Динаміка працездатності

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Християнський гуманітарно-економічний університет
РЕФЕРАТ
студентки 5 курсу гуманітарного факультету
Предмет: «Інженерна психологія та ергономіка»
Тема: «Динаміка працездатності»
«Захищений» «Оцінка»
__________ _______
Одеса-2008р.

План

введення. 3
1. динаміка працездатності. визначення та фази .. 4
1.1. Поняття і визначення працездатності людини. 4
1.2. Фази працездатності. 5
висновки .. 11
література. 12

введення

Праця є необхідною умовою існування людського суспільства, - це доцільна діяльність людини, в процесі якої він видозмінює і пристосовує предмети природи або раніше зроблені предмети для задоволення своїх потреб. Трудову діяльність умовно можна розділити на три типи: енергетичну, керуючу і евристичну.
У реальних умовах в чистому вигляді не існує ні один з цих типів, а в якійсь мірі всі вони переплітаються в будь-якої виробничої діяльності. Виробничі процес - це складна функціонуюча система, що складається з безлічі елементів, між якими існують певні динамічні зв'язки і найважливішим і найактивнішим елементом цієї системи є людина.
Діяльність людини здійснюється завдяки двом тісно пов'язаним здібностям організму - дієздатності і працездатності. Дієздатність, означає здатність людини формувати доцільну діяльність, вона створює якісну сторону трудової діяльності людини. Однак людина не може виконати ні одну якісно певну доцільну діяльність, не може досягти жодній наміченої мети, якщо при цьому одночасно не включається його працездатність.
У даній роботі ми докладніше зупинимося на питаннях, що стосуються працездатності людини.

1. динаміка працездатності. визначення та фази

1.1. Поняття і визначення працездатності людини

Працездатність людини є одним з основних понять не тільки в науці, але і в повсякденному житті. Складність цього поняття в науці визначається різноманіттям видів праці та широкої шкалою психофізіологічних можливостей людини.
Працездатність організму - це здатність організму до психофізіологічного дії Дія це може полягати в перетворенні одного виду енергії в інший, у перетворенні об'єкта з одного виду в інший, в переформулювання словесного матеріалу і т.д.
Працездатність, тобто Здатність виконувати задану роботу, має такі рівні:
А) резервний - здатність працювати в умовах, що вимагають граничної мобілізації всіх фізичних і духовних сил. Природно, що людина в таких умовах не може працювати не тільки постійно, але і будь-яке тривалий час;
В) актуальний (актуалізований). Він відноситься до повсякденної трудової діяльності з виконанням вимог певної професії.
Працездатність людини та її рівні залежать від зовнішніх і внутрішніх факторів. Зовнішні, що визначають специфіку роботи - це інтенсивність, тривалість, складність (кількість і впорядкованість елементів проблемної ситуації).
До внутрішніх факторів належать: рівень кваліфікації, індивідуально-психологічні особливості, функціональний стан.
Працездатність оцінюється за двома групами показників:
- Продуктивність праці (кількість випущеної продукції, наявність браку, збоїв, зниження темпу роботи тощо);
- Показники психофізіологічних систем і психіки людини.
Зміна психологічних функцій людини відіграє вирішальне значення для визначення працездатності. У період вирабативаемості відбувається активізація більшості показників працездатності, потім їх активізація та стабілізація і подальше зниження працездатності внаслідок втоми. Зміна працездатності в часі називають динамікою працездатності і виділяють кілька стадій або фаз працездатності.

1.2. Фази працездатності

Працездатність людини, навіть у звичайних умовах, коливається протягом робочого дня. Виділяються наступні стадії працездатності: 1) вироблення; 2) оптимального виконання діяльності; 3) стомлення; 4) кінцевого пориву (при високій мотивації).
Фаза мобілізації. Людина мимоволі або через інструктаж мобілізується, щоб розпочати роботу. У «мобілізацію» включаються всі системи організму. Особливо це проявляється в інтелектуальній, емоційній і вольовій сферах. Таким чином активізуються енергетичні ресурси, відбувається активізація функції довгострокової і оперативної пам'яті, розумове «програвання» дозволу найбільш ймовірних проблемних ситуацій, що виникають спочатку роботи, планування тактики і стратегії поведінки.
Предрабочее психофізіологічний стан може бути адекватним і неадекватним специфіці майбутньої діяльності. У першому випадку воно називається станом готовності. У другому випадку, як правило, виділяють два стани. При дисбалансі процесів збудження і гальмування на користь останнього виникає стан передстартової апатії. Другий варіант характеризується значним переважанням процесу збудження - це стан передстартової лихоманки.
Ступінь адекватності предрабочего стану залежить в основному від двох факторів: кваліфікованості працівника і його психофізичного стану (фонового), що передує фазі мобілізації. На тлі стану монотонії, пересичення, втоми і перевтоми, як правило, виникає стан передстартової апатії. Стани психічної напруженості можуть провокувати виникнення передстартової лихоманки.
Час виникнення (тривалість) та інтенсивність предрабочего стану залежить від рівня кваліфікації, індивідуальних особливостей характеру, попереднього стану працівника, складності і значущості майбутньої діяльності.
Висока кваліфікація, слабкість і рухливість нервової системи, велика інтенсивність фонового стану сприяє швидкій мобілізації і короткочасності предрабочего стану. Складність і особливо важливість майбутньої роботи, навпаки, є чинниками більш раннього виникнення предрабочего стану. Відомо, що працездатність у майбутній діяльності багато в чому залежить від співвідношення інтенсивності предрабочего стану і характеру майбутньої діяльності. Високий рівень сприяє працездатності в інтенсивній, короткочасної та операційно-простий діяльності. Низький рівень більш оптимальний для малоінтенсивної, операційно-складної та тривалої роботи. Разом з тим, для висококваліфікованих фахівців найбільш оптимальним є високий рівень інтенсивності предрабочего стану.
Фаза первинної реакції може виникати на початку діяльності і характеризується короткочасним зниженням майже всіх показників психофізіологічного стану. Ця фаза є результатом зовнішнього гальмування, викликаного в основному зміною характеру, що надходить інформації та її непередбачуваності.
При адекватному предрабочем стані і у фахівців високої кваліфікації ця фаза, як правило, не виникає. Вона не з'являється і в процесі виконання операційно-простий інтенсивної діяльності. Виникненню цієї фази сприяють високий рівень тривоги в предрабочем стані і тривожність як властивість особистості.
Фаза гіперкомпенсації. Ця фаза виникає також в початковому періоді роботи і характеризується пошуком енергетично оптимального режиму діяльності. Якщо в попередній фазі організм і психіка людини готуються до загального алгоритму роботи, то на цій фазі за допомогою боротьби неусвідомлюваних установок на максимізацію і на економізацію відбувається надлишкове пристосування до конкретних умов діяльності, формування чіткого динамічного стереотипу. На відміну від попередньої фази ця фаза існує завжди, але у висококваліфікованих працівників вона триватиме короткий час. Швидкості її проходження сприяє також висока рухливість нервової системи. Закінчення фази гіперкомпенсації свідчить про закінчення стадії впрацьовування.
Фаза компенсації (оптимальної працездатності). Всі показники якості діяльності підвищуються і стабілізуються, що досягається збалансованої активністю установок на економізацію і мобілізацію зусиль. Рівень роботи різних систем оптимальний, необхідна і достатня мобілізація основних і компенсаторних механізмів вже здійснена. Виникла в результаті попередніх фаз мобілізація функцій повністю компенсує мінімальними засобами зрослі вимоги, пропоновані діяльністю. На цій фазі досягається стабільне і збалансоване співвідношення між енергетичними витратами і відновними процесами. Процеси відновлення відповідно до тимчасових і інтенсивними вимогами діяльності повністю компенсують енергетичні витрати. Ефективність праці в цей період найбільша.
Чим вища кваліфікація працівника, тим довше триває ця фаза. Крім того, її тривалість може залежати від відповідності специфіки діяльності та особливостей нервової системи. У монотонних, операційно-простих і неінтенсивні умовах діяльності фаза компенсації довше в осіб з інертною і слабкою нервовою системою. У операційно-складній роботі або діяльності, що вимагає максимальної і тривалої мобілізації, перевага на стороні осіб з сильною нервовою системою і низькою тривожністю. Це ж відноситься до роботи, пов'язаної з ризиком.
У процесі підготовки фахівців та їх тренування необхідно створювати такі умови, щоб тривалість цієї фази була максимальною. Найбільша її тривалість досягається тоді, коли працівник має 30% часу, безпосередньо не зайнятого виконанням трудових операцій.
Фаза субкомпенсації виникає як при зниженні інтенсивності та складності діяльності, так і при їх підвищенні. На цій фазі поступово починає діяти рівень резервної працездатності.
При певному зростанні інтенсивності та складності діяльності оптимальний рівень функціонування перестає забезпечуватися. Відбувається своєрідна перебудова роботи функціональних систем: мобілізація найбільш специфічно важливих функцій підтримується за рахунок ослаблення контролю за менш важливими функціями. Зовні ця фаза характеризується вибірковим підвищенням або підтримкою найбільш значущих і невеликим зниженням другорядних показників якості діяльності, тобто більш економічним використанням резервів працездатності. Подальше продовження діяльності в такому режимі призводить до зростання втоми, на тлі якого все більше використовується рівень резервної працездатності. Фаза субкомпенсації переходить у свою крайню стадію. Включення компенсаторних механізмів резервного рівня забезпечує тільки збереження найбільш важливих показників діяльності при значному погіршенні всіх менш важливих. Ця фаза наступає і довше триває у висококваліфікованих спеціалістів та осіб з сильною нервовою системою.
Фаза кінцевого пориву виникає, коли робота закінчується у фазі оптимальної працездатності або у фазі субкомпенсації. Вона характеризується строкової мобілізацією через мотиваційну сферу додаткових сил організму, емоційним підйомом, притупленням почуття втоми і підвищенням працездатності. Чим сильніше соціальні та матеріальні стимули, тим більше виражена фаза кінцевого пориву, що змінює природну динаміку працездатності, викликану зростанням стомлення. При продовженні роботи відбувається виснаження допоміжних енергетичних резервів і розвивається наступна фаза.
Фаза декомпенсації. На цій фазі рівень резервної працездатності перестає відповідати основним вимогам діяльності. Знижуються не тільки другорядні, але й основні показники діяльності. Вона настає в двох випадках. У першому випадку, при різкому збільшенні інтенсивності або складності діяльності може виникнути стан емоційної напруженості. Погіршення основних показників роботи відбувається не стільки у зв'язку з виснаженням резервної працездатності, скільки викликано надмірним емоційним збудженням. Цей стан характеризується такою ступенем емоційного реагування, яка визначає тимчасове зниження стійкості специфічних психічних процесів і професійної працездатності, і таким ступенем, яка сприяє виникненню фази зриву. Стан емоційної напруженості частіше виникає в осіб, що відрізняються підвищеною тривожністю, слабкістю нервової системи.
В іншому випадку, при тривалому продовження роботи в попередній фазі, фаза декомпенсації виникає вже у зв'язку з виснаженням рівня резервної працездатності. Зростання стомлення приводить до неухильного погіршення функціонування систем, знижуються показники, найбільш важливі для даного виду праці. Ця фаза характеризується як вираженими вегетативними порушеннями - почастішанням пульсу і дихання, так і порушенням точності і координації рухів, появою великої кількості помилок у роботі, за якими вже лежать більш виражені погіршення функцій уваги, пам'яті, мислення. Змінюється провідна мотивація, основним стає мотив припинення роботи. При продовженні роботи ця фаза може перейти у фазу зриву.
Фаза зриву характеризується значним розладом регулюючих механізмів резервного рівня працездатності. Виникає неадекватність реакції організму та психіки на сигнали зовнішнього середовища. Настає різке падіння працездатності, аж до неможливості продовження роботи. Порушення роботи вегетативних функцій і внутрішніх органів може призвести до непритомного стану та зриву адаптаційних механізмів. Організм людини приходить у стан перевтоми і вимагає тривалого відпочинку або навіть лікування.
Вищеописана динаміка працездатності дозволяє зробити наступні висновки.

висновки

Працездатність людини обумовлена ​​його здатністю до мобілізації і нагромадження енергетичних резервів організму та психіки людини. Межа працездатності - величина змінна. Вона залежить від багатьох чинників: типу нервової системи, загального здоров'я, кваліфікації, мотивації, співвідношення праці та відпочинку, умов робочого середовища та ін
Динаміка працездатності має кілька стадій або фаз. Моно виділити три основні стадії:
Перша стадія - це врабативаніе або стадія наростаючою працездатності (поступове входження людини в конкретну виробничу діяльність).
Друга стадія - стійка працездатність на високому рівні. Її характерною ознакою є високі техніко-економічні показники і стабільне збалансоване співвідношення між енергетичними витратами і відновними процесами.
Третя стадія - розвивається стомлення. Вона характеризується зниженням техніко-економічних показників і наростанням напруженості психофізіологічних функцій.
Знання закономірностей динаміки працездатності дозволяє оптимізувати процес зростання працездатності людини з урахуванням специфіки його діяльності, психофізіологічного стану та індивідуальних особливостей.

література

1. Виноградов М.І. Фізіологія трудових процесів. - М, 1996.
2. Косилов С.А., Леонова Л.А. Працездатність людини та шляхи її підвищення. - М., 1974.
3. Крилов А.А. Людина в автоматизованих системах управління. - Л, 1972.
4. Санояна Г.Г. Створення умов оптимальної працездатності на виробництві: психофізіологічний аспект. - М., 1978.
5. Довідник з інженерної психології / За ред. Б.Ф. Ломова. - М., 1982.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Психологія | Реферат
30.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Методи підтримки працездатності
Статистика працездатності населення
Засоби відновлення працездатності
Дослідження можливостей стимуляції працездатності
Оцінка і підвищення працездатності спортсменів
Вивчення конструкції та перевірка працездатності ротаметра
Методи підтримки тривалої працездатності електроустаткування
Соціальне страхування по тимчасовій втрати працездатності
Шляхи боротьби з втомою і стимуляція працездатності
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru