Вибір варіанту технологічного процесу

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
  Введення
1. Попередня розробка і вибір варіанта технологічного процесу
1.1 Вибір та обгрунтування типу виробництва
1.2 Вибір заготовки
1.3 Попередня розробка і вибір варіанта технологічного маршруту по мінімуму приведених витрат
2. Оперативно-календарне планування на ділянці
2.1 Нормативи оперативно-календарного планування в серійному виробництві
2.2 Нормативи оперативно-календарного планування в масовому виробництві для однопредметной непотоковому лінії
3. Визначення чисельності працюючих на дільниці
4. Визначення фонду оплати праці працівників ділянці
4.1 Розрахунок фонду оплати праці виробничих робітників
4.2 Розрахунок фонду оплати праці інших категорій робітників
5. Основні техніко-економічні показники роботи ділянки
Висновок
Список літератури


Введення

Під організацією виробництва розуміється координація і оптимізація в часі і просторі всіх матеріальних і трудових елементів виробництва з метою досягнення у визначені строки найбільшого виробничого результату з найменшими витратами.
Впорядковане виконання технологічних операцій, що забезпечує отримання результату з даними якістю в певні моменти часу називають організацією процесу виробництва. Хід процесу показує, що операції повинні здійснюватися в певній послідовності і для виконання наступної операції завершуватися у чітко визначені моменти часу. Для того, щоб технологічний процес був організований, потрібно забезпечити виконання окремих операцій відповідно до розробленої технологією. Тому виконання технологічного процесу має здійснюватися за жорсткими правилами.
Організація технологічних процесів вимагає дотримання ряду принципів:
Так як на кожному етапі технологічного процесу працює обладнання і певне число людей, то виробничі потужності окремих етапів повинні бути погоджені: так, якщо попередній етап буде видавати багато деталей, а подальший не буде мати можливість пропустити це кількість деталей, то накопичиться запас необроблюваних деталей і , в кінці кінців, ділянку з більш високою виробничою потужністю може простоювати;
Виробничий процес повинен протікати в безперервному режимі, без простоїв і перевантажень, переходи від одного етапу до другого повинні бути без втрат часу;
Процес повинен протікати в заданому темпі, тобто цикл виробництва не повинен змінитися в процесі виробництва. Процес повинен бути ритмічним.
Об'єктом досліджуваної науки є підприємство, а предметом - організація виробництва на підприємстві.
Процес організації праці містить певні цілі та завдання:
Відбирається колектив і вибирається форма управління;
Поділ праці та розстановка робочих місць;
Розробка виробничої програми;
Виявлення недоробок і їх усунення;
Контроль над виконанням плану.

1. Попередня розробка і вибір варіанта технологічного процесу

1.1 Вибір та обгрунтування типу виробництва

В основі класифікації типів виробництва лежать такі ознаки:
стійкість номенклатури продукції, яка визначається на основі різноманітності та повторюваності виробів, що випускаються;
спеціалізація робочих місць;
універсальність застосовуваного обладнання та технологічної оснастки;
рівень кваліфікації робітників, зайнятих у процесі виробництва продукції.
Підприємство (цех) відноситься до того типу виробництва, до якого належить більшість входять до складу підприємства (цеху) цехів (ділянок). Для цього визначають:
Коефіцієнт, що характеризує ступінь спеціалізації робочих місць (коефіцієнт закріплення операцій):
(1)
де і = 1, ..., n - кількість найменувань деталей обробляються на
робочому місці, ділянці, у цеху;
- Число операцій, які проходить i-та деталь у процесі її
обробки;
- Число робочих місць, на яких ці операції виконуються.
Коефіцієнт, що характеризує ступінь спеціалізації технологічного процесу ( ):
= , (2)
де - Середнє операційний час;
r - такт випуску продукції.
Таблиця 1 - Типи виробництва і коефіцієнти, що характеризують
ступінь його спеціалізації
Тип виробництва
Коефіцієнти, що характеризують ступінь спеціалізації
Робоче місце,
К р. м.
Технологічний процес, До пр.
1
2
3
Масове
1
1
Великосерійне
2-5
0,2-0,5
Среднесерійное
6-10
0,05-0,1
Дрібносерійне і одиничне
Більше 11
Менше 0,05
Для попереднього визначення типу виробництва можна використовувати обсяг річного випуску і масу деталі, представленими в таблиці.
Таблиця 2 - Залежність типу виробництва від обсягу випуску (шт) і
маси деталі
Маса деталі,
кг
Річний обсяг випуску залежно від типу виробництва
Одиничне
Дрібно-
серійне
Середньо-
серійне
Крупно-
серійне
Масове
<1.0
<10
10-2000
2000-100000
75000-200000
200000
1.0 - 2.5
<10
10-1000
1000-50000
50000-100000
100000
2.5 - 5.0
<10
10-500
500-35000
35000-75000
75000
5.0 - 10
<10
10-300
300-25000
25000-50000
50000
> 10
<10
10-200
200-10000
10000-25000
25000
За даними таблиць і вихідним даним у мене дрібно-серійний тип виробництва.
Дрібно-серійний тип виробництва характеризується виготовленням обмеженої номенклатури виробів, яка періодично повторюється. Вироби запускаються у виробництво серіями, деталі обробляються партіями у визначеній, заздалегідь встановленої періодичності.
Під серією розуміється кількість конструктивно-технологічних однакових виробів, що запускаються у виробництво одночасно або послідовно.
У дрібно-серійному виробництві детально розробляється технологічний процес, що дозволяє знижувати припуски на обробку, підвищувати точність заготовок.
У залежності від масштабів, номенклатури продукції, рівня спеціалізації робочих місць розрізняють дрібносерійне, среднесерійное і великосерійне виробництва.
Великосерійне виробництво спеціалізується на випуску продукції порівняно вузької номенклатури виробів у великих кількостях. Воно характерне для багатьох процесів у машинобудуванні для взуттєвих і швейних підприємств. Коефіцієнт закріплення дорівнює 2 - 10.
Форми організації технологічних процесів залежать від встановленого порядку виконання операцій технологічного процесу, розташування технологічного обладнання, напрями їх руху в процесі виготовлення.
Встановлено дві форми організації технологічних процесів - групова і потокова.
Рішення про доцільність організації поточного виробництва звичайно приймається на підставі порівняння заданого добового випуску виробів і розрахунковій добовій продуктивності потокової лінії при двозмінному режимі роботи та її завантаження не нижче 60%. Поставлене добовий випуск виробів (шт) можна розрахувати за формулою (3):
= , (3)
де N - річна програма випуску;
254 - кількість робочих днів у році.
= (Шт).
Добова продуктивність потокової лінії розраховується:
= , (4)
де - Добовий фонд часу (при двозмінному режимі роботи він
складає 952 хв);
- Середня трудомісткість основних операцій.
(Шт).
Середню трудомісткість можна розрахувати за формулою:
= , (5)
де - Штучний час i-ої операції;
- Кількість основних операцій.

Якщо заданий добовий випуск виробів менше добової продуктивності потокової лінії, за умови завантаження наступної на 60%, то застосування від номенклатурної потокової лінії не доцільна. Отже, для даного виробництва має місце групова організація.
Потоковий метод організації виробництва являє собою сукупність прийомів і засобів реалізації виробничого процесу, при якому забезпечується суворо узгоджене виконання всіх операцій технологічного процесу в часі і переміщення предметів праці по робочих місць відповідно до встановленого тактом випуску виробів. При цьому робочі місця, спеціалізовані на виконанні певних операцій, розташовуються в послідовності технологічного процесу, утворюючи потокову лінію. Для передачі предмета праці від однієї операції до іншої, як правило, застосовується спеціальний механізований транспорт.
Для поточного виробництва характерно розташування робочих місць строго у відповідності з ходом технологічного процесу, що виключає поворотні рухи виготовлених об'єктів і безперервність передачі предметів праці з однієї операції на іншу або одночасне протікання кількох операцій (видів обробки) при застосуванні багатофункціональних машин.

1.2 Вибір заготовки

Метод виконання заготовки для деталей машин визначається призначенням і конструкцією деталі, матеріалом, технічними вимогами, масштабом і серійністю випуску, а також економічністю виготовлення. Вибрати заготовку - значить встановити спосіб її отримання, намітити пропуски на обробку кожної поверхні, розрахувати розміри і вказати допуски на неточність виготовлення.
Для раціонального вибору заготовки необхідно враховувати всі перелічені вище дані, тому що між ними існує тісний взаємозв'язок. Остаточне рішення можна застосувати тільки після економічної комплексного розрахунку собівартості заготівлі та механічної обробки в цілому.
При виборі виду заготовки для знову проектованого технологічного процесу можливі наступні варіанти:
метод отримання заготовки застосовується аналогічно існуючим у даному виробництві;
метод отримання заготовки змінюється, проте ця обставина не викликає змін у технології обробки;
метод отримання заготовки замінюється, і в результаті цього істотно змінюється ряд операцій механічної обробки деталей.
У першому випадку достатньо обмежитися посиланням на довідкову літературу, де для даних умов рекомендований цей варіант як оптимальний. Так, як вартість заготівки не змінюється, вона не враховується при визначенні технологічної собівартості.
У другому випадку перевагу слід віддати заготівлі, яка характеризується кращим використанням металу і меншою її вартістю. Вартість заготовки враховується при розрахунку технологічної собівартості.
У двох розглянутих випадках є повна можливість прийняти остаточне рішення щодо виду заготовки та розрахувати її вартість до визначення технологічної собівартості варіанту процесу.
У третьому випадку питання про доцільність визначення виду може бути вирішене лише після розрахунку технологічної собівартості деталі по порівнюваним варіантів. Перевагу слід віддати тій заготівлі, яка забезпечує меншу технологічну собівартість деталі. Якщо порівнюються варіанти за технологічною собівартості виявляються рівноцінними, кращим слід вважати варіант заготовки з більш високим коефіцієнтом використання матеріалу.

1.3 Попередня розробка і вибір варіанта технологічного маршруту по мінімуму приведених витрат

Перш, ніж прийняти рішення про методи і послідовності обробки окремих поверхонь деталі і скласти технологічний маршрут виготовлення всієї деталі необхідно провести всі розрахунки економічної ефективності окремих варіантів і вибрати з них найбільш раціональний для даних умов виробництва. Критерієм оптимальності є мінімум приведених витрат на одиницю продукції.
При виборі варіанту технологічного маршруту наведені витрати можуть бути визначені у вигляді питомих величин на одну годину роботи устаткування.
Як собівартості розглядається технологічна собівартість, яка включає змінюються за варіантами статті витрат.
Під технологічної собівартістю розуміється сума витрат виробництва за тими статтями, по яких вони різні для зіставляються варіантів. Всі витрати, які збільшуються в технологічній собівартості можна представити як суму умовно-постійних та умовно-змінних витрат.

2. Оперативно-календарне планування на ділянці

2.1 Нормативи оперативно-календарного планування в серійному виробництві

До основних календарно-плановим нормативам серійного виробництва відносяться:
1. розмір і ритм партії;
2. тривалість виробничого циклу обробки партії деталі (складання, складальної одиниці або вироби);
3. заділи.
Величина розміру партії надає певний вплив на собівартість предмету праці: одні елементи витрат зі зміною розміру партії ростуть, інші - знижуються.
Тому при встановленні розміру партії слід враховувати цілий ряд організаційно-технічних факторів. Врахувати всі ці фактори і складно, і трудомістким, до того ж вони мають протилежний вплив один на одного, тому розмір партії розраховується за нижче наведеною методикою.
1. Визначаємо мінімальний розмір партії ( ) Як її економічно обгрунтована величина:
= , (6)
де a - коефіцієнт допустимих втрат часу на наладку устаткування, (a = 0,05); - Підготовчо-заключний час, хв; . - Штучний час, хв.

(Шт).
Розрахунок партії для і-тої деталі здійснюється згідно з провідною операції, тобто за операції, де підготовчо-заключний час найбільше або ж за сукупністю всіх операцій обробки і-тій деталі. В останньому випадку береться сума підготовчо-заключного і штучного часу. Розрахунок даної партії деталей є перевірочним або орієнтовним. В основу ж остаточних розрахунків розміру партії кладеться період запуску-випуску.
2. Періодичність запуску-випуску деталей (R) визначається відрізком часу між двома наступними один за одним запусками або випусками деталей і розраховується за формулою:
R = , (7)
де - Мінімальний розмір партії, шт.;
- Добовий розмір партії, шт.
R = 0,9 (доби).
Скорегуємо R: 1 (доби).
Період запуску-випуску встановлюється кратним місячній програмі, при цьому використовується уніфікований ряд значень періодичності, рівний проміжку часу від половини зміни до одного року (половина зміни, одна зміна, доба, тижня, півмісяця, місяць, квартал, півріччя, рік).
3. Остаточна прийнята величина партії ( ) З урахуванням скоригованої періодичності визначається за формулою:
= R (Шт., од). (8)
= 1 39,4 = 39,4 (Шт).
У добу буде оброблятися 10 партій по 36 штук.
На підставі отриманих даних побудуємо план-графік випуску продукції.
Таблиця 3 - Програма випуску продукції
Найменування деталі
Програма випуску, шт.
Річна
Піврічна
Квартал
Місяць
Доба
1
2
3
4
5
6
Гвинт
10000
12870
25740
8580
390
Схема 1. План графіка випуску продукції
SHAPE \ * MERGEFORMAT
10 20 30 40 50 Партії
Дні (добу) -22
5
4
3
2
1

Даний графік свідчить про те, що за добу (один робочий день) буде оброблено 10 партій. До кінця другого дня буде оброблено 20 партій, за три дні - 30 партій і т.д.
Можна зробити наступні висновки: за добу (один робочий день) буде оброблено 10 партій. До кінця другого дня буде оброблено 20 партій, за три дні - 30 партій і т.д.
Ритм партії (R) - це інтервал (проміжок часу) між запуском у виробництво чергової партії однойменних предметів праці або їх випуском.
Тривалість виробничого циклу ( ) - Один з найважливіших календарно-планових нормативів. Від його розміру залежить величина заділів, яку необхідно знати для розрахунку термінів запуску-випуску партії деталей.
В умовах серійного виробництва розраховується для партії деталей у цілому.
Визначається розрахункова кількість верстатів (робочих місць) на кожній операції окремо ( ) За такою формулою:
, (9)
де - Штучно-калькуляционное час на операцію, хв;
- Ефективний річний фонд часу обладнання
(4015 годин);
- Поправочний коефіцієнт з урахуванням часу на перерви ( = 0,94).
Штучно-калькуляционное час:
(10)

де - Штучний час для i-ої операції;
- Підготовчо-заключний для i-ої операції;
- Остаточна прийнята величина партії.
Розрахуємо штучно-калькуляционное час для кожної операції:
= 1,3 + = 1,36 (хв),
= 1,9 + = 1,97 (хв),
= 2,0 + = 2,13 (хв),
= 2,6 + = 2,7 (хв),
= 1,9 + = 2,0 (хв),
= 2,5 + = 2,6 (хв),
= 4,5 + = 4,7 (хв),
= 2,3 + = 2,4 (хв).
Визначаємо розрахункову кількість верстатів і округляємо це число до прийнятого (необхідної кількості верстатів ( ):
= = 0,6 = 1 верстат;
= = 0,86 = 1 верстат;
= = 0,9 = 1 верстат;
= = 0,52 = 1 верстат;
= = 0,54 = 1 верстат;
= = 0,56 = 1 верстат;
= = 0,78 = 1станок.
= = 0,55 = 1станок.

2.2 Нормативи оперативно-календарного планування в масовому виробництві для однопредметной непотоковому лінії

При плануванні роботи однопредметной безперервно потокової лінії визначається такт роботи лінії, коефіцієнт завантаження робочих місць і нормативний рівень виробничих заділів.
Вираженням ритмічності роботи потокових ліній служить такт, який показує кількість часу, необхідного для випуску одиниці виробів. Він визначається за формулою:
r = , Ч (9)
де r - такт роботи потокової лінії, хв.;
- Поправочний коефіцієнт з урахуванням часу на перерви (До n = 0,94);
- Ефективний фонд робочого часу (Ф еф = 4015ч);
N - виробнича програма випуску, шт.
Величина зворотна такту, що характеризується кількістю виробів, що випускаються в одиницю часу (за 1ч. (60 хв)), називається темпом роботи потокової лінії (Т):

Т = , Ч. або Т = , Хв. (10)
Для кожного верстата в технологічному процесі повинен бути підрахований коефіцієнт завантаження, який показує ступінь використання кожного верстата окремо і всіх разом за розробленим технологічним процесом. Коефіцієнт завантаження ( ) Верстата розраховується за формулою:
= (11)
де - Розрахункова кількість робочих місць на даній операції;
- Прийняте (потрібне) число раюочіх місць на даній операції.
У поточному протзводстве потрібну кількість обладнання визначається за кожної технологічної операції, причому кількість обладнання повинно відповідати числу робочих місць. Розрахункова кількість робочих місць за і-тій операції визначається за формулою:
= ; (12)
де - Норма штучного часу на і-тій операції;
r - єдиний розрахунковий такт роботи потокової лінії.
Розрахункова кількість робочих місць на кожній операції окремо округляється до ближнього цілого числа і це (округлене) число вважається прийнятим (потрібною), фактичним числом робочих місць.
Розраховані дані необхідно занести в таблицю.
Таблиця 4 - Відомість обладнання
Найменування операції
Модель верстата
r, хв.
,
хв.


Коефіцієнт завантаження
Для кожного верстата
Загальний
1
2
3
4
5
6
7
8
На підставі проведених розрахунків будується графік завантаження устаткування. Графік сроітся в певному масштабі у вигляді прямокутників з різними висотами, відповідними відсотками завантаження верстатів, розташованих послідовно по горизонтальній осі "Х" у порядку виконання технологічного процесу.
Середній коефіцієнт завантаження верстата розраховується за формулою:
,
де - Коефіцієнт завантаження i-го верстата,
n - кількість операцій.
При аналізі технологічного процесу на підставі коефіцієнта завантаження обладнання за окремими операціями і процесу в цілому слід враховувати, що іноді доцільно застосовувати верстати високої продуктивності, навіть у тому випадку, коли завантаження їх за часом виходить нижче, ніж на верстатах менш продуктивних, хоча і повністю завантажених . Іншими словами, необхідно економічно обгрунтувати застосування високопродуктивних спеціальних агрегатів та інших верстатів. Використання їх у великосерійному і масовому виробництві, як правило доцільно і економічно виправдовується. Необхідно також щоб прийняте кількість верстатів обумовлювало реальний для виробничих умов коефіцієнт завантаження обладнання, який не повинен бути занадто високим.
Завершальним елементом при розрахунку календарно-планових нормативів є розрахунок нормальної величини заділів
Доробок (Z) на лінії буває 3 видів:
Технологічний ( );
Транспортний ( );
Страховий або резервний ( ).
= , Шт. (14)
- Кількість одночасно оброблюваних деталей на одному робочому місці.
= - 1, шт. (15)
- Орієнтовно приймемо 4 - 5% від іменної виробітку:
= 0,05 (16)
Z заг = + + (17)
Заділи - це що знаходяться на різних стадіях обробки та складання, заготовки, деталі, вузли.
Технологічний заділ - загальна кількість деталей, що знаходяться на всіх операціях потокової лінії.
Транспортний заділ на безперервно потокових лініях включає всі деталі, що знаходяться на транспортних пристроях.
Страховий заділ створюється на випадок будь-якого роду перебоїв і відхилень від такту в роботі потокових ліній.
Заділи необхідні для того, щоб робота потокової лінії здійснювалася безперервно в заданому такті. Заділи повинні бути суворо регламентовані.

3. Визначення чисельності працюючих на дільниці

Чисельність працюючих на дільниці визначається за такими категоріями працівників:
Основні виробничі робітники;
Допоміжні робітники;
Інженерно-технічні працівники (ІТП);
До основних виробничих працівників відносяться всі робітники, безпосередньо зайняті виготовленням продукції (токар, слюсар, зварювальник, фрезерувальник, свердлувальника).
До допоміжних робітників відносяться працівники, які обслуговують основне виробництво (контролер, транспортні робітники, робітники з утримання та ремонту обладнання).
До інженерно-технічним працівникам належать працівники, які здійснюють організацію і керівництво виробничим процесом. На ділянці до інженерно-технічним працівникам ставляться майстра і нормувальники.
Розглянемо методи розрахунку чисельності за категоріями працівників. Розрахунок чисельності основних і допоміжних робітників пов'язаний з показником використання робочого часу протягом року, який розраховується в балансі робочого часу одного робітника:
Ч = ; (18)
де -Норма часу на відповідні операції
з виробництва деталі (в залежності від типу
виробництва застосовується або );
-Ефективний фонд часу одного робітника, год;
-Середній коефіцієнт виконання норм
вироблення на ділянці.
Визначаємо чисельність основних робітників за професіями:
(Осіб),
(Осіб),
(Осіб),
(Осіб),
(Осіб),
(Осіб),
(Осіб),
(Осіб).
Загальна кількість сверлильщика становить 8 людини, протяжчіков - 2 осіб, токарів - 2 людини, фрезерувальників - 1 особа.
Таблиця 4 - Розподіл операцій за розрядами робіт
Найменування операції
Розряд робіт
Норма t шт. до
Вертикально-свердлувальний
5
1,3
Протяжна
7
1,9
Токарна
4
2,0
Протяжна
7
2,6
Токарна
4
1,9
Горизонтально-фрезерна
6
2,5
Вертикально-свердлувальний
5
4,5
Вертикально-свердлувальний
5
2,3

Таблиця 5 - Відомість основних виробничих робітників
Найменування проффесій
Кількість працюючих
По змінах
Кількість робочих по розряду
Середній розряд, раб.
1
2
1
2
3
4
5
6
7
8
Сверлильщика
8
5
3
8
Портяжчік
2
2
-
2
Токар
2
1
1
2
Фрезерофчік
1
1
-
1
Разом:
13
9
4
2
8
1
2
5
Рср. = ;
де Ч о. р і - сума добутків кількості робочих і - го розряду на відповідний розряд.
Рср. = = 5,2
Чисельність допоміжних робітників за професіями визначається:
1. По місцях обслуговування (кранівники, транспортні робітники, стропольщікі і т.д.);
2. За норма обслуговування (наладчики, чергові слюсарі, електромонтери тощо).
На ділянці чисельність чергових слюсарів, електромонтерів, наладчиків визначається на підставі даних підприємства. При визначенні чисельності контролерів необхідно врахувати, що багато видів робіт контролюються самими робітниками.
На ділянці приймаємо:
1. Черговий слюсар
2. Налагоджувальник
3. Контролери
Чисельність інженерно-технічних працівників (майстри, наладчики) визначається у штатному розкладі, складеному відповідно до типової структури та схемою управління підприємством.
Чисельність майстрів встановлюється в залежності від кількості робочих на ділянці. Рекомендується на одного майстра планувати чисельність робітників не менше 25 осіб. Старшому майстру вводиться в підпорядкування не менше трьох майстрів.
Чисельність нормувальників визначається з розрахунку один нормувальник на сорок робочих.
Виходячи з того, що на ділянці - робітників, беруть одного майстра на дві ділянки в першій зміні, в другу зміну ділянкою керує майстер суміжної ділянки.
Після визначення чисельності по категоріях працюючих складається зведена відомість.
Таблиця 6 - Зведена відомість
Категорії працюючих
Кількість працюючих
Питома вага окремих категорій працюючих
У тому числі
по змінах
1
2
1
2
3
4
5
Основні
13
9
4
72,2
Допоміжні
4
2
2
22,2
ІТП
1
1
-
5,6
Всього
18
12
6
100
13 - х 4 - х 1 - х
18 - 100 18 - 100 18 - 100

4. Визначення фонду оплати праці працівників ділянці

Фонд оплати праці (ФОП) є джерелом коштів для виплат заробітної плати всім категоріям працюючих на підприємстві. Фонд оплати праці працівників ділянці включає:
Фонд оплати праці тарифний річний робітників:
Фонд оплати праці прямий тарифний робочих
Доплати, що входять до годинний фонд оплати робітників
Доплати, що входять до денний фонд оплати праці робітників
Доплати, що входять до річний фонд оплати праці робітників
2. Фонд оплати праці інших категорій працюючих

4.1 Розрахунок фонду оплати праці виробничих робітників

Для розрахунку ФОП основних і допоміжних робітників визначається прямий (тарифний) фонд заробітної плати.
До складу прямого (тарифного) фонду включаються оплата відрядникам за затвердженими розцінками за виконану роботу і оплата почасових за тарифними ставками за відпрацьований час.
Для визначення прямого фонду заробітної плати основних виробничих робітників розраховуються розцінки по кожній операції і сумарна розцінка на деталь за формулою:
; (22)
де СВ - відрядна розцінка; ГТС - годинна тарифна ставка; - Норма штучно-калькуляційного часу на дану операцію.

Таблиця 7 - Часові тарифні ставки на даному підприємстві
Розряд
Тарифний коефіцієнт
ГТС, руб.
1
1,10
1217,59
2
1,16
1448,06
3
1,35
1643,75
4
1,57
1859,44
5
1,73
2035,13
6
1,90
2235,81
7
2,03
2471,71
8
2,15
2512,15
Визначимо відрядні розцінки робочих за формулою (22):
= = 44,1 (руб),
= = 78,3 (руб),
= = 61,9 (руб),
= = 107,1 (руб),
= = 58,8 (руб),
= = 93,1 (руб),
= = 152,6 (руб).
= = 78,0 (руб).
Таблиця 8 - Зведена відомість норм часу та розцінок за операціями
технологічного процесу
Найменування операції
Розряд робітників
ГТС, руб.
Норма штучно-калькуляційного часу
Відрядна розцінка, руб.
Вертикально-свердлувальний
5
2035,13
1,3
44,1
Протяжна
7
2471,71
1,9
78,3
Токарна
4
1859,44
2,0
61,9
Протяжна
7
2471,71
2,6
107,1
Токарна
4
1859,44
1,9
58,8
Горизонтально-фрезерна
6
2235,81
2,5
93,1
Вертикально-свердлувальний
5
2035,13
4,5
152,6
Вертикально-свердлувальний
5
2035,13
2,3
78,0
Разом
-
-
19
673,9
Розрахунок прямого (тарифного) фонду заробітної плати основних виробничих робітників виконується за формулою:
; (23)
Розрахуємо прямий (тарифний) фонд заробітної плати основних виробничих робітників за формулою (23):
(Руб).
Розрахунок прямого (тарифного) фонду заробітної плати допоміжних робітників ведеться на основі тарифних ставок, прийнятої кількості працюючих, ефективності фонду робочого часу за наступною формулою:
(24)
де - Годинна тарифна ставка;
- Чисельність допоміжних робітників i-го
розряду,
- Ефективний фонд робочого часу
одного робітника.
Розрахуємо прямий (тарифний) фонд заробітної плати допоміжних робітників:
= 2235,81 1 1790 +2035,13 1 1790 +2471,71 2 1790 = 16493705 (руб)
Розрахунок представимо в таблиці 9.
Таблиця 9 - Розрахунок прямого (тарифного) фонду заробітної плати
допоміжних робітників
Найменування професії
Кількість працюючих, чол
Розряд
Умови
праці
ГТС, руб.
, Ч.
Тарифний фонд заробітної плати, руб.
На одного працюючого
На всіх працюючих
Черговий
Слюсар
1
6
Норм.
2235,81
1790
1790
4002100
Налагоджувальник
1
5
Норм.
2035,13
1790
1790
3642883
Разом робітників, зайнятих на обслуговування устаткування
2
-
-
-
-
3580
7644983
Контролер
2
7
Норм.
2471,71
1790
3580
8848722
Всього
4
-
-
-
1790
7160
16493705
Крім прямого (тарифного) фонду заробітної плати розраховується годинний, денний, місячний (річний) фонд заробітної плати. Кожен з цих фондів відрізняються за складом входять до нього виплат.
Всі види доплат, що включаються в годинний фонд, утворюють основну заробітну плату або доплату за відпрацьований час і доплату за спеціальні функції, виконані в робочий час. Всі доплати, що включаються в денний і місячний фонд, утворюють додаткову заробітну плату або оплату за невідпрацьований час, що підлягає за законом оплаті.
Крім того, всім категоріям працюючих виплачуються премії з фонду матеріального заохочення, які включаються до фонду оплати праці, але враховується при розрахунку середньої заробітної.
Для спрощення розрахунків фонд матеріального заохочення не розраховується, а розмір премії приймається в процентному співвідношенні до річного фонду заробітної плати. Відсоток премії за категоріями працюючих приймається в наступних розмірах:
Робітники - 10 - 20%.
ІТП - 30 - 40%.
Від суми річного фонду заробітної плати і виплат з фонду матеріального заохочення визначається сума відрахувань на соціальне страхування за чинним законодавством.
Розрахунок виконаємо в таблиці 10.

Таблиця 10 - Розрахунок фонду заробітної плати, виплат із фондів матеріального заохочення та відрахувань на соціальні потреби
Категорія працюючих
Тарифний фонд заробітної плати
Доплати, що включаються до
ФЗП
Основна заробітна плата
Додаткова
заробітна
плата
Річний фонд ЗП
Виплати з ФМП
Річний фонд ЗП і виплати
Відрахування на соціальне страхування
%
Сума
%
Сума
%
Сума
%
Сума
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
Основні
виробничі
робочі
6739000
40
2695600
9434600
15
1415190
10849790
20
2169958
13019748
39
5077702
Допоміжні:
1) обслуговуючі
обладнання
7644983
40
3057993
10702976
15
1605446
12308422
20
2461684
14770106
39
5760341
2) контролер
8848722
40
3539489
12338211
15
1858232
14246443
20
2849289
17095732
39
6667336
Всього
23232705
-
9293082
32475787
-
4878868
37404655
-
7480931
44885586
-
17505379
Графа 2 (1) - тарифний фонд заробітної плати основних виробничих робітників розраховується за формулою (23).
Графа 2 (2,3) - тарифний фонд заробітної плати допоміжних робітників розраховується за формулою (24).
Графа 4 = Графа 2 Графа 3;
Графа 4 (1) = 6739000 0,40 = 2695600 (руб),
Графа 4 (2) = 7644983 0,40 = 3057993 (руб),
Графа 4 (3) = 8848722 0,40 = 3539489 (руб),
Графа 5 = Графа 2 + Графа 4;
Графа 5 (1) = 673900 +2695600 = 9434600 (руб),
Графа 5 (2) = 7644983 +3057993 = 10702976 (руб),
Графа 5 (3) = 8848722 +3539489 = 12388211 (руб),
Графа 7 = Графа 5 Графа 6;
Графа 7 (1) = 9434600 0,15 = 1415190 (руб),
Графа 7 (2) = 10702976 0,15 = 1605446 (руб),
Графа 7 (3) = 12388211 0,15 = 1858232 (руб),
Графа 8 = Графа 5 + Графа 7;
Графа 8 (1) = 9434600 +1415190 = 10849790 (руб),
Графа 8 (2) = 10702976 +1605446 = 12308422 (руб),
Графа 8 (3) = 12388211 +1858232 = 14246443 (руб),
Графа 10 = Графа 8 Графа 9;
Графа 10 (1) = 10849790 0, 20 = 2169958 (руб),
Графа 10 (2) = 12308422 0, 20 = 2461684 (руб),
Графа 10 (3) = 14246443 0, 20 = 2849289 (руб),
Графа 11 = Графа 8 + Графа 10;
Графа 11 (1) = 10849790 +2169958 = 13019748 (руб),
Графа 11 (2) = 12308422 +2461684 = 14770106 (руб),
Графа 11 (3) = 14246443 +2849289 = 17095732 (руб),
Графа 13 = Графа 11 Графа 12;
Графа 13 (1) = 13019748 0,39 = 5077702 (руб),
Графа 13 (2) = 14770106 0,39 = 5760341 (руб),
Графа 13 (3) = 17095732 0,39 = 6667336 (руб).

4.2 Розрахунок фонду оплати праці інших категорій робітників

Фонд оплати праці керівників, фахівців і службовців складається з оплати за окладами, встановленим у штатному розкладі, а також виходячи з кожної групи і часу, відпрацьованого в плановому періоді.
Розрахунок проведемо у таблиці 11.
Таблиця 11 - Розрахунок річного фонду заробітної плати інженерно-технічних працівників, виплат із фондів матеріального заохочення і відрахувань на соціальне страхування
Найменування посади
Чисельність
Посадовий оклад,
руб.
Річний ФЗП,
руб.
Виплати з ФМП
Річний ФЗП і виплати з ФМП
Відрахування на соціальне страхування
%
Сума
%
Сума
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Майстер
1
340000
4080000
30
1224000
5304000
39
2068560
Графа 4 = Графа 3 12;
Графа 4 = 340000 12 = 4080000 (руб),
Графа 6 = Графа 4 Графа 5;
Графа 6 = 4080000 0,30 = 1224000 (руб),
Графа 7 = Графа 4 + Графа 6;
Графа 7 = 4080000 +1224000 = 5304000 (руб),
Графа 9 = Графа 7 Графа 8;
Графа 9 = 5304000 0,39 = 2068560 (руб).
Після визначення чисельності і фонду оплати праці за категоріями працюючих складаємо зведений план по праці і заробітній платі, де розраховується продуктивність праці і середня заробітна плата на працюючого промислово-виробничого персоналу.
Таблиця 12 - Зведений план по праці та заробітної плати
Найменування показника
Одиниці
вимірювання
Значення
показника
1
2
3
1) Річна виробнича програма
шт.
10000
2) Чисельність промислово-виробничого персоналу:
Всього
чол.
18
в тому числі:
а) робітників
чол.
17
б) ІТП
чол.
1
3) Виробіток продукції на одного працюючого промислово-виробничого персоналу
шт. / Чол.
555,6
Виробіток продукції на одного робітника
шт. / Чол.
588,2
4) Фонд оплати праці промислово-виробничого персоналу:
Всього
руб.
41484655
в тому числі:
а) робітників
руб.
37404655
б) ІТП
руб.
4080000
5) Фонд оплати праці промислово-виробничого персоналу і виплати з фонду матеріального заохочення:
Всього
руб.
50189586
У тому числі:
а) робітників
руб.
44885586
б) ІТП
руб.
5304000
6) Середньомісячна заробітна плата одного працюючого промислово-виробничого персоналу
руб.
192059
Середньомісячна заробітна плата одного робочого
руб.
183356

5. Основні техніко-економічні показники роботи ділянки

Зроблені раніше розрахунки зведемо в таблицю.
Таблиця 13 - Техніко-економічні показники роботи механічного ділянки з виробництва осі Коретко
Найменування показників
Одиниця
вимірювання
Значення
показників
1) Кількість днів роботи ділянки
дн
254
2) Кількість днів роботи робочого
дн
224
3) Номінальна тривалість робочого дня
ч
8
4) Змінність
см
2
5) Річний випуск продукції
шт
10000
6) Чисельність промислово-виробничого персоналу
Всього
чол
18
а) робітників
чол
17
б) ІТП
чол
1
7) Вироблення товарної продукції на одного працюючого промислово-виробничого персоналу
шт. / Чол
555,6
Вироблення товарної продукції на одного робітника
шт. / Чол
588,2
8) Кількість робочих місць
р. м.
8
9) Фонд оплати праці промислово-виробничого персоналу:
Всього
руб.
41484655
У тому числі:
а) робітників
руб.
37404655
б) ІТП
руб.
4080000
10) Виплати з фонду матеріального заохочення:
Всього
руб.
8704931
У тому числі:
а) робітників
руб.
7480931
б) ІТП
руб.
1224000
11) Середня заробітна плата:
а) одного працюючого промислово-виробничого персоналу
руб.
192059
б) одного робочого
руб.
183356

Висновок

Для постійного розвитку підприємства необхідно вести постійний перегляд принципів його роботи. Необхідно підвищувати ефективність виробництва, переймати досвід передових підприємств, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу. Так само вводяться норми на працю, робочий час, але найголовніше - це наукова організація праці, заснована на досягненнях науки. В даний час на підприємстві існує дуже багато нововведень, тому що старе обладнання вже застаріло, а нове дає можливість підвищити якість продукції, а це, у свою чергу, спричиняє підвищення ефективності виробництва.
При проведенні розрахунків техніко-економічних показників для роботи механічного ділянки з виробництва валу були виявлені наступні дані: число робочих місць на даному механічній ділянці складає 8, хоча кількість основних і допоміжних робітників 13 осіб та ІТП - 1. Ділянка працює у дві зміни, причому тривалість зміни - 8 годин. Протягом року ділянка працював 254 дні, з яких 224 дні пропрацював робітник. Запланована програма випуску становила 10000 виробів. Виробіток на одного працюючого склала 555,6 шт. / Чол, а на донного робочого -588,2 шт. / Чол. Вся заробітна плата склала 41484655 рублів, з якої на робочих доводитися 37404655 карбованців і на ІТП-4080000рублей. Середня заробітна плата по ділянці на одного працюючого становить 192059 рублів і на одного робочого -183356 рублів. Виплати з фонду матеріального заохочення склали 8704931 рублів, у тому числі на робітників - 7480931рублей і на ІТП - 1224000рублей. По всіх перерахованих вище даних видно, що ділянка протягом року працював досить ефективно і результативно. Однак необхідно провести ряд заходів для підвищення рівня продуктивності праці:
Капітальний ремонт та модернізація основних фондів;
Створення та освоєння нових видів і підвищення якості продукції, що випускається;
Заходи з економії сировини, матеріалів, палива, енергії;
Комплексна механізація та автоматизація виробництва, що виключає втрати робочого часу обладнання;
Підвищення кваліфікації обладнання;
Раціональна спеціалізація і кооперування ділянки, що забезпечують повне завантаження обладнання, скорочення маршруту руху деталей;
Науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи і т.д.

Список літератури

1. Карпій Т.В. Економіка, організація і планування промислового виробництва: Уч. посібник. Изд.4-е испр. і доп. - Мн.: Дизайн ПРО, 2004. - 328с.
2. Синиця Л.М. Організація виробництва: Уч. посібник. Ізд.2-е перероб. і доп. - Мн.: УП "ІОЦ Мінфіну", 2004. - 521с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Виробництво і технології | Курсова
308.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Вибір ресурсозберігаючого технологічного процесу виготовлення продукції
Вибір варіанту розтину шахти
Розробка технологічного процесу складання редуктора циліндричного і технологічного процесу
Вибір економічно вигідного варіанту енергопостачання споживачів
Вибір найкращого варіанту оптимального зустрічного плану виробництва
Програмування Структури перехід та вибір варіанту типи символів та перелічувані
Розробка технологічного процесу складання пристосування для перевірки пружин і технологічного
Вибір оптимального варіанта обслуговування технологічного устаткування промисловим роботом
Структура технологічного процесу
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru