Договір лізингу 2 Сутність лізингу

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Договір лізингу

Протягом трьох останніх десятиліть різко зросла у світі популярність лізингу. Замість того, щоб позичати гроші для покупки літака, комп'ютерів, реактора або супутника, компанії беруть це в лізинг. Авіа-та залізничні компанії беруть в лізинг величезну кількість устаткування. Багато фірм беруть у лізинг своє ж майно, а магазини - будівлі і склади.

Зростають інтерес до лізингу і кількість укладених лізингових угод і на Україну. Завдяки фінансовим та іншим перевагам, меншому ризику багато фірм воліють лізинг суттєвої частини свого майна, ніж власності на нього.

Поширеність лізингу пояснюється, зокрема, низкою його переваг у порівнянні з простим володінням майна. Зокрема, орендар отримує можливість використання дорогої новітньої техніки без великих початкових капітальних вкладень, для прискорення темпів оновлення основних фондів. Відділення права власності від права користування засобами виробництва дозволяє орендарю (підприємцю) здійснювати розширення і модернізацію виробництва, не витрачаючи коштів на придбання у власність техніки, а обмежуючись лише оплатою на вигідних умовах її оренди.

Орендарям немає необхідності попередньо накопичувати значні власні кошти і вдаватися до отримання банківських кредитів. Для лізингу залучається не позиковий капітал, а обладнання, яке не є власністю підприємства, не обкладається податком на основні засоби.

Лізинг особливо привабливий для малих і середніх підприємців, тому що дає їм можливість не тільки оперативно провести реконструкцію виробництва, а й направити заощаджені фінансові кошти на інші цілі. Лізинг полегшує доступ підприємців до високих технологій, дозволяє оперативно замінити застарілі зразки техніки на прогресивне устаткування.

Лізингом вправі займатися будь-які юридичні або фізичні особи, які мають кошти для інвестування. Проте зазвичай такі операції здійснюють спеціалізовані компанії (фінансові інститути) - лізингові фірми або великі банки. Нерідко лізингові фірми є дочірніми товариствами великих комерційних банків, що полегшує їм доступ до кредиту і забезпечує ефективну діяльність. Для комерційних банків лізинг привабливий тим, що дає їм можливість отримувати додатковий дохід. Це вигідна можливість вкладення вільних коштів під орендний відсоток.

Зростаюче значення в останні роки лізингових угод викликає необхідність з'ясування сутності як лізингу, так і договору, опосредствующее лізинг.

На відміну від раніше діючого Цивільного кодексу, який не передбачав договір лізингу, в новому ЦК (ст.ст.806-809) містяться загальні правила щодо лізингу.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює договір лізингу, є Закон України «Про лізинг» від 16.12.2004 р.

Поняття договору. Згідно ст.806 ЦК договір лізингу - це договір, за яким одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацією і умовами (непрямий лізинг), на певний термін і за встановлену плату (лізингові платежі).

У Положенні про кредитування, затвердженому Національним банком України від 28.09.2005 р., лізинг визнаний кредитною операцією, видом кредиту, у той час як у Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» він визначений як господарська операція.

Відповідно до визначення, даного в Законі України «Про лізинг», лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на певний термін лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу.

Визначення лізингу, а також його видів - фінансового і оперативного - в Законі України «Про лізинг» більш точні, ніж у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», однак вони не безперечні.

Якщо у ст. 1 Закону «Про лізинг» лізинг визначений як підприємницька діяльність, то в ст. 4 цього ж Закону види лізингу (фінансовий та оперативний), а також його форми визначаються як договори лізингу. Зрозуміло, що якщо загальні поняття «лізинг» визначається як підприємницька діяльність, то його види не можуть визначатися як договори лізингу, оскільки лізинг, визначений як підприємницька діяльність, не є договором, а лише опосередковується ім.

Неточність визначення правових дефініцій у Законі «Про лізинг» створює внутрішню суперечливість цього Закону. Розбіжності ж між визначеннями одних і тих самих понять у Законі «Про лізинг» та Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» викликають складності в практиці застосування відповідних норм і вимагають узгодження.

Види лізингу. Одним з видів лізингу відповідно до законодавства України є фінансовий лізинг, який визначений як договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в оплатне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу , визначеної в день укладення договору (ст.4 Закону).

Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

За кордоном фінансовий лізинг отримав переважний розвиток. У 1988 р. в Оттаві була прийнята конвенція ЮНИДРУА про міжнародний фінансовий лізинг.

Прикладом застосування фінансового лізингу може бути наступний. Предметом лізингу були два пасажирські літаки виробництва США (Боїнг-747), які купувалися австралійської авіакомпанією. 9 японських лізингових фірм придбали корпусу літаків і перепродали їх для подальшого лізингу спеціально створеної для цієї операції англійської лізингової компанії. Вона закупила в іншої англійської компанії двигуни для цих літаків, отримавши при цьому інвестиційну знижку. Зібрані із закуплених частин літаки були продані об'єднанню з декількох австралійських банків, які передали їх в лізинг австралійської авіакомпанії для експлуатації.

Відповідно до п.1 ст.1 Оттавської конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, яка була підготовлена ​​ЮНИДРУА, під міжнародним фінансовим лізингом розуміється угода, відповідно до якої одна сторона (лізингодавець) відповідно до специфікації та умовами, схваленими іншою стороною (лізингоодержувачем) , укладає договір поставки з третьою стороною (постачальником), відповідно до якого лізингодавець набуває промислову установку, засоби виробництва чи інше обладнання та вступає в договір лізингу з лізингоодержувачем, надаючи йому право використання обладнання в обмін на періодичні платежі.

Міжнародний фінансовий лізинг з точки зору юридичного змісту являє собою операцію, в якій беруть участь три сторони, послідовно пов'язані між собою договорами. Відповідно до Конвенції фінансовий лізинг має місце за наявності двох угод. Лізингодавець (лізингова фірма), базуючись на отриманому від орендаря описі (специфікації) предмета майбутньої оренди, укладає угоду про його постачання (закупівлі) і стає власником майна. Умови цієї угоди мають бути схвалені майбутнім орендарем у тій мірі, в якій це зачіпає його інтереси. За другим, лізинговою угодою, лізингодавець передає лізингоодержувачу придбане їм майно для використання.

У міжнародній практиці лізингова фірма, отримавши від банку висновок про платоспроможність клієнта (майбутнього лізингоодержувача), вирішує питання про надання йому лізингових послуг, укладає з ним договір і замовляє постачальникам необхідне майно. Причому вибір постачальників, умови постачання, характеристики засобів виробництва є прерогативою орендаря.

Відмінні риси фінансового лізингу відповідно до Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг:

а) орендар визначає обладнання і вибирає постачальника самостійно, не покладаючись на знання і досвід лізингодавця;

б) придбане лізингодавцем обладнання пов'язане з лізинговою угодою, яке, як це відомо постачальнику, або вже укладено, або буде укладено між лізингодавцем і лізингоодержувачем;

в) лізингові платежі розраховуються, виходячи з умов амортизації всього або значної частини вартості устаткування, що є предметом лізингу.

Вважається, що договір міжнародного фінансового лізингу являє собою угоду, яка використовується виключно у підприємницькій сфері, внаслідок чого даний договір завжди відшкодувальний, а його учасники є професійними учасниками торгового обороту.

Іншим видом лізингу за законодавством України є оперативний лізинг, який визначається як договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в оплатне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в момент укладення договору (ст.4 Закону).

Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Оперативний лізинг - це короткострокова здача в оренду машин, приладів, апаратури. Він вигідний у тому випадку, якщо технічні засоби потрібні час від часу для проведення будь-яких робіт.

Як видно, відмінність між фінансовим і оперативним лізингом за законодавством України можна провести за двома критеріями: по терміну лізингу і за кількістю учасників відносин лізингу.

Форми лізингу:

1) зворотний (поворотний) лізинг - це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому в лізинг.

У міжнародній практиці ця форма лізингу отримала назву «ліз-бек» (відступлення-оренда) - власник обладнання передає його лізинговій фірмі і відразу ж отримує його назад на умовах лізингу. Такий лізинг доцільний в тому випадку, якщо вартість обладнання дуже велика і відволікає значні фінансові ресурси;

пайовий лізинг - це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на підставі висновку багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна;

міжнародний лізинг - це договір лізингу, здійснюваний суб'єктами лізингу, які знаходяться під юрисдикцією різних держав, або у випадку, якщо майно або платежі перетинають державні кордони.

Представляється, що в Законі України «Про лізинг» перелік форм лізингу не має вичерпного характеру. У міжнародній практиці також розрізняють, наприклад, компенсаційний лізинг («бай-бек»), коли орендна плата за користування обладнанням оплачується зустрічними поставками продукції, виготовленої на ньому.

За повернення вкладення коштів лізинг поділяють на:

лізинг з повним відшкодуванням витрат - сума лізингових платежів включає в себе всі витрати лізингодавця (включаючи відсотки за кредит), а також прибуток лізингодавця;

лізинг з неповним відшкодуванням витрат - відшкодовується лише частину витрат лізингодавця, у зв'язку з чим після закінчення терміну лізингу лізингодавець повинен або передати об'єкт лізингу іншим особам, або продовжити договір лізингу з лізингоодержувачем, або продати об'єкт лізингу за ціною, що забезпечує покриття решти витрат та одержання прибутку.

Також розрізняють:

лізинг непрямий - лізингодавець купує предмет лізингу у постачальника спеціально для того, щоб передати його в лізинг лізингоодержувачу;

лізинг прямій - постачальник, який є одночасно, як правило, виробником предмета лізингу, передає даний предмет в міжнародний лізинг лізингоодержувачу, тобто постачальник є одночасно і лізингодавцем.

У залежності від розподілу ризиків і обов'язків по відношенню до предмета лізингу розрізняють:

повний міжнародний лізинг - обов'язок з підтримання предмета лізингу (його технічного обслуговування та ремонту), а також ризики лежать на лізингодавці;

чистий міжнародний лізинг - всі обов'язки і ризики по відношенню до предмета лізингу несе лізингоодержувач.

Предмети (об'єкти) лізингу. Згідно ст.807 ЦК предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Норми Закону «Про лізинг», які визначають об'єкт лізингу, можна підрозділити на три групи.

Перша з них містить загальне правило щодо того майна, яке може бути об'єктом лізингу. Вона встановлює, що об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме та рухоме майно, яке може бути віднесено до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій та тощо) »не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Друга норма містить спеціальні обмеження щодо державного майна - майно, що перебуває у державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Третя норма має забороняє характер, передбачаючи вичерпний перелік майна, яке не може бути об'єктом лізингу (у Законі «Про лізинг» міститься відсилання до Закону «Про оренду державного та комунального майна»).

Не можуть бути об'єктами лізингу: об'єкти оренди державного майна, визначені у ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», крім окремого індивідуально-визначеного майна державних підприємств; земельні ділянки та інші природні об'єкти.

Суб'єкти лізингу. Закон «Про лізинг» містить істотне обмеження щодо сторін у договорі лізингу - ними можуть бути тільки суб'єкти підприємництва.

Суб'єктами лізингу відповідно до ст.3 Закону є:

лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

лізингоодержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

продавець лізингового майна - суб'єкт підприємницької діяльності, який виготовляє майно (машини, обладнання та інше) та / або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Форма договору. Відповідно до ч.1 ст.6 Закону, договір лізингу укладається у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем.

Хоча у зазначеній нормі вжито поняття «форма», проте по суті, йдеться, власне, не про форму договору, а про види угоди (багатостороннє або двостороннє), в яких може бути виражений договір лізингу.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону «Про лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі і повинен відповідати вимогам законодавства України.

Згідно з роз'ясненням в інформаційному листі Вищого арбітражного суду України «Про Закон України« Про лізинг »від 23.03.2004 р. № 01-8/104, недотримання такої форми тягне за собою визнання договору лізингу недійсним.

Порядок укладення договору. Закон «Про лізинг» не передбачає спеціальної процедури укладання і вступу в дію договору лізингу, на відміну від договорів оренди державного та комунального майна, а також договору оренди землі. Проте цей Закон передбачає обов'язкову реєстрацію договору лізингу в установленому Кабінетом Міністрів порядку в разі, якщо об'єктом лізингу є державне майно або договір пайового лізингу передбачає залучення державних коштів або для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії.

Порядок реєстрації договорів лізингу затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2006 р. № 913.

Реєстрацію договору лізингу проводять безкоштовно міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, в управлінні яких знаходиться державне майно, що є об'єктом лізингу, або вони є розпорядниками державних коштів, що залучаються за договором пайового лізингу, або надають державні гарантії для забезпечення виконання договору лізингу. Незареєстрований договір лізингу є недійсним у випадках, зазначених у п.1 цього Порядку.

Особливістю договору лізингу є те, що термін договору лізингу залежить від його виду та мінімальна тривалість строку договору визначається з урахуванням терміну амортизації вартості об'єкта лізингу.

Так, внаслідок укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач на своє замовлення отримує в оплатне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

У результаті укладення договору оперативного лізингу лізингоодержувач на своє замовлення отримує в оплатне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в момент укладання договору.

Закон «Про лізинг» не вказує ніяких інших, крім зазначених, спеціальних вимог щодо терміну договору лізингу, надаючи сторонам можливість визначення терміну договору щодо їх домовленості у відповідності до вимог Закону.

Істотні умови договору:

найменування сторін;

об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його поставки;

термін, на який укладається договір лізингу;

розмір, склад і графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду;

умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно з законодавством України;

умови повернення об'єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача;

умови страхування об'єкта лізингу;

умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу та надання інформації про його технічний стан;

умови реєстрації об'єкта лізингу;

умови повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору;

умови дострокового розірвання договору лізингу;

умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача;

відповідальність сторін;

- Дата та місце укладання договору (ст.7 Закону). Слід зазначити, що навряд чи найменування сторін, дату і

місце укладення договору можна вважати істотними умовами не тільки договору лізингу, а й будь-якого договору взагалі. Тут допущено змішування умов договору та його необхідних реквізитів. Тому редакція ч.1 ст. 7 Закону «Про лізинг» потребує уточнення.

Слід вважати, що цей перелік не має вичерпний характер, оскільки в ст. 7 Закону передбачено, що за згодою сторін у договорі можуть бути передбачені й інші умови.

Згідно з інформаційним листом Вищого арбітражного суду України від 23.03.2004 р. № 01-8/104, у разі виникнення суперечки, пов'язаної з виконанням договору лізингу, господарський суд з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та ст. 7 Закону «Про лізинг», який містить перелік істотних умов договору лізингу, може визнати договір неукладеним, якщо сторонами не досягнуто згоди з усіх цих умов.

Лізингові платежі. У Законі «Про лізинг» зустрічається поняття не «орендна плата», а «лізингові платежі», яке, виходячи зі змісту ст.16 Закону, є більш широким, ніж орендна плата.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону, лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною.

Лізингові платежі включають:

суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Закон «Про лізинг» надає сторонам свободу у визначенні розмірів, способів, форм і термінів внесення лізингових платежів і умов їхнього перегляду, вказуючи, що це визначається в договорі лізингу за домовленістю сторін відповідно до вимог цього Закону та законодавства України. Разом з тим Закон обумовлює, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені договором лізингу платежі, а також те, що лізингові платежі відповідно до законодавства України відносяться на валові витрати виробництва та обігу лізингоодержувача.

Права та обов'язки лізингодавця встановлені в ст. 11 Закону.

Лізингодавець має право:

здійснювати за власний рахунок контроль за умовами експлуатації та цілеспрямованим використанням об'єкта лізингу лізингоодержувачем згідно з умовами договору лізингу, вимогам та інструкціям продавця щодо експлуатації об'єкта лізингу, а також відповідно до законодавства України;

вимагати повернення у безспірному порядку майна, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків;

вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності, відповідно до умов договору.

Лізингодавець зобов'язаний:

1) передати належне йому на праві власності майно в користування лізингоодержувачу або за дорученням лізингоодержувача відповідно до його вибором і визначеної ним специфікації укласти договір купівлі-продажу майна з відповідним продавцем і передати майно в користування лізингоодержувачу.

Таким чином, обов'язки лізингодавця з надання майна лізингоодержувачу, передбачені в Законі «Про лізинг», відрізняються від названих у ЦК.

Особливості передачі об'єкта лізингу визначено в ст.9 Закону України «Про лізинг». Передача об'єкта лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу здійснюється у строки та на умовах, визначених у договорі лізингу.

Майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача з позначенням, що майно взято у фінансовий лізинг. Майно, передане за договором оперативного лізингу, залишається на балансі лізингодавця із зазначенням, що це майно передано у лізинг, і зараховується на позабалансовий рахунок лізингоодержувача із зазначенням, що це майно отримане у лізинг;

не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у визначення специфікації об'єкта лізингу;

набуваючи майно для лізингоодержувача, повідомити продавця про те, що майно призначене для передачі в лізинг конкретній особі;

своєчасно і в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов'язання перед лізингоодержувачем щодо утримання об'єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування та ін) відповідно до умов договору.

Обов'язки лізингодавця за змістом об'єкта лізингу ширше сформульованих в ЦК для найму (оренди).

Крім того, в Законі «Про лізинг» проводиться різниця між обов'язком з утримання об'єкта лізингу та несенням витрат на утримання лізингового майна.

При фінансовому лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу. При оперативному лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його експлуатацією і відновленням використаних матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу;

5) прийняти об'єкт лізингу від лізингоодержувача після закінчення строку договору лізингу, якщо об'єкт не буде викуплено лізингоодержувачем.

Лізингоодержувач має право:

1) відмовитися від прийняття об'єкта лізингу, який не відповідає умовам договору, затримувати належні лізингодавцеві платежі до усунення ним виявленого порушення умов договору за умови попереднього повідомлення лізингодавця.

Якщо з вини лізингодавця у строки та на умовах, визначених у договорі лізингу, не передано лізингоодержувачу об'єкт лізингу, лізингоодержувач має право вимагати від лізингодавця передачі зазначеного об'єкта та відшкодування збитків, завданих затримкою передачі, або в установленому порядку вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, заподіяних йому невиконанням умов договору лізингу.

Це правило подібно зі сформульованим у ст.263 ЦК, однак відрізняється від нього тим, що воно прямо вказує на вину лізингодавця як необхідна умова застосування наслідків ненадання майна лізингоодержувачу;

2) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності при виконанні договору лізингу, відповідно до умов договору;

3) пред'являти продавцеві об'єкта лізингу всі права та вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу цього майна, зокрема, щодо його якості та комплектності, строків передачі, гарантійних ремонтів та ін Однак лізингоодержувач не має права припиняти дію договору купівлі-продажу між лізингодавцем і продавцем або змінювати його умови.

Лізингоодержувач зобов'язаний:

прийняти і належним чином користуватися об'єктом лізингу, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, згідно з якими він був переданий, з урахуванням природного зносу та змін стану майна;

своєчасно і в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору;

у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця повернути йому об'єкт лізингу;

у зазначені договором лізингу строки відповідно до його умов надавати лізингодавцю відомості про технічний стан об'єкта лізингу та свій фінансовий стан, доступ для перевірки об'єкта лізингу та умов його експлуатації;

5) у разі, якщо він не реалізує своє право викупу об'єкта лізингу та не продовжить строк його використання після припинення дії договору, повернути об'єкт лізингу лізингодавцю у стані, зазначеному в договорі. Ст.ст. 11 і 12 Закону визначають права та обов'язки лізингодавця і лізингоодержувача. Зокрема, п.3 ч.1 ст. 11 і п.2 ч.1 ст. 12 Закону встановлюють право лізингодавця і лізингоодержувача вимагати відшкодування збитків, завданих внаслідок дій або бездіяльності контрагента за договором при виконанні умов договору. Вищий арбітражний суд України в інформаційному листі від 23.03.2004 р. № 01-8/104 роз'яснює, що відшкодування збитків має здійснюватися на підставі та в розмірах, визначених Цивільним кодексом України.

Сторонами можуть бути узгоджені додаткові умови щодо майнової відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору лізингу, і такі умови, які не суперечать чинному законодавству, повинні враховуватися господарським судом при вирішенні спорів.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота
70.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Договір фінансової оренди лізингу 2 Сутність і
Поняття лізингу і основні види лізингу
Договір лізингу
Договір лізингу 2
Договір фінансового лізингу
Договір лізингу в Республіці Білорусь
Договір фінансової оренди лізингу
Договір фінансової оренди лізингу 2
Договір фінансової оренди лізингу 2
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru