Вимоги до умов праці

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Витяг з основних НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ

ПОВІТРЯ РОБОЧОЇ ЗОНИ

ГОСТ 12.1.005-88 поширюється на повітря робочої зони виробничих приміщень підприємств народного господарства країни, а також дослідно-експериментальних виробництв і встановлює загальні санітарно-гігієнічні вимоги до температури, вологості, швидкості руху повітря і вмісту шкідливих речовин робочої зони.

Температура, вологість і рухливість повітря робочої зони

Оптимальні і допустимі температури, відносна вологість і швидкість руху повітря встановлюються для робочої зони виробничих приміщень з урахуванням надлишків явного тепла, ваги виконуваної роботи і сезонів року. Температура, відносна вологість і швидкість руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень повинні відповідати нормам зазначеним у табл. 1. При кондиціонуванні виробничих приміщень повинні дотримуватися оптимальні параметри мікрокліматичних умов. Норми не поширюються на підземні та гірські вироблення, транспортні засоби, тваринницькі і птахівницькі приміщення та приміщення для зберігання харчових продуктів.

Робоча зона - простір, обмежений огороджувальними конструкціями робочих приміщень висотою до 2м над рівнем підлоги або майданчика, на якій знаходяться місця постійного або непостійного перебування робітників.

Постійне робоче місце - місце на якому робочий перебуває більшу частину свого робочого часу (понад 50% або більше 2ч безперервно); при роботі в різних пунктах - вся робоча зона.

Тимчасове робоче місце - місце перебування робочого менше 50% свого робочого часу або менше 2 год безперервного перебування.

Теплий період року - період з середньодобовою температурою зовнішнього повітря вище 100С (холодний період з середньодобовою температурою зовнішнього повітря-100С і нижче); показники приймаються за даними метеорологічної служби.

Легка фізична робота (категорія I) - робота з витратою 120ккал / год - категорія Іа (робота сидячи без фізичної напруги), робота з витратою 120-150ккал / год - категорія Iб (робота сидячи, стоячи або з ходьбою, що супроводжується деяким фізичним напруженням) .

Фізичні роботи середньої важкості з витратою енергії 150-200ккал / год - категорія ІІа (ходьба з перенесенням ваги до 1 кг або сидячи з переміщенням цих вантажів); витратою енергії 200-250ккал / ч. Робота IIб (ходьба з перенесенням ваги до 10 кг).

Важкі фізичні роботи (категорія III) робота з витратою більш 250ккал / год (ходьба з перенесенням ваги більше 10 кг).

Характеристика виробничих приміщень за категоріями робіт - згідно з відомчими документами, погодженими в установленому порядку, виходячи з категорії робіт, що виконують понад 50% працюючих.

Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинен перевищувати встановлених гранично допустимих концентрацій (ГДК), зазначених у табл. 2.

При одночасному вмісті в повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин односпрямованої дії сума відношень фактичних концентрацій кожної з них (С1, С2 ,..., Сп) в повітрі приміщень до їх ГДК (ПДК1, ПДК2, ПДКn) не повинна перевищувати

Прикладами поєднань речовин односпрямованої дії є: фтористий водень і солі фтористоводородной кислоти; сірчистий і сірчаний ангідрид; формальдегід і соляна кислота; різні хлоровані і бромовані вуглеводні (граничні і неграничні); різні спирти, кислоти, луги; різні ароматичні вуглеводні (толуол і ксилол, бензол і толуол); різні аміносполуки, нітросполуки; сірководень і сірковуглець; окис вуглецю та аміносполуки; окис вуглецю і нітросполуки; бромистий метил і сірковуглець.

При одночасному вмісті в повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин, що не володіє односпрямованим дією, ГДК залишаються таким же, як і при ізольованому впливі.

2. ВИРОБНИЧЕ ОСВІТЛЕННЯ

Норми проектування СНиП 11-4-79 повинні дотримуватися при проектуванні освітлення приміщень, що споруджуються і реконструюються будівель і споруд різного призначення, місць виконання робіт поза будівель, майданчиків промислових підприємств і зовнішнього освітлення.

Нормовані значення освітленості в люксах і КПО в% в виробничих приміщень представлені в табл. 3.

3. ШУМ

Відповідно до санітарних норм припустимих рівнів шуму на робочих місцях № 3223-85г .* за характером спектра шуми слід поділяти на:

широкосмугові, з безперервним спектром шириною більш однієї октави;

тональні, в спектрі яких виражені дискретні тони. Тональний характер шуму для практичних цілей (при контролі його параметрів на робочих місцях) встановлюється вимірюванням третиннооктавних смугах частот по перевищенню рівня в одній смузі над сусідніми не менш ніж на 10дБ.

По тимчасових характеристиках розрізняють шуми:

постійні, рівень шуму яких за 8-годинний робочий день (робочий зміну) змінюється в часі не більш ніж на 5дБА при вимірах на тимчасовій характеристиці "Повільно" шумоміра по ГОСТ 17187-81;

-Непостійні, рівень шуму яких за 8-годинний робочий день (робочий зміну) змінюється в часі більш ніж на 5дБА при вимірах на тимчасовій характеристиці "Повільно" шумоміра по ГОСТ 17187-81;

Непостійні шуми слід поділяти на:

коливні у часі, рівень звуку яких безперервно змінюється в часі;

переривчасті, рівень звуку яких східчасто змінюється на 5дБА і більше, причому тривалість інтервалів, протягом яких рівень залишається постійним, становить 1с і більше;

імпульсні, які складаються з одного або кількох звукових сигналів тривалістю менше 1с кожен і при вимірюванні рівнів звуку на часових характеристиках "Імпульс" та "Повільно" шумоміра по ГОСТ 17187-81 відрізняються не менш ніж на 7дБ.

Постійний шум на робочих місцях характеризується рівнем звукового тиску в децибелах в октавних смугах з середньогеометричними частотами 31.5; 63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000 і 8000 Гц, що визначаються за формулою

Вимоги до умов праці

де Р - середньоквадратичне значення звукового тиску Па;

Poп = 2 × 10-5Па - вихідне значення звукового тиску у повітрі.

Допускається як характеристики постійного широкосмугового шуму на робочих місцях при орієнтовною оцінкою приймати рівень звуку, виміряний на тимчасовій характеристиці "Повільно" шумоміра по ГОСТ 17187-81, що визначається за формулою

де Pа - ефективне значення звукового тиску з урахуванням корекції "А" шумоміра, Па.

Характеристикою непостійного шуму на робочих місцях є інтегральний параметр - еквівалентний (по енергії) рівень звуку, який визначається згідно з "Методичними вказівками по проведенню вимірювань і гігієнічної оцінки шумів на робочих місцях" № 1844-78.

Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку для робочих місць у виробничих приміщеннях і на території підприємств представлені в табл. 4.

Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях слід приймати:

для широкосмугового постійного і непостійного (крім імпульсного) шуму - відповідно до табл. 4;

для тонального та імпульсного шуму - на 5Дб менше значень, зазначених у табл. 4;

для шуму, що створюються у приміщеннях установками кондиціонування повітря, вентиляції і повітряного опалення - на 5Дб менше фактичних рівнів шуму в приміщеннях (виміряних або певних розрахунком), якщо останні не перевищують значень таб. 4 (поправка для тонального імпульсного шуму при цьому не враховується); у противному випадку на 5Дб менше значень, зазначених у табл. 4;

для коливного в часі і переривчастого шуму максимальний рівень звуку не повинен перевищувати 110дБА;

для імпульсного шуму рівень звуку не повинен перевищувати 125дБА.

4.УЛЬТРАЗВУК

Відповідно до ГОСТ 12.1.001-89 "Ультразвук. Загальні вимоги безпеки" характеристикою ультразвуку, створюваного коливаннями повітряного середовища в робочій зоні, є рівні звукового тиску (за ГОСТ 12090-80) у третиннооктавних смугах з середньогеометричними частотами від 12,5 до 100 , 0 кГц.

Допустимі рівні звукового тиску на робочих місцях не повинні перевищувати значень наведених в табл. 5.

Характеристикою ультразвуку, переданого контактним шляхом, є пікове значення віброшвидкості в частотному діапазоні від 1 × 105 до 1 × 109 Гц або його логарифмічний рівень (у децибелах), що визначається за формулою

де Vm - пікове значення віброшвидкості, м / c.

Voп = 5 × 10-8 - опорне значення віброшвидкості, м / с.

Допустимі рівні ультразвуку у зонах контакту рук та інших частин тіла оператора з робочими органами приладів та інших установок не повинен перевищувати 110дБ.

5.ІНФРАЗВУК.

Відповідно до ГН 220-74-80 "Гігієнічні норми інфразвуку на робочих місцях" за характером спектра інфразвук підрозділяється на:

широкосмуговий, з безперервним спектром шириною більш однієї октави;

гармонійний, у спектрі якого є виражені дискретні складові. Гармонійний характер інфразвуку встановлюють в октавних смугах частот по перевищенню рівня в одній смузі над сусідніми не менш ніж на 10дБ.

По тимчасових характеристиках інфразвук підрозділяється на:

постійний, рівень звукового тиску якого по шкалі "Лінійна" на характеристиці "Повільно" змінюється не більше ніж на 10дБ за час спостереження 1 хв;

непостійний, рівень звукового тиску якого по шкалі "Лінійна" на характеристиці "Повільно" змінюється не менш ніж на 10дБ за час спостереження не менше 1 хв.

Нормованими характеристиками інфразвуку на робочих місцях є рівні звукового тиску в октавних смугах частот зі середньогеометричними частотами 2, 4, 8, 16 Гц в децибелах (табл. 6) допускається визначати рівні звукового тиску в третиннооктавних смугах частот 1,6; 2,5; 3 , 15; 4; 5; 6,3; 8; 10; 12,5; 16; 20 Гц; їх слід перещітивать а рівні в октавних смугах із зазначеними середньогеометричними частотами відповідно до "Методичних вказівок по проведенню вимірювань і гігієнічної оцінкою шумів на робочих місцях "№ 1844-78.

6.ВІБРАЦІІ

Відповідно до ГОСТ 12.1.012-90 "Вібрація. Загальні вимоги безпеки" за способом передачі на людину вібрація підрозділяється на:

загальну, що передається через опорні поверхні на тіло людини;

локальну, що передається через руки людини.

Дія вібрації може бути спрямована:

уздовж осей ортогональної системи координат X, Y, Z (загальна вібрація), де Z - вертикальна вісь, а X і Y - горизонтальні осі;

уздовж осей ортогональної системи координат Xp, Yp, Zp (локальна вібрація), де вісь Xp збігається з віссю місць охоплення джерела вібрації, а вісь Zp лежить у площині, утвореної віссю Хр і напрямком подачі або прикладання сили, або віссю передпліччя.

Загальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на такі категорії:

1 - транспортна вібрація, що впливає на операторів рухомих машин і транспортних засобів при їх русі по місцевості і дорогах (у тому числі при їх будівництві);

2 - транспортно-технологічна вібрація, що впливає на операторів машин з обмеженим переміщенням тільки по спеціально підготовлених поверхнях виробничих приміщень, промислових майданчиків і гірських виробок;

3 - технологічна вібрація, що впливає на операторів стаціонарних машин або передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації.

Прикладом вібрації джерела 1 є вібрації операторів засобів транспорту. Особливістю їх нормування є відмінність вимог до обмеження коливань у вертикальній і горизонтальній площинах.

Прикладом вібрації джерела 2 є вібрації робочих місць операторів кранів, завантажувальних машин гарячих цехів і т.д.

Вібрації категорії 3 мають три підвиди:

3а - вібрації робочих місць у приміщеннях з джерелами вібрацій (наприклад оператори молотів, пресів, верстатів і стендів);

3б - вібрації робочих місць у приміщеннях без джерел вібрацій (наприклад вібрації робочих місць працівників ВТК, розмітника і т. п.);

3в - вібрації робочих місць в приміщеннях адміністративно - управлінських і для розумової праці (наприклад, в кабінетах, у приміщеннях ПЦ, КБ, лабораторій тощо).

При частотному (спектральному) аналізі нормованими параметрами вібрації є середні квадратичні значення віброшвидкості V (і їх логарифмічні рівні Lv) або віброприскорення а для локальної вібрації в октавних смугах частот, а для загальної вібрації в октавних або третиннооктавних смугах частот.

Логарифмічні рівні віброшвидкості в децибелах

де V - середнє квадратичне значення віброшвидкості, м / с;

Voп = 5 × 10-8 м / с.

Вібрацію, що впливає на людину, нормують окремо для кожного встановленого напрямку.

Для загальної вібрації категорії 1 допустимі значення нормованого параметра повинні відповідати вказаним в ГОСТ 12.1.012-90.

Для загальної вібрації категорії 2 допустимі значення нормованого параметра повинні відповідати зазначеним у табл. 7.

Для загальної вібрації категорії 3а на постійних робочих місцях у виробничих приміщеннях підприємств, центральних посадах управління допустимі значення нормованого параметра повинні відповідати зазначеним у табл. 7.

Для загальної вібрації категорії 3б допустимі значення вказані в табл. 7 повинні бути помножені на коефіцієнт 0,4, а рівні зменшені на 8дБ.

Для загальної вібрації категорії 3б допустимі значення вказані в таблиці. 7 повинні бути помножені на коефіцієнт 0,13, а рівні зменшені на 17 дБ.

Для локальної вібрації допустимі значення нормованого параметра повинні відповідати наведеним у таб. 7.

Залежність допустимих значень нормованого параметра Ut від часу фактичного впливу вібрації t, що не перевищує 480 хв, визначають за формулою

де U480 - допустиме значення нормованого параметра при тривалості впливу вібрації до 480 хв.

Максимальне значення Ut не повинно перевищувати значень, що визначаються для t = 30 хв при локальній і t = 10 хв при загальній вібрації.

7. ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ ПОЛЯ

ГОСТ 12.1.006-84 поширюється на електромагнітні поля (ЕМП) діапазону частот 60кГц-300ГГц і встановлює допустимі рівні ЕМП на робочих місцях персоналу, який здійснює роботи з джерелами ЕМП.

Допустимі рівні впливу ЕМП слід оцінювати в діапазоні частот 60кГц-300МГц по напруженості електричної та магнітної складової поля; в діапазоні частот 300МГц-300ГГц - по поверхневій щільності потоку енергії (ППЕ) випромінювання т створюваної ним енергетичному навантаженні (ЕН). ЕН являє собою сумарний потік енергії, що проходить через одиницю поверхні за час дії Т і виражається твором ППЕ × Т.

Напруженість ЕМП в діапазоні частот 60кГц-300МГц на робочих місцях персоналу протягом робочого дня не повинна перевищувати встановлених ПДУ:

- По електричній складовій, В / м:

50 - для частот від 60кГц до 3МГц

20 - для частот від 3МГц до 30МГц

20 - для частот від 30МГц до 50МГц

10 - для частот від 50МГц до 300МГц

- За магнітною складовою, А / м:

5 - для частот від 60кГц до 1,5 МГц

0,3 - для частот від 30МГц до 50МГц

Допускаються рівні вище зазначених, але не більше ніж у два рази у випадках, коли час дії ЕМП на персонал не перевищує 50% тривалості дня.

ГОСТ 12.1.002-84 поширюється на електричні поля, що створюється струмами промислової частоти (50 Гц) напругою 400кВ і вище та встановлює гігієнічні норми впливу їх на людину (табл. 8).

8. ЕЛЕКТРОСТАТИЧНІ ПОЛЯ

При роботі з легко електризуються і виробами, експлуатації високовольтних установок високого струму обслуговуючий персонал може розходитися під впливом електростатичного поля (ЕП).

В якості нормованого гігієнічного параметра приймається напруженість ЕП Едоп, яка вимірюється у В / м або кВ / м.

Гранично допустима напруженість ЕП на робочому місці визначається нормами СН 1757 - 77.

Ступінь впливу ЕП на організм залежить від напруженості ЕП і часу перебування в ньому людини.

Гранично допустима напруженість ЕП на робочому місці обслуговуючого персоналу не повинна перевищувати:

при впливі до 1 год - 60 В / м

при дії понад 1 год до 9 год

Едоп = 60 / t

де t - час від 1 до 9 годин.

У випадках перевищення t повинні застосовується відповідні засоби захисту (екранування, екранізатора, зволожувачі).

9. ПОСТІЙНІ МАГНІТНІ ПОЛЯ

Справжні ПДУ постійних магнітних полів (ПМП) поширюються на різні види впливу ПМП на організм людини (безперервне, переривчасте).

ПМП збуджується різними магнітними пристроями: електромагнітами, соленоїдами, імпульсними установками, литими і металокерамічними магнітами. Найбільш висока напруженість ПМП наголошується в зазорі електромагнітів та інших пристроїв, що збуджують ПМП.

При постійній роботі в умовах впливу ПМП, перевищують ПДУ, можуть виникнути розлади здоров'я працюючих. Найбільш часто розвиваються порушення з боку нервової, серцево-судинної і дихальної систем, травного апарату, деяких біохімічних показників крові і сечі, а також морфологічного стану периферичної крові та РОЕ.

Для попередження несприятливої ​​дії ПМП на працюючих необхідно здійснювати заходи захисту, профілактики і не допускати перевищення справжніх ПДУ.

Напруженість ПМП на робочому місці не повинна перевищувати 8кА / м згідно "Гранично допустимих рівнів впливу постійних магнітних полів при роботі з магнітними пристроями і магнітними матеріалами" № 1742-77.

10. ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

Норми радіаційної безпеки НРБУ-97 встановлюють систему дозових меж і принципи їх застосування.

В якості основних дозових меж в залежності від групи критичних органів для працівників категорії А встановлюється гранично допустима доза (ПДР) за рік, а для працівників категорії Б - межа дози (ПД) за рік (табл. 10).

Еквівалентна доза Н накопичення в критичному органі за час Т спочатку професійної роботи, не повинна перевищувати

Н = правил дорожнього руху × Т,

де ПДР - вимірюється в берах за рік.

У будь-якому випадку доза, накопичена до 30 років не повинна перевищувати 12 правил дорожнього руху.

Якщо доза, отримана працівником за попередній період роботи з джерелами іонізуючих випромінювань, залишається невідомою, то слід виходити з припущення, що раніше він отримував щорічно по 1 ПДР, яка була прийнята в період його роботи.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Безпека життєдіяльності та охорона праці | Реферат
35.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Охорона праці на виробництві Аналіз умов праці телефоністки
Вимоги до кліматичних умов для посівів цукрових буряків
Вплив житлових умов на здоров я та побут населення Гігієнічні вимоги до життя об рунтування но
Державна експертиза умов праці
Забезпечення безпеки умов праці
Створення безпечних умов праці
Карта умов праці лікаря рентгенолога
Санітарно-гігієнічна характеристика умов праці
Карта умов праці лікаря-рентгенолога
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru