додати матеріал


Виправні роботи без позбавлення волі і обов`язкові роботи як кримінальні покарання їх види

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міжнародний незалежний еколого-політологічний університет
Пензенський Філія
Факультет: юридичний
Дисципліна: «Кримінально-виконавче право»
Контрольна робота
Тема:
«Виправні роботи без позбавлення волі і обов'язкові роботи як кримінальні покарання: їх види і порядок виконання»
Виконав: студент Ю - 41
Степанов А.
Перевірив: викладач
Тугуши р.р
Пенза, 2007

Зміст
Введення
1. Сутність і призначення покарання у вигляді обов'язкових робіт
1.1 Правове регулювання виконання та відбування обов'язкових робіт
2. Сутність покарання у вигляді виправних робіт
2.1 Організація виконання покарання у вигляді виправних робіт
Висновок
Список літератури

Введення
Обов'язкові роботи з'явилися в Кримінальному кодексі як результат передбачуваного міжнародним співтовариством пошуку шляхів розширення спектру покарань без ізоляції від суспільства. Засуджені працюють на підприємствах, підвідомчих органам місцевого самоврядування. Підприємства визначаються зазначеними органами не самостійно, а за попереднім погодженням з кримінально-виконавчою інспекцією.
Виправні роботи належать до числа покарань, які представлені в санкціях значної частини статей КК. При цьому від одного кодексу до іншого питома вага санкцій, що включають виправні роботи, незмінно зростає.
Відбування виправних робіт нерозривно пов'язане з трудовою діяльністю. Тому цей вид покарання не може бути призначений непрацездатним.
Засуджений проживає будинку, працює, як правило, на колишньому місці роботи, при цьому утримується вказана судом частина його заробітку, діють і деякі інші каральні елементи.
Питання які нам необхідно розглянути в даному дослідженні:
1) сутність і призначення покарання у вигляді виправних у вигляді обов'язкових робіт;
2) правове регулювання виконання та відбування обов'язкових робіт;
3) сутність покарання у вигляді виправних робіт
4) організація виконання покарання у вигляді виправних робіт.

1. Сутність і призначення покарання у вигляді обов'язкових робіт
Ідея про введення обов'язкових народилася в процесі вивчення зарубіжної практики застосування покарань даної групи.
У Франції в якості одного з видів виправних покарань за вчинення кримінального проступку передбачаються неоплачувані роботи в громадських інтересах.
Безкоштовні громадські роботи призначаються в зарубіжних країнах, як правило, за кримінально карані діяння, що не представляють значної соціальної небезпеки, і виконуються без відриву засудженого від основної роботи або навчання. За тим же шляхом пішов і російський законодавець.
За російським кримінальним законодавством сутність обов'язкових робіт полягає у виконанні засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт. Вид обов'язкових робіт та об'єкти, на яких вони відбувають, визначаються органами місцевого самоврядування за погодженням з кримінально-виконавчими інспекціями. Обов'язкові роботи призначаються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
Розглянутий вид покарання застосовується як до дорослих, так і до неповнолітніх (у віці від чотирнадцяти років) злочинцям. При застосуванні до неповнолітніх (ст. 88 КК) вони призначаються на строк від 40 до 160 годин і відбуваються у віці до 15 років з понад двох, а у віці від 15 до 16 років - не більше трьох годин на день. Причому ці роботи повинні бути посильними для неповнолітнього.
Обов'язкові роботи не призначаються інвалідам I групи, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до трьох років, військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом, а також військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом на військових посадах рядового та сержантського складу, якщо вони на момент винесення вироку не відслужили встановленого, законом терміну служби за призовом.
Відповідно до ст. 45 КК обов'язкові роботи застосовуються лише як основного виду покарання. Це свідчить про те, що законодавець відносить обов'язкові роботи до досить суворим покаранням, відчутно впливає на особистість засудженого. Дійсно, сплатити як кримінального покарання навіть великий штраф нерідко краще, ніж, наприклад, протягом шістдесяти днів по чотири години виконувати обов'язкові безкоштовні роботи (виробляти ремонт приміщень, прибирання вулиць тощо).
Разом з тим на відміну від осіб, яким призначено виправні роботи, засуджені до обов'язкових робіт не можуть розраховувати на умовне засудження (ст. 73 КК). Такий порядок не представляється оптимальним, оскільки ставить засудженого до менш суворого покарання в більш суворі умови.
Обов'язкові роботи передбачено застосовувати як покарання за злочини невеликої тяжкості. Наприклад, навмисне заподіяння легкої шкоди здоров'ю (ст. 115 КК), залишення в небезпеці (ст. 125 КК), образу (ст. 130 КК), злісне ухилення від сплати коштів на утримання дітей або непрацездатних батьків (ст. 157 КК), злісне ухилення від-погашення кредиторської заборгованості (ст. 177 КК), незаконне використання товарного знаку (ст. 180 КК) і т.д. Іншими словами, соціальне призначення обов'язкових робіт полягає в тому, щоб надати виправний і застережливе вчинення нових злочинів вплив на менш небезпечні для суспільства категорії злочинців, не відриваючи їх при цьому від звичної роботи, навчання та іншої суспільно корисної діяльності.

1.1 Правове регулювання виконання та відбування обов'язкових робіт
У Відповідно до ст. 25 ДВК виконання покарання у вигляді обов'язкових робіт покладено на кримінально-виконавчі інспекції за місцем проживання засуджених. Процедура цього узгодження регламентується підзаконними нормативними актами.
Відповідно до ст. 25, 26 ДВК на кримінально-виконавчі інспекції покладаються такі законодавчо визначаються функції:
не пізніше п'ятнадцяти днів після надходження до кримінально-виконавчу інспекцію рішення суду про призначення обов'язкових робіт організувати залучення засудженого до цих робіт;
організувати ведення обліку осіб, засуджених до обов'язкових робіт, забезпечити своєчасну постановку на цей облік та зняття з нього;
роз'яснювати засудженим до обов'язкових робіт порядок і умови відбування цього покарання, консультувати їх з які виникають у зв'язку з цим питань в процесі відбування покарання; в певному підзаконними актами порядку погоджувати з органами місцевого самоврядування перелік підприємств, де здійснюється виконання обов'язкових робіт, вносити до цього переліку своєчасні зміни і доповнення;
вести сумарний облік відпрацьованого засудженими до обов'язкових робіт часу;
своєчасно підготувати і направити до відповідного суду подання про звільнення засудженого до обов'язкових робіт від подальшого відбування покарання у разі визнання його інвалідом I або II групи;
підготувати та направити до суду подання про відстрочку відбування обов'язкових робіт, якщо засуджена до цього покарання жінка опинилася в стані вагітності [1].
Наведений перелік функцій кримінально-виконавчих інспекцій свідчить про те, що на інспекції покладається досить великий обсяг роботи з реалізації даного виду покарання. Згадані функції визначені кримінально-виконавчим законом у найзагальнішому вигляді. Отже, їх правове регулювання потребує значної підзаконної регламентації,
Відповідно до ст. 28 КПК на адміністрацію організацій, в яких засуджені відбувають громадські роботи, покладені такі, що поєднуються з функціями кримінально-виконавчих інспекцій обов'язки: контролювати виконання засудженими визначених для них обов'язкових робіт; своєчасно повідомляти кримінально-виконавчі інспекції про кількість опрацьованих засудженими годин або ухиленні від призначених ним обов'язкових робіт; керуючись чинним законодавством Російської Федерації про працю, організувати відшкодування шкоди засудженому в разі заподіяння йому каліцтва, пов'язаного з виконанням обов'язкових робіт.
Вивчення обсягу і змісту даних обов'язків показує, що вони ширше спектра звичайних обов'язків адміністрації аналогічного об'єкта. Деякі з них (контроль за виконанням обов'язкових робіт засудженим, сумарний облік відпрацьованого часу, повідомлення про нього кримінально-виконавчої інспекції) є, по суті, обов'язками органу, що виконує покарання. При такій ситуації необхідно передбачити, яким чином буде оплачуватися або компенсуватися цей випадає з кола звичних обов'язків адміністрації набір специфічних функцій з тим, щоб використання праці засуджених до обов'язкових робіт не було організаційно та економічно невигідним наймачеві. Якщо ця проблема не буде вирішена, виконання обов'язкових робіт може перетворитися на суто формальний процес, не досягає тих цілей, на які він розрахований.
У період відбування покарання у вигляді обов'язкових робіт засуджені (ст. 26 ДВК) зобов'язані: працювати на тих об'єктах, які їм визначені; сумлінно ставитися до дорученої праці; дотримуватися правил внутрішнього порядку тих організацій, де вони виконують громадські роботи; ставити кримінально-виконавчу інспекцію повідомлений про зміну місця проживання; повністю відпрацювати встановлений судом строк обов'язкових робіт.
Умови відбування обов'язкових робіт досить жорсткі. Наприклад, надання засудженому чергової щорічної відпустки за основним місцем роботи не зупиняє виконання покарання. Закон не визначає, припиняють чи виконання обов'язкових робіт канікули за місцем навчання. На наш погляд, це питання, оскільки заборона на припинення в цьому випадку кримінально-виконавчого закон не містить, має вирішуватися кримінально-виконавчою інспекцією індивідуально щодо кожного засудженого в залежності від його поведінки в період відбування покарання та інших обставин.
Засуджені до обов'язкових робіт мають кореспондується з обов'язком кримінально-виконавчої інспекції законними інтересами: звернутися до кримінально-виконавчу інспекцію з проханням підготувати та направити до суду подання про звільнення від подальшого відбування обов'язкових робіт у разі визнання засудженого інвалідом I або II групи; попросити кримінально-виконавчу інспекцію підготувати і направити до суду подання про відстрочку відбування виправних робіт у разі настання вагітності [5; с.234].
Разом з тим кримінально-виконавчого закон не регламентує наступний випадок - народження дитини в період відстрочки відбування покарання засудженої до обов'язкових робіт. Згідно з кримінальним законом жінкам, які мають дитину у віці до трьох років, обов'язкові роботи не призначаються. Відстрочка ж на вісім років, що зберігає стан судимості, в даному випадку навряд чи доцільна. У зв'язку з цим видається правильним ставити перед судом питання про звільнення жінки, яка народила дитину, від подальшого відбування покарання у вигляді обов'язкових робіт.
Відповідно до ст. 27 ДВК термін відбування обов'язкових робіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджений відбував громадські роботи. Крім встановленого кримінальним законом загального правила щодо того, що щоденне час виконання обов'язкових робіт не може перевищувати чотирьох годин, кримінально-виконавчим законодавством з метою збереження здоров'я засудженого введено додаткове обмеження - в робочі дні, після закінчення роботи, служби або навчання засуджений залучається до обов'язкових робіт не більше ніж на дві години на день і лише з його згоди - на чотири години.
Час відбування обов'язкових робіт відповідно до кримінально-виконавчим законом, як правило, не може бути протягом тижня менш дванадцяти годин. Такий порядок не дозволяє зайво затягувати період виконання покарання. У разі реалізації розглянутого правила, виконання максимального терміну обов'язкових робіт триває не більше п'яти місяців. У той же час при наявності поважних причин кримінально-виконавчої інспекції надається право зробити виняток із згаданого правила.
Засуджені несуть відповідальність за порушення порядку та умов відбування покарання.
Якщо порушення незначне, то згідно зі ст. 29 ДВК кримінально-виконавча інспекція обмежується попередженням засудженого про відповідальність відповідно до чинного законодавства. При цьому йому роз'яснюються можливі юридичні наслідки нових порушень.
Інша ситуація виникає у разі злісного ухилення від відбування обов'язкових робіт. Злісним ухиленням (ст. 30 ДВК) визнається невихід на громадські роботи без поважних причин більше двох разів протягом місяця або порушення більше двох разів протягом того ж терміну трудової дисципліни, а також випадки, коли засуджений втік з метою ухилення від відбування покарання. Отже, кримінально-виконавчої інспекції за наявності факту зазначених порушень належить встановити, чи не було поважних причин їх вчинення.
Злісно ухиляється від відбування покарання засуджений, місцезнаходження якого невідоме, оголошується в розшук і може бути затримано на строк до 48 годин. Цей термін може продовжити суд до 30 діб.
У разі встановлення необхідних підстав, які свідчать про злісне ухилення засудженого від обов'язкових робіт, кримінально-виконавча інспекція готує та направляє до відповідного суду подання про заміну обов'язкових робіт більш суворим покаранням. Згідно зі ст. 49 КК при злісному ухиленні від відбування обов'язкових робіт вони можуть бути замінені трьома вилами кримінальних покарань: обмеженням свободи, арештом або позбавленням волі. У цьому випадку виникає питання про те, як трансформувати термін невідбутої частини обов'язкових робіт у термін арешту, обмеження або позбавлення волі? Кримінальним законом передбачено, що при заміні час обов'язкових робіт враховується з розрахунку один день обмеження волі, арешту або позбавлення волі за вісім годин зазначених робіт.
Існування можливості заміни обов'язкових робіт більш суворими покараннями покликане стимулювати засуджених до неухильного дотримання порядку та умов відбування покарання, виконання законних вимог кримінально-виконавчої інспекції та адміністрації підприємств, де організовано відбування розглянутого виду покарання.

2. Сутність покарання у вигляді виправних робіт
Виправні роботи як вид покарання були передбачені вже в перших законодавчих актах радянської держави. Змінювалося їх назва (обов'язкові, громадські, примусові, виправно-трудові, виправні роботи), відпадали або виникали деякі правообмеження, але основні риси залишалися незмінними. Виправних робіт не можуть бути піддані військовослужбовці. Це покарання замінюється їм покаранням у вигляді обмеження по військовій службі. У 1992 р. законодавча регламентація виправних робіт була істотно змінена. Ряд правообмежень засуджених був виключений, що значною мірою знизило каральну сторону цього покарання. КК також вніс істотні зміни у правову регламентацію виправних робіт. Був виключений один з видів цього покарання - виправні роботи в інших місцях, визначених органами, що виконують це покарання. Став іншим порядок утримань із заробітної плати. Передбачена можливість встановлення кримінально-виконавчою інспекцією ряду додаткових обов'язків і заборон для цієї категорії засуджених. Змінено відповідальність за злісне ухилення від відбування виправних робіт.
Кардинальних змін зазнала регламентація покарання у вигляді виправних робіт відповідно до Закону від 8 грудня 2003 р. Тепер це покарання призначається тільки засудженим, які не мають основного місця роботи, і відбуває у місцях, визначених органами місцевого самоврядування за погодженням з органами, які відають виконанням покарання у вигляді виправних робіт, але в районі проживання засудженого. Це означає, що місце роботи має бути розташоване в тому населеному пункті, де проживає засуджений, або так, щоб він мав можливість щоденно повертатися додому після роботи.
У цьому виді виправні роботи нагадують раніше застосовувалося покарання у вигляді виправних робіт в інших місцях, які відбували за вказівкою інспекцій виправних робіт. Однак у той час призначалися також виправні роботи за місцем роботи засудженого. При знову введеної регламентації цього покарання його застосування (і так досить рідкісне) має різко скоротитися, бо його не можна буде призначати особам, які мають роботу. Між тим сьогодні виправні роботи - це чи не єдина альтернатива позбавлення волі.
Виправні роботи можуть призначатися на строк від двох місяців до двох років. Основний каральний елемент покарання - відрахування в доход держави від 5 до 20% заробітку. На практиці суди орієнтуються головним чином на максимальний відсоток утриманні.
Закон надає відбуває покарання право на щорічну оплачувану відпустку, однак тривалість його обмежена 18 робочими днями. Відповідно до ст. 115 ТК тривалість щорічної відпустки для працівників встановлена ​​в 28 календарних днів.
Крім щорічної відпустки ст. 116 МК передбачає додаткові відпустки. Які відбувають виправні роботи у загальновстановленому порядку надаються ці відпустки та відпустки у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а також по вагітності та пологах. Оскільки ці відпустки пов'язані зі станом здоров'я засудженого, зрозуміло, що факт засудження їх торкатися не повинна.
До 1992 р. термін відбування виправних робіт виключався з усіх видів трудового стажу. Це час могло бути включено лише в загальний трудовий стаж за спеціальним ухвалою суду за умови сумлінної роботи і зразкової поведінки засудженого.
У 1992 р. законодавець частково відмовився від цього правообмежень. Час відбування виправних робіт стало зараховуватися до загального трудового стажу на загальних підставах. Однак до стажу, який дає право на отримання пільг і надбавок до заробітної плати, вона не включається. Таке положення діє і сьогодні.
Нарешті, останнє правоограничение, що накладається на засуджених, пов'язано із забороною звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Це обмеження введено для попередження ухилення засудженого від відбування покарання, але разом з тим воно має і каральне значення, бо обмежує трудові права засуджених на вибір місця роботи на свій розсуд. Дозвіл на звільнення видається за наявності поважних причин (наближення місця роботи до місця проживання, більш висока заробітна плата, перехід на роботу за фахом і т.п.). Відмова інспекції може бути оскаржений.
2.1 Організація виконання покарання у вигляді виправних робіт
Покарання у вигляді виправних робіт може бути призначено вироком суду першої інстанції або в порядку зміни вироку визначенням або постановою суду, що розглядав справу в апеляційному, касаційному або наглядному порядку. Крім того, виправні роботи можуть бути призначені у зв'язку із заміною невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі більш м'яким покаранням відповідно до ст. 80 КК, у зв'язку із заміною штрафу виправними роботами у разі злісного ухилення від сплати штрафу у порядку ч. 5 ст. 46 КК, у зв'язку з призначенням виправних робіт замість більш суворого покарання жінкам, які мають малолітніх дітей, в порядку ч. 3 ст. 82 КК або в порядку амністії мул помилування.
Звернення до виконання вироку, визначення або постанови покладено на суд. Не пізніше трьох діб з дня вступу названого рішення в законну силу або повернення справи з касаційної інстанції суд відповідно до ст. 390 КПК направляє розпорядження про виконання покарання та дві копії вироку в кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання засудженого.
Якщо вирок був змінений апеляційної чи касаційної інстанції, то одночасно направляються дві копії визначення. У тому випадку, коли вирок не був оскаржений або залишений в силі, додається довідка про вступ вироку в законну силу.
Виконання покарання у вигляді виправних робіт інспекцією починається після отримання розпорядження суду про виконання вироку та копій вироку, ухвали, постанови суду. Кожен засуджений ставиться на облік, на нього заводиться особиста справа. Персональний облік всіх засуджених до виправних робіт необхідний для контролю за їх участю в праці, правильністю утримань із заробітної плати, своєчасним зняттям з обліку з підстав, установлених законом.
Одна з найважливіших обов'язків інспекцій - направлення засудженого на роботу в місця, визначені місцевим органом самоврядування за погодженням з кримінально-виконавчою інспекцією. Засуджений прямує туди не пізніше 30 днів з дня надходження до інспекції розпорядження суду з копією вироку [3; С.211].
Адміністрації організації за місцем роботи засудженого повідомляється про встановлений порядок і умови відбування покарання у вигляді виправних робіт. Вона інформується також про обов'язки щодо утримання частини заробітної плати, перерахуванню утриманих сум, застосування інших встановлених правообмежень, про необхідність проведення з засудженим виховної роботи і обов'язковості повідомлення до інспекції про накладені на засудженого стягнення і заохочення, про звільнення за встановленим законом підставах.
У раніше діючому законодавстві (ст. 91 ВТК) було закріплено обов'язок засуджених до виправних робіт працювати тільки в державних організаціях. Ця норма суперечила ст. 8 Конституції РФ, яка так само визнає приватну, державну, муніципальну та інші форми власності. У новий ДВК ця норма включена не була. Тому засуджені можуть відбувати покарання на підприємствах будь-яких форм власності. Однак вони не мають права навчатися з відривом від роботи або не працювати взагалі.
Перебіг строку відбування покарання починається з дня, коли засуджений приступив до роботи.
При обчисленні строку відбування покарання слід мати на увазі, що засуджений зобов'язаний відпрацювати протягом місяця не менше числа робочих днів, що припадають на кожний місяць відповідно до встановленого графіка роботи. Якщо він пропрацював в даному місяці більшу кількість робочих днів, то все одно в строк відбування покарання зараховується один місяць, але із заробітку за дні, опрацьовані понад норму, утримання за вироком, суду не проводяться. Якщо ж відпрацьовану кількість робочих днів менше встановленого, то цей строк продовжується до повного відбуття покарання. Тому фактичний календарний строк не може бути менше призначеного, але може перевищувати призначений судом строк покарання.
У строк відбування покарання у вигляді виправних робіт зараховуються дні, коли він працював і отримував заробітну плату.
Згідно з ч. 3 ст. 42 ДВК час, протягом якого засуджений не працював з поважних причин, до строку відбування виправних робіт не зараховується. У той же час у ч. 7 цієї ж статті докладно перераховуються ті періоди, які не зараховуються до строку відбування цього покарання. У ній говориться: «В термін покарання не зараховуються: час, протягом якого засуджений не працював, за винятком випадків, передбачених частиною третьою цієї статті; час хвороби, викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням або діями, пов'язаними з ним, час відбування адміністративного стягнення у вигляді арешту, а також час утримання під домашнім арештом або під вартою в порядку запобіжного заходу у іншій справі в період відбування покарання ». Виходячи з цього, слід зробити висновок, що у ч. 3 ст. 42 ДВК (законодавцем допущена помилка. Мабуть, малося на увазі, що час, протягом якого засуджений не працював з поважних причин, зараховується в строк відбування виправних робіт інакше ч. 7 ст. 42 взагалі втрачає сенс.
На практиці виникають питання, пов'язані з тим, що в деяких організаціях у зв'язку з особливостями виробництва застосовується сумарний облік робочого часу. У цьому випадку термін покарання обчислюється виходячи з тривалості робочого часу за обліковий період, не перевищує встановленої кількості робочих годин.
Час, проведений під вартою у даній справі, зараховується з розрахунку один день перебування під вартою за три дні виправних робіт.
У разі тяжкої хвороби засудженого, що перешкоджає подальшому відбуванню покарання, кримінально-виконавча інспекція направляє до суду подання про звільнення його від покарання в силу ст. 81 КК.
Що стосується відпустки по вагітності та пологах, то подання відповідного медичного документа служить підставою для постановки перед судом питання про надання засудженої відстрочки відбування покарання в порядку ст. 82 КК.
Одна з важливих функцій інспекцій полягає в контролі за правильністю утримань із заробітку засудженого. Утримання повинні проводитися з усієї суми заробітної плати за основним місцем роботи, включаючи всі види грошових премій, передбачених встановленими системами оплати праці і не носять характеру одноразової заохочення. Не мають значення періодичність виплати премій та джерела фінансування. Із суми заробітку не виключаються податки та інші платежі. Не мають значення інші претензії до засудженого за виконавчими документами. На відміну від раніше діючого законодавства, якщо засуджений працює за сумісництвом на кількох роботах, утримання проводиться тільки із заробітної плати за основним місцем роботи. Зазначені у вироку утримання проводяться незалежно від наявності претензій за виконавчими документами за кожен пророблений місяць при виплаті заробітної плати за другу половину місяця, а при звільненні - за відпрацьований час.
Утримання не повинні вироблятися з пенсій та допомог, ПІДЛОЗІ 'вальних в порядку соціального забезпечення та соціального страхування, а також з виплат, у тому числі премій, одноразового характеру, не передбачених системою заробітної плати; із заробітку за дні, опрацьовані понад графіка, з інших сум, які не є заробітною платою.
Якщо частина доходів засуджений отримує в натуральному вигляді (робочі сільськогосподарських підприємств, члени деяких кооперативів), утримання проводяться з урахуванням натуральної частини заробітної плати.
Останнім часом виникло питання про визначення заробітку осіб, що працюють в різних комерційних структурах, де заробітна плата виплачується не регулярно, а в міру одержання доходу у зв'язку з виконанням тієї чи іншої роботи, завершенням торгової угоди і т.п. Загальне правило полягає в тому, що повинен враховуватися весь дохід за основним місцем роботи, отриманий за час відбування покарання, або та частина доходу, яка припадає на час відбування покарання.
Працівники інспекцій зобов'язані щомісячно перевіряти надходження утримань за обліковими картками, вживаючи заходів до стягнення у разі затримки. Суми, зайво утримані з різних підстав (умовно-дострокове звільнення, помилування, перегляд вироку і т.п.), повертаються.
У ДВК міститься правило, відповідно до якого кримінально-виконавча інспекція, сам засуджений або адміністрація організації, де він працює, має право заявляти до суду клопотання про зниження розміру утримань у разі погіршення матеріального становища засудженого (тривала хвороба близького родича, народження дитини, стихійне лихо , наприклад, пожежа, яка завдала матеріальної шкоди засудженому та його сім'ї). Рішення про зниження розміру утримань виноситься з урахуванням всіх прибутків засудженого.

Висновок
Роблячи висновок, у нас виникає питання: чи варто застосовувати дані покарання або варто обмежитися більш суворими покараннями, які передбачені в Кримінальному кодексі.
На наш погляд все-таки варто, тому що деякі правопорушення за своєю ступеня суспільної небезпеки не значні і до осіб, які такі правопорушення вчинили не повинні застосовуватися такі суворі покарання як наприклад, довічне позбавлення волі або позбавлення волі на певний строк.
До того ж вони є гуманними і в той же час сприятливо виховний вплив на осіб, які вчинили незначні правопорушення.
Дані покарання відрізняються один від одного тим, що обов'язкові роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт. Виправні роботи призначаються засудженому, який не має основного місця роботи.
Мета і завдання даного дослідження розглянуті і охарактеризовані.

Список літератури
1) Кримінально-виконавчого кодексу РФ. Прийнято 8.01.1997.-М.: ГроссМедіа, 2007.-96с.
2) Зубков Д.І. Кримінально-виконавче право. - М.: Норма, 2005.-348с.
3) Кислицин М.К. Кримінально-виконавче право України.-М.: Норма-Инфра, 2004.-272с.
4) Курганов С.І. Кримінально-виконавче право. -М.: ЮНИТИ-Дана, 2004.-431с.
5) Селіверстов В.І. Кримінально-виконавче право Росії. - М.: МАУП, 2005.-574с.
6) Філімонов О.В. Кримінально-виконавче право Росії. М.: Норма, 2004.-400с.
7) Шмаров І.М. Кримінально-виконавче право. - М.: МАУП, 2007.-605с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота
57.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Перелік основних і додаткових покарань Позбавлення волі Виправні роботи характеристика відп
Обмеження волі Загальні засади призначення покарання Довічне позбавлення волі Позбавлення вол
Виправні роботи як вид кримінального покарання
Види покарань Призначення покарання Позбавлення волі на певний строк Арешт Громадські та вип
Позбавлення волі як кримінальне покарання
Позбавлення волі як основний вид покарання
Виконання покарання Позбавлення волі та арешт
Юридична природа покарання у вигляді позбавлення волі
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru