Витрати на виробництво 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Введення
У системі управління підприємством важливе місце відводиться питанням, пов'язаним з витратами на виробництво. Неможливо правильно керувати ефективністю виробництва без правильної оцінки реальної собівартості.
Мета курсової роботи постаратися зробити аналіз витрат на виробництво і реалізацію продукції підприємства, вивчити впливу витрат на прибуток підприємства, а також розробити заходи щодо мінімізації витрат і, відповідно, собівартості продукції
Процес управління витратами на виробництво - це багатопрофільний процес, що охоплює всі аспекти господарської діяльності, починаючи з постачання і закінчуючи реалізацією готової продукції.
Метою аналізу управління собівартістю є організація системи управління поведінкою виробничих витрат, а також створення системи заходів для планомірного зниження витрат виробництва.
Стосовно до підприємства управління витратами виробництва спрямоване на економію живої і уречевленої праці, зниження витрат на утримання та експлуатацію устаткування, його ремонт, економію матеріальних ресурсів, зниження відходів і транспортно-заготівельних витрат, економію палива та енергії, зниження витрат з реалізації та зберігання, економію живої праці.
Управління витратами на виробництво являє собою багатоцільову систему, в якій мають брати участь всі виробничі ланки та служби підприємства. Найбільш повна первинна інформація про витрати знаходиться на найнижчому рівні управління. У міру просування до більш високого рівня управління вона зменшується.
1. Аналіз витрат на виробництво і реалізацію продукції
1.1. Загальна характеристика витрат на виробництво реалізацію продукції
Сукупність витрат на виробництво і реалізацію продукції входить у бюджет витрат та визначає структуру собівартості продукції. У складі собівартості розрізняють групи витрат, які деталізуються за окремими видами витрат. Наприклад, матеріальні витрати можна підрозділити по конкретних видах основних і допоміжних матеріалів. Фінансово-господарська діяльність підприємства в залежності від структури витрат на виробництво і реалізацію продукції ділиться на матеріаломісткість, фондомісткість, трудомістку і енергоємну.
Загальна характеристика витрат на виробництво і реалізацію продукції може здійснюватися у такій послідовності:
· Визначення структури і видів витрат, складання кошторису витрат на підставі виробничої програми;
· Розрахунок фізичного обсягу та вартості витрат на одиницю продукції;
· Зведений розрахунок витрат по ділянках (цехах) і видах діяльності.
Для різних галузей використовуються різні методичні підходи по визначенню витрат на виробництво. Частіше за все для порівняльного аналізу витрат на виробництво використовуються витрати на 1 крб. продукції, що випускається.
Зміна рівня собівартості визначається наступним чином:
(1.1.)
де: З 1 і С 0 - Відповідно собівартість звітного і базисного
періодів.
Собівартість продукції - це найважливіший показник економічної ефективності виробництва. У ній відображені всі сторони господарської діяльності. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб'єктів господарювання. Собівартість продукції є якісним показником, в якому відображаються результати господарської діяльності організації, її досягнення і наявні резерви.
Інформаційною базою для аналізу собівартості продукції є дані статистичної звітності «Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції підприємства», дані синтетичного та аналітичного обліку витрат і т. д.
На структуру витрат впливають конкретні умови фінансово-господарської діяльності підприємства і різні фактори, до яких відносяться:
· Технічна оснащеність виробництва;
· Рівень автоматизації і механізації праці;
· Природно-кліматичні умови;
· Місце розташування підприємства;
· Спеціалізація техніко-економічної діяльності.
У рамках діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства виконується розрахунок впливу кожного фактора на собівартість продукції. При цьому чинники діляться на групи:
· Прямо залежать від роботи підприємства (зниження витрат сировини, матеріалів, палива та електроенергії на одиницю продукції, зміна структури споживаних сировини, матеріалів, палива та електроенергії; поліпшення використання основних фондів);
· Не залежать від роботи підприємства (природно-кліматичні умови і місце розташування підприємства, ємність сировинної бази, розміщення виробничих ділянок, цехів, комплексів). [1,164].

1.2. Значення, завдання та джерела інформації аналізу витрат на виробництво і реалізацію продукції
Обсяг виробництва, і обсяг реалізації продукції є взаємозалежними показниками. В умовах обмежених виробничих можливостей і необмеженого попиту на перше місце висувається обсяг виробництва продукції. Але в міру насичення ринку і посилення конкуренції не виробництво визначає обсяг продажів, а, навпаки, можливий обсяг продажів є основою розробки виробничої програми. Підприємство має виробляти тільки ті товари і в такому обсязі, які воно може реально реалізувати.
Темпи зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства. Тому аналіз даних показників має важливе значення.
Його основні завдання:
· Оцінка ступеня виконання плану і динаміки виробництва і реалізації продукції;
· Визначення впливу чинників на зміну величини цих показників;
· Виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення випуску і реалізації продукції;
· Розробка рекомендацій щодо освоєння виявлених резервів.
Джерелами інформації для аналізу виробництва та реалізації продукції служать: бізнес-план підприємства, оперативні плани, звітність ф. № 1-П (річна) - Звіт по продукції, ф. № 1-П (квартальна) «Квартальна звітність промислового підприємства про випуск окремих видів продукції в асортименті», ф. № 1-П (місячна) «Термінова звітність промислового підприємства по продукції», ф. № 2 «Звіт про фінансові результати», відомість № 16 «Рух готових виробів, їх відвантаження і реалізації» та ін [5,102].
1.3. Аналіз структури витрат на виробництво і реалізацію продукції
Структура витрат на виробництво і реалізацію продукції включає співвідношення різних видів витрат. Всі витрати підприємства на виробництво продукції відображає собівартість продукції (табл. 1.2.).
Собівартість продукції є якісним показником, в якому відображаються результати господарської діяльності організації, її досягнення і наявні резерви.
Таблиця 1.2
Класифікація витрат, які входять в собівартість
Класифікаційна ознака
Характеристика витрат
Економічний зміст
Комплексні калькуляційні статті витрат (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, амортизація і т. п.). Кошторисні елементи складу витрат (сировина і матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, допоміжні матеріали, паливо, енергія, заробітна плата - основна і додаткова, відрахування в позабюджетні фонди, податки, які відносяться на собівартість, амортизація основних фондів, інші грошові витрати).
Спосіб віднесення
на собівартість одиниці продукції (робіт, послуг)
Прямі - безпосередньо витрачаються на виробництво
Непрямі - безпосередньо не пов'язані з виробництвом і розподіляються на випуск продукції за будь-яким умовному ознакою (найчастіше пропорційно заробітній платі)
Ступінь
участі у виробничому процесі
Основні - безпосередньо пов'язані зі здійсненням виробничого процесу
Накладні (непрямі) - не пов'язані з виробничим процесом
Залежність від зміни обсягу виробництва
Змінні - збільшуються пропорційно зі зростанням виробництва;
Умовно-постійні - прямо не залежать від зміни обсягу виробництва (заробітна плата інженерно-технічних працівників)
Спосіб виникнення
Загальноцехові - виробничі витрати цеху
Загальнозаводські - загальноцехові і загальнозаводські витрати на виробництво Повні - загальнозаводські та позавиробничі витрати на реалізацію продукції (робіт, послуг)
В основі класифікації витрат за економічними елементами лежить ознака економічної однорідності витрат, незалежно від того, де ці витрати здійснені.
Джерелом інформації для аналізу є дані форми № 5-з. У ній відбиваються всі матеріальні, грошові і трудові витрати вироблені підприємством у ході господарської діяльності у розрахунковому періоді. Вони групуються за економічними елементами. Частка окремих видів витрат у різних галузях економіки різна, тому структура собівартості буде різною.
Знаючи структуру собівартості, можна визначити, яким є виробництво:
· Матеріаломістким,
· Трудомістким,
· Енергоємним,
· Капіталомістким,
· Фондомісткості.
Структура собівартості дає можливість визначити напрями зниження витрат, а отже, виявити резерви зростання прибутку.
Аналіз витрат за економічними елементами здійснюється наступним чином:
· Визначається загальний розмір витрат за планом і за фактом;
· Визначається абсолютне відхилення по кошторису витрат;
· Зіставляються фактичні витрати даного періоду з фактичними витратами минулого періоду. Аналіз показника в динаміці;
· Визначається абсолютне відхилення по кожному економічному елементу і питома вага кожного елемента витрат.
По зміні питомої ваги витрат на зарплату визначають зміну трудомісткості продукції. Збільшення питомої ваги витрат є наслідком збільшення трудомісткості продукції, і навпаки.
По зміні питомої ваги матеріальних витрат визначають зміну продуктивності праці. Збільшення питомої ваги матеріальних витрат є наслідком зростання продуктивності праці, і навпаки.
По зміні питомої ваги амортизаційних відрахувань визначають зміну технічного рівня виробництва.
У цілому аналіз витрат за економічними елементами дозволяє встановити вплив технічного прогресу на структуру витрат.
Зменшення частки зарплати і одночасно зростання частки амортизації свідчать про підвищення технічного рівня виробництва, про зростання продуктивності праці.
Аналіз собівартості товарної продукції, за статтями витрат - одне з найважливіших питань аналітичної роботи.
Метою даного аналізу є оцінка дотримання плану по статтях витрат. Він дає можливість встановити, за якими статтями економія, а але яким - перевитрата. Це дає можливість визначити резерви зниження собівартості на підприємстві.
Аналіз починається з визначення абсолютного відхилення за статтями витрат, тобто визначається відхилення фактичних витрат від планових.
Потім за абсолютним відхиленням по кожній статті витрат визначається відсоток (питома вага) кожної статті до планової сумі даної статті, а також до загальної суми планових витрат (до підсумку планової собівартості). [2,214].
Розраховані показники дозволяють зробити важливі висновки, які використовуються для визначення шляхів зниження собівартості (табл. 1.3.).

Таблиця 1.3
Аналіз собівартості за статтями витрат
Статті витрат
Повна з / с фактично
випущеної продукції
Відхилення
Відхилення у відсотках
Планова
с / з отч.г.
Фактіч.
с / з отч.г.
До планової сумі з цієї статті
До підсумку планової собівартості
1
2
3
4
5
6
1.4. Особливості витрат галузі
Аналіз собівартості продукції та витрат обігу в різних галузях заснований на галузевій технологічну специфіку. На підприємствах галузей промисловості основою собівартості є спеціальна технологія того чи іншого виробництва. Особливої ​​уваги у промисловості потребує аналіз загальнозаводських і загальноцехових витрат, які дуже значні з-за великих витрат на утримання цехів і загальнозаводських обслуговуючих підрозділів (трансформаторних підстанцій, котелень, ремонтних майстерень), а також заготівельних цін на переробну продукцію і вихідна сировина, що отримується від інших галузей.
Виробництво збірного залізобетону відноситься до енергоємних галузях промисловості будівельних матеріалів. На 1 м ³ збірного залізобетону в середньому витрачається більше 90 кг умовного палива. До 70% теплоти йде на теплову обробку виробів.
Аналіз собівартості на підприємствах з виробництва збірного залізобетону показує істотну частку витрат на сировину і матеріали, заробітну плату.
Таким чином, специфіка аналізу собівартості або витрат обігу тісно пов'язана з галузевими особливостями окремих підприємств.
2. Аналіз витрат на виробництво і реалізацію продукції на прикладі ТОВ «СООІ РТ ХРУ-3»
Розглянемо аналіз витрат на виробництво і реалізацію на прикладі підприємства з випуску збірних залізобетонних виробів, яке, виготовляє фундаментні плити, балки, плоскі плити, ТОВ «Спілка громадських організацій інвалідів РТ ХРУ-3».
Продукція, вироблена на підприємстві, відрізняється підвищеною міцністю, виготовляється з сировини високої якості. Продукція підприємства перевірена часом.
Високий рівень технології, досвід і кваліфікація персоналу забезпечують безпеку виробництва. Штатний склад близько 100 чоловік, стабільний колектив висококваліфікованих фахівців, частка фахівців з вищою і середньою спеціальною освітою-74% від загального числа працюючих.
Фундаментні плити, балки, панелі. Виготовлені з типових збірних пустотних залізобетонних плит з попередніми напругою арматури. Застосування збірних плит збільшує швидкість зведення будівель - це значуща перевага.
Витрати на виробництво промислової продукції обліковуються за економічно елементами та статтями витрат (статтям калькуляції). Групування за економічними елементами показує матеріальні і грошові витрати підприємства без розподілу їх на окремі види продукції. Таке групування показує, що витрачено на випуск продукції. Співвідношення окремих економічних елементів у загальних витратах визначає структуру витрат на виробництво. Зазвичай виділяють наступні елементи витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні потреби, амортизація, інші витрати.
Угрупування витрат за статтями витрат дозволяє визначити витрати за місцями їх виникнення і встановити у що обходиться підприємству виробництво і реалізація окремих видів продукції. Облік за статтями калькуляції характеризує призначення витрат та їх роль у процесі виробництва, дозволяє виявити фактори, що впливають на нинішній рівень собівартості і визначити резерви її зниження.
Основні показники, використовувані для характеристики витрат на виробництво, наступні:
1) витрати на виробництво за кошторисом, що характеризують собівартість усього обсягу робіт;
2) повна собівартість товарної продукції, робіт і послуг;
3) виробнича собівартість товарної продукції;
4) собівартість реалізованої продукції;
5) собівартість одиниці продукції;
6) витрати на 1 крб. продукції, робіт і послуг;
7) собівартість по місцях виникнення витрат і центрами відповідальності (в цілому, по підрозділах і іншим центрам формування витрат і відповідальності).
Аналіз собівартості продукції спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів у процесі виробництва, постачання і збуту продукції. [4,235].
Вивчення собівартості продукції дозволяє дати більш правильну оцінку рівню показників прибутку і рентабельності, досягнутому на підприємствах.
Аналіз собівартості продукції звичайно проводять за наступною схемою:
1. Розраховуються абсолютні і відносні відхилення показників собівартості від показників плану і минулих періодів.
2. Дається оцінка зміни структури собівартості і розраховується вплив цих змін на підсумковий показник.
Аналіз структури витрат дозволяє вивчити використання виробничих ресурсів, визначити матеріаломісткість, трудомісткість і їх вплив на собівартість продукції.
3. Розраховується рівень витрат на один карбованець виробленої продукції, вивчається динаміка цього показника і визначають кількісний вплив факторів на цей показник.
На першому етапі аналізу витрат на виробництво необхідно розглянути собівартість, а також фактичну структуру витрат, дані для аналізу витрат за елементами наведені в табл. 2.1.
За даними табл. 2.1. можна зробити висновок, що фактична собівартість перевищувала планову на 20,9 тис. руб. Найбільша сума перевитрати відзначалася за статтями матеріальні витрати на 15,9 тис. руб. та інші витрати на 14,8 тис. руб. По інших статтях видатків відзначалася економія, але вона не змогла покрити величину перевитрати. Далі у висновку слід вказати причини перевитрати та економії.
Таблиця 2.1
Витрати на виробництво продукції
Елементи витрат
Сума, тис. руб.
Структура витрат,%
план
факт
вимк ±
план
факт
вимк ±
1.Матеріальние витрати
1096,5
1112,4
+ 15,9
38,8
39,2
+0,3
2. Заробітна плата
828,3
821,4
-6,6
29,3
28,9
-0,4
3. Відрахування до фонду соц. захисту.
231,3
229,8
-1,5
8,2
8
-0,1
4. Амортизація основних засобів
181,2
179,6
-016
6,4
6,3
+0,1
5. Інші витрати
488,3
503,1
+ 14,8
17,3
17,7
+0,4
6. Повна собівартість
2825,6
2846,3
+ 20,9
100,00
100,0
-
Важливе значення при аналізі собівартості продукції має визначення факторів, що залежать і не залежать від діяльності підприємства та окремих його структурних підрозділів. До числа залежать від даного підприємства факторів відносяться: відхилення від норм витрати в бік перевищення виробничих витрат, втрати від шлюбу, надпланові відходи виробництва і всі інші непродуктивні витрати, які є наслідком різних упущень в роботі.
Не залежать від підприємства фактори - зміни цін на сировину, матеріали, паливо, енергію різних видів, тарифів на електричну та теплову енергію та вантажні перевезення, витрата більш дорогої сировини через відсутність сировини, передбаченого планом матеріально-технічного постачання і технологією виробництва.
2.1. Аналіз витрат на один карбованець виробленої продукції
Одним з найбільш важливих узагальнюючих показників собівартості продукції є показник, 'що характеризує витрати на один карбованець виробленої продукції, який є універсальним, оскільки може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва, і разом з тим він наочно показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком. Витрати на один карбованець виробленої продукції розраховуються відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості виробленої продукції в діючих цінах.
Для факторного аналізу витрат на один карбованець виробленої продукції використовується формула:
(2.1.)
де Зед - витрати на 1 рубль випущеної продукції; Ki - кількість випущеної продукції i-ro виду в натуральному вираженні; Ci - собівартість одиниці продукції 1-го виду; Ц-ціна одиниці продукції i-ro виду.
На рівень цього показника впливають:
· Зміна структури та асортименту випущеної продукції;
· Зміна собівартості окремих видів продукції;
· Зміна оптових цін на продукцію.
Розрахунок впливу факторів розраховують ланцюговими підстановками наступним чином.
1. Вплив зміни структури та асортименту продукції
(2.2.)
2. Вплив зміни собівартості окремих видів продукції
(2.3.)
3. Вплив зміни оптових цін на продукцію
(2.4.)
Баланс впливу факторів
(2.5.)
Для визначення впливу кожного з факторів на кінцевий фінансовий результат, потрібно абсолютні прирости витрат на 1 карбованець виробленої продукції за рахунок кожного з факторів помножити на фактичний обсяг реалізації продукції, розрахований в планових цінах.

Табліца2.2
Аналіз динаміки витрат на 1 карбованець продукції
Вид продукції
Випуск продук-ції, шт.
Собівартість-імость одиниці продукції, грн.
Ціна
одиниці продук-ції, руб.
Обсяг продук-ції, тис. руб.
Собівартість-імость виготовленої продукції, тис руб.
Витрати на 1 карбованець продукції, руб.
План
Звітний рік
План
Звітний рік
План
Звітний рік
План
Звітний рік
План
Звітний рік
План
Звітний рік
А
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
ФБС
24-3-6
600
593
1500
1530
1650
1657
990
983
900
907
ФБС
24-4-6
600
600
1820
1805
1889
1906
1133
1143
1092
108
ФБС
24-5-6
600
610
1991
1988
2100
2170
1260
1323
1194
1212
ФБС
24-6-6
600
607
2554
2560
2650
2615
1536
1587
1532
1554
Всього випуск продук-ції
2400
2410
4919
5037
4719
4757
0,96
0,94
Дані таблиці 2.2. показують, що в результаті зниження витрат на 1 карбованець товарної продукції підприємство отримало економію в порівнянні з попереднім роком у розмірі 130,57 руб. (0,027 х 4836).
Проведемо факторний аналіз витрат на один рубль продукції. З наведених формул видно, що на витрати на один карбованець продукції впливають структура й асортимент випущеної продукції, собівартість окремих видів продукції та оптові ціни на продукцію. Вплив кожного з цих факторів складе:
1. Вплив структури і асортименту випущеної продукції:
[(593 • 1500 +600 • 1820 + 610 • 1991 + 607 • 2554) / (593 • 1650 + 600 • 1889 + 610 • 2100 + 607 • 2650)] - [(593 • 1500 +600 • 1820 + 610 • тисяча дев'ятсот дев'яносто-один + 607 • 2554) / (600 • 1650 + 600 • +1889 + 600 • 2100 + 600 • 26508] =
= +0,0053 Руб.
2. Вплив собівартості окремих видів продукції:
[(593 • 1530 + 600 • 1 825 + 610 • 1 988 + 607 • 2554) / (593 • 1650 + 600 • 1889 + 610 • 2100 + 607 • 2650)] - [(593 • 1500 + 600 • 1820 + 610 • тисяча дев'ятсот дев'яносто-один + 607 • 2554) / (593 • тисяча шістсот п'ятьдесят-сім + 600 • 1906 + 610 • 2169,7 + 607 • 2615)] =
= -0,04324 Руб.
3. Вплив зміни оптових цін на продукцію:
[(593 • 1530 + 600 • 1805 + 610 • тисяча дев'ятсот вісімдесят вісім + 607 • 2560) / (593 • 1650 + 600 • 1 889 + 610 • 2100 + 607 • 2650)] - [(593 • 1500 + 600 • 1820 + 610 • тисяча дев'ятсот дев'яносто-один + 607 • 2554) / (593 • 1650 + 600 • +1889 + 610 • 2100 + 607 • 2650)] =
=- +0,0084 Руб.
Баланс впливу факторів:
0,0053 + (-0,04324) + 0,0084 = -0,02954 руб.
Таким чином, розрахунки показали, що основним фактором зниження витрат на один рубль продукції стало зміна собівартості окремих видів продукції.
2.2.Аналіз факторів зміни собівартості
Для виявлення резервів зниження собівартості продукції проводять її аналіз за статтями витрат, які згруповані за економічним змістом.
Собівартість продукції підприємства складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію. Виділяють прямі матеріальні, прямі трудові та комплексні витрати.
До прямих матеріальних відносяться статті: сировина і матеріали (за вирахуванням зворотних відходів); покупні комплектуючі вироби; напівфабрикати; паливо і енергія на технологічні цілі.
До прямих трудових витрат належить оплата праці з відрахуваннями на соціальні потреби виробничих робітників.
До комплексних витрат відносяться витрати загальновиробничі, загальногосподарські, комерційні, управлінські та інші. Це багатоелементні витрати.
Слід зазначити, що можливість проведення такого аналізу існує тільки на тих підприємствах, де розробляється план собівартості продукції за статтями калькуляції, а бухгалтерія підприємства складає фактичну калькуляцію на весь обсяг продукції і за її видами.
2.2.1 Аналіз прямих матеріальних витрат.
У собівартості виробленої продукції велику питому вагу становлять прямі матеріальні витрати. Вони називаються прямими тому, що можуть бути прямо віднесені до носія витрат. Витрати основних матеріалів є першим елементом прямих витрат.
При аналізі прямих матеріальних витрат виділяються наступні чинники першого порядку:
· Зміни обсягу випуску товарної продукції;
· Зміни структури продукції, що випускається;
· Зміни собівартості окремих виробів.
Перші два чинники є елементними, які далі не деталізуються. Це чинники першого рівня. Третій чинник - зміна рівня витрат на окремі вироби - це складний чинник, який можна деталізувати для більш поглибленого аналізу на чинники другого, третього і четвертого рівня
Визначення впливу зміни вказаних факторів на прямі матеріальні витрати проводиться методом ланцюгових підстановок за формулою:
                       (2.6.)
де Mi-норма витрати матеріальних ресурсів на виробництво одиниці i-ro вироби; Пi-випуск i-ro вироби, шт.; R - кількість виробів.
Для розрахунку впливу перерахованих факторів необхідно розрахувати проміжні (умовні) показники.
1) (мc), Величина прямих матеріальних витрат за плановими нормами на фактичний випуск продукції при фактичній її структурі (визначається методом прямого перерахунку):
(2.7.)
де Mi 0 - планова норма витрати матеріальних ресурсів на виробництво одиниці i-ro вироби; ПiФ-фактичний випуск 1-го виробу, шт.; R - кількість виробів.
Джерело інформації - калькуляції окремих виробів.
2) (Мv) - прямі матеріальні витрати за плановими нормами на фактично випущену продукцію при плановій її структурі, яка визначається шляхом коригування планових витрат на індекс виконання плану по обсягу випущеної продукції
(2.8.)
де V1 / V 0 - обсяги випущеної продукції всього за планом і фактично в порівнянних цінах.
Планова і фактична величина прямих матеріальних витрат визначається за даними бухгалтерського обліку. Планова величина прямих матеріальних витрат (М 0) відображається у планових розрахунках собівартості продукції. Фактична величина прямих матеріальних витрат (M1).
Розрахунок впливу факторів на рівень матеріальних витрат розраховують таким чином:
1) вплив зміни обсягу випущеної продукції
(2.9.)
2) вплив зміни структури продукції
(2.10.)
3) вплив зміни рівня витрат на окремі вироби
(2.11.)
Для аналізу на промисловому підприємстві з метою виявлення причин відхилення фактичного рівня матеріальних витрат від планового, проводять вивчення рівня витрат на окремі вироби. Для підприємств більшості галузей такий аналіз припускає вимірювання впливу трьох чинників другого рівня: норм витрат, заміни матеріалів, цінового фактора.
Під чинником цін мається на увазі зміна ціни на матеріальні ресурси, а також зміна транспортно-заготівельних витрат. Фактор норм відображає зміну самих норм витрати і відхилення фактичної витрати на одиницю продукції (питомих витрат) від норм. Під чинником заміни розуміється повна заміна одних видів матеріальних ресурсів іншими, і зміна їх вмісту в сумішах (зміна рецептури).
Вирішальне значення для зниження собівартості має економія матеріалів у натуральному вираженні - фактор норм і раціональні заміни матеріалів - фактор заміни.
Переважна роль цих факторів пояснюється тим, що економія за рахунок норм витрат і заміни матеріалів безпосередньо впливає на ці статті, створює можливість збільшення обсягу випуску продукції, а отже, опосередковано впливає на скорочення рівня умовно-постійних витрат на одиницю продукції.
Вплив фактора норм на зміну рівня матеріальних витрат на окремі вироби
(2.11.)
де Цпц - планова ціна i-ro виду матеріальних ресурсів для виробництва одиниці продукції j-ro виду; Hnij і Нфц - фактична норма витрати i-ro виду матеріальних ресурсів на виробництво продукції j-ro виду; K ^ j - фактична кількість випущеної продукції j -ro виду;
п - кількість видів матеріальних ресурсів для виробництва одиниці продукції j-ro виду; m - кількість видів продукції.
Вплив фактора цін на зміну рівня матеріальних витрат на окремі вироби визначається як добуток різниці між фактичною і плановою ціною витраченого матеріалу на фактичну кількість використаного матеріалу на даний виріб.
Загальну економію (перевитрата) матеріальних ресурсів (ДМЦ) внаслідок зміни цін можна визначити за формулою
(2.12.)
Аналіз відхилень від норм і цін проводять по конкретних видах матеріалів, а потім розраховують підсумок впливу цих факторів на весь обсяг продукції (Кфj).
Зміна (економія) прямих матеріальних витрат в наслідок заміни (дм3) можна визначити за формулою
(2.13.)
де М3, Мn - кількість замінюють і застосовувалися матеріалів відповідно; Ц3, Цn - ціни замінюють матеріалів; n - кількість замін.
Визначимо вплив факторів «норм» і «цін» на зміну матеріальних витрат на виготовлення фундаментних плит.
За допомогою ланцюгових підстановок розрахуємо наступні показники:
1.
2.
3.
Вплив зміни «норм» складе:
(2.14.)
Вплив зміни «цін» складе:
(2.15.)
Проведемо аналіз впливу факторів на зміну матеріальних витрат на виготовлення фундаментних плит (табл. 2.3.).
Таблиця 2.3
Аналіз впливу факторів на зміну матеріальних витрат на виготовлення фундаментних плит
Матеріали
За планом
Фактично
Норма витрати Н0
Ціна, тис.руб.
Ц0
Сума тис.руб.М0
Норма витрати Н1
Ціна, тис.руб. Ц1
Сума тис.руб.М1
Арматура
0,65
3080
2002
0,64
3080
1971
Цемент
2,0
0,23
0,5
2,1
0,26
0,58
Разом основні матеріали
2002,5
1971,58
Спочатку зробимо розрахунки по витраті арматури.
1. 0,65 • 3080 = 2002 тис. руб.
2. 0,64 • 3080 = одна тисяча дев'ятсот сімдесят одна тис. руб.
3. 0,64 • 3080 = 2971 тис. руб.
Вплив зміна «норм» складе: 1971-2002 = -31 тис.руб.
Вплив зміна «цін» складе: 1971 - 1971 = 0.
Сукупний вплив чинників становитиме: (-31) + 0 = - 31 тис.руб.
Потім розрахуємо вплив факторів по витрачанню скла.
1. 2 • 0,23 = 0,46 тис. руб.
2. 2,1 • 0,25 = 0,525 тис. руб.
3. 2,1 • 0,26 = 0,554 тис. руб.
Вплив зміни «норм» складе: 0,525 - 0,46 = 0,065 тис. руб.
Вплив зміни «цін» складе: 0,554 - 0,525 = 0,029 тис. руб.
Сукупний вплив чинників складе: 0,065 + 0,029 = 0,094 тис. руб.
Таблиця 2.4
Аналіз впливу факторів на зміну матеріальних витрат на виготовлення фундаментних плит
Матеріали
Перерахований показник
Відхилення від плану +, -
Норма витрати Н1
Ціна, тис.руб.
Ц0
Сума тис.руб.
Муслім
Всього
У тому числі за рахунок
«Норм»
«Цін»
Арматура
0,64
3080
1971
-31
-31
-
Цемент
2,1
0,29
0,52
+0,09
+0,065
+0,029
Разом основні матеріали
1971,52
30,91
-30,94
+0,029
Розрахунки показують, що зниження матеріальних витрат по арматурі на 31 тис. руб. було повністю зумовлене тим, що фактично витрата арматури був менше ніж за планом. Впливу фактора «ціни» не було.
Матеріальні витрати по склу зросли в порівнянні з планом на 0,094 тис. руб. Обидва фактори вплинули, але вплив зміни «норм» було найбільшим,, За рахунок зростання норм матеріальні витрати збільшилися на 0,065 тис. руб.
Одним з факторів третього рівня, що впливають на прямі матеріальні витрати, є підвищення технічного рівня виробництва. Економія матеріальних витрат у результаті впровадження заходів НТП (ДМ Н) визначається наступним чином:
(2.16.)
де Нб, Нф - норми витрат матеріальних ресурсів до впровадження і після впровадження заходів НТП відповідно; Цпij - планова ціна i-ro виду матеріальних ресурсів для виробництва одиниці продукції j-ro виду; Kj - кількість випущених виробів j-ro виду з моменту впровадження заходів і до кінця року. За даною формулою можна визначити вплив впроваджених заходів науково-технічного прогресу на економію матеріальних витрат через зміну норм.
2.2.2 Аналіз прямих трудових витрат
Аналіз трудових витрат має важливе значення, так як їх зниження є головним чинником зменшення витрат живої праці на виробництво продукції і, отже, зниження собівартості одиниці продукції При аналізі прямих трудових витрат так само, як і прямих матеріальних, виділяють наступні чинники першого рівня:
· Зміна обсягу випущеної продукції;
·   структури продукції;
· Рівень прямих трудових витрат у собівартості окремих видів виробів.
Зниження трудомісткості забезпечує економію по заробітній платі і зростання продуктивності праці. Розрахунок впливу відхилень фактичної трудомісткості від планової на зміну собівартості продукції проводиться таким чином:
(2.17.)
де ΔЗт - зміна заробітної плати виробничих робітників у собівартості продукції за рахунок відхилення фактичної трудомісткості від планової; T 0 j - Т 1 j - Планова і фактична трудомісткість вироби j-ro виду, Кф - фактична кількість випущених виробів j-ro виду; г 0 - плановий рівень середньогодинної оплати праці.
Вплив зміни середньогодинної оплати праці на собівартість продукції визначається за формулою
(2.18.)
де ΔЗг - зміна заробітної плати виробничих робітників у собівартості продукції внаслідок зміни рівня середньогодинної оплати праці; г 1 - фактичний рівень середньогодинної відплати праці.
На зниження трудомісткості продукції впливають поліпшення організації виробництва, його механізація і автоматизація, впровадження нової прогресивної технологами та інші фактори науково-технічного прогресу. Вплив цих факторів на зміну заробітної плати виробничих робітників у результаті впровадження організаційно-технічних заходів можна визначити, помноживши різницю між трудомісткістю виробів до і після впровадження відповідного заходу на плановий рівень середньогодинної оплати праці, а також на фактичну кількість випущених виробів з моменту впровадження заходів і до кінця року.
Середньогодинна оплата праці виробничих робітників може змінитися в результаті вдосконалення нормування праці, підвищення кваліфікації робітників і підвищення мінімальної заробітної плати. Зміна заробітної плати за рахунок названих чинників визначається шляхом множення зміни середньогодинної оплати праці на фактичну трудомісткість і кількість продукції, що випускається.
2.2.3 Аналіз витрат на управління та обслуговування виробництва
Витрати на управління та обслуговування виробництва відносяться до непрямих (накладних) витрат. На відміну від прямих витрат вони пов'язані з виробництвом кількох видів продукції і відносяться на об'єкти калькулювання шляхом розподілу відповідної бази. Непрямі витрати представлені такими статтями як «Загальновиробничі витрати», «Загальногосподарські витрати», «Комерційні витрати». На кожен вид витрат складається планова і фактична кошторис, на підставі яких визначається середній відсоток віднесення накладних витрат на одиницю продукції.
В якості джерел інформації використовують кошторису витрат на управління та обслуговування виробництва, загальновиробничих, загальногосподарських і комерційних витрат, зведений розрахунок собівартості випущеної продукції.
При аналізі непрямих витрат вивчається їх частка у повній собівартості випущеної продукції, а також проводиться порівняння їх фактичної величини на рубль продукції з плановим рівнем, попереднім періодом і за ряд років. Загальновиробничі і загальногосподарські витрати відносяться до умовно-постійних витрат, тому при аналізі планову кошторис не коригують на зміну обсягу продукції і розраховують тільки абсолютне відхилення по кошторису як різницю між фактичними витратами і плановими. При цьому будь-яке відхилення вважається порушенням кошторисно-фінансової дисципліни. У висновку вказують, за якими статтями мав місце перевитрата, а за якими статтями - економія. Також слід вказати причини перевитрати.
При оцінці відхилень від кошторису умовно-постійних витрат слід виділяти економію, що є заслугою підприємства, в той же час особливу увагу слід приділити вивченню причин, що викликають невиправданий перевитрата по окремих статтях комплексних витрат. Особливо аналізуються непродуктивні витрати, до яких відносяться: втрати від простоїв, доплати працівникам у разі тимчасової непрацездатності, втрати від помилково засланих вантажів, від псування матеріалів і продукції на складах і т.д.
Зростання обсягу виробництва призводить до відносного зниження умовно-постійних витрат у розрахунку на один рубль або одиницю продукції і в кінцевому підсумку до зниження собівартості. У цьому випадку відносну економію (Ер) можна розрахувати наступним чином:
(2.18.)
де Р 0, P 1 - величина умовно-постійних витрат за планом і фактично відповідно; ВП 0, ВП 1 - обсяг продукції в порівнянних цінах за планом і фактично відповідно.
2.3. Аналіз використання фонду оплати праці
Заробітна плата в багатьох галузях промисловості займає значну питому вагу у вартості продукції і надає великий вплив на формування її рівня.
У ході аналізу фонду заробітної плати вирішуються такі завдання:
1) проводиться оцінка його динаміки та структури, виявляють невиробничі виплати в його складі;
2) вивчають вплив факторів на фонд заробітної плати;
3) вивчають темпи зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання продуктивності праці;
4) здійснюють пошук резервів підвищення ефективності використання трудових ресурсів (наприклад, скорочення простоїв, непродуктивних втрат робочого часу);
5) контроль за використанням фонду заробітної плати, недопущення перевитрати і необгрунтованою економії фонду заробітної плати.
Джерелами інформації є статистична звітність з праці, дані табельного обліку, особові рахунки працівників, розрахункові відомості, розрахунки середньої зарплати різних категорій працівників.
Аналіз починають з динаміки фонду заробітної плати. Для цього порівнюють фонд заробітної плати звітного періоду з фактичним фондом за минулий рік як по всьому персоналу, так і за окремими категоріями.
Більш глибокому вивченню піддають використання фонду заробітної плати ППП, який займає основну частку у фонді оплати праці всього персоналу.
Аналіз використання фонду заробітної плати проводять у двох напрямах: за видами виплат і в розрізі основних категорій персоналу.
На величину змінної частини фонду заробітної плати впливають обсяг випущеної продукції, структура продукції і прямі трудові витрати в собівартості окремих видів продукції.
Для факторного аналізу використовують наступну формулу:
(2.19.)
де ОП - обсяг продукції; УДi. - Структура продукції; Т / емкi - трудомісткість окремих виробів; Зп ч / год - величина плати за один чол-год.
Розрахунок впливу факторів проводять за допомогою ланцюгових підстановок.
На постійну частину фонду заробітної плати кожної категорії ППП (ФЗП) впливає два фактори:
1) зміна чисельності працівників;
2) зміна середньорічної заробітної плати одного працівника.
Вплив факторів виражено у формулі:
(2.20.)
де Ч - чисельність працівників;
Зпр - середньорічна заробітна плата одного працівника.
Середньорічна зарплата працівника визначається ставленням фонду заробітної плати до середньооблікової чисельності працівників.
Формулу для розрахунку впливу факторів на постійну частину фонду заробітної плати можна розширити, розклавши середньорічну заробітну плату на показники тривалості робочого року (Г), тривалості робочого дня (Д), середньоденну зарплату (ЗПД) та зарплату за одну годину роботи (ЗПЧ). Після чого вона може мати наступний вигляд:
або (2.21.)
Розрахунок впливу кожного чинника також проводять ланцюговими підстановками.
(2.22.)
З метою поглиблення аналізу використання фонду заробітної плати необхідно вивчити причини зміни середньорічної заробітної плати виробничих робітників.
Дані таблиці 2.5. свідчать про те, що на підприємстві фонд заробітної плати збільшився на 1780 тис. крб., а середньорічна заробітна плата одного працівника зменшилася на 80 тис. руб.
Таблиця 2.5
Вихідні дані для аналізу фонду заробітної плати
Показники
Попередній рік
Звітний рік
Відхилення, (+,-)
А
1
2
з
1. Середньооблікова чисельність робітників-почасовиків, чол. (Ч)
34
35
+1
2. Кількість відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік, днів (Г)
234
230
-4
3. Середня тривалість робочої зміни, год. (Д)
7,9
7,86
-0,04
4. Фонд погодинної оплати праці, тис. руб. (ФЗП)
155720
157500
+ 1780
5. Зарплата одного працівника,
тис. руб.:
- Середньорічна (ЗПР)
4580
4500
-80
- Середньоденна (ЗПД)
19,573
19,231
-0,3418
- Середньогодинна (ЗПЧ)
2,4775
2,4466
-0,03084
Розрахуємо вплив перерахованих факторів на фонд заробітної плати, використовуючи дані таблиці (2.5.) Та формули (2.22.).
Вплив зміни чисельності на ФЗП:
(35 - 34) • 4580 = +4580 тис. руб.
Вплив зміни середньорічної заробітної плати на ФЗП:
(4500 - 4580) • 35 = - 2800 тис. руб.
Баланс факторів: 4580 + (- 2800) = 1780 тис. руб.
Розрахуємо вплив зміни річної заробітної плати на ФЗП за рахунок відхилень кількості відпрацьованих днів, тривалості робочої зміни і годинної заробітної плати:
Вплив зміни тривалості робочого року на ФЗП:
(230 - 234) • 7,9 • 2,4775 = -78,289 тис. крб.
Коментар. У результаті скорочення тривалості робочого року на 4 дні фонд заробітної плати зменшився на 78,289 тис. руб.
Вплив зміни тривалості робочого дня на ФЗП:
230 • (7,86 - 7,9) • 2,4775 = - 22,793 тис. руб.
Коментар. У результаті скорочення тривалості робочого дня на 0,04 години фонд заробітної плати зменшився на 22,793 тис. руб.
Вплив зміни середньогодинної заробітної плати на ФЗП:
230 • 7,86 • (2,44667 - 2,4775) = -55,7344 тис. руб.
Коментар. При скороченні середньогодинної заробітної плати на 0,031 тис. руб. фонд заробітної плати зменшився на 55,73 тис. руб.
Баланс факторів:
(-78,289) + (- 22,793) + (-55,734) =- 156,82 тис. руб.
З розрахунків можна зробити висновок про те, що на зменшення фонду заробітної плати вплинули всі три фактори. Але найбільший негативний вплив зробило скорочення тривалості робочої зміни. За рахунок цього фактора фонд заробітної плани зменшився на 78,289 тис. руб. Також значний вплив зробило зниження середньогодинної заробітної плати одного працівника, що скоротило фонд зарплати на 55,734 тис. руб.
У ході аналізу також необхідно встановити відповідність між темпами росту продуктивності праці і середньої заробітної плати. Для підвищення рівня рентабельності важливо, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання оплати. Якщо цей принцип не дотримується, то відбувається збільшення собівартості (за рахунок перевитрати заробітної плати) і відповідно знижується величина прибутку.
Для оцінки розраховують індекс продуктивності праці (1пт = ПТ / ПТД) та індекс середньої заробітної плати. Економія (перевитрата) фонду зарплати і зв'язку із змінами співвідношень продуктивності праці та середньої зарплати (+ Ефзп) розраховують за формулою
(2.23.)
де ФЗПф - фонд заробітної плати у звітному періоді. Можна також розрахувати вплив на собівартість (АС) випереджаючого темпу зростання продуктивності праці
(2.24.)
де УЗП - питома вага заробітної плати в собівартості продукції по кошторису витрат на виробництво.
Величина ΔС показує на скільки може знизитися собівартість при випереджальному зростанні продуктивності праці, що забезпечує зростання випуску продукції, за інших рівних умовах. Наприклад, продуктивність праці 6,25 тис. руб. і 6,31 тис. руб. в минулому і звітному періоді, відповідно. Отже, 1пт = 6,31 / 6,25 = 1,0096. Частка заробітної плати в собівартості продукції становила 0,46.
Розрахуємо економію (перевитрата) ФЗП. Економія (перевитрата) фонду зарплати і зв'язку із змінами співвідношень продуктивності праці та середньої зарплати складе
± Ефзп = 157500 • (0,9825 - 1,0096) / 0,9825 = -4344,27 тис. руб.
Тобто економія фонду заробітної плати у зв'язку з випереджаючим зростанням продуктивності праці в порівнянні зі зростанням заробітної плати склала 4344,27 тис.руб.
Вплив на собівартість випереджаючого темпу зростання продуктивності праці складе
ΔС = 0,46 • (1,096-0,9825) / 1,096 • 100 = 1,2347 тис. крб.
Тобто при випереджальному зростанні продуктивності праці собівартість може знизитися на 1,2347 тис. крб., При інших рівних умовах.

2.4. Кошторисний розрахунок собівартості реалізованої продукції
Однією з найважливіших кошторисів в системі кошторисних розрахунків підприємства є кошторис собівартості реалізованої продукції. Для складання даної кошторису використовуються наступні джерела інформації:
· Прогнозовані обсяги запасів товарно-матеріальних цінностей;
· Дані з оплати праці;
· Дані по кошторису загальновиробничих витрат;
· Дані кошторису прямих матеріальних витрат.
Для її розрахунку необхідно сформувати собівартість реалізованої продукції в такий спосіб:
1. Проводиться підсумовування наступних показників з метою визначення величини виробничих витрат:
· Прямі витрати виробництва;
· Витрати на оплату праці персоналу, зайнятого у виробництві;
·   загальновиробничі витрати.
2. Отриманий результат складають з величиною незавершеного виробництва на початок звітного періоду і в результаті отримують розмір незавершеного виробництва за звітний період.
3. З величини незавершеного виробництва за звітний період віднімають розмір незавершеного виробництва на кінець звітного періоду. Отриманий результат є собівартість виробленої продукції.
Далі до собівартості виробленої продукції додають обсяг готової продукції на початок звітного періоду і з отриманої суми віднімають суму готової продукції на кінець звітного періоду. Результат, отриманий в цій дії, і є собівартість реалізованої продукції.

3. Заходи щодо зниження витрат на Підприємстві
3.1. Заходи щодо зниження витрат при виробництві збірного залізобетону
Економічне використання матеріальних ресурсів надає вирішальний вплив на зниження витрат виробництва, собівартості продукції, а отже підвищення прибутковості і рентабельності роботи підприємства. Для забезпечення економії та раціонального використання матеріальних ресурсів працівники постачальницьких відділів виявляють можливості придбання економічних видів сировини і організують їх доставку, зберігання та підготовку до виробництва з мінімальними витратами і втратами.
Основні джерела втрат цементу при його виробництві, транспортуванні, застосуванні; ефективні напрямки зниження витрати металу в залізобетонних конструкціях; проблеми економного витрачання лісоматеріалів. При виготовленні більшості будівельних матеріалів основна частина витрат падає на сировину і паливо.
У цементній промисловості зниження витрат палива досягається випаленням клінкеру по сухому способу, отриманням багатокомпонентних цементів, застосуванням, мінералізатор при випалюванні клінкеру і різних типів теплообмінних пристроїв, зневодненням шламу, низькотемпературної технологією, повною або частковою заміною глини такими промисловими відходами, як золи, шлаки та ін . Один з головних резервів зниження витрати палива у виробництві цементу - зменшення вологості шламу. Кожен відсоток зниження вологості шламу дозволяє зменшити питому витрату палива на випал клінкеру в середньому на 117-146 кДж / кг, тобто на 1,7-2%. Питома витрата теплоти на випал при сухому способі складає 2900-3750 кДж / кг клінкеру, а при мокрому в 2-3 рази більше. При введенні в сировинний шлам доменних шлаків та золи ТЕС витрата палива знижується на 15-18%.
На підприємстві була розроблена технологія низькотемпературного синтезу клінкеру з використанням як каталітичної середовища хлористого кальцію. Ця технологія забезпечує зниження витрат теплоти на випал і помел клінкера на 35-40% і таке ж підвищення продуктивності печей.
Виробництво збірного залізобетону відноситься до енергоємних галузях промисловості будівельних матеріалів. На 1 м 3 збірного залізобетону в середньому витрачається більше 90 кг умовного палива. До 70% теплоти йде на теплову обробку виробів. Теплову ефективність виробництва збірного залізобетону можна істотно підвищити, знизивши теплові втрати, пов'язані з незадовільним станом пропарювальних камер, теплових мереж, запірної арматури і засобів контролю витрати пари.
Непродуктивні втрати теплоти зменшуються при підвищенні теплового опору пропарювальних камер за допомогою різних теплоізоляційних матеріалів і легких бетонів. Більш економічними у порівнянні з найбільш поширеними явними пропарювальними камерами є вертикальні, тунельні, щілинні, малонанорние камери.
Поряд зі зменшенням теплових втрат найважливіше значення для економії паливно-енергетичних ресурсів у виробництві збірного залізобетону набуває розвиток енергозберігаючих технологій: застосування високоміцних та швидкотверднучих цемсітов, введення хімічних добавок, зниження температури та тривалості нагрівання, нагрів бетону електрикою і в середовищі продуктів згоряння природного газу та ін . Прискоренню теплової обробки сприяють способи формування, що забезпечують застосування більш жорстких сумішей і підвищення щільності бетону, використання гарячих сумішей, суміщення інтенсивних механічних і теплових впливів на бетон. Прискорення теплової обробки досягається при виготовленні конструкцій з високоміцних бетонів. Тривалість теплової обробки бетонів марок М 600-М 800 можна знизити з 13 до 9-10 год без перевитрати цементу. Ефективною технологією прискореного тверднення є безкамерний спосіб, заснований на створенні штучного масиву бетону пакетуванням. Перспективні способи теплової обробки бетону в електромагнітному полі і з застосуванням інфрачервоних променів.
Основним джерелом втрат цементу при його виробництві є винесення в результаті недосконалості пиловловлюючих пристроїв помольних агрегатів. Перевезення цементу повинна здійснюватися в спеціалізованих транспортних засобах. При транспортуванні в цементовозах втрати цементу при вантажно-розвантажувальних роботах у середньому в 10 разів менше, ніж у критих вагонах, в 40 разів менше, ніж у відкритому рухомому складі. Одна з причин перевитрати - змішування використовуваних цементів різних марок і видів при відсутності достатньої кількості ємностей для їх зберігання. Важливе значення має застосування кондиційного заповнювачів бетону. Кожен відсоток забрудненості щебеню рівнозначний додаткової витрати приблизно 1% цементу.
Таблиця 3.1
Зниження витрати цементу при введенні укрупнюються добавок
Вид і модуль крупності (М), укрупнювальні добмок
Середнє зниження витрати цементу при збагаченні природного піску з модулем крупності
1,5-2
1-1,2
Пісок природний середній,
Мк = 2,1-2,5
5
5
Пісок природний великий,
Мк = 2,6-3,25
15
12
Кам'яний відсів класифікований, Мк = 3-3,5
20
15
0тходи гірничо-збагачувальних комбінатів класифіковані, Мк = 2,5-3
8
7
Шлаки ТЕЦ, Мк = 2,5-3,5
5
5
Гранульовані шлаки
5
5
Нераціонально застосування цементу марки 400 для виготовлення бетонів марок М 100 і М 150, а також розчинів марок 50 і 75. У цих випадках значне зниження витрати цементу можна досягти введенням в бетонні і розчинні суміші мінеральних дисперсних добавок.
Велике значення для економного використання цементу має обгрунтований вибір області найбільш ефективного застосування цементу з урахуванням його мінералогічного складу та фізико-механічних характерістік.Напрімер, для збірного залізобетону, що піддається тепловій обробці, найбільш придатні цементи з вмістом СЗА до 8%. Витрата цементу збільшується у міру зростання його нормальної густоти, тому бажано його застосування з мінімальної нормальної густотою.
Табліца3.2
Витрата цементу (%) в бетоні при зміні нормальний густоти цементу
Нормальна густота цементу,%
Огносітельниі витрата цементу,%, для бетону марок
Нормальна густота цементу,%
Відносний витрата цементу,%, для бетону марок
М200-М300
М400
М500
М200-М300
М400
М500
24
25
26
27
98
100
102
103
98
100
102
105
98
100
103
107
28
29
30
104
105
107
109
112
118
111
115
129
На даному підприємстві з виробництва збірного залізобетону значна економія цементу може бути досягнута при оптимізації складів бетонів, застосуванням сумішей підвищеної жорсткості, попередніми розігрівом бетонних сумішей і витримуванням виробів після теплової обробки, збільшенням тривалості теплової обробки, розширенням обсягу виготовлення конструкцій з мінусовими допусками, удосконаленням технологічного устаткування і контрольно-вимірювальної апаратури.
Одне з найбільш перспективних напрямків зниження витрати цементу - застосування хімічних добавок. Додаткове джерело економії цементу при високій якості бетону - застосування статистичного контролю міцності. Призначення необхідної міцності бетону з урахуванням його однорідності забезпечує при підвищеній культурі виробництва зниження витрати цементу на 5-10%.
Найефективніше напрямок зниження витрати металу у залізобетоні-застосування для арматури високоміцної сталі. Арматурна сталь різних класів і видів є у відомих межах взаємозамінні.
Значний резерв з економії металу забезпечується при виготовленні напруженої арматури з високо міцного дроту і канатів. Економія металу досягається також при більш точних розрахунках конструкцій.
Істотна економія металу досягається при раціональному проектуванні та використанні сталевих форм у промисловості збірного залізобетону. На 1 м 3 залізобетону в рік на металеві форми витрачається 6-35 кг сталі.
Освоєння бетону високих марок - ще один важливий резерв зниження витрати металу при виробництві залізобетону. Підвищення марки бетону на один щабель знижує витрату сталі приблизно на 50 кг / м 3.
Деякі з цих рекомендацій вже враховані у виробництві залізобетону, але підприємству не можна «стояти на одному місці» необхідно постійно вдосконалюватися, освоювати сучасну технологію виробництва залізобетону, використовувати високоякісне обладнання.

3.2. Економічне обгрунтування пропозицій
Витрата сировини і матеріалів на одиницю продукції залежить від їхньої якості, заміни одного виду матеріалу іншим, зміни рецептури сировини, техніки, технології та організації виробництва; кваліфікації працівників, відходів сировини та ін
Таблиця 3.3
Розрахунок впливу факторів на суму прямих матеріальних витрат
на одиницю продукції, грн.
Вид продукції
Витрати сировини на одиницю продукції
Зміна
Плановий витрата
руб.
фактичні витрати
звітного
періоду, руб.
(Без економії)
фактичні витрати
звітного
періоду, руб.
(З економією)
загальне
в тому числі за рахунок
кол-ва
ціни
ФСБ 24-3-6
755
763
748
+7
+7
ФСБ 24-4-6
836
839
830
+6
+6
ФБС 24-5-6
1102
1117
1096
+6
+6
ФБС 24-6-6
1326
1332
1319
+7
+7
Разом
4019
4051
3993
+26
+26
Розрахунок впливу факторів на суму прямих матеріальних витрат на одиницю продукції показав, що можна скоротити витрату при раціональному використанні матеріалів.
На багатьох підприємствах можуть мати місце понадпланові зворотні відходи сировини, які можна реалізувати або використовувати для інших цілей. Якщо зіставити їх вартість за ціною можливого використання і за вартістю вихідної сировини, то дізнаємося, на як суму збільшилися матеріальні витрати, включені до собівартості продукції.
Слід зазначити, що зниження матеріаломісткості виробництва товарів є однією зі складових загальної мети ресурсо-збереження в організації, тому що сприяє зниженню матеріальних витрат, а отже, собівартості виробленого товару. Аналіз резервів збільшення обсягу виробництва товарів і зниження витрат матеріальних ресурсів включає аналіз впливу таких чинників, як зміна витрати матеріальних ресурсів та матеріаломісткості
Аналіз дотримання норм заснований на зіставленні фактичного питомої витрати матеріалів по виробах з нормою і виявлення причин і винуватців відхилень. Такими причинами можуть бути: заміна матеріалів, порушення технології, неякісний розкрій, несправність обладнання, брак у виробництві та ін
Для формування прибутку необхідно мати певний рівень розвитку виробництва, що забезпечить перевищення загальної виручки від реалізації продукції над загальними витратами на виробництво і збут продукції.

Висновок
Частка матеріальних витрат у собівартості промислової продукції складає більше половини, а в окремих галузях перевищує 80%. Тому аналізу витрат на виробництво і реалізацію продукції повинна приділятися велика увага.
Щоб управління витратами було ефективним перш за все необхідний контроль, тобто потрібно вчасно виявляти відхилення, виявляти його причину і його винуватців. Повний своєчасний контроль за відхиленнями витрат сприяє оперативному прийняттю управлінських рішень. Найбільш ефективно такий контроль може бути забезпечений тільки при нормативному методі обліку витрат на виробництво, так як його механізм дозволяє своєчасно виявити відхилення у витратах, встановити їх винуватців і причини і на цій основі побудувати управління витратами на виробництво за відхиленнями.
Метою будь-якого виробника є максимізація прибутку. Головною перешкодою до досягнення цього є попит на готову продукцію і витрати виробництва. Сукупність витрат окремого виробника складає витрати галузі.
При аналізі витрат на виробництво і реалізацію продукції необхідно ретельно розглянути собівартість.
Собівартість продукції є одним з основних чинників формування прибутку. Якщо вона підвищилася, то при інших рівних умовах розмір прибутку за цей період обов'язково зменшиться за рахунок цього фактора на таку ж величину. Між розмірами величини прибутку і собівартості існує зворотна функціональна залежність. Чим менша собівартість, тим більший прибуток, і навпаки. Собівартість є однією з основних частин господарської діяльності і відповідно одним з найважливіших елементів цього об'єкта управління.
Впровадження запропонованих заходів щодо зниження витрат і, відповідно, собівартості, дозволить збільшити прибуток підприємства.

Список використаних джерел
1.Берднікова Т.Б. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: Учеб. посібник. - М.: ИНФРА-М, 2004.
2.Чуев І.М., Чечевіцина Л.М. Аналіз фінансово-господарської діяльності: Підручник-Изд.4-е перероб. і доп. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і К», 2004
3.Чернишева Ю.Г. Аналіз фінансово-господарської діяльності / Ю.Г. Чернишова. - Ростов-на-Дону: «Фелікс», 2005. -284 С.
4. Протасов В.Ф. Аналіз фінансово-господарської діяльності (фірми): виробництво, економіка, фінанси, інвестиції, маркетинг. - М.: «Фінанси та статистика», 2003 - 536 с.: Іл.
5. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: Учеб.пособие / Г.В.Савіцкая.-7-е вид., Испр. - Мн.: Нове знання, 2002.-704с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
237.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Виробництво і витрати
Витрати на виробництво 3
Витрати на виробництво та реалізацію продукції
Витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції
Поведінка виробників. Виробництво і витрати виробництва
Поняття про витрати поточні витрати на витрати наступних періодів
Витрати доходи і витрати як об`єкти бухгалтерського управлінського обліку
Витрати доходи і витрати як об`єкти бухгалтерського управленческог
Матеріальне виробництво та виробництво послуг суть і відмінності
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru