Господарське право 4

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

1. Поняття і предмет ХП. Право: норми; правові відносини; ідеї; концепції і т.д. Предмет ХП: підприємницькі відносини (П-П); відносини щодо держрегулювання підприємницької діяльності (Г-П); відносини, пов'язані з підприємництвом: а) діяльність некомерційних організацій по вилученню прибутку; б) діяльність некомерційних організацій, як основа майбутньої підприємницької діяльності; в ) внутрішньогосподарські відносини, тобто відносини між філіями, представництвами та ін; г) діяльність щодо створення підприємства.
2. Методи ХП: імперативний (вертикальні відносини); диспозитивний (горизонтальні відносини); рекомендацій. Принципи господарського права: 1. загальні (ст.2 ЦК); 2. спеціальні: 2.1.законность; 2.2.свобода і рівноправність у здійсненні господарської діяльності; 2.3.многообразіе і рівність форм власності; 2.4.свобода конкуренції та обмеження монополізму; 3. принцип державного регулювання господарської діяльності.
3. Система ХП: 1. загальна частина (предмет, метод, принципи, джерела, статус суб'єктів, предприн-ська діяль-ть, загальні положення про зобов'язання), 2. особлива частина (етапи здійснення предприн-ської деят-ти і види підпри-ської деят-ти). Джерела ХП: зовнішня форма вираження слова. Види: 1. закони і підзаконні акти (конституція), 2. декрети і укази Президента; 3. ГК; 4. Закони РБ; 5. Група підзаконних актів (постанови Радміну, різних відомств, міністерств); 6. Постанови вищих органів судової системи (пленумів вищих госп-них і Верховних судів, загальні і госп-ні суди); 7. Норми і принципи м / н права, а також норми м / н договорів; 8. Звичаї ділового обороту. Їхні ознаки: а) давно склалися і широко застосовується правова поведінка; б) не зафіксовано в законі; в) не суперечить законод-ву. За масштабом дії джерела: 1. централізовані (регулярні відносини); 2. локальні (приймаються самими підприємцями). Загальні джерела закріплюють правове поведінка без врахування особливостей госп-ної деят-ти. Спец-ні джерела відносять до суб'єктів і видів госп-ної деят-ти (напрям, закон про АТ, ЗАТ, ОДО та ін.) У них завжди перевагу перед загальними, тобто вони більш конкретні, а також більш рухливі.
4. Ознаки ПД: 1. основна мета - отримання прибутку, а також розширення ринку, удовл-ня попиту та ін; 2. систематичність - здійснення ПД в порядку промислу. Промисел - значить, що в-во є основною діяльністю і це основне джерело доходу. Разова операція, хоч і спрямована на отримання прибутку, але є предприн-вом; 3. самостійність: майнова (тобто наявність власного абсолютного майна) і організаційна (тобто можливість прийняття самостійних рішень); 4. ризик; 5.самостоятельная майнова відповідальність; 6.істочнік отримання прибутку (реалізація не для собств-го споживання); 7. легалізація. Відсутність цієї ознаки не призводить до втрати цієї деят-ти якості предприн-кою, хоча робить її незаконною. Не є виробництвом випробування фіз. особами цінних паперів і банківських рахунків. Екон-ська деят-ть - це форма ділянки індивіда у загальному виробництві, тобто створення і розподіл благ. Госп. Деят-сть, її основна ознака - раціоналізм, тобто отримання макс. прибутку при хв. витратах. Торгова деят-ть - процес переходу благ від виробника до споживача. Комерційна деят-ть - синонім торгівлі.
5. ІП та комм-ські організації (юридична особа) - суб'єкти ХП. Ознаки IP: 1. має спрощеним порядком реєстрації; 2. у ІП немає статутного фонду; 3. у ІП немає установчих документів; 4. відповідає за борги всім своїм майном. Ознаки комм-ських організацій (ті ж, що і у юр. Осіб): 1. організаційна єдність - це колектив людей (наявність структури в організації); 2. наявність відокремленого майна - ек-ський ознака; майно відокремлюється від майна засновників та інших юр. осіб (право на власність, господарського відання та оперативного управління); 3. матеріально-правової ознака - здатність мати права, нести обов'язки, відповідати за зобов'язаннями; 4. процесуально правової ознака - здатність бути позивачем і відповідачем у суді; госп-ва компетенція опред. в законі та установчих документах і в деяких випадках обмежується ліцензією. Конкретизація компетенції в статуті: а) мету будь-якого юр. особи - отримання прибутку, розширення ринку товарів і послуг; б) предмет - здійснення будівельної деят-ти; в) способи - укладання договорів, участь в інших юр. осіб, ведення якоїсь спільної деят-ти. Види компетенції: загальна, спеціальна, виняткова.
6. Способи створення комм-ких орг-цій: явочно-нормативний - явка засновників з док-ми і відповідність док-тов нормам права, відмова реєстрації з мотивів недоцільності заборонений. Варіації цього способу: 1.распорядітельний-потрібно розпорядження власника майна; 2.разрешітельний-потрібно доп-ное дозвіл якогось органу. Етапи створення комм-ких орг-цій: 1.ініціатіва засновників; 2.вибор організаційно-правової форми; 3. вибір найменування та місця знаходження - осущ-ся процес загальних зборів; 4. складання установчих документів; 5. формую-ие статутного капіталу або УФ; 6. держ. реєстрація: 6.1. здача документів; 6.2. перевірка док-ів на відповідність закону; 6.3. видача свідоцтва про держ. реєстрації (ліцензія); 7. відкриття розрахункового рахунку; 8. постановка на облік до органів статистики; 9. постановка на облік у податкову; 10. в ФСЗН; 11. виготовлення печатки і штампів. Правові основи лі-ня. Ліцензія - дозвіл на осущ-ие опред-го виду деят-ти, протягом установл-го строку при дотриманні спец-их умов. Суть лі-ня: обмеження деят-ти, кіт. може спричинити шкоду гос-ву і приватним інтересам і рег-ня якої може бути тільки ліцензованим. Не допускається видача ліцензії на один вид деят-ти декільком органам. Термін дії - до 5 років. Термін розгляду заявки - не більше 30 днів. Ліцензії видаються окремо на кожний вид деят-ти. Передача ліцензії іншій особі забороняється.
7. Реорг-ція - припинення юр. особи з правонаступництвом. Реорг-ція буває добровільною і примусовою. Добровільна - за рішенням засновників; примусова - за рішенням держ. органів. Примусова реорг-ція осущ-тся антимонопольним органом. 5 форм реорг-ції: злиття, приєднання, перетворення, поділ і виділення. При приєднання не відбувається створення нового юр. особи. При виділенні початкове юр. особа не припиняє своє сущ-ня. Вимоги до передавальним актом і розподільчим балансом: 1. правонаступництво щодо всіх кредиторів по всіх зобов вам; 2. затвердження цих док-тів засновниками або органом, який прийняв рішення про реорг-ції; 3. надання цих док-тів разом з док-тами для держ. реєстрації нових юр. осіб. Кредитори повинні отримати письмове повідомлення про реорг-ції. Після чого вони мають право вимагати припинення. Юр. особа вважається реорг-ванним з моменту виникнення нового юр. особи, тобто з його держ. реєстрації.
8. Ліквідація - припинення юр. особи без права спадкоємства. Буває добровільна і примусова. Добровільна - за рішенням засновників; примусова - за рішенням реєструючого органу: 1.порокі статутного фонду; 2. нездійснення предприн-ської деят-ти протягом півроку без повідомлення; 3. перешкоджання власникам ЧУП проведення перевірок. Госп. суд може також ліквідувати з підстав: 1. неприйняття рішення про добровільну ліквідацію, якщо воно повинно було бути прийнято; 2. пороки предприн-ської деят-ти; 3. непереборні вади реєстрації; 4. приховування прибутку протягом 12 місяців підряд; 5. наявність збитків за підсумками 2-го і останнього років без соотв-го повідомлення податкового органу; 6. наявність заборгованостей до бюджету протягом менш ніж півроку з дня утворення; 7. зменшення ст-ти чистих активів за результатами 2-го і наступних років нижче розмірів УФЗа. Стадії ліквідації-го процесу: 1. прийняття рішення про ліквідацію; 2. письмове повідомлення реєструючого органу про те, що особа перебуває в процесі ліквідації; 3. операції по рахунках і вдосконалення угод, не пов'язаних з ліквідацією, не допускається; 4. публікація - сповіщення про ліквідацію, а також порядок та строки пред'явлення вимог кредиторам; 5. формування активів і пасивів; 6. складання проміжного ліквідаційного строку; 7. задоволення вимог кредиторів. Майно, яке залишилося після удовл-ня вимог кредиторів передається власникові. З моменту прийняття рішення про ліквідацію організація зобов'язана припинити свою деят-ть. Орг-ція вважається ліквідованою з моменту внесення соотв-щей запису до ЄДР. У місячний термін зобов'язана вийти зі складу інших юр осіб.
9. Справи банкрутства розглядаються госп. судами за місцем знаходження боржника. Якщо боржник - юр. особа, то слід. процедури: 1.защітний період; 2.конкурсное виробництво; 3. мирова угода; 4. інші процедури. Якщо боржник - ІП, то всі ті ж самі процедури, крім захисного періоду. Комітет з санації і банкр-ву при Мін. економіки. Його функції: 1. проводить політику щодо попередження банкр-ва; 2. проводить підготовку керуючих та їх атестацію; 3.іздает соотв-щие нормативні док-ти, регул-щие процедуру банкр-ва. Заява про банкр-ве подати: 1.должнік. Підстава: а) наявність обставин, які свідчать про нездатність виконати платіжне обяз-во в установл. термін, б) стійка неплатоспроможність; 2. кредитор. Підстави: а) якщо неплатоспроможність має чи набула сталого характеру, б) невиконання примусового зобов протягом місяця і інші; 3. прокурор і інші органи. Підстава: а) наявність навмисного банкр-тва або приховування банкр-ва, б) заборгованість по зобов-ним платежах; в) в інтересах РБ та її админ.-тер-них одиниць за її грошовим зобов вам.
Госп. суд приймає заяву боржника і виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкр-ве. З моменту прийняття заяви про банкр-ве вста-ся захисний період на термін до 3 місяців і призначається тимчасовий керуючий.
10. Обов'язок тимчасового керуючого: 1. забезпечення збереження і захисту майна, 2. витребування док-ів, необхідних для аналізу фін-го стану та платоспроможності; 3. виявлення кредиторів та розміру їх вимог; 4. аналіз фін-ого стану та платоспроможності. Вимоги до керуючого: 1. він не може бути зацікавленою особою щодо боржника і кредитора; 2. керуючий повинен мати ліцензію, яка буває трьох категорій: А, В, С. А - має право діяти на підприємстві до 100 осіб; В - до 1000 осіб; С - без обмеження чисельності. Ліцензія видається на 5 років. За підсумками санації керуючий складає звіт, який разом зі скаргами надається до суду.
11. Конкурсне виробництво. 16 місяців - загальний його термін при проведенні ліквідації виробництва; 22 місяці - при проведенні санації. У процесі конкурсного виробництва керуючий виробляє опис і оцінку всього майна боржника. Всі угоди не повинні погіршувати майновий стан боржника.
12. За наявності підстав для санації керуючий розробляє її план. Він надається зборам кредиторів не пізніше 70 днів з дня призначення. У плані санації передбачаються заходи і терміни відновлення платоспроможності. Санація вводиться на строк не більше 18 місяців, може бути продовжена ще на рік. Заходи: 1. ліквідація дебіторської заборгованості; 2. виконання зобов'язань третіми особами; 3. надання боржникові фінансової допомоги та спеціалізовані-го фонду при комітеті; 4. Перепрофілювання; 5. Закриття нерентабельних виробництв; 6. Продаж підприємства; 7. Надання дотації, субсидії, субвенції; 8. Поступка права вимоги боржника. За підсумками санації керуючий складає звіт, який разом зі скаргами надається до суду.
13. Ліквідаційні виробництво. Термін - не більше року. Майно продається на торгах після нього. Имущ-во, не продане на перших торгах, виставляється на повторних або реалізується без торгів. Имущ-во, що залишився після повного погашення всіх зобов тв, передається власникові. Після розгляду судом звіту керуючого за підсумками ліквідації-го провадження суд виносить ухвалу про його завершення. На підставі визначення робиться запис до ЄДР. Мирова угода укладається з моменту порушення провадження у справі на будь-якій його стадії після удовл-ня вимог перших двох черг. Мирова угода затверджується хоз.судом і містить взаємні поступки сторін. Для окремої категорії боржників сущ-т процедури виробництва: містоутворюючі орг-ції, сельскохознние орг-ції, банки і НКФО. Страхові орг-ції, профучасники РЦБ, а також ВП.
14. Ознаки IP: 1. має спрощеним порядком реєстрації (заяву із зазначенням видів діяльності, анкета, документи про трудову діяльність, документ про сплату за реєстрацію); 2. у ІП немає статутного фонду; 3. у ІП немає установчих документів (тобто перелік видів діяльності, вказується в заяві); 4. відповідає за борги всім своїм майном (безмежна відповідальність).
15. Ознаки товариства: 1. їх учасниками можуть бути також предприн-ли; 2. у товар-ва єдиний учред-ний док-нт - учред-ний договір; 3. солідарні товар-ва несуть субсидіарну відповідальність всім своїм имущ-вом. Солідарна відповід-сть - кредитор може пред'явити вимоги до всіх боржників, до одного. Субсидіарна відповід-ть-доп-ва відповід-ть. Повна відповід-ть всім своїм майном; 4. при перетворенні товар-ва в суспільство повні товариші протягом 2 років несуть субсидіарну відповід-ть всім своїм майном за перейшов зобов вам. Товар-тво буває повне (тому що повні товариші) і командитне (повні і вкладники). Система оповідання про суспільство: 1. визначення; 2. найменування; 3. права та зобов ти учасників; 4. відповід-ть; 5. органи управління.
16. Госп. суспільства (орг-ційно-правові форми): I. ТОВ; ознаки: 1. засновники 2 або більше особи 2. наявність установчого договору і статуту; 3. відповід-ть учасника обмежена розмірами внеску. II. ТДВ; застосовуються всі правила ТОВ, якщо інше не встановлено замовником. Учасники ТДВ несуть доп-ную відповід-ть в сумі, кратній внеску кожного учасника. Мін. сукупний розмір доп-ної відповід-ти всіх учасників 1200 євро. III. ВАТ. Статут - єдиний учред-ний документ. Учасники мають право відчужувати свої акції без згоди інших акціонерів необмежений-му колу осіб. Чи вправі проводити відкриту підписку і вільний продаж акцій. IV. ЗАТ; ознаки: учасник може відчужувати свої акції за згодою акціонерів або огранич-му колу осіб. Мін. статутний фонд складає 300 євро. У ЗАТ передбачається макс. 50 осіб; V. Артіль / виробничий кооператив. Ознаки: 1. кількість учасників не менше 3; 2. члени кооперативу несуть особисту трудову участь у його трудовій деят-ти; 3. доп-ва відповід-ть учасників у розмірі не менше річного доходу; 4) прибуток розподіляється в залежності від ступеня трудової участі; 5. наявність неподільних фондів, стягнення на яке за боргами кооперативів не допускається. VI. УП; ознаки: 1. засновується однією особою; 2. УП не має права собств-ти на закріплене за ним имущ-во, 3. Статутний фонд не може бути розділений. УП відповідає всім закріпленим за ним имущ-вом, а власник не відповідає по боргах УП.
17. ВАТ. Статут - єдиний установчий документ. Учасники мають право відчужувати свої акції без згоди інших акціонерів необмеженому колу осіб. Чи вправі проводити відкриту підписку і вільний продаж акцій. ЗАТ; ознаки: учасник може відчужувати свої акції за згодою акціонерів або обмеженому колу осіб. Мінімальний статутний фонд складає 300 євро. У ЗАТ передбачається максимально 50 чоловік;
18. ТОВ; ознаки: 1. засновники 2 або більше особи 2. наявність установчого договору і статуту; 3. відповідальність учасника обмежена розмірами внеску. ТДВ; застосовуються всі правила ТОВ, якщо інше не встановлено замовником. Учасники ТДВ несуть додаткову відповідальність у сумі, кратній внеску кожного учасника. Мінімальний сукупний розмір додаткової відповідальності всіх учасників 1200 євро.
19. Артіль / виробничий кооператив. Ознаки: 1. кількість учасників не менше 3; 2. члени кооперативу несуть особисту трудову участь у його трудовій деят-ти; 3. доп-ва відпові-ть учасників у розмірі не менше річного доходу; 4. прибуток розподіль-ся в залежності від ступеня трудової участі, а не від розміру паю; 5. наявність неподільних фондів, стягнення на яке за боргами кооперативів не допускається. УП; ознаки: 1. засновується однією особою; 2. УП не має права собств-ти на закріплене за ним имущ-во, 3. Статутний фонд не може бути розділений. УП відповідає всім закріпленим за ним имущ-вом, а власник не відповідає по боргах УП. Виключення: РБ відповідає обязат-вам казенного підприємства: Власник - Сов.мін. Субсидіарна відповід-ть по боргах усім своїм имущ-вом. Майно на праві оперативного управління.
20. Право собств-ти - право індивіда / колективу исп-вувати кошти і продукти виробництво своєю владою і в своєму інтересі. Суть права собств-ти - закріплення приналежності матер-го блага якого-небудь суб'єкту. Зміст права собств-ти - право володіння, користування і розпорядження имущ-вом. Володіння - фактичне володіння річчю. Правомочність користування - можливість отримувати корисні властивості речі, отримання від неї користі, плодів, доходів, прибутку. Розпорядження - можливість визначення долі речі: 1. змінити приналежність; 2. змінити стан речі або змінити її назву. У повному обсязі ці повноваження належать тільки собств-ку. Форми власності: гос-ва і приватна форм. Держ-ва ділиться на: власність фіз. осіб і власність юр. осіб. Юр. особи, крім ПП і установ, явл. собств-ми майна, на базі кіт. осущ-ют предприним-у деят-ть. Имущ-во, що знаходиться в держ. власності, поділяється на: закріплене і незакріплене за гос-вом. Закріплене - майно, яким він може вільно розпоряджатися. Незакріплене - скарбниця, включаючи кошти бюджетів, золотовалютний запас і алмазний фонд; об'єкти, що знаходяться у власності д-ви. Класифікація юр. осіб в залежності від прав на имущ-во учасників (3 групи): 1. юридичні особи, у яких засновники втрачають право на речове майно, а натомість набувають обов'язкове (ТОВ, ТДВ, ВАТ); 2. засновники зберігають право собств-ти на имущ-во, юр. особа набуває речове право на це имущ-во (УП та установи). 3. юр. особи, засновники кіт-х втрачають право собств-ти на имущ-во, але не набувають замість обов'язкового права. Не мають СФ. При ліквідації такої орг-ції жодних прав її засновники не мають. Майно, як і прибуток, спрямовуються на досягнення встановлених цілей.
21. Право госп. відання - це право УП на закріплене за ним майно. Ознаки: 1. тільки власник приймає рішення про створення, реор-ції, ліквідації УП, 2. власник призначає керівники УП; 3. власник приймає рішення про наділення УП имущ-вом; 4. власник визначає предмет і цілі деят-ти, 5. собств-к має право на частину прибутку; 6. володіння реалізується шляхом закріплення имущ-ва на самост-ний баланс; 7. користування реалізується відповідно до цілей деят-ти і призначенням имущ-ва; 8. розпорядження - рухомим имущ-вом УП розпоряджається самост-но, якщо інше не встановлено собств-кім. Право оперативного управління. Суб'єкти: тільки казенні підприємства чи установи. Ознаки казенного підприємства: 1. створюється урядом на балансі республіканської собст-ти, 2. править-тво затверджує статут, приймає рішення про ліквідацію та реорг-ції; 3. прави-тво несе субсидіарну відповід-ть з боргами казенного підприємства; 4. собств-к у праві вилучити: зайве, невикористовуване або використовується не за призначенням имущ-во; 5. всі правомочності щодо майна казенне підприємство здійснює в межах: закону, завдань собств-ка, цілі деят-ти і призначення майна ..
22. Згідно зі ст. 35 закону "про підприємства": Джерелами форм-ня майна підприємства є: 1.денежние та матеріальні внески засновників; 2.доходи, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також від інших видів господарської діяльності; 3.доходи від цінних паперів ; 4кредіти банків та інших кредиторів; 5.капітальние вкладення і дотації з бюджетів; 6.безвозмездние або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і фізичних осіб; 7.іние джерела, не заборонені закон-ми актами РБ. підприємство може залучати в своє розпорядження кошти інших юр. і фіз. осіб через випуск ЦП. На відміну від власних, залучені кошти називають позиковими (інвестиційний банк - у нього немає нічого свого). Власні кошти в основному відображаються в статутному фонді. Відповідно до чинного закон-вом і учред-ними док-ми підприємство може створювати спеціалізується. фонди і резерви. Резерв звичайно призначений на непередбачені потреби. Джерелами утворення фондів і резервів є прибуток, витрати виробництва, а також цільові надходження. Після статутного фонду 2 місце займає амортизації. фонд. Мета = оновлення, відновлення основного капіталу. Він формується за рахунок того, що на вартість готової продукції переноситься вартість основних фондів, і з отриманої виручки в розмірах, встановлених Урядом, - Амортиз-ті відрахування.
23. Види держ. рег-ня (за стадіями): 1. при плануванні госп. деят-ти (план соц. розвитку на 2001-2004рр., бізнес-план); 2. на стадії створення суб'єктів господарювання (вся державна; 3. при осущ-ванні деят-ти; 4. при отриманні результату деят-ти; 5. при припиненні суб'єкта. Форми держ. рег-ня тільки у вигляді акту держ. рег-ня. Будь-який акт повинен соотв-ть реквізитами. Способи держ. регулювання відображають колич-ні показники предприн-кой деят-ти. Способи: 1. норми і нормативи (норми амортизаційних відрахувань), 2. розміри капіталів і фондів (усі хв. статутні фонди встановлені у законі); 3. ліміти (у сфері охорони навколишнього середовища); 4. розміри зобов-них платежів; 5. резерви (мін. резерв відрахувань банків у Нацбанк).
24. Госп. договір - угода між суб'єктами госп-ня, спрямовані на встановлення, зміну / припинення прав і обов'язків. Принципи госп. договору: 1. добровільність, 2. законність договору; 3. захист сторін договору (наслідки його невиконання). Госп. договір - різновид угоди. Відмінності: договір - угода двох сторін, а операція - одностороннє дію. Не кожна угода договір. Особ-ти госп. договору: 1. суб'єктний склад, тобто як мінімум одна сторона завжди предприн-тель або особа, осущ-ний предприн-ську деят-ть; 2. мета - завжди отримання прибутку; 3. возмездность; 4. предметом є майно у вигляді речей, цінних паперів, валюти; 5. підвищена відпові-ть за невиконання умов договору; 6. спори з приводу виконання госп. договорів рассм-ся госп. судами. 3 значення госп. договору: 1. договір як док-т, в якому відображені права / обяз-ти відпові-ти громадян; 2. юрид-кий факт; 3. госп. договір як правовідносини. За кордоном угода є предприн-ської виходячи з двох критеріїв: 1.ее здійснює предприн-ль; 2. її зміст є підприємницьким.
25. Форма договору: а) усні угоди (не присутні в госп. Праві), б) письмова форма. Усні угоди: 1. угоди, для кіт. не встановлена ​​письмова форма (угода між громадянами на суму менше 10 базових величин); 2. угоди, що виконуються при здійсненні (роздрібна купівлі-продажу); 3. у виконанні договору, укладеного в письмовій формі, якщо це не суперечить закону чи договору. Письмова форма: 1. проста письмова: між громадянами не суму понад 10 базових величин; 2. якщо хоча б однією з сторін є юридична особа або ВП. 3. в кіт. законом передбачене-на пряма письмова форма (страхування); 4. якщо про це прямо вказано в угоді сторін, в) нотаріальна форма, потрібна для дод-ої гарантії. Обов'язкова якщо: передбачено законом; передбачено угодою сторін; г) угоди з зобов ної держ. реєстрацією - це всі угоди з нерухомістю. Имущ-ні договори: 1. договори з передачі имущ-ва: постачання, оренда, лізинг; 2. договори на виконання робіт: договори порядку; 3. договори на надання послуг (одержання комісії, страхування). Орг-ційних договори - учред-ні: 1. публічний договір; 2. договір приєднання; 3. попередній договір, 4. договір на користь третьої особи
26. Договір вважається закл-ним, якщо досягнуто згоди по всіх його сущ-нним умов. Сущ-раження умови увімкнено: 1. предмет договору; 2. умови, названі сущ-тах для договору даного виду; 3. умови, отн-но кіт. за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Звичайні умови - норми, утримуючі-ся в главі ЦК. Регул-щий закінчення даного виду договору. Випадкові умови: не хар-ни для даного виду договору, але, будучи вкл-ними в нього, набувають хар-тер сущ-сованих. Процес закл-ня договору: 1. напрям оферти (пропозиція укласти договір; оферент - особа, яка направлена ​​оферту. Від англ. - to оffer). 2. розгляд оферти та її акцент (прийняття). Зміна і розірвання договору. Підстави: 1. за угодою сторін, якщо інше не передбачено законом або договором; 2. у зв'язку з сущ-нним зміною обст-тв (в судовому порядку): а) якщо б при наявності таких умов договір взагалі не був би укладений; б) якби був укладений на значно змінених умовах. 3. на вимогу однієї із сторін за рішенням суду: а) при сущ-ному порушенні договору другою стороною; б) у випадках, предусм-них законом або угодою. Угода про зміну / розірвання договору вчиняється в тій же формі, що і сам договір. Вимоги про зміну / розірвання договору пред'являються до суду лише після отримання відмови іншої сторони.
27. Відповідальність - несприятливий наслідок для порушника, забезпечене держ-ним примусом і сопровожд-ся засудженням порушника (порушника закону або порушника договору). Неблагопр-ні наслідки виражаються в: 1. позбавлення имущ-ва: стягується збиток у грошовій сумі з розрахункового рахунку, конфіскація имущ-ва; 2. припинення / призупинення будь-якого права; 3. примусової реорг-ціі/ліквідаціі. Засудження - публічний осуд. Будь-яка відповід-ть виражається в санкціях, однак, не всі санкції є відповід-тьма. Принципи відповід-ти: 1. її невідворотність (щодо порушника санкція неминуча); 2. індивідуалізація, 3. повне відшкодування шкоди (реальний збиток + упущена вигода). Функції відповід-ти: 1. відновна; 2. попереджувальна; 3. загальна і приватна превенція (смертну кару); 4. сигналізаційна; 5. штрафна (покарання).
28. У соотв-вії зі ст.27 госп-нно-процесуального кодексу РБ до госп. спорах, рассм-мим госп. судами, відносяться спірно: 1. розбіжності за договором, укладення якого передбачено закон-вом або про розбіжності, передача кіт. на дозвіл госп. суду узгоджена сторонами договору; 2. змін умов або розпоряджень договору; 3. невиконання або неналежне виконання зобов ств; 4. визнання права собств-ти, 5. витребування собств-кого чи іншим законним власником имущ-ва з чужого незаконного володіння; 6. порушення прав собств-ка або іншого законного власника, не пов'язаних з рішенням володіння; 7. відшкодування збитків; 8. визнання недійсним (повністю або частково) ненормативного акта гос-го або іншого органу, не соотв-го закон-ву РБ і порушує його права та законні інтереси юр. осіб та ВП; 9. визнання не підлягає виконанню исполн-го чи іншого факту, по кіт. стягнення провадиться у безспірному порядку; 10. захист ділової репутації та ін Стадії госп процесу: 1. розгляд справи в суді 1-ї інстанції (порушення справи, підготовка, судовий розгляд - розгляд і вирішення справи по суті,; винесення рішення по справі); 2. перевірка законності та обгрунтованості судових актів у конституц-му порядку (протягом 10 днів) це термін вступу рішення в законну силу, якщо пропустити термін, то стадія 3; 3. перевірка законності судових актів, що вступили в законну силу в порядку нагляду; 4. виробництво у відновленні справи за нововиявленими обставинами; 5. виконавче провадження.
29. Види відповід-ти: 1. за характером зобов'язання за участю кількох осіб: а) часткова відповід-ть; б) солідарна відповід-ть (загальна), в) субсидіарна (додаткова); г) регресних / в порядку регресу. 2. за обсягом: а) повна (реальний збиток + упущена вигода), застосовується якщо інше не встановлено законом / договором; б) обмежена (наприклад, стягується тільки реальний збиток або стягнення неустойки), в) підвищена (збитки + неустойка), застосовується тільки якщо передбачена законом / договором. Підстави (умови) залучення відповідальності: 1. протиправну поведінку: дія та бездіяльність; 2. шкода; 3. причинно-наслідковий зв'язок (поведінка завжди передує шкідливому результату; саме дану поведінку викликає заподіяння конкретного шкоди); 4. вина (у формі умислу або необережності).
30. Приватизація - придбання права власності на об'єкт, що належить д-ву. Разгос-ня - передача повноважень з управління об'єктом, що належить д-ву. Разгос-ня може осущ-ся разл-ми способами, у тому числі за допомогою приватизації. У нас прийнята держ. програма разгос-ня та приватизації: приватизується 2 / 3 д-их основних фондів, при цьому частина безоплатно шляхом чекової приватизації. При чекової приватизації до 50% акцій гос-их ВАТ обмінюється на чека. У держ. програмі не регул-ся приватизація житлового фонду та землі. Департамент з управління держ. майном при мін. економіки. На місцях - місцеві адміністрації чи виконкому. Об'єкти приватизації: 1. д-ні юр. особи 2. частки держ. собств-ти в юр. осіб; 3. держ. имущ-во, здане в оренду. Об'єкти першочергової приватизації: роздрібна торгівля, заклади громадського харчування, побутове обслуговування, підприємства легкої та харчової промисловості. Не підлягають приватизації: організації майна, кіт. знаходяться тільки у власності-ти д-ва; приватизація об'єднань не допускається. Порядок приватизації: ініціатива приватизації, тобто подається пропозиція до відповідного органу з приватизації; воно рассм-ся в місячний термін. При позитивному вирішенні створюється комісія з приватизації, вона може скасовувати будь-які рішення органів управління приватиз-го об'єкта. Комісія дає свій висновок з приватизації, на підставі якого орган по приватизації приймає рішення Між органом приватизації і новим власником укладається договір. Право розпорядження переходить тільки після оплати об'єкта.
31. Форми приватизації державної власності.
Приватизація може здійснюється шляхом безоплатної передачі або продажу держ. собств-ти. Метою безв-дной приватизації є, передача держ. собств-ти на основі соц-го рівності в процесі її здійснення на етапі переходу до рин. ек-ці, тільки громадянам РБ. Порядок розподіль-ня безв-дно переданого держ. имущ-ва визначається Президентом РБ. Безв-дно передана кожному громадянину частина гос.собств-ти опред-ся двома квотами: - житлової квотою; - квотою на майно. Для реалізації права использ-ня квот громадянами РБ їм видаються іменні приватизаційні чеки »Житло» і »Майно. Возмездная приват - ція осущ-ся на основі внесення грошових платежів у біл. рублях. Орган приват-ції вільний у виборі способу приват-ції та умов продажу об'єкта. Способи разгос-ня і приват-ції об'єктів держ. собств-ти: продаж об'єктів держ. собств-ти на аукціоні, за конкурсом; продаж акцій, принад-щих гос-ву, в тому числі на пільгових умовах відповідно до закон-вом РБ; викуп орендованого майна орендним підприємством.
32. Домінуюче становище на товарному ринку. Воно устанавл-ся при: а) при прийнятті рішення про включення / виключення з держ-го реєстру суб'єктів, що займають домін. положення на ринку; б) устанавл-ся при видачі висновків по операціях з акціями, паями, частками. Департамент антимонопольної і ціною політики хв. ек-ки. Монополіст-а деят-ть - це деят-ть, спрямована на недопущення, обмеження, усунення конкуренції. Конк-ція - це змагальність суб'єктів, кіт. позбавляє їх права пов-ть односторонньо на товарний ринок. Види моноп-ської деят-ти: індивідуальна і колективна, моноп-ську деят-ть комм-ських орг-цій і держ. органів. Основні заходи держ. Антім-го регул-ня: 1. держ. контроль за суб'єктами, які займають доминир-ний стан; 2. вжиття заходів щодо реорг-ції та ліквідації домін-щих суб'єктів; 3. контроль за створенням, реорг-цією та ліквідацією суб'єктів. Заходи: 1. видача розпорядження про припинення Антім-ної деят-ти; 2. администр-ні штрафи, 3. заходи кримінальної відповід-ти (штрафи або позбавлення права займатися деят-ма).
33. Як юр-ська категорія ціна виступає умовою ряду договорів, базою для формую-ня податків, а також критерієм на визначення переможця аукціону. Види цін: 1. вільні; 2. регульовані. Застосовуються: а) відносно суб'єктів, що займають домін-ний стан; б) по відношенню до соціально-значущих товарів та окремих лікарських засобів; в) товари, кіт. передбачені указом № 285 від 19.05.99г. Підвищення відпустки цін на вироблені товари осущ-тся при дотриманні граничного індексу. Товари, на кіт. не встановлено граничний індекс - все те, що виробляється ІП та підприємствами з іноземними інвестиціями. При недотриманні граничного індексу суб'єкт повинен провести реєстрацію відпускної ціни, інакше на нього накладається штраф у 2-кратному стягнення доходу та стягнення всього доходу. Ціни на нові товари підлягають обов'язковій реєстрації.
34. Стандарти завжди встановлюються нормативними актами. Групи стандартів: 1. ГОСТи, держ-ні будівельні норми і класифікатори техніко-економічної інформації. ГОСТи і будівельні норми встановлюються на види діяльності, що вимагають підвищеного контролю; 2. ТУ, стандарти галузей та суб'єктів господарювання. Вони не повинні порушувати ГОСТів. ТУ розробляється, якщо немає ГОСТу або за необхідності уточнення ГОСТу; 3. Міжнародні та іноземні стандарти (ІСО-9000).
35. Сертифікат буває: гігієнічний, якості продукції.
Комітет по стандартизації метрології та сертифікації при Радміні, а також його структурні підрозділи в областях і м. Мінську. Реалізація в РБ та імпорт продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, без сертифіката забороняється. Витрати по сертифікації відносяться на с / с.
36. Якість - відповідність властивостей товару встановленим нормативом (ГОСТи, технічні умови (ТУ)). Якщо продавцем явл. предприн-ль і законом встановлені зобов-ні вимоги до якості, то товар повинен соотв-вать цим треб-ям. Якщо законом не встановлено треб-ня до якості, то воно повинно соотв-ть умов договору. За відсутності у договорі умови про якість товар повинен бути придатний для тих цілей, в кіт. він звичайно використовується. При продажу товару за зразками або описами товар повинен їм соотв-ть. Наслідки невип-ня якості - вимога заміни. Товар повинен бути придатним в межах розумного строку. Розрізняють 3 види терміну: 1. гарантійний; 2. термін придатності; 3. термін служби. Гарант. строк починає текти з моменту передачі. Термін придатності встановлюється в отн-нии потреб-х товарів. Його особливості: 1. завжди встановлюється законом; 2. реалізація товару після закінчення терміну придатності заборонений; 3. термін придатності опред-ся з моменту виробництва товару. Термін служби в відношенні не потреб-х товарів исчисл-ся з дня изгот-ня товару. Відповідь-ть продавця за недоліки товару: 1. незнання продавця про наявність недоліків не звільняє його від ответ-ти; 2. продавець відповідає за будь-які, не обумовлені недоліки товару, однак покупець повинен довести, що недоліки виникли до передачі товару.
37. Бух. облік - система безперервного, суцільного документного відображення інф-ції про стан і рух имущ-ва і зобов'язань методом подвійного запису в грошовому виразі на рахунках бух. обліку відповідно до закон-вом РБ. За кордоном існують м / н стандарти фінанс. звіт-ти (МСФЗ), кіт. розробляє спец-ний комітет. Завдання бух. обліку: 1. форм-ня повної достовірної інф-ції про організацію; 2. обесп-ня користувачів сучас-ної інф-цією про госп. деят-ти суб'єкта; 3. запобігання отриц-них результатів хоз.деят-ти і виявлення резервів фінанс.устойчівості. Принципи бух. обліку: 1. обов'язковість - будь-який зареєстрований суб'єкт зобов'язаний вести бух. облік; 2. безперервність - облік з держ. реєстрації і до ліквідації; 3. подвійний запис - одновр. відображення операцій на 2 рахунках: пасивний і активний. . 5. суцільний облік або повнота; 6. документарній; 7. вимір тільки в ден. одиницях і біл. рублях; 8.сістемность; 9. впорядкованість; 10. розділеність обліку об'єктів. Способи: 1) докум-ція. Виконавці операції складають і підписують первинний обліковий док-т. 2) інвентаризація - перевірка наявності, а також оцінка пасивів і активів. 3) оцінка - грошовий вираз собівартості лиже в основі оцінки. 4) калькуляція - визначення витрат на будь-який процес і на одиницю його результату. Поняття, склад і надання бух. звітності. Склад: бух. баланс, звіт про прибутки і збитки, аудиторський висновок, додатки, пояснювальна записка, звіт про цільове використання виділених коштів. Періодичність надання: місячна, квартальна, річна. Виняток для держ. організацій. Стат. Отч-ть надається в мін. статистики. Звітність до ФСЗН.
38. Аудитор від сл. «Ауді» - слухати. Ауд-кая деят-ть - це незалежна перевірка фінанс. отч-ти з метою оцінки достовірності та відповідності операції законом. Принципи етики аудитора: 1. проф. компетентність; 2. незалежність; 3. конфіденц-ть; 4. чесність; 5. об'єктивність; 6. докидання-ть. Аудитор зобов'язаний мати ліцензію. Замовник має право самост-но вибирати аудитора. Мін. фінансів затверджує правила аудит-ой деят-ти. Ауд-кі докази - інф-ція, що дозволяє зробити висновки про достовірність отч-ти. Джерела: бух. Отч-ть, первинна док-ція, результати інвентаризації, головна книга, різні госп. договору. Види аудиторських перевірок: зовнішній і внутрішній, обов'язковий, ініціативний. Зовнішній - запрошується ор-ція з боку. Внутрішній аудит осущ. структурні підрозділи підприємства. Обов'язковий - встановлене нормативним актом запрошення ауд-кою компанії. Ініціативний - запрошення аудитора за своїм бажанням. Обяз-му аудиту підлягають: 1. ВАТ; 2. Інші суб'єкти, валових дохід яких більше 600000 євро, 3. Банки, НКФО; 4. Страхові орг-ції; 5. Орг-ції з іноземних. инвестиц-ми, а також представництво. Ауд-кое закл-ня складається з 2 частин: аналітичну та підсумкова. Анал. частина: відомості про сторони, результати експертизи бух. обліку, факти порушення порядку ведення бух. обліку, а також випадки порушення фінанс. і госп. закон-ва. Підсумкова частина містить запис про підтвердження достовірності отч-ти.
39. Інвестиція - будь-яке имущ-во, вкладають в об'єкти инвестиц-ой деят-ти з метою отримання прибутку і (або) для досягнення значного результату. Об'єкти инвестиц-ой деят-ти - нерухомість, цінні папери, інтелект-ва собств-ть. Ознаки інв-ції: 1. інв-ції належать інвестору на речовому праві, однак інв-ціями можуть бути і залучені ср-ва, тобто кредити; 2. вони не використовуються для особистого споживання (для предприн-кой деят-ти), 3. для отримання прибутку і (або) для досягнення соціально значущого ефекту; 4. ініціативність інвестора; 5.іногда з інвесторами закл-ся ін-ційний договір. Види ін-ційної деят-ти: пряма, середня, портфельна, стратегічна. У РБ з 1993р. по 2003р. було вкладено 22 млн. інв-цій. Інвціонний договір - це договір між РБ та інвестором .. Держ. рег-ня ін-ційної деят-ти передбачає 2 основні шляхи: пряма участь в інвестиційній діяльності; створення сприятливих умов для інв-ційної деят-ти.
40. Правове регулювання іноземних інвестицій. Іноземні підприємства: система пільг - виражається ввозиться і вивозиться майно, яке є внеском до СФ не обкладене митними платежами; всі підприємства звільняються від податку на прибуток протягом 3 років з моменту реєстрації, після 3-х років звільняється на 50%. Іноземному інвестору гарантовано право вільного переходу за кордон всього прибутку, що залишилася після сплати податків.
41. Цінний папір - док-т, що засвідчує виражені в ньому й реалізовані шляхом пред'явлення або передачі имущ-го права чи отн-ня позики власника папери по отн-нію до елітного. Отлич. ознаки ЦБ: 1. якістю «цінної» папери наділяє гос-во, 2. папір явл. майном і засвідчує имущ-ное право; 3. наявність встановленої форми та зобов-них реквізитів.; 4. своєрідність суб'єктів прав, засвідчених цінним папером (3 типи): а) на пред'явника; б) іменні; в) особа, яка може сама здійснювати свої права або призначити іншу уповноважену особу (ордерний); 5. виконання за цінне папері можливо лише пред'явленням її оригіналу. Види цінних паперів: 1. Док-ні і не док-ні, 2. За статусом емітента: гос-ні (випускаються Мінфіном тільки від імені СМ), приватні. Індосамент: банковий або ордерний. У першому особа не вказується, у другому вказується. Індосамент Всі індосанти несуть солідну відповід-ть: за найменуванням - акція, облігація, чек, держ. облігація. Депозитний і ощадний сертифікати, банківська ощадкнижка на пред'явника, приватизаційні цінні папери, коносамент, варант (складське свідоцтво).
42. Акція - цінний папір, що засвідчує право власника на частку собств-ти АТ, дає право його власникові на отримання частини прибутку товариства у вигляді дивіденду і на участь в управлінні товариством (крім випадків, предусм-них закон-вом РБ). Проста акція - цінний папір, що засвідчує право власника на частку собств-ти АТ при його ліквідації, що дає право його власникові на отримання частини прибутку товариства у вигляді дивіденду і на участь в управлінні суспільством. Привілейована акція - цінний папір, що дає право її власникові на одержання дивіденду як фіксованого відсотка, право на частку власності при ліквідації товариства і не дає права голосу на участь в управлінні суспільством. Порядок ведення реєстру акціонерів визначається центральним органом, що здійснює контроль і нагляд за ринком цінних паперів. Все що випускаються АТ акції забезпечуються його майном Рішення про випуск акцій приймається учред-ної конференцією або загальними зборами акціонерів. Рішення про випуск акцій повинно містити відомості, що визначаються центральним органом, що здійснює контроль і нагляд за ринком цінних паперів. Облігація - цінний папір, що підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власнику цінного паперу її номінальну вартість у встановлений термін з сплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації випускаються серіями, що складаються з однорідних цінних паперів з рівною номінальною вартістю і однаковими умовами випуску і погашення. Облігації випускаються суб'єктами госп-ня або іншим юр. особами під заставу майна за згодою власника або уповноваженого ним органу.
43. Види операцій на ДЦП: емісійні, інвестиційні, клієнтські. Суть емісійних операцій - орг-ція випуску цінних паперів (ЦП) та їх распростр-ня, инвестиц-ні операції спрямовані на придбання ЦП. Клієнтські здійснюються профільно: учасниками ДЦП. Суб'єкти РЦБ: еліенти, інвестори, проф.участкі, саморегульовані ділянки, гос-во. Випуск та реєстрація цінних паперів (акцій, облігацій). Стадії: 1. прийняття емітентом рішення про випуск; 2. підготовка проекту емісії; 3. реєстрація; 4. розміщення. Заборонено випуск ЦП для покриття збитків і за рахунок позикових коштів. Проспект емісії містить: дані про емітента; плани його розвитку; відомості про емісію. Право на випуск ЦП реалізується з моменту їх реєстрації та присвоєння соотв-го номера. Цим займається держкомітет по ЦП при РМ. Він також веде реєстр ЦП. Необхідні док-ти при реєстрації: заяву, рішення про випуск, копія статуту, проспект емісії та ін Держ. реєстрація не є гарантією вартості ЦП. Розміщення: передплата або продаж. Підписка осущ. за допомогою договору у відношенні ще не випущених ЦП на їх придбання після реєстрації. Відкрите розміщення, якщо: 1. про це прямо заявлено емітентом; 2. ЦБ размещ-ся між заздалегідь не визна-ним колом осіб; 3. ЦБ пропонуються більш ніж 100 суб'єктам.
44. Держ. комітет з ЦП при Радміні. Його функції: 1. контроль і нагляд за ринком ЦБ і проф.деятельность по ЦП; 2. реєстрація випусків ЦП; 3. лиценз-ня проф.деят-ти. Вимоги: як мінімум один із співробітників повинен бути атестований; фінансова достатність; проф.деятельность повинна бути винятковою. Атестати трьох категорій по ЦП: 1. підтверджує право на заняття будь-яким видом деят-ти по ЦП; 2. право на Посереднім-ську, кім-ську деят-ть і ведення реєстру акціонерів; 3. право тільки на ведення реєстру акціонерів в якості співробітника емітента. Дополн.мери по захисту інвесторів: 1. право на розірвання угоди по ЦП протягом 15 днів у процесі коригування проспекту емісії.; 2. будь-яка особа, яка купує більше 5% акцій з правом голосу в протягом 5 днів після операції повинно повідомити про це держ. комітету; 3. керівний працівник власник акцій емітента повинен повідомити про всі угоди з ними в держ. Комітет впродовж 5 днів, 4. емітент, обсяг операцій з ЦП якого складає більше 5% від обсягу власних акцій повинен повідомити про це в держ. комітет; 5. будь-яка особа, намеривается купити більше 50% акцій емітента з правом голосу, має звернутися до всіх акціонерів і в держ. комітет; 6. особи, які мають доступ до конфіденційної інформації емітента, і члени їх сімей можуть придбавати акції емітента за умови їх зберігання у себе не менше 6 місяців.
45. Товарна біржа (може бути в будь-орг-ційно-правову форму). Т. біржа не явл. собств-ком товару і не веде торгівлю. Забороняється створення біржових об'єднань, закл-ня угод, що мають на меті обмеження конкуренції. Т біржа діє на підставі статуту. За опред-ним секціях проводяться торги на біржі. Група певних товарів - секція. Суб'єкти біржової торгівлі. Посередники: рокери і дилери. Дилер осущ. угоду від свого імені і за свій рахунок з метою подальшого продажу. Брокер діє від імені та / або за рахунок клієнта. Кожному варіанту соотв-ет самост-ний вид договору. Ком-ської орг-цією і брокерською фірмою, брокерською конторою, брокери - індивід. підпр-ли. Маклери - це особи, органі-рілі торгівлю в біржовому залі; це члени персоналу біржі .. Біржовий товар - не вилучене з обігу замінне имущ-во і имущ-ні права. Біржовий товар опред-ся родовими ознаками. Не можуть бути біржовим товаром: нерухомість, інтелект. собств-ть, авторські права, твір мистецтва. Можлива тільки торгівля за зразками, еталонами, описам. Можливо зведення товарів у лоти.
46. Біржові угоди. Загальні правила: 1. предмет - тільки товари, допущені до торгів; 2. закл-ся тільки участ-ками біржі і тільки в ході торгів; 3. регулюється закон-твом про біржі, статутом біржі, правилами біржової торгівлі; 4. сама біржа та її службовці не можуть бути учасниками такого правочину; 5. всі біржові угоди підлягають реєстрації на біржі; 6. вони можуть оформлятися також маклерським записками; 7. до біржовій угоді застосовується правило про відповідний договір; 8. сам договір є типовим і розробляється кожної біржею самостійно. Загальні положення: суперечки, пов'язані з біржовими угодами, якщо обидві сторони є членами біржі, власниками прав на участь у біржовій торгівлі або постійними відвідувачами торгів, розглядається в біржовому арбітражі. Рішення арбітражу може бути оскаржене в суді. Банківські установи не можуть здійснювати операції на біржах з засобами вкладником .. Забороняється виступати від імені біржі поза межами повноважень.
47. Правове регулювання фондової біржі і державний контроль за її діяльністю. Всі правила, що стосуються біржової діяльності. Затверджуються біржею самостійно. На торги допускаються цінні папери лише тих емітентів, які опублікували річний баланс. Фондова біржа не має права бути стороною біржової угоди, а також займатися діяльністю, не пов'язаної з біржовими функціями. Державні контролюючі органи біржові: державні біржові інспектори (підпорядковані Міністерству економіки). Їх функції: має право припиняти операції на біржі та котирування окремих цінних паперів, якщо є порушення законодавства.
48. Правовий статус Нацбанку
НБ-I уровеньж; Банки та НКФО-II рівень; (не у нас) контролюючі та наглядових органи III рівень. НБ є центробанком РБ і підзвітний Президентові. Основні цілі деят-ти: 1. захист і забезпечення стійкості біл. рубля; 2. розвиток і зміцнення нац-ної банківської системи; 3. забезпечення функц-ної платіжної системи. НБ для покриття своїх збитків використовує держ. цінний папери, що надаються Урядом. Деят-ть НБ здійснюється за двома напрямками: 1. як органу держ. управління; 2. як суб'єкта господарювання .. Функції НБ: 1. грошова емісія, створення і управління золотовалютними запасами; 2. банк Уряду (розрахунково-касові операції гос.органов тощо); 3. банк банків; 4. як провідник офіційної ДПК; 5. як орган рег-ня, контролю і нагляду; 6. як орган стабільності національної грошової системи.
49.50. Мінімальний розмір СФ для НКФО 1 млн. євро, для банку - 2 млн. євро, для іноземних банків і дочірніх банків іноземних банків - 5 млн. євро. Основні напрямки деят-ти банків: 1. депозитні операції (залучення коштів у внески); 2. кредитні; 3. відкриття та ведення рахунків. Відмінність НКФО в тому, що вона здійснює один або два види операцій з перерахованих вище. Банк може бути тільки АТ або УП. НКФО може створюватися в будь-якій організаційно правовій формі. НКФО можуть залучати вклади лише юридичних осіб. Депозитні операції осущ. на підставі договору банківського вкладу. По ньому одна сторона (вкладополучатель) приймає від іншої сторони (вкладника) грошові кошти і зобов'язується їх повернути з нарахованими відсотка на умовах договору. Виділяють: ощадний і депозитний сертифікати. Ощадний засвідчує суму вкладу та права його власника - фіз. особи на отримання через визначений термін вкладу та відсотки по ньому. Депозитний - аналогічно, але для юр. особи. По термінах: довгострокові і короткострокові. Довгострокові - від 1 до 5 років, видаються на цілі, пов'язані зі створенням і рухом довгострокових активів. Короткострокові - на строк до 1 року, пов'язані зі створенням і рухом поточних активів. Фіз. особам на цілі: кредити предоставл. на потреб-ські потреби і фінанс-ня нерухомості.
51. Відкриття та ведення рахунків: рахунки відкриваються на підставі відповідних їхніх договорів. Загальні права та обов'язки банку: 1. відкрити рахунок і зараховувати на нього кошти, 2. зберігати на рахунку гроші і сплачувати відсотки за користування; 3. виконувати доручення власника рахунку про перерахування і видачу коштів; 4. дотримання строків, порядку і черговості списання коштів; 5. дотримуватися банківські таємниці. Обов'язки клієнта: 1. надати документи, необхідні для відкриття рахунку; 2. своєчасно і в повному обсязі оплачувати банківські послуги; 3. надавати в банк необхідні розрахункові та інші документи; 4. погоджувати з банком строки та порядок здачі готівки, а також ліміт залишків каси. Банки не вправі відмовити особі у відкритті рахунку. Кожному рахунку присвоюється номер, що виключає відкриття анонімного рахунку. Кожна особа може відкрити один розрахунковий рахунок, а також по одному рахунку на кожну валюту. Види рахунків: 1. розрахунковий (поточний): забезпечення розрахунків і платежів; 2. зовнішній: відкривається для формування або збільшення СФ; 3. позичковий: відкривається для перерахування позикових коштів; 4. контокорентний: відкривається тільки в білоруських рублях за відсутності заборгованості за раніше видані кредити; 5. кореспондентський: відкривається одним банком в іншому. Типи: лоро, ностро. Лоро - кореспондентський рахунок, відкритий в уповноваженому банку. Ностро - кореспондентський рахунок банку, відкритий у банку-кореспонденті (тобто якщо я - банк, то це рахунок іншого банку в мене); лоро - навпаки. 1.благотворітельний; 2. договір карт-рахунку: відкривається для відображення операцій з банківськими пластиковими картками.
52. Правові та орг-ційних основи створення, деят-ти та ліквідації ВЕЗ на тер-рії РБ встановлені Указом През-та РБ від 20.03.1996 р. № 114 "Про СЕЗ на тер-рії РБ" та Законом РБ від 07.12.1998 р . № 213-3 "Про СЕЗ" з послід-ми змінами і додатк-мі.В відповідно до ст. 1 Закону ВЕЗ - це частина території РБ з точно визна-ми кордонами та спеціальним правовим режимом, устанавл-щим більш сприятливими-ні, ніж звичайні, умови осущ-ния предприн-ської та іншої госп. деят-ти. Резидентом СЕЗ визнається зар-ное адміністрацією СЕЗ юр. особа або фіз. особа як ІП, на яке распростр-ся правовий режим, що діє в СЕЗ. У своїй деят-ти резидент СЕЗ повинен керуватися Законом, положенням про СЕЗ, іншими нормативними актами, а також договором з адміністрацією СЕЗ про умови предприн-ської деят-ти у ВЕЗ. Згідно зі ст. 6. Закону резидент СЕЗ також має право на загальних підставах займатися предприн-ської деят-тью ​​за межами СЕЗ. Рішення про створення ВЕЗ приймається През-том РБ на основі пропозиції Рад. Міна. Президент також має право продовжити термін дії СЕЗ або прийняти рішення про дострокову ліквідацію СЕЗ, якщо мети її створення не були досягнуті чи її подальше існування суперечить екон-ким і іншим гос-им інтересам РБ. Сьогодні перелік СЕЗ обмежується: СЕЗ "Брест", ВЕЗ "Вітебськ", ВЕЗ "Гомель-Ратон", СЕЗ "Гродноінвест", ВЕЗ "Мінськ", ВЕЗ "Могилів".
53. Суб'єкти малого підприємництва (бізнесу). Середньо облікова чисельність: у промисловості та на транспорті до 100 чоловік; сільськогосподарська і науково-технічна сфера до 60 чоловік; будівництво та оптова торгівля до 50 чоловік; роздрібна торгівля і побутове обслуговування до 30; всі інші сфери до 25 людей. Дві групи преференції: декларативні (допомога через інкубатори малого підприємництва; допомогу по щорічним республіканським і місцевим державним програмам). Фінансово-промислова група (ФПГ) - договір про створення - це об'єднання юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність в судах. Мета: економічна інтеграція ділянок для реалізації інвестиційних проектів, підвищення ефективності виробництва, створення нових робочих місць. Характеристики: організація проекту; висновок антимонопольного органу; участь більш ніж в 1 ФПГ забороняється. Види ФПГ: міждержавні (їх більшість), транснаціональні.
54. Поняття зовнішньоекономічної діяльності.
ЗЕД рассм-ся як деят-ть д-ви з розвитку співпраці з іншими гос-вами в галузі торгівлі, економіки, техніки, культури, туризму. Основною правовою формою такої співпраці явл. міжнародні договори устанавл-щие основні принципи і напрями взаимод-вия д-в у названих сферах. Прикладом може служити Угода про співробітництво в галузі ЗЕД д-в - учасниць СНД .. Крім багатосторонніх полягають двосторонні договори, спрямовані на урегит-ня двосторонніх отн-ний по конкретних питань, насамперед, торгові спрямовані на встановлення пільгового режиму для осіб, зайнятих у зовнішній торгівлі. У той же час під ЗЕД розуміється предприн-ська деят-ть, що з переміщенням через митний кордон РБ товарів (продукції) і капіталу (фін. коштів), а також надання послуг та виконання робіт на території іноземної гос-ва. Усі суб'єкти госп-ня мають право самостійно осущ-ь ЗЕД. (Ст. 81 з-на «Про підприємства». ЗЕД можуть осущ-ть як фіз. Особи, так і юр. Особи, зар-раження для ведення предприн-ської деят-ти. Суб'єкти ЗЕД можуть самі виходити на зовнішні ринки, надавати послуги на території іноземних д-тв, але можуть і через посередників (знаходження посередником ринків збуту або певного товару і т.д.).
55. Основним док-му з цього питання явл. Закон про держ. регул-ванні внешнеек. деят-і від 29.12.1998 р. Згідно закон-ву РБ внешнеек. політика повинна бути підпорядкована внутрішньої ек-кою політиці. Законодавчі органи встановлюють основи госп. деят-ти під внешнеек. сфері, встановлюють статус іноземних інвестицій, статус усіх учасників внешнеек. зв'язків. Гос-во впливає на внешнеек. деят-ть у вигляді держ. регул-ня і контролю за інвестиціями, а так само тарифного і нетарифного регул-ня зовнішньої торгівлі. Тарифне регул-ня - встановлення імпортних та експортних мит. Нетарифне - квотування та ліцензування зовнішньоторговельних операцій. Торгівля озброєнням регул-ся закон-вом про експортний контроль, а так само міжнародними зобов вами. Квоти представляють собою граничні обсяги товарів, які допускаються до вивезення з експорту або постачання в РБ. Вони передбачаються для захисту внутрішнього ринку, а так само для виконання міжнародних зобов ств. Власниками квот є республіканські органи управління, тому в них необхідно отримувати дозвіл. Ліцензування тут представляє собою видачу дозволу МЗС на здійснення окремих зовнішньоторговельних операцій. СМ встановлює перелік товарів, що вивозяться за ліцензіями
56. У залежності про категорії суб'єктів валютних відносин є відмінності у правовому регулюванні валютних операцій. Згідно Положення про проведення валютних операцій на території РБ, під "валютними операціями" розуміються дії пов'язані з переходом права власності та інших прав на валютні цінності, в т.ч. операції у зв'язку з використанням як засобу платежу іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті, ввезення та пересилання у РБ і з РБ валюти, ЦБ, валютних цінностей, грошові перекази, застосування валюти РБ в розрахунках між резидентами і нерезидентами. Операції в іноземній валюті та з цінними паперами, на поточні валютні операції і валютні операції пов'язані з рухом капіталу потрібна ліцензія НБ. Поточні валютні операції - переклади в РБ і з РБ для здійснення розрахунків з експорту та імпорту на час не більше 180 днів; отримання і надання кредитів у грошовій формі на час не більше 180 днів, перекази в РБ і з РБ%%, дивідендів та інших доходів з інвестицій та інших операціях, пов'язаних з рухом капіталу, переклади неторгового характеру в РБ і з РБ (зарплата, пенсії, аліменти, спадщину, пожертвування тощо). Валютні операції, пов'язані з рухом капіталу включає в себе реальні і портфельні інвестиції, оплата права власності та інших прав на нерухомість, надання та отримання відстрочення платежу на час більше 180 днів, всі валютні операції, не пов'язані з поточним. До валютних операцій віднесено: а) операції, пов'язані з переходом права власності та інших прав на валютні цінності, в тому числі операції, пов'язані з використанням як засобу платежу іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті; б) ввезення та пересилання у РБ, а також з РБ валютних цінностей, в) грошові перекази. Виділяються також поняття "поточні валютні операції" і "операції, пов'язані з рухом капіталу". Останні включають в себе, наприклад, інвестиції, у тому числі придбання та продаж цінних паперів, надання та отримання кредитів, залучення і розміщення коштів на рахунки й у вклади.
57.В міжнародної комм-ської практиці взаємне волевиявлення може наділятися до форми контракту купівлі-продажу, ліцензійного, орендного контракту, контракту страхування, перевезення, зберігання, майнового найму, комісії, доручення, дарування, кредитування, контракту на туристичні послуги, з торгівлі технічними послугами та ін У світовій торгівлі для єдиного тлумачення базисний умов поставки товарів з 1936 року знайшов своє застосування терміни "Інкотермс". Останні зміни в них відбулися в 1990 і 2000 роках. Закон-вом РБ (Указ Президента РБ № 7 від 04.01.2000г.) Встановлено обов'язок суб'єкта госп-ня вказувати в зовнішньоторговельному договорі умови поставки. Терміни "Інкотермс" зобов але використовуються при складанні паспорта угоди, статист-кою декларації та інших митних декларацій. Торговельні терміни розділені на чотири групи: C, D, E, F. Група C - основний фракт оплачений, коли продавець укладає договір перевезення і надає товар у розпорядження перевізника, так як зобов сть і витрати з доставки товару у продовца, але продавець не бере на себе ризик втрати чи пошкодження товару і не несе додаткові витрати внаслідок подій , що мають місце після відвантаження й відправлення. Група D - прибуття, коли продавець укладає договір перевезення і надає товар покупцеві в місці призначення з оплатою або без оплати ввізного мита, при цьому продавець повинен нести всі витрати і ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення. Група E - відправлення, коли продавець надає товар на своєму підприємстві і за доставку товарів покупцеві не відповідає, а тільки надає товар покупцю на власній території продавця. Група F - основний фракт не сплачено, коли продавець за доставку товару покупцеві не відповідає і надає товар у розпорядження першого перевізника, вказаного покупцем.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Шпаргалка
125.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Господарське право 3
Господарське право
Господарське право
Господарське право 2
Господарське право 2
Господарське підприємницьке право
Господарське право України
Господарське право України
Господарське право 2 Система нормативних
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru