Внутріособистісний конфлікт

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

ЗМІСТ
ВСТУП ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3
1. ВНУТРІОСОБИСТІСНИЙ КОНФЛІКТ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .5
1.1. Поняття внутрішньоособистісних конфліктів ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... .5
1.2. Показники внутрішньоособистісних конфліктів ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... 7
2.ВНУТРІЛІЧНОСТНИЙ КОНФЛІКТ: ВИДИ, НАСЛІДКИ .. 12
2.1.Віди внутрішньоособистісних конфліктів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 12
2.2.Последствія внутрішньоособистісних конфліктів ... ... ... ... .... ... ... ... ... 18
ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... .. 19
Список використаних джерел ... ... ... ... ... ... ... ... ... 20

ВСТУП
Особистість - це система соціально значущих якостей конкретного індивіда, міра оволодіння ним соціальними цінностями і його здатність до реалізації цих цінностей. Поняття особистості пов'язане з поняттям індивідуальності - з творчим заломленням в індивіді загальносоціальних якостей з неповторною системою відносин конкретної людини до світу, з його індивідуальними здібностями соціальної взаємодії.
Як особистість людина характеризується рівнем розвитку її свідомості, соотнесенностью його свідомості з суспільною свідомістю, яке, у свою чергу, визначається рівнем розвитку даного суспільства. Рушійною силою розвитку особистості є внутрішні протиріччя між постійно зростаючими суспільно обумовленими потребами і можливостями їх задоволення (внутрішньоособистісний конфлікт). Зрозуміти особистість - це, значить, зрозуміти, які життєві задачі і як саме вона, якими вихідними принципами вирішення цих завдань вона озброєна, іншими словами дозволити її внутрішньоособистісний конфлікт.
Дана робота присвячена вивченню однієї з найважливіших тем з курсу конфліктології - «внутрішньоособистісних конфліктів». Дана тема особливо актуальна, тому як категорія внутрішньоособистісних конфліктів об'єднує психологічні конфлікти, що складаються в зіткненні різних особистісних утворень (мотивів, цілей, інтересів і т.д.), представлених у свідомості індивіда відповідними переживаннями. Такі конфлікти являють собою протистоянням двох начал в душі людини, сприймається і емоційно переживають людиною, як значуща для нього психологічна проблема, яка потребує свого вирішення і викликає внутрішню роботу, спрямовану на його подолання.
Основною метою даної роботи є вивчення психологічного аспекту внутрішньоособистісних конфліктів. Вивчення даної теми також дає можливість реально оцінити способи подолання таких конфліктів на практиці. Для досягнення сформульованої мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:
▬ розглянути поняття внутрішньоособистісних конфліктів і його показники в сучасній конфліктології;
▬ вивчити основні умови виникнення такого конфлікту;
▬ охарактеризувати види внутрішньоособистісних конфліктів (мотиваційний, когнітивний, рольової);
▬ проаналізувати характер відносин конфліктуючих сторін;
▬ з'ясувати способи завершення внутрішньоособистісних конфліктів;
▬ узагальнити отриманий матеріал і відобразити його в даній роботі.
Об'єктом вивчення даної роботи є внутрішньоособистісний конфлікт, як один з основних психологічних аспектів сучасної особистості. Предметом дослідження є процеси, що відбуваються всередині особистості під час проведення такого конфлікту і наступаючі наслідки.
В якості теоретичної основи вивчення в даній роботі застосовувалися праці та навчальні посібники російських авторів з психології особистості і конфліктології, що зачіпають вивчення теми - «внутрішньоособистісних конфліктів». Це праці, таких авторів, як Ананьєв Б.Г., Божович Л.І., Гоноболін Ф.Н., Казаков В.Г., Кондратьєва Л.Л., Ковальов А.Г., Леонтьєв О.М., Богословський В.В., Петровський А.В. та ін У книгах перерахованих авторів розглядається внутрішньоособистісний конфлікт з сучасної точки зору. Слід сказати, що оцінка даного виду конфліктів у авторів різнобічна (існує кілька підходів та різних точок зору). У даній роботі буде зроблена спроба, комплексно підійти до вивчення даної теми і об'єктивно оцінити всі представлені судження.
Структура даної роботи наступна - робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Робота викладена на 20 сторінках, включає 2 таблиці. Для написання роботи використано 9 наукових джерел.

1. ВНУТРІОСОБИСТІСНИЙ КОНФЛІКТ
1.1. Поняття внутрішньоособистісних конфліктів
Вітчизняні дослідники поділяють всі концепції, які описують механізм внутрішньоособистісних конфліктів з визначення предмета зіткнення (або за критерієм зв'язки з зовнішнім середовищем): интрапсихические, ситуативні і когнітівістскіх. [[1]]
1. Психодинамічні (интрапсихические) концепції спираються на біопсіхіческой основу індивіда і представлені в теоріях З. Фрейда, К.Г. Юнга, А. Адлера, Е. Фромма, К. Хорні.
2. Ситуаційні підходи, що спираються на уявлення конфлікту, як реакції на зовнішнє збіг обставин у роботах біхевіористів Д. Скинера, необіхевіорістов М. Міллера, Дж. Долларда.
3. Когнітівістскіх концепції грунтуються на розумінні конфлікту, як пізнавального феномену в роботах К. Роджерса, А. Маслоу, К. Левіна, В. Франкла, Л. Фестінгер.
Як можна побачити, вирішення питання про те, що стикається в конфлікті пов'язано із загальною методологічною орієнтацією дослідника. Ці загальні парадигми зливаються у деяких авторів в синтетичні концепції, які стають в більшій чи меншій мірі еклектичними.
Внутрішньоособистісний конфлікт - це гостре негативне переживання, викликане боротьбою структур внутрішнього світу особистості, що відбиває суперечливі зв'язку з соціальним середовищем і затримує ухвалення рішень. Е. Шостром порівнює конфлікт з двопартійною системою демократії: У кожному з нас закладена двопартійна система, при якій одна частина при владі, інша в лояльної опозиції. Але опозиція може припускати не тільки контроль і критику, але і жорстку боротьбу, тобто конфлікт.
Внутрішньоособистісних конфліктів досить специфічний, його специфічні особливості полягають в наступному: [[2]]
ü особливість структури конфлікту - відсутність суб'єктів конфліктного протистояння в особі окремих особистостей або груп, сторонами конфлікту стають різні внутрішньоособистісні освіти;
ü специфічність форм протікання та прояви - такий вид конфлікту відбувається у формі важких внутрішніх переживань, супроводжується специфічними станами - страхом, депресіями, стресом, може вилитися в невроз або психоз;
ü латентність протікання як для оточення, так часто і для самого індивіда.
Внутрішньоособистісні конфлікти можна розділити на дві групи, виходячи з природи суперечностей, що лежать в основі конфлікту:
· Результат переходу об'єктивних протиріч у внутрішній світ людини (моральні, адаптаційні конфлікти);
· Виникають з протиріч внутрішнього світу особистості, як відображення ставлення особистості до навколишнього середовища (мотиваційні конфлікти, неадекватна самооцінка).
У сучасній конфліктології виділяють три рівні розвитку внутрішнього психологічного протиріччя: [[3]]
· Психологічну рівновагу внутрішнього світу конкретної особистості;
· Порушення рівноваги, ускладнення, утруднення основних видів здійснюваної діяльності, проекція внутрішнього психологічного дискомфорту на роботу, спілкування з оточуючими, зовнішній світ у цілому;
· Неможливість реалізації власних планів та розроблених програм, розрив життя, неможливість виконувати свої життєві функції до тих пір, поки не вирішиться життєву кризу.
1.2. Показники внутрішньоособистісних конфліктів
Внутрішньоособистісний конфлікт, як психологічний аспект особистості має показники, які поділяють на кілька груп: [[4]]
1. Когнітивна сфера - суперечливість образу - «Я»; зниження самооцінки; усвідомлення свого внутрішнього стану, як психологічного тупика, затримка прийняття рішення; суб'єктивне визнання наявності проблеми ціннісного вибору, сумнів в істинності мотивів і принципів, якими суб'єкт раніше керувався.
2. Емоційна сфера - психоемоційне напруження; значні негативні переживання.
3. Поведінкова сфера - зниження якості та інтенсивності здійснюваної діяльності; зниження задоволеності цією діяльністю; негативний емоційний фон спілкування.
4. Інтегральні показники - порушення нормального механізму адаптації; посилення психологічного стресу.
Умови виникнення внутрішньоособистісного конфлікту:
1. Особистісні умови - пов'язані з можливістю усвідомлення існуючого протиріччя:
▬ актуалізація складності внутрішнього світу особистості;
▬ складна і розвинена ієрархія потреб і мотивів;
▬ високий рівень розвитку почуттів і цінностей;
▬ складно організована і розвинена когнітивна структура, здатності індивіда до самоаналізу, рефлексії.
Тобто з вищесказаного стає видно, що внутрішньоособистісний конфлікт можливий тільки за умови наявності в індивіда складного внутрішнього світу і актуалізації цієї складності. Тут проходить теоретична межа між ситуаціями фрустрації й конфлікту. Ситуація фрустрації припускає наявність матеріального чи ідеального заборон або перешкод, які виступають для індивіда як самоочевидні, не обговорюються, будучи по суті психологічно зовнішніми. Заборона може перестати бути самоочевидним, стати внутрішньо проблематичним, і тоді ситуація фрустрації перетворюється у власне конфліктну ситуацію.
2. Ситуативні умови:
▬ зовнішні - боротьба з навколишньою природою, породження нових мотивів у результаті задоволення старих, обмеження важливих для людини мотивів з боку суспільства;
▬ внутрішні - протиріччя одно значущих сторін особистості, усвідомлення суб'єктивної нерозв'язності ситуації.
Таблиця 1
Типологія критичних життєвих ситуацій
Тип критичної ситуації
Онтологічне поле
Тип активності
Внутрішня необхідність
Нормальні умови
Стрес
Вітальність
Життєдіяльність організму
«Тут і тепер» задоволення
Безпосередня даність життєвих благ
Фрустрація
Окрему життєве ставлення
Діяльність
Реалізація
мотиву
Труднощі
Конфлікт
Внутрішній світ
Свідомість
Внутрішня узгодженість
Складність
Криза
Життя як ціле
Воля
Реалізація життєвого задуму
Складність і складність
Таким чином, у вітчизняній психологічній літературі існує поняття критичної ситуації, що визначається, як ситуація неможливості, в якій конкретний суб'єкт зіштовхується з неможливістю реалізації внутрішніх потреб свого життя (мотивів, прагнень, цінностей і т.д.). Конкретна робота з критичними життєвими ситуаціями визначається її типом: стрес, фрустрація, конфлікт і криза. Тут стає зрозумілим, що конфлікт - ознака досить складної душевної організації особистості.
Таблиця 2
Фактори кореляції складності і труднощі життєвого світу особистості і типів критичних ситуацій, характерних для неї [[5]]
ЖИТТЄВИЙ СВІТ
ВНУТРІШНІЙ
ЗОВНІШНІЙ
ПРОСТИЙ
Легкий
Тяжкий
Інфантильний
життєвий світ
Реалістичний
життєвий світ
Стрес (= криза)
Стрес Фрустрація (= криза)
СКЛАДНИЙ
Ціннісний
життєвий світ
Творчий
життєвий світ
Стрес Конфлікт
(= Криза)
Стрес Фрустрація Конфлікт (= Криза)
Під стресом розуміється відповідна реакція організму на специфічне вплив зовнішнього середовища, пов'язане з загрозою, що порушує адаптацію, контроль і перешкоджає самоактуалізації особистості. Для істоти легкого і простого життєвого світу будь-яке незначне порушення прагнення до тут-і-тепер задоволенню являє собою критичну ситуацію, тобто постановку під питання всього існування, так як будь-яка сама проста приватна незадоволеність миттєво переростає в психологічну катастрофу.
Отже, зсередини для всякого інфантильного істоти всякий стрес є кризою. Звідси, чим більша вага інфантильна установка має в психіці даної людини, чим більше вона визначає його світовідчуття, тим більша ймовірність, що будь-яка ситуативна невдача або неприємність буде відчуватися як глобальний життєву кризу. Вага інфантильною установки в життєвому світі людини визначається його психологічним віком, конституційно - характерологічними особливостями, поточним психофізіологічним станам. [[6]]
У простому і складному світі відбувається диференціація стресу і кризи за рахунок вироблення механізму терпіння надії, призначення якого як раз і полягає в боротьбі зі стресом. Але саме цей механізм робить можливим існування стресу, як особливої ​​психологічної реальності: не будь терпіння, ми щоразу б стикалися з інфантильним кризою. Але в цьому світі фрустрація стає тотожною кризі. Це пояснюється тим, що за умови невдоволення потреби, яка в цьому світі фіксується, як єдина, все життя, підпорядкована задоволенню цієї потреби, стає під загрозу, що рівносильно кризі. Тут ще немає конфліктів, так як немає складності, боротьби мотивів, світ визначається як односкладні. Дії такого індивіда, рухомого конкретними імпульсами, являють собою постійні з'ясування відносин із зовнішнім світом. Але ці відносини протікають у формі фрустрації актуальний мотив (так легко змінив попередній за рахунок збільшення його спонукальності в порівнянні з минулим) не може бути реалізований.
Суб'єкт легкого і складного життєвого світу, як і попередній індивід, відчуває стрес як самостійне психічне явище. Але цей стрес швидше за все пов'язаний з розумінням кожного життєвого устремління або відносини як вічного і єдиного (за принципом це назавжди). В умовах складного світу таке прагнення постійно ущемляється свідомо ціннісними ієрархізація життєвих відносин, які враховують це і те, розподіляючи їх у часі спочатку потім.
Механізмами совладания зі стресом є:
Ø зниження значущості існуючого мотиву («Нічого страшного»);
Ø перемикання на інше життєве ставлення («Світло клином не зійшовся, є і трохи краще»);
Ø терпіння («Скоро мине, час лікує»;
Ø надія («Буде й на нашій вулиці свято»).
Перші два механізми смиряють афекти, борючись зі стресом в даній категорії життєвого світу. За їхніми межами починається конфлікт. Але конфлікт для цього суб'єкта стає порушенням єдності всієї системи свідомості. Бо для такого суб'єкта немає інших ситуацій або майбутнього, як це властиво для важкого світу. Ніяких там і тоді для нього не існує: його життя стиснута в точку тут-і-зараз, а хронотоп представлений як ніде-і-ніколи (якщо не тут, то ніде, якщо не зараз, то ніколи). Зрозуміло, що такий стан і є криза. [[7]]
І тільки в складному і важкому світі відбувається повна диференціація всіх психологічно важких ситуацій стресу, фрустрації, конфлікту і кризи. Це пов'язано з тим, що між цими світами існує закономірне відношення включеності - реалістичний і ціннісний світи включають в себе інфантильний, а закономірності творчого світу включають в себе всі попередні.
Однак, при загальному умови підпорядкованості включених світів, суб'єкт, конгруентний складного і важкого світу, може час від часу зісковзувати до закономірностей більш нижчих форм (провалюватися в так званий мікрокризу, як на рівні стресу, так і на рівні фрустрації чи конфлікту). Такі тимчасові зісковзування відповідають існування на інших рівнях життєвих світів легкого та / або простого. Для їх подолання необхідно повернутися в стан складного і важкого життєвого світу, де склалася ситуація може виглядати як критична, але перестає бути кризовою.
Така основна позиція розгляду внутрішньоособистісних конфліктів у вітчизняній психології та конфліктології. Щоб краще засвоїти сутність внутрішньоособистісних конфліктів необхідно розглянути конкретні його типи, вивченими сучасними психологами.

2. ВНУТРІОСОБИСТІСНИЙ КОНФЛІКТ: ВИДИ, НАСЛІДКИ
2.1. Види внутрішньоособистісних конфліктів
Історично однією з найвпливовіших в психології виявилася традиція, яка розглядає мотиваційні конфлікти. Класиком в цій області визнаний Курт Левін, розглядав, виводячи їх з аналізу проблем, що виникають у життєвій ситуації індивіда. Предметом вивчення для нього стали мотиви, що вступають у боротьбу з причини несумісності та одночасної актуалізації. До конфліктного Левін відносив одночасний вплив на індивіда протилежно спрямованих мотивів рівної величини. При цьому він розрізняв три варіанти перебігу цих конфліктів: [[8]]
1. Альтернативи в рівній мірі привабливі, але взаімноісключающіе один одного (Буриданову ослиця). Тут ключовим є фактори значущості та одноразової, без яких внутрішньоособистісних конфліктів як такого просто б не було.
2. Альтернативи в рівній мірі непривабливі (вибір із двох зол, де немає меншого).
3. Одна і та ж мета рівною мірою, але в різних аспектах є і привабливою, і непривабливою одночасно. Внутрішня боротьба у цьому випадку пов'язана зі зважуванням всіх за і проти.
Більш складним є позиція вітчизняного автора В.В. Столина, що описує конфлікт мотивів, як протиріччя смислів «Я». З точки зору цього автора дію, об'єктивно пов'язане з двома мотивами так, що служить кроком у напрямку до одного з них і одночасно кроком у напрямку від іншого, і в силу цього має конфліктним глуздом, може бути названо вчинком. А сенс «Я» виникає в результаті співвіднесення власних властивостей з мотивами дій: розширюються зв'язку людини зі світом, розширюється його мотиваційна сфера виникає множинність смислів «Я». Якщо б діяльності ніколи не перетиналися, то людина мала б стільки соціальних особистостей, скільки є різних груп людей, думкою яких він дорожить (У. Джемс). У певних межах так і відбувається: поки дві людські діяльності не зіткнулися в житті людини, він може мати несуперечливий образ «Я», що складається з потенційно суперечливих властивостей. Але діяльності перетинаються в різних обставинах в життєвому просторі індивіда, де вчинок і стає перехрестям, перетином діяльностей. Конфліктний сенс «Я» виникає після здійснення вчинку. [[9]]
Таким чином, до скоєння вчинку особистість переживає конфліктну ситуацію суб'єктивну труднощі вибору, психічну напруженість, емоційний дискомфорт, що сигналізують про цю конфліктності. Але тільки вчинок ініціює конфлікт: сенс Я стає об'єктивно суперечливим. Виникле протиріччя протиріччя самосвідомості. Таким чином, множинність діяльностей призводить до множинності смислів Я, перетин діяльностей до вчинків, вчинки до конфліктних сенсів Я, а конфліктний сенс Я запускає подальшу роботу самосвідомості. Тобто конфлікт, з точки зору вітчизняної психології, це можливий чинник становлення особистості, за умови, що мова йде про свідоме визнання факту вчинку. Якщо ж факт скоєння вчинку відкидається, перед нами робота несвідомого по захисту психіки від проведення роботи за самоусвідомленням.
Свідомість вчинку
Особистісний вибір
Факт скоєння вчинку визнається
Факт скоєння вчинку відкидається
На користь відкинутого мотиву
Каяття
Самообман
Проти відкинутого мотиву
Жорсткість
Дискредитація
Невирішеність вибору за і проти
Сум'яття
Витіснення
Когнітивні конфлікти - в основі таких конфліктів лежать несумісні уявлення (когніції) особистості. Людина прагне до несуперечності, узгодженості своєї внутрішньої системи уявлень, переконань, цінностей і т.д. і відчуває дискомфорт при виникненні неузгодження цих структур. Когнитивистов звернули увагу на те, що відбувається у психіці людини після цього. Узгодження ідей здійснюється різними шляхами: [[10]]
▬ шляхом зміни ставлення до однієї з когніцій: сьогоднішні думки змінюють спогади (рішення створює власні опори для підтримки причини, якими ми виправдовуємо його целесоообразность). Всі ті аргументи, які були за, після прийняття позиції сприймаються як більш значимі і привабливі, ніж на стадії роздуми;
▬ шляхом зміни однієї з когніцій (1 - каганець знаю, що палю, 2 - каганець знаю, що палити шкідливо: видаляється одна з когніцій або знижується її значимість у внутрішній структурі «Я»);
▬ шляхом збільшення консонансних складових, що підтримують когніції в порівнянні з дисонансними (курити легкі сигарети, у яких знижена кількість шкідливих речовин);
▬ шляхом перебудови «Я» - концепції, тобто проведення ревізії всієї системи і включення обох когніцій в більш широкий контекст;
▬ шляхом створення захисних механізмів, що представляють цю ситуацію як відсутність можливості вибору (перекладання відповідальності на іншого і представлення себе знаряддям чужої волі) або виправдання себе наявністю неконтрольованих внутрішніх станів (втома, сп'яніння і т.д.) або повне витіснення самого вчинку.
Тут можна поспостерігати дві прямо протилежні можливості:
- Вибір на рівні самосвідомості (між «Я хороший» чи «Я поганий»);
-Вибір на користь відмови від свідомого рішення проблеми (тимчасового або абсолютного): «Я не можу вчинити погано, тому, що я хороший».
Рольовий конфлікт - одним із способів опису людини як суб'єкта діяльності є використання уявлень про сукупність його ролей, що походить з західної соціальної психології до робіт інтеракціоністов Дж. Міда та Ч. Кулі. З їхньої точки зору людина отримує свою соціальну визначеність через систему взаємодій з іншими людьми в групі. Сила групи не дорівнює сумі сил усіх її учасників, так як існує ефект взаємодії, званий синергетичним. [11]
Різні члени групи виконують у процесі взаємодії різні функції, які іменуються ролями. Згода в груповому процесі забезпечується тим, що кожному члену групи відомі очікування групи з приводу його поведінки в рамках запропонованої йому ролі. Кожна роль має свій зміст: шаблони дій, знань, умінь і навичок; реакцій на вчинки інших людей. Особистість може співвіднести логіку своїх дій з логікою соціальних очікувань і норм. І тут криється джерело внутрішньоособистісних конфліктів. Виникнення протиріччя між різними рольовими позиціями особистості, її можливостями і відповідним рольовим поведінкою може привести до рольових конфліктів.
Традиційно розрізняють два типи рольових конфліктів: [12]
1. Особистісно рольовий конфлікт - конфлікт «Я - роль», де відмінності виникають між вимогами ролі та уявленнями про неї особистості. Тут проблема вибору виникає через нездатність відповідати вимогам ролі, через небажання їй відповідати. У цій ситуації людина може відмовитися від виконання ролі або вибрати роль і змінити себе; можливий компромісний варіант зняття цієї суперечності.
2. Межролевой конфлікт припускає протиріччя між різними рольовими позиціями, які з якихось причин виявляються несумісними (сім'я робота).
Фактори, що визначають силу цього типу конфліктів:
▬ ступінь несумісності різних рольових очікувань;
▬ жорсткість, з якою ці вимоги пред'являються;
▬ особистісні характеристики самого індивіда, його ставлення до рольових очікуванням.
Таким чином, у вітчизняній та західній психології видно кардинально відмінні установки: якщо наші автори прагнуть розглядати психічний світ особистості як цілісність і визначати конфлікт як елемент важких для психіки ситуацій, то західні конфликтологи йдуть шляхом структурування конфлікту на конкретні специфічні види і намагаються працювати з кожною формою по-своєму. У кожної з описаних парадигм є свої сильні і слабкі сторони, і, мабуть, вони б тільки виграли, якщо б спробували знайти загальну методологічну платформу для взаємодії. [[13]]
У цілому, варто відзначити, що конфлікт, а внутрішньоособистісний особливо, - складне явище, важко піддається класифікації. Але, тим не менш, існує два підходи до типології такого роду конфліктів.
1 Система використовує мову переживання людиною важкою для нього ситуації. Прикладом цього називають класифікацію Анцупова і Шипілова, що спирається на фрейдовскую теорію опису психіки людини: [14]]
а) Мотиваційний конфлікт - зіткнення мотивів, несвідомих прагнень (З. Фрейд, К. Хорні, К. Левін). «Між хочу і хочу».
б) Моральний конфлікт - зіткнення боргу і бажання, моральних принципів і особистих уподобань, бажань і зовнішніх вимог, боргу і сумніви в необхідності проходження йому (радянська школа, В. Франкл). «Між хочу і треба».
в) Конфлікт нереалізованого бажання або комплексу неповноцінності - конфлікт між бажаннями і реальною дійсністю, яка блокує їх задоволення, або недостатніми фізичними можливостями (часто це конфлікт між бажанням бути таким, як вони - референтна група і неможливістю здійснення) (А. Адлер; радянська школа ). «Між хочу і можу».
г) Рольовий конфлікт - внутриролевой (різне розуміння особистістю себе і своєї ролі: «Я і роль»), межролевой (неможливість поєднувати декілька ролей однією людиною). Інтенсивність рольового конфлікту визначається ступенем сумісності, несумісності різних очікувань; рівнем жорсткості, з якої пред'являються ці вимоги; особистісними характеристиками самого індивіда, його ставленням до рольових очікуванням. «Між треба і треба».
д) Адаптаційний конфлікт порушення рівноваги між людиною і навколишнім середовищем (широкий зміст) або порушення процесу соціальної чи професійної адаптації. «Між треба і можу».
е) Конфлікт неадекватної самооцінки розбіжність між самооцінкою, домаганнями і реальними можливостями (низька або висока самооцінка і низький або високий рівень домагань). «Між можу і можу».
ж) Невротичний конфлікт - тривало зберігається будь-який з вищеописаних видів конфліктів або їх сукупностей.
2. Друга типологія конфліктів оперує іншими, більш загальними одиницями і передбачає опис виходячи із загальної феноменології самосвідомості особистості. Зміст роботи самосвідомості з подолання конфлікту дослідники називають особистісним рішенням завдання на конфліктний сенс (Столін В. В. Самосвідомість особистості).
Способи завершення внутрішньоособистісних конфліктів можуть бути:
1. Несвідомі пов'язані з використанням механізмів внутрішньоособистісної захисту (ідеалізація, витіснення, догляд, сублімація тощо);
2. Свідомі визначаються наступними варіантами: переорієнтація зміна домагань щодо об'єкта, який викликав проблему; компроміс здійснення вибору на користь будь-якого варіанту і його реалізація; корекція зміна «Я концепції» у напрямку досягнення адекватного уявлення про себе.
2.2. Наслідки внутрішньоособистісних конфліктів
Наслідки внутрішньоособистісних конфліктів можуть бути двох видів:
Конструктивні - це максимальний розвиток конфліктуючих структур і мінімальні особистісні витрати на його вирішення, один з механізмів гармонізації особистісного розвитку (це ускладнення психічного життя, перехід її на інший рівень функціонування, розвиток морального почуття, усвідомлення себе особистістю в результаті розв'язання конфлікту, загартовується характер, формується рішучість, стійкість поведінки, стабільна спрямованість особистості, формується адекватна самооцінка).
Деструктивні - настає посилення роздвоєння особистості, переростання в життєві кризи, розвиток невротичних реакцій (наприклад, загроза ефективності діяльності, гальмування розвитку особистості, втрата впевненості у своїх силах, формування стійкого комплексу неповноцінності, деструкція існуючих міжособистісних відносин у вигляді підвищеної агресивності, тривожності і дратівливості; переростання внутрішньоособистісних конфліктів у невротичну форму (властиві конфлікту переживання займають центральне місце в системі відносин людини, і він не може змінити конфлікт так, щоб зникло патогенний напругу і був знайдений раціональний вихід з цього положення).
Тип, сфера і напруженість конфліктів великою мірою залежать від цивілізації, в якій живе людина. Якщо вона стабільна і є міцні встановлені традиції, тоді варіанти виборів можливостей обмежені, діапазон потенційних конфліктів вузьке. Але навіть у цих випадках у них не бракує. Але якщо цивілізація перебуває в стані швидкої зміни, де пліч-о-пліч співіснують вкрай суперечливі цінності, а спосіб життя різних людей розходиться все сильніше, то вибори, які доводиться робити людині різноманітні і складні. Росія може бути віднесена до цивілізацій другого типу, проблеми розвитку якої знаходять вираження, в тому числі, і в різноманітних внутрішньоособистісних конфліктах.

ВИСНОВОК
За підсумками проведених досліджень і вивчень обраної теми - «внутрішньоособистісних конфліктів» можна зробити деякі висновки.
Внутріособистісний конфлікт-це гостре негативне переживання, викликане боротьбою структур внутрішнього світу особистості, що відбиває суперечливі зв'язку з соціальним середовищем і затримує ухвалення рішень.
Слід зауважити, що внутрішньоособистісний конфлікт досить специфічний, і його специфічні особливості полягають в наступному:
ü особливість структури конфлікту - відсутність суб'єктів конфліктного протистояння в особі окремих особистостей або груп, сторонами конфлікту стають різні внутрішньоособистісні освіти;
ü специфічність форм протікання та прояви - такий вид конфлікту відбувається у формі важких внутрішніх переживань, супроводжується специфічними станами - страхом, депресіями, стресом, може вилитися в невроз або психоз;
ü латентність протікання як для оточення, так часто і для самого індивіда.
Типології внутрішньоособистісних конфліктів досить різноманітні, але основні види - мотиваційні, когнітивні та рольові конфлікти.
Способи завершення внутрішньоособистісних конфліктів можуть бути несвідомі, які пов'язані із застосуванням механізмів і свідомі, які полягають у наступному: переорієнтація зміна домагань щодо проблемного об'єкта; компроміс на користь здійснення будь-якого варіанту і його реалізація, тощо.
У цілому, загальне значення конфліктів в житті особистості таке, що в психологічному внутрішньоособистісних конфлікті може змінитися сама структура особистості, її відносини, тобто це гостра форма розвитку особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Ананьєв Б.Г. Людина, як предмет пізнання. - Л., 1969.
2. Божович Л. І. Особистість і її формування в дитячому віці. М, Просвещение, 1968.
3. Гоноболін Ф.Н. Психологія. - М.: Просвещение, 1973.
4. Ковальов А. Г. Психологія особистості, вид. 3. М., Просвітництво, 1999.
5. Кузін В.С. Психологія. - М.: Вища школа, 2005.
6. Леонтьєв А. М. Діяльність, свідомість, особистість. / / Психологія особистості. Тексти / За ред. Ю. Б. Гіппенрейтер, А. А. Пузирея. М., Изд-во МГУ, 2004.
7. Загальна психологія / за редакцією Петровского А.В. - М.: Просвещение, 1986.
8. Загальна психологія / за редакцією В.В. Богословського, А.Г. Ковальова, А.А. Степанова-М. : Просвещение, 1998.
9. Платонов К.К., Голубєв Г.Г. Психологія. - М.: ИНФРА-М, 2005.


[1] Загальна психологія / за редакцією Петровского А.В. - М.: Просвещение, 1986-с.224
[2] Леонтьєв А. М. Діяльність, свідомість, особистість. / / Психологія особистості. Тексти / За ред. Ю. Б. Гіппенрейтер, А. А. Пузирея. М., Изд-во МГУ, 2004-с.26
[3] Загальна психологія / за редакцією В.В. Богословського, А.Г. Ковальова, А.А. Степанова-М. : Просвещение, 1998-с.159
[4] Ковальов А. Г. Психологія особистості, вид. 3. М., Просвітництво, 1999-с.121
[5] Загальна психологія / за редакцією В.В. Богословського, А.Г. Ковальова, А.А. Степанова-М. : Просвещение, 1998-с.160
[6] Кузін В.С. Психологія. - М.: Вища школа, 2005-с.201
[7] Божович Л. І. Особистість і її формування в дитячому віці. М, Просвещение, 1968-с.32
[8] Платонов К.К., Голубєв Г.Г. Психологія. - М.: ИНФРА-М, 2005-с.189
[9] Ананьєв Б.Г. Людина, як предмет пізнання. - Л., 1969-с.211
[10] Ковальов А. Г. Психологія особистості, вид. 3. М., Просвітництво, 1999-с.123-124
[11] Гоноболін Ф.Н. Психологія. - М.: Просвещение, 1973-с.166
[12] Ковальов А. Г. Психологія особистості, вид. 3. М., Просвітництво, 1999-с.123
[13] Ковальов А. Г. Психологія особистості, вид. 3. М., Просвітництво, 1999-с.126
[14] Загальна психологія / за редакцією В.В. Богословського, А.Г. Ковальова, А.А. Степанова-М. : Просвещение, 1998-с.163
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Психологія | Курсова
82.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Внутріособистісний конфлікт 2
Тургенєв і. с. - Конфлікт Базарова і Кірсанова конфлікт двох епох
Конфлікт
Конфлікт 2
Конфлікт 18
Конфлікт в організації
Соціологічний конфлікт
Конфлікт на роботі
Конфлікт у організації 2
© Усі права захищені
написати до нас