ВУХО
У людини, як і в усіх хребетних, вухо виконує функції слуху й рівноваги тіла, що найкраще розвинулося у ссавців.
Вухо складається із зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха, де розташований присінково-завитковий орган.
Зовнішнє вухо. Зовнішнє вухо складається з вушної раковини і зовнішнього слухового ходу.
Вушна раковина людини – парний утвір, в основі якого міститься своєрідно зігнута хрящова пластинка, вкрита з обох боків тонкою шкірою. У вушній раковині розрізняють: завиток який обрамляє її зовнішній край; човен, що має вигляд жолоба, розташованого перед завитком; проти завиток, який обмежує човен спереду; вушну часточку, (мочку), тобто шкірну складку нижнього відділу вушної раковини, в якій немає хрящової основи.
Вушні м’язи людини рудиментарні, тому вушні раковини рухаються дуже мало або зовсім не рухаються.
Зовнішній слуховий хід є безпосередній продовженням найглибшої ділянки увігнутої поверхні вушної раковини і починається зовнішнім слуховим отвором. Зовнішній слуховий хід має форму трубки близько 24 мм завдовжки, дещо зігнутої під кутом, відкритим вперед і донизу. У ньому розрізняють кісткову (дві третини) і хрящову (одна третина) частини. Хрящ слухового ходу є жолобуватим проводженням хряща вушної раковини. Кісткова частина зовнішнього слухового ходу утворена барабанною та лускоподібною частинами скроневої кістки. Біля його внутрішнього краю є барабанна вирізки. По всій своїй довжині зовнішній слуховий хід вкритий шкірою, яка міцно зрослася з розташованими під нею тканинами і містить багато сальних залоз, частина з них виробляє вушну сірку.
Барабанна перетинка дяк ломи відділяє зовнішній слуховий хід від барабанної порожнини. Вона укріплена за допомогою волокнисто хрящового кільці в барабанній борозні й розташована навскіс таким чином, що її зовнішня поверхня обернена донизу вперед і назовні. Округлої форми (діаметр 9х11 мм) барабанна перетинка натягнута неоднаково: у верхньозовнішньому квадраті вона розслаблена, на решті площі, навпаки, вона напружена. Обидві частини на задній поверхні барабанної перетинки відділені одна від одної за допомогою передньої і задньої молоточкових складок. Зовнішня поверхня барабанної перетинки увігнута на зразок пологого конуса. Його центр, фіксований до ручки молоточка, чітко видно в падаючому світлі: він дістав назву пупка барабанної перетинки.
Барабанна перетинка складається з пухкої волокнистої сполучної тканини, пучки якої ззовні мають радіальний (променистий шар), а зсередини циркулярний (коловий шар) напрямок. Зовні вона вкрита тонким епідермальним шаром, який є продовженням шкіри зовнішнього слухового ходу, а зсередини її вистеляє слизова оболонка барабанної порожнини.
Середнє вухо є складною звукопровідною частиною органа слуху, закладеною в товщі скроневої кістки на стику її кам’янистої, лускоподібної та барабанної частин. До складу середнього вуха належать барабанна порожнина, барабанна перетинка, слухові кісточки і слухова труба.
Барабанна порожнина має неправильну форму, об’ємом понад 1 см3. Має шість стінок: покривну, утворена покрівлею барабанної порожнини; яремну, що відповідає яремній ямці; сонну, обмежену стінкою сонного каналу; соскоподібну, яка прилягає до комірок соскоподібного відростка: перетинчасту, майже цілком відгороджену барабанною перетинкою, і лабіринтну, що є зовнішньою поверхнею лабіринту внутрішнього вуха. Лабіринтна стінка має два невеликих отвори: вікно присітка (вальний), прикрите основою стремінця, вікно завитки (круглий) , затягнуте вторинною барабанною перетинкою.
За нормальних умов тиск повітря в барабанній порожнині такий самий, як і в навколишньому середовищі. Це забезпечується сполученням її з носовою частиною глотки за допомогою слухової (євтсахієвої) труби. Барабанний отвір слухової труби міститься в преедньомедіальному відділі барабанної порожнини.
У барабанній порожнині міститься ланцюг із трьох слухових кісточок, молоточка, коваделка, стремінця, з’єднаних послідовно за допомогою простих суглобів і зв’язок. Молоток своєю ручкою міцно прикріплюється до внутрішньої поверхні барабанної перетинки, а кулястою головкою сполучається із западиною коваделка. Коротким відростком коваделка за допомогою зв’язки прикріплюється до покрівлі барабанної порожнини та довгою ніжкою, яка відіграє роль плеча важеля, сполучається з стремінцем. Основа стремінця прикриває вікно присінка, між краями якого та основою стремінця лежить непроникний сполучнотканинний прошарок.
Слухові кісточки мають спеціальні м’язи , до яких належать: м’яз – натягував барабанної перетинки, який іннервується нижньощелепним нервом; стремінце вий м’яз, до якого йдуть гілки від лицевого нерва. Значення цих м’язів полягає переважно в регулюванні функції звукопровідності. Так, під час одночасного їх скорочення зменшується амплітуда коливання всього звукопровідного апарата середнього вуха, що дещо пом’якшує проведення дуже різких звуків.
Зсередини барабанна порожнина вкрита слизовою оболонкою, яка міцно зрослася з окістям і ззаду безпосередньо продовжується в слизову оболонку соскоподібної печери, тобто найбільшої повітроносної порожнини соскоподібного відростка, а також у слизову оболонку його комірок. Спереду слизова оболонка барабанної порожнини переходить у слизову оболонку слухової труби.
Слухова труба - 3,5-4 см завдовжки, є похідним першого глоткового заглиблення, з’єднує середнє вухо з порожниною носової частини глотки, куди труба відкривається. Вона складається з кісткової частини, що займає половину м’язово-трубного каналу скроневої кістки, і хрящової, розташованої в межах носової частини глотки. Слизова оболонка слухової труби вкрита війчастим епітелієм і утворює подовжні складки.
Із стінкою слухової труби зв’язані м’язи м’якого піднебіння, і скорочення цих м’язів під час ковтання забезпечує проходження повітря до барабанної порожнини.
Внутрішнє вухо – це присінково-завитковий орган. Складається з кісткового та перетинчастого лабіринтів.
Кістковий лабіринт розташований у товщі кам’янистої частини скроневої кістки всередину від барабанної порожнини. Він складається із порожнистих присінках, трьох кісткових пів колових каналів і завитки, з’єднаних між собою.
Присінок має еліпсоподібну форму, займає центральну частину лабіринту. При середня стінка порожнини присінка вертикальним гребенем присінка ділиться на три закутки: еліптичний, куди відкриваються п’ять внутрішніх отворів пів колових каналів; кулястий, розташований перед попереднім, і завитковий, який міститься знизу, в проміжку між двома першими. Два останніх заглиблення безпосередньо сполучаються з каналами завитка. Закутки мають решітчасті плями, через які проходять периферичні відростки пристінкового нерва. На зовнішній стінці присінка міститься вікно присінка та вікно завитки.
Перетинчастий лабіринт є найважливішим функціональним відділом внутрішнього вуха. Він розташований всередині кісткового лабіринту й складається кількох сполучнотканинних проток, що майже цілком повторюють форму кісткового лабіринту. Перетинчастий лабіринт присінка з півколовими протоками належить до периферичних органів статокінетичного аналізатора (регулювання рівноваги, визначення положення тіла в просторі, координації рухів), а в перетинчастих відділах завитки закладені рецепторні апарати слухового аналізатора. Між стінками обох лабіринтів міститься щілиноподібний простір, заповнений рідиною – перилімфою. Всередині перетинчастий лабіринт наповнений ендолімфою.