Види договорів 4

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Види договорів

П Л А Н

1. ВСТУП

2. ПОДІЛ ДОГОВОРІВ НА ОКРЕМІ ВИДИ

3. ОСНОВНІ І ПОПЕРЕДНІ ДОГОВОРИ

4. ДОГОВОРИ НА КОРИСТЬ ЇХ УЧАСНИКІВ ТА ДОГОВОРИ НА КОРИСТЬ ТРЕТЬОЇ СТОРОНИ

5. Односторонні і взаємні договори

6. Оплатне і безоплатні договори

7. ВІЛЬНІ І ОБОВ'ЯЗКОВІ ДОГОВОРИ

8. Взаємоузгоджених договорів і договорів приєднання

9. ВИСНОВОК

10. Використана література.

  1. В В Е Д Е Н Н Я

відміну від інших соціальних ідей політичних орієнтацій демократичне правової держави при верховенство правового законом і пріоритеті правами людини і громадянина практично сприйнято суспільством як майбутнє державних устроїв Україні. Виконання цього завдання пов'язано не тільки зі створенням сучасного законодавства, забезпеченням законності діяльності держави та її органів, муніципальної системи і суспільних формувань, надійної, швидкої і справедливої ​​юстиції, незалежного правосуддя, але з подоланням яке сягнуло небезпечних меж правового нігілізму, перебуває нині за межею свавілля в всіх сферах державного і суспільного життя, і, головне, формування високого рівня правової культури суспільства і кожної людини.

Необхідною умовою розвитку цих процесів є їхній правовий супровід і забезпечення державою - єдиною біля країни політичної організації, що здійснює суверенітет, джерело якого - народ України. Але держава і право мають не тільки інструментальне значення і "самостійну цінність. Одночасно це право жити цивілізованої життям і засіб забезпечити людині відповідні свободи". До цього суспільство прийде тільки через підвищення відповідальності, покладеною "на інститути державної влади", рішучі дії з економічного, політичного і соціального реформування, створення якісної "правова база для таких дій".

Це зажадає високопрофесійного складу юристів і достатньої правової грамотності державних службовців та інших осіб, зайнятих юридичною діяльністю. Громадська корисність і престижність цієї діяльності значно зростає в період революційних перетворень, соціальної конструкції суспільства, його нових економічних і політичних орієнтацій.

Професіоналізм юриста у його знанні й умінні орієнтуватися у різних галузях права. Цивільне право займає провідне місце серед інших галузей права, так як у повсякденному житті між громадянами виникають постійно цивільно-правові відносини і будь-який юрист зобов'язаний знати як за законом вирішувати суперечки виникають при цих відносинах.

Запропонована нижче тема - ВИДИ ДОГОВОРІВ - найцікавіша у зв'язку з переходом нашого суспільства від соціалістичних до капіталістичних відносин і як наслідок цього цікава глибока правова реформа навколо договірних відносин.

  1. ПОДІЛ ДОГОВОРІВ НА ОКРЕМІ ВИДИ

Численні цивільно-правові договори мають як загальними властивостями, так і певними відмінностями, що дозволяють обмежувати їх один від одного. Для того, щоб правильно орієнтуватися у всій масі численних і різноманітних договорів, прийнято здійснювати їх поділ на окремі види. В основі такого поділу можуть лежати самі різні категорії, обираються залежно від переслідуваних цілей. Поділ договорів на окремі види має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення. Воно дозволяє учасникам цивільного обороту досить легко виявляти і використовувати у своїй діяльності найбільш істотні властивості договорів, вдаватися на практиці до такого договору, який найбільшою мірою відповідає їхнім потребам.

Оскільки договором є різновидом угод, на них поширюється і розподіл угод на різні види. Так, загальне для всіх угод вчення про їх розподілі на консенсуальні і реальні однаково застосовно і до договорів. У запропонованій темі ми розглянемо таке поділ, що має відношення тільки до договорів і не застосовується до односторонніх правочинів.

  1. ОСНОВНІ І ПОПЕРЕДНІ ДОГОВОРИ

Цивільно-правові договори різняться в залежності від їх юридичної спрямованості.

Основний договір безпосередньо породжує права і обов'язки сторін, пов'язані з переміщенням матеріальних благ, передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг і т.п.

Попередній договір - це угода сторін про укладення основного договору в майбутньому. Більшість договорів - це основні договори, попередні договори зустрічаються значно рідше. До введення в дію на території Російської Федерації ст. 60 Основ цивільного законодавства 1991 р. цивільним законодавством Росії прямо не передбачалася можливість укладення попередніх договорів. Проте укладення таких договорів допускалося, остільки це не суперечило основним засадам і загальним змістом цивільного законодавства Росії. В даний час укладення попередніх договорів регламентується ст. 429 ЦК Росії. Відповідно до зазначеної статті за попереднім договором сторони зобов'язуються укласти в майбутньому договір про передачу майна, виконанні робіт чи наданні послуг (основний договір) на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для ос - 6 новного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, то в письмовій формі. Недотримання правил про форму попереднього договору тягне його нікчемність.

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють встановити предмет, а також інші істотні умови основного договору. Так, сторони можуть укласти договір, за яким власник житлового будинку зобов'язується його продати покупцеві, а покупець купити житловий будинок на початку літнього сезону. У зазначеному попередньому договорі обов'язково має міститися умова, що дозволяє визначити той житловий будинок, який в майбутньому буде проданий. В іншому випадку даний попередній договір буде вважатися не заключним. У цьому ж договорі може бути вказівка ​​на ціну, за якою житловий будинок буде продано, або встановлений порядок її визначення. Однак відсутність останнього умови не впливає на дійсність даного попереднього договору має бути оплачено за ціною, яка при порівнянних обставинах звичайно стягується за аналогічні товари.

У попередньому договорі вказується термін, в який сторони зобов'язуються укласти основний договір. Якщо такий термін у попередньому договорі не визначений, основний договір підлягає висновку протягом року з моменту укладення попереднього договору. Якщо у вказані вище строки основний договір не буде укладений і жодна зі сторін не зробить іншій стороні пропозицію укласти такий (оферта), попередній договір припиняє свою дію.

У випадках, коли сторона, яка уклала попередній договір, в межах терміну його дії ухиляється від укладення основного договору, застосовуються правила, передбачені для укладання обов'язкових договорів.

Попередній договір необхідно відрізняти від угод про наміри, що мають місце на практиці. У зазначених угоди про наміри лише фіксується бажання сторін вступити в майбутньому в договірні відносини. Однак сама угода про наміри не продовжує будь-яких прав і обов'язків у сторін, якщо в ньому не встановлено інше. Тому відмова одного з учасників угоди договір не тягне для нього будь - яких правових останній і може тільки вплинути на його ділову репутацію.

  1. ДОГОВОРИ НА КОРИСТЬ ЇХ УЧАСНИКІВ ТА ДОГОВОРИ НА КОРИСТЬ ТРЕТЬОЇ СТОРОНИ

Зазначені договори різняться в взаємності від того, хто може вимагати виконання договору. Як правило, договори укладаються на користь їх учасників та право вимагати виконання таких договорів належить тільки їх учасникам. Разом з тим зустрічаються і договори на користь осіб, які не брали участі в їх укладанні, тобто договори на користь третіх осіб.

Відповідно до ст. 430 ЦК Росії договором на користь третьої особи визнається договір, в якому сторони встановили, що боржник зобов'язаний зробити виконання не крідіторов, а зазначеному або не вказаним у договорі третій особі, яка має право вимагати від боржника виконання зобов'язання на свою користь. Так, якщо орендар уклав договір страхування орендованого майна на користь його власника (орендодавця), то право вимоги виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку належить орендодавцю, на користь якої і укладено договір страхування. І тільки в тому випадку, коли третя особа відмовилася від права, наданого йому за договором, кредитор може скористатися цим правом, якщо це не суперечить закону, іншим правовим актам чи договору. Так, у наведеному прикладі орендар, який уклав договір страхування на користь орендодавця, тільки в першому випадку має право вимагати виплати йому страхового відшкодування, коли останній відмовився від права на його отримання, Разом з тим у самому договорі можуть бути передбачені інші наслідки відмови третьої особи від належного йому права вимоги. Наприклад, у наведеному вище прикладі в договорі страхування може бути передбачено, що у разі відмови орендодавця від отримання страхового відшкодування, останнє орендарю не виплачується. Інші наслідки можуть бути передбачені і законом. Наприклад, відповідно до чинного законодавства за договором особистого страхування на випадок смерті на користь третьої особи, при настанні страхового випадку - смерті застрахованої громадянина - останній, зрозуміло, не може вимагати виплати страхового відшкодування навіть у тому випадку, якщо третя особа відмовилася від цього права .

Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором, з моменту вираження третьою особою боржника наміру скористатися своїм правом за договором сторони не можуть розривати чи змінювати укладений ними договір без згоди третьої особи. Зазначене правило введено з метою захисту інтересів третьої особи, яка у своїй господарській діяльності може розраховувати на використання того права, яке воно отримало за договором, укладеним на його користь. Оскільки зміна або розірвання договору, укладеного на користь третьої особи, може поставити в скрутне становище третя особа, що вирішила скористатися наданим йому правом, чинне законодавство перекриває можливість припинення або зміни змісту цього права після того, як третя особа висловило боржникові свій намір скористатися цим правом. Так, якщо боржник за кредитним договором уклав на користь свого кредитора договір страхування повернення даного кредиту, то зазначений договір страхування може бути розірваний або змінений без згоди кредитора за кредитним договором тільки до того моменту, коли останній висловить страхової організації свій намір скористатися правом на виплату страхового відшкодування у випадку, якщо боржник своєчасно не погасить кредит.

Розумність даного правила не викликає сумнівів. Так, у наведеному прикладі впевненість кредитора у своєчасному поверненні даної в кредит грошової суми багато в чому залежить від укладеного на його користь договору страхування, за умови укладення якого, як правило, і надається кредит. Тому наступне розірвання або зміна вказаного договору страхування може поставити кредитора у вкрай скрутне становище при стягненні представленої в кредит суми.

Зазначене правило застосовується, якщо інше правило не передбачено законом, іншими правовими актами або договором. Так, відповідно до ст. ст. 59-61 Статуту залізниць договір перевезення, що укладається між вантажовідправником і залізницею на користь вантажоодержувача, може бути змінений без згоди вантажоодержувача навіть у тому випадку, якщо вантажоодержувач висловив бажання скористатися правом, що виникли у нього за договором перевезення.

Боржник в договорі, укладеному на користь третьої особи, має право висувати проти вимоги третьої особи заперечення, які він міг би висунути проти кредитора. Так, якщо вантажоодержувач пред'являє до перевізника вимога про неналежну якість доставленого вантажу, останній має право посилатися на те, що якість вантажу погіршився з вини працівників вантажовідправника, які здійснювали його завантаження.

Від договорів на користь третьої особи слід відрізняти договори про виконання третій особі. Останні не надають третій особі жодних суб'єктивних прав. Тому вимагати виконання таких договорів третя особа не може. Наприклад, при укладенні між громадянином і магазином договору купівлі-продажу подарунка з врученням його імениннику останній не має права вимагати виконання даного договору.

  1. Односторонні і взаємні договори

    Залежно від характеру розподілу прав і обов'язків між учасниками всі договори поділяються на взаємні і односторонні. Односторонній договір породжує у одного боку тільки права, а в іншої - тільки обов'язки. В взаємних договорах кожна із сторін набуває права і одночасно несе обов'язки по відношенню до іншої сторони. Більшість договорів носить взаємний характер. Так, за договором купівлі-продажу продавець отримує право вимагати від покупця сплати грошей за продану річ і одночасно зобов'язаний передати цю річ покупцеві. Покупець, в совою чергу, набуває право вимагати передачі йому проданої речі і одночасно зобов'язаний сплатити продавцеві покупну ціну. Разом з тим зустрічаються і односторонні договори. Наприклад, одностороннім є договір позики, оскільки позикодавець наділяється за цим договором правом вимагати повернення боргу і не несе будь-яких обов'язків перед позичальником. Останній, навпаки, не отримує жодних прав за договором і несе тільки обов'язок щодо повернення боргу.

    Односторонні договори необхідно відрізняти від односторонніх угод. Останні не відносяться до договорів, тому що для їх вчинення не потрібно угоди сторін, а досить волевиявлення однієї сторони.

    1. Оплатне і безоплатні договори

    Зазначені договори різняться в залежності від опосредуемого договором характеру переміщення матеріальних благ. Оплатним визнається договір, за яким майнове подання від іншого боку. У безоплатному договорі майнове надання проводиться тільки однією стороною без отримання зустрічного майнового надання від іншої сторони. Так, договір купівлі-продажу - відплатний договір, який, в принципі, не може бути безоплатним. Договір дарування, навпаки, за своєю юридичною природою - безоплатний договір, який в принципі, не може бути оплатним. Деякі ж договори можуть бути як оплатним, так і безоплатними. Наприклад, договір отримання може бути і оплатним, якщо повірений отримує винагороду за надані послуги, і безоплатним, якщо такої винагороди не виплачується (ст. 115 Основ цивільного законодавства 1991 р.).

    Більшість договорів носять оплатний характер, що відповідає природі суспільних відносин, регульованих цивільним правом. З цієї ж причини п. 3 ст. 423 ЦК встановлює, що договір передбачається оплатним, якщо із закону, інших правових актів, змісту або змісту договору не випливає інше.

    1. ВІЛЬНІ І ОБОВ'ЯЗКОВІ ДОГОВОРИ

    За підставами укладення всі договори поділяються на вільні та обов'язкові. Вільні - це такі договори, укладання яких цілком залежить від розсуду сторін. Висновок же обов'язкових договорів, як це випливає з самого їх назви, є обов'язковим для однієї або обох сторін. Більшість договорів носить вільний характер. Вони укладаються за бажанням обох сторін, що цілком відповідає потребам ринкової економіки. Однак в умовах економічно розвиненого суспільства зустрічаються й обов'язкові договори. Обов'язок укладання договору може випливати з самого нормативного акта. Наприклад, в силу прямої вказівки закону у випадках створення юридичної особи укладення договору банківського рахунку стає обов'язковим як для банківської установи, розташованого за місцем реєстрації юридичної особи, так і для створеної юридичної особи (ст. 109 Основ цивільного законодавства 1991 р.). Юридична обов'язок укласти договір може випливати і з адміністративного акта. Так, видача місцевою адміністрацією ордера на жиле приміщення зобов'язує житлово-експлуатаційну організацію укласти договір житлового найму з тим громадянином, якому виданий ордер.

    Серед обов'язкових договорів особливе значення мають публічні договори. Вперше в нашому законодавстві публічний договір був передбачений ст. 426 ЦК Росії. Відповідно до зазначеної статті публічний договір характеризується наступними ознаками: 1. Обов'язковим учасником публічного договору є комерційна організація, 2. Зазначена комерційна організація повинна здійснювати діяльність з продажу товарів, виконання робіт або надання послуг.

    3. Дана діяльність повинна здійснюватися комерційною організацією щодо кожного, хто до неї звернутися (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, енергопостачання, медичне, готельне обслуговування тощо).

    4. Предметом договору має бути здійснення комерційної організацією діяльності, зазначеної в пункті п. п. 2 і 3.

    При відсутності хоча б одного із зазначених ознак договір не є публічним і розглядається як вільний договір. Так, якщо підприємство роздрібної торгівлі укладає з громадянином договір купівлі-продажу канцелярських товарів, якими торгує це підприємство, то даний договір є публічним. Якщо ж підприємство роздрібної торгівлі укладає договір з іншим підприємством про продаж останньому зайвого торгового обладнання, то це - вільний договір, оскільки його предметом не є діяльність комерційної організації з продажу товарів, що здійснюється вотношеніі кожного, хто до неї звернеться.

    Практичне значення виділення публічних договорів полягає в тому, що до публічних договорів застосовуються правила, відмінні від загальних норм договірного права. До числа таких спеціальних правил, що застосовуються до публічних договорів, відносяться наступні: 1. Комерційна організація немає права відмовитися від укладення публічного договору товари, послуги, виконати для нього відповідні роботи.

    2. При необгрунтовані ухиленні комерційної організації від укладання публічного договору інший бік вправі по суду вимагати укладення з нею договору відповідно до положень, що застосовуються при укладанні договору в обов'язковому порядку.

    3. Комерційна організація не має права відмовляти перевагу одній особі перед іншою щодо укладення публічного договору, крім випадків, коли законом або іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів. Так, автотранспортне підприємство, що здійснює перевезення пасажирів, не вправі відмовити у перевезенні одного з пасажирів тільки з тієї причини, що працівник цього автотранспортного підприємства обіцяв своєму знайомому залишити для нього місце в автобусі. Однак таке перевагу допускається, якщо це передбачено законом або іншим правовим актом.

    Наприклад, відповідно до ст. 15 Закону РФ "Про ветеранів" інваліди Великої Вітчизняної війни користується переважним правом установки за місцем їх проживання телефонного апарату.

    4. Ціна товарів, робіт і послуг, а також інші умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законом і іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів. Так, енергопостачальна організація не може відпускати електроенергію одним споживачам за однією ціною, а іншим - за іншою. Виняток становлять ті споживачі, яким пільги з оплати електроенегіі встановлені законом або іншим правовим актом. Наприклад, відповідно до Указу Президента Російської Федерації N 431 від 5.05.92 р. "Про заходи щодо соціальної підтримки сімей многодельних" багатодітним сім'ям надано знижку в оплаті комунальних послуг не нижче 30%.

    5. У випадках, передбачених законом, Уряд Російської Федерації може видавати правила, обов'язкові для сторін при укладенні та виконанні публічних договорів (типові договори, положення тощо) 6. Умови публічного договору, які не відповідають вимогам п. п. 4 або 5, є нікчемною.

    1. Взаємоузгоджених договорів і договорів приєднання

    Зазначені договори різняться залежно від способу їх укладення. При укладанні взаємоузгоджених договорів їх умови встановлюються усіма сторонами, які беруть участь у договорі. При укладанні ж договорів приєднання їх умови встановлюються тільки однієї зі сторін. Інша сторона позбавлена ​​можливості доповнювати або змінювати їх і може укласти такий договір тільки погодившись з цими умовами (приєднавшись до цих умов). Відповідно до п. 1 ст. 428 ЦК договором приєднання визнається договір, умови якого визначені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і могли бути прийняті іншою стороною не інакше як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Прикладом договорів приєднання можуть служити договори перевезення, укладаються залізницею з клієнтами, договори побутового прокату, договори побутового замовлення, і т.д.

    Оскільки умови договору приєднання визначаються тільки однієї з договірних сторін, необхідно якось захищати інтереси іншої сторони, не бере участь у визначенні умов договору.

    У цих цілях п. 2 ст. 428 ЦК надає приєдналася стороні право вимагати розірвання або зміни договору, якщо договір приєднання хоча і не суперечить закону та іншим правовим актам, але позбавляє цю сторону прав, що зазвичай надаються за договорами такого виду, виключає або обмежує відповідальність іншої сторони за порушення зобов'язань, або містить інші явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася умови, які вона, виходячи зі своїх розумно розуміються інтересів, не прийняла б за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Так, якщо в договорі приєднання встановлена ​​відповідальність сторони, яка приєдналася у вигляді значної за сумою штрафного неустойки і виключена будь-яка відповідальність іншого боку, то приєдналася до договору сторона вправі вимагати або виключення з договору умов про її відповідальність, або встановлення сумірною відповідальності іншого боку. Однак, якщо сторона приєдналася до договору у зв'язку із здійсненням своєї підприємницької діяльності, то пред'явлене нею вимога про розірвання чи зміну договору не підлягає задоволенню, якщо приєдналася до договору сторона знала або повинна була знати, на яких умовах укладено договір.

    1. З А К Л Ю Ч Е Н Н Я

    Звичайно, в обсязі 1-ї контрольної роботи важко повністю висвітлити таку глибоку і велику тему як ВИДИ ДОГОВОРІВ, проте фундаментальні поняття і базові положення у зазначеній роботі наведено. Незважаючи на те, що види договорів по російському і за українським законодавством трохи відрізняються один від одного, але ці відмінності не настільки істотні і до того ж по ряду об'єктивних і суб'єктивних причин російська правотворча думка трохи випереджає українську, що дає нашим законодавцям використовувати позитивний досвід накопичений російськими юристами після ухвалення тих чи інших нормативних актів, і уникати помилок, обов'язково зустрічаються на такому тернистому шляху як правотворчість.

    Використовуючи позитивний досвід не тільки Росії, але й інших розвинених держав, враховуючи національні й історичні особливості нашого народу Україна стане демократичною та правовою державою.

    Використана література

    1. Цивільне право. Частина 1. Підручник / За ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергєєва. - М.: Видавництво ТЕИС, 1996. - 292-300с.

    2. Цивільний кодекс Української РСР: Нучн. -Практ. коммент. Пер. з укр. / І. Г. Агапов, М. І. Бару, І. А. Беленчук та ін-К: Политиздат Україна, 1981. - 639 с.

    3. Конституція (Основний Закон) України - Прийнята Верховною Радою України 28.06.1996г.

    4. Політологічний словник. - К.: ІнноЦентр. - 1991.

    5. Юридичний енциклопедичний словник. - М.: СЕ. - 1984.

    Додати в блог або на сайт

    Цей текст може містити помилки.

    Астрономія | Реферат
    49.1кб. | скачати


    Схожі роботи:
    Види договорів
    Види договорів та їх класифікація
    Поняття види та форми договорів
    Поняття і значення договорів їх види
    Поняття і види договорів у цивільному праві РФ
    Види договорів що регулюють інвестиційний процес
    Поняття і види договорів у римському праві
    Види договорів та їх класифікація в цивільному праві
    Класифікація договорів
    © Усі права захищені
    написати до нас
    Рейтинг@Mail.ru