Диференційований підхід у навчанні і вихованні

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст:
Введення
1. Поняття диференційованого підходу у вихованні та навчанні
2. Вивчення індивідуальних особливостей особистості з метою виявлення критеріїв диференціації
3. Завдання диференційованого навчання
4. Технологія організації навчально-виховного процесу на основі диференційованого підходу до учнів при навчанні та перевірки знань
Список літератури

Введення
Диференційований підхід у навчанні і вихованні, - один із способів вирішення педагогічних завдань з урахуванням соціально-психологічних особливостей груп виховання, які існують в співтоваристві дітей як його структурні або неформальні об'єднання або виділяються педагогом за схожими індивідуальним, особистісним якостям учнів. Диференційований підхід займає проміжне положення між фронтальної виховною роботою з усім колективом і індивідуально працювати з кожним учнем. Диференційований підхід полегшує виховну діяльність педагога, тому що дозволяє визначати зміст і форми виховання не для кожної дитини (що складно в умовах великої наповнюваності класів), а для певної "категорії" учнів.
Соціальна значущість проблеми диференційованого підходу посилюється в період гуманізації шкільної освіти. Процес навчання, виховання і розвитку учнів будується з позиції діяльнісного підходу, наслідком якого є диференційований підхід. Це пов'язано з тим, що диференційований підхід дозволяє здійснювати реалізацію завдань загальноосвітнього процесу в сучасній школі, а зокрема створення умов для розвитку особистості учнів, забезпечення адаптації до нових соціально-економічних умов, так як припускає більш повний облік індивідуальних особливостей через варіативну організацію навчального процесу .

1. Поняття диференційованого підходу у вихованні та навчанні
Диференційований підхід у вихованні та навчанні, один із способів вирішення педагогічних завдань з урахуванням соціально-психологічних особливостей груп виховання, які існують в співтоваристві дітей як його структурні або неформальні об'єднання або виділяються педагогом за схожими індивідуальним, особистісним якостям учнів. Диференційований підхід займає проміжне положення між фронтальної виховною роботою з усім колективом і індивідуально працювати з кожним учнем. Диференційований підхід полегшує виховну діяльність педагога, тому що дозволяє визначати зміст і форми виховання не для кожної дитини (що складно в умовах великої наповнюваності класів), а для певної "категорії" учнів. Реалізації диференційованого підходу сприяє організація ігор, змагань, тимчасових творчих колективів, створення спеціальних педагогічних ситуацій, що допомагають розкрити гідності учнів. Необхідна умова диференційованого підходу - вивчення міжособистісних відносин. Диференційований підхід дає можливість впливати на відносини між особистістю і групою, групою і колективом, дітьми та дорослими і т.д. Ефективність диференційованого підходу перебуває в прямій залежності від творчої атмосфери співробітництва у виховній організації та демократичного управління нею.
Диференційований підхід включає досить широке коло педагогічних дій.
Вивчення психолого-педагогічної літератури дозволило прийняти в якості робочого визначення, яке розглядає диференційований підхід як систему заходів (сукупність прийомів і форм педагогічного впливу) з вивчення, обліку і розвитку типологічних індивідуальних особливостей різних груп школярів, що працюють за єдиною навчальною програмою. Сутність диференційованого підходу полягає:
a) у забезпеченні досягнень обов'язкових результатів навчання кожним учнем відповідно до його реальними навчальними можливостями;
b) у забезпеченні розвитку пізнавального, ціннісного, творчого, комунікативного та художнього потенціалу особистості;
c) забезпеченні навчання відповідно до реальних навчальними можливостями учнів і орієнтацією на «зону найближчого розвитку».
2. Вивчення індивідуальних особливостей особистості з метою виявлення критеріїв диференціації
Для вивчення індивідуальних особливостей учнів і за критерії диференціації застосовуються реальні навчальні можливості, які визначаються кількома особливостями школярів (здатність до навчання, навченість і пізнавальний інтерес до географії), що характеризують учня як цілісну особистість. Кожне з вибраних властивостей учня в значній мірі визначає успішність навчання. Домінуючим повинен бути рівень навченості, оскільки від нього значною мірою залежить здатність до навчання і ступінь сформованості пізнавального інтересу. Такий підхід до вивчення типових індивідуальних відмінностей школярів найбільш відповідає сучасним психолого-педагогічним поглядам та завданням школи.
Вивчення типологічних особливостей учнів включає виявлення показників їх визначення, на підставі яких будуються діагностичні матеріали.
Ефективним способом діагностики навченості є діагностичні перевірочні роботи, навченості - ШТУР (шкільний тест розумового розвитку), який найчастіше використовується психологами на практиці. Для визначення рівня пізнавального інтересу до предмета ефективним способом діагностики є анкетування.
Провідним умовою здійснення диференційованого підходу до учнів на уроках крім вивчення типологічних особливостей є також виділення тимчасових типологічних груп. На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури були виділені наступні групи учнів:
I. група з високим рівнем навченості, яка включає дві підгрупи:
a. зі стійким інтересом до даного предмету;
b. зі стійким інтересом до інших предметів.
II. група із середнім рівнем навченості, яка також включає дві підгрупи:
a. зі стійким інтересом до даного предмету;
b. зі стійким інтересом до інших предметів.
III. група з низьким рівнем навченості і нестійким інтересом до цього і інших предметів.
Крім того, диференційований підхід включає організацію навчальної діяльності типологічних груп школярів за допомогою спеціально розроблених засобів навчання предмета і прийомів диференціації діяльності.
У практиці навчання найбільш поширені різні способи диференціації самостійної роботи учнів.
Однією з умов організації диференційованої самостійної роботи є застосування диференційованих завдань, які розрізняються по складності, по пізнавальним інтересам, за характером допомоги з боку вчителя.

3. Завдання диференційованого навчання
Використання диференційованих завдань у різних ланках навчання дозволяє вирішувати наступні завдання:
1) забезпечити можливість їх поглиблення, систематизації та узагальнення знань і вмінь;
2) симулювати розвиток пізнавальної самостійності школярів;
3) сприяти вирівнюванню знань і вмінь учнів. Диференційовані завдання за курсом досліджуваного предмета доцільно використовувати при вивченні нового матеріалу, при перевірці знань учнів, при закріпленні знань, при підготовці домашнього завдання.
Самостійна навчальна робота в школі і вдома - це два взаємопов'язаних етапи, які доповнюють один одного. При складанні домашніх завдань так само необхідно здійснювати диференційований підхід, планувати завдання різного ступеня складності і різного об'єму з урахуванням реальних можливостей та інтересів учнів.
Для полегшення роботи вчителя та учнів, рекомендується скласти збірник диференційованих завдань, в якому питання і завдання мають бути згруповані за окремими розділами, в кожному з яких представлені завдання базової і просунутого рівня. У базовий рівень входять завдання для учнів з середнім і низьким рівнем навченості, в просунутий, відповідно, - завдання для сильних учнів. У базовому рівні завдання для груп учнів з різним рівнем навченості рекомендую показувати різним шрифтом: для слабких - курсивом, для середніх - звичайним. Завдання для учнів з різним рівнем стійкості пізнавального інтересу показувати різними значками.

4. Технологія організації навчально-виховного процесу на основі диференційованого підходу до учнів при навчанні та перевірки знань
Важливою умовою правильної організації навчально-виховного процесу вважається вибір раціональної системи методів і прийомів навчання та оцінювання якості знань, її оптимізація з урахуванням віку учнів, рівня їх підготовки, розвитку загальнонавчальних умінь, специфіці розв'язуваних освітніх і виховних завдань. Залежно від зазначених чинників реалізовується збалансоване поєднання традиційних і нових методів навчання із залученням інноваційних технологій, оптимізується застосування проблемних ситуацій та завдань, пояснювально-ілюстративних, евристичних, репродуктивних методів, частково-пошукових, дослідницьких, застосовується робота в парах і групах, використовуються технічні засоби .
Для здійснення контролю і корекції знань і вмінь учнів розробляються і апробуються системи різнорівневого контролю і оцінки знань, до якої входять: тренувальні завдання і тести, завдання і диктанти з предмету, індивідуальні картки-завдання, домашні перевірочні роботи, самостійні роботи контролюючого та навчального характеру, тести, перевірочні роботи.
Критерієм успішної роботи служить якість підготовки школярів, виконання поставлених освітніх і виховних завдань, а не формальне використання якогось методу, прийому, форми або засоби навчання.
Так як всі учні неоднаково розвиваються, у класах з'являються відмінники, хорошисти і відстаючі. Тому доцільним є організація рівневої диференціації на деяких етапах уроку. В основному це простежується при закріпленні та контролі ЗУН. З цією метою можна подумки об'єднати учнів у кілька тимчасових типологічних груп, і будувати навчальний процес відповідно до реальних навчальними можливостями кожної групи. Ефективність диференційованого підходу виявляється в просуванні учнів з більш слабкої групи в більш сильну.
У зв'язку з цим у процесі навчання стоять два головні завдання. Одна - виділення в класі тимчасових типологічних груп; інша - розробка і застосування прийомів навчання та контролю ЗУН, що відповідають особливостям кожної групи.
При вирішенні першого завдання можна виходити з навченості школярів. Вона встановлюється за допомогою письмових перевірочних робіт, які охоплюють усі елементи змісту географічної освіти і вимагають застосування знань на різних рівнях самостійності. Також за класного журналу відбувається ознайомлення з успішністю учнів з інших навчальних предметів, вивчення думки вчителів про клас в цілому і про окремі його представників, бесіди з батьками деяких учнів з метою з'ясування індивідуальних особливостей дитини.
Крім цього можна розрізняти учнів залежно від наявності або відсутності у них пізнавального інтересу до географії.
Учні, у яких відсутній пізнавальний інтерес до предмета чи часто пропускають з невеликим багажем знань відносяться до типологічної групи - відстаючі. Для таких учнів рекомендовано проводити індивідуально-групові заняття, залучаючи їх у позакласні заходи та відкриті уроки, даючи тим самим відчути себе впевненіше.
Друге завдання, тобто розробка і застосування прийомів диференційованого навчання, вирішується найбільш успішно при використанні індивідуальної та колективної форм організації навчальної діяльності. Один із способів диференціації перевірки ЗУН - складність завдань. Про складність завдань можна судити з низки показників. Наприклад, творчі або проблемні завдання об'єктивно складніше для учнів, ніж репродуктивні. Також має значення число ланок в ході міркування від умови до відповіді: чим це число більше, тим завдання об'єктивно складніше. Для учнів відстає групи завдання повинні бути досить прості по виконанню та їх зміст необхідно готувати з урахуванням обов'язкового мінімуму (стандарту) змісту освіти з предмету.
Має значення також широта переносу знань і умінь; найбільш складними, з цієї точки зору, вважаються завдання, виконуючи які учні користуються не тільки знаннями з одного предмету, але і навчальним матеріалом з інших дисциплін (тобто міжпредметні зв'язки).
Показники складності завдань:
1. Проблемність завдання (творчі або проблемні завдання складніше, ніж репродуктивні);
2. Відстань від умови і питання до відповіді (за кількістю ланок у ланцюзі міркування - чим воно більше, тим завдання складніше);
3. За кількістю причин або наслідків, які треба встановити (чим більше причин або наслідків треба знайти, тим завдання складніше);
4. За кількістю використовуваних джерел (чим більше джерел, тим завдання складніше).
Представляється можливим застосовувати інший спосіб - диференціацію допомоги з боку вчителя при виконанні одного і того ж завдання. Цей спосіб диференціації означає, що слабкі школярі отримують більш докладну інструкцію в порівнянні з більш сильними. Учні сильної групи виконують завдання без всякої допомоги з боку вчителя. Вони самі відбирають джерела знань і визначають логіку виконання завдання. Середня група користується типовим планом характеристики. Для слабкої групи заготовлюються картки з питаннями відповідно до логіки евристичної бесіди, жорстко направляючої всі міркування від першого етапу до останнього.
Наступний спосіб диференціації - врахування інтересів школярів. Він виявляється, наприклад, в тому, що я доручаю окремим учням підготувати невеликі повідомлення на основі додаткової літератури, скласти кросворд або вікторину, придумати коментар до фільму або продовження сценарію фільму і т. д.

Список літератури:
1. Арапов А.І. Диференціація навчання в історії вітчизняної педагогіки і школи. - К.: МДПУ, 2003, - 243 с.
2. Осмоловський І.М. Організація диференційованого навчання в сучасній загальноосвітній школі. М.: Изд. "Інститут практичної психології", НВО "МОДЕК", 1998, - 137 с.
3. Підласий І.П. Педагогіка: Новий курс: Учеб. для студ. вищ. навч. закладів: В.2 кн. - М.: Гуманит. вид. Центр ВЛАДОС, 2002 - 576 с.
4. Сластенін В. А. та ін Педагогіка: Учеб. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів / В. А. Сластьонін, І. Ф. Ісаєв, Є. Н. Шиянов; Під ред. В. А. Сластенина. - М.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 576 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Педагогіка | Контрольна робота
28.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Індивідуальний і диференційований підхід до учнів у навчанні математики
Диференційований підхід до учнів при навчанні рухових дій
Індивідуальний підхід у навчанні і вихованні
Диференційований та індивідуалізований підхід до учнів
Диференційований підхід в опрацюванні простих задач
Диференційований підхід як умова особистісно-орієнтованого навчання
Диференційований підхід законодавства до перевезення різних категорій товарів
Диференційований підхід до лікування і профілактики гострого післяпологового пієлонефриту
Диференційований підхід до комплексного лікування гіперплазії ендометрія у жінок репродуктивного
© Усі права захищені
написати до нас