Витрати у підприємництві

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

ЗМІСТ
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... .. 2
Глава 1. Види витрат ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... 3
Глава 2. Характеристика витрат ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 4
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .24

ВСТУП
Підприємства як комерційні організації передусім характеризує діяльність, спрямована на мінімізацію витрат і максимізацію прибутку. Для того щоб проникнути в суть цієї діяльності перш за все, необхідно розглянути його витрати.
У ринковій економіці будь-яке підприємство починається з певної суми грошей, на яку купуються фактори виробництва, необхідні для виробництва відповідного товару. Можлива покупка або оренда вже готових будинків. Але, так чи інакше, гроші перетворюються в засоби виробництва і в заробітну плату для найнятих працівників, тобто в те, що називається виробничими фондами.
Використання фондів підприємства народжує його витрати, які становлять ту частину вартості фондів підприємства, яка включається у вартість вироблених товарів.
Поняття суті та класифікації витрат, як економічної категорії сприяє правильному підходу до максимізації прибутку підприємства, що є актуальним завданням.
Зіставлення витрат і результатів діяльності - суть економіки підприємства. Результати діяльності організації включають виробничі, економічні (фінансові), соціальні та ін результати. Ефективність роботи підприємства можна оцінити тільки шляхом порівняння витрат і результатів. В умовах перехідної економіки основною метою діяльності підприємства є досягнення максимального економічного результату - прибутку. Усі види діяльності підприємства направлені на отримання прибутку.
Таким чином, тема реферату є особливо на часі і актуальною.
Мета написання реферату - вивчення поняття і аналізу витрат виробництва.

РОЗДІЛ 1. ВИДИ ВИТРАТ
Витрати виробництва обчислюються як витрати капіталу постійного і змінного, витраченого на виробництво товару (послуг). Витрати виробництва показують, у що обходиться фірмі виробництво товару (послуг). Їх дійсна величина вимірюється робочим часом, витраченим на виробництво товару [1].
Для правильного обчислення собівартості продукції, планування, обліку і аналізу виробничих витрат застосовується наступна класифікація:
за призначенням виробничі витрати поділяються на основні та витрати з управління та обслуговування виробництва (накладні витрати);
за способом віднесення витрат до собівартості продукції вони діляться на прямі і непрямі;
за складом витрати на виробництво бувають одноелементні і комплексними. [2]
По місцях виникнення бувають витрати цехів, відділів, бригад. [3]
Розрізняють також такі витрати:
постійні витрати;
змінні витрати;
витрати експлуатаційні;
витрати розподілу. [4]
За складом витрати бувають:
фактичні;
планові.
За ступенем усереднення витрати бувають:
загальні;
середні.
За економічним змістом витрати виробництва поділяються на витрати за економічними елементами і статтями калькуляції.
За часом включення до собівартості витрати бувають:
поточні;
майбутніх періодів. [5]
Витрати поділяються на:
альтернативні (змінні);
диференціальні;
безповоротні;
інкрементні;
маржинальні;
релевантні. [6]
Висновки до розділу 1
Кожне підприємство для виробництва продукції витрачає певну кількість ресурсів. Ці витрачені ресурси називаються витратами, або витратами виробництва.
Залежно від характеру цих витрат їх можна розділити на групи.
У підсумку, підрахувавши кількість використаних ресурсів і отриманої продукції, ми отримуємо собівартість цієї продукції.
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ВИТРАТ
Для цілей обліку витрати класифікуються за різними ознаками.
За економічної ролі в процесі виробництва витрати можна розділити на основні і накладні.
До основних відносяться витрати, пов'язані безпосередньо з технологічним процесом, а також з утриманням та експлуатацією знарядь праці.
Накладні - витрати на обслуговування та управління виробничим процесом, реалізацію готової продукції. [7]
Якщо платник податку визначає доходи і витрати за методом нарахування, то витрати на виробництво і реалізацію, здійснені протягом звітного або податкового періоду, поділяються на прямі і непрямі відповідно до вимог статей 318 і 320 Податкового кодексу. [8]
Прямими видатками в загальноприйнятому розумінні визнаються витрати на сировину і матеріали, з якого безпосередньо виготовляється конкретна продукція, а також ті витрати організації, які можна абсолютно чітко віднести до якого-небудь виду товарів, робіт або послуг. У статті 318 Податкового кодексу до прямих витрат віднесені матеріальні витрати, витрати на оплату праці персоналу, який бере участь у процесі виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, суми єдиного соціального податку і витрати на обов'язкове пенсійне страхування, що йдуть на фінансування страхової та накопичувальної частини трудової пенсії , нараховані на зазначені суми витрат на оплату праці, а також суми нарахованої амортизації по основних засобів, що використовуються при виробництві товарів, робіт або послуг.
Однак більшість організацій несуть і ті витрати, які не можна прямо співвіднести з випуском одного конкретного виду товарів, наданням одного виду послуг або виконанням конкретного виду робіт. Тому подібні витрати розподіляються між усіма видами продукції. Такі витрати називаються непрямими. [9]
Безсумнівно, для організації вигідно якомога більше витрат включити до складу непрямих витрат, оскільки вони зменшують базу по податку на прибуток у тому періоді, коли були здійснені (п. 2 ст. 318 НК). Прямі ж витрати, пов'язані з незавершеного виробництва, готової продукції на складі, а також до відвантаженої, але не реалізованої продукції, в поточному періоді не списуються (ст. 319 НК). [10]
Перелік витрат, які стаття 318 Податкового кодексу відносить до прямих, носить рекомендаційний характер. У листі Мінфіну від 26 січня 2006 року № 03-03-04/1/60 фінансисти зробили висновок, що у всіх організацій обов'язково повинен бути перелік прямих витрат, однак організація може прописати у своїй обліковій політиці перелік, відмінний від того, який пропонує стаття 318 Податкового кодексу. [11]
До складу витрат, що зменшують базу по податку на прибуток у звітному періоді, включають лише ті витрати, які відносяться до реалізованої в цьому періоді продукції або робіт (п. 2 ст. 318 НК). Прямі витрати, які відносяться до незавершеного виробництва, готової продукції на складі або відвантаженої, але не реалізованої продукції, оподатковуваний прибуток не зменшують (ст. 319 НК). [12]
На підставі вищевказаних положень статей 318 і 319 Податкового кодексу суму прямих витрат, на яку ми все-таки можемо зменшити прибуток, можна визначити шляхом вирахування із суми всіх вироблених у поточному періоді прямих витрат (включаючи суми прямих витрат за залишками минулого місяця) суми прямих витрат , на які в цьому періоді зменшити оподатковуваний прибуток не можна (тобто витрат, що відносяться до незавершеного виробництва, готової продукції на складі та відвантаженої, але не реалізованої покупцеві продукції):
Проп = ПР - ПРНП - ПРПС - ПРНР, де:
Проп - сума прямих витрат, що відносяться до реалізованої в поточному податковому або звітному періоді продукції і робіт (тобто сума, що зменшує базу оподаткування по податку на прибуток);
ПР - сума всіх вироблених у поточному податковому або звітному періоді прямих витрат (включаючи перехідні залишки минулого місяця);
ПРНП - сума прямих витрат, що відносяться до незавершеного виробництва на кінець поточного податкового або звітного періоду;
ПРПС - сума прямих витрат, що відносяться до готової продукції, що знаходиться на складі на кінець поточного податкового або звітного періоду;
ПРНР - сума прямих витрат, що відносяться до відвантаженої, але не реалізованої продукції (за якою не відбувся перехід права власності до покупця) на кінець поточного податкового або звітного періоду.
Організаціям, які займаються здійсненням торговельної діяльності, при визначенні прямих витрат з торговельних операцій зазначену формулу необхідно перетворити. Зробити це можна, наприклад, керуючись листом Мінфіну від 6 червня 2008 року № 07-05-06/124. У ньому говориться, що при розрахунку суми прямих витрат, що відноситься до залишків товарів на складі, відповідно до вимог статті 320 Податкового кодексу в показник "Товари на складі», повинні включатися всі товари, право власності на які знаходиться у платника податків, у тому числі товари, що знаходяться в дорозі, право власності на які перейшло до платника податків, а також відвантажені платником податку товари до переходу права власності покупцям. Враховуючи все вищевикладене, формула набуває вигляду:
Проп = ПР - ПРТС, де:
Проп - сума прямих витрат, що відносяться до реалізованої в поточному податковому або звітному періоді продукції і робіт (тобто сума, що зменшує базу оподаткування по податку на прибуток);
ПР - сума всіх вироблених у поточному податковому або звітному періоді прямих витрат (включаючи перехідні залишки минулого місяця);
ПРТС - сума прямих витрат, що відносяться до залишків товарів на складі на кінець поточного податкового або звітного періоду. Даний показник визначається за формулою:
ПРТС = ПРВП + Проти + ПРНС, де:
ПРВП - сума прямих витрат, що відносяться до товарів, що знаходяться в дорозі на кінець поточного податкового або звітного періоду, право власності на які знаходиться в організації;
ПРОТИ - сума прямих витрат, що відносяться до товарів, відвантажених покупцю, але право власності за якими на кінець поточного податкового або звітного періоду до нього ще не перейшло;
ПРНС - сума прямих витрат, що відносяться до товарів, що безпосередньо знаходяться на складі на кінець поточного податкового або звітного періоду.
Показник ПРНП в даному випадку відсутній у формулі, оскільки для торгівлі, не здійснює виробничу діяльність, він дорівнює нулю. [13]
Одноелементні називаються витрати, що складаються з одного елемента, - матеріали, заробітна плата, амортизація та ін Ці витрати незалежно від їх місця виникнення і цільового призначення не діляться на різні компоненти.
Комплексними називаються витрати, що складаються з декількох елементів, наприклад, цехові і загальнозаводські витрати, до складу яких входить заробітна плата відповідного персоналу, амортизація будівель та інші одноелементні витрати. [14]
По місцях виникнення витрати групуються та обліковуються в розрізі виробництв, цехів, дільниць, відділів, бригад та інших структурних підрозділів підприємства, тобто центрів витрат. Таке групування витрат сприяє веденню обліку по етапах виробничого процесу (переділ, стадія, фаза, процес, операція) і забезпечує визначення собівартості продукції та організацію внутрішньовиробничого господарського розрахунку. Дане угрупування витрат безпосередньо залежить від організаційної структури підприємства.
З вищенаведеної класифікацією витрат тісно пов'язана угруповання витрат в залежності від функцій діяльності підприємства. За цією ознакою витрати поділяються на постачальницько-заготівельні, технологічні, комерційно-збутові та організаційно-управлінські. Таке групування витрат дозволяє організувати функціональний облік, при якому витрати спочатку збираються в розрізі функцій діяльності підприємства, і тільки потім - по об'єктах калькуляції.
Функціональний облік витрат сприяє зміцненню внутрішньогосподарського розрахунку і посилення взаємозв'язку і взаємозалежності між центрами витрат, забезпечує більш точне надання інформації про проведені витратах. Це допомагає менеджерам приймати спільні обгрунтовані рішення про вид, склад, ціною, шляхи збуту продукції та сприяє підвищенню ефективності виробничо-комерційної діяльності підприємства. [15]
Під постійними витратами розуміють такі витрати, сума яких в даний період часу не залежить безпосередньо від обсягу і структури виробництва і реалізації. Змінні витрати це витрати, загальна величина яких на даний період часу перебуває в безпосередній залежності від обсягу виробництва і реалізації.
До змінних зазвичай відносять витрати на сировину і матеріали, паливо, енергію, транспортні послуги, частина трудових ресурсів, тобто ті витрати, рівень яких змінюється зі зміною обсягу виробництва (рис. 1а). Однак, якщо розглянути середні змінні витрати (витрати на одиницю продукції), можна помітити, що їхній рівень залишається приблизно однаковим при різних обсягах виробництва. На одиницю продукції витрачається приблизно однакову кількість сировини, електроенергії і т.д. (Рис. 1б).

Рис.1 [16]. Залежність змінних витрат (ПІ) (1 а) і середніх змінних витрат (СПІ) (1 б) від зміни обсягу виробництва.
До постійних витрат відносяться відрахування на амортизацію, орендна плата, заробітна плата управлінського персоналу та інші витрати, які мають місце, навіть якщо підприємство не виробляє продукцію. У певному діапазоні випуску загальна сума цих витрат залишається практично незмінною (рис. 2 а).
Що стосується середніх постійних витрат (на одиницю продукції), вони знижуються з ростом обсягу виробництва і збільшуються при його зниженні (рис. 2 б).
Сума постійних і змінних витрат становить валові витрати підприємства. Зі збільшенням обсягу виробництва і реалізації продукції валові витрати на одиницю продукції знижуються за рахунок зниження постійних витрат. [17]

Рис.2 [18]. Залежність постійних витрат (ПВІ) (2 а) і середніх постійних витрат (споі) (2 б) від зміни обсягу виробництва.
Валові витрати (TC) - це загальні витрати на дану виробничу програму за конкретний період часу (виробництво партії продукції).
Валові загальні витрати включають загальні постійні витрати (TFC), не пов'язані з обсягом виробництва, і загальні змінні (TVC) - витрати, що залежать від обсягу виробництва.
Валова виручка (TR) - грошова сума, одержувана продавцем при продажу певної кількості товару:

TR = P * Q.
Для більш точного аналізу витрат застосовуються середні загальні витрати (собівартість продукції), (АТС) - витрати на виробництво та реалізацію однієї одиниці продукції в грошовій формі.
Середні витрати (АТС) поділяються на середні постійні (AFC) та середні змінні (AVC) витрати:

Так як величина постійних витрат не залежить від обсягу виробництва, то конфігурація кривої AFC має спадний характер, що свідчить про те, що зі зростанням обсягу виробництва сума постійних витрат припадає на дедалі зростаючу кількість одиниць продукції (мал. 3).

Рис.3 Середні та граничні витрати [19]

Криві AVC та ATC мають U-подібну конфігурацію. У міру розширення виробництва витрати знижуються, але потім, в силу дії закону спадної віддачі, виростають (збільшення числа працівників при постійному капіталі супроводжується зниженням продуктивності праці, викликаючи зростання середніх витрат).
Для розуміння поведінки фірми дуже важлива категорія граничних витрат (MC), що означають приріст витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією кожної наступної одиниці продукції:

Спочатку MC нижче AVC та ATC, однак внаслідок дії закону спадної віддачі, у міру збільшення обсягу зростають, що в свою чергу відбивається на зростанні AVC та ATC, тому що вони пов'язані з об'ємом.
Прибуток (PF) - це перевищення валової виручки від реалізації (TR) над валовими витратами (TC):
PF = TR-TC.
З точки зору економіки, всі витрати (TC) можна розділити на дві групи: явні і неявні.
Явні витрати - грошові виплати за фактори виробництва та комплектуючі, що проходять по бухгалтерських рахунках (зовнішні витрати). Наприклад, заробітна плата робітникам, як постачальникам чинника «праця», витрати на покупку устаткування, будівель і т.д.
Неявні витрати - це альтернативні витрати, використання ресурсів, що належать самій фірмі.
У їх структурі виділяють:
упущену вигоду - грошові платежі, які фірма могла б отримати при більш вигідному використанні належать їй ресурсів (недоотриманий прибуток);
нормальний прибуток - мінімальну плановану прибуток, здатну утримати підприємця в даній сфері бізнесу. Нормальна прибуток (NPF) розглядається у двох аспектах: 1) прибуток на вкладений капітал (визначається ставкою за депозитами), 2) ціна підприємницького таланту (визначається мінімальним рівнем прибутку, яку отримують більшість підприємців у цій сфері бізнесу). [20]
Експлуатаційні витрати - витрати, пов'язані з експлуатацією обладнання, машин, транспортних засобів, використанням, застосуванням різних видів засобів виробництва і предметів господарського вжитку. [21]
Витрати розподілу - витрати, пов'язані з рекламою і поставкою товарів і послуг. Аналіз витрат повинен проводитися компанією регулярно, щоб можна було контролювати і знижувати витрати і втрати, які в іншому випадку можуть залишитися непоміченими. Нижче наводиться приблизний план, якого можна дотримуватися при аналізі витрат розподілу:
встановите систему обліку, яка буде забезпечувати компанію точної і докладною інформацією про витрати розподілу;
розгляньте витрати розподілу у відношенні до функцій, виконуваних учасниками процесу розподілу. Ліквідовуйте функції, в яких немає необхідності, і виправте ті з функцій, які не виконуються відповідним чином;
знайдіть причини зайвих витрат на шляху руху продукту як всередині Вашої компанії, так і по каналах розподілу;
порівняйте Ваші витрати розподілу з витратами конкурентів.
При аналізі витрат розподілу кожна операція процесу розподілу ділиться на сегменти, відповідні джерела освіти витрат. Торгові витрати, наприклад, часто ділять на сегменти, відповідні клієнтам, торговим агентам, продукту, території, торгових каналах або розмірам замовлень. Порівняльний аналіз дозволяє виявити необгрунтовані втрати і неполадки і виявляє завищені витрати розподілу. Після того, як аналіз витрат завершений, фірма повинна сконцентрувати свої зусилля на тих ділянках, які потребують негайного поліпшення. Коли ці проблеми вирішені, всі інші питання можна розглядати в порядку їхньої важливості. Якби компанія спробувала знизити витрати скрізь одночасно, її зусилля занадто розпорошилися б і не змогли принести відчутної користі. У більшості західних компаній витрати і прибуток, отримані в процесі розподілу, регулярно аналізуються і порівнюються, щоб запобігти підвищенню витрат до того, як вони вийдуть з підпорядкування. У цьому аналізі торгових витрат керівники збуту звертають особливу увагу на розмір прибутку, торгові канали, які забезпечують найбільший прибуток для обороту даного обсягу, вигідність територій - внесок окремих торгових агентів в одержання прибутку і розміри прибутку по окремих продуктах. З цією інформацією керівник збуту може змінити межі територій для більшої прибутковості. Він повинен переглядати графіки відвідувань торгових агентів з тим, щоб забезпечити більш часті і краще сплановані за часом відвідування. Він може побудувати систему комісійних, виплачуваних торговим агентам на базі прибутковості продаваних продуктів. Крім того, він може прийняти будь-які заходи, які буде вважати необхідними, для скорочення витрат розподілу і збільшення прибутку. [22]
До числа найважливіших завдань оперативного контролінгу належать: контроль за виконанням бюджету підприємства, встановлення відхилень, аналіз причин, що викликали відхилення, вироблення коригувальних заходів.
У результаті бюджетування встановлюються планові значення контрольованих величин (витрат), у якості яких можуть виступати кількісні параметри діяльності підприємства, виражені в натуральних і вартісних показниках, а також якість, терміни і т.д. Обсяг контрольованих величин (витрат) з метою виявлення відхилень та аналізу їх причин встановлюється економічною доцільністю, яка визначається через співвідношення вигоди, одержуваної від усунення причин відхилення, і витрат на їх виявлення.
Фактичні значення контрольованих величин (витрат) виявляються на основі даних статистичного, фінансового та управлінського обліку на підприємстві. Обов'язкова умова зіставлення планових і фактичних витрат - їх змістовна однорідність, яка, в принципі, повинна бути забезпечена на стадії планування. Крім того, всі планові одиниці підприємства - цехи, відділи і т.д. - Повинні працювати в єдиній інформаційній базі даних, що визнається всіма учасниками процесу контролю та аналізу, щоб уникнути конфліктів, викликаних неоднозначним розумінням термінів.
Відхилення є наслідком зміни трьох основних чинників: обсягу виробництва, цін на ресурси і норм витрати на одиницю випуску. (15)
Розподіл витрат за економічними елементами являє собою наступне:
в елементі «матеріальні витрати» відображається вартість придбаних зі сторони для виробництва продукції сировини і матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів, палива й енергії всіх видів, що витрачаються як на технологічні цілі, так і на обслуговування виробництва (опалення будинків, транспортні і т.п .). З витрат на матеріальні ресурси виключається вартість поворотних відходів, під якими розуміються залишки сировини, матеріалів, теплоносіїв, що утворилися в процесі виробництва продукції, втратили повністю або частково споживчі якості вихідного продукту й у силу цього використовуються з підвищеними витратами або зовсім не використовуються за прямим призначенням;
до складу «витрат на оплату праці» входять витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, включаючи премії робітникам і службовцям за виробничі результати, стимулюючі і компенсуючі виплати, а також витрати на оплату праці не складаються в штаті підприємства працівників, зайнятих в основній діяльності;
в елементі «відрахування на соціальні потреби" відображаються обов'язкові відрахування за встановленими нормами органам державного і недержавного соціального страхування, Пенсійного фонду, Державного фонду зайнятості і медичного страхування у відсотках до оплати праці працівників;
до складу «амортизація основних фондів» входить сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів, обчислена виходячи з балансової вартості і встановлених норм, включаючи і прискорену амортизацію їх активної частини;
всі інші витрати, які не ввійшли до перелічених вище елементи витрат, знаходять відбиток у елементі «інші витрати». Це податки, збори, відрахування в спеціальні фонди, платежі по кредитах у межах установлених ставок, витрати на відрядження, оплата послуг зв'язку та ін [23]
За статтями калькуляції витрати діляться на:
сировину і матеріали;
зворотні відходи (віднімаються);
покупні вироби і напівфабрикати;
паливо і енергія на технологічні цілі;
оплата праці виробничих робітників;
відрахування на соціальні потреби;
витрати на підготовку і освоєння виробництва;
загальновиробничі витрати;
загальногосподарські витрати;
втрати від браку;
інші виробничі витрати. [24]
У залежності від часу (періоду) виникнення і віднесення на собівартість витрати поділяються на витрати поточного періоду, майбутніх періодів і майбутні витрати. Під витратами поточного періоду розуміють витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду (включаючи резервовані витрати майбутніх періодів, що відносяться на собівартість продукції даного періоду). До витрат майбутніх періодів відносяться такі витрати, які хоч і виникають в даному періоді, але підлягають погашенню в наступних звітних періодах шляхом віднесення на витрати виробництва або обігу протягом терміну, до якого вони відносяться. Майбутніми є витрати, які включаються до собівартості звітного періоду шляхом резервування (витрати по оплаті відпусток). [25]
У процесі прийняття управлінських рішень керівник повинен володіти достатньою інформацією, яка обіцяла б вигоду підприємству від виробництва того чи іншого виду товару. У цих умовах особливого значення набувають угруповання витрат на альтернативні (змінні), диференціальні, безповоротні, інкрементні, маржинальні та релевантні.
Витрати, обумовлені відмовою від одного товару на користь іншого, називають альтернативними витратами. Вони означають упущену вигоду, коли вибір однієї дії виключає появу іншої дії. Альтернативні витрати виникають у випадку обмеженості ресурсів. Якщо ресурси не обмежені, змінні витрати дорівнюють нулю.
Диференціальні витрати - це величина, на яку відрізняються витрати при розгляді двох альтернативних рішень. Наприклад, розглядаються два альтернативні місця для будівництва нового виробничого цеху. Якщо буде обрано район А, щорічні витрати на його утримання приблизно складуть 500 тис.руб.; Якщо район В - 400 тис.руб. Диференціальні витрати з утримання виробничого цеху складуть 100 тис.руб. Диференціальні витрати також називають додатковими або приростними. У прикладі з виробничим цехом приростні витрати на його утримання складуть 100 тис.руб., Якщо виробничий цех переміститься з району У в район А. Рішення щодо введення додаткових змін на заводі, збільшення штату працівників також включають диференціальні витрати.
Безповоротні витрати - це такі витрати, які були зроблені в минулому внаслідок раніше прийнятого рішення. Отже, вони не можуть вплинути на майбутні витрати і не можуть бути змінені жодним теперішнім або майбутнім дією. Прикладом таких витрат може бути первісна вартість куплених матеріалів і устаткування. Незважаючи на те, що придбані ресурси не використовуються зараз, витрати на їх придбання не можуть бути змінені ніякими майбутніми діями.
Інкрементні витрати є додатковими і виникають у випадках виробництва якоїсь партії продукції додатково. Наприклад, якщо в результаті якогось рішення збільшуються постійні витрати (виплачується премія за понаднормові роботи), то ці витрати називають інкрементний. Якщо прийняте рішення про додатковий випуск не тягне за собою збільшення абсолютної суми постійних витрат, то інкрементні витрати дорівнюють нулю.
Маржинальні витрати - це додаткові витрати, коли проводиться ще одна одиниця продукції. Їх відмінність від інкрементний витрат полягає у тому, що маржинальні витрати розраховуються не на весь випуск, а на одиницю продукції. Маржинальні витрати зазвичай різні при різних обсягах виробництва. Вони зменшуються зі збільшенням випуску продукції. Наприклад, підприємству вигідно виробляти десять комплектів меблевих виробів, ніж один.
У залежності від специфіки прийнятих рішень витрати поділяються на релевантні та нерелевантні. Релевантними (тобто суттєвими, значними) витратами можна вважати тільки ті витрати, які залежать від даного управлінського рішення. Зокрема, витрати минулих періодів не можуть бути релевантними, оскільки вплинути на них уже не можна. У той же час, які диктував витрати (упущена вигода) релевантні для прийняття управлінських рішень.
Процес управління на підприємстві включає в себе не тільки прогнозування, планування, облік і аналіз витрат, але і регулювання і контроль їх рівня. Для цих цілей застосовується така класифікація витрат: регульовані і нерегульовані; ефективні і неефективні; в межах норм і за відхиленням від них; контрольовані і неконтрольовані.
За ступенем регульованості витрати поділяються на повністю, частково і слабо регульовані.
Повністю регульовані витрати виникають, насамперед, у сферах виробництва і розподілу. Це витрати, зареєстровані за центрами відповідальності, розмір яких залежить від ступеня їх регулювання з боку менеджера.
Частково регульовані витрати мають місце головним чином у НДДКР, маркетингу та обслуговуванні клієнтів.
Слабо регульовані (задані) витрати виникають у всіх функціональних областях.
Розподіл витрат на регульовані і нерегульовані необхідно передбачити у звітах про виконання кошторису за центрами відповідальності. Це дозволить виділити сферу відповідальності кожного менеджера і оцінити його роботу в частині контролю за витратами підрозділи підприємства.
На результати діяльності підприємства істотно впливає розподіл витрат на продуктивні (ефективні) і непродуктивні (неефективні).
Ефективні - це продуктивні витрати, у результаті яких отримують доходи від реалізації тих видів продукції, на випуск яких були зроблені ці витрати.
Неефективні - це витрати непродуктивного характеру, в результаті яких не будуть отримані доходи, так як продукт не буде зроблений. Неефективні витрати - це втрати на виробництві. До них відносяться втрати від браку, простоїв, нестачі та псування товарно-матеріальних цінностей та ін Обов'язковість виділення неефективних витрат трактується тим, щоб не допустити проникнення втрат в планування і нормування.
Важливе значення в управлінні витратами має система контролю, яка забезпечує повноту та правильність дій у майбутньому, спрямованих на зниження витрат та зростання ефективності виробництва. Для забезпечення системи контролю за витратами їх групують на контрольовані і неконтрольовані.
Контрольовані - це витрати, які піддаються контролю з боку суб'єктів управління. За своїм складом вони відрізняються від регульованих, так як мають цільовий характер і можуть бути обмежені якимись окремими витратами. Наприклад, по підприємству необхідно проконтролювати витрату запасних частин для ремонту обладнання, що знаходиться у всіх підрозділах підприємства.
Неконтрольовані - це витрати, які не залежать від діяльності суб'єктів управління. Наприклад, переоцінка основних засобів, що призвела за собою збільшення сум амортизаційних відрахувань, зміна цін на паливно-енергетичні ресурси і т.п.
Важливою умовою ефективного контролю за витратами є їх розподіл на витрати в межах норм (стандартів) і за відхиленням від них. На підставі наявної інформації про відхилення за витратами керівник може виробити і здійснити коригуючі дії. Він може вибрати одну з трьох ліній поведінки: нічого не робити, усунути відхилення або переглянути норми (стандарти). [26]
Висновки до розділу 2
Облік витрат - найважливіший інструмент управління підприємством. Необхідність обліку витрат на виробництво зростає в міру того, як ускладнюються умови господарської діяльності і зростають вимоги до рентабельності. Підприємства, що користуються господарської самостійністю, повинні мати чітке уявлення про окупність різних видів готових виробів, ефективності кожного прийнятого рішення та їх вплив на фінансові результати, а також на величину витрат.
При реальному функціонуванні ринкових механізмів неминуче виникає необхідність вдосконалення і створення чіткої системи обліку та контролю витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції в рамках управлінського обліку.
У сучасному житті найважливішою категорією стає прибуток. Прибуток підприємства обумовлена ​​нею доходами та витратами, причому в умовах ринкової економіки доходи значною мірою залежать від кон'юнктури, а витрати - в істотно більшою мірою від роботи самого підприємства, діяльності його адміністрації і зусиль трудового колективу.
У другому розділі докладно охарактеризовано різні види витрат виробництва.

ВИСНОВОК
Витрати - це грошове вираження витрат виробничих факторів, необхідних для здійснення підприємством своєї виробничої і комерційної діяльності.
Традиційно витрати підприємства поділяють на витрати виробництва і витрати обігу. Витрати виробництва включають витрати підприємства, пов'язані з виробництвом товарів. Це витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, енергію, паливо, амортизаційні відрахування, заробітну плату, витрати, пов'язані з організацією та управлінням виробництвом.
У різних галузях в структурі витрат виробництва може бути різним питома вага витрат на сировину, енергію, заробітну плату, а також витрат у вигляді амортизаційних відрахувань. У зв'язку з цим виділяють матеріаломісткі, енергоємні, трудомісткі та капіталомісткі галузі, які характеризуються відносно високими витратами або на сировину і матеріали, або на енергію і т.д.
Шляхом відношення витрат на заробітну плату, на енергію, на амортизаційні відрахування до вартості виробленої продукції можна визначити трудомісткість, енергоємність і капіталомісткість виробництва.
Витрати обігу являють собою витрати на підготовку вироблених товарів до продажу і на здійснення самого продажу товарів. Ці витрати пов'язані із зберіганням виробленого товару, його упаковкою та сортуванням, навантаженням-розвантаженням, транспортуванням, проведенням маркетингових досліджень, рекламою, передачею товару покупцю і здійсненням у зв'язку з цим необхідних касово-бухгалтерських розрахунків.
Витрати підприємств, виражені в грошах, приймають форму собівартості.
Мікроекономіка цілком обгрунтовано вважає, що процес виробництва не можна вважати завершеним до тих пір, поки продукт не переданий у руки покупця. Ось чому витрати виробництва разом з витратами обігу вона розглядає як загальні, або валових, витрати виробництва підприємства. По суті, витрати виробництва підприємства постають як витрати факторів виробництва на виробництво і реалізацію товарів. У числі таких витрат можуть бути витрати у вигляді процентних платежів за взяті позики на придбання факторів, орендна плата за найм приміщення і т.д. Різні складові повних, або валових, витрат по-різному змінюються при зміні обсягів виробництва.
У цій курсовій роботі детально розглянуті різні класифікації витрат виробництва.


[1] Бор М.З. «Інвестиції та інновації: Слів.-довід. від А до Я ».- М., 1998.
[2] Азізян К.С. «Бухгалтерський словник» .- М., 1994.
[3] Класифікація витрат і її вплив на процес формування собівартості продукції та організацію бухгалтерського обліку. http://www.legpromsme.ru
[4] Райзберг Б.А «Сучасний економічний словник» .- М., 2006.
[5] Класифікація витрат виробництва для цілей обліку. http://snezhana.ru
[7] Юркова Т.І. «Економіка підприємства. Конспект лекцій ». http://yurkovs.narod.ru
[8] Податковий кодекс Російської Федерації, 2000р.
[9] Голосів І. «Прямі та непрямі витрати». Федеральне агентство фінансової інформації. Стаття від 11.08.2008г. http://www.ippnou.ru
[10] Податковий кодекс Російської Федерації, 2000р.
[11] Голосів І. «Прямі та непрямі витрати». Федеральне агентство фінансової інформації. Стаття від 11.08.2008г. http://www.ippnou.ru
[12] Податковий кодекс Російської Федерації, 2000р.
[13] Голосів І. «Прямі та непрямі витрати». Федеральне агентство фінансової інформації. Стаття від 11.08.2008г. http://www.ippnou.ru
[14] Бор М.З. «Інвестиції та інновації: Слів.-довід. від А до Я ».- М., 1998.
[15] Класифікація витрат і її вплив на процес формування собівартості продукції та організацію бухгалтерського обліку. http://www.legpromsme.ru
[16] Юркова Т.І. «Економіка підприємства. Конспект лекцій ». http://yurkovs.narod.ru
[17] Юркова Т.І. «Економіка підприємства. Конспект лекцій ». http://yurkovs.narod.ru
[18] Юркова Т.І. «Економіка підприємства. Конспект лекцій ». http://yurkovs.narod.ru
[19] Ланкін В.Є. «Маркетинг. Навчальний посібник для підготовки до підсумкового міждисциплінарного іспиту професійної підготовки маркетолога ». Таганрог: 2006.
[20] Ланкін В.Є. «Маркетинг. Навчальний посібник для підготовки до підсумкового міждисциплінарного іспиту професійної підготовки маркетолога ». Таганрог: 2006.
[21] Витрати виробництва. http://www.smoney.ru
[22] Аналіз витрат розподілу. http://norca.ru
[23] Класифікація витрат на виробництво продукції. http://www.buryatia.edu.ru
[24] Класифікація витрат виробництва для цілей обліку. http://snezhana.ru
[25] Види собівартості та економічні елементи витрат. http://financis.info
[26] Витрати та їх класифікація. http://www.jourclub.ru
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Реферат
76.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Поняття про витрати поточні витрати на витрати наступних періодів
Юридична відповідальність у підприємництві
Невизначеність і ризик у підприємництві
Витрати доходи і витрати як об`єкти бухгалтерського управлінського обліку
Інформаційні системи в економіці та підприємництві
Форми і методи комунікацій у підприємництві
Форми і методи комунікацій у підприємництві
Витрати доходи і витрати як об`єкти бухгалтерського управленческог
Відносини у малому підприємництві проблеми працюючих жінок
© Усі права захищені
написати до нас