додати матеріал


Економіка природокористування

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО АГЕНСТВО ДО ОСВІТИ
Філія Державного освітньої установи вищої професійної освіти
«Іванівська державна текстильна академія» в м. Краснодарі
КАФЕДРА 2ЕП
Реєстраційний номер______________________________________
Контрольна робота
Економіка природокористування
Курс ________________________
Спеціальність ________________
Шифр _______________________
Варіант _____________________
Виконав ___________________
Перевірив _________________
КРАСНОДАР 2008/2009 н.р.

ЗМІСТ
Ведення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3
1. Економічний збиток від забруднення навколишнього природного середовища та методи його визначення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .5
1.1 Економічний збиток навколишньому середовищу від забруднення. Основні поняття ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .5
1.2 Визначення економічного збитку від забруднення навколишнього середовища ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 10
2. Екологічний і природно-ресурсний параметри при прийнятті макроекономічних рішень ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .16
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 21
Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 22

ВСТУП
Протягом усієї історії людства найважливішим видом ресурсів, використовуваних в економіці, були і залишаються природні ресурси: золото, ліс, риба, нафту, чисте повітря, питна вода та ін Перше уявлення про ці ресурси грунтувалося на тому, що природні багатства практично не обмежені , що їх вистачить на багато поколінь людей. Відповідно і підхід до природокористування був розрахований на максимальне вилучення ресурсів з природного середовища для задоволення людських потреб.
Проте бурхливий розвиток світової економіки, що почалося з індустріальною революцією, призвело до значного скорочення доступних запасів багатьох видів природних ресурсів, зникнення рідкісних тварин і рослин, загострення локальних екологічних проблем, виникнення загрози глобальної екологічної катастрофи. Обмеженість природних ресурсів і здатності навколишнього середовища асимілювати негативний вплив забруднення (асиміляційного потенціалу) стала відчуватися все більше і більше, тому з'явилася необхідність у визначенні механізмів оптимальною використання цих ресурсів, розробці інструментів ефективного управління якістю навколишнього середовища, пошуку шляхів сталого екологічно збалансованого економічного розвитку суспільства з урахуванням інтересів не тільки нинішнього, а й майбутніх поколінь. Ці питання стали предметом вивчення одного з найважливіших розділів економічної павуки - економіки навколишнього середовища і природних ресурсів.
Економіка навколишнього середовища та природних ресурсів вивчає вплив економічної системи на навколишнє середовище, значите навколишнього середовища для економіки та шляхи регулювання економічної діяльності для досягнення балансу між природоохоронними, економічними та соціальними цілями.
Становлення економіки навколишнього середовища почалося в кінці 1950-х - початку 1960-х рр.. під впливом низки широкомасштабних економічних досліджень, у тому числі за участю американської організації "Ресурси для майбутнього". Однак широке поширення і розвиток цієї дисципліни припало на 1970-ті й наступні роки, коли стало очевидно, що природні блату повинні мати чітку вартісну оцінку і розглядатися поряд з іншими економічними благами.
Економіка навколишнього середовища та природних ресурсів базується на постулатах неокласичної економічної теорії та разім дає ряд її основних положень. В останні десятиліття ця дисципліна стала дієвим джерелом інформації для прийняття економічних рішень з урахуванням впливу на навколишнє середовище в тих державах, де пріоритетами внутрішньої і зовнішньої політики стали боротьба із забрудненням навколишнього середовища, ефективне використання природних ресурсів, збереження біорізноманіття, запобігання глобальної зміни клімату, стійке економічний розвиток і т.д.

1. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗБИТОК ВІД ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА І МЕТОДИ ЙОГО ВИЗНАЧЕННЯ.
1.1 ЕКОНОМІЧНИЙ ЗБИТОК НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ВІД ЗАБРУДНЕННЯ. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ
Відповідно до «Тимчасової типової методики визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів та оцінки економічних збитків, заподіюють народному господарству забрудненням навколишнього середовища», економічний збиток становить собою вартісне вираження негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище. Він дорівнює сумі витрат на запобігання впливу забрудненого навколишнього середовища на реципієнтів і витрат, пов'язаних з впливом на реципієнтів. До складу реципієнтів входять: населення, об'єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, лісові ресурси, елементи основних фондів промисловості і транспорту, трудові ресурси, рекреаційні ресурси.
При зниженні негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище досягаються екологічні, соціальні та економічні результати. Відповідно до методики екологічний результат природоохоронної діяльності виражається у зменшенні викиду шкідливих речовин в навколишнє середовище і рівня її забруднення, збільшення та покращення якості придатних до використання земельних, лісових, водних ресурсів і атмосферного повітря. Соціальний результат виявляється в поліпшенні фізіологічних, культурних, творчих і рекреаційних умов життя людини. Економічний результат полягає в економії або запобігання втрат природних ресурсів, живої і уречевленої праці у всіх сферах народного господарства та особистого споживання.
Під економічним збитком окремого господарюючого суб'єкта (підприємства) розуміють ті втрати (витрати), які несе підприємство внаслідок негативного впливу шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє середовище з викидами власного виробництва. Виходячи з цього економічний збиток від негативного впливу шкідливих речовин являє собою частину витрат підприємства, пов'язаних з компенсацією цього впливу на ресурси підприємства. Цей вплив виражається в підвищеному зносі основних фондів, втрати продукції та напівфабрикатів з газами, і стічними водами, недоотримання готової продукції внаслідок підвищеної захворюваності працівників, а також витрат на запобігання впливу забрудненого навколишнього середовища.
Економічний збиток є першою складовою витрат підприємства на природоохоронну діяльність. Другою складовою виступають поточні витрати на природоохоронну діяльність, які залежать від рівня негативного впливу шкідливих речовин технологічних процесів на підприємстві на навколишнє середовище.
Таким чином, загальні витрати підприємства на охорону навколишнього середовища складаються з поточних витрат на природоохоронну діяльність і екологічного збитку.
Поточні витрати на природоохоронну діяльність складаються з витрат:
- На утримання та обслуговування основних фондів природоохоронної діяльності;
- На заходи природоохоронної діяльності;
- На експлуатацію основних виробничих фондів по основній діяльності та зумовлені вдосконаленням виробничої технології для зниження економічних збитків (додаткові витрати);
- На оплату послуг, пов'язаних з охороною навколишнього середовища (наприклад, очищення стічних вод на інших підприємствах).
Економічний збиток підприємству являє собою:
1.Затрати, що викликаються дією забрудненого навколишнього середовища на підприємство:
- Компенсації втрат продукції (вартість втрат продукції) через зниження продуктивності праці і невиходів на роботу працівників з-за підвищеної захворюваності від впливу конкретного шкідливої ​​речовини;
- Компенсації втрат продукції, сировини, напівфабрикатів, що відходять у вигляді викидів (з газами, або стічними водами);
- Відшкодування втрат продукції внаслідок впливу забрудненого навколишнього середовища на основні фонди (позаплановий ремонт і простий обладнання);
- Компенсації підвищеного зносу фондів технологічного призначення внаслідок впливу забрудненого навколишнього середовища (збільшення витрат на поточний і капітальний ремонти).
2.Затрати на запобігання впливу забрудненого навколишнього середовища:
- Розведення стічних вод і попереднє очищення води для технічних цілей;
- Перенесення водозабору до більш чистих джерел;
- Експлуатацію систем очищення повітря для виробничих приміщень і виробничих потреб;
- Створення санітарно-захисних зон;
- Забезпечення пристосовності основних фондів до впливу хімічно активних речовин (антикорозійні покриття тощо).
Очевидно, що чим більше поточні витрати на природоохоронну діяльність, тим менше економічний збиток підприємству, і навпаки. Тим часом збільшення поточних витрат не означає зростання загальних витрат на виробництво. Це пояснюється тим, що на величину зростання загальних витрат зменшується і економічний збиток підприємству, що також включений у собівартість випуску готової продукції. Загальні витрати на виробництво збільшаться лише при перевищенні поточних витрат на природоохоронну діяльність над витратами на охорону навколишнього середовища. Скорочення поточних витрат на природоохоронну діяльність не означає зниження собівартості продукції. Зниження собівартості продукції може бути досягнуто лише при підвищенні ефективності природоохоронних заходів.
Таким чином, поточні витрати на природоохоронну діяльність мають активний перетворюючий, а економічний збиток пасивний компенсуючий характер. Інакше кажучи, поточні витрати спрямовані на усунення причини забруднення навколишнього середовища, а економічний збиток є наслідком цього забруднення.
Економічний збиток розраховують виходячи з обсягів викидів або скидів шкідливих речовин у навколишнє середовище. Наслідки від забруднень природних компонент шкідливими речовинами мають, як вже зазначалося раніше, широкий спектр - від погіршення здоров'я людини через брудне повітря, води до збитків від прискореного зносу основних фондів (корозія), зниження продуктивності сільськогосподарських угідь і т.п.
Природне бажання кількісної оцінки таких наслідків в універсальному вигляді як функції від обсягу викидів. Така кількісна оцінка необхідна для того, щоб порівняти її з іншими витратами і втратами, у тому числі і з витратами на запобігання забруднення.
Знаючи обсяг викидів V, сумарну грошову оцінку збитку можна представити у вигляді:
Р = f 1 v + f 2 v + f 3 v +...+ f N v ,
де Р - грошова оцінка збитку;
f N - Величина збитку (втрат), що виникає в n-й сфері діяльності від погіршення якості навколишнього середовища внаслідок викидів.
Незважаючи на простоту такої ідеї оцінки збитку, практичне її виконання викликає значні труднощі. В основу оцінки економічного збитку від забруднення покладена наступна логічна причинно-наслідковий ланцюжок розрахунків: викиди шкідливих речовин з джерел їх утворення концентрація шкідливих речовин в атмосфери (водоймі) натуральний збиток економічний збиток.
На першому етапі проводиться аналіз об'єктів та структури викидів і визначаються обсяги викидів конкретних шкідливих речовин. Розрахунок концентрацій шкідливих речовин (другий етап) проводиться за моделями розсіювання забруднень в атмосфері або водоймі, що враховує різні фактори. Наприклад, при розрахунку концентрацій забруднень в атмосфері повинні враховуватися: місце розташування джерела, висота труби, троянда вітрів, погодно-кліматичні умови, рельєф місцевості та ряд інших чинників. На третьому етапі оцінюється натуральне вплив на навколишнє середовище і господарську діяльність. В якості натуральних впливів зазвичай розглядаються: погіршення якості життя, яке може бути виміряна зростанням захворювань за групами хвороб, смертності населення, погіршенням рекреаційних умов життя тощо; скорочення термінів служби майна, наприклад, основних фондів; зростанням концентрації шкідливих речовин у повітрі або воді, які використовуються як сировина в технологічних процесах виробництва; скороченням продуктивності біоценозу, наприклад, скорочення врожайності в сільському господарстві. На основі емпіричних даних спостережень будуються функціональні чи статистичні залежності між концентраціями шкідливих речовин і змінами натуральних показників. На останньому, четвертому етапі проводиться оцінка натуральних змін у вартісній формі. Економічний збиток, що характеризує величину збитків, викликаних натуральними змінами, оцінюється за формулою:
P = i = 1 n fi v = i = 1 n XiPi ,
де Xi - натуральне зміна у I сфері діяльності;
Рi - вартісна оцінка такого натурального зміни.
Незважаючи на ідейну простоту такої схеми визначення економічного збитку від забруднень, практична його реалізація стикається з великими складнощами. Ці складності в основному пов'язані з необхідною детальною інформацією про зміни фізичних характеристик, особливо при оцінках змін натуральних показників і їх вартісних оцінок. Ця обставина вимагає проведення спеціальних досліджень у кожному конкретному випадку. Тому уваги заслуговує підхід, заснований на спрощеній процедурі, що зводиться до розрахунку за єдиною формулою, і наведений у «Часовий типовий методикою ...».
1.2 ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗБИТКІВ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Вважається, що методичний підхід, заснований на спрощеній процедурі, можна застосовувати лише для встановлення економічної ефективності природоохоронних заходів на рівні великих регіонів. Ці результати дозволяють судити лише про масштаби економічних збитків та порівняльної ефективності заходів, спрямованих на ліквідацію збитків від забруднення або його запобігання.
У загальному вигляді оцінка економічного збитку, що завдається річними викидами забруднень в окремі природні компоненти (атмосфера, водні об'єкти) від окремих стаціонарних джерел забруднення, визначається за формулою:
а) водні об'єкти
y = γ * σ * i = 1 n a i m i ,
б) повітряне середовище
y = γ * σ * f * i = 1 n a i m i ,
де у - економічний збиток від забруднення;
m - фактичний обсяг викиду (скидання) i-шкідливої ​​речовини;
σ - Коефіцієнт, що враховує регіональні особливості території, підданої шкідливого впливу, і пов'язаний з відносною небезпекою її забруднення;
a i - коефіцієнт приведення різних шкідливих речовин до агрегованим увазі (до «монозагрязнітелю»), характеризує відносну небезпеку шкідливої ​​речовини для біоти;
f - коефіцієнт, що враховує характер розсіювання шкідливих речовин в атмосфері;
γ - Вартісна (грошова) оцінка збитку від одиниці викиду шкідливої ​​речовини;
п - кількість шкідливих речовин.
Ідея викладеного підходу полягає в тому, що спочатку всі шкідливі речовини, що викидаються в атмосферу або скидаються у водойми, приводяться до «монозагрязнітелю». Відомо, що вплив різних речовин на навколишнє середовище і на людину різна. Тому складати безпосередньо 500 кг ртуті та 10 тонн окису сірки не можна. Така операція має сенс тільки в тому випадку, якщо кожному з шкідливих речовин надати ваговий коефіцієнт a i , Що враховує, у скільки разів одне шкідлива речовина небезпечніше іншого. Обсяги викидів т, помножені на вагові коефіцієнти m називають наведеною масою викидів з джерела забруднення, або монозагрязненіем.
Наведена маса викидів вимірюється в умовних одиницях, наприклад, умовних тоннах. Такий «монозагрязнітель» характеризує загальний рівень забруднення навколишнього середовища. Коефіцієнт a i характеризує відносну небезпеку шкідливих викидів, розраховується на основі порівняльного аналізу шкідливого впливу окремих шкідливих речовин. Величина коефіцієнта відносної небезпеки шкідливої ​​речовини є функцією, зворотній величині його гранично допустимої концентрації. У методиці («Тимчасова методика ....») їх значення наводяться в спеціальних таблицях.
Коефіцієнт відносної небезпеки забруднення територій δ повинен враховувати особливості та соціальну значущість певного регіону і його реакцію на викиди шкідливих речовин. Відомо, що здатність навколишнього середовища поглинати шкідливі домішки в значній мірі визначається широтою місцевості. Чим північніше регіон, тим інтенсивність поглинання менше. У південних регіонах природа легше справляється зі шкідливим впливом. Для оцінки збитку від викидів в атмосферу значення коефіцієнта δ визначаються в методиці за двома ознаками: природні особливості і тип території. Для водних ресурсів значення коефіцієнта δ визначаються для басейнів річок або для ділянок басейну річки.
Коефіцієнт γ служить для виміру грошової оцінки наведених викидів в атмосферу і в водні об'єкти. Ці коефіцієнти повинні відображати всі зміни, що відбуваються в економіці, і коректуватися відповідно до протікають в ній інфляційним процесом. Крім того, цей коефіцієнт повинен відображати множать вплив на природне середовище обсягів викидів або скидів шкідливих речовин, що перевищують їх граничні для певної території величини. Інакше кажучи, враховувати властивість мультипликативности шкідливих речовин.
Значення коефіцієнтів γ для атмосферного забруднення та забруднення водойм не збігаються. Значення коефіцієнта γ для викидів (скидів), що не перевищують їх граничні величини (у цінах 1990 р.) рівні:
- Повітряне середовище γ а , = 3,3 р / усл.т.
- Водні об'єкти γ в , = 443,5 р / усл.т.
Для викидів (скидів), що перевищують їх граничні значення:
- Повітряне середовище γ а " = 15,8 р / усл.т.
- Водні об'єкти γ в " = 2346,7 р / усл.т.
З урахуванням викладеного, економічний збиток від забруднення, наприклад, водних об'єктів може бути розрахований за формулою:


γ , * σ * i = 1 n а i * m i , Для шкідливих речовин за умови m i ПДС i ,
γ , * σ * i = 1 n а i * ПДС i + γ " * σ * а i ( m i - ПДС i ) , Для шкідливих речовин, за умови m i > ПДС i .
Значення поправки f, враховує характер розсіювання шкідливих домішок в атмосфері, визначають за дисперсному складу пилу і швидкості ω її осадження або залежно від коефіцієнта очищення фільтрів. Швидкості осадження ω визначають за номограммам, а коефіцієнт очищення фільтрів розраховується за формулою:
n = 1 - v 2 v 1 * 100% ,
де v 1 - Річний обсяг викидів пилу або твердих аерозолів без очистки;
v 2 - річний обсяг викидів пилу або твердих аерозолі після очищення.
Для газоподібних домішок поправку f розраховують за формулою:
ω <1см / с,
f = f 1 = 100 100 + φH * 4 1 + U , φ = 1 + Т 75 0 З ,
де φ - Поправка на тепловій підйом факела в атмосферу;
Δ Т - середньорічна різниця температур в гирлі джерела (труби) і в навколишній атмосфері;
Н - геометрична висота гирла джерела викидів, м;
U - середньорічне значення модуля швидкості вітру на рівні флюгера, м / с.
Якщо значення V невідомо, то його приймають рівним 3 м / с.
Для пилу і твердих аерозолів:
а) ω <1-20 см з і n ≥ 90% , f = f 1 = 100 100 + φH * 4 1 + U ;
б) ω = 1-20см / с і 70% n <90% , f = f 1 = 1000 60 + φH * 4 1 + U ;
в) ω > 20см / с і n <70% ,
f = f 3 = 10.
Поправка f = 10 приймається також при викидах пересувними джерелами забруднення і при викидах частинок пилу одночасно з парами води.
При обчисленні економічних збитків у разі відсутності методики його визначення щодо необхідного переліку впливів рекомендується використовувати показник плати за понадлімітне забруднення. Даний підхід має суттєвий недолік, оскільки визначає квазіущерб, що лежить в основі платежів за забруднення навколишнього середовища. Тому для визначення шкоди слід користуватися розрахунковими оцінками більш-менш реального збитку. Якщо реальний збиток оцінити неможливо, то рекомендується скористатися «Тимчасовим порядком оцінки та відшкодування шкоди навколишнього середовища в результаті аварії», затвердженим наказом Мінприроди РФ 17.06.94 р., № 200. Зазначений «Порядок ...» не регламентує відшкодування шкоди, завданої здоров'ю людей, а збитки від забруднення тій чи іншій природного середовища визначається виходячи з маси 3В, базових нормативів плати за викид (скидання) 1 т 3В в межах встановлених лімітів (ВСВ або ВСР ), із застосуванням коефіцієнта індексації платежів за забруднення, екологічної ситуації та підвищувального коефіцієнта 5.
Наприклад, для повітряного середовища:
Y i = 5 * σ * m i * n δ , * R ,
де 5 - підвищувальний коефіцієнт (штраф);
п'я-базовий норматив плати за викид (скидання) 3В в межах встановленого ліміту, руб. / т;
σ - Коефіцієнт екологічної ситуації;
R - Коефіцієнт індексації (Н = 111 на 1.01.02 р.)
Показаний коефіцієнт індексації застосовується до базових норм плати при розрахунках платежів за забруднення.

2. ЕКОЛОГІЧНИЙ І ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПАРАМЕТРИ ПРИ ПРИЙНЯТТІ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ РІШЕНЬ
Сучасна економіка та навколишнє середовище настільки взаємопов'язані, що сьогодні рішення на рівні макроекономічної, соціальної політики та окремих інвестиційних проектів справляють істотний вплив на навколишнє середовище. Негативні наслідки забруднення та вичерпання природних ресурсів змушують людство враховувати такі впливи.
Багато заходів макроекономічної політики прямо чи опосередковано пов'язані з впливом на стан навколишнього середовища. Як показує досвід, короткострокові програми макроекономічної стабілізації та середньострокові програми структурної перебудови часто не враховують довгострокових наслідків їх реалізації для екології. У теж час реформи на макрорівні повинні бути спрямовані на створення стійкої економіки, екологічно збалансованої протягом тривалого часу. Це в свою чергу дозволить проводити більш ефективну політику в області охорони навколишнього середовища, інтегровану в плани економічного розвитку країни.
Макроекономічна політика надає широкомасштабне і далеко, що йде вплив на використання природних ресурсів та стан навколишнього середовища в країні. Вона змінює економічні сигнали у всій економіці, впливаючи на рішення про те, який ресурс або послуги навколишнього середовища і в якому розмірі будуть використовуватися. Макроекономічна політика щодо забезпечення економічного зростання, незалежно від того, успішної або безуспішною вона є, робить непрямий вплив на навколишнє середовище внаслідок змін у доходах населення, доходи і видатки держави, в інноваційній політиці і т.д.
Заходи макроекономічної політики можуть розглядатися у двох різних часових горизонтах. Програми макроекономічної стабілізації спрямовані на швидке відновлення макроекономічного балансу з допомогою політики управління попитом. Вони включають досить великий набір фіскальних, монетарних та інших інструментів. Програми структурних реформ переслідують більш довгострокові цілі - підвищення ефективності виробництва і досягнення економічного зростання за допомогою лібералізації зовнішньої торгівлі та внутрішньої політики цін, проведення інституціональних реформ.
Узагальнюючи особливості сучасного етапу соціально - економіко-екологічного розвитку на планеті, в країнах та регіонах, можна зробити наступні основні висновки.
1. Саморегулюється, самовідновлюється здатності екосистем всіх рівнів від локального (місцевого) і одиничного до глобального (в масштабі всієї планети) не «встигають» і не забезпечують лікування «ран», завданих природному середовищу.
2. Загострення екологічних проблем і проблем забезпечення ресурсами стало одним з найважливіших чинників загальної проблеми соціально-економічного розвитку,
3. Чітко окреслилася паритетність в елементах єдиної системи: економіка, соціальний аспект і екологія. Очевидною стала дилема: соціально-економічний розвиток обмежується екологічним фактором, у свою чергу екологічні проблеми не можуть бути у відриві від перших, тобто коли зростання не може оцінюватися без урахування втрат і збитків, пов'язаних з деградацією екосистем, а стабілізація і поліпшення екологічної обстановки можливі тільки в контексті вирішення соціально-економічних проблем.
4. Досить чітко визначилася необхідність цілеспрямованого досягнення і підтримки пропорцій між масштабами споживання ресурсів та їх відтворення в просторі і в часі. Порогові (критичні) ситуації виявляються поки ще більшою мірою у вигляді збільшення (перевищення) необхідних ресурсів над забезпеченими і скорочення прибутку (результату), аніж у вигляді різкого зниження і деградації якостей, властивостей екосистем або їх втрати повністю. Останні мають, на щастя, локальний характер, тобто людству дається шанс вирішити екологічні проблеми, сподіваючись на «підтримку» екосистем, тобто на їх саморегулюючі способності1.
5. Існуюча практика взаємин в природокористуванні між економічно розвиненими країнами і «ресурсними» країнами з недостатнім рівнем розвитку обробних галузей не має перспективи. Розміщення першими «брудних» циклів виробництва на території другого все більше «розкриває очі» останнім, і можна очікувати найближчим часом розпаду такої системи «екологічних колоній».
6. Всесвітня громадськість змушена визнати, що модель розвитку, використовувана десятком промислових розвинених країн, вичерпала себе, вона не може застосовуватися далі іншими країнами, так як не можуть всі країни почати жити «за рахунок ресурсів» інших, цих самих «інших» просто не буде.
7. Подальше нарощування виробничого потенціалу за рахунок пограбування ресурсів інших країн і нанесення їм екологічного, економічного, соціального збитку при такій традиційній «ринкової» системі (хтось має великі можливості виробництва та економічного зростання, при цьому оголошуючи багато зонами свого економічного інтересу, а хтось то - ні), рушійною силою, якою є приватна власність на всі, в тому числі на природні ресурси і об'єкти (привласнення не створених ніким ресурсів), і прагнення до подальшого зростання споживання однією групою (невеликий) населення за рахунок інших веде до подальшої диференціації рівня життя та поляризації багатих і бідних. Це явно не «працює» на принципи демократії, рівності, свободи і справедливості, тобто на ідеали людства, і тому не має майбутнього.
8. Всякі спроби доповнити ринковий механізм природокористування елементами державного регулювання у сфері природокористування торпедуються приватною власністю.
9. Продовження такого «порядку» обов'язково призводить і буде призводити до конфліктів, що виявляється і забарвленим в різні «фарби» - релігійні, міжнаціональні, етнічні, політичні, бо нікому і ніколи не вдасться оскаржити теза В.І. Леніна: «Політика є концентроване вираження економіки».
10. Якщо країни, що розвиваються, прагнучи підвищити життєвий рівень свого населення, підуть тим же шляхом, що і розвинені, конфлікти переростуть в катастрофу: політичну, економічну, екологічну.
11. Очевидно, що потрібна нова модель зростання і розвитку, яка задовольняє усі країни, регіони, де не буде місця «праву» присвоєння значної частини ресурсів планети невеликою групою людей, і модель ця може бути побудована з урахуванням принципів:
• єдність до паритетність соціально-економічних складових процесу розвитку;
• кожна країна, кожен регіон, кожна людина має право бути споживачем ресурсів для задоволення потреб, обумовлених правом життя на Землі, а не по праву сильного;
• спільні інтереси жителів планети Земля першорядні по відношенню до інтересів окремих країн, регіонів;
• інтегровані інтереси суспільства (всіх жителів країни) першорядні по відношенню до інтересів групи населення, приватного підприємця;
• ні одна країна, жоден регіон не можуть присвоїти права розпорядитися особисто природними ресурсами, об'єктами природи, що мають загальне значення, без урахування інтересів інших споживачів, сусідів, суміжних територій.
Згода з такими принципами неминуче обумовлюється необхідністю процесу регулювання природокористування в масштабах планети (загальнопланетарне об'єкти: океани, моря, тропічні ліси, тайга, землі сільськогосподарського призначення, популяції тварин, повітряний і водний басейни, так як необхідно визнати, що всі ресурси і об'єкти природи взаємопов'язані , взаємозумовлені між собою), в масштабі окремих груп країн, регіонів всередині країн, в масштабі екосистем і об'єкта природокористування.
Регулювання свідоме і цілеспрямоване грунтується на прогнозуванні, плануванні пропорцій між елементами самого процесу природокористування (використання, охорона, відтворення) між галузями, регіонами. Оскільки мова йдете цілеспрямованої діяльності, вона припускає планування заходів та забезпечення їх необхідними умовами та ресурсами для реалізації.
Особливості переходу України до моделі сталого розвитку головним чином зумовлені проблемою стабілізації і поліпшення екологічної обстановки, раціональним використанням природно-ресурсного потенціалу.
Основоположним має стати перехід від екстенсивного природокористування до раціонального і від екстенсивної економіки до інтенсивної.

ВИСНОВОК
Успішне вирішення проблем соціально-економічного розвитку країни багато в чому обумовлено рішенням проблем раціонального природокористування. Це не тільки вирішення екологічних проблем, що мають повсюдний характер, але й докорінну перебудову організаційно-економічних принципів взаємодії в системі «суспільне виробництво - природне середовище», тобто економіки природокористування. Попереду подолати ситуацію, десятиліттями практику, коли в системі міжнародного поділу праці країна була «пріродовивозящей», і створити дієву систему раціонального природокористування на всіх рівнях господарювання.
Необхідно подолання сформованої тенденції, коли задоволення споживачів у використанні ресурсів, властивостей об'єктів природи здійснюється на шкоду задоволенню потреб (настільки ж необхідних) у збереженні природно-ресурсного потенціалу.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Аверченко А. Екологічна політика в перехідний період: проблеми та рішення / / Питання економіки. 1495. № 2. С. 150-159.
2. Акімова Т.А., Хаскин В.В. Основи екорозвитку. М: Изд-во Російської економічної академії, 1994.
3. Бабкіна Л.М. Система критеріїв оцінки якості функціонування органів управління природоохоронною діяльністю в регіоні. СПб.: Вид-во СПб. ун-ту економіки та фінансів, 1994.
4. Бєляєв В.І., Литвинова А.А., Хільченка Н.В. Удосконалення економічного механізму збереження навколишнього середовища регіону. Єкатеринбург, 2000.
5. Носке Б. Екологізація податкової системи в Росії. М.: Російська університет, 2001.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Екологія та охорона природи | Контрольна робота
84.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Економічна географія і економіка природокористування
Основи екології та економіка природокористування
Природокористування
Право природокористування 2
Промисловість і природокористування
Екологія і природокористування
Право природокористування
Право природокористування 3
Плата за природокористування
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru