додати матеріал


Вільні економічні зони

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. 3
1. Світова практика створення ВЕЗ ........... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... .. 6
2. Види вільних економічних зон, і фактори, що впливають на їх вибір ... 7
2.1 Промислово-виробничі зони ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .7
2.2 Техніко-впроваджувальні зони ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... .. 7
2.3 Туристично-рекреаційні зони ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 7
2.4 Портові зони ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ..... 8
2.5 Фактори вибору виду економічної зони ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 8
2.6 Класифікація ВЕЗ за видами в WEPZA ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... .. 9
2.6.1 Wide area (Великі зони) ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... .9
2.6.2 Small area (Маленькі Зони) ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... 9
2.6.3 Industry Specific (Зони Промисловості) ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 10
2.6.4 Зони виконання умов ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 10
3. Резиденти СЕЗ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 11
3.1 Резидент промислово-виробничої СЕЗ ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... 11
3.2 Резидент техніко-впроваджувальної СЕЗ ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... .11
3.3 Резидент туристично-рекреаційної СЕЗ ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... 12
3.4 Резидент портової СЕЗ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 12
4. Принципи створення ефективно функціонуючої СЕЗ ... ... ... ... ... ... .. 14
5. Проблеми виживання ВЕЗ в Україні ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .... ... .17
6. Умови ефективної реалізації концепції зі створення ВЕЗ ... ... ... ... .22
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... 24
Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ..... 25
Додаток ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... .. ... ... ... 26

Введення
Вільні економічні зони (СЕЗ) міцно увійшли у світову господарську практику та діють у різних країнах. Зараз в світі, за різними даними, від 400 до 2000 [1] СЕЗ, але до цього числа не можна з повною підставою віднести ні одну російську, оскільки ті утворення, які в Україні називаються "вільними економічними зонами", не відповідають міжнародним вимогам, що пред'являються до такого роду зонам.
Більше того, незважаючи на неодноразові спроби створення реально функціонуючих ВЕЗ в Україні, вони залишаються у вітчизняній економіці явищем скоріш екзотичним, навколо якого протягом вже майже 15-ти років йдуть гострі, але далеко не завжди з реальними плодами дискусії. Судячи по гостроті цих дискусій, а також по відсутності значимих практичних результатів діяльності російських ВЕЗ, до сих пір не можна вважати достатньо ясним: доцільне і спроможне взагалі їх широке створення в наших умовах?
Вперше ВЕЗ були створені в США по акту 1934 р . у вигляді зон зовнішньої торгівлі. Їх метою була активізація зовнішньоторговельної діяльності завдяки використання ефективних механізмів зниження митних витрат. При цьому головним чином припускало скорочення імпортних тарифів на деталі і компоненти для виробництва автомобілів. В зони зовнішньої торгівлі були перетворені склади, доки, аеропорти. Підприємства, діючі у вказаних зонах, виводились із-під митного контролю в США, якщо імпортовані в зону потім направлялись у третю країну. Митні витрати знижувались і тоді, коли у зоні здійснювалась "доводка" продукції фірм США для подальшого експорту. Якщо ж товари із зони йшли в США, вони в обов'язковому порядку проходили всі митні процедури, передбачені законодавством країни.
Зараз у світі існує близько 25 різновидів і функціонує близько 2000 вільних економічних зон, у тому числі понад 400 зон вільної торгівлі, стільки ж науково-промислових парків, більше 300 експортно-виробничих зон, 100 зон спеціального призначення (еколого-економічних, офшорних, туристичних і т.д.). Є зони, орієнтовані на зовнішній ринок, тобто - на внутрішній. Для вирішення цих завдань там діють всілякі пільги з митного, орендному, валютному, візового, трудового та іншим режимам, що створює умови для розвитку промисловості та інвестування іноземного капіталу. У таких зонах функціонує близько третини світових банківських депозитів розвинених країн.
Цілі створення вільних економічних зон варіюються в широких межах залежно від економічних, соціальних, іноді політичних умов тієї чи іншої країни. У розвинених капіталістичних країнах ВЕЗ створюються, як правило, в застійних районах, які страждають безробіттям, з недорозвиненою інфраструктурою. Надаючи таким районам статус зон, уряди цих країн не роблять акценту на залученні іноземних інвестицій, а намагаються створити умови, максимально стимулюють розвиток наявних виробництв, інтегрованих у внутрішній ринок, а також забезпечення додаткових робочих місць.
У нових індустріальних країнах Азії зональна політика є елементом промислової і спрямована на створення галузевих анклавів економічного зростання (переважно експортних та науково-технічних). У країнах, що розвиваються, мають невисокий рівень економічного розвитку при створенні вільних економічних зон, ставляться завдання залучення іноземного капіталу, передової технології та управлінського досвіду, стимулювання експорту, поліпшення його структури, збільшення зайнятості та підготовки кваліфікованих кадрів, отримання додаткової валютної прибутку від здачі в оренду землі , приміщень, надання комерційних та інших послуг. В узагальненому вигляді створення СЕЗ спрямоване на досягнення таких цілей, як: залучення передових, по відношенню до національних, технологій; активізація економіки шляхом залучення іноземного капіталу; надходження валютних активів, і, таким чином, збільшення валютних запасів; насичення внутрішнього споживчого ринку, підвищення рівня зайнятості населення і кваліфікації робочої сили, створення сучасної ринкової інфраструктури; прискорений розвиток депресивних районів; придбання світового досвіду в галузі управління економікою, міжнародного підприємництва.

1. Світова практика створення вільних економічних зон
Світова практика передбачає два варіанти створення ВЕЗ. Варіант "зверху" означає, що утворення зони відбувається з ініціативи центральної влади і в рамках державної програми (як, наприклад, у Південній Кореї). Варіант "знизу", - створення СЕЗ в порядку ринкової самоорганізації (Домініканська республіка, Польща). Більш динамічно розвивається другий варіант, у тому числі при змішаному приватно-державного фінансування. Пропозиції про утворення вільної економічної зони направляються у спеціально уповноважений державний федеральний або регіональний орган, який після прийняття рішення про заснування зони включається в роботу з формування умов її створення. Особливу увагу при установі зон зазвичай приділяється таким критеріям, як вибір місця, формування соціальної і виробничої інфраструктури, галузева структура економіки регіону.
Створення ВЕЗ - діюче направлення розвитку економіки окремих територій і регіонів, зорієнтоване, як правило, на рішення конкретних пріоритетних економічних завдань, реалізацію стратегічних програм і проектів. При цьому, як показує практика, система пільг, встановлених в ВЕЗ, у достатній мірі індивідуальна і тісно пов'язана з реалізованими на її території. Відповідно до світового і вітчизняного господарському досвіду, початкові цілі і завдання, декларовані при створенні ВЕЗ, частіше не співпадають з тим, що відбувається в результаті фактичного розвитку.

2. Види вільних економічних зон, і фактори, що впливають на їх вибір
Відповідно до положень Федерального закону від 22 липня 2005 р. № 116-ФЗ «Про особливі економічні зони в Російській Федерації» із змінами від 3 червня 2006 р . в Російській Федерації можуть створюватися особливі економічні зони чотирьох типів: промислово-виробничі, техніко-впроваджувальні, туристично-рекреаційні та портові.
2.1 Промислово-виробничі зони
Створюються з метою стимулювання зростання промисловості в певному регіоні, який цього потребує. У цій зоні створюються «тепличні» умови для промислово-виробничих підприємств і організацій.
2.2 Техніко-впроваджувальні зони
Створюються з метою стимулювання розвитку сфери інноваційних технологій. На території даних зон створюються сприятливі умови для створення та розвитку різних наукомістких виробництв або дослідницьких центрів.
2.3 Туристично-рекреаційні зони
Створюються з метою розвитку туризму в регіоні, у якого є рекреаційні ресурси для цього. На території даних зон створюються сприятливі умови для туристичних організацій, а так само для підприємств, що працюють у сфері надання послуг.

2.4 Портові зони
Створюються з метою розвитку в регіоні портової інфраструктури, водних шляхів сполучення. На території даної зони розвиваються порти, аеропорти, які займаються транспортуванням вантажів, пасажирів
2.5 Фактори вибору виду економічної зони
На вибір типу зон для конкретних територій впливають не лише загальні, а й локальні чинники. Так, для транспортних, зовнішньоторговельних зон необхідна наявність крупного транспортного вузла. Вони, як правило, розміщуються в приморських містах, які мають морськими портами, залізничним сполученням, аеропортом. Ці ж умови бажані для розміщення торгівельних, банківських та інших зон. Для створення зон типу технопарків і технополісів потрібна розвинена науково-виробнича база і кваліфікована робоча сила. Організація туристично-рекреаційних зон вимагає наявності культурних та історичних центрів, привабливих для туризму ландшафтів, розвиненої інфраструктури. Організація комплексних Особливих економічних зон (ОЕЗ), передбачає анклавної або острівне положення території, як це і було зазначено в проекті Федерального закону "Про Вільних економічних зонах в Російській Федерації", що пов'язано з проблемами, що розглядаються далі.
З урахуванням завдань, поставлених при формуванні тієї чи іншої зони, пред'являються відповідні вимоги і до її розміщення. До найбільш загальних з них відносять:
· Сприятливе географічне положення і транспортна доступність по відношенню до зовнішнього і внутрішнього ринків і наявність розвинених транспортних комунікацій;
· Розвинений виробничий потенціал, наявність виробничої і соціальної інфраструктури;
· Суттєвий по запасам і цінності природно-ресурсний потенціал (в першу чергу - запаси вуглеводневої сировини, кольорових металів, лісових ресурсів і т.д.).
Тому території, найбільш сприятливі для розміщення ВЕЗ, мають, як правило, прикордонне розташування, а також мають морські торгові порти і магістральну транспортну мережу (залізничної, автодорожньої, аеропортами), що склалися промисловими, науковими і культурними центрами, районами концентрації найбільш цінних природних ресурсів.
В окремих випадках створення ВЕЗ виявляється доцільним і в районах нового господарського освоєння, що не надто спочатку розвиненою промисловістю, виробничою і соціальною інфраструктурою, але дозволяють вирішувати важливі довгострокові загальнодержавні програми (зміцнення паливно-енергетичної і мінерально-сировинної бази країни та ін.)
2.6 Класифікація СЕЗ по видами в WEPZA * (World Economic Processing Zones Association)
2.6.1 Wide area (Великі зони)
Великі зони з резидентський населенням, типу китайських Спеціальних Економічних Зон або нових міст.
2.6.2 Small area (Маленькі Зони)
Області, які є взагалі меншими ніж 1000 Га . зазвичай оточують парканом. Інвестори повинні визначити місцезнаходження в межах зони, щоб отримати вигоди. Відсутність резидентського населення, хоча вони можуть містити робітників. [2]
2.6.3 Industry Specific (Зони Промисловості)
Створені для того, щоб підтримати потреби певної промисловості: банківської справи, коштовностей, нафти (масла) і газу, електроніки, текстилю, туризму, і т.д. Компанії вкладають капітал в зону, можуть бути розташовані за межами зони і отримати вигоди. Приклади включають India & * 39; або багато офшорні банківські зони.
2.6.4 Зони виконання умов
Припускають наявність тільки тих інвесторів, які виконують певні критерії - рівень експорту, рівень технологій, розмір інвестицій, тощо. Приклади включають India & * 39 фабрики, оріентірумие на експорт, Мексика програма Maquila, або науково-дослідні парки (центри)

3. Резиденти вільних економічних зон
3.1 Резидент промислово-виробничої вільної економічної зони
Резидентом даної зони визнається комерційна організація, за винятком унітарного підприємства, зареєстрована згідно з законодавством Російської Федерації на території муніципального освіти, в межах якого розташована особлива економічна зона, та уклала з органами управління особливими економічними зонами угоду про ведення промислово-виробничої діяльності в порядку і на умовах, передбачених Федеральним законом від 22 липня 2005 р. № 116-ФЗ "Про особливі економічні зони в Російській Федерації".
3.2 Резидент техніко-впроваджувальної вільної економічної зони
Резидентами цієї зони визнаються: індивідуальний підприємець або комерційна організація, за винятком унітарного підприємства, зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації на території муніципального освіти, в межах якого розташована особлива економічна зона, і які уклали з органами управління особливими економічними зонами угоду про ведення техніко-впроваджувальної діяльність у порядку і на умовах, передбачених Федеральним законом від 22 липня 2005 р. № 116-ФЗ "Про особливі економічні зони в Російській Федерації".

3.3 Резидент туристично-рекреаційної вільної економічної зони
Резидентами цієї зони визнаються: індивідуальний підприємець, комерційна організація (за винятком унітарного підприємства), зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації на території муніципального освіти, в межах якого розташована особлива економічна зона (на території однієї з муніципальних утворень, якщо туристично-рекреаційна особлива економічна зона розташована на територіях декількох муніципальних утворень), і які уклали з органами управління особливими економічними зонами угоду про здійснення туристсько-рекреаційної діяльності в порядку і на умовах, які передбачені Федеральним законом від 22 липня 2005 р. № 116-ФЗ "Про особливі економічні зони в Російської Федерації ".
3.4 Резидент портової вільної економічної зони
Резидентом визнається комерційна організація, за винятком унітарного підприємства, зареєстрована згідно з законодавством Російської Федерації на території муніципального освіти, в межах якого розташована вільна економічна зона (на території однієї з муніципальних утворень, якщо портова особлива економічна зона розташована на територіях декількох муніципальних утворень), і уклала з органами управління особливими економічними зонами угоду про здійснення діяльності в портовій особливої ​​економічної зони в порядку і на умовах, які передбачені Федеральним законом від 30.10.2007 р. № 240-ФЗ "Про внесення змін до Федерального закону" Про особливі економічні зони в Російської Федерації "і окремі законодавчі акти Російської Федерації". Індивідуальний підприємець або комерційна організація визнаються резидентами вільної економічної зони з дати внесення відповідного запису до реєстру резидентів вільної економічної зони.

4. Принципи створення ефективно функціонуючої вільної економічної зони
Для організації ефективно функціонуючої зони з особливим економічним режимом слід керуватися такими принципами, напрацьованими світовою практикою:
· Прибутковості, підприємницької та інвестиційної активності;
· Конкурентоспроможності бізнесу в порівнянні з аналогічною діяльністю іншій території за рахунок використання нових форм і методів організації;
· Визначення мети як у короткостроковому, так і в довгостроковому періоді;
· Єдності підприємницької та управлінської ініціативи в умовах компромісу інтересів господарюючих суб'єктів і СЕЗ (відповідності структури управління СЕЗ економічним умовам);
· Забезпечення законодавства, нормативних і режимних вимог, а також умов кредитування, фрахту, митних послуг, операцій з цінними паперами.
Світовий досвід (Японії, США, Європи, Азії) показує, що на функціонування СЕЗ впливають такі фактори:
· Політична стабільність;
· Інвестиційні гарантії;
· Якість інфраструктури;
· Кваліфікація робочої сили;
· Спрощення адміністративних структур;
Необхідно також враховувати, що в умовах Росії залучення іноземних інвесторів можливо через перспективу освоєння великого вітчизняного ринку.
Різні законодавчі акти Російської Федерації та її суб'єктів про створення СЕЗ декларують практично єдині цілі:
· Залучення інвестицій для створення виробничих потужностей з випуску конкурентоспроможної продукції;
· Насичення внутрішнього ринку імпортозамінної продукцією;
· Створення експортно-орієнтованих виробництв;
· Підвищення зайнятості населення;
· Формування конкурентоспроможної виробничої і підприємницької інфраструктури.
Для кожної конкретної ВЕЗ відбувається детальне опрацювання цілей і завдань на основі цільових програм розвитку. Так, наприклад, "Федеральна цільова програма розвитку ОЕЗ в Калінінградській області" передбачала досягнення наступних цілей:
· Забезпечення політичних і оборонних інтересів Росії в регіоні;
· Зміцнення єдиного економічного простору Росії;
· Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України;
· Розвиток економіки Особливою економічної зони і області в цілому, підвищення рівня життя населення та досягнення соціально-політичної стабільності в області;
· Забезпечення економічної безпеки області.
Виходячи з необхідності досягнення зазначених цілей, зусилля федеральних і обласних органів державної влади пропонується зосередити на вирішенні наступних головних завдань:
· Розвиток мережі інженерної інфраструктури і комплексів життєзабезпечення Особливою економічної зони і області в цілому, включаючи транспортний і природоохоронний комплекси;
· Державна підтримка пріоритетних галузей і об'єктів економічного зростання Особливою економічної зони;
· Структурна перебудова господарського комплексу Особливою економічної зони і області в цілому, розвиток нетрадиційних для регіону конкурентоспроможних галузей і виробництв, включаючи импортозамещающие;
· Забезпечення повноцінного функціонування розміщених на території області військових формувань і баз.
При цьому можна вказати також на деякі геополітичні цілі створення ВЕЗ:
· Налагодження та зміцнення міжнародних зв'язків РФ на рівні господарюючих суб'єктів і окремих громадян, "вростання" Росії у світове господарство;
· Зміцнення, у тому числі й економічне, анклавні утворень на рубежах нашої країни, які піддаються з боку сусідів безперервному геополітичного впливу (Калінінград, Сахалін і ін);
· Шляхом підвищення рівня життя населення у відсталих і депресивних регіонах підтримання політичної стабільності в країні.

5. Проблеми виживання ВЕЗ в Україні
Сьогодні можна стверджувати, що створення та функціонування ВЕЗ на території Росії лише в малому ступені досягло поставлених цілей, як на регіональному, так і на загальнодержавному рівні. При реалізації цієї нової для країни завдання виникло безліч проблем різного характеру, вирішення яких має бути в найближчому майбутньому.
Однією з основних проблем "виживання" СЕЗ в Росії є проблема розбіжності декларованих цілей, цілей, реально переслідуваних при їх створенні, їх протиріччя, як інтересам регіонів, так і Федерації в цілому. Керівники регіонів бачать, як правило, в таких зонах лише одну "миттєву" привабливу сторону - перспективу отримання пільг по повному або частковому звільненню від податків. Багато хто вважає, що ВЕЗ допоможуть їм позбавитися від проблем регіону, вирішити які самі вони не в змозі: поганого стану інфраструктури, розвалу виробництва, безробіття, важкої соціальної обстановки, екологічних проблем. І при цьому не думають про те, хто ж тоді в таку "вільну зону" прийде зі своїм капіталом? Між тим, система надаються вільній зоні пільг повинна служити інструментом реалізації наявних порівняльних переваг даної території, а не механізмом компенсації наявних недоліків або відсутніх тут факторів розвитку. Крім того, кошти Федерального бюджету, вкладені в створення СЕЗ, у тому числі і у вигляді різних пільг, фактично виділяються за рахунок інших регіонів Росії, може бути, не менше потребують в них.
Аналіз вітчизняних програм створення і розвитку ВЕЗ показує, що в них закладається співвідношення "власні - закордонні" інвестиції, як 3 до 1, причому бюджети різних рівнів у них складають понад 50% усіх коштів. З огляду на хронічне недофінансування витратних статей бюджету, можна припустити, що як тільки не будуть повною мірою виконуватись державні фінансові зобов'язання, так і іноземні інвестиції будуть падати в пропорційних розмірах, що призведе до хронічного недофінансування програм розвитку.
Слід підкреслити також, що іноземні капітали "перетікають" у ВЕЗ не для "підняття" економіки Росії, а заради отримання надприбутків. При цьому, чим більш стабільна і розвинена країна, чим нижче виробничі і фінансові ризики, тим нижче норма прибутку, що є привабливою для інвестора. Зазвичай вважається, що вільні економічні зони сприяють прямим іноземним інвестиціям щодо великих і мають гарну репутацію компаній. Однак, як свідчить світовий досвід, потужні транснаціональні корпорації не дуже потребують привілеї та можливості вільних зон. Вони можуть успішно функціонувати і в звичайних умовах практично будь-якої країни. І якщо умови якої-небудь держави занадто несприятливі, то переваги, пропоновані вільними економічними зонами, навряд чи змусять ці корпорації змінити їх стратегію міжнародного розвитку. У зв'язку з цим зростає небезпека проникнення на територію СЕЗ неблагонадійних компаній з числа світових аутсайдерів і криміналізації бізнесу в зоні, що призведе якщо не до повного зриву, то до зниження якості виконання поставлених завдань.
Інший економічною проблемою СЕЗ є недбале витрачання на місцях і тих явно недостатніх коштів, що виділяються Федеральним бюджетом під реалізацію певних програм, ставить під сумнів їх реальне втілення. Характерна і проблема вітчизняної "офшорній" зони. За час функціонування так і не були створені регулятивні механізми, адекватні поставленим завданням. Зональні пільги з інструмента модернізації економіки і залучення в країну іноземних інвестицій перетворилися на засіб прихованого субсидування певних регіональних угруповань, і спосіб первісного нагромадження капіталу з наступним його переведенням за кордон. Вирішення цієї проблеми вбачається в перекладі пільг на регіональний рівень, а федеральні кошти слід спрямовувати в СЕЗ у вигляді цільових кредитів та інвестиційних програм під суворим контролем центру.
У 2007 - 2008 р . до фінансових проблем СЕЗ додалася також проблема довіри до державних гарантій наданих кредитів, проблема кредитоспроможності вітчизняних фінансових інститутів.
Крім програмно-цільових і фінансових, у низці спільних для всіх ВЕЗ соціально-економічних проблем слід виділити:
o нерозвиненість інфраструктури і промисловості;
o розрив і перерозподіл господарських зв'язків підприємств, відсутність захисту вітчизняних товаровиробників на міжнародному ринку з боку держави;
o наявність на шляху розвитку вільного підприємництва перепон бюрократичного і - кримінального характеру, в тому числі корумпованість чиновників;
o проблема рівня кваліфікації російських кадрів, як робочих, так і управлінських, проблема відсутності досвіду;
o одна з найважливіших і визначальних проблем - проблема довіри до влади.
При перерахуванні соціально-економічних проблем російських СЕЗ не слід забувати і про те, що у кожної зони є також власні, індивідуальні, які, втім, перегукуються як із загальними для всіх ВЕЗ, так і з загальнодержавними. Проблема високих транспортних витрат є спільною для ВЕЗ Калінінградської області та Знахідки на увазі їх певного географічного положення. При цьому вона прямо залежить від загальнодержавної проблеми високих тарифів на транспортні перевезення. Серед індивідуальних проблем можна відзначити також дефіцит енергоносіїв в деяких ВЕЗ, недостатність власної сировинної бази, економічні проблеми великих містоутворюючих підприємств, неконкурентоспроможність вітчизняних товарів в умовах безмитного імпорту та багато інших.
Позначений спектр проблем, які супроводжують розвиток і функціонування СЕЗ в Росії був би неповним без згадки про їх геополітичному аспекті. З огляду на нестабільність політичної обстановки, як усередині країни, так і за її межами, є підстави для зведення таких проблем у число провідних.
Серед таких проблем слід виділити проблему політичної стабільності, наступності політико-економічних рішень, узгодженість у діях влади всіх рівнів. Численні непослідовні правові рішення щодо ВЕЗ мали безсумнівну політичне підгрунтя боротьби різних владних угруповань, що не могло не позначитися негативно на розвитку зон. Боротьба за розширення регіональних пільг на шкоду іншим суб'єктам Федерації позначилася на зростанні сепаратистських настроїв, нагнітанні напруженості у відносинах між центром і регіонами.
Проблема використання ідеї СЕЗ в інтересах вузьких лобістських груп, накопичення за її рахунок політичного капіталу деякими чиновниками на місцях призводить до дискредитації в цілому прогресивного починання. Справа в тому, що на самому початку (ще на етапі існування СРСР) задум створення зон був використаний керівництвом союзних республік як інструмент політичної протидії союзному центру. Напередодні виборів російського президента роздача "зональних повноважень" була символом ліберального відношення керівництва РРФСР до регіонів, а потім, зі здобуттям Росією суверенітету, "вибивання" цих повноважень стало засобом аналогічної боротьби, тепер вже - з боку керівників регіонів по відношенню до федеральної влади. І сьогодні ідея створення СЕЗ все ще залишається засобом політичного тиску регіонів на уряд, хоча практичні зусилля з організації зон все більше зміщуються на місцевий рівень.
Іншою важливою проблемою є підтримання економічної безпеки держави та її інтересів на належному рівні. Так і не ставши в сучасних умовах "експорто-виробляють", вільні зони в повній мірі стали "експортно-сировинними", тобто великими, часто несанкціонованими і неконтрольованими експортерами стратегічних сировинних ресурсів і "не зовсім законних" капіталів. В умовах паливної кризи експортна діяльність СЕЗ викликає чимало нарікань.
Одночасно слід відзначити особливе геополітичне становище деяких зон. Так, Калінінградська область відіграє і буде грати стратегічно важливу роль у забезпеченні політичних, економічних і військових інтересів Росії в Європі. З урахуванням планів НАТО щодо включення до складу альянсу східноєвропейських країн і держав Балтії, а так само розміщення своїх ПРО у Східній Європі, військово-стратегічне значення області ще більше зростає. У зв'язку з цим передбачає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення життєдіяльності регіону, в тому числі при виникненні можливих кризових ситуацій. До стратегічно важливих галузей відносяться:
o транспортний комплекс;
o паливно-енергетичний комплекс;
o агропромисловий комплекс;
o зв'язок і телекомунікації.
Проблеми забезпечення цілісності та національної безпеки країни в не малій мірі характерні і для інших СЕЗ - таких, як "Знахідка", "Сахалін" та ін
Результатом усіх зазначених проблем є те, що в даний час можна назвати працюють лише дві - в Калінінградській області і в Находці. При цьому функціонування цих зон в даних регіонах не тільки не призвело до очікуваного економічного прориву, але й не вивело ці регіони в ряд регіонів - донорів Федерального бюджету. Тим не менш процес створення ВЕЗ на регіональному рівні не припиняється ні на один день при абсолютно туманному цілепокладання.
6. Умови ефективної реалізації концепції зі створення СЕЗ
Принципова необхідність створення ВЕЗ в Україні на підставі досліджень вітчизняних і світових учених залишається проте практично доведеною. Проте незаперечний і той факт, що ефективна реалізація може здійснюватися при дотриманні наступних обов'язкових умов:
o формування на федеральному рівні чіткої концепції в області СЕЗ, що враховує як загальнодержавні, так і регіональні інтереси;
o порушення принципу єдиного економічного простору країни;
o взаємної економічної зацікавленості як місцевих, так і федеральних органів у створенні вільних зон;
o можливості (і готовності) федеральних органів направити значні бюджетні кошти для формування інфраструктури ВЕЗ, з розумінням того, що реальний ефект для країни може бути отриманий лише у перспективі;
o надання іноземним і російським інвесторам, що діють у СЕЗ, кращих умов для ведення господарської діяльності, ніж ті, які вони мають за кордоном і на решті території Російської Федерації.
Принцип селективності вільних економічних зон може цілком поєднуватися з завданням протидії індивідуалізації пільг. Більш того, створення конкурентного середовища на окремих ділянках економічного простору - перспектива для Росії набагато більш реальна, ніж вирівнювання стартових умов розвитку методом "суцільний" лібералізації. Важливо тільки, щоб преференційні режими використовувались не заради роздачі пільг певним підприємствам, галузям або територіям, а з метою стимулювання інноваційних форм господарювання, які забезпечують технологічний ривок Росії.
Зокрема, мова йде про нових організаційних формах з'єднання науки, виробництва та бізнесу, представлених в сучасному світі різними парковими структурами (промислові, наукові, технологічні парки). Ці локальні утворення можуть створюватися в Росії насамперед на базі інфраструктури військово-промислового комплексу - як на рівні окремих підприємств, так і як ядра "наукоградів". Не виключено, що вони повинні розглядатися як основні інвестиційні пріоритети при формуванні федерального бюджету розвитку.
Друге стратегічно виправдане направлення - реалізація переваг транспортно-географічного положення України і потенціалу її при портових територій. Створення тут широкої мережі вільних економічних зон не тільки прискорило б інтеграцію України в світові господарські зв'язки, а й притягнуло б до неї колосальні потоки товарів і капіталів, які зараз направляються в аналогічні зони зарубіжних країни.
Фінансові кошти, настільки бідно виділяються з бюджетів різних рівнів, повинні використовуватися перш за все для формування та підтримки об'єктів економічного зростання. Під об'єктами економічного зростання, розуміються окремі комерційні організації, локальні вільні економічні зони, здатні вирішувати завдання не тільки власного розвитку, а й сприяти поліпшенню соціально-економічної ситуації в навколишньому їхньому районі чи сфері діяльності.

Висновок
Я вважаю, що реально потребують об'єктів економічного зростання необхідно надати пільговий режим господарювання, державну підтримку, включаючи гарантії для залучення інвестицій, часткове бюджетне фінансування. При цьому фінансові ресурси з федеральних і обласних джерел повинні виділятися переважно на поворотній основі. Наведений аналіз дозволяє зробити висновок, що і в умовах Росії створення СЕЗ може бути дієвим знаряддям регіональної політики, служити каталізатором творчих економічних процесів, а так само може бути антикризовою процедурою оздоровлення економіки.
Серед проблем різного характеру, що постають на шляху їх створення і функціонування, немає дійсно нерозв'язних. Однак, необхідна наявність політичної волі в державної влади. При цьому досягнення компромісу в інтересах регіональних і федеральних властей з'явиться основною гарантією стабільного розвитку таких зон, а разом з ними і держави в цілому. Саме в цьому повинна складатися основна мета всіх економіко-політичних експериментів і нововведень у нашій країні. Тимчасові невдачі функціонування СЕЗ слід розглядати в контексті загальних невдач економічних реформ, які полягають, на мою думку, в ігноруванні міжнародного досвіду, некомпетентності та безвольність державної влади. І вихід із ситуації бачиться, в першу чергу, у стабілізації політичної ситуації в країні, у зміні економічних пріоритетів. У кінцевому рахунку, головною метою державної політики є підвищення добробуту народу, а отже, і побудову концепцій вільних економічних зон повинно бути підпорядковане в першу чергу цієї мети.

Список використаної літератури
1. Федеральний закон від 22 липня 2005 р. № 116-ФЗ "Про особливі економічні зони в Російській Федерації".
2. Федеральний закон від 30.10.2007 р. № 240-ФЗ "Про внесення змін до Федерального закону" Про особливі економічні зони в Російській Федерації "і окремі законодавчі акти Російської Федерації
3. «Вільні економічні зони», Р.І. Зіменков, Видавництво Юніті-Дата, 2005 р .
4. «Геоекономіка. Освоєння світового простору »Е.Г. Кочетов, видавництво «Економіка» 2005р.
5.Правовая база «Гарант» з останніми оновленнями.
6.Інформаціонная база «Консультант» з останніми оновленнями »
7.www.rosoez.ru-офіційний сайт Федерального агентства з управління особливими економічними зонами
8. www.wepza.org-офіційний сайт ...

Додаток
WA-Wide area (Великі зони)
SA-Small area (Маленькі зони)
IS-Industry Specific (Зони певної промисловості)
PS-Performance Specific (зони виконання певних умов)
Найменування регіону
WA
SA
IS
PS

Алжир [3]
немає
є
немає
немає
Самоа
немає
є
немає
немає
Ангола
немає
є
немає
немає
Аргентина
немає
є
немає
немає
Австралія
немає
є
немає
немає
Багамські острови
немає
є
немає
немає
Бангладеш
немає
є
немає
немає
Бермудські острови
немає
немає
є
немає
Болівія
немає
є
немає
немає
Бразилія [4]
є
є
немає
немає
Болгарія
немає
є
немає
немає
Камерун
немає
є
немає
немає
Ісландія
немає
немає
є
немає
Китай
є
є
є
є
Колумбія
немає
є
немає
немає
Коста-Ріка
немає
є
немає
немає
Хорватія
немає
є
немає
немає
Куба
немає
є
немає
немає
Нідерланди
немає
є
немає
немає
Кіпр
немає
є
немає
немає
Данія
немає
є
немає
немає
Домініканська республіка
немає
є
є
немає
Еквадор
немає
є
немає
немає
Єгипет
немає
є
немає
немає
Фіджі
немає
є
немає
немає
Франція
немає
є
є
немає
Ізраїль, Сектор Газа
немає
є
немає
немає
Німеччина
немає
є
немає
немає
Гана
немає
є
немає
немає
Гібралтар
немає
є
немає
немає
Греція
немає
є
немає
немає
Гваделупа
немає
є
немає
немає
Гватемала
немає
є
немає
немає
Гаїті
немає
є
немає
немає
Гондурас
немає
є
немає
немає
Гонконг
є
є
є
немає
Угорщина
немає
є
немає
немає
Ісландія
немає
є
немає
немає
Індія
є
є
є
є
Росія
є
є
немає
немає
Іран
немає
є
немає
немає
Ірландія
немає
є
немає
немає
Італія
немає
є
немає
немає
Ямайка
немає
є
немає
немає
Японія
немає
є
є
немає
Йорданія
немає
є
немає
немає
Казахстан
є
немає
немає
немає
Кенія
немає
є
немає
немає
Республіка Корея
немає
є
є
немає
Кувейт
немає
є
немає
немає
Киргизстан
є
немає
немає
немає
Латвія
немає
є
немає
немає
Лесото
немає
є
немає
немає
Ліберія
немає
є
немає
немає
Лівія
немає
є
немає
немає
Ліхтенштейн
немає
є
немає
немає
Литва
немає
є
немає
немає
Мадагаскар
немає
є
немає
немає
Малайзія
немає
є
немає
немає
Мальта
немає
є
немає
немає
Молдова
немає
є
немає
немає
Монако
є
немає
немає
немає
Мексика
немає
є
є
немає
Монголія
немає
є
немає
немає
Марокко
немає
є
немає
немає
Мозамбік
немає
є
немає
немає
Намібія
немає
є
немає
немає
Нова Зеландія
немає
є
немає
немає
Нікарагуа
немає
є
немає
немає
Нігерія
немає
є
немає
немає
Північна Корея
немає
є
немає
немає
Оман
немає
є
немає
немає
Пакистан
немає
є
немає
немає
Панама
немає
є
є
немає
Перу
немає
є
немає
немає
Філіппінські острови
є
є
немає
немає
Польща
немає
є
немає
немає
Португалія
немає
є
немає
немає

Пуерто-Ріко
немає
є
немає
немає
Румунія
немає
є
немає
немає
Індонезія
немає
є
немає
немає
Сенегал
немає
є
немає
немає
Сербія
немає
є
немає
немає
Сейшельські острови
немає
є
немає
немає
Сінгапур
є
є
немає
немає
Словаччина
немає
є
немає
немає
Словенія
немає
є
немає
немає
ПАР
немає
є
немає
немає
Іспанія
немає
є
немає
немає
Шрі-Ланка
є
є
немає
немає
Судан
немає
є
немає
немає
Швеція
немає
є
немає
немає
Сирія
немає
є
немає
немає
Тайвань
немає
є
є
немає
Танзанія
немає
є
немає
немає
Таїланд
немає
є
немає
немає
Того
немає
є
немає
немає
Тринідад і Тобаго
є
є
немає
немає
Туніс
немає
є
немає
немає
Туреччина
немає
є
немає
немає
України
немає
є
немає
немає
ОАЕ
немає
є
немає
немає
Великобританія
немає
є
немає
немає
Уругвай
немає
є
немає
немає
США
є
є
немає
немає
Венесуела
немає
є
немає
немає
В'єтнам
немає
є
немає
немає
Ємен
немає
є
немає
немає
Югославія
немає
є
немає
немає


[1] Див Додаток 1
[2] www.wepza.org
[3] Алжир - регіони, виділені подібним чином зону мають 1 тип вільних економічних зон
[4] Бразилія-регіони, виділені подібним чином мають 2 і більше типів вільних економічних зон
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Географія | Курсова
234.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Вільні економічні зони Офшорні зони
Вільні економічні зони 3
Вільні економічні зони РФ
Вільні економічні зони 4
Вільні економічні зони 2
Вільні економічні зони 5
Вільні економічні зони України
Вільні економічні зони в Україні
Вільні економічні зони в Росії
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru