Договір міни та обмін земельними ділянками в Республіці Білорусь Застава земельної ділянки

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати


ДОГОВІР МІНИ І ОБМІН ЗЕМЕЛЬНИМИ ДІЛЯНКАМИ В РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ. ЗАПОРУКА ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

За договором міни сторони обмінюють одне майно на інше. На цей договір поширюються загальні правила про купівлю-продаж.

Загальні положення, що стосуються договору міни, закріплені в главі 31 ГК Республіки Білорусь. Вони застосовуються і до договорів міни земельних ділянок з урахуванням вимог, закріплених у розділі 17 Кодексу про землю. Основні особливості договору міни земельних ділянок полягають у наступному.

  1. Предметом даного договору може бути як земельна ділянка в цілому, так і його частина, попередньо виділена в самостійний ділянку.

  2. Мена допускається лише у відношенні земельних ділянок, що перебувають у приватній власності.

  3. Учасниками договору міни можуть бути тільки громадяни Республіки Білорусь. Обмін земельних ділянок між юридичними особами не допускається.

  1. Громадяни, які отримують земельні ділянки за умовами міни, повинні мати і право на їх отримання у приватну власність.

  2. Площа земельної ділянки, отриманого громадянином Республіки Білорусь в результаті обміну для ведення особистого підсобного господарства, для будівництва та обслуговування житлового будинку, для колективного садівництва і дачного будівництва, не повинна перевищувати розмірів, встановлених відповідно статтями 70, 72, 73 Кодексу про землю.

  3. Земельні ділянки можуть обмінюватися лише на земельні ділянки. На інше майно земельні ділянки обмінюватися не можуть.

Перехід права власності на земельні ділянки в результаті договору міни підлягає державній реєстрації. Договір міни земельної ділянки повинен бути зареєстрований у тому ж порядку, що й договір купівлі-продажу земельних ділянок.

Текст договору міни повинен містити:

  • дані про громадян, що здійснюють договір;

  • докладний опис і характеристику предмета договору;

  • вказівку на наявність чи відсутність спорів з предмета договору;

  • перелік обтяження земельної ділянки, в тому числі сервітути та інші права третіх осіб;

  • права та обов'язки сторін за договором.

Предметом договору міни може бути як сама земельна ділянка, так і житловий будинок (дача, садовий будиночок), розташований на земельній ділянці, що належить громадянинові на праві приватної власності. Предметом договору міни може бути одноквартирний житловий будинок на земельній ділянці, що належить громадянину, частина житлового будинку разом із земельною ділянкою. У такому договорі має бути зазначено, що одна сторона передає іншій стороні у власність не лише житловий будинок, а й земельну ділянку. Причому, власники земельних ділянок мають право проводити обмін незакінченого будівництвом житлового будинку тільки за умови збереження цільового призначення цих земельних ділянок.

Одним з обов'язкових умов договору міни є оцінка земельних ділянок і об'єктів нерухомості (якщо такі є).

Сторони договору міни повинні вказати на наявність обтяжень земельної ділянки. Вони зобов'язані повідомити про наявність сервітутів; про передачу земельної ділянки в оренду або в тимчасове користування; про передачу земельної ділянки в заставу. У всіх цих випадках межі земель, обтяжених правами третіх осіб, як і зміст цих прав, повинні бути зазначені на плані земельної ділянки.

З огляду на ст. 92 Кодексу про землю громадяни Республіки Білорусь за згодою між собою можуть обмінювати земельні ділянки (частини земельних ділянок), що знаходяться в довічному успадковане володінні, у приватній власності, в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Республіки Білорусь. Таким чином, на відміну від міни предметом обміну може стати земельна ділянка, що передається у володіння.

Обмін допускається за збереження цільового призначення обмінюваних земельних ділянок (частин земельних ділянок), а також якщо відповідно до Кодексу про землю громадянин Республіки Білорусь має право мати у довічне успадковане володіння або приватній власності земельну ділянку, отриману після обміну. Площа земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, для будівництва та обслуговування житлового будинку, для колективного садівництва і дачного будівництва, отриманих громадянами Республіки Білорусь в результаті обміну, не повинна перевищувати розмірів земельних ділянок, встановлених статтями 70, 72 і 73 Кодексу про землю.

Обмін земельних ділянок, що перебувають у власності юридичних осіб, не допускається.

У Типовому статуті садівницького товариства 1989 закріплено право на обмін садових ділянок, де його пов'язують з певними умовами. Так, з п. 21.6 Типового статуту садівницького товариства член садівницького товариства має право проводити обмін садового ділянки на ділянку в іншому садівничому товаристві з метою наближення до місця проживання або з інших поважних причин за рішенням загальних зборів членів товариств з наступним повідомленням адміністрації та профспілковим комітетам підприємств або виконкомам районних, міських Рад депутатів, якщо товариство знаходиться в їх віданні. Обмін садовими ділянками розглядається, таким чином, як один із способів поліпшення умов користування землею. У теперішній же час садівники-власники землі має право на свій розсуд вирішувати питання обміну земельних ділянок, керуючись вищезгаданими нормами права. Ті з членів садівничого товариства, які не оформили права власності на садові ділянки, можуть зробити обмін садових ділянок.

Згідно з п. 1 ст. 315 ГК Республіки Білорусь, в силу застави кредитор за забезпеченим заставою зобов'язанням (заставоутримувач) має право у разі невиконання боржником цього зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами особи, якій належить це майно (заставодавець), за винятком випадків, передбачених законодавчими актами.

Застава земельних ділянок, підприємств, будівель, споруд, квартир та іншого нерухомого майна {іпотека) регулюється законодавчими актами про іпотеку. Загальні правила про заставу, що містяться в ЦК, застосовуються до іпотеки у випадках, коли законодавчими актами про іпотеку не встановлено інші правила.

Застави земельної ділянки присвячені ст. 89-91 Кодексу про землю. Порядок передачі земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, в заставу для отримання банківського кредиту детально врегульовано постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь і Національного банку Республіки Білорусь від 7 березня 2000 р. № 303 / 9 '.

Вищевказаний порядок розроблено відповідно до Кодексу Республіки Білорусь про землю, Указом Президента Республіки Білорусь від 7 грудня 1999 р. № 718 і регулює заставу земельних ділянок, що перебувають у приватній власності як громадян Республіки Білорусь, так і юридичних осіб Республіки Білорусь.

Земельні ділянки, що перебувають у приватній власності громадян Республіки Білорусь, можуть бути предметом застави тільки в якості матеріального забезпечення своєчасного повернення банківського кредиту (ст. 89 Кодексу про землю).

Предметом іпотеки за договором можуть бути земельні ділянки, що перебувають у приватній власності громадян Республіки Білорусь. Причому, земельні ділянки громадян можуть стати предметом застави, якщо вони надані для: будівництва та обслуговування житлового будинку; дачного будівництва; колективного садівництва; особистого підсобного господарства.

Слід мати на увазі, що на земельні ділянки, що перебувають у спільній частковій або спільній власності, іпотека може бути встановлена ​​тільки щодо належного громадянину земельної ділянки, виділеної в натурі із земель, що перебувають у спільній частковій або спільній власності. Частина земельної ділянки, що перебуває у приватній власності громадянина Республіки Білорусь, може стати предметом застави, якщо ця частина в установленому порядку попередньо виділена в самостійний земельну ділянку. Одночасно така застава не повинен суперечити вимогам ст. 17 Кодексу про землю.

Громадяни, які мають у приватній власності земельну ділянку і побажали здати його в заставу для отримання кредиту, можуть це зробити за умови, що право приватної власності громадянина на цю ділянку посвідчено державним актом на земельну ділянку.

Отримувачем застави земельних ділянок можуть бути банки, перелік яких визначається Президентом Республіки Білорусь (ст. 90 Кодексу про землю).

До їх числа віднесені: ВАТ «Белагропромбанк», ВАТ «Ощадний банк« Беларусбанк », ВАТ« Белвнешеко-номбанк », ВАТ« Белпромстройбанк », ВАТ« Білоруський банк розвитку та реконструкції «Белинвестбанка», «Пріор-банк» ВАТ 1.

Розмір, порядок видачі та погашення кредиту, стягнення відсотків, відповідальність сторін, включаючи момент настання права реалізації банком від імені заставодавця земельної ділянки, і вирішення інших питань, пов'язаних з видачею кредиту під заставу земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, визначаються в кредитному договорі і договорі застави земельної ділянки, що укладаються між банком і заставодавцем. При цьому вартість приймається в заставу земельної ділянки не може бути нижче його нормативної ціни. Нормативна ціна землі - показник, що характеризує вартість земельної ділянки певної якості та місця розташування, виходячи з потенційного доходу за розрахунковий термін окупності.

Відповідно до постанови Ради Міністрів Республіки Білорусь від 7 жовтня 1993 р. № 679 «Про нормативні цінах на землі, передані в приватну власність громадян» нормативна ціна земель щорічно визначається органами виконавчої влади для земель різного цільового призначення за оцінним зонам, адміністративних районах, поселенням і їх груп. Органи місцевого управління можуть в міру розвитку ринку землі своїми рішеннями підвищувати або знижувати встановлену нормативну ціну земельної ділянки, але не більше ніж 25 відсотків.

Для того щоб договір застави був визнаний дійсним, він повинен містити: належне позначення предмета іпотеки; оцінку цього майна; істота, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпечуваного іпотекою.

Договір застави земельної ділянки, що перебуває в приватній власності громадян Республіки Білорусь, вчиняється у письмовій формі, нотаріально засвідчується й підлягає державній реєстрації.

За загальним правилом місцем його нотаріального посвідчення є місце знаходження нерухомого майна. Аналогічним чином державна реєстрація іпотеки здійснюється за місцем знаходження земельної ділянки.

При державній реєстрації іпотеки до реєстраційної книги заносяться вартість забезпеченого іпотекою зобов'язання, або дані про порядок та умови її визначення, якщо інше не передбачено законодавчими актами Республіки Білорусь про іпотеку.

Одночасно з нотаріальним посвідченням договору застави земельної ділянки накладається заборона на його відчуження у разі, якщо це передбачено цим договором.

Протягом всього терміну, коли діють умови договору застави земельної ділянки, він залишається у заставодавця і використовується ним відповідно до цільового призначення та умов його надання.

У разі невиконання заставодавцем забезпеченого заставою зобов'язання банк має право від імені заставодавця реалізувати прийнятий в заставу земельну ділянку при збереженні його цільового призначення. При цьому до моменту продажу земельної ділянки банк може надати заставодавцю право викупити закладений їм земельну ділянку за ціною, яка дорівнює сумі неповернутої частини кредиту та відсотків за користування ним.

Якщо заставодавець не скористався пропозицією банку, то банк письмово пропонує викупити земельну ділянку відповідному виконавчому і розпорядчому органу або юридичній особі Республіки Білорусь, або громадянину Республіки Білорусь, які відповідно до законодавства Республіки Білорусь можуть бути власниками такої ділянки.

При отриманні банком за проданий земельна ділянка суми, що перевищує заборгованість заставодавця банку та витрати по реалізації ділянки, банк протягом двох тижнів перераховує суму перевищення заставодавцю, а у випадках, передбачених законодавством Республіки Білорусь, - відповідному виконавчому і розпорядчому органові.

Якщо виручених коштів від реалізації земельної ділянки недостатньо для погашення кредиту та відсотків, то банк може відшкодувати відсутню суму з майна заставника у встановленому законом порядку.

У випадку смерті громадянина - заставодавця земельної ділянки, право користування отриманими ним кредитом і зобов'язання щодо погашення цього кредиту переходять до його спадкоємців після оформлення ними права власності на закладений земельна ділянка в порядку, встановленому законодавчими актами Республіки Білорусь.

У разі вилучення у заставодавця для державних або громадських потреб закладеного земельної ділянки та надання йому в приватну власність іншої земельної ділянки право застави переходить на наданий земельну ділянку, якщо договором про заставу земельної ділянки не передбачено інше.

Досить складний питання про співвідношення застави земельної ділянки із заставою знаходяться на ній будівель, споруд, будівель. Відповідно до ст. 321 ГК іпотека будівлі або споруди можлива тільки з одночасною іпотекою за тим же договором земельної ділянки, на якій знаходиться будівля або споруда, якої частини цієї ділянки, або належить заставодавцю права оренди цієї ділянки або його відповідної частини. При іпотеці земельної ділянки право застави не поширюється на перебувають або зводяться на цій ділянці будівлі та споруди, якщо в договорі не передбачено інше, а у разі звернення стягнення на закладений земельну ділянку зберігає право обмеженого користування {сервітут) тією його частиною, яка необхідна для використання будівлі або споруди відповідно до його призначення. Умови користування цією частиною ділянки визначаються угодою сторін, а в разі спору - судом.

Якщо іпотека встановлена ​​на земельну ділянку, на якій знаходяться будівлі або споруди, що належать не заставодавцю, а іншій особі, то при зверненні стягнення на цю ділянку і його продажу з публічних торгів до набувача ділянки переходять права та обов'язки, які стосовно цієї особи мав заставодавець .

Порядок здійснення дій із застави нерухомості в Республіці Білорусь може бути представлений таким чином.

1. Власник звертається в банк із заявою про надання позики, виплату якої він згоден забезпечити певним нерухомим майном.

  1. Іпотечний банк перевіряє документи, що засвідчують право власності на нерухомість у відповідних органах, уточнює, чи не знаходиться нерухоме майно в іншому заставі, потім оцінюється вартість майна, що закладається.

  2. Банк узгоджує з власником майна умови іпотечного кредиту, суму кредиту.

  3. Заставодавець страхує за свій рахунок майно, найчастіше банк страхує нерухомість за свій рахунок. Іпотечний банк може застрахуватися від ризику неповернення кредиту.

  4. Заставодавець та іпотечний банк оформляють кредитний договір, у тому числі і договір про заставу (заставне свідоцтво).

  5. Договір про заставу реєструється органами реєстрації застав за місцем знаходження нерухомості, щоб не допустити перезалог (або продаж) цього майна без згоди заставодержателя.

7. У разі неповернення позики банк реалізує нерухомість (земельна ділянка).

Особлива привабливість застави як способу забезпечення зобов'язань у тому, що він дозволяє простіше зробити примусове стягнення. 1 Земельні ділянки - особливе нерухоме майно, тому реалізація банком такої нерухомості пов'язана з низкою особливостей. Так, у законодавстві встановлено перелік земельних ділянок, які можуть стати предметом іпотеки, а також коло земель, що не підлягають іпотеці. Законодавство не допускає іпотеки земель, що перебувають у державній власності, сільськогосподарських угідь. Не допускається іпотека частини земельної ділянки, площа якої менше мінімального розміру, встановленого нормативними актами для земель різного цільового призначення. Ще раз підкреслимо, що банк-отримувача застави має право реалізувати при збереженні цільового призначення земельну ділянку лише відповідній сільській (селищній), міському (міст обласного підпорядкування і міста Мінська), районному виконавчому і розпорядчому органу, громадянину, але за умови, що він може бути власником землі. Така реалізація здійснюється на підставі рішення суду. З вирученої суми банк-заставодержатель задовольняє свої претензії до заставодавця в межах його боргу по кредиту, а іншу частину повертає заставодавцю.

Законодавством Республіки Білорусь визначено мету такого кредиту: поліпшення якості земельної ділянки та підвищення родючості грунту, будівництво житлового будинку, виробничих будівель, придбання техніки, насіння, добрив та інші потреби, придбання додаткової земельної ділянки у розмірах, встановлених чинним законодавством.

При незгоді заставодавця з вимогою банку про дострокове розірвання зазначених договорів та повернення кредиту питання вирішується в судовому порядку.

Спеціальним положенням врегульовано порядок передачі в заставу права оренди при іпотеці будівель і споруд юридичними особами.

Іпотека будівлі або споруди та заставу належного заставодавцю права оренди земельної ділянки або його відповідної частини здійснюються за одним договором про іпотеку за згодою орендодавця земельної ділянки. Форма, порядок складання та реєстрації договору про іпотеку регулюються законодавством Республіки Білорусь.

Передача в заставу права оренди відбувається в наступному порядку:

  • отримання згоди орендодавця на передачу в заставу права оренди;

  • складання сторонами договору про іпотеку і його нотаріальне посвідчення;

  • реєстрація застави права оренди в державному земельному кадастрі;

  • державна реєстрація застави права оренди в спеціально уповноваженому органі реєстрації.

Для отримання згоди на передачу в заставу права оренди земельної ділянки заставодавцем (орендарем) подається в виконавчий і розпорядчий орган за місцем знаходження земельної ділянки (орендодавець) заяву довільної форми про отримання згоди на заставу права оренди. До заяви додається проект договору про іпотеку.

Орендодавець розглядає заяву в місячний термін з дня його подачі і приймає рішення про згоду або незгоду на передачу в заставу права оренди. Рішення орендодавця про згоду на передачу в заставу права оренди є невід'ємною частиною договору про іпотеку.

Право оренди не може бути предметом договору про іпотеку в наступних випадках:

  • при вилученні земельної ділянки у випадках, встановлених законодавством Республіки Білорусь;

  • якщо термін застави перевищує термін оренди земельної ділянки;

  • якщо земельну ділянку чи права на нього не можуть бути передані в заставу відповідно до законодавства Республіки Білорусь.

Застава права оренди земельної ділянки підлягає реєстрації в Державному земельному кадастрі.

ДАРУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ В РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ СПАДКУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

За договором дарування одна сторона (дарувальник) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (обдаровуваному) річ у власність, або майнове право (вимога) до себе або до третьої особи, або звільняє або зобов'язується звільнити її від майнового обов'язку перед собою або перед третьою особою (ст. 543 ГК).

Право здійснити таку операцію мають громадяни - власники землі. Загальні положення про дарування містяться у ЦК Республіки Білорусь (ст. 543-553).

За договором дарування дарувальник - власник земельної ділянки, безоплатно передає його обдаровуваному у власність.

Договір дарування земельної ділянки може бути як реальним, так і консенсуальних. В останньому випадку дарувальник зобов'язується в майбутньому передати земельну нерухомість у власність обдаровуваного. Відмінною рисою даного договору є його безоплатність.

Договір дарування земельної ділянки як і іншої нерухомості укладається у письмовій формі, повинен бути нотаріально посвідчений і зареєстрований.

Для здійснення дарування дарувальник повинен мати документи, що засвідчують його право приватної власності на земельну ділянку.

Договір дарування повинен містити наступне:

  • дані про громадян, які роблять угоду;

  • докладний опис і характеристику предмета договору;

  • вказівку на наявність чи відсутність спорів з предмета договору;

  • перелік обтяження земельної ділянки, в тому числі сервітутні та інші права третіх осіб;

  • вказівку на безплатний характер відносин дарувальника і обдаровуваного.

Дарувальник має право скасувати дарування у випадках, зазначених у ст. 549 ЦК Республіки Білорусь.

У договорі дарування може бути обумовлене право дарувальника скасувати дарування у разі, якщо він переживе обдаровуваного. У цьому випадку обдаровуваний зобов'язаний повернути подаровану річ - земельну ділянку.

Договір, що передбачає передачу дару обдаровуваному після смерті дарувальника, мізерний. До такого роду дарування застосовуються правила цивільного законодавства про спадкування.

У разі смерті громадянина право власності на приналежний йому земельну ділянку переходить у спадок до іншим особам відповідно до заповіту або законом.

Успадкування та правонаступництво щодо земельних ділянок здійснюється відповідно до цивільного законодавства Республіки Білорусь, а також Кодексу Республіки Білорусь про землю. Причому законодавством передбачається можливість спадкування земельних ділянок, що знаходяться як у власності громадян, так і закріплених за ними на праві довічного успадкованого володіння.

Зазвичай земельну ділянку переходить у спадок разом з будинком (дачею), але може бути і самостійну цінність (якщо він ще не забудований або призначений тільки для використання під город чи сад). Може постати питання про розподіл ділянки між кількома спадкоємцями. Крім того, слід розрізняти перехід у спадщину земельної ділянки, що перебуває у власності громадянина, і право довічного успадкованого володіння землею.

Законом встановлені дві підстави для визнання спадкоємців до спадкування - за законом і за заповітом.

При спадкуванні за законом земельну ділянку переходить спадкоємцям відповідно до встановленої черговості в порядку, передбаченому заповідачем. Спадкування за законом здійснюється у випадках:

  1. коли спадкодавець не залишив заповіту;

  2. коли заповідана тільки частина майна, а незаповіданою ділянку переходить до спадкоємця за законом;

  1. якщо спадкоємець за заповітом помер раніше спадкодавця;

  2. якщо спадкоємець за заповітом відмовився від спадщини;

  3. якщо заповіт в цілому або в частині буде визнано недійсним.

При спадкуванні за законом повинен бути дотриманий принцип черговості спадкування. Місце і час відкриття спадщини на земельну ділянку, коло спадкоємців першої та наступних черг, порядок прийняття спадщини визначається у відповідності з нормами цивільного законодавства.

Громадянин може залишити за заповітом земельну ділянку або його частину одному або декільком громадянам, як входять, так і не входять до кола спадкоємців за законом, а також Республіці Білорусь та її адміністративно-територіальним одиницям.

Заповідач має право без пояснення причин позбавити спадщини одного, кількох або всіх спадкоємців за законом. Таке позбавлення спадщини спадкоємця за законом не поширюється на його нащадків, вони успадковують за правом представлення, якщо з заповіту не випливає інше (ст. 1041 ЦК).

Непрацездатні і неповнолітні спадкоємці першої черги отримують обов'язкову частку у спадщині відповідно до норм цивільного законодавства.

Якщо земельна ділянка знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, кожен із них може передати за заповітом своїм спадкоємцям половину такої ділянки. При відсутності заповіту право власності на цю частину земельної ділянки переходить до іншого члена подружжя.

Заповіт може бути складено як окремо на земельну ділянку, так і на все майно, включаючи землю.

Право власності на земельну ділянку або її частину переходить до спадкоємців з моменту прийняття спадщини, засвідчується свідоцтвом про право на спадщину, виданим органами нотаріату за заявою спадкоємця.

Якщо ділянка успадковується кількома спадкоємцями, то він підлягає розподілу між ними відповідно до норм цивільного і земельного законодавства про спадкування. При цьому не допускається дроблення земельної ділянки, що призвело б до порушення вимог, встановлених ст. 17 Кодексу про землю. За угодою між спадкоємцями земельну ділянку може бути переданий одному з них. Іншим спадкоємцям у цьому разі виплачується компенсація у грошовій формі, що відповідає вартості належної їм частки земельної ділянки. Якщо ж між спадкоємцями виник спір з приводу землі, то він підлягає вирішенню в судовому порядку.

Земельна ділянка може бути розділена між спадкоємцями, якщо розмір утворилися при цьому земельних ділянок не виявиться менше мінімального, що дозволяє використовувати частину для тих чи інших цілей.

Якщо площа земельної ділянки перевищує максимальні розміри, передбачені для земель певного цільового призначення, зайва частина такої ділянки не успадковується.

Земельна ділянка не передається у спадок або правонаступникам у випадках, коли жоден із спадкоємців (правонаступників) не може бути власником землі. У цих випадках земельну ділянку переходить у державну власність, спадкоємці отримують грошову компенсацію, яка дорівнює сумі, виплачуваної при здійсненні викупу відповідних земельних ділянок. Замість компенсації спадкоємцям - не громадянам Республіки Білорусь, які постійно проживають на території Республіки Білорусь, за їх бажанням відповідні земельні ділянки надаються в оренду сільськими (селищними), міськими (міст обласного підпорядкування і міста Мінська), районними виконавчими і розпорядчими органами при збереженні їх цільового призначення (ст. 58 Кодексу про землю).

Якщо у спадкодавця взагалі немає спадкоємців або всі вони відмовляться від спадщини або не приймуть його, майно за правом спадкоємства переходить до держави.

Громадянин Республіки Білорусь, який має земельну ділянку в довічне успадковане володіння, якщо на земельній ділянці відсутні будівлі та споруди, мають право передавати цю ділянку в спадщину в порядку, що встановлюється Радою Міністрів Республіки Білорусь (ст. 59 Кодексу про землю).

Особливості спадкування земельної ділянки громадянина Республіки Білорусь, який вів селянське (фермерське) господарство, визначені у ст. 82 Кодексу про землю. У разі смерті голови селянського (фермерського) господарства право довічного наслідуваного володіння земельною ділянкою передається одному з членів селянського (фермерського) господарства, дружину, одному з дітей, батьків, родичів померлого, які вели господарство разом із спадкодавцем. За відсутності таких членів селянського (фермерського) господарства право спадкоємства виникає в іншого спадкоємця за законом, у разі, якщо до нього переходить майно селянського (фермерського) господарства і він працездатний, бажає вести селянське (фермерське) господарство, має необхідну кваліфікацію, досвід роботи в сільському господарстві, а також має право вести селянське (фермерське) господарство.

Спори між спадкоємцями, а також між спадкоємцями та іншими громадянами Республіки Білорусь з приводу переважного права на подальше ведення селянського (фермерського) господарства вирішуються судом з урахуванням внеску кожного з них у розвиток господарства, а також їх реальних можливостей ведення селянського (фермерського) господарства (працездатності , професійної підготовки, інших обставин).

У разі відмови спадкоємців від подальшого ведення селянського (фермерського) господарства, а також при відсутності спадкоємців питання про подальше використання земельної ділянки вирішується районним виконавчим і розпорядчим органом відповідно до законодавства Республіки Білорусь.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Конституція Республіки Білорусь 1994 року. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 року (зі змінами та доповненнями, прийнятими на республіканському референдумі 24 листопада 1996р. Та 17 жовтня 2004р.) Мінськ «Білорусь» 2004р.

  2. Цивільний кодекс Республіки Білорусь: з коментарями до розділів / Коментарі В. Ф. Чигир. - 3-е вид. - Мн.: Амалфея, 2000.-704с.

  3. Кодекс Республіки Білорусь про землю від 23 липня 2008р. № 425. Прийнятий Палатою представників 17 червня 2008 року. Схвалений Радою Республіки 28 червня 2008. Юридична база «ЮСІАС».

  4. Колбасін Д.А. Цивільне право. Загальна частина. - Мн.: ПоліБіг. На замовлення громадського об'єднання «Молодіжне наукове товариство». 1999. - 360С.

  5. Станкевич Н.Г. Земельне право Республіки Білорусь. Навчальний посібник. - Мн.: Амалфея, 2000. - 480с.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
73.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Договір міни та обмін земельними ділянками в Республіці Білорусь Зал
Приватизація земельної ділянки в Республіці Білорусь
Поняття і склад земельної правопорушення в Республіці Білорусь
Основні положення земельної реформи в Республіці Білорусь
Операції з земельними ділянками
Земельні ділянки в республіці Білорусь
Особливості правового регулювання угод із земельними ділянками
Особливості правового регулювання угод із земельними ділянками 2
Основні документи що стосуються розпорядження земельними ділянками та паями
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru