Виборчі системи

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Санкт-Петербурзький інститут зовнішньоекономічних зв'язків,
економіки і права
Юридичний факультет
Контрольна робота
Тема
«Виборчі системи»
Предмет «Політологія»
Санкт-Петербург, 2009 р.

План
Введення
1. Поняття виборчої системи
2. Види виборчих систем
2.1 Мажоритарна виборча система
2.2 Пропорційна виборча система
2.3 Змішана виборча система
2.4 Виборчі системи єдиного неперехідних голосу і кумулятивного вотуму
Висновок
Список використаної літератури

Введення
Вибори є центральним інститутом демократії, тому що влада уряду виходить виключно зі згоди керованих. Головний механізм, що перетворює цю згоду у владні повноваження уряду, - це вільні, таємні і рівні вибори. Невипадково виборчі системи і процеси вважаються однією з головних характеристик демократії. А демократичним називається держава, в якому ідеологічно і соціально различающимся групам відкривається легальна можливість для змагання за контроль над владою, і де агенти, контролюючі владні інститути, обираються і відповідальні перед народом. Коли в демократичному суспільстві громадяни беруть участь у виборах, вони здійснюють своє право і обов'язок вирішувати, хто буде керувати від їх імені [1].
Виборча система - явище надзвичайно складне і динамічне. Її конкретне зміст по-різному в кожній країні, і в рамках однієї країни воно з часом під впливом численних обставин змінюється.
Сутність будь-якої виборчої системи - характер співвідношення голосів виборців, поданих за окремого кандидата чи партійний список, та отриманих ними мандатів [2].
Представленої контрольною роботою розглядається тема «Виборчі системи». Тема буде розглядатися з позицій наступних питань:
- Поняття виборчої системи;
- Види виборчих систем: мажоритарна, пропорційна і змішання.
Дослідження даних аспектів теми я і визначаю як мета і завдання своєї контрольної роботи.

1. Поняття виборчої системи
Виборча система - це сукупність встановлених законом правил, принципів і прийомів проведення голосування, визначення його результатів і розподілу депутатських мандатів. Виборчі системи взаємопов'язані з формою правління і політичною культурою кожної країни. Вони змінюються в умовах великих суспільних змін [3].
Виборча система - важливий елемент політичної системи держави, вона регулюється правовими нормами, які в сукупності утворюють виборче право.
Виборча система охоплює: а) принципи та умови участі у формуванні органів, які обираються б) організацію і порядок виборів (виборчий процес) і відкликання виборних осіб. Визначаючи умови участі громадян у формуванні виборних державних органів, виборчі системи виходять з принципів загальності та рівності, проте ці принципи нерідко обмежуються різного роду виборчими цензами. Виборчий процес включає: призначення виборів (як правило, це - прерогатива глави держави), реєстрацію виборців у встановленому законом порядку, організацію виборчих округів, районів і т. д., які формуються відповідно до принципів представництва (територіальним, національним, виробничим)
При оцінці впливу виборчих систем на формування політичних інститутів слід виходити, перш за все, з того, що вони не ідеальні і кожній з них притаманний набір переваг і недоліків.
Виборчі системи відрізняються один від одного за багатьма параметрами. Реально існує стільки модифікацій, скільки держав, які використовують у політичних цілях процедуру виборів. Однак базових систем дві: мажоритарна (плюральним) і пропорційна.

2. Види виборчих систем
Основні виборчі системи оцінюються за трьома критеріями: 1) репрезентативність, тобто здатність відобразити в парламенті існуючий спектр політичних сил, 2) простота механізму виборів, 3) корректируемого результатів виборів у разі розчарування виборців в депутатах [4].
Історично першою виборчою системою стала мажоритарна система, в основі якої лежить принцип більшості (франц. majorite - більшість): обраними вважаються ті кандидати, які отримали встановлене більшість голосів. У залежності від того, яке це більшість (відносне, абсолютне або кваліфіковане), система має різновиди. Далі в роботі, я докладніше розгляну ці різновиди.
Вже на зорі становлення конституційного ладу стали висуватися ідеї пропорційного представництва політичних об'єднань, при якому число мандатів, одержуваних таким об'єднанням, відповідає числу поданих за його кандидатів голосів. Практично пропорційна система вперше була застосована в Бельгії в 1889 році. До початку ХХ століття налічувалося 152 її різновиди. Нині вона існує в більш ніж 60 країнах [5].
Змішана система передбачає поєднання елементів мажоритарної і пропорційної систем в різних варіаціях. Її становлення почалося в післявоєнний період, вона повинна була увібрати в себе позитивні характеристики мажоритарної і пропорційної систем.

2.1 Мажоритарна виборча система
При мажоритарній системі кваліфікованої більшості закон встановлює певну частку голосів, яку має отримати кандидат (список кандидатів), щоб бути обраним. Ця частка більше абсолютної більшості, тобто більше 50% плюс один голос. Якщо при мажоритарній системі кваліфікованої більшості в першому турі ніхто не перемагає, слідує другий тур, який зазвичай проводиться через одну - два тижні. У другому турі на нове голосування виборців при даній системі зазвичай виносяться дві кандидатури, які набрали найбільше число голосів в порівнянні з іншими [6].
При мажоритарній системі відносної більшості для перемоги на виборах кандидатові необхідно набрати більше голосів виборців, ніж кожен з інших кандидатів, нехай навіть за нього проголосувало менше половини виборців. Вона результативна: єдиний випадок, коли результату може не бути, це отримання однакового найбільшого числа голосів двома або більше кандидатами. Такі випадки досить рідкісні, і законодавчим вирішенням ситуації зазвичай буває жереб. Таку систему застосовували в якості єдиної для виборів будь-якої палати парламенту (або обох палат) 43 держави, у тому числі США і ряд держав - членів британського Співдружності націй. Система (це відноситься до всіх різновидів мажоритарної системи) може застосовуватися як в одномандатних, так і в багатомандатних виборчих округах.
Мажоритарна система відносної більшості є однією з найменш демократичних виборчих систем, основними вадами якої є: 1) значне число голосів виборців залишаються «викинутими», не враховуються при розподілі мандатів, 2) спотворюється картина реального співвідношення політичних сил у країні: партія, що отримала меншість голосів виборців, отримує більшість депутатських місць. Потенційна несправедливість, закладена в дану виборчу систему, більш яскраво проявляється у сукупності з особливими способами нарізки виборчих округів, що отримала назву «виборча геометрія» і «виборча географія».
Сутність «виборчої геометрії» полягає в тому, що потрібно так нарізати виборчі округи, щоб при збереженні їх формальної рівності заздалегідь забезпечити в них перевага прихильників однієї з партій, розосередити прихильників інших партій в невеликих кількостях з різних округах, а максимальне їхнє число зосередити в 1 -2 округах. Іншими словами, партія, що здійснює нарізку виборчих округів, постарається розкроїти їх таким чином, щоб «загнати» Максимальна кількість виборців, які голосують за партію-суперника, в один - два округи, свідомо йдучи на те, щоб «втратити» їх, забезпечуючи тим самим перемогу собі в інших округах. Формально рівність округів не порушується, а фактично заздалегідь зумовлюються результати виборів. Надавши можливість утворення виборчих округів іншої партії, ми отримаємо протилежний результат.
Законодавство ряду зарубіжних країн (США, Франції, ФРН, Великобританії, Японії), як і російський законодавець, також виходить з того, що практично неможливо утворювати абсолютно рівні виборчі округи, а тому встановлює максимальний відсоток (як правило, 25% або 33%) відхилення округів за чисельністю виборців від середньої округу в ту або іншу сторону. Це є основою для застосування «виборчої географії», що іменується в США як «джеррімендерінг» [7].
Мета «виборчої географії» полягає в тому, щоб зробити голос більш консервативного сільського виборця більш вагомим, ніж голос міського виборця, створивши в сільській місцевості більше виборчих округів з меншою кількістю виборців, ніж у містах. У результаті, при рівній кількості виборців, що проживають у міській та сільській місцевості, в останній може бути утворене в 2-3 рази більше округів.
Перевагою мажоритарної системи відносної більшості є те, що голосування проводиться в один тур, тому що переможець визначається відразу ж. Це значно здешевлює вибори.
При мажоритарній системі абсолютної більшості, переможцем вважається кандидат, який завоював 50% плюс 1 голос від числа всіх що брали участь у голосуванні виборців [8]. У тому випадку, якщо жоден кандидат не отримує необхідне число голосів, призначається другий тур, в якому беруть участь два кандидати, що завоювали найбільшу кількість голосів у першому турі. У другому турі переможцем стає вже кандидат, який набрав відносну більшість голосів [9].
Гідність даної системи в порівнянні з системою відносної більшості полягає в тому, що обраними вважаються кандидати, підтримані дійсним більшістю виборців, що проголосували, хоча б ця більшість становило один голос. Але зберігається той же дефект, який є головним у системи відносної більшості: пропадають голоси, подані проти перемогли кандидатів.
Мажоритарна виборча система, як відносного, так і абсолютної більшості, не передбачають проведення виборів на суто партійній основі. Поряд з кандидатами, висунутими від політичних партій, боротьбу за мандати ведуть і незалежні кандидати. І виборці, голосуючи на виборах, найчастіше віддають перевагу тому чи іншому кандидату не як представника певної партії, а як що заслуговує довіри політику.

2.2 Пропорційна виборча система
Дана система передбачає розподіл місць у парламенті згідно з кількістю (процентної пропорціей0 голосів, отриманих на виборах за партійними списками в єдиному загальнонаціональному виборчому окрузі (Нідерланди) або в декількох великих регіональних округах. У Скандинавських країнах (за винятком Норвегії) і в Греції вибори за пропорційної моделі проводяться не тільки за регіональним виборчим округам, а й за «національною округу». Дана система застосовується, як правило, при виборах парламентів (вся континентальна Західна Європа, за винятком Франції, половина депутатів ГД РФ та ін) [10].
Розподіл місць відбувається або за найбільшим залишком, або за найвищим середньому, або на основі виборчої квоти.
Виборча квота обчислюється шляхом ділення загальної кількості голосів виборців, поданих в окрузі, на число мандатів, що підлягають розподілу, тобто визначається мінімальна кількість голосів виборців, яке необхідно набрати партії, щоб отримати один мандат.
За методом найбільшого залишку нерозподілені мандати віддаються партіям, які мають найбільші залишки голосів виборців.
Дещо складніше йде розподіл мандатів за методом найбільшої середньої, коли залишилися мандати розподіляються між партіями, які мають найбільшу середню. Щоб обчислити середню кожного списку, необхідно кількість голосів виборців, поданих за партію, розділити на число отриманих нею мандатів плюс один.
Перевагою пропорційної системи є репрезентативність, що забезпечує найбільш адекватне представництво в парламенті різних партій і дає виборцям можливість ранжувати свій вибір. Вона забезпечує зворотний зв'язок між державою і громадянським суспільством, сприяє розвитку плюралізму та багатопартійності.
Разом з тим система не цілком відповідає критерію простоти, оскільки вимагає від рядового виборця широкої обізнаності в позиціях партій. Вона може стати і джерелом дестабілізації суспільства в разі зміни орієнтації партії, за яку проголосували виборці, а також у результаті внутріпартійного розколу після виборів.
Переваги пропорційної системи виборів реалізуються при сталій багатопартійності. За відсутності ж такої ця система може призвести до появи фрагментарного депутатського корпусу і частої зміни урядів, що послабить ефективність демократичного устрою [11].
2.3 Змішана виборча система
На основі змішаної виборчої системи проходять вибори в Німеччині та Росії. У ряді країн з метою з'єднати вигоди від різних систем і уникнути їх недоліки або хоча б ці недоліки суттєво пом'якшити створюються виборчі системи змішаного характеру, в яких тим чи іншим чином поєднуються елементи як мажоритарної, так і пропорційної систем.
Суть змішаної системи полягає в тому, що частина депутатського корпусу обирається за мажоритарною системою, а частина - за пропорційною. Один голос виборець віддає за конкретного кандидата, який балотується в даному виборчому окрузі, інший - за політичну партію.
Відповідно до реалізованим в Росії змішаним типом виборчої системи, вищий законодавчий орган країни складають: 225 депутатів Державної Думи, що представляють впливові політичні сили; 176 депутатів Ради Федерації - представників від адміністративно-територіальних одиниць (по 2 від кожного суб'єкта).
Своєрідну, досить складну, здатну пристосовуватися до ситуації в країні змішану виборчу систему застосовують Мексиканські Сполучені Штати. Відповідно до Федерального Закону про організації та виборчому процесі, Палата депутатів Федерального Конгресу складається з 300 депутатів, які обираються за мажоритарною системою відносної більшості по уніномінальним округах, і до 100 депутатів, які обираються за системою пропорційного представництва з поліномінальної виборчих округах на основі регіональних списків. Депутати Палати сенаторів обираються за мажоритарною системою відносної більшості [12].
Для обрання 100 депутатів за принципом пропорційного представництва засновуються до п'яти поліномінальної виборчих округів в країні.
При розподілі депутатських місць застосовуються такі виборчі системи і правила:
а) система мінімального представництва;
б) система першочерговим пропорційності.
При системі мінімального представництва процес розподілу мандатів складається з наступних елементів:
а) мінімального відсотка - партія, яка набрала в поліномінальної виборчому окрузі як мінімум 5% поданих голосів, отримує одне депутатське місце;
б) натурального приватного - після розподілу депутатських місць за допомогою мінімального відсотка обчислюється натуральне приватне шляхом ділення поданих голосів на число залишилися нерозподіленими мандатів. Кожній партії дістається стільки мандатів, скільки разів натуральне приватне вкладеться в кількості голосів, поданих за партію;
в) найбільшого залишку - якщо після застосування методів мінімального відсотка і натурального приватного залишаються невикористані мандати, то вони розподіляються із застосуванням методу найбільшого залишку (під найбільшим залишком розуміється найбільший залишок голосів, що вийшов після розподілу мандатів за допомогою натурального приватного).
Процес розподілу мандатів за системою першочерговим пропорційності складається також з трьох стадій [13]:
а) ректифікованого приватного - ректифікованим приватним є результат, отриманий від ділення поданих по поліномінальної округу голосів на число що підлягають заміщенню депутатських мандатів, помножений на два. З його допомогою розподіляються послідовно перший і другий мандати: тієї партії, в загальній кількості голосів якої згадане приватне укладається один або два рази, передаються відповідні їй депутатські мандати;
б) частки від підсумовування залишкових голосів - кількість голосів, що залишилися після застосування методу ректифікованого приватного, ділиться на загальну кількість нерозподілених мандатів. Кожна партія отримує стільки мандатів, скільки разів отримане таким чином приватне укладається в залишкових голосах:
в) найбільшого залишку - якщо після застосування методів ректифікованого приватного та приватного від підсумовування залишкових голосів залишаються невикористані мандати, то вони розподіляються із застосуванням методу найбільшого залишку.
Вакантні місця членів Палати депутатів, що обираються по системі пропорційного представництва, заміщаються кандидатами тієї ж партії, які залишилися на перших місцях у відповідних регіональних списках.
Застосовувана виборча система і кількість виборчих округів можуть бути різними для кожних виборів.
2.4 Виборчі системи єдиного неперехідних голосу і кумулятивного вотуму
Виборча система єдиного непередаваного голоси, також вельми рідкісна (застосовувалася в Японії), вважається полупропорціональной, так як менше спотворює співвідношення сил між політичними партіями, ніж звичайна мажоритарна система.
Створюються багатопартійні округу, як завжди буває при пропорційній системі, але кожен виборець може голосувати тільки за одного кандидата з того чи іншого партійного списку, що міститься в бюлетені. Обраними вважаються кандидати, що зібрали більше голосів, ніж інші, тобто діє принцип мажоритарної системи відносної більшості 9чісло обраних відповідає числу мандатів по округу) [14].
Виборча система Кумулятивної вотуму характеризується тим, що кожен виборець в багатомандатному виборчому окрузі має стільки голосів, скільки слід обрати кандидатів або менше (зрозуміло, кількість голосів у всіх виборців однакове), і розподіляє свої голоси між кандидатами як завгодно: може віддати декільком кандидатам по одному голосу, а може, наприклад, якогось одного з кандидатів віддати всі свої голоси, акумулювати їх у нього. Звідси і назва системи (від лат. Cumulatio - скупчення) [15].
Така система застосовується, наприклад, при виборах органів місцевого самоврядування в деяких землях Німеччини, зокрема, в Баварії, а також у східних землях, на території яких була раніше Німецька Демократична Республіка.
Як вважають британські дослідники виборчих систем Енід Лейкман і Джеймс Д. Ламберт, «так само як і обмежене голосування, кумулятивне голосування сприяє забезпеченню представництва меншості і обранню найпопулярніших кандидатів, але його дія дуже невизначено» [16]. Тут також дуже важливий точний підрахунок партіями свого електорату і правильне орієнтування його щодо використання голосів.
Голосування при системі єдиного неперехідних голоси і при кумулятивному вотум засноване на принципі переваги: ​​виборець вибирає найбільш відповідні для нього кандидатури, але зі списку однієї партії [17].

Висновок
Отже, цієї контрольною роботою розглянута і досліджена тема «Виборчі системи».
Я розглянула у своїй роботі основні види виборчих системах як способи розподілу мандатів між кандидатами.
Різноманіття виборчих систем пояснюється існуванням великої кількості способів розподілу мандатів між кандидатами залежно від підсумків голосування. Кожна система має свої переваги перед іншими видами і свої недоліки. З точки зору часу виникнення мажоритарна система є першою з усіх видів виборчих систем. Поява подальших видів виборчих систем (пропорційна, змішана) є результатом природного суспільного розвитку і потреб людей знайти оптимальну форму виборчої системи з урахуванням особливостей форм правління, державного режиму кожної країни.
І все ж абсолютної свободи у виборі виборчої системи та її маніпулюванні не існує. Свободу обмежують місцеві політичні умови та традиції. Це ж відноситься і до реформи виборчої системи. Для того щоб провести таку реформу, потрібне схвалення більшості членів парламенту, тобто тих, кому діюча виборча система прислужилася добру службу. Навіщо їм прагнути до зміни системи, завдяки якій вони досягли свого політичного становища. Тому найчастіше прихильниками виборчої реформи виступають опозиційні політичні сили. Тому виборчі системи володіють великою інерційністю. Багато західних країн досі дотримуються формули виборів, введеної одночасно з загальним виборчим правом.
Разом з тим, поряд з країнами, де виборча система надзвичайно стійка (США, Великобританія), є держави, де вона часто змінюється (Франція, Італія).
Крім виконання зазначених функцій періодично проводяться вибори дозволяють з'ясувати ступінь політичної активності і заангажованості населення. Проте будь-який спосіб голосування і підрахунку голосів призводить до результатів, які не можуть не виглядати довільними і несправедливими в очах значних груп виборців.
Встановлення тієї чи іншої виборчої системи є результатом суб'єктивного вибору, який нерідко визначається співвідношенням політичних сил в законодавчому органі. Ті чи інші способи визначення підсумків виборів часто опиняються більш вигідними окремим партіям, і природно, що вони домагаються включення до виборчого законодавства саме цих вигідних їм способів.

Список використаної літератури
1. Гаджієв К.С. Політологія: Підручник. - М.: Логос, 2006.
2. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / За ред. В.Є. Чіркіна. - М.: МАУП, 2006.
3. Лейкман Е.І., Ламберт Дж.Д. Дослідження мажоритарної і пропорційної виборчої систем. - М.: ІЛ, 1958.
4. Політологія: Підручник / За ред. В.А. Ачкасова, В.А. Гуторова. - М.: Юрайт, 2006.
5. Політологія: Підручник / За ред. В.Д. Перевалова. - М.: Проспект, 2001.
6. Політологія: Підручник / За ред. Г.В. Полуніній. - М.: Акаліс, 1999.
7. Пушкарьова Г.В. Партії і партійні системи: концепція М. Дюверже / / Соціально-політичний журнал. 1993. № 9,10.
8. Сирота Н.М. Політологія: Курс лекцій. - СПб.: Паритет, 2000.
9. Сморгунов Л.В. Сучасна порівняльна політологія. - М.: РОССПЕН, 2002.
10. Шишкіна Н.Е. Основи виборчого права. - Іркутськ, 1998.


[1] Політологія: Підручник / За ред. В.А. Ачкасова, В.А. Гуторова. М., 2006.
[2] Шишкіна Н.Е. Основи виборчого права. Іркутськ, 1998.
[3] Сирота Н.М. Політологія: Курс лекцій. СПб., 2000.
[4] Сирота Н.М. Політологія: Курс лекцій. СПб., 2000.
[5] Політологія: Підручник / За ред. В.Д. Перевалова. М., 2001.
[6] Політологія: Навчальний посібник / За ред. Г.В. Полуніній. М., 1999.
[7] Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / За ред. В.Є. Чіркіна. М., 2006
[8] Сирота Н.М. Політологія: Курс лекцій. СПб., 2000.
[9] Там же.
[10] Політологія: Підручник / За ред. В.А. Ачкасова, В.А. Гуторова. М., 2006.
[11] Сирота Н.М. Політологія: Курс лекцій. СПб., 2000.
[12] Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / За ред. В.Є. Чіркіна. М., 2006.
[13] Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / За ред. В.Є. Чіркіна. М., 2006.
[14] Сморгунов Л.В. Сучасна порівняльна політологія: Підручник. М.. 2002.
[15] Там же.
[16] Лейкман Е. І., Ламберт Дж. Д. Дослідження мажоритарної і пропорційної виборчої систем. М.: ІЛ, 1958.
[17] Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / За ред. В.Є. Чіркіна. М., 2006.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Політологія | Контрольна робота
46.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Виборчі системи 2
Виборчі системи України
Виборчі системи та їх типи
Мажоритарні виборчі системи
Вибори і виборчі системи
Сучасні виборчі системи
Виборчі системи виборче право
Виборче право та виборчі системи в РФ
Виборче право і виборчі системи
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru