Доказування у цивільному процесі

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

ЗМІСТ:
"1-3" 1. СУТНІСТЬ Процес доказування ................................. 2
2. Збирання доказів ................................................ .... 3
3. ПЕРЕВІРКА ДОКАЗІВ ................................................ ....... 5
4. ОЦІНКА ДОКАЗІВ ................................................ .......... 8
ЛІТЕРАТУРА :................................................ ..................................... 11

1. СУТНІСТЬ процесу доказування.

В основі доведення лежить практична діяльність, в ході якої відбувається сприйняття фактичних даних, а також безпосередньо сприймаються окремі факти. Все це піддається логічному аналізу, в результаті раціонального мислення висуваються слідчі версії, які знову перевіряються практичною діяльністю і т.д.
Процес доказування по кримінальній справі - це органічна єдність розумової та практичної діяльності, в якому умовно виділяють три основні елементи: 1) збирання та закріплення доказів; 2) перевірку (дослідження) доказів; 3) оцінку доказів.
Всі елементи процесу доказування взаємопов'язані і не ізольовані один від одного. Однак на окремих етапах доведення той чи інший елемент може виявлятися більшою чи меншою мірою. Наприклад, основна діяльність, спрямована на збирання доказів, відбувається на стадії попереднього розслідування, у судовому ж розгляді переважає дослідження доказів. В інших судових стадіях головним чином здійснюється оцінка доказів.

2. Збирання доказів.

Згідно зі ст. 70 КПК суб'єкти доказування вправі по перебувають в їх провадженні кримінальних справах викликати будь-яку особу для допиту або для дачі висновку в якості експерта; виробляти огляди, обшуки та інші передбачені законом слідчі дії; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян подання предметів і документів; вимагати виробництва ревізій. Суб'єктам доказування докази можуть бути представлені підозрюваним, обвинуваченим та іншими учасниками процесу, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами та організаціями.
Процесуальні дії, спрямовані на збирання доказів, прийнято називати слідчими діями. Порядок та умови їх виробництва, передбачені законом, утворюють найважливіший елемент процесуальної методології виявлення об'єктивної істини у кримінальних справах.
Зібрати докази означає отримати фактичні дані, пов'язані з кримінальній справі, із законних джерел процесуальними способами, тобто в ході виробництва слідчих дій. Але для ухвалення рішення про виробництво будь-якої слідчої дії необхідно мати достатні підстави. У ряді випадків такими підставами можуть бути дані, отримані оперативно-розшуковим шляхом (ч.1 ст. 11 Федерального закону «Про оперативно-розшукову діяльність»).
Істотне значення має правильне процесуальне закріплення фактичних даних. Закон визначає порядок фіксації фактичних даних з урахуванням особливостей конкретних видів доказів.
Універсальною формою для цього служить протокол. Закон передбачає також можливість застосування відповідних технічних засобів для закріплення фактичних даних. Дотримання процесуального порядку закріплення фактичних даних забезпечує точне і повне їх відображення, збереження, виключає підміну або псування, створює умови для перевірки та оцінки фактичних даних є обов'язковим елементом такої властивості доказів, як їх допустимість.
Фактичні дані, закріплені відповідно до вимог процесуального закону, стають матеріалами кримінальної справи. Однак не всі такі матеріали відносяться до доказів.
По-перше, частина матеріалів містить в собі певні докази. Наприклад, коли процесуальна форма містить фактичні дані і в той же час належить до матеріалів кримінальної справи.
По-друге, частина матеріалів кримінальної справи служить засобом фіксації фактичних даних. Це буває тоді, коли процесуальна форма доказів не збігається з формою матеріалів справи. Наприклад, протоколи допитів свідка, потерпілого, підозрюваного та обвинуваченого - засоби фіксації їх показань, але не докази. Процесуальною формою цих видів доказів є не протоколи допитів, а усні повідомлення свідка, потерпілого, підозрюваного та обвинуваченого.

3. ПЕРЕВІРКА ДОКАЗІВ.

Всі зібрані по справі докази підлягають ретельній, всебічній і об'єктивній перевірці з боку особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду (ч. 3 ст. 70 КПК),
При перевірці докази необхідно виходити із загального поняття. Тому, перш за все, слід переконатися в тому, що є цілком конкретні фактичні дані. Посилання в обвинувальному висновку або у вироку суду на докази, не містять таких даних, означає необгрунтованість процесуальних рішень, відображених у цих документах.
Якщо докази містять фактичні даних, то в ході перевірки органи попереднього розслідування і суд повинні встановити, що вони відносяться до кримінальної справи, тобто володіють властивістю відносності.
У ході перевірки виключно важливе значення має чітке відмежування відносності доказів від їх достовірності. Не всі стосовні до справи докази виявляються достовірними. Якщо це виявляється, подібні докази повинні бути відкинуті.
Однак не всі достовірні фактичні дані мають властивість относимости. У результаті перевірки слідчий і суд можуть прийти до переконання, що встановлюється обставина насправді не має значення для справи.
Мета перевірки полягає також у встановленні допустимості доказів, яка характеризується тим, що фактичні дані повинні бути отримані з процесуальних джерел законними способами - тільки шляхом провадження слідчих і судових дій.
Особа, яка провадить дізнання, і слідчий у ході провадження слідчих дій створюють допустимість доказів. Тому можна сказати, що допустимість доказів в основному перевіряють прокурор і суд.
Найсуттєвіша сторона перевірки доказів - встановлення їх достовірності. Неповна і недоброякісна перевірка достовірності доказів породжує сумніви в обгрунтованості зроблених слідчим висновків про винність обвинуваченого, правильності кваліфікації його дій та вирішення інших питань.
Ніякі процесуальні джерела та способи отримання фактичних даних не можуть гарантувати абсолютну достовірність доказів. Тому необхідно ретельно, всебічно і об'єктивно дослідити кожне доказ незалежно від особливостей процесуального джерела і способу одержання фактичних даних, оскільки ніякі докази не мають заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 71 КПК).
Способами перевірки достовірності доказів є: аналіз і дослідження змісту кожного доказу з точки зору його повноти, несуперечності, логічної послідовності; порівняння доказів для виявлення їх збігу або протиріччя; виявлення нових доказів, бажано з різних процесуальних джерел, про одних і тих же обставин справи. Ці способи досить ефективні і застосовні для встановлення достовірності будь-якого виду доказів.
Перевірка доказів повинна здійснюватися з урахуванням особливостей, властивих конкретним видам доказів. Аналізу піддаються: позапроцесуальних стадія виникнення фактичних даних в об'єктивній дійсності; обставини, що характеризують джерела доказів; джерела поінформованості.

4. ОЦІНКА ДОКАЗІВ.

Розумову, логічну сторону процесу доказування називають оцінкою доказів. Вона здійснюється протягом усього процесу доказування, а також вважається етапом, логічно завершальним цей процес.
При оцінці доказів повинні вирішуватися такі питання: 1) чи мають докази властивостями относимости і допустимості, 2) чи достовірні зібрані по справі докази, 3) чи достатньо повна і надійна сукупність зібраних у справі доказів, чи дозволяє вона цілком категорично і виразно вирішити всі питання кримінальної справи.
У законі закріплені принципові положення про те, що суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за власним внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають заздалегідь встановленої сили (ст. 71 КПК).
Спосіб оцінки доказів за внутрішнім переконанням означає, що кримінально-процесуальний закон не передбачає ніяких заздалегідь встановлених формальних ознак, за якими можна було б судити про якість доказів. Питання про достовірність та недостовірності, достатності і недостатності, доведеності і недоведеність тих чи інших обставин в кожному конкретному випадку вирішують суб'єкти доказування, у виробництві яких перебуває кримінальна справа. При цьому вони не пов'язані будь-чиїм думкою, оцінка доказів за внутрішнім переконанням представляє собою їх виключну компетенцію.
Внутрішнє переконання має бути засноване на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх фактів і обставин, які мають значення для кримінальної справи. Воно не може бути безконтрольним, довільним думкою суб'єктів доказування. Оцінка доказів за внутрішнім переконанням повинна грунтуватися на матеріалах справи, суворо їм відповідати. Матеріали кримінальної справи, фіксуючи докази, дозволяють правильно їх оцінювати, а також здійснювати контроль за цією розумовою діяльністю.
При оцінці доказів суб'єкти доказування зобов'язані суворо керуватися законом і своїм правосвідомістю. Мова йде про принципових положеннях доказового права, які забезпечують ефективність доведення, і гарантую виявлення об'єктивної істини.
У результаті оцінки доказів у особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду повинна з'явитися впевненість у достовірності доказів і достатності їх для прийняття остаточного процесуального рішення. Якщо такої впевненості немає, то процес доказування має бути продовжений.
Внутрішнє переконання суб'єктів доказування є способом оцінки доказів, категорією суб'єктивною. Критерієм же істинності самого внутрішнього переконання, його об'єктивності в кримінальному процесі залишається практика в різних її формах.

ЛІТЕРАТУРА:

1) Башкатов Л.М., Вєтрова Г.Н., Доценко А.Д., Зажіцкій В.І., Шестаков В.І. Кримінальний процес. - М., 2000.
2) Повний збірник кодексів Російської Федерації. - М., 2000.
3) Кримінально - процесуальне право. Під ред. Лупінськи. М.: Юрист, 1997
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
20.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Доказування у цивільному процесі 2
Доказування у цивільному процесі 3
Докази і доказування в цивільному процесі
Докази і доказування в цивільному процесі
Докази та доказування у цивільному процесі
Аудіо відеозапису як засобу доказування в цивільному процесі
Окремі види засобів доказування у цивільному процесі
Предмет доказування в цивільному судочинстві
Принцип диспозитивності в цивільному праві та цивільному процесі
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru