Витрати і рентабельність виробництва

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

1. Витрати виробництва. Рентабельність виробництва
Для прийняття підприємством (фірмою) оптимальних рішень за обсягами випуску продукції необхідно враховувати інформацію про рівень витрат.
Витрати - це грошове вираження витрат виробничих факторів, необхідних для здійснення підприємством (фірмою) своєї виробничої і реалізаційної діяльності. Грошова оцінка факторів виробництва необхідна для отримання загального критерію для характеристики різних факторів виробництва, оскільки кожне підприємство повинно проводити аналіз витрат у динаміці і порівнювати їх рівень з рівнем цін на продукт.
У країнах з розвиненими ринковими відносинами існує два підходи до оцінки витрат: бухгалтерський та економічний. Для вітчизняної економіки характерний бухгалтерський підхід до оцінки витрат.
Бухгалтерські витрати являють собою вартість витрачених ресурсів, виміряну у фактичних цінах їх придбання. Бухгалтерські витрати включають лише явні витрати, представлені у вигляді платежів за придбані ресурси (сировина, матеріали, амортизація, праця і т.д.).
Проте для прийняття рішень про доцільність продовження діяльності свого підприємства власники підприємств (фірм) застосовують економічні Вздержкі.
Економічні витрати - це альтернативні витрати підприємства. Альтернативні витрати виражають вартість власних ресурсів, використовуваних найбільш ефективним з усіх інших способів.
Економічні витрати включають явні (бухгалтерські) і неявні витрати. Неявні витрати - це вартість послуг факторів виробництва, які використовуються в процесі виробництва і є власністю фірми, тобто не є купованими.
Розрізняють витрати в довгостроковому періоді (довгострокові витрати) і в короткостроковому періоді (короткострокові витрати). За довгостроковий період виробники мають можливість розширити виробництво, змінюючи всі фактори. У довгостроковому періоді всі фактори виробництва є змінними. У короткостроковому періоді сукупні витрати дорівнюють сумі змінних і постійних. Змінні витрати змінюються в залежності від величини обсягу виробництва.
Величина постійних витрат не змінюється, незважаючи на зміну кількості виробленої продукції.
Постійні витрати (FC) - це вартість тих ресурсів, які не можуть бути змінені в процесі їх застосування в короткостроковому періоді.
Змінні витрати (VC) - це вартість змінних ресурсів для виробництва певного обсягу продукції.
Сума постійних і змінних витрат представляє сукупні витрати (ТС):
ТС = FC + VC.
Якщо прийняти фактори виробництва як L - праця, К - капітал, М - матеріали та ціни факторів виробництва - P l, Р к, Р м, тоді постійні витрати - FC = P R • К, змінні витрати VC = Р, • L + р м • М.
Однак для аналізу залежностей витрат виробництва, обсягу виробництва та прибутку використовується двофакторна модель сукупних витрат:
ТС = Р
К + P L-L
При розрахунку витрат на одиницю продукції визначаються середні витрати, середні постійні, середні змінні.
Для реальної оцінки рівня прибутковості організації користуються методами комплексного аналізу прибутку по техніко-економічним факторам. Крім методів факторного аналізу прибутку в числі економічних показників ефективності підприємницької діяльності використовуються показники рентабельності.
Якщо прибуток виражається в абсолютній сумі, то рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, тому що відображає рівень прибутковості щодо визначеної бази. Організація рентабельна, якщо суми виручки від реалізації продукції досить не тільки для покриття витрат на виробництво і реалізацію, але і для утворення прибутку. Рентабельність може визначатися по-різному.
Рентабельність виробництва обчислюється за формулою:
,
де, Р - рівень рентабельності виробництва,%;
П - сума валового прибутку, крб.
ОФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів, руб.;
НІС - середньорічна вартість нормованих оборотних засобів (матеріальних оборотних коштів), грн.
Крім рентабельності виробництва у процесі аналізу підприємницької діяльності широко використовується показник рентабельності продукції, що обчислюється як відношення прибутку від реалізації продукції до повної собівартості цієї продукції. Застосування цього показника рентабельності найраціональніше при внутрішньогосподарських аналітичних розрахунках, при контролі за прибутковістю (збитковістю) окремих видів виробів, впровадженні у виробництво нових видів продукції і зняття з виробництва неефективних виробів.
Враховуючи, що прибуток пов'язаний як із собівартістю виробу, так і з ціною, за якою воно реалізується, рентабельність продукції може бути обчислена як відношення прибутку до вартості реалізованої продукції за вільними або регульованими цінами.
Рентабельність продукції у двох її різновидах обчислюється за формулами:
і ,
де, Р - рентабельність продукції,%;
П - валовий прибуток підприємства, руб.;
З П - повна собівартість реалізованої продукції, грн.;
Ц П - обсяг реалізованої продукції у відповідних цінах (за мінусом ПДВ і акцизів), грн.
Зростання будь-якого показника рентабельності залежить від єдиних економічних явищ і процесів. Це, перш за все, вдосконалення системи управління виробництвом в умовах ринкової економіки на основі подолання кризи у фінансово-кредитній і грошовій системах. Це підвищення ефективності використання ресурсів організаціями на основі стабілізації взаємних розрахунків і системи розрахунково-платіжних відносин. Це індексація оборотних коштів і чітке визначення джерел їх формування.
2 Основні показники вимірювання національної економіки
Макроекономічні показники мають велике значення, оскільки дозволяють оцінити загальний стан економіки країни, виміряти обсяг виробництва в конкретний період часу, розкрити чинники, що безпосередньо визначають функціонування економіки, як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Макроекономічні показники служать також основою для прийняття тих чи інших політичних рішень та визначення державної політики.
Результатом функціонування національної економіки є всі товари і послуги, створені в даній країні за певний період часу, тобто національний продукт.
Показники обсягу національного продукту, їх динаміка є чуйним барометром, що відображає стан "здоров'я" економіки, що показує результативність дій уряду щодо підвищення її ефективності.
Для вимірювання національного в СНС служать різні макроекономічні показники: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), національний дохід (НД), чистий національний продукт (ЧНП). Наприклад, в США і Японії в якості основного показника використовують ВНП. В інших країнах, в тому числі і в Росії, відповідно до рекомендацій статистичної служби ООН основним показником є ​​ВВП. Кількісні відмінності між ВВП і ВНП незначні.
Результатом функціонування національної економіки є всі товари і послуги, створені в даній країні за певний період часу, тобто національний продукт (НП).
Показники обсягу НП, їх динаміка є чуйним барометром, що відображає стан "здоров'я" економіки, що показує результативність дій уряду щодо підвищення її ефективності.
У різних національних економіках, що відносяться до різних економічних систем, існують різні методи визначення обсягу НП. У країнах з ринковою економікою його обсяг визначається по (СНС) в усіх галузях народного господарства. У країнах з централізованою планово - регульованою економікою, що використовують марксистську теорію відтворення, прийнято підраховувати НП, вироблений тільки в галузях матеріальної сфери.
СНР являє собою певний спосіб упорядкування інформації про економічні операціях, що здійснюються господарськими суб'єктами в процесі суспільного відтворення.
СНС вивчає і фіксує процес створення, розподілу і перерозподілу НП і НД в даній країні. За допомогою національного рахівництва можна визначити макроекономічні показники стану економіки за різні проміжки часу, щоб на основі цієї інформації визначити ступінь досягнення цілей національної економіки, виробити економічну політику, провести порівняльний аналіз потенціалів різних країн.
Особливістю СНР є її всеохоплюючий характер.
По-перше, вона враховує діяльність усіх учасників виробництва матеріальних благ і надання послуг: органів державного управління, армії, осіб вільних професій, найманої прислуги; володіння житлом і т. п.
По-друге, СНС містить показники, які в узагальнюючому вигляді описують всі економічні операції, всі стадії економічного процесу, всі активи і пасиви виробничого процесу.
В кінці 1992 року була розроблена і затверджена Державна програма переходу Російської Федерації на прийняту в міжнародній практиці систему обліку і статистики відповідно до вимог ринкової економіки, яка містить комплекс заходів, спрямованих на перегляд всієї системи обліку та статистики Росії.
Слід зазначити, що система національного рахівництва, впроваджувана в практику російського економічного життя, заснована на методології Європейської системи інтегрованих економічних рахунків, в той же час російська система національних рахунків, природно, будується з урахуванням специфічних особливостей російської економічної системи, яка в даний час знаходиться на етапі переходу до ринкових економічних відносин. Також при побудові російської системи національних рахунків в певній мірі використовуються і рекомендації Системи національних рахунків ООН.
Отже, СНР - це адекватний ринковій економіці національний облік, побудований у вигляді певного набору рахунків та балансових таблиць, що характеризують результати економічної діяльності, структуру економіки та найважливіші взаємозв'язки в національному господарстві. Основним положенням системи національних рахунків є розрахунок узагальнюючих показників розвитку різних галузей у рамках національної економіки на різних стадіях відтворювальних процесів, а також взаимоувязка цих показників як між собою, так і в часових проміжках. При цьому кожній відтворювальної стадії відповідає свій спеціальний рахунок або група рахунків у рамках системи національних рахунків. За рахунок подібного методологічного підходу створюються передумови і умови. Для аналізу руху виробленої в суспільстві маси товарів і послуг, а також доданої вартості при проходженні їх через всі стадії процесу суспільного відтворення.
В даний час відомо досить багато варіантів СНС, включаючи варіанти, що діють і рекомендовані до прийняття різними міжнародними організаціями, Такими, як ООН, організація економічного співробітництва та розвитку, Євростат, і деякими національним »статистичними службами. Проте всі існуючі варіанти уніфіковані за основними показниками і розрізняються лише деякими особливостями представлення інформації, в Росії в даний час впроваджується система, заснована на Європейській системі інтегрованих економічних рахунків з перспективою переходу на переглянуту систему національних рахунків ООН.
Валовий національний продукт (ВНП) визначається як сукупна ринкова вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці за конкретний проміжок часу, як правило, за рік. З визначення ВНП слід, що даний показник вимірює ринкову вартість виробництва в грошовому вираженні. Розглядаючи ВНП, необхідно виділяти кінцеві та проміжні продукти. Під кінцевими продуктами розуміються товари і послуги, які купує для кінцевого користування, а не для перепродажу або подальшої обробки або переробки, які відносяться до проміжних продуктів. Подібне розділення обумовлено проблемою подвійного рахунку, який сприяє завищенню ВНП. Справа в тому, що багато продуктів проходять через декілька виробничих стадій, перш ніж потрапляють до кінцевого покупця.
З метою уникнення подвійного рахунку застосовують показник "додана вартість", у якості якого виступає ринкова "ціна обсягу продукції", виробленої підприємством, за вирахуванням вартості сировини, матеріалів і напівфабрикатів, придбаних у постачальників. Підраховуючи і підсумовуючи додані вартості, створені всіма фірмами в економіці, визначають ВНП, тобто ринкову вартість загального випуску.
Велике значення для визначення реального ВНП має виключення з нього непродуктивних угод, які бувають двох основних видів: чисто фінансові операції і продаж уживаних товарів. Чисто фінансові операції, у свою чергу, поділяються на три основних види: трансфертні виплати з державного бюджету, приватні трансфертні платежі, а також купівля-продаж цінних паперів. У державні трансфертні платежі включаються виплати по соціальному страхуванню, допомоги безробітним і пенсії ветеранам, які держава надає певним сім'ям і утриманцям. Приватні трансфертні платежі - щомісячні субсидії, отримані студентами університетів з дому і дари від багатих родичів і т.д. Операції з цінними паперами, купівля-продаж акцій і облігацій і т.д.
Підрахунок ВНП у загальному вигляді можна зробити наступними способами: за кінцевого продукту, тобто підрахунком грошової суми, що витрачається на придбання продукції; і по доданій вартості, тобто шляхом додавання заробітної плати, рентних платежів, відсотка і прибутку, створеної в процесі виробництва. Ці підходи є різні погляди на одну й ту ж проблему. У загальному вигляді можна зазначити, що суми, витрачені споживачем на придбання продукту, отримане у вигляді доходу тими, хто брав участь у його виробництві.
Таким чином, ВНП можна визначати з виробництва, або, інакше кажучи, по видатках і по надходженнях - за доходами. Внаслідок цього ВНП визначається наступним чином: ВНП є сума всіх витрат на купівлю всього обсягу виробленої в даному році продукції або сума всіх доходів, отриманих від виробництва всього обсягу продукції даного року.
3 Задача. Фірма має намір взяти банківську позику в розмірі 1 млн. крб. на будівництво нового цеху під 20% річних. Очікувана рентабельність проекту визначена в 25%. Чи буде фірма брати за цих умов? Відповідь аргументуйте.
Ринкова ставка відсотка відіграє важливу роль при прийнятті таких інвестиційних рішень. Фірмі необхідно порівняти очікуваний рівень доходу на капітал (очікувану рентабельність) з поточною ринковою ставкою відсотка по позичках.
Загальне правило таке: інвестиції слід здійснювати, якщо очікуваний рівень доходу на капітал не нижче чи дорівнює ринковій ставці відсотка по позичках. У нашому прикладі очікувана рентабельність визначена в 25%, а відсоток банківської позики - 20%, отже ці умови повинні влаштовувати фірму.

Література
1. Агапова Т. А., Серьогіна С. Ф. Макроекономіка. - М., 2002
2. Вечканов Г. С, Вечканова Г. Р. Мікро - і макроекономіка: Енциклопедичний словник. - СПб., 2005
3. Вечканов Г. С, Вечканова Г. Р. Макроекономіка - СПб., 2004
4. Макроекономіка / За ред. Л. С. Тарасевича - СПб., 2002
5. Долан Е. Макроекономіка. - СПб., 2006
6. Менк'ю Н. Г. Макроекономіка .- М., 2001
7. Фішер С, Дорнбуш Р., Шмалензі Р. Економіка. -М., 2001
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Контрольна робота
33.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Рентабельність сільськогосподарського виробництва
Рентабельність виробництва і продукції
Рентабельність виробництва та шляхи е підвищення в сільському господарстві
Витрати виробництва 3
Витрати виробництва 4
Витрати виробництва
Витрати виробництва 6
Витрати виробництва
Витрати виробництва 5
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru