додати матеріал


Власний капітал

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Введення
1. Власний капітал
2. Облік і рух власного капіталу організації
2.1 Облік резервного капіталу
2.2 Додатковий капітал організації
Висновок
Список використаної літератури

Введення
Кожна організація незалежно від організаційно-правових форм власності має у своєму розпорядженні економічними ресурсами - капіталом для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності. По суті, капітал, будучи економічним ресурсом, являє собою сукупність власного і залученого капіталу, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності організації. Грунтуючись на всьому вищевикладеному можна заявити, що тема обліку руху власного капіталу організації є однією з ключових у бухгалтерському обліку, а, тому цікавих для розкриття.
Розглядаючи федеральні закони та навчальні посібники, а також методичні рекомендації та спеціалізований журнал з даної тематики «Бухгалтерський облік», я припускаю провести аналіз обліку руху власного капіталу організації, підмітити основні закономірності його здійснення і на основі практичного завдання, виявити особливості.
Метою даної роботи є вивчення та облік руху власного капіталу підприємства (організації), що є однією з головних складових роботи будь-якого господарюючого суб'єкта в економіці країни.
Завданнями даної роботи з'явилися розгляд основ формування, визначення та бухгалтерського оформлення власного капіталу підприємства (організації), включаючи статутний, додатковий і резервний капітали організації, а також практичне застосування отриманих в ході дослідження знань для бухгалтерського оформлення обліку руху власного капіталу та основних операцій в організації.

1. Власний капітал
Капітал - сукупна величина вкладень засновників (акціонерів, учасників, товаришів, держави) і прибуток, накопичена організацією [14, с.527]. Також під капіталом розуміють економічні ресурси, що знаходяться у розпорядженні власника фірми, яка відображає сукупність грошових цінностей (товарних запасів, земельних ділянок, будівель та обладнання) і активів, виражених у формі нематеріальних прав (патентів, авторських прав і товарних знаків) [18, с . 21].
Тепер, як мені здається, необхідно зупинитися на визначеннях видів капіталу і фондів і формуванні активів підприємства.
Власний капітал - капітал за вирахуванням залученого капіталу (зобов'язання), який складається із сукупності статутного, додаткового і резервного капіталу, нерозподіленого прибутку та інших резервів (цільові фонди і резерви).
Залучений капітал - кредити, позики і кредиторська заборгованість, тобто зобов'язання перед фізичними та юридичними особами.
Активний капітал - вартість всього майна по складу і розміщення, тобто все те, чим володіє організація як юридично самостійна особа.
Пасивний капітал - джерела майна (активного капіталу) організації; складається з власного та залученого капіталу. [12, с.388].
Джерелами формування майна є власні кошти (власний капітал) і позикові кошти (позиковий капітал) [Програми, 1].
В даний час для характеристики вказується в установчих документах частини статутного капіталу використовують поняття статутний капітал, складеного капіталу, статутний фонд, пайовий фонд. Статутний капітал - сукупність у грошовому вираженні внесків (часток, акцій за номінальною вартістю) засновників (учасників) у майно організації при її створенні для забезпечення діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Складеного капіталу - сукупність вкладів учасників повного товариства або товариства на вірі, внесених до товариства для здійснення його господарської діяльності. Державні і муніципальні організації замість статутного капіталу і складеного капіталу формують у встановленому порядку статутний фонд - сукупність виділених організації державою або муніципальними органами основних і оборотних коштів. Пайовий фонд - сукупність пайових внесків членів виробничого кооперативу для спільного ведення підприємницької діяльності, а також вартість майна, придбаного і створеного в процесі діяльності [17, с.86].
Будь-який господарюючий суб'єкт для здійснення підприємницької діяльності створюється з ініціативи певних осіб - засновників (учасників). Засновники організації, в якості яких можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи, укладають між собою установчий договір, затверджують статут і формують початковий (стартовий) капітал організації. Стартовим капіталом, основним і первинним джерелом активів при створенні організації, необхідним для забезпечення основної її діяльності та отримання прибутку в подальшому, є статутний (складеного капіталу), статутний (пайовий) фонд.
У процесі своєї діяльності організації створюють відповідні резерви для мінімізації ризиків, пов'язаних з нестабільністю поточних господарських операцій. Такого роду резерви виділяються залежно від призначення (покриття ризиків, майбутніх витрат, уточнення оцінки окремих об'єктів бухгалтерського обліку) і джерел освіти (за призначенням і періоду дії резервів). Такого роду резерви і вважають резервним капіталом організації.
Додатковий капітал організації являє собою частину власного капіталу і є загальною власністю всіх учасників організації, яка не розділена на частки.

2. Облік і рух власного капіталу
У відповідність з ГК РФ і залежно від організаційно-правової форми власності розрізняють: статутний капітал господарських товариств, складеного капіталу господарських товариств, статутний фонд державних і муніципальних унітарних підприємств, пайовий і неподільний фонд кооперативу.
За Планом рахунків бухгалтерського обліку узагальнення інформації про стан і рух статутного та складеного капіталу, статутного та пайового фондів здійснюється на пасивному рахунку 80 «Статутний капітал» [7]. Сальдо цього рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу (фонду), зафіксованого в установчих документах організації.
Після державної реєстрації статутний капітал відображається за дебетом 75 «Розрахунки з засновниками» і кредитом рахунку 80 «Статутний капітал». Фактичне надходження внесків засновників відбувається за кредитом рахунка 75 в дебет рахунків:
Вартість будівель, споруд, машин та обладнання, інших основних засобів - Д 08;
Вартість внесених вкладів сировини, матеріалів та інших матеріальних цінностей Д 10,11;
Сума грошових коштів у вітчизняній та іноземній валюті, внесена учасниками відбивається обліковим записом Д 50,51,52;
Вартість внесених в рахунок нематеріальних активів, тобто прав, з авторських та іншими договорами. Надійшли основні засоби та нематеріальні активи списуються з рахунку 08 на рахунок 01 і рахунок 04.
Матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери інші фінансові активи оцінюються за погодженою між засновниками вартості.
Внесення до статутного капіталу вкладів в іноземній валюті оформляється:
на суму заборгованості іноземного засновника як Д 75 До 80;
на надходження від іноземного засновника грошових коштів як Д52 До 75;
на суму позитивної курсової різниці як Д 75 До 83;
на суму від'ємної курсової різниці як Д 83 До 75.
Даний порядок списання різниці в цінах і курсової оцінці дозволяє не змінювати частки засновників у статутному капіталі, обумовленої в установчих документах.
У відповідність з Цивільним кодексом РФ [5] і Федеральним законом № 208-ФЗ [1] статутний капітал товариства може бути зменшений. Збільшення і зменшення статутного капітал організації може бути здійснено за рішенням засновників після внесення відповідних змін до статуту та інших установчих документів.
При збільшенні статутного капіталу:
на суму додаткового капіталу, спрямованого на формування статутного капіталу роблять обліковий запис Д 83 До 80;
на суму нерозподіленого прибутку, спрямованої на збільшення статутного капіталу оформляють проводку Д 84 К 80;
на суму випуску додаткових акцій відображають як Д 75 До 80.
Статутний капітал може бути зменшений шляхом зниження номінальної вартості акцій або зменшення їх загальної кількості, в тому числі шляхом придбання частини акцій. Зменшення статутного капіталу товариства шляхом придбання та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена статутом товариства.
Рішення про зменшення статутного капіталу товариства приймається загальними зборами акціонерів. Не пізніше ніж протягом 30 днів суспільство має повідомити про прийняте рішення у письмовій формі своїх кредиторів. Кредитори у свою чергу має право вимагати від суспільства припинення або дострокового виконання зобов'язань та відшкодування пов'язаних з цим збитків.
При зменшенні статутного капіталу:
на суму вкладів, повернутих засновникам роблять запис Д 80 До 75;
на номінальну вартість анульованих акцій оформляють проводку Д 80 К 81;
При доведенні величини статутного капіталу до величини чистих активів робиться обліковий запис Д 80 К 84.
Державна реєстрація зміни до статуту товариства, пов'язаних зі зменшенням статутного капіталу товариства, здійснюється лише за наявності доказів повідомлення кредиторів.
Суспільство не має право зменшувати свій статутний капітал, якщо в результаті цього його розмір стане менше мінімального розміру, встановленого законодавством на дату подання документів для державної реєстрації відповідних змін до статуту товариства, а у разі, якщо суспільство зобов'язане зменшити свій статутний капітал, - на дату державної реєстрації товариства.
Аналітичний облік за рахунком 80 забезпечує інформацію з засновникам організації, стадіям формування капіталу і видам акцій.
2.1 Облік резервного капіталу організації
Резервний капітал створюють в обов'язковому порядку акціонерні товариства і спільні організації у відповідність до чинного законодавства. Кошти резервного капіталу використовуються для покриття збитків, погашення облігацій товариства, викупу акцій товариства у разі відсутності інших засобів. В акціонерних товариствах розмір резервного капіталу не може бути менше 15%, а на спільних підприємствах - 25% від статутного капіталу. Відрахування до нього здійснюються за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку, при цьому сума відрахувань не повинна перевищувати 50% від оподатковуваного прибутку організації.
Резервний капітал інших організацій утворюється за рахунок прибутку, що залишилася в розпорядженні організації. Для отримання інформації про наявність та рух резервного капіталу в бухгалтерському обліку використовують пасивний рахунок 82 «Резервний капітал» [7].
Резерви, пов'язані з діяльністю організації, поділяються на резерви, передбачати ризики і резерви, що дозволяють витрати по звичайних видах діяльності співвідносити з відповідними доходами.
Резерви, передбачати ризики, створюються за рахунок фінансових результатів (резерви під зниження вартості матеріальних цінностей, під знецінення фінансових вкладень, по сумнівних боргах).
Резерви, що дозволяють витрати по звичайних видах діяльності співвідносити з відповідними доходами, включаються до витрат по звичайних видах діяльності в період їх нарахування (резерви майбутніх витрат на відпустки працівників, на поточний ремонт основних засобів). Фактично зроблені витрати потім відносяться на зменшення створених резервів.
Необхідність створення резервного капіталу обумовлена ​​можливими втратами від підприємницького ризику, покриття збитків поточного року, погашення облігацій. Порядок формування, розмір і особливості використання резервного капіталу (фонду) залежать в першу чергу від організаційно-правової форми власності господарюючого суб'єкта, а встановлюється федеральними законами, які регулюють і регламентують діяльність комерційних організацій.
Відрахування до резервного капіталу відображаються обліковим записом Д 84 К 82.
Унітарні підприємства за рахунок залишається в їх розпорядженні чистого прибутку зобов'язані створювати резервний фонд. Відповідним чином уповноважений орган державної влади або місцевого самоврядування визначає порядок формування та розмір резервного фонду (капіталу), який реєструється в ставі унітарного підприємства. Кошти резервного фонду використовуються унітарним підприємством виключно на покриття своїх збитків.
Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) можуть також створювати резервний фонд, але на відміну від унітарних підприємств не зобов'язані цього робити. Якщо створення подібного фонду передбачено статутом відповідної організації, то обмежень щодо порядку формування і розмірів резервного фонду немає, так як законодавчо вони не передбачені.
В обов'язковому порядку формується резервний фонд у виробничому сільськогосподарському кооперативі, де його розмір повинен становити не менше 10% від пайового фонду кооперативу. До того ж цей резервний фонд повинен бути неподільним. Порядок формування резервного фонду на подібних підприємствах встановлюється статутом кооперативу.
Використання резервного капіталу характеризується обліковим записом Д 82 До 84.
Суми резервного капіталу, що направляються на погашення облігацій, оформляються двома бухгалтерськими записами Д 82 До 84; Д 66,67 До 51.
Організації, що створюють резервний капітал на свій розсуд, можуть використовувати його на різні цілі:
покриття збитків від господарської діяльності проводиться як Д 82 До 84;
виплату доходів по облігаціях і дивідендів по акціях у разі відсутності прибутку як Д 82 До 70,75;
збільшення статутного капіталу як Д 82 До 80;
покриття різних непередбачених витрат як Д 82 До 91.
Погашення облігацій і викуп акцій акціонерного товариства при недостатності або відсутності інших засобів (на це і направляється резервний капітал) відображаються проводками Д 82 До 66 - на погашення короткострокові облігацій акціонерного товариства; Д 82 До 67 - на погашення довгострокових облігацій акціонерного товариства.
2.2 Облік додаткового капіталу
Додатковий капітал займає важливе місце в структурі капіталу організації.
Додатковий капітал складається:
з емісійного доходу, що виникає при реалізації акцій за ціною, що перевищує номінал, і випуску емісій акцій;
приросту вартості майна по переоцінці;
курсових різниць, що утворилися при внесенні засновниками вкладів у статутний капітал організації.
Структура додаткового капіталу включає три складових елементи: емісійний дохід, курсову різницю при погашенні заборгованості по внесках до статутного капіталу, виражений в іноземній валюті, приріст вартості основних засобів у результаті переоцінки [19].
Вклади засновників (акціонерів, учасників) за номінальною вартістю, встановленою в установчих документах, формують статутний капітал організації. А сума, отримана понад номінальну вартість розміщених акцій (часток), враховується як додатковий (емісійний дохід суспільства).
Курсова різниця, пов'язана з формуванням статутного (складеного) капіталу організації, відноситься на додатковий капітал згідно з вимогами п. 14 ПБУ 3 / 2000 [9].
Позитивний результат переоцінки (дооцінки) основних засобів зараховується в додатковий капітал організації за умови, що в попередніх періодах результат переоцінки не був негативним.
Додатковий капітал обліковується на пасивному рахунку 83 «Додатковий капітал». До нього відкриваються такі субрахунки:
-1 Приріст вартості майна по переоцінці;
-2 Емісійний дохід;
-3 Курсові різниці.
Отриманий організацією емісійний дохід відображається за Д 50,51,52 До 83. Кошти додаткового капіталу направляють на:
- Збільшення статутного капіталу, що проводяться як Д83 До 80;
- Погашення зниження вартості необоротних активів, які виявилися за результатами їх переоцінки записують відповідної проводкою Д 83 До 05,08.
Аналітичний облік по рахунку 83 організовується так, щоб забезпечити отримання інформації за джерелами утворення та напрямками використання коштів.
Використання додаткового капіталу може мати місце:
при переоцінці основних засобів, якщо раніше мала місце дооцінка цих об'єктів і її результати відображені на рахунку додаткового капіталу;
вибутті основного засобу, якщо результат дооцінки відображений на рахунку додаткового капіталу;
розміщення додаткових акцій акціонерного товариства шляхом розподілу їх серед акціонерів цього акціонерного товариства;
розміщенні акцій при реорганізації у формі злиття, поділу, виділення чи перетворення;
виплати частки учаснику товариства з обмеженою відповідальністю при його виході зі складу учасників при перевищенні дійсної вартості частки над її номінальною вартістю.
Збільшення вартості основних засобів при переоцінці описують по Д 01 К 83. Зменшення вартості основних засобів при переоцінці описують по Д 83 К 01.
Сума уцінки об'єктів основних засобів відноситься на зменшення додаткового капіталу організації, утвореного за рахунок сум дооцінки цього об'єкта, проведеної в попередні звітні періоди: Д 83 К 01. При вибутті об'єкта основних засобів сума дооцінки переноситься з додаткового капіталу на нерозподілений прибуток. Тобто тільки при вибутті раніше дооціненого основного засобу сума дооцінки може бути визнана прибутком.
Наприклад, якщо об'єкт основних засобів був проданий протягом минулого періоду по відношенню до нинішнього періоду, то у відповідність до вимог ПБУ 6 / 01 сума дооцінки була б списана з 83 рахунку [11].
Можливість використання додаткового капіталу передбачена Стандартами емісії цінних паперів та реєстрації проспектів цінних паперів [6]. Стандартами визначено можливість прийняття рішення загальними зборами акціонерів на формування статутного капіталу в двох випадках:
розміщення додаткових акцій акціонерного товариства шляхом розподілу їх серед акціонерів цього акціонерного товариства;
в даному випадку після внесення змін до статуту організації проводиться наступна обліковий запис: Д 83 До 80.
розміщення акцій при реорганізації у формі злиття, поділу, виділення або перетворення.
У разі реорганізації операції по напрямку додаткового капіталу на формування статутного капіталу новостворюваних осіб на рахунках бухгалтерського обліку не відображається, так як ці операції зачіпають рахунки різних юридичних осіб: знову створюваних у процесі реорганізації та реорганізованих.
На збільшення статутного капіталу може бути спрямована вся сума додаткового капіталу незалежно від джерел його формування: дооцінки основних засобів, емісійного доходу або курсової різниці.
Однак важливо зауважити, що якщо сума додаткового капіталу перевищує величину приросту статутного капіталу, то доцільно уточнити, на яку складову частину додаткового капіталу збільшується статутний капітал. Найбільш пріоритетним у цьому відношенні є емісійний дохід і курсова різниця. А дооцінка основних засобів, по-перше, може бути списана в інший спосіб на рахунок прибутків і збитків і, по-друге, може мати значення при наступних переоцінках.
Додатковий капітал також може бути використаний для виплати частки учаснику товариства. Товариство зобов'язане виплатити учаснику, який подав заяву про вихід з нього, дійсну вартість його чи видати йому в натуральній формі майно такої ж вартості протягом 6 місяців з моменту закінчення фінансового року, протягом якого подано заяву про вихід з товариства, якщо менший строк не передбачено статутом товариства [2].
Дійсна частина частки учасника виплачується за рахунок різниці між вартістю чистих активів товариства і розміром статутного капіталу. Тобто насправді джерелами покриття витрат на виплату частки є власний капітал підприємства (організації), зокрема нерозподілений прибуток, додатковий капітал, резервний капітал.

Висновок
Власний капітал підприємства (організації) є одним з ключових факторів його існування та економічної і господарської діяльності. Тому дана тема й була обрана мною для курсової роботи з бухгалтерського обліку.
У першому розділі даного дослідження наведені теоретичні матеріали з основним поняттям, застосовуваним і використовуваним в контексті власного капіталу організації, нормативне забезпечення здійснення основних господарських операцій по статутному, резервному, добавочному капіталу господарюючого суб'єкта.
У другому розділі конкретно розібрані основні моменти, пов'язані з оформленням та обліком руху власного капіталу організації з фактичними прикладами основних бухгалтерських проводок з обраної мною теми.

Список використаної літератури
1. Федеральний закон від 26 грудня 1995 р. № 208-ФЗ «Про акціонерні товариства» (в редакції від 7 липня 2001р. № 120-ФЗ).
2. Федеральний закон від 08.02.98 № 14-ФЗ «Про товариства з обмеженою відповідальністю».
3. Федеральний закон від 8 серпня 2001 р. № 129-ФЗ «Про державну реєстрацію юридичних осіб і індивідуальних підприємців» (зі змінами та доповненнями).
4. Федеральний закон від 14 листопада 2002 р. № 161-ФЗ «Про державних і муніципальних унітарних підприємствах» (із змінами).
5. Цивільний кодекс Російської Федерації. Частини перша, друга і третя (зі змінами та доповненнями) (ред. від 29 липня 2004 р.).
6. Наказ Федеральної служби по фінансових ринках від 16.03.05 № 05-4/пз-н.
7. План рахунків та інструкція щодо його застосування.
8. ПБО 9 / 99 «Доходи організації».
9. ПБО 3 / 2000 «Облік активів і зобов'язань».
10. ПБО 13/2000 Облік державної допомоги.
11. ПБО 6 / 01 «Облік основних засобів».
12. Бабаєв Ю.А. Бухгалтерський облік: Підручник. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006.
13. Бабаєв Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. М.: Вузівський підручник, 2006.
14. Безруких П.С. Бухгалтерський облік. М.: Бухгалтерський облік, 2005.
15. Богаченко В.М., Кирилова Н. А. Бухгалтерський облік для ссузів. М.: Проспект, 2006.
16. Губарєв В.Г. Основи бухгалтерського обліку: Підручник. М.: ІКЦ МарТ, 2005.
17. Кондраков П.П. Бухгалтерський облік: Підручник. М.: Инфра-М, 2004.
18. Нідлз Б., Андерсон Х., Колдуелл Д. Принципи бухгалтерського обліку. М.: Фінанси і статистика, 2004.
19. Журнал «Бухгалтерський облік», № 23-24, 2005.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Курсова
45.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Власний капітал підприємства
Власний капітал банку
Поняття про власний капітал
Власний капітал забезпечення і резерви
Власний капітал і необоротні активи
Аналіз звіту про власний капітал
Організаційно правова форма господарювання та власний капітал
Власний капітал підприємства та порядок його формування
Власний капітал і його роль у формуванні капіталу
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru