додати матеріал


Грошові потоки Кредитні відносини на Україну

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


План
1. Характеристика і структура грошового обороту. Грошові потоки та їх балансування.
2. Розвиток кредитних відносин в України в перехідний період
3. Тести
1. Характеристика і структура грошового обороту.
У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також задоволення різного роду зобов'язань у грошовій формі виникають розрахунки і платежі. Такі розрахунки відбуваються і при розподілу і перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх грошових платежів утворює грошовий оборот.
В умовах обігу грошей, що володіють власною вартістю, грошовий оборот, як і товарний оборот, виступає в якості вартісного обороту, оскільки золота або срібна монети мали власну вартість, відображену у вказаному на ній номіналі. Вартісний оборот об'єднував як грошовий, так і товарний обіг.
Сучасний же грошовий обіг здійснюється за допомогою грошових одиниць (у готівково-грошовому і безготівковому оборотах), що не володіють вартістю, що дорівнює їх номіналом. Тому вартісним зараз можна вважати лише товарний обіг.
Платіжний оборот - процес руху засобів платежу, що застосовуються в даній країні. Він включає не тільки руху грошей як засобів платежу в готівково - грошовому і безготівковому оборотах, але і рух інших засобів платежу (чеків, депозитних сертифікатів, векселів тощо). не можна не звернути увагу на те, що певна, порівняно значна частина розрахунків між їх учасниками здійснюється без грошових оборотів у формі бартеру, заліку і д.р. Грошовий оборот є, отже, складовою частиною платіжного обороту. Грошовий обіг, що включає оборот готівки, у свою чергу, є складовою частиною грошового обороту. Звернення грошових знаків передбачає їх постійний перехід від одних юридичних або фізичних осіб до інших.
Звертатися можуть тільки готівку. Рух грошової одиниці в безготівковому обороті відбивається у вигляді записів за рахунками в банку. У подібній ситуації рух готівкових грошей заміщається кредитними операціями, виконуваними за участю банку, по рахунках учасників відповідних операцій. Тому поняття «грошовий обіг» можна віднести тільки до частини грошового обороту, а саме до готівково-грошового обороту.
Під грошово-платіжним оборотом розуміється частина грошового обігу, де гроші функціонують, як засіб платежу не залежно від того, безготівковий це оборот або готівковий.
Гроші, що знаходяться в обігу виконують три функції:
- Платежу
- Звернення
- Накопичення.
Останню функцію гроші здійснюють тому, що їхній рух не можливе без зупинок. Коли ж вони тимчасово припиняють свій рух вони й виконують функцію накопичення.
Грошовий оборот складається з окремих каналів руху грошей між:
-Центральним банком і комерційними банками;
-Комерційними банками;
-Підприємствами і організаціями;
-Банками і підприємствами та організаціями;
-Банками і населенням;
-Підприємствами, організаціями та населенням;
-Фізичними особами;
-Банками та фінансовими інститутами різного призначення;
-Фінансовими інститутами різного призначення і населенням.
По кожному з цих каналів гроші здійснюють зустрічний рух.
Структуру грошового обороту можна визначати за різними ознаками. З них найбільш поширеним є класифікація грошового обороту в залежності від форми функціонують в ньому грошей. За цією ознакою грошовий оборот поділяється на безготівковий і готівковий грошовий обороти. Проте не дивлячись на всю важливість такої класифікації, вона не відображає економічного змісту окремих частин грошового обороту. Тому поряд з даними ознакою класифікації грошового обороту слід використовувати і інша ознака - характер відносин, які обслуговує та чи інша частина грошового обороту.
У залежності від цієї ознаки грошовий оборот розбивається на три частини:
-Грошово-розрахунковий оборот, який обслуговує розрахункові відносини за товари та послуги та за нетоварним зобов'язаннями юридичних і фізичних осіб;
-Грошово-кредитний оборот, що обслуговує кредитні відносини в господарстві;
-Грошово-фінансовий оборот, що обслуговує фінансові відносини в господарстві.
Нарешті, можна класифікувати грошовий оборот в залежності від суб'єктів, між якими рухаються гроші. За цією ознакою структура грошового обороту така:
-Оборот між банками (міжбанківський оборот);
-Оборот між банками і юридичними та фізичними особами (банківський оборот);
-Оборот між юридичними особами;
-Оборот між юридичними і фізичними особами;
-Оборот між фізичними особами.
Грошові потоки та їх балансування.
Грошовий потік підприємства являє собою сукупність розподілених під час надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються його господарською діяльністю.
Висока роль ефективного управління грошовими потоками підприємства визначається такими основними положеннями:
1. Грошові потоки обслуговують здійснення господарської діяльності підприємства практично у всіх її аспектах.
2. Ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансову рівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку.
3. Раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу підприємства.
4. Ефективне управління грошовими потоками дозволяє скоротити потребу підприємства в позиковому капіталі.
5. Управління грошовими потоками є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства.
6. Ефективне управління грошовими потоками забезпечує зниження ризику неплатоспроможності підприємства.
7. Активні формули управління грошовими потоками дозволяють підприємству отримувати додатковий прибуток, що генерується безпосередньо його грошовими активами.
У дослідженнях, присвячених грошовому обігу, грошових потоків відводиться значна роль. Від інтенсивності та структури грошових потоків залежить нормальне функціонування економіки. Грошові потоки можна класифікувати на основі проходження платежів.
Механізм проходження платежів залежить від таких 3 чинників:
1. пара учасників угоди (тобто сторони, між якими проводиться платіж) (механізм платежу, учасником угоди якого є клієнт банку, відрізняється від механізму платежу, учасником угоди якого є банк; до того ж має значення, який саме банк розглядається - комерційний або центральний) ;
2. тип платежу (платежі у готівковій формі проводяться «з рук в руки», а платежі в безготівковій формі передбачають участь третьої сторони - банку);
3. ініціатор платежу (тобто, хто саме з пари учасників угоди виступає платником грошових коштів) (платежі, які проводяться в одній парі учасників угоди, але здійснюються різними її учасниками, відрізняються напрямком руху грошей).
Виділяється чотири групи учасників угоди: комерційні банки, центральні банки (ЦБ), суб'єкти господарювання та Уряд. Банки є посередниками при розрахунках безготівковими грошима. Поняття «безготівкові гроші» не віддільна від поняття «банк» (безготівкові гроші - це записи на рахунках у банках). ЦП - це банк комерційних банків: він веде їхні рахунки. Комерційні банки і ЦБ обслуговують рахунки небанківського сектора, об'єднаного назвою «суб'єкти господарювання». З точки зору механізму проходження платежів, трьох груп учасників угоди (комерційні банки, ЦБ, суб'єкти господарювання) достатньо, щоб повністю описати всі відмінності між грошовими потоками. Але, з точки зору функціональної ролі, з небанківського сектора слід особливо виділити органи загальнодержавного управління, бюджетні організації і т.п., за рахунками яких ведеться облік грошових коштів вільного бюджету (назвемо їх Уряд). Тоді «суб'єктами господарювання» будуть економічні агенти небанківського сектора, відмінні від Уряду, тобто ті з них, за рахунками яких не ведеться облік бюджетних коштів.
Грошові потоки, що виникають у парах учасників угод, ті, які здійснюються в безготівковій формі, і ті, які призводять до зміни однієї форми грошей на іншу. Грошові потоки, які здійснюються у готівковій формі, класифікуються як «плата в готівковій формі", грошові потоки, які здійснюються в безготівковій формі, - як «плата в безготівковій формі», а грошові потоки, які призводять до зміни однієї форми грошей на іншу, так і називаються - «переказ грошей з однієї форми в іншу».
Платежами типу «плата в готівковій формі" є:
- Готівкові розрахунки між економічними агентами - учасниками угод за товари (і зокрема - за валюту, дорогоцінні метали, дорогоцінні камені, цінні папери), виконані роботи, надані послуги і т.п.;
- Виплата заробітної плати, стипендії, пенсій, різних видів допомоги, гонорарів у готівковій формі;
- Надання або повернення кредитів у готівковій формі;
- Виплата відсотків за кредити та депозити, комісійних у готівковій формі;
- Сплата податків, штрафів, пені, інших зборів у готівковій формі;
- Інші платежі.
Платежі типу «плата в безготівковій формі» є:
- Безготівкові розрахунки між економічними агентами - учасниками угод за товари (і в тому числі - за валюту, дорогоцінні метали, дорогоцінні камені, цінні папери), виконані роботи, надані послуги і т.п.;
- Виплата заробітної плати, стипендій, пенсій, різних видів допомоги, гонорарів і т. п. шляхом перерахування на рахунки одержувачів;
- Надання або повернення кредитів у безготівковій формі;
- Розміщення грошових коштів на депозитах шляхом перерахування з рахунків (кореспондентських рахунків) на депозитні рахунки;
- Виплата відсотків за кредити та депозити, комісійних і т. п. в безготівковій формі;
- Інші платежі.
Платежі типу «переказ грошей з однієї форми в іншу» є:
- Внесення грошових коштів на рахунку (кореспондентські рахунки) у банках;
- Зняття грошових коштів з рахунків (кореспондентських рахунків) в банках;
- Купівля комерційними банками один в одного готівкових грошей за безготівкові.
2. Розвиток кредитних відносин в України в перехідний період
Розрізняють два поняття кредитної системи:
1) сукупність кредитних відносин, форм і методів кредитування (функціональна форма);
2) сукупність кредитно-фінансових установ, що акумулюють вільні грошові кошти і надають їх позику (інституційна форма).
У першому аспекті кредитна система представлена ​​банківським, споживчим, комерційним, державним,   іпотечним, міжнародним кредитом. Усім цим видам кредиту властиві специфічні форми відносин і методи кредитувань. Реалізують ці відносини спеціалізовані установи, що утворюють кредитну систему у другому (інституційному) розумінні. Провідною ланкою інституційної структури кредитної системи є банки.
Кредитна система - більш широке поняття, ніж банківська система, що включає лише сукупність банків, що діють в країні.
Банк - комерційна установа, яка залучає грошові кошти юридичних та фізичних осіб і від свого імені розміщує їх на умовах повернення, платності, строковості, а також здійснює розрахункові, комісійно-посередницькі та інші операції.
Одним з найважливіших умов ефективності ринкових перетворень в економіці України, є формування цілого ряду базових почав нормальної роботи господарюючих суб'єктів, а саме - належного рівня взаємодії банківського і промислового капіталів. Безпосередній процес їхньої інтеграції можна розглядати як закономірний результат розвитку суспільного виробництва в умовах ринку. Причинами цього процесу, власне, і є тенденції капіталу до постійного розширення, пошуку нових сфер ефективного застосування з метою підвищення норми прибутку. При цьому банківський капітал слід трактувати не в вузькому сенсі - як власні кошти банків, а в широкому - як сукупності власних і залучених ресурсів, використовуваних банком для кредитно - інвестиційних операцій з метою отримання прибутку. У даному випадку його можна розглядати крізь призму грошового капіталу, як відокремленої форми виробничого капіталу, а його рух у межах всього суспільного відтворення, звичайно, повинно відповідати основним стадіям руху виробничого капіталу (Г-Т ... С ...-Т `-Д`). тільки в таких умовах можна забезпечити послідовну зміну капіталу своїх функціональних форм - виробничої, товарної і грошової, що в масштабах всієї економіки буде визначати можливості безперервного виробничого зростання.
У цілому, належний рівень організації кредитних відносин між комерційними банками і промисловими підприємствами є одним з ключових чинників прискорення індивідуального кругообігу капіталів, оскільки у них досить часто виникає потреба у придбанні сировини і матеріалів, необхідних для безперервної виробничої діяльності, ще до отримання коштів за реалізовану готову продукцію. Тільки таким чином можна створити належні умови не тільки для економії ресурсів, але й для проведення технічних удосконалень виробництва і підвищення якості продукції. Отже, одним з основних завдань оптимальної інтеграції в інтересах всієї економіці банківського і промислового капіталів є створення для підприємств реальних можливостей залучення в господарський оборот додаткових грошових коштів у періоди збільшення потреби в них, що забезпечить безперервність суспільного відтворення в цілому.
Однак, аналізуючи особливості взаємодії банківських установ і підприємств в ринкових умовах, слід розуміти, що в перехідний період індивідуальне відтворення у господарюючих суб'єктів стикається з цілим рядом об'єктивних труднощів, пов'язаних з інституційними перетвореннями умов виробничої діяльності. Ці труднощі обумовлені, зокрема, відсутністю розвиненої інфраструктури матеріально-технічного постачання, зростанням трансакційних витрат при просуванні продукції до кінцевого споживача, знеціненням основного і оборотного капіталів внаслідок інфляційних процесів, зниженням платоспроможного попиту, несприятливим інвестиційним кліматом, перманентним зростанням цін на фактори виробництва і т . д. Як наслідок-уповільнення і затримки кругообігу промислового капіталу підприємств на кожній стадії перетворення відповідних функціональних форм, що перешкоджає відшкодуванню авансованої у виробничому процесі вартості. Наприклад, на стадії реалізації (Т `-Д`) об'єктивні труднощі зі збутом готової продукції (через зниження платоспроможного попиту і відсутності ефективної інфраструктури для просування власних товарів на ринок) призводять до суттєвого уповільнення трансформації авансованої вартості із товарної форми в грошову, що викликає порушення в індивідуальному кругообігу капіталу і на інших стадіях.
Зрозуміло, що будь-які розриви в індивідуальних кругообігу капіталів окремих підприємств, отже, і уповільненні кругообігу промислового капіталу в економіці в цілому загострюють проблему дефіциту грошових ресурсів у господарюючих суб'єктів у перехідний період, що нарівні з потребою в додаткових коштах на структурну перебудову та технічне переоснащення вказує на важливу роль банківського капіталу у вирішенні цих проблем. Таким чином, ефективна організація кредитування займає одне з головних місць в організації нормальної виробничої діяльності підприємств з урахуванням належного забезпечення ресурсами кругообігу промислових капіталів у періоди затримок руху авансованої вартості. Однак для цього існують певні об'єктивні рамки: наприклад, якщо кінцевий вплив кредитування на виробничий процес пов'язаний з надмірними витратами для підприємства (через високі процентних виплат) або для банківської установи (через неповернення виданих кредитів). Проте в кінцевому результаті сам факт залучення банківського капіталу при належному рівні правовий (і перш за все - майнової) відповідальності позичальника повинен стимулювати найбільш раціональне використання підприємствами сформованих ресурсів - як власних, так і залучених.
Що стосується роботи самої банківської системи, то її можливості сприяти безперервності процесу розширеного відтворення в значній мірі залежить від ефективної організації кредитних відносин, яка визначається умовами прибуткового застосування акумульованих банком ресурсів (при правильному виборі позичальника) і рівнем безпеки їх розміщення в різних секторах господарства. У свою чергу, це залежить від належним чином побудованої роботи з мінімізації ризиків по позичкових операціях. Виходячи з таких позицій, і труднощі інтеграції банківського і промислового капіталів безпосередньо пов'язані з тими проблемами, які супроводжують організацію кредитних операцій комерційних банків в період ринкових перетворень українській економіці. Зазначені проблеми найдоцільніше розглядати з двох основних точок зору - макро-і мікроекономічної. Саме така позиція обумовлює відповідний вплив загальних умов господарської діяльності і поведінку окремий суб'єктів ринку на рівень кредитної активності банківської системи та використання її можливостей щодо забезпечення коштами кругообігу промислового капіталу.
Тести
Емітент цінних паперів - це:
а) особа, що зберігає цінний папір;
б) особа, що випускає цінний папір;
в) особа, що займається дилерської діяльністю;
г) особа, яка має право на брокерську діяльність;
Інфляція може викликатися чинником:
а) випуском в обіг зайвої кількості грошей;
б) відставанням виробництва товарів від платоспроможного попиту;
в) надходженням на ринок товарів, що не користуються попитом;
г) всі відповіді вірні;
Методом боротьби з інфляцією, який складається в анулюванні старих, сильно знецінених грошових знаків, тобто оголошення їх недійсними і введення нової валюти:
а) девальвація;
б) ревалоризація (ревальвація);
в) нуліфікації;
г) деномінація;
Грошова система, при якій один метал (золото або срібло) служить загальним еквівалентом і основою грошового обігу, що функціонують монети та знаки сто
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Реферат
37.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Грошові потоки та Інтернет (Грошові перекази СНД - США)
Грошові потоки
Грошові потоки Сутність і
Грошові потоки Операційний леверидж
Грошовий оборот і грошові потоки
Грошові потоки та механізм їх балансування
Грошові потоки та управління дебіторською заборгованістю
Види звітів про грошові потоки
Модель грошового обороту Грошові потоки та механізм їх балансування
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru