинах, процентні зміни до величин за досліджуваний період.
Особливу увагу необхідно приділити оцінки зміни складу оборотних активів, як найбільш мобільної частини капіталу, від стану яких в значній мірі залежить фінансовий стан підприємства. Тому, що стабільність структури оборотного капіталу свідчить про стійке, добре налагодженому процесі виробництва і збуту продукції і, навпаки, суттєві структурні зміни - ознака нестабільної роботи підприємства.
Оцінка активу і пасиву балансу включає в себе показники як горизонтального, так і вертикального аналізу.
Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів і активів [27, стор 217].
Безпосередньо з аналітичного балансу можна отримати ряд найважливіших характеристик фінансового стану організації. До них відносяться:
1. Загальна вартість майна організації (стор. 300 або 700),
2. Вартість іммобілізованих (необоротних) коштів (активів) або нерухомого майна (рядок 190);
3. Вартість мобільних (оборотних) коштів (рядок 290);
4. Вартість матеріальних оборотних коштів (рядок 210).
5. Величина власних засобів організації, (рядок 490).
Аналіз майна підприємства (Додаток Б) показує, що протягом 2001 - 2005 рр.. має місце стабільне зростання майна підприємства, темп приросту у 2005 року до 2001 року становив 1,9500%, що позитивно позначається на стійкості підприємства. Зростання майна пов'язаний в основному за рахунок нестабільності позаоборотних і оборотних активів підприємства майже за всіма статтями. Необоротні активи підприємства за аналізований період зменшилися за рахунок основних статей, таких як нематеріальні активи та основні засоби. Темп приросту 2005 року по відношенню до 2001 року составілнематеріальние активи - 0,6400% і основні кошти - 0,6000%, збільшення відбулося лише в незавершеному виробництві (2005 рік - 2,4900%). У оборотних активах підприємства відзначається динаміка до збільшення основних статей. Дане збільшення спостерігається в таких статтях як, матеріальні оборотні засоби (темп приросту у 2005 році - 2,2000%), збільшилися грошові кошти підприємства (темп приросту склав 14,1900%), що позитивно позначається на оцінки майна предпріятія.Отріцательним моментом при аналізі оборотних активів є те, що у підприємства з кожним роком збільшується дебіторська заборгованість, це збільшення негативно позначається на фінансовій стійкості підприємства.
Після оцінки зміни майна підприємства необхідно виявити так звані «хворі» статті балансу. Статті, що говорять про певні недоліки у роботі підприємства:
Наявність сум "поганих" боргів у статтях це «Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати (рядок 230) і« Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати (рядок 240).
У цілому, з точки зору фінансової стійкості структура оборотних коштів і позаоборотних активів з роками покращується, за рахунок за рахунок збільшення частки найбільш ліквідних коштів (грошові кошти), а частка менш ліквідних активів (дебіторська заборгованість), за аналізованої період збільшується, і тим самим уповільнює, їх можливу ліквідність.
Підприємство може набувати основні, оборотні кошти і нематеріальні активи за рахунок власних і позикових (залучених) джерел (власного і позикового капіталу). Необхідно відзначити, що зменшення підсумку балансу сам по собі не завжди є показником негативного стану справ на підприємстві.
Дані представлені в таблиці (Додаток В) показують, що власні засобів підприємства збільшилася за аналізований період зросли, темп приросту у 2005 року до 2001 року становив 1,9500%. Це зростання отримано за рахунок збільшення позикових засобів підприємства (2001 рік - 224667 тис. руб., 2005 рік - 942590 тис. руб.) У результаті зростання короткострокових позик і кредитів (2001 рік - 140051 тис. руб., 2005 рік - 374455 тис . руб.) та кредиторської заборгованості (2001 рік - 24357 тис. крб., 2005 рік - 100100 тис. крб.)
Наявність власних коштів у підприємства за аналізований період зросла, але вони не покривають позикові кошти підприємства, що дуже негативно може позначитися на фінансовій стійкості підприємства. Оскільки позикові кошти і власні оборотні кошти зросли за аналізований період, детально розглянемо вплив кожної статті і приріст позикових коштів (Додаток Г).
Аналізуючи кредиторську задолженностьпредпріятія, відзначимо, що:
- Позитивним моментом, є те, що у підприємства останнім часом знизилася заборгованість перед постачальниками і підрядниками (2001 рік - 80801 тис. крб., 2005 рік - 351385 тис. крб.), А так само підприємство погасило всі долгіперед бюджетом і іншими кредиторами , це позитивно впливає на її стійкість;
- У підприємства спостерігається збільшення «хворих» статей як заборгованість перед державними і позабюджетними фондами (2001 рік - 3919 тис. руб., 2005 рік - 180000 тис. крб.), Заборгованість з оплати праці (2001 рік - 4371 тис. руб., 2005 рік - 46385 тис. крб.).
Підприємству необхідно більше приділяти уваги, перш за все, погашення боргів з оплати праці та розрахуватися перед державними позабюджетними фондами. Не дивлячись на те, що у підприємства зменшилась заборгованість перед постачальниками, але все ж таки необхідно чітко структурувати ці борги, і виявити які з них вимагають невідкладного погашення.
Фінансова стійкість підприємства залежить від його здатності і вміння вчасно виявити і спробувати виправити погіршується фінансове становище на підприємстві, для того щоб уникнути кризових ситуацій.
2.3 Відносні показники фінансової стійкості
Поняття стійкості є багатофакторним і багатоплановим. Так, в залежності від впливають на неї чинників, стійкість підприємства поділяється на внутрішню і зовнішню, загальну, фінансову.
Внутрішня стійкість - такий загальний фінансовий стан підприємства, при якому забезпечується стабільно високійрезультат його функціонування. Для її досягнення необхідно активне реагування на зміну внутрішніх і зовнішніх факторів.
Зовнішня стійкість підприємства при наявності внутрішньої стійкості обумовлена ​​стабільністю зовнішнього економічного середовища, в рамках здійснюється його діяльність. Вона досягається відповідною системою управління ринковою економікою в масштабах всієї країни.
Загальна стійкість підприємства досягається при такій організації руху грошових потоків, яка забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (витратами).
Фінансова стійкість є відображенням стабільного перевищення доходів над витратами. Вона забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства і сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і може звіряти головним компонентом загальної стійкості підприємства.
Аналіз стійкості фінансового стану дозволяє відповісти на питання, наскільки правильно підприємство управляло і управляє фінансовими ресурсами. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідало вимогам ринку і відповідало потребам розвитку підприємства. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва, а надлишкова - перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами. Таки чином, сущностьфінансовой стійкості є ефективне формування, розподіл і використання фінансових ресурсів. Платоспроможність виступає її зовнішнім проявом [31, стор 115].
Розглянемо і проаналізуємо відносні показники фінансової стійкості, до жодного відносяться:
- Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії);
- Коефіцієнт фінансової залежності;
- Коефіцієнт маневреності власного капіталу;
- Коефіцієнт довгострокових зобов'язань до сумарних активів;
- Коефіцієнт реальної вартості майна;
- Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами;
- Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів.
Коефіцієнт концентрації власного капіталу (автономії) показує, частку власних коштів у вартості майна підприємства. Даний коефіцієнт має наступні допустимі значення ³ 0,5.
, (1)
де К а - концентрація власного капіталу підприємства;
З к - власний капітал;
З а - сумарний актив.
Коефіцієнт фінансової залежності показує частку позикового капіталу в загальній сумі джерел фінансування. Даний коефіцієнт має наступні допустимі значення ³ 0,5.
(2)
де К з - фінансова залежність капіталу.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яку частину капіталу використовують для фінансування поточної діяльності, а яка капіталізована. Даний коефіцієнт має наступні допустимі значення ³ 0,5.
, (3)
де К м - маневреність власного капіталу;
З ос - власні оборотні кошти;
Коефіцієнт довгострокових зобов'язань до сумарних активів характеризує частку довгострокових кредитів і позик, залучених для фінансування підприємства. Даний коефіцієнт має наступні допустимі значення ³ 0,5.
, (4)
де К зк - позиковий капітал;
Про д - довгострокові зобов'язання;
Коефіцієнт реальної вартості майна розраховується як відношення виробничого потенціалу, що дорівнює сумі основних засобів, виробничих запасів і незавершеного виробництва, до всієї величині активів. Даний коефіцієнт має наступні допустимі значення £ 0,5.
, (5)
де К ра - реальна вартість майна;
Про с - основні засоби;
Пз - виробничі запаси;
П н - незавершене виробництво;
А - активи.
Коефіцієнт співвідношення власного і позикового капіталу показує, скільки позикових коштів припадає на кожен рубль власних коштів, вкладених в активи організації. Даний коефіцієнт має наступні допустимі значення £ 1.
, (6)
де К з / с - співвідношення власного і позикового капіталу;
Д о - довгострокові зобов'язання;
К о - короткострокові зобов'язання.
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами - відношення різниці між величиною власного капіталу і резервів до підсумками необоротних активів до суми всіх оборотних активів. Даний коефіцієнт має наступні допустимі значення ³ 0,3.
, (7)
де Кос - забезпеченість оборотних активів власними коштами;
З к - власний капітал;
А в - необоротні активи.
Таблиця 1 - Коефіцієнти, що характеризують фінансову стійкість
ВАТ «ВАЖМАШ»
Показники
2001
рік
2002
рік
2003
рік
2004
рік
2005
рік
Коефіцієнт концентрації власного капіталу (автономії)
0,70
0,60
0,50
0,50
0,50
Коефіцієнт фінансової залежності
1,70
2,00
2,10
2,80
2,40
Коефіцієнт довгострокових зобов'язань
0,01
0,01
0,12
0,15
0,16
Коефіцієнт маневреності власного капіталу
0,30
0,30
0,30
0,40
0,50
Коефіцієнт власного і позикового капіталу
0,40
0,50
1,00
1,40
1,30
Коефіцієнт реальних активів майна підприємства
0,40
0,40
0,50
0,60
0,60
Коефіцієнт обеспеченностисобственными засобами
0,40
0,30
0,3
0,20
0,30
Аналізуючи коефіцієнти фінансової стійкості, за аналізований період, можна сказати, що:
- Значення коефіцієнтів концентрації власного капіталу (автономії) за аналізований періодуменьшается, але показники знаходяться в допустимих межах і, виходячи, з цього випливає, що підприємство має стабільне фінансове становище, і незалежно від зовнішніх кредиторів;
- Коефіцієнта фінансової залежності, є зворотним коефіцієнту автономії, який за аналізований період, збільшується з кожним роком, це говорить про те, що у підприємства збільшується позиковий капітал, у загальній сумі джерел фінансування, що не покращує його фінансового стану;
- Аналізуючи коефіцієнт довгострокових зобов'язань, відзначимо, що підприємство з кожним роком підвищує свою надійність і якість стратегічного планування;
- Коефіцієнт маневреності власного капіталу протягом 2001-2005 рр.. знаходився в межах рекомендованого значення, що свідчить про стабільностісобственного капіталу;
- Коефіцієнт власного і позикового капіталу в останні роки збільшився, це означає, що зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними кошти;
- Аналізуючи, коефіцієнт реальних активів майна підприємства показав, що частка реальних активів в майні підприємства за останні роки збільшилася, отже, підприємство має стійке фінансове;
- Коефіцієнт обеспеченностисобственными засобами з 2001 року по 2005 рік має нестабільне становище, таким чином, можна зробити висновок, що у підприємства не достатньо власних оборотних активів.

Фінансова стійкість підприємства у 2001 - 2005 рр..

Рис. 2
2.4 Абсолютні показники фінансової стійкості
Абсолютними показниками фінансової стійкості є показники, що характеризують рівень забезпеченості оборотних активів джерелами їх формування [20, стор 182].
Для характеристики джерел формування запасів визначають три основні показники:
- Наявність власних оборотних коштів;
- Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат;
- Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат.
Власні оборотні кошти розраховуються як різниця між капіталом, резервами і позаоборотних активами підприємства. Цей показник є абсолютним, його збільшення в динаміці розглядається як позитивна тенденція.
, (8)
де СОС - власні оборотні кошти;
СІ - власні джерела підприємства;
ВА - необоротні активи підприємства.
Величина власних джерел формування запасів і витрат визначаються:
, (9)
де СД - власні джерела формування запасів і витрат;
ДП - довгострокові пасиви підприємства.
Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат визначаться:
, (10)
де ОІ - загальна величина джерел формування запасів і витрат;
КЗС - короткострокові позикові кошти підприємства.
Оцінити інший аспект фінансової стійкості можна, з'ясувавши, наскільки підприємство забезпечене джерелами формування запасів. Це допоможуть зробити наступні показники.
1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів D СОС:
, (11)
де З - запаси підприємства.
2. Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових джерел формування запасів D СД:
. (12)
3. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів D ОІ:
. (13)
Подальший розгляд фінансової ситуації на підприємстві будемо оцінювати, використовуючи чотири виділених типу фінансової стійкості.
Фінансова стійкість за абсолютними показниками класифікується за такими типами:
- Абсолютна стійкість, року D СОС> 0, D СД> 0, D ОІ> 0 Усі запаси повністю покриваються власними оборотними засобами. Така ситуація зустрічається вкрай рідко, і вона навряд чи може розглядатися як ідеальна, оскільки означає, що адміністрація не вміє, не бажає або не має можливості використовувати зовнішні джерела коштів для основної діяльності;
- Нормальна стійкість, коли D СОС <0, D СД> 0, D ОІ> 0 Гарантує платоспроможність підприємства, таке співвідношення відповідає положенню, коли успішно функціонуюче підприємство використовує для покриття запасів різні «нормальні» джерела коштів - власні та залучені;
- Нестійкий фінансовий стан, коли, D СОС <0, D СД <0, D ОІ> 0 Порушення платоспроможності підприємства, коли відновлення рівноваги можливо за рахунок поповнення джерел власних коштів і прискорення оборотності запасів. Підприємство змушені залучати додаткові джерела покриття, що не є «нормальними»;
- Кризовий фінансовий стан, коли D СОС <0, D СД <0, D ОІ < 0 Підприємство неплатоспроможне і знаходиться на межі банкрутства. Основний елемент оборотного капіталу - запаси не забезпечені джерелами їх покриття.
Проаналізувавши, отримані результати фінансової стійкості за абсолютними показниками показав (додаток Д), ми бачимо, що підприємство має нестійке фінансове становище, яке тягне за собою порушення платоспроможності підприємства, коли відновлення рівноваги можливо за рахунок поповнення джерел власних коштів і прискорення оборотності запасів. Підприємство змушене залучати додаткові джерела покриття, що не є «нормальними».
Такий стан підприємства пов'язано з тим, що воно знаходиться на стадії освоєння нових методів і технологій на адміністративному рівні, інженерно-технологічному, так і напроізводственном.
Потік поточних господарських операцій змінює певне одного разу стан фінансової стійкості, будучи причиною переходу, з одного типу стійкості в інший. Завдання економіста - так спланувати фінансові та матеріальні потоки, щоб їх наслідком було поліпшення фінансового стану підприємства. Для цього необхідно вміння визначати граничні межі зміни джерел коштів для покриття вкладень капіталу в основні фонди чи виробничі запаси.
У тому випадку, коли фінансове становище хитке, його слід виправити шляхом оптимізації структури пасивів, а також шляхом обгрунтованого зниження рівня запасів і готової продукції на складі. Щоб зняти фінансове напруження, підприємству необхідно з'ясувати причини різкого збільшення на кінець року виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів [30, стор 100].
Одним із ключових показників економічної стійкості підприємства є рентабельність. Економічний сенс показників рентабельності полягає в підрахунку, скільки грошових одиниць прибутку припадає на одну грошову одиницю капіталу (виручки, витрат). Коефіцієнти рентабельності показують, наскільки прибуткова діяльність підприємства [20, стор 205].
Зростання рентабельності є позитивною тенденцією у фінансово-економіческойдеятельності підприємства. При цьому слід пам'ятати, що при розрахунках коефіцієнтів рентабельності не завжди враховуються особливості діяльності підприємства. Це можливо у випадках, коли:
- Організація може бути високорентабельною за рахунок здійснення ризикованих проектів, і це в підсумку може привести її до втрати фінансової стійкості;
- Довгострокові інвестиції, як правило, впливають на коефіцієнти рентабельності в бік їх зниження;
- Розрахунок рентабельності капіталу грунтується на облікових, а не ринкових оцінках вартості підприємства і, отже, дає неточні результати.
Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. До основних коефіцієнтів рентабельності можна віднести:
- Коефіцієнт рентабельності активів;
- Коефіцієнт рентабельності власного капіталу;
- Коефіцієнт рентабельності продажів;
- Коефіцієнт рентабельності основної діяльності.
Коефіцієнт рентабельності активів - це відношення звичайної діяльності до величини всіх активів, за аналізований період, підприємства.
, (14)
де К ар - рентабельність активів;
П об - прибуток від звичайної діяльності;
А нп - активи на початок аналізованого періоду;
А кп - активи на кінець розглянутого періоду.
Рентабельність власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку заробила кожна одиниця, вкладена власниками підприємства.
, (15)
де К ск - рентабельність власного капіталу;
Ск нп-власний капітал на початок аналізованого періоду;
Ск кп - власний капітал на кінець розглянутого періоду.
Коефіцієнт рентабельності продажів показує частку чистого прибутку в обсязі продажів підприємства.
, (16)
де К рп - рентабельність продажів;
П ч - чистий прибуток;
В - виручка від продажів.
коефіцієнт рентабельності основної діяльності являє собою відношення прибутку від звичайної діяльності до витрат на виробництво і збут продукції.
, (17)
де К рід - рентабельність основної діяльності;
З пс - витрати на виробництво і збут продукції.
Таблиця 4 - Коефіцієнти, що характеризують рентабельність продукції
ВАТ «ВАЖМАШ»
Показники
2001
2002
2003
2004
2005
Виручка від продажів товарів, продукції, робіт, послуг, тис. руб.
605438
519369
678880
790432
832340
Прибуток від продажу, тис. руб.
54759
55690
63888
85530
87692
Чистий прибуток, тис. руб.
59820
71194
77788
93501
99959
Розрахункові показники
Коефіцієнт рентабельності продажів
0,12
0,12
0,12
0,12
0,12
Коефіцієнт рентабельність реалізованої продукції
0,11
0,10
0,10
0,11
0,11
Коефіцієнт загальної рентабельності
0,11
0,10
0,10
0,10
0,11
Аналізуючи отримані коефіцієнти рентабельності, ми можемо зробити наступні висновки. Всі показники за аналізований період, 2001 - 2005 рік, залишалися практично на одному рівні. У 2005 році збільшилася рентабельність активів, вона склав 0,11 руб. на кожну вкладену гривню активів підприємства (2003-2004 рік - 0,10 руб. на 1 кермо активів). Рентабельність власного капіталу в 2004 - 2005 роках залишається постійною, на 1 руб. власних коштів, підприємство запрацювало 0,50 руб. Рентабельність основної діяльності підприємства в 2005 році збільшилася, а це значить, що на 1 руб., Витрат підприємство запрацювало 0,20 руб., Тобто на 0,08 руб. більше ніж у 2003 році. 2005 збільшилась рентабельність продажів, що свідчить про незначне збільшення прибутку і зміцнення фінансового благополуччя підприємства.
Рентабельність предприятияи 2001 - 2005 рр..

Рис. 3
Аналіз ділової активності підприємства включає оцінку оборотності засобів і тривалості виробничо - збутового циклу.
Оборотність коштів - цей оцінка тривалості їх кругообігу, яка вимірюється швидкістю повернення середньої за звітний період (квартал, півріччя, рік) суми коштів підприємства у грошову форму. Обіг коштів підприємства знаходиться в прямій залежності від величини задіяного капіталу і, відповідно, пов'язаний з розміром плати за використовувані позикові засоби [31, стор 183].
Тривалість перебування коштів в обороті визначається низкою об'єктивних і суб'єктивних факторів.
До об'єктивних чинників належить:
- Загальноекономічне становище в країні (рівень інфляції та інфляційні очікування).
До суб'єктивних факторів відносяться:
- Сфера діяльності підприємства;
- Масштаб діяльності підприємства;
- Методика оцінки товарно-матеріальних цінностей;
- Цінова політика організації.
Коефіцієнти ділової активності дозволяють з аналізу оборотності коштів робити висновки, наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти.
Розрахункові показники ділової активності не мають норм, вважається, що чим вище значення даних показників, тим вище ділова активність підприємства.
Коефіцієнт оборотності чистих активів характеризує ефективність використання підприємством наявних у розпорядженні основних коштів.
, (18)
де О ча - оборотності чистих активів;
У п - виручка від продажів;
Ск нп - власний капітал на початок аналізованого періоду;
Ск кп - власний капітал на кінець розглянутого періоду.
Коефіцієнт оборотності основного капіталу - відношення виручки від реалізації до річної вартості основного капіталу.
, (19)
де О ок - оборотність основного капіталу.
Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів показує швидкість реалізації матеріально-виробничих запасів.
, (20)
де О МПЗ - оборотність матеріально-виробничих запасів;
МПЗ нп - матеріально-виробничі запаси на початок
розглянутого періоду;
МПЗ кп - матеріально-виробничі запаси на кінець
розглянутого періоду.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості - відношення виручки від реалізаціік дебіторської заборгованості.
, (21)
де О дз - Оборотність дебіторської заборгованості;
Дз нп-дебіторська заборгованість на початок аналізованого періоду;
Дз кп - дебіторська задолженностьна кінець розглянутого періоду.

Таблиця 5 - Коефіцієнти, що характеризують ділову активність
ВАТ «ВАЖМАШ»
Показники
2001
рік
2002
рік
2003
рік
2004
рік
2005
рік
Коефіцієнт оборотності чистих активів
0,5
0,5
0,6
0,7
0,7
Коефіцієнт оборотності основного капіталу
0,7
0,7
0,6
0,6
0,6
Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів
1,0
1,1
0,9
1,0
1,0
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості
36,3
33,1
21,8
16,8
15,5
Аналіз даних таблиці 5 показує, що коефіцієнт оборотності чистих активів з 2001 по 2005 рік має тенденцію до збільшення, чтосвідетельствует про те, що підприємство з кожним роком все більш і більш ефективно використовує всі наявні в її розпорядженні ресурси. Коефіцієнт оборотності основного капіталу, як видно з розрахунків, в останні роки знизився, а це означає, що підприємство з кожним роком все більше не ефективно використовує оборотний капітал. Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів не стабільний в аналізованому періоді, що свідчить про те, що підприємство з кожним роком матеріально-виробничі запаси використовує не полно.Оборачіваемость дебіторської заборгованості в 2005 році склала 15,5 оборотів у рік, тобто в порівнянні з попередніми роками погашення дебіторської заборгованості відбувалося більш повільними темпами.

Ділова активність підприємства у 2001 - 2005 рр..

Рис. 4
Проаналізувавши фінансову стійкість підприємства за 2001 - 2005 рр.. відзначимо, що підприємство має нестійке фінансове становище.
Проведений аналіз відносних і абсолютних показників фінансової стійкості підприємства показав, що:
- Підприємство з кожним роком підвищує свою надійність і якість стратегічного планування;
- Відсоток позикового капіталу в останні роки збільшився, це пов'язано з тим, що підприємство в останні роки перебуває на стадії реструктуризації, і як показав аналіз оборотних і необоротних коштів у підприємства недостатньо власних коштів для реалізації і втілення нових технологій, отже, воно було змушене піти на ризик, збільшивши позиковий капітал.
Розглянувши рентабельність та ділову активність підприємства, ми можемо сказати наступне, що:
- Рентабельність підприємства за аналізований період, залишається практично на одному рівні, це говорить про те, що підприємство у важкий для себе період свіже має стабільний прибуток і зміцнює своє фінансове благополуччя;
- Аналіз ділової активності свідчить про те, що підприємство з кожним роком намагається все більш і більш ефективно використовувати всі наявні в її розпорядженні ресурси, проте у підприємства виникають сложностіс ефективним використанням оборотного капіталу, з оборотністю матеріально-виробничих запасів іоборачіваемостью дебіторської заборгованості.
Фінансова стійкість підприємства в даний час нестабільна, але, незважаючи на це рентабельність підприємство залишається стабільною. І для того щоб підвищити фінансову стійкість необхідно детально розглянути та проаналізувати роботу власного і позикового капіталу.

3. Шляхи підвищення фінансової устойчівостіпредпріятія
3.1.Результатианаліза фінансової стійкості
ВАТ «ВАЖМАШ»
Фінансовий стан підприємства - це результат системи відносин, які виникають в процесі кругообігу коштів підприємства, а також джерел цих коштів та зв'язків з грошовими платежами.
На підставі проведеного аналізу ми бачимо що, аналіз майна підприємства протягом 2001 - 2005 рр.. має місце стабільне зростання майна підприємства, темп приросту у 2005 року до 2001 року становив 1,95%, що позитивно позначається на стійкості підприємства. Зростання майна пов'язаний в основному за рахунок нестабільності позаоборотних і оборотних активів підприємства майже за всіма статтями. Необоротні активи підприємства за аналізований період зменшилися за рахунок основних статей, таких як нематеріальні активи та основні засоби. У оборотних активах підприємства відзначається динаміка до збільшення основних статей. Дане збільшення спостерігається в таких статтях як, матеріальні оборотні кошти, збільшилися грошові кошти підприємства, що позитивно позначається на оцінки майна предпріятія.Отріцательним моментом при аналізі оборотних активів є те, що у підприємства з кожним роком збільшується дебіторська заборгованість, це збільшення негативно позначається на фінансовій стійкості підприємства.
Власні коштів підприємства збільшилася за аналізований період зросли, темп приросту у 2005 року до 2001 року становив 1,95%. Це зростання отримано за рахунок збільшення позикових засобів підприємства в результаті зростання короткострокових позик і кредитів.
Наявність власних коштів у підприємства за аналізований період зросла, але вони не покривають позикові кошти підприємства, що дуже негативно може позначитися на фінансовій стійкості підприємства.
Аналізуючи кредиторську задолженностьпредпріятія, відзначимо, що позитивним моментом, є те, що у підприємства останнім часом знизилася заборгованість перед постачальниками і підрядниками, а так само підприємство погасило всі долгіперед бюджетом і іншими кредиторами, це позитивно впливає на його стійкість. Однак, у підприємства спостерігається збільшення «хворих» статей як заборгованість перед державними і позабюджетними фондами, заборгованість з оплати праці, отже підприємству необхідно більше приділяти уваги, перш за все, погашення боргів з оплати праці та розрахуватися перед державними позабюджетними фондами. Не дивлячись на те, що у підприємства зменшилась заборгованість перед постачальниками, але все ж таки необхідно чітко структурувати ці борги, і виявити які з них вимагають невідкладного погашення.
Фінансова стійкість підприємства залежить від його здатності і вміння вчасно виявити і спробувати виправити погіршується фінансове становище на підприємстві, для того щоб уникнути кризових ситуацій.
Аналізуючи відносні та абсолютні показники фінансової стійкості, за аналізований період, ми бачимо, що підприємство має нестійке фінансове становище, яке тягне за собою порушення платоспроможності підприємства, коли відновлення рівноваги можливо за рахунок поповнення джерел власних коштів і прискорення оборотності запасів. Підприємство змушене залучати додаткові джерела покриття, що не є «нормальними».
Такий стан підприємства пов'язано з тим, що воно знаходиться на стадії освоєння нових методів і технологій на адміністративному рівні, інженерно-технологічному, так і напроізводственном.
У тому випадку, коли фінансове становище хитке, його слід виправити шляхом оптимізації структури пасивів, а також шляхом обгрунтованого зниження рівня запасів і готової продукції на складі. Щоб зняти фінансове напруження, підприємству необхідно з'ясувати причини різкого збільшення на кінець року виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів. Це завдання внутрішнього фінансового аналізу.
Розглянувши коефіцієнти рентабельності, ми можемо зробити наступні висновки. Всі показники за аналізований період, 2001 - 2005 рік, залишалися практично на одному рівні. У 2005 році збільшилася рентабельність активів, вона склав 0,11 руб. на кожну вкладену гривню активів підприємства. Рентабельність власного капіталу в 2004 - 2005 роках залишається постійною, на 1 руб. власних коштів, підприємство запрацювало 0,50 руб. Рентабельність основної діяльності підприємства в 2005 році збільшилася, а це значить, що на 1 руб., Витрат підприємство запрацювало 0,20 руб., Тобто на 0,08 руб. більше ніж у 2003 році. 2005 збільшилась рентабельність продажів, що свідчить про незначне збільшення прибутку і зміцнення фінансового благополуччя підприємства.
Коефіцієнти, що характеризують ділову активність підприємства, показують, що в підприємства спостерігається нестійке фінансове становище Оборотності чистих активів з 2001 по 2005 рік має тенденцію до збільшення, чтосвідетельствует про те, що підприємство з кожним роком все більш і більш ефективно використовує всі наявні в її розпорядженні ресурси . Знизився коефіцієнт оборотності основного капіталу, а це означає, що підприємство з кожним роком все більше не ефективно використовує оборотний капітал. Не стабільний коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів, свідчить про те, що підприємство з кожним роком матеріально-виробничі запаси використовує не полно.Оборачіваемость дебіторської заборгованості в 2005 році склала 15,5 оборотів у рік, тобто в порівнянні з попередніми роками погашення дебіторської заборгованості відбувалося більш повільними темпами.
Фінансова нестійкість підприємства, як показав, аналіз пов'язана, з тим, що підприємство з кожним роком збільшує позиковий капітал. Однак рентабельність підприємства залишається стабільною протягом аналізованого періоду. Для того щоб детально проаналізувати ситуацію, що склалася розглянемо і проведемо оцінку підприємства, в якій важливе місце займає ставлення позикового капіталу до рентабельності власного капіталу. За допомогою цієї оцінки ми повинні виявити негативні моменти у фінансовій діяльності підприємства і, виходячи з отриманих результатів запропонувати шляхи щодо їх усунення.
3.2 Стабілізація економічної стійкості підприємства
Різні сторони фінансової діяльності підприємства одержують закінчену грошову оцінку в системі показників фінансових результатів. Узагальнено найбільш важливі показники фінансових результатів діяльності організації. Показники фінансових результатів характеризують абсолютний ефект господарювання організації. Найважливішими серед них є показники прибутку, яка в умовах ринкової економіки складає основу економічного розвитку організації. Зростання прибутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного відтворення, рішення проблем соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. За рахунок прибутку виконується також частина зобов'язань організації перед бюджетом, банками та іншими організаціями. Таким чином, показники прибутку стають найважливішими для оцінки виробничої та фінансової діяльності організації. Вони характеризують ступінь її ділової активності та фінансового благополуччя. За прибутком визначаються рівень віддачі авансованих коштів та дохідність вкладень в активи даної організації. Теоретичною базою економічного аналізу фінансової стійкості є прийнята для всіх організацій, незалежно від форми власності, єдина модель господарського механізму, заснована на формуванні прибутку може нести фіксовані витрати фінансового характеру, які пов'язані з використанням позикових коштів як джерела фінансування своєї діяльності. Проте використання позикових коштів підвищує ступінь ризику неплатоспроможності організації. Всі ці моменти мають бути враховані фінансовим менеджером при вирішенні завдання вибору джерел фінансування. У процесі вирішення ця завдання необхідно з'ясувати, яке оптимальне поєднання між власними і позиковими фінансовими ресурсами має бути. Цей взаємозв'язок характеризується категорією фінансового левериджу [24, с 262].
Одна з головних завдань управління капіталом підприємства - оптимізація його структури з урахуванням заданого рівня його прибутковості і ризику - реалізується різними методами. Одним з основних механізмів реалізації цього завдання є фінансовий леверидж.
Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством позикових засобів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж являє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою позикових засобів в обсязі використовуваного підприємством капіталу, що дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал [24, с 395].
, (22)
де ЕФЛ-ефект фінансового левериджу, що полягає в прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу,%;
З НП-ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом і дорівнює 0,3;
КВР А-коефіцієнт валової рентабельності активів, він дорівнює 20%;
ПК - середній розмір відсотків за кредит (10%), що сплачується підприємством за використання позикового капіталу;
ЗК - середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу;
СК - середня сума власного капіталу підприємством.
Механізм формування ефекту фінансового левериджу наведено в таб. 6.
Таблиця 6 - Формування ефекту фінансового левериджу
Показник
2004
2005
Середня сума всього використовуваного капіталу, тис. руб.
458177
543498
Середня сума власного капіталу, тис. руб.
274019
327145
Середня сума позикового капіталу, тис. руб.
184158
216353
Сума валового прибутку, тис. руб.
125395
122912
Коефіцієнт валової рентабельності активів,%
27,40
23,00
Середній рівень відсотків за кредит,%
10
10
Сума відсотків за кредит сплачена за використання позикового капіталу, тис. руб.
18416
21635
Сума валового прибутку підприємства з урахуванням витрат по сплаті відсотків за кредит, тис. руб.
106979
101277
Сума податку на прибуток, тис. руб.
32094
30383
Сума чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку, тис. руб.
74885
70894
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу,%
27,30
21,70
Приріст рентабельності власного капіталу у зв'язку з використанням позикового капіталу,%
8,19
6,00

Коефіцієнт фінансового левериджу є тим важелем, який мультиплікуючий (пропорційно мультиплікатору або коефіцієнту змінює) позитивний або негативний ефект, одержуваний за рахунок соответствующею значення його диференціала. При позитивному значенні диференціала будь-який приріст коефіцієнта фінансового левериджу, буде викликати, ще більший приріс коефіцієнта рентабельності власного капіталу, а при негативному значенні диференціала приріст коефіцієнта фінансового левериджу буде призводити до ще більшого темпу зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, приріст коефіцієнта фінансового леверіджамультіпліцірует ще більший приріст його (позитивного або отри натільної в залежності від позитивної або негативної величини диференціала фінансового левериджа).
Аналогічно зниження коефіцієнта фінансового левериджу буде призводити до зворотного результату, знижуючи в ще більшому ступені його позитивний чи негативний ефект.
Таким чином, при незмінному диференціалі коефіцієнт фінансового левериджу є головним генератором як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансового ризику втрати цього прибутку. Аналогічним чином, при незмінному коефіцієнті фінансового левериджа позитивна чи негативна динаміка його диференціала генерує як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансовий ризик її втрати.
Знання механізму впливу фінансового левериджу на рівень прибутковості власного капіталу і рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано управляти як вартістю, так і структурою капіталу підприємства.
Найбільш ефективно механізм фінансового левериджу використовується в процесі оптимізації структури капіталу підприємства. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позикових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.
Аналізуючи формування фінансового левериджу за 2004 - 2005 рр.. відзначимо, що:
- У 2004 році приріст власного капіталу у зв'язку з використанням позикового капіталу склав 8,19%, у 2005 році - 6,00%;
- Коефіцієнт фінансової рентабельності за 2004 рік склав 27,30%, а в 2005 році - 21,70%;
- Середня сума позикового капіталу в 2004 році - 274019 тис. руб., 2005 рік - 321145 тис. руб., Сума чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства дорівнювала 2004 рік - 74885 2005 рік - 70894 тис. руб.
З результатів проведених розрахунків видно, що чим нижче питома вага позикових коштів у загальній сумі використовуваного підприємством капіталу, тим менший рівень прибутку воно отримує на власний капітал.
Таким чином, розглянувши один з основних способів, який вліяетна фінансове становище підприємства, ми знайшли оптимальне співвідношення між постійними і змінними витратами в структурі капіталу підприємства з точки зору співвідношення власних і позикових коштів. Застосування, якого показує можливість, як уникнути неплатоспроможності підприємства.

4. ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ Зубчасті колеса
ВАТ «Тяжмаш» - це сучасне підприємство, за своєю структурою і за складом основних виробничих фондів розташовує можливостями для виконання практично будь-якого контракту, властивого важкого машинобудування.
Потужний інтелектуальний і виробничо-технічний потенціал дозволяє створювати і випускати конкурентоспроможну унікальне обладнання високого класу, як за власною документації, так і за документацією замовника.
Чорна та кольорова металургія, будіндустрія, хімія і нафтогазопереробки, золото і алмазодобича, енергетика - ось не повний перелік галузей, де успішно працюють вироби ВАТ «Тяжмаш».
Для чорної і кольорової металургії, а також в області золота, алмазодобичі та номенклатури гірничорудного устаткування продукція ВАТ «Тяжмаш» представлена ​​млинами мокрого самоподрібнення (ММС) з діаметром барабана від 5 до 10, 5 і продуктивністю від 30 до 650 т / ч. Цими млинами оснащені більш 50 найбільших збагачувальних комбінатів країн СНД і далекого зарубіжжя, 22 великих заводу Росії, Україні,. Білорусії. Всього заводом випущено близько 450 таких машин.
В даний час підприємство виробляє такі види продукції:
1) Обладнання для гірничодобувної, металургійної та будівельної промисловості:
- Млини мокрого самоподрібнення;
- Млини мокрого полусамоізмельченія;
- Млин типу МШ 25, 5 x 14, 5; МС 3. 3x12, 5;
- Млини типу МС, МШ, МШМІ, МШР, МГМИ;
- Дробарки молоткові;
- Дробарки валкові;
- Димососи;
- Конвеєри стрічкові стаціонарні і катучие;
- Ролики для стрічкових конвеєрів;
2) Устаткування для теплоелектростанцій (ТЕС), що працюють на твердому паливі:
- Млини молоткові тагенціальние;
- Млини валкові среднеходние;
- Млини - вентилятори;
- Млини кульові барабанні;
- Мигалки з конусним клапаном;
- Сепаратори;
- Затвори штикові гідравлічні;
- Циклони;
- Живильники скребкові;
- Живильник комбінований сирого палива.
3) Устаткування для гідроелектростанцій (ГЕС):
- Гідротурбіни для середніх і великих ГЕС;
- Радіальні гідротурбіни для малих ГЕС;
- Затвори кульові;
- Затвори плоскі ковзаючі,
- Сегментні і решітки сороудержівающіе;
- Затвори дискові.
4) Устаткування для атомних електростанцій (АЕС):
- Гідроамортизатора;
- Віброгасителі.
5) Обладнання інше:
- Обладнання для промислової підготовки нафти;
прохідницькі щити;
- Насоси масловінтовие (МНВ);
- Крани мостові;
- Редуктори спеціальні;
- Радіотелескопи та опорно-поворотні пристрої (ОПП) радіолокаційних комплексів.
6) Товари народного споживання:
- Котел опалювальний водогрійний сталевий газовий КСГ-80;
- Апарати опалювальні марки АТГВ (універсальні).
За всіма видами устаткування завод забезпечує шефмонтаж, сервісне обслуговування, постачання запчастин. Вироби відрізняються надійністю, високої ремонтопридатністю, достатнім ступенем конкурентоспроможності. Абсолютна більшість виробів, що випускаються заводом, спроектированныеконструкторским колективом заводу.
Високий рівень розробок, надійність і термін служби машин, постійне вдосконалення конструкцій, врахування зауважень і побажань замовника, технічна продуманість і наукова обгрунтованість прийнятих рішень створили високий авторитет заводу в експлуатаційного персоналу споживачів. Цей чинник сприяв просуванню продукції заводу і на міжнародному ринку.
Активну участь фахівців заводу в міжнародних ярмарках, виставках і конференціях сприяли встановленню ділових зв'язків з фахівцями іноземних фірм: «Сведана» (Швеція), РРС та «Беатман» (ПАР), «Палле» (Австралія) і ін
Перехід на ринкові відносини зажадав докорінно змінити методи і терміни розробки конструкторської документації. Зараз робочий проект складний машини може бути виконаний за 6 місяців замість 2-3 років. Різке скорочення обсягу випуску військової продукції заводом і науково-дослідними організаціями країни призвело до вивільнення науково-технічного потенціалу, що дозволило використовувати його можливості і досягнення для розроблюваної продукції.
Процес виготовлення зубчастого колеса
Операція перша:
Розмітка. Перевірка розміткою заготовки на придатність до механічної обробки. (Пристосування А.42340.00003)
Операція друга:
Токарна. Встановити, вивірити закріпити. З перевстановлення точити колом згідно креслення під термообробку. Гострі кромки притупити. (Різець прох. 2120-0059, штангельциркулем ШЦ-3-500-001, різець прох. 21030059)
Операція третя:
Слюсарна. Зачистка задирок. Маркування креслення. (Пристосування А.42340.00003)
Операція четверта:
Токарна. Установка, вивірка, закріплення. Підрізка торця, розточування, зняття фаски. (Різець прох. 2120-0059, різець росл. 2141-0059, різець пр. 2102-0021, штангельциркулем ШЦ-3-500-001)
Операція п'ята:
Слюсарна. Маркування позначення креслення. (Пристосування А.42340.00003)
Операція шоста:
Розмітка. Нанесення осьових рисок. Розмітка шпоночно паза. (Пристосування А.42340.00003)
Операція сьома:
Свердлильна. Установка, закріплення. Центрованим, свердлити. З перевстановлення зняття фаски. (Свердло 2301-0050, свердло 2301-0087, штангельциркулем ШЦ-125-01)
Операція восьма:
Довблення. Установка колеса на підставку, вивірка. Довбати шпонковий паз попередньо і остаточно. (Різець долбо. 24.2184-0014, калібр. Проб. 8313-0169, штангельциркулем ШЦ-1-125-01)
Операція дев'ята:
Слюсарна. Зачистка задирок. (Пристосування А.42340.00001)
Операція десята:
Зубофрезерний. Установка оправи, фрези, вивірка. Нарізка зубів заздалегідь і остаточно. (Фреза, зачеплення Новікова, штангензубом ШЗ-18)
Операція одинадцята:
Слюсарна. Зачистка задирок. Пропиляти гострі кромки. (Пристосування А.42340.00001)
Операція дванадцятій:
Приймальний контроль.
Операція тринадцятий:
Слюсарна. Консервування маслом.

5. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ «ВАЖМАШ»
5. 1 Оцінка важкості трудового процесу
Тяжкість трудового процесу оцінюють відповідно до цих "Гігієнічними критеріями оцінки умов праці за показниками шкідливості і небезпеки факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу". Рівні факторів важкості праці виражені в ергометричний величинах, що характеризують трудовий процес, незалежно від індивідуальних особливостей людини, що бере участь в цьому процесі.
Основними показниками важкості трудового процесу є:
- Фізична динамічне навантаження;
- Маса що піднімається і переміщуваного вантажу вручну;
- Стереотипні робочі руху;
- Статичне навантаження;
- Робоча поза;
- Нахили корпусу;
- Переміщення в просторі.
Кожен із зазначених факторів трудового процесу для кількісного вимірювання та оцінки вимагає свого підходу.
1. Фізична динамічне навантаження, виражається в одиницях зовнішньої механічної роботи за зміну (кг × м).
Для підрахунку фізичної динамічного навантаження (зовнішньої механічної роботи) визначається маса вантажу, переміщуваного вручну в кожній операції і шлях його переміщення в метрах. Підраховується загальна кількість операцій з перенесення вантажу за зміну і підсумовується величина зовнішньої механічної роботи (кг × м) за зміну в цілому. За величиною зовнішньої механічної роботи за зміну в залежності від виду навантаження (регіональна або загальна) та відстані переміщення вантажу визначають, до якого класу умов праці відноситься дана робота. Якщо відстань переміщення вантажу різне, то сумарна механічна робота зіставляється із середньою відстанню переміщення.
2. Маса що піднімається і переміщуваного вантажу вручну, кг. Для визначення маси вантажу (піднімається або стерпного робочими протягом зміни, які постійно або при чергуванні з іншою роботою) його зважують на товарних вагах. Реєструється тільки максимальна величина. Масу вантажу можна також визначити за документами. Для визначення сумарної маси вантажу, переміщуваного протягом кожної години зміни, вага всіх вантажів підсумовується, а якщо переносимий вантаж однієї ваги, то ця вага множиться на число підйомів або переміщень протягом кожної години.
3. Стереотипні робочі рухи (кількість за зміну).
Поняття "робочий рух" у даному випадку мається на увазі рух елементарне, тобто одноразове переміщення тіла або частини тіла з одного положення в інше. Стереотипні робочі рухи в залежності від навантаження поділяються на локальні й регіональні. Роботи, для яких характерні локальні руху, як правило, виконуються у швидкому темпі (60 - 250 рухів в хвилину) і за зміну кількість рухів може досягати декількох десятків тисяч. Оскільки за цих роботах темп, тобто кількість рухів за одиницю часу, практично не змінюється, то, підрахувавши, вручну або із застосуванням будь-яких автоматичного лічильника, число рухів за 10 - 15 хвилин, розраховуємо число рухів в 1 хвилину, а потім множимо на кількість хвилин, протягом яких виконується ця робота. Час виконання роботи визначаємо шляхом хронометражних спостережень або по фотографії робочого дня. Число рухів можна визначити також за денною виробітку.
Регіональні робочі рухи виконуються, як правило, у більш повільному темпі і легко підрахувати їх кількість за 10 - 15 хвилин або за 1-2-е повторювані операції, кілька разів за зміну. Після цього, знаючи загальна кількість операцій або час виконання роботи, підраховуємо загальна кількість регіональних рухів за зміну.
4. Статичне навантаження (величина статичного навантаження за зміну при
утриманні вантажу, додатку зусиль, кгс × с).
Статична навантаження, пов'язане з підтриманням людиною вантажу або додатком зусилля без переміщення тіла або його окремих ланок, розраховується шляхом перемноження двох параметрів: величини утримуваного зусилля і часу його утримування.
У виробничих умовах статичні зусилля зустрічаються у двох видах: утримання оброблюваного вироби (інструменту) і притиск оброблюваного інструменту (вироби) до оброблюваного виробу (інструменту). У першому випадку величина статичного зусилля визначається вагою утримуваного вироби (інструменту). Вага виробу визначається шляхом зважування на вагах. У другому випадку величина зусилля притиску може бути визначена за допомогою тензометричних, пьезокристаллических або яких-небудь інших датчиків, які необхідно закріпити на інструменті або виробі. Час утримування статичного зусилля визначається на підставі хронометражних вимірів (по фотографії робочого дня).
5. Робоча поза.
Характер робочої пози (вільна, незручна, фіксована, вимушена) визначається візуально. Час перебування у вимушеній позі, позі з нахилом корпусу або інший робочій позі, визначається на підставі хронометражних даних за зміну.
6. Нахили корпусу (кількість за зміну).
Число нахилів за зміну визначається шляхом їх прямого підрахунку або визначенням їх кількості за одну операцію і множиться на кількість операцій за зміну. Глибина нахилів корпусу (у градусах) вимірюється за допомогою будь-якого простого пристосування для вимірювання кутів (наприклад, транспортира).
7. Переміщення в просторі (переходи, зумовлені
технологічним процесом протягом зміни по горизонталі або вертикалі -
по сходах, пандусах та ін, км).
Найпростіший спосіб визначення цієї величини - з допомогою крокоміра, який можна помістити в кишеню працюючого або закріпити на його поясі, визначити кількість кроків за зміну (під час регламентованих перерв та обідньої перерви крокомір знімати). Кількість кроків за зміну помножити на довжину кроку (чоловічий крок у виробничій обстановці в середньому дорівнює 0,6 м, а жіночий - 0,5 м), і отриману величину виразити в км.
8. Загальна оцінка важкості трудового процесу.
Загальна оцінка за ступенем фізичного тяжкості проводиться на основі всіх наведених вище показників. При цьому на початку встановлюється клас по кожному виміряного показника і вноситься до протоколу, а остаточна оцінка важкості праці встановлюється за найбільш вразливому, віднесеному до найбільшого класу. При наявності двох і більше показників класу 3. 1 і 3. 2 загальна оцінка встановлюється на одну ступінь вище.
Визначення важкості трудового процесу в даній роботі вироблено для професій: інженер-конструктор різних напрямів та спеціаліста по роботі з персоналом (Державна система санітарно-епідеміологічного нормування Російської Федерації Р 2.2.755-99)
Короткий опис виконуваної роботи інженера-конструктора (таблиця 6): Працівник здійснює розробку різноманітної технологічної оснастки та оформлення технологічної документації необхідної для виробництва на ЕОМ в позі сидячи (до 75% часу зміни), при отриманні завдання направляється в архів для отримання необхідної для роботи документації і креслень, здійснює узгодження своєї роботи з замовниками пристосувань (цехами, відділами), здійснює облік розроблених пристосувань, вирішує проблеми виникають у виробництві при використанні пристосувань і т. п.
Фізична динамічне навантаження: 4 кг × 50 м × 4 × 2 (т. до за один робочий день доводиться йти в архів 4 рази, × 2 Так як документацію доводитися нести назад) = 1600 кгм - клас 1.
Маса одноразового підйому вантажу: 4 кг - клас 1.
Сумарна маса вантажу протягом кожної години зміни - 4 кг × 4 × 2 = 32 кг і розділити на 8 годин роботи в зміну = 4 кг - клас. 1.
При локальній навантаженні (за участю м'язів кистей і пальців рук) - 53760 клас. 2.
Стереотипні руху (регіональна навантаження на м'язи рук і плечового пояса): кількість рухів при аналізі та розробці оснащення - 144 клас 1.
Робоча поза: робота з поворотом тулуба, незручним розміщенням кінцівок - клас 2.
Переміщення в просторі: працівник в основному сидить на місці, переміщення незначні, до 3 км за зміну по горизонталі і 0,5 км по вертикалі.
Для фахівця з роботи з персоналом робота полягає в наступному: Оформлення документів на ЕОМ в позі сидячи (до 75% часу зміни) при прийомі і звільненні людей, здійснює записи в трудові книжки, оформлення пенсійних посвідчень та мед. полюсів, здійснює оформлення людей на пенсію, готує накази по персоналу і т. п.
Фізична динамічне навантаження: 1кг × 10м × 2 × 2 (т. до за один робочий день доводиться йти в архів 2 рази, × 2, тому що документацію доводитися нести назад) = 1600 кгм - клас 1.
Маса одноразового підйому вантажу: 1 кг - клас 1.
Сумарна маса вантажу протягом кожної години зміни - 1 кг × 4 = 4 кг і розділити на 8 годин роботи в зміну = 0,5 кг - клас. 1.
При локальній навантаженні (за участю м'язів кистей і пальців рук) - 56875 клас. 2
Стереотипні руху (регіональна навантаження на м'язи рук і плечового пояса): кількість рухів при аналізі та розробці оснащення - 100 клас 1.
Таблиця 7 - Результати розрахунку важкості трудового процесу інженера-конструктора

Показники
Факт. Значення
Клас
1.
Фізична динамічне навантаження (кг м):
1.1
регіональна - переміщення вантажу до 1 м
1600
1
1.2
загальне навантаження: переміщення вантажу
- Від 1 до 5 м
- Більше 5 м
2.
Маса піднімається і перемещаемоговручную вантажу (кг):
2.1
- При чергуванні з іншою роботою
2.2.
- Постійно протягом зміни
4
1
2.3
- Сумарна маса за кожну годину
2.4
2.5
- З робочої поверхні
- З підлоги
4
1
3
Стереотипні робочі рухи (кількість)
3.1
- Локальна навантаження
53760
2
3.2
- Регіональна навантаження
144
1
4.
Статичне навантаження (кгс-сек):
4.1
- Однією рукою
4.2
- Двома руками
4.3
- За участю корпусу і ніг
5.
Робоча поза
1
6.
Нахили корпусу (кількість за зміну)
7.
Переміщення в просторі (км)
7.1
- По горизонталі
3
1
7.2
- По вертикалі
0, 5
1
Остаточна оцінка важкості праці
2

Вільна, зручна поза, можливість зміни робочого положення тіла (сидячи, стоячи). Знаходження в позі стоячи до 40% часу зміни. - Клас 1.
Переміщення в просторі: працівник в основному сидить на місці, переміщення незначні, до 2 км за зміну по горизонталі і 0,4 км по вертикалі.
Таблиця 8 - Результати розрахунку важкості трудового процесу фахівця по роботі з персоналом

Показники
Факт. Значення
Клас
1.
1.1
1.2
Фізична динамічне навантаження (кг м): регіональна - переміщення вантажу до 1м загальне навантаження: переміщення вантажу
- Від 1 до 5 м
- Більше 5 м
160
1
2.
2.1
2.2.
2.3
Маса поднимаемогоиперемещаемого вручну вантажу (кг): при чергуванні з іншою роботою постійно протягом зміни сумарна маса за кожну годину зміни:
- З робочої поверхні
- З підлоги
1
0, 5
1
1
3.
3.1
3.2
Стереотипні робочі рухи (кількість)
- Локальна навантаження
- Регіональна навантаження
56875
100
2
1
4.
4.1
4.2
4.3
Статичне навантаження (кгс-сек):
- Однією рукою,
- Двома руками
- За участю корпусу і ніг
5.
Робоча поза
1
6.
Нахили корпусу (кількість за зміну)
7.
7.1
7.2
Переміщення в просторі (км)
- По горизонталі
- По вертикалі

2 0,
4
1
1
Остаточна оцінка важкості праці
2

5. 2 Оцінки напруженості трудового процесу
Напруженість трудового процесу оцінюють відповідно до цих "Гігієнічними критеріями оцінки умов праці за показниками шкідливості і небезпеки факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу".
Оцінка напруженості праці професійної групи працівників заснована на аналізі трудової діяльності і її структури, які вивчаються шляхом хронометражних спостережень в динаміці всього робочого дня, протягом не менше одного тижня. Аналіз заснований на обліку всього комплексу проізводственнихфакторов (стимулів, подразників), що створюють передумови для виникнення несприятливих нервово-емоційних станів (перенапруги). Всі фактори (показники) трудового процесу мають якісну або кількісну вираженість і згруповані за видами навантажень: інтелектуальні, сенсорні, емоційні, монотонні, режимні навантаження.
1. Навантаження інтелектуального характеру.
1.1 «Зміст роботи» вказує на ступінь складності виконання завдання: від вирішення простих завдань до творчої (евристичної) діяльності з вирішенням складних завдань при відсутності алгоритму.
1.2 «Сприйняття сигналів (інформації) та їх оцінка - за даного фактору трудового процесу сприйняття сигналів (інформації) з последующейкоррекціей дій і виконуваних операцій відноситься до 2-го класу.
Сприйняття сигналів з наступним співставленням фактичних значень параметрів (інформації) з їх номінальними необхідними рівнями. У тому випадку, коли трудова діяльність вимагає сприйняття сигналів з наступною комплексною оцінкою всіх виробничих параметрів (інформації), то праця по напруженості відноситься до класу 3. 2.
1.3 «Розподіл функцій за ступенем складності завдання». Будь-яка трудова діяльність характеризується розподілом функцій між працівниками. Відповідно, чим більше покладено функцій на працівника, тим вище напруженість його праці. Так, трудова діяльність, що містить прості функції, спрямовані на обробку та виконання конкретного завдання, не призводить до значної напруженості праці.
Напруженість зростає, коли здійснюється обробка, виконання з подальшою перевіркою виконання завдання (клас 2). Обробка, перевірка і, крім того, контроль за виконанням завдання вказує на великий ступінь складності виконуваних функцій працівником, і, відповідно, більшою мірою проявляється напруженість. Найбільш складна функція - це попередня підготовча робота з подальшим розподілом завдань іншим особам (клас 3. 2).
1.4 «Характер виконуваної роботи» - у тому випадку, коли робота виконується за індивідуальним планом, то рівень напруженості праці невисокий. Якщо робота протікає за строго встановленим графіком з можливим його корекцією в міру необхідності, то напруженість підвищується. Ще більша напруженість праці характерна, коли робота виконується в умовах дефіциту часу. Найбільша напруженість (клас 3. 2) характеризується роботою в умовах дефіциту часу та інформації. При цьому наголошується висока відповідальність за кінцевий результат роботи ..
2. Сенсорні навантаження
2.1 «Тривалість зосередженого спостереження (в% від часу зміни), чим більше відсоток часу відводиться протягом зміни на зосереджене спостереження, тим вище напруженість. Загальний час робочої зміни приймається за 100%.
2.2 «Щільність сигналів (світлових, звукових) та повідомлень у середньому за 1 годину роботи» - кількість сприймаються і переданих сигналів
(Повідомлень, розпоряджень). дозволяє оцінювати зайнятість, специфіку
діяльність працівника. Чим більше число вступників та переданих сигналів або повідомлень, тим вище інформаційне навантаження, що приводить до зростання напруженості. За формою (або способу) пред'явлення інформації сигнали можуть подаватися зі спеціальних пристроїв (світлові, звукові сигнальні пристрої, шкали приладів, таблиці, графіки та діаграми, символи, текст, формули і т. д.) і при мовному повідомленні (по телефону і радіо фону, при безпосередньому прямому контакті працівників).
2.3 «Число виробничих об'єктів одночасного спостереження» - вказує, що зі збільшенням числа об'єктів одночасного спостереження зростає напруженість праці.
2.4 «Розмір об'єкта розрізнення при тривалості зосередженого уваги (% від часу зміни). Чим менше розмір розглянутого предмета (вироби, деталі, цифровий або буквений інформації і т. п.) і чим триваліше час спостереження, тим вище нагрузканазрітельний аналізатор. Відповідно зростає клас напруженості праці. В якості основи розмірів об'єкта розрізнення взяті категорії зорових робіт із СНиП 23-05-95 "Природне і штучне освітлення».
2.5 «Робота з оптичними приладами (мікроскоп, лупа і т. п.) при тривалості зосередженого спостереження (% від часу зміни)». На основі хронометражних спостережень визначається час (години, хвилини) роботи за оптичним приладом. Тривалість робочого дня приймається за 100%, а час фіксованого погляду з використанням мікроскопа, лупи перекладається у відсотки - чим більше відсоток часу, тим більше навантаження, що призводить до розвитку напруги зорового аналізатора.
2.6 «Спостереження за екраном відеотермінала (години за зміну)». Відповідно до цього показника фіксується час (години, хвилини) безпосередньої роботи користувача ВДТ з екраном дисплея протягом усього робочого дня при введенні даних, редагування тексту або програм, читанні інформації буквеної, цифрової, графічної з екрану. Чим довший час фіксації погляду на екран користувача ВДТ, тим більше навантаження на зоровий аналізатор і тим вище напруженість праці.
2.7 «Навантаження на слуховий аналізатор». Ступінь напруги слухового
аналізатора визначається по залежності розбірливості слів у відсотках від
співвідношення між рівнем інтенсивності промови і "білого" шуму. Коли
перешкод немає, розбірливість слів дорівнює 100% - 1 клас. До 2-го класу відносяться випадки, коли рівень мови перевищує шум на 10 - 15 дБ А і відповідає розбірливості слів, рівної 90-70% або на відстані до 3,5 м і т. п.
2.8 «Навантаження на голосовий апарат (сумарна кількість годин
наговорюємо на тиждень) ». Ступінь напруги голосового апарату залежить від тривалості мовних навантажень. Перенапруження голосу спостерігається при тривалій, без відпочинку голосової діяльності.
3. Емоційні навантаження.
3.1 «Ступінь відповідальності за результат власної діяльності. Значимість помилки »- вказує, якою мірою працівник може впливати на результат власної праці при різних рівнях складності здійснюваної діяльності. 'Із зростанням складності підвищується ступінь відповідальності, оскільки помилкові дії призводять до додаткових зусиль з боку працівника або цілого колективу, що відповідно приводить до збільшення емоційної напруги. Якщо працівник несе відповідальність за основний вид завдання, а помилки призводять до додаткових зусиль з боку цілого колективу, то емоційне навантаження в даному випадку вже трохи нижче (клас 3.1).
У тому випадку, коли ступінь відповідальності пов'язана з якістю допоміжного завдання, а помилки призводять до додаткових зусиль з боку вищого керівництва, то така праця за даним показником характеризується ще меншим проявом емоційної напруги (2 клас). Якщо працівник несе відповідальність лише за виконання окремих елементів продукції, а в разі допущеної помилки додаткові зусилля тільки з боку самого працівника (1 клас).
3.2 «Ступінь ризику для власного життя».
3.3 "Ступінь відповідальності за безпеку інших осіб» отражаютфактори емоційного значення. Ряд професій характеризується відповідальністю тільки за безпеку інших осіб, особисту безпеку - 3.2 клас. Але існує цілий ряд категорій робіт, де можливо поєднання ризику, як для себе, так і відповідальності за життя інших осіб). У цьому випадку емоційне навантаження істотно вище, тому ці показники слід оцінювати як окремі самостійні стимули. Є цілий ряд професій, де зазначені фактори повністю відсутні - їх праця оцінюється як 1 клас напруги праці.
4. Монотонність навантажень.
4.1 «Число елементів (прийомів), необхідних для реалізації простого завдання або багаторазово повторюваних операцій» - чим менше число виконуваних прийомів, чим вище напруженість праці, обумовлена ​​багаторазовими навантаженнями. Найбільш висока напруженість за цим показником характерна для працівників конвеєрного праці (клас 3.1 - 3.2).
4.2 «Тривалість (у сек.) Виконання простих виробничих завдань або повторюваних операцій» - чим коротше час, тим, відповідно, вище монотонність навантажень. Даний показник, також як і попередній найбільш виражений при конвеєрному працю (клас 3.1 -3.2).
4.3 «Час активних дій (у% до тривалості зміни)». Спостереження за ходом технологічного процесу не відноситься до "активних дій". Чим менше час виконання активних дій і більше час спостереження за ходом виробничого процесу, тим, відповідно вище монотонність навантажень.
4.4 «Монотонність виробничої обстановки (час пасивного спостереження за ходом техпроцесу у% від часу зміни)» - чим більше час пасивного спостереження за ходом технологічного процесу, тим більше монотонної є робота.
5. Режим роботи.
5.1 «Фактична тривалість робочого дня» - виділений в самостійну рубрику на відміну від інших класифікацій. Це пов'язано з тим, що незалежно від числа змін і ритму роботи у виробничих умовах фактична тривалість робочого дня коливається від 6 - 8 годин до 12 годин і більше. У цілого ряду професій тривалість зміни становить 12 годин і більше. Чим тривалішою робота за часом, тим більша сумарна за зміну навантаження, і, відповідно, вище напруженість праці.
5.2 «Змінність роботи» визначається на підставі внутрішньовиробничих документів, що регламентують розпорядок праці на даному підприємстві, організації. Найвищий клас 3. 2 характеризується нерегулярної змінності з роботою у нічний час.
5.3 «Наявність регламентованих перерв та їх тривалість (без обідньої перерви)». При належній організації праці введення регламентированныхперерывовнаотдыхвсчетрабочеговремени сприяє поліпшенню функціонального стану організму працівника і забезпечує високу продуктивність його праці.
Недостатня тривалість або відсутність регламентованих перерв посилює напруженість праці, оскільки відсутній елемент короткочасної захисту часом від впливу факторів трудового процесу та виробничого середовища.
6. Загальна оцінка напруженості трудового процесу проводиться наступним чином.
6.1 Незалежно від професійної приналежності (професії)
враховуються всі 22 показника, перераховані в таблиці 8. Не допускається
вибірковий облік будь-яких окремо взятих показників для загальної оцінки
напруженості праці.
6.2 По кожному з 22 показників окремо визначається свій клас умов праці. У тому випадку, якщо за характером чи особливостями професійної діяльності будь-якої показник не представлений (наприклад, відсутня робота з екраном відеотермінала або оптичними приладами), то за цим показником ставиться 1 клас (оптимальний) - напруженість праці легкого ступеня.
6.3. При остаточній оцінці напруженості праці:
6.3.1 «Оптимальний» (1 клас) встановлюється у випадках, коли 17 і більше показників мають оцінку 1 класу, а інші ставляться до 2 класу. При цьому відсутні показники, пов'язані з 3 (шкідливому) класу.
6.3.2 «Допустимий» (2 клас) встановлюється в наступних випадках:
- Коли 6 і більше показників віднесені до 2 класу, а решта - до 1 класу;
- Коли від 1 до 5 показників віднесені до 3. 1 і / або 3. 2 ступенями шкідливості, а інші показники мають оцінку 1-го та / або 2-го класів.
6.3.3 «Шкідливий» (3) клас встановлюється, коли 6 або більше показників віднесені до третього класу.
При цьому праця напружений 1-го ступеня (3. 1) у тих випадках:
- Коли 6 показників мають оцінку тільки класу 3.1, а що залишилися показники відносяться до 1 і / або 2 класів;
- Коли від 3 до 5 показників відносяться до класу 3.1, а від 1 до 3 показників віднесені до класу 3.2.
Праця напружений 2-го ступеня (3.2):
- Коли 6 показників віднесені до класу 3.2;
- Коли більше 6 показників віднесені класу 3.1;
- Коли від 1 до 5 показників віднесені до класу 3.1, а від 4 до 5 показників до класу 3.2;
- Коли 6 показників віднесені до класу 3.1 і є від 1 до 5 показників класу 3.2.
6.4 У тих випадках, коли більше 6 показників мають оцінку 3.2, напруженість трудового процесу оцінюється на один ступінь вище - клас 3.3.
Визначення напруженості трудового процесу (таблиця 8) у даній роботі вироблено для професій: інженер-конструктор і фахівця з роботи з персоналом (Державна система санітарно-епідеміологічного нормування Російської Федерації Р 2.2.755-99).
Короткий опис виконуваної роботи інженера - конструктора: Здійснює розробку різноманітної технологічної оснастки необхідної для виробництва, здійснює узгодження своєї роботи з замовниками пристосувань (цехами, відділами), здійснює облік розроблених пристосувань, вирішує проблеми, що виникають у виробництві при використанні пристосувань і т. п.
Примітка: «Шкідливий» (3) клас встановлюється, коли 6 або більше показників віднесені до третього класу.
Для фахівця з роботи з персоналом работазаключается в наступному: оформлення документів при прийомі і звільненні людей, осуществляетзаписивтрудовыекнижки, оформленіепенсіонних посвідчень і мед. полюсів, здійснює оформлення людей на пенсію, готує накази по персоналу і т. п. Напруженості трудового процесу фахівця з роботи з персоналом представлена ​​в таблиці 9.
Таблиця 9 - Визначення напруженості трудового процесу
інженера-конструктора
Показники
Клас умов праці
1
2
3.1
3.2
3.3
1.
Інтелектуальні навантаж
1.1
+
1.2
+
1.3
+
1.4
+
2.
2. Сенсорні навантаження
2.1
+
2.2
+
2.3
+
2.4
+
2.5
+
2.6
+
2.7
+
2.8
+
3.
Емоційні навантаження
3.1
+
3.2
+
3.3
+
4.
Монотонність навантажень
4.1
+
4.2
+
4.3
+
4.4
+
5.
Режімзаботи
5.1
L
5.2
+
5.3
+
Кількість показників у кожному класі
10
4
5
Общаяоценка напруженості праці
+
Таблиця 10 - Визначення напруженості трудового процесу фахівця по роботі з персоналом
Показники
Клас умов праці
1
2
3.1
3.2
3.3
1.
Інтелектуальні навантаж
1.1
+
1.2
+
1.3
+
1.4
+
2.
Сенсорні навантаження
2.1
+
2.2
+
2.3
+
2.4
+
2.5
+
2.6
+
2.7
+
2.8
+
3.
Емоційні навантаження
3.1
+
3.2
+
3.3
+
4.

Монотонність навантажень
4.1
+
4.2
4.3
+
4.4
+
5.
Режим роботи
5.1
+
5.2
+
5.3
+
Кількість показників у кожному класі
14
5
2
1
Общаяоценка напруженості праці
+

висновок
У дипломній роботі був проізведенаналіз фінансової устойчівостіпредпріятія ВАТ «ВАЖМАШ». Загальна оцінка фінансово - економіческойустойчівості підприємства актуальна як для самого підприємства (з урахуванням подальшого планування і прогнозированияпроизводственной діяльності), так і для зовнішніх користувачів інформації (кредиторів, інвесторів, акціонерів). Фінансовий аналізустойчівості проводився за період з 2001 р. по 2005 р. на основебухгалтерской звітності форма № 1 та форма № 2.
У дипломній роботі була простежується динаміка основних показників фінансово - економічної стійкості состояніяпредпріятія, дана загальна оцінка структури статей бухгалтерського балансу підприємства, проведена оценкаделовой активності і рентабельності підприємства.
У зв'язку з тим, чтопредпріятіе має специфічне виробниче напрямок, одним з найбільш важливих моментів при аналізі відіграє аналіз взаємозв'язку активу і пасиву балансу, а саме оцінка майна підприємства, яка включає в себе необоротні засоби та оборотні активи.
З проведеного аналізу майна підприємства (Додаток Б) випливає, що протягом 2001 - 2005 рр.. має місце стабільне зростання майна підприємства, темп приросту у 2005 року до 2001 року становив 1,9500%, що позитивно позначається на стійкості підприємства. Зростання майна пов'язаний в основному за рахунок нестабільності позаоборотних і оборотних активів підприємства майже за всіма статтями. Необоротні активи підприємства за аналізований період зменшилися за рахунок основних статей, таких як нематеріальні активи та основні засоби. У оборотних активах підприємства відзначається динаміка до збільшення основних статей. Дане збільшення спостерігається в таких статтях як, матеріальні оборотні кошти, збільшилися грошові кошти підприємства, що позитивно позначається на оцінки майна предпріятія.Отріцательним моментом при аналізі оборотних активів є те, що у підприємства з кожним роком збільшується дебіторська заборгованість, це збільшення негативно позначається на фінансовій стійкості підприємства.
У цілому, з точки зору фінансової стійкості структура оборотних коштів і позаоборотних активів з роками покращується, за рахунок за рахунок збільшення частки найбільш ліквідних коштів (грошові кошти), а частка менш ліквідних активів (дебіторська заборгованість), за аналізованої період збільшується, і тим самим уповільнює, їх можливу ліквідність.
Наявність власних коштів у підприємства за аналізований період зросла, але вони не покривають позикові кошти підприємства, що дуже негативно може позначитися на фінансовій стійкості підприємства. Оскільки позикові кошти і власні оборотні кошти зросли за аналізований період, ми детально розглянули вплив кожної статті і приріст позикових коштів (Додаток Г).
Аналізуючи кредиторську задолженностьпредпріятія, відзначимо, що:
- Позитивним моментом, є те, що у підприємства останнім часом знизилася заборгованість перед постачальниками і підрядниками, а так само підприємство погасило всі долгіперед бюджетом і іншими кредиторами, це позитивно впливає на її стійкість;
- У підприємства спостерігається збільшення заборгованості перед державними і позабюджетними фондами, заборгованість з оплати праці.
Як показав аналіз, підприємству необхідно більше приділяти уваги, перш за все, погашення боргів з оплати праці та розрахуватися перед державними позабюджетними фондами. Не дивлячись на те, що у підприємства зменшилась заборгованість перед постачальниками, але все ж таки необхідно чітко структурувати ці борги, і виявити які з них вимагають невідкладного погашення.
Фінансова стійкість підприємства залежить від його здатності і вміння вчасно виявити і спробувати виправити погіршується фінансове становище на підприємстві, для того щоб уникнути кризових ситуацій.
З фінансової точки зору структура оборотних коштів покращала в порівнянні з попереднім роком, так як частка найбільш ліквідних засобів зросла (грошові кошти), а частка менш ліквідних активів (дебіторська заборгованість) зменшилася. Це підвищило їхню можливу ліквідність.
Важливим моментомпрі аналізі є оцінка кредиторської заборгованості. З кожним роком аналізованим у підприємства кредиторська заборгованість збільшується, це збільшення в основному відбувається за рахунок заборгованості перед постачальниками і підрядниками.
Проаналізувавши відносні показники фінансової стійкості підприємства, відзначимо, що:
- Підприємство має стабільне фінансове становище, і незалежно від зовнішніх кредиторів;
- У підприємства збільшується позиковий капітал, у загальній сумі джерел фінансування, що не покращує його фінансового стану;
- Підприємство з кожним роком підвищує свою надійність і якість стратегічного планування;
- У підприємства наблюдаетсястабильностьсобственного капіталу, та взяті на себе зобов'язання підприємство може покрити власними кошти;
- Розглянувши забезпеченість власних коштів підприємства з 2001 року по 2005 рік ми можемо сказати, що у підприємства не достатньо власних оборотних активів.
Проаналізувавши, отримані результати фінансової стійкості за абсолютними показниками показав (додаток Д), ми бачимо, що підприємство має нестійке фінансове становище, яке тягне за собою порушення платоспроможності підприємства, коли відновлення рівноваги можливо за рахунок поповнення джерел власних коштів і прискорення оборотності запасів. Підприємство змушене залучати додаткові джерела покриття, що не є «нормальними».
Такий стан підприємства пов'язано з тим, що воно знаходиться на стадії освоєння нових методів і технологій на адміністративному рівні, інженерно-технологічному, так і напроізводственном.
Потік поточних господарських операцій змінює певне одного разу стан фінансової стійкості, будучи причиною переходу, з одного типу стійкості в інший. У тому випадку, коли фінансове становище хитке, його слід виправити шляхом оптимізації структури пасивів, а також шляхом обгрунтованого зниження рівня запасів і готової продукції на складі. Щоб зняти фінансове напруження, підприємству необхідно з'ясувати причини різкого збільшення на кінець року виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів.
Рентабельність підприємства є позитивною тенденцією у фінансово - економічної діяльності підприємства. Аналізуючи рентабельностьнеобходимоотметить, за аналізований період підприємство працює стабільно, що є позитивною тенденцією в економічній діяльності підприємства.
Аналіз ділової активності підприємства включає оцінку оборотності засобів і тривалості виробничо - збутового циклу. Вивчивши показники ділової активності, відзначимо, що підприємство з кожним роком все більш і більш ефективно використовує всі наявні в її розпорядженні ресурси. У підприємства спостерігається зниження при використанні оборотного капіталу, а так само розрахунки показали, що підприємство в останні роки не повно використовує матеріально-виробничі запаси.Оборачіваемость дебіторської заборгованості в 2005 році знизилася, тобто в порівнянні з попередніми роками погашення дебіторської заборгованості відбувалося більш повільними темпами , що теж позначається негативно на фінансовій стійкості підприємства.
Пройдений аналіз основних показників фінансової стійкості підприємства показав, що в підприємства спостерігається фінансова нестійкість і вона пов'язана, з тим, що підприємство з кожним роком збільшує позиковий капітал. Однак рентабельність підприємства залишається стабільною протягом аналізованого періоду. Для того щоб детально проаналізувати ситуацію, що склалася розглянемо і проведемо оцінку підприємства, в якій важливе місце займає ставлення позикового капіталу до рентабельності власного капіталу.
Одна з головних завдань управління капіталом підприємства - оптимізація його структури з урахуванням заданого рівня його прибутковості і ризику - реалізується різними методами. Одним з основних механізмів реалізації цього завдання є фінансовий леверидж.
При позитивному значенні диференціала будь-який приріст коефіцієнта фінансового левериджу, буде викликати, ще більший приріс коефіцієнта рентабельності власного капіталу, а при негативному значенні диференціала приріст коефіцієнта фінансового левериджу буде призводити до ще більшого темпу зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу.
Аналізуючи формування фінансового левериджу за 2004 - 2005 рр.. відзначимо, що: у 2004 році приріст власного капіталу у зв'язку з використанням позикового капіталу склав 8,19%, у 2005 році - 6,00%, коефіцієнт фінансової рентабельності за 2004 рік склав 27,30%, а в 2005 році - 21, 70%; середня сума позикового капіталу в 2004 році - 274019 тис. руб., 2005 рік - 321145 тис. руб., сума чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства дорівнювала 2004 рік - 74885 2005 рік - 70894 тис. руб. З результатів проведених розрахунків видно, що чим нижче питома вага позикових коштів у загальній сумі використовуваного підприємством капіталу, тим менший рівень прибутку воно отримує на власний капітал.
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ Список
1. Положення з бухгалтерського обліку «Облікова політика організації» (ПБУ 1 / 98). Наказ Мінфіну РФ від 9 грудня 1998 р. № 60н.
2. Положення з бухгалтерського обліку «Бухгалтерська звітність організації» (ПБУ 4 / 99). Наказ Мінфіну РФ від 6 липня 1999 р. № 43н.
3. Абрютина М. С., Грачова. В. Аналізфінансово-економічної деятельностіпредпріятія: Навчально-практичний посібник. - М.: Видавництво «Справа і Сервіс», 199.8 - 256 с.
4. Абрамов А. Є. Основи аналізу фінансової, господарської діяльності підприємства. М.: Економіка і фінанси АКДИ, 1994. - 198 с.
5. Артеменко В. Г. Фінансовий аналіз. М.: «ДІС», 1997. - 268с.
6. Баканов М. І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. - М.: Фінанси і Статистика, 1994. - 287 с.
7. Бердникова Т. Б. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 215 с.
8. Вещунова М. Л., Фоміна Л. Ф. Бухгалтерський облік на підприємствах разлічнихформ власності. Навчально-практичний посібник видавництво «Магіс», Москва, 2000. - 525 с.
9. Глушков І. Є. Бухгалтерський облік на сучасних підприємство: Ефективне навчальний і практичний посібник з бухгалтерського обліку. М.: Крокус, 2000. - 695 с.
10. Глухів В. В., Лисичкіна Т. В., Некрасова Т. П. Економічні основи екології: Підручник / - СПб, Спеціальна література, 1995. - 280 с.
11. Єлфімова О. В. Фінансовий аналіз. - М.: Фінанси і статистика, 1996. - 256 с.
12. Казанцев А.К. і др.Практіческій менеджмент: у ділових іграх, господарських ситуаціях, задачах і тестах: Навчальний посібник - М.: ИНФРА - М, 1998. - 566 с.
13. Казанцев А.К. та ін Практичний менеджмент: у ділових іграх, хоз.сітуаціях, задачах, тестах: Учеб.пособие - М.: ИНФРА - М, 1998. - 566 с.
14. Ковальов В. В. Фінансовий аналіз: Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Фінанси, 1999. - 452 с.
15. Кондраков Н. П. Бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності і аудит в умовах ринку. - М.: Перспектива, 1992. - 384 с.
16. Крейнина М. Н. Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки. - М.: ІКЦ «ДІС», 1997. - 224 с.
17. Кукукіна І. Г. Фінансовий менеджмент .- ст.: «Іваново», 1996 - 137с.
18. Нідлз Б., Андерсон X., Колдуелл Д. Принципи бухгалтерського обліку. - М.: Фінанси і Статистика, 1994. - 495 с.
19. Нурієв PM Курс мікроекономіки. - М.: Норма; Инфра-М, 1998. -561с.
20. Пястолов С.М. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Підручник - 3-тє вид., Стер. - М.: Видавничий центр «Академія», 2004. - 336 с.
21. Родіонова В. М., Федотова М. А. Фінансова стійкість підприємства в умовах інфляції. М.: Перспектива, 1995. - 182 с.
22. Розенберг Н., Бірдцелл Л. Є. Як Захід став багатим. Економічні перетворення індустріального світу: Пер. з англ. - К.: Екор, 1995. - 351 с.
23. Рішар Жак. Аудит і аналіз господарської діяльності підприємства / Пер. з фр.; Під ред. Л. П. Бєлих. - М.: Аудит, 1997. - 376 с.
24. Русинова Ф.М., Разу М. Л. Менеджмент. - М: ФБК - ПРЕС, 1998. - 504 с.
25. СавіцкаяГ. В. Анализхозяйственнойдеятельности підприємства: 5-е вид. / Мінськ: ТОВ «Нове знання», 2005. - 688 с.
26. Савицька Г. В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 336 с.
27. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: Підручник.-3-е изд., Испр. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 330 с.
28. Селезньова Н. М., Іонова О. Ф. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник .- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 479 с.
29. Табурчак П.П., Вікуленко А.Є., Овчинникова Л. А. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: Учеб. посібник для вузів. - Ростов н / Д: Фенікс, 2002.-325 с.
30. Шеремет А. Д., Сайфілін Р. С. Методика фінансового аналізу. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 203 с.
31. Чорногорський С.А., Лі Вей. Аналіз бухгалтерської звітності й прийняття управлінських рішень. - СПб.: «Видавничий дім Герда», 2005. - 256 с.
32. Чуєв І.М., Чуєва Л.М. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: Підручник для вузів. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і К 0», 2006. -368 С.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Диплом
465.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Шляхи підвищення фінансової стійкості підприємства
Аналіз фінансової стійкості підприємства та шляхи її зміцнення
Аналіз фінансової стійкості підприємства та шляхи його підвищення
Показники та оцінка фінансової стійкості підприємства Заходи щодо зміцнення фінансової стійкості
Оцінка фінансової стійкості підприємства на прикладі підприємства ЗАТ Кула-Крим
Оцінка фінансової стійкості підприємства на прикладі підприємства ЗАТ Кула Крим
Оцінка фінансової стійкості підприємства
Аналіз фінансової стійкості підприємства
Аналіз фінансової стійкості підприємства 2
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru