Джерела фінансових ресурсів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Спеціальність
«»
Курсова робота
на тему: «Джерела фінансових ресурсів».
Виконавець:
студент
Керівник:
викладач «»
,

Зміст
Введення
1. Класифікація джерел фінансових ресурсів
1.1. Фінансові ресурси
1.2. Джерела формування фінансових ресурсів
2. Вплив джерел фінансових ресурсів на результати господарської діяльності підприємства
2.1. Фінансовий стан підприємства та форми його фінансування
2.2. Вплив окремих джерел фінансових ресурсів на результати господарської діяльності підприємства
3. Розвиток джерел фінансових ресурсів і діяльності в їх відношенні фінансових служб у ринкових відносинах
3.1. Джерела фінансових ресурсів в ринковій економіці
3.2. Діяльність фінансових служб і фінансових менеджерів в умовах ринкової економіки
Висновок
Література
Програми

Введення
У структурі фінансових взаємозв'язків народного господарства фінанси підприємств (організацій, установ) займають вихідне, визначає положення, так як обслуговують основну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні та нематеріальні блага і формується переважна маса фінансових ресурсів країни. Фінанси підприємств - це не тільки складова, а й специфічна частина фінансів. Їм властиві, з одного боку, риси, що характеризують економічну природу фінансів у цілому, а з іншого - особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах суспільного виробництва. І тим важливіше вибір їх джерел. Тому метою даної курсової роботи є завдання показати значимість правильного вибору джерел фінансових ресурсів для подальшої роботи підприємства.
У рамках даної курсової роботи для розкриття теми необхідно розглянути фінансові ресурси в загальному для того, щоб мати поняття про суть питання, і познайомитися з основними джерелами фінансових ресурсів. Також важливим буде спроба розкрити вплив джерел фінансових ресурсів на господарську діяльність підприємства за основними джерелами фінансових ресурсів. Ну а в третій чолі необхідно розглянути об'єкт дослідження з точки зору сучасної ринкової економіки та визначити дії фінансових служб і фінансових менеджерів у такій економіці.

1. Класифікація джерел фінансових ресурсів
1.1. Фінансові ресурси
Фінансові ресурси підприємства - це грошові доходи і надходження, що знаходяться в розпорядженні суб'єкта господарювання і призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійсненню витрат по розширеному відтворенню і економічному стимулюванню працюючих. Формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок власних і прирівняних до них коштів, мобілізації ресурсів на фінансовому ринку і надходження грошових коштів від фінансово-банківської системи в порядку перерозподілу.
Фінансові ресурси спрямовуються на розвиток виробництва, утримання і розвиток об'єктів невиробничої сфери, споживання, а також залишаються в резерві. Фінансові ресурси, що використовуються на розвиток виробничого процесу (купівля сировини, товарів та інших предметів праці, знарядь праці, робочої сили, інших елементів виробництва), являють собою капітал у його грошовій формі. Таким чином, капітал - це частина фінансових ресурсів.
Капітал - це вартість, що приносить додаткову вартість. Тільки вкладення в господарську діяльність, його інвестування створюють прибуток. Капітал повинен постійно здійснювати кругообіг. Чим більше за рік скоєно оборотів капіталу, тим більше в інвестора буде річний прибуток.
До структури капіталу входять кошти, вкладені в основні фонди, нематеріальні активи, оборотні фонди, фонди обігу.
Основні фонди являють собою засоби праці (будівлі, обладнання, транспорт тощо), які багаторазово використовують в господарському процесі, не змінюючи при цьому свою матеріально-натуральну форму. Вартість основних фондів, за винятком земельних ділянок, частинами, у міру зносу, переносяться на вартість продукції і повертаються в процесі реалізації. Грошові суми, відповідні снашиванию основних засобів, накопичуються в амортизаційному фонді. Він знаходиться в постійному русі. Грошові кошти, авансовані на придбання основних фондів, називаються основними засобами. Роль фінансів в опосредовании кругообігу вартості основних фондів шляхом формування і використання грошових фондів цільового призначення добре видно на додатку № 2.
Нематеріальні активи представляють собою вкладення грошових коштів підприємства в нематеріальні об'єкти, що використовуються протягом довгострокового періоду в господарській діяльності та приносять дохід. До нематеріальних активів відносяться права користування земельними ділянками, природними ресурсами, патенти, ліцензії, авторські права, торгові марки і т.д. Нематеріальні активи використовуються тривалий час, і з плином часу велика частина з них втрачає свою вартість. Особливістю нематеріальних активів є відсутність матеріально-речової структури, складність визначення вартості, неясність при встановленні прибутку їх застосування.
Оборотні фонди по речовинному змісту являють собою запаси сировини, напівфабрикатів, палива, тару, незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення, малоцінні і швидкозношувані предмети. Оборотні виробничі фонди беруть одноразове участь у виробничому процесі, змінюючи при цьому свою матеріально-натуральну форму. Їх вартість повністю переноситься на знову виробничий продукт. Основне призначення оборотних фондів, полягає в забезпеченні безперервності і ритмічності виробництва. Фонди обігу зв'язані з обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони включають виробничу, але не реалізовану продукцію, запаси товарів, грошові кошти в касі, у розрахунках та інші. За характером участі в процесі виробництва оборотні кошти і фонди звертання тісно взаємопов'язані і постійно переходять зі сфери виробництва в сферу обігу і навпаки. Грошові кошти, вкладені в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, являють собою оборотні кошти (представлені на додатку № 3).
Використання фінансових ресурсів здійснюється підприємством за багатьма напрямками, головними з яких є:
- Платежі органам фінансово-банківської системи, обумовлені виконанням фінансових зобов'язань. Сюди відносяться: податкові платежі до бюджету, сплата відсотків банкам за користування кредитами, погашення взятих раніше позик, страхові платежі і т.д.;
- Інвестування власних коштів і капітальні витрати (реінвестування), зв'язане з розширенням виробництва і технічним його відновленням, переходом на нові прогресивні технології і т. д.;
- Інвестування фінансових ресурсів у цінні папери, придбані на ринку: акції та облігації інших фірм, зазвичай тісно пов'язаних кооперативними поставками з даним підприємством, у державні позики і т. п.;
- Напрям фінансових ресурсів на освіту грошових фондів заохочувального і соціального характеру;
- Використання фінансових ресурсів на благодійні цілі, спонсорство і т. п. [1, стор 5-7,25-26]
Управління фінансовими ресурсами є однією з ключових підсистем загальної системи управління підприємством. У її рамках вирішуються такі питання:
1) Які повинні бувальщина величина та оптимальний склад активів підприємства, що дозволяють досягти поставлені перед підприємством цілі та завдання?
2) Де знайти джерела фінансування і яким має бути їх оптимальний склад?
3) Як організувати поточне і перспективне управління фінансовою діяльністю, що забезпечує платоспроможність і фінансову стійкість підприємства? [5, стор 6]
1.2. Джерела формування фінансових ресурсів
Угруповання фінансових ресурсів зображена на додатку № 1 з деякими додатками до нижческазаного.
Основним джерелом фінансових ресурсів на діючих підприємствах виступає вартість реалізованої продукції (наданих послуг), різні частини якої в процесі розподілу виторгу приймають форму грошових доходів і накопичень. Фінансові ресурси формуються головним чином за рахунок прибутку (від основної та інших видів діяльності) і амортизаційних відрахувань. Поряд з ними джерелами фінансових ресурсів виступають: виторг від реалізації вибулого майна, стійкі пасиви, різні цільові надходження (плата за утримання дітей в до учнів шкіл і т.д.), мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві та ін
Розгортаються повсюдно в 1990-х роках процеси приватизації державної власності призвели до того, що з'явився і вже тоді грав важливу роль ще одне джерело фінансових ресурсів - пайові та інші внески членів трудового колективу.
Значні фінансові ресурси, особливо по знову створюваним і реконструюється, підприємствам, можуть бути мобілізовані на фінансовому ринку. Формами їхньої мобілізації є: продаж акцій, облігацій та інших видів цінних паперів, що випускаються даним підприємством, кредитні інвестиції.
Але первинне формування фінансових ресурсів все-таки відбувається в момент установи підприємства, коли утворюється статутний фонд. Його джерелами залежно від організаційно-правових форм господарювання виступають: акціонерний капітал, пайові внески членів кооперативів, галузеві фінансові ресурси (при збереженні галузевих структур), довгостроковий кредит, бюджетні засоби. Величина статутного фонду показує розмір тих коштів - основних і оборотних, - які інвестовані в процес виробництва.
З визначення фінансових ресурсів випливає, що за походженням вони поділяються на внутрішні (власні) і зовнішні (залучені).
У свою чергу внутрішні в реальній формі представлені в стандартній звітності у вигляді чистого прибутку й амортизації, а в перетвореної формі - у вигляді зобов'язань перед службовцями фірми, чистий прибуток являє собою частину доходів фірми, яка утворюється після вирахування із загальної суми доходів обов'язкових платежів - податків , зборів, штрафів, пені, неустойок, частини відсотків та інших обов'язкових виплат. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженні фірми і розподіляється за рішеннями її керівних органів.
Зовнішні або залучені фінансові ресурси поділяються також на дві групи: власні і позикові. Такий поділ обумовлено формою капіталу, в якій він вкладається зовнішніми учасниками у розвиток даної фірми: як підприємницький або як позичковий капітал. Відповідно результатом вкладень підприємницького капіталу є утворення залучених власних фінансових ресурсів, результатом вкладень позичкового капіталу - позикових коштів.
Всі фінансові ресурси фірми як внутрішні, так і зовнішні в залежності від часу, протягом якого вони знаходяться в розпорядженні фірми, діляться на короткострокові (до одного року) та довгострокові (понад один рік). Цей поділ є досить умовним, а масштаб тимчасових інтервалів залежить від фінансового законодавства конкретної країни, правил ведення фінансової звітності. [4, стор 14-15, 17-24]

2. Аналіз впливу джерел фінансових ресурсів на результати господарської діяльності підприємства
2.1. Фінансовий стан підприємства форми його фінансування
Фінансовий стан господарюючого суб'єкта - це характеристика його фінансової конкурентноздатності (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою та іншими господарюючими суб'єктами. Фінансовий стан господарюючого суб'єкта включає аналіз: прибутковості та рентабельності; фінансової стійкості; кредитоспроможності; використання капіталу; валютної самоокупності.
Джерелами інформації для аналізу фінансового стану є бухгалтерський баланс та додатки до нього, статистична та оперативна звітність. Для аналізу і планування використовуються нормативи, які діють у господарюючого суб'єкта. Кожен господарюючий суб'єкт розробляє свої планові показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація складає його комерційну таємницю.
Вибір підприємством форм фінансування власних фінансових ресурсів становить одну з головних завдань аналізу фінансового стану підприємства з точки зору найбільш ефективного функціонування цього підприємства.
Прийнято розрізняти дві форми фінансування: зовнішнє і внутрішнє. Такий поділ обумовлено жорстким зв'язком між формами фінансових ресурсів і капіталу фірми з процесом фінансування. Характеристика видів фінансування представлено у додатку № 4. [5, стор 49-52]

2.2. Вплив окремих джерел фінансових ресурсів на результати господарської діяльності підприємства
Для формування оборотних засобів підприємство використовує як власні, так і позикові ресурси. Власні кошти відіграють головну роль в організації кругообігу фондів, оскільки підприємства, що працюють на засадах комерційного розрахунку, повинні мати визначену майнову й оперативну самостійність для того, щоб вести справу рентабельно і нести відповідальність за прийняті рішення. Разом з тим залучення позикових коштів теж дуже важливо, бо скорочує загальну потребу господарства в оборотних коштах, стимулює прагнення до ефективного їх використання.
Схема 3 наочно відображає класифікацію оборотних коштів. За своєю сутністю оборотні кошти - не фінансова, а загальноекономічна категорія; у зв'язку з цим величина перебувають в обороті підприємства коштів не може бути віднесена до фінансових ресурсів. Тим не менш, саме фінансові відносини утворюють вихідну основу існування фонду оборотних коштів, а фінансові ресурси - базу для первісного формування та наступної зміни його розміру.
В умовах розвитку ринкових відносин відбувається децентралізація фінансових ресурсів. Великі кошти перерозподіляються через автономні соціальні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Державний фонд зайнятості, Фонд обов'язкового медичного страхування) та інші позабюджетні фонди.
Власні залучені фінансові ресурси (представлені на додатку № 5) - це також і базова частина всіх фінансових ресурсів фірми, яка базується на момент створення фірми і знаходиться в її розпорядженні на всьому протязі її життя. Цю частину фінансових ресурсів прийнято називати статутним фондом або статутним капіталом фірми. У залежності від організаційно-правової форми фірми її статутний капітал формується за рахунок випуску й наступного продажу акцій (звичайних, привілейованих або їх комбінації), вкладень у статутний капітал паїв, часток і т.д. За час життя фірми її статутний капітал може дробитися, зменшуватися і збільшуватися, у тому числі за рахунок частини внутрішніх фінансових ресурсів фірми.
Джерелами власних фінансових ресурсів є:
статутний капітал (кошти від продажу акцій і пайові внески учасників);
резерви, накопичені підприємством;
інші внески юридичних і фізичних осіб (цільове фінансування, пожертвування, благодійні внески та ін.)
Статутний капітал як джерело фінансування.
При створенні підприємства джерелом придбання основних засобів, нематеріальних активів, оборотних коштів є статутний капітал. За рахунок нього створюються необхідні умови для здійснення підприємницької діяльності. Статутний капітал являє собою суму коштів, наданих власниками для забезпечення статутної діяльності підприємства.
При створенні підприємства вкладами в його статутний капітал включають прямі грошові кошти, матеріальні та нематеріальні активи. У момент передачі активів у вигляді внеску в статутний капітал право власності на них переходить до суб'єкта господарювання, тобто інвестори втрачають речові права на ці об'єкти. Таким чином, у разі ліквідації підприємства або виходу учасника зі складу товариства або товариства він має право лише на компенсацію своєї частки в рамках залишкового майна, але не на повернення об'єктів, переданих їм у свій час у вигляді внеску в статутний капітал. Статутний капітал, отже, відображає суму зобов'язання підприємства перед інвесторами.
Статутний капітал формується при первісному інвестуванні коштів. Його величина оголошується при реєстрації підприємства, а будь-які коригування розміру статутного капіталу (додаткова емісія акцій, зниження номінальної вартості акцій, внесення додаткових вкладів, прийом нового учасника, приєднання частини прибутку та ін) допускаються лише у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством та установчими документами.
Формування статутного капіталу може супроводжуватися утворенням додаткового джерела коштів - емісійного доходу. Це джерело виникає у разі, коли в ході первинної емісії акції продаються за ціною вище номіналу. При отриманні цих сум вони зараховуються в додатковий капітал.
Амортизаційний фонд як джерело фін. рес-ів
Частина вартості основних фондів, перенесена на готову продукцію, в міру реалізації останньої поступово накопичується в грошовій формі у спеціальному амортизаційному фонді. Даний фонд формується за допомогою щорічних амортизаційних відрахувань і використовується для простого і частково - розширеного відтворення основних фондів. Напрямок амортизації на розширене відтворення основних фондів обумовлено специфікою її нарахування і витрати: нараховується вона протягом усього нормативного терміну служби основних фондів, а необхідність в її витрачання настає лише після фактичного їх вибуття. Тому до моменту заміни вибулих з експлуатації основних фондів нарахована амортизація є тимчасово вільною і може використовуватися як додаткове джерело розширеного відтворення. Крім того, використання амортизації на розширене відтворення сприяє науково-технічний прогрес, у результаті якого деякі види основних фондів можуть здешевлюватися, в дію вводяться більш досконалі і більш продуктивні машини й устаткування.
Величина амортизаційного фонду щорічно розраховується шляхом множення балансової вартості основних фондів на норму амортизації. Економічно обгрунтовані норми амортизації мають велике значення. Вони дозволяють, з одного боку, забезпечити повне відшкодування вартості вибувають з експлуатації основних фондів, а з іншого - встановити справжню собівартість продукції, складовим елементом якої виступають амортизаційні відрахування. З точки зору комерційного розрахунку однаково погано як заниження норм амортизації (бо воно може призвести до нестачі фінансових ресурсів, необхідних для простого відтворення основних фондів), так і їх необгрунтоване завищення, що викликає штучне подорожчання продукції та зниження рентабельності виробництва. Норми амортизації періодично переглядаються, тому що змінюються терміни служби основних фондів, прискорюється процес переносу їх вартості на виготовлений продукт під впливом науково-технічного прогресу й інших чинників. Також періодично провадиться і переоцінка основних фондів, її мета полягає в тому, щоб привести балансову вартість основних фондів у відповідність з діючими цінами й умовами відтворення. У даних економічних умовах інфляції і при проведенні економічних реформ (наприклад, приватизації) така переоцінка повинна проводитися частіше.
У практиці господарювання застосовуються різні методи обчислення амортизаційного фонду: лінійний, регресивний, прискореної амортизації. При цьому норми амортизації встановлюються або у відсотках до балансової вартості основних фондів, або у твердих сумах на одиницю виробленої продукції; іноді вони залежать від обсягу виконаних робіт.
При тимчасовій недостатності в засобах потреба в них може забезпечуватися за рахунок позикових фінансових ресурсів.
Залучені позикові фінансові ресурси фірми найбільш часто зустрічаються у формі:
банківських кредитів і позик;
коштів від випуску та продажу облігацій фірми;
позик від інших небанківських суб'єктів ринку.
В умовах вітчизняної практики залучення фінансових ресурсів на поворотній основі від банківських та небанківських організацій має принципове значення. У загальноприйнятому розумінні кредити і позики в Росії можуть видавати виключно кредитні інститути - банки.
У централізовано планованої економіки підприємства за певних умов могли залучати додаткові кошти у вигляді довгострокових позик банку. Вітчизняні підприємства мають достатній досвід у використанні банківських позик як інструменту короткострокового фінансування діяльності. Що стосується досвіду взаємин з банками як джерелами капіталу, то тут справа виглядає набагато гірше. Причин тому багато - брак досвіду і не до кінця сформовані традиції, як з боку підприємств, так і з боку банків, висока інфляція і досить висока облікова ставка Центрального банку ускладнюють отримання довгострокових позик і т.п.
У ринковій економіці найбільш поширеною формою залучення позикових коштів на довгостроковій основі є облігаційна позика, що випускається акціонерним товариством на термін не менше одного року, а також - емісія власних цінних паперів. У практиці фінансового менеджменту в умовах ринку відомі й інші прийоми фінансування діяльності підприємства, застосовувані самостійно або в комбінації з емісією основних цінних паперів. До них відносяться опціони, заставні операції, лізинг, франчайзинг. банківських кредитів і позик.
Інвестиційний кредит.
Виділення бюджетних коштів на капітальні витрати забезпечує проведення єдиної технічної політики, створює фінансові передумови для регулювання структури суспільного відтворення, розвитку пріоритетних галузей економіки. З переходом на ринкові засади господарювання порядок надання бюджетних коштів на капітальні вкладення поступово змінюється. Раніше бюджетні кошти виділялися у формі прямих безповоротних асигнувань; тепер їх можна отримати через цільові субсидії (інвестиційні асигнування), субвенції та інвестиційні податкові кредити.
Інвестиційний кредит - це грошові кошти, залишені підприємствам малого бізнесу у зв'язку з наданням їм відстрочки платежів з податку на прибуток і податку на майно, якщо прибуток у розмірі зниженого податку реінвестується у виробництво, а грошові кошти від зменшення податку на майно направляються на викуп майна в процесі приватизації підприємства. Платник податку на прибуток має право на інвестиційний кредит у розмірі встановленої законом процентної ставки від вартості закупленого і введеного в дію устаткування, якщо воно, по-перше, використовується для заміни обладнання, закупленого раніше з імпорту, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та захисту навколишнього середовища від забруднення відходами, по-друге, має термін служби більше 8 років, по-третє, складається з верстатів та промислових роботів, керованих ЕОМ і, по-четверте, дозволяє створити робочі місця для інвалідів. При цьому введено деякі обмеження. Одне з них стосується чисельності працюючих, яка не може перевищувати для підприємства відповідного профілю встановленої величини. Інше пов'язане з розміром самого інвестиційного кредиту, який не повинен зменшувати величину авансового платежу з податку на прибуток та річну його суму більш ніж на 50%.
Повернення інвестиційного кредиту здійснюється у відповідності з термінами та умовами, обумовленими в кредитній угоді, укладеній між платником податків і податковою інспекцією. [2, стор 69-70, 81-82, 85-91, 105, 107, 111-113]

3. Розвиток джерел фінансових ресурсів і діяльності в їх відношенні фінансових служб у ринкових відносинах
3.1. Джерела фінансових ресурсів в ринковій економіці
До переходу на ринкові умови господарювання значні фінансові ресурси підприємства одержували на основі внутрішньогалузевого перерозподілу грошових коштів та бюджетного фінансування. Однак принципи ринкового господарювання, впровадження комерційних почав у діяльність підприємств, природно, зажадали принципово інших підходів до формування фінансових ресурсів. Орієнтація на ініціативу і заповзятливість, повна матеріальна відповідальність обумовили дві найважливіших зміни в області фінансових взаємозв'язків підприємств з іншими структурами: по-перше, розвиток страхових операцій, і, по-друге, істотне скорочення сфери безоплатно одержуваних асигнувань. У цьому зв'язку при переході на ринкові засади господарювання в складі фінансових ресурсів, формованих у порядку перерозподілу, усе велику роль поступово будуть грати виплати страхового відшкодування, що надходять від страхових компаній, і все меншу - бюджетні і галузеві фінансові джерела. Підприємства зможуть отримувати фінансові ресурси: від асоціацій і концернів, в які вони входять (лише в тому випадку, якщо це передбачено механізмом використання відповідних грошових фондів); від вищестоящих організацій - при збереженні галузевих структур; від органів державного управління - у вигляді бюджетних субсидій на строго обмежений перелік витрат. Зате в умовах функціонування ринку цінних паперів з'являться такі види фінансових ресурсів, як дивіденди і відсотки з цінних паперів інших емітентів, а також прибуток від проведення фінансових операцій

3.2. Діяльність фінансових служб і фінансових менеджерів в умовах ринкової економіки
В даний час надзвичайно зростає не тільки роль керівників підприємств, членів правлінь акціонерних компаній, але і фінансових служб, що грали другорядну роль в умовах адміністративно-командних методів управління. Вишукування фінансових джерел розвитку підприємства, напрямків найбільш ефективного інвестування фінансових ресурсів, операції з цінними паперами та інші питання фінансового менеджменту стають основними для фінансових служб підприємств в умовах ринкової економіки. Суть фінансового менеджменту полягає в такій організації управління фінансами з боку відповідних служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх з найбільшим ефектом, здійснювати прибуткові операції на фінансовому ринку, купуючи і перепродуючи цінні папери. Досягнення успіху в області фінансового менеджменту багато в чому залежить від такої поведінки працівників фінансових служб, при якому головними стають ініціатива, пошук нетрадиційних рішень, масштабність операцій і виправданий ризик, ділова хватка.
Мобілізуючи кошти інших власників на покриття витрат свого підприємства, працівники фінансової служби перш за все повинні мати чітке уявлення про мету інвестування ресурсів і вже відповідно до них давати рекомендації про форми залучення коштів. Для покриття короткострокової та середньострокової потреби у засобах доцільно використовувати позички кредитних установ. При здійсненні великих капітальних вкладень у реконструкцію і розширення підприємства можна скористатися випуском цінних паперів, а проте, подібна рекомендація може бути дана лише в тому випадку, якщо фінансисти грунтовно вивчили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, врахували можливу зміну кон'юнктури і, зваживши все це, тим не менш упевнені в порівняно швидкій та вигідній реалізації цінних паперів свого підприємства. [5, стор 110-116]
В умовах ринкової економіки фінансовий менеджер стає однією з ключових фігур на підприємстві. Він відповідальний за постановку проблем фінансового характеру, аналіз доцільності використання того чи іншого способу їх рішення і іноді за прийняття остаточного рішення щодо вибору найбільш прийнятного варіанту дій. Однак якщо поставлена ​​проблема має істотне значення для підприємства, він може бути лише радником вищого управлінського персоналу.
Фінансовий менеджер здійснює оперативну фінансову діяльність. У загальному випадку діяльність фінансового менеджера може бути структурована таким чином:
- Загальний фінансовий аналіз та планування;
- Забезпечення підприємства фінансовими ресурсами (управління джерелами коштів);
- Розподіл фінансових ресурсів (інвестиційна політика та управління активами).
Виділені напрямки діяльності одночасно визначають і основні завдання, які стоять перед менеджером. Склад цих завдань може бути деталізований наступним чином.
У рамках першого напрямку здійснюється загальна оцінка:
- Активів підприємства та джерел їх фінансування;
- Величини і складу ресурсів, необхідних для підтримки досягнутого економічного потенціалу підприємства і розширення його діяльності;
- Джерел додаткового фінансування;
- Системи контролю за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів.
Другий напрямок передбачає детальну оцінку:
- Обсягу необхідних фінансових ресурсів;
- Форми їх подання (довгостроковий чи короткостроковий кредит, готівка);
- Ступеня доступності та часу подання (доступність фінансових ресурсів може визначатися умовами договору; фінанси повинні бути доступні в потрібному обсязі й у потрібний час);
- Вартості володіння даним видом ресурсів (процентні ставки, інші формальні і неформальні умови надання даного джерела засобів);
- Ризику, асоційованого з даним джерелом засобів (так, капітал власників як джерело засобів набагато менш ризикований, ніж термінова позичка банку).
Третій напрямок передбачає аналіз і оцінку довгострокових і короткострокових рішень інвестиційного характеру:
- Оптимальність трансформації фінансових ресурсів;
- Ефективність фінансових вкладень.
Прийняття фінансових рішень з використанням приведених оцінок виконується в результаті аналізу альтернативних рішень, що враховують компроміс між вимогами ліквідності, фінансової стійкості і рентабельності. [7, стор 79-90]

Висновок
У цій роботі була зроблена спроба розкрити справжнє вплив основних джерел фінансових ресурсів на господарську діяльність підприємства, в тому числі і в умовах ринкової економіки, а також визначити дії фінансових служб. Так як тема, обрана для дослідження, дуже «велика», щось не вдалося розкрити всієї суті заявлених питань, але все-таки по проведеному дослідженню можна вже зробити певні висновки.
По-перше, поряд з основним джерелом фінансових ресурсів - вартістю реалізованої продукції - існує ще безліч інших джерел. Серед них слід виділити статутний капітал, амортизаційний фонд та інвестиційні кредити.
По-друге, величезне значення має правильний вибір форм фінансування цими джерелами. Так як при неправильних діях керуюча фінансовою політикою та діяльністю підприємства служба ризикує нераціонально розподілити ці джерела, а це, у свою чергу, цілком може призвести до фінансової кризи на підприємстві або навіть до банкрутства цього підприємства.
Ну і по-третє, першорядне значення відноситься до управління фінансами та джерелами фінансових ресурсів на підприємстві. Так як саме ефективний розподіл і пошук джерел фінансових ресурсів лежить відповідальністю на фінансових службах і працівниках цих служб (фінансових менеджерів в першу чергу).
У підсумку можна сказати, що джерела фінансових ресурсів не менш, а може навіть є і більш важливими, ніж самі фінансові ресурси, так як саме вони (джерела фінансових ресурсів) і лежать в основі цих фінансових ресурсів.

Література
1. В. М. Родіонова - Фінанси. - Москва: Фінанси і статистика, 1996.
2. І.Т. Балабанов-Фінансовий менеджмент. - Москва: Фінанси і статистика, 1996.
3. В.К. Кисельова, А.М. Севастьянов - Аналіз фінансового стану підприємства. - Москва: Фінанси, 1999.
4. І. А. Лисенко - Фінанси підприємства: майно, фонди, податки. - Москва: ІПІО "Приз", 1996.
5. В. М. Леонтьєва, Р. Шпітцнер - Фінанси та бухоблік в ринковій економіці. - Санкт-Петербург: Знання, 1997.
6. Як керувати фінансами підприємства в умовах ринку. - Москва: Екотранс, 1999.
7. Є. С. Стоянова - Фінанси маркетингу. - Москва: Перспектива, 1999.
8. М. І. Баканов, А. Д. Шеремет - Теорія економічного аналізу. - Москва: Фінанси і статистика, 1999.
9. І. А. Бланк - Стратегія і тактика управління фінансами. - Київ: Адеф-Україна, 1996.
10. Н. В. Богачов - Про ринкової економіки і ефективності капіталу. - Москва: Фінанси і статистика, 1995.
11. В. В. Глухов, Ю. М. Бахрамов - Фінансовий менеджмент. - Санкт-Петербург: Спеціальна література, 1995.
12. В. Н. Едронова, Є. А. Мизиковский - Облік і аналіз фінансових активів. - Москва: Фінанси і статистика, 1995.
13. В. В. Ковальов - Введення у фінансовий менеджмент. - Москва: Фінанси і статистика, 1999.
14. В. А. Лялін, П. В. Воробйов - Управління фінансами фірми. - Санкт-Петербург: Потерпілі, 1995.

Додаток № 1
Схема 1. Фінансові ресурси підприємства.

Інші види ресурсів
утворені за рахунок власних і прирівняних коштів
мобілізуються на фінансовому ринку
які надходять у порядку пере-розподілу
Доходи
Надходження
Продаж власних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів
Кредитні інвестиції
Страхове відшкодування за кредитними ризиками
Фінансові ресурси від концернів, асоціацій, галузевих структур
Фінансові ресурси, що формуються на пайових засадах
Дивіденди і відсотки з цінних паперів інших емітентів
Бюджетні субсидії
Прибуток від основної діяльності
Прибуток по виконуваних науково-дослідних-
ницьким робіт та інші цільові доходи
Прибуток від фінансових операцій
Прибуток від будівельно-монтажних робіт, виконуваних господарським способом
Інші види доходів
Амортизація-ційні відрахування
Виручка від реалізації вибулого майна
Стійкі пасиви
Цільові
надходження (плати за утримання дітей та ін)
Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві
Пайові та інші внески членів трудового колективу
Інші види надходжень



Додаток № 2
Схема 2. Кругообіг вартості основних фондів.
Первісна вартість основних фондів по балансу
Залишкова вартість основних фондів
Знос основних фондів
Фонд розвитку виробництва
Капітальні вкладення
Джерела фінансування:
1. Прибуток та інші власні фінансові ресурси підприємства
2. Акціонерний і пайовий капітал
3. Довгостроковий кредит
4. Бюджетні асигнування
5. Кошти позабюджетних фондів
Амортизаційні відрахування
Підпис: Амортизаційні відрахування
 

                      
                                                                    

Додаток № 3
Схема 3. Оборотні кошти.
ОБОРОТНІ ЗАСОБИ
Оборотні виробничі фонди
Фонди обігу
Виробничі
жавні запаси
Незавершене виробниц-
ння і витрати майбутніх періодів
Готова продукція
Грошові кошти та кошти в розрахунках
Нормовані
Ненормовані
Власні
Позикові
Функціональне
призначення
Роль в
виробництві
Принцип
організації
Джерела
формування

Додаток № 4
Таблиця 4. Структура джерел фінансування підприємства.
Види фінансування
Зовнішнє фінансування
Внутрішнє фінансування
Фінансування на основі власного капіталу
1. Фінансування на основі вкладів та дольової участі (наприклад, випуск акцій, залучення нових пайовиків)
2. Фінансування за рахунок прибутку після оподаткування (самофінансування у вузькому сенсі)
Фінансування на основі позикового капіталу
3. Кредитне фінансування (наприклад, на основі позик, позик, банківських кредитів, кредитів постачальників)
4. Позиковий капітал, що формується на основі доходів від продажів - відрахування в резервні фонди (на пенсії, на відшкодування шкоди природі веденням гірських розробок, на сплату податків)
Змішане фінансування на основі власного і позикового капіталу
5. Випуск облігацій, які можна обміняти на акції, опціонні позики, позики на основі надання права участі у прибутку, випуск привілейованих акцій
6. Особливі позиції, що містять частину резервів (тобто не обкладаються податком поки відрахування)

Додаток № 5
Схема 5. Сруктура власного капіталу.
Власний
капітал
підприємства
Капітал, наданий власником
Інші внески юридичних і фізичних осіб
Резерви,
накопичені підприємством
Статутний
капітал
Премія на
акції акціонерного
суспільства
Додатковий
капітал
Накопичена прибуток
Резервний
капітал
Фонди
накопичення
Нерозподілений
прибуток
Внески та
пожертвування
Цільове
фінансування

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Курсова
90.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Поняття та джерела формування фінансових ресурсів підприємства
Джерела формування та структура фінансових ресурсів підприємства
Облік фінансових ресурсів
Формування фінансових ресурсів
Аналіз фінансових ресурсів
Розвиток фінансових ресурсів підприємства
Сучасний стан фінансових ресурсів
Облік фінансових ресурсів та їх використання
Сущностьсостав фінансових ресурсів і капіталу
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru