Виробнича структура підприємства його цехів та їх спеціалізація

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

БЕЛОРУІІСКІЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНФОРМАТИКИ І РАДІОЕЛЕТКРОНІКІ
Кафедра менеджменту
РЕФЕРАТ
На тему:
«Виробнича структура підприємства, його цехів та їх спеціалізація»
МІНСЬК, 2008

Виробнича структура підприємства

Відповідно розглянутому вище змістом виробничого процесу як сукупності основних, допоміжних і обслуговуючих процесів виробничого призначення на будь-якому машинобудівному (радіоелектронного приладобудування) заводі необхідно розрізняти основні, допоміжні і побічні цехи та обслуговуючі господарства. Їх склад, а також форми виробничих зв'язків між ними прийнято називати виробничою структурою підприємства (рис. 1).
Цех - організаційно-відокремлений підрозділ підприємства, що складається з ряду виробничих та допоміжних ділянок і обслуговуючих ланок, що виконує певні обмежені виробничі функції, зумовлені характером поділу і кооперації праці всередині підприємства. На більшості промислових підприємств цех є їх основною структурною одиницею. Частина дрібних і середніх підприємств може бути побудована за біс цехової структурі. У цьому випадку підприємство розчленовується безпосередньо на виробничі ділянки. Деякі найбільші підприємства будуються в організаційно-адміністративному відношенні корпусних системі на основі об'єднання під єдиним керівництвом ряду цехів і господарств.
До цехам основного виробництва відносяться цехи, які виготовляють основну продукцію підприємства. До них відносяться: заготівельні (ливарні, ковальсько-пресові, тощо); обробні (механічної обробки деталей, холодного штампування, термічні та ін); складальні (вузлової зборки, генеральної збирання, монтажні, регулювально-налагоджувальні та ін) цехи .
До допоміжних відносяться цехи, які сприяють випуску основної продукції, створюючи умови для нормальної роботи основних цехів: оснащують їх інструментом і пристосуваннями, забезпечують запасними частинами для ремонту устаткування і проводять планові ремонти, забезпечують енергетичними ресурсами. Найважливішими з цих цехів є інструментальні, ремонтно-механічні, ремонтно-енергетичні, ремонтно-будівельні, модельні, штампові та ін Кількість допоміжних цехів та їх розміри залежать від масштабу виробництва зі складу основних цехів.
До побічних цехах відносяться такі цехи, в яких виготовляється продукція з відходів основного і допоміжного виробництва, або здійснюється відновлення використаних допоміжних матеріалів для потреб виробництва, наприклад, цех виробництва товарів широкого споживання, цех регенерації формувальної суміші, масел, обтиральних матеріалів.
До підсобних цехах відносяться цехи, що здійснюють підготовку основних матеріалів для основних цехів, а також виготовляють тару для упакування продукції.
До обслуговуючим господарствам виробничого призначення належать: складське господарство, що включає різного роду заводські склади та комори; транспортне господарство, до складу якого входять депо, гараж, ремонтні майстерні та необхідні транспортні та вантажно-розвантажувальні засоби, санітарно-технічне господарство, що об'єднує водопровідні, каналізаційні, вентиляційні та опалювальні пристрої; центральна заводська лабораторія, що складається з лабораторій механічної, металографічної, хімічної, пірометричний, рентгенівської та ін Всі вони виконують роботу по обслуговуванню основних, допоміжних і побічних цехів.
Поряд з виробничою розрізняють загальну структуру підприємства. Остання, крім виробничих цехів і обслуговуючих господарств виробничого призначення, включає різні загальнозаводські служби, а також господарства та підприємства, пов'язані з капітальним будівництвом, охороною навколишнього середовища і культурно-побутовим обслуговуванням працівників, наприклад, житлово-комунальне господарство, підсобне господарство, їдальні, профілакторії , медичні установи, дитячі ясла, клуби і т.п.
Виробнича структура підприємства формується при його створенні і в результаті безперервно здійснюваного на ньому в подальшому процесу організації. Вона визначається великою сукупністю факторів, основними з яких є конструктивні і технологічні особливості виробленої продукції; обсяги випуску по кожному виду продукції; форми спеціалізації підрозділів підприємства; форми кооперування з іншими підприємствами з випуску конкретних видів продукції; нормативи чисельності та керованості виробничих підрозділів та ін
Конструктивні особливості виробленої продукції та технологічні методи її виготовлення багато в чому визначають склад і характер виробничих процесів, видовий склад технологічного обладнання, професійний склад робітників, що в свою чергу зумовлює складу цехів та інших виробничих підрозділів, а тим самим і виробничу структуру підприємства.
Обсяг випуску продукції впливає на диференціацію виробничої структури, на складність внутрішньовиробничих зв'язків між цехами. Чим більше обсяг випуску продукції, тим, як правило, більші за цехи підприємства і тим більш вузько вони можуть бути спеціалізовані.
Поряд з обсягом вирішальний вплив на виробничу структуру надає номенклатура продукції. Саме від неї залежить, чи повинні цехи і ділянки бути пристосовані для виробництва строго певної продукції або більш різноманітної. Чим вже номенклатура продукції, тим відносно простіше структура підприємства.
Форми спеціалізації виробничих підрозділів визначають конкретний склад технологічно і предметно спеціалізованих цехів, дільниць підприємства, їх розміщення та виробничі зв'язки між ними, що є найважливішим фактором формування виробничої структури.
Економічно доцільні форми кооперування підприємства з іншими підприємствами з випуску різних видів продукції дозволяють реалізувати частину виробничих процесів поза даного підприємства, і тим самим не створювати на підприємстві частина тих чи інших цехів і дільниць або обслуговуючих господарств.
Нормативи чисельності та керованості виробничих підрозділів, які визначаються числом робочих, зайнятих в цехах і на дільницях, істотно впливають на раз заходи підприємств, і, як наслідок, на виробничі структури.
Виробнича структура підприємства не може бути незмінною тривалий час, вона динамічна, так як на підприємствах завжди відбуваються: поглиблення суспільного поділу праці, розвиток техніки і технології, підвищення рівня організації виробництва, розвиток спеціалізації і кооперування, поєднання науки і виробництва, поліпшення обслуговування виробничого колективу, все це викликає необхідність її вдосконалення.
Структура підприємства повинна забезпечувати найбільш правильне поєднання в часі і в просторі всіх ланок виробничого процесу.
Все різноманіття виробничих структур машинобудівних підприємств в залежності від їх спеціалізації можна звести до наступних типів: заводи з повним технологічним циклом, що володіють всією сукупністю заготівельних, обробних і складальних цехів; заводи механоскладального типу (з неповним технологічним циклом), що володіють обмеженою кількістю основних цехів і, як правило, отримують необхідні заготівлі в порядку кооперування з боку; заводи складального типу, що випускають готові вироби з деталей та комплектуючих, виготовлених на інших підприємствах; заводи, спеціалізовані на виробництві заготовок, як правило, побудовані на принципах технологічної спеціалізації; заводи подетальної спеціалізації, що виробляють окремі деталі, блоки, вузли, підвузли, складальні одиниці.
Виробнича структура підприємства визначає поділ праці між його цехами і обслуговуючими господарствами, тобто внутрішньозаводської спеціалізації та кооперування виробництва, а також зумовлює міжзаводські спеціалізацію виробництва.

2. Форми спеціалізації основних цехів підприємства

Основні цехи підприємств машинобудування, виробничі процеси, в яких проходять через заготівельну, обробну і складальну стадії, можуть бути спеціалізовані за такими формами: технологічної, предметної або предметно-технологічної.
При технологічній формі спеціалізації в цехах виконується певна частина технологічного процесу, що складається з декількох однотипних операцій при досить широкою номенклатурою оброблюваних деталей. При цьому в цехах встановлюється однотипне обладнання, а іноді навіть близьке за габаритами. Прикладом цехів технологічної спеціалізації можуть служити ливарні, ковальські, термічні, гальванічні і ін Серед механообробних цехів: токарні, фрезерні, шліфувальні та ін У таких цехах, як правило, виготовляється вся номенклатура заготовок або деталей або, якщо складальний цех, збираються всі вироби , що випускаються заводом (рис. 2).
Технологічна форма спеціалізації цехів має свої переваги і недоліки. При невеликому різноманітності операцій і устаткування полегшується технічне керівництво і створюються більш широкі можливості регулювання завантаження обладнання, організації обміну досвідом, застосування раціональних технологічних методів виробництва. Технологічна форма спеціалізації забезпечує більшу гнучкість виробництва при освоєнні випуску нових виробів і розширення виготовляється номенклатури без істотної зміни вже застосовуються обладнання та технологічних процесів.

Ливарний
цех
Ковальський
цех
Токарний
цех
Фрезерний
цех
Термічес-кий
цех
Шліфоваль-ний
цех
Складальний
цех


Рис. 2. Схема формування цехів за технологічним принципом спеціалізації
Проте технологічна спеціалізація має і суттєві недоліки. Вона ускладнює і здорожує внутрішньозаводське кооперування, обмежує відповідальність керівників підрозділів за виконання тільки певної частини виробничого процесу.
При використанні технологічної форми спеціалізації в заготівельних і обробних цехах складаються складні, подовжені маршрути руху предметів праці з неодноразовим їх поверненням в одні і ті ж цехи. Це порушує принцип прямоточності, ускладнює узгодження роботи цехів і призводить до збільшення виробничого циклу і, як наслідок, до збільшення незавершеного виробництва.
Формування цехів з технологічної спеціалізації характерно переважно для підприємств одиничного та дрібносерійного виробництва, що випускають різноманітну та нестійку номенклатуру виробів.
Предметна форма спеціалізації цехів характерна для заводів вузької предметної спеціалізації. У цехах повністю виготовляються закріплені за ними деталі або вироби вузької номенклатури (один виріб, кілька однорідних виробів або конструктивно-технологічно однорідних деталей), рис. 3.
Для цехів предметної форми спеціалізації характерно різноманітне обладнання і оснащення, але вузька номенклатура деталей або виробів. Обладнання підбирається відповідно до технологічного процесу і розташовується за послідовністю виконуваних операцій. Таке формування цехів характерно для підприємств серійного і масового виробництва.
Предметна форма спеціалізації цехів, так само як і технологічна, має свої переваги і недоліки. До достоїнств можна віднести просте узгодження роботи цехів, так як всі операції з виготовлення конкретного виробу (деталі) зосереджені в одному цеху. Все це призводить до стійкої повторюваності виробничого процесу, до підвищення відповідальності керівництва цеху за випуск продукції у встановлені терміни, необхідної кількості і якості, до спрощення оперативно-виробничого планування, до скорочення виробничого циклу, до скорочення числа і зменшення різноманіття маршрутів руху предметів праці, до зменшення втрат часу на переналагодження устаткування, до зменшення міжопераційного часу і ліквідації міжцехового пролежування, до створення умов, сприятливих для впровадження потокових методів виробництва, комплексної механізації і автоматизації.
Ливарний
цех
Заготівельний
цех
Цех
корпусних
деталей
Цех
кріпильних
деталей
Цех
нормалей
Цех
плоских
деталей
Цех
тел
обертання

Термічний цех

Складальний цех

Досвід роботи підприємств показує, що при предметній формі спеціалізації цехів, зазначені вище гідності призводять до підвищення продуктивності праці робітників і ритмічності виробництва, до зниження собівартості продукції, зростання прибутку і рентабельності і поліпшенню інших техніко-економічних показників.
Ливарний
цех
Заготівельний
цех
Цех
корпусних
деталей
Цех
кріпильних
деталей
Цех
нормалей
Цех
плоских
деталей
Цех
тел
обертання

Термічний цех

Складальний цех



Рис. 3. Схема формування цехів з предметним принципом спеціалізації
Однак предметна форма спеціалізації має і деякі вельми суттєві недоліки. Науково-технічний прогрес викликає розширення номенклатури продукції, що випускається і збільшення різноманітності застосовуваного обладнання, а при вузькій предметній спеціалізації цехи виявляються не в змозі випускати потрібну номенклатуру виробів без дорогої їх реконструкції.
Створення цехів, спеціалізованих на випуск обмеженої номенклатури предметів праці, доцільно лише при великих обсягах їх випуску. Тільки в цьому випадку завантаження обладнання буде достатньо повною, а переналагодження устаткування, пов'язана з переходом на випуск іншого об'єкта, не викликатиме великих втрат часу, в цехах створюється можливість здійснювати замкнутий (закінчений) цикл виробництва продукції. Такі цехи отримали назву предметно-замкнуті. У них іноді поєднуються заготівельна і обробна стадії або обробна і складальна (наприклад, механоскладальний цех).
Слід зазначити, що технологічна і предметна форми спеціалізації в чистому вигляді застосовуються досить рідко. Найчастіше на підприємствах машинобудування застосовується змішана (предметно-технологічна) спеціалізація, при якій заготівельні цехи будуються за технологічною формі, а обробні і складальні цехи об'єднуються в предметно-замкнуті цехи або ділянки.

3. Виробнича структура основних цехів підприємства

Під виробничою структурою цеху розуміється склад знаходяться в ньому виробничих ділянок, допоміжних і обслуговуючих підрозділів та зв'язків між ними.
Виробнича структура цеху визначає поділ праці між його підрозділами, тобто внутрішньоцехових спеціалізацію і кооперування виробництва.
Виробничий ділянку як об'єднана з тими чи іншими ознаками група робочих місць є структурну одиницю цеху. Виділяється в окрему адміністративну одиницю і очолюється майстром за наявності в одну зміну не менш 25 робітників.
Первинним структурним елементом ділянки є робоче місце. Робочим місцем називається закріплена за одним робочим або за бригадою частина виробничої площі з розташованими на ній знаряддями праці, в тому числі інструментами, пристосуваннями, підйомно-транспортним та іншими пристроями відповідно до характеру робіт, що виконуються на даному робочому місці.
В основу формування виробничих ділянок, так само як і цехів, може бути покладена технологічна або предметна форма спеціалізації.
При технологічній спеціалізації ділянки оснащуються однорідним устаткуванням (групове розташування верстатів), для виконання певних операцій технологічного процесу. Так, механічний цех може включати токарний, фрезерний, револьверний, свердлильний та ін ділянки.
Переваги і недоліки технологічної форми спеціалізації ділянок аналогічні достоїнств і недоліків при формуванні цехів по цій формі спеціалізації.
При предметній формі спеціалізації цех розбивається на предметно-замкнуті ділянки, кожен з яких спеціалізується на випуску відносно вузької номенклатури виробів, що мають схожі конструктивно-технологічні ознаки, і реалізує закінчений цикл їх виготовлення. Устаткування цих ділянок різне і розташовується так, щоб забезпечувалася більш повна реалізація принципу прямоточності руху, закріплених за ділянкою деталей. У практичній діяльності виділяється частіше всього три види предметно-замкнених дільниць: предметно-замкнуті ділянки по виробництву конструктивно і технологічно однорідних деталей (наприклад, ділянки шліцьових валиків, піноль, втулок, фланців, шестерень і т.п.); предметно-замкнуті ділянки по виробництву конструктивно різнорідних деталей, весь технологічний процес виготовлення яких полягає, однак, з однорідних операцій і однакового технологічного маршруту (наприклад, ділянка круглих деталей, дільниця плоских деталей і т.п.); предметно-замкнуті ділянки по виробництву всіх деталей вузла, підвузли дрібної складальної одиниці або всього виробу (застосовується у комплекті система оперативного планування, за планово-облікову одиницю в якій приймається вузловий комплект).
Організація предметно-замкнутих ділянок обумовлює майже повну відсутність виробничих зв'язків між ділянками, забезпечує економічну доцільність використання високопродуктивного спеціалізованого устаткування і технологічного оснащення, дозволяє отримувати мінімальну тривалість виробничого циклу виготовлення деталей, спрощує управління виробництвом всередині цеху. Інші достоїнства, а також недоліки предметної форми спеціалізації ділянок, аналогічні достоїнств і недоліків при формуванні цехів по цій формі спеціалізації.
Слід зазначити, що в цехах предметної спеціалізації можуть бути створені дільниці як предметної, так і технологічної спеціалізації, а в цехах технологічної спеціалізації - ділянки технологічні, сформовані за групами устаткування і габаритами виробів.
Важливою складовою частиною виробничої структури цеху є склад допоміжних і обслуговуючих підрозділів. До них відносяться: ділянка ремонту устаткування і технологічного оснащення, ділянку централізованого заточування інструменту. Ці ділянки розвантажують допоміжні цехи від виконання дрібних замовлень і термінових робіт.
До складу обслуговуючих структурних підрозділів цехів основного виробництва входять: складські приміщення (матеріальні та інструментальні комори), внутрішньоцехової транспорт (візки, електрокари, конвеєри та ін) і пункти для здійснення технічного контролю якості продукції, оснащені контрольно-вимірювальною технікою.

ЛІТЕРАТУРА
1.Управління виробництвом / Под ред. Н. А. Соломатіна. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 218 с.
2.Фатхутдінов Р.А. Організація виробництва. Підручник. - М.: ИНФРА-М, 2006. - 672 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Виробництво і технології | Реферат
43.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Виробнича структура підприємства
Виробнича структура підприємства 3
Виробнича структура підприємства 2
Виробнича і загальна структура підприємства
Організаційна і виробнича структура підприємства
Галузева і виробнича спеціалізація економічного району Теннесі
Загальна характеристика ВАТ Рогачевський МКК його організаційно-управлінська та виробнича структура
Виробнича програма і виробнича потужність підприємства
Персонал підприємства і його структура
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru