Економіка сільського господарства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Міністерство сільського господарства Р. Ф.
ФГТУ ВПО Уральська Державна сільськогосподарська академія
Кафедра економіки АПК та менеджменту ім. М. П. Дормидонтова
Контрольна робота
Дисципліна: «Економіка сільського господарства»
Виконавець: студент 5курса
заочного Ф. Т. Ж.шіфр 03-11,
Нікітін А.
Керівник: доцент Брилін А.Г.
Єкатеринбург 2007

Питання 5
Показники ефективності використання земельних ресурсів
Для оцінки економічної ефективності використання землі застосовуються такі показники:
· Врожайність сільськогосподарських культур;
· Вартість валової продукції, яка розраховується за формулою
,
де У ск - урожайність сільськогосподарських культур;
До п - кадастрова ціна певного виду сільськогосподарської продукції.
,
де З п - собівартість виробництва конкретного виду продукції (руб / ц);
П п - розмір додаткового продукту (руб / ц);
· Валовий дохід;
· Чистий дохід;
· Прибуток;
· Вартість валового, чистого доходу і прибутку в розрахунку на 1 гектар сільськогосподарських угідь;
· Окупність витрат в земельні ресурси (руб. на руб. Матеріальних витрат), що визначається за формулою
,
де З м - матеріальні витрати на 1 гектар землі;
П в - вартість валової продукції за кадастровим цінами;
· Диференціальний дохід, який визначається за формулою
,
де 1,4 - коефіцієнт, що враховує нормативний розмір додаткового продукту;
· Оцінна вартість сільськогосподарських земель, яка визначається за формулою
,
де Ц в - середньозважена ціна продажу основної культури;
Ц і - індивідуальна ціна виробництва продукції;
У н - нормальна врожайність.
  В якості додаткових показників ефективності сільськогосподарського виробництва використовуються наступні показники:
· Питома вага сільськогосподарських угідь у загальній земельній площі;
· Питома вага ріллі в структурі сільськогосподарських угідь;
· Питома вага посівів сільськогосподарських культур у площі ріллі.
Підвищення ефективності земель може бути досягнуто тільки інтенсивним шляхом - екстенсивний шлях неможливий через обмеженість земельних ділянок. При цьому вирішальне значення мають вдосконалення технології сільськогосподарських робіт, автоматизація і комплексна механізація основних виробничих процесів, хімізація, меліорація, елітне насінництво і т.п.

Питання 11
Показники ефективності використання основних виробничих фондів
До показників ефективності використання основних фондів відносяться:
Фондовіддача:
Ф о = ВП: С,
де ВП - вартість валової продукції сільського господарства;
С - вартість основних засобів.
Фондовіддача є основним показником ефективності використання основних фондів. Раніше застосовувалися й інші параметри, схожі за економічним змістом з фондовіддачею (наприклад, випуск товарної продукції на 1 руб. Вартості основних засобів). На нашу думку, використання показника фондовіддачі може задовольнити потреби в будь-яких економічних розрахунках. Справа в тому, що економічна теорія не обмежує використання у чисельнику виключно показника валової продукції. Залежно від завдання, що стоїть перед економістом, тут може використовуватися і вартість реалізованої продукції, і вартість відвантаженої продукції і т.п.
Показник фондовіддачі найбільш точно відображає рівень використання основних засобів на кожному конкретному підприємстві. Тут вже ніякі коригування проводити не слід. Навпаки, у разі, коли показники фондовіддачі в черговому періоді різко відрізняються від аналогічних показників у попередньому періоді, необхідний ретельний аналіз з метою з'ясування причин такої зміни. Найбільш ймовірними причинами цього можуть бути:
* Скорочення виробничої програми (посівних площ, поголів'я худоби тощо);
* Зниження продуктивності обладнання в результаті його фізичного та морального зносу (у тому випадку, коли для оцінки приймається балансова, тобто залишкова, вартість об'єктів основних засобів, слід мати на увазі, що дія цього фактора буде спотвореним, але зниження продуктивності застарілої техніки відбувається бол її швидкими темпами, ніж збільшення сум нарахованої амортизації);
* Скорочення продуктивності праці в результаті зниження кваліфікації виробничих робітників або падіння рівня мотивації до праці (наприклад, при багатомісячної невиплати заробітної плати);
* Наявність невикористаних або неефективно використовуваних об'єктів основних засобів.
Зворотним показником фондовіддачі є показник фондомісткості:
Ф е = С: ВП.
Він відображає зміст вартості основних засобів у валовій продукції сільського господарства. Точніше було б як знаменник використовувати тут не повну вартість об'єктів основних засобів, а суми нарахованої амортизації. Однак у цьому випадку доведеться рахуватися з тим, що фондомісткість буде відображати ефективність використання лише тих основних засобів, на які нараховується амортизація. В даний час амортизація не нараховується на основні засоби, виведені на реконструкцію, на консервацію (на термін більше трьох місяців), а також по основних засобів, отриманих безоплатно і набутим повністю або частково за рахунок бюджетних асигнувань. Неважко помітити, що в цьому випадку зміниться і економічний сенс показника. Для складання більш повної картини ефективності використання основних засобів (в цілому, по групах і по окремих об'єктах), мабуть, доцільно розраховувати і аналізувати обидва показники.
Узагальнюючим показником є ​​рентабельність основних засобів. Традиційно рентабельність розраховується за допомогою віднесення суми отриманого прибутку до вартості основних виробничих засобів і нормованих оборотних коштів:
Р = П р: (С + Про ср),
де П - прибуток, отримана сільськогосподарським підприємством;
Про ср - середньорічна вартість нормованих оборотних коштів.
У методичній і навчальній літературі іноді цей показник називають нормою прибутку. Це твердження не можна назвати економічно бездоганним, оскільки у відповідності з західними стандартами норма прибутку розраховується як відношення отриманого прибутку до загальної суми авансованого капіталу. Вище ми говорили, що авансований капітал (статутний капітал) на етапі створення підприємства, в ідеалі, має дорівнювати вартості основних і нормованих оборотних коштів. Проте з плином часу сума авансованого капіталу виявляється не відповідає сумі вартості основних і оборотних коштів. Основні причини цього - проведення переоцінок, нарахування амортизації і збільшення вартості майна за рахунок відрахувань від прибутку та інших джерел. Крім того, в сільському господарстві в силу того, що виробничий цикл відрізняється великою тривалістю, розмір авансованого капіталу не може задовольнити потребу в оборотних коштах (доводиться активно використовувати позикові кошти).
При визначенні рентабельності прийнято розрізняти балансову та розрахункову рентабельність. Різниця між показниками полягає в тому, що в першому випадку в чисельнику використовується показник балансової (валового) прибутку, а в другому - прибутку, що залишається в розпорядженні організації. Раніше розрахункова рентабельність показувала ефективність використання основних засобів з урахуванням плати за фонди, яка здійснюється за рахунок валового прибутку. В даний час роль плати за фонди виконує податок на майно, який також відраховується за рахунок балансового прибутку. Однак розмір цього податку пов'язаний з ефективністю використання основних і нормованих оборотних коштів вже не настільки очевидно, так як база для розрахунку податку включає і інші види майна (наприклад, вартість незавершеного будівництва).
Крім перерахованих показників використання основних засобів Методичні вказівки з обліку основних засобів рекомендують використовувати дані про наявність основних засобів з підрозділом їх на:
· Власні або орендовані;
· Встановлені та невстановлені,
· Діючі і невикористовувані;
· Дані про робочий час і простоях обладнання, машин і транспортних засобів;
· Дані про випуск продукції.
Ці показники можна використовувати в якості додаткових для цілей економічного і фінансового аналізу.

Питання 40
Показники ефективності виробництва продукції тваринництва
При оцінці ефективності тваринництва використовуються наступні показники:
· Питома вага окремих видів худоби загалом поголів'я господарства. При цьому можуть використовуватися як абсолютні показники - кількість голів кожного виду тварин, так і відносні, наведені до кількості великої рогатої худоби, дорослим свиням, вівцям і т.д. Хороший матеріал для аналізу можуть надати дані чисельності тварин за віковими групами. З одного боку, такий аналіз дозволяє більш точно планувати обсяги реалізації тваринницької продукції, а з іншого - оцінювати резерви і найближчі перспективи розвитку господарства (наприклад, різке зменшення поросят у віковій групі до двох місяців означає, що не пізніше 10-12 місяців ферма зіткнеться з серйозними проблемами, пов'язаними з відсутністю свинопоголів'я, призначеного для забою і реалізації);
· Сума виробничих витрат в абсолютному вираженні та в розрахунку на 1 карбованець реалізованої (виробленої) продукції;
· Рівень рентабельності реалізованої продукції (показник рентабельності виробленої продукції розрахувати, звичайно, можна, проте його економічний зміст вельми сумнівний - вище ми говорили, що при розрахунку рентабельності повинна використовуватися прибуток - балансова або чиста, а оцінка вартості виробленої продукції припускає, що частина її ще не реалізована, тому прибуток є умовною);
· Продуктивність сільськогосподарських тварин. Залежно від спеціалізації тваринницьких господарств в якості показника продуктивності використовуються: середній удій молока від однієї корови, середній настриг вовни з однієї вівці, середня несучість однієї курки-несучки, середньодобовий приріст ваги однієї голови на відгодівлі, середній розмір виходу меду на одну бджолосім'ю і т. п. Крім того, розраховується показник продуктивності по групі тварин. На розмір цього показника впливають два фактори: зміна продуктивності по групах худоби і зміна структури поголів'я;
· Сума прибутку в розрахунку на одну голову худоби або на 1 ц продукції;
· Рентабельність продукції підприємства в цілому. Тут може розраховуватися як показник рентабельності продукції (відношення суми отриманого прибутку до загальної собівартості всієї виробленої продукції), так і показник рентабельності підприємства (відношення прибутку до суми вартості необоротних активів та матеріальних оборотних коштів). Поданим Мінсільгосппроду РФ, за підсумками 1998 р . з усієї продукції тваринництва тільки виробництво яєць було рентабельним (11 відсотків). Виробництво інших видів продукції було збитковим (молоко - 27%, м'ясо свиней - 31%, м'ясо ВРХ - 57%);
· Норма прибутку - від показника рентабельності норма прибутку, як вже зазначалося, відрізняється тим, що прибуток співвідноситься не з собівартістю продукції або вартістю активів, а з розміром авансованого капіталу. Цей показник для вітчизняної економіки є порівняно новим. Тому вичерпних методичних вказівок за його розрахунку та аналізу поки не існує. Однак для прийняття управлінських рішень часто достатньо проаналізувати динаміку зміни показника за ряд років.
При розрахунку окремих показників, що характеризують ефективність продукції тваринництва, слід мати на увазі, що ця продукція складається з двох частин: продукції, одержуваної при господарському використанні тварин (молоко, вовна, яйце та ін), і продукції, одержуваної в результаті виробництва (вирощування ) худоби - приплід, приріст, приріст ваги.
До продукції виробництва м'яса відносять вага реалізованого для забою на м'ясо худоби в живій вазі, а також м'ясо в забійній вазі. У продукцію м'яса у забійній вазі входить вага туші без шкури і субпродуктів 1-й і 2-ї категорії (голови, нижньої частини ніг і нутрощів). Для цілей оцінки результатів і аналізу буває необхідне проведення перерахунку живої ваги худоби в забійний. Точний перерахунок виробляють за коефіцієнтами, що враховують породу і вгодованість худоби. Для укрупнених приблизних розрахунків допускається використовувати усереднені коефіцієнти: по великій рогатій худобі - 48%, по свиням - 65%, по вівцям та козам -42%.
Важливим показником є ​​добовий приріст ваги однієї голови на відгодівлі. Цей показник визначається як відношення різниці між знімальним (на дату зняття показників за допомогою зважування або обміру) і постановочним (на дату постановки на відгодівлю або на дату попереднього зважування) вагою до суми кормоднів за період відгодівлі. Зрозуміло, при цьому слід робити коригування на кількість голів, відправлених за цей період на реалізацію - або виключати кормоднів, що припадають на ті, що вибули голови, або по кожній групі голів виробляти окремий розрахунок.
Виробництво тваринницької продукції пов'язане з вибуттям частини поголів'я з суб'єктивних причин - в результаті відмінків. Даний показник, природно, не може плануватися, але аналіз його динаміки та структури необхідний. Впритул до оцінки втрат тваринницьких господарств примикає оцінка ефективності ветеринарних заходів. З точки зору методологічної визначення економічної ефективності заходів щодо запобігання збиткам в будь-якому випадку є найбільш складним видом розрахунків. Розрахунок економічної ефективності в будь-якому випадку припускає зіставлення даних. У цьому випадку слід зіставляти витрати на проведення ветеринарних заходів із сумами ймовірного матеріального збитку від відмінків. Однак фактори, що впливають на рівень відмінків, численні й не завжди прямо залежать від обсягу та якості ветеринарних заходів. У принципі, розрахунок можна провести з достатнім ступенем точності. Але для цього необхідно проаналізувати період 10-15 років і спробувати вичерпно визначити вплив усіх виявлених факторів. До речі, в результаті аналізу можуть бути сформульовані досить несподівані висновки - при певному рівні витрат їх подальше збільшення вже не справляє позитивного ефекту на рівень захворюваності і відмінків тварин.

Питання 29
Види цін на с / г продукцію. Їх характеристика
Головною характеристикою, що визначає співвідношення попиту і пропозиції, є ринкова ціна на продукцію. Ціна - один з основних факторів визначення виручки від реалізації продукції, а значить, вона безпосередньо впливає на розмір прибутку, одержуваної підприємством, і на його фінансово-економічний стан.
В умовах планової економіки ціна дорівнює середнім витратам виробництва і регулюється державою.
У ринкових умовах ціна визначається рівнем граничних витрат, тобто витрат виробництва визнаних ринком партій товару. При зниженні попиту і збільшенні пропозиції ціна знижується, при збільшенні попиту і зниження пропозиції - збільшується.
Основними видами цін в умовах ринку є:
· Вільні ціни, тобто ціни, які формуються виключно на основі співвідношення попиту і пропозиції;
· Регульовані ціни - ціни, рівень яких, з урахуванням монопольного становища виробника на ринку чи високої соціальної значимості виробленої продукції, регулюється державою.
Крім того, в залежності від цілей економічного дослідження розрізняють такі види цін:
· Оптові ціни підприємства - ціни, за якими підприємство виготовлювач реалізує продукцію оптовим перепродавцам в тій же галузі;
· Оптові ціни галузі - ціни реалізації продукції організаціям торгівлі, у тому випадку, коли реалізація здійснюється безпосередньо організаціям торгівлі і в ціну не включаються витрати і плановий прибуток оптових баз або складів, дана ціна відсутня;
· Роздрібні ціни - ціни, за якими продукція реалізується кінцевому покупцеві;
· Закупівельні ціни - ціни, за якими держава закуповує продукцію для своїх потреб (держрезерв і т.п.); іноді такі ціни називають гарантованими, так як рівень цін і обсяги реалізації встановлюються завчасно і гарантуються державою;
· Порівнянні ціни - ціни, які використовуються для вимірювання динаміки фізичних обсягів виробництва і реалізації продукції, у будівництві застосовуються з 1991 р ., В сільському господарстві - з 1994 р .
У ринкових умовах використовуються наступні методи ціноутворення:
· Встановлення ціни за рівнем середніх витрат плюс прибуток;
· Встановлення ціни за рівнем планової рентабельності продукції (забезпечення беззбитковості та отримання цільового прибутку);
· Встановлення ціни виходячи з реальної вартості продукції;
· Встановлення ціни на основі рівня середніх цін.
За першим із перерахованих методів ціна встановлюється на основі собівартості продукції і стандартної націнки. Розміри націнки змінюються в залежності від виду товару й обсягу партії реалізації.
Розрахунок ціни на основі планового рівня рентабельності грунтується на зіставленні загальних (валових) витрат і передбачуваної планового прибутку. Розмір прибутку повинен бути не менш нормальною і, як правило, коливається в незначних межах залежно від виду продукції.
Недоліком цих двох методів є те, що вони не враховують дію ринкових механізмів - співвідношення попиту і пропозиції.
При встановленні ціни на основі реальної цінності товару оцінюються не реальні витрати виробництва та обігу, а реакція потенційних покупців на зміну ціни (еластичність попиту). Велика частина сільськогосподарської продукції має низьку еластичність, що обумовлює необхідність державного регулювання рівня цін.
При встановленні цін на основі рівня середніх поточних цін продавець товару також не враховує власні витрати виробництва і реалізації, а орієнтується на рівень цін конкурентів на аналогічну продукцію. Якщо дана ціна визначається на етапі організації нового виробництва, слід враховувати зміну попиту і пропозиції (і, відповідно, рівня рівноважної ціни) після виходу нового товаровиробника на ринок.
Особливості ціноутворення в сільському господарстві, як уже зазначалося, обумовлені двома чинниками:
· Низька еластичність попиту на сільськогосподарську продукцію, тобто зміна ціни на продукцію слабо відбивається на рівні попиту на неї;
· Висока витратність сільськогосподарського виробництва з великим ступенем диференціації структури і рівня витрат залежно від регіону і виду продукції, що випускається.
Ці фактори зумовлюють необхідність державного регулювання цін на сільськогосподарську продукцію. Це покликано, з одного боку, захистити населення від необгрунтованого завищення рівня реалізаційних цін на продукти першої необхідності (хліб, молоко, м'ясо), а з іншого - підтримати (за допомогою виділення субвенцій і дотацій) ті сільськогосподарські підприємства, які за природними умовами не можуть нормально (рентабельно) функціонувати в умовах ринкових цін.

Питання 20. Види витрат за різними ознаками
Для визначення планової і фактичної собівартості велике значення має питання угруповання витрат, за якими формується собівартість сільськогосподарської продукції.
У бухгалтерському обліку використовується угруповання витрат, що утворюють собівартість сільськогосподарської продукції, відповідно до їх економічного змісту за такими елементами:
* Матеріальні витрати;
* Витрати на оплату праці;
* Відрахування на соціальні потреби;
* Амортизація основних фондів;
* Інші витрати.
В економічних розрахунках собівартість продукції прийнято визначати по калькуляційних статтях витрат. Це угрупування витрат більш диференційована за видами і дозволяє з великим ступенем точності встановлювати вплив кожного елемента на розмір собівартості і, відповідно, на фінансовий та економічний стан сільськогосподарського підприємства.
Угруповання витрат по калькуляційних статтях в сільському господарстві суттєво відрізняється від аналогічної угруповання в промисловості. Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у сільському господарстві, затвердженими наказом Мінсільгосппроду РФ від 4 липня 1996 р . № П-4-24/2068, рекомендований наступний склад статей витрат:
1. Оплата праці з відрахуваннями на соціальні потреби.
2. Насіння та посадковий матеріал.
3. Добрива мінеральні та органічні.
4. Засоби захисту рослин і тварин.
5. Корма.
6. Сировина для переробки.
7. Зміст основних засобів.
У тому числі:
а) нафтопродукти;
б) амортизація (знос) основних засобів;
в) ремонт основних засобів.
8. Роботи та послуги.
9. Організація виробництва і управління.
10. Платежі по кредитах.
11. Втрати від падежу тварин (облік).
12. Інші витрати.

Питання 36. Економічний ефект: поняття показники
Основними показниками очікуваної і планової ефективності нової техніки виступають:
а). Річний економічний ефект від використання нової техніки на сільськогосподарському підприємстві:
Е = (3 1 - 3 2) * А 2 + С до
де 3 1 і 3 2 - приведені витрати на одиницю продукції, про изводимой допомогою базової і нової техніки відповідно;
А 2 - річний обсяг продукції, виробленої з по міццю нової техніки в розрахунковому році в нату ральних одиницях;
З к - економія (+) або збиток (-) від зміни якос ті річного обсягу продукції при використанні нии нової техніки.
Річний ефект може визначатися з розрахунку на одиницю нової техніки. Для переходу до загального ефекту необхідно помножити отриманий показник на кількість одиниць впроваджуваної техніки або підсумувати дані по всіх видах впроваджуваної техніки.
Показник С до визначається тільки в тому випадку, якщо використання нової техніки пов'язано зі зміною якості продукції. У найпростішому випадку ця величина може бути визначена за формулою:
З к = (Ц 2 - Ц 1) * А 2,
де Ц 1 і Ц 2 - ціна одиниці готової продукції відповідно до і після впровадження.
б). Зростання продуктивності праці (умовне вивільнення робочих):

де Н 2 і Н 1 - змінна або річне вироблення відповідно після і до впровадження.
Умовне вивільнення робітників є додатковим показником ефективності, який буде розглянуто нижче. Крім показників планової ефективності застосовуються показники фактичної ефективності, основними з яких є:
· Фактичний економічний ефект;
· Фактичний соціально-економічний ефект;
· Фактичне зростання продуктивності праці.
Фактичний економічний ефект розраховується за формулою:

Де і - Фактична собівартість одиниці продукції відповідно до і після впровадження;
Ф 1 і Ф 2 - фактична середньорічна вартість основних виробничих засобів на одиницю продукції до і після впровадження;
Е пл - податок на майно;
А ф - фактичний обсяг продукції, виконаний новою технікою за період;
Е кр - фактичний розмір плати за банківський кредит;
Ф кр - розмір непогашеної частини кредиту на придбання нової техніки.
Фактичний соціально-економічний ефект розраховується за формулою:
Е з = Е ф + ΔС м,
де ΔС м - фактичне зниження непродуктивних витрат при використанні нової техніки.
Зниження непродуктивних витрат має місце в результаті усунення (повного або часткового) виробничого травматизму чи професійних захворювань. До складу цих витрат повинні включатися:
· Витрати на лікування постраждалих робітників;
· Виплати робітникам за час лікування;
· Виплати допомоги по інвалідності;
· Додаткові витрати на підготовку кваліфікованих
робітників замість вибулих;
· Витрати на санаторно-курортне лікування постраждалих;
· Додаткові витрати у зв'язку зі збереженням заробітної плати
при перекладі на легшу роботу і т.п.
Всі витрати беруться з бухгалтерської документації.
При оцінці фактичної ефективності слід враховувати вплив нової техніки не тільки на основні виробничі операції, але і на підготовчо-допоміжні і суміжні роботи. Необхідно також враховувати вплив на капітальні та поточні витрати у невиробничій сфері та вплив на навколишнє середовище.
Оскільки капітальні вкладення базового варіанту при впровадженні оргтехмероприятий часто відсутні, формула річного економічного ефекту набуває дещо змінений вигляд:
Е = (С 1 - С 2) * А 2 - Е н * К 2
де К 2 - капітальні та інші витрати на розробку оргтехмероприятий.
При зростанні обсягу виробництва, що досягається в результаті впровадження організаційно-технічних заходів, річний економічний ефект може бути утворений за рахунок економії від зниження собівартості на умовно-постійні витрати і економії від зниження питомих капітальних вкладень в результаті кращого використання устаткування:
Е = (С у + Е н * Ф б) * (А 2 - А 1): А р
де С у - річна сума умовно-постійних витрат у собівартості базового періоду;
Ф б - балансова вартість обладнання, на якому збільшився випуск продукції в результаті впровадження організаційно-технічних заходів.
Поряд з річним економічним ефектом та зростанням продуктивності праці визначається вплив на собівартість обсягу виробничих фондів і нормованих оборотних коштів.
Розрахунок умовно-річної економії експлуатаційних витрат ведеться за формулою:
Е у = (С 1-С 2) * А 2.
Зміна величини виробничих фондів для кожного типу машин можна розраховувати за формулою:

де В 1 і В 2 - річний виробіток на списочную одиницю техніки;
Ц 6 - балансова вартість одиниці техніки.
Зміна витрат в оборотні кошти визначається по кожному виду оборотних коштів:
До об = (Р 1-Р 2) * Н * А 2 / 360
де Р 1 і Р 2 - норми витрат матеріалів до і після впровадження;
Н - норма запасу в днях.
Економія трудовитрат:
Т = Б 1 - Б 2
Б 1 і Б 2 - річна кількість людино-днів тимчасової непрацездатності.
Економічний ефект від впровадження нових або зниження діючих норм витрат сировини, матеріалів, палива та енергії (за кожним видом) розраховується за формулою:
Е = (Р 1-Р 2) * Ан * Цн + Ен * ΔКс
де А н - річний обсяг продукції, для якої застосовуються нові норми;
Ц п - ціна одиниці сировини, матеріалів;
ΔКс - скорочення обсягу капітальних вкладень.

Список використаної літератури
1. Попов І.А. «Економіка сільського господарства» вид-во: «Справа та сервіс» М.-2001р.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Контрольна робота
60.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Хімізація сільського господарства
Хімізація сільського господарства 2
Кредитування сільського господарства
Колективізація сільського господарства 2
Колективізація сільського господарства
Механізація сільського господарства
Механізація сільського господарства
Інформаційне забезпечення сільського господарства
Географія сільського господарства cвіту
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru