приховати рекламу

Відбудова народного господарства після Другої світової війни

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Відбудова народного господарства після Другої світової війни

Введення
Перемога у війні, здобута ціною величезних жертв і страждань, народжувала в народі надії на світле майбутнє. Заходи радянського керівництва щодо розвитку економіки були визначені законом про п'ятирічний план відновлення СРСР, прийнятим Верховною Радою в березні 1946р. Незважаючи на величезні людські жертви і матеріальні втрати, весь радянський народ був упевнений у можливості подолання труднощів повоєнного часу. Першочергове завдання полягало в тому, щоб перевести економіку на мирні рейки. При вирішенні цього завдання використовувалася допомогу братніх народів.

Широка програма розвитку народного господарства Української РСР була викладена в «Законі про п'ятирічний план відновлення і розвитку народного господарства Української РСР на 1946-1950гг.», Прийнятому в серпні 1946 року восьмий сесією Верховної Ради УРСР. Обсяг капіталовкладень в четвертій п'ятирічці становив по республіці 65,1 млрд.руб., Що перевищувало рівень капіталовкладень у всі народне господарство Радянського Союзу в першій п'ятирічці. Це свідчило про велику увагу, яка приділяється відбудові народного господарства Радянської України як складової частини СРСР. Ставиться завдання довести обсяг промислового виробництва УРСР у кінці п'ятирічки до 103% в порівнянні з 1940 роком. До 1950 р планувалося виробляти 9,7 млн. т чавуну, 8,8 млн. т. стали, 86,1 млн.т вугілля. Передбачалося відродити металургійні заводи Донбасу та Придніпров'я, ввести в дію 30 доменних печей потужністю 9 млн. т чавуну на рік, сталеплавильні агрегати потужністю 8,4 млн.т сталі, 58 прокатних станів потужністю 6,5 млн. т прокату. За п'ятирічку намічалося на 2,574 тис.кВт підвищити потужність електростанцій, на 1 млн кВт перевершивши довоєнну. Ще до прийняття четвертого п'ятирічного плану по всій країні, і зокрема по Україні, широкою хвилею розгорнулися відновлювальні роботи. Труднощі при цьому були значні: не вистачало кадрів, значна частина яких перебувала ще в лавах Червоної Армії, не вистачало будівельних матеріалів. Відроджувати народне господарство Радянський Союз повинен був тільки за рахунок внутрішніх ресурсів. На міжнародній арені також не все сприяло переходу нашої держави до мирного життя. Імперіалістичний табір повів «холодну війну» проти Радянського Союзу. У битві за відродження народного господарства перемогли інтернаціоналізм, дружба народів СРСР. Вся країна допомагала піднімати з руїн заводи, фабрики, відновлювати народне господарство. Прикладом такої взаємодопомоги може служити будмайданчик «Запоріжсталі», поряд з якою стояли намети з написами «Горький», «Рига», «Ташкент», «Баку», «Далекий Схід», в яких жили прибули з цих місць робітники. Більше двохсот заводів виконували замовлення «Запоріжсталі», багато проектні організації Москви, Ленінграда, Києва, Харкова, Дніпропетровська, Ростова-на-Дону готували документацію для відновлення цехів. Неоціненну допомогу Україні робила потужна промисловість східних і центральних районів країни. Широкі маси трудящих з найбільшим ентузіазмом включалися у всенародну боротьбу. Серед відновлюваних підприємств республіки особливе місце відводилося Дніпровської гідроелектростанції ім. В.І. Леніна - гордості нашої країни. На Дніпрогесі гітлерівці підірвали машинний зал, шлюзи, значну частину биків греблі, в тіло греблі заклали 360 т вибухівки. Перед країною ставилося завдання в найкоротший термін не тільки відродити станцію, але і збільшити її потужність в порівнянні з довоєнної. Відновленням Дніпрогесу керував один з найбільших організаторів промислового виробництва країни ф.Г.Логінов. Волею і працею робітників та інженерно-технічних працівників Дніпрогес вже в червні 1950 р був відроджений. План передбачав у найкоротші терміни відновити вугільну промисловість і в 1946-1950гг ввести в дію шахти потужністю 17,5 млн т в Сталінської і Ворошиловградської областях. Одночасно намічалася розробка вугільних запасів в правобережних і західних областях України. Були заплановані розвідувальні роботи з вишукування газу і нафти, будівництво газопроводу Дашава-Київ. До 1950 року намічалося довести загальний видобуток вугілля по республіці до 86,1 млн т Для цього слід було закінчити відбудову вугільних шахт Донбасу в 1949р, повністю завершивши роботи на 182 основних шахтах т додатково побудувавши 60 нових шахт. У галузі машинобудування планувалося знову ввести в дію заводи вугільного, металургійного та енергетичного устаткування, електромашинобудування, сільськогосподарського машинобудування. Створювалися нові галузі машинобудування. Враховуючи гострий брак транспорту, передбачалося будівництво автомобільного заводу вантажних автомобілів в м Дніпропетровську потужністю 60 тис. автомобілів на рік, а також двох автоскладальних заводів в Одесі та Львові. Для республіки це мало велике значення, оскільки до війни на Україні взагалі не було автомобільної промисловості. Одночасно ставилося завдання поліпшення існуючих і будівництва нових магістралей, таких як Москва-Харків, міста України-міста Кавказу і Криму. Передбачалося будівництво магістралей Київ-Одеса, Київ-Дніпропетровськ-Сталіно, Київ-Суми-Харків і Кременчук-Кіровоград-Первомайськ-Балта-Котовськ, організація регулярного автобусного руху у 80 містах республіки. Йшло відновлення зруйнованого гітлерівцями Києва. Київ-гордість російського, українського, білоруського народів, почав відроджуватися відразу після його звільнення, в листопаді 1943р. Для його відновлення знадобилася допомога всієї країни. Планувалося забезпечити подальший розвиток засобів зв'язку, спорудити в Києві телевізійний центр. Почалися вишукувальні роботи з будівництва метрополітену. Значна увага приділялася розвитку харчової та легкої промисловості, будівництва житла, розвитку місцевої промисловості, яка в умовах відновлення народного господарства мала важливе значення. План виробництва валової продукції республіканської та місцевої промисловості УРСР на 1950 р був встановлений в сумі 9,2 млрд.руб. (у цінах 1926/1927гг.), що перевищувало довоєнний рівень на 8,6%. Восьма сесія Верховної Ради УРСР затвердила плани виробництва основних видів продукції республіканської та місцевої промисловості всіх міністерств і відомств республіки на 1950р. в таких розмірах: вугілля - 4,400 тис.т, торфу - 3,605 тис. т, цегли - 1,4 млрд.шт., вапна - 530 тис.т.. скла листового - 1,730 тис.м , Пиломатеріалів -2,475 тис м , Дерев'яних будівельних деталей - 1,230 тис.м . Все це було необхідно було для забезпечення житлом, паливом, одягом, їжею народу. [1, с 36-38] Перебудова економіки на мирний лад закінчилася в основному в кінці 1946г. Однак навесні 1945р промисловість поступово почала переходити до випуску продукції мирного часу. У грудні 1945р Наркомату сільськогосподарського машинобудування було передано кілька великих підприємств республіки, в тому числі заводи: Одеський ім. Жовтневої революції, Осиповського «Першотравневий», кіровоградський «Червона зірка», запорізький «Комунар», харківський ім. М. В. Фрунзе, «Серп і Молот» і Львівський завод сільськогосподарських машин. На базі Київського танкоремонтного заводу виникла мотоциклетний, Дніпропетровського авіаційного - завод із виготовлення інструментів і нестандартного обладнання для автомобільної промисловості та ін За рішенням уряду військові установи не лише передавали цивільним відомствам, але і допомагали їм налагодити виробництво мирної продукції. Враховуючи особливу важливість відродження і подальшого розвитку транспортного машинобудування в країні, в тому числі і в Українській РСР, перш за все забезпечувалися Ворошиловградський вагонобудівний завод, Маріупольський завод транспортного машинобудування металом, трубами, обладнанням, інструментом та іншими матеріалами. Переважна більшість підприємств легкої промисловості УРСР вже з третього кварталу 1946 р перейшло на випуск товарів широкого споживання. У ході перебудови народного господарства вирішувалася складна проблема кадрів для промислових підприємств, сільського господарства, будівництва, які могли б використовувати нові машини, верстати, удосконалити їх техніко-експлуатаційні характеристики. Використовувалися методи поповнення трудових ресурсів, насамперед шляхом демобілізації солдатів з лав Радянської Армії і за рахунок переходу працівників з оборонної промисловості в громадянську. Якщо в 1940р В Україні налічувалося 41,3 млн. чоловік населення, то внаслідок війни кількість його значно зменшилася і в 1945р становило 27,4 млн. осіб. Жіноче населення переважало над чоловічим. У 1945р в УРСР залишилося 17% довоєнної чисельності робітників, а весь промислово-виробничий персонал республіки становив лише 1 млн.256 осіб проти 2млн.614человек в 1940р. Не вистачало інженерно-технічних фахівців, робочої сили в сільському господарстві. Чи відчували гостру потребу в кваліфікованих кадрах партійні і радянські органи, наукові та культурні установи республіки. Поряд з нарощуванням потужностей важкої промисловості поновлювалася діяльність тисяч підприємств, які випускали товари першої необхідності. Республіканська і місцева промисловість виробляли взуття, панчішно-трикотажні, швейні, металеві та ін промислові товари, потрібні народу. Вирішенню завдань перебудови життя на мирний лад сприяло соціалістичне державне планування. Замість однорічних планів періоду війни, в ході виконання яких часто вносилися корективи, уточнення, перебудова народного господарства вимагала переходу до складання планів на більш довгий період. [2, с 28-30]
Таким чином, в цілому, виробництво промислової продукції України порівняно з 1940 р. склало в 1950 р. - 115%, в 1953 р. - 173%. Україна знову зайняла традиційне для неї місце паливно-металургійної бази Радянського Союзу. На її заводах виплавлялося близько половини всього чавуну, понад 30% сталі, вироблялася майже третина союзного прокату. Шахти республіки давали близько 30% загальносоюзного видобутку вугілля. Проте, як завжди, основна частина населення України не мала можливості користуватися цими багатствами, оскільки розподіл усіх вироблених у країні матеріальних ресурсів здійснювалося в Москві.
Героїчною працею радянського народу за роки четвертої п'ятирічки була втілена в життя грандіозна програма відновлення і подальшого розвитку країни. У ході післявоєнного відродження народного господарства всебічно враховувалися потреби і можливості кожної республіки. На розвиток економіки постраждалих районів і роки четвертої п'ятирічки припадало понад 46% усіх капіталовкладень. Об'єднавши зусилля трудящих всієї країни було забезпечено успішне втілення в життя «Закону про п'ятирічний план постанови і розвитку народного господарства СРСР на 1946-1950 рр..». Успішне виконання завдань четвертої п'ятирічки в промисловості і на транспорті проходило під знаком широкого впровадження нової техніки і прогресивної технології. За ці роки була в основному здійснено механізація трудомістких процесів у чорній металургії, вугільної промисловості, за рахунок створення і впровадження нових машин і механізмів досягнуто підвищення продуктивності праці. За роки четвертої п'ятирічки було відновлено і побудовано нових 6200 великих підприємств. Великих успіхів було досягнуто в галузі техніки і технології виробництва, зросли енергоозброєність і продуктивність праці порівняно з 1940 р . відповідно на 40% і 37%. Знаменно, що до кінця п'ятирічки за рахунок підвищення продуктивності праці було отримано 69% приросту всієї промислової продукції. Дуже істотні зрушення відбулися за ці роки в територіальному розміщенні промисловості. В економіці країни помітно зросла питома вага східних районів. Швидкими темпами тут розвивалися паливно-сировинна, металургійна і енергетична бази. Форсованими темпами освоювалося виробництво нових видів продукції. За п'ять років в Українській РСР випуск промислової продукції збільшився в 4,4 рази. Підприємства республіки стали виробляти велику кількість нових видів продукції: вугільні комбайни, важкі врубові машини, автомобілі, бурякозбиральні комбайни, мотоцикли, магістральні тепловози, нові види металургійного та енергетичного обладнання. При допомозі трудящих всієї країни на Україну великі успіхи були досягнуті в розвитку важкої індустрії. До кінця п'ятирічки виробництво промислової продукції визволених районів країни становило 21,6% її союзного випуску. У 1950 р . Україна дала 47,8% загальносоюзного видобутку вугілля, 54,2% коксу, 47,8% чавуну, 30,6% сталі, 38,4% металургійного устаткування, 71,6% цукру-піску та ін У цьому ж році в республіці вперше було випущено понад 18 тис. вантажних автомобілів, організовано виробництво крокуючих екскаваторів. До кінця п'ятирічки України виробляла більше, ніж до війни, прокату чорних металів, залізної руди, електроенергії; мінеральних добрив. У повоєнні роки політика Радянського уряду була спрямована не просто на відновлення довоєнного рівня, але й досягнення якісних зрушень у розвитку виробництва засобів виробництва. Відновлення важкої індустрії супроводжувалося подальшою реконструкцією і модернізацією основних виробничих фондів. Відродження провідних галузей промисловості Української РСР послужило надійною основою розвитку всього народного господарства, у тому числі будівництва, транспорту, легкої промисловості та сільського господарства. Основна задача четвертого п'ятирічного плану по промисловості, що складалася в тому, щоб відновити довоєнний рівень і потім значно перевершити його, була успішно вирішена. Були не тільки повернуті в дію окремі фабрики й заводи, а повністю відродилися цілі промислові центри країни. Відновлювальні роботи велися таким чином, щоб надати новий, сучасний вигляд колишнім заводам і шахт. На заводи і фабрики Україні за роки четвертої п'ятирічки надійшли тисячі одиниць нового обладнання, машини та апарати високої продуктивності. Вже в 1948 р . валова продукція промисловості СРСР перевершила рівень 1940 р . Першими цього домоглися енергетики (1946) і шахтарі (1947), в 1948 р . було перевищено довоєнний виробництво сталі, автомобілів, тракторів, металорізальних верстатів, цементу та ін Довоєнний рівень у різних галузях промисловості було досягнуто в різний час. Це залежало від руйнувань, які зазнали в роки війни окремі галузі, досягнень у розвитку техніки і технології, забезпеченості кадрами, структурних змін у важкій промисловості .. У 1950 р . випуск валової продукції країни перевищив на 73% рівень 1940 року замість намічених 48%. За цей час продуктивність праці у промисловості збільшилася на 45 і в будівництві - на 37% (у розрахунку на одного працюючого). У роки четвертої п'ятирічки були закладені основи для подальшого розвитку економіки на новому технічному рівні. Трудящі України з братньою допомогою всіх народів країни в небачено короткий час відновили енергетичне господарство республіки. Ще на початку п'ятирічки енергетика досягла довоєнного рівня. У 1950 р . виробництво електроенергії в СРСР склало 91,2 млрд. кВт год у порівнянні з 48,3 млрд. кВт год у 1940 р ., Або збільшилася майже в 1,9 рази. До кінця п'ятирічки потужність всіх електростанцій Радянської України була не тільки відновлена, але і перевищувала довоєнну на 600 тис. кВт. Річне виробництво електроенергії в республіці зросла на 2,8 млн. кВт год і становило 14,7 млрд. кВт год.
Значні успіхи були досягнуті у відновленні і розвитку електроенергетики Донбасу. Намічений планом на 1950 р. рівень виробництва електроенергії тут був досягнутий уже у 1949 р. Успіхи у відбудові та розвитку вітчизняного машинобудування відкривали великі можливості для посилення технічного оснащення шахт. Створення в 1948 р. вугільного комбайна дозволило приступити до механізації навалка вугілля на транспортер і вирішити проблему цієї основної і трудомісткою операції, що раніше виконувалася вручну. На шахтах Донбасу з'явилися численні вугле-і породонавантажувальні машини, скребкові конвеєри, прохідницькі комбайни, зросла кількість електровозів Успіхи були досягнуті у відродженні чорної металургії республіки. За 1946-1950 рр.. на Україні почали функціонувати 22 доменних і 46 прокатних станів, 43 мартенівські печі. У 1950 р. загальний обсяг продукції машинобудування УРСР порівняно з 1940 р. збільшився в 1,5 рази. Випуск тракторів зріс більш ніж у 2 рази, металургійного устаткування - у 2,7, електромоторів нормальних - в 2,5, електромоторів вибухобезпечних - в 3,3, плугів тракторних - в 3, культиваторів тракторних - в 5,7, молотарок складних - в 5,1, вагонів товарних - в 2,1, екскаваторів - у 9,3, велосипедів - в 4,4 рази.
За 1946-1950 рр.. були відновлені і реконструйовані залізничні колії значної протяжності, велика кількість мостів, вокзалів, що дозволило до початку 1948 р. відновити рух поїздів на 15 тис. км залізничних доріг, які пов'язували Придніпров'я і Донбас з Москвою і Ленінградом, з багатьма іншими промисловими центрами країни. Відбулися структурні зміни в промисловості України [1, с 70-72]
Однак результати четвертого п'ятирічного плану були неоднозначними. У важкій промисловості, яка отримала 85% капіталовкладень, процес відновлення досяг помітних успіхів. До 1950 р. загальний обсяг промислової продукції Україна перевищував рівень 1940 р. на 15%. У Західній Україні, де до війни важка промисловість практично була відсутня, прогрес був особливо вражаючим: до 1950 р. обсяг промислової продукції регіону збільшився на 230%. У 1950-ті роки Україна знову перетворилася в одну з провідних промислових держав Європи. Вона виробляла більше чавуну на душу населення, ніж Великобританія, Західна Німеччина та Франція (західні німці, правда, виробляли більше сталі), а з вуглевидобутку майже дорівнювала Західної Німеччини. Втім, якщо промисловість Україна і стала потужнішою порівняно з довоєнним часом, її частка в загальному обсязі промислової продукції Радянського Союзу знизилася, оскільки нові індустріальні центри, які виросли за Уралом, розвивалися куди швидше. Збільшення кількості і укрупнення заводів, однак, не означали помітного поліпшення життєвого рівня. Традиційне для радянської влади зневага до виробництва товарів широкого споживання призвело до таких крайнощів, що покупка пари взуття, зубної щітки і навіть буханця хліба перетворилася на проблему. До 1950 легка промисловість ледве досягла 80% довоєнного рівня виробництва. Споживчі можливості населення були знижені також внаслідок грошової реформи 1947 р., що вдарила по особистим заощадженням громадян. [3, з 305]

Висновок
Економіка Україна, на відміну від західних країн, в післявоєнний час відновлювалася і добудовувалася не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частину загальносоюзної економічної системи. Крім того, частка в обсязі загальносоюзного виробництва суттєво впала з 18% у довоєнний період до 7% в1945г.Далее, незважаючи на бурхливий розвиток, українська промисловість не зможе повернути собі місце лідера, оскільки нові індустріальні центри, що виникли за Уралом, будуть розвиватися значно більше швидкими темпами. Важливою причиною відновних процесів в Україні була командна система. Саме вона зуміла за короткий час мобілізувати значні матеріальні та людські ресурси, швидко перекидаючи їх з одного кінця країни в інший і концентруючи на відновленні та будівництві певного об'єкта.

Література
1. Історія Української РСР у 10т, т.9 Під ред. Ю.Ю. Кондуфора К.: н.д. , 1985.-582с.
2. Субтельний О. Україна. Історія. К.: "Либідь", 2004.-735с.
3. Туркеня Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новітня історія України. Частина друга (1939-2001). К.: Генеза, 2005.-416с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Історія та історичні особистості | Реферат
40.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Характерні особливості розвитку сільського господарства Японії після Другої світової війни
Великобританія після Другої світової війни
Англія після Другої світової війни
Україні після Другої світової війни
Великобританія після другої світової війни
Німеччина після Другої світової війни
Економічний розвиток після Другої світової війни
Проблема роззброєння після Другої світової війни
Економіка СРСР після Другої світової війни
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru