додати матеріал


Виконавче право

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Тема 1

Задача 1 законні дії судового пристава-виконавця

Стаття 46 ФЗ «Про виконавче провадження»

Повернення виконавчого документа стягувачеві після порушення виконавчого провадження

1. Виконавчий документ, за яким стягнення не провадилося або вироблено частково, повертається стягувачеві:

1) за заявою стягувача;

2) якщо неможливо виконати зобов'язує боржника вчинити певні дії (утриматися від вчинення певних дій) виконавчий документ, можливість виконання якого не втрачена;

3) якщо неможливо встановити місцезнаходження боржника, його майна або отримати відомості про наявність належних йому грошових коштів та інших цінностей, що знаходяться на рахунках, у внесках або на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, за винятком випадків, коли цим Законом передбачено розшук боржника або її майна;

4) якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і всі прийняті судовим приставом-виконавцем допустимі законом заходи з відшукання його майна виявилися безрезультатними;

5) якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання виконавчого документа;

6) якщо стягувач своїми діями перешкоджає виконанню виконавчого документа.

2. У випадках, передбачених пунктами 2 - 6 частини 1 цієї статті, судовий пристав-виконавець складає акт про наявність обставин, відповідно до яких виконавчий документ повертається стягувачу. Акт судового пристава-виконавця затверджується старшим судовим приставом.

3. Судовий пристав-виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження та про повернення стягувачеві виконавчого документа.

4. Повернення стягувачу виконавчого документа не є перешкодою для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання в межах терміну, встановленого статтею 21 цього Закону.

Стаття 66. Державна реєстрація майна і майнових прав

1. Судовий пристав-виконавець має право звернутися до реєструючого органу для проведення в установленому порядку державної реєстрації права власності боржника на майно, іншого майнового права, що належить йому і що підлягає державній реєстрації, з метою подальшого звернення стягнення на зазначене майно або майнове право при відсутності або недостатності у боржника іншого майна або майнового права, на яке може бути звернено стягнення.

2. Судовий пристав-виконавець звертається до реєструючого органу для проведення державної реєстрації прав власності стягувача на майно, інше майнове право, зареєстроване на боржника, у випадках, коли:

1) вимога державної реєстрації міститься в судовому акті;

2) судовий акт містить вказівку на те, що майно або майнове право належить стягувачу;

3) стягувач за пропозицією судового пристава-виконавця залишив за собою нереалізоване майно або майнове право боржника.

3. Постанова судового пристава-виконавця про проведення державної реєстрації права власності на майно, іншого майнового права боржника затверджується старшим судовим приставом.

4. Для державної реєстрації прав боржника на нерухоме майно судовий пристав-виконавець представляє в реєструючий орган два примірники постанови про проведення державної реєстрації права власності на майно, іншого майнового права боржника, два примірники документа, що встановлює право боржника на нерухоме майно, кадастровий паспорт об'єкта нерухомості та інші необхідні документи. (В ред. Федерального закону від 13.05.2008 N 66-ФЗ)

5. Для державної реєстрації прав боржника на рухоме майно судовий пристав-виконавець представляє в реєструючий орган два примірники постанови про проведення державної реєстрації майнового права боржника та інші необхідні документи.

6. Витрати по реєстрації та оформленню документів для державної реєстрації майна, іншого майнового права боржника відносяться до витрат на проведення виконавчих дій.

7. Документ про державну реєстрацію права власності на майно, іншого майнового права видається правовласнику або судовому приставу-виконавцю. Якщо документ про державну реєстрацію видається правовласнику, то він повинен направити копію зазначеного документа судовому приставу-виконавцю.

8. Копія документа про державну реєстрацію права власності на майно, іншого майнового права залишається в матеріалах виконавчого провадження.

Відповідно до даної статті дії судового пристава виконавця незаконні.

Задача 2 правомірні дії банку

Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону виконавчий документ, у якому містяться вимоги судових актів та інших органів про стягнення грошових коштів, може бути направлений стягувачем у банк чи іншу кредитну організацію, якщо стягувач має відомості про наявні там рахунках боржника та про наявність на них грошових коштів, або судовому приставу-виконавцю, якщо такими відомостями він не має в своєму розпорядженні, для виконання в порядку, передбаченому ФЗ "Про виконавче провадження".

Банк може відмовити у стягненні з належно оформленим і пред'явленим в строк виконавчим листом тільки у випадку відсутності грошових коштів, тобто при прямій неможливості здійснення стягнення.

В обов'язки банку входить оцінка виконавчого листа на предмет формальної відповідності вимогам і на предмет пропуску строку пред'явлення, і більше - нічого. При цьому банк позбавлений можливості звернутися за роз'ясненнями до органу, який видав виконавчий лист, про усунення неясностей у порядку стягнення, і не може яким-небудь іншим чином відкласти стягнення.

Кредитна організація, яка не виконала законне вимоги стягувача, притягується до відповідальності в порядку п. 3 ст. 6 і ст. 86 Закону у вигляді штрафу в розмірі 50% суми, що підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 91 Закону стягувач має право пред'явити банку позов про стягнення суми, не утриманої з боржника з вини банку (див. також визначення Конституційного Суду РФ від 18.11.2004 N 376-О). Від сплати державного мита при подачі такого позову стягувач звільнений (ст. 91 Закону).

Задача 3 Чи відповідають дії пристава-виконавця законом

Дії судового пристава-виконавця не порушують закон «Про виконавче провадження». Пристав вправі накласти арешт на майно боржника

Задача 4 Яке рішення повинен винести суд за результатами розгляду скарги боржника

Стаття 446 ЦПК РФ

Майно, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами

1. Стягнення за виконавчими документами не може бути звернуто на таке майно, що належить громадянину-боржнику на праві власності:

житлове приміщення (його частини), якщо для громадянина-боржника і членів його сім'ї, які спільно проживають в належить приміщенні, воно є єдиним придатним для постійного проживання приміщенням, за винятком зазначеного в цьому абзаці майна, якщо воно є предметом іпотеки і на нього відповідно до законодавства про іпотеку може бути звернено стягнення; (в ред. Федерального закону від 29.12.2004 N 194-ФЗ)

земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, зазначені в абзаці другому цієї частини, за винятком зазначеного в цьому абзаці майна, якщо воно є предметом іпотеки і на нього відповідно до законодавства про іпотеку може бути звернено стягнення; (в ред. Федеральних законів від 29.12 .2004 N 194-ФЗ, від 02.10.2007 N 225-ФЗ)

предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, речі індивідуального користування (одяг, взуття та інші), за винятком коштовностей та інших предметів розкоші;

майно, необхідне для професійних занять громадянина-боржника, за винятком предметів, вартість яких перевищує сто встановлених федеральним законом мінімальних розмірів оплати праці;

використовувані для цілей, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, племінної, молочна і робоча худоба, олені, кролики, птиця, бджоли, корми, необхідні для їх утримання до вигону на пасовища (виїзду на пасіку), а також господарські будівлі та споруди, необхідні для їх утримання; (в ред. Федерального закону від 02.10.2007 N 225-ФЗ)

насіння, необхідні для чергового посіву;

продукти харчування та гроші на загальну суму не менше встановленої величини прожиткового мінімуму самого громадянина-боржника та осіб, що знаходяться на його утриманні;

(В ред. Федерального закону від 02.10.2007 N 225-ФЗ)

паливо, необхідне сім'ї громадянина-боржника для приготування своєї щоденної їжі та опалення протягом опалювального сезону свого житлового приміщення;

засоби транспорту і інше необхідне громадянину-боржнику у зв'язку з його інвалідністю майно;

призи, державні нагороди, почесні та пам'ятні знаки, якими нагороджений громадянин-боржник.

2. Перелік майна організацій, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, визначається федеральним законом.

3. Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на виборчу заставу.

У зв'язку з тим, що телевізор і відеомагнітофон придбаний для розвитку та навчання сина-інваліда і боржник надала необхідні докази, суд може прийняти рішення про виключення даних предметів з опису майна, на яке накладено арешт відповідно до п.1 ст 446 ЦПК РФ

Завдання 5 Як повинен поступати в цьому випадку стягувач і судовий пристав-виконавець

При недостатності у боржника іншого майна для виконання містяться у виконавчому документі вимог стягнення на частку боржника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, частку боржника у складеному капіталі повного товариства, командитного товариства, пай боржника у виробничому кооперативі звертається на підставі судового акта (п 3 ст 74 ФЗ «Про виконавче провадження»)

Задача 6 Чи правомірні дії судового пристава-виконавці

Стаття 30. Порушення виконавчого провадження

1. Судовий пристав-виконавець збуджує виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача, якщо інше не встановлено цим Законом.

2. Заява підписується стягувачем або його представником. Представник додає до заяви довіреність або інший документ, що засвідчує його повноваження. У заяві може міститися клопотання про накладення арешту на майно боржника з метою забезпечення виконання містяться у виконавчому документі вимог про майнові стягнення, а також про встановлення для боржника обмежень, передбачених цим Законом.

3. Виконавчий документ і заява подаються стягувачем за місцем вчинення виконавчих дій та застосування заходів примусового виконання, який визначається у відповідності зі статтею 33 цього Закону.

4. Якщо стягувачу невідомо, у якому підрозділі судових приставів має бути порушено виконавче провадження, то він має право направити виконавчий документ і заяву до територіального органу Федеральної служби судових приставів (головному судовому приставу суб'єкта Російської Федерації) за місцем вчинення виконавчих дій та застосування заходів примусового виконання, визначеного у відповідності зі статтею 33 цього Закону. Головний судовий пристав суб'єкта Російської Федерації направляє зазначені документи до відповідного підрозділу судових приставів у п'ятиденний строк з дня їх отримання, а якщо виконавчий документ підлягає негайному виконанню - в день їх отримання.

5. Судовий пристав-виконавець збуджує виконавче провадження без заяви стягувача у випадках, передбачених частиною 6 цієї статті і частиною 6 статті 33 цього Закону, а також коли суд, інший орган або посадова особа відповідно до федерального закону направляють виконавчий документ судовому приставу-виконавцю.

6. Підставою для порушення виконавчого провадження також є винесене у процесі примусового виконання виконавчого документа постанову судового пристава-виконавця про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, виконавчого збору і штрафів, накладених судовим приставом-виконавцем у процесі виконання виконавчого документа.

7. Заява стягувача та виконавчий документ передаються судовому приставу-виконавцю у триденний строк з дня їх надходження до підрозділу судових приставів.

8. Судовий пристав-виконавець у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про порушення виконавчого провадження або про відмову в порушенні виконавчого виробництва.

9. При відмові стягувачеві у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно боржника або про встановлення для боржника обмежень, передбачених цим Законом, судовий пристав-виконавець вказує в постанові про порушення виконавчого провадження мотиви такої відмови.

10. Якщо виконавчий документ підлягає негайному виконанню, то він після надходження до підрозділу судових приставів негайно передається судовому приставу-виконавцю, чиї повноваження поширюються на територію, де має бути здійснене виконання, а в разі його відсутності - іншому судовому приставу-виконавцю. Рішення про порушення виконавчого провадження або про відмову в порушенні виконавчого виробництва судовий пристав-виконавець повинен прийняти протягом однієї доби з моменту надходження виконавчого документа в підрозділ судових приставів.

11. Якщо виконавчий документ вперше надійшов у службу судових приставів, то судовий пристав-виконавець у постанові про порушення виконавчого виробництва встановлює строк для добровільного виконання боржником містяться у виконавчому документі вимог і попереджає боржника про примусове виконання зазначених вимог після закінчення строку для добровільного виконання зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій, передбачених статтями 112 і 116 цього Закону.

12. Строк для добровільного виконання не може перевищувати п'ять днів з дня отримання боржником ухвали про порушення виконавчого провадження, якщо інше не встановлено цим Законом.

13. Якщо у виконавчому документі зазначено термін виконання, то строк для добровільного виконання визначається відповідно до терміну, зазначеним у виконавчому документі. Якщо виконавчий документ пред'явлений до виконання після закінчення терміну виконання, зазначеного в ньому, то встановлюється строк для добровільного виконання не може перевищувати п'ять днів з дня порушення виконавчого провадження.

14. Судовий пристав-виконавець не встановлює строк для добровільного виконання виконавчого документа у випадках порушення виконавчого провадження:

1) відповідно до частини 16 цієї статті;

2) при наступних пред'явленнях виконавчого документа;

3) про поновлення на роботі;

4) про адміністративне призупинення діяльності;

5) про конфіскацію майна;

6) за виконавчим документом про забезпечувальні заходи.

15. Постанови судового пристава-виконавця про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, виконавчого збору і штрафів, накладених судовим приставом-виконавцем у процесі виконання виконавчого документа, виконуються без порушення із них окремого виконавчого провадження до закінчення виконавчого провадження, в ході якого винесено зазначені постанови .

16. Після закінчення основного виконавчого виробництва судовий пристав-виконавець збуджує виконавче провадження по винесених і невиконаним постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, виконавчого збору і штрафів, накладених судовим приставом-виконавцем у процесі виконання виконавчого документа.

17. Копія постанови судового пристава-виконавця про порушення виконавчого провадження не пізніше дня, наступного за днем винесення вказаної постанови, надсилається стягувачу, боржнику, а також до суду, інший орган чи посадовій особі, який видав виконавчий документ.

18. У випадках, коли виконання судового акта покладається на представника влади, державного службовця, муніципального службовця, а також службовця державного або муніципального установи, комерційної або іншої організації, судовий пристав-виконавець у постанові про порушення виконавчого провадження попереджає зазначених осіб про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 315 Кримінального кодексу Російської Федерації за невиконання судового акта, а також перешкоджання його виконанню.

Стаття 83. Накладення арешту на дебіторську заборгованість

1. Арешт дебіторської заборгованості полягає в оголошенні заборони на вчинення боржником і дебітором будь-яких дій, що призводять до зміни або припинення правовідносин, на підставі яких виникла дебіторська заборгованість, а також на поступку права вимоги третім особам.

2. Про накладення арешту на дебіторську заборгованість судовий пристав-виконавець виносить постанову і складає акт, в якому вказує перелік документів, що підтверджують наявність дебіторської заборгованості. У разі необхідності проводяться вилучення зазначених документів та передача їх на зберігання.

3. Копії постанови про накладення арешту і (або) акта про накладення арешту на дебіторську заборгованість направляються судовим приставом-виконавцем не пізніше дня, наступного за днем його винесення (складання), дебітором і сторонам виконавчого провадження.

4. З дня отримання дебітором повідомлення про накладення арешту на дебіторську заборгованість і до дня реалізації прав вимоги або отримання дебітором повідомлення перехід прав вимоги до нового кредитора дебітор не вправі змінювати правовідносини, на підставі яких виникла дебіторська заборгованість.

На підставі перелічених вище статей Закону «Про виконавче провадження» дії судового пристава-виконавця правомірні

Задача 7 Чи є підстави для скасування в порядку нагляду відбулися судових актів

Підставою для скасування відбулися судових актів є неможливість їх виконання у зв'язку з тим, що спірне майно вже знаходиться у власності Комібанка, про що є запис в бюро технічної інвентаризації г Печори.

Тема 2

Задача 1 Чи підлягають позовні вимоги стягувача задоволенню

Відповідно до п. 2 ст. 90 ФЗ «Про виконавче провадження» шкоду, заподіяну судовим приставом-виконавцем відшкодовується в порядку встановленому цивільним законодавством РФ.

При стягненні шкоди необхідно керуватися нормами ЦК України, а саме ст. ст. 16, 125, 1069, 1071.

Відповідно до ст. 16 ЦК РФ збитки, заподіяні громадянину чи юридичній особі в результаті незаконних дій (бездіяльності) державних органів, органів місцевого самоврядування або посадових осіб цих органів, підлягають відшкодуванню Російською Федерацією, відповідним суб'єктом Російської Федерації чи муніципальній освітою.

Зі змісту глави 59 Цивільного кодексу Російської Федерації слід, що загальними умовами деліктної відповідальності є наявність складу правопорушення, що включає в себе: наступ шкоди; протиправність поведінки заподіювача шкоди; причинний зв'язок між двома першими елементами; провину заподіювача шкоди; розмір заподіяної шкоди.

Всі ці елементи повинні бути доведені позивачем у суді, у противному випадку позов задоволенню не підлягає.

Задача 2 Чи підлягає скарга розгляду в судовому порядку

Стаття 69 ФЗ «Про виконавче провадження»

4. При відсутності або недостатності у боржника грошових коштів стягнення звертається на інше майно, що належить йому на праві власності, господарського ведення і (або) оперативного управління, за винятком майна, вилученого з обороту, і майна, на яке у відповідності з федеральним законом не може бути звернено стягнення, незалежно від того, де і в чиєму фактичному володінні та (або) користуванні воно знаходиться.

Дана стаття не вказує в тимчасовому або постійному володінні повинно бути майно боржника при накладенні на нього арешту.

Дане майно не потрапляє під ст.446 ЦПК РФ, тобто на нього може бути накладено арешт

Задача 3 Визначте підвідомчість і підсудність справи за скаргою А.Р. Севостьянова

Розглядом справ за заявами (скарг) на рішення і дії (бездіяльність) судового пристава-виконавця займаються як арбітражні суди, так і суди загальної юрисдикції (стаття 329 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації (далі - АПК РФ), стаття 441 Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації (далі - ЦПК РФ)). Причому якщо до арбітражного суду подається заява, що розглядається за правилами глави 24 АПК РФ, то процесуальною формою реалізації права на звернення до суду загальної юрисдикції є скарга.

Розмежування підвідомчості таких справ було засноване, перш за все, на те, який суд видав виконавчий лист, на підставі якого порушено виконавче провадження. Якщо виконавчий лист видав арбітражний суд, то і оскаржити рішення і дії (бездіяльність) судового пристава-виконавця боржник або стягувач можуть в арбітражному суді. У той же час якщо при виконанні такого виконавчого листа порушені права і законні інтереси інших, що не беруть участь у виконавчому виробництві осіб, то право на звернення до арбітражного суду повинен визначатися з урахуванням положень частини 1 статті 198 АПК РФ. Відповідно до названої нормою необхідною умовою для звернення до арбітражного суду із заявою є порушення прав і законних інтересів у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності. Фактично це означає, що громадянин, який не має статусу індивідуального підприємця і не є стороною виконавчого провадження, при незгоді з діями судового пристава-виконавця може їх оскаржити лише в суді загальної юрисдикції, хоча виконавчий лист і виданий арбітражним судом.

Задача 4 Чи відповідає визначення арбітражного суду від 18 серпня 1998 р законом

Стаття 205 АПК РФ

Відстрочка або розстрочка виконання судового акта, зміна способу і порядку його виконання

1. Арбітражний суд за заявою стягувача, боржника або судового виконавця має право відстрочити або розстрочити виконання судового акта, змінити спосіб і порядок його виконання.

Надаючи боржникові відстрочку або розстрочку виконання, арбітражний суд може вжити заходів щодо забезпечення виконання судового акта в порядку, передбаченому главою 7 цього Кодексу.

Питання про відстрочення або про розстрочення виконання судового акта, про зміну способу і порядку його виконання розглядаються в засіданні арбітражного суду з повідомленням стягувача та боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

2. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу і боржникові.

3. Ухвала може бути оскаржена.

Право подати заяву про відстрочку або розстрочку виконання судового акта, зміну способу і порядку його виконання закон надає стягувачу, боржнику та судовому виконавцю. Судовий виконавець наділений таким правом стосовно тих судових актів арбітражного суду, за яким він веде виконавче виробництво.

Заява про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу і порядку виконання може бути подано лише до закінчення терміну давності виконання.

Дозволяти питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну способу і порядку виконання може той арбітражний суд, який прийняв судовий акт, що підлягає виконанню. Це може бути суд першої інстанції, а також суд апеляційної, касаційної чи наглядової інстанції, якщо він змінив рішення або виніс нове рішення.

Це правило діє і в тих випадках, коли виконавче виробництво за виконавчим листом, виданим арбітражним судом, ведеться судовим виконавцем.

Зміна способу і порядку виконання складається зазвичай у заміні одного виду виконання іншим, наприклад, стягнення майна замінюється стягненням його вартості.

У Кодексі не міститься вказівок щодо того, які обставини можуть викликати розстрочку, відстрочку, зміна способу чи порядку виконання рішення. Арбітражний суд в кожному конкретному випадку повинен сам визначати, чи є в них справжня необхідність. При цьому повинні враховуватися інтереси, як боржника, так і стягувача.

Необхідність у зміні способу і порядку виконання рішення нерідко виникає у справах про присудження майна в натурі. При виконанні таких рішень може з'ясуватися, що присуджене майно відсутнє, тоді доводиться переходити до стягнення його вартості.

З огляду на ст. 128 АПК при присудженні майна в натурі арбітражний суд повинен вказувати не тільки найменування що підлягає передачі майна, але і його вартість. Якщо при виконанні з'ясовується відсутність майна, судовий виконавець (такі рішення виконуються судовим виконавцем) повинен скласти про це акт, і після цього може бути подано заяву в порядку ст. 205 АПК про стягнення замість майна його вартості. На підставі винесеного по такій заяві визначення видається новий виконавчий лист, який може бути переданий для виконання в банк або інша кредитна установа.

Такі ж правила застосовуються, якщо стягувач відмовляється одержати присуджене майно, посилаючись на те, що воно зіпсоване, знецінене, підмінено.

Задача 5 Чи підлягає протест заступника Генерального Прокурора РФ задоволенню

Стаття 43 ФЗ «Про виконавче провадження»

Припинення виконавчого виробництва

1. Виконавче виробництво припиняється судом у випадках:

1) смерті стягувача-громадянина (боржника-громадянина), оголошення її померлою або визнання безвісно відсутнім, якщо встановлені судовим актом, актом іншого органу або посадової особи вимоги або обов'язки не можуть перейти до правонаступника і не можуть бути реалізовані довірчим керуючим, призначеним органом опіки та піклування;

2) втрати можливості виконання виконавчого документа, що зобов'язує боржника вчинити певні дії (утриматися від вчинення певних дій);

3) відмови стягувача від одержання речі, вилученої у боржника при виконанні виконавчого документа, що містить вимогу про передачу її стягувачеві;

4) в інших випадках, коли федеральним законом передбачено припинення виконавчого провадження.

2. Виконавче виробництво припиняється судовим приставом-виконавцем у випадках:

1) прийняття судом акту про припинення виконання виданого ним виконавчого документа;

2) прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

3) затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником;

4) скасування судового акту, на підставі якого видано виконавчий документ;

5) скасування або визнання недійсним виконавчого документа, на підставі якого порушено виконавче провадження;

6) припинення на підставах та в порядку, що встановлені федеральним законом, виконання судового акта, акта іншого органу або посадової особи у справі про адміністративне правопорушення судом, іншим органом або посадовою особою, які видали виконавчий документ.

У слідстві даної статті виконавче провадження може бути припинено на підставі затвердження судом мирової угоди.

Протест заступника Генерального Прокурора РФ задоволенню не підлягає.

Задача 6 Яке рішення повинен винести арбітражний суд по суті скарги

Згідно зі ст. 6 ФЗ «Про виконавче провадження» виконавчий документ, у якому містяться вимоги судових актів та інших органів про стягнення грошових коштів, може бути направлений стягувачем у банк чи іншу кредитну організацію, якщо стягувач має відомості про наявні там рахунках боржника та про наявність на них грошових коштів, або судовому приставу виконавцю, якщо такими відомостями він не має в своєму розпорядженні, для виконання в порядку, передбаченому ФЗ «Про виконавче провадження».

Стаття 21 ФЗ «Про виконавче провадження»

Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання

1. Виконавчі листи, що видаються на підставі судових актів, за винятком виконавчих листів, зазначених у частинах 2, 4 і 7 цієї статті, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років з дня набрання судового акта в законну силу або закінчення строку, встановленого при наданні відстрочки або розстрочки його виконання.

Скарга судом буде задоволена

Задача 7 Чи законно рішення суду

Стаття 122. Терміни подачі скарги

Скарга на постанову посадової особи служби судових приставів, його дії (бездіяльність) подається протягом десяти днів з дня винесення судовим приставом-виконавцем або іншою посадовою особою постанови, вчинення дії, встановлення факту його бездіяльності або відмови у відводі. Особою, не повідомлених про час і місце вчинення дій, скарга подається протягом десяти днів з дня, коли ця особа дізналася або повинна була дізнатися про винесення постанови, вчинення дій (бездіяльності).

Стаття 90 Закону N 119-ФЗ допускає оскарження дій судових приставів-виконавців до арбітражного суду лише у тому випадку, якщо виконавчий документ виданий цим органом.

Відмова від їх вчинення подається до суду загальної юрисдикції.

Відповідно до положень цієї статті порядок оскарження дій судового пристава-виконавця визначається виходячи з того, при виконанні якого акту судовим приставом-виконавцем вчинені дії, що стали предметом оскарження.

Відповідно до п. 2 ст. 90 ФЗ «Про виконавче провадження» шкоду, заподіяну судовим приставом-виконавцем відшкодовується в порядку встановленому цивільним законодавством РФ.
При стягненні шкоди необхідно керуватися нормами ЦК України, а саме ст. ст. 16, 125, 1069, 1071.

Відповідно до ст. 16 ЦК РФ збитки, заподіяні громадянину чи юридичній особі в результаті незаконних дій (бездіяльності) державних органів, органів місцевого самоврядування або посадових осіб цих органів, підлягають відшкодуванню Російською Федерацією, відповідним суб'єктом Російської Федерації чи муніципальній освітою.

Список літератури

  1. Арбітражний процесуальний кодекс Російської Федерації

  2. Федеральний Закон «Про виконавче провадження» N 229-ФЗ, від 2 жовтня 2007

  3. Коментар до ФЗ РФ «Про виконавче провадження». М., Юрист, 2008

  4. Морозова І.Б., Треушников А.М. Виконавче виробництво / Вид-во: Городец-издат, 2009

  5. Валєєв Д.Х. Виконавче провадження. Навчальний посібник / під ред. Я.Ф. Фартхдінова. 2-е видання. С.-Петербург. Вид-во Пітер. 2008

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота
90.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Кримінально-виконавче право
Кримінально виконавче право
Кримінально-виконавче право
Кримінально-виконавче право Ознайомлення з
Виконавче виробництво 10
Виконавче провадження 2
Виконавче виробництво 2
Виконавче провадження 2
Виконавче виробництво
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru