Економіка Франції

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

ЕКОНОМІКА ФРАНЦІЇ

реферат

2003

ЗМІСТ

Введення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2

Загальні тенденції економічного розвитку Франції. . . . . . . . . . . . . . .

3

Сучасний стан економіки Франції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

11

Висновок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

17

Література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

18

Введення

XX століття внесло величезні зміни в життя країн і народів. Але важко знайти серед великих індустріальних країн такі, де зміни в політичній та економічній сферах були настільки ж значні, як у Франції. За минуле століття двічі реформувалося її політичний устрій (від III Республіки до V). Різко змінилося геополітичне положення: з метрополії гігантської колоніальної імперії Франція перетворилася в один з «моторів» західноєвропейської інтеграції, увійшла у військово-політичний альянс з іншими країнами Заходу, в тому числі з Німеччиною, перш своїм основним супротивником.

Не менш істотні зміни зазнала французька економіка, все більше інтегрується у світове господарство і змушена тому постійно пристосовувати основні напрями та параметри свого розвитку до його вимог. Найважливішими підсумками ХХ століття стали радикальна модернізація економіки - від аграрно-індустріальної до індустріально-аграрної структурі, потім до економіки послуг і модифікація варіанти участі у світогосподарських зв'язках - від вивезення позичкового капіталу до вивозу промислових товарів з поступовим посиленням акценту на виробах високого ступеня обробки, а з початку 80-х років - до масового експорту продуктивного капіталу. Зміни йшли рука об руку з докорінною трансформацією національного господарського механізму. Втім, в силу дії ряду факторів, в тому числі зовнішньоекономічних, цей процес у Франції відрізнявся помітною специфікою, яка почала зникати лише в самий останній час.

Західна Європа займає особливе місце в світовому господарстві. На її частку доводиться 28% сукупного ВВП та 7% населення світу. Західна Європа включає в себе 25 країн, які відрізняються один від одного розмірами території, чисельністю населення, природними ресурсами, економічним та науково-технічним потенціалом.
Країни Західної Європи належать до групи економічно розвинених країн з однотипною економікою. Вони характеризуються досить високим рівнем економічного розвитку, займаючи за величиною ВВП на душу населення 2-44 місця серед країн світу. За рівнем економічного розвитку, характером структури економіки, масштабами економічної діяльності західноєвропейські країни діляться на кілька груп. Основна економічна міць регіону припадає на чотири великі високорозвинені в промисловому відношенні країни ФРН, Францію, Італію та Великобританію, які зосереджують 50% населення і 70% валового внутрішнього продукту. Ці держави багато в чому визначають загальні тенденції господарського та соціально-політичного розвитку всього регіону.

Франція - одна з провідних західних держав - належить до числа найбільш великих країн Європи (територія 551 тис. кв км, населення 57 млн. чол., З них працюючих - 25.4 млн. чол.). На долю Франції припадає 17% промислового і 20% сільськогосподарського виробництва Західної Європи.

Загальні тенденції економічного розвитку Франції

Сучасна французька економіка - одна з найбільш потужних у світі. На рубежі XX і XXI ст. Франція займає серед провідних країн Заходу 5-е місце в світі за душового ВВП, 5-е - за питомою вагою у світовому промисловому виробництві, 4-е - за часткою у світовому експорті, однак за рівнем економічного розвитку уступає ФРН і цілому ряду малих країн (Норвегії, Данії, Швейцарії, Люксембургу).

Процеси, що мали місце в економіці протягом «тридцяти сумних років» (так у французькій економічній пресі часто іменують період з початку 70-х до кінця 90-х років), мали неоднозначний характер.

На початку 60-х років, у момент розгортання НТР і західноєвропейської інтеграції, Франція повністю втратила зарубіжні володіння. Необхідний був новий джерело зростання, яким у нових світогосподарських умов могла бути тільки промисловість. Це вимагало термінової корінний структурної перебудови - подолання відставання промислового сектора, зокрема важкої індустрії. Особливо динамічною індустріалізація була в другій половині 60-х - початку 70-х років. Однак і в ці роки Франція поступалася Німеччини та Японії за динамікою промисловості та економіки, за масштабами і глибиною відбувалися в них змін. На початку 70 - років країна невигідно відрізнялася від основних конкурентів більш низьким рівнем концентрації, завищеними питомою вагою аграрного сектора в ресурсах, виробництві, експорті, відносної структурної слабкістю промисловості і промислового експорту з їх підвищеним значенням легенів і матеріалопроізводящіх галузей.

Наслідком цих факторів стала недостатня конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках, що в макроекономічному плані виливалося у довгострокове нерівновагу торгового балансу, слабкість національної валюти, хронічну інфляцію.

Диспропорції в економіці Франції в повній мірі проявіліссь зі стрибком цін на енергоносії і різким падінням світового попиту в першій половині 70-х років. Труднощі відчували всі країни Західної Європи, але у Франції процеси подолання та нового пристосування виявилися особливо тривалими і важкими. Причини - двоякі:

· Деякі диспропорції (структурна слабкість промисловості, завищені трудовитрати) були гостріше, ніж у ряді інших країн;

· Не були узгоджені дії основних виробничих агентів, кожен з них вирішував свої власні завдання і діяв власними методами, які часто суперечили один одному, гальмуючи загальний хід розвитку.

Ці моменти особливо чітко простежувалися в перше післякризовий десятиліття. Після 1973 р. не тільки спостерігався перелом тенденції зростання і загострення всіх макропроблем, але сталося і триразове падіння прибутковості компаній. Підприємцям довелося відновлювати її практично поодинці. На макрорівні в цей час вирішувалися виключно проблеми підтримки докризових динаміки споживання та рівня зайнятості, що в умовах низьких темпів зростання сприяло лише подальшого підвищення питомих трудовитрат.
До початку 80-х років чим більше скорочувалося виробництво, тим сильніше збільшувалася безробіття і падали темпи споживання, тим активніше боролося з їх проявами держава, що лише погіршувало ситуацію. Підприємства скоротили інвестиції, але впоратися із заборгованістю та істотно підвищити прибутковість не змогли.
У 80-ті роки економічний розвиток Франції характеризувалися уповільненими темпами росту, масовим безробіттям, різкими змінами основних напрямків державного регулювання. Структурна криза світового господарства, перехід до нового типу відтворення вплинули на промислове виробництво. Після кризи першої половини 80-х рр.., Французька промисловість відновила свій рівень виробництва тільки в 1986 р.
Позиції Франції у світовій економіці трохи ослабнули. За 80-ті роки її частка в промисловому виробництві зменшилася з 6,6 до 5,7%. Зменшилися експортні можливості. Норма безробіття перевищила 10%. Французька промисловість як і раніше мала недостатню спеціалізацію, із працею пристосовувалася до швидко мінливого попиту на ринках. Порівняно низька ефективність виробничого апарата зв'язана з історичними особливостями розвитку економіки, яка в 50-60 рр.. в основному орієнтувалася на внутрішній ринок, а в зовнішніх зв'язках велике місце займали країни, що розвиваються, головним чином, у межах колишньої колоніальної імперії. Важливу роль у цьому процесі зіграло домінування в структурі господарства кредитного сектора, що звичайно виявляє надмірну обережність при здійсненні довгострокових промислових проектів.
Характерною особливістю економіки в 90-і роки (які називають «періодом млявого пожвавлення») стало уповільнення темпів розвитку, нижньою точкою якого став економічний спад 1993 Пожвавлення в економіці, що почалося навесні 1994 р., сповільнившись у 1995 - 1996 рр.., Так і не переросло в циклічний підйом. З весни 1995 господарський механізм став давати помітні збої. Прокотилася в кінці 1995 р. по країні хвиля страйків справила на нього додаткове руйнівний вплив. Темпи зростання економіки знизилися: на квартальному рівні приріст ВВП був близький до нуля. У промисловості темпи випуску продукції також сповільнилися і до кінця 1996 р. рівень виробництва не досяг передкризового максимуму. У цілому в 1995 - 1996 рр.. темпи приросту ВВП знизилися, виявившись нижче «нормальних» для французької економіки 70 - 80 рр.. Французьке господарство не змогло подолати наслідків кризи 1990 - 1993 рр.., Який був найтривалішим після Другої світової війни, а по глибині поступився лише кризі 1974 - 1975 рр.., І зберегло цілий ряд структурних і циклічних диспропорцій. Пожвавлення, викликане новим циклом відновлення виробничого апарату, залишався млявим.
Це результат надзвичайно високого рівня реальних банківських облікових ставок у 80-ті роки, що змінили співвідношення сил на користь фінансового капіталу. Його представники були зацікавлені у стабілізації фінансових ринків і використовували ситуацію для більш прибуткових вкладень. Звідси зниження інвестицій у виробничу сферу в 90-і роки.
Через нестачу власних коштів підприємства стримували капіталовкладення, заробітну плату і створювали менше робочих місць. На ринку створилася напружена ситуація. Для збереження рівня оплати праці і гарантій зайнятості трудящим доводилося докладати все більше зусиль. В умовах нестійкої зайнятості населення збільшувало заощадження на шкоду споживання, але ці гроші не поверталися в сферу виробництва.
У 1993 р. за рішенням уряду Е. Балладюра, накопичений дефіцит системи соціального страхування був приєднаний до державного бюджету і включений у державний борг для централізованого погашення. Стан системи соціального страхування стало визнаним барометром хвороб національного господарства.
Особисте споживання слабо підтримувало кон'юнктуру. Норма заощаджень в 1996 р. впала до найнижчого за 90-ті роки рівня. Населення менше вдавався до споживчого кредиту. З середини 1995 р. сповільнилося житлове будівництво. Лише урядові заходи щодо стимулювання попиту на автомобілі позитивно впливали на споживання.
В кінці 1995 р. були прийняті заходи по збільшенню податків та обмеження держвидатків, щоб вивільнити додаткові кошти на розширення зайнятості. Найболючішою стала економія на заробітній платі державних службовців. На початку 1996 р. були заморожені витрати, вишукані можливості з підтримки особистого споживання та житлового будівництва, полегшенню оподаткування малих і середніх підприємств.
У червні 1996 р. був опублікований урядовий доповідь про оподаткування і оголошено про підготовку масштабної податкової реформи на 1997 - 2007 рр.. Її мета - привести податкову систему у відповідність з європейськими стандартами і стабілізувати економічне зростання.
Уряд мав намір, зокрема, скасувати багато складних податкові знижки, знизити ставки прибуткового податку до рівня інших західноєвропейських країн, провести широку реформу податків на компанії, які стягуються центральними та місцевими органами влади. До 2001 р. передбачалося зменшити прибутковий податок, знизити мінімальний і максимальний рівні оподаткування, підвищити обов'язкові відрахування до фонду соціального страхування.
З початку 90-х років темпи розвитку економіки Франції сповільнилися і стали просто непорівнянні з 60-70-ми роками. Так, якщо наприкінці 60-х років середньорічний приріст ВВП становив 5,7%, то в 90-і роки він знизився до 1,3%. Протягом 90-х років зберігався стійко високий рівень безробіття (11-12%); вона носила застійний характер, збільшувалася і її середня тривалість. Державний борг у 1996 р. склав 100% ВВП.
Прискорилося зростання дефіциту бюджету соціального забезпечення, стимульований збільшенням числа осіб, охоплених різними соціальними допомогами, а також впливом демографічних чинників: скороченням сумарної народжуваності, збільшенням середньої тривалості життя населення. При цьому процес старіння населення супроводжується не тільки збільшенням частки людей похилого віку, але і скороченням частки молоді. За даними Національного інституту статистики та економічних досліджень, в 90-х роках вже три чверті французьких сімей користувалися допомогою держави. При цьому постійно зростали суми практично всіх соціальних допомог. За період з 1970 по 1997 рік вони зросли на 16,1%. Серед соціальних витрат в 1996 році велика частка припадала на пенсії по старості (43,5%), допомоги на випадок хвороби (24,8%), допомога багатодітним сім'ям (5,9%), компенсації на житло (4%), допомоги по безробіттю та оплату профнавчання (6,6%).
Виявилася нагальна необхідність реформування системи соціального захисту, яка стала непосильним тягарем для державного бюджету. З 1993 р. французький уряд приступив до здійснення реформ. У 1997 році воно було змушене скоротити витрати на соціальне забезпечення, які все ж склали більше чверті ВВП. Пішли й інші заходи.
Підвищена увага уряд приділяє стану системи соціального забезпечення з двох причин. По-перше, витрати на соціальне забезпечення складають значну частину бюджетної діри, по-друге, система на 85% фінансується не за рахунок податків, а з відрахувань, розрахованих за платіжними відомостями підприємств. Зі зростанням безробіття ці надходження знизилися. Витрати на охорону здоров'я становили приблизно половину загального дефіциту системи соціального страхування, що було пов'язано із зростанням вартості медичних послуг і ліків.
Приватизацію Національного товариства залізниць і групи «Креді ендюстріель е. коммерсьяль», що об'єднує 11 регіональних банків і 6 фінансових інститутів, уряд припинив через потужний протесту службовців. У цілому ж програма приватизації на 1996 р. була виконана. У приватний сектор, окрім «Пешине», «Рено», частини «Ельф - Акіта», перейшли група «Тоталь», банк «Креді локаль де Франс», страхова компанія «Ассюранс женераль де Франс».
У результаті денаціоналізації у 1995 - 1996 рр.. до бюджету надійшло 48 млрд. фр. замість запланованих 60 млрд. фр., в тому числі в 1996 р. - близько 27 млрд. фр. замість 40 млрд. фр. Незважаючи на це, адміністрація підвищила субсидії з 27 млрд. фр. до 35,6 млрд. фр. державним підприємствам «ЖІАТ» і «Ер Франс», «Компані женераль Марітім» і банку «Сосьєте марсейез де креди». У 1996 р. держава, як і раніше надавало невідкладну допомогу підприємствам, які повинні були бути передані в приватні руки. Найбільш великі субсидії отримали компанії «Томсон», «Ер Франс», Національне товариство залізниць і банк «Креді Ліоне». Однак цих коштів було явно недостатньо, щоб покращити їх стан перед передачею в приватні руки.
Держава є акціонером усіх приватизованих підприємств. За ним залишається 0,8% акцій «Рон - Пуленк», 0,75 - «Ельф - Акіта», 6,4 - «Ассюранс женераль де Франс», 11,5 - «Пешине», 12,5 - тютюнової фірми « Сейтс », 9,8 -« Юзинор », 46% -« Рено ». Частина акцій залишається у власності самих підприємств.

У 1997 р. і в наступні роки уряд, згідно із затвердженою програмою, денаціоналізується ще 10 підприємств - «Ер Франс», «Аероспасьяль», «Бюллов», «СНЕКМА», страхову групу «ГАН» і компанію «Кесс сантраль де реассюренс», банк «Креді Ліоне», «Кесс насьональ де кревуаянс», «Ерві» і «Сосьете марсейез де креди».

2002 рік. Слабкі темпи зростання економіки ставлять новий уряд Франції у складне становище: з одного боку, потрібно виконувати обіцяне під час виборів зниження податків, з іншого боку - виконувати підписану в ЄС угоду, за якою Франція погодилася довести свій бюджет до бездефіцитності у 2004 році . Правда, передбачалося, що зростання економіки становитиме близько 3%, що набагато вище реального рівня. І хоча багато економістів заявляють зараз про, м'яко кажучи, нереальності бездефіцитного бюджету в 2004 році, уряд поки має намір твердо дотримуватися заявлених орієнтирів.

«Що дійсно хвилює в останніх статистичних даних Франції - це падіння ділової активності», - говорить Давид Ноде, аналітик Deutsche Bank. На його думку, «головною причиною падіння попиту є саме фірми». Так, коливання курсів акцій призвели до падіння інвестицій бізнесу на 0,4%, хоча в той же час загальні капіталовкладення в економіку зросли на 0,1%. Крім того, опитування менеджерів французьких компаній, проведений компаній Reuters - CDAF / Reuters Purchasing Managers 'Index показав, що ситуація продовжувала погіршуватися і в серпні. Індекс, що вимірює рівень споживання французьких компаній, скоротився з 52,5 до 52,2, хоча його значення все ще свідчить про зростання промисловості.
Єдиними більш-менш стабільними факторами зростання у 2002 році залишаються споживання приватним сектором і експорт. Але і тут все не так вже безхмарно - французькі споживачі збільшили своє споживання на 0,5%, що, втім, можна списати на статистичні помилки французьких економістів, зростання експорту - досить нестабільна штука, враховуючи коливання євро і «перспективи» світової економіки.
Г-н Ноде з Deutsche Bank говорить: «... далеко не блискуче становище промисловості вказує на млявий зростання в другій половині 2002 року». Виправдався прогноз аналітиків - 2002 рік став найгіршим для французької економіки з 1996 року.
Зараз дуже багато буде залежати від успішності планів уряду щодо приватизації, зниження податків і загального економічного зростання в Євросоюзі. Втім, «витягувати» Європу Франції доведеться без оглядки на Німеччину, де стан справ в економіці ще гірше.
Довіра французьких споживачів до економіки країни впало на тлі погіршення настроїв підприємців, а безробіття підскочило до максимуму майже за два роки.
Надії на швидке відновлення французької економіки залишаються досить примарними. Згідно з даними статистичних органів, основною причиною уповільнення темпів економічного зростання є низький рівень інвестицій, причому не допомогли і високі витрати споживачів.
«Ці дані гірше того, що очікувалося, і підтверджують, що положення у французькій економіці погіршується», - вважає фахівець банку CCF Нікола Клак.
Раніше передбачалося, що зростання економіки Франції - другий за величиною економіки Євросоюзу - складе в 2002 році +1,4%. Однак він виявився нижче.
Фахівці не висловлюють оптимізму і з приводу перспектив французької економіки і в 2003 році.
За словами Нікола Клак, темп зростання ВВП може скласти 1,4%. Банкір вважає, що прогноз уряду, відповідно до якого економічне зростання складе 2,5%, є сильно завищеними.
Сучасний стан економіки Франції
Економіка Франції об'єднує сучасні капіталістичні методи управління з великим урядовим втручанням. Уряд зберігає значний вплив за ключовими часткам кожного сектора, воно має контрольні пакети акцій залізниці, електростанцій, повітряного сполучення та телекомунікаційних компаній. Щоправда, починаючи з 1990-их років, уряд поступово послаблює контроль над цими секторами. Уряд повільно розпродає частину своїх акцій в France Telecom, в Air France, у страхуванні, банківській справі, і в різних галузях промисловості. Тим часом, завдяки великим площам родючої землі плюс застосуванню сучасних технологій, Франція стала провідним сільськогосподарським виробником в Західній Європі. Але в той же час в країні спостерігається постійно високий рівень безробіття.
Процеси концентрації і централізації капіталу і перебудови економіки Франції відбуваються одночасно з процесом інтернаціоналізації виробництва і капіталу, які призводять до створення величезних по потужності ТНК. Так, «Иметаль» об'єднує 62 товариства, що діють в 25 країнах. У автомобілебудівної компанії «Рено» - майже 45% виробничих потужностей і 25% робочої сили зосереджені на закордонних підприємствах і т.д.
Централізація капіталу на національному і міжнародному рівні призвела до зміцнення цілого ряду французьких компаній у світовому виробництві. Хімічна компанія «Пешине» перетворилася на світового лідера пакувальної продукції, поліграфічна фірма «Ашет» - у ведучого видавця журналів у світі, фірма «Кабль де Ліон» вийшла на перше місце в світі з виробництва електричних кабелів.
Банки беруть активну участь у діяльності промислових компаній через систему участі у володіннях акціонерним капіталом, використовуючи в тому числі холдингові компанії, інвестиційні фонди, особисту унію.
Процес переплетення капіталу призвів до того, що вся економіка охоплена декількома фінансовими групами, що мають широкі міжнародні зв'язки.
Торговий і платіжний баланс Франції традиційно зводиться до негативним сальдо. Дефіцит утвориться головним чином за рахунок мінеральної сировини, частини хімічних і споживчих товарів, включаючи побутову електроніку. В останнє десятиліття погіршилося сальдо торгівлі промисловими товарами. Великі розриви утворяться в торгівлі з Німеччиною і Японією.
Функціонування економічної системи відбувається під могутнім впливом держави на відтворювальний процес. За ступенем розвитку ГМК, проявляється в активній участі держави в регулюванні і програмуванні економіки, у поширенні державної власності Франція виділяється серед найбільших промислово розвинених країн. У 80-і рр.. відбулася зміна основних напрямків економічної політики від дірежізма до неолібералізму, до посилення ролі ринку.
Державний сектор, займає базові, інфраструктурні і галузі обробної промисловості. У ньому забезпечується 70% виробництва енергії, він включає близько 60% транспорту і зв'язку, понад 80% авіакосмічної промисловості, дає 40% автомобілів і т.д. Державний сектор є важливим інструментом економічної політики. Оновлення основного капіталу, забезпечення умов відтворення в багатьох галузях господарства безпосередньо зважується державою.
Регулююча роль держави знаходить своє яскраве вираження в державному програмуванні і плануванні, що одержало широкий розвиток у перші післявоєнні роки. З цією метою були створені офіційні органи, серед яких виділяється Комісаріат плану. Розроблені плани орієнтували французьку економіку на освоєння нових технологій, структурну перебудову, посилення науково-дослідних робіт.
Держава бере активну участь у розвитку НДДКР. На його частку припадає понад половину загальнонаціональних асигнувань на науково-конструкторські роботи. Держава прагне ліквідувати існуючий розрив у науково-технічному потенціалі між Францією та іншими провідними країнами.
У Франції активно протікають процеси перебудови соціальної структури господарства, концентрації і централізації виробництва і капіталу. Сто найбільших компаній зосереджують понад 2 / 3 промислового виробництва. У ряді галузей монополізація виробництва наближається до максимуму. У чорній металургії дві найбільші компанії «Юзинор» і «Сасилор» зосередили 70% виробництва сталі, «Компані женераль д'електрисите» (КЖЕ), «Томсон» - 50% виробництва електронного і електротехнічного устаткування, «Рено» і «Пежо» - майже усе виробництво автомобілів. «Пешине-Южин-Кюльман» (ПЮК) і «Иметаль» - майже повністю зосередили в своїх руках виробництво і збут кольорових металів. Процеси концентрації і централізації капіталу і перебудови економіки Франції відбуваються одночасно з процесом інтернаціоналізації виробництва і капіталу, які призводять до створення величезних по силі ТНК.
Хоча Франція вважається країною з високим рівнем концентрації виробництва і капіталу, дрібний і середній бізнес відіграє тут значну роль. Дрібні і середні підприємства зміцнили свої позиції в період 70-80 років. Дрібний сектор дуже рухливий. 30% реєстрованих підприємницьких одиниць терплять крах через 2 роки, а кожне друге не дотягує до 5 років. Кількість фірм, що терплять банкрутство, високо. Перешкодою в діяльності нових компаній виступає недостатність нагромадження первісного й оборотного капіталу. Дрібний сектор в основному орієнтований на сферу послуг і торгівлі.
Сфера послуг являє собою найважливішу за значенням галузь економіки Франції. На неї припадає більше половини ВВП і понад 69% всіх зайнятих. Послуги - найбільш динамічно розвивається і єдина галузь французької економіки, де зайнятість продовжує зростати. Великими підгалузями сфери послуг є торгівля, туризм, зв'язок, транспорт, банківська та страхова справа.

Рис. 1. Зайнятість працездатного населення Франції за галузями
У промисловому виробництві зросла частка продукції машинобудування (до 31%), головним чином за рахунок приросту в електротехнічній і електронній галузях і, почасти, у загальному машинобудуванні. Це структурне зрушення супроводжувалося скороченням частки і фактично згортанням виробництва в традиційних галузях. Однак у Франції залишається ще досить високим питома вага «старих» виробництв, продукція яких не витримує конкуренції на світовому ринку з боку деяких західних і особливо «нових індустріальних країн». Наприклад, в таких галузях, як виробництво меблів, шкіряна, текстильна промисловість, французькі підприємства недостатньо конкурентоздатні і поступаються більш технічно озброєним німецьким, більш гнучким італійським і бельгійським компаніям.
Вимушена діяти в умовах жорсткої конкуренції, Франція зробила ставку на розвиток досліджень, модернізацію виробництва, розробку нових виробів та обладнання. Адаптація промислових потужностей до нового ритму виробництва супроводжувалася підвищенням продуктивності. Паралельно проходили комп'ютеризація галузей і розвиток математичного забезпечення, що дозволило впроваджувати у виробництво сучасні системи автоматичного проектування і управління технологічними процесами.
Французи вирішили наздоганяти процес світової фінансової глобалізації. При цьому Париж (можливо, запізно) відповідає на англосаксонські і німецькі тенденції. Але подібний «фінансовий баобаб» вже не поставиш всерйоз під контроль держави. А це означає, що обрана Фпанціей тенденція розвитку економіки вже направлена ​​до зниження рівня державного втручання.
Проте така тенденція для вкрай статістской багато років Франції вимагає пояснення. Тим більше, що і президент Ширак, і прем'єр Жоспен клянуться перед нацією у своїй вірності ідеям голлізму. Мабуть з цих ідей в нових умовах доводиться вилучити принцип економічного контролю держави.
«Винуватець» слабкого розвитку економіки Франції відомий вже давно - корпоративний сектор. Його лихоманить через невизначеність на фінансових ринках, і це призводить до падіння обсягу інвестицій французькими компаніями. Французькі компанії, які в попередні роки економічного зростання інвестували дуже багато, зараз ніяк не можуть впоратися зі зростаючими боргами і не знають, куди подіти вільні виробничі потужності. А тут ще жорстке трудове законодавство з обов'язковою 35-годинним робочим тижнем і складною схемою звільнення, що не дозволяє компаніям швидко реагувати на коливання попиту. Справедливості заради слід зауважити, що новий уряд усвідомило необхідність скасувати обмеження на робочий тиждень і планує знизити податки для компаній. Але це «пожежні методи», а фундаментальні причини залишаються без змін - неефективність держави як менеджера великих корпорацій.

Рис.2. Динаміка ВВП Франції

Висновок

У даній роботі проаналізована ситуація в економіці Франції і були відзначені наступні тенденції:
· Прагнення Франції до концентрації і централізації капіталу, його експорту та імпорту;
· Інтернаціоналізація виробництва, що скорочується вплив держави на всі рівні економіки, за допомогою скасування валютного контролю, зниження податків;
· Імпорт технологічних новинок
· Заохочення малого бізнесу та ін
·
ЛІТЕРАТУРА
1. Вутянов В. Нові тенденції організації міжнародного бізнесу французькими ТНК / / Світова економіка і міжнародні відносини, 2000, № 9, с. 110-111
2. Європейські банки продовжують об'єднуватися / / Фінансист, 1999, № 3 - 4, с. 37
3. Кузнєцов Ю. Чому компанія «НІССАН» продала пакет своїх акцій автомобільного концерну «РЕНО»? / / Японія сьогодні, 2000, № 5, с. 5
4. Лисов В., Пономаренко А., Якутін Ю.В. - Інтегровані корпоративні структури: розвиток і ефективність. - М.: ЗАТ «Видавничий дім« Економічна газета », 1999. - 368 с.
5. Ломакін В.К. Світова економіка. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 727 с.
6. Міжнародні економічні відносини: Підручник для вузів / Є. Ф. Жуков, Т. І. Капаева та ін; Під ред. проф. Є. Ф. Жукова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. - 485 с.
7. Світова економіка. Економіка зарубіжних країн / За ред. В. П. Колосова, М. М. Осьмовой. - М.: 2000. - 438 с.
8. Світова економіка: введення в зовнішньоекономічну діяльність: Навчальний посібник для вузів / В. Ялиновий, Є. К. Муравйова, С. М. Панфьорова та ін; Під ред. А. К. Шуркаліна, Н. С. Ципін. - М.: Логос, 2000. - 248 с.
9. Мовсесян А. Транснаціональний капітал і національні держави / / Світова економіка і міжнародні відносини, 1999, № 6, с. 55-63
10. Основи економічної діяльності. Навчальний посібник / За ред. Л. Н. Руднєвої. - Тюмень: ТюмГНГУ, 1999. - 120 с.
11. Островська Є. Франція - тенденції зростання зберігаються / / Світова економіка і міжнародні відносини, 2000, № 8, с. 98 - 102
12. Островська Є. Франція / / Світова економіка і міжнародні відносини, 2001, № 8, с. 89 - 97
13. Панічев Н. - Корпоративне управління - фактор відродження промисловості / / Проблеми теорії і практики управління, 2000, № 2, с. 32
14. Причини і масштаби злиттів фірм у країнах Західної Європи / / Бюлетень іноземної комерційної інформації, 2000, № 91, с. 3
15. Родін-Сова Ю. Промислові корпорації - локомотиви економічного зростання / / Проблеми теорії і практики управління, 2000, № 3, с. 7
16. Сергєєв П.В. Світова економіка. Навчальний посібник. - М.: Юриспруденція, 1999
17. Слєпов В.А., та ін ФПГ: сучасні тенденції розвитку / / Російський економічний журнал, 1999, № 3, с. 13-20
18. Спиридонов І.А. Світова економіка. Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 256 с.
19. Титов К. ТНК і регіональна економічна інтеграція в ЄС / / Світова економіка і міжнародні відносини, 2000, № 10, с. 47-53
20. Черніков Г.П. Економіка Франції: Загальні проблеми: Учеб. посібник. - М.: МДІМВ, 1998
21. Черніков Г.П. Економіка Франції. Структурні зрушення: Учеб. посібник. - М.: МДІМВ, 1999
22. Черніков Г.П. Економіка Франції: Традиції та новітні тенденції. - М.: РОССПЕН, 2002. - 416 с.
23. Число злиттів компаній зростає / / Бюлетень іноземної комерційної інформації. - 2000. - № 63 - 64, с. 1 - 20
24. Шиман М. Роль та вплив транснаціональних корпорацій в глобальних зрушеннях в кінці хх століття / / Проблеми теорії і практики управління, 1999, № 3, с. 24 - 30
25. Шиман М. Держава і транснаціональні компанії / / Проблеми теорії і практики управління, 1999, № 4, с. 52-58
26. Економічне становище Франції. / / Бюлетень іноземної комерційної інформації. - 1997. - № 105
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Реферат
68.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Економіка Франції 4
Економіка Франції 2
Промисловість та економіка Франції
Економіка Франції стан та перспектива
Економіка Англії і Франції в XIX і XX століттях
Географія економіка і державний устрій Франції
Економіка Франції 90 х рр. XX століття та початку XXI століття
Мистецтво Франції
Історія Франції
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru