додати матеріал

приховати рекламу

Галузі методи дослідження задачі психології

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Білет № 2
Галузі психології.
Сучасна психологія являє собою широко розгалужену область знань. Традиційно в якості галузей психології виділяють: 1) педагогічна - особливості навчання і виховання 2) дитяча - вивчення психіки дітей різного віку 3) психологія праці - вивчення псих. особливостей працю. деят-ти з метою її раціоналізації, закономірності розвитку праця навичок 4) інженерна - співвідношення техн. вимог і псих можливостей 5) психологія спорту - дослідження псих особливостей спорт деят-ти 6) авіаційна і космич - вивчає особ-ти псих процесів в ум космосу 7) юридич - вивчає псих особливості поведінки учасників кут процесу (психологія показань свід, псих вимоги до допиту і т д), псих проблеми поведінки і формування особистості злочинця 8) військова - вивчає психологію солдатів в разл формах воєн дій 9) медичн - розлади психіки при разл захворюваннях 10) патологічний - порушення психіки, пов'язані з недоліками будівель і функцій мозку 11) соц - соц-псих прояви чол, його взаємини з людьми, з групою, псих сумісність людей, соц-псих прояви у великих групах 12) економ 13) політичне життя.
Білет № 3
Психологія та економіка.
Психологія тісно пов'язана з пов, зокре-ти з менеджментом. Теорія менеджменту заснована на психологічний. Теоріях. Осн завдання менеджера - мотивація, формування колективу, стиль і прийняття рішень, переговорний процес, підбір кадрів. Маркетинг - теорія поведінки споживачів, заснована на психології: сігментірованіе ринку, позиціонування товару, підбір торг персоналу, Приговорной процес, просування товару на ринок. Ек-ка праці - створення техніки і технологій, відповідних чол, Навчання майстерності.
Білет № 4
Методи досліджень.
Бувають формалізовані (за правилами) і малоформалізованние (визначають загальну тематику). До формалізують відносяться: 1) тести 2) опитувальники (анкета) 3) проективні методики 4) метод експерименту. До малоформ 1) спостереження 2) бесіди 3) інтерв'ю. Тести - в пер з англ випробування, перевірка) призначені для встановлення кількостей і якостей індивід псих відмінностей між людьми. Показники, хар тест: 1) надійність - точність вимірювання псих хар-к особистості; вважається тест, якщо коефіцієнт креляціі при повторних вимірах складає 0,75 і вище) 2) валідність - показник, хар наскільки точно відповідає тест досліджуваному св-ву, в пер з англ - придатний.
Класифікація тестів:
1) по предмету виміру: інтелект, здібності, особистість, міжособистісні отн-я 2) за хар-ру тест завдань: вербальні та образні 3) в зав-ти від кол-ва досліджуваних: індивід і групові 4) за формою пред'явлення завдань: бланкові, апаратурні, рисункові і усні.
Анкетування
- Процедура проведення опитування в письм формі з пом анкети (з франц список питань). Види анкет: 1) за спрямованістю питання: а) про особистість респондента: стать, вік, освіта, сем положення б) виявлення думки: оцінне судження і мотиви в) форми поведінки: вчинки і дії 2) за формою відповідей / питань А) закриті питання: а) діхотоміч форма: так, ні б) полуваріантная форма, яка передбачає меню відповідей в) шкальні форма, коли необхідно визначити ставлення Б) відкриті (респондент повністю формулює відповідь) 3) по функціях а) информац б) питання-фільтри, визначають опред групи, сегмент респондентів в) контр питання, дозволяють оцінити правильність відповіді респондента.
Спостереження.
Широко використовується в ек-ці. Класифікація: 1) в зав-ти від ступеня залученості дослідника в досліджувану середовище: включені і сторонні 2) за хар-ру впливу об'єктів: приховане і відкрите 3) за хар-ру сприйняття: суцільне і вибіркове
Інтерв'ю
Від англ зустріч, бесіда. Має опред мета і осущ за опред планом. Вважається найбільш суб'єктивним, т до результати залежать від особистості кор-і респондента.
Білет № 5
Поняття психіки.
Традиційно психіка опред-ся як св-во живої матерії відображати своїм станом окр світ. Психіка - вірт стиск природи, відображення об'єктивного світу. Світ -> отраж система -> нервова отраж система.
Отраж псих явище: псих відображення не явл-ся дзеркальним хутро кооперуванням світу. Псих відображення супроводжується відбором інформації, кіт піддається специфич обробці. Псих відображення - суб'єктивне избират відображення об'єкт світу. Псих св-ва явл результатом нейрофізіологіч деят-ти мозку, однак містять у собі хар-ки зовнішніх об'єктів. Психіка - системне якість мозку, що реалізовується через багаторівневі функц системи мозку, кіт формують-ся в чіл в процесі життя й оволодіння їм історично сформованими формами деят-ти і досвіду чол-ва через собств акт деят-ть. Т о, психіка чол включає в себе 3 складових зовнішній світ, природу, її відображення
Білет № 6
Теорії.
У наст час є неск теорій, що намагаються пояснити психіку: 1) теорія нейрофізіологіч. Осн положення: психіка тісно пов'язана з деят-тью ​​мозку; психіку не можна просто звести до нерв системі, можливо, психіка має свій субстрат 2) теорія тотожності: псих процеси по своєю суттю є психологич 3) теорія псіхофізіологіч параллелелізма: псих і фіз становлять 2 ряди явищ, кіт відповідають один одному, але разом з тим ніколи не перетинаються і не впливають один на одного. Звідси передбачається наявність душі, кіт пов'язана з тілом, але живе за своїми законами 4) теорія єдності: псих і фіз процеси виникають одночасно, але якісно різні 5) сучас подання: псих явища співвідносяться не з отд структурами мозку і не з отд нейрофізіологіч процесами і явл системним якістю мозку, що реалізуються через багаторівневі функц системи мозку.
Білет № 7
Структура психіки
Осн форми прояву психіки: 1) процеси а) пізнавальні: відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, уява, мова, увага б) емоційно-вольові: почуття, воля 2) стан: творч підйом, стійкий інтерес, апатія, пригніченість 3) св -ва особистості: темперамент, хар-р, здібності, тип особистості, спрямованість особистості (ціннісна орієнтація). Сущ-ет специфич (фіз сприйняття) і неспецифічний шлях передачі інформації (підключає емоції, збуджує кору). Зазвичай виділяють 3 групи псих явл-ий, а саме псих процеси, псих стану, псих св-ва. Псих процеси - динамич відображення дійсності в разл формах псих явл-ний. Псих процеси викликаються як зовн впливами, так і подразненнями нерв системи, що йдуть від внутр середовища організму. Всі псих процеси поділяються на познават (відчуття і сприйняття, уявлення та пам'ять, мислення і уява), емоції - активні та пасивні переживання, вольові - рішення, виконання, вольове зусилля і т д Під псих станом слід розуміти визначився в даний час відносно стійкий рівень псих деят-ти, кіт виявляється в підвищ або пониж активності особистості (бувають загальне психологич стан і емоції сост-я). Під псих св-вами чол розуміють стійкості освіти, обеспеч опред кач-колічетв рівень деят-ти і поведінки, типовий для даного чол. Псих св-ва не сущ-ют разом, вони синтезуються-ся і утворюють складні структурні утворення особистості, до кіт н / віднести: жизн позицію особистості, темперамент, здібності. Хар-р.
Білет № 8
Розвиток психіки
Є 2 підходи на розвиток психіки: 1) матеріалістіч і 2) ідеалістіч. За другий у світі сущ-і 2 початку матер і ідеальне. Вони незалежні, вічні і несвідомих один до одного. Вони взаємодіють між собою, але тим не менш розвиваються за своїми законами. Психіка не є св-во живої матерії і не є продукт її розвитку. Вони як і матерія мають вищі і нижчі форми розвитку, свої закони і свої рушійні сили. За перший психіка виникла в рез-ті еволюції матерії. Вся матерія має св-ва відображення, т е здатність відповідати на вплив середовища. Форма відповіді - це рух. Форми відображення живої матерії: 1) подразливість - здатність живого організму реагувати на біологічно значущі стимули. Найпростіша форма відображення. Приклад: тропізми 2) чутливість - появл з нервовою системою. Потім формується активний спосіб життя. Це биологич ознака виникнення психіки. Виникає здатність до навчання 3) диференціація - поява ганглій - скупчення нервових клітин 4) інстинкти - вроджена незмінна форма поведінки, одинак ​​у особин опред виду. Це алгоритм реакцій у відповідь на подразники. І зафіксовані в мозку у вигляді жорстких програм поведінки, кіт передаються у спадок. Розрізняють 3 рівнів: нижчі, середні (самозбереження, тривалість роду, альтруїзм, дослідні і, лідерство, свобода, збереження гідності) і вищі (віра, надія, любов, смирення, співчуття, стриманість, щедрість, справедливість). Нижчі і, якщо отримують акцептуацію, то у повсякденному житті їх наз-ють отриц рисами хар-ра: гордість, марнославство, заздрість, скупість, смуток, гнів, блуд, обжерливість. 5) навички - в основі формування - динамич програми 6) свідомість - накопичений досвід формує динамич програму поведінки, кіт коригує жорстку програму - так виникає інтелектуальна деят-ть.
Т про розвиток психіки відбувається в неск етапів (поведінка) 1) елементарна чутливість: і, вроджені форми реакції 2) предметне сприйняття: навички, поведінки формують-ся в рез-ті індивід досвіду 3) відображення міжпредметних зв'язків: інтелектуальну поведінку.
Білет № 9
Мозок і психіка.
Нерв система складається з 2 великих відділів: ЦНС і периферич нс (соматич і вегетативний: пара-і симпатичний). ЦНС містить спинний і головний (довгастий, середній, проміжний, великі півкулі, мозочок) мозок. Соматич відділ регулює кісткову мускулатуру, а вегетат - роботу життєзабезпечення систем. Парасімпатіч - двигун функції. Симпатичний - регуляція обміну в-в. ЦНС починається зі спін мозку: провідникова і рефлекторна. Довгастий мозок - нах-ся в головний коробці, продовжує ф-цію спін мозку. Середній мозок: рефлект і провідник ф-ції виконує найпростіші рефлекси. Від середовищ мозку виходять нерви, регул м'язи очей і обличчя. Там наход-ся первинні дивиться і слух центри. 2 системи передачі і: специфич н с і в основі середовищ мозку і частково-довгасті - ретикулярна формація - сіточка Регул деят-ть регулює і активує кору головного мозку. У таламіч обл-ть приходить вся інфа з середовищ світу, відбувається оцінка інформації. Відібрана інфа (значуща, цікава, нова, незвична) йде в кору голів мозку. Гіпоталамус бере участь у формуванні емоцій. Кора гол мозку нерівнозначна. Лобова частина: програмні ф-ції, потилична - дивиться центри, скронева - центри слуху, мови і пам'ять. Мозок ассіметрічен у виконанні своїх ф-цій: у лев частини відбувається розкладання інфи на частини, не м / інтегрувати інфу в образ. Пр півкуля - емоції забарвлення інфи, проводиться ідентифікація з еталоном і створення образу.
Білет № 12
Осн положення біхевіоризму.
Основоположник амер Уотсон. Датою народження явл-ся публікація в 1913р статті «Психологія з точки зору біхевіористи» в науковому псих журналі "психологічний огляд». Предмет психології з т зр НІХ-ма - поведінка, що розуміється як сукупність спостережуваних м'язових, залізистих реакцій (R) на зовнішні стимули (S). Завдання психології - зрозуміти і пояснити поведінку без суб'єкт категорій. Пояснити поведінку слід по 3 напрямкам: 1) описати поведінку 2) з'ясувати ті физич сили, про кіт воно залежить 3) встановити зв'язок між стимулом і поведінкою (стимул породжує реакцію). Методом досліджень явл-ся поведенч експеримент. Зіграв опред роль в теорії менеджменту та в рекл продукції.
Білет № 13
Осн положення гештальтпсихології.
Виникло в Герменіі в 1 чверті ХХст і висунула в кач-ве осн пояснить принципу психології цілісне об'єднання Ел-тов психич життя, не зводиться до суми складових, - гештальт. Гештальт - образ, структура. Представники: Келер, Вертгаймер, Дункер. Стимул безпосередньо не викликає реакцію (S-> 0 -> R). У кожного з нас є еталонні образи. Т рассматр співвідношення цілого і частини у формуванні психіки. Психіка - цілісне утворення разл складових частин (відчуттів). Ця Т внесла опред внесок у поняття механізму познават процесу. Зміст зрить, слух та ін відчуттів явл більш повним, ніж їхні образи, виражені в поняттях і які виникли у психіці. У формуванні психіки опред роль грають не отд відчуття, а їх взаємозв'язок, формую образ, предмети чи явл-ня. Створений образ у свою чергу впливає на хар-р протікання відчуттів.
Білет № 14
Осн положення психоаналізу.
Основоположник - Фрейд. Є теорія і метод психоаналізу. Фрейд уперше зазначив, що психіка чол структурна і складається з без-, над-і сознат (інтуїція). У кожного чол активність цих 3 виражена не в одинак ​​ступеня. Всі вони розвиваються, збагачуються і тренуються. Підсвідомість - добре автоматизир навички, глибоко засвоєні норми. Подсоз-ие захищає свідомість від ізм-ний роботи. Свідомість оперує знанням, кіт м / бути передані іншим. У сверхсозн-ие без контролю свідомості виникають нові зв'язки. Фрейд виділив 2 інстинкту, регул поведінку: самозбереження і секс і чи лібідо. Бессознат насичене енергією лібідо, сліпого і, що не знає нічого, крім принципу задоволення. Свідомість в силу заборон т-ва перешкоджає цьому і енергія лібідо шукає обхідні шляхи, прориваючись у сознат або тілесні дії (ейфорія) - створення худ образів у сновидіннях. Т о в псих реакціях чол нічого випадкового немає, все психічно обумовлено.
Білет № 15
Осн положення когнітивної психології.
Когнітивних (знання). Цей напрямок виникає з розвитком інформації. Основоположник - амер Келлі. Гол джерелом розвитку особистості явл середа, соц оточення. Осн положення: 1) люд - система по сприйняття і переробки інформації 2) кожен чіл сприймає і інтегрує зовнішній світ через свій внутр (конструкти) 3) сприйняття, мислення, пам'ять, мова, міжособистісні отн-ия опред-ся конструктами приблизно також, як пристрій організму генотипом. Конструкти функціонують за ознакою діхотаміі. Конструкти змінюються під впливом досвіду, т е чол розвивається протягом життя. Конструкти є основоположні, т е найбільш часто вживані, і периферійні.
Білет № 16
Осн положення гуманістичне психології.
Сформувалася у 1950-1960-і рр.., Предметом вивчення кіт явл унікальна, цілісна особистість чол. Засновники: Маслоу і Роджерс. Прихильники вважають, що кожен чіл м / самоактуалізуватися, але не кожен це вміє. Тому завдання т-ва створити соц ум-ия, у кіт кожен чіл міг би розкрити свої можливості. Мета життя - реалізувати весь свій природжений потенціал, бути «повністю функціонуючої особистістю», т е людиною, кіт використовує всі свої здібності і таланти, реалізує свій потенціал і рухається до повного пізнання себе, своїх переживань, слідуючи своїй дійсній природі. У наст час гуманістичне. Психологія перетворилася в обл-ть практич психології.
Білет № 17
Інформ-енергетич модель психіки.
Особливості: 1) люд - система по сприйняття і переробки інформації 2) організм чол фунціонірует за законами буття 3) для норм функціонування організму необхідно підтримувати стан цілісності (баланс організму і зовнішнього середовища). Цілісність організму визначає наше функц стан, здоров'я 4) причина порушення психологич балансу - це ЕГО (в пер свідомість). Его відрізняється від Я, я - це природа, а его постійно потребує визнання та підтримку. Відповідно до цієї моделі будь-яка думка або дія викликає каскад реакцій в окр світі 5) мозок явл потужним енергетич генератором 6) свідомість організовано на принципах, стереотипах. Стереотип - це шаблон, захищає мозок від надлишкової невпорядкований інформації. Кожен прорив стереотипу призводить до порушення балансу сознат-го і бессознат-го. У чол виникає стан тривоги, занепокоєння, трансу. У такому стані чол вселяє 7) бессознат - простір, де відбувається взаємодія інформації. Тут формують-ся інстинкти, бажання, потяг. Чи не прорвалися до тями імпульси спрямовуються до нього обхідними шляхами (за допомогою снів, обмовок, рухів). Бессознат має структуру: колективне бессознат і індивід бессознат. У бессознат відсутня ф-ція часу, час явл-ся його функцією і сущ-ет у свідомості. Корекція бессознат: емоції, зв'я з подіями, кодуються мозком у вигляді некіт информац матриць. Посиленням волі м / вивести інфу на рівень свідомості і змінити до неї ставлення. Людина-система, кіт м / розрахувати, прогнозувати. На чол надають, визначають карму: вплив роду, сила поведінки, сила волі.
Білет № 25
Поняття і структура особистості.
Чіл хар-ся неск поняттями: людина-індивід, індивідуальність, особистість. Чіл - вид тварини. Індивід - кожен окремо чол. Кожен чол індивідуальний і неповторний. Особистість - чол, яка у суспільстві. Формування чол як особистості починається ще внутрішньоутробно (за однією версією - Гроф), з перших днів життя - класики. Поняття зрілої особистості - особистість, кіт має свою непідробну т зр на ці або інші явл-ия життя. Зрілість залежить від досвіду (приблизно 33 роки). Структура особистості
Психич процеси - уява, відчуття, сприйняття. Темперамент - явл биологич, характер - соц. Досвід і знання засновані на 2 попередніх, але залежить від соц факторів. Спрямованість - цінності, жизн позиція особистості.
Білет № 26
Темперамент. Механізми, що лежать в його основі.
Темперамент (в пер з лат - суміш, відповідність) - індивід особливості чол, опред динаміку протікання його псих функцій і поведінку. Під динамікою розуміють темп, ритм, тривалість, інтенсивність псих процесів. Темперамент - биологич основа, на кіт формується особистість, як соц явище. Виділяють 4 типи темпераменту: холерик (жовч), сангвінік (кров), флегматик (слиз), меланхолік (меланін, чорна жовч). Творець вчення про Т Гіппократ. Він вважав, що люди розрізняються співвідношенням 4 рідин організму: крові, жовчі, слизу і чорної жовчі. Уявлення про Т Гіппократа отримали часткове підтвердження в сучас ендокрінологіч дослідженнях. На думку Лесгафта, у прояві темпераменту лежать св-ва кровообігу: товщина і пружність стінних судин, діаметр їхнього просвіту, будову і функції серця. Кант виділив 2 групи: темпераменти почуттів (Сангву, меланх) 2) дії (хол, флегмата). Сучас. Уявлення про Т: згідно з концепцією про 4 структур у формуванні потреб і поведінці провідна роль належить слід 4 структурам: кора гол мозку, гіпокамп, гіпоталамус, мигдалини. Передбачається також, що функц особ-ти цих 4 структур лежать в основі індивідуальності. Якщо в обробці інформації переважає гіпоталамус і лобова кора - холерик, мигдалини і гіпокамп - меланхолік, гіпоталамус і гіпокамп - сангвінік, мигдалина і лобова кора - флегматик. Виділяють 2 підструктури: 1) мигдалики - гіпоталамус - потребностно-мотивація структура (інтроверт) 2) кора - гіпокамп - информац структура (екстраверт). Від співвідношення цих підструктур залежить екстра-та інтроверсія.
Білет № 27.
Холеричний темперамент.
+ - +. Сильний неврівноважений тип особистості. Якщо в обробці інформації переважає гіпоталамус і лобова кора - холерик. Він має точні домінуючі цілі та інтереси, його дії, спрямовані на подолання тих або інших перешкод, на досягнення мети. Людина швидкий, поривчастий, здатний віддаватися справі з виключить пристрасністю, але не врівноважений, схильний до бурхливих емоції спалахів, різким змінам настрою. Висока працездатність нерв системи, м / працювати довго, з високої віддачі. Він ставиться з ентузіазмом до тієї деят-ти, кіт йому подобається. Він не любить контролю, щоб його хвалили (контролювати м / тільки результат). Переважає гнів, лють, агресія. Взаємини з людьми: він прямий, категоричний, часто конфліктний. У холерика сильніше збудження гальмування. Не носить довго гніву. Петро I, Пушкін, Суворов, Павлов, Жириновський.
Білет № 28.
Сангвинистический темперамент.
Сильний, врівноважений тип особистості. Переважає гіпоталамус і гіпокамп. Чіткі домінанти: відкритий, живий, рухливий, швидко відгукується на окруж події, порівняно легко переживає невдачі і неприємності, допитливий, домінують покладе емоції. Сильна нервова система, висока працездатність. Душа общ-ва, переважають покладе емоції. Розсудить людина, холодне увагу. Думає одне, а говорить інше (гарне). Лермонтов.
Білет № 29.
Флегматичний темперамент.
+ - Нервова система інертна. Переважає мигдалина і лобова кора. Добре збалансовані потреби, без виділення домінанти, тяжіє до покладе емоціям. Висока працездатність, проте повільно сприймають інфу, повільно обробляє і виконує. Домінує підкірці, закрита і сист. Сприймає блоками, матеріал дуже добре систематизований. Наполегливий і затятий. Робота якісна, трудівник життя. Зволікає, незворушний людина зі стійкими прагненнями і більш-менш постійним настроєм, із слабким зовнішнім виразом душевних станів. З людьми: байдужий, але якщо виникає негатив-це надовго. Крилов, Кутузов.
Білет № 30.
Меланхолійний темперамент.
- Слабкий тип. Переважають мигдалини і гіпокамп. З безлічі подій важко виділяє домінуючі. Звідси реагує на широке коло проблем сл-але нерішучість, нескінченні коливання, висока чутливість, тяжіє до оборони, почуття страху, розгубленості. Не м / розвивати високу і довгих працездатність. Йому не можна міняти роботу. Легко вразлива, схильна глибоко переживати навіть незначну невдачі, але зовні мляво реагує на навколишнє. У спілкуванні: замкнені, нетовариські. Вони ні у що не вірить, все боїться, у всьому бачить недобре, зле. Чайковський, Гоголь.
Білет № 31.
Соціоніка як наука.
Соціоніка-це наука, заним-ся вивченням способів обміну інфою між людьми. На думку вчених, соціоніка м / не тільки описувати, але і прогнозувати поведінку осіб, а знання її законів дозволить зрозуміти суть соц-ек межгос і міжособистісних отн-ий. Знання законів соціоніки м / виявитися корисним при вирішенні суто практич завдань, формир стійких колективів, рішення сем проблем, проблеми виховання дітей. Соціоніка м / спрогнозувати які стосунки складуться між чол і оточуючими. Юнг встановив, що соціотип - сукупність псих якостей виявлю-ся в однаковому способі мислення і поведінки. Соціотипи відрізняються один від одного способами сприйняття світу і способами обробки інформації.
Білет № 32.
Модель Юнга.
Соціотип
Екстраверсія інтроверсія рац (I) іррац (P) рац іррац мишленіеTощущеніяS мишленіеощущенія емоцііF інтуіціяN емоції інтуїція __ - ділова логіка (вигода, ефективність, доцільність, технологія)
__ - Структурна логіка (умозрит структура, система, теорія, стратегія)
__ - Етика емоцій (відкрите емоції вплив, непосредств емоції реакція)
__ - Етика відносин (отнош між людьми, питання боргу, честі)
О - вольова сенсорика (акт дії, експансія, володіння простором)
О - сенсорика відчуттів (гармонія пр-ва, відчуття зручності, самопочуття)
__ - Інтуїція можливостей (здатність оцінювати внутр зміст, потенц можливості об'єкта)
__ - Інтуїція часу (передчуття, прогноз, здатність вловлювати динаміку розвитку, поетичний фантазія, містічен почуття).
Білет № 35.
Рац і іррац стиль поведінки.
Раціонали - люди з аналитич складом розуму, хар особ-ма обробки інформації явл виділення найбільш значущих ознак сприйманої інформації. Вони орієнтуються на норми, об'єктивні цінності. Їхні вчинки обдумані і живе за принципом «7 разів відміряй".
Ірраціонали - синтетичні склад розуму, цілісне нерозчленованим сприйняття світу. Люди з переважно образним типом мислення. Якщо рац цікавить перш за все причинно-следств отн-ия, то іррац - чуттєвість: образи та почуття. Мова іррац насичена порівняннями, образами, метафорами. Синтетич склад виявляється в імпульсивності вчинив, емоційності, поведінка не явл результатом попереднього аналізу, а рез-том сформованих емоцій. Іррац типи домінують процес сприйняття (інтуїція і відчуття), тому поведінка грунтується не на розумі, а на відчуттях, не люблять правила, норми.
Білет № 37.
Тип особистості і стилі управління.
Классич стиль управління підрозділяється на авто-і демократич. У силу типології особистості ми корис-ся тими чи іншими стилями управління.
Автократичний
наказує продає
ESTJ ESTP ISTJ ISTP) (ESFJ ESFP ISFJ ISFP)
Демократичний
бере участь делігірующій
INTJ INTP ENTP ENTJ ENFJ ENFP INFJINFP
Кожен менеджер в залежності від його типу особистості тяжіє до того чи іншого стилю управління. Социоанализ дозволяє провести чітку диференціацію різних стилів: 1) менеджери з різними ознаками логіки (Т) та сенсорики (S) більшою мірою исп-ють волюнтарістіч методи рук-ва. При цьому приділяють увагу матер стимулам для своїх працівників 2) етики (F) та сенсорики (S) як сильних якостей говорить про менші авторитарних схильностях, більше гнучкості управління, схильність до популізму, орієнтація на соц програми на шкоду пр-ву 3) логіка ( Т) і інтуїція (N) в кач-ве домінуючих ознак менеджерів спонукає його отдаватьвсе свої сили цілям підприємства. Такі керівники цінують людей за їх вміння висувати цінні ідеї та пропозиції. Сам схильний консультуватися з цими людьми при виробленні управлінських рішень 4) етика (F) і інтуїція (N) менеджер довіряє своїм підлеглим, нехтує контролем дисципліни, делегує більшість своїх повноважень заступниками і не вміє вести конкурентну боротьбу на ринку. Найкращим керівником явл-ся наказує.
Квиток № 38
Тип особистості і формування команди,.
Для вирішення проблем рук-ва з т зр соціотікі рук-во д / являти собою подвійну структуру. Ця структура добре працює в країнах Заходу, де процесом керує фахівець, а забезпеченням справи - менеджер. з т зр соціотікі, така структура оптимальна при відносинах дуальності, активації, напівдуальності, соц замовлення, ділових і Квазітотожність між менеджером і фахівцем. Ефективно працюють пари з отн-ями активації, іноді при цьому дуальні отн-ия ставляться на друге місце. Це пояснюється схожістю партнерор за шкалами екстра-та інтроверсії. В історії: Маркс і Енгельс (ENTP-ESFJ), Ленін і Троцький (ESTP-ENFJ), Бухарін - Сталін (INFP-ISTJ). Лідери SP - сенсорний і рац тип, живуть за принципом «і тут, і зараз». Найкращий керівник в ум ризику. Керівники позбавлені сентиментальності, романтизму, практичні і здравомислящі, непунктуальність; відсутне планування, організація м / нести збитки через відсутність детально розробленого плану розвитку. Він м / очолювати організацію, якщо його заступниками явл-ся NT або SJ. Лідери SJ (логіка) - жорсткий лідер, організація стабільна, планомірно і надійна. Надійний партнер, серйозно ставиться до мат ресурсів, традиціям і звичаям, а в орг-ції м / процвітати бюрократія. Його заступники: SF, NF. Керівники NT: люди, здатні планувати, вміння неупереджено міняти сформований порядок, гнучкі за змістом і жорсткі за формою. Заступник: SF. Керівники NF: орієнтований на міжособистісні отн-ия, прагне завжди бути приємним і корисним. Заступник: NT, SJ.
Білет № 36.
Тип особистості і професійна орієнтація.
ESTJ, ESTP, ISTJ, ISTP - практики. Будучи логіками (Т), вони орієнтовані на об'єктивні закони, а сенсорика (S) виявляється в тому, що вони сприймають світ конкретно; реалісти, практичні люди. Їх деят-ть найкращим чином виявляється в областях, де св-ва S і T затребувані: сфера пр-ва, армія, силові структури, спорт. ESFJ, ESFP, ISFJ, ISFP - соціальний. Ведучий блок зайнятий етикою F і сенсорикою S. Саме він визначає їх соц спрямованість. Всі вони емоційні, добре розбираються в настроях інших людей, легко йдуть на компроміси заради добрих відносин. У той же час вони реалістичні (S). Мат цінності і добробут грають в їх житті велику роль. Слабкі функції: інтуїція і логіка. Тому вони реалісти, а не мрійники. Часто замість того щоб обміркувати ситуацію, йдуть на поводу в емоцій. Сл-але їм важко діяти у сфері пр-ва. Соціали м / реалізувати себе в гуманіт області з практич ухилом: медицина, преподавате обл-сть. INTJ, INTP, ENTP, ENTJ - дослідники. Сильні функції: логіка, інтуїція. Будучи Т, всі 4 типу орієнтовані на об'єктивну реальність, а з ін сторони бажають все аналізувати. Інтуїтивність N сприяє розвитку бажань проникнути в саму суть проблеми і явищ. У кожну деят-ть вони вносять ел-ти творчості. Слабкі функції: сенсорика позначається на тому, що мат цінності мають менше значення, ніж ідеї. Слабка етика (F): вони слабо відчувають відтінки відносин між людьми. Абсолютно протипоказана жорстко регламентують роботу. Показано: науково-дослідні робота, керівники. ENFP, ENFJ, INFP, INFJ - гуманітарії. Сильні функції: етика F і інтуїція N. Сильна інтуїція налаштовує на мрійливість. Інтерес до незвичайного породжує схильність більше до теорії, ніж до практики. Сильна F емоційність, добре розбираються в людях. Слабкі: S і Т, сл-але практичність, логич завдання вирішуються за працею. Протипоказання: произв деят-ть, будує роботи, госп професії, бухгалтери, армія, силові структури. Показано: гуманіт дисципліни, мистецтво.
Бухгалтери: рац, планування: SJ.
Постачальники: ISFJ, але якщо в системі постачання потрібен контроль і порядок, то ISTJ. Якщо кримінал, то ESTP.

Білет № 10

Види емоцій та механізми їх виникнення.

У процесі еволюції тваринного світу з'явилася особлива форма прояву отражатся ф-ції мозку - емоції (від лат emovio - збуджую, хвилюю). Вони оражающая особисту значимість зовн і внутр стимулів, ситуацій, подій для чіл, т е те, що його хвилює, і виражаються у формі переживань. У психології емоції опред-ся як переживання чел-ком у даний момент свого ставлення до чого-небудь (до готівковій або майбутньої ситуації, до ін людям, до самого себе). Крім цього емоція исп-ся в шир сенсі, коли під нею мають на увазі цілісну емоції реакцію особистості, включно не тільки психич компонент - переживання, але й специфічний физиологич зміни в організмі, супутні цього переживання. У цьому випадку м / говорити про емоції стані чел-ка. Емоції є і у тварин, але в чіл-ка вони набувають особливої ​​глибину, мають мн-во відтінків і поєднань. Ньому ф-ф Кант поділяв емоції на Стенич (сила), що підвищують жизнедеят-ть організму, і астенічний, ослабляють її. Емоції також діляться на покладе і негативні. Филогенетически найбільш стародавнім явл-ся переживання задоволення і невдоволення (т н емоції тон відчуттів), кіт направляються поведінка чол і тварин на зближення з джерелом задоволення і на уникнення джерела незадоволення. У головному мозку є центри задоволення і невдоволення, порушення кіт дає відповідні переживання. Симонов виділяє змішані емоції, коли в одному й тому ж переживанні поєднуються і покладе про негативні відтінки. У зав-ти від особистісних (смаків, інтересів, нравств установок, досвіду) і темпераментних особливостей людей, а також ситуації, в кіт вони знаходяться. Одна і та ж причина м / викликати у них різні емоції. Емоції розрізняються по інтенсивності і тривалості, а також за ступенем усвідомленості причини їх появи. У зв'язку з цим виділяють настрої, емоції, афекти. Є кілька теорій, чому виникають емоції Симонов - емоція з'являється внаслідок нестачі або надлишку відомостей, необхідних для задоволення потреб. Ступінь емоційного напруження опред-ся силою потреби і величиною дефіциту інформації, необхідної для досягнення мети.

Білет № 11

Функції емоцій.
Отражатся-оцінна емоції дають суб'єктивну забарвлення відбувається навколо нас і в нас самих. Т е на одне і теж подія різні люди м / емоційно реагувати зовсім різна. Допомагають оцінювати не тільки прошедщіе або відбуваються зараз дії або події, а й майбутні, включаючись в процес ймовірного прогнозування. Керуюча - управління поведінкою осіб, впливають на прийняття рішень, мотивацію, працездатність. Захисна - пов'язана з виникненням страху, попереджає про реальної чи уявної небезпеки , захищає від загибелі. Мобілізуюча - мобілізація резервів чол за рахунок викиду в кров доп кол-ва адреналіну. Компенсаторна - відшкодування інфи, що не вистачає для прінитія рішення або винесення судження про що-небудь, при сталкновеніі з незнайомим об'єктом надає забарвлення у зв'язку з його схожістю з раніше всречаются об'єктами, допомагає вийти з глухого кута, коли він не знає, що робити. санкціонуються - дозволяє дії які-небудь чи ні. Сигнальна - вплив чол чи тварини на ін живий об'єкт, допомагає взаєморозуміння при спілкуванні, попереджає агресію. Деорганізующая - страх м / руйнувати поведінка чол, пов'язане з досягненням якої-небудь мети, викликаючи ступор, відмова від виконання завдання, або злість - тупо повторює одні й ті ж дії без рез-та.
Білет № 18.
Модель обробки інформації.
Інфа передається 2 шляхами: специфич (перше враження) - по цьому шляху передаються фіз хар-ки стимулу. Спец йде через спинний довгастий мозок, прямо до кори гол мозку. Неспеціфічен - від нього залежить точність і обсяг сприйняття, на ньому формується-ся підключення емоцій, емоції обробка інформації. Коли ми не встигаємо виробити відношення (у силу швидкості) йде зомбування. Спец шлях пов'язаний з анатомо-фізіологіч пристроєм нерв структур, що відносяться до даного аналізатора. Неспец йде через ретикулярну формацію, волокна кіт починаються від спін мозку і закінчу-ся в неспец ядрах таламуса. На відміну від імпульсів, що йдуть по спец шляху проведення збудження, імпульси, які у ретикулярну формацію, багаторазово відбиваючись, передають не специал інфу, зв'язку, зв'язку з тонким розрізненням св-в предмета, а регулюють збудливість коркових клітин, заканчи-ся в корі синапсами неспеціфічен волокон. Неспеціф шлях передачі імпульсів виходить на всі верстви кори гол мозку і служить для надання на неї тонізуючих, активізують впливів. Проведення збудження по неспеціф шляху хар-ся зміною фонової ритміки кори, кіт настає з некіт запізненням після відповіді кори на специф збудження. У передачі активізує впливу на коркові нейрони беруть участь всі складові ретикулярної системи - стовбурова і таламіч, отлич-ся по хар-ру своєї дії. До цих відділам на різних рівнях відходить спец коллітераліі, так що ізольоване порушення однієї системи не виключає дії іншої. 2 розділу ЦНС специф і неспеціф виконують разл роль у регуляції чувствит рецепторів. Специф більш впливає на адаптац, а неспеціф на орієнтовні рефлекси.
Білет № 19.
Відчуття і його роль у формуванні діяль-ти.
Відчуття - відображення св-в предметів об'єкт світу, що виникає при їх безпосередній вплив на огран почуттів. Представники: Вундт, Мах, Авенаріус, Сєченов, Ленін, Павлов. Відчуття є дійсно безпосередній зв'язок свідомості із зовнішнім світом, тобто перетворення енергії зовн роздратування у факт свідомості. За своїми физиологич механізмам відчуття явл цілісним рефлексом, об'єднуючим прямими та зворотними зв'язками периферич і центр відділи аналізатора. Сущ-ет класифікація, по кіт виділяють зрить, слух, осязат та ін відчуття. За ін ознакою м / виділити 3 осн класу відчуттів: 1) екстерорецептівние, що виникають при дії зовнішніх подразників на рецептори, кіт розташовані на поверхні тіла (вони діляться на дистантних (дивиться і слух) і контактні (осязат і смакові), обонятільние займають проміжне положення ; 2) проприорецептивной, що відображають рух і відносить положення частин тіла завдяки роботі рецепторів, розташованих в м'язах, сухожиллях і суглобових сумках, 3) інтерорецептівние, сигналізують з пом спец рецепторів про протікання обмінних процесів у внутр середовищі організму. Відчуття виникають в філогенезі на базі елементарної подразливості як чутливість до подразників, відображаючи тим самим об'єктивну зв'язок між біотіч і абіотіч факторами живої середовища. У кач-ве джерела знань чол об окр світі відчуття входять у цілісний процес пізнання, утворюючи почуттів тканину чол свідомості.
Білет № 20
Воприятия і його роль у формуванні деят-ти.
1) Суб'єктивний образ предмета, явл-ия або процесу, безпосередньо впливає на аналізатор або систему аналізаторів 2) процес формується-ия цього образу. Як образ воприятия є безпосередній відбиток предмета в сукупності його св-в, в його об'єкт цілісності. У зав-ти від того, який з аналізаторів явл-ся провідним у даному акті сприйняття, розрізняють зрить, слух, осязат, смакове і нюхові. Важливу роль у всіх видах сприйняття грають рухові відчуття, хоча останні і не завжди чітко усвідомлюються чол. Так дивиться У крім власне дивиться відчуттів (кольору, світла і т д) включає також кінестіч відчуття, що виникають при переміщенні очі (акомодація, конвергенція і дивергенція, переведення з одного положення в інше). Рухи, включені до акта В, мають значення в процесах аналізу впливають подразників, уточненні відчуттів, їх синтез в цілісний образ предмету і його просторово-врем локалізації. Осн св-вами У явл-ся предметність, цілісність, константність і категориальность. Важливою особливістю У явл-ся його залежність від минулого досвіду, знань, змісту і завдань виконуваної деят-ти, індивідуально-психологічний відмінностей людей. Під впливом цих факторів створюється характерна для кожного чол-пперцепція, обумовить значить відмінності при сприйнятті одних і тих же предметів різними людьми або ж одним і тим же чол в різний час.
Білет № 21
Увага. Прийоми його активізації.
Це произв або непроизв спрямованість і зосередженість психич деят-ти. У м / бути непроизв, чи пасивним, і довільним, або активним. В являє собою особливу динамич хар-ку деят-ти, її необхід бік. В пов'язано із спрямованістю особистості в даний момент і за даних умов. Непроизв В - В, викликаного об'єктом. Т е увагу саме по собі, без старання і волі чол, спрямовується на об'єкт (наприклад, поява нового чол в компанії). произв В - В, підтримуване зусиллями об'єкта. ми звертаємо увагу на об'єкт по собств бажанням, на прохання ін чол, за необхідності, зусиллям волі утримуючи увагу на об'єкті протягом некіт часу. Під перемиканням У поним-ся можливість більш-менш легкого переходу від одного виду деят-ти до іншого. Часте переключення В викликає стомлення, особливо коли види деят-ти сильно різняться між собою. Однак, якщо чол довгих час зайнятий якоюсь роботою, для нього перемикання В на ін деят-ть м / б відпочинком. Відволікання В - непроизв перехід від даної деят-ти до іншої, хоча перша ще д / продовжуватися. В особливо легко відволікається при появл-і неожид впливів. Виховання в пов'язано із загальним вихованням особистості, з формуванням її потреб, інтересів, прагнень і переконань.
Білет № 22
Мислення. Прийоми його активної організації.
Це психич процес відображення действит-ти, вища форма творч активності чол. М остільки процес відображення об'єктів, поскільки воно є творч преоьразованіе їх суб'єкт образів у свідомості осіб, їх значення і сенсу для вирішення реал протиріч у обст-вах життєдіяльності ти людей, для образ-ия її нових цілей, відкриття нових ср-в і планів їх досягнення, які розкривають сутність об'єкт сил природи і т-ва. М - це цілеспрямоване використання, розвиток і збільшення знань, можливе лише в тому випадку, якщо воно спрямоване на вирішення суперечностей, об'єктивно притаманних реал предмету думки. М - це процессцеле-і планообраз-я, т е ідеал перетвор-я способів предметно-почуттів деят-ти, способів целесообраз отн-я до об'єкт реал-ти. Види мислення: 1) зміст использ ср-в: наочне і вербальне, 2) ступінь відповідності реал-ти: реалистич, ідеалістіч і еутістіч 3) ступінь новизни і оригіна-ти: реподуктів і творч 4) ступінь сознат контролю та управл-я: произв і непроизв 5) хар-р протікання: логич і інтуїтів 6) міровоззренч позиція: наукове та релігійні 7) хар-р розв'язуваної задачі: теоретич і практич 8) ступінь розгорнення: дискурсивне і інтуїтивне.
Білет № 23
Пам'ять, її механізми і прийоми організації.
Це форма психич відображення дійсності, заключ в закріпленні, збереженні та наступному воспрозвед-і чіл свого досвіду. П забезпечує накопичення вражень про окр світі, служить основою набуття знань, навичок та вмінь і їх подальшого использ-ия. Зберегти-ие досвіду створює возбможность для навчання чіл і розвитку його психіки. П служить необхід ум єдності психич життя чол, єдності його особистості. Найбільш распростр гіпотеза про физиологич процесах, що лежать в основі запам'ятовування - гіп Хебба про процеси пам'яті - кратковре і довготривалого. Механізмом кратковре процесу пам'яті явл ревербація електричні імпульсної активності в замкнутий ланцюгах нейронів, а довготривалого зберігання засноване на стійкості морфофункціо изм-ях сінаптіч провідності. Слід пам'яті переходить з кратковре форми в довготривалого допомогою консолідації, кіт розвивається при багаторазовому проходженні нерв імпульсів через одні й ті ж синапси. Розрізняють осн процеси П: запам'ятовування, збереження, забування і відновлення. За походженням разл-ють 3 види пам'яті: 1) генетич (зберігається в молекулах ДНК), 2) прижиттєву (сховище інформації, кіт чол отримує від народження до смерті, 3) проміжну (між спадщин і пріжізн (імпринтинг-запечатление). По хар -ру психич активності: 1) образна - пам'ять на уявлення картин природи і життя, звуки, запахи, смаки 2) вербальна 3) моторна - запам'ятовування, збереження, відтворення разл рухів та їх систем. 4) емоційна - пам'ять на почуття. За хар-ру цілей деят-ти і ступеня вольової регуляції: непроизв (ненамер запам'ятовування, зберігання і програвання інфи, при відсутності спец-но поставленої мети щось запам'ятати) і произв (целенаправл процес запам'ятовування). За довгих-ти збереження інформації: 1) миттєва - пов'язана з енерціонностью органів почуттів 2) кратковре - кратковре-но зберігається інфа, до кіт привернуто увагу 3) проміжна - проміж стадія між кратковре і довготривалого 4) довготривалого - не обмежена за обсягом і часу сохр інформації.
Білет № 33
Екстра-і інтровертивності особистість.
Т Юнга. Сущ-ет екстраверсія - установка, яка полягає в тому, щоб наповнити врожд архетипи зовн інфою (орієнтація на об'єкт); і інтроверсія - орієнтація на внутр світ, на собств переживання (на суб'єкт). У кожному чіл сущ-ет одночасно і естраверт, і інотроверт. Проте ступінь їх вираженості м / б абсолютно різною. При екстраверсії відкрита нерв система, в одиницю часу переробляє велику кількість інформації, мотивації енергія знаходиться у поза. При інтроверсії закрита н с, інфа перерабат-ся порціями, мотивації енергія спрямована всередину. Юнг виділив 4 підтипи переробки інформації: мислить, почуттів, відчуває і інтуїтів, домінування одного оз кіт додає своєрідність інтро-або екстравертівний установці чол. Англ дослідник Айзенк припустив, що "інтроверсія-екстраверсія" (замкнутість-товариськість) обумовлена ​​функціонуванням особливою структурою мозку - ретикулярної формації. У інтровертів ретікуляр формація забезпечує більш високий тонус кори, і тому вони уникають контактів із зовнішнім світом, - їм не потрібна зайва сенсорна стимуляція. Екстраверти, навпаки, тягнуться до зовн сенсорної стимуляції тому, що у них пониж тонус кори, - їх ретикулярна формація не забезпечує коркові структури мозку необхідним рівнем корковою активації.
Білет № 40.
Механізм інтертипних відносин.
1 канал - сама ведуча ф-ція з обробки інформації, програмна ф-ція. 2 канал - осущ-ет програму. 3 канал - альтернативний друга. У ньому наход-ся слабка енергетика ф-ції. 4 канал - альтернативний перше. Слабкий, але з задоволенням приймає допомогу від партнера. Якщо ф-ція першому каналу екстравертівний, то всі інші - інтровертивності, і навпаки.
ENFJ-ISTJ Це дуальні стосунки. Найкращі оношенія між людьми (повного доповнення). Як відомо, психіка людини асиметрично, немає таких людей, у яких в однаковій мірі були б розвинуті всі функції. У кожного з нас найсприятливіші відносини можуть скластися з тією людиною, у якого асиметрія має доповнює характер. Такого партнера називаються дуалом. Інфо від дуала сприймається як підтримка, готовність полегшити вирішення завдань. Дуал сприймає дуала як надійного партнера
Рис
ENTP-ISTJ Відносини ревізії. Сильна функція одного виходить на слабку функцію іншого, вони акссіметрічни і є більш тяжкими. Особеннно страждає той, хто відчуває тиск на функцію 3 канали. Ревізор, не відчуваючи тиску на себе, може наближатися до рівізуемому на небезпечно близьку відстань. Ревізується чрезивичайно чувствіетле, всі зауваження бере близько до серця. Для ревізора ці стосунки теж неприємні. Він не може зрозуміти, чому ревізується реагує роздратуванням, агресією, сльозами. Треба добре пам'ятати, що кожна людина сама по сбее прагне бути в добрих стосунках з усіма, однак якщо зустрілися ревізор і ревізується на близькій відстані то конфлікт неминучий.
ISTJ-ENFP відносини конфлікту. Інфо саомго сильного 1 канал потрапляє партнерові на 3 найслабший канал. Відносини не з приємних. Кожного приваблює сильна функція партнера, але при зближенні партнери відчувають сильний тиск на свою 3 функцію, і автоматично збільшують дистанцію. Гармонії в особистих відносинах немає, але якщо люди знаходяться на далекій дистанції то можуть бути нормлаьние відносини.
ENTP-INFP міражні відносини. Ні доповнення за 1 каналу на 4. Це призводить до того, тчо партнери підтримують хороші відносини в справах не надто серйозних. Сама слабка функція 4 канал залишається без підтримки. Тому партнер сприймається як хороша людина, але легковажний, проте в сімейних стосунках це можуть бути сприятливі відносини
INTJH-ENTP Дзеркальні відносини. Виходу на слабку функцію немає. При такій взаємодії активний обмін інформацією по сильних функціях. ТО, очем говорить і розмірковує 1 робить 2, сильні функції не виходять на 3 канал, тому конфлікти малоймовірні
INTJ-ISFJ - Відносини Супер-Его У зв'язку з тим, що в перших каналах стоять різні функції, інтереси партнерів зовсім різні, спілкування утруднене. Вони не можуть покластися один на одного і часто виникають конфлікти.
ISTJ-ISTJ-Відносини тотожності. Це відносини людей з однаковими соціонічними типами. У їх інфо каналах діють ідентичні функції, тому інфа легко передається від одного до іншого. На однакові подразники однакова реакція. Обидва сильні і обидва слабкі в одних і тих же областях, так що підтримувати один одного не можуть
ESFJ-ISFJ Повна протилежність. Люди успішно обмінюються інфою, коли у нізх є спільні канали комунікації. У даній ситуації тотожних функцій взагалі немає. В однакових каналах стоять однакові, але протилежні поверхні функції. Це призводить до того, що партнери стморят на однакові проблеми з разни' сторін. Спілкування поверхневе, розмови ведуться на різних мовах, дуже важко бути разом, ніяк не вдається скоординувати свої дії. Такі партнери на початку знайомства залучають один одного своєю загадковістю. Згоди в такому шлюбі немає, відносини напружені, подружжя на межі розлучення.
INFP-ISTJ Відносини активації-дуже сприятливі (особливо у грошових відносинах) сильна функція 2 канал кожного з партнерів активізує 4 функцію партнера. Відносини симетричні, сприятливі, але можуть оуставалть один від одного з-за різних ритмів (ірраціональний-раціональний)
INFJ-ENFJ напівдуальних. По 1 і 4 каналу вони такі ж як і дуальні, але немає компенсації по 2 і 3, тому повної компенсації немає і може настати розчарування.
INTP-INFP Родинні стосунки. Обидва партнери з однаковими сольними функціями 1 каналу. Вони схожі, одінаокво сприймають світ, але немає компенсації з 1 кнаала на 4, тому допомогти особливо вони один одному не можуть, але в діловій активності ці відносини можуть бути сприятливі, а якщо немає спільних інтересів, то ці відносини можуть бути неприємними, різання, дратівливо
INFP-ISFP-ділові відносини спокійні, рівні. Якщо інтереси збігаються, то можлива допомога з 1 на 4 канал, хоча функції дещо різні. Виходу сильної функції на 3 кнаал немає, тому конфлікти мало ймовірні
ENFP-ENFJ Відносини Квазітотожність. Зв'язок йде по слабких фнукціям з 3 на 4 кнаал. Сильним функцій слабка комунікація. У результаті партнери можуть щось обговорювати, але з важких ситуацій виходять кожен сам по собі. Конфлікти рідкісні.
INFP-INTJ Відносини соціального замовлення. Відносини асиметричні, один з них замовник INFP і підзамовного. Функція 2 симетричного каналу виходить на 4 слабкий канал, а у партнера зв'язки йдуть тільки по слабких каналах-3 і 4. Доброю обратьной зв'язку тут немає, тобто обидві сильні функції підзамовного не діють на замовника. Цим механізмом визначається і характер відношення. Все, що говорить і робить підзамовного, замовнику здається неважливим і не істотним. І навпаки. Замовник восрініматеся подзаказинм як значуща фігура. Замовник не схильний рахуватися з підзамовного вбачаючи в ньому більш слабкого партнера, тому він прагне сприяти йому, керувати, ім. У родині ці відносини задовільні тільки за умови, що підзамовного занть якийсь деятельнсотью поза сім'єю. Якщо ж такої діяльності немає, то велика вірогідність конфлікту і розриву.
Якщо взаємини йдуть з фінансових функцій 1-3 і 1-4 каналу, адекватні (наприклад дуальні, напівдуальних, конфліктні, ревізії) Якщо дані відносини йдуть по каналах 1-2, 2-3, 3-4 то в цих взаєминах чинники виховання, рівень культури.
Білет № 34
Дихотомія психологічних функцій і стиль поведінки особистості.
Існує 2 шляхи передачі інформації. Специфічний: прямо через спинний, довгастий мозок, прямо до кори головного мозку. За нею передається фізична характеристика стимулу. Неспецифічний шлях передачі інформації (образне мислення, інтуїтивний тип). Відростки від цього специфічного шляху регулярна формація (сітка зі взаємопов'язаними клітинами)
малюнок
Юнг ввів поняття психічних функцій. Він виділив 4 основні функції:
1. відчуття + інтуїція = сприйняття
2. логіка + почуття = мислення
Інтуїція-це психічна функція, яка передає суб'єкту інформацію бессознатлельним шляхом) ген інтуїції - від батька, від матері - функція інтуїції)
Відчуття-це психічна функція, яка сприймає фізичні стимули
Логіка-це психічна фкункція, яка переводить інфо в понятійну зв'язок
Мислення-засноване на логіці, здійснюється за об'єктивними критеріями.
Почуття (емоції) - психічна функція, зрадила зміст цінність, приймаючи або відкидаючи) Т-чоловіча, P-жіночий. Наявність у людини всіх 4 функцій дає йому цілісне сприйняття світу, проте ці функції розвинені в людини не в однаковій мірі. Психологічні функції майже ніколи не мають рівної сили або рівній мірі розвитку в одного і того ж людини. Якщо у людини і логіка і почуття виявляються на одному рівні, то це ознака примітивного свідомості.
46. Самооцінка особистості. Характеристика впевненої особистості.
На цю проблеми ще в 20 роки обртілі увагу Після установки, що психосоматичні захворювання припадають на людей з низькою самооцінкою. У 40 ті роки в США Андра Сальтер заснував клініку з профілактере заниженої самооцінки. Сальтер дав визначення впевненою в собі особистості:
- Відкритість-свої почуття людина називає совімі іменами і не змушує патнера здогадуватися про них.
- Емоційність мови (що відповідає відкритому, спонтанного вираження своїх почуттів)
- Конгружнтность поведінки й мови (відповідність, якщо мова супроводжується твердженням про те, про що говорить і жести),
- Пряме, чітке вираження своєї думки
- Їм не властива недооцінка своїх сил і качетсво, вони здатні без стесенія вислуховувати похвалу на свою адресу.
У 70 ті роки сформувалися уявлення про впевненість як комплексної характеристики особистості. У цей комплекс входять наступні компоненти:
1.Когнітівние, зізнавальні процеси
3. Емоційний компонент (страх, тривожність)
4. Поведінковий (дефіцит навичок соціальної поведінки)
Є дві точки зору на просхожденіе підвищеної і заниженої самооцінки: фізіологічна і соціальна. Суть фізіологічної-в НС переважає процес гальмування над збудженням в результаті формується гальмівна лічноть, яка не здатна до відкритого, спонтанного вираження своїх почуттів, бажань і потреб. Огранічесна в самореалізації має утруднення в контакті з іншими. Після народження людина відчуває вплив сім'ї, школи, общетсва. Під впливом сім'ї громадських структур відбувається формування власного Я, тоерія Роджерса Я ідеальний і Я реальний. Через той образ, який ми маємо на сбее формується нашу поведінку.
48. Акцентуація характеру.
Характер у перекладі з грецької друк. Характер-це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складається і проявляються в діяльності і спілкуванні. Характер визначає значущі вчинки, а не випадкові реакції. Характер рпоявляется у ставленні до себе, ставлення до інших, до справи, до речей. Характер формується протягом усього життя. У міру того, як формується определнной стиль життя, формується і сама людина. На формірвоаніе характеру впливає: соціально політичні та економічні умови, референтні групи (політиків, компанія, класи), сім'я, спрямованість особистості (інтереси, цілі, переконання, ідеали). Риси характеру: мотиваційні, інструментальні. Мотиваційні-це ті, які спонукають діяльність-приклади-раціоналізм, рассчетлівость, альтернативні їм якості.
Інструментальні-спокій, тривожність, стриманість, імпульсивність, переключення.
Характер тісно пов'язаний з темпераментом. Він розвивається на його базі, але темперамент не визначає характер. Темперамент визначає лише динамічні властивості характеру. Загальним і для темпераменту і для характеру є залежність від фізіологічних особливостей людини. Класифікація характерів: Типологія характеру запропонована німецьким вченим Монгардом. Заснована на стилі спілкування людини з оточуючими людьми. Монгард вважав, що у 50% людей деякі риси характеру загострені, акцентуірвоани, що за певних ситуаціях призводить до нервових зривів.
Типи акцентцаціі
Гіпертівний-дістімний
Циклоїдний-елоптівний
Демонстративна-збудливий
Застревающий - педантичний
Тривожний-екзальтований
Інтравертівний-екстравертівний
Історія вчення про характер-характерологія прогнозує поведніе людини за тими або іншими ознаками. Оцінка характеру по датах народження-гороскоп, на ім'я. Наука говорить, що зв'язок є: як тільки дитина починає фіксувати погляд на тих предметах, які найбільше з ним, а ім'я мати повторює постійно. Фізіогноміка-оцінка особистості за зовнішніми ознаками. Зелені, сіро-зелені-наполегливість, рішучість, целеустремленнность, іноді жорстокість, сталість. Темно голубі-наполегливість, сентиментальність, непредсказивуемость, напруженість. Темно сірі-ревниві, запальні. Темно-карі-товариські, непостійні, влюбливі, ревниві. Світло-карі-сором'язливі, працелюбні, мечтальни, роматічни. Сині-романтичні, егоїстичні. Хіромантія-це малюнок на руці. Як тільки починає закладатися НС відразу ж закладається малюнок руки. Розділ хіатогріфіка-по лініях руки-визначення спадкових хвороб
У акцентуації характеру приховані як позитивні, таки негативні заряди. У той же час вона зумовлює процеси і стиль поведінки особистості в спілкуванні. У повсякденному житті доводиться мати справу з акцентуйовані особистості і кожен тип акцентуації породжує свої проблеми і в певних ситуаціях народжує однотипні конфлікти. Один з распространненой джерел конфліктів і образ є невідповідність самооцінки та оцінки оточуючих. Слід пам'ятати: подчеріваніе власних достоїнств, гордовитість завжди дратують оточуючих
Неприпустимо замість зауваження з конкретного приводу давати загальну негативну оцінку особистості
У кожного їсть ьсвоі особливо вразливі місця, крітікаовть або дорікати які не бажано.
Кожен має потребу в гідній оцінці своєї діяльності, в тому числі і в похвалі, якщо він її заслуговує
Кожній людині властива приписувати іншим ті відчуття, емоції, бажання які він сам в даних момент відчуває.
49. Характеристика типів особистості за Кречмером.
По статурі-конфігурація Кречмера (німецький вчених, лікар, психотерапевт) Спостерігав за психічними хворим і прийшов до висновку, що статура і поведінку корелюються між собою. Виделіют наступні типи
-Астенік (екзодерма)
-Атлетик (мезодерма)
-Пікнік (ендодерми)
-Диспластик.
Астенік-плоска, довга грудна клітка, широкий таз, худе тіло, довгі кінцівки, бліде обличчя, маленька голова, довга шия.
Атлетик-широкі сильні плечі, потужний рельєф м'язів, міцна голова і шия, різкі риси обличчя, густе волосся
Пікнік-коротка широка грудна клітка, округлі форми, широке червоне обличчя, велика голова (добрий чоловік), любить поїсти і комп
Диспластик-порушені пропорції тіла (Паганіні)
Його теорію продовжив Шелдон, Извет тільки назви понять.
51. Спілкування як сприйняття.
в процесі спілкування повинно бути присутнім взаєморозуміння між учасниками цього процесу. розуміння цілей, мотивів, установок партнера по взаємодії, або як не тільки розуміння, а й прийняття, поділ цих цілей, мотивів, установок. велике значення має те, як сприймається партнер по спілкуванню, іншими словами, процес сприйняття однією людиною іншої виступає як обов'язкова складова частина спілкування і умовно може бути названий перцептивної стороною спілкування. термін «соціальна перцепція», вперше введений Брунер або, в більш вузькому сенсі слова, «міжособистісна перцепція», «сприйняття іншої людини» вживається у сприйняття іншої людини означає сприймання його зовнішніх ознак, співвіднесення їх з особистісними характеристиками сприйманого індивіда та інтерпретацію на цій основі його вчинків. Оскільки людина вступає в спілкування завжди як особистість, остільки він сприймається і іншою людиною - партнером по спілкуванню - також як особистість. На основі зовнішньої сторони поводження ми як би «читаємо» іншої людини, розшифровуємо значення його зовнішніх даних (Рубінштейн). Враження, які виникають при цьому, відіграють важливу регулятивну роль у процесі спілкування. По-перше, тому, що, пізнаючи іншого, формується і сам пізнає індивід. По-друге, тому, що від міри точності «прочитання» іншої людини залежить успіх організації з ним узгоджених дій. Подання про іншу людину тісно пов'язане з рівнем власної самосвідомості. Зв'язок цей двояка: з одного боку, багатство уявлень про сам собі визначає і багатство уявлень про іншу людину, з іншого боку, чим більш повно розкривається інша людина (в більшій кількості і більш глибоких характеристик), тим більше повним стає і уявлення про самого себе .
54. Психологія малих груп і міжгрупові взаємодії.
Мала група-це невелике за розміром об'єднання людей, пов'язаних безпосередньою взаємодією. Її нижні і верхні межі визначаються якісними ознаками, основними з яких є контактність і цілісність. Контактність-можливість кожного члена групи регулярно спілкуватися один з одним, сприймати, оцінювати один одного, обмінюватися інформацією, взаємними оцінками і впливами. Цілісність визначається як соціальна і психологічна спільність індивідів, що входять до групи, що дозволяє сприймати їх як єдине ціле. За нижню межу розмірів малої групи приймають 3 людини, верхня межа 20-30 чоловік. Отімальний розмір 5-12. Більш великі групи розпадаються на більш дрібні, де спілкування тісніше, тому виділяють первинні-найменші, неподільні і вторинні спільності-формальні, включають кілька первинних груп. Формальні групи-групи, членство і взаємовідношення в яких носять переважно формальний характер, тобто визначаються формальними приписами і домовленостями. Неформальні групи-об'єднання людей, що виникають на основі внутрішніх, властивих індивідам потреб у спілкуванні, приналежності, розумінні, симпатії та любові. За часом існування виділяються: тимчасові та стабільні. У залежності від ступеня довільності рішення індивідом питання про входження в ту чи іншу групу, участі в її життєдіяльності та догляді їх неї діляться на відкриті і закрити.е Структура малої групи-це сукупність зв'язків, що складаються в ній між індивідами. У групах з централізованими комунікативними структурами комунікації здійснюються через одного індивіда, що займає центральну позицію. У групах з децентралізованими комунікативними структурами можливості індивідів брати участь в комунікаціях розподілені більш рівномірно. Рольова структура малої групи-сукупність відносин між індивідами. Структура соціальної влади і впливу в малій групі-сукупність зв'язків між індивідами, яка характеризується спрямованістю та інтенсивністю їхнього взаємного впливу. Лідерство-феномен впливу або впливу індивіда на меннія, оцінки, відносини і поведінка групи в цілому або окремих її членів. Предметом дослідження психології міжгрупової взаємодії є психологічні закономірності поведінки і взаємодії між людьми, зумовлені їх належністю до тих і чи іншим соціальним групам (великим або малим). Особливості міжгрупових відносини: сб'ектівность, упередженість міжгрупового сприйняття і оцінювання, яка виявляється в таких феноменах як стереотипи і забобони. Під групою розуміється сукупність елементів, що мають щось спільне. Мала група - нечисленна група людей (від 3 до 15 осіб), які об'єднані спільною соціальною діяльністю, знаходяться у безпосередньому спілкуванні, сприяють виникненню емоційних відносин, вироблення групових норм і розвитку групових процесів.
Відмінні ознаки малої групи: просторове і тимчасове соприсутствие людей. Це соприсутствие людей дає можливість контактів, які включають інтерактивні, інформаційні, перцептивні аспекти спілкування та взаємодії. Перцептивні аспекти дозволяють людині сприймати індивідуальність всіх інших людей в групі і лише в цьому випадку можна говорити про малій групі.
Традиційно в соціальній психології вивчаються деякі параметри групи: композиції групи (чи його склад), структура групи, групові процеси, групові цінності, норми, система санкцій.
За психологічними характеристиками розрізняють: 1) групи членства; 2) референтні групи (еталонні), норми і правила яких служать для особистості зразком.
Референтні групи можуть бути реальні або уявні, позитивні чи негативні, можуть співпадати або не співпадати з членством, але вони виконують функції: I) соціального порівняння, оскільки референтна група - джерело позитивних і негативних зразків; 2) нормативну функцію, так як референтна група - джерело норм, правил, до яких людина прагне долучитися.
Неорганізовані (номінальні групи, конгломерати) або випадково організовані групи (глядачі в кіно, випадкові члени екскурсійних груп і т. п.) характеризуються добровільним тимчасовим об'єднанням людей на основі подібності інтересів або простору).
Асоціація - група, в якій взаємини опосередковуються тільки особистісно значущими цілями (група друзів, приятелів).
Кооперація - група, що відрізняється реально діючою організаційною структурою, міжособистісні відносини носять діловий характер, підлеглий досягненню необхідного результату у виконанні конкретного завдання в певному виді діяльності.
Корпорація - це група, об'єднана тільки внутрішніми цілями, що не виходять за її рамки, яка прагне здійснити свої групові цілі будь-якою ціною, у тому числі за рахунок інших груп.
Колектив - стійка в часі організаційна група взаємодіючих людей зі специфічними органами управління, об'єднаних цілями спільної суспільно корисної діяльності і складною динамікою формальних (ділових) і неформальних взаємин між членами групи.
Під групою розуміється сукупність елементів, що мають щось спільне.
Розвиток колективу проходить через ряд етапів: номінальна група, група-асоціація, група-кооперація. Від кооперації до колективу група проходить рівень автономізації, для якого характерне досить висока внутрішня єдність по всіх загальних якостях, крім інтергрупповой активності. Саме на цьому рівні члени групи ідентифікують себе з нею (моя група). Соціальна колективність полягає в тому, що, об'єднуючи людей загальними соціальними та виробничими інтересами, вона ставить вищою своєю метою створення умов для розкриття індивідуальності кожного члена суспільства і відповідає за реалізацію повноцінного розвитку особистості.
Будь-яка взаємодія людей, навіть при мінімальному їх кількості, починається з розподілу функцій. Без цього не можливе існування групи як єдиного цілого. Група може бути зрозуміла через особистість, так як людська особистість є головним матеріалом для її створення.
До цих пір ми виходили з того, що група в цілому ставить своїм завданням досягнення максимального зближення в поглядах і виборах, прагнучи виробити загальну позицію. Однак нам відомо, що це припущення вірне лише частково. У дійсності при безлічі різних обставин і особливо, якщо потрібна зміна, відбувається зворотне: переважає напругу і розбіжність у думках. Значне число соціальних установок людини має відношення до однієї або декількох соціальних груп або пов'язані з ними. Характер цього зв'язку не є простим, ясним. З одного боку - установки людини пов'язані з соціальними установками, зазвичай проявляються в групах, до яких він належить. З іншого боку - зміна впливу престижу, лідерства думок, відкидання членських груп тими, хто займає в них низький статус, а також вплив зовнішніх груп на рівень домагань показує, що соціальні установки часто бувають, пов'язані з не членськими групами.
У регуляції ефективності колективістської діяльності беруть участь самі різні системи факторів: в негрупповие (фізичні і соціальні), внутрішньогрупові (норми, міжособистісні відносини), в безособові (однорідність - різнорідність по індивідуально-психологічним параметрами), всередині особистісні (індивідуально-психологічні особливості членів групи, їх стан, вихідні думки, оцінки). Фактором, що зв'язує всі перераховані системи, що пронизує їх, є фактор суспільної значимості, спільної діяльності групи людей. Він є стрижневим, оптимально поєднує особистісно значущі і суспільно цінні орієнтації групи.
55. Психологія великих соціальних груп.
Кожна людина включений у різні соціальні спільноти чи великі групи. Існують 2 види спільнот людей, які визначають специфічні соціально-психологічні особливості груп. Підставою для поділу цих видів груп служить характер зв'язків. Це або певна система об'єктивних соціальних зв'язків-стать, вік, національність чи прагнення людей до об'єднання на основі спільних цілей і цінностей. За тривалістю існування виділяють довгострокові і недовговічні. За характером організованості тобто стихійно виникають і свідомо організовані. Можна говорити про умовні і реальних групах. Великі соціальні групи можуть бути відкритими та закритими. У своєму розвитку вони проходять ряд етапів: 1. типологічний - члени групи подібні собою з яких-небудь ознаками. 2. члени соціальної групи усвідомлюють свою приналежність до цієї спільноти. Рівень ідентифікації. 3. вони усвідомлюють спільність своїх інтересів і готові до спільних дій в ім'я колективних цілей - рівень солідарності. Психічні явища у великих соціальних групах виділяються по сферах психіки - когнітивної, потребностно-мотиваційної, афективної і регулятивно вольовий. Когнітивна-колективні уявлення, соціальне мислення, громадську думку, суспільну свідомість. Мотив-потреб-загально групова мотивація, групові потреби, інтереси, цінності, цілі, установки, ідеали. Афективна-почуття, емоції, настрої. Регулятивно вольова - колективна діяльність і групову поведінку. У дійсності виділяють цілі, структуру, суб'єктів і форм діяльності. Цілісну характеристику психологічних особливостей соціальних груп представляє спосіб життя як сукупність усталених типових форм життєдіяльності народів, класів, інших соціальних груп, окремих людей в матеріальному і духовному виробництві, в суспільно-політичному та сімейно-побутовій сферах. Різноманітна структура великих груп, в які входять малі:
- Соціальні класи;
- Різні етнічні групи;
- Професійні групи;
- Вікові групи (в якості групи можуть бути розглянуті, наприклад, молодь, жінки, літні люди та ін.)
Безпосередньо загальні якості групи:
1. Інтегративність - міра єдності, неподільності, спільності членів групи один з одним, (відсутність інтегративності - роз'єднаність, дезінтеграція).
Мікроклімат визначає самопочуття кожної особистості в групі, її задоволеність групою, комфортність перебування в ній.
2. Референтность - ступінь прийняття членами групи групових еталонів.
Лідерство - ступінь ведучого впливу тих чи інших членів групи на групу в цілому в напрямку здійснення групових задач.
3. Інтрагрупповая активність - міра активізації групової складових її особистостей.
4. Інтергрупповой активність - ступінь впливу даної групи на інші групи.
Крім цих якостей розглядаються ще і такі: спрямованість групи - соціальна цінність прийнятих нею цілей, мотивів діяльності, ціннісних орієнтацій і групових норм; організованість - реальна здатність групи до самоврядування; емоційність - міжособистісні зв'язки емоційного характеру, переважної емоційний настрой групи; інтелектуальна комунікативність - характер міжособистісного сприйняття і встановлення взаєморозуміння, знаходження спільної мови; вольова комунікативність - здатність групи протистояти труднощам і перешкодам, її надійність в екстремальних ситуаціях.
Масова психологія розглядає окремої людини як члена племені, народу, касти, стани або як складову частину людського натовпу, в певний час і для певної мети организующейся в масу. Явища, що виявляються в цих особливих умовах - вираз особливого, глибше не обгрунтованого первинного позиву, який в інших ситуаціях не проявляється.
У масі стираються індивідуальні досягнення окремих людей і зникає їх своєрідність; расове несвідоме проступає на перший план, зноситься психічна надбудова, настільки по-різному розвинена в окремих людей і оголюється (приводиться в дію) несвідомий фундамент, в усіх однаковий.
"У масових індивідів наявні якості, якими вони не володіли, і причини цього в наступних трьох основних моментах:
Перша з причин полягає в тому, що в масі в силу одного лише факту свого безлічі, індивід відчуває почуття нездоланної могутності, що дозволяє йому віддатися первинним позивам, які він, будучи одним, змушений був би приборкувати.
Друга причина - заражуваність - також сприяє прояву у мас спеціальних ознак і визначення їх спрямованості. У натовпі заразливо кожну дію, кожне почуття, до того ж такою сильною ступеня, що індивід дуже легко жертвує своїм особистим інтересом на користь інтересу спільного.
Третя, і притому найважливіша причина, обумовлює в об'єднаних в масу індивідів особливі якості, абсолютно протилежні якостям індивіда ізольованого. Я маю на увазі сугестивність, причому згадана заражуваність є лише її наслідком ... Індивід, що знаходиться в продовження деякого часу в лоні активної маси, впадає незабаром, внаслідок випромінювань, що виходять від неї, або з якої-небудь іншої невідомої причини в особливий стан, дуже близьке до "зачарованість", оволодівають загіпнотизованим під впливом гіпнотизера ...
56. Психологія грошей.
Оскільки гроші є основним засобом обміну в економічних відносинах, мірою вартості, засобом платежу та накопичення, особливого значення набуває те, як вони реально сприймаються і на підставі цього використовуються людьми. Ставлення до грошей завжди суб'єктивно пофарбовано й залежить від безлічі факторів. У рамках психоаналізу в психології приділяється особлива увага підсвідомим мотивами поведінки людини і патологічно вираженим способам поводження з грошима. Гольдберг і Левіс запропонували типологію особистості, в якій гроші асоціюються з владою, любов'ю, безпекою, свободою і самовираженням. Типи «грошового божевілля»:
- «Колекціонери безпеки» - не довіряють іншим, гроші знижують ступінь їх тривожності, пов'язану з острахом залежності від інших
«Жадібні до влади» розглядають гроші як силу, контроль і владу. Фінансові втрати для них безпорадність і приниження
«Торговці любов'ю» - паралель між любов'ю т грошима, при цьому або гроші символізують любов, або гроші і є любов, або любов можна купити-продати
«Шанувальники автономії» - гроші та досягнення свободи і незалежності.
Смислові значення грошей для людини є багатовимірним. Гроші іноді виступають як розширення свого Я., ототожнюються з успіхом. Установки щодо грошей пов'язані з соціальними переконаннями. Існує зв'язок між демографічними характеристиками, соціальними нормами і орієнтацією відносно грошей. Так званий грошовий стиль сильно залежить від статі. Чоловіки схильні підкреслювати свою компетентність як у поводженні з грошима, так і в прийнятті на себе фінансових ризиків, в той час як жінки мають потребу в грошах, перш за все як у засобі отримання бажаних товарів і задоволень. Гроші мають також символічним змістом. Для людини мають також значення те, яким чином були отримані гроші.
58. Психологія підприємництва.
Підприємництво порівняно новий, принаймні, в масштабах розвитку суспільства феномен. Це явище, що розвивається, тому воно схильне до серйозних змін навіть у своїх сутнісних характеристиках і має глибоку специфіку в різних історичних, і соціокультурних умовах, це складне, багатоаспектне явище, в якому тісно переплітаються економічні соціальні та психологічні сторони. Підприємництво-це доцільна діяльність індивіда або групи асоційованих індивідів, розпочата з метою створити, зберегти, збільшити орієнтовану на отримання прибутку організаційну одиницю, яка є сукупністю ресурсів, капіталу, інформації та праці. Маккеланда: Відмітна психологічна особливість підприємця - більш високий рівень мотивації досягнення. Змагання з якимось існуючим стандартом. Індивіди з високим рівнем мотивації вели себе як успішні, раціональні підприємці. Вони встановлювали для себе середній рівень труднощі завдань і прагнули до досягнення максимального успіху в їх вирішенні. Позитивне ставлення до ситуації досягнення, прагненню до вирішення складних, але цікавих завдань, впевненість, висока наполегливість, прагнення до ризику. АТК
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Психологія | Шпаргалка | 151кб. | скачати

Схожі роботи:
Методи дослідження в психології
Методи дослідження педагогічної психології
Методи дослідження у віковій психології
Методи дослідження вікової психології
Психологія як наука об`єкт предмет методи дослідження Місце психології в системі наук
1 Теоретичні і практичні задачі сучасної вікової психології і їх значення для теорії і практики
Основні галузі психології та їх характеристика
Задачі і методи лоббізму
Хоторнскіе дослідження задачі етапи результати
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru