приховати рекламу

Динаміка населення у світі

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Міністерство аграрної політики України

Харківська зооветеринарна академія

Факультет менеджменту

Кафедра економіки

Реферат на тему:

Динаміка населення у світі

Виконала студентка

4 МО - 2 група

Булгакова Т.Б.

Перевірив: Клочко В.М.

Харків 2010

За загальноприйнятим оцінками, населення земної кулі досягло 1 млрд. чол. протягом 2-5 млн. років від часу появи першої людини на землі. Для досягнення 2 млрд. знадобилося вже 80 років, трьох-30, чотирьох-15, п'яти-12, шести-11 років.

Як зазначив у доповіді на Міжнародній конференції з народонаселення і розвитку віце-президент США А. Гор (1994), для збільшення населення землі до 2 млрд. знадобилося 10000 поколінь, тоді як зараз протягом життя одного нашого покоління (до 2050 р.) воно може досягти вже 10 млрд. чоловік. Тобто зростання населення земної кулі постійно прискорюється. При цьому, якщо за останні 35-40 років спостерігається деяке зменшення темпів приросту -1,99% в 1965, 1,7% - в 1985 і 1,4% - в 1998 роках, то в абсолютному вираженні цей показник істотно зростає. Наприклад, якщо 1% приросту населення в 1950 р. в абсолютних цифрах становив 29 млн. чол., В 1960 - 30, у 1970 - 36, у 1980 - 44, у 1990 - 53, то в 1998 р. вже 57 млн. чол. У 1950 р. в світі било всього 4 країни з населенням понад 100 млн. чол. (Китай, Індія, США та Росія). У 1998 р. їх чисельність збільшилася до 10, а в 2050 р. очікується вже 18 (Доповідь Генерального секретаря ООН, 1998).

В даний час понад 90% приросту населення припадає на слаборозвинені країни. У менш розвинених країнах середня народжуваність на 1000 чол. населення в 2 рази вище, ніж у розвинених країнах, тоді як смертність у цілому (не дивлячись на високу дитячу смертність) нижчими більш ніж в 1,7 рази. У той же час крайні значення народжуваності в розрахунку на одну сім'ю коливалася в 1985-1990 рр.. від 8,5 у Руанді до 1,3 в Італії. Серед регіонів з народжуваності лідирує Африка - 45 на 1000 чол. населення, Латинська Америка - 31 і Азія - 29; по смертності перше місце займають більше розвиток країн - 19 чол., на другому Африка - 16 і Азія - 11. Найвища дитяча смертність в Африці, Азії та Латинській Америці - відповідно 119,89 та 65 чол. на 1000 чол. населення, а найнижча - в Північній Америці (11) та Європі (15 чол).

Відзначається також чітка тенденція зниження середньорічних темпів приросту населення в світі - від 1,8% за 1980-1985 рр.. до 1,38% за останні роки. Звертає на себе увагу і те, що за останні 8 років вперше має місце зменшення абсолютного приросту населення: 399,9 млн. чол. за 1990-1995 рр.. проти 429,6 млн. за 1985-1900 рр.. при середньорічній величині відповідно 85 і 8 млн. чол. При цьому за 1996-1998 рр.. цей показник ще знизився і досяг 78,2 млн. чол. в середньому за рік [1].

Схожа тенденція простежується і в інших регіонах світу, а в країнах Східної Європи і колишнього СРСР загальна чисельність населення навіть зменшується внаслідок значного посилення еміграції з цих країн після розпаду соціалістичного табору і бив СРСР, а також різкого падіння народжуваності внаслідок значного погіршення рівня життя в країнах цих двох регіонів. У той же час, якщо у високорозвинених країнах з потужним сільським господарством і високим рівнем забезпечення продуктами харчування темп приросту населення зменшився до показника нижче 1% (США-0, 87%), а в країнах Східної Європи знизився до 0,21% проти 0 , 74%, то в регіонах з низькою культурою ведення сільського господарства і низьким рівнем забезпечення продовольством він (не дивлячись на зниження його темпів) продовжував бити досить високим. Так, в Африці загальний приріст населення за 18 років склав 278,8 млн. чол., Тобто чисельність населення зросла в 1,6 рази.

При цьому, якщо у відносно більш економічно розвинутих арабських країнах на півночі Африки загальний приріст населення за 18 років становив 52,59% до його чисельності на початок періоду, то у відносно менш розвинених інших країнах континенту - вже 60,89%. Слід зазначити, що половина приросту населення в групі північно-африканських країн припадає на Єгипет - 24 млн. з 47,6 млн. чол. У той же час в групі африканських країн з відносно добре розвиненою промисловістю (Нігерія і ПАР) приріст населення був значно нижче - відповідно 38,04 і 34,39%.

Високим, незважаючи на всі зусилля програми скорочення народжуваності, залишається приріст населення в Індії - 43,5% за 18 років, або 297,7 млн. чол.

Разом з тим така програма досить добре реалізується в країні з найбільшою в світі чисельністю населення Китаю. Хоча в абсолютних цифрах приріст населення тут бив найвищим - 428,5 млн. чол., Або 29,26% від загального приросту населення у світі, але у відносних цифрах цей показник складав всього 27,89%, або бив більш низьким, ніж у будь-якій країні Африканського континенту та Латинської Америки. При цьому середньорічний темп приросту населення бив нижче, ніж у світі і за 1986-1998 рр.. навіть не досяг 1%.

Збільшення населення в усіх регіонах світу забезпечило подальше підвищення його щільності на одиницю земельної площі. Середньосвітова щільність населення за 1980-1998 рр.. зросла з 340,1 до 452,2 чол. на 1000 га, або на 112,1 чол., при цьому найбільше зростання забезпечив перенаселення країни Південної Азії - 865,9 чол. / тис. га, або з 1894,7 до 2760,6 чол. / тис. га території.

Регіони світу значно різняться не тільки за щільністю населення, а й за відносними показниками її приросту. Так, при середньому збільшенні щільності населення у світі в 1,23 рази за 1980-1998 рр.. в Європейському Союзі він становив 1,07, у колишньому СРСР -1,1, у Східній Європі - 1,03 рази проти 1,46 у Південній Азії, 1,61 - у Північній Африці і 1,66 - на Близькому Сході. Найбільш високим приростом щільності населення характеризуються країни Афро-Азіатського регіонів: Пакистан -794,8 чол., Або 70%, Індія - 1001,5 і 43%, Ефіопія - 286,8 та 99,8%, Іран 170,4 і 72 , 5%, Єгипет - 241,3 і 57,2%, а найменшими Німеччина - 109,8 і 4,9%, Франція - 90,8 і 9,3%, Великобританія - 110,3 і 4,74%.

Представляє інтерес коефіцієнт тиску населення на землю, який визначається як відношення щільності населення окремого регіону або конкретної країни до середньосвітового показника (приймається за 1). Якщо в Північній Америці, Європейському Союзі, колишньому СРСР і Східній Європі, а також в основних країнах, їх складових, тиск населення поступово знижується, то в регіонах Африки та Південної Азії цей показник з року в рік збільшується і змінюється так (за 1980-1998 рр..): Північна Америка - 0,46-0,44, у т.ч. . Сіла - 0,73-0,66; Латинська Америка - 0,46-0,48; Європейський Союз - 3,2-2,61; бив СРСР - 0,35-0,29, у т.ч. Україна - 2,54-1,94; Східна Європа - 3,02-2,34; Близький Схід - 0,65-0,81; Північна Африка - 0,46-0,53; Південна Азія - 5,57 - 6,10, у т.ч. Індія - 6,77-7,30; Пакистан-3 ,31-4, 25; В'єтнам-4 ,85-5, 27; Китай 3,13-2,87.

За даними аналізу ООН (2000), який охопив 174 країни (з розподілом їх на високорозвинені - 46, середньо розвиток - 93, низько розвинені - 35), в період 1975 - 1998 рр.. приріст населення в абсолютних цифрах по цих групах країн становив 148,9 млн., 1488,5 млн. і 295,7 млн. чол., або відповідно 16,9; 53,5 і 83,1%. При цьому середньорічні темпи приросту населення в низько розвинених країнах склали 2,7% проти 0,7% у високорозвинених.

Ще більш контрастні дані в цьому аналізі отримані при розподілі країн світу на групи з отримання прибили: високий, середній і низький. Приріст населення становив відповідно 117,5; 453,9 і 1231 млн. чол., Або відповідно 15,7; 45,3 і 54,2%. Питома вага бідних країн у загальному прирості., Або відповідно 6,0; 20,6 і 46,7%. Темпи приросту по цьому прогнозом будуть нижчими - 0,3; 1,1 і 2,3%. Але, як і раніше, вони будуть дуже високими в низько розвинених країнах у порівнянні з високорозвиненими.

Беручи до уваги тенденцію темпів зростання населення за останні годи, підвищення впливу програм контролю народжуваності в країнах Африки та Азії, виходу з економічної кризи країн Східної Європи, В. І. Власов спрогнозував трохи нижче показники чисельності населення земної кулі і окремих регіонів (табл. 2 ).

  1. Прогноз зростання чисельності світу, млн.. чол (без колишнього СРСР)

Регіон

Норма приросту,%

2000

2010

2020

Світ, всього

1,1 - 0,5

6054

6674

7087

Більш розвинені країни

0,15

1195

1213

1231

Менш розвинені країни

1,3-0,7

4859

5458

5930

Африка

2,5-1,7

781

983

1173

Азія

1,5-0,8

3324

3840

4193

Європа

0,18-0,1

497

505

510

Латинська Америка

1,5-1,0

519

590

653

Північна Америка

1,0-0,8

308

339

369

Океанія

1,2-1,0

30

33

37

За цими розрахунками із застосуванням диференційованих норм приросту населення за періодами можна очікувати збільшення населення світу за перші 10 років нового тисячоліття орієнтовно на 600 млн. чол., Або в середньому на 60 млн. за рік приріст 70-80 млн. чол. за попередні 20 років при зменшенні абсолютного приросту до 400 млн. у другому десятилітті, при цьому антропогенне навантаження зростає до 7000 чол. на 1 км 2, що сходиться з думкою О. О. Бабича (1996). У двох країнах Північної Америки (США і Канада) передбачається більше зростання населення в порівнянні з прогнозом Г. М. Тайлера (1985), що можна пояснити збільшенням еміграції в ці країни та інших країн світу і високої фактичної народжуваністю в сім'ях емігрантів з Латинської Америки та Азії.

Проблеми народонаселення та розвитку окремих країн і регіонів нашої планети, підвищення якості життя народів світу, в якому орієнтовно 1 млрд. людей проживає в злиднях і бідності, вже тривалий період намагається вирішити світове співтовариство через різні структурні підрозділи ООН-ФАО, ЮНІСЕФ, ВООЗ та інші . Для визначення спільних дій в Каїрі в 1994 р. била скликана спеціальна Міжнародна Конференція з народонаселення та розвитку, на якій представники 179 країн і 58 міжнародних та міждержавних установ обговорювали на світовому рівні питання взаємозв'язку між народонаселенням, поступальним розвитком та економічним зростанням. У ході конференції її учасники прийняли такі основні принципи, якими кожна країна керувалася і буде керуватися при вирішенні проблем народонаселення:

  1. Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах.

  2. Турбота про людей займає центральне місце в зусиллях країн щодо забезпечення стабільного розвитку.

  3. Право на розвиток є загальним невід'ємним правом і складовою частиною основних прав людини, який є основним суб'єктом процесу розвитку.

  4. Сприяння рівноправності і рівності чоловіків і жінок, забезпечення жінок більш широкими правами, викорінення всіх форм насильства над жінками та забезпечення того, щоб жінки мали можливість самостійно регулювати народження дітей, є наріжними каменями програм у сферах народонаселення і розвитку.

  5. Цілі та політика в сфері народонаселення є складовою частиною культурного, економічного і соціального розвитку, основним завданням якого є підвищення життя всіх людей.

Стабільний розвиток, як засіб забезпечення добробут людей при справедливому розподілі благ між усіма людьми в даний час і в майбутньому, вимагає повного визнання існування взаємозв'язків між народонаселенням, ресурсами, навколишнім середовищем і розвитком, розумного використання цих зв'язків і підтримки їх постійної і гармонійної збалансованості. Для досягнення стабільного розвитку і підвищення якості життя всіх людей державам слід обмежити і ліквідувати нераціональні моделі виробництва та споживання і сприяти проведенню належної політики, включаючи демографічну, для задоволення потреб нинішніх поколінь без загрози задоволення власних потреб майбутніх поколінь.

7. Необхідною умовою забезпечення стабільного розвитку є співробітництво всіх держав і народів у вирішенні важливого завдання викорінення бідності для скорочення розриву в рівні життя і більш ефективного задоволення більшості населення світу. Першочергова увага має приділятися потребам країн, що розвиваються, і, перш за все, найменш розвиненим. Необхідно забезпечити повну інтеграцію у світову економіку країн з перехідною економікою, а також усіх інших країн.

8. Кожна людина має право на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров'я.

9. Сім'я є основним осередком суспільства і тому її необхідно зміцнювати. Людина має право на всебічний захист і підтримку. В умовах різних культурних, політичних і соціальних систем існують різні типи сімей. Шлюб повинен базуватися на вільній згоді подружжя, а чоловік і жінка повинні бути рівними партнерами.

10. Кожна людина має право на освіту, яка має бути направлена ​​на повний розвиток людських ресурсів, достоїнств і потенціалу людей, при особливої ​​уваги до жінок і дівчатам.

11. Всі держави і сім'ї повинні максимально можливою мірою приділяти першочергову увагу дітям. Дитина має право на такий рівень життя, який забезпечував би його добробут, а також на найвищий досяжний рівень здоров'я і право на освіту.

Дитина має право на турботу, виховання та підтримку з боку батьків, сім'ї та суспільства, а також на захист за допомогою відповідних законодавчих, адміністративних і соціальних актів та заходів у сфері освіти від усіх форм фізичного або психічного насильства, образ, зловживань та експлуатації, включаючи продаж, торгівлю, сексуальні домагання і торгівлю його органами.

12. Країнам, які беруть зареєстрованих емігрантів, слід забезпечувати належне поводження з ними і надавати їм та їхнім сім'ям адекватні послуги у сфері соціального забезпечення, а також забезпечувати їх фізичну недоторканність і безпеку з урахуванням специфіки умов і потреб відповідних країн, в тому числі що розвиваються, намагаючись також досягти цих цілей і дотримуватися цих вимог по відношенню до незареєстрованих мігрантів у відповідності до положень підготовлених конвенцій та міжнародних угод і документів. Країнам необхідно гарантувати всім мігрантам всі основні права людини, передбачені "Загальною декларацією прав людини".

  1. Кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком. Держави мають зобов'язання по відношенню до втікачів, які описані в Женевській конвенцій про статус утікачів і в Протоколі 1967 р. до неї.

  2. При розгляді потреб у сфері народонаселення та розвитку, які має корінне населення, держави повинні визнавати і підтримувати їх самобутність, культуру та інтереси і створювати йому умови для всебічного участі в економічній, політичній і соціального життя країни, особливо в тих випадках, коли мова йде про його здоров'я, освіту та добробут.

  3. Для поступального економічного зростання в контексті сталого розвитку і соціального прогресу необхідно, щоб зростання відбувалося на широкій основі і забезпечував рівні можливості всім людям. Всі країни повинні визнавати свою спільну, але диференційовану відповідальність. Розвиток країни стверджують свою відповідальність, яка лежить на них щодо забезпечення стабільного розвитку, що здійснюється на міжнародному рівні, і їм слід продовжувати активізацію своїх зусиль з метою сприяння поступальному економічному зростанню та вирівнювання диспропорцій таким чином, щоб з цього могли мати користь всі країни, особливо що розвиваються .

Отже, всі країни взяли деталізовані загальні принципи діяльності щодо народонаселення і розвитку, в яких особливу увагу приділено країнам, що розвиваються. Це цілком виправдано, оскільки саме ці країни мають найвищі показники приросту населення. На цій конференції також зазначалося, що в період 1985-1990рр. 44% населення планети проживало в 114 країнах, темпи приросту населення в яких перевищували 2% за рік. До переліку цих країн увійшли майже всі країни Африки, дві третини країн Азії і третина країн Латинської Америки. Разом з тим, у тих 66 країнах світу, чисельність населення в яких склала всього 23% населення планета, приріст становив менше 1%.

За матеріалами ФАО в 1998 р. ці показники дуже змінилися. По-перше, з 54 країн Африки вже 10 країн мали за 1995-1998 рр.. темпи середньорічного приросту населення менше 2%. По-друге, такі темпи на Азіатському континенті зберегли менше половини країн проти 2 / 3 вісім років тому. Найголовніше ж полягає в тому, що з однієї зони вийшли дві найбільші за населенням країни - Китай та Індія. По-третє, кількість країн, темпи середньорічного приросту яких били менше 1%, в 1998 р. вже налічувалося 62 і населення в них склало 2 млрд. 576 млн. чол., Або 43,6% населення планети

Мова йде про те, що зусилля світового співтовариства у сфері зниження темпів приросту населення планети поступово дають свої результати. З 1970-1975 рр.. загальний показник фертильності жінок в світі знизився на 39% - від 4,5 до 2,7 новонароджених на одну жінку, а в менш розвинених регіонах - з 5,4 до 3 у 1995-2000 рр.. При цьому, якщо в 1970-1975 рр.. у світі било 104 країни з фертильністю жінок понад 5 дітей, з яких відповідно 49 і 35 припадало на Африку й Азію, то в 1995 - 2000 рр.. кількість цих країн у світі скоротилася до 44, в т.ч. в Африці - до 34 і в Азії - до 10 (Доповідь Генерального секретаря ООН, 1998).

Оскільки кінцевим завданням реалізації вище перерахованих принципів є поліпшення якості життя сучасного та майбутніх поколінь, то свою головну мету світове співтовариство зараз вбачає (при повному дотриманні прав людини) в поступовому усуненні протиріч між демографією і соціальними, економічними та екологічними показниками, тобто у зменшенні приросту населення при підвищенні його добробуту і поліпшення навколишнього середовища. Такий напрям дій буде сприяти стабілізації чисельності населення при стабільному розвитку та економічному зростанні націй всіх країн.

З огляду на те, що в даний час в бідних країнах приблизно близько 1 млрд. чол. живе в бідності при значному нестачі продовольства, головним завданням на найближчі роки має бути підвищення рівня харчування населення саме в цих країнах, використовуючи як їх природні можливості для збільшення виробництва продукції сільського господарства, так і продовольчу допомогу розвинених країн через різні міжнародні організації. Проте слід мати на увазі, що всі спроби підвищення рівня життя населення в бідних країнах будуть марними або малоефективними як для вирішення демографічних проблем, так і для підвищення добробуту населення, якщо не будуть реалізовані широкі освітні програми не тільки в сфері сільськогосподарського виробництва, а й загального піднесення культури населення. Як відзначали учасники Міжнародної конференції, прогрес у сфері освіти значною мірою сприяє зниженню народжуваності, поліпшення якісного складу населення та розвитку реальної демократії.

Список літератури

1. Економіка світового сільського господарства (Курс лекцій) Харків 2006, А.І. Сокіл, В.А. Головко, Б.М. Кузьмін, К.Г. Храпач, В.Д. Белоіван, Ю.Г. Батир, В.В. Мерчанскій, Н.А. Сердюкова, Н.В. Чуйко, В.М. Клочко.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Географія | Реферат
47.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Динаміка наукового пізнання світу або боротьба у світі науки
Динаміка чисельності населення
Динаміка чисельності населення 2
Динаміка чисельності населення в країнах ЄС
Динаміка населення земної кулі
Доходи населення Росії їх структура і динаміка
Міграції населення в сучасному світі
Демографічні проблеми в світі та шляхи їх вирішення Населення світу
Населення Росії Природний рух населення в РФ на сучасному етапі регіональні відмінності

Нажми чтобы узнать.
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru